| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Заясніла весна білим цвітом,
Мов до шлюбу убрала сади…
Та пройдуть цвіт-роки теплим літом,
Восени ж позбираєм плоди…
Наша юність - мов віття весною,
Що квітує у цноті убрань.
Скільки мрій, сподівань, неспокою! –
Легковажності, сліз, нарікань…
Бо проходять вітри-буревії
Щоб зірвати цнотливий наряд,
Й у багнюку гріха кинуть…Мрії
З гіркотою в один сплести ряд
Гріх прив’язує міцно до себе,
Як Самсона – до жорн вороги.
Віддаляється ввись синє небо
Від сліпих, що мотають круги.
О, немає тут благословіння!
Замість нього – тримаєм суму,
Бо не хочемо свого прозріння,
Хоч волаєм до Бога «Чому?»
Чистота, святість, цнота – умова,
Щоб отримати добрі дари
Від Святого, цнотливого Слова,
Що терпить все до часу-пори.
Всі чесноти для людського роду
Були писані Божим перстом:.
То ж у святості – сила народу,
Будуть Руки ці їхнім Щитом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570814
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2015
Прекрасна небесна блакить
Притягує серце, і очі.
Злетіти б туди хоч на мить
Світанки минаючи, й ночі.
Крізь сяйво зірок і планет,
Безмірних галактик тумани –
До Господа мрій моїх злет,
Там милості є океани.
Надія це лиш... Та колись
Той час довгожданний настане:
Мов мрії – злечу стрімко ввись
У небо, прекрасне, жадане!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2015
Долаючи втому,
З роботи додому
Людина поволі ішла.
Позаду – тривоги
Й частина дороги,
Залишилась відстань мала.
Бульвар голубиний
І ряд тополиний –
За ними видніється дім.
Птахи воркували,
Пройти не давали,
Все кидались в ноги, при тім
До рук підстрибали,
Немов вимагали
Подати їм хліб, чи зерно.
Людина руками
Махала й словами
Відгонила їх, мов лайно.
Ширяли стрілою
Не над головою –
Встигай лиш відскочити вбік.
«О Боже мій милий,
Птахи знахабніли!», –
Спітнівши, прорік чоловік.
«Немов мародери,
Круті рекетери»
Бубнів, не знаходячи слів.
Не знала людина –
В такому теж винна
І як її Бог розумів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2015
На площі великій,
Безлюдній, безликій
Художник картину творив:
На тлі голубому,
Немов на живому,
Він клав свій душевний порив.
«Гуль-гуль», – воркутіла
І сіра, і біла
Прекрасна натура кругом.
Любов голубину
Він «клав» у картину,
І так йшов мазок за мазком.
В пору вечорову
Картину готову
Угору підніс наш митець.
Та мир всередині
Шум крил голубиних
Ровіяв і звів нанівець.
Два голуби бились,
Мов півні, скубились.
Митець остовпіло поник.
Враз наполовину
Роздер він картину
І різко шпурнув у смітник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2015
Не кидаймо слова, як лушпиння,
Це – насіння! То ж будуть плоди:
Чи колючі, як те будячиння,
Чи цілющі, як кухоль води.
Ми усі стоїмо перед Богом.
На чиїй ми в словах стороні?
Стануть наші слова епілогом
На життєвого лану стерні!
Матв.12:36 Кажу ж вам, що за кожне пусте слово, що люди скажуть,
відповідатимуть у судний день;
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568012
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2015
Ми «вдячні», тату, мамо,
Що жили ви обманом,
Що з Богом ви – не в мирі.
Невірні ваші гирі,
Оманливі примовки,
Злі хитрощі, уловки
Принесли вам прибуток.
Нам – лиш біду і смуток.
Життя нам вже не миле,
Бо ви нам залишили
Багатство і…прокляття.
Погасла, як багаття
Безжурних днів омана
Й раніше нам незнана
Насунула убогість.
Безвиході розлогість
Заповнила нам душі.
Мов корабель на суші,
Лиш звемось кораблями:
Насправді ж ми – як плями
Прокази в цьому світі.
Ви нас в прокляття сіті
Так міцно затиснули
І князя зла акули
Ось-ось нас розтерзають.
Онуки все питають,
Волають наші діти:
«Чи довго ще терпіти?
В нас, в рідних нам по крові
Дух й тіло нездорові
Й призначені на муки.
Ми простягаєм руки,
Бо жебраками стали
Хоч стільки ви накрали…
За ваші ж Бог провини
Карає дочку, сина,
Страждають і онуки
І їхні діти – в муках.
О Господи, помилуй!
Дай розуміння, силу,
В журбі не нарікати,
А лиш Тебе благати
Про прощення і милість,
І до Твоїх горливість
Законів справедливих.
Щоб із голів, вже сивих,
Зняв родове прокляття,
Яке з таким завзяттям
Батьки для нас «надбали».
Вони Тебе не знали
Й під видом благочестя
Робили зло, безчестя.
Де зараз їхні душі?
Де?? Сльози серце душать,
Безвихідь душу крає,
Бо шансів в них немає.
Ми ще живі. І нині
Надія в Божім Сині
Дає нам силу жити
І так в житті чинити,
Щоб для свого насіння
Знайти благословіння.
Чи ж чуєте нас, мамо?
Чи згідні, тату, з нами?!
Та ви – в старій могилі
Й почути нас не в силі.
Як перенести муки
Від вічної розлуки?
О Господи, благаю,
Дай мудрість тим, хто має
Дітей, тут так прожити,
Щоби Господь зміг злити
Своє благословіння
На наші покоління.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567821
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2015
Ніколи не смійся з чужого хреста,
Не знаєш яка твоя доля.
Буває тягар із Святого Перста
І може той хрест – Божа воля.
Ми грішні усі й заслуговуєм смерть.
Хто сам увійде в брами раю?
Затягує в пекло життя круговерть,
Лиш Бог нас від цього спасає!
Не смійся, а бійся. Свій хрест пронести
У Бога проси допомоги.
Як можеш – плече під чужії хрести
Підстав і неси до знемоги.
Тоді Бог надію в дорозі земній
Дасть, злиє любов, допоможе.
В любові є сила, є влада у ній
Ступати на сили ворожі.
Любов співчутлива, ласкава, проста,
Покрила гріхи наші кров’ю.
Не смійся ніколи з чужого хреста,
Якщо ти у спілці з Любов’ю.
Як плакав Ісус, коли Лазар помер,
Втішав Він словами, ділами.
Повірте, незмінний Господь й дотепер,
Сумує й радіє теж з нами.
Хто плаче – ти плач. Лиш не смійся в думках,
Хто в радості – з тими посмійся.
Бог бачить усе. У Його ми Руках.
Люби! Насміхатися – бійся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567585
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2015
Він біг за поїздом, що віддалявсь поволі
І рвав безжалісно єдине на шматки.
Він біг, відірваний розлукою від Долі,
Яку ніс поїзд в даль від нього на роки.
Останні ниточки, які ще їх єднали –
Прощальний погляд, жаль, безрадність і любов...
Все швидше поїзд йшов. Під ним мигтіли шпали,
Немов сердець думки: зустрітись швидше б знов.
Він біг вздовж натовпу, що глузував із нього;
Він біг, спіткаючись об ноги і сумки,
Й не зводив погляду із потягу стрімкого,
Де були всі його бажання і думки.
Любове дивная, що робиш ти з серцями! –
Сіяєш факелом у мороці пітьми:
Гучних вгамовуєш, німі стають співцями,
А душі змучені – Господніми дітьми.
Любов – від Господа. Вона усе прощає,
Ще й милосердствує і не впадає в гнів,
Шукає не своє, дає – не відбирає,
Всіх друзів зближує, єднає й ворогів.
Любов від Господа так світиться осяйно
В серцях Ним вибраних, видніється без слів,
Живими водами скрізь діє життєдайно –
Усе освячує, зціляє від гріхів.
Біжім за Господом і не шукаймо свого,
Хоч світ безжалісно глузує кожний час.
Не зводьмо погляду із Спаса дорогого,
Чекаймо зустрічі, бо й Він чекає нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2015
Невдячність… Погана ця риса,
Знамено останніх часів,
Пролізла в свідомість, мов миша,
Щоб нищити добрий посів.
Без жалю вона пожирає
Насіння любові й добра.
Тому-то і сходів немає,
І пусто на ниві в жнива.
Ось просить сусідка підмоги,
Колись помагала сама.
Та все не знаходить дороги
Та вдячність, якої нема.
Та що там сусідка: вже й мати
Чекає два роки листа,
До скриньки іде заглядати
З надією. Скринька ж – пуста.
Дружина лихе все терпіла,
У бідах була як єлей.
Немає у розкошах діла
До неї й малих ще дітей.
Не страшно займати посаду
Яку друг колись «обіймав»,
Підтримку давав і пораду.
Що далі? Якби лиш він знав.
Бо серце невдячне, мов криця:
Як важко робити добро!
Вже легше, ніж кухоль водиці,
Подати ножа під ребро.
Невдячність нахабно гвавтує
«Що вигідно – те і робім».
Людина і Бога не чує,
Якщо їй не вигідно в тім.
Ісус на хресті безкоштовно
За нас, за невдячних вмирав.
Ось правда невдячних стосовно:
В чім виграв хто тут – той програв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566354
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2015
...Не кричіть у тишу
«Любим Україну!»:
Так кіт любить мишу,
А корова – сіно,
Злий ведмідь мед й бджоли,
Сарана – посіви:
Ви ж добра ніколи
«Ненці» не хотіли.
А лиш щоб обдерти,
Всі кути обтерти
Згризти, розтерзати,
А тоді кричати:
«Любим Україну!».
Не кричіть, панове,
Бо лише за гроші
Ви на все готові!
Не ходіть у храми,́
Не топчіть пороги,
З гидкими дарами
Не ідіть до Бога.
Богу ця данина
Зовсім не потрібна –
Він чекає сина!
Як дитина рідна
Кайтеся з сльозами –
Прощення – у Нього
Й об свитину «мами»
Не втирайте ноги.
Славу й поклоніння –
Богу, не людині –
І благословіння
Аж тоді прилине.
Добре всім тут буде –
На землі розлогій.
То ж покайтесь, люди,
Й славу дайте Богу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566011
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2015
Журливо осінь в серце заглядає,
Непрошена – ніхто її не жде.
Як швидко молодість земна минає,
Ще швидше осінь в зиму перейде.
І поки ми жалкуємо за літом,
Пригадуєм зірниці і громи,
Життя вуглинки теплі непомітно
Згасають вже від холоду зими.
Гаряче літо ген-ген десь позаду
Навіки зникло в часовій імлі…
Згубило людство дану Богом владу
Щасливо жити вічно на Землі.
Блаженні ті, хто в Господі вмирає!
Для них зима стражденна – не кінець:
Попереду за тлінним виднокраєм
Їм вручить Бог нев’янучий вінець.
І там, лиш там, триває вічне літо,
І не згасають вогники життя,
Там не турбують болі й зваби світу,
Там – Вічний Бог і вічне з Ним життя!
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2015