Мар’я Гафінець

Сторінки (4/392):  « 1 2 3 4 »

Розуміння

З  віком  стає  неважливим
що  думають  інші.
З  часом  стає  все  вагомішим
те,  ким  ти  є.
І  з  кожним  днем  ти  цінуєш
все  більше  і  більше
тих,  хто  спроможні  підставити
мовчки  плече.

І  з  кожним  кроком  стає  усе  
легше  позаду
страх  полишати  зробити  й
сказати  "не  так".
Надто  коротке  життя  всі
сповняти  поради...
І  надто  довге,  щоб  втратити
свій  в  ньому  смак!

З  часом  стає  непотрібним
усе  метушливе.
З  віком  плавнішають  мова,
учинки,  хода.
І  розуміння  приходить,    
що  дійсно  красивим
в  світі  є  цьому  лиш  вірність,
любов  й  доброта.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021


Акро

Юності  жа́га  -  скорити  бар'єри  уперті.
Літа  завзяття  -  пройти  всі  незнані  дороги
І  не  зважати  на  втому,  нудні  застороги  -
Аж  до  кінця  проживати  дні  працею  стерті.
Навіть,  коли  розвертає  життя  до  початку,
Чи,  навпаки,  мчить  вперед  в  темпі  швидкості  світла,
тИ,  посміхаючись,  світ  свій  б'єш  настроєм  літа,
Кольором  спокою,  вірою,  що  все  в  порядку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021


Небо

Небо  розкришене  в  поглядів-синь-намистинок,
кожна  торкає,  лиш  глянеш,  до  самих  глибин.
Ніжиться  темінь  моя  у  цих  бризках-смішинках,
топиться  північ  похмура,  стихає  дум  плин.

Літо  веселе  у  погляді,  сонячні  зайці
з  кожним  всміханням  до  мене  стрибають  здаля.
Довгого  дня  я  ретельно  збираю  окрайці
в  теплі  згадки́,  де  на  весь  світ  два  сонця  -  ти-я.

Дні  йдуть  за  днями  із  часом  навперегонки́.
Кожен  жадає  можливостей,  успіху,  щастя...
А  мені  погляд  з  смішинками  гріє  думки  -  
небо  в  очах  тих  розкришене  щедро!  (так  здасться)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021


Снишся мені

В  дні,  коли  втома  тижнева  лягає  на  плечі...
В  час,  як  розради  всі  збоку  стають  недоречні
і  огортає  туга  непідйомна  -  в  ті  дні
снишся  мені.

А  коли  відстань  загрозливо  тисне  на  нас
в  тисячах  митей  незбутих,  уміщених  в  раз
той,  коли  дотиком  справжнім  стирали  пил  фраз  -  
сниш  мені  нас.

І  як  вичавлює  соки  з  надії  всі  світ
на  нову  зустріч,  лишаючи  лиш  зжатість  фото,
ти  мене  будиш  до  мрії,  прийшовши  у  сні
вкотре...  Усоте!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021


***

Щирість  у  намірах,
прагнення  радості
тої,  що  спільна  на  двох.
Серце  калатає
розміру  слабкості,
чи  сил  розбитих  епох

тих,  що  прожиті  вже,
списані,  здолені
і  відболілі  до  дна.
Думка  із  ніжності  
двох  мрій  заломлених
в  погляді,  де  глибина.

Сон  чи  ілюзія...
Вперто  напружений
розум  і  вихор  чуттів.
Відстанню  напнуті  
сенси  завужує
час  нам  у  чари  прості:

глибина  -  сутності,
голод  -  неквапності,
голос  в  мовчанні  й  тепло.
Затишок  спокою
фраз  недосказаних  -  
буду...  І  я  буду!  Тлом

щирості  намірів,
миттєвим  слабкостям,
вірі  у  радість  одну...
Іскри  заломлені  
в  темряві  знайдуться
серед  зимового  сну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2021


Безмежна синь

Світ  цей  широкий
і  повний  щоденних  чудес...
Ми  в  нім  -  дрібненькі,
тремтливі,  запалені  іскорки.
Зсипав  хтось  пригорщу
зернят  отих  із  небес
й  зрідка  посмикує
за  ті  невидимі  ниточки.

Ходим  поважно,
ступаєм  вперед  по  землі,
певні  своєї  єдино-
великої-величі.
Хід  той  -  по  колу  -
тупцюємо  в  танці  сліпім,
щастя  шукаючи
в  хмарах  мінливої  далечі.

Вік  наш  короткий  
і  повний  стрімких  лотерей:
програш  за  програшем,
бонусом  -  усмішки  кволі...
Щастя  моє  зсипав  хтось
в  синь  безмежну  очей
з  відблиском  тим  задзеркальним  
грядущої  долі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021


Крізь дощі

Дріботить  день  осінній  смутком
крізь  дощі...
Тонко  зіткані  ми  із  щастя
у  душі.
Б'ється  пульсом  той  поклик  бути
радісним
глушить  бігом  життя  тривожним,
суєтним.

В  добрім  сміху,  у  ніжній  фразі,
у  очах  -
хоч  тяжіє  та  світу  важкість
на  плечах,
хоч  роки  заплітають  мрію
в  спогади  -
ми  шукаєм  її  повсюди
поглядом.

Теплим  словом,  чи  добрим  вчинком,
ніжністю,  -
ми  шукаєм  ту  радість  світлу
внутрішню,
бо  ж  так  тонко  нам  ткало  щастя
у  душі...
Дрібно  сонце  цей  день  торкає
крізь  дощі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020


Пульс

В  спогадах  -  сотні  ран.  
На  горизонті  -  туман.  
Тільки  й  лишається  -  снити  бездонний  цей  день.  
Наче  ти  не  один,  
Мовби  ще  повно  сил  -  
Йти  поміж  тисяч  таких  же  упертих  людей.  

В  згадках  -  колишній  ти.  
В  мріях...  До  них  ще  йти!
Є  тільки  те,  що  сьогодні  йменуєш  собою.  
Свій  розгубивши  час,  
Опір  здолавши  раз
Вдруге  себе  не  збереш,  не  позбувшись  болю.  

Вчитись  крізь  гіркоту
Бачити  все  ж  мету,  
Не  замикатись  в  точці  -  вести́  до  прямої.
Прагнути  -  між  страхів.
Вірити  -  без  богів.
Пульсом  забитись  живим  в  обладунках  ролей.  

Знати  свій  сотий  стан,  
Нових  пізнати  ран,  
Мовчки  тягнути  у  часі  упертий  цей  день.  
Наче  ти  не  один,  
Мовби  ще  повно  сил  -  
Маневрувати  між  тисяч  бездонних  тіне́й.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020


Нічого вище

...  я  не  хочу  нічого  вище
щоб  лиш  зрідка  почути  тишу  
в  якій  ми  

без  тривог  і  думок  захмарних  
опустошених  і  безбарвних  
між  людьми

із  очима  що  повні  часу  
із  знанням  що  без  тебе  згасну  
лічить  дощ  

кроки  нам  що  зведуть  докупи  
відстань  губить  тони  і  звуки
 мовчки  то  ж

нас  ховає  гостинно  тиша
 і  не  треба  нічого  вище
 тільки  сни  

як  губили  й  знайшли  дороги
 один  одного  вкравши  бога  
у  весни...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020


Без тебе

Очі  ті  сині  сині...
Погляд  аж  до  душі.
Що  я  без  тебе?  Нині
в  горах  ідуть  дощі.

Як  я  без  тебе?  Ріки
вийшли  із  берегів.
Час,  що  не  має  ліку.
Голос,  який  зітлів.

Кликали  щастя  гучно,  
став  поруч  -  занімів.
Та  блискавиця  влучна  -
глянув  і  світ  згорів.

Де  я  без  тебе?  -
у  невагомості.
Десь  поміж  сьомим  небом,
в  напівпритомності.

У  синьооку  тишу
втоплена  восени...
Я  тобі  -  дні  колишу.
Ти  мені  -  ночі  сни!

Очі  ті  сині,  сині,
погляд  аж  до  душі...
Сонцем  з  тобою  нині
поміж  сумні  дощі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2020


В дорозі

Такі  густі  нечесані  ліси
іще  не  взяті  осені  рукою
і  час  згубився  в  шепоті  краси,
що  в  зелень  тишу  заплела  косою.

Такі  незрушні  тіні  гір  плечистих
гойдають  даль  затаєну  доріг
і  серпантином  низає  намисто
слідів  асфальту  швидкісний  забіг.

Такі  маленькі  кольорові  плани.
Такий  широкий  в  неба  горизонт!
Світанок  в  горах  так  нестримно  рано
займає  день  у  затінку  висот.

А  я  собі  все  видивляюсь  далеч,
крізь  велич  гір  і  незворушність  їх,  -
зловити  б  раз  хоч  десь  в  розлук  обабіч
ту  синь  очей  залюблених  твоїх...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020


Мовчки

Я  просто  вітер,  
який  зачепився  за  гострий  той  верх
зе́лені  ду́шної  гордо-карпатського  краю...
Де  ти?  Здмухни  мене,  хай  вже  полину  над  плаєм
в  синь  прохолодну  очей,  що  розітнуть  байдужості  смерк.

Я  просто  крапля  
роси,  яку  небо  зронило  ген  вниз...
Тай  би  й  розбилась,  та  впала  сльозою  на  війку.
Просто  моргни  і  я  зайчиком  сонячним  в  бійку
кинусь  із  хмурістю  днів  відчайдушно,  мов  точений  спис.

Я  лиш  сувій
із  старезно-помнутого  часом  листа...
Ти  не  вглядайся  -  нема  щастя  й  цінності  в  ньому.
Клаптю  з  надірваним  краєм  одна  сутність  тому  -
вписане  долею  і́м'я  нести  міцно  склавши  вуста.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020


Географія

Ми  з  тобою,  неначе  окреслені  лінії,
мов  ізобари*.
І  нехай  покриває  ті  контури  інеєм
та  незабаром

нас  зведе  на  поверхні  одної  планети
жадібна  тяга.
Вже  підкинута  крутиться  примха-монета...
В  нас  -  одна  спрага.

Зараз  тут,  чи  аж  за  дев'ятсот  кілометрів  -  
то  не  питання.
Я  ловлю  в  цьому  Всесвіті  між  ліній  стертих
твоє  зітхання,

ти  читаєш  мій  настрій  між  атмосферно,
як  із  долоні.
Є  на  карті  цій  світу  точка  напевно,
де  ми  в  полоні

тиску  в  серці,  котрий  у  обох  пульс  міняє
при  поцілунку.
Вже  масштаби  крізь  вічко  кохання  силяє
в  рівнім  малюнку:

від  зітхань  безкінечних  посеред  ночі
в  далях  синхронних
до  глибокого  погляду  очі  у  очі
рідних  бездонних.

Ми  з  тобою  неначе  окреслені  лінії,
мов  ізобари...
Я  безмежність  цю  відстаней  стру  твоїм  іменем
вже  незабаром.

[i]*Ізобари  -  (від  гр.  ισος  —  «рівний,  однаковий»  і  тягар,  вага)  -  одне  із  значень  -    лінії,  що  з'єднують  на  географічній  карті  місця  з  однаковим  атмосферним  тиском.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020


В кольорі

Ти  мені  радість  і  навіть  більше  -  
свіжість  ранкова,  обідній  жар,
передвечірня  лінива  тиша...
Ти  -  мені  дар.

Ти  мені  сонце  і  навіть  вище  -
гладь  безтурботна,  безмежна  вись...
Вплетені  ми  вже  у  полотнище,
лиш  бережись!

Час  торокали  долі-пустунки,
граючи  нитки  смикали  дні...
Свій  візерунок  у  поцілунках
ткали  самі.

Перебивали  фарби  ті  сірі  -  
по  краплі  барви  тепла    двох  душ...
Ми  малювали  в  кольорі  віри  
любов  довкруж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020


***

Спокій
безмежний,  наївний,
неначе  дитинний  сон,
ніжно  
сховає  в  обійми...
Знайшлись  ви  в  дощів  сезон.

Зважся
ступити  назустріч
в  ті  кілька  рішучих  слів.
Де  ти
взяла  його,  опріч,
як  з  боєм  в  своїх  богів.

Що  ти  
взамін  віддала  їм?
Самотні  роки  пусті.
Він  став
за  мить  незамінним!
Трикрапками  у  листі

знову
згорають  банальні
гучні  (замовчи!)  слова.
Погляд
несе  всі  зізнання:
із  ним  ти  щораз  жива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020


Між сентенцій

В  кожного  є  уява
що  йому  до  снаги.
Кожна  мораль  є  пра́ва
й  рішенню  дасть  ваги.

Кожного  правда  вірна,
бо  все  веде  вперед.
Напрям  свободи  гідний
хоч  на  миттєвий  злет.

Істина  є  столика.
Серед  мільярдів  душ
крихітна  твоя  стиха
кроїть  свій  шлях,  не  руш.

Вчись  впізнавати  щастя
поміж  дрібних  хвилин,
другий  бо  шанс  не  дасться  -
вибір  завжди  один.

І  нехай  кожен  з  тисяч
рветься  до  своїх  мрій,
знай  ти  свій  страх  в  обличчя
і  сам  крути  світ  свій!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020


Мереживо.

Теплими  грозами
поміж  похмурий  блиск  неба  зіниць,  

літом  і  росами
вслід  тобі  світлом  лягти  блискавиць,

голосом  радісним
крапель  мінливих  веселко-стежин...

Ставши  раз  цілісним
вже  не  шукати  нам  нових  вершин!

Слів  невагомістю
важкість  дум  тво́їх  міняти  в  смак  мрій.

Неба  безмовністю
бережно  спокій  голубити  твій.

Свіжістю  вечора
ніжити  втому,  стирати  пил  днів.

Заново  навчена
жити  любов'ю  вплету  нас  між  снів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020


Простір

Світ  мені  вужчим  є  голосу  твого.
День  є  тіснішим  одного  "Привіт)".
Спільне  мовчання  ховає  від  злого
галасу  буднів  і  гуркоту  літ.

Тісно  в  самотності  й  надто  просторо
в  смутку  за  дотиком,  в  тузі  за  сном,
де  ми  є  разом.  Тяжіють  суворо
долі  розлучні  над  нашим  крилом.

І  полетіла  б  до  тебе!  Та  марно...
Губляться  сили  в  чеканні  густім.
Мене  без  тебе  безпомічно  мало...
Мене  з  тобою  не  вмістить  світ!  Втім,

не  прагнем  волі,  нам  затишно  в  мрії.
Оберігаєм  її  від  гризот.
Погляд  відвертий  затінюють  вії,
а  слів  банальність  -  затулений  рот.

Світ  мені  вужчим  є  голосу  твого.
День  є  тіснішим  одного  "Привіт)".
Теплі  думки  охоронять  від  злого.
В  серці  сховаю  тебе  я  від  бід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020


Визначеність

А  з  ним  виглядає  усе  можливе
і  будні  й  маленькі  недільні  дива,
коли  застигає  старезний  час,
щоб  оком  одним  роздивитись  нас.

Коли  зачудовані  стихнуть  віки,  
щоб  вгледіти  в  потиску  ніжнім  руки,
як  просто  почнеться  великий  той  шлях,
де  двоє  триматимуть  вічності  дах.

Де  двоє  творитимуть  Сонцю  дім,  
щоби  усміхалось  щодня  усім...
Й  заб'ється  серце  у  ритмі  любові
вистукує  пульсом  ім'я  у  скронях

та  напрям  один  лише  вперто  туди,
де  наші  віді́б'ються  теплі  сліди....
Бо  ж  відстань  -  це  тільки  покласти  нас
туди,  де  душі  дві  вплелися  в  час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020


Неціловані

Очі  іще  не  ціловані,
поглядом  лиш  закарбовані
в  серці  моїм.

Рук  іще  сила  не  пізнана,
ласка  вустами  не  піймана...
Де  є  твій  дім?

Хай  відішлю  ніжність  подумки!
Хай  оживлю  мрію  дотиком
в  серці  твоїм.

Очі  іще  не  ціловані,
а  любов  вже  закарбовує  -  
в  щасті  наш  дім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020


***

Коли  всі  слова  вже  сказані,
залишається  тільки  ніч.  
У  вікні  пустими  пазлами
силуети  чужих  облич.

Як  розкрите  серце  сповіддю  -
жах,  чи  легкість  там  пустоти?
Можеш  тільки  хіба  повінню
нових  днів  у  життя  врости.

І  самотності  злий  параліч
розбивати  теплом  теплом...
Нехай  доля  стоїть  обабіч,
лиш  кохання  аби  вело!

Лиш  була  би  Його  усмішка!
Й  силует  за  моїм  плечем...
...Манівцями  до  мрії  пішки
через  відстань,  що  обпече...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020


Доня.

Очі  твої,  у́смішка  й  кожен  пальчик.
Легко  збива,  наче  пружнистий  м'ячик
злість  сірих  днів,  заздрість  часу́  і  втому,
сміхом  дзвінким  сонце  верта  додому.

Зайчик  тепла  тихо  сховавсь  в  зіницях.
Крутиться  світ  -  в  складки  рясні  спідниці
ловить  дівча  й  струшує  в  кроки  свої...
Вас  є  таких  на  цій  землі  аж  двоє,

що  кроять  день  під  свої  горді  плани.
До  перемог  вам  не  буває  рано.
Міцно  життя  вхопите  за  чуприну  -  
тато-силач  й  сильна  його  дитина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020


***

Чужа  душа  замкне́ний  світ,
ввійти  до  неї  -  зась!
Бо  сім  замків  ховають  вхід,
страхів  сім...  З  них  рвалась.

А  що  за  ними:  біль,  чи  гріх?
Не  відає  ніхто.
Чужого  стримає  поріг  -
не  ступить  абихто.

На  щирість  впаде  перший  раз,
а  другий  -  на  тепло  -
замки  посиплються  на  раз
і  схилить  страх  чоло,

як  сміло  ввірветься  любов,
загорнута  у  сміх.
І  цілий  світ  відкриє  знов
душі  твоїй  для  втіх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020


Натхнення

Натхненням  стане  Він  в  першу  весняну  ніч.
Затьмарить  сотню  безликих  чужих  облич.
І  збурить  потяг  до  нових  стрімких  висот.
Ти  сонце  впустиш  в  замкнутий  сердечний  грот.

Прозрінням  стане  Він  в  другу  мовчання  ніч.
Відчуєш  мрії  забутої  теплий  клич.
Здригнеться  доля,  потягне  новий  виток
до  пальців  Мойрі  в  останній  тонкий  моток.

І  стане  світом  Він  в  третю  останню  ніч.
І  буде  морок  і  сотні  чужих  облич.
Та  в  кокон  щастя  загорне  сердець  двох  жар.
Ваш  космос  зв'яже  усесвіт  до  зір  у  дар.

Любов'ю  стане  Він  в  вічнім  триванні  днів.
І  ночі  ваші  і  сотні  віджитих  слів
безслідно  зникнуть  в  шаленій  часу́  ході....
Щоби  світанок  стук  ніжок  малих  зустрів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020


Помилки.

Світ,  в  якому  ти  пра́вий,
в  якому  ти  вільний
рубати  кінці.
Біль,  в  якому  не  рани,
а  досвід  доцільний
у  сильній  руці.

День,  що  ніч  витісняє
і  смуток  збирає  
у  сльози  тугі.
Час,  що  спину  не  знає
і  наміри  має
безмірно  благі.

Хтось  вплете́  в  твою  душу
свій  світ  незворушно,  -  
забудеш  що  в  ній.
Ти  той  здужаєш  напрям,
але  чужим  ба́йстрям
заляже  на  дні

світ,  в  якому  неправий,
в  якому  так  рано
піддався  тузі.
Біль,  в  якому  безвільний
себе  звів  повільно,
втопивши  кінці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020


Говори!

Шелестить  вітер  вечору  листям
безкінечні  зізнання  в  тузі,
які  в  своїх  блуканнях  за  щастям
у  самотності  грів,  у  сльозі.

Та  мовчить  вечір  в  відповідь  ніччю.
І  не  зронить  ні  пари  із  вуст.
Бо  зітхання  ті  вітрові  лічить.
Бо  шукає  в  чеканні  все  глузд...

Ти  ж  мені  не  мовчи  ані  миті!
Хоч  думками,  хоч  леготом  мрій
долітай  до  моїх!  Дай  їм  приті...
Лиш  мовчанням  ти  сумнів  не  грій.

Хай  у  час,  коли  важчає  втома
і  самотність  липка  стулить  рот,
скроні  подих  торкнеться:  "Я  вдома!"
Погляд  зцілить  мій  світ  від  гризот.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020


Легкокрилі

Є  люди,  що  мають  за  спи́ною  крила,
немов  їм  ходити  так  просто  -  несила  -
літають  вони.

Їх  манять  вершини!  Їм  хочеться  сили.
І  навіть  крізь  біди  ступають  красиво  -
летючі  човни.

І  б'ються  об  борт  тої  легкості  риби  -
роззявлені  пащі  часу́́  й  життя  хиби  -
те  байдуже  їм.

Розправлять  нестримні  по  вітру  вітрила,
життєвій  жазі  тій  підкориться  хвиля  -
у  волі  їх  дім.

Є  люди,  що  мають  за  спи́ною  крила.  
Не  раз  надихає  зневірених  сила,  
якою  живуть.

Землі  усміх  сонця  вертають  сміливо.
Їх  доля  голубить  -  в  їх  легкості  -  диво
і  міцності  суть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020


П'ятилистник

П'ятилистним  осердям  бузкового  дива
живеш  у  мені,
поселився,  мов  літо  загорнуте  в  зливу,
як  трави  рясні,

розростався  із  кожним  зітханням  і  вдихом
вростав  в  серця  стук
спантеличена  щастям  вдивлялася  стиха
в  сплетіння  двох  рук.

І  здавалось  -  безмежжя  вплітається  в  наші
тривожні  серця
мов  торкнулися  вічності  й  сповнили  чаші
ми  доль  до  кінця.

Мов  надпили  з  одної,  де  фатум  таємний
глибокий  мав  схов.
І  сп'яніли  обоє  допоки  натхненно
бог  грався  в  любов.

Щедро  радості  сипав,  домішував  болю
й  розлук  гіркоти.
Ми  впивались  тим  трунком,  сміялися  з  долі  -  
нам  разом  іти.

Бо  фатально  осердям  бузкового  дива
ти  цвів  у  мені.
Хай  без  долі  -  з  любов'ю  -  вкладала  сміливо
я  світ  весь  тобі.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020


Новий день.

Що  тобі  в  світі  цім  віра?
Що  тобі  в  ньому  любов?  ..що  любов...
Чо́му  душа  світить  зріла,
щирість  із  вічних  зронивши  основ...
Струсивши  свій  страх,
мов  прах.

Всі  виростають  сини.
Мрії  старіють  невтілені  в  рух...
Подих  незмінний  весни
від  самоти,  що  руйнує  твій  дух
рятує  щораз
твій  час.

Що  тобі  час?  Маєш  мить.
Що  тобі  страх,  як  весь  світ  у  тобі!
Щирість  його  вже  горить
сонцем  новим  і  плекаєш  собі
нови́й  день  в  очах
і  снах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020


Спіраль

Доля  закрутить  чергову  спіраль,
давши  шанс  знову  на  трепетну  близькість.
Сонце  впізнати  як  поміж  безликість?
Попри  вселенський  невдач  вічний  жаль.

Мітиш  за  хмари,  бредеш  по  землі.
Сонце  хова  напрацьована  звичка
оборонятись,  закутати  в  мжичку
сірих  думок  мрії  вже  ледь  живі.

Погляд  ще  лиш  зачепився  за  твій...
Тиша  навкруг.  Час  завмер  в  спробі  дива.
Він  і  вона.  Мить  чи  вічність  щаслива
може...  Могло  б..  Спіраль  крутить  згин  свій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2020


Зала

Поки  не  знала  тебе,  то  й  не  знала,
як  же  втомила  ота  самота!
Мов  геть  порожня  сумна  бальна  зала,
що  пів  століття  стояла  глуха

до  щебетання  весни  за  вікном,
до  танців  вітру  в  звабні́м  піднебессі.
Тихо  тамуючи  пам'ять  під  сном
про  відблиск  буйних  емоцій  воскреслих,
тліла  примарою  звуків  і  мрій...
Сміху  й  обіймів  мадам  й  кавалер,
що  феєрверки  займали  у  ній
флірту,  змагання  під  сховом  портьєр.
Сутінком  пустки  ховаючи  жар
поглядів  пристрасних,  днів  легковажних
зала  тримала  свій  простір  у  дар
тим,  хто  згорівши,  її  сум  розважить.

Я  б  і  не  знала,  що  скрізь  самота,
якби  тобою  так  не  загорілась...
Тільки  б  та  зала,  що  нами  пуста
ще  хоча  б  мить...Хоча  б  мить  не  закрилась!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020


Терплячі

Посолоджений  день  -  кожна  дія  у  сотню  цяток-
снів  про  тебе  і  світ  -  про  нас.
І  на  кожну  мрію  тих  колючих  думок  десяток:
як  все  буде?  Як...  Горить  час.

Ми  спалахуєм  щастям.  Спадаємо  втомою.  Спи.
Доля  грається.  Слухаєм  блюз.
Ще  мільйони  миттєвостей  тліти  нам  аж  до  весни,
з  самотою  вкладати  союз.

Ще  самотностей  бездну  летіти  назустріч  тобі.
Загортати  у  пам'ять  слова.
В  морі  слів....  В  морі  слів  не  втонути  б!  Крім  них,  далебі
на  цій  відстані  більше  й  нема.

Поцяткований  день  -  кожна  дія  в  мільйон  "з  тобою",
кожна  думка  і  навіть  всі  сни.
Нетерплячих  не  терпить  любов!  Не  ймеш  мрій  без  бою.
Тож  ти  ще  потерпи...  До  весни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020


Оптимізм

Затинаючись  об  помилки́
день  згубивши  в  глибинах  ріки
                         іти
навперейми  своєї  мети
шлях  долати  надміру  крутий
                   та  злий
і  сміятися  у  душі
наближаючись  до  межі
                     рушій
мати  схований  у  глибині
очі  твої  такі  осяйні
                     мої.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020


***

З  вільного  днів-напів-сну
з  гле́вкості  снів  опустіння
з  пастки  рутини  тебе
вирве  прозріння

викреше  імпульс  з  душі
з  про́писних  істин  темниці
вилущить  те,  що  в  сльозі
на  дні  зіниці.

Той  ким  ти  є,  хто  ти  є
скніє  в  життєвій  умові.
Знайде  тебе  у  собі
щирість  любові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020


На відстані

Час  скрапує,  наче  тягуча  живиця
по  стовбурі  тих  місяців,  по  дрібнім  листю  днів.
Тягнеться,  тягнеться....  Спека  в  криниці
застигла  на  дні.

Час  топиться,  наче  роса  в  павутинні,
свіжість  стирає  уперта  спіраль  кілометрів,
грузнуть  у  втомі  бажання  дитинні  -
диво  не  стерти.

Час  тягнеться.  Всотує  вічність  в  годину,
топить  свідомість  в  рутинному  схлипі  боїв.
Ніжність,  що  дав,  все  плекаю  невпинно...
В  миттєвості  снів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2020


Щастя

Щастя  шукає  тиші,
щоби  до  серця  ближче,
щоб  заховати  від  світу  той  бе́змір  тепла,
щоб  вкорінитись  глибше...
Люди,  якби  ж  ви  тихше!
Бо  та  щастиночка  вже  у  душі  проросла.

Затамувавши  подих
вслу́хатись  в  ніжний  дотик...
Як  же  торкається  сутності  легко  в  мені!
Пестить  те,  що  таємне
щастя  оте  взаємне.
Хочеться  всесвіту  пів  уділити  тобі.

Хочеться  ночі  й  тиші,
щоб  уявляти  ближче,
щоб  відчувати  як  бубнявіє  той  цвіт.
І  прибуває  сила,
що  нас  обох  скорила,
знявши  два  сонця  із  звичних  пустих  орбіт.

Щастя  шукає  тиші...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2020


До тебе

Мій  шлях  був  до  тебе
завдовжки  в  пів  світу,
в  пів  долі,  у  пів  життя.
Це  мов  прямувати
до  себе,  до  літа
крізь  холод  й  зими  небуття.

Той  напрям  до  тебе  
у  тисячу  кроків
у  безмір  тривог  і  жалів
відклав  в  серці  втому,
наплів  в  душу  років
допоки  твій  голос  зігрів.

Струсила  із  ніг
пил  доріг,  із  днів  гіркість,
умила  натхенням  свій  світ.
Ступила  додому  -
у  трепетну  ніжність
під  тихий  твій:  "Мила,  привіт!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2020


Той

Так  страшно  помилитись  в  долі,
згубити  час,  замкнути  світ
у  обруч  звички,  в  усміх  злої
самотності,  що  навідліт  

збиває  мрію,  рве  в  гризоту
твій  вірний  напрям,  в  сумнів  -  сміх.
Бредеш  забувши  позолоту,  
в  яку  фарбують  щастя.  Біг

від  точки  "мушу"  і  до  "треба".
Куди?  То  вже  й  не  важить...  Світ
замкнувся  в  простір,  що  без  неба.
Де  в  ньому  той,  що  твій  зеніт

знайде,  зловивши  погляд  з  сотень?
Дасть  новий  напрям?  Збурить  рух?
Із  ким  заб'ється  серце!  ...вкотре...
Забувши  страх,  згубивши  слух,

лиш  відчуттям  вручивши  долю,
що  "Ось  він  -  затишний  політ!"

І  скреготне  безсило  злою
гримасою  самотність  вслід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2020


Сонце

Ловити  подих  
твій  з  далечі  на  щоці...
Буденні  плани  
про  зустріч,  руку  в  руці.
Думками  дотик
до  скроні:  "З  тобою  я".
Маленькі  мрії.
Одна  в  двох  історія.

Шукати  погляд
між  сотень  чужих...  Облиш!
Я  серцем  поряд.
Любов'ю  поклич!  Поклич...
Страх  вічний  втрати
зачепить  лиш  вітерцем.
В  кохання  ватрі
зігрієш  своє  лице.

Минуле  в  попіл.
Пашіє  той  згадок  жар.
Повірю  вкотре.
Любов  -  то  є  тихий  дар.
Дві  душі  сплете
промінням  у  дивний  цвіт.
Одне  ми  сонце  
понесем  в  холодний  світ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2020


Сни.

Слова  сипались,  мов  горох
в  глевку  темряву,  в  ніч,  під  сни
з-під  свідомості  просто  в  мох,
де  губились  пісні  весни.

Слова  сипались...  Про  живе,
а  живуть  -  про  самотнє  й  зле.
Ніч  тремтіла:  "Не  чути  б  це!"
Сни  ховались:  "Мине  мене..."

Інформацій  потік  топив:
жертв...  смертей...  Часовий  батіг.
Серед  хмурості  диво  з  див  -
ведмідь  свій  загубив  барліг.

Вийшов  в  ве́сну,  потрапив  в  сніг.
Замело  його  сон,  мов  дим.
Клімат...  Зміни..  А  він  як  міг
шлях  топтав.  Всім  здавався  злим...

Слова  сипались,  мов  горох
звідусіль,  поміж  спів  весни.
Ведмідь  мовчки  заривсь  у  мох  -  
додивлятись  ведмежі  сни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020


Шанс

Світ  перекроєний,  зібганий,  зморений.
Люди  —  мости.
Час  —  уповільнено,  стиснено,  звільнено...
Нікуди  йти.

Кожен  з  собою  в  замкнутім  колі.
В  дотику  —  страх.
Вічному  руху,  прагненню  духу
Вказано  крах.

Біг  в  невідомість  спинено.  Совість  —
Владарка  днів.
Самопізна́ння  в  зміну  метанням
Примарних  снів.

Все  несуттєве  спокій  миттєво
Відітнув  враз.
Хаос  масштабний,  світу  страх  марний
Нам  вручив  час,

Щоб  перекро́їти,  зшити,  озброїти
Власні  мости,
Щоб  серед  опору,  розпачу  й  гонору
Себе  знайти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020


Серед моря

Ціле  море  в  хлопчика  деталей.
У  кімнаті  сотня  є  світів.
Все  для  того,  щоб  в  далекі-далі
він  злетів  із  батьківських  садів.

Безліч  в  нього  є  планет  і  станцій.
На  подвір'ї  -  тисячі  доріг.
Все  для  того,  щоб  дорослим  вранці
він  свою  розгледіти  все  ж  зміг.

І  професій  графік  є  щоденний:
винахідник  змінить  продавця.
Все,  щоб  у  обов'язках  буденних
фах  синівський  не  згубив  з  лиця.

Спальня  тоне  в  іграшках  й  проектах.
Очі  сяють  від  десятків  мрій  -
в  материнське  серце  розпростерте
завжди  страх  сховати  може  свій.

І  летять  думки-змагання-плани
до  дорослих  зрілих  міркувань.
І  зростає  хлопчик  легко  в  мами
серед  моря  ласки,  ігор  й  знань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2020


Чорноброві

Серця  ніде  не  знайдеш,  що  не  хотіло  б  любові....
Мрії  мої  весняні-  пристрасно-чорноброві.
І  найстійкіший  спокій  провесінь  рве  у  друзки:
хочеться  когось  поруч...  Музики!  Й  шовку  блузки.

Й  в  тебе  весна  танцює  лоскотом  в  міжребер'ї:
хочеш  відкрити  космос,  підстрибнути  до  стелі.
Кроком  широким  рушиш  світ  вистеляти  в  ноги...
Я  ж  очей  з  тої  бруньки  звести  не  маю  змоги.

Й  погляд  у  тебе  добрий.  Й  серце  твоє  гаряче,
Тільки...  Не  бути  поряд  нам  аж  ніяк,  юначе.
Твоя  весна  гарцює  напрямом  оре  рі́ллю,
моя  налущить  зараз  світ  в  брунькуватім  гіллю.

Твоя  летить  до  сонця,  прагне  звести  з  розу́му,
моя  веселку  пле́те  з  дощу,  розлук  і  суму.
Ні,  нам  не  бути  разом.  Як  би  не  хтілось  любові....
Мрії  твої  -  біляві,  в  мене  ж  геть  всі  -  чорноброві.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2020


Батькове (до сина)

В  тебе  в  забавах  барвистих  згорають  дні  миттю.
В  мене  в  турботах  і  праці  триває  час-плин...
Нарізно...Нарізно  ми!  Та  щодня  у  молитві
прошу  для  тебе  я  долі,  єдиний  мій  син.

В  тебе  у  мріях  пригоди  і  сни  веселкові.
В  мене  лиш  плани  на  працю  і  гідний  почин,  
щоби  стелити  в  майбутнє  стежки  барвінкові,
щоби  пишався  батьківським  корінням  мій  син.

В  тебе  досягнення  нові  й  маленькі  невдачі,
що  десь  в  розлуці  уже  й  невідомі  мені...
В  мене  -  тягар  на  душі  і  розмови  незрячі,
серед  яких  серцем  мовчки  говорю  тобі:

"Синку,  пробач,  що  не  разом.  Що  нарізно  доля
шлях  викладає  нам  вперто...  Життя  -  то  не  мить.
Буде  ще  наша  стежина.  На  все  вища  воля.
Поки  ж,  знай,  батькове  серце  для  тебе  горить!"
..............................................................
В  тебе  в  забавах  барвистих  згорають  дні  миттю.
В  мене  в  турботах  і  праці  триває  час-плин.
Нарізно...  Нарізно  ми!  Та  щодня  у  молитві
прошу  для  тебе  я  долі,  єдиний  мій  син.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2020


****

В  ночі  безсонній  відгук  —
днів  пережитих  шум.
В  серця  ударах  відлік  —
кроків  від  щастя  в  сум.

В  дня  метушні  неспинній  —
ночі  самотній  тон.
В  розчаруваннях  нині  —
завтрашній  досвід.  Сон

про  твоє  те  глибинне,
очі  про  головне.
А  про  душі  пориви
кохання  знов  нове.

І  життя  по  спіралі  —
маятником  «так—ні».
Величина  є  стала  —
в  змінних  ми  цих  одні.

В  ночі  ж  безсонній  відгук  —
днів  пережитих  сум...
В  серця  ударах  відлік  —
кроків  від  тиші  в  шум.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2020


*** (Т. Д. Р. )

В  тобі  мами  натхнення  й  ласка,
в  тобі  татові  сила  й  гарт.
Щоб  не  відав  в  житті  поразки,
щоби  був  тобі  світ  все  рад.

В  тобі  дідова  вперта  мудрість,
в  тобі  віра  бабусі  й  прить.
Щоб  стелила  дорогу  радість,
щоб  творити  прагнув  щомить.

Світ  заманить  тебе  широкий
та  в  яку  б  не  потрапив  даль,
ласка  й  сила  наповнять  кроки,
віра  й  мудрість  зітруть  печаль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864937
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.02.2020


Штрих (Г. О. Я. )

Жила.  Була.  Збивалася  з  дороги.
Ішла  то  повз,  то  манівцями  вбік.
Ти  гострі  все  давала  застороги  -  
впивались  в  душу  й  кожен  крок  -  мов  гріх.

Не  та  любов!  Не  той  відтинок  шляху.
Не  та  мета!  Не  надбала  чеснот...
Свою  всього  лиш  легкокрилу  птаху
шукала  в  світі....  Він  мені  -  цейтнот

все  клав  часу́,  можливостей  і  сміху,
кидав  у  сумнів  і  манив  чуттям.
В  трагічнім  сні  усе  шукала  втіху.
Себе  приймала  й  це  звала  життям.

І  шкода  так,  що  не  втиснулась  в  рамку
відмінних  рішень,  правильних  думок:
твій  спокій  й  радість  втрачені  у  замку
самотньо-сірих  пошуків  зірок.

І  шкода  так...  Не  гордість  і  не  успіх.
Не  на  позір,  не  в  приклад,  не  для  них.
......................................................
Та  серед  всіх  в  житті  моїм  присутніх
твій  крові  жар  кладе  фінальний  штрих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864848
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.02.2020


Пережитте

...здається  часом  -  
лиш  студена  крига
і  серце  в  ній  
заковане  навік...

Та  джерельце  тонким  струмочком  зрине,
розтопить  стужу,  крапне  із  повік
сльозою  втоми,

щоб  криштальний  погляд,
умитий  снігом  
прожитих  вагань,
знов  ясно  бачив  
згубленого  бога
та  вів  до  мрії  
між  сліпих  терзань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020


Борг

[quote][i]життя  людей  —  не  їх  власність,  якою  вони  можуть  розпоряджатись  як  завгодно:  воно  дар,  який  необхідно  виправдати.
                                                                                           Л.Толстой[/i][/quote]
Життя  —  не  твоє  майно:
Розтринькай  як  хочеш!
Воно  нам  у  борг  дано  —
Зробити  щось  гоже,
Зростити  щось  путнє  в  нім,
Знайти  собі  плату  —
Цей  дар  оправдати....  Втім,
Тут  потрібно  гарту:

Бажання  складати  в  ряд  —
Надпусте  й  важливе,
Пускати  коріння  в  сад,
Де  зростає  сила.
Безжально  стинати  лінь,
Обривати  зжите.
Прийнявши  і  сонце  й  тінь
Цвіт  новий  завити.

Любити  цей  світ  в  собі
І  себе  у  світі.
Не  спати  у  гаразді,
А  в  біді  не  мліти.
Утверджувати  життя
Виправда́нням  в  дії.
Віджити  себе  до  дна
В  почуттях,  що  зрілі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2020


Прагнення

Серце  колотить  в  ребра,  
всі  ми  йдемо  вперед.
Носим  шматочок  неба,  
мрієм  про  ле́гкий  злет.

Але  та  ле́гкість  вільна,  
згорнута  в  маєту,
Важчає  безнадійно,
 губить  свою  мету.

Якось  посеред  ночі  
серце  штовхне  в  ребро:  
Порожньо  й  ниє...  Що  це?  —  
Неба  мов  й  не  було.
Тільки  порив  без  дії,  
тільки  вчорашній  день.
Хто  ми  тепер  такії?  —  
Коми  глибоких  тем,
Кра́пки  незжитих  істин,  
знаки  важких  питань...
В  повістях  власних  —  тісно,  
вище  ж  —  бракує  знань.
Міряєм  чиюсь  думку  
з  ширшого  знов  плеча,
Бідкаємось:  так  гулко  —  
вже  й  душа,  мов  чужа.

Тісно  в  своєму  світі,  
холодно  у  твоїм...
Ми  —  мов  маленькі  діти  —  
граємо.  Час  —  мов  дим.

Серце  колотить  в  ребра.  
Всі  ми  йдемо  вперед.
Носим  шматочок  неба.  
Мрієм  про  ле́гкий  злет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2020


По колу

І  завжди  хочеться  трішки  більше...
Так  і  святому  є  фоном  грішник.
У  правду  віриш,  мавши  обман.
Життя  —  тривожний  є  руху  стан.

Життя  —  то  змінна  реакцій  й  віри,
Інстинкту  й  волі,  слабкості  й  сили,
Утеча  від  всіх  нестатків  й  болю,
То  вічний  біг  і  той  біг  —  по  колу.

Бо  завжди  хочеться  трішки  більше  —
До  чогось  ближче,  до  чогось  швидше...
Знай  цінність  миті,  спіши  повільно!
Суть  знайдеш  —  будеш  від  Кола  вільний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020


Міт.

Живеш  на  німо,  ідеш  -  без  віри.
То  серцем  в  терни,  то  суттю  в  прірву.
В  шуканні  вічному  повноти
із  порожнечею  вже  на  "ти".

То  дух  смиренний,  то  плоть  жагуча...
Куди  прямуєш,  "себе  ведуча":
шукати  істин?  Себе  знайти?
...Не  суть  зловити,  весь  сенс  -  іти.

Розбиті  маски,  щербатий  край.
Костюм  сценічний  -  в  ганчір'я.  Хай!
На  перехресті  своїх  прозрінь
стоїш  одягнена  в  світло  й  тінь.

Життя  безлике,  із  клаптів  шкіри.
Собою  повна  в  хаосі  прірва.
Приймати  даність,  свій  брати  світ  -
про  щастя  вільний  створити  міт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2020


Дім, повен людей.

Кафель  на  пічці,  що  пам'ятає  лоскітки  п'яток.
По́душка  вишита...  Їй  вже  давно  шостий  десяток.
Мова  про  вічне,  свіжі  новини,  перегук  зга́док  -
все  в  тон  найдовших  в  світі  онучків  теплих  колядок.

Повна  макітра,  носики  в  ложках,  сон  на  повіках.
Мамина  бабця  тихцем  навшпиньках  хрестить  голівки.
Діда  повчання  басом  у  вуса,  татові  знимки....
Ми  тут  маленькі  -  вуйки  і  тітки  -  всі  ми  тут  дітки.

Мороз  за  щоки,  кулак  в  кишені,  в  нім  -  карамелька.
Стелить  дорогу  додому  вечір  снігом  пухкеньким.
Бабина  хата  услід  моргає  низьким  віконцем.
У  цей  святвечір  кожен  понесе  у  серцях  сонце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2020


Колисанка

Нагасався  хлопчик  цілий  день.
Нахитався,  як  трава  під  вітром.
Вушками  зловив  аж  сто  пісень.
У  очах  заніс  у  дім  пів  світу.

Мамі  хлюпнув  хлопчик  сонця  два
з  дна  зіниць  -  на  саме  денце  серця!
Кутає  їх  сон  в  казок  слова,
ніч  чіпає  до  стриху  відерце,

повне  хмарно-синьої  води,
у  якій  купалась  тиша-риба.
Виринають  сни  й  пливуть  сюди...
Місяцева  б'ється  в  вікна  скиба...

Хлопчик  спить.  Спить  мама  й  срібна  ніч.
Їм  співає  море,  світ  вуркоче...
Засинайте  й  ви.  Та  чим  скоріш!
Ранок  -  раз  -  і  п'ятку  залоскоче.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2020


Не тлом.

А  твої  вечори  сумні,
повні  роздумів,  мрій  і  зга́док.
Чи  приймаєш  себе,  чи  ні?
Ти  є  напрям,  чи  лиш  випа́док?

Дні  твої  повні  понад  край,
не  злічити  в  них  справ  і  планів!
Є  надмір  той  живим,  чи  хай
буде  простір  порожніх  станів?

Щоб  вмістити  туди  тебе,
при  нагоді  як  збудить  мрія.
Той,  хто  вперто  до  себе  йде,
має  бути  від  лишків  вільний.

Не  тягнути  в  три  згини  міх
вже  віджитих  людей  і  вчинків.
Хто  приймає  сповна  свій  гріх  -
живе  цільним,  не  тлом  для  знимки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2020


Один із ста.

Ти  ще  ніхто.
Лиш  погляд  через  кілометри.
Лиш  мить  крізь  сни,  котру  не  стерти.
Думок  хітон.

Мрій  біг  спинивсь.
Щоб  вирвав  постать  серед  люду.
Щоб  загорітись:  "Будеш?-  Буду"...
Чи  станеш  кимсь?

Життя  -  в  тобі.
Вогнем  гориш  -  притягнеш  щастя.
Спалиш,  а  чи  теплом  віддасться
чиїмсь  взамін?

Я  ще  ніхто.
Лиш  світлий  обрис  у  зіниці.
Лиш  голос  з  тисяч...  Йти?  Спиниться?
"Ми"  -  вибір  з  сто.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2020


Зима

Прийшла  зима...
Глибою  снігів  здавила  простір.
Сяйвом  білизни
розсунула  даль  горизонтів  у  безкінечність.
Стиснула  світ  в  кулак  холоду,
незайманістю  снігопаду  стерла  безслідно  втому
заношених  в  будні  днів.

Час  спинився.

Шоб  почати  свій  ледь  вловимий  рух  ,
довжиною  в  зиму.
Щоб  розтягнути  безпросвітність  ночі
аж  до  весни.
І  дихати  холодом  в  груди,
загойдувати  розум  безкінечністю  колиса́нок
грудня,  січня  і  далі  -
аж  до  кінця  терпцю.
Аж  до  хвилини,  коли  
втомиться  душа  від  спочинку
і  потягнеться  до  болісного  пориву:  "Рости!  Пора...рости..."
Доки  не  втомиться  земля  
від  тиші  зими.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859667
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 29.12.2019


До сина.

Коли  тобі,  сину  мій,  п'ять,
в  тобі  стільки  світу!
І  навіть,  коли  думки  сплять,
ти  шукаєш  одвіту:

Чому  після  смерті  душа
мандрує  з  зірками?
Чому  є  ця  жінка  чужа,
а  рідні  -  із  нами?
Який  на  смак  дощ  після  мрій?
Як  далеко  до  бога?
Чи  можна  ріст  вхо́пити  свій?
Котра  тата  дорога?...

Пробач,  що  не  вмію  тобі
пояснити  відсутність!
Дорогу  вкажу.  Далебі...
Це  не  дасть  батька  сутність.

Пробач,  що  не  дам  мужніх  дій,
а  потрійно  в'ю  ласку;
не  вчу,  як  вступати  у  бій,
лиш  вплітаю  у  казку
ту  правду,  в  яку  вірю  я....
Ти  свою  знайдеш  з  часом.

Пробач,  що  без  батька...  Сім'я  -
це  ті  люди,  що  разом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2019


Дощ.

Дім.  Дощ  за  вікном.  Тихі  думки.
Затишок  мирним  клубочком
горнеться  в  серці.
Схований  він  у  тобі,
в  душі  ти  люстерці:
то  виринаєш,  то  -  за  замки.

Сховане  -  більше  за  явне.  Це  знай!
Суть  не  шукають
у  слів  лабіринтах  розмови.
Хочеш  впіймати  -
чекай  тиші,  щоб  йти  на  лови.
Спокій  розтягуй,  щоб  вхо́пити  край.

Міра  -  в  тобі.  Рівноваги  шукай.
Вибір  постійний
розлущить  життєве  зерно,
між  суєтою  й  мовчанням,
між  буде  й  було,  -
в  сито  часу́    днів  лушпиння  вкидай.

Спи.  Шлях  зітре́  контур  тво́їх  підошв.
Долі  мережка  тонка  ти,
її  сповнюй  світлом
й  глибше  ховай.
Той,  хто  щирий,  
угледить  все  звітди,
звідки  зринають  думки...  Тиша..  Дощ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2019


***

Шкода  мені  тебе,  нагідко  моя.
Пестила  так  щораз,  крала  у  горя,
вітер  з-за  гір  надніс  темную  хмару,  
градом  прибило  вниз...  Занадто  рано.

Прикро  мені,  що  ти  цвіту  не  вчуєш,
пахощ-дурман  весни  вглиб  затамуєш.
Свіжа  хрусталь  роси  камнем  затисне.
Будеш  іще  рости,  серце  ж  вже  трісне.

Жаль  мені,  жаль  такий,  нагідко  моя.
Сонця  б  тобі  знайти,  зігріти  долю!
Між  чотирьох  вітрів  згубила  душу,
мрію  свою  тепер  з  місця  не  рушиш.

Скільки  іще  брести  між  роздоріжжя?
Кругом  усі  давно  збирають  збіжжя...
А  ти  зів'ялий  лист  ховай  у  іній.
Дні  твої  —  часу  лиш  згублені  тіні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2019


Зміст

Буває  слів  більш,  ніж  треба,
бо  й  тиша  між    двох  голосить,
а  погляди,  мов  крізь  тебе
пірнають  -  розмов  бо  досить.
Хоч  сиплють  слова  елеєм,
пускаєш  їх  всіх  крізь  вуха.
Кохання  десь  над  землею,
у  тиші  його  і  слухай.

Буває  тих  слів  задосить,  
в  розмовах  ти  губиш  думку.
На  німо  розтануть  роси,
без  слів  сонце  світ  за  руку
і  мовчки  вперед  -  по  часу  -
в  теперішнє  і  майбутнє...
Щоб  "бути"  достатньо  й  разу
зробити  щось  щиро-путнє.

Слова...  Їх  пускай  крізь  вуха,  -
в  розмовах  не  знайдеш  істин.
Ти  серцем  невпинно  слухай:
любов  життя  повнить  змістом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2019


Відсутність.

Не  йдуть  слова,
не  рвуться  до  людей.
Та  що  вони?  -
Повітря  лиш  здригання...
А  ти  прийди,  
коли  черкне́  смеркання
об  поділ  ночі,
щоб  струсити  день.

Немає  снів...
І  мрій  торочка  рвана.
Скімли́ть  туга,
немов  бездомний  світ.
Мені  ця  ніч  -  
чиясь,  як  прикра  рана.
Мені  цей  день
протяжний  в  сотню  літ.

А  ти  прийди,
як  стихне  галас  будня,
наповни  час
очікуванням  див.
Сьогодні  ще
в  твоїм  житті  відсутня,
а  завтра  нас
клич  серця  народив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2019


Про живе.

Простір  -  це  як
двері  відкриті  навстіж.
Затишок  -  це
рідних  обійми  стін.
Краще  ти  сам
в  пошуку  істин,  аніж
смирно-чужий
гамір  тузі  навздогін.

Воля  -  коли
вибір  свій  сам  і  носиш,
взявши  тягар
спроб  усіх,  помилок.
Ти  -  це  усе,
що  проживеш...  В  простір
безвісти  йдуть
натовпи  мрій,  думок.

Не  оминеш  
днів,  що  вплелись  у  долю.
Бути  тобі
тут  -  у  цих  часо-снах.
Вибір  щокрок
робить  тебе  тобою.
Май  в  собі  світ,
а  не  віджитий  прах!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2019


Замальовка

[i](Ілюстрація  -  картина  української  художниці  Яни  Фефелової)[/i]

Тяглий  стан  ейфорії,
світ  як  свій  губить  тон.
Складка  туги  в  міжбрів'ї  -
радості  камертон.
Складка  гіркого  щастя  -
солоду  глибина  -
то  на  тонкім  зап'ясті
контур  душі  без  дна.

Стан  неспокійних  прагнень  
в  блиску  живім  зіниць.
Серед  холодних  марень
бога  -  жар  мрійних  лиць.
Поміж  невір'я,  істин,
гострих  зобов'язань
леготом  мліє  іскра  -
в  дітях  плекати  рань.

Пам'ять  у  сивих  нитках
в  голосу  глибших  нот.
І  молитвами  "звідти"
рідних  людей  оплот.
Сила  врости  корінням
думкою  ж  -  в  кругосвіт...
Складка  туги  в  міжбрів'ї  -
радості  первоцвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2019


Барва

На  перехресті  доль

коли  остання  взята  нотна  "соль"
хто  викреше  емоцій  барву
хто  поштовх  дасть  торкнутись  дару
знов  битись  з  серцем  іншим  в  унісон

цей  дивний  світлий  сон

життям  що  гучно  є

дає  лиш  мить  щоби  зловить  своє
натхнення  на  ім'я  любов
до  трепетних  живих  основ
до  тих  що  справжні  що  п'янке  тепло

що  вічності  зерно

несемо  у  собі

на  дно  зіниць  сховавши  у  сльозі
щоб  серед  втоми  знав  я  поряд
щоби  відчув  зловивши  погляд
що  душу  дасть  в  безликості  доби

дарую  світ  тобі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2019


Веснянка

Хлопчику-горобчику,
щебетлива  весно!
Пестить  тебе  сонечко,
крига  в  серці  скресне.
Гріють  тебе  люди  скрізь
поглядом  й  словами.
Безтурботно  пурхаєш
весело  між  днями.
Засинаєш  втомлений
світовідкриттями.
Ночі  поле  зморене
засіваєш  снами.
Тче  тобі  мережечку
матері  молитва
на  рівненьку  стежечку
і  на  долю  спритну.
Ангели  вивершують
ті  торочки  рівні:
на  сорочці  доленьки
візерунки  срібні.
Безтурботно  пурхаєш
помежи  роками,
щебетливо  весною...
Вже  й  між  парубками.

Лиш  усе  ж  так  віддано
матері  молитва
тче  тобі  мережечку
все  на  долю  спритну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019


Роздуми

Тіні  ми  лиш  -
               своєї  свободи  відбитки.
Нашої  правди
                 запилені  страхом  звитки.
Сховки  тісні....
                 Для  крилатої  мрії  рамки...
Контури  від
                 надірва́ної  витинанки.

Що  ти  зробила
                 в  цьому  житті  для  щастя?
О́крім  чекання,
                 що  воно  в  руки  дастся?
О́крім  образи,
                 що  світ  не  в'ється  шлейфом?!....
В  часі  масиву
                 тяжієш  барельєфом.

В  ока  змиг  лінощів
               пил  затруть  щирі  вчинки
з  поштовху  серця,
               без  заздрощів  тих  скоринки,
повні  емоцій,
                 яскравої  барви  завзяття....
Твої  вагання  -
                 то  долі  незрушне  прокляття.

Рушся,  не  стій!  
                     Кожну  мить  проживай  до  денця.
Все,  що  є  -  біль  
               і  радість  -  пускай  же  до  серця.
Хай  витинає
                   життя  свої  візерунки,
чистим  старанням
                 дай  долі  вищі  гатунки.
               

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2019


про самотність

Серце  до  серця  не    склеїш,  не  зв'яжеш  томлінням.
Тріщинки  долі  хитким  візерунком  мрячать.
Хто  ти  для  нього?  Миттєвість  бажання  опівдні,
чи  мимовільна  сусіда  в  дорогах,  що  мчать?

Плани  на  спілку.  Розрізаний  день  на  огризки.
Клопотів,  справ,  руху,  транспорту,  сну,  спільних  мрій.
З-посеред  вічного  "часу  немає"  лиш  бризки  
в  серці  осядуть  сімейно-украдених  дій.

Наче  у  поїзд  чужий  застрибнути  з  перону.
Ти  -  в  мій,  чи  я  -  в  твій?  Як  вибрати...Рух  в  нікуди.
Кожен  дорослості  тягне  тяженну  корону,
спаяну  з  досвіду,  прикростей,  злості  й  нудьги.

І  притираєм  кути,  гострі  ла́тки  і  ли́шки...
Іржа  минулого  вперто  вгризається  в  світ.
Серце  до  серця  припаяне  страхом  хоч  трішки
далі  самотність  посунути,  утекти  від

тих  вечорів,  що  наповнені  пазлами  тіней
тих  безкінечних  колишніх  гримас  і  подій,
що  вивертають  свідомість  до  пошуку  вірних
митей  в  житті,  коли  ти  був  сам,  цілісний,  свій.

Серце  до  серця....  Рубцюєш,  зстригаючи  стики:
намертво  зшити!  Так  міцно,  щоб  вже  нікуди....
Зтямся!  Прийшов  ти  з  самотності  вічної  звитий
і  по  скитаннях  земних  теж  вернешся  туди.

Серце  до  серця.  Облиш  беззмістовне  заняття.
Зблизились?  -  Значить  теплом  безкорисним  зігрій
і  відпусти.  Бути  вдвох  -  це  тривожне  сум'я́ття.
Всесвіт  між  двох  -  віковічний  природи  то  стрій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2019


камінь

Серце,  мов  камінь  з  безліччю  тріщин:
дотик  -  й  вдрузки.
"Ми"  -не  незрушне,  "ми"  не  є  вічні:
раз  -  й  навпрошки
кожен  прямує  уже  нарізно
(мов  й  не  було)
до  тих  безцінно-суттєвих  істин...
Про  що  в  них  йшло?

Вже  й  не  згадає  серце,  що  камінь.
Та  вороття
назад  не  буде.  Ми  -  безіменні.
Без  каяття
сунемо  важко  вперед  до  цілей,
котрі  врозріз.
Кому  це  важить?!  ...Скальпелем  сірим
світу  надріз

в  уламках  віри,  в  тріщині  долі,
в  сльозах  углиб.
Цим  "розлучаюсь"  ти  мимоволі
камнем  застиг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2018


***

Розростаються  тво́ї  слова  у  мені.
Гли́боко,  міцно  корінням  сплітають  осердя
почуттям,  що  плющем  загортають  всі  дні.
Межі  безжально  стинають.  Прошу  милосердя,

та  невпинно  вживаються  в  душу,  ростуть,
розум  тихенько  всипляють,  міняють  свідомість.
З  логіки  серце  кепкує:  "Вже  не  в  тім  суть  -
разом,  чи  ні  -  суть,  що  вкраплені  ви  в  невагомість."

Обтинай  скільки  хочеш  пестливих  слів  пух,
ку́чері  ніжностям,  ту́жним  зітханням  протяжність,  -
розпочато.  Любові  не  спиниш  вже  рух.
В  тебе  вростаю,  цвіту  я  коханню  у  вдячність.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2018


Вкраплення

Обережно,  лише  по  кра́єчку
ковзай  поглядом.  Не  торкай.
Спільних  радостей  тчи  мережечку,
лиш  до  серця  ще  не  вростай.

Зацікавлюй,  лови  мотивами
чесних  подвигів,  пишних  мрій.
Та  не  спаюй  дві  душі  римами,
почуттям  ритм  дай  вчути  свій.

Не  обтяжуй  рожевощокій  ти
цій  закоханості  політ,
своїм  ходом  неспішно  дай  дійти
до  Кохання  стрімких  орбіт.

Щоб  не  згасло  сліпучим  спалахом,
сколихнувши  на  мить  лиш  ніч.
Щоби  гріло  незримо  подихом  
щастя  -  вкрапленням  "нас"  в  сторіч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2018


***

Ти  -  нейтральних  подій  інерція.
Світ  без  тебе  не  спинить  рух.
І  емоцій  твоїх  проекція
в  простір  -  часу  не  змінить  дух.

Про  значущість  плекай  оманливо
тих  ілюзій  звабливий  тон,
день  фарбуй  ним  усе  ж  ощадливо,
бо  насправді  ти  -  снам  лиш  фон.

Хтось  наснив  твою  тут  присутність,
ниткам  нервів  дав  контур  слів,
щоб  будив  світу  дотик  чуйність,
щоб  в  емоціях  ти  горів.

Щоб  нейтральним  подіям  смаку
надавав  кожним  пульсом  мрій.
Щоб  знаходив  поживність  злаку
серед  прісності  будніх  дій.

Ти  -  нейтральних  подій  інерція....
Світ  без  тебе  не  змінить  путь.
Та  емоцій  твоїх  проекція
простір  живить,  центрує  суть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2018


Нескінченність

Мій  світ,  що  без  тебе,  сірий
у  колір  ледь  чутний  схлипу,
коли  вже  немає  сили
до  сліз  навіть  й  пла́чу.  Сліпо

бредуть  навмання  дороги,
ведуть  в  безкінеччя  ночі....
Самотності  епілогом  -
у  сні  твої  рідні  очі.

Світанок  без  тебе  -  сивий,
як  позаторішня  осінь.
І  мрії  сумні  тужливо
плетуться  крізь  будні  босі.

Обуй  їх  гарячим:  "Люблю!"
Вгорни  душу  теплим:  "Буду."
З  тобою  -  роки  загублю.
З  тобою  день  кожен  -  чудо.

І  світ  мені,  мов  веселка,
підморгує  так  натхненно.
Ти  -  щастя  мого  люстерко,
тривалість  ти  нескінченна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2018


Коли…

Ні  спокою,  ні  затишку,  ні  мрій,
лиш  холодом  подзьобана  самотність.
Що  крок  у  осінь  -  візерунок-біль,
у  сиву  цятку  неба  тиха  просинь
коли  одна
напів
коли

Ні  сліз,  ні  смутку,  навіть  пустоти
нема  густої,  щоб  душа  пропала.
Щось  тисне  в  грудях.  Але  з  висоти
відчуження  саму  себе  не  знала
коли  один
напів
коли

Крізь  дні,  роки,  крізь  ці  міста  й  дороги
не  було  серця,  думки,  сну,  грози,
не  було  навіть  вигадки  у  бога,
щоб  зачепитись!...щоб  в  життя  врости
коли  одна...
один...
коли...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2018


Зав'язь

Капає  осінь  на  листя  
                       поморщене  днями.
Падає  ніч  на  здорожений,
                       стоптаний  час.
Тисне  майбутнє  на  ту
                       невагомість  між  нами.
"Як  воно  буде?..."  -
                       вгрузає  зимою  між  нас.

Плани  мережать  розмову.
                     Сріблить  павутинка
сирість  туману  промінцем
                     надії  теплить.
Ми  ще  не  разом.  Посеред  
                     дощу  дві  краплинки:
вітром  розвіє,  чи  стулить
                     в  одну  хоч  на  мить?

Хмарами  небо  над  мріями
                   висне  згори.
Ти  ще  прямуєш,  плекаю  нам
                   зав'язь  уже.
Думкою  ніжною  на  зиму
                     ти  утепли  -  
хай  бубнявіють  чуття
                     і  любов  зацвіте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2018


Космос Добра

Скільки  разів  завмирали  слова  про  кохання
на  півдорозі  від  серця  до  вуст  -  не  злічить!
Поглядом  очі  зчіплялись  -  спинялася  мить.
Затишна  тиша  вбирала  глибокі  зізнання.

Слухали  серцем.  Учились  в  розлуки  терпіння.
В  мрії  жагу  позичали,  вертали  стократ
тим  поцілунком,  в  котрому  тамований  злет
ти́сячі  слів  про  любов  і  безмі́р  слів  хотіння.

Ми  так  терпляче  мовчали:  від  вроків,  від  зла
Щастя  ховали  глибоко-глибоко  під  серце.
Те  що  між  нами  -  це  тисячу  раз  в  світі  вперше...
Дотиком  пий  мій  до  тебе  цей  космос  Добра.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812439
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.11.2018


Безстрашно

Засинай,  засинай.  Залиш
ти  на  завтра  тривогу  дивну,
що  збудив  цей  осінній  клич
серця  іншого.  Дай  спочину

думам,  ко́трі,  мов  журавлі,
що  спізнили  у  зліт  до  літа....
Мов  сполоханий  глухо  дзвін
стугонить  в  грудях  ніжність  гріта.

Що  так  страшить?  Терпка  туга,
що  прорветься,  мов  буря  злісна,
від  цих  ласк  пізніх?!...  Ти  -  нудьга
мрій  рожевих.  Вже  пізно!  Пізно...

Дай  спочинку.  Засни.  Що,  як...
Як  живе,  не  зотліло?  Лячно.
Заплющ  очі:  душа,  однак,
до  любові  летить  безстрашно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2018


Жовтневі

Які  вони  -  жовтнево-плека́ні  хлопці?
В  жовтаві  дні  народжені  десь  під  сонцем,
чи  в  хмурь  важку  осінньо-дощу-туману?
Таять  їх  сни  загадку  ще  не  пізнану.

Теплиться  синь  в  очах  їх  передзимових,
чи  темна  ніч  будує  душі  окови?
У  серці  клад  запасів  безмежжя  літа,
чи  скупість  змін  прийдешнього  браку  світла?

Що  подають  жовтневі  на  стіл  недільний?
Чи  вірність,  чи  мінливість  ту  неспокійну?
Сідають  вдвох  у  затишку  прясти  мрії,
чи  у  гурті  вивершують  справи-дії?

Не  знаю  я  жовтнево-плека́них  хлопців.
Хай  любить  вас  ще  тепле  це  пізнє  сонце,
короткі  дні  наповнюють  міццю  тіло,
а  ночі...  Що  ж.  До  ночі  не  маю  діла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2018


****

Я  пропаду  в  твоїх  очах...
Так,  щастя  -  то  і  є  твій  погляд,
в  котрім  і  ніжність  й  тихий  страх  -
не  бути  поряд.

Я  загублюсь  в  думках  твоїх.
Так.  Так,  чекання  -  також  гріє.
І  поміж  відстань  пестить  сміх  -
кохання  мріє.

Торкнуся  ніжністю  в  словах
я  знову.  І  щораз,  мов  вперше.
Ховай  те  щастя  в  своїх  снах
ти,  хмурий  Верше.

Нехай  не  заздрить  ні  на  мить
самотній  місяць,  зорі  стиглі:
в  тобі  мій  напрям  вже  горить....
Тремтять  ті  милі.

За  крок,  що  переступить  світ,
ми  стоїмо  тремтячі  й  вільні.
Не  зводь  очей.  Веди  нас  від
людської  щирі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2018


30 (ремікс)

30  вже  від  весни...  що  минула
та  все  ще  пульсує
тихим  лоскотом  пам"яті:
"Ах,  ну  яка  ж  я  була!"
Шовк  волосся  каскадом
по  спині:  "Чи  чуєш?  Відчуй  же!"
Ти  сьогодні  така  ж  -
пустотливо-нестримно-жива.

І  насправді  ті  дні,
що  позаду,  чи  відлік  в  майбутнє
не  міняє  ні  сили,  ні  шалу,
котрий  у  душі...
30  всього  секунд  лиш  до  того,
щоб  посеред  будня
в  веселкових  смішинках
розтанули  жалі-дощі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2018


30

Вкраплення  сонця  в  зіницях,
стану  "все  добре"  обличчя,
руки  за  ділом  -  без  втоми,
помочі:  "Ні!"  гонорове.
Голос  бадьорий,  як  пісня,
наміри  щодень  -  найвищі,
крок  в  тон  "я  зможу  все,  певна"...

Й  тільки  в  хвилини  даремні,

Як  життя  -  палки  в  колеса,
як  світ  рипить:  "Не  принцесса!",
як  день  виштовхує  в  обрій  -
настрій  буває  недобрий.

Настрій  буває  геть  кепський...

Але  ж  я  -  лірик  у  кепці.
Все  те  заштовхую  в  рими  -
мить  -  і  вже  знову  щасливий
вітер,  що  опором  в  груди,
сонце,  що  сліпить  з  усюди,
обрій,  що  знов  упустила
життє-живуча-настира.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2018


Тягар

-Де  ти  знаходиш  сенси?
-Де?  -  У  сумних  очах...

Поки  та  крига  скресне,
риб  вожу  на  плечах.
Поки  зійдуть  тумани,
сонце  ковтаю  вглиб.
Під  животом  -  океани,
над  плавниками  -  світ.
Очі  ж  мені  ті  сняться,
як  без  сил  впаду  нич...
Руки,  що  вгору  пнуться.
Голод,  що  згриз  вже  ніч...
................................
Люди,  що  топчуть  землю,
вам  би  маленьких  крил,
щоб  віддихнув  Кит  древній,
щоби  набрався  сил.
Ви  ж  всі  натомість  блуду  
брили,  гріху  й  страхів
тягнете  в  свою  буду....

Скільки  ж  на  вас  китів?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2018


В кольорі

Життя  навгад...  Наосліп...  Наудачу.
Напівснаги..  впівсили..  навмання...
Ледь  контурами  лиш  себе  зазначу,
а  потім  колір  дам.  Якось...З-за  дня,

як  сонце  тіні  всі  порозриває,
розітне  сни,  що  липнуть  до  руки.
Тим  часом  є,  та..що?  "Мене"  немає  -
лиш  лінія  бліда  у  пів-дуги.

Наповнити  б,  не  задзеркальним  "завтра",
терпким  цю-миттє-зжитим-в-друзки  днем.
Де  "я"  -  згоріла  в  бриз  до  зірок  ватра,
ти  ж  -  смаку  абрикос  цілунок-джем.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2018


Злива

Настрій    блідо-зелений.
Присмак  нестиглої  гички.
Дивно  пасує  до  тебе
Літня  надкушена  тиша.

Запах  грози  в  надвечір'ї.
Блискавки  спалах  тривожний.
Складки  задуми  в  надбрів'ї...
Зараз  до  тебе  не  можна.

Крапля  вагою  з  намисто
Дзенькнула  в  спеку  зіпрілу.
Бризнула  свіжість  по  місту.
Погляд  зловила  сміливо.

Грім  закотився  в  загір'я.
Вмить  поцілункова  злива
наше  хитке  перемир'я
літнім  дощем  закріпила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2018


****

Твій  прийде  час  спинитися  на  лезі,
зловити  біль,  згубивши  ритму  вісь.
Межу  свого  пораненого  серця
тягнути  вшир,  у  вись  -
до  прохолоди.
.......................
А  небо  води
крізь  товщу  сліз  дощем
проллє  на  рани  
твої  столітні.
..........................
Черпає  місяць  літні
манірні  сни  про  жар-знемогу  томну.
Ти  ж  невтомно
випалюєш  з  порізів  кровоточих  -
бісі́в  торо́чиш
з  кожним  гострим  болем  -
випорюєш  із  долі
чорні  нитки...  
Із  волокнищем  смутку,
з  вузлом  печалі.
Далі...

А  далі  -  час  спинитися  на  лезі,
в  саван  згадо́к  згорнувши  збуте
й  межу  зміліло-цілісного  серця
живого  
вглиб  
відчути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2018


Назване

Світ  захований  
в  сонну  зіницю,
спрямовану  вглиб.
Зовні  ж  -  погляд  -
блукаюча  птиця...
Зловив  її  ти  б!

І  стриножив  
своїм  широченним
(за  міркою  сліз)
світом  туги.
У  цільності  смутку
ти  -  гострий  каприз.

Фокусуй  погляд
в  мрію.  В  молитву
думки  загортай,
бо  до  себе  самого
так  хитко
життям  дійти  вкрай.

Ти  ж  захований  
в  сонну  зіницю
у  оці  буття.
Прийми  цю
неприкаяну  птицю  -  
хай  носить  ім'я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2018


Осіннє

Повідай  мені  ти  правдоньку,  розкажи
Як  густо  засіяв  жалощі  в  ці  дощі.
Як  дрібно  насік  ти  злобою  вітру  край  -
Подолок  свій  губить  долами  -  не  займай.

Розвідай  мені  те  горенько,  покажи
Як  тонко  плачу  лив  цівочку  в  тихі  сни.
Як  кидав  туман  кавалками  в  осінь  ти....
Мені  ще  тебе  днесь  плакати,  щоб  зійти

Росою  над  ранком  чистою,  мов  сльоза.
Яка  ж  бо  стрімка  і  звивиста  та  стезя!
Стечу  бороздою  туги  я  -  плач  услід.
Зведу  я  тебе,  мій  любчику,  в  смуток  й  від.

Ти  сплаканий  і  згорьований  -  сил  нема.
Нещадно  губив  ти  доленьку...  А  дарма.
Бо  то  не  кінець  -  ще  довго  топтати  ряст.
Є  час  огорнути  ласкою,  ніжить  "нас".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2017


Слід

Леве  мій,  Леве  мій....
Де  тебе  носить?
Сонця  вже  так  давно  
Не  плів  у  коси!
Кучерів  водоспад  
Не  ловив  в  пальці...
Шелестом  трав  навгад:
"Не  просинайся."
Сниться  нехай  тобі  
Золото-грива,
Відблиски  мрій,  в  яких  
Була  щаслива.
Ситий-лінивий  стан
Мрії  в  долонях
Як  ми  були..  Були...
Галас  вороння
Вслід  м'яким  крокам.  Стій!
Владний  мій  Леве,
Дай  закарбую  хід:
Ти  йдеш  від  мене.
Дай  твого  сліду  пил  
Натрушу  в  коси
І...  Мій  величний,  йди!
Мені  вже  досить  
Битви  за  кожен  день  -
Гордість  на  гордість.
Серця  голодний  щем,
Стиснутий  простір,
Клапті  ночей,  які
Шматував  вперто...

Леве  мій...  Леве  мій!
Все.  Уже.  Стерто.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2017


*****

Моє  ти  маленьке  свято.
Я  візьму  тебе  у  хату
І  буду  так  радо-радо
Любити  без  зайвих  слів.
Веселкою-коромислом
На  плечі  тобі  намистом
Цілунків  розсиплюсь  ладно,
Ти  райдужко  моїх  снів.

Ти  місяцю  срібний,  гордий.
Погойдуєш  добре-добре
Цю  хмарку  над  світом  сонним,
Змітаєш  її  страхи.
Зачепиш  за  серединку  -
Розсиплеться  швидко-швидко
Водою  живою  втома.
Зірками  зійдуть  верхи.

Ти  легіню  мій  чорнявий.
У  диво  тобі  яскраве
Турботою  щиро-щиро
Широкий  фарбую  світ.
А  ти  мені  щедро,  милий,
Своєї  даруєш  сили.
Рука  в  руку  часом  мирно  -
Його  перейдемо  вбрід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2017


Гоп-ля

Оп-гоп.  Гоп-ля!
Визчить  маля.
В'є  в  сонця  стіг
Сміх.

Гой-ой.  Гой-ра!
Стоїть  гора.
І  десь  там  світ  -
Під.

Ай-да.  Гой-да!
Тече  вода.
Між  пальців  час
В  нас.

Гоп-дайна-на!
Тремтить  струна.
Вустами  слід  -
Мід.

Оп-гоп.  Гоп-ля!
В  сльозах  маля:
Горохом  жаль
В  даль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2017


Дзбан

Замовкає  навколишня  тиша.
Затихають  невтомні  думки.
Дзбан  порожній  я:  вітер  колишу,  
Впізнаю  в  ньому  ласку  руки,
Нетерпіння  твоєї  лівиці...

З"явися!

Рвучко  збий  глека  думу  протяжну
Про  джерельну,  пружнисту,  п"янку
Краплю  свіжості.  Стінки  зав"яжу  -
Репне  горлечко.  В  тріщин  витку
Упізнаєш  ти  спрагу  столітню...

В  снах  літніх

Дзбан,  наповнений  голосом  бурі,
Заворожений  співом  дощу,  
Знов  дзвенить  ноти  цілі  поснулі.
В  повноту  цю  по  вінця  вросту.
Стій,  вслухаюсь  в  тремтіння  правиці...

Спинися.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2017


Затишок.

Клубочком  скручується  вітер
І  кошенятком  біля  ніг  мурчить.
Прокочується  час  над  світом
Й  мовчанням  нашим  все  мовчить.  Мовчить.

Розмова,  що  від  неї  квіти
У  душах  бубнявіють,  мов  з  роси.
Вузлами  погляди...  Розвити
їх  годі  без  мовчання.  Дай  врости

у  тишу  твою,  у  твоє  зітхання,
в  молитву,  що  цвіте  на  самоті.
Ти  думаєш:  "На  німо  -  то  прощання..."
Наївний.  Мовчки  -  ласки  голосні.

Без  слів  така  розмова  щира.  Просто
почуй!  Вслухаюсь  в  тебе,  в  твій  мотив.
Без  слів...  Це  вільно-трепетне  знайомство.
Це  близькість,  яку  гамір  пропустив.

Це  ніжність,  яку  словом  сполоха́ти
одним  необережним  легко...  Стій!
Клубочиться  хай  вітер  коло  хати,
а  нам  так  тепло  у  мовчанні  в  ній.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2017


Галасунчик.

Лепетом  ніжним  струмочку
Тихо  в  обійми  стіка
Ласка.  "Ой,  Лелю!  Синочку..."
Поглядом  ластишся:
"Ма!"

Джеботом  зливи  нестримним,
Свіжістю  літа  змива
Смуток.  "Ах,  Жевжик!  Кмітливий."
З  віддалі  впевнено:
"Сам."

Цокотом  мрій  шепеляво
Ритм  бадьористо  даєш.
Світ  мій  щоразу  яскраво
Кожним  "Умію!"
Зав"єш.

Руки  простягую  нитки
По  всіх  дорогах  крутих.
Серце  в  тугому  вслід  звитку:
"Галас  лише  б  
не  затих!"

Скрекотом,  співом,  дзвіночком,
Виляском  день  стугонить.
"Лелю  мій,  Лелю!  Синочку...."
Час  мій  для  тебе
горить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2017


Весняні примхи

[i]Вірш  ожив  завдяки  грамотній  та  грунтовній  коректурі  гостромислого  [/i]
[i][u]Herr  Veliborrа  von  Purr-purа[/u][/i]

Іноді  хочеться  тиші  і  холоду  ночі.
Іноді  так  необхідно  всамітнення  трішки.
Кажеш:  "Далеко...".  До  тебе  вже  рушила  пішки
Втомлено  згорбившись  -  грішниця  мовчки  на  прощу.

Товщу

Сили  твоєї  розітну  тремтячим  цілунком.
Руку  ти  спустиш  ліниво  із  крил  вниз  по  спині.
Просто  стриножуєш  тоном  ті  схлипи  дитинні.
Поглядом  легко  мене  напинаєш  у  струнку.

Прудко

Мчать  перед  мене  подальші  сюжетні  всі  дії.
Хльоскає  час  десь  по  серцю:  відлюбить  -  піде.
Потім  збиратиму  сльози  в  безсоння  бліде.
Зараз:  обличчя  -  під  губи,  а  душу  -  під  мрії.

Вії

Сни  розколисують  в  ритмах  вечірньо-звабливих.
Голод  за  щастям  кидає  безжально  в  обійми
(Мовби  уперше)  бездомні  два  серця  -  у  прийми.
Примхи  весняні  ті  співи  солодко-тужливі.

Мінливій

Хіті  взамін  хочу  тиші,  щоб  чути  ці  очі.
Так  необхідно  є  раптом  всамітнення  трішки,  
Щоби  збагнути:  до  тебе  ходитиму  й  пішки!
Лиш  би  приймав  мене  грішну  на  чисту  цю  прощу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2017


Дорослість.

Спалахом  гострим  свідомості,
Криком  пекучим  з  легень,
Слізьми  до  напівпритомності  -
Перший  означуєш  день.

Жаром  хвоста  візерунчастим
вабить,  зчудовану,  світ.
Поки  пашарпана  й  змучена
Серце  не  сковуєш  в  лід.

Але  мінливими  веснами
Манить  не  раз  до  жар-птиць,
Сонцем  і  кригою-скреслою
Страх  твій  розпластує  ниць.

Знову  летиш  Диву  навстріч,
Душу  -  нарозпах  життю.
З  вірою  в  щастя  пліч-о-пліч
Вперто  долаєш  стезю.

Поки,  вчергове  поранившись,
Суть  ти  не  вловиш  просту:
Падаєш,  спалахом  звабившись,
А  не  летиш  в  висоту!

Сльози  і  скрики  свідомості
Скрутяться  в  вузли  тугі.
Рвати  до  напівпритомності
Будеш  тепер  їх  всі  дні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2017


Тиша.

[i]Ілюстрація  до  вірша  талановитого  автора[/i]  [i][b]Herr  Veliborrа  von  Purr-purа[/b][b][/b][/i]
[i]Спасибі  за  тонке  відчуття,  чулість,  товариськість  і  все-все![/i]

Чуєш,  як  вітер  перебира  волосся?
Це  мої  пальці  цілують  його  крізь  простір.
Кожен  кучерик,  кожне  пряме  пасемце
Пестять  і  ніжать,  торкають  всього  до  серця.

Бачиш,  як  тиша  окутує  плечі  медом?
То  мої  очі  липнуть,  мовчать  до  тебе.
То  мої  війки  впираються  в  підборіддя  -  
Вкочують  в  душу  розслаблене  підобіддя.

Віриш,  вплели  ми  мрію  у  хвостик  білки?
Вже  занесла  в  пік  неба  зелений  стрімко.
Важко  упав  горішок  -  струсив  нам  тишу.
Подихом  з  губ  у  губи:  "Пуф  -  пуф..."  -  колишу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2017


Сум

Винним  бути  надію  -  
Страх,  що  замкне  вуста.
Мудро.  Сміливо.  В  діях...
Істина  не  проста.
Правда  до  здригу  гола
Боком  колючим  в  суть.
Правда  та  твоя  квола,
Як  почуття  метуть
Віхолою  живою,
Вітром  крилатим  змін...
Там,  де  у  мріях  двоє,
Місця  не  має  він  -  
Гострий,  болючий,  впертий  -
Страх-Егоїст  пустий:
Дати  надію?  Стерти?
Зникнути,  чи  врости?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2017


****

Із  хаотичних  ліній,  кинутих  навмання
фантасмагорність  візій  погляд  зловив,  не  я.

В  звуках  напнутих  тиші,  гострих  у  темряві
слух  невловимо  впише  голос  той  візаві.  

В  чисте  прозоре  слово,  мовлене  на  духу,
звична  мораль  загорне  сутність  якусь  глевку.

Оптика  світобачень,  дій,  почуттів,  думок
дійсність  заломить,  наче  промінь  в  пустий  замок.

Бийсь  кулаком  у  груди!  Правду  носи,  мов  щит!...
В  гроті  ілюзій  люди.  Посеред  моря  -  Кит.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2017


Материне (Благословіння)

Стопи,  моя  туго,  ти  серце  
в  гарячий  віск.
Зімни  його  болем  у  стержень  
тонкий  високий.
Сльозою  встроми  наскрізь  гострий  
надривний  писк  -
Схлип  смутку,  що  в  душу  вроста  
із  розлук  глибоких.

Роздмухай  вітрами  самотній
 мій  голий  світ!
Спали  оцю  пустку  плачу  
вогнем  голосіння.
Згорить  моя  туга...  Зотлілий  
той  чорний  гніт  
Впаде  світлячком  в  ручки  -  
мами  благословінням.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2017


****

Йди  між  людей  із  чистим  серцем!
Із  біллю  вишкрібай  до  денця,
Усе  бери:
Їх  злість,  їх  сум,  їх  темну  волю,
До  зернятка  злущи  недолю  -
В  ядро  зітри.

Бо  всяка  сила  має  корінь.
І  біль,  і  гнів,  й  емоцій  повінь  -
То  струмінь  із  глибин  душі.
Точи  ножі
Зіниць,  направлених  углиб  -
Зерня  життя  викришуй  в  змиг,
До  м'якоті,  до  суті,  до  тризни,
До  голої  солоної  сльози  -
До  білизни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2017