| Сторінки (1/52): | « | 1 | » |
Я замыкаю боль свою в кольцо,
Вздохнуть опять пытаюсь с новой силой.
Меня не трогает фальшивое словцо
И кровь моя не до конца застыла.
Мне не по чем отныне глаз твоих укор,
Пусть даже взор их словно изверженье лавы.
Я - сценарист, а ты - всего то лишь актёр,
И не тебе, а мне писать уставы.
Как ангелы бескрылые снуют,
Я спешно покидаю этот праздник.
Сегодня здесь кого-нибудь убьют,
Не ты ли, милый друг, теперь заказник?
Я возвращаюсь по своим следам,
Бегу во тьму и тьмою стать желаю.
Я заклинаю всех, не веруйте словам!
Пусть даже сказанным родными голосами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663654
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 03.05.2016
У кожному мовчанні істерика своя.
У кожній порожнечі - смуток.
Не змусити зізнатись в усьому до кінця.
Не змусити себе тебе забути.
У кожному "пробач" сухе "іди до біса",
У кожному "все добре" тихий плач.
Концерт завершено. Шквал оплесків й завіса,
Тікаю геть, накинувши на плечі плащ.
У кожній посмішці коварні плани помсти,
І кожен поцілунок лють несе.
Твоє кохання - найсильніше віроломство,
Наш Бог нас у любові не спасе.
Мій кожен крик обірветься тобою,
Мій кожен шаг до тебе приведе.
До твоїх ніг свою складаю зброю,
Тож відчиняй ворота в свій Едем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662936
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.04.2016
[i]Весна - це добрий час для поганих ідей. Саме навесні нам всім треба поїхати до іншого міста, напитися та закохатися, а краще все й одразу. Напитися вдома чи закохатися в когось, хто мешкає в іншому районі - це не цікаво, це не по-весняному. Таке можна зробити й взимку, й влітку і навіть восени (хоча восени краще взагалі нічого не робити, краще просто писати вірші, бо коли ти ще встигнеш їх написати?).
Весна - це наче універсальне алібі. "Підсудний, де Ви були, коли вщент зруйнували власне життя?" - До мене завітала весна.
Весна буває далеко не кожного весняного дня, буває, що вона взагалі не приходить, ще гірше - проходить повз. Я кажу гірше та думаю, хіба гірше? Не до кінця розумію, чому вжила саме це слово. Певно тому, що до мене таки завітала весна.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654758
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2016
Я відчуваю, мій час вже вийшов,
І потяг мій відійшов без мене.
Я намагаюсь казатися вище,
Та без підбор це вже інша тема.
Я намагаюсь казати правду,
Та я тій правді сміюсь в обличчя.
Я так старанно ховаю рани.
І як ми станем з тобою ближче?
Якщо я завжди сама зникаю,
Якщо ти навіть і не приходиш,
Вже й в сноведіннях тебе не бачу,
Лише слова чую, що ти мовиш...
Ти кажеш мало, та надто влучно,
Зжераєш душу подібно звірю.
Твоя любов є до біса штучна,
Тож залиши її тим, хто вірить
У ці твої балачки й твій погляд,
У ці твої нескінченні плюси.
Ти мав давно перейти у "спогад",
Та ти і досі моя спокуса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654564
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.03.2016
Мы не пьём вино на чужих дорогах,
Не клянемся в любви мимолётной страсти.
За собой оставляя всего лишь порох,
Одаряем друг друга коротким «Здрасте».
Мы скупы на взгляды в глаза до боли.
Мы скрываем правду в пучинах веры.
Зарывая мины в широком поле,
Мы бросаем чувства на дно вольеров.
Мы не чтим Богов, не спугнуть нас адом.
Мы лишили смысла первородный грех.
Облетите космос, но продажней тварей,
Чем сей люд мирской не найти вам век.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649299
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 06.03.2016
Бува, на мить лише волію повернутись
У ті загублені та спалені роки,
Почути голос твій, аби лише збагнути,
Що це на краще - те, що ми тепер на "Ви".
Як обернусь - то знову відчай серце крає,
Тож я стою, в минуле ані руш.
Та десь за досконалим небокраєм
Так неминуча буде зустріч наших душ.
Як обернусь - то знову все з початку піде,
І наново вбивай тебе в собі.
А від себе сховатися потім буде ніде
На цій безмежній темній самоті.
Бува, коли почую чиюсь пісню,
Так до нестями схожу на мою журу,
Я кинусь бігти, та вже розумію - пізно,
Яке ж це щастя запізнитись на війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2016
Мне пару вещей позабыть больно хочется:
Улыбки твои, а затем одиночество.
Твои обещанья, а следом - молчание,
И нечего дать мне тебе в оправдание.
-Ну здравствуй. "Привет." -Мы так долго не виделись.
Иль я тебе, может, всего лишь привиделась.
Спросить как дела? Мне не суть интересно...
Быть может спросить, появилась ль невеста?
Как жаль, что опять разговор наш не вяжется,
Хотя все слова в ровном счете окажутся
Не больше, чем пеплом, не стоят внимания.
Ты спросишь как я? У меня все по старому:
Есть пара вещей, что теперь стали лишними,
А так все по прежнему - пишутся книжки,
Горячий пью кофе, хожу по бульварам,
И кто-то другой мою руку сжимает.
Скорей бы стереть, разорвать это прошлое:
Те взгляды украдкой, что вовсе не пошлые.
Те слёзы, вечернею тайной хранимые,
И глупые фразы - зов сердца ранимого.
Мне пару вещей позабыть только хочется:
Ведуньи - луны колдовское пророчество,
Твоё неподдельное очарование,
Ведь нечего дать мне тебе в оправдание.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634995
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 11.01.2016
[i]коли мовчання стає нестерпим,
коли ми ролі свої переграли,
як догоріло усе натхнення,
як почуття наші повмирали,
я пропоную казати прямо -
а потім вже зачиняти двері.
давай в обличчя зливати блягу,
щоб зрозуміло було, хто тепер ми.
давай поб'ємось в серцях до крові,
та один одному пригадаєм
усе, що звалось колись "любов'ю",
усе, що ми до могил ховаєм.
давай кажи мені прямо, збав сором,
давай кажи, щоб я знала напевно,
що я колись помилилась Богом,
коли молилась тобі так кревно.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629173
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.12.2015
Ты бежишь не за целью, за кем-то,
Кем-то, кто и не знает тебя.
Ты бежишь, ты готова стать тенью,
Помни, эра теней коротка.
Знай, что тень погибает с закатом,
И ночами он снова с другой.
Это утром ты друг и приятель,
А потом... А потом чёрт с тобой.
Ты бежишь, ты готова к паденью,
Ты рыдаешь в мольбах перед ним.
Этот мир нарекает болезнью
Твою боль, ты больным же чтешь мир.
Ты в бегах, ты сошедшая с масти,
Ты - эмоции суд, дочь огня.
Возомнила, что знаешь о страсти,
Но забыла, что страсти пленят.
И как только наложница мрака
Заберет у тебя свою власть.
Ты лишь тень одичавшего праха,
И тебе остаётся лишь пасть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626269
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 05.12.2015
[quote]Если бы я знала, что эти разговоры станут только воспоминаниями - я бы записывала их заранее и учила наизусть...[/quote]
Видишь это кладбище порубленных надежд,
У каждого из нынешних в жизни оно есть.
Видишь, как надломленны, сломлены стволы,
А теперь сравни их с тем, как были сбиты мы.
Слышишь, это кладбище стонет о былом,
Раны не срастаются, каждый о своём,
Каждый о несбывшимся плачет в тишине,
Угадай о чём же так горько плакать мне.
Знай же, это кладбище порубленных высот
Хоронит падших ангелов, а ты павший пилот.
Хоронит и забытые вы канули в лету,
А я... весьма отчаянно, но всё еще люблю.
Заброшенное кладбище брошенных надежд,
Ну разве тебе нравится живым среди невежд?
Разве не прекраснее мёртвым и святым
Прахом улететь на юг и оставить дым?
Видишь это кладбище, а глядишь в глаза,
Больно? Знаю больно, но не навсегда.
Знай, любовь не вечная, гаснет коль горит,
По закономерности бытия орбит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626266
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 05.12.2015
Что будет завтра, коль оно настало,
Что будет с нами, если нас и нет.
Мне теплоты чертовски мало,
А голос твой и вовсе снег...
Меня молчанье отравляет,
Но слов полно, чтобы не спать.
Наверно ангелы все знают,
Но криков их нам не понять.
Вот ты проходишь мимо, гордый,
Я притворюсь, что в тон горда.
Вот только кто же после вспомнит,
Как горько плакали глаза.
Вот ты стоишь в толпе, смеешься,
А я в другой, где тоже смех.
Я жду, ты просто обернешься,
И небо озарит рассвет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624485
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.11.2015
Твои законы высек суховей.
И не заставят руку дрогнуть стоны.
Не больше, чем полночный соловей,
Замшелый камень, брошенный в глуши полей.
Изволят звёзды пасть на небосклоне
И ты падёшь с отличием одним –
На славу ты претендовать не склонен,
Во имя чести лишь ты существуешь, воин.
Набожности страстей мутят рассудок.
На одиночество не смея намекать,
Как солнце - справно, в одиночестве, в любое время суток,
Ты долг изволишь самурайский исполнять.
Ни вспышек страсти, ни болезненных желаний,
Ни искорки в глазах, ни доброты.
Как можно жить боями, без мечты, - не понимаю...
Так жить, пожалуй, можешь только ты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624484
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 28.11.2015
Кто-то шрамы рисует словами,
Кто-то молча способен убить.
И мосты кто-то тоже сжигает,
Ведь всегда сгореть легче, чем жить.
А любить... А любовь выбирают
Ледяные осколки небес.
Мы не ангелы - мы не летаем,
Мы лишь ждём от кого-то чудес.
Только ждём, только верим, гадаем.
И слезятся глаза иногда.
Жизнь зависит от правды - не правды,
Или правды почти, как всегда.
Кто-то вверх, кто-то вниз, мы на месте.
Удержаться бы просто и всё.
Мы же счастливы? Хоть и не вместе...
Титры. Занавес. Вот вам кино.
А любить... А любовь выбирают
Молчаливые скалы высот.
Те, что видят, те, что точно знают,
Но уже не откроют свой рот.
И не скажут вердикт в оправданье
Наших мук, наших порванных душ.
Что же фатум настойчив в шептаньях?
Ты никто. Ты холоден и чужд.
Не твои я сжимала запястья.
И забыт уж твой голос в бреду.
Слишком резко любовь путать с властью,
Но опять вне теченья плыву.
В первом встречном ищу тебя сразу,
А быть может и в каждом втором.
Не под силу понять - разобраться,
Кто из них быть достоин тобой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624264
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.11.2015
О, как люблю я ту Одессу.
Люблю тайком и втихаря,
Так, чтоб никто на белом свете
Не знал, где я нашла тебя.
Так, чтоб не знал и не пытался
Мои же повторить шаги
По той Одессе, в ритме вальса,
И в такт биению в груди.
Моя Одесса, твоё имя
Я в слух боюсь произнести.
Лишь вспоминая наше время,
С тем явным вкусом горести.
Прости мои суждения, город!
Прости, что сразу не сочла
Твои насмешки, фарс и холод
Лишь отражением тепла.
Прости, что лишь спустя два года
Пишу я эти строки здесь.
Но вот почти готова ода,
И слёз моих не перечесть.
А плачу я порой от счастья,
Что жизнь свела меня с тобой.
Моя Одесса, сколько ж власти
Имеешь над моей судьбой!
И знаешь, я бежать то буду,
Туда - к морскому ветру вдаль.
Я нашу встречу не забуду,
Ни боль, ни радость, ни печаль.
Люблю туманную завесу,
Тех волн прибой и смеха гвалт.
Но, что люблю я ту Одессу,
Мне поздно удалось понять...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624262
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.11.2015
Зачем же гнаться по следам того, что больше не случится.
Того - минувшего как сон. Того, что даже не приснится.
Отныне больше никогда я не узрю твою улыбку,
Твои небесные глаза - в них отражение ошибки.
Ты Бог войны, и твой удел - сулить упрёки и обиды,
Бросаешь вызов, а потом трусливо мчишь к своей могиле.
Ты не творец и не палач. Ты сам себе не оправданье,
Ты проиграл в один момент былые все завоеванья.
Зачем же нагло отрицать всю истину слогов и чисел.
Всю истину в твоих глазах. Все то, что впредь теряет смысл.
Отныне больше никогда я твою душу не встревожу,
Ты лишь невзрачная глава, ты тень диявольских убожеств.
Я помню заповедь, что мне была дана еще от ро́ду:
Сперва - свобода, лишь потом отдай себя в любви оковы.
Сперва - свобода. Вот и я лишь возвращаю, что по праву
Моё и мне теперь решать, что наступил он - час финала.
Не дай себя опять распять, не дай себе опять влюбиться.
Зачем же гнаться по следам того, что больше не случится.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621590
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 16.11.2015
[i]Виню тебя, что ты один такой.
Виню себя, что взор не обращаю
На тех, что мне представлены толпой,
На тех, что каждый день вблизи мелькают.
Зачем же ты рожден такой один?
Зачем же я искала с тобой встречи?
Предательски сработал вновь инстинкт,
Ведь неминуемое можно ждать хоть вечно.
И все же я виню тебя опять,
За то, что ты меня не отпускаешь.
За то, что пред тобой не устоять,
За то, что стёр в моём сознании все грани.
И пусть виновен ты, виновная и я,
И круговой поруки путь нам неизбежен.
В любви, уж если рвать - то навсегда,
Не вспоминая впредь минувшую нас нежность.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619710
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 09.11.2015
Лише хотіла запитатись:
Чи пам'ятаєш, чи забув?
Хотіла лиш переконатись,
Що ти і досі не збагнув,
Про що кричала і молила,
Про що сміялась та скрізь сміх
Зізналась раптом, що любила.
А далі - тиша. Мабуть, гріх.
А далі вітер дув в обличчя,
І ні на мить не згас весь світ -
Він проіснує ще сторіччя,
Десь, певно, двадцять п'ять століть.
Тобі і цього буде мало,
Нестерпно мало, щоб збагнуть.
Та все одно перепитаю:
А пам'ятаєш... чи забув?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617668
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.11.2015
Забувши мене сьогодні, не згадуй про мене завтра,
Не згадуй про мене потім, коли повернешся раптом
У місто, де ми зустрілись, у простір, де закохались.
Не згадуй злим тихим словом, та й просто. Мене. Не згадуй.
Якщо ти пішов, ідучи. Якщо зачинив ворота,
Іди — все це є минучим, не кажуть про це “до гроба”.
Коли вже пройшов півшляху, без мене, один, чи з кимось,
Ніколи не повертайся. Як з першого — не судилось.
Коли ти вже зміг без мене. Коли нема в серці втрати,
Ти не повертай даремно, усе, що було між нами.
Усе, що я зберігала, усе, що кортіло вбити,
Бо темними вечорами ти кинув мене. Любити.
Любити і помирати, від того, що серце мліє
Одне, мов любов — це грати, а доля — немов, повія.
Тому, як мене побачиш, блукаючу вниз мостами,
Згадай, як забув мене вчора та більше ніколи не згадуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613793
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.10.2015
[quote]Dedicated to people that were around me for the last 3 years[/quote]
[i]Одно за другим я сотру имена.
Одно за другим догорит чье-то сердце.
Исчезнут на карте моей города,
В которых любила.
Захлопнуться дверцы.
Одно за другим умирает в огне,
Ни то, ни другое, увы, не спасется.
Я долго стояла на смертном одре,
Теперь же над вами мой Рок.
Он смеется.
Один за другим придаются земле,
Занемшие губы молят о пощаде.
Не верю в прощенья вчерашних друзей,
Не верю в их сладкую ложь.
Дайте яду.
Один за другим захлебнутся судьбой,
Падут на распутье меж раем и адом,
Я жизнь именую игрою - войной,
Я смерть нарекаю неистовым даром.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609579
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 27.09.2015
[i]Я не люблю фатальные исходы,
Я не люблю свой ледяной цинизм,
Я ненавижу, когда вижу все синдромы,
Сулящие мне каторгу средь призм.
Мне крайне чужды есть теченья дуализма,
Мне крайне горько слышать твой немок упрек.
Я крайне горд, что я преверж'нец оккультизма,
Пророчащего мне великий Рок.
Мне не к чему сухие нравы и ученья,
Мне не к чему делить сей мир на правду - ложь.
В нём нету истинны, в нём есть одно влеченье -
И нечего теперь обратно не вернёшь.
Мне не признать не выигранные битвы,
Мне не понять предавших честь сердец.
Я никогда не прибегал к молитвам,
Я сам убийца, я же - и творец.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604488
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 05.09.2015
[i]Прошлоe всегда звучит заманчиво,
И ты всегда ведома им в кураж.
Ведешься как ребенок на обманчивость
И веришь ты в свой собственный мираж.
Ты ищешь оправдания отчаянно,
Но ими твою веру не сломить.
Твой выход как всегда не будет найденным
И ты вновь заречешься не любить.
Твой город предает тебя дорогами,
Которые ведут к одним мостам.
Твоя душа изранена ожогами -
Ты снова молишься своим чертям.
Ты молишься и прибегаешь к прошлому,
Оно в тебе, оно с тобой. Увы...
Забыть - осталось непозна́нной роскошью,
Воспоминания - души стальные швы.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603086
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 30.08.2015
[i]Вдыхай мою душу, люби моё тело,
Вовеки веков - до конца.
Пока наша кровь не дотла загустела -
Нам жить под укором венца.
Внимай же мой голос и не отступайся
От здешней дороги моей.
Ведомой будь мною, во мне ты нуждайся,
За мной иди в царство теней.
Забудь своё имя, забудь свою расу,
Отныне мы между миров.
Отныне нам чужды невеждские лясы,
Наш рок - предреченье грехов.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601772
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 24.08.2015
Ми такі вже близькі, та такі ж бо далекі,
Та і як нам оце тепер разом лишитись?
Я продовжую йти чи дивитись у стелю,
Та і в снах моїх стеля також, марно злитись.
Ми на двох берегах, так напевно судилось,
Я кажу: "Blame on me", але жоден не винен.
Адже жоден не знав, де є та справедливість
Та й чи є взагалі вона в нашій країні.
Ми такі ж як усі, та окремо від інших,
Був в нас шлях той широкий а тепер - дрібна путь.
Нас багато таких - полонених і грішних,
Щось придумаєм. Якось пройдемо. Мабуть.
Самозрада - напевно, найгірша із зрад,
Коли сам повстаєш проти власної тіні.
Я втомилась цуратися завданих ран
І ховатись у вічному палахкотінні.
Не докричатись до тебе. Але й не замовкнути.
Та хіба моя втеча може бути злочинна?
Наш центральний вокзал вже вкривається попілом,
Повернись. Нагадай, що є час й все є плинне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594826
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.07.2015
Коли змінити вже нічого не можливо,
Коли твій янгол вже не чує молитви,
Тобі позичить незнайомець крила,
А друг у спину встромить два ножі.
Коли душа твоя вже майже є завмерла,
Коли мовчиш собі сама німе "пробач",
Вдихни - побач, що ти ще не померла,
Ніхто не помирає від невдач.
Коли здаєтся, що вже нікуди тікати,
Коли привів твій шлях тернистий до стіни,
Ти зрозумій, це може щастя, а не втрата,
Це може Бог у влучний час тебе спинив.
Коли цей плач твою уяву заглушає,
Коли одна блукаєш поміж темних тіл,
Коли тобі не відчинили двері раю -
Постукай ще раз, стукай доки маєш сил!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2015
Нет в человеке правды, и в словах
Давно потерян смысл, все напрасно.
Я помню, небо у тебя в руках,
Ты сделал его чёрным, для контраста.
Нет в человеке света, нет и тьмы,
Коль мрака он боится, обжигаясь.
Я помню, ты сажал для нас цветы,
А нынче стала мёртвою их завязь.
Нет в человеке истины и лжи,
Он сам - вранье, он сам есть чье-то "верю!".
И я сама дала тебе ножи,
Которыми ты молча вскрыл мне вены.
И нет меня в тебе, тебя же нет во мне,
Потеряны, забыты, вальс окончен.
Нет нынче чувства горячи в вине,
Нет больше веры в силу многоточий.
Нет в человеческой душе души,
И нет тепла в твоих глазах стеклянных.
Мы, люди просто Богу не нужны,
И Дьявол нас с тобой не ждёт подавно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574150
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 13.04.2015
[quote]Кожна її любов – виснажливе
листування.
Кожне її нещастя – геніальний рукопис.
Сергій Жадан[/quote]
І знов мене охоплює зневіра,
Коли мої слова вже хтось промовив.
У тиші листування на могилах,
Поки я спала, в злагоді ранковій.
Мені ж мовчати ними до світанку,
У теркому звукописі пітьми.
Вже випита десята філіжанка,
А ми з тобою досі ще на Ви.
І ти не мариш навіть наміром пізнати,
Як володієш мною, маєш клятий вплив,
М'ні не відомо зовсім, як це подолати,
Як змолвити тому, хто не любив...
Які слова розкажуть про кохання?
А може нам й не варто розмовляти
Про це. Наче небесне покарання,
А може, то диявольска розплата.
Страшні слова... Та це - не мій початок,
Моє - це відчай, чорно-біла кров,
Найбільша з зрад є втілена мовчанням,
Слова ж повторюватись будут знов й знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572116
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.04.2015
[quote]Хочеш, розповім, як ти почуватимешся між живими
тоді, як надійде час товаришувати з мертвими?
Сергій Жадан[/quote]
Я не знаю, коли ми стали поетами...
Та якби я знав, я б заповів вказати цю дату на моїй могилі.
Бо таким датам місце лише на цвинтарі.
Або в поезії.
Як поет я являю собою найживішого з усіх померлих.
Або навпаки.
Це все не має сенсу поки ми всі ще живі.
Або вже мертві.
Бо я і ти - такі самі "я і ти" як і ми з тобою.
Допоки нас двоє.
І ти читаєш мої вірші.
А я їх пишу може і не тобі.
Може і не пишу. І не хочу писати.
А ти їх таки читаєш і знаходиш в них себе.
Та в них нема тебе.
Так само як і мене.
Так само як і сенсу, який ти там знаходиш.
Я не знаю, коли ми стали поетами...
Та якби я знав, я б заповів вказати цю дату на моїй могилі.
Бо та цвинтарна тиша так личить моїй поезії.
Або навпаки.
Напевно, мої вірші читатимуть на цвинтарях.
По чорних ночах.
Моїми віршами блюватиме, ховатиме сльози на очах
Якийсь там монах.
Ось вона слава.
Ось воно щастя.
Танцюй на кістках!
А я зачекаю...
Поки ми всі станемо поетами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570968
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 31.03.2015
[quote]Доведеться змиритися з тим,
що все мине.
Доведеться не говорити
про важливе та головне,
доведеться боятись свободи,
триматися меж.
Щастя не оминеш.
щастя не оминеш.
С.Ж.[/quote]
А кого окрім тебе вона ще буде слухати?
Та і хто ж окрім неї почує тебе?
То лише її янголи у твої двері стукають.
То лише її демони вірять в серце слабке.
Зупини її, прокляту, зупини і спини її.
Бо вона ще не зна, що мости вже розведені.
Бо вона ще не вміє ховати стежки свої.
І вона все ще кличе тебе у молебені.
Їй бо треба слова твої, ті вірші твої писані,
Їй бо треба почути твоє "все буде добре".
І нехай то вже стало потребою-звичкою,
Та без тебе вона не знайде, мабуть, обрій.
Зупини її зараз же та утримай до березня,
Бо як буде весна - вона зразу піде.
Віднайде вона сил дійти іншого берега,
Але поки що стримай її, всім на зле.
Най вона божеволює, най звертає до Демона,
Все пройде й заспокоються ті північні вітри.
І настане та ніч, запитаєшся: "Де вона?",
А вона не тікала, бо вона то є ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
Головне, щоб не забракло спогадів,
Головне, щоб не хотілось вбитися.
Інше все ми вже якось поборемо,
З іншим всім ми вже якось звиклися.
Головне, щоб і небо плакало,
Хай вже ллють ці дощі знедолені.
Та й змивають, розмиті барвами,
Мої ві́́рші недовподовані.
Головне, щоб ми чули музику,
Що лунає з кварталів Києва.
Головне, щоб усі ці вузлики
Вмить не стали одним - Гордіївим.
Головне, щоб солдати й матері
Разом сіли за стіл поснідати,
Най на серці ці лунні кратери -
Най це глупо, та буду мріяти .
Головне, щоби враз не забулося,
Як творили ми цю eternity
Аж не віриться, все минулося,
А ми навіть і не загинули.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2015
Ми загинем. А може, загиблі
Ми вже є. Ми були. То наш Рок.
Хей, врятуй же цей світ! Бо ти міг би,
Та ти тиснеш на теплий курок...
Ти знайшов в декадансі натхнення,
Ти читаєш молебен війні,
"Не люби" - найважливіше вчення,
Тож навчи мене цьому, навчи!
Що робили, але не з тобою,
Й те, що разом, та не до кінця,
Є часи - жінка па́де без бою,
І знівечить обличчя Творця.
З тих верлібрів, дощів і полюцій
Вийде наче суха із води.
Та із власних лукавих іллюзій,
Не спливе, не здійме голови.
Бо їй треба кудись-то тікати,
Бо їй треба п'яніти самій.
За вікном, може, той самий Харків,
А їй так чу́жі ці ліхтарі.
Та ніколи б вона не кохала,
Як відразу б дізнадася все.
Нас знов двоє. На різних вокзалах -
Двоє смуг на нічному шосе.
Ти знов тиснеш на теплий курок,
Та читаєш нічну молитву,
Я загину від лютих думок.
Потрапляючи в вічну пітьму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570220
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.03.2015
[quote]Пусть ветер унесёт мою молитву к небу.[/quote]
Рвется сердце на части от страха,
Будто я на страшном суде.
А потом как в бреду — запах праха -
Дара грубой и хитрой судьбе.
Разлюбил и прокля́л твои слёзы,
Ты не дождь, не вода вкуса льда.
Ты просила, чтоб я осторожней
Был. Возможно была ты права.
Темнота - лишь прислужница ночи,
Застилает мне свет твоих глаз.
Но не мучай меня, не тревожь ты
Тем, что наш не дописан рассказ.
Я плыву, проплывая за гранью.
Я всю жизнь буду ждать твой ответ,
Толк хранить тайну вазы хрустальной,
Если роз в ней вовеки уж нет?
Ты была мне и солнцем, и бурей,
Заставляла бежать в южный край
Самых страшных желаний и дурий.
Воскресила убитый наш рай.
Ты была. Впрочем ты осталась.
С кем теперь провожаешь закат?
Может память, а может усталость
Дико давить сегодня в висках.
Помнишь ли, что улыбка – податель?
Что любого спасёт ото зла.
Верь лишь ей, а не мне, я - предатель.
Я погиб. Я не смог до конца.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569883
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 27.03.2015
Шкода, що ми тепер не вороги....
Шкода, що ми тепер такі безликі.
Мені так байдуже, з ким ти цю ніч провів,
Тобі так байдуже, жива я чи убита.
Шкода, якщо зустрінемось колись,
Не привітаємось та навіть не всміхнемось.
Шкода, що все, у чому ми клялись
Розвіялось, мов попіл - й обійдемось...
Шкода, що ти не чув мене, а я...
Не встигла дотерпіти до фіналу.
Шкода, що закінчилась ця війна,
Немов дешева простолюдна драма.
Шкода, що я не пам'ятаю нот,
З якими люд приходить до могили.
Шкода, що з серцем скоїла аборт,
Шкода, що ти не визнаєш провини.
Та не шкода мені, що втратив ти мене!
Ні, не шкода мені, що клятий біль розлуки
Скривавить твою душу врешті-решт,
Та не шкода мені, що я - твоя отрута.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569843
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.03.2015
А ти знаєш, що прикро,
Що безглуздо та дико:
Що хотіла б сказати -
Те пишу у листах.
Я скорочую сенси,
Ніби так і потрібно,
Ніби я в тому винна,
Що людина, не птах.
Й моє небо чорніє,
Квітень морозніше січня,
Занадто довга доба,
Надто печальні є ночі.
І те, що досі для мене
Здавалося звичним,
Бачити звичной мене
Чомусь вже зовсім не хоче.
Та я і зовсім не знаю,
Хто ти і звідки ідеш ти.
І як у нашому світі
Це все віднині зоветься.
Якщо мости вже зійдуться
Можливе навіть безсмертя,
Тоді чому ж ти не чуєш
Мого замерзлого серця?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2015
[quote]А таких, як ми з тобою, не пускають навіть до церкви.
Бо за такими, як ми, в церквах мироточать ікони.
Сергій Жадан
[/quote]
Печаль мене застигла в вокзальному повітрі,
В мені ж вона проявиться вночі.
Під проливним дощем моє життя є ритм,
Та щастя моє в тому, що дощіть.
Ти знав чим пахне дощ? Для мене – хіба вірой,
Той, що несе в собі надію – новий день.
В часи на кшталт таких ніхто вже й не потрібен,
Ніхто, з оточуючих смуток мій, людей.
Спитаєш ти мене: «Який на смак він, дощ твій?»
Скажу: «Як та дитяча карамель,
Що стерлася із пам’яті, пішла в долину мрій»,
Лякаючий дома, дворняг, людей.
Тепер спитай, що я. Триєдність декадансу,
Символіки та імпресіонізму,
Безмежний пошук світла у ногу з резонансом.
Осудження: «Грішно́ бути артистом».
І вільним бути грішно, таки такі закони,
Тому ми навіжені маргінали.
В ночі безмовнім шепітом руйнуєм перепони,
Вином із забуття їх поминаєм.
Ти скажеш – «Не з ума!», та я по волі в трансі,
Чого вам не прийняти, філістери.
Тож ти махнеш рукой, а я віддамся танцю,
Кидаючи кайдани ці мерзенні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2015
"А к чёрту, Каин! Это было прекрасно! " -
Скажу я, когда все утихнут.
Останься, Каин, твоя жизнь не напрасна,
А люди... а люди погибнут.
Послушай, Каин, ты ведь проклят отчасти,
Останься со мной до утра.
Ведь я человек - я палач твоей масти,
Прости мне, что я такова.
Каин, среди мрака, твой си́луэт светел,
А мы... как и прежде в тени.
Ответь мне, Каин, коль весь мир - это пепел,
Во имя чего мы пришли?
Поведай, Каин, свою горькую сущность,
Пока наши звёзды горят.
Пусть люди кричат: "Твоя слава - бездушность",
Но ночью то люди те спят.
За что же Каин, даже ангелы наши,
Не могут нас соединить?
Мой - в призрачном небе, а твой - век как падший -
Не велено рядом ходить...
Но помни, Каин, это было прекрасно!
И ангелы наши вдвоём
Приснятся тебе и поверь не напрасно,
Я буду... я буду с тобой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568856
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.03.2015
Убий своє кохання наостанок!
Вбивай його, поки не оживеш!
Допоки небо озаря світанок,
Забудь того, чіє ім'я клянеш!
Воно тебе з минулим не з'єднає,
І крила тобі більше не надасть.
Вітри ті як пісні тепер лунають,
Несуть по світу присмаки нещасть.
Жура про те, чого так і не сталось
Засне в тобі на вічність і на день.
Все ж сгасне світло, хоч колись здавалось,
Без світла того в нас нема тіней.
А тіні є. І ти є. Прокидайся!
Поглянь на світ без завданих образ,
Нема тепер чого тобі боятись,
Дозволь своїй душі співати джаз!
Відчуй ж скоріш омріяну свободу!
Ступай на шлях туманний і слизький.
Стихає навіть небо після грому,
Пробачивши зруйнованих надій.
Бо ти ж жива! В тобі життя безмежне!
І молодість, і музика, і сміх,
І вистражденна болем незалежність -
Яка віднині краще за всіх втіх.
Заблукана серед оксиморонів,
У галасі нікчемних грюкотінь,
Ти плачеш - краще помолися Богу,
Щоб всі пішли, та Він не залишив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2015
[quote]Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі.
Ліна Костенко[/quote]
Не гаси мою боль сигаретой.
И не смейся пожалуйста. Тошно.
Слишком быстро закончилось лето,
И всё праведное стало ложно.
Не гаси мою боль сигаретой,
Надоел этот дым - односложно.
Мы играли как малые дети,
Так уверенно, неосторожно.
Ты полюбишь ещё, будешь счастлив,
А быть может сейчас уже любишь.
Я же - тернии сквозь так напрасно
Забываю, силком мил не будешь.
Нет, не будешь, ресницы не дрогнут,
Не забьются сердца в унисоне.
Чувства выпуклые, а разум вогнут,
И вся жизнь под чистую спросонья.
Не топи мою боль в алкоголе,
Я не та, что любовью похмелье.
Мне б невольною или по воле
Оставаться в оковах забвенья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568323
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 21.03.2015
И вновь кружится голова -
Междоусобная война:
Как жил и умирал поэт,
во мне он молвил как эстет.
Во мне он молвил, был он мной,
Моей он правил головой.
Не овладевший сердцем только
Жил без души, как это горько!
Как это горько, где же смысл?
И где же тормоз? Слишком быстро
Поэт завладевает мной
И вновь мой разум отключен!
Он отключен, он околдован,
Попал в капкан поэта, скован!
Я - лишь артист, я - слова маг.
Не вам судить, что я не прав...
Я был не прав? Не я , поэт!
Поэт мной правил целый век!
Поэт устами что-то молвил,
Поэт меня и вас угробил.
Поэту вновь в глаза гляжу -
Себя в них еле нахожу.
Я позабыл, что чуден свет.
За что я стал тобой, поэт?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568313
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.03.2015
Не надо кричать мне, что я изменился,
Не сдергивай вниз этих тёмных очков,
Душа переполнена, ей нужно слиться,
А мне - затереть все рубцы от оков.
Не надо внушать мне, что я больно дикий,
Не стоит пытаться что-либо сказать,
Раз дверь существует, в неё надо выйти,
Да так, чтоб забыть путь обратно - назад.
Не надо смотреть мне в глаза, в них же пусто,
Не делай ошибок, которой был я,
Ведь все эти чувства - лишь ложь, не искусство,
Любовь, как и звёзды, живёт до утра.
Не надо страдать, мир и так лицемерен,
Не стоило верить мне, как и сейчас,
Ах, был бы я пьян, но к чёрту я трезвый,
Ах, если б минута, но так прошёл час.
Не надобно слёз, ни к чему утешенья!
Я сразу просил все надежды прогнать,
Храни жизнь во пламени - без сожаленья,
Мол завтра умрёшь и не жалко терять.
Не надо кричать мне, что я изменился,
Не надо жалеть, что мы стали чужды,
Раз сердце разбито, и я бы разбился,
Да что ж мне разбитым, когда цела ты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568010
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 20.03.2015
[quote]Не можна йти вперед, повернувши голову назад.
Є велика ймовірність, що не туди зайдеш.
Така шизофренія.
Жадан[/quote]
Скажи мені, любий, чим пахне той Київ?
Бо я скажу - болем, обпаленим листям...
Бо я скажу - зрадой, а часом - і кривдой...
Тож нащо так тягне мене в тоє місто...
Приїду - і сльози.. Прибули раніше...
Як знали, що буду, чекали, либонь.
Ніхто не почує, ніхто не вколише,
Ніхто не зігріє замерзлих долонь.
"Привіт, я вже поруч, десь біля Подолу..."
Та тільки не ти тепер мій адресат...
Вкажи мені, любий, дорогу додолу,
Лише не дивись, як ці руки тремтять.
Приїду - і холод. З вокзалу в обличчя...
"Не твій це є дім!" - прошепочуть вітри.
"І він - теж не твій!" - голоси потойбіччя.
Не мій це є дім.. та і він теж не мій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567996
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.03.2015
То, что мы лечим - не лечится.
Оно - в ночных разговорах.
Но если долго помучится,
То обрисуется повод.
В глубинах глаз отражения,
Не миражи, не мечтания.
И больше нет уважения,
Есть только парочка тайн.
На право - лево рассказанных,
И даже первому встречному.
Прости, что так безнаказанно
Я продаю наше вечное.
Еще вчера так желанное,
У всех богов вымолимое.
Теперь оно просто данное,
Коль быть хотелось любимою.
То, что мы лечим - не лечится.
Как не кричи - не забудется.
Уж лучше б просто мерещились
Эти осенние улицы.
Эта листва припылённая,
И голос автоответчика.
Свободой ожесточённые...
То, что мы лечим - не лечится.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567551
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.03.2015
[quote]Никаких объяснений. Они слишком отдают пошлостью. Любовь не терпит объяснений. Ей нужны поступки.
Эрих Мария Ремарк [/quote]
Пора принять. Пора смириться
С тугой повязкой на губах.
Пора проснуться - убедиться,
Отныне место нам лишь в снах.
Пора уйти, чуть хлопнув дверью,
Пора прощенья попросить
У тех надежд, что ходят тенью
За мной и что так рвутся жить.
Пора понять, пора забыться.
Пора забыть твоих глаз цвет.
Пора с самой собой проститься,
И выжечь с памяти сей бред.
Пора, закрыв глаза, не плакать.
Не плакать больше никогда.
Как кстати под ногами слякоть,
Как кстати кончилась зима.
Судьба зовёт, судьбе я верю,
Судьба курс держит на стоп знак.
Так шла четвёртая неделя,
И я теряла тебя в снах....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567548
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.03.2015
[quote]ти би примчала, всупереч всім листам,
назад — де високі дими і гарячі стіни,
напевне знаючи, що навіть там
ти його не зустрінеш.
Сергій Жадан[/quote]
Ти бачиш – я вижила, в мене два серця,
Одне - для людей, ну а інше - собі.
Одне переломлене, інше - не б'ється,
Його не побачиш на тій самоті.
Його не віддам цьому виміру й то́бі.
Його збережу до останнього з днів.
Те серце - єдиний мій шанс взнати волю,
Відчути омріяність знищених снів.
Ти бачиш - я вижила, я буду жити.
Як зорі, що впали, розбиті у вщент.
Як дивно! Що ти мене вчив, як любити,
А сам не любив... ну хіба що абсент.
Ніколи. Й нікого. Й нікому не молвив:
"Кохаю тебе" або просто "Не йди".
Твій голос солодкий, слова твої - холод,
Як швидкість шукати в стоячій воді.
Ти бачиш - я вижила. Навіть без тебе.
Вже місяць минув, а я, віриш, сама.
Промови твої - більш мені не молебен,
Бо так закінчилася наша зима.
І хто ти тепер? Не чужий. Не колишній.
Ти - притарна марність, для інших все ж "мій".
Для мене - заблуканий гість потойбічний,
Більш грішний за мене, бо надто святий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2015
[quote]Небо за її вікнами буде холодне й зелене.
Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну.
Хай забуває про все.
Хай забуває навіть про мене.
Лише про мене хай забуває в останню чергу.
Сергій Жадан [/quote]
певно, мала минути зима, аби вона прокинулась,
аби вона віднайшла правильного рішення, мало минути життя.
і все, що після життя.
і все, що поміж життями.
аби вона відчинила вікна за подихом свіжого повітря
та побачила той самий Харків, що вона його так не любила.
а кого любила? та й взагалі, любила?
що таке "любила"? то вже інша тема,
а можливо "інших" і нема... напевно.
певно, то був вечір, повний місяць тощо,
бо вона ж так вірила в усі ці чари ночі.
змалку ворожила, наче б й не мольфарка,
наче б і не вміла, наче то є жарти...
то тепер минуле, знаєш, все минає...
й зовсім неважливо, що вона програла.
може й не програла! хто таке удумав? їй таке наснилося?
завжди їй снився бред...
найбільш абсурдний, той, який осудять.
то її натура, тож respect it, friend.
може то був ранок.. біс його вже знає!
то є неважливим, то є єрунда.
бо вона вже вільна і їй так всерівно:
хто кого покинув, хто кого кохав...
бо зима лишила, значить, все позаду.
час вже прокидатись і нарешть знайти
вельми необхідний вихід з тої гри,
поки ще жива, поки не загралась,
поки не минуло все оце життя.
і все, що після життя.
і все, що поміж життями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566887
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 15.03.2015
[quote]І навіть не зателефонуєш їй при нагоді;
тому що іноді варто померти, аби зрозуміти,
що це й було життя,
і тому що слід іноді стулити повіки, щоби побачити
з якого боку сновидіння ти знаходишся....
С.Ж.[/quote]
В моїй весні тебе нема,
Я бачу світло, чую небо.
Мені то що? Тепер сама,
Без зайвої алкопотреби.
А ти доп'єш те все до дна,
Немов так треба, мов так краще.
Підеш до іншої... Вона,
Можливо, стерпить твої фальші.
Чуже, гаряче те дівча,
Можливо, буде більш слухняним,
Можливо, буде більш дурна,
Але вуста такі ж багряні...
Цілуй же їх, мерщій цілуй,
Немов то я й вуста мої то.
З ней іншу казку намалюй,
Яка згодиться вашим дітям.
Живи, п'яній, твори, борись,
Між цим та іншими світами,
Які ти знати не зволів,
Я збережу їх поміж нами.
Бо ти не знав-таки війни,
Жив серед крові та не бачив,
Як швидко змінюються сни,
Як вмились очі, що не плачуть.
Та вже весна... Поглянь, весна!
І всі слова втрачають важність.
Лише знесилені сніга
Шукають тебе скрізь туманність.
Лише сніга... Та вже не я.
То вже не я, що тобі сниться.
То наче не моє життя...
Минулорічне зв'яле листя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2015
Ти just повинен здогадатись,
Повинен поруч бути й все.
Я так боюсь тобі зізнатись,
Що це кохання в м'ні живе!
Мені так страшно, я безсила
П'ред почуттями, що німі.
Та ти не мій, хоч і красивий...
Від тебе в мене лиш листи.
Забути? Думала, що можна,
Але вартуєш ти у снах.
Слабка я стала і безбожна,
Тебе чекаю на мостах...
Сама ходжу по ним даремно,
Бо є місця, що лиш для двох...
На тому березі ти певно,
Ти - там, де світло, там, де Бог...
Ти - там, мене там вже немає,
Мабуть, ніколи й не було.
Нащо ж м'ні так багато жалю?
Розплата за яке це зло?
Чекаю. Вірю. Й так щоночі.
Навіщо, скажуть. Й справді, why?
Це ж звідки стільки сльоз у очах?
Де ж взяти сил на "прощавай"?
І як змиритись, ти не кращий?
Як змусити себе ожить...
Якщо помру - мене пробач ти,
Це ти за вічність, я - за мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561668
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.02.2015
Без сліз і слів, що так невчасно
Прийшли і сказані були,
Від недосипу чи то мли,
Нас роз'єднали. Навіть страшно.
Що ті слова, якісь слова ...
Над нами мають таку владу!
З життя зробили клоунаду,
Вмить спростувавши всі єства.
Навкруг війна, війна і в нас
Не вороги...скажи, що друзі!
Дивись, я на фінальній смузі,
Де всі танцюють падеграс.
А я стою, я крижанію,
Бо вже не чути тих промов,
Що ти казав серед розмов,
Я кажу ні. Я скаженію.
Цей чорний колір вже не мил
Моїм очам, хіба ще бачать,
Це саме він так необачно
Тебе забрав у вимір рим.
Я ж - поза рим. Себе руйную.
Та повертаюся на старт,
За фразами, що лишив Сартр:
"Мені байдуже, що існую".
Мені байдуже, що жива.
Це ти є той, хто вчив як жити,
Радіти, вірити, любити...
А що тепер? То лиш слова ...
Слова, як сльози, так невчасно
Прийшли і сказані були,
Від недосипу чи то мли,
Слова... Вони катують щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552049
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.01.2015
Я стал другой,я стал холодный,
Повсюду злостью окружённый,
И поражённый изнутри,
А ты люби меня, люби ...
Люби таким как был, как буду,
И даже тем, кем стал сейчас,
Ведь твоего так жаждут губы
Прикосновения хоть раз.
Я стал другим, не шибко гордым,
Потух в глазах тот волк голодный,
И я погас, как лунный свет.
Зачем хотел я знать ответ?
Зачем мне знать? Раз жизнь - забвенье ...
Привык страдать, привык искать,
Душе моей родней сомненья.
Ей правду, видно, не принять.
Я стал другим, но кто заметил?
Я вновь стал тем, кого не встретил.
Кем бредил ночью, утром, днём.
Я мёртвым стал, а ты живой.
Но обрела ли ты то счастье,
Что я готов был подарить?
Навстречу ветру окна настежь -
Так легче, проще уходить.
Я стал другой,я стал холодный,
От солнца света отрешённый,
Не отражённый в зеркалах -
Немой, забытый, вещий прах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550628
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.01.2015
Вона була така сама як я,
От тільки він погрався з ней та кинув.
Вірніше кинула його вона.
Та він був the most perfect привід.
А я була заміною її.
Так само бавилася кавой і абсентом.
У той же шлях мною складалися вірші,
Така ж апатія в мені була до смерті.
Однаковий в нас колір був очей.
І схожі в нас із ней були питання.
Ми сенс шукали в кожній із речей,
І прагнули до права на повстання.
Однаково він ставився до нас,
Та жодная такого не стерпіла.
Ні геніальності, ні тих шаблонних фраз,
Що, окрім нас, казав він кожній милій.
Вона була така сама як я...
І він її ніколи не забуде.
Та я піду, як і пішла вона.
Хай він шукає звідки вітер дує.
Хай ловить вітра в полі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550623
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.01.2015
Есть в жизни искусство – уметь отпускать,
Уметь попрощаться и не обернуться.
Да так, чтобы слёзы потом не считать,
А кратко, судьбе подмигнув, улыбнуться.
Я это искусство учу по ночам,
Картины пишу, а потом их сжигаю.
Ты ходишь по воску, а я – по свечам,
И чувства мои еще больше дичают.
Нет силы в словах и бессильно молчанье,
А память лишь взгляды хранит.
Порою так легче – понять сквозь объятье,
Что вот он – твой час уходить.
Пора. Отпускаю. Прости, отпускаю.
Остынь же навеки, прошу.
Остынь, моё сердце, мы вновь заигрались,
Люблю? Не люблю? Не люблю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550267
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2015
А хто ти є? Не вартий навіть миті цього суму,
Світ не повинен руйнуватись через тебе,
Ти захотів піти – іди. Та пам'ятай,
якщо ти хочеш йти, то йди,
тому що хочеш, не тому що треба.
Іди. Босоніж по тонесенькій цій кризі.
Світ не впаде, світ не моргне і оком.
Бо твоє серце кригою подібне криці:
Не тане, а якщо й розтане,
то вир і з’єднання води із оцтом.
Іди. Тікай. Як розчиняється із часом післясмак,
Закований у фрази, виміри, хвилини,
Зі сну важкого – наче до пліч в снігах
Летиш. А вітер - шовк, немов життя в руках,
яке ти мнеш та душиш, що є сили.
Іди. Метафори - не кращі аргументи.
Як зайва кома, поміж нас сумнівна відстань
Про все, що я кричу, тут пару строф напишу.
І все. Завіса. Можливо,
то така нікчемна наша дійсність.
І сенсу в ній нема. Пуття в ній мало.
Що встигли вигадати - те і пожинаєм.
І фізика програла метафізиці,
А ми? А ми давно програлі, бо маємо за перемогу
давно вже сповнені бажання.
А ти клянеш цей світ, бо надто молодий ще.
Все поетичне дійство назване гріхом.
Забудь про це. Іди, коли так волиш.
Ступай по тих місцях, де величаві
в своїй ганьбі були Гомора і Содом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550266
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2015
Вона вважала вальс за танець суму,
Та вряд чи можна втнути наодинці
Його. Це ж фатум, від якого пусто?
Це ж ним здіймаємо ми вир в глухій криниці?
Минула річниця, уже другий січень,
І знов летимо ми круг наших орбіт.
В мелодії вальсу, з дощем цього світу
Ми справили рік – то, либонь, одболить.
В січневих морозах застигли навічно.
Їх криж’ні обійми. І ми – десь у них.
Хоч будуть віки ще по тому всіх вчити
Щоб в крижанім серці любов берегли.
Не знаний м’ні відчай, хоч в ньому я суть,
Зі мною він завжди, ятриться тугою.
Живу – і я знаю, що хибно іду
Наосліп, у небудь, лишень за тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2015