| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Где-то за окнами шевелились ветки
Словно хотели с кем-нибудь поговорить
Да, им тоже бывает грустно
Как людям смотрящим в те же окна , но уже с отсчетом назад
Только шорох не до конца еще опавших листьев
С всей силы пытается что-нибудь сказать
Но кажется некому и слушать даже
Да и зачем? - слова сегодня редко может кто понять
Наверное деревьям как-то легче
Сбрасывать привычною одежду
А человеку каждый раз обнажаясь
Склеивать приходится себя, но это, если честно,- сложно
И как-то после очередной попытки
Уже не хочется кому-то доверять
Лучше смотреть из окон , как отчаянные ветки
Пытаются к холодному сердцу достучаться опять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2015
Між трьох стежок
Тиняється розпука
Хтось краєм вуха чую, скиглить - мука
Як тінь по п»ятках все бреде
І хто куду, а вона ніде.
Тихо підкрадається
Як звір на жертву
А потім роздирає середини нутро.
Хіба так можна жити?
Ні –напевно.
Але живуть із ранами.
І як воно?
Сліди постійно замітати?
Не так же просто у житті.
Безпросвіток, відчай і глухота
Шрами ж все одно ті ж.
Зітхає старенька десь на лавочці самісінькій – одній.
І ще щось поміж тим бурмоче вслід юрбі.
Дикарка з набундюченим обличчям
Хтось думає точно про таких
А вона лише чекає свого сходу сонця
Хоч сонце вже за обрій сіло
Ще ген- коли
Чекає….
Бо пелена з душі все ж мусить зпасти
А час все тік –так , тік- так
Їй залишається лише - одне
Вслухатись, що шепоче вітер
На роздоріжжі розпуки
Аби почути, де надію безнадійній знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2015
У цегляній коробчині
З рання до вечора сидить вона
І Мопасана перечитала
Але свого щастя так і не знайшла.
Перегортає раз за разом думки
В кудрявій голові
Такій же дурнуватій!
Кричить у вуху як у грамофон
Альтер –его їй.
Образитись немає сил
І навіть більше
Сперечатись з психом?
Щось таке як у да Вінчі .
Не те пальто
А як бути точним
це дилема
Яка постійно швендяє десь на межі
Лише межа ця недалечку
Десь у верхнім шарі голови.
Ну що ще варто озиратись
І міряти лінійкою
Абстрактивізм?
Чи може вже достатньо
І час замахнутись на реалізм?
Ну так реальність штука не проста
І якось не гоже тут змішувати течії і масті
Але в інших виходить – скажеш – нє?
Тоді ти лиш дурепа у своїй холодній пачці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2015
Із клунком дід старенький бродить
Від пристані до пристані чужих душ
Крізь них як через шибку заглядає
Але що бачить там – про це ні пари з уст.
Ні! – Він не шукає таємниць
І не згрібає жменями гріхи
І навіть біль людський йому не до снаги
Він лиш до щирості добратись хоче
І не у вікно, щоб заглядати
А в двері вільно увійти.
Однак нині душі із заліза
За роки ржавістю покрилися вони.
В реальності шмат металу викинути легко
А от душу не замінеш вже.
Жорстокість, егоїзм й лукавість
Впитались мов смола в розпечений асфальт
Вже не відтерти і навіть не відмити.
А час то йде...
І так раз за разом совість по п’ятках за людиною бреде
Й надіється, ключі до хоч одних дверей таки підбере.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015
Ти хотіла росою впасти на обличчя
Вкритись холодним поцілунком весни
Стрибнути в калюжу, але все ж не переставати цвісти.
Ти хотіла просто відчути увесь біль невинних спокус
Що так довго не давав упасти тобі в пітьмі
Ти хотіла збагнути лише, хто ти у цьому житті?
Як невинний метелик сховалась в чиїсь коробочці мрій
А сама ти для себе лиш маленька комаха на долоні чужій
Може не варто ставати квіткою із семи кольорів
Може треба подумати про власну палітру в житті
Але ні ... Як же вони? Я не хочу бути бур’яном на сухій ріллі
А може час сказати- так! й малювати свою картину на зеленій ще листві.
Ти хотіла…. Але чому не хочеш зараз знайти свою колекцію в житті
Не бійся ціни, вона не має значення, коли питання стоїть:
« Зробиш ти це зараз або ні».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2015
Нічний інтим душі
Коли сон вже не є відпочинком
А лиш фільмом із сумним кінцем
Кожна ніч довжиною у нитку
Обірвати її не вистачає сил
Не тому, що не можеш, а тому що не хочеш
І хоч як полин картина гірка
Однак надранок і вона ніби шматок цукру у чаї
Солодка, хоча знаєш, що все це брехня.
Втриматись від спокуси у вісні ще важче
Ніж у реальному житті
І стерти обличчя ластиком легше тільки на папері.
Яка вже ніч? - Втомилась рахувати їх
А в голові один і той сюжет
Ніби заклинив там у підсвідомості моїй.
Що робити? – Не знаю
І спитати у кого? – Так само – не знаю
Лише за кілька сотень кілометрів - я точно знаю
Живе причина моїх нічних жахіть
Але до болю таких п»янких.
Забути!
Все!
І прямо зараз!
Кричу на себе вже у який раз
Але не просто
Викинути те, що рідне вже не лише у снах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2015
Ти йдеш весняними вуличками міста , вдивляєшся в обличчя незнайомих людей, тобі здається , що вони бачать твою суть наскрізь , тобі дуже страшно, але ти продовжуєш іти . Навкруги на тебе дивляться тисячі незнайомих людей , ти їх зовсім не знаєш, але в середині спалахує вогонь цікавості , який ніяк загасити не можеш. Хто Я в цім великім та чужім світі? – Не знаю . ” Чужа серед своїх” - це , напевно, про мене. Цікава назва для початку. Але…. Мені так хочеться відчути себе вдома, щоб це великий світ став для мене ніркою , де можна було б бути справжньою , відкритою та незалежною.
Кожен ранок я відкриваю очі і бачу смуток за вікном. Чорно-білі дерева тремтять від страху людського, будинки гордо та презирливо споглядають на нас, ніби ми нікчемні мурахи. А ясні дитячі очі роздивляються світ через вікно маршрутки. В них можна розгледіти жагу до життя. Пронизливий , весняний вітер шмагає наші обличчя , ніби мститься за щось. А небо заливає нас своїми слізьми. Паніка накриває людей хвилею страху, але ми боремося, як з лютим звіром , не зважаючи на те , що він сильніший.
Життя наше –гра в хованки, в якій ми шукаємо своє щастя, успіх, гроші , що кому не лінь, а це все від нас десь далеко заховалось. В цій грі не має підказок і легких схованок, як це могло бути у нашому далекому дитинстві. Тут все серйозніше , щоб знайти той потрібний нам скарб може пройти й усе життя , а можливо ми й не станемо тими щасливчиками, яким судилось віднайти своє бажання. Але пробувати однозначно потрібно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570758
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.03.2015
Горнятко кави на столі
Духм'яний присмак в роті
Пісок магічний сипеться в туманні дні
І накриває весні очі
І ще один ковток такого зілля
Ввійшов у голову із шахматної гри
Бути переможеним не варто
І переможцем не стати вже
Долю віддавати у руки часу
Шукати вихід на дні горнятка,
яке сумує на одинці біля плити
Мабуть, не варто
Випивати до кінця
Ту гіркоту, насправді, зефірного життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
Осіння мряка ковдрою печалі
Повільно падає на очі хризантем
І колір багряний ніби в тренді
Але бути модним не хочеться зовсім.
Вірватись би в простори часу
Змінивши напрям на Балі
А можна просто загадати
Бажання у провидиці зорі.
Та ні куди нам ті моря , планети
Ми люди наше місце на Землі
Тому закони нашої природи
Не визнають жодні суди.
Сніданки нам не в ліжко носить
Адже не дами це каприз
Останній фрукт – це сну годинка
А потім лиш щодня будильник
Кричить у вухо нам Вставай проснись.
Коли остання лампа гасне
У стомлених , сумних очах,
Згадай про кращий свій літній сніданок
Який вже скоро спробуєш ,
На жаль, лише у своїх снах....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015
Volodumura - Моє друге "Я"
Думаєш?
Про що?
Запитає німе «я» в голові
Шкодуєш?
Пізно вже дивитись у вікна чужі
Боляче?
Невже тобі ще гірше ніж мені?...
Страшно?
Так. Але ж сонце мусить зійти!
Віриш?
Тоді будинок новий збудуй в душі
Не впевнена?
А ти страхи ворогові подаруй
Самокритична?
А тут Ви, мабуть, праві… Набридло боротись з собою навіть увісні
Вільна?
Не знаю… Бо зв’язаною ще не була
Меланхолійна?
Ні. Швидше відчайдушна, бо на перехресті була
Сильна?
Так. Бо ти моє друге «я».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015
За яскравою гримасою реальних персонажів,
За смішними ролями в буденному житті,
Ховається нівчім невинне янголятко,
Яке боїться бути тим, ким насправді воно є.
Адже життя наївності не терпить,
І очі осуду чекають на слабких,
Ховатися за масками своєї театральності відверто,
Хороша панацея,
Від страху викриття для всіх.
Чого всі так ми боїмося?
Невже питання це не крутиться в нас в голові?
А може відповідь давно уже відома?
Що вся проблема у брехні.
Про щирість забуваємо ми часто,
Недумаючи про глибинний світ,
Про цінності ще того часу,
Коли закони рицарські жили в серцях усіх.
Жорстокий світ все ж болюче ранить,
Людей відкритих цьому виру мрій,
Але в кінці життєвої дуелі,
Трофей завжди на їхній стороні .
Ховатись вічно ми не можем,
Й не маєм права жити у брехні,
Ми ангели життя земного,
А не театральні циркачі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550120
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2015
Коли не знаєш ліку дням
А на вікні мов на холсті картину вже домальовує зима
Закреслені одні за одним місяці
Вирвані листки в календарі
І так було щодня …
Лише на кіноплівці пам'яті залишились ті ...спогади одні
Обличчя, імена, місця
Усмішки, й знову слова
Слова…. Їх було, мабуть, найбільше
Щирих, смішних і навіть до сліз гірких
І так кожен раз з них «ліпили» нові сюжети, що
сипались як пісковий годинник
так само все більш і більш невпинно.
Кажуть, із часом сперечатися не варто?
Хоча... закрадались й такі думки
Це те ж , що зупиняти потяг
Безглуздо, страшно, і не потрібно – так знаю, казав перехожий і не один мені
Признаюсь чесно, було тоді байдуже,
Бо аксіому цю сама ж засвоїла давно,
Однак шукала... таки вихід в іншій площині – але даремно
На вулиці усі сліди вже й так потроху замело.
Один.. два.. три ...і так півроку
Накувала зозуля ще навесні
А нині, а нині - це просто хороші уроки
І люди чужі раптом стали близькі.
Тепер в об’єктиві їх камер знову нові сюжети, герої і слова
Старі залишились лиш номери у телефонній книзі
І чекання , коли трубку візьме він чи то вона
Зупиняти потяг мені вже немає сенсу
Свою станцію не сплутаю... вже ні!
Чому ? – спитаєте - та просто, бо зветься вона
\\\"Мене чекають тут завжди!\\\"
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015