| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Хочу кричать, но кто услышит?!
Ту боль в груди так просто не унять
Горит свеча, и музыка все тише...
Идут минуты.... теперь я не твоя.
И день как вечность, а ты никак не ближе,
все жду тебя, хотя надежда умерла...
Один полёт решает жизни
Один полёт, и он был не туда...
В уме та ночь, когда я улетела,
А ты за мною вскоре, но не вслед,
Слеза солёная сжигает тело
Я жду еле дыша один лишь твой ответ.
Тёплый ветер, солнце, помню ненавидишь...
Так все напоминает о тебе.
Ты лучшее что было в моей жизни
Лишь за тебя молюсь судьбе...
Свеча, которую я так и не зажгла
- сгорела слишком быстро.
Мы думали что это я ушла,
обман со всех сторон, жестоко, эгоисти!
Один полёт, решила все судьба,
Что ты не мой, и хоть стреляй - напрасно,
я покорила чёрный список ста..
поверив в чувства, зная что опасно.
Я научилась как-то быть одной,
но не пойму как без тебя...
умою чувства горькою слезой
и гряну в путь за счастьем в никуда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710448
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.01.2017
Така пора що без надії
Тебе зустріти хоч вві сні
Минув той час й ми полетіли
У світ.. у ці численні дні
Які без тебе й не з тобою
Такі пусті й несуть в собі
Лиш спогади й примарні мрії
Де я, де ти, де ми одні
Кричу сама собі - не треба
Кричу в душі до болі й сліз
Переступи себе, він тобі не треба!
Та я щоразу вибираю біль…
Безсонна ніч…котра вже по рахунку
Я присвячу її тобі
Ти десь там є… й по той бік ночі
Відчуєш ніжність у ві сні
Чи ти згадаєш ті хвилини
Що несуть в собі безцінні
Миті зтерті впорох,
Що розлетівся по землі
Я тут, все тут, а ти все далі й далі..
Чекаю, замість крапки ставлю смайли
Не знаю ще чи є чого чекати
Чи та надія є..
Не знаю і не хочу знати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014
Світ забруднений злим духом
Наївність втіх таїть в собі усмішка
Люди бачать в грішному спокусу
Лиш до пекла веде ця доріжка
Коли бачиш навколо лиш заздрість
Коли підступність – це фірмова фішка
Тоді хочеться в зорях пропасти…
Що кричати? До кого звернутись?
Що порадять? .. І хто? – головне!
В голові, мов від сканера видно - у всіх лиш одне..
Чому так? І чому ти самотня?
Хтось все ж вірить отим злим чуткам
Ти одна, і ти знаєш , так легше
Дала волю своїм почуттям..
Ти літаєш, шукаєш стежину
Що до щастя тебе приведе
Ти живеш і не ждеш ту людину,
А вона лиш тобою живе
Стільки всього все ж сталося…прикро..
І надії вже майже нема
Ти не віриш нікому, й ти звикла
Й ти одна в цьому світі, ти майже одна
Зимній вечір. Так тепло…й не дивно
І в душі вже не холод й туман…
Сталось так і ти в цьому не винна
В голові від думок лиш дурман
Думаєш все те що було, згадуєш кожну мить
То сльоза бринить безупинно,
То усмішку не зупинить
Ти не віриш що так може бути
І що це не ілюзія снів…
Те що серце тримає, не пробуй позбутись
Навіть як сильно ти б цього хотів….!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014