| Сторінки (7/694): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Коля друзів поскликав,
Іменини святкував:
Роздавав цукерки всім
І слова хороші їм.
Підійшов малий Хома.
- Все віддав. Уже нема!
- І я хочу, дай мені. –
Відказав тоді Хомі:
- Не проси мене, Хома,
Бо нічого вже нема!
Я не кликав, не чекав,
І тебе не рахував.
А всім кликаним – роздав! –
Та за спиною тримав.
- Дай хоч трішки, в тебе є. –
Той Хома не відстає.
Вийшов Петрик, теж малий,
І дав «Ключик золотий».
- Їж, Хома, Ісус те дав.
Ну, а Колі Він сказав:
«Всіх люби, усім давай,
І нікого не минай.
Дав в любові, без гризні,
Значить, дав оте Мені».
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2018
Пізнай любов
До неї серцем пригорнися.
І знов, і знов
Іди, люби і вір, і вчися.
Шановні друзі, поети чи гості. виношу на ваш суд свою шестирічну працю, яку робила для кожного із вас з великою любов'ю.
http://bukvardlya.blogspot.gr/2018/05/blog-post_1.html
Прошу писати свої зауваження і поради.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2018
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Христос воскрес! Христос воскрес!
Летить Благая вість
Із уст в уста, аж до небес,
З села в село, до міст!
Христос воскрес! Воскресну й я
І ти, мій любий друг,
Для щастя й вічного життя! –
Радіє все навкруг.
Усе дає нам наш Ісус
По нашій вірі в дар.
Тобі, Спасителю, несу
Я мого серця жар.
Навчи мене любити так,
Як любиш ти мене.
Хай Ангел Твій поставить знак
Й до Тебе приведе,
Щоб не зблудила я ніде.
Хай кров Твоя свята
Вогнем палаючим тече, –
Мені дає життя!
Спасибі, дорогий Ісус,
За чудо із чудес!
Тобі, мій Боже, віддаюсь –
Для мене Ти воскрес!
Христос воскрес! Христос воскрес
Всім ворогам на злість.
Христос воскрес! Христос воскрес! –
Летить Благая вість…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2018
Мій Бог, Господь, мені відкрийся,
Бо хочу я Тебе пізнати;
Прости мене, не образися,
Якщо не вмію я сказати.
Якщо не гарна, груба мова,
Навчи мене Ти говорити.
Не хочу мовити ні слова
Аби Тебе не умалити.
Без Тебе, Боже, я не можу
Нічого вдіяти з собою –
Постав мені Ти огорожу
Своєю Божою рукою.
Очисти, вирви до живого,
Все враже, щоб не пам’ятати,
Щоб не залишилось нічого,
Що може жити й проростати.
Зітри із пам’яті все марне,
Що не содіяне з Тобою –
Усе, до чого тіло прагне
І не дає нам всім спокою.
Очисти, Боже, Україну,
Всіх бовванів її розкидай!
Помилуй, Господи, - Єдину,
Прости її, саму не кидай.
В Ім'я Ісуса, Боже, прошу,
До милосердя прикликаю:
Візьми на Себе, нашу ношу
Всі вороги – хай позникають!
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2018
Те, що дано тобі, – не твоє,
То Боже зерно для посіву.
Бог, Господь, через тебе дає
Посіятись новому диву.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2018
Вітаю вас я з Новим роком!
Ідіть життям широким кроком,
З душею повною любові,
З благословенням, що у Слові.
І хай збуваються всі мрії,
Душа співає у надії,
І мир у серці і в країні,
Батькам хай буде і дитині.
Хай буде завжди всім достаток,
Благословиться справ початок,
І потече любов рікою
Прикрита Божою рукою.
Господь хай в серці зацарює,
Він всі бажання ваші чує.
Те, що на добре, допоможе,
І приведе вас в Царство Боже.
І всі, хто чує, не зівайте,
Ісуса Господа стрічайте,
Бо з Ним усе в Новому році
Щастить завжди на кожнім кроці.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2017
Гей, діти, всі збираймося
За руки у танок.
І Богу поклоняймося,
Співаймо співанок!
У краї Віфлеємському
Родилося Дитя.
І Ним ми всі спасаємось –
Приніс Він нам життя!
Хай ворог наш не тішиться,
Бо з ним ми не підем!
А будем Бога слухатись –
Ввійдемо всі в Едем!
Серця усі ми Господу
Ісусу віддаєм.
Лиш Він нехай там царствує -
З Ним вічно ми живем!
Співаємо Спасителю –
І лине до небес:
« Прийди, наш Викупителю
Ти Бог життя й чудес!»
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2017
Господь сіє снігом, а виростає хлібом.
Господь Своїх добре знає. Він Свою
пшеничку в засіки збирає.
Хай слово твоє буде, як молоко чисте, щоб сяяло
людям, як дороге намисто.
Хай язик твій не гуляє, а лиш добре промовляє, бо
те сієш, і - виростає.
Сієш словом, як пшеницею. Стережись, бо виростає
сторицею.
Не люби словами, не живи байками, щоб вкінці не
впасти на дно вогняної ями.
Гарно, шумно на забаві, тече мед по бороді.
Коли прийде Легінь Слави, що ми скажемо тоді?
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2017
Весь світ тлумачить
І повчає,
А правди Божої
Не знає.
Не вір прохожому
Тлумачнику буття.
На Слові Божому
Будуй своє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2017
Станьмо всі, браття, дружно - стіною
І візьмімо любов - нашу зброю.
Станьмо вже всі ми за Україну!
За Батьківщину нашу Єдину!
Згиньте, чужинці і лицеміри,
Хитрі, підступні, злії вампіри.
Досить, за гроші нас руйнувати,
Бо Україна буде стояти!
Так, Незалежна!!! – Ворог сміється.
Скільки б нитка не вилась – порветься,
І розсипляться вражії пута!
Україна – не буде закута!
Буде жити в віках Україна,
Благословенна Богом, Єдина.
Так! Самостійна, мирна і добра.
Їй захист – Господь ! З Ним – непоборна!
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017
Всюди я з моїм Ісусом –
Ніщо мене не похитає.
Смерті більше не боюся,
Бо влади вже вона не має.
Бог іде переді мною.
Господь в мені – те добре знаю!
Йду до Божого покою:
Як каже Він, – я так приймаю.
Ним оправдана, спасенна,
Свята, у Господі Ісусі,
І Отцем благословенна;
Живу, радію в Святім Дусі.
Не йду за правдою мирською –
У Нього правда! Добре знаю.
Господь Ісус завжди зі мною:
Чи я живу, чи умираю!
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2017
Увінчаний славою й честю
Господь в ризах світла постав.
І зло, щоб із світу понести,-
Він Сам на Голгофі страждав.
Простяг закривавлені руки,
До серця притис увесь світ.
Прийди, Він візьме на поруки,
Бо і тебе викупив з бід.
Вінець вже готовий на небі,
То байка, що ти наркоман,
І гнити живому не треба:
Ісус бо тебе покохав.
Повір і прийди до Ісуса
І болі свої принеси.
Відкрий своє вухо, послухай,
І більше тягар не неси.
Віддай Йому муку, страждання,
У темний під’їзд не втікай.
Cвій страх залиши без вагання,
І серце мерщій відкривай
Спасителю нашому, Богу
Й не ходи у житті навмання.
Від Нього іде допомога
Всім, кожної миті, щодня.
Він змучених всіх розуміє
І кличе щоденно: «Прийди!»
Серця лікувати уміє
І вирве тебе із біди.
Мерщій же іди, не вагайся!
Безцільно ти більш не броди,
Любові Його не цурайся,
Напийся живої води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2017
Господи, благослови Україну!
Ти, Боже, Великий Святий!
Господь, Ти Цар і Владика!
Ти – все і у всьому Такий,
І милість Твоя велика!
Боже, Святий, Людинолюб,
Ти - милосердний без краю,
Без міри, без меж, навіки;
Хвалю Тебе, прославляю!
Господь, прийми жертву мою –
Жертву хвали і подяки.
Прости Україну Твою,
І гріх нам прости усякий.
Господь, візьми серце моє!
Що можу Тобі я дати?
Любов, милосердя Твоє
Я можу лише прийняти.
В покорі, в смиренні, Господь,
Вклякаю я на коліна:
Прости, Боже, весь мій народ:
Хай зацвіте Україна.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2017
Прости нас, помилуй, Господь,
Благослови Україну!
Прости український народ,
Як нерозумну дитину.
Господь, прости ідолів їй,
І освяти Своїм Словом,
А зло все спали і розвій,
І хай не виросте знову.
Нас кров’ю Своєю омий,
Очисти від всього не Твого,
Духом Святим нас покрий,
Введи нас до Краю Святого.
Дай, Господи, мир і життя
Нам, всім людям у світі.
Благаємо ми з каяттям
У Ім’я Ісуса, як діти.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2017
Сатана і вишиванку
Убрав при нагоді.
Краснорічить скрізь від ранку
Масненько в народі.
Витяг всіх чортів із аду
І ще духів мерзких;
І до них Верховну Раду -
Шпигунів імперських.
Сипле вражий син байками.
Ще й лапшу на вуха
Начіпляє з гайдуками.
А народ мій – слуха
Гайдуків, тих іноземних,
Що правду фальшують;
Море діл своїх таємних
Ними же кришують.
Вміють виродки чужинські,
Як народ дурити
Й депутатів властолюбців,
Як корів доїти.
Бо їм хочеться до влади,
І хазяїн тисне.
Що засідання їм, ради!!! –
Роблять все навмисне!
Не встидаються і блудять
Словами й ділами. –
Не на добре народ будять,
Їх брехні, словами.
Що їм рішення, ООНи,
Вільна Україна!
Там у сланцях - міліони!
Родина зміїна!
Замість того, щоб закони
Народу приймати,
Залишили зал Сесійний,
Пішли воювати.
За спиною самозванця
Виродки сховались.
Бо на цього запроданця
В надії поклались.
Соболенки ті зелені
І бурі Ведмеді,
І рогатії Олені,
Лисиці, Семені,
І всі інші, ціле кодло,
Путінська громада.
Стільки років бомки била, -
Зсередини градом.
А тепер заворушилась,
Щоб нас скористати:
Розділити, роз’єднати,
Ворогу продати.
Не ведіться, українці,
Щоб їм помагати:
Незалежну нашу, рідну
Ворогам віддати,
Цим чужинцям, на поталу, –
Й у нас царювати.
Ми ж козацьку честь і славу
Не даймо топтати!
Галина Яхневич.
https://youtu.be/SpznMzxOrUs
https://youtu.be/1lJokesSV-k
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
Cпам’ятайтесь і не йдіть,
Люди, на майдан,
Щоб не було нових бід,
Проблем і страждань.
Ці ворожі посланці
Тягнуть всіх в біду.
Вас тримають в кулаці –
Горите в аду.
Золотих не буде гір,
І зарплат також –
Лицемірить бузувір,
Буде лише ґрош.
Буде хаос і – кінець.
Вас туди ведуть!
Подивіться на Донецьк –
Вам готують путь.
І нічого не дадуть!
Брешуть, як раніш,
Україну продають
На глум і за гріш!
Не збудують на брехні!
Де брехня – паде!
І не будьте ви смішні –
Беззаконня йде!
Ви не грайте в ігри їх.
То бандитська гра.
Знищать, люди, нас усіх!
Та ж прозрій, пора!
Каламутять хитро світ,
І руйнують дім!
Вам від Путіна привіт:
«Хаос, смута всім».
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2017
Чи ти, народе, одурів,
Чи блекоти об’ївся?
На голос вовчий відповів,
Мов дурень той, повівся..
Невже це інші, а не ті,
Що Україну обкрадали?
А українській бідноті
За «голос» гривень дарували?
І знову ви, як гурт овець,
За ними знову йдете?
Та ж майте розум, на кінець!
Ви Батьківщину продаєте
Отим – чужинцям, мудакам,
Що прагнуть влади й слави,
І, ніби й нашим, – байстрюкам,
Продажникам держави!
Не можуть мудрістю й добром,
Нарешті, царювати.
Чужий таран – і напролом!!!
На нас їм наплювати.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2017
Чи ти, народе, одурів,
Чи блекоти об’ївся?
На голос вовчий відповів,
Мов дурень той, повівся..
Невже це інші, а не ті,
Що Україну обкрадали?
А українській бідноті
За «голос» гривень дарували?
І знову ви, як гурт овець,
За ними знову йдете?
Та ж майте розум, на кінець!
Ви Батьківщину продаєте
Отим – чужинцям, мудакам,
Що прагнуть влади, слави,
І, ніби й нашим, – байстрюкам,
Продажникам держави!
Не можуть мудрістю й добром,
Нарешті, царювати.
Чужий таран – і напролом!!!
На нас їм наплювати.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017
Вас ведуть на плаху.
Подивіться, лобуряки,
Як ворог радіє!
Ви гризетесь, як собаки, –
Україна тліє…
Нема мудрості ні часу
Її рятувати.
Продаєте Неньку нашу
За крісло і шати!
Ворог тішиться, сміється,
Що дебіли б’ються.
Лихо, – свій вам не вдається,
Бо чужинці в’ються,
Свої морди наставляють
Без сорому й страху,
І вас, дурнів, загрібають,
І ведуть на плаху.
Та чому ж ви, українці,
Їм падете в ноги?
Чи в вас дурості по вінця,
Й не видно дороги?
Чи ви, може, признаєте,
Що ви всі бездарні?
І, як ті телята, йдете
У чужі січкарні?!
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017
Коник баско скаче.
Молодий козаче,
За тобою інде,
Десь дівчина плаче.
Відшукай, потішся
Серцем і душею
Та не одурися –
Будь щасливим з нею.
Не кажи неправди
У житті нікому,
Бо щоб радість завжди
Йшла до твого дому.
А коли захочеш
Когось оббрехати,
То сам приготуйся
Брехню зустрічати.
Вона з виду мила,
Лагідно сміється,
Але пазурами
В твоє серце вп’ється.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2017
Глухі, сліпі поводирі,
Куди ведете мій народ?
Дарма, що віком ви старі,
Та в серці блуд і тупість, смрод.
Ви ті, що виросли в совку,
І в рот дивились сатані,
Що душу нівечить людську,
Сховавшись, в вашій же брехні.
У всьому винні вам жиди.
Ви відкидаєте Христа!
Куди ж ви кличете? Куди?
Яд на вустах і пустота…
А знаєш ти, неправди страж,
Ким же являється Христос?
Безглуздий, ниций твій мандраж.
Христос, по-грецькому, Теос!*
Людей і зір – усіх Творець,
І кожному дає Свій Дух,
Та бореться із Ним глупець,
По-українському – лопух!
Плює на Сина і народ,
Що Ти, Господь, благословив,
Бо сам в числі, що зветься: ‘зброд’.
Їх сатана в кулак зловив.
Прости, Господь, усіх телят,
Що сліпо тішаться биком,
Що Ти зганьблений, Той, що Свят,
Отим нікчемним глупаком.
(Гр.) Теос* – Господь Бог, Вседержитель.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2017
Жити навіки.
Бог око дав – дивися,
І вухо дав – почуй.
Ти трішки нахилися –
Нап’єшся досхочу.
Там, онде, під вербою
Дзюркоче джерельце,
Говорить, мов, з тобою:
Обмий своє лице.
І джміль там, над квітками
Все джу та джу, та джу.
Водицю п’ю руками,
Милуюся, сиджу.
Малесенький струмочок,
Побіг із джерельця
Болітцями в гайочок –
І так аж до Дінця.
Єднаймось, українці,
І станьмо, як ріка
Та змиймо у сторінці
Ментальність кріпака,
Що мріє знов про пана,
Нагайку і Гулаг.
У них брехня погана
Засіла у серцях.
Не дайтесь обдурити,
Єднайтесь, як струмки,
Щоб ворога відбити
І жити навіки.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2017
Научись тишину уважать.
Научись тишину избирать.
Не стрелять, не бомбить и не врать,
Чтоб позорно потом не бежать.
Научись ты ценить тишину.
И людей научись уважать.
Не беги же, как конь, на войну,
Чтобы мёртвым в лесу не лежать;
Грузом 200 не ехать домой,
И под № в ящике гнить
Уж ненужным, забытым страной.
Мир, глупцы, научитесь ценить.
Научитесь любовь избирать,
Не насиловать, не убивать
Чужого и зла – уж не желать.
Научись тишину уважать.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2017
Коля друзів поскликав,
Іменини святкував.
Роздавав цукерки всім
Кому вісім, кому сім.
Підійшов малий Хома.
- Все віддав. Уже нема!
- І я хочу, дай мені. –
Відказав тоді Хомі:
- Не проси мене, Хома,
Бо нічого вже нема!
Я не кликав, не чекав,
І тебе не рахував.
А всім кликаним – роздав! –
Та за спиною тримав.
- Дай хоч трішки, в тебе є. –
Той Хома не відстає.
Вийшов Петрик, теж малий,
І дав «Ключик золотий».
- Їж, Хома, Ісус те дав.
Ну, а Колі Він сказав:
«Всіх люби, усім давай,
І нікого не минай.
Дав в любові, без гризні,
Значить, дав оте Мені».
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2017
Принято считать, что эгоцентристы любят только себя, и все их мысли и действия направлены на то, чтобы обратить на себя внимание, превознестись над другими, любой ценой быть выше всех, и не потерять это величие. На греческом языке: «эго» означаят «я». Умнейший – Я, лучший всегда и во всём – Я, достойный уважения – Я, лучшее и больше – мне. Я – центр внимания. Я никому нечего не обязан, мне не стыдно – дабы мне было хорошо! Эгоцентристы очень любят себя с телесной точки зрения, но не любят себя с духовной, а это важнее, ибо не слушают повеления Божия: «Люби ближнего своего, как самого себя» и «Бог гордым противится, а смиренным даёт благодать», «Кто любит, тот исполнил весь Закон». Гордый противится Богу, ибо гордость великий грех. Он не может покаяться, отдать этот свой грех гордости Иисусу, и оставить его навсегда.
Гордый не может войти в царство Божие, ибо не может открыться Духу Святому, чтобы излилась в его сердце любовь Божия, и развенчалось любимое «Я». Без Духа Святого в сердце человек не может бескорыстно полюбить ближнего своего. Телесный человек любит кого-то за что-то. «Любовь Божия изливается в сердца наши Духом Святым» – так говорит Господь, и тогда он может любить всех и, даже, врагов своих. Гордый не любит себя, ибо по причине гордости и себялюбия он теряет вечность и мир Божий в сердце своём на земле, а поколения свои, до четвёртого рода, обрекает на проклятие. ( Вторая заповедь).
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2017
Калинова сопілочка
Грає і співає,
Свої перли калинові
Навкруг розсипає.
І здіймаються до неба
Дивні цитаделі:
Гарні, пишні, наче панни,
Привітні оселі.
Ще й виблискують на сонці
Їх широкі вікна –
Дар від Бога сину й донці:
Батьківщина рідна.
Слобідонько калинова,
Будь благословенна,
І для кожного, хто буде,
Рідна і блаженна.
Щоб ти гучно зашуміла
Щасливим народом,
І цвіла завжди, раділа
Українським родом.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2017
Петух услышал соловья
И тут же взревновал.
«Ну, соловей и что? Вот я!»
Сел. Ноты подбирал.
И так, и сяк – и всё не то!
Не в форме Петя был.
Пошёл, одел пальто,
И думал: Подсобил.
Но как не мучился, всё ж пел
Свои ку-ку- ре-ку!
И наконец, уже храпел:
Хрьку – хрьку, о-о-о, хрьку…
Не надрывайтесь, петухи.
Не лезьте все во СМИ.
И не несите чепухи,
А станьте вы людьми.
Просите Господа простить
Вам всё враньё и ложь,
Чтоб поколеньям не носить
В груди проклятья нож.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2017
Особый смысл.
Всё хвалился Бурячок
О своих успехах.
Твой успех – в глазу сучок,
Злость, а не утеха.
Почему ж такой ты злой,
Бурячок мой красный?
Будет вкус в борща плохой
И весь труд – напрасный.
Вот, газетку для нужды
Пьяный приспособил.
Где-то там лежат труды…
В этом смысл особый.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2017
Плаче Мати і сумує:
Діточки хворіють.
Хто ж вас, діти, полікує?
Лікарі не вміють.
Завелися вовкулаки
І ночами виють.
Йдуть на вас вони в атаки,
Мені яму риють.
Й хороводять навкруг ями,
Вже мене ховають.
І ворожими ділами
Нарід розділяють.
Ви! Не тіштеся завчасу,
Вражеє створіння!
Продали за шклянку квасу
І своє насіння!
Ви бездомні, вовкулаки!*
Скиньте вишиванки!
Бо на лобі у вас знаки:
«Отруйні поганки»!
І не думайте, не мрійте
Щоб мене розбити!
І плювати теж не смійте!
БО Я БУДУ ЖИТИ!
вовкулаки!* - словосполучення з двох слів: вовки (хижаки) + влаки (грецьке – дурні), які за гроші продають Україну.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2017
Чи ж вам, мої діти,
Хліба не родила?
Духмянії квіти
До ніг не стелила?
Червоні суниці
В жмені не давала?
Водою з криниці
Вас не напувала?
Тебе, може, сину,
Я не пригортала?
Зеленим барвінком
Всіх не цілувала?
Невже ж моя, доню,
Рідна, не любила,
Й на твою голівку
Віночків не вила?
Мене хто не любить,
Тому не давайте.
Тим більше, чужому
Дар не продавайте.
Я - вам дар від Бога,
Мила, Україно.
І всім осторога,
Рідная дитино…
Бо, щоб ви не стали
Вигнанці, солома,
Щоб вас не топтали,
І ви були вдома.
Чужі землі – холод.
А, якщо не знаєш,
Може бути й голод.
Бережи, що маєш.
Щоб вас не спіткала
Тяжкая година,
Не дайте щоб вкрала
Хитрая людина.
Щоб ви не ходили
В світі жебраками,
І сльози не лили,
Без рідної мами.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2017
Дарма, що ворог злиться,
Все бреше, бреше, бреше.
Йому уже не спиться,
Бо аж зубами креше,
Вигадує сценарій
Нової небилиці.
Мовчить про свій зоарій.
І лють на кожній пиці.
Не плачмо, любі браття,
Злим ворогам на радість.
Нехай горить багаття
Любові – їм на заздрість.
І завше так не буде
Бандит ігнорувати,
Бо все ж таки прийдеться
Украдене вертати.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2017
Все знову почни.
Слово твердіше, ніж криця.
Не вб’є його ворога меч,
Вража не вдержить темниця.
Рубай же ним впевнено, з плеч
З вірою й правдою разом –
Від Бога дарунок тобі
З мудрим і чітким наказом:
Не дай своє серце журбі;
Не покорися марноті;
І свого чола не схили,
Щоб не пропасти в болоті
Непослуху, бруду, хули.
Вчися своє шанувати,
За добре платити добром,
В Бога поради шукати,
Йому поклонитись чолом.
Страх і фантом – цю заразу
Геть викинь в безодню вагань.
Все знову почни. Одразу
Скажи словоблудству: Відстань!
Щоб не сіялась мука, страждання,
Острах за завтрашній день –
Богу відкрий всі бажання
І стане все ясно, як вдень.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2017
Низько вклонися, моя Україно,
Богу Одному Живому Святому.
Він бо почув, Свою рідну дитину
Й не дасть на поталу ворогу злому.
Всі, хто знесилів, у силі здіймуться
На крила орлині, вітром полинуть;
Всі побіжать, і ніде не спіткнуться
На горах стрімких, в глибоких долинах.
Дякую, Господи! Вічно Ти з нами,
Всюди, у всьому надійна защита.
Вибач, що гнівимо, словом, ділами –
Всі, кому Божая правда закрита.
Господи, Правда Ти, Щит наш і Милість.
Всіх зміїв жени: шиплять, причаїлись,
Злісно кусають вони терпеливість;
За гріш продались, щоб кров людська лилась.
Прошу: буди всіх байдужих і сплячих,
Що ремствують, брешуть, вбивців вітають,
Хочуть готових млинців, ще й гарячих –
Сорому й страху – нічого не мають…
Господи, Боже, веди Україну,
На землях своїх нехай запанує!
Рани зціли, і зігрій сиротину –
Кожен хай бачить, і мир поцінує.
Вся слава Ісусу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2017
Когда-то важный господин
Икорку ложкой загребая,
Не знал, что завтра в магазин
Придёт заморская пиранья.
А перемены тут как тут.
Икра пираньи заиграла:
Мальки нутро уже грызут.
Ну дай хоть чуть, немножко сала.
Так, чтоб помазать хоть мозги,
И соль хранить на всякий случай.
Не видит, братец, ну ни зги!
А сердце просит: ну помучай
Себя своим могучим «Я»,
Соседа хитростью, обманом;
Царя, что прячется – свинья,
И выдаёт себя друганом.
И всё, что есть, не перечесть,
Ведь в голове, как в Интернете.
Тебе пусть будет, братец, честь
Простых людей на всей планете.
Отдай всю грязь свою Христу,
А жадность выброси в пучину,
Очисти, выбели мечту,
Убей чудовища личину.
И с лёгкой, чистою душой
Живи, люби и наслаждайся,
И будет праздник твой большой.
Ты только лишь не зарывайся.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2017
Дощик падав цілу нічку,
І текли потоки в річку.
Зайчик вранці вийшов з хати:
Все навкруг не міг пізнати.
Білий сніг – брудний і сірий,
Аж очам своїм не вірив:
Лише де-не-де, купками…
Що це діється, ой, мамо! –
- Чуєш, тітко скрекекуле!)))
Відізвися, як почула! –
Став він кликати сороку –
В’яз в болоті: ну ні кроку!
Враз подруга прилетіла,
І на гілці, поруч, сіла.
Розпитала, засміялась:
- А я вже була злякалась,
Що в біду попав зайчисько.
То ж весна і літо близько.
Лиш тепер остерігайся –
Поучала мудро зайця –
Поки шубка в тебе біла,
Ти не вештайся без діла.
Ворогів ще є багато,
Не впіймали би на свято. –
- Мудра, пташко, дорогенька,
Будь щасливою, любенька. –
Та хвостом своїм крутнула
Й швидко в ліс собі майнула.
Зайчик ліг на купі моху:
В мріях бачив лан гороху,
Поле з морквою велике
І зайчатко сонцелике.
Гарне, з бантиками в косах,
Лапки м’ягкі, трохи в росах,
Мило, ніжно посміхалась
І до нього пригорталась.
Він хотів торкнути лапку…
Бачить, - гладить свою шапку…
Де живе вона, я знаю.
Як підсохне – розшукаю».
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2017
Зайчик спав і морква снилась,
А солодка ж бо яка…
В зайця слина аж котилась,
І смоктав він язика,
Ще й облизувався смачно,
І жував, жував, жував…
Озирався часто лячно,
Щоб ніхто не відібрав.
Та не міг він насититись.
Ніби, цілу гору з’їв.
Враз проснувся… «Треба ж снитись?
Я ж так моркви захотів...
А тепер що, аж до літа
Будуть снитися ці сни?
Краще я піду край світа –
Прямо в літо, без весни!»
Заспокоїлось малятко.
Під покривом довгих вух
Знов заснуло зайченятко,
Заховавши носик в пух.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2017
Вже навчився чеберяти,
На снігу круги писати,
Слід свій добре закрутити,
Щоб лисичку обдурити.
Якось, він проснувся вранці:
Ой, я спав у вишиванці…
Так учора натрудився:
Не роздягся і не вмився!
Вийду з хатки снігом вмию
Очки, лапки, може, й шию,
На зарядці – потягнуся
Й до сніданку повернуся.
Раптом вздрів біля барлігу,
Наче око серед снігу!
Звідти пнуться дивні квіти.
Мабуть сонечкові діти?
Три підсніжники біленькі.
В них листочки зелененькі.
Він зрадів, спитав сороку:
- Бачиш? –
- Перші цього року.
Мусиш, зайчику, ти знати:
Пори року пізнавати;
Вже зима втрачає силу,
Зустрічаймо весну милу! –
- Назавжди вона нам буде?
Гарно й тепло буде всюди? –
- Буде, зайчику, все буде.
Потім літо нам прибуде.
Як зажди, вже після літа,
Прийде осінь знаменита
З ягідками і морквами,
Ще й з тугими капустами. –
І замріялось зайчатко:
Хай би літо йшло спочатку,
Бо я літо добре знаю,
Вже давно його чекаю.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2017
Якось друг прийшов у гості,
І розсівся на помості.
Все так гарно, аж чудово,
Та й почав казати слово:
«Яблуневий сад близенько.
Хочеш, збігаєм раненько?
Посмакуємо корою
Ще й зимовою порою».
На світанку друзі встали
І слідочки вишивали,
Щоб хитрюгу ту велику
Знову збити з пантелику.
Ось, добралися до саду,
Й на велику їх досаду,
Геть усі смачні дерева
Обмотав хтось так, як треба.
Друзі пробували гризти –
Не змогли авантюристи:
Толь та грубий шар соломи
Позбивали їм оскоми.
Поплелися, як побиті,
Наче вмочені в кориті,
Більше в сад вже не ходили
Й людям шкоди не робили.
А ви, любі мої, дітки,
Не робіть ніколи збитки,
А добро робіть усюди,
І любитимуть вас люди.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2017
Народини.
У зайців, у мами й тата
Народилися малята.
Зовсім голі і сліпенькі,
Дуже-дуже всі маленькі.
Мама й тато в ліжко з пуху,
Поскладали їх щодуху,
Діточок своїх маленьких:
Всі вмістились би у жменьку.
Час летів, росли зайчата.
Вже виходили із хати,
Пустували, розбігались,
І не всі назад вертались.
Добра тітонька сорока
Роздивлялась на всі боки,
Малюків в траві шукала –
Як могла, допомагала.
Непослушний - звався Знайчик.
Хоч маленький був ще зайчик,
Все хотів пізнати й чути,
Навіть, сам у ліс майнути.
Друзі.
Вовчик лісом мандрував,
Ягідочок назбирав.
Раптом стрів мале зайчатко –
Загубилося від татка.
Слізки ніжно повтирав,
Ягідками частував.
Малюка він заспокоїв:
Гладив лапкою-рукою,
І ще казочку казав
Й в лісі татка відшукав.
Відтепер, вони вже друзі
Разом граються у лузі.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2017
Раз, зимою на світанку,
Лиска виглянула з ганку.
Бачить: заячі сліди.
- Гей, вуханю, йди сюди!
Зачекай- но, не мини,
На гостину поверни!
- Будь здорова, лиско люба,
Я не хочу врізать дуба!
Вісімки пішов писати
І слідочки замітати.
Закрутив, заплутав слід,
Не попався на обід!
Бог дає всім людям знати,
Як то лихо обминати.
Слово Господа завжди
Вас відверне від біди!
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2017
Зайчик лапками швиденько
Сніг розгріб навкруг ялинки:
Поласую я смачненько
Чи грибочків, чи малинки.
Впрів, втомився і заплакав:
- Що таке? Не розумію…
І не має навіть знака.
Чи шукати я не вмію? –
Білка зверху споглядала
Із дупла м’якого свого
Й зайченя пошкодувала,
Пострибала вниз до нього.
- О, невже, пускаєш нюні?
Мудрим сльози не пасують.
Глянь, який же ти гарнюній,
І не плач, нехай не чують. –
- Зголоднів. Грибами пахне…
Я від ранку їх шукаю. –
- Це твоє старання марне –
У коморі їх тримаю.
Назбирала, насушила,
Ще й горішків і малини,
Щоби сито спочивала
В час зимової години.
Пообідав зайчик смачно.
Білка щедро пригощала.
Поклонився білці вдячно.
Та ще й мудрості навчала:
- Бачиш: Вечір наступає.
Там, де будеш ночувати,
Хай про те ніхто не знає.
Лиска любить вас шукати.
- А-а-а, згадав науку:
Треба слід свій закрутити,
Щоб не впасти лисці в руку,
В її череві спочити. –
І став зайчик-побігайчик
Вісімки й круги писати –
Вже навчився трохи знайчик
Як зимою виживати.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2017
Вот, стало модно рассуждать,
Судить, клеймить и побеждать.
Всё то, что есть Единый Бог,
В миг превратить его во смог.
А кто сказал тебе, мой друг,
Ведь, может, показалось вдруг,
Что знаешь точно Божьих чад?
Враньё, ведь, грех и вечный ад.
Кто Божье чадо изнутри,
Того о нём не говори,
Что руки у него в крови.
И ты то Божьих не трави.
Уметь, ведь, надо различать:
Кто Бог, а кто лишь только – ять…
Его и он пришли мочить…
А ты не можешь различить.
Кто веру хочет выбирать,
Тому любви и не понять,
И мудрость Божью не объять –
Не может он её принять.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2017
Всюди сніг і біле все
В лісі і на полі.
Тиша. Снігом хтось трясе
Із ялини долі.
І ще сиплеться луска
Із шишок колючих,
Ніби схована рука –
Зараз в нього влучить.
Справді, шишка прямо в ніс
Зайчику влучила.
Наче вітер, шуснув в ліс.
Звідки взялась сила!
Заховався і сидить.
З ляку ледве дише.
І подумав у ту ж мить:
«Та ж то шишка лише!»
Ні, ні, я не боягуз,
Лиш злякався трішки!
Ну от ще: в снігу загруз –
Все, ніби, насмішки.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2017
Загорілось, запалало.
Я пішов від тебе, мила,
Бо дуже стомився...
Мене пестила, поїла –
Та й переситився...
І здається, що я випив
Тебе до останку.
Щось шукав, по хаті нипав,
Бурмотів щоранку:
Хочу свіже, молоденьке
Тіло пригортати.
Щось лукаве, солоденьке
На вушко шептати.
А до тебе, дорогенька,
Серце захололо,
Бо зустрілась молоденька:
В душі закололо,
Загорілось, запалало,
Що аж дух спирає.
Що даєш, для мене – мало,
А більше – немає.
Ти хороша, добра, знаю.
Наче очманілий,
Я від тебе утікаю.
Ніби вже й не цілий…
Мого серденька частина
З тобою лишилась,
І я, наче, та дитина,
Що десь заблудилась.
* * *
З болем в серці ці рядочки
Щоденно читаю,
Випрасовую сорочки,
І знов випираю
У сльозах своїх гарячих,
А в обіймах сушу.
Від цих ляпасів добрячих
Посміхатись мушу.
Чи ж то можна , мій коханий,
Коханням обпитись,
І обіймами, жаданий,
Колись насититись?...
Мабуть, серце твоє, милий,
Порохом припало,
Аж не віриться: зрадливий…
Ні, я не чекала…
Ти поезію кохання
На вогонь міняєш.
Як той злодій, без прощання,
Від мене втікаєш…
Може, ще не все пропало
І він повернеться?
Плаче серце, воно впало…
В агонії б’ється.
Досить, знову заспіваю
Вранці на світанку!
Будь, що буде, зачекаю
Зрадника на ґанку.
Як Господь Ісус прощає,
Мушу й я простити.
Непрощення – убиває,
А я – хочу жити.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2017
Джерело життя.
Все, що є – Його, існує,
Ще й живе, тече пульсує.
Він Творець, Володар всьому
І Господар цього дому.
Сам Господь у кожнім ділі,
Бо живе в твоєму тілі.
Ти Ним дихаєш і скачеш,
І радієш, часом, плачеш.
А коли нас покидає,
Тоді – все! Життя немає!
Не шукай реінкарнацій.
Їх нема ні в яких націй.
Він є сміх наш, також, сльози,
Радість наша, сильні грози.
Він є сила нездоланна,
Пам’ять чиста, бездоганна;
Мудрість світу нескінченна,
Невичерпна, незбагненна,
Милосердна і любовна,
Співчутлива, миру повна,
Щиросердна, терпелива,
Завжди, всюди повна дива.
Все дає вона для щастя.
Та послушним – більше дасться.
Бо вона належить Тому,
Хто є все, в усіх, у всьому.
Хто весь світ в руці тримає,
На добро лиш направляє.
Кожну кліточку Він бачить,
Там працює й передбачить:
Що, коли і як зробити,
Де зігріти, де полити.
Творить все Господь усюди.
Лише зла не творить, люди!
А як зло людина має:
То плід слів і діл збирає.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2017
Не здавайся!
Коли ж проснувся, то іди, –
Не зупиняйся.
Є на землі твої сліди.
Іти старайся,
У честі й правді, й так завжди.
Не оглядайся,
А все вперед, вперед, вперед.
Добру навчайся.
Та вже не бійся, як впадеш,
Вставай, покайся.
Ті бастіони всі візьмеш –
Не повертайся!
Бо сили дасть Господь
І мрії крила.
Чекає Він тебе. Приходь,
Розправ вітрила.
Укріпить їх, наповнить вщерть –
Тож не вагайся!
В житті від зради краща смерть:
Ти – не здавайся!
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2017
Відізвися…
Скільки б років промайнуло,
Повернешся.
Моє серце не забуло –
Відізветься.
Руки доні пригортають –
Твої руки.
Сльози в серці заливають
Біль розлуки.
Скільки б років проминуло –
Я чекаю.
За що серденько боліло –
Все прощаю.
Скільки б років пролетіло –
Повернися.
І на поклик мого серця
Відізвися.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2017
Ісус гряде!
Господь наш з хмарами гряде
У сонмі ангелів святих.
Хвала Йому! Ісус іде
Забрати вже усіх Своїх!
Труба Архангела гуде,
І голос лине по землі:
«Вставайте! Наш Ісус іде!
Хай плачуть і бояться злі!»
Побачать ті, що розп’яли,
І в бік загородили спис,
Вінець терновий нап’яли
І ті, що вбити поклялись.
Тим, що повірили в Христа, –
Велика радість, щастя, спів.
Для них досягнута мета:
Ісус прийшов, як заповів!
Хвала Тобі, наш Цар, Ісус,
Спаситель наш, Живий Ти Бог!
І правда вся із Твоїх вуст:
Не буде сліз а ні тривог.
Ті, що Ісуса прийняли,
Він став навіки в них Господь,
Корону слави одягли
І білий з золотом ефод.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2017
Щоб, нарешті, зустрітись з тобою.
Із Богом Він нас примирив
Тілом Своїм і кров’ю святою.
Дар спасіння на всіх розділив –
Замістив на Голгофі Собою.
Хай чує і знає весь світ,
Що для кожного куплена воля!
Ісус уже біля воріт,
Щоб, нарешті, зустрітись з тобою,
Щоб дати навіки життя
І, здобуту тобі, Перемогу.
Тож, викини з серця сміття, –
Шукай до Ісуса дорогу!
Ісус – лише в Слові Його,
Божа правда – в Святому Ісусі.
Від вигадок геть утікай,
Наближайся до Господа в Дусі*.
*в Дусі – по слову Біблії
(Євангеліє від Івана 6:63)
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2017
Послання потомків Запоріжських козаків до Москви.
Страху Божого шукаю.
Дивлюся – нема.
Чи то демони? Не знаю.
Чи може чума?
Треба ж так завдати горя
Усім на землі?
Люті, злоби – ціле море!
Ще більше брехні!
Ран, і сліз, і крові ріки.
Сиріт і калік,
І скаліченим навіки –
Загублено лік!
Як ви можете, катюги,
Брехати з трибун,
І творити Гітлер’югенд –
Баранів табун;
Щоб кинути у народи,
Людську пити кров?
А за вбивства – нагороди,
Вбивати щоб, знов!
Не відмолиш, не відмиєш
Зла, що ти зробив.
Тож, покайся, бо зотлієш
За ту кров, що пив.
Хоч ти Бога не боїшся, –
Та на суд підеш.
Не підплатиш – не надійся!
Ніколи не вмреш.
Бо навіки та «розвага»:
Вам плата за зло.
Разом всі, уся ватага.
Ну, що ж, повезло…
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2017
Наша сила, браття, в Господі й любові,
Об'єднаймось дружно на Божому Слові.
Не злословмо власті, чуже не любімо,
Своє серце чисте Богу принесімо.
Ставши у проломі, просімо по Слову:
Все, що є не Боже, неси, як полову,
Спали Своїм Духом нечестя, зрадливість,
Хай сіється, Боже, добро й справедливість.
Хай щезнуть, пропадуть всі ідоли кляті.
Будь, Господи в серці. І в кожного в хаті
Нам радість хай буде і мир всім навіки,
І щастям, любов'ю хай повняться ріки.
Хай зброя ворожа зіржавіє в піхвах,
А війни навіки залишаться в міфах.
Розвій їх по світі, як вітер полову,
Щоб кров проливати не бралися знову.
Защита Ти наша і наша надія,
А вічність з Тобою то – кожного мрія.
І тут, на землі, Ти нам щит, оборона.
Господь, захисти нас! Ти – нам охорона.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2017
6. Чому Бог допустив, щоб людина грішила?
Деколи люди звинувачують Господа: чому Бог допустив, щоб людина грішила? А що таке гріх? Гріх, то є беззаконня, а беззаконня – є непослушність, непокора волі Божій, Його повелінню. Повеління Боже – це закон життя для кожного, хто живе на землі. Невже Господь має ходити людям по-п’ятах і хапати, чимдуж, за вухо кожного, чи бити кулаком в голову, щоб боявся не послухати Його??? І таким чином не допустити гріх???
Цей факт гріхопадіння повинен бути усім людям наукою, а не приводом до нарікань чи кривих посмішок. Вихід надзвичайно простий: Не відступай ні вліво, ні вправо від повелінь Господніх, щоб тобі було добре – так радить Господь Бог. Чому Господь посадив це дерево? То Господу лише відомо. Одне лиш певно, що все, що Він робить, то на добро. Написано, що Бог нікого не спокушає злом, і Сам злом не спокушується.
У Раю Він заборонив Адаму їсти плід із дерева пізнання добра і зла, щоб їм не вмерти. Якби люди були послухали голос Отця, а не диявола, то дерево зла усохло б назавжди, і не сіяло б свого насіння, автор зла не мав би над людством влади, тому й не було б йому місця на землі між людьми. Не було б горя і сліз, хворіб і воєн, образи і розлучень, не було б усього того, від чого людина страждає.
Господь Бог дав людині волю вибору, щоб кожен вибрав те і того, кого він хоче мати в своєму житті: з ким спілкуватися, кого любити, чиїм духом наповнюватись і чиї діла чинити. Через свій непослух, первородний гріх, людина стала рабом гріха. Щоб звільнити її з цього сатанинського полону, Господь Сам, у Сині Своєму, пішов на хрест і викупив усе людство.
Людина створена для волі, щастя і радості. Хочеш того ти чи ні, але ти не вільний. Є справжній Господар – Господь Ісус і є злодій – сатана, бо він обманом заволодів людиною. Так написано, то так і є, що князь цього світу – сатана. Та не назавжди. До часу, який йому відпущено.
За гріхи людей заплачено святою Божою кров'ю. Викуплені всі. Зараз може вийти із полону диявольського кожен, хто прикликає Ім’я Ісуса Христа, вірить Його Євангелії, підтверджує свою віру хрещенням в Ім’я Господа Ісуса Христа, і йде Божою дорогою Євангелії. Тепер іде остання вість: Вийди і відділись від байок і неправди, від усього, що не Бог і, що не по Євангелії. Назад до Бога, назад до Слова! В Заповіт із Господом - 2 Коринтян 6:16-18 «17 Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму, і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель!»
Якщо ти хочеш повернутись назад до Бога і жити по правді, в любові, радості. То «Покайся і прийди такий, який ти є і Я тебе спасу!» Господь нічого не робить під примусом. Вибирай Господа і Вічність. Якщо не покаєшся і не прийдеш, то залишаєшся з сатаною в озері вогняному. Гріху – непослушності приходить кінець. Господь попередив усіх: «Земля і всі діла, що на ній згорять!» (2 Петра 3:9-10) Господь у вічності, а людина в часі, але створена вона для вічності. У вічність гріх, тобто беззаконня, нечистота, непослушання Господу не можуть увійти. Так і силою нікого Господь не спасає, не зцілює і не примушує іти в вічність. «7 Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,
8. Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної…
9. Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я…"
(До Филимон 2:7-9)
Вибери сам, щоб тобі було добре і всім, хто буде
поруч з тобою, тобто, по добрій волі вибери Закон Любові.
Господь дав Біблію – Слово волі Своєї. Людина пізнала все і знає вже, що таке зло, то може вибрати тепер свідомо те, що їй до вподоби. Вона свідомо може вибрати Господа Бога і добро, і вічність, і любов чи залишитись з дияволом у злі, беззаконні, ненависті, у хворобах, бідах, непослуху і богозневазі, щоб згоріти у вогні. Кому вірить, з тим і буде. Господь попереджує, що згорять разом із своїми богами, що не Бог. Він Милуючий, люблячий і справедливий і дуже терпеливий, але непримиренний до гріха. У Всесвіті місця гріху і грішникам нема. Сам бачиш, який навкруг світ. Не вийдеш із блуду і розпусти світу, значить понад усе любиш свій гріх, яким грішиш. Місце гріху і грішнику в озері вогняному. Коли Господь таким чином вирішив відбирати Собі Своє твориво, то хто Йому може заборонити? Хто мудріший є від Господа і мудрості може навчити Його?
Всесвіт створений Господом Богом Творцем в гармонії на любові, вірності, справедливості, послушності, і довірі Творцю. А є люди, що сміються і до Господа Бога Всевишнього ставлять запитання «що?» Кожен вибирає сам, з ким і де він буде проводити вічність. Отож, не зробіть рокової помилки, а зробіть вірний вибір. Ісус - дорога, Правда і Життя.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2017
5. Чи Бог всесильний, і чи може він робити все, що захоче?
Господь Всесильний, Всемогутній і може робити все, що хоче. Все, що робить Господь, на добро усім у всьому світі, хоч не завжди це зрозуміло людині. Ісаї 40: 6-31
6. Голос кличе: Звіщай! Я ж спитав: Про що буду звіщати? Всяке тіло трава, всяка ж слава як цвіт польовий:
7. трава засихає, а квітка зів'яне, як подих Господній повіє на неї!… Справді, народ то трава:
8. Трава засихає, а квітка зів'яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме!
10. Ось прийде Господь, Бог, як сильний, і буде рамено Його панувати для Нього! Ось із Ним нагорода Його, а перед обличчям Його відплата Його.
11. Він отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх, дійняків же провадити буде!
12. Хто води поміряв своєю долонею, а п'ядею виміряв небо, і третиною міри обняв пил землі, і гори ті зважив вагою, а взгір'я шальками?
13. Хто Господнього Духа збагнув, і де та людина, що ради свої подавала Йому?
14. З ким радився Він, і той напоумив Його, та навчав путі права, і пізнання навчив був Його, і Його напоумив дороги розумної?
15. Таж народи як крапля з відра, а важать як порох на шальках! Таж Він острови підіймає, немов ту пилинку!
17. Насупроти Нього всі люди немов би ніщо, пораховані в Нього марнотою та порожнечею.(Зараз на землі проживає 7 млрд.430 млн. чоловік, і всі вони разом, ніби крапля з відра. Кожен, хто зневажливо ставиться до Господа, нехай проведе такий дослід: розділить одну краплю води на 7млрд. 430 млн. частин, візьме ту одну частинку і зрівняє її з величчю Господа, і подумає: хто він, що відкриває рот до Творця? Людське око не побачить такої величини, а Господь знає всіх поіменно і до тих, хто шанує Його, говорить: Око Моє над тобою і мури твої на долоні Моїй. )
18. І до кого вподобите Бога, і подобу яку ви поставите поруч із Ним?
21. Хіба ви не знаєте, чи ви не чули, чи вам не сповіщено здавна було, чи ви не зрозуміли підвалин землі?
22. Він Той, Хто сидить понад кругом землі, а мешканці її немов та сарана. Він небо простяг, мов тканину тонку, і розтягнув Він його, мов намета на мешкання.
23. Він Той, Хто князів обертає в ніщо, робить суддів землі за марноту:
24. вони не були ще посаджені, і не були ще посіяні, і пень їхній в землі ще не закорінився, та як тільки на них Він дмухнув, вони повсихали, і буря понесла їх, мов ту солому!
25. І до кого Мене прирівняєте, і йому буду рівний? говорить Святий.
26. Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім'ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його.
28. Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його.
29. Він змученому дає силу, а безсилому міць. (Я дуже стомлена поверталась з фізично важкої роботи. Встала з сидіння в автобусі і, здавалось, що впаду, ноги не витримають.
Я з вірою промовила пошепки, бо автобусі голці ніде було впасти: «Господи, прошу Тебе, наповни мене силою Твоєю, укріпи мене в Ім’я святе Ісуса Христа прошу Тебе і дякую Тобі». Одразу ноги укріпились, і я не зійшла з автобуса, а, немов, злетіла на крилах. І до самого вечора не чула втоми, свіжа, здорова, дужа.)
30. І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись спіткнуться,
31. а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!
6. «Так говорить Господь Саваот: Я перший, і Я останній, і Бога нема, окрім Мене!»
(Ісая 44:6)
«24. Так говорить Господь, твій Відкупитель, та Той, що тебе вформував від утроби: Я, Господь, Той, Хто чинить усе: Розтягнув Я Сам небо та землю втвердив, хто при тім був зо Мною?
25. Хто ознаки ламає брехливим, і робить безглуздими чарівників, Хто з нічим мудреців відсилає, і їхні знання обертає в нерозум,
26. Хто сповнює слово Свого раба, і виконує раду Своїх посланців, Хто Єрусалимові каже: Ти будеш заселений! а юдейським містам: Забудовані будете ви, а руїни його відбудую! (Ця обітниця Божа здійснилась у всіх народів перед очима. Не дивлячись на протести навколишніх народів, у 1948 році була створена республіку Ізраїль. Господь привів Свій народ Ізраїля із усіх кінців світу додому, на обітовану землю. Всі руїни забудовані. Їзраїль процвітає. Слово Боже вірне завжди.)
27. Хто глибіні проказує: Висохни, а річки твої Я повисушую,
«5. Я Господь, і нема вже нікого, нема іншого Бога, крім Мене. Я тебе підперізую, хоч ти не знаєш Мене,
6. щоб дізналися зо сходу сонця й з заходу, що крім Мене немає нічого; Я Господь, і нема вже нікого,
7. Я, що світло формую та темність творю, чиню мир і недолю творю, Я Господь, Який робить це все!
8. Спустіть росу згори, небеса, а із хмар хай спливе справедливість! Хай земля відкривається, і хай породить спасіння та правду, хай разом ростуть! Я, Господь, це вчинив!
9. Горе тому, хто з Творцем своїм свариться, черепок із земних черепків! Чи глина повість ганчареві своєму: Що робиш? а діло його: Ти без рук!
10. Горе тому, хто патякає батькові: Пощо ти плодиш? а жінці: Пощо ти родиш?
11. Так говорить Господь, Святий Ізраїлів, і Той, Хто його вформував: Питайте Мене про майбутнє, а долю синів Моїх й чин Моїх рук позоставте Мені! (Господь говорить, що про майбутнє питати лиш у Господа, а не у померлих, не у ворожбитів, не у волхвів і медіумів. А Божий ізраїльський народ, Господь велить усім залишили у спокої. Він Сам розбереться із ним. Твориво Господнє, що приписують люди природі, також нехай не займає ніхто і не пробує псувати своїм куцим розумом ).
12. Я землю вчинив і створив людину на ній, небеса Я руками Своїми простяг і про їхні зорі звелів.
15. Справді Ти Бог таємничий, Бог Ізраїлів, Спаситель!
16. Всі вони засоромляться й зніяковіють, майстрі ідолів підуть у соромі разом,
17. Ізраїль же буде спасений від Господа вічним спасінням: не будете ви засоромлені ані знеславлені аж на вічні віки! (Весь світ ненавидить євреїв, нищить, але не знищить, бо Господь їх береже, і що обіцяє, те й дає.)
18. Бо так промовляє Господь, Творець неба. Він той Бог, що землю вформував та її вчинив, і міцно поставив її; не як порожнечу її створив, на проживання на ній Він її вформував. Я Господь, і нема більше іншого Бога!
19. Я не говорив в укритті, на темному місці землі. Я не говорив до насіння Якова: Шукаєте дармо Мене! Я Господь, говорю справедливість, звіщаю правдиве!
20. Зберіться й прийдіть, наблизьтеся разом, урятовані всі із поганів! Не знає нічого, хто дерево носить, боввана свого, та що молиться богові, який не поможе.
21. Розкажіть та наблизьте, і хай разом нарадяться: Хто розповів це віддавна, із давніх часів це звістив? Чи ж не Я, ваш Господь? Бож немає вже Бога, крім Мене, окрім Мене нема Бога праведного та Спасителя!
22. Зверніться до Мене й спасетесь, всі кінці землі, бо Я Бог, і нема більше іншого Бога!
23. Я Собою Самим присягав, справедливість із уст Моїх вийшла, те слово, яке не повернеться: усяке коліно вклонятися буде Мені, усякий язик присягне
24. й Мені скаже: Тільки в Господі правда та *** Прийдуть до Нього та засоромляться всі, що на Нього запалюються.
(Ісая 45:5-25)
«8. Пам'ятайте про це та змужнійте, візьміть це на розум, провинники!
9. Пам'ятайте про давнє, відвічне, бо Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я,
10. що звіщаю кінець від початку, і наперед що не сталося ще, і що говорю: Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню,
Так, Я сказав те й спроваджу, що Я задумав був теє зроблю!
12. Почуйте Мене, твердосерді, далекі від справедливости!
13. Я Свою справедливість наблизив, вона недалеко, а спасіння Моє не припізниться, і дам на Сіоні спасіння, дам Ізраїлеві Свою велич!»
(Ісая 46:8-13)
«15. Бо Я Господь, Бог твій, що збурює море, й ревуть його хвілі, Господь Саваот Йому Ймення!»
(Ісая 51:15,16)
«5. … Творець твій, Господь Саваот йому Ймення, а твій Викупитель Святий Ізраїлів, Він Богом усієї землі буде званий!
(Ісая 54:5)
Він зробив усе, про що було пророковано у Старому Заповіті і закінчує виконання того, що було обіцяно в Новому Заповіті. Читай: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611706
Падение Дамаска не конец, а начало.
Прийдуть до Нього та засоромляться всі, що на Нього запалюються.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2017
4. Чому Бог створив диявола?
Єзекіїля 28:14 «Ти помазаний Херувим хоронитель, і Я дав тебе на святу гору Божу, ти ходив посеред огнистого каміння. Ти був бездоганний у своїх дорогах від дня твого створення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість». Господь браку не робить, але творіння пускається в помисли, завидує, гордиться своїми дарами, і запаморочується голова від самозвеличення, що саме і сталось із Херувимом надихаючим, тим, що давав натхнення від Господа. Потім, коли йому захотілось зрівнятись з Творцем, він почав підбурювати Анголів проти Господа, як і тепер, бо Господь не відібрав дар мудрості. Бог Господь, що в дар дає, назад не відбирає – так написано.
Ісаї 14:13 «Ти сказав був у серці своєму: «Зійду я на небо, вище від зір Божих поставлю престола свого, і сяду на горі збору богів (яких сам наробить, подивіться скільки їх тепер на землі, і люди, натхненні дияволом, вишукують міфологічних богів, богинь, духів предків… ), на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподоблюся Всевишньому!» Багато дано знань сатані, але не все він знає. Він не знав, що Господь знає помисли кожного серця і його в тому числі. Сатана може лиш намовляти (довбати в одну точку, поки не спокусить. На грецькій мові диявол – д’яболос, той що довбе в одну точку.) на зло, але думок людини не знає. Тому, те, про що думаєш, не говори, бо сатана украде, а як погане, то здійснить. Люди помітили і кажуть, що як тільки скажу, що чогось боюсь, то обов’язково стається. Дух страху – його вірний слуга.
2 Солунян 2:4 «…що противиться і несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі сяде він, як Бог, і за Бога себе видаватиме» (в останні часи).
Сатана – дух. Він входить не лише в людей, а й у тварин. Вперше він увійшов у змія.
«1. Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?
2. І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти,
3. але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.
4. І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете!
5. Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.(Заховавшись у змія, сатана спокушував людину, що робить і до сьогоднішнього дня, перекручуючи, тлумачачи слово Боже. Він не втрачає надію, що заволодіє всіма на землі, і поставить Господа перед фактом, що люди вибрали його, і він законний цар землі.)
6. І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з'їв. 7. І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони.
13. Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла.
14. І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя. (Ця тяжка кара змієві за те, що він впустив сатану в своє серце і, як маріонетка, творив справу спокуси, щоб заграбастати, украсти Боже твориво, людину і стати богом хоч би на землі.)
15. І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту». (Буття 3:1-15)
Через людей сатана розіп’яв на хресті Господа Ісуса, Сина Божого, про якого прорік йому Господь в Едені і показав своє справжнє лице перед Всесвітом, і сам собі підписав вирок: Озер огняне. Івана 10:10 «А злодій на те й закрадається, щоб красти, вбивати та нищити». Сатана брехун і вбивця ховається в людських душах, бо він дух і князь світу цього поки-що. Єв. Івана 14:30 «Небагато вже Я говоритиму з вами, бо надходить князь світу цього(сатана), а в Мені він нічого не має…». Третина ангелів, що була ним обдурена, скинена разом з сатаною на землю, і стала його жорстокими воїнами, які воюють за людські душі. ЛУКА 10:18 «Він (Ісус) же промовив до них: Я бачив сатану, що з неба спадав, немов блискавка». «Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має! (Об'явлення 12:12)
Гріх непослуху Господу Богу, Слову Його, диявол зробив тепер модним. Гороскопи стали головною літературою для багатьох. На кожному каналі телевізора медіуми, слуги диявола, пророкують все, що лише хочеш, виконують всі замовлення на всі смаки і теми, не гребуючи нічим. І являються, нажаль, особистими консультантами в урядових чиновників багатьох держав, нехтуючи Божою осторогою. Левит 20:6 «А душа, що звертається до померлих духів (людей, що померли) та до чарівників, щоб блудити за ними, – то Я зверну Своє лице проти тієї душі, – і винищу того з-посеред народу його!» Тіло померлої людини іде в землю, а Дух Життя повертається до Господа, Який і дав його. Відповідають не померлі, а сатана. Таким чином люди спілкуються з сатаною, попадаючи під смертний гріх. І вірять диявольським вигадкам, ніби померлі на небі бачать нас і чують, оберігають нас, і допомагабють нам. Нам би хотілось, щоб так було, бо кожен із нас втратив дорогу людину, тому диявольська брехня подобається і заспокоює душу. Все, що говориться всупереч Слову Божому, то диявольський капкан на людську душу. Через Пророка Ісаю 8:19 Господь сердито запитує «За живих питатися мертвих? До закону й свідоцтва звертайтеся! Як вони не так кажуть, то нема в них правди!» Медіуми, на повному сер’йозі, ‘’передбачають’’і стверджують, що
ніби-то зірки, Боже твориво, розповідають їм, що у такого-то буде любовна перипетія, чи на цьому тижні добре вкласти гроші в якусь справу, а на слідуючий тиждень не буде успіху, або розпочати війну і т. п. Люди ставлять слово диявольських слуг вище слова Божого. Збувається закон віри: буде тобі по вірі твоїй. Диявол приносить в життя людини те, в що вона повірила через гороскопи і медіумів, його слуг. Спочатку людина тішиться, що як сказав медіум, так і збулось, але ця радість дуже коротка і за такі послуги сатани, вони платять дуже дорого: здоров’ям, життям, своїми дорогими, близькими, шлюбом, щастям, а саме найголовніше, життям вічним. Людина це вибирає сама. Господь проти волі людини не чинить нічого, щоб обманом притягувати когось до Себе. Вона сама відступає від Господа і приліплюється до диявола. Там її вся віра, надії, сподівання. Вона вірить усім диявольським байкам і йде за ним, тому має у своєму житті все те, що від диявола, але у всіх цих бідах винує Господа. При такому виборі людина виходить з-під Божого захисту. Повернутись може назад при умові щирого покаяння у всіх гріхах своїх – беззаконні, неправді. Все зло, що твориться в світі, то справа рук диявола.
Отож, Господь диявола не творив, а мудрий Божою мудрістю Херувим позаздрив Творцю, Його славі, і став творцем зла.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2017
3. З чого створив Бог світ і як він його створив?
Господь створив світ словом Своїм. А запитуєш з чого? А з того, що Він Сам творив, не амеба, не пришельці, а Сам Господь створив землю і все, що на землі із того, що Він створив. Людське тіло, гірська порода, вода, повітря, зорі, планети – абсолютно все складається з елементарних частинок, які об’єднуючись у електрони, протони, атоми утворюють ту чи іншу речовину чи тіло і мають величезний енергетичний потенціал. Сьогоднішнім фізикам Господь відкрив, що світ не матеріальний, а складається із енергетичних пульсуючих згустків енергії , що перекреслює всякий матеріалізм і мудрість людську.
Сказав і – стало. Скрикнула я від болю, коли поковзнулась, і впала, вдарившись об гострий край бордюра, розбила коліно: Господи, забери у мене біль і зціли мене в Ім’я Ісуса!» Біль відразу зник, кров перестала литись, а я зняла колготки у всіх на очах і пішла далі так, ніби нічого й не сталось. Через кілька годин, коли потрібно повертатись додому, я пригадала, що я без колготок, глянула на коліно, а там і сліду нема про те, що воно було розквашене. Молода рожева шкіра красувалась на коліні, а біль зник зразу після молитви. Я подякувала Господу, показала друзям своє коліно, знайшла в сумці в мішечку діряві і закривавлені колготки, як доказ, бо не було їх де викинути. Я за них і за коліно забула. Слово – це гігантської дії *** що творить нею Той, Хто Говорить. І людині наказує Господь говорити добрі слова, щоб сіялось добре. «Словом своїм оправдаєшся і словом своїм осудишся», «У слові твоїм життя і смерть». Говорити щось проти Господа Бога, протирічити Йому, то це щось неймовірно страшне – непослух, боротьба з Творцем, Вседержителем.
1. Співайте із радістю, праведні в Господі, бо щирим лицює хвала!
2. Хваліть Господа гуслами, співайте Йому з десятиструнною арфою,
3. заспівайте Йому нову пісню, гарно заграйте Йому з гуком сурем,
4. бо щире Господнє слово, і кожен чин Його вірний!
5. Правду та суд Він кохає, і Господньої милости повна земля!
6. Словом Господнім учинене небо, а подихом уст Його все його військо.
7. Воду морську збирає Він, мов би до міху, безодні складає в коморах.
8. Буде боятися Господа ціла земля, всі мешканці всесвіту будуть лякатись Його,
9. бо сказав Він і сталось, наказав і з'явилось.
10. Господь раду поганів понищить, понівечить мислі народів,
11. а задум Господній навіки стоятиме, думки Його серця на вічні віки!
12. Блаженний той люд, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі!
13. Господь споглядає з небес, і бачить усіх синів людських,
14. приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю:
15. Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла!
18. ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто надію на милість Його покладає,
19. щоб рятувати життя їхнє від смерти, і щоб за час голоду їх оживляти! (І жоден волосок не впаде з голови, без відома Господа у тих, хто любить Його, боїться образити Його своїм непослухом, і надію на Нього покладає.)
20. Душа наша надію складає на Господа, Він наша поміч і щит наш,
21. бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо!
22. Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли покладаємо надію на Тебе!
(Псалми 32:1-22)
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2017
2.[i] Чи існує Бог, як довести, що Він існує, адже ми його не бачимо, і не чуємо, і не відчуваємо? Ми що, його видумали для себе, для заспокоєння своєї душі?
[b][/b][/i]
2. Існує Один Бог, Господь, Істинний, Той, що створив тебе і все, що навкруг тебе існує: видиме і невидиме. Послання Римлянам 1:18 «Бо гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою, тому що те, що треба знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об’явив, бо Його невидиме від створення світу, Його вічна *** і Божество, думанням про твори стає видимим. Так що нема їм виправдання». Його твориво є доказом існування Всесильного, Мудрого, люблячого, необмеженого в силі і мудрості, точності, незбагненній людині творчості Вічного Господа Бога.
Господь Бог є Дух, і людина Його не бачить. Єв. від Івана 4:24 «Бог є Дух»; 2 Коринтян 3:17 «Господь же, - то Дух» Дух, як повітря – невидимий, але видимі Його діла, твориво.
З тими, хто вірить Господу Богу Одному і Істинному, і вірні Йому одному, Він спілкується. Ми його чуємо, відчуваємо, але не бачимо, бо Він Дух. Він говорить до нас різними способами. Банальний приклад: коли мені потрібно конче вставати, а я солодко сплю, то я чую: Галя, а частіше один короткий телефонний дзвінок, а одного разу подумала: ще чуть-чуть, і почула вже голос: Чуєш дзвінок? Засоромлена підхопилась і побігла виконувати свій обов’язок, але це побут. Мені не потрібно доводити, що Господь існує, бо Він у мені – так написано. І Коринтян 6:17 «А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним»; І Коринтян 3:16 «Чи не знаєте ви, що ви – Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває. Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той, то ви!»;
«14. До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою?
15. Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним?
16. Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм!
17. Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму,
18. і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель!
(2 до Коринтян 6:14-18)
Господь у тих, хто вірить Йому, слідує Слову Його, чинить волю Його. Господній храм, то серце вірної Йому людини, а не хмари чи споруди у яких люди здійснюють свої власні обряди, звичаї серед своїх ідолів. Господь оселяється в людському серці, коли людина почула Євангелію Ісуса Христа, не тлумачення, повірила в чисте Слово Боже, покаялась у гріхах своїх, і підтвердила віру свою хрищенням у Ім’я Ісуса Христа для прощення гріхів і лиш тоді одержує дар – Духа Святого – Дії Апостолів 2:38-40. 21.; ІІ Коринтян 5:5 «А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, то й дав нам завдаток Духа». «Того образ, хрищення не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа,
22. що, зійшовши на небо, пробуває по Божій правиці, а Йому підкорилися Анголи, влади та сили.
(1 Петра 3:21,22)
Така людина заходить із Господом у заповіт і Отець наш Небесний переставляє цю людину із царства тьми у царство Сина свого Ісуса.
Він відповідає на запитання, на молитви, прохання, дає настанови і доручення до виконання, допомагає в скрутних ситуаціях, коли не знаєш про що просити, то веде у молитві Духом Святим, бо ми не знаємо, яка небезпека чекає і що, і про що потрібно просити допомоги і захисту. Прочитайте хоча б ці два мої свідчення:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634877
Невероятное, но очевидное.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633523
Сила молитви.
Одного разу прийшла перелякана подруга Ліда, бліда, як стіна, ми її обступили і запитували: чому вона в такому стані? Вона відповіла, що коли хотіла зробити крок, вже й ногу підняла, але якийсь дуже гучний вимогливий голос покликав її: «Ліда!» Коли вона зупинилась, то під самим носом пролетіла на червоне світло величезна вантажівка- фура, а Ліда, як би була зробила той єдиний крок, то була б нею не вбита, а розчавлена. Частину свідчень я записала, а тепер бачу, що потрібно писати, щоб не забути часом.
Він бажає бути у кожній людині, але не всі Його хочуть. Від Господа хочуть усього, а Самого Господа не хочуть, бо вони вірять байкам, яких навчились від не Господніх слуг. А живе і діяльне лиш Слово Боже – чисте Слово Біблії, бо в ньому Господь. Євреїв 4:12-13 «Боже Слово живе і діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, – проходить воно аж до поділу душі і духа, суглобів і мозків, і спосібне судити думки та наміри серця. І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, - Йому дамо звіт!» Воно і в тобі, бо ти десь чув хоч одно Слово Боже, а Слово – то Дух. Єв. від Івана 6:63 «Слова, що їх Я говорив вам, то Дух і Життя». Воно знає всі твої думки, Господній дух Життя у кожній людині. Коли Дух Життя виходить, тоді Господь залишає людину, і тіло падає бездиханне. Той самий Божий Дух Життя і в Божих дітях, і в атеїстах – безбожниках, і в ідолянах. Еклізіяст 12:7 «І вернеться порох (тіло людини) у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!»
Світські люди, які не пізнали Бога Істинного, не знають, що то значить душа, дух. Левит 17:14 «І сказав Господь Бог Ізраїлевим синам: Крови кожного тіла ви не будете їсти, бо душа кожного тіла – кров його вона. Усі, що їдять її будуть понищені!» Дух Життя у крові людини. Коли людина вмерла, кажуть вірно: Дух віддав. Тобто Дух Життя вийшов із живої істоти, і повернувся назад до Бога. Коли патанатоми роблять розтини трупів, то вони не знаходять крові, бо у крові життя, яке є Дух Життя від Господа Бога. Поки Він у людині, доти людина жива і мудра, і ще відкриває свого рота проти Даятеля Життя. Доти, поки пульсує кров – Дух Життя наповнює силою і життям кожну клітину людини. Вийшов Божий Дух Життя і кінець, ніхто ні добрий, ні мудрий, ні сильний, ні можновладний, ні найбагатший не може Його повернути, ні купити. Отож, якщо хтось не знає і не вірить Богу, то це не значить, що його нема. Невже така мудра була амеба, що подбала про те, щоб у природі відбувався кругообіг речовин, щоб забезпечити все людство і все живе повітрям, повноцінною їжею і водою, та ще й зробити для неї енергетичний запас?
Тепер, як бачите, душу заспокоювати не треба і себе також, щоб придумувати бога. Господь Бог був вічно, є тепер і буде вічно. Не було тебе і твоїх родичів, а Він був завжди. Без Нього нема життя ніякого: ні вищих, ні нижчих організмів. Римлянам 11:36 «Бо все з Нього, через Нього, для Нього! Йому слава навіки!» Нас Він створив для Себе, щоб радіти нами, дітьми Своїми, – так написано.
Пр. 11:5 «Як не відаєш ти яка путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе».
Еклізіяст 7:29 «Праведною вчинив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони!»...
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2017
Шановна Галино! Мені подобаються Ваші вірші. Оскільки Ви близькі до теми Бога, то я Вас прошу, дайте мені повні логічні обґрунтовані відповіді на деякі питання.
Відповіді давайте , будь-ласка, на українській мові простими зрозумілими своїми словами, як для учнів. Будь-ласка, віднесіться до моєї просьби серйозно. На кожне питання давайте окрему відповідь, не посилаючись на вже зроблені відповіді.
Не знаю мети цієї людини. Але, як хоч комусь одному моя відповідь послужить на спасіння, то я готова принести цю жертву. Я дарую вам свій дорогоцінний час з надією, щоб ви були спасенні і ваша родина. Буду говорити до вашого серця і розуму через Слово Боже, Біблію, бо лиш воно живе і діяльне. Слово – Дух.
Мою відповідь ви не можете прийняти за абсолют, бо я людина. Я вірю Господу Богу, пізнаю Його через Слово Його, Біблію, через спілкування з Ним. Я знаю те, що відкрито мені, а іншому інше, кому менше, кому більше, наскільки хто вірить і може понести. Господь Бог у Слові Своєму, в Біблії. У тлумаченнях не Бог, а людина, що тлумачить, не звертайтесь до тлумачень.
1. Що таке Бог?
До Бога ми не можемо поставити питання – «що?». Бог живий. Він Сам – Життя, і ще до того – Вічне. Він Вічний, і життям наповнює кожну живу істоту, і тебе також. Все, що відбувається в живій і неживій природі – це творить Він. Падає дощ і сніг, град і іній, тече струмочок, річка, море, океан, сходять і ростуть, і цвітуть, і плодоносять рослини, червоніють яблука і вишні, гудуть бджоли, тягнуть свою ношу мурахи, покривають льодовики вершини гір, блискавка, що розтинає небо і грім, що приводить у жах малечу, співає соловейко, мекає козеня, реве віл, народжується, росте, набирається мудрості, думає і розмовляє людина – все це Він, Творець, Господь Бог.
Падає насіння в землю, яку Він же створив, і коли наступають установлені, створені Творцем умови, воно проростає, росте, цвіте, комахи запилюють квітки і зав’язується плід. Хто їх навчив це робити? Збирають пилок і несуть додому, закладають в щільники, і виготовляють для тебе мед. Хто навчив їх це робити, і повертатись до свого села, до свого вулика? Хто заклав біопрограму у зернину: яка рослина має вирости з неї, і який принести плід і якого кольору, смаку, розміру, аромату, які вітаміни там мають сформуватись і яким чином, якого росту буде ця рослина чи людина; який ґрунтовий розчин потрібен соняшнику, а який осоці; яка температура потрібна для росту морошки і ягелю, а яка для мандаринів?
Так і ти народився людиною, а не слоном чи собакою у своїх батьків і схожий на них. Невже ти сам, у череві матері із двох клітинок, які злились в одну, створив собі мозок, серце, серцево-судинну систему, систему травлення, зору, опорно-рухову, та все інше? Чи може твої батьки день і ніч працювали в поті лиця? Псалом 138:13 «Ти виткав мене в утробі матері моєї – прославлю Тебе, що я дивно утворений» Віриш чи не віриш, тебе і все, що навкруг тебе і у Всесвіті, створив Творець, Господь Бог. Як? Словом Його. Нема ніде у Всесвіті чогось, що не Творцем створено. Все – Він, все Ним рухається, стоїть, живе, росте, відновлюється, заживає і існує.
Коли ти ставиш запитання до всіх живих істот «хто?», то яке запитання ти мав би поставити до Того, Хто створив їх, зрощує їх, годує і поїть?
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Народний обранець.
Був Ведмідь найстаршим в лісі.
Й горобці тремтіли в стрісі,
Як Ведмідь той прокидався,
То весь люд лісний здригався.
На прийом – всі, по одному,
Несли щось для нього з дому.
В році, кожної півчверті,
Несли гроші у конверті.
А як би хто забарився –
В чистих водах би не вмився.
Йдуть додому вовки-браві
Й шкіру друть, як на забаві:
Насміхаються, здирають.
Ні, жалю вони не мають,
П’ють, гуляють і царюють –
Навіть в вус собі не дують.
А шакали в охороні:
Чи то в спальні, чи в салоні,
Разом з ним і в туалеті –
Знають всі його секрети.
За ним слідом їх машини
Вдень, вночі і щогодини.
Хоч Ведмідь і сам бурмило,
Серце страхом все ж щеміло.
Назбирав багатства стільки,
Що не знає того: скільки.
Там і сльози є вдовині,
І яєчка горобині,
І останні палянички,
Що забрали у синички.
Там усе, що можна взяти –
Не вміщається у хаті.
Він поклав собі комори
І складав там людське горе.
А над Богом насміхався
І безбожником він звався.
Ось, в руці, тут – моя сила!
А голівка моя мила –
Вона розумом напхана,
Моя люба і кохана!
Сам собі я є владика!
Влада й міць моя велика!
Кого схочу, - покараю.
Когось, може, і прощаю.
А Бог дивиться й сміється:
Почекай но – все урветься!
Ось залишиш ти хороми
І машини й охорони –
Не візьмеш собі нічого,
Що надер із люду Мого.
Був ти голий, що несешся?
І туди ти й повернешся,
Де ти вибрав собі бути,
Що любити, кого чути.
Раптом дерево упало
І Ведмедя розтоптало,
І його всю охорону -
Його величі корону.
Хто б не був ти, маєш чути:
О, ні! Суду не минути!
Кожен прийде до престолу
Без убрання, чисто голий.
Всі діла його - з ним разом,
А гріхи, як та проказа,
Не сховаєш, не прикриєш,
Хоч все знаєш і все вмієш.
Десять днів читали вирок
І дібралися до нирок –
Сокровенні таємниці
Підняли, як з дна криниці.
- Хоч одне щось добре маєш?
Жаль, це слово ти не знаєш.
То ж, прийшли пекельні слуги,
Щоб віддати всі заслуги.
По - під пахи підхопили –
Він кричав тоді щосили:
О! Прости, Великий Боже!
Я був певний, що все можу,
Що Тебе ніде немає,
Раз мене ти не караєш.
Бо я сам судив народи
Й не питав у тебе згоди.
Я не хочу в пекло, Боже!
Поможіть мені, хто може!
Полетіло гучне ехо,
Бо вже смажилося «ЕГО»,
Знемагало без водиці:
В тих місцях нема криниці.
Сморід, спрага до нестями,
Скрізь пече, горить, вогнями.
А вогонь, мов вибухає,
Тіло й душу наповняє.
Порятунок де? Немає!
Так з гріхом душа страждає;
І не день, не два – навіки,
Пам'ятайте, чоловіки!
Кликав Бог його – сміявся,
А над Божими – знущався.
Зрозумів безбожний Сидір,
Що недобрий нього вибір,
Та не може повернутись.
Хто в гріху, така їх участь.
Всі гріхи свої віддайте,
В пеклі в муках не страждайте!
Сам Господь платив за волю,
Щоб ви мали добру долю.
Поки трішки ще є часу,
Згадуй часом казку нашу,
Не гордись, не величайся,
А до Бога наближайся.
В серце ти поклич Ісуса,
Відвернися від спокуси.
Їй не дай у серці місця,
А прийми благії вісті.
Будеш жити в мирі, в щасті,
І в достатку, і в багатстві.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2017
Зайчик-знайчик.
Чемний зайчик-побігайчик
Завжди весело стрибає.
Каже він про себе: «Знайчик!»
Ніби, в світі, все він знає.
Кожен день свою морквину
Десь знаходив там, у полі,
А засушену ожину
У травичці, знизу, долі.
У колисочку із листя
Зайчик наніч забирався.
Як у всіх тварин годиться,
Куцим хвостиком вкривався.
Раз прокинувся й злякався:
Не міг вимовити слова…
Сам собі чужим він здався:
Шубка біла, мов пухова!
Запитався у сороки:
- Хто це в лісі бешкетує,
Завдає мені мороки,
І ось так оце кепкує? –
- Ти маленький ще, незнайчик.
То зима прийшла до лісу:
Білим став сіренький зайчик ,
Все сховала за завісу. –
- Як я моркву відшукаю?
І ожину і грибочки?
Де ж вони тепер? Не знаю…
Не зима, а заморочки! –
- Досить вже, не плач, вухатий!
І ніколи не хвалися!
Марно дрібні сльози лляти,
До науки ось берися! –
Рушив зайчик чеберяти,
Розглядати, пізнавати,
Мудрість в серденько складати,
Щоб, насправді, мудрим стати.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017
Мав багач чотири дочки.
Кожна з них – по три синочки.
Наймолодша – усміхнена,
То Весна красна, зелена.
Хоч зима іще лютує,
Злості веснонька не чує.
Всі корінчики, стеблинку
Пригріває, мов дитинку.
Пнуться проліски до сонця,
Аж з-під снігу, як з віконця.
У весни є добра звичка:
Покриває все травичка,
Всюди квітами квітчає
І з любов’ю всіх вітає.
Так і всі її синочки,
Молоді, як ті дубочки.
З них один – беріз вбирає
І зі сну все підіймає,
Очки миє, одягає.
Мама Березнем вінчає.
Інший – Квітень. Той з квітками.
Ходить полем, доріжками,
Вже підсохлими стежками,
Лугом, лісом і садами.
Він пробуджує комашку,
І годує кожну пташку,
Сам своїми все руками,
Та, любов його, – від мами.
Третій – Травень, мов шовковий,
Він духмяний і медовий.
Весь в роботі: садить, сіє,
Все він робить, все він вміє!
Перший мед його - травневий
І для Колі, і для Єви.
В ньому милість, ласка Божа,
Щоб ти цвів, як майська рожа.
Всі синочки добрі, милі,
Все життя, у кожній хвилі,
Працьовиті і ласкаві –
Ходять завше в Божій славі.
Доня Літо – енергійна,
Працьовита, добродійна,
Мила сестронька завзята,
Робить добре і багато.
Що Весна було садила,
Та до ладу доводила.
Огірки і помідори,
Чорнобривці і майори, –
Між капустою в городі,
Пташенята в загороді,
Індичата на подвір’ї –
Все в достатку, і в довір’ї.
Всіх годує, пригріває,
Свіжим медом пригощає.
Ні, не спить і не дрімає, –
Все вирощує, кохає.
І сини її, як мама.
Не закрита у них брама –
Вони їздять, поливають,
Щось розпушують, збирають,
Косять сіно і пшеницю,
І складають у скарбницю.
Від роботи син червоний,
Аж горить, як ті піони.
Червень – мама називає
І суничок накладає.
Липень – син не любить спати.
Він ожину йде зірвати
І смородину, малину.
Він виводить з гнізд пташину,
Всіх годує, напуває –
Цілий день не спочиває.
Серпень – старший брат, умілий,
Не сидить і він без діла.
Все він з мамою збирає,
Де-що сушить, закриває
Та наповнює комори.
Збіжжя – просто ціле море!
Буде дітям хліб і здоба –
Що кому там до вподоби.
Осінь – сестронька багата.
Добре все, – і повна хата.
Не спішить і не гарує,
А життям собі смакує.
І сини її заможні –
Всі покладисті, побожні.
Знають: Бог їм допомога,
Що із Богом їм дорога.
Бог дає їм мудрість, сили,
Щоб вони все покосили,
Посушили і зібрали,
Щоб ніщо не змарнували.
Син, що Вереснем він зветься,
Не дрімає, а береться
Всі поля впорядкувати
І почати вже орати,
Пшеницями засівати,
Так, щоб час не змарнувати.
Жовтень син – працює тихо:
Ремонтує дах і стріху,
Щоб ніде не протікало,
І тепла всім вистачало.
Сіє рясно маслюками,
Накладає під пеньками
Красні грибики-опеньки –
І маленькі, і більшенькі.
Садовину всю зимову,
Він ховає всім до схову.
Має клопіт з буряками:
Звуть їх другими жнивами.
А Листопад, той пильнує:
Як-то хліб перезимує.
Все водою напуває,
До зими приготовляє:
Землю листячком вкриває,
Першим снігом застеляє.
А Зима – сестричка люта,
Злістю серце її скуте.
Дітки трішки йдуть погратись –
І вже треба в дім ховатись.
Бо ця тітка не шкодує,
Всіх щипає і мордує.
Прозіваєш – заморозить.
На санках лиш трішки возить.
Треба добре одягатись,
Щоби тітки не боятись.
Все морозить і лютує,
І морозиво готує –
Не солодке, без любові.
Заморозити готові
І сини її любенькі,
Бо вдались на рідну неньку.
Грудень вдарив все морозом.
Лід на річці, – їдь хоч возом.
Скрізь земля немов з бетону
Й не годує вже ворону.
Січень все січе вітрами
Крижаними, із снігами.
Голе віття наче палить,
Як лиш може, так він жалить.
Лютий – ясно. Він лютує,
Бо весна вже скоро – чує.
Десь-колись він посміхнеться, –
Враз морозом обернеться.
Звуть за це його лукавий,
А ще деколи – кульгавий.
А той пан дочку цю знає.
Все від неї він ховає.
Пшениці він вкрив снігами,
Лосю їжа під ногами.
Ягідки он, для пташини.
Є – для кожної тварини.
Для зимової години.
Пан цей добрий зветься роком.
Він до вічності є кроком.
Рік пройшов і ми вже ближче,
Тож дивімось в небо, вище.
Там же наш Отець чекає,
Кожен день нас виглядає.
Кличе Колю, Петю, Гришу:
«Приходи! Тебе зличу!»
Відкриваймо серце Богу –
Він покаже нам дорогу.
І не будьмо ми з морозом,
Маймо добрий, Божий розум,
Тепле серце ще й з любов’ю,
Бо ми викуплені Кров’ю
Сина Божого, Ісуса.
Геть від нас усі спокуси!
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2017
Я стану на кручі,
І вітра спитаю.
- Скажи мені, вітре,
Бо дуже страждаю.
Де зараз мій милий?
Я всюди шукаю. –
Майнув він повз мене,
Сказавши:
- «Не знаю» -
Мовчав також місяць,
І яснії зорі.
Самотня ридаю,
Втопившись у горі.
- Чому ж мене, Боже,
Так тяжко караєш?
Я більше не можу.
Хіба ж Ти не знаєш?-
- Я знаю, дитино.
Не Я вас караю.
Я лише, невпинно,
Усіх поучаю:
Любов – довготерпить,
І завжди прощає,
Ніколи не сердить,
І зла не тримає.
Добром не гордує,
Не свого шукає,
А іншого чує:
Хай той не страждає.
Любов – милосердна,
Нікому не заздрить.
Вона – чистосердна,
Ніколи не зрадить.
Себе не підносить,
І не величає.
Усе переносить,
І завжди прощає.
Брехні не радіє,
А завжди порадить,
Плекає надію,
І ніжно погладить.
Все в світі минеться:
І слава, і квіти.
Пройде, не всміхнеться.
Любов – буде жити! -
- Прости мене, Боже,
Що так говорила.
Ти дав мені мудрість,
І виросли крила.-
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017
Нас потяг гойдав у вагоні.
Ми вперто дивились в вікно.
Обличчя нові і перони…
Вдавали, що нам всеодно…
Та погляди раптом зустрілись,
Пірнувши в бездонну глибінь.
Здавалось: серця загорілись,
Кружляючи в вирі видінь.
Твій дотик, немов поцілунок,
В долонях вогонь запалив,
Вогненний, палючий, мов трунок,
Судинами в серце поплив.
Сп’яніле воно танцювало
В шаленому танці надій.
Буяло, тремтіло, співало,
Майнуло на крилах у мрій.
Ой! Що ж це, остання зупинка?
- Дасиш мені свій телефон?
Мовчанка. Мов вічність, хвилинка. –
Він пакує в валізу смартфон.
І серце від страху стиснулось,
Злякалось, немов пташеня,
І в грудях немов би рванулось,
Відірвалось… тихо…нема…
Він руку подав мені: «Згадуй!»
І вийшов швиденько, чимдуж.
Невже обдурив мене, зрадив?…
Заліз в моє серце, як вуж.
І вперше воно заболіло,
Заплакало, наче дитя,
Любити не знало, не вміло…
Цю рану загоїть життя?
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2017
[b]
Господи, Боже, Один-Єдиний і Істинний, Ти Владика на небі і на землі, Бог над богами, Цар над царями. Ти один, і крім Тебе нема іншого Бога. Ти все можеш, Ти створив землю для життя, і небо над нею напнув. Ти створив людину і дав кожному народу землю для проживання, і даєш Духа Твого для дихання всім, хто ходить по ній. Господи, Боже наш, прости нам всі провини наші, наш непослух, всіх ідолів, весь блуд. Прости і помилуй, Боже Вседержителю. Змилуйся, Господи. Ти Бог Правдивий, любиш правду і ненавидиш зло. Поверни лице Твоє, Господи, Боже до нас, прикрий нас Твоєю рукою, захисти нас від напасників, ворогів наших. Ти ходив, Господи, воювати за правду зі Своїм народом. Боже Святий, Спасителю наш, ми покладаємо нашу долю, долю нашого потомства і долю нашої України в руку Твою, Господи. Спаси нас, визволи нас, нашу землю, що Ти дав нам її; укріпи дух і тіло наших воїнів. І Ти, Господи, іди з нами, як ішов із Гедеоном і з Ісусом Навіним. Боже, зроби нам таку милість, щоб вороги наші повтікали, не оглядаючись, щоб не проливалась більше кров. Боже Святий, Всемогутній, будь нашим захистом, Скалою нашою, нашим прибіжищем, щитом нашим, мечем нашим. До Тебе покликуємо; на Тебе надіємось, до Тебе приходимо, Тобі вклоняємося низько, бо Ти наш Бог, Господь, Бог усієї землі і неба. Тебе за все просимо в Ім’я Святе Господа Ісуса Христа, і дякуємо Тобі! Слава Ісусу Христу Господу Богу, Спасителю нашому. Амінь!
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2017
Зараз в світі – всі з вусами,
Їм – не до науки:
Не про Боже помишляють,
Гріють собі руки,
І кохаються без тями,
Лізуть у болото.
Замість Бога в них нірвани:
Порожнеча, злото.
Замість Господа, до Буди
Лине їхнє серце.
Бог спасти вас хоче, люди,
Ви – хочете вмерти.
Знову носитесь з божками
І духами мертвих.
Та ж прийдіть уже до тями,
Не кваптеся, вперто.
Розпитайте, мудрі люди:
Хто Той, що спасає?
Бо на спині, як в верблюда,
Вже горб виростає
Від проклять, що назбирали,
За оті гидоти,
Що в болоті розкопали,
Собі на скорботи.
Поклоняєтесь в нестямі,
Байками живете.
Як опинитеся в ямі, –
Назад не вернете.
Не тягніть прокляття, люди,
На себе, на діток.
За безбожжя кара буде
Для усього світу.
Відкрий вуха свої, брате,
Господа послухай,
Ти ще можеш вибирати.
Чуєш? Кличе. Рухай!
[b]10 Заповідей. 1. Я Господь, Бог твій. Хай не буде тобі інших Богів при мені!
2. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.[/b]
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2017
Тобі мій, коханий,
Я пісню співаю,
Мій, любий, жаданий,
Тебе виглядаю.
Трояндовим цвітом
Я ліжечко стелю,
Подушечку – з літом,
Із м'яти і хмелю.
Ох, сонечко ясне,
В промінні любові
Ти ніжне, прекрасне, –
У кожному слові.
Я п’ю, й не нап’юся -
Від щастя мов п’яна,
Як чую, сміюся:
«Лебідко кохана».
На дні мого серця,
Це щастя ховаю.
Загляну у дверці:
і знову співаю.
Тебе, моє сонце,
Зігрію в любові,
У люблячім серці,
В ласкавому слові,
В солодких обіймах
У ніжних цілунках,
Щоб ти не зблудило,
Не згасло у трунках.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2017
Ворота правди.
Жирують владні і лукаві,
Бо світ у темряві нічній.
Хто світло дасть в усій цій справі
І скаже «НІ!» злу, маячні,
Брехні проклятіій і пихатій,
Без страху й сорому, низькій,
Що дурить всіх, у кожній хаті,
Дає дурманячий напій?
І люди, ніби то й, розумні
До справи мають добрий хист.
До правди, – наче, всі безумні,
Усіх приспав авантюрист.
Покірно, наче на мотузці,
Веде до вічного вогню.
Ворота правди, люди, вузькі –
Гоніть від себе чортівню!
Господь вас кличе, чуйте, Словом!
Дає життя вам на віки!
І будьте всі напоготові,
Лишіть оману і байки!
Бо в них нема спасіння й волі,
А лиш задура, темна ніч.
Не буде вічності і долі,
Коли відкинеш Божий клич!
Господь вас кличе: Відділися
І вийди геть з гріхів її!
До Бога Вічного вернися,
І змиє Він гріхи твої.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017
Із Богом Він нас примирив
Тілом Своїм і кров’ю святою.
Дар спасіння на всіх розділив –
Замістив на Голгофі Собою.
Хай чує і знає весь світ,
Що для кожного куплена воля!
Ісус уже біля воріт,
Щоб, нарешті, зустрітись з тобою,
Щоб дати навіки життя
І, здобуту тобі, Перемогу.
Тож, викини з серця сміття, –
Шукай до Ісуса дорогу!
Ісус – лише в Слові Його,
Божа правда – в Святому Ісусі.
Від вигадок геть утікай,
Наближайся до Господа в Дусі*.
*в Дусі – по слову Біблії.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2017
Вітаю вас я з Новим роком!
Ідіть життям широким кроком,
З душею повною любові,
З благословенням, що у Слові.
І хай збуваються всі мрії,
Душа співає у надії,
І мир у серці і в країні,
Батькам хай буде і дитині.
Хай буде завжди всім достаток,
Благословиться справ початок,
І потече любов рікою
Прикрита Божою рукою.
Господь хай в серці зацарює,
Він всі бажання ваші чує.
Те, що на добре, допоможе,
І приведе вас в Царство Боже.
І всі, хто чує, не зівайте,
Ісуса Господа стрічайте,
Бо з Ним усе в Новому році
Щастить завжди на кожнім кроці.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2017
Не знаю, що діяти, Боже!
Де сховатись від бруду, нечестя?
Ніхто, окрім Тебе, не може
Зупинити вороже нашестя,
Неправду розвіяти в порох,
Засоромити, викрити зраду,
Завислий розсіяти морок,
І на добре всім дати пораду.
Зійти, може вище, на гору?
Стану трішечки ближче до Бога?
І страх свій, можливо, поборю?
Щезне клята від мене тривога:
За землю мою – Батьківщину,
За спасіння і мого народу?
До Тебе я серденьком лину.
Дай нам, Боже, Твою нагороду:
Любов Твою, милість Господню,
І мудрість від Тебе безмежну,
Щоб раптом не впасти в безодню
Цього світу, страшну і бентежну.
Так лукавий сплів її хитро -
Мало-хто оте бачить чи знає,
Мов капкан, диявола витвір, -
Кого може одразу хапає.
Покличмо ми в серце Ісуса,
Щоб навіки-віків царювати!
То й згине проклята спокуса,
Як не пустимо злого до хати!
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2016
Тебя я ожидаю.
Когда придёшь, Иисус, не знаю.
Пройдут дожди, сойдут снега.
Тебя, Господь мой, ожидаю,
И буду верной навсегда.
Тебя я встречу в платье белом
С огнём пылающим в груди.
Пойду с Тобой я в вечность смело.
Гряди, мой Господи, гряди!
С Тобой я буду в Царстве Божьем!
С Тобой, Владыка, навсегда!
Всё зло навеки уничтожишь, –
И не вернётся никогда!
Твоя любовь пусть торжествует
Навеки вечные – всегда!
Поёт душа моя, ликует.
Мы не простимся никогда!
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2016
Верить, жить, гореть, бороться,
Если падаешь, вставать -
Радость в сердце отзовётся,
А печаль – гоните вспять!
Годы мчатся – не догонишь.
Очень важно – не проспать.
Счастье, радость, как уронишь,
Пробуй, можешь ли собрать?
Очевидно, это трудно.
Даже, если очень лень,
Убегай, не вой занудно.
Быстро выйди за плетень!
Отряхнись от паутины,
Гнили, пыли и песка –
Уходи от этой тины!
Слёзы вытри. Вон, тоска!
Пазли, все быстрей на место!
Акварели, на мольберт!
Сразу, может, выйдет неч-то,
А потом уж и портрет.
Если ты уснул, проснись же!
Твой Спаситель – у двери!
Нет нужды уж падать ниже!
Жизнь даёт тебе – бери!
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2016
Все для щастя.
Все, що є – Його, існує,
Все живе, тече пульсує.
Він у всіх нас і у всьому.
І Господар всьому дому.
Він і в думці, і у ділі,
І живе в твоєму тілі.
Ти Ним дихаєш і скачеш,
І радієш, часом, плачеш.
А коли нас покидає,
Тоді – все! Життя немає!
І нема реінкарнацій
Ні в одній, ні в яких націй.
Він є сміх наш, також, сльози,
Радість наша, сильні грози.
Він є сила нездоланна,
Пам’ять чиста, бездоганна;
Мудрість світу нескінченна,
Невичерпна, незбагненна,
Милосердна і любовна,
Співчутлива, миру повна,
Миролюбна, терпелива,
Завжди, всюди повна дива.
Все дає вона для щастя,
Всім послушним – більше дасться.
Бо вона належить Тому,
Хто є все, в усіх, в усьому.
Хто весь світ в руці тримає,
Все у всьому направляє.
Кожну кліточку Він бачить,
Там працює, передбачить:
Що, коли і як зробити,
Де зігріти, де полити.
Творить все Він сам усюди.
Лише зла не творить, люди!
А як зло людина має,
То сама про теє дбає.
Вся слава Йому, Господу Богу Одному і Істинному, Вседержителю, Творцю, Отцю нашому Небесному!
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2016
[b]
[b][/b]Стиснуло серце.
Не спалось дідові Данилу.
Всю ніч стояв біля вікна.
Стиснуло серце і занило.
«Це що мені за новина?»
Напроти – скверик, в центрі міста.
Бульдозер рив, чи щось копав.
Хтось там стояв, і тракториста
Значками, ніби, підганяв.
Коли вже рів той був готовий,
Під’їхав критий грузовик.
З кабіни вийшли два військові
Й скидали щось. «Ой, черевик…?
Людину ж тягне той, за ногу!
Це жінка,… цей вже чоловік…»
Не міг здолати страх, тривогу:
Заслаб, знеміг – похилий вік.
Коли розвиднілось, побачив
Там чорний ґрунт, три деревця,
Навколо бігав гурт собачок,
І нюшкував щось без кінця.
Котрісь вже й порпати почали
Та їх відгонив наглядач.
Відтоді дід не спав ночами,
Все наслухав: вчувався плач…
Кому казав, – «ну що ж – старенький…
Лишив, напевне, діда глузд.
Потрохи – й буде сквер новенький,
А дід – у вигадках загруз…»
«Куди піти? Кому сказати?
А може там ще хто живий?
Старий – не можу розкопати».
Пішов в Міськраду. – «Ти дурний!
Хто в центрі може закопати,
Тим більше, вбити ще й людей?
Йди звідси, діду, лягай спати!
Не сій дурних своїх ідей!
Бо за такі бунтарські дії
До каземату загримиш!
А, може, шлють тебе злодії?
Ти провокацію залиш!»
І дуже швидко дід ізнидів,
І дух свій Господу віддав.
Я не пишу, щоб ненавидів.
Пишу для того, щоб ти знав:
В чужого – серце не заплаче.
Ти правди в нього не шукай.
Не будь запроданцем, козаче,
І краю свого не продай!
Як пробрехались комуністи,
І вже відкрили їх архів,
Насправді, там, посеред міста,
Знайшли побитих бідаків.
А хто ж вони? То – українці,
Дівчата й хлопці. Уночі
Їх повбивали бузувірці*
Без суду й слідства – палачі!
Чому? За що? Питати марно.
Щоб рабство сіяти і жах,
Щоб мудрі згинули замарно,
В очах живих світився страх.
Червоні вбивці і нацисти
По головах народів йдуть,
І свої помисли нечисті
В лукавих посмішках несуть.
Мабуть, не знають, чи забули,
Що за таке – всім буде суд:
За всіх обкрадених, побитих;
За всіх заведених у блуд.
Звичайно, мусимо простити,
Як наш Господь Ісус простив –
Та лише в хату не пустити,
Щоб Змій Горинич там не жив.
Галина Яхневич.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2016
[b]Не може ворог, так ворог, своєю брехнею забрехати цілий світ, не може стерти з пам’яті народу свої злочини, бо творить нові. Пам’ять про голодомор живе ще в серцях наших батьків і передається нам. Не встромляймо голову в пісок, як страус, роблячи вигляд, що все добре і так має бути. Ні, так не має бути і так не – буде. Господь – Праведний Суддя, тому правда воскресне, зійде, як вранці сонце.
Нема народу, як втратить мову той народ
і свою гідність.
Бабуся вишиванку шила.
Уже зметала всі куски.
Чогось душа її тужила…
А може роки вже взнаки.
Так, ніби, хтось постукав в двері.
Ой, Боже, що це, на добро?
Пішла кульгаючи. Відкрила.
Поштар протягує перо.
Вам лист. Державний. Розпишіться.
Шкребла. Не слухалась рука.
- Спокійно, тітко, схаменіться,
Бо ще оказія яка… –
А серце, ніби, в п’яти впало,
Осіла злякана, бліда.
- Читай, не можу, щось напало.
Аби хоч, Боже, не біда. –
- Ну, що ж ви, тітко Катерино? -
- Не можу я. Бери, читай…
Читай, читай, моя дитино.
Листів з гербом боюся вкрай. –
Поштар швиденько відкриває,
І, мовчки, сам читає лист,
А потім – тяженько зітхає.
Зібравши, весь докупи хист
До Катерини промовляє:
«Вас просит Родина простить:
Отец ваш осуждён несправедливо»
Їй світ погас, в очах, в ту ж мить.
І заніміла Катерина,
І на вустах, немов, печать…
- Ну, що ви, тітко, вже година –
Допоки будете мовчать? –
Ну, хоч заплачте, вголос, з горя,
Або силенно закричіть. –
- Ніхто не вичерпає моря
І того болю, що болить. –
- Та ми живемо! Будем жити!
Ніхто не може вбити нас.
І хоч прийшлося нам служити –
Та прийде воля – уже час! –
- Прийде, синочку, наша воля
І, не хапатимуть вночі
Нас чорні ворони в неволю,
І, не сичатимуть сичі. –
Сорочка вишита лежала.
Закрався вечір. Уже й ніч.
І мати хлопця вже шукала,
А він – все слухав тітки річ.
- Коли була я ще маленька –
Ходила лише в п’ятий клас,
Ридала з горя наша ненька:
Вночі забрали тата в нас.
І стали ми «враги народа» -
П’ять сиріт, діточок малих.
Ніде нам не давали входу,
Наїлись горя, лиха – лих…
Найменші – з голоду померли.
Нас трійко вижили, живі.
А хліб наш «Родина» пожерла.
Нас Бог спасав на кропиві,
На лободі і на щириці,
На всім, що вилізло з землі.
Ми пили воду із криниці –
Хоч це, не взяли москалі.
Куди підеш – ворожі діти.
Нема дороги, лише біль.
Як повідрубувані віти.
На хлібнім полі, як кукіль.
Так все життя. Усіх, як воші,
Душила «Родина» чужа:
Натурою податки, гроші –
Під страхом тюрем і «ружжа».
Так ворогами й посивіли,
Батьки зогнили в рудниках.
«Брати» усе в усім посіли,
А нам – кайдани на ногах…
Роти заклеїли, зашили,
Посіяли глибоко страх.
Це в спадщину нам залишили:
Он – світить в кожного в очах!
І всі бояться обізватись,
Щоб не образився наш «брат»,
І щоб не ввічливим не здатись.
Такий сьогодні толерант.
Вітають кожного заброду
І слухають, відкривши рот.
Та, годі вже! Нема народу,
Як втратить мову той народ!
Немає в роті два язики,
Двох не бува державних мов.
Смішні не будьмо і безликі,
Щоб не топтали знов і знов!
І хай зупинять небилиці,
І вже не топчуть цілий світ!
Брехливі, підлі і безлиці
Принесли людям море бід.
- Забрали й нашого, Катрусю.
Спустіло геть тоді село.
Діди старі, жінки, бабусі,
А чоловіків не було…
Сивіли з горя молодиці:
Як рятувати діточок?
Нема ні жита ні пшениці –
Шукали й поміж подушок.
Забрали все. Мов подуріли,
Бо заглядали навіть в піч.
Боялись, пікнути не сміли.
Страшний, голодний був той рік.
І їм, рідненьким, теж не з медом,
Голодним, босим в Сибірях,
Під голим і колючим небом
І під прикладом, в кандалах. –
- За що? За що така наруга?
Ненависть вовча у людей.
Чи кров у них вже чорна, друга?
Морити голодом дітей!
Навіщо стільки мілліонів
Згубив отой диявол – «брат»!
Посіяв, де не повернися,
Свою ненависть і розбрат. –
- Як те забути й поклонятись
Катам всесвітнім, глитаям?
Пора нам, люди, спам’ятатись:
Ми не раби – собі затям!
І своїм «каком» закріпити
Кацапську мову назавжди,
Щоб Україну задушити,
Щоб не вилазила з нужди. –
- Щоб нас від Бога відділити,
В розпусту кинути в розбрат,
І вчили нас брехати й пити
Й щоб ненавидів брата брат.
І всіх лякають без упину
І сіють град свій і брехню.
Лишають родичів дитину
Й життя попалену стерню.
Тож просипаймось, українці,
І скиньмо вже оте ярмо,
Бо горя випили по вінця,
В очах, неначе, в нас більмо.
І ми не бачимо, не чуєм.
Куди нас пхнуть, туди і йдем,
І один одного бичуєм,
І один одного клянем.
Тож, спам’ятаймось, браття милі!
До Бога вдаймося усі!
Щоби не впасти нам в могилі,
А бути в Господа в руці. –
- Бо Він лиш – нам за оборону
Від тих ракет і літаків,
Як уклякнемо біля трону
До ніг Отця усіх Світів.
Як ми залишимо не Боже,
Усі байки і всіх божків,
Тоді спасти усіх нас зможе –
Отець всіх духів і Світів.
Галина Яхневич.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2016
[b]
Що діяти, Боже?
Не знаю, що діяти, Боже!
Де сховатись від бруду, нечестя?
Ніхто, окрім Тебе, не може
Зупинити вороже нашестя,
Неправду розвіяти в порох,
Засоромити, викрити зраду,
Завислий розсіяти морок,
І на добре всім дати пораду.
Піднімуся я вище, на гору.
Стану трішечки ближче до Бога?
Свій страх, може, якось поборю?
Щезне клята від мене тривога:
За землю мою – Батьківщину,
За спасіння і мого народу?
До Тебе я серденьком лину.
Дай нам, Боже, Твою нагороду.
Дивлюсь я на велич Господню,
Його силу і мудрість безмежну:
Не впадемо у страшну безодню
Цього світу, страшну і бентежну.
Покличемо в серце Ісуса,
Щоб навіки-віків царювати!
І з Ним ми ніколи не будем
Більше боятися і сумувати.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2016
[b
Я не хочу тебе, брате,
Нічим прогнівляти,
Бо не знаю, чи ще можу,
Українцем звати.
Коли діти рідну неньку
Брехнею мордують,
За копійочок тих, жменьку
Продають, фальшують.
Спам’ятайтесь, Українці!
Вийдіть на майдани!
Досить горя – вже по вінця!
Скиньте ви кайдани,
Що лукавий накладає,
Лихому вас учить,
Бо хто Господа лишає,
Того ворог мучить.
Він вам рай радянський зичить,
Манну обіцяє,
А, як бачите, вас нищить,
Заводи зрізає,
Щоб пустити вас з торбами
По білому світі,
Розділити таборами,
І у злиднях жити.
Де ти бачив, щоб в чужинців
Серце заболіло,
Коли горя вам по вінця
Принесло їх діло?
Бо їх мрія – панувати
Завше в Україні.
Що де є, все загрібати,
Іздавна й до нині.
Сплюндрували Україну
Рашисти прокляті,
Виливають лють зміїну,
Смерть несуть до хати.
Зупиніться крівцю лити,
Немов ту водицю,
І з озлобленням ходити
Й сіяти щирицю,
Що росте і заплітає
Геть усі городи,
Чорним вороном літає,
І нищить народи.
Сатані в долоні плеще,
І рублі рахує,
А чи ж тобі, враже, легше,
Що народ бідує?
Подивись, народе, пильно
І візьми до серця.
Чи ж то любить дядя сильно,
Чи йому до перця?
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016
[b
Я не хочу тебе, брате,
Нічим прогнівляти,
Бо не знаю, чи ще можу,
Українцем звати.
Коли діти рідну неньку
Брехнею мордують,
За копійочок тих, жменьку
Продають, фальшують.
Спам’ятайтесь, Українці!
Вийдіть на майдани!
Досить горя – вже по вінця!
Скиньте ви кайдани,
Що лукавий накладає,
Лихому вас учить,
Бо хто Господа лишає,
Того ворог мучить.
Він вам рай радянський зичить,
Манну обіцяє,
А, як бачите, вас нищить,
Заводи зрізає,
Щоб пустити вас з торбами
По білому світі,
Розділити таборами,
І у злиднях жити.
Де ти бачив, щоб в чужинців
Серце заболіло,
Коли горя вам по вінця
Принесло їх діло?
Бо їх мрія – панувати
Завше в Україні.
Що де є, все загрібати,
Іздавна й до нині.
Сплюндрували Україну
Рашисти прокляті,
Виливають лють зміїну,
Смерть несуть до хати.
Зупиніться крівцю лити,
Немов ту водицю,
І з озлобленням ходити
Й сіяти щирицю,
Що росте і заплітає
Геть усі городи,
Чорним вороном літає,
І нищить народи.
Сатані в долоні плеще,
І рублі рахує,
А чи ж тобі, враже, легше,
Що народ бідує?
Подивись, народе, пильно
І візьми до серця.
Чи ж то любить дядя сильно,
Чи йому до перця?
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016
Істина – це особливий вид правди, яка не піддається сумніву, слово, що означає найвищий ступінь правди, яка виходить лише від Господа – Творця, це відкриття Бога про Себе, про Всесвіт, про все Ним створене. Істина не залежить ні від людини, ні від людства, способу мислення і рівня його освіченості, організації суспільства і виробництва; вона не залежить ні від культури, ні від релігії: вірувань, способів поклоніння, звичаїв, традицій, вчень, трактувань і не може бути ні об’єктивною, ні суб’єктивною, ні відносною, ні релігійною, ні філософською. Істина не поділяється на види, не змінюється в просторі і часі. Істина – непорушна, не підлягає філософському тлумаченню. Істина лише у Господа Бога. Людина не може говорити істину, а може лише слідувати істині. Ніхто не може до неї щось додати, чи відняти, щоб зробити її більш правдивою чи більш істинною. Істині потрібно вірити і просити відкриття у Господа, і пізнавати її, тоді вона відкривається.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633523 ; http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627500
Кожне Слово Творця являється істиною, незмінним абсолютом. Про Себе Він говорить: Єв. від Івана 4:24 «Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в Дусі та в правді вклонятися» і не інакше, а лише так, як бажає Він у Своїй прописній істині, в Біблії.
В істині Творця, на противагу філософії, поняття: може бути, а може і ні, – нема. «…В Нього нема переміни і тіні відміни». Господь Бог свідчить людству так: «Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!» - Ісаї 55:11. Матвія 5:18: «Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, – ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все». Кожне слово Царя – Закон. «Не відступай ні вправо, ні вліво, від повелінь Господніх, а роби так, як велено, щоб тобі було добре».
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700354
Кожна пересічна людина бачить істину, відчуває її на смак, запах, на дотик, бо все, що нас оточує, то є істина Творця, який явив людині Себе у Своєму твориві. Вона являється Його особливим творінням, яке наділене розумом. Творець наділяє її знаннями і уміннями, посилаючи, посильні для її розуміння, порції істини. Наприклад: Д.І. Менделєєву Господь Бог послав у ві сні Періодичну систему хімічних елементів, яка працює до сьогодні. Різними способами посилається істина мужам науки, які смиренні перед Творцем і здатні її пізнавати на користь людині. Таким чином іде прогрес, розвиток науки і виробництва. Основна маса людства захоплена філософськими «істинами", що привело її до духовного блуду – багатобожжя і релігії, у суспільстві – до аморальності, у виробництві – до марнотратства ресурсів, світової кризи. Чим вищий рівень розвитку суспільства і виробництва, тим ближчий кінець людського суспільства. Марнотратство Божого творива людиною досягло небаченого рівня. Вона нищить все бездумно з шаленою швидкістю.
Господь звелів Даніїлу (606 р. до Хр.) «Заховай ці слова, і запечатай книгу аж до часу кінця. Багато-хто дослідять її, і так розмножиться знання». Науково-технічний вибух кінця ХХ ст. свідчить про пізнання певної, достатньо великої кількості істини і кінець цієї цивілізації, яка, відступивши від істини Творця, сама знищить себе своєю «істиною». Наприклад: У Творця – безвідходне виробництво: з ґрунту рослина бере воду, азот і інші неорганічні речовини, використовуючи енергію сонця, в результаті фотосинтезу, виробляє чисту продукцію без відходів, поглинаючи двоокис вуглецю, а натомість виділяє кисень і дає всьому живому повітря, їжу, всі необхідні вітаміни, акумульовану в плодах, в листі, в стеблі чи стовбурі енергію, яка може бути використаною через міліони років (вугілля). Істина Творця – в дії, в доказі її підтвердження. Ісаї 43-46 «Так говорить Господь, твій Викупитель, та Той, що тебе вформував від утроби: Я – Господь, Хто чинить усе: Розтягнув Я Сам небо та землю втвердив, – хто при тім був зо Мною? Хто ознаки ламає брехливим, і робить безглуздими чарівників, Хто з нічим мудреців відсилає, і їхні знання обертає в нерозум, Хто стверджує слово Свого раба, і виконує раду Своїх посланців?...»
«Я перший, і Я останній, і Бога нема окрім Мене! І хто зветься, як Я? Хай повість про те Мені з того часу, коли Я заклав у давнині народ, і хай нам повість майбутнє й прийдешнє»; « Я – Господь, і нема вже нікого, нема іншого Бога, крім Мене, що звіщаю кінець від початку і наперед – що не сталося ще, і говорю: Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню», …Я, що світло формую та темність творю, чиню мир та недолю творю, Я – Господь, що робить це все!...»; «Говорить отак Господь Бог, що створив небеса і їх розтягнув, що землю створив та міцно поставив її; не як порожнечу її створив, – на проживання на ній Він її вформував, і простяг все те, що з неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і Духа всім тим, хто ходить по ній».
Людина своїм непослухом істині привела планету до екологічної катастрофи, і сама стала її жертвою. «Зверніться до Мене й спасетесь, всі кінці землі, бо Я – Бог, і нема більше іншого Бога!» Так і істини ні в кого нема, окрім Господа Бога – Одного і Істинного, Творця.
Поняття Істина запозичене філософами із Біблії.
«В діалозі «Кратилус» Платона, де Гермоген дає ствердну відповідь на питання Сократа: «У такому випадку той, хто говорить про речі відповідно до того, які вони є, правду говорить, той же, хто говорить про них інакше, бреше?» – «Так.»». Істина Творця була і буде істиною завжди. «Бо Слово Боже живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, – проходить воно аж до поділу душі і духа , суглобів і мозків, спосібне судити думки та наміри серця. І нема створіння, щоб сховалося перед Ним, але все наге, та відкрите перед очима Його, – Йому дамо звіт». Свій звіт перед Господом дала перша цивілізація.
Людина, впевнившись у собі, в своїй мудрості і величі, в центр свого буття поставила себе, свої легенди, міфи, звичаї, своїх богів і свою «істину», зневаживши Божу. Буття 6:5 «І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця (розуму) її – тільки зло повсякденно. І пожалкував був Господь, що людину створив був на землі. І засмутився Він у серці Своїм. І промовив Господь: «Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, – від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що Я їх вчинив». Творець підтвердив, що Його слово – то істина! Прийшов Потоп, і перша цивілізація загинула тому, що було знівечено ім’я Господнє, і потоптана Божа істина. Він вчинив суд Божий над світом. Хто може перешкодити Йому, і свою «істину» - релігійну поставити вище Божої, або розкласти її на абсолютну, суб’єктивну, об’єктивну і відносну?
Сучасні філософи губляться в гіпотезах про походження гігантів, скелети яких знаходять на землі, і міст похованих під великим шаром ґрунту чи на дні морському, про яких нема спогадів в історії людства. Божа істина відповіла на це питання шість тисяч років тому – Буття 6:4 «За тих днів (до Потопу) на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували – то були силачі, що славні від віку». То вони жили в тих містах і залишили нам свідчення про своє відступництво від істини і Істинного Бога, піднімаючи Слово Його на сміх, як робиться і тепер. І Він сказав: «Не буде Мій Дух перемагатись в людині навіки, – блудить вона. Вона тіло і дні її будуть сто і двадцять літ». Господь дав цю істину, а людина нехай візьме вірою 120 і, навіть, вічність, але тоді потрібно залишити віру філософським тлумаченням і тисячі богам, а повірити істині Бога Одного Живого і Істинного – і, чим швидше, тим краще, бо гряде суд Господній на всю землю і вона, разом із мешканцями її зберігається на їжу вогню. «Земля і всі діла на ній згорять!»
Людство замінило істину звичаями, традиціями, обрядами, святами, походами, магією, тлумаченнями, релігією – тисячею богів, що не Бог – всім тим, за що були знищені перша цивілізація, і Содом, і Гоморра. Брехня одягає елегантний одяг, напускає на себе поважний вигляд, щоб довірлива людина не перевірила її по Біблії. Відступництво, тлумачення ніколи не постають оголеними, щоб їх можна було вчасно розгледіти й розкрити, щоб простодушна людина вірила, що вона заслуговує великого довір’я – більшого, ніж сама істина.
Арістотель зі своєю школою розробив вчення про трьох богів в одному: Бог – Отець, Бог – Син, Бог – Дух Святий. Так Господь Бог, Вседержитель, Один і Істинний став Триєдиним, а Тертуліан дофілософствував: Бог Один в трьох іпостасях. Так Божа істина кинута людиною під ноги.
Монотеїстами, були іудеї – лише вони вірили в Єдиного Бога, Творця Всесвіту, Владику, Вседержителя – в Бога, Який все і у всьому, в усіх і через усіх. В Нього вірили і перші християни.
В ІІ столітті Тертуліан був першим, хто замість слова «тріада» (трактування грецьких філософів) став вживати «трійця». Він вважав, що попереднє поняття виражає «три різних», тобто підкреслює різницю. А нове – «трійця» - це «совокупність трьох», де головна роль належить Єдиному (Отцю). (А.В. Зінов’єв, «Магія апокаліпсиса, ст. 33)
В другій половині ІІ століття в Олександрії була створена школа християнського богослов’я. В школі навчали філософії для розробки основних положень богослов’я Святої Трійці тобто для її філософського обґрунтування і новоствореного християнства, яке абсолютно відрізнялось від першого. Так на початку ІІІ століття філософська «тріада» стає богословською «трійцею», а Єдиний Господь Бог «стає власником» декількох особистостей (іпостасей), дякуючи мудруванню частіше всього філософів. За 1000 р. наперед Господь прорік про це через Пророка Ісаю 59:14-15 «І правосуддя назад відступилося, а справедливість здалека стоїть, бо на майдані приткнулася істина, правда ж не може прийти, – і істина зникла…», бо на майданах філософи прорікали і прорікають свою «істину», знівечивши істину Творця.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701321
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 18.11.2016
[b]А. Кресм Морісон доводить буття Бога у своїй блискучій статті "Сім причин, які з'ясовують, чому я вірую у Бога".[/b]
Один з найвідоміших американських учених, колишній голова Нью-Йоркської академії наук.
"Ми все ще знаходимося лише на зорі наукового знання, - каже К. Морісон. - Чим ближче до світанку, чим світліший наш ранок, тим ясніше перед нами вимальовується творіння розумного Творця. Тепер у дусі наукового смирення, в дусі віри, яка ґрунтується на знанні, ми ще більше наближаємося до непохитної упевненості у бутті Божому.
Особисто я нараховую сім обставин, які визначають мою віру у Бога. Ось вони.
[b]Перше. [/b]Абсолютно чіткий математичний закон доводить, що всесвіт створений Найвеличнішим Розумом.
Уявіть собі, що ви кидаєте у мішок десять монет. Монети, за порядком їх вартості, від одного цента до десяти. Потім потрусимо мішок. Тепер спробуйте витягти монетки одна за одною, за порядком їх вартості з тим, що кожну монетку кластимемо знову назад і знову труситимемо мішок. Математика каже, що в нашому розпорядженні є один шанс з десяти для того, щоб з першого ж разу витягти монетку в один цент. Щоб витягти одноцентову, а зразу ж після неї двоцентову монетку, наші шанси будуть один із ста. Щоб витягти підряд таким чином три монетки - маємо один шанс з тисячі тощо. На те, що ми витягнемо всі десять монеток по заданому порядку, ми маємо один шанс з десяти мільярдів.
Ті самі математичні докази говорять про те, що для виникнення і розвитку життя на Землі необхідна така неймовірна кількість взаємовідносин і взаємозв'язків, що без розумного спрямування, просто випадково, вони виникнути не змогли б ніяким чином. Швидкість обертання поверхні Землі визначається у тисячу миль на годину. Якби Земля оберталася з швидкістю сто миль на годину, то наші дні і ночі подовшали б у десять разів. Упродовж такого довгого дня Сонце випалювало б усе живе, а протягом такої довгої ночі усе живе вимерзало б.
Далі - температура Сонця дорівнює 12 000 градусів за Фаренгейтом. Земля віддалена від Сонця рівно настільки, наскільки необхідно, щоб цей "вічний вогонь" належним чином обігрівав нас, ні більше, ні менше! Якби Сонце давало тепла вдвічі менше, то ми замерзли б. Якби воно давало вдвічі більше - ми загинули б від спеки.
Нахил Землі дорівнює 23°. Внаслідок цього виникають пори року. Якби нахил Землі був іншим, випари з океану рухалися б уперед і назад, на південь і на північ, нагромаджуючи цілі континенти криги. Якби Місяць, замість його нинішньої дистанції, був віддалений від нас на 50 000 миль, наші припливи і відпливи набули б таких грандіозних масштабів, що всі континенти опинялися б під водою двічі на день. В результаті невдовзі були б змиті і самі гори. Якби земна кора була порівняно товща, аніж зараз, на поверхні не було б достатньо кисню, і все живе було б приречене на загибель. Якби океан був порівняно глибшим, вуглекислота поглинула б увесь кисень, і все живе, знову ж таки, загинуло б. Якби атмосфера, що окутує земну кулю, була трохи тонша, то метеори, мільйони яких згорають у ній щоденно, падаючи на Землю, падали б на неї цілими і викликали б скрізь незліченні пожежі.
Ці і безліч інших прикладів свідчать, що для випадкового виникнення життя на Землі немає бодай одного шансу з безлічі мільйонів.
[b]Друге[/b]. Багатство джерел, з яких життя черпає сили для виконання свого завдання, само по собі є доказом наявності самодостатнього і всесильного Розуму.
Жодна людина не була до цих пір спроможною осягнути, що таке життя. Воно не має ні ваги, ні розмірів, але воно справді володіє силою. Корінь, що проростає, може зруйнувати скелю. Життя перемогло воду, сушу і повітря, оволоділо їх елементами, примусивши їх розчинити і перебудувати комбінації, які є їх складовими.
Життя - скульптор, що надає форму усьому живому, художник, що відточує форму кожного листка на дереві і визначає колір кожної квітки. Життя - музикант, що навчив птахів співати пісні кохання, що навчив комах видавати безліч звуків і прикликати ними одне одного. Життя - найтонший хімік, що надає смак плодам, запах квітам; хімік, що перетворює воду й вуглекислоту на цукор і деревину й отримує при цьому кисень, необхідний для всього живого.
Ось перед нами краплина протоплазми, майже невидима краплина, прозора, подібна до желе, здатна рухатися і видобувати енергію із сонця. Ця клітина, ця прозора частинка порошинки є зародок життя і має у собі силу надавати життя великому і малому. Сила цієї краплинки, цієї порошинки більша, ніж сила нашого існування, сильніша за тварин і людей, бо вона - основа всього живого. Не природа створила життя. Скелі, розщеплені вогнем, і прісноводні моря не в змозі були б відповідати тим вимогам, які висуває життя для свого виникнення.
Хто ж вклав життя у цю порошинку протоплазми?
[b]Третє. [/b]Поведінка тварин, безперечно, свідчить про мудрого Творця, який надихнув інстинкт істотам, які без нього були б цілком безпомічними.
Молодий лосось свій молодий вік проводить у морі, потім повертається у свою рідну річку і йде по ній саме там, де йшла ікра, з якої він вивівся. Що ж веде його з такою точністю? Якщо його помістити в інше середовище, він одразу ж відчує, що збився з курсу, він пробиватиметься до головної течії, потім піде проти течії і виконає свою долю з належною точністю.
Ще більшу таємницю ховає в собі поведінка вугра. Ці дивовижні істоти у зрілому віці подорожують з усіх ставків, річок та озер, і, дарма що вони знаходились у Європі, проходять тисячі миль по океану і йдуть до морських глибин біля Бермудських островів. Тут вони звершують акт свого розмноження і вмирають. Маленькі вугрі, які, здавалося б, не мають ані найменшого поняття про щось, які могли б загубитися в глибинах океану, йдуть по шляху своїх батьків до тих самих річок, ставків та озер, з яких ті почали свій шлях до Бермудських островів. В Європі жодного разу не було впіймано вугра, що належить до американських вод, те ж саме і в Америці: жодного разу там не було впіймано європейського вугра. Європейський вугор досягає зрілості на рік пізніше, завдяки чому він може здійснити свою подорож. Де ж народжується цей спрямовуючий імпульс?
Оса-наїзник, поборовши коника-стрибунця, вражає його в точно визначене місце. Від цього удару коник "помирає". Він втрачає свідомість, але продовжує жити, являючи собою рід консервованого м'яса. Після цього оса відкладає свої личинки з тим розрахунком, щоб малі, що виведуться, могли смоктати коника, не вбиваючи його. Мертве м'ясо було б для них смертельною їжею. Виконавши цю роботу, мати-оса відлітає і вмирає. Вона ніколи не бачить своїх дитинчат. Немає ніяких сумнівів, що кожна оса виконує цю роботу вперше у житті, без усякого навчання і робить це саме так, як потрібно, інакше звідки були б оси? Ця містична техніка не може пояснюватися тим, що оси вчаться одна в одної. Вона закладена в їхню істоту.
[b]Четверте[/b]. Людина має більше, ніж тваринний інстинкт. У неї є розум.
Не було і немає такої тварини, яка була б здатною порахувати до десяти. Не може вона зрозуміти і суті цифри десять. Якщо інстинкт можна порівняти з однією нотою флейти, з прекрасним звуком, але обмеженим, то слід прийняти, що людський розум здатен сприйняти усі ноти не тільки однієї флейти, але й усіх інструментів оркестру. Чи варто говорити ще про один пункт: завдяки нашому розуму ми маємо змогу розмірковувати про те, що ми таке, і здатність ця визначається тільки тим, що в нас закладена іскра Розуму Всесвіту.
[b]П'яте. [/b]Чудо генів - явище, яке ми знаємо, але яке не було відоме [b]Дарвіну[/b], свідчить про те, що про все живе була виявлена турбота.
Величина генів така неймовірно незначна, що якби всі вони, гени, завдяки яким живуть люди усієї земної кулі, були зібрані докупи, їх можна було б умістити в наперсток. І ще наперсток не був би повним! І все ж ці ультрамікроскопічні гени і супутні їм хромосоми є у всіх клітинках усього живого і являють собою абсолютний ключ для пояснення всіх ознак людини, тварин і рослин. Наперсток! В ньому можуть уміститись усі індивідуальні ознаки двох мільярдів людських істот. І сумнівів у цьому не може бути. Якщо це так, то як же виходить, що ген включає у себе навіть ключ до психології, поведінки кожної окремої істоти, вміщуючи усе це в такому крихітному об'ємі.
Ось де починається еволюція! Вона починається в одиниці, яка є охоронцем і носієм генів. І ось той факт, що кілька мільйонів атомів, включених в ультрамікроскопічний ген, можуть виявитись абсолютним ключем, який спрямовує життя на землі, є свідченням, яке доводить, що про все живе виявлено турботу, що про все хтось заздалегідь подбав; і що турбота походить від Творчого Розуму. Ніяка інша гіпотеза тут не може допомогти розгадати цю загадку буття.
[b]Шосте[/b]. Спостерігаючи за економікою природи, мусимо визнати, що тільки вкрай досконалий Розум може передбачити усі співвідношення, що виникають у такому складному господарстві.
Багато років тому в Австралії для живої огорожі було посаджено завезені сюди деякі види кактуса. За відсутності тут ворожих йому комах, кактус розмножився в такій неймовірній кількості, що люди стали шукати засобів боротьби з ним. А кактус поширювався й далі. Дійшло до того, що площа, яку він зайняв, перевищила площу Англії. Він став витісняти людей з міст та сіл, став руйнувати ферми. Ентомологи обшукали весь світ, щоб знайти якийсь засіб проти нього. Нарешті їм вдалося знайти комаху, яка живилася винятково кактусом. Вона легко розмножувалася, і в неї не було ворогів у Австралії. Незабаром ця комаха перемогла кактус. Кактус відступив. Кількість цієї рослини різко зменшилася. Зменшилась і кількість комах. Їх залишилося стільки, скільки потрібно, щоб тримати кактус під постійним контролем.
І такого роду контролюючі взаємозв'язки спостерігаються скрізь. Чому, і дійсно, комахи, які так неймовірно швидко розмножуються, не придушили усе живе? Тому що вони дихають не легенями, а трахеями. Якщо комаха виростає, трахеї її не виростають у пропорції. Ось тому-то ніколи не було і не може бути надто великих комах. Ця невідповідність стримує їх ріст. Якби не було цього фізичного контролю, людина не могла б існувати на землі. Уявіть собі джмеля завбільшки як лев.
[b]Сьоме[/b]. Той факт, що людина у змозі сприйняти ідею про буття Бога, сам по собі є достатнім свідченням.
Концепція про Бога виникає в результаті тієї таємничої здатності людини, яку ми називаємо уявою. Тільки з допомогою цієї сили людина (і більше ніяка істота на землі) здатна знаходити підтвердження речам абстрактним. Широчінь, яку відкриває ця здатність, неосяжна. Справді, завдяки досконалій уяві людини виникає можливість духовної реальності, і людина може з усією очевидністю мети і завдання визначити велику істину, що Небо знаходиться скрізь і в усьому, істину, що Бог живе всюди і в усьому, що Він живе в наших серцях.
І ось, як з боку науки, так і з боку уяви ми знаходимо підтвердження словам псалмоспівця:
[b]"Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь".[/b]
Знаменитий хірург, кол. проф. Кельнського, Боннського і Берлінського університетів Августин Бір каже: "Навіть якби трапилося науці і релігії впасти у суперечність, гармонія в їх взаємовідносинах невдовзі відновилася б завдяки взаємопроникненню на основі точніших даних".
Закінчимо свою бесіду знову словами вченого А. К. Морісона: "Людина визнає необхідність моральних принципів, у яких живе почуття обов'язку; з цього випливає її віра у Бога.
Розквіт релігійного почуття збагачує людську душу і підносить її настільки, що дозволяє їй сприймати Божественну присутність. [b]Інстинктивний вигук людини:[b] "Боже мій!" [/b]цілком природний, і навіть ця найпростіша форма молитви наближає людину до Творця.
Повага, жертовність, сила характеру, моральні засади, уява не народжуються від заперечення й атеїзму, цього дивного самообману, що замінює Бога на людину. Без віри культура щезає, порядок руйнується і панує зло. Віруймо ж неухильно у Духа-Творця, в Божественну любов і в людське братство. Вознесімо наші душі до Бога, виконуючи волю Його, наскільки вона нам відкривається; зберігаймо впевненість, невід'ємну від віри, що ми гідні турбот, якими оточує Господь створені ним істоти".[/b]
[b]До цих слів А. Морісона додамо слова лікаря-психіатра проф. Андреева: "Справжнє знання - несумісне з гордістю. Смирення є неодмінна умова можливості пізнання Істини. Тільки смиренний учений, як і смиренний релігійний мислитель, пам'ятаючи слова Спасителя "Я є путь, і істина, і життя" (Ін 14, 6), - здатні іти правильним шляхом (методом) до пізнання Істини. Адже Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать".[/b]
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2016
В щемно пахучий, квітчастий,
Солов'їно співучий наш рай
Ти серцю любий, найкращий,
Не зблуди, прилітай, прилітай…
Тішаться бджоли на квітах,
І наповнюють медом серця.
Листя шепоче на вітах:
Це твоя доля…лише оця.
Я тебе, любий, пригорну,
І зігрію в обіймах моїх,
Змиємо з серця все чорне,
І не пустимо зла на поріг.
В нашім раю – лиш обоє:
Там вже третьому місця нема.
Знов зацвіте все весною.
Не прийде в наше серце зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016
Бог дал клятву и исполнил
В муках на кресте.
Нас надеждою наполнил
В правде, чистоте.
Если ты врагу поклялся, –
Сделай, не беги.
Если с Господом венчался,
С честью береги!
Если ты Его невеста,
Жди, пойдёшь на пир.
Там тебе готово место –
Пусть смеётся мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2016
Піднімуся ще вище, на гору,
Може, стану я ближче до Бога?
Може, страх свій якось поборю?
Щезне клята від мене тривога.
Поглянь ти на велич Господню,
Його силу і мудрість безмежну.
Не падай у страшну безодню
Цього світу, страшну і бентежну.
Поклич в своє серце Ісуса,
Щоб навіки-віків царювати,
І з ним ти ніколи не будеш
Більше боятись і сумувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016
Богом будь благословенний,
Добрий, вірний і спасенний,
Чистий серцем, мудрий словом –
Під Господнім будь покровом.
Він візьме тебе за руку,
Забере твій страх і муку,
Мир і радість подарує,
І достатком повіншує.
Будь щасливий, завжди радий!
Щезнуть геть усі завади,
Й доля мило посміхнеться,
Хай добро тобі ведеться.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2016
Дано життя людині - лише мить, щоб зважила, куди і з ким у вічність полетить.
Господь Бог – Творець неба і землі, і всього, що існує –
Один-Єдиний. Нажаль, існує Його і наш ревний ворог, сатана, який є автором різного роду зла і великої кількості «богів», божків - ідолів. Господь, Бог вічний, Якого ніхто не родив, не врозумляв, не виправляв, ні допомагав Йому, в займи не давав ні розуму, ні грошей, ні сили, ні мудрості, ні величі сказав Адаму, що не їж із дерева пізнання добра і зла, бо коли з’їсиш, то помреш! А що сказав перший філософ у Всесвіті, сатана? – «Не помреш». Він додав лише часточку «не», і його вчення – філософія запанувала у світі. Адам – перша людина, повірив йому, і тим самим дав право панувати над ним і над його потомством, тому людство вірить сатані, який править у світі до часу повернення Ісуса Христа, і, який потрошки, то тут, то там спотворює істину Божу, вловлюючи людей у свої тенета. Люди роблять те, що велить їм їх князь, зневажають Господа своїм невір’ям. Господь у першій заповіді сказав, що Я, Господь Бог твій, і хай не буде у тебе інших богів перед лицем Моїм! Арістотель зі своїми учнями, а пізніше і Тертуліан у ІІІ ст. сказали, що ні, не один, а три в одному. У 2-й заповіді Господь каже, що не роби зображення і не поклоняйся їм, не служи їм, бо Я Господь Бог твій, заздрісний, що карає провину батьків на синах на третіх і на четвертих поколіннях тих, що ненавидять Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді.
Сатана каже, що роби, малюй, цілуй ці малюнки, фрески, мозаїки, проси мертвих про допомогу, і вони тобі допоможуть. Господь каже, що будеш проклятий до четвертого покоління, і винищений за такі діла. І ось тепер, коли увесь світ у такій скруті, а слуги диявола кричать всюди і в пресі і на сайтах, що вони не хочуть єврейського Бога, не розуміючи елементарного, що своїм безголовим базіканням накликають біду на країну, на всю землю, ображаючи Владику Всесвіту. Люди привикли, за інерцією, вірити тим байкам, які проповідуються різними засобами, і, часто, не мають нічого спільного із Всемогутнім Господом Богом, а являються оманою диявольською. Багато засліплених людей не жадають пізнати Всевишнього Бога, щоб постав за поневолених, обдурених, обграбованих,а танцюють під диявольську дудку, нехтуючи Божою милістю. В 3-й заповіді Господь велить, щоб ім’я Його не вимовляти на марне, бо буде покараний кожний, хто це робить, за зневагу, а люди філософствують, як заманеться, на свій розсуд, своїм невір’ям і симпатією, або відкритим поклонінням тому, хто не бог, зневажають Творця, збираючи гнів Господній на день гніву.
Кожне слово Боже, то – наказ Господній, – зневажені. Першим зневажив князь світу цього, сатана, а тепер зневажають ті, хто йому служить, не покоряючись Господу. І послання Івана 5:10 «..Хто не вірує Богові, той вчинив Його неправдомовцем». Богові по-мирському, по-своєму, вірити неможливо, бо марною є така віра. Не віриш 2-3 словам, то до Господа не додзвонишся. Коли ми помилково наберемо одну цифру, то не додзвонимось до того, до кого хочемо, і не одержимо ні відповіді, ні допомоги, а лише розчарування. Прийшов кінець цьому всесвітньому безбожжю, тому всі сили зла ополчились так проти Бога Одного і Істинного, і проти дітей Божих. Підсувають легковірам ще й духів предків, різні братства, філософський камінь, різного роду магію, ведуть до загибелі. Засліплене людство вірить усьому не Божому, але не вірить Тому, Хто є все і у всьому, Ким створений увесь світ і все у світі, годує, напуває і, по великій милості, дає мудрості, сили і пробуджує вранці, щоб дати ще одну можливість покаятись, прийти до Господа і бути спасенним для вічності.
Дух життя людині дає Господь. Коли Він Свого Духа забирає, то трупи, що залишились, – гниють, перетворюються у порох земний. Яких же духів вчать кликати? Ми всі, європейці походимо від Патріарха Яфета. Симіти – від Сіма, жовта і чорна раса від – Хама, синів Ноєвих. Кого, люди, кличете на гнів Божий?
Наші предки годувалися халдейськими вигадками, магією і різними видуманими дияволом таїнствами. Починають відроджувати волхвування, займатися магією, слухати медіумів, а не Господа. Не знають бідолахи, що за це смерть, бо таким чином людина кличе сатанинських духів і демонів. Книга Левит 20:6 «А душа, що звертається до померлих духів та до чарівників, щоб блудити за ними, – то Я зверну Своє лице проти тієї душі, -– і винищу того з-посеред народу його».
Багато-хто поняття ‘’віра’’ тлумачить по-своєму, по-людському, бачить її у звичаях, обрядах перекручених служителями. Господь Ісус дає уточнення про віру в Єв. від Івана 7:38 «Хто вірує в Мене так, як говорить Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його». Коли людина вірить кожному слову Божому, вона наповнена Богом, мислить і чинить, як навчає Господь, бо лише Він знає, що найкраще для неї. Лиш тоді в серці її панує мир, радість, любов до кожного ближнього і бажання чинити добро. Про якесь зло, навіть, не народжуються помисли – це віра Божа - довіра Богу – кожному Його Слову. Написано в Єв. від Івнв 4:24 «Бог є Дух». Людина стає храмом Духа Святого (І Коринтянам 3:16). Господь Бог жадає всього тебе і не збирається тебе ділити із сатаною, тому Він каже: «Поселюсь в них і ходитиму, буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм! Вийдіть тому з-поміж них і відлучіться – каже Господь - і не доторкайся нечистого, – і Я вас прийму, і буду вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, – говорить Господь Вседержитель» (2 Коринтянам 6:15-18) Для Господа всяке, навіть, найменше відхилення від Слова Божого – всяке тлумачення є нечистим. Частка ‘’не’’ вічне життя в радості зробило мукою в пеклі. Без повної, абсолютної віри Богу, нема надії, що в тебе все в порядку з Господом Богом, і ти – дитина Божа, і підеш на небеса – у вічність. Коли не йдеш слід-у-слід за Господом по слову Його, Біблії, то дорога лише в озеро вогняне. А що ж говорить ворог людський? Він вчить, що всі підряд ідуть на небеса, що нас наші померлі дорогі бачать, допомагають нам, всі ідуть в Рай, бо всі діти Божі. Так, все, що на небі і на землі являється Божою власністю. Але вічність і діти Божі не мають нічого спільного з чистилищем і страстями, звичаями і обрядами, віруваннями, легендами.
Віра не залежить від кількості прочитаних сторінок Біблії. Поки не повіриш: вірю кожному Слову Божому, доти віри Богу нема. Нехай ти прочитав якусь кількість сторінок, і якусь частину істини ти прийняв, і заспокоївся, що все гаразд, цього достатньо. Чи ти віриш прочитаному, більше чи менше, не має значення, бо та решта місця у серці заповнена мирським, людським, николаїтським – диявольським. От тому натворили і різних богів, релігій, ікон, звичаїв, обрядів, «святих» і поклоняються їм, блудячи і заводячи в блуд і інших. Цим самим вони проти Христа, бо не вірять тому, що каже Христос в Євангелії Ісуса Христа, не підкоряються Христу, – антихристи. Бог же велить: «Вийди і відділись від нечистого!», бо все, що не по Слову Божому, не по Біблії, для Господа Бога є нечисте, воно проти Христа, воно від антихриста.
Кожному дав Господь право вибирати самому, з ким йому проводити вічність: з Господом в Раю, Царстві Божому, чи з сатаною в озері огняному.
Господь всім серцем прагне, щоб усі люди спаслись і прийшли до пізнання правди (І Тимофія 2:5). Господь Бог – Один і Істинний. Він любить вас і кличе: Вийди із всякої неправди, навіть, не торкайся, не дивись в бік неправди, щоб вона не проковтнула тебе, а прийди до Господа такий, який ти є, і, по Своїй великій любові і милості Він тебе врятує від дня страшного суду, який гряде на всю землю. Написано: Земля і всі діла на ній згорять. Спішить заховатись під Господнім крилом, залишивши усі небилиці. Запитайте себе: "Чию Євангелію (Добру, спасаючу вість) я прийняв - повірив їй? Чиїм ім'ям христився? Кому присягав у вірності, з ким зайшов у заповіт через хрищення? Що я обіцяв Господу?" Не скажеш, бо тебе взяли немовлям охрестили язичницьким обрядом і ти не Господній. Тому Господь кличе: Покайтесь і прийдіть до Мене! Хто хоче мати частку з Господом Богом, [b]Вседержителем, Отцем Небесним повинен вірити кожному Його слову, і ввійти з Ним у заповіт, через хрищення так, як велить Господь у Слові Своєму, в Біблії. Дії Апостолів 2:37-39 "Як почули оце (Євангелію Ісуса Христа), вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові: "Що ж маємо ми робити, мужі-браття?" А Петро до них каже: "Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, -- і Дара Духа Святого ви приймете! Бо для вас ця обітниця і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш" [/b] Господь сказав, що у Ного ніколи нічого не змінюється, і як Він говорить у Слові Своєму, так чинить.[b] Мені дуже жаль тих хлопчиків, що поклали свою голову за Батьківщину, не ввійшовши з Господом у заповіт, бо в чиє ім'я охристився, тому ти й належиш. Вічність лише у Господа Ісуса Христа, коли ти віриш, як написано в Його Євангелії.[/b]
Не вір нікому, і мені не вір. Візьми чисте Слово Боже, не толкування, а Євангелію Ісуса Христа, бо лише Він Спаситель, і перевір своє: ‘‘вірую’’, щоб спастись. Вір не релігії, а Господу Богу одному і Істинному, бо скільки релігій, стільки "вірую". [b]Покайся і прийди до Господа, бо ‘’завтра’’ може і не бути. [/b]
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016
[b]
[b]Впадуть люті воріженьки.[/b]
Вірний Бог. Господь – правдивий,
Правду завжди каже.
Як говорить, так і зробить,
І ще й ґудзь зав’яже.
Впадуть люті воріженьки
Між двома морями,
Бо плюндрують нашу неньку,
І топчуть ногами.
Палять, нищать супостати,
Крівцю п’ють з народу,
Та не зможуть нас зламати –
Козацького роду.
Будем жити ми щасливо
В Вільній Україні!
Дасть Господь багате жниво
Господній дитині!
Засмердиться ворог лютий,
І весь світ побачить,
Що без Господа і сильний
Нічого не значить.
Пророцтво Господнє через Пророка Йоіла 2:21-22.
«А цього північного ворога, віддалю Я від вас, і його в край сухий та спустошений вижену. – його перед до східного моря, його ж край – до того моря західного. І вийде злий запах його, і підійметься сморід його, бо він лихо велике чинив. «Не бійся ти, земле, а тішся й радій, – бо велике Господь учинив!»»
ХАЙ І ПО НАШИХ ЗЕМЛЯХ НЕ ХОДЯТЬ.
Марно загиблим синам України присвячується.
Позаростали стежки-доріжки,
Там, де ходили милого ніжки.
Позаростали зіллям-травою,
Де ми любились, милий, з тобою.
Нам посміхались місяць і зорі,
Щиро вітали у рідному морі.
Нам здавалося: буде – навіки,
Повнитись будуть радістю ріки.
Лише ті, що «дарують свободу»,
Кинули в край чужого народу.
Месників куля вразила в груди –
Пісні твоєї більше не буде…
І всі доріжки позаростали,
І мої коси сивими стали.
А на могилі, в угорському краї,
Вітер про волю пісню співає.
І їх тополя віття схиляє,
Коренем тисне, серденько крає.
Згляньтеся, люди, будьте вже пильні,
Більше не множте купи могильні.
Хай і по наших землях не ходять
Ноги чужинські. Більше не родять
Маків кривавих, кров’ю политі,
Поля українські сльозами вмиті.
Станьмо всі, браття, дружно – стіною,
Нашу любов візьмімо, як зброю.
Всі до одного – за Україну!
За Батьківщину нашу Єдину!
Так, Незалежну!!! – Ворог сміється.
Скільки б не вилась, нитка – порветься,
І розсипляться вражії пута!
Україна – не буде закута!
Жити буде в віках Україна,
Благословенна Богом, Єдина.
Так! Самостійна, мирна і добра.
Господь – її щит! З Ним – непоборна!
[/b]
[b]Будьмо, браття, ми єдині![/b]
Хай же згинуть воріженьки, як на сонці іній!
Заживемо в мирі, браття, в рідній Україні.
Будуть жити наші діти в достатку на волі –
Зацвітуть усюди квіти щасливої долі.
[b]Слава Богу й Україні і хвала навіки.
Будьмо, браття, ми єдині, як із морем ріки.
Слався, рідна Україно, з заходу й до сходу –
Мир і щастя, вічна радість твоєму народу. [/b]
Зашумить, заколоситься золота пшениця,
І не буде більше в тебе ‘ молода вдовиця’.
Хай любов і мир царює завжди в Україні,
Мова рідна не змовкає у нашій родині.
[b]Слава Богу й Україні і хвала навіки.
Будьмо, браття, ми єдині, як із морем ріки.
Слався, рідна Україно, з заходу й до сходу –
Мир і щастя, вічна радість твоєму народу. [/b]
Зацвітуть сади квітучі з півночі до моря.
Любім, браття, Україну, щоб не знати горя.
Дай нам, Господи, з Тобою жити й процвітати.
Із неправдою в двобої зло перемагати!
[b]Слава Богу й Україні і хвала навіки.
Будьмо, браття, ми єдині, як із морем ріки.
Слався, рідна Україно, з заходу й до сходу –
Мир і щастя, вічна радість твоєму народу. [/b]
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2016
Ріка життя і радості.
Господь багатий милістю,
Любов’ю і добром,
Чекає з терпеливістю.
До нас не йде із злом –
Життя навіки-вічного
Невпинне джерело.
Прийди, душе скалічена.
І, що б там не було,
Зцілить тебе і простяться
Гріхи твої усі –
Згори ти знов народишся,
Мов вмиєшся в росі.
Ріка життя і радості
Крізь серце потече.
По Слову, в вірі й святості,
Прийми Його плече.
Зроби Його – опорою
І кров Його святу.
Прийди уже, з покорою,
Почуй трубу оту,
Що кличе всіх покаятись,
Вернутись з манівців,
Не мудрувати й маятись.
Не слухай горобців.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2016
Нині свято в Гарбузенків.
Їдуть діти в Городенку
У тачках, на лімузинах,
Мотоциклах і дрезинах.
Дід Гарбуз їх зустрічає,
І привітно всіх вітає:
- Будьте всі живі й здорові,
Із родини – Гарбузові!
Він стоїть посередині
В вишиваній сорочині,
У червоних чобіточках –
Нагадав нам колобочка.
Дід онуків всіх цілує,
Лизаками їх частує.
Інших – медом пригощає,
І усіх підряд питає:
- А чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові:
Мої милі і любенькі
Діти й внуки дорогенькі? –
Гарбузенко й жовта диня –
Гарбузова господиня,
Дуже тішаться, стрічають
І родину всю вітають.
Розкажу вам при нагоді:
Нині свято у господі.
В Гарбузенків – народини,
День народження дитини.
Їдуть рідні привітати,
Щастя й долі побажати,
Щоб велося їм в господі,
Й все родилось у городі.
Всі вітають маму й тата,
Із нагоди цього свята:
І гарбузки й гарбузята –
Гарні хлопці і дівчата.
Ось приїхали тачками
Баклажани з кабачками.
Всі в зелених капелюшках.
Разом з ними і петрушка.
Огірочки з Перчаками,
Дині разом з кавунами,
Патисончики, мов груші,
Із городу, що в Петруші.
Свояки рядами стали,
Дядька Гарбуза вітали:
- Дядьку, жий і будь здоровий,
І весь рід твій гарбузовий. –
Привітала і квасоля:
- Буде хай щаслива доля! –
Морква в ріст увесь постала,
І сусіда привітала:
- Гарбузовому народу
Зичу добру всім погоду:
Сонце й дощ – усе до міри,
Батьку Гарбузу – довіри! –
Цибулина зняла шати,
Щоб сусіда привітати:
Заридали раптом гості,
Бо розчулились, не з злості.
Чувся голос часниковий:
- Мій сусіде, будь здоровий!
Фітонциди я дарую,
Коли треба, полікую! –
Обізвався Буряченко:
- Хоч живу я далеченько,
Живі будьте і здорові,
Всі родичі Гарбузові! –
Хрін гукну здаля, з-під тину,
В цю щасливую годину:
- Будьте ви живі й здорові,
Всі родичі Гарбузові! –
Обізвалась ріпа, редька,
Із городу дядька Федька.
Обізвалася капуста
Із городу дядька Юста,
Кукурудза, помідори,
Із сусідської обори,
Гарбузенків привітали
І добра їм побажали.
Сонях в жовтім капелюсі,
Теж продовжив в тому ж дусі.
Біб, поважний їх сусіда,
Слово добре всім повідав:
- Гарбузенки – люди мирні,
Як сусіди, добрі, смирні. –
Обізвалась горошина:
- Добра, чесна вся родина! –
Обізвався м’яч гумовий:
- Вибач, батьку Гарбузовий,
Ми з Петьком учора грали
Й листя трохи поламали. –
- Ну, звичайно, я прощаю.
Зла на тебе не тримаю.
Дуже добре – сам зізнався,
А не втік, не заховався. –
І Петько зрадів тій мові:
- Будьте, дядьку, всі здорові!
Нині, завтра і навіки,
Хай течуть любові ріки! –
- Щиро дякую я Богу
За всю милість, допомогу,
Що нас щедро поливає
І насінням наповняє!
І за сонце – за погоду,
За хорошу нашу вроду,
І за землю всю родючу,
І за все, чому нас учить.
Ось прийшла, немов цариця,
Справжня панночка, Пшениця.
Сяє росами, міниться,
А в обімах - паляниця.
Любі, милі, вас вітаю,
Свіжим хлібом пригощаю:
Їжте всі і веселіться,
На городах всім родіться!
Будьте мудрі і в любові,
Всі родичі Гарбузові!
І ви, "братики" сусіди,
Будьте мирними завсіди! –
Обізвалась кукурудза:
- Не шукаймо, братці, ґудза,
Будьмо всі живі й здорові –
Білобрисі й чорноброві! –
Качки, гуси і індики –
Всі заграли у музики:
- Будьте всі живі й здорові
В селі, в місті і в діброві! –
Курка з двору заглядає,
І з пошаною вітає.
Пес Бровко забив у бубен:
- Жити будем! Будем! Будем! –
Обізвалася калина:
- Хай живе моя Вкраїна! –
Підхопили всі завзято:
- Мир хай буде в кожній хаті! –
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2016
Геть, всі змії і гадюки!
Не візьмемо ми вас в руки
І не будемо ліпити,
Малювати, ані шити –
Символ вражого насіння!
Нам Ісус приніс спасіння!
Будем Бога величати
І Його лише вінчати!
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016
Любі мої,
Навіщо вам чужі Патріархати?
Навіщо вам чуже – людське?
Найкраще в Господа спитати:
«Твоє ж бо, Господи, яке?»
А те Господнє, що у Слові,
Що нам дає Господь Ісус.
Воно одне - на кожній мові,
Бо правда Божа – з Божих вуст.
І там нема Патріархатів,
І релігійних бунтарів,
Нема ікон в руках і в хаті,
Й державам служащих попів.
Там є: люби один одного,
Не вбий, на Бога не бреши;
Не обкрадай ти брата свого.
Ісуса в серце запроси
Там вічно жити й царювати,
І бути Господом життя.
Тоді не будеш воювати –
Пізнаєш Боже відкриття.
І зрозумієш, що диявол
Кругом підсовую своє.
І через тих, хто в церкві править,
Спокусу людям піддає.
Вони несуть її на плечах.
В образі тліють їх серця,
Бо вірять їм, як та малеча,
І ще не бачиться кінця.
Та вихід є: повір Ісусу!
Покайся, Бога попроси!
Спасай заблудшу свою душу,
І гріх вже більше не носи!
Я кличу до Господа Бога - Ісуса Христа Спасителя. Коли ми дзвонимо і набираємо одну лиш цифру помилково, то ніколи не дозвонимось - це в людському суспільстві. Чомусь люди думають, що до Владики Всесвіту можна набирати будь-які цифри? І Він - мусить, зобов'язаний почути і відповісти одразу? Та ще й так, як нам здається, що правильно. Є Довідник Божий - Євангелія. Написано, що той матиме спасіння і життя вічне, хто вірить, як написано в Писаннях - Новому і Старому заповіті (Євангеліє 7:38). У Ісусі ми - одно ціле, тіло Христа і не покликані Господом воювати: під ким бути - Росією, чи Україною, чи кому мають належати храми в Україні. Роздирати її ще релігіями. Мабуть уже досить дозволяти лисичці класти одну лапку, потім другу, а потім і хвостик. Невже Українці вже настільки довірливі, що ідуть, як вівці на убій. Їх Патріарх благословляє заколотників і плачених убивців вбивати наших синів, а українці ідуть хресним походом відстоювати його владу в Україні. Такого не знайде ніхто ніде, ні в одній країні. Не дивно, що нас топчуть і нищать. Про яку вірність Творцю і Спасителю, і про який патріотизм можна говорити? Подивись, народе, на цю картинку і подумай, кого ти шукаєш: Бога? Божої волі і царства Божого, чи як допомогти москалям з середини зруйнувати Україну?
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016
Сонце! Сонечко зійшло!
Всім нам радість принесло!
А наш півник заспівав, –
Весь пташиний рід підняв.
- Люба донечко, вставай,
Очки швидше розкривай.
Доню, ти не забувай:
Перше Господа вітай,
Бо в Ісусі всім життя –
То від Бога відкриття.
Силу Він дає тобі.
Твій тягар – бере Собі,
Щоб веселою була,
І, як квіточка, цвіла.
Все дає Він для життя,
І щасливе майбуття.
Галина Яхневич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2016
ПАМ’ЯТКА.
Від гріха втікай далеко –
З ним у пеклі страшна спека!
Там вогонь, горить смола,
Вороття назад нема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2016
Ще з радянських часів у Луганську стоїть величний пам’ятник К.Є.Ворошилову на коні (це той Ворошилов, який заявив: «Ми свідомо пішли на голод, тому що нам був потрібний хліб» і з ініціативи якого напередодні Другої світової війни було винищено 36 тисяч офіцерів Червоної армії) - (витяг з Інтернету)
У грудні 2015 року у Луганську був поставлений пам’ятник вбивці народів -- Сталіну, за наказом якого було закатовано майже 2000000 українців – цвіт нації, 24000 поляків і інших національностей. Нинішні спадкоємці Сталіна погрожують народу розправою тому, хто буде голосувати за Україну. Очевидно готують народу ще одне Рутченківське поле, що в Донецьку, де таємно закопані в траншеях 50000 замордованих «ворогів» народу. На цьому полі виділено місце для побудови гаражів. Тепер, замість Меморіалів пам’яті, внуки без страху і совісті, побудували гаражі, і їздять по кістках замордованих дідів- прадідів на дорогих іномарках, копають нові траншеї, продавжують справу своїх вождів. Ганьба людині!
Не заздри ніколи злодіям,
Ні тим, хто спотворює право,
І не слідуй їх варварським діям –
Впадуть, як підкошені трави,
І горітимуть полум’ям злоби,
Також їхні ідоли з ними,
Бо Богом прокляті з утроби
Всі, разом з ділами своїми.
Бо вони ж всі танцюють на грудях
Їх предків, недавно побитих.
Брешуть підло собаки на людях,
Продовжують кров людську пити.
Вони знову копають траншеї.
Та вже не вночі, – серед днини,
Щоби вкинути люд свій до неї,
Й танцювати народу на спині.
Та понищені будуть всі вбивці,
Боввани їх і нацисти,
Всі диявольські слуги – «мисливці»,
Згинуть мислі їх вражі, нечисті.
Не лякай, не гордися, нещасний,
Не вбивай і не прагни чужого,
Бо світильник твій раптом погасне
І не треба вже буде нічого.
Сталін і Ленін більше не встануть –
Їх духи до зла направляють,
Й тими хижими птахами смерті
Вже знову над світом літають.
Поіржавіють крила залізні,
Розсиплються долі, як порох.
Потьмяніють їх погляди грізні,
Як в Леніна й Сталіна. Морок.
Тож, покайтеся, вбивці народів,
Бо часу нема – лиш хвилина!
Ті, зогнили давно, хто вас зводив,
Занечищена кров’ю людина.
Буде жити в віках Україна,
І славити Вічного Бога!
Щезне кляте насіння зміїне –
В насильства проклята дорога.
Після злочину, тепер живе четверте людське покоління, але сатана кинув їх знову у спокусу і злочин, піднявши вбивчий радянський дух, щоб прокляття продовжувалось далі. Через Вселенський Закон Божий Господь попереджує: Не поклонись ідолам; Я – Господь Бог і іншого нема Бога; Не вбивай; Не лжесвідчи – не бреши; Не пожадай чужого нічого; Шануй батька і матір, і діда, іпрадіда, і всіх, всі свої покоління, люби ближнього, як самого себе. Люби себе і своїх дітей, внуків і правнуків, щоб не вводити їх під прокляття.
Я тебе не суджу, зазомбований брате.
Я сумую у серці моїм і кричу,
Щоб проснувся і міг розпізнати,
Й не пустити у дім саранчу.
Пожере вона все, що побачить,
Не залишить нічого тобі.
Абсолютно для неї не значить:
Будеш в радості ти, чи в журбі.
Подивись на Сірійські пустелі,
Що лягли на квітучих містах,
І закрий свої двері в оселі –
Розберись: хто твій друг, а хто враг.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2016
Мій любий синочку,
До Бога іди.
Хай держиться серце
Слів Божих завжди.
Він дасть тобі розум.
Ти й мудрість проси.
Прийде не одразу –
На все є часи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2016
Ой, котуню мій любенький,
Вчись і ти, мій дорогенький,
І читати, і писати –
Досить вже байдикувати!
Бо не любить Бог лінивих,
Ще й до того, вередливих.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2016
Свинка Хрося – замазура
Й нині вмитися забула.
Любить бруд – своє болото,
Там усі її турботи.
- Ти не будь, як свинка Хрося!
Наш Господь нас кличе, просить:
«Всі прийдіть до Мене, діти,
Щоб сміятись і радіти,
Жити в радості й любові.
Шлях до Мене – в Моїм Слові!»
А Я – завше вас чекаю,
Хто прийде, благословляю.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2016
Не спалось дідові Данилу.
Всю ніч стояв біля вікна.
Стиснуло серце і занило.
«Це що мені за новина?»
Напроти – скверик, в центрі міста.
Бульдозер рив, чи щось копав.
Хтось там стояв, і тракториста
Значками, ніби, підганяв.
Коли вже рів той був готовий,
Під’їхав критий грузовик.
З кабіни вийшли два військові
Й скидали щось. «Ой, черевик…?
Людину ж тягне той, за ногу!
Це жінка,… цей вже чоловік…»
Не міг здолати страх, тривогу:
Заслаб, знеміг – похилий вік.
Коли розвиднилось, побачив
Там чорний ґрунт, три деревця,
Навколо бігав гурт собачок,
І нюшкував щось без кінця.
Котрісь вже й порпати почали
Та їх відгонив наглядач.
Відтоді дід не спав ночами,
Все наслухав: вчувався плач…
Кому казав, – «ну що ж – старенький…
Лишив, напевне, діда глузд.
Потрохи – й буде сквер новенький,
А дід – у вигадках загруз…»
«Куди піти? Кому сказати?
А може там ще хто живий?
Старий – не можу розкопати».
Пішов в Міськраду. – «Ти дурний!
Хто в центрі може закопати,
Тим більше, вбити ще й людей?
Йди звідси, діду, лягай спати!
Не сій дурних своїх ідей!
Бо за такі бунтарські дії
До каземату загримиш!
А, може, шлють тебе злодії?
Ти провокацію залиш!»
І дуже швидко дід ізнидів,
І дух свій Господу віддав.
Я не пишу, щоб ненавидів.
Пишу для того, щоб ти знав:
В чужого – серце не заплаче.
Ти правди в нього не шукай.
Не будь запроданцем, козаче,
І не продай свій рідний край.
Як пробрехались комуністи,
І вже відкрили їх архів,
Насправді, там, посеред міста,
Знайшли побитих бідаків.
А хто ж вони? То – українці,
Дівчата й хлопці. Уночі
Їх повбивали бузувірці*
Без суду й слідства – палачі.
Чому? За що? Питати марно.
Щоб рабство сіяти і жах,
Щоб мудрі згинули замарно,
В очах живих світився страх.
Червоні вбивці і нацисти
По головах народів йдуть,
І свої помисли нечисті
В лукавих посмішках несуть.
Мабуть, не знають, чи забули,
Що за таке – всім буде суд:
За всіх обкрадених, побитих;
За всіх заведених у блуд.
Звичайно, мусимо простити,
Як наш Господь Ісус простив –
Та лише в хату не пустити,
Щоб Змій Горинич там не жив.
Бузувір* - жорстока людина; мучитель, гнобитель, недолюдок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2016
Життя здається, мов вінок,
З колючок і ромашок,
Із незабудок, співанок,
Пахучих ніжних кашок.
Як ти стинав їх на стеблі,
То плакало те соком.
Життя стинає наші дні
Щодня, і рік за роком.
Дарма - у Господа нема.
Дарма - Він не трудився,
А щоб з'єднався з усіма,
Щоб Він в тобі відкрився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2016
Диваки.
(Правдива історія)
Йшов народ, музики грали. –
Демонстрація у нас.
Що є сили, викрикали
Всі разом, робочий клас:
Слава Партії навіки!
Хай живе КПРС!
Голосніше – чоловіки.
То любов, чи інтерес?
Як з трибуною рівнялись,
Натягали шию так, –
Мало жили не порвались.
Раптом вигукнув смільчак:
«Слава! Слава Україні!»
Підхопив хтось: «Навіки!»
Пам’ятаємо донині…
Дехто кажуть: диваки!
По всіх кафедрах шукали,
Визначали пильно стан.
В КДБ – там припускали:
Хтось проліз із каторжан,
Бо тоді вже повертались
Каторжани всі домів.
Хто сильніший – врятувались.
Хто – замерз, а хто – згорів.
Бо колись, у п’ятдесяті,
Українцем хтось та був,
Хто гукнув, як ті, завзяті,
Той на каторгу загув.
Віднайшли. Богдан признався,
Що то він те погукав.
- Сам, нікому не піддавався,
І ніхто не спонукав.
Чому слово «Україна»
Навело такий ось жах?
Це ж бо наша Батьківщина.
І чому ж так на ножах? –
- А ти знаєш: двадцять років,
Може, й цілих двадцять п’ять?
Безголових кілька кроків –
На папері ось – печать!
Ти – ніхто у Батьківщині!
І – ніякий факультет!...
Твоє місце – у хатчині!
Віз, батіг – пріоритет! –
Всіх так «Родіна» учила:
Таврувала, як волів,
Пообрубувала крила,
Як ЦК тоді велів.
А тепер його насіння
Йде швиденько в буйний ріст.
В серці виросло коріння,
І живе той комуніст.
Не поб’є усіх Богданів,
І не купить всіх за гріш.
А лиш ті, від Бога дані,
Зроблять свій священний кіш.
Тріснуть вражії тенета
Від Господньої руки,
Поржавіють їх багнети,
Танки, гради, літаки.
Ми – до Господа вернемось,
І ввійдемо в заповіт,
В силу Божу обгорнемось –
На сухому – вийде цвіт.
Не баріться і покайтесь.
І змиріться геть усі!
У гріхах своїх признайтесь,
Бо ви – в Бога у руці.
І ніщо ті міліарди,
Що всмоктали павуки,
Бо вони, що в авангарді, –
В пеклі перші – навіки.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679831
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 24.07.2016
Як же гарно ти співаєш,
Сонце вранці зустрічаєш –
Цілу ніч не спочиваєш,
Бога, Господа вітаєш.
Бо Один Він гідний слави –
Цар наш миру і держави.
Спів твій, пташко, cолов’їний,
Ніби, мова України!
Ти навчи мене співати –
Будем разом прославляти,
Через пісню солов’їну,
Бога й нашу Україну.
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2016
Любі дітки, славмо Бога:
Він - Життя нам і Дорога,
Мудрість наша, слава, сила,
Все, що радість і красиво.
Дуже-дуже Він нас любить –
Хай пізнають в світі люди!
Він тепло нам посилає,
Щедро всіх обігріває,
Всіх годує, одягає,
Поїть щедро, захищає.
Він – спасіння пропонує,
Хто не чув – нехай почує.
Всі приходьте – не баріться,
І Ісусу поклоніться!
Галина Яхневич.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2016