| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Колядка
Сумний Святий Вечір
в п’ятнадцятім році
(на мелодію колядки "Нова радість стала")
Сумний святий вечір
В п’ятнадцятім році.
По всій нашій Україні
Плач на кожнім кроці.
Села руйнували,
Та в полон брали.
Так московськії катюги
Україну мордували.
В кайдани кували
Щоднини, щосили.
Люд невинний, тисячами
Заганяли у могили
Як на небі зірка
Почала сіяти,
Почав народ до Святої
Вечері сідати.
Заплакану матір
Діточки питають:
«Мамо, мамо де наш тато,
Чом не вечеряють?»
Тато наш далеко,
На холоднім Сході,
Споминає Святий Вечір
По всій славній Україні.
Вспоминає волю,
Переносить муки.
А зболіле його серце
Плаче від розлуки
(2 варіант
"Тата вороги вбили,
Села попалили.
Ті прокляті терористи,
Руїни лишили".)
А там стара мати
За синами плаче,
Мала штири соколи,
А тепер я їх не бачу.
Поможи нам, Боже,
Все це перебути,
Нашу неньку Україну
З кайданів розкути.
Ісусе, наш, Боже,
Зглянься над нами.
Дай побачити всіх рідних
За святковими столами.
О, Ісусе милий,
Змилуйся нам нині,
Даруй волю, даруй долю
Нашій славній Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
[b][i][/i][/b] Плач дитячого серця…
Жила Україна в силі та добрі,
Діти мирно гралися в нашому дворі.
Цвіт на вишні й яблуні ніжно розцвіта,
Соловей наспівував пісню у гілках…
Раптом злива рясная
Вкрила всю траву…
У дворі вже старшії
Говорять про війну.
Кажуть тато й мама:
''Не час воювать,
Всі брати-слов'яни ми,
Є одна ми рать!''
Та не зупиняється вражая орда-
Сунить і бомбить наші города!
І в країні любій, рідній і земній
Люди стали злими і сумні.
В кожнім домі смуток, горе та біда.
Тата з дому рідного забрала війна.
Хлопці молодії, друзі та брати
Одягнули форму,зброю узяли…
Молимось ми з мамою:
''Боже збережи!...
Бережи, Ти Боженько
Землю нашу рідную,
Деревце маленькеє
І звірятко біднеє.
Збережи Ти воїна
В окопі тім сирім,
В цій несправедливій,
Клятій цій війні!''
Жде солдата вдома
Син, дочка, дружина, мама і сестра.
Жде його додому вся його рідня!
На подвір'ї Шарик тихо скавучить,
Згадує у пам'яті тиху мирну мить…
Ручки я складаю, до Бога простягну
І тихенько, лагідно, щиро попрошу:
'' Боженько, Ти сильний, Боже поможи!
Всіх солдатів-воїнів додому поверни!
Ангелів Хранителів кожному Ти дай!
Кулі і снаряди від них Ти відвертай!
Країну Ти від ворога нашу захисти!
Пошли нам МИРУ й СПОКОЮ
СЬОГОДНІ й НАЗАВЖДИ!
Щоб сонечко всміхалося,
Співали знов пташки,
На гойдалці каталися
Знову дітлахи!''
Прошу тебе я ВОЇНЕ:
''За Неньку Ти борись!''
І дуже сильно прошу:
''ЖИВИМ ТИ ЗАЛИШИСЬ!”
''ДОДОМУ ПОВЕРНИСЬ!”
С Л А В А У К Р А Ї Н І! Г Е Р О Я М С Л А В А!
Нарольський Нікіта. 10 років.]6 грудня 2014 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015