Анастасія Лісовська

Сторінки (1/5):  « 1»

Намалюю твій погляд. .

Намалюю  твій  погляд
На  чистому  аркуші  літа.
Розіллється  тепло
Від  яскраво-природних  зіниць.
Я  хотіла  тебе
У  метро  чи  в  під’їзді  зустріти,
А  знайшла  у  багряному  спалаху
Літніх  зірниць.

Віднайду  я  твій  подих
У  теплому  клекоті  буднів.
Він  розшарпає  землю
Й  зірвуся  пелюсткою  вниз.
Я  хотіла,  щоб  ти
Бачив  зорями  наше  майбутнє,
Ти  ж  відлунням  печальним
у  наше  минуле  дививсь.

Заховаю  свій  спогад
У  терпкість  густого  туману.
Розітру  тихий  біль
На  сухі  порошинки  століть.
Ти  віддав  наше  літо
Осінньому  смутку  зарано.
Я  не  зможу  тепер  ні  відчути  тебе,
Ні  зігріть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015


Ода сонцю!

Сонце!  Сонце!  Я  в  морі  сонця!
Я  пірнаю,  тону,  живу!
Я  тягнуся  до  тебе,  сонце,
Я  до  тебе  в  блакить  пливу!

Обцілована  теплим  сміхом,
Ластовиннями  зацвіла.
Небо!  Радість!  Жагуча  втіха!
Я  у  сонці!  Така  мала!!

В  жовтій  спеці  як  в  ополонці,
Задихаюсь,  тремчу,  сміюсь!
Захлинуся  гарячим  сонцем!
До  безпам’ятства  ним  нап’юсь!

Барви  й  світло  в  шаленій  гонці,
Аж  вихлюпується  блакить!
Сонце!  Сонце!  Я  в  світі  сонця!
Воно  щастям  в  мені  горить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015


"Похмурий ранок. . "

Похмурий  ранок.
Вороння  кряче.
І  тіні  в  стріхах  ще  гнізда  в’ють.
І  кава  в  ліжко.
Така  гаряча,
Така  пекуча,  яку  не  п’ють.

Похмурий  ранок.
Сіріє  небо.
І  сірість  терпне  в  твоїх  очах.
Я  добре  знала.
я  йшла  до  тебе.
Я  йшла  від  тебе  в  своїх  думках.

Похмурий  ранок.
Гаряча  кава..
Нестерпне  завтра  –  байдужий  ти.
Якби  ж  то  знати
Де  переправа.
Як  можна  смуток  цей  перейти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015


Сніговиця

Сніжинки,  як  білі  вівці,
тікають  від  сонця-вовка,
Ховаються  в  поміжліссі
осінньо-засмаглих  трав.
Які  вже  давно  заснули...
і  мабуть  їм  літо  сниться,
і  мабуть  їм  заздрить  вітер,
який  вже  сто  літ  не  спав.

Сніжинки,  мов  білі  вівці,
пасуться  на  скронях  неба.
Їх  вабить  його  прозорість,
його  незбагненна  суть.
І  дивляться,  мов  у  вічність,
із-поміж  прасонних  стебел.
Збивають  нестримним  гуртом
танцюючу  каламуть.

І  в"яжеться  тепла  ковдра
для  сонних  беріз  і  сосен.
Між  біло-пухкої  вовни
сни  радістю  заплелись.
Виблискують  срібні  спиці...
Тьмяніє  спогад  про  осінь...
Сніжинки,  мов  білі  вівці,  
Під  хмарами  розбрелись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015


Тихі плеса твоїх очей. .

Тихі  плеса  твоїх  очей
Зігрівають,  мов  кава  мокко.
Розчинитись  в  них  ненароком  –  
Це  найлегше  з  усіх  речей.
Це  найтяжче  з  усіх  речей  –  
Не  піддатись  твоїм  долоням,
Не  лишитись  навік  в  полоні…
В  тихих  плесах  твоїх  очей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015