Edgore

Сторінки (1/6):  « 1»

А що в темряві нічній?

Темна  ніч  покрила  землю,ні  зорі.
Життя  бурхливе  вже  не  кипить,
Розчинилося  в  загадковій  темряві  ночі,
Страх  навіює  і  розум  тьмарить.                



Ледь  світять  вуличні  ліхтарі,
Розбавляють  чорні  краски  навкруги.
На  мить,ми  бачимо  життя,
Окутане  в  покрови  темної  ночі.



Поховалися  зірки  в  темній  гущі  хмар,
Поховалися  і  люди  по  хатах.
Ех,не  побачуть  вони  чуда,
Як  зіроньки  пробивають  хмар  небесний  щит.



І  сняться  нам  яскраві,ясні  сни.
Бо  так  і  не  зрозуміли  ми,
Що,життя  в  ночі  не  зупиняється,
А  лиш  ми,не  здатні  бачити  його.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558906
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2015


О, мамо рідна!

Все  що  у  мене  є  -  твоя  заслуга!
Може  не  став  кращим  для  тебе,
І  від  того  моя  велика  туга.
Та  нехай...уже  не  вернеш  того  себе.

Не  раз  грім  будив  мене  темною  ніччю,
Нащастя,ти  поруч  була  завжди,
-  Не  бійся,сонце,-говорила  ти  мені
А  я  обійняв  тебе  крепко  і  сказав:  -"Мамо,не  іди"

А  чи  помниш  ті  ясні  дні,
Де  пташки  над  землею  літали.
Де  ще  похмурий  дощ  не  порушив  іделії
Яскравих  днів,і  все  вокруги...

Роки  ідуть,а  зорі  світять,як  і  раніше,
Вони  не  згинуть,хоч  і  сонце  їх  затьмарить.
До  матері  любов  не  згине  і  після  смерті,
А  буде  жити  вічно  в  тій  зорі,попри  блакить,яскравій

Що  слова  мої,що  вірші?
Відкиль  вони  ідуть...напевно  із  душі  
Руку  протяни,і  пуслухай  серця  стук.
Як  завмирає  на  секунду  при  кожному  ударі.

Не  говорив  тобі,що  люблю.
Що  люблю  до  загину!
Гордовита  людська  душа
Говорила  -  ні,в  протеріч  мені.

Те,що  глибоко  в  мені  -  віддаю  тобі!
Рядки  віршів,які  родились  в  голові,
Через  душу  пропустю,
Напишу,і  тобі  присвячю.

Що  таке  час,коли  проводим  його  разом,
Його  не  існує,і  ми  цьому  раді,
Бо  в  хвилини  щастя  -  це  зайва  річ.
То  ж  забудим  ми  про  нього.

Дякую,мамо!За  яскраве  світло,
яке  ти  дала  мені,за  шлях  в  життя!
Нехай  несправедливе  воно  і  добра  в  ньому  мало,
Та  яскрово-жовтий  факел  в  темноті  не  загублю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558112
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.02.2015


Реалії

Дні  тягнулися,як  роки.
Не  зосталося  більше  людей  на  землі,
А  одні  злючії  вовки,
Що  так  і  прагнуть  розірвать  тебе  на  шматки.
Я  говорю,"Досить,люди,бути  як  тії  вовки"!
Хватить  іклами  своїми,
Впиватись  в  чужую  шкуру...
Навіщо  ж  нам  відправлятись  в  пекло,
Коли  воно  на  землі.
Тілько,помніть,люди!
Життя  закінчується,
Але  спогади  про  вас  -  ні

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2015


Ненько

Україно,ненька  рідна!
Чому  сумуєш  ти
Чому  похилилась,як  верба
Скажи,ненько,де  дітись,
Коли  бачиш,як  ти  страждаєш,
Днем  за  днем  синів  ховаєш.
Не  спиш  до  ранку,
Все  звістки  чекаєш.
А  вони  життя  не  жаліючи,
Ідуть  в  пекло  заради  тебе
За  лани  й  степи  твої  широки
За  синьо  жовтий  стяг.
Не  плач,матусю!  
Вони  героями  зостануться  для  нас.
І  слава  їх  буде  жити  вічно  в  наших  серцях!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557894
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.02.2015


Время

Боже,скажи,есть  ли  время?
А  если  да,то  где  оно?
Почему  людей  убивает,шагами  своими  гремя?
И  почему  молодость  уходит  так  рано?

Когда  уходить  буду  я,поставлю  песчаные    часы,
Лживые,но  цифрами  не  осквернненые  
И  не  буду  задавать  тебе  вопросы,
От  без  ума  мною  сочиненные.
 
Я  беру  ручку  и  лист  бумаги  
И  пишу,что  угодно,лишь  бы  тебя  убить,
А  кто-то  выстраивается    в  шеренги  
Пред  вратами  ада,''время"  погибать''

В  головах  наших  звучит  слово  "время",
Безжалостное,как  зверь  в  чистилищи  .
Это  нашее    жизненное  бремя,
В  котором  не  жди  помощи…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557793
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.02.2015


Україно!

Я  тут  родився,тут  виріс,
Поміж  баграних  степів  
І  зелених  лугів.
Серед  нічних  чумацьких  шляхів.

Хай  траплялось  -  шли  дощі,
Але  тільки  не  в  моїй  душі.
Тут  не  орел  в  повітрі  царить,
А  любов,любов  до  всього!

До  батька  й  матері,
Коханого  чи  коханої,
Любов  до  краєвидів  мальовничих,
До  неприступних  гір  величних.

І  якщо  чесно,я  мрію  тут  зостатись.
До  кінця  літ  своїх...
Гнити  в  сирій  землі,в  чужом  краї
Нестану  я  ніколи!

Нехай  закують  мене  в  кайдани  
І  поставлять  на  коліна,
Але  Україну  свою  не  продам  дияволу!
Бо  волю  українську,залізну,не  зламати!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557702
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 06.02.2015