| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Колись одна краіна : ми друзі чи й брати...
Як можна в то повірити , що ми вже вороги?
Куском ділились хліба-і я , і весь народ.
Як вам закрили вуха і затулили рот ?
Гірко , гірко , як у сні -
Бачить з автоматом на своій землі
Тих з ким працювали , в кого гостював ,
Кого в Украіні радісно стрічав ...
Родини моі повно в ваших краях живе :
Москва , Тюмень , Воронеж , навіть Улан-Уде .
В найгіршому кошмарі не міг придумать я ,
Що стріли з ваших Градів прийме земля моя !
Якщо Вкраіни влада зробила б те саме ,
Що витворя на Сході путінське КаГеБе -
І я , і весь народ мій -майдан заполонивши
Спинив би тих бандитів , і навіть кров'ю спливши .
Чи так вас залякали , що як побитий пес
Боітесь гавкнуть?Чи миска з іжею дорожча вам за честь ?
Чи льодовий період , стишивши крові плин
Приспав вас у барлозі , вбивши між нами клин ?
Не спіть , не спіть , бо вся та кров , що в нас проллється
На руки ваші ляже , і колись проснеться
Й ваша совість ...Чи ж тоді ви в очі глянете своі ?
А чи дітей своіх ? Вас прокленуть наші гаі !
Що хоче ваш тиран ? Крові , землі чи того ,
Щоб ми стали на коліна ? То знайте свого
Краю , волі народ мій не віддасть ніколи !
З цим живемо - з цим помремо , брати - соколи .
3.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564747
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.03.2015