| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Воїнам
Їм знову вітер люто сипле в очі
Кривавий сніг – ніхто не захотів
Хоча б на мить, серед глухої ночі
Залишитись без рідних берегів.
Вони одні. І не бояться болю,
А проти них – страшний і лютий звір,
Що проклятий давно життя рікою,
Самого пекла чорний поводир.
Вони давно вже там, щоб боронити сни
Твої й мої, і кожної людини,
Надії матерів, чиї сини
Ще не віддали душу України.
Нехай того, хто цю війну почав,
Навіки не забудуть більше люди,
Щоб через сотні літ із пекла долинав
Брехливий лай мерзенної паскуди.
І весь народ його, дурний та недалекий,
Щоб мучився повік без права каяття,
Хоч він і зараз так живе
І стиснувши беззубії щелепи
Із водки пляшкою іде у небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015