Людмила Яблонська

Сторінки (1/84):  « 1»

А завтра буде зустріч…

Хліб-сіль,  зустріч.
Сльози  прощання.
Початок,  продовження
Завершення,  надія.

Прощення  ,  тривога.
Тремтіння  ,  розпач.
Сьогодні  прощання...
Завтра  зустріч...

06.06.2018  р.
Яблонська  Людмила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2018


Історія кохання.

Зустріч.
Прощання.
Дорога.
Вітання.

Побут.
Чекання.
Віра.
Кохання  ?

Надія.
Сподівання.
Зустріч  !
Прощання...

07.06.2018  р.
Яблонська  Людмила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2018


Кор-ролева (байка )

Купила  корова  велику  корону.
Мостила  ,  крутила,на  роги  кріпила  -
то  зліва  впаде,  то  на  очі  налізе...
Ніяк  не  вдалося  вкріпити  корону.

Лиш  корінь  у  слові  єднає  корову
з  величним  званням  королева.
Лиш  корінь  у  слові  -
не  чуюючи  далі  різності  слова.

Кріпи,  не  кріпи,  але  ти  знову  корова.
Ті  роги  здалека  затьмарять  корону
Ті  звички  ,  що  личать  тварині
Ніяк  не  личать  людині...

17.02.18р
Людмила  Яблонська.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794345
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 04.06.2018


А я чекаю…

Сріблястий  дощ  з  золотими  прожилками
проходить  поруч  за  вікном,
а  я  чекаю  на  любов  з  золотими  хмаринками,
що  зливою  зійде  на  нас  обох.

Людмила  Яблонська
03.12.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2016


Плин життя.

Молодість  скаче,
Зрілість  споглядає,
Старість  за  руку  тримає.
Так  і  час  минає..

Людмила  Яблонська.
04.11.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699288
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2016


Я хочу знову й знову…

Минуле  не  має  вороття,
Минуле  не  має  правди  в  сьогоденні.
Мене  залиш  минулеє  життя.
Я  хочу  знову  й  знову
Відчути  весняний  подих  у  душі.
Я  хочу  знову  й  знову
Відчути  подих  у  коханні.
Я  знову  й  знову  ...
Я  жива...

Людмила  Яблонська.
20.10.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2016


Все з розуму ті весни зводять…

Очікую  від  тебе  слів  -
Люблю,  навіки  разом  будем...
Але  слова  пусті  лунають  з  уст  твоїх  -
Зайду,  чекай,  я  скоро  буду...

Немає  часу  на  чекання.
Проходить  поруч  плин  життя.
А  я  лише  очікую  на  тебе.
Все  з  розуму  ті  весни  зводять,
Але  минуле  не  має  вороття...

Людмила  Яблонська.
20.10.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2016


Ха-ха…

Ха-ха  сказати  хочеться  тобі.
Хі-хі  у  відповідь  іде.
Іде  ху-ху,  ха-ха,  хі-хі.
І  ці  слова  не  потребують  реактиву.
Саме  вискакує  ху-ху,
Саме  в  хі-хі  тихенько  переходить.
Лише  ха-ха  зачікує  в  кутку,
Лише  ха-ха  всю  правду  тут  відчує...

Людмила  Яблонська
20.10.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697945
рубрика: Поезія,
дата поступления 01.11.2016


Привіт, моя колишняя любов…

Привіт,  сказала  я  тобі.
Привіт  у  відповідь  іде.
І  тільки  очі,  очі  
Все  можуть  тихо  доказати...

Коли  зустрілися,  кохали,
Коли  пішли  у  різні  сторони  шляхи...
Коли  зустрілися  -  і  знову,  знову
У  голові  пішли  думки.

Все  згадки,  згадки  та  журба,
Що  вже  не  буде  вороття,
Що  вже  пробігла  та  ріка,
Яка  життям  весняним  озоветься.

 Привіт  !
-Привіт.

І  все  навколо  змінило  світ.
І  всі  ті  згадки  та  реальність
Ніколи  не  пове́рнуть  у  буття,
Яке  пройшло,  змінило  і  зміцнило.
Все  краще  в  памяті  лишило,
Все  гірше  в  серці  запекло.

Привіт  !
Привіт...


21.10.2016  р.
Людмила  Яблонська.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2016


Впізнала я тебе, моя залишена любов.

Любов  прийшла,
постукала  у  двері,
постояла  в  кутку.
Тихесенько  пройшла  укутала  теплом,
постукала  у  серце,  в  мозок,
постукала  тремтінням  у  душі.

Зайшла  вже  далі,  впевнена  в  собі.
Залізла  в  мозок  -  тук,  тук,  тук...
Я  тут,  вже  поруч  -  подивись.
Впізнай  мене  -  я  радість,  
весняний  той  промінчик  .
Я  сонце  й  небо  для  тебе́.

А  ти  все  гониш  всіх  від  себе,
залякуєш  страхами  ти  себе́.
-  Не  мій  і  зовсім  не  для  мене.
-  Не  зараз,  не  тепер.

-Ще  рана  на  душі,
ще  смуток  залишити  не  встиг
моє  колишнє  сновидіння,
ще  сил  замало,  ще  журба  
затулює  замріяні  зіниці.
-Ще  спалахи  в  душі  
минулого  життя  завадити  все  хочуть,
залишити    самотньою  все  норовлять.

Не  плач  -  кохання  проказало,
не  плач,  то  лиш  минулеє  життя.
Не  плач  -  в  майбутньому  зі  мною,
цих  сліз  не  буде  забагато,
а  буде  лиш  від  радощів  сльоза.

Моя  велика  і  велична
Любові  ніжная  струна  -
заграй  в  мені  великим  святом,
лунай  в  мені  на  все  залишене  життя  .

Любов  заходь,  впізнала  я  тебе.


Людмила  Яблонська.
03.01.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016


Лежачий поліцейський. (гумор )

*(  Підглянута  бувальщина  )*

У  мене  на  дивані  завівсь  лежачий  поліцейський.
Лежить  -  команди  подає  -  туди  не  лізь,  туди  не  йди,
ти  те  подай  ,  ти  те  зроби.
А  я,  як  та  прилежна  дама,  що  право  порушить  не  спішить,
кручусь,  верчусь  -  то  те  подам,  то  те  візьму,
то  ху́тцем  швидко  побіжу  -  куплю  смаколиків  йому.
А  він,  як  той  кабан,  лежить  хропе,  команди  подає  -
ну  що  вже  там,  хутчіш  подай,
ну  де  ти  там,  я  зачекавсь.

Терпець  ввірветься  скоро  мій.
Та  скільки  ще  таких  лежачих  кабанів,
лежить  й  прочовгує  дивани  ?
Зізнаймось  жіночки  -    самі  ж  у  всьому  винуваті.
Лежать  зачовгані  штани  з  великим  пузом  на  дивані
і  тільки  голос  хриплий  подають  -
ти  те  подай,  не  лізь,  не  йди.

Мабуть  піду,  і  мабуть,  вже  наза́вжди,
бо  той  лежачий  командир  вже  виїв  нутрощі  мої.
Життя  велике  і  величне,  але  у  мене  тільки  пузо  те,
що  все  кричить,  команди  подає.
А  жити  як  ?
Коли  життя  залишиться  для  мене  ?

21.02.2016  р.
Людмила  Яблонська.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646613
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 24.02.2016


Прийди коханий, я чекаю… (Сьогодення)

Біль  вдови  загиблого  Героя  розділений  на  часточки    всіх  жіночих  сердець  України.      Чужого  горя  не  буває...
------------------------------
Прийди  до  мене
Я  чекаю...
Вже  сльози  виплакані  всі
Прийди  із  Неба  -
Я  чекаю...

Любов  не  може  відійти,
Любов  все  дужчає  до  тебе,
Любов  не  відає  журби.
Прийди  до  мене  ти  із  Неба,
Сумую  я,  розлука,  як  удар.
Не  вірю  в  те,  що  ти  не  прийдеш,
Не  вірю  в  те,  що  ти  назавжди  відійшов.
Постукай  в  двері  і  я  відчиню...

Любов  все  виїла  нутро,
Не  вірю  в  те,  що  ти  мене  покинув,
Не  вірю  в  те,  що  кажуть  люди,  
Я  вірю  в  те  ,  що  ти  живий.
Прийди  до  мене  -  я  чекаю.
Прийди  коханий  -  я  люблю...


Людмила  Яблонська
20.02.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645555
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.02.2016


Вечір , ніч …

Вечір,  ніч  ...
Думки  летять  у  простір.

Вечір,  ніч...
Немає  змоги  у  любові
пройти  вечірню  звірку  почуттям.

Вечір,  ніч...
Думки  летять  у  простір  долі.

Вечір,  ніч...

18.07.2015  р.
Людмила  Яблонська

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2015


У тебе є сімейне свято ?

Сімейне  свято  у  кожного  із  нас
проходить  різними  шляхами.
Хто  келихи  наповнює  вином,
хто  тихий  шепіт  видає
словами  Божої  молитви...

Хто  радість  зі  смутком  споглядає,
хто  бачить  тільки  Небеса...

Сімейне  свято  у  кожного  своє  -
у  кого  повний  дім  родини,
у  кого  щеміт  в  серці  від  нудьги,
залишеній  на  старість  одиноко.

Окрайок  гіркоти  зі  смаком  
попередніх  звершень,
залишився  позаду.
Всі  почесті,  звання,  вітання
залишені  в  минулому  житті...

Кому,  навіщо  скільки  часу  приділяв,
кому,  навіщо  зараз  ти  потрібен  ?

Сімейне  свято  
                                           у  кожного  своє...


Людмила  Яблонська
04.10.2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611259
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2015


Хвилиною мовчання проведу своє кохання.

Хвилиною  мовчання  
проведу  своє  кохання.
Іде  воно  -  скуцюрблене,
нагнувши  голову  до  полу,
почовгує  ногами.

Повзе  за  ним  весь  шлейф  думок  -
з  минулого  й  прийдешнього  життя  -
як  було  радісно  нам  вдвох,
як  тяжко  було  у  біді,
як  йшли  дві  спини  притуливши,
щоб  нас  не  зніс  життєвий  буревій...

Іде  воно  у  вічність,  забравши  із  собою
ті  крихти  правди  і  мішок  брехні,
ту  жменю  щастя  і  обрій    гіркоти.
Забрала  вічність  великі  хмари  розпачу  
і  рідкі  промені  добра...

Схиливши  голову,  зігнувши  свій  хребет
іде  в  минуле  віри  і  бажання.
Щасти  тобі  на  новому  шляху
і  вір  ,  що  все  ще  зміниться  на  краще.

Кохання  вже  пройшло  давно,
любов  залишила  лиш  згадку
і  дві  чужі  душі  злякалися  
присутності  удвох.

Хвилиною  мовчання  
проведу  своє  кохання...

Людмила  Яблонська.
14.05.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2015


Хронологія життя.

Хронологія  життя  складається  із  часток  -
щасливих  буднів,  сумних,  веселих  свят,
частиночки  журби,  окрайка  гіркоти,
спекотного  кохання,
морозного  -  прости,  я  більше  не  прийду;
весняної  надії,  осінньої  хандри...

І  все  навколо  -  кожен  день,
запише  новий  лист  у  вічність.
Все  тільки  починалось,
все  тільки  почалось.
Все  знову  закінчилось.
Все  знову  в  вічність  відійшло.

Хронологія  життя  складається  із  часток  -
прийшов,  пішов  і,  мабуть,  був.
Щасливий  день,  щаслива  мить
і  сум  -  прийшов,  пішов  у  вічність...

Людмила  Яблонська  
25.04.2015  р.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580256
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2015


Наповнена надією.

Навколо  знову  ожива
природи  вічна  щедрість.
Наповнює  рожевим  цвітом  сад,
наповнює  зеленим  листям  простір.
Наповнює  надією  ту  вічність,
що  вже  вкладалася  спочить.
І  знову  шепіт,  шурхіт  і  веселий  рух  -
води,  природи  і  людей,
які  повірили  й  ожили  
в  веснянім  просторі  ідей.

Людмила  Яблонська.
25.04.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015


Низький уклін іде від серця.

Спасибі  !
Вклоняюсь  до  землі
Солдату  Великої  Вітчизняної  війни.

Солдату  росіяну  і  грузину,
Солдату  із  Молдови  і  Баку,
Солдату  українцю,  білорусу  -
Солдату  Вітчизняної  війни.

Низький  уклін  іде  від  серця.
Низький  уклін  до  матерів,
які  не  дочекалися  синів-
посивіли,  пішли  у  інший  світ,
всі  ті  чекаючі  страждалі.

Низикий  уклін  тобі,  солдате.
Ти  йшов  Вітчизну  захищать  -
Свою  й  мою    -
малу  й  велику  Батьківщину.

Грузин,  азербайжанець,
російський,  білоруський  ти  солдат  -
не  має  тут  ніякої  різниці  -
один  окоп,  один  бліндаж,  один  наказ.
Одна  Велика  Перемога.

Ти  воював  за  Київ  ,  за  Донбас,
за  Мінськ,  Москву  і  Сталінград,
за  ту  єдину  рідну  Батьківщину  ,
за  сміх  дитячий  у  дворі...

Воює  внук  і  правнук  
за  рідний  край,  за  єдність  України.
Воює  він  за  волю  і  свободу,
за  вільний  подих  на  землі,
де  рід  його  віками  проживав.

За  край,  за  Київську  ту  Русь,
що  дати  спокою  не  може,
всім  тим  хто  хоче  повернуть
минуле  карцерне  життя.

Сиди,  мовчи  і  не  переч  -
пройшли  ті  каторжні  часи,
які  стріляли  в  спину  відчайдухам,
що  мріяли  свободу  віднайти.

Воює  внук  на  фронті  за  солдата,
що  вже  давно  в  землі  найшов  спочинок.
Воює  син  за  батька,  дідуся  -
воює  з  нечистю  системи,
що    зіштовхнула  родичів  лобами,
які  клялися  в  вірності  віками  ...

Але  прийде  та  мить  свободи,
що  світлим  зробить  майбуття́.
Прийде  та  мить,  що  очі  всім  відкриє
на  те  що  правда,  що  брехня.

Залишим  згадку  поколінню,
яке  прийде  на  чистий  лист,
що  все  зробили  по  справжньому  і  щиро,
для  тих  ,  хто  прийде  після  нас.

Людмила  Яблонська.
09.05.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580008
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.05.2015


Схиляю голову свою.

Єдина  я  з  своїм  народом  -
у  горі,  радощах,  біді.

Схиляю  голову    в  скорботі,
за  тими,  хто  не  повернувсь  з  війни.

За  мир,  за  правду,  за  свободу
схиляю  голову  свою.

Людмила  Яблонська.
09.05.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579995
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.05.2015


Ти знаєш, а я тебе кохала…

Ти  знаєш,  а  я  тебе  кохала  ...
Коли  ти  зраджував  мені,
коли  кохався  з  іншою...
А  я  чекала.

І  вірила  тобі  -    твоїм  словам.
І  вірила  в  надійливе  майбутнє,
але  все    сталось,  
чого  чекати  було  слід  -
зібрав  ти  речі,  зали́шивши  ключі,
пішов  у  вічність  спогадів  і  віри.

Тобі  готує  інша  вранішній  сніданок.
Чекає,  марить  зустріччю  з  тобою.
А  ти,  як  завжди,  затримавсь  на  роботі  -
і  це  все  знову  день  у  день...

Вона  готує  вранішній  сніданок,
але,  мабуть,  вже  не  тобі.

І  знову  спакована  валіза...
Але  не  ти,  а  вже  вона
тобі  її  налаштувала.
Готуй  ти  сам  собі  сніданки.
Проси  пожити  у  чергової  коханки,
але  терпець  урветься  всім...

Й  залишиться  твоя  валіза  на  дорозі,
де  черги  із  коханок  зникнуть  вмить.
А  ти  дивись  -  
бо  сила  чоловіча  розтрачена  впустую
несе  в  собі  розрушення    і  гнів,  
і  марево  розстане,  
що  будеш  вічно  ти  таким  .

Там  сила  лише  на  початку  ,
а  далі  наступає  мить,
що  мозок  зносити  лиш  будеш
своїм  довбанням  ревнощів  і  слів.

Життя  велике  і  величне,
розставить  все  на  вірнії  міста.
Хто,  де,  із  ким  провів  своє  минуле,
хто,  де,  із  ким  зустріне  майбуття́.

Не  маю  злості  -  лише  смуток
за  витрачений  час,  
за  втрачену  любов  ...
Лише  у  памяті  та  згадка,
що  мрії  не  здійснились,
що  знову  чистий  лист...

Але  все  сталося,  як  сталось  -
по  переду  життя,
яке  навчило  бути  лиш  собою,
не  граючи  з  щасливим  майбуття́м  ...

Людмила  Яблонська.
30.04.2015  р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2015


То біль народу мого.

На    сході  у  нас  якесь  непорозуміння.
Всі  хочуть  жити  в  злагоді  і  мирі,
ніхто  нікому  не  бажає    зла,
лише  смертями  переповнена  земля,
де  надра  корисних  копалин
міняють  плин  життя.

Шахтар  воює  з  земляками.
Де  скільки  шахтарів  набралося
у  нашої  земельки  ?
Це  мабуть,  "профспілки  "
у  гості  запросили  з-за  кордону
десятки  тисяч  "шахтарів",
які  в  руках  тримають  зброю,
яка  не  є  відбійним  молотком,
а  значення  несе  в  собі  то  інше.

Багаті  бідних  зіштовхують  лобами,
щоб  іскри  йшли,  щоб  розгорівся  жар.
Багатим  толку  аж  по  вінця,
а  бідним  лише  зігнутий  п'ятак.
І  купа  трун,  які  поїдуть  у  дорогу,
з  вантажним  номером  двухсотим...

То  біль  народу  мого,
то  біль  народу  твого,
то  наш  великий  біль.
Немає  горя  тут  чужого  -
є  біль  єднання  і  журби...

Людмила  Яблонська.
25.04.2015  р.





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577817
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 29.04.2015


Для тебе…

 У  Господа  випрошу,  вимолю
 для  тебе  ...  Шматочок  життя.
Щоб  заквітло  і  знову,  і  знову
навколо  щасливе  буття.

Щоб  знову  і  знову
ми  закоханий  погляд  дарували  собі,
щоб  знову  і  знову
шепотіли  у  спину  слова:
-Ти  дивись...
 І  роки  не  беруть  у  полон  почуття.

У  Господа  випрошу,  вимолю
Для  тебе  шматочок  життя...

Людмила  Яблонська.
25.04.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2015


Я буду в тебе…

Я  можу  бути  ...
Весняним  сонечком,  яке  надію  подає,
Зеленою  травою,  що  стелиться  до  ніг.
Веселою  й  сумною,
надією  й  грозою,  яка  розрушить  вмить.

Я  можу  бути  ...
Весняним  дощиком  тепленьким,
веселкою  на  небі.
Я  можу  бути  зараз  і  тепер...

Я  буду  небом  і  зорею,
Я  буду  радістю  і  щастям.
Я  буду  в  тебе  -  ти  повір,
надійною  опорою  земною,
яка  підніме  в  височінь  
ті  почуття,  які  коханням  звуться  .

Людмила  Яблонська.
21.04.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2015


Я можу бути … скажи якою?

Я  можу  бути  другом  ...
                                                   І  коханням.

Я  можу  бути  тихою  й  дзвінкою.
Я  можу  бути  радістю  і  смутком.
Я  можу  бути    вечором  і  ранком.
Я  можу  бути    сонечком  і  вітром.

Я  можу  бути...  
                                       Скажи  якою  ?



Людмила  Яблонська.
21.04.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2015


У єдності вся наша сила.

Ну  що,  ти    друже,  скажеш  вже  сьогодні  ?
Коли  війна  запалом  смерті
погрожує  поставить  на  коліна
народ  єдиний  української  землі.

У  єдності  вся  наша  сила,
що  незворотньо  зветься  покликом  душі.
Душі  єднання,  душі  смирення,
душі  страждальний  плач  землі,
душі  польоту  воз'єднання,
душі  крилатої  з  Небес.

Співають  птахи  -  щебечуть  пісню  гомінку.
Лунають  співи  народу  України,
все  Гімном  Воз'єднання,
все  піснею    з  Небес  -
-  Ще  не  вмерла  Україна...
-  Христос  Воскрес  !

Христос  Воскрес  за  нас  -
Єдиний  в  муках  страждущих  сердець.
Єдиний  в  серці,  єдиний  в  долі  -
Єдиний,  Господи,  Ти  в  нас.

З'єднав  Ти  нас  стражданням  Віри,
З'єднав  Ти  нас  згорьованних  сердець,
з'єднав  смертями  тих  дітей,
 що  вже  пішли,
залишивши  Небесні  крила  для  польоту  
для  тих,  хто  тільки  встав.

Повстав  зі  сну  -  скорботи,
Повстав  зі  стану  дрімоти.
Безвиходу  немає  -  є  стан  дрімоти,
коли  шукати  вихід  вже  не  мав  ти  сил.
В  нужденні  тихо  спочива,  душа  кричала  і  боліла,
 просила  Сина  волю  дать...

Прийшла  та  воля  з  болем  втрат,
з  злиденним  військом  вільних  вояків,
які  свободу  не  міняли  на  майно,
а  просто  йшли  роди́ну  боронить,
від  ворога  -  злиденності  та  му́ки.

Рабами  жить  самим  й  дітей  на  теж  життя  тут  залишать  ?

Звершилось,  відбулось  ,  так  сталось,
що  голі,  босі  -  але    вже  вільні.
Свободи  подих  ми  вдихнули,
але  ще,  мабуть,  не  сповна.

Від  брата  ріднього  дісталось,
від  кого  чекать  ніхто  не  міг,
бо  разом  виросли,  клялись  у  вірності  навіки...
Слова  ті  вірності  тепер  вже  кляті.

А  що  тепер  ?
Тепер  війна  єднає  всі  родини,
Тепер  Іуда  виліз  і  сказав,
що  він  мессія  в  цьому  світі,
що  він  спаситель  наш.
Але  від  кого  він  спаса  -
від  себе,  запроданця  лихої  долі  ?

Прости  лиш,  Господи,  прости  !  
Не  відають  ,  що  творять.
 Творець  лиш  Ти,  на  все  Твоя  Велика  Воля.
А  тут  все  більше  витворяють,
не  слід  залишивши,  а  тільки  наслідивши...
Нащадкам  прибирать  залишиться  чимало  -
Лиш  кожен  рід  свій  вичища...

Прости,  Ти,  милістю  Своєю  -
Ти  ворога  прости  ,  бо  він  щаблина  мосту  догори,
для  тих,  хто    у  собі  
не  знав  ,  не  відав  такої  сили  і  краси.

Краси  душевної,  духовної  краси,
що  сила  духу  поєднала  -
дала  і  щит,  і  меч,
дала  свободу  об'єднання.
Дала  утіху  для  страждалих  -
дала  духовний  меч.

О,  ГОСПОДИ,  Люблю  Тебе  !
Прости  слова  пусті,
Прости  Ти  справи  всі  безликі,
Прости  Ти  нас  -  заблудші  душі.
Прости,  прости,  прости...
Люблю  Тебе,  люблю,  люблю  !

Людмила  Яблонська.
22.03.2014  р.




 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573628
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.04.2015


Люблю, люблю - не сказаны тобой…

Уходят  строем  парни  в  Небеса.
Уходит  рать  защитников  Отчизны.
Уходит  сын,  уходит  брат  -
уходят  след  оставив  на  Земле.

Молчит  вдова,  голосит  мама
и  тихо  плачет  маленький  сынок.
Как  объяснить  все  то,
что  разум  принять  совсем  не  смог.

Лежит  солдат  -  и  сын,  и  брат
и  кто  подскажет  -  почему  ?
Ребят  отправили  на  бойню,
чьи  жизни  вырвала  война.

Болит,  страдает  вся  земля,
болит,  страдает  вся  семья,
болит  народу  моему  -
та  боль,  что  сердце  рвет  на  части...

И  слово  сказано  -  "Люблю"  -
останется  в  далеком  прошлом.
Люблю,  люблю  -  
слова  зависли  в  мыслях.

Люблю,  люблю  -  не  сказаны  тобой.
Люблю,  люблю  -  тебе  я  говорю.
Люблю,  люблю...
Слова  остались  без  ответа.

Людмила  Яблонская.
15.02.2015  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567795
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 19.03.2015


Не жди, я їду назавжди.

А  ти  поїхав  в  теплий  край.
Як  той  жура́вель,
 мені  курликнув    -
не  жди,  я  їду  назавжди.

Ззійнявся  ввись  твій  гвинтокрил,
залишивши  лиш  згадку  -
що  був  ти  тут  завжди  чужим,
що  пошук  щастя  в  тебе  ще  триває.

Любов,  розлука,  розпач  і...
Та  легкість,з  якою  я  тебе  простила  -
за  те,  що  ти  скалічив  
моє  й  своє  життя.

А  ти  поїхав  в  теплий  край,
як    той  жура́вель,
мені  курликнув  -
не  жди,  я  їду  назавжди.

Людмила  Яблонська.
09.03.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2015


Сором - горнило чистоти.

Сором  -  горнило  чистоти,
де  випалить  весь  бруд  не́чисті  людської.
Ще  втрачено  не  все,
коли  ти  сором  тримаєш  у  госпо́ді.

Коли  цей  стан  випалює  бар'єри,
випалює,  ламає  устрої  твої.
Ця  лише  мить  -  
завершить  неправельність  шляху́.

Коли  не  соромно  за  все  минуле,
коли  не  соромно  іти  на  люди,
якщо  ти  маєш  за  плечима  велику  книгу  знань  -
науку  ту,  яку  тобі  надав  Господь.

Ти  лише  практик  на  Землі.
засвоюєш  на  практиці  всі  вивчені  науки  -
як  жити,  як  прийти    й  піти  -
це  лише  мить  у  всесвіті  твоє  буття  земне.

Тут  практики  ми  всі,
але  засвоєні  уроки  у  кожного  свої.
Хто  з  вилами  стоїть  навпроти,
хто  меч  тримає  у  крові...

Хто  мир  несе,  вимолюючи  прощення  душі.
Несе  хто  торбу,  
хто  торбинку,
хто  жменю  миру  по  Землі.

Все  з  крапель  починалось  в  цьому  світі  -
і  річка,  й  море,  й  океан.
І  так  у  нашому  суспільстві  -
тут  кожен  цінність  має  особливу.

Хто  мельник,  хто  шахтар,
хто  воїн,  хто  труда́р  на  сільській  ниві.
Є  лежибоки,  лобуряки,
що  ниють,  стогнуть  на  печі.

Всі  різні  ми  -
але  ми  краплі  нашого  народу,
що  море  різних  українців  
на  зе́млі  нашій  об'єдна.

Земля  тримає  різний  люд  -
кого  тут  носить  по  землі,
хто  легко  крок  свій  залишає.
Хто  бігає,  кричить  і  прав  для  себе  вимагає...

Хто  тихо  справу  робить  для  громади.
Всі  різні  ми  -  Вкраїни  діти  на  землі.
Народ,  народження,  єднання  -
все  наше,  наше  на  віки  !


Людмила  Яблонська.
05.03.2015  р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566910
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.03.2015


Любов залишила лиш згадку…

Хмаринка  на  чоло  спустилась,
на  очі  навернулася  гроза.
На  небі  сонце  світить,
а  в  тебе  дощ  моросить  із  очей.

Не  плач  за  тим,  що  викликає  смуток,
не  втримаєш  ти  те,  де  тріщини  пішли.
Не  лагоди  розбите.
Немає  правди  у  примари  -
реальність  очі  відкрива.

Не  плач,  то  тільки  смуток,
який  покине  серця  край.
Не  зміцниться  розбите,
не  склеїться  люстерко,
яке  потріскалось  давно.

Любов  залишила  лиш  згадку.
Любов  залишила  журбу.
Любов  пішла,  залишила  образу.
Любов  пішла  -  і  з  нею  ти...


Людмила  Яблонська.
26.02.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2015


Не все те гарне, що блищить.

Коли  засліпило  й  реальність  не  для  тебе,
коли  прийдешнє  -  пустота,
відкрий  ти  очі,  роззуй  ти  вуха,
пере́вірку  зроби  своїм  чуттям.

Не  все  те  гарне,  що  блищить,
не  все  те  біле,  що  засліпить.
Не  ти  тут  самий  головний,
не  ти  тут  правиш  світом.

Зверни  свій  погляд  в  далечінь,
де  смерті  ходять  батальйони,
де  небо  зоряне  в  вогні,
де  люди  страждущі  в  біді.

Де  жити-вмерти  -  це  лише  мить,
коли  прийшли  непрохані  ті  гості,
яких  у  гості  не  зовуть.
Які  все  знищили,  зтрощили  -
спалили  все,  що    бу́ло  тут.

Коли  засліпило  й  реальність  не  для  тебе,
коли  навколо  пустота,
відкрий  невидимі  ти  очі,
відкрий  ти  серце  для  думок.

Не  все,  що  гарне,  то  корисне.
Не  все  ,  що  блиском  вабить  -  золоте...


Людмила  Яблонська.
26.02.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565568
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 10.03.2015


Не діждетесь вороженьки - Україна не помре.

Співучий  мій  народ,
але  сумні  пісні  лунають  з  уст    його.
Лише  журба  затулює  заплакані  обличчя,
лише  відлуння  слів,  що  ще  не  вмерла  Україна...

Лише  душа  співа  тих  радісних  пісень,
що  серце  наповнюють  тим  світлом,
яке  дає  ті  сили  жить  і  ще  відчути  перемогу,
і  ще  відчути  час  свободи.

Але  лише  в  теперішнім  тут  часі
відчутно  біль  і  смуток  у  душі,
бо  все  частіш  ті  згадки  і  реальність
несуть  у  світ  сумні  пісні.

Людмила  Яблонська.
26.02.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565560
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 10.03.2015


Ти мій найкращий подарунок.

Ти  мій  найкращий  подарунок.
Ти  небо  й  сонце  для  мене́.
Кохати  буду  до  нестями,
те  тіло,  що  жаром  обдає,
ту  душу  чарівну,
яка  заводить  до  бажання
лише  з  тобою
весь  час  свій  провести.

Люблю  тебе  в  одежі  і  без  неї.
Люблю  неперевершенність  в  тобі.
Кохана  -  будь  собою,
не  змінюй  ти  характер  свій,
бо  "коники"  твої
мене  завжди  тримають  у  напрузі.
Завжди  казав  -  змінись,
бо  мій  терпець  ввірветься.

Але  кажу  лиш  зараз  правду  ту,
що  лише  темп  ти  задаєш  життю.
Завжди  загадка  ти  для  мене  -
була  і  будеш.
І  я  тебе  таку  люблю  !

Людмила  Яблонська.
08.03.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2015


Любов - це зовсім не для тебе…

Ти  знов  прийшов  із  квітами  до  мене  ?
Ти,  що  забув,  що  ти  отримав  відкоша  ?
Не  йди,  не  лізь  до  мене  в  душу.
Не  та  я  доля,  що  для  тебе.

На  що  надієшся  ти  тут  ?
Не  трать  свій  час  
і  мого  часу  обмаль  тут  для  тебе.
Я  все  сказала  -  не  пі́ду    заміж  за  тебе́.

Ти  лисий,  голий  -  без  гроша.
Ти  товстий,  низький  -  без  житла.
Де  жити  будемо  ?
Куди  завезти  хочеш  ти  мене́  ?

Заве́сти  у  ту  свою  берлогу,
де  ти,  як  той  ведмідь  ,
три  роки  спав  -  навколо  себе  гадив  -
все  те  збирав  -  пляшки,  недопалки  ,обїдки.

Усе  навколо  тебе  у  пилюці
і  ти,  як  той  ледащо,
все  ждеш  із  моря,  та  й  погоди,
що  хтось  прийде  і  вичистить  в  нероби  .

Ти  все  про  себе,  і  про  себе  -
який  ти  файний  кавалер,
який  у  тебе  гарний  смак,
які  жінки  кохалися  з  тобою.

Аж  бридко  собі  це  уявити  -
це  пузо  і...  кохання.
Твої  посади,  почесті  -
 давно  забуті.

Ти  тут  ніхто  і  час  твій  сплинув  вже  давно
Шукаєш  жінку  ти  собі,
щоб  завжди  бу́ла  на  підхваті  -
ти  те  зроби,  звари,  у  хаті  лад  ти  дай.

І  все  це  хочеш    -  у  мене  у  госпо́ді,
мене  тут  наймичкою  мать  ?
Іди  собі  -  шукай  дурнішу,
яка  полюбить  пузо  те,
яке    кричати  буде  цілий  день  -
давай  вже  істи  -  ще  і  ще  !
Іди  собі  -  любов  це  зовсім  не  для  тебе.

Людмила  Яблонська.
15.02.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2015


А ти пішов, залишивши листівку…

Мій  тихий  голос  шепіт  видава  -
не  йди,  залишся  -  я  все  для  тебе...
А  ти  пішов,  залишивши  листівку,
слова  з  якої  прокричали  :
-  Прощай,  не  жди  .
 -Найшов  я  іншу,  люблю  її.

Мої  уста  лиш  тихо  шепотіли:  
-  А    я  ?  Забув  кохання  ти  моє  ?
-      Обі́цянки    твої,
що  жити  разом  нам  весь  вік  ?
Кохання  зрадило,  встромивши  ніж  у  спину.
Залишилась  одна  .
Борги,  кредити  -  все  мені.
Тобі  лише  -  а  я  пішов,  залишивши  листівку...

Людмила  Яблонська.
20.02.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2015


Товчем все ступу - та й з водою.

Душа  стражда.
Душа  воліє  вільності  польоту.
З  крилатих  височінь  небес  -
без  пафосу,  без  зльоту  -
польоту  просить  ще  тепер.

Коли  єднання  роз'єднало,
коли  спочинок  розбудив,
коли  страждання  забагато,
коли,  ти  :-"  Господи  !"  -просив.

Просив  єднання,  правоти,
просив  багаття  теплоти  -
просив  простити  і  забути,
просив  відкрити  і  піти.

Але,  не  все  так  бу́ло,
як  хотілось.
Хотілось  нам,  все  нам  -
а  не  Тобі.

Прости  ти  вірністю  невірність,
прости  стражданням  каяття,
прости  людей,  прости  мене  -
прости,  прости,  прости...

Не  відаючи  далі,  не  бачачи  небес,
товчем  все  ступу  -  та   й  з  водою,
чекаючи  даяння    із  Небес.
Даяння  буде  -  кожному  своє.
Своє  -  моє,  твоє  -  то  наше.
Своє,  моє,  твоє  -  то  наше.
Єднання  сила  об'єдна.

Стражданням  спалене  моє,
нужденням  прощене  твоє.
Настигнуте  зненадцька  -
твоє,  моє,  все    наше  -
пішло,  прийшло,  пропало,
зболіло,зблякло  і  звищало  -
стоном,  криком  у  душі.

Як  так,  спитати  хочеш  -
за  що,  про  що,  коли  так  сталось  ?
Ти  краще  не  питай,
бо  відповідь  прийде  в  наступнім  разі.

Коли  звищить,  застогне,  заболить  -
тоді  питань  не  буде.
І  зразу  все  ти  зрозумієш  -
то  є  все  те,  за  що    питав.

На  що  ти  відповідь  отримать  намагався  -
тепер  та  відповідь  ясна.
Без  спросу,  без  роз'яснень  -
все  ясно  -  ти    далі  шлях  свій  проклада.

Щаблі  високі,  тяжко  ногу  піднімать,
але  йти  вверх  -  то  зовсім  інша  сила.
Політ  до  низу  краще  минувать.
Але,  вже  всяко  так  бувало  -
лечу,  лечу  кричу,  а  то  все  вниз.
Коли  вже  впадеш  і  -  болить  -  кричиш,
то  значить  те,  що  ще  політ  собі  готуєш...

Настав  той  час  душевного,  та  злету  -
все  ввись,  та  ввись.
А  небо  знову  під  ногами.
Все  вниз,  та  вниз...

Людмила  Яблонська.
31.03.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559959
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2015


Прости…

О  будущем  стараюсь  я  не  думать,
о  будущем  стараюсь  не  мечтать  -
что  прожито,  что  пройдено,
что  скомкано,  чего  уж  не  вернуть.

Пройду  я  тихо  не  мешая
бурлящей,  страждущей  толпе  -
друг  друга  раздирая,
смятенья  сея  страх,  раздор  в  душе  -
толпа  останется  толпой.

Пройду  я  тихо  не  мешая  -  
Творцу  Творить,  твореньям  жить  -
свой  способ  жизни  выбирая.
Пройду  и  тихо  помолюсь.
Пройду  я  тихо,  не  мешая
свой  опыт  набирать  толпе.

В  душе  бурлит,  кипит,  
в  душе  бурлело  и  кипело  -
эмоции,  разборки,обвиненья  -
не  понятой,  не  принятой  души.

Я  просто  тихо  помолюсь  -
Прости  нас  Господи,прости.
Прости  обиду,прости  Ты  грусть,
Прости  неправильность  Пути
заблудших  душ  -
отторгнутых,  отвергнутых  -
 всех  белых  нас  ворон.
Но  в  стаи  собираясь,
цвет  краски  не  меняя  -
вперед  идем,  летим,  бежим,
ползем  и  еле  шепчем  и  кричим  -
что  больно  -  люди  -  отпустите
истерзанные  плоти  птиц,
что  правильно  и  больно  -
родные  сочетанья,
что  легче  крикнуть,  упрекнуть,
чем  просто  помолиться  
о  прощенье  заблудших  душ.

О,  Боже,  Любящий  Во  Веки,
прощенья  просим  и  молчим.
Ну,  что  сказать  ?
Слова  малы  для  состраданья,
слова  тесны  для  покаянья.
Душа  кричит.
Прощенья  просит  и  молчит...

Людмила  Яблонская.
17.01.2013  г.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559928
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2015


Нахлынула - нежданно и негадано.

Нахлынула  -  нежданно  и  негадано.
Влюбилась  я  -  вот  все,  что  вам  скажу.
Любовь  пришла  -никто  не  ждал  ее  -
нежданно  и  негадано  ворвалась  в  жизнь  мою.
Любовь...
Давно  ты  в  гости  ко  мне  не  заходила.
Давно  забыла  прелести  твои.
Давно  я  двери  плотно  затворила  -
когда  ушла  из  жизни  ты  моей.
Давно  все  это  было  и  
что,  опять,  мне  муки  страсти,
ревности  ,  тревоги,  придется  испытать?
Иль  просто  жить  с  надеждой  и  тревогой  ?
Не  знаю  -  жизнь  покажет,  какой
урок  придется  извлекать.

Нахлынула  -  нежданно  и  негадано  -
влюбилась  я    -  вот  все  ,  что  я  сказать  могу.

Людмила  Яблонская.
04.10.2005  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558652
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2015


Любов приходить, та іде…

Любов  приходить,  та  іде  -
про  це  нікому  не  сказавши.
Приходить  з  радістю,
іде  з  плачем  -  дві  долі  розстаються  .
Так  тяжко  на  душі...
Але  прийде  вона,  коли  її  не  ждуть.
Прийде  вона  із  іншим  -
коли  вся  віра  втрачена  в  майбутнє,
коли  змирилась  ти  і  думаєш:-"  Так  буде".
Коли  проходить  осінь,  вже  й  зима-  а  ти  сама.
"А  ти  сама  у  всьому  винувата"-
думками  докору  собі  твердиш.
Сама,  сама  -  як  тяжко  все  самій.
Ах,  доля  ти  моя  жіноча.
Чекаєш  того  хто:  -  "Назавжди  разом"-
твердити  буде  кожен  день.
Хто  поцілунки,    квіти  ,радість
і  сонце,  й  небо  -  все  для  тебе  !
Невже  це  правда  ?
Невже  це  буде  ?
Здійсниться  все,  потрібно  тільки  зачекать  !  

Людмила  Яблонська.
04.10.2005  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2015


Любові простору замало.

Любов  не  має  однини.
Любові  простору  замало.
Любов  знаходить  двох.
Любов  знаходить  вічність.
Любові  простору  замало.
Любов  будує  паралелі.
Любов  будує  всі  мости.
Любов  ніколи  не  зрадлива.
Любов-  життя,  безмежність.
Любов  -  це  ти  !

Людмила  Яблонська.
28.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2015


Все для тебе.

Я  сонечко,    радість  і  надія.
Я  сяйво  ночі,  щебетання  слів.
Я  всесвіт  твоїх  снів.
Я  все  -  і  все  лише  для  тебе  !

Людмила  Яблонська.
28.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2015


Ти насміхався наді мною.

Ти  насміхався  наді  мною  -
схиляв  низенько  голову  свою  -
шептав  на  вушко  любощі  свої.
А  я  не  здамся  -  не  здаюся  !
Тримаю  гордість  при  собі.
Твої  слова  для  мене  не  отрута,
що  виїсть  все  живе  вночі.

Твої  слова  для  мене-  то  отрута,
яка  з'їдає  мозок,  тіло  і
кричить  -  іди,  іди  -
він  просить  лиш  тебе.
Іди,  іди  -  це  все  лише  для  тебе.
А  я  не  здамся  -  не  здаюся  !
Тримаю  гордість  при  собі.

Людмила  Яблонська.
20.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2015


Лечу, лечу - приземлення можливе.

Я  сплю  -  чи  мені  це  сниться  ?
Я  йду,  іде  за  мною  вся  земля.
То,  мабуть,  ноги  не  торкаються  землі.
То,  я  -  лечу́,  лечу,  лечу.

Політ  приносить  радість  і
переповненість  душі.
Лечу,  лечу  -  приземлення  можливе.
Лечу,  лечу  -  як  радісно  мені.

Земля  іде  з  під  ніг.
Лечу,  лечу  -приземлення  можливе.
Ці  радісні  хвилини    наповнюють  мене
тим  світлом,  щоб  далі  нести  в  світ  добро.

Лечу,  лечу  -  приземлення  вже  швидко.
Лечу,  лечу  -  як  радісно  мені  !

Людмила  Яблонська.
01.02.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2015


Простить, прощать…

Дерзать  -  не  строить,
строить  -  не  дерзать.

Купить    -  продать.
Продать  -  купить.

Слова  меняют  смысл.

Играть  -    не  жить,
Жить  -  не  играть.

Смирить  -    смирять.
Простить  -  прощать.

Любить  -  убить  ?
В  себе  любовь  -
к  себе  любимой,
к  себе  красивой.

Все  взять  под  ноги  
растоптать.

Простить  -  прощать,
Грустить,  понять  -
всю  суть  
мирского  бытия.

Простить,    прощать  
и  падать  ,  ошибаться.
Вставать,  идти.
Простить,  прощать...

Людмила  Яблонская.
25.03.2014  г.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557783
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.02.2015


Не спішіть мене судити.

Не  спішіть  мене  судити  -  бо  суд  уже  іде.
І  кожен  буде  винним  і  суддею,
і  кожен  вирок  отримає  собі  -
чи  жити  далі,  так  як  є,
чи  жити  вірністю  -
сім'ї,  народу,  Україні.

Чи  схибити  -  і  вир  затягне  в  далечінь,
куди  не  йдуть  по  добрій  волі.
Там  смуток,  плач,  розкаяння,  журба.
Там  вир  тривог,  нездійсненних  бажань.
Там  нечисть  повзає,  шипить.
В  ту  даль  проміння  сонця  рідко  попада.

Лети  душею,  та  й  до  Бога,
бо  Він  лиш  зможе  оправдати,
бо  Він  лиш  зможе  боронити,
бо  Він  лиш  зможе  полюбити,
бо  Він  лиш  зможе  спокій  дати,
бо  Він  загоює  серця  -
бо  Він    Спаситель  наш.

Людмила  Яблонська.
27.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556689
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2015


Я - не судья.

Я  не  судья  -  судьей  не  быть  мне  в  этом  мире.
Пусть  лучше  судит  Сам  Господь.
Я,  лишь,  мгновенье  в  этом  мире.
Я,  лишь,  кленовый  здесь  листок.
Я,  лишь,  всего  весенний  лучик.
Мое  останется  при  мне.

И  я  ,  и  ты  -  мы    гости  в  этом  мире.
Нельзя  судить,  нельзя  ругать  -
понять  сложнее.  Оправдать?
Обиду  держишь  на  друзей  ?
Не  ты  обидел,  не  ты  простил  ?
Не  ты  забыл,  не  ты  оправдан.

Людмила  Яблонская.
22.01.2015  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556502
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.02.2015


Состояние аффекта.

Эффект  толпы  приводит  многих
в  состояние  аффекта.
Аффект,  эффект  -  для  многих  нераздельно.
Толпа  заводит,  толпа  кричит,
толпой  все  можно  натворить.
Лишь,  только,  состояние  аффекта,
потом  придется  излечить.
Не  будь  оружием  толпы  !
Имей  свою  раздельную  ты  точку.
Толпа  журчит,  урчит  и  корчит  рожи.
Нельзя  толпою  быть  !

Людмила  Яблонская.
01.02.2015  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556306
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 01.02.2015


Яка різниця ?

Смартфон,  айфон,  чи  сенсор,  чи  ...
Яка  різниця  ?
Дзвенить  в  бабусі  старенький  телефон.
Він  вісточку  несе  -
що  дочка  завтра  вже  приїде,
що  зможе  трохи  тут  побуть,
що  з  нею  радість  маленька  та  приїде,
що  закружляє  в  домі  заметіль.

Смартфон,  айфон,  чи  сенсор  -  яка  різниця  ?
Яку  ту  новину́  несе  в  собі  дзвінок  на  нім  -
чи  радістю  наповниться  обличчя,
чи  смуток  заповзе  по  нім.
Яка  різниця  -  чи  маєш  ти  старенький  телефон,
чи  самої  новішої  моделі.
Та  суть  утрачена  -  навіщо  ?
Чи  це  потрібно  по  нужді,  чи  щоб  сусіди  упізнали,
що  в  тебе  є  новесенький  айфон.

І  так  частіше  все  буває,
що  тягнеш  лямку  цілий  рік
і  все  збираєш  до  копійки  ,
щоб,  все  ж  купить  жада́нний  телефон.
Але  ти  зовсім    забуваєш,  що  ли́ше
за  декілька  відсотків  вартує  купувать    його.
Якщо  ти  цілий  рік  збираєш  -  
то  варто  знати  -  для  чого́  ?

Людмила  Яблонська.
30.01.2015  р.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2015


Я - грубіянка !

(Бувальщина.  Чоловік  вскочив  в  "гречку",  а  дружина    піймала    "на  гарячому")  

Я    грубіянка  -  завірив  ти  мене.
-Чого  кричиш,  невже  не  можеш
тихенько  так  мене  забрать.
-А  то  кричиш,  людей  негідно  обзиваєш,
за  те  ,  що  так  частують  тут    мене.

-Я  зовсім,  та  й  не  винен,
що  так  затримався  я  тут.
-Тут  так  щебечуть  пестощі  мені.
-Я  зовсім  і  не  винен  -
вона  сама  до  мене  пристава.

-Я  зовсім  і  невинний  -
вона  сама  мене  у  ліжко  затягла.
-Я  зовсім  і  невинний  -то  все  вона  !
-Я  зовсім  і  невинний  -
ну,  знов,  ти  руки  розпуска  !

Людмила  Яблонська.
30.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556162
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 31.01.2015


Не люблю штучних почуттів.

Не  люблю  штучних  квітів.
Не  люблю  штучних  почуттів.
Не  люблю  штучних  поцілунків.
Не  люблю  штучного  тебе  !

Людмила  Яблонська.
30.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2015


Красива жінка незаміжня.

Красива  жінка  незаміжня,  красива  в  неї  голова.
Красива  постать,  красиво  одягається  вона.
Красиво,  так,  іде  вона  -  іде  із  іншим  -  не  зі  мною.
А  тут,  на  кухні  -  серед  великих  тих  кастрюль  -
снує  -  туди-сюди  і  брязкає  й  шипить,
стара  та  шкапа,  що  заміжня,
що  вже  багато  років  заміжня́.
Вона  шкварчить  -  пече  на  кожнім  слові  -
іди  туди,  ти  те  подай,  ти  там  не  сядь,
іди  собі  -  не  повзай  під  ногами.
Ну,  що,  приніс  ?  Ну,  що,  ти  взяв?  Ну,що,  заніс?
Ну,  що  ?  Не  повзай  під  ногами.
Красива  жінка  незаміжня,  красива  в  неї  голова  -
а  тут  -  шипить  вона  й  отруту  випуска  -
не  лізь,  не  стань,  іди,  гаття  -
ну,  все  в  житті,  як  у  коня  .

Людмила  Яблонська.
30.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555789
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 30.01.2015


Ти рідко любові даруєш надію.

Милий    мій  і,  мабуть  -  ти  не  мій.
Ти  рідко    приходиш,
Ти  рідко  святкуєш  зі  мною  свята.
Ти  рідко  цілуєш  при  людях  мене.

Ти  рідко  заходиш,  
ти  рідко  кохання  приносиш.
Ти  рідко  любові  даруєш  надію.
Ти  рідко  кохаєш,  ти  часто  мовчиш.

Ти  ,мабуть,  приходиш  до  іншої,
ти  ,  мабуть,  у  неї  там  спиш  ?
Ти  вірності  просиш?
Ти,  мабуть,  забув,  що  вірність  існує.

Ти,  мабуть,  забув,  що  зі  мною  шуткуєш.
Ти,  мабуть,  забудь,  що  я  є  !  

Людмила  Яблонська.
28.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2015


Не час, сказали, для кохання.

Не  час,  сказали,  для  кохання.
Не  час,  не  зараз,  не  тепер  !
Тепер  війна  і  горе  любощі  погубить.
Невже  коханню  не  зрадила  війна  ?  

Невже  не  має  змоги  серце  зачекати  ?
Невже  йому  все  рівно,
коли  кохати,  кого  кохати,
кого  із  війська  зачекати  ?

Кохання,  любощі,  цілунки
залишать  слід  у  глибині.
Ти  йди  служи  -  чекати  буду  !
Ти  йди  країну  борони.

Діждусь  тебе  -  на  перекір  війні.
Кохання  зможе  побороть  весь  світ  спокус  і
витримку  чеканням,на  радість  серцю,  
зможе  повторить.

Ти  йди  служи  -  чекати  буду  !
Ти  йди  країну  борони  !

Людмила  Яблонська.
20.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2015


Ти - світ моїх бажань.

Ти  -  світ  моїх  бажань.
Ти  -  світ  найкращих  поцілунків.
Ти  -  марево  в  ночі,  яке  залишиться  до  ранку.
Ти  -  щастя  у  душі,  яке  залишиться  назавжди.

Ти  мій  найкращий  капітан,  який  веде  штурвал  у  ночі.
Ти  мій  коханий  адмірал,  з  яким  так  весело  мені.
Ти  мій  кохання  чоловік,  який  веде  життя  у  свято.
Ти  мій  бажанний  чоловік,  з  яким  життя  багато.

Людмила  Яблонська.
28.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2015


Нахаба - я тебе люблю.

Нахабно  двері  відчиняєш,
нахабно  входиш  у  моє  життя.
Нахабно  так  мене  ти  пригортаєш,
нахабно  любиш  ти  мене.

Ти,  мабуть,  зовсім  знахабнів.
Мене  -  таку  красуню,  таку,  таку...
Мене  -таку  бажанну,  таку,  таку...
Ти  так  нахабно  полюбив.

Ти,  мабуть,  зовсім  знахабнів,
коли  так  руку  цілував.
Ти,  мабуть,  зовсім  знахабнів,
коли  мені  в  коханні  признававсь.

Ти  зовсім  не  такий  -
нахаба  -  лагідний,  смішний.
Ти  зовсім  не  такий  -
коханий,  милий  і  ...  !

Людмила  Яблонська.
28.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555310
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.01.2015


Любов не потребує повинни.

Ніхто,  нікому  нічого  не  повинен  -
в  сім'ї  повинна́  не  можлива.
Любов  та  злагода  в  сім'ї  -
страждання  -  ра́зом,
любощі  -  разо́м
і  свято  в  домі  -  все  разо́м.
Немає  в  світі  того,  хто  пови́нен.
Немає  щастя  в  повинності  такій.
Лиш  тільки  слово  пови́нності  почуєш  -
то  лише  хмара  у  сім'ї.

Любов  не  потребу́́́́є  повинни́.
Любов  -  це  з  радістю  для  тебе.
Любов  -  це  зовсім  не  тягар.
Любов  -  це  разом  все  в  єдине.
Любов  -  єднання  -  не  тяжба.
Любов  -  це  оберіг    сім'ї,
де  зможеш  захисток  найти,
повірити,  завірити  і  жити,
не  вимагаючи  пови́нності  в  рідні.

Віддай  усе  -  отримаєш  ти  більше.
Візьми  лиш  край  -  отримаєш  безмежність.
Візьми  шматочок  щастя  -  щасливим  зробиш  всю  сім'ю.
Візьми  шматочок  смутку  -  отримаєш  повагу  від  сім'ї.
Любов  не  потребує  повинни́.
В  сім'ї  пови́нна  не  можлива.

Людмила    Яблонська
19.01.2015  Р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2015


Погляд за коханим.

Тихо  попрощалися  з  тобою,
тихо  шепочеш  ніжнії  слова,
тихо  милий  прощення  так  просиш,
тихо  йдеш  і,  мабуть  -  назавжди.

То  смуток  і  печаль,
то  радощів  згаданок,
то  промінь  сонця  у  пітьмі,
то  він  іде  і  може  -  назавжди.

Тихо  двері  зачиняю.
Тихо  плачу,  дивлячись  у  слід.
Тихо  двері  в  серці  зачиняю,
тихо  ключ  я  викину  на  двір.

То,  мабуть,  серце  завмирає,
то,  мабуть,  любощам  кінець.
То,  мабуть,  розуму  замало,
то,  мабуть,  серцю  край  прийде.

Ні  -  любощам,  ні  -  смутку,  ні  -  печалі  -
не    може  серце  зрозуміть.
Йому  лиш  погляд  за  коханим  -
і  все  готове  повторить.

Людмила  Яблонська.
20.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2015


Перечень заслуг.

Как  много  о  себе  способен  написать  ?
Какой  обзор  и  перечень  большой  !
Мне  все  твои  заслуги  снизу  зачитать  ?
Иль    сверху  перечень  заслуг  озвучить  вслух  ?
Читая  снизу  вверх  -  величие  увидишь.
Читая  сверху  вниз  -  как  низок  уровень  заслуг  !

Людмила  Яблонская.
22.01.2015  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553716
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.01.2015


Ти кинув виклик долі і мені.

Ти  кинув  виклик  долі  і  мені  -
сказав,  що  небо  й  сонце  -  нероздільні  !  
Що  я  -  лиш  небо,  а  ти  лиш  сонце  
 і  разом  ми  ,  і  поруч  нам  іти.

Що  ти  -  лиш  небо,  а  я  лиш  сонце  -
і  зовсім  різні  ми.

Але  лише  на  небі  сонце,
і  зовсім  їм  не  тісно  поруч  бути.
Але  я  ли́ше  небо,  але  ти  ли́ше  сонце.
Невже  не  може  небо  сонце  полюбити  ?

Людмила  Яблонська.
20.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2015


Тихо шепоче осінь любощі земні.

Тихо    бродить  осінь  в  пошуках  зими.
Тихо  бродить  літо  в  пошуках  земних.
Тихо  бродить  ве́сна  в  пошуках  небес.
Тихо  бродить  небо  в  пошуках  людей.
Тихо  шепоче  осінь  пісню  моїх  снів.
Тихо  літечко  заходить  в  небо  моїх  мрій.

Тихо  бродить  небо  в  пошуках  хмарин.
Тихо  шепоче  осінь  любощі  земні.
Тихо  ве́сна  заступає  -  змінює  оркестр.
Тихо  лебідь  випливає  у  душі  людській.
Тихо  мрійнику  так  буде,  лише  тихесенько  помрій.

Людмила  Яблонська.
15.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2015


Мене турбує…

Мене  турбує,  турбувало  -
земне  буття,  небеснеє  життя.
Яким  лиш  буде  тут  і  там  ?
Різниця  відома  мені  -
лиш  тут  фундамент  закладаєм  -
а  жити  в  домі  там  !

Людмила  Яблонська.
15.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552034
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2015


Романтика життя.

Романтика  життя  -
у  буднях,  у  радощах  і  пестощах  земних  ?
Романтика  буття  -
у  чомусь  загадкова,  ніким  не  пізнана
і  зовсім  не  така,
як  пишуть  і  описують  митці  -
у  кого  з  келихом  шампанське,
у  кого  яхта  на  морях,
у  кого  берег  веселковий,
що  поруч  з  хатою  в  полях.
У  кого  берег  у  думках,
у  кого  берег  океану
полоще  ноги  з  вечір'я́.

А  що  у  мене  ?
Це  лише  те,  що  лиш  у  мене  -
це  спокій  ранньої  весни,
це  тиша  веснянкового  дощу,
це  літо  запашних  суцвіть,
це  осінь  дарунків  золотих,
це  зимоньки  веселі  хороводи  -
це  все  для  мене  почуття,
які  чомусь  загадкою  стають.

Людмила  Яблонська.
10.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015


Люблю, люблю - сказати вже нікому.

Любові  просимо  у  Бога,
Любові  просимо  в  людей.
Любові  просимо  і  що  ?
Самі  любили  -  не  змогли,
самі  просили  -  не  знайшли.
Самі  картали  лиш  себе.

Люблю,  люблю  -  сказати  вже  нікому́́.
все  виїло,  все  вицвіло,  пройшло.
Пройшло  у  далечінь,  у  спокій,  тишу.
Пройшло  миттєво  і  так  довго,
що  лише  згадка  на  душі
залишила  рубець  і  рану,
яку  загоїть  не  зможуть  лікарі.

Лиш  час  лікує,  вічність  забера́,
той  спомин,  що  залишило  кохання,
той  спомин,  що  не  має  майбуття.

Людмила  Яблонська.
10.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2015


Тримаю, тримаюсь, пройду…

Тримаю,  тримаюсь  ,  пройду  -
цей  шлях,  що  одмірений  Богом.
Тримаю,  тримаюсь,  пройду,
цей  проміжок  шляху  з  віків.

Тримаюсь,  тримаю,  пройду
і  світло,  і  темряву  й  зарево  ночі,
й  світанок  і  ранню  зорю,
і  тепле  весняне,  і  зимне  студенне.

Я  тихо  тримаю,  тримаюсь,  пройду.
Я  тихо  залишу  лиш  слід.
Я  тихо  пройду  і  зупинюсь,
щоб  сили  зібрати  і  далі  іти.

Людмила  Яблонська
10.01.2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550521
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2015


Зима прийде, застудить почуття.

Зима  прийде  ,  застудить  почуття.
Зима  прийде,  укутає  мій  мозок  -
щоб  серце  й  небо  поєдналися  в  єдине,
щоб  серце  й  мозок  зрозуміли  ритм,
щоб  небо  звеличило  велику  душу,
щоб  сонце  обігріло  небеса.
Щоб  та  заграва  з-за  лісів
пішла  собі,  та  й  на  спочинок.

Щоб  серце  не  тривожила  тривога,
щоб  серце  не  бентежила  туга.
Щоб  серце  не  пізнало  горя,
щоб  небо,  сонце,  серце  і  душа
ніколи  не  пізнали  смутку.

Щоб  сонце  золоте  
те  серце  згорячило,
й  душа,  великая  душа  -
прийшла  у  дім  і  все  у  нім  -
змінила,  злагодила,  зросила  -
теплом  і  затишком  оселі,
любов'ю  й  ніжністю  душі,
тривогою  очікування  дива,
любов'ю  безмежності  віків.

Людмила  Яблонська.
10.01.2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2015


Прости коханий за любов.

Пройду  я  поруч
і  не  загляну  в  очі  я  тобі...
Пройду  я  поруч
і  направлю  погляд  в  далечінь...

Тобі,  моєму  милому,
тобі,  любові  однина.
Тобі  красивому,  тобі  бажанному,
тобі  -  зайшла  за  хмари  та  зоря,
що  світить  і  висвітлює  всі  очі,
що  небо  робить  з  горизонт,
що  хоче  -  просить,  молить  -
і  болить  ...

Іду  і  мрії  позамрійні,
іду  і  серце  вискочить  до  ніг.
Іду  й  пройду  я  поруч.
Іду  й  пройду-  лиш  серце  видава.
Той  грім  серед  спекотного  вечір'я,
той  сон  ,  що  затуманив  світ,
те  небо,  що  зійшлося  на  тобі  -
те  все,  що  лише  ти.
Те  небо,  сонце,  мрія  й  дим,
який  розвіявся  й  сказав  -
іди  у  сво́ю  далечінь.

Не  зараз,  не  тепер  і  мабуть
не  з  тобою,  свій  шлях  пройду.
Пройду  я  поруч
і  не  загляну  в  вічі  я  тобі.
Пройду  я  поруч  
і  направлю  погляд  в  далечінь...

Людмила  Яблонська
10.01.2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2015


Прости за любов.

Шепоче  осінь  милому  -  прости.
Прости,  прости.
Прости  за  осінь,
за  прохолоду  почуттів.
Прости  за  вірність.
Прости  за  крик.
Прости,  що  вірним  стати
ти  не  зміг.

Прости,  прости...
Винную  я  себе  у  всьому  -
у  зраді  тій,
що  ти  для  мене  сотворив,
у  спокою  і  тиші,  які
у  відповідь  пішли.

Так  боляче  мені  -
кричиш  мені  у  спину.
А  я  мовчу,  
іду  не  відая  куди.
Іду,  мовчу,
лиш  сльози  видають  мене.
Так  боляче  -  пече  у  серці.
Біль,  туга,  смуток  і  печаль...
Болить,  болить...

Прости  мене  за  те,
що  ти  мене  образив.
Прости  за  те,
що  зрадив  ти  мені.
Прости,  прости...

Людмила  Яблонська.
06.01.2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2015


Пророцтво.

Люди  добрії  ,  побачите,  що  буде  -
що  ще  вони  до  нас  прийдуть,  та  із  проханням  -
візьміть  і  нас  у  новую  спільноту.
Візьміть,  візьміть  -  як  зараз  просимо  ми  їх.

В  житті  у  нас  ,  як    довга  нива  -
зорав,  посіяв,  удобрив  -
пройшов  немалий  час  -
зібрав,  змолов,  на  стіл  поставив.

Що  ти  посієш,  те  й  пожнеш  -
людське  повір'я  каже.
Жнива  ідуть  у  нас  на  нашій  ниві,
коли  і  піт,  і  кров  стікає  на  полу́,
коли  чолом  до  матінки  землі
припа́демо  всі  вмить,
коли  мольба  іде  за  мир,  за  рідний  край,
за  матінку  свободу,  за  нашу  братію  в  війні.
Молю,  прошу  -  прости  і  сили  дай
пройти  цей  шлях  з  чолом  піднятим,
зі  зброєю  в  руках,  яка  боронить  край  від  лиха.

Повзе  й  повзе  та  нечисть  
на  наше  рідне  -  українське.
Подай  їм  волі  -  беззаконня.
Натворять  -  й  далі  йдуть.
І  все  брехня  попереду  штовхає  -
народ  на  заколот,  на  страх  і  лють,
щоб  браття  у  війні  фашистами  прозвали.
Але  ніхто,  ніколи,  ні  за  кого
не  йшов  у  бій  ,  щоб  щастя  здобувать.
Лиш  сам  собі  дай  зрозуміти  ,
що  ти  лиш  інструмент,
в  руках  озброєнних  злочинців,
які  свої  амбіції  відточують  на  вас.

Але  коли  пітьма  закрила  очі  ,
коли  ти  сам  не  хочеш  зрозуміть,
що  мир  тобі  лиш  буде  з  українцем,
що  небо  синєє  без  хмар  -
лише  у  рідньої  сторінки,
де  мама  й  тато  -де  сім'я  збереться  на  одвічнім  полі,
де  пращури  орали,  сіяли,  збирали  урожай.

А  те  далеке  потойбіччя,  що  лиш  заманює  тебе  -
це  лише  мариво  вогнів,  які  тримають  погляд  в  далечінь,
щоб  ти  і  вірив,  і  молив  ,що  тільки  там  -
найкраще,  найсмачніше  -  і  все  для  тебе.
Але  лиш  раз  ти  втрапиш  до  капкану,
де  мариво  лежало  і  чекало  на  тебе́  -
тоді  лиш  розуму  замало,
тоді  кричи  ,  щоб  визволить  тебе.
А  тих  капканів  -  на  кожнім  кроці  -
і  тут  ,  і  там.
Дивись  під  ноги,  бо  ті  вогні  із  задалеччя,
зведуть  і  тіло  й  душу  у  багно.

Літай  душею  ,  та  й  до  Бога  ,
бо  Він  лиш  може  зупинить,
ту  нечисть,  що  повзе  по  наших  рідних  то  дорогах.
Літай  душею,  та  й  до  Бога,
й  проси,  проси,  що,  Господи,
Ти  дай  просвітлення  душі,
розвидни  Ти  мені  тумани,  які  застлали  очі
і  виведи  на  шлях,який  веде  додому,
щоб  я  міг  дім  свій  упізнать,
і  неньку  нашу  Україну  не  зміг  образить,
а  зміг  я  рідну  землю  обійнять.

Молю,  прошу  -  Ти  змилуйся  над  нами.
Ми  діти  неслухнянії  твої.
Прости  Ти  нас  -  не  відали,  не  знали,
що  нечисть  може  заповзти,
коли  ти  меч  не  маєш  на  порозі  ,
коли  твій  син  у  ворога  в  боях  -
із  рідним  братом  він  воює  -
свій  меч  він  проти  нього  наставля.

Прости  ,Ти  Господи,  прости  заблудших  
в  цьому  світі  ,  сородичів  моїх  -
не  відають,  що  творять  і  натворять.
Прости,  прости  і  прощення  Ти  дай  
усьому  родові  людському.

Люблю  я,
     Господи  ,
                             Тебе  люблю  !

Людмила  Яблонська.
07.01.2015р.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549563
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.01.2015


Мое всегда при мне - и грабли, и бумеранг.

Года  идут  -  куда,  зачем  ?
Вопрос  стоит  извечный.
Твой  Путь  в  начале  и  в  конце  ?
Каким  он  будет  -
сказать  тебе  никто  не  сможет    .
Корректировки  сразу  по  пути  -
туда  не  лезь,  туда  не  сунься.
А  мы  то  как  ?
Экстрим,  подай  нам  Господи,  экстрим  !
Туда  попали  ,  там  подпал  -
и  все  сгорело  -  все  до  тла...
Опять  с  нуля,  опять  в  дорогу  -
куда  и  как  ,  и  с  кем  ?

Опять  же  грабли  вылезли  под  ноги.
Опять  запущен  бумеранг  -
пока  летит  -  имеешь  время...
И  снова  "бац"  -головушка  моя  -
так  сильно  ,  больно  не  было  еще.
А  это  ж  грабли  !
Мы  снова  встретились  и  сам  я  стал  ,
 и  знал  ,  но  верил  -  пронесет.

Опять  на  лбу  от  шишек  горб.
Доходит  туго  -  невпопад  -
виню  всех  приходящих:
-  что  там  и  тем  мне  навредил;
-  что  грабли  мог  забрать  ;
-  что  солнце  светит  совсем  не  ярко  ;
-  что  птички  так  поют,  что    страшно.

И  что  еще  придумал  ты  ?
И  что  ,  и  кто  -  и  все  против  тебя  ?
Ха-ха  -  лишь  хочется  сказать.
Опять  на  те-же  грабли  ,  опять  запустишь  бумеранг  ?
Ху-ху  -  бывают  все  дела,
хе-хе  -  подумать  надо,
хи-хи  -  посмейсь  ты  над  собою.

Ну  что  ,  смешно  ?

Хо-хо  -  хорошие  дела  спасут  от  не́чисти  людской  ,
а  вылечить  поможет  Бог  -  прими  достойно  эту  помощь  !

Людмила  Яблонская
29.12.2014  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548474
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.01.2015


Вся жизнь, как тренажерный зал.

Пройдут  года  ,  а  может  и  столетия  -
никто  не  вспомнит,  какой  Вы  были  человек  -
была  ль  полная  кубышка  денег  ,  иль  дырка  в  кошельке.
Оставит  след  твое  начало,
что  ты  пришел  сюда  на  срок,
отмеренный  лишь  Богом,
а  как  и  с  кем  ты  здесь  проходишь  Путь  -
лишь  ведомо  тебе.

Попутчиков  тут  много  -
и  тех  ,  кто  тренажером  стал  -
крутил,  вертел  -старался  измотать  -
а  все  для  нашего  лишь  блага.

Такая  роль  досталась  и  тебе  -
кому-то  друг  ,кому-то  враг  -
а  все  для  нашего  лишь  блага.
Все  ,  что  оставило  здесь  жить  -
для  нас  воды  глоток,
чтоб  жажду  утолить,
подняться,  встать  и  дальше  в  путь.

Что  нам  здесь  в  блажь  -
на  Небе  -  мусор  придорожний.
Проводит  Бог  своих  то  чад
по  "тренажерному"  то  залу  и
каждому  дает  свое  -  
для  блага,  для  осознания  людского  -
где  плоть  людская  на  первом  месте,
где  блажь,  утроба,  страсть  -
съедают    все  -  оставив  упаковку...

Ну  как  ?

Лишь  только  тренажеры  -  враги  -
как  мы  привыкли  называть,
заставят  двигаться  быстрее  и
мыслить  ,  чтобы  не  встрять  опять.
Чем  мы  быстрее  сможем  здесь  понять,
что  разум  дан  нам  для  подстраховки,
что  сердцем  нужно  думать,  мыслить  и  мечтать  !

Людмила  Яблонская
29.12.2014  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548457
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2015


Тест на звездность.

 
Всем    Выходящим    в  Путь  
   Идущим  и
       Пришедшим  ...
           Посвящается...

-------------------------------------------------------------------------

При  первых  признаках  своей  особой  значимости
провести  данный  тест.

1.  Приобрести  рамку  для  фото  размером  40*50см.

2.  Подойти  к  зеркалу  и  приложить  рамку  к  себе  -  портрет.

3.Внимательно  обследовать  все  увиденное  в  зеркале  :

 а)  есть  ли  светящийся  венчик  вокруг  головы;

 б)  подходит  ли  Ваш  образ  для  иконы  и
         можно  ли  уже  на  Вас  молиться;

 в)  обследовать  все  выпуклости  на  голове-  
         особенно  в  передней  части.

Все  тщательно  обследовать  и  записать.

При  положительном  ответе  на  "а"    и    "б"  -
у  Вас  неизлечимая  болезнь    -  "  звездная  ".

При  правильном  ответе  на  "в"  -
две  выпуклости  на  передней  части  головы  -
это  не  ангельские  крылышки  ,  а    совсем  другое...

Вывод  -  во  избежание  заболевания  звездной  болезнью
дайте  мысленно  себе  под  зад  -  и    р  а  б  о  т  а  т  ь  !

Всем  заболевшим  излечиться  самостоятельно
невозможно  -  требуется  помощь  окружающих.
Чем  больше  Вас  будут  поносить  и  сквернословить  в  
Вашу  сторону  -  тем  быстрее  выздоровление  (  при
правильном  реагировании  на  услышанное  )

Слово-реанимация    -      "СПАСИБО  "  -  за  все
сказанное  в  Ваш  адрес.


-------------------------------------------------------------------------
Дополнительные  услуги  :

-  прокат  рамок  ;
-  помощь  в  обследовании;
-  помощь  в  направлении  на  работу;
-  помощь  ближнего  ;
-  помощь  дальнего  ;
-  помощь  без  помощи  ;
-  спец.  услуга  -  помоги  себе  сам.


Заказ  услуг  через  оператора.

-------------------------------------------------------------------------
тест  составила  -  Людмила  Яблонская
2009г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546942
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 27.12.2014


Рождество - для тебя !

В  ту  ночь,  на  Рождество,
все  в  мире  приутихло  
и  звезды  выстроены  в  ряд  -
рожден  на  свет  ХРИСТОС  -
дитя  от  Бога.

Пришел  на  землю  наш  Христос-
пришел  -  увидел  ,  победил.
Пришел  -  забрал  все  муки  и  страданья.
Пришел  -  надежду  подарил.

Спаси    Спаситель  нас-
от  глупости,  от  дерзости,
от  грязи,  смрада  гниющих  душ.
Земля  так  много  накопила,
что  только  Ты  очистить  смог  -
Любовью  -  что  горизонт  от  неба,
Любовью  -  что  просто  так  дана  .
Любовь  твоя  -  к  заблудшим  овцам  Божьего  то  стада.
Любовь  -  страданье  и  разлука.
Любовь  -  страданье  ,  боль.
Все  ведомо  Тебе.

Лишь  слово  -  все  для  всех  -
успел  свершить  .
Показан  путь  к  неведданому  небу  -
к  мечте  заблудшего  здесь  сына.


Людмила  Яблонская.
24.12.2014  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546213
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 24.12.2014


Тебе - моя последняя любовь.

Тебе  -  моя  последняя  любовь.
Тебе  -  моя  последняя  мечта.
Тебе  -  мое  изранненое  сердце.
Тебе  -  мое,  мое,моей  ...

Так  хочется  сказать  -  моей.
Моей  надежде  ,  моей  мечте,
моей  прекрасной  половинке,
моей  красавице,  моей  снежинке,
моей  принцессе,  моей  мечте...

Мечтать  не  поздно  -
поздно  не  мечтать.
Услышь  меня  изранненое  сердце,
Услышь  меня  изранненая  плоть  -
ведь    жизнь  одна  -
мы  просто  тратим  время,
мы  просто  тратим  впрок,
запас  любви,  оставленный  на  срок,
отмеренный  нам  Богом.

Людмила  Яблонская
29.06.2012г.








адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2014


Іду, кричу, молю, прошу…

Пишу,  творю,  натво́рю  -
буває  і  таке.
Іду  ,  зайду  ,  нако́ю  -
трапляється  і  так.
Таке  собі  творіння  -
то  добре-  не  потвора,
яка  іде,  несе,  кричить,  мовчить  -
накоїть,  скоїть  -
просить,  молить  відпустить.

Іду,  кричу,  молю,  прошу,
але  не  можу  зупинитись.
Кричу,  іду  і  плачу,  і  мовчу.
Це  довгий  шлях  -
не  можу  спотикатись.

Кричу  -  прошу,  
що  доле  будь  зі  мною  веселіша,
а  то  кричу,  кричу,
аж  вуха  заклада.
Кричу-  мовчу,  мовчу  -  кричу,
ти  доле  змилуйся  до  мене.

Той  крик  душі  відчутний  спозаранку,
той  крик  вночі  відчутний  у  душі.
Люблю  сказати  встигну
і  скажу-  люблю,  люблю,  люблю...
Тебе  люблю...
Я,  Господи,  тебе  люблю  !


Людмила  Яблонська.
17.12.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545736
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.12.2014


Очищення душі.

Свята  ідуть  -  очищення  душі  -
від  бруду,  смраду  -
це  лише  мить,  що  може  все  в  тобі  змінити,
коли  ти  станеш  на  правильний  свій  шлях  -
коли  підеш  освітленним    ти  шляхом.
Де  правда  скаже-  ні  -  брехні  ,
де  горе  щастям  обернеться,
де  випалить  все  те,  що  брудом  зветься.

Любов  не  має  перепон  
і  всі  ми  рівні  перед  Богом-
багач  і  бідний,
блазень  і  монах,
брехун  і  правди  чоловік.

Життя  іде  й  дорогу  світлом  наповня́є  
для  тих,  хто  вибір  свій  зробив-
за  правду  -  кривду  він  знешкодив,
за  віру  -  дім  свій  залишив.

Життя  іде  -
буттям  своїм  нас  зводить,
щоб  далі  шлях  свій  не  змогли  пройти  -
то  тепле  місце  нам  готує,
то  ласий  шмат  до  рук  дає  .
Так  добре  тут  -    а  там
незвідане,  непізнане,  незнане.

О  так  і  павутиння  по  душі  -
плете  харма́ни  тут  свої.
Щебече,  пеститься  -  прости,
сиди-  нікуди  ти  не  йди.
Тепленько  тут  -  що  хочеш  ти  ?
Все  є  -  не  йди.

Коли  почуєш  голос  цей  -
миттеву  відсіч  дай  йому,
бо  то  нашіптують  у  вуха,
всі  ті  ,  що  нас  збивають  -
знищують,  крадуть  все  те,
що  їм  тут  не  належить.
Шепочуть,  радять  -  ну  прийди,
залишся  з  нами  навіки.

-  То  бруд  і  пил  той  придорожній,
що  виїдає  очі,  туманом  стелить  шлях
і  шепоче  -  хочеш  -  бери,бери.
Для  тебе  все  -  бери,  бери.
Хапай,  ламай  і  знищуй  все,
чого  не  зможеш  загребти.

О  так  і  доля  може  
навколо  тебе  походить  -
подивиться,  придивиться  -  і  далі  йде.
Бо  що  залишилось  тобі  -
Ти  все  нагріб,  наха́пав,  розікрав.
Залишив  лиш  шпариночку  надії,
яку  ти  глеем  замастив.

Життя  іде,  біжить,  клокоче,
але  лиш  нам  вибрати  тут  темп.
Той  темп,  що  доля  для  нас  заготувала  -
це  лише  те,  що  лиш  для  тебе,
бо  ми  сусіда  бачимо  поперш  -
як  в  нього  -  треба  і  мені  -
зайти,  купити,  випити  -
ще    може  й  вбить?

Отак  живемо  -  стогнемо,  ідем.
Куди,  навіщо  -  це  вже  питання  не  до  мене.
Патруль  небесний  може  підказати  -
куди,  навіщо,  з  ким  -  і  все  тобі,
щоб  доля  трапилась  в  житті.
Та  доля  -  і  для  тебе  -  
що  самий  кращий  варіант.

Ну  що  "слабо"  -  повірити  ,  довірити  все  Богу  
і  йти  серединою  шляху,
не  чуючи  той  зов  з  кущів.
Чи  вже  не  краще  зараз  і  тепер
змінити    розклад  руху  в  нікуди́.

Живи  і  знай-
життя,  то  лише  мить,
яка  лиш  згадки  залишає.
Які?  
Коли  ти    шлях  свій    пройдеш,
тобі  це  стане  лиш  відомо.

Людмила  Яблонська.
19.12.2014  р.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545706
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2014


Що хочеш ти ?

У  кожного  із  нас  є  свій  резерв,
який  потратить  можемо  ми  вмить.
А  потім  довго  скиглить,  нить-
що  все  забрали,не  дають,
що  мало,мало,
що  за  лаштунком  "путь".
Що  ще  ти  скажеш  в  оправданок  ?
Що  ще  не  так,  не  там  і  не  з  тобою?

Земля  іде  своїм  шляхо́м  ,
з  орбіт  не  сходить  вічність.
Лише  орбіт  своїх  розгледіти  не  в  змозі  ми.
Все  йдем,  повзем,  кричим,  мовчим,
то  просим,  то  біжим  від  щастя.

Що  хочеш  ти  ?
Ти  сам  собі  признавсь?
Набір  лиш  фраз-  те  хочу;  зможу,  допоможу.
Але,  то  лиш  булькоче  у  нутрі.
Дієвість  вся  від  тебе-
це  лише  -  хочу,  можу.
А  далі  що  ?

У  кожного  із  нас  є  свій  резерв,
який  потратить    зможеш  ти.

Людмила  Яблонська.
19.12.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545692
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2014


Пройшло, пробігло, промайнуло…

Сповідь  матері.

Тільки  тримаючи  внуків  на  руках  відчуваєш  гіркоту  від  вспомину  нездійснених  мрій  своїх  дітей.Пробачте  мені  за  суєту  суєт  ,  коли  нуждення  змусило  перенести  на  другий  план  ваші  бажання  і  мрії,  для  здійснення  яких  не  завжди  вистачало  часу  і  сил.  Але  переповнена  душа  любові  до  вас  дарувала  її  в  неосяжній  мірі,  що  може  і  в  певний  час  зашкодило,  коли  бажалось    чим  триваліше  захистити  вас  від  всіх  негараздів  великого  світу.  Все,  що  сталось,  то  сталось  -  зробило  нас  мудрішими  і  витривалішими,  змусило  по  іншому  дивитись  на  світ,  який  оточує  нас.  
Любові  не  буває  забагато  -  це  відчуття  приходить  з  роками,  коли  матеріальні  цінності  не  замінять  її  ...

Моє  ти  сонечко  рідненьке,
моє  ти  личико  миленьке  -
моя  ти  радість,  втіха,
моя  ти  сором'язлива  діва.

Моє  ти  ніжне  янголятко,
моя  ти  пустотлива  хмарка,
моя  ти  радість,  небо  й  вітер.
Моє  хитрюще  і  найкраще  в  світі.

Моє,  моя  -  кровиночка  рідненька.
Моє,  моя  -  ти  наша  пташечка  гарненька  -
щебечеш  нам  ти  спозаранку,
щебечеш  ввечері,  вночі.

Твої  вередування,  пустощі,  кружляння
вернуть  мене  у  вспомин  днів,
коли  незаймано  пройшло  це  поруч.
Коли  вже  діти  підросли...

Коли  не  пізнано,  не  радісно
все  в  суєті  суєт  -  пройшло,  пробігло  все,
залишивши  лиш  слід  від  втоми
і  радощів  усміхнених  облич.

Пройшло,  пробігло,  промайнуло
дитинство  у  твоїх  дітей.
Пропущено,  промірено,  забуто
дитинства  омріяний  цей  шлях...

Моя  ти  доле,  мені  ти  щедрою  дісталась  -
на  радощі,  на  смуток,  на  любов...

Людмила  Яблонська.
18.09.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545448
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.12.2014


Я просто так тебе люблю !

Народе  мій,  вставай  з  колін  ,
бо  вже  настала  мить  свободи.
Вставай  країну  боронить,
вставай  не  спи.
Дрімота  лише  у  лаштунках,
та  ще  й  з  цепами.

Вставай  !
Сусід  заповз  у  скриню  до  рідні
й  кричить-  моє  -  було  і  буде  !
-Кричи,  кричи-  
що    ще  залишилось    тобі  
в  предсмертнім  часі.

Зоря  свободи  вже  зійшла,
і  сонце  небо  все  закриє.
Хмаринки  горя  пройдуть  у  далечінь.
Пройде  туга  -  залишиться  повага,
до  тих  ,що  вже  не  з  нами,
що  в  війську  Бога
вартують  спокій  нашої  землі.

Люблю  щедроти  всі  твої
моя  любимо  ненько  Україно  !
Люблю  людей  -
що  поруч  тут  зі  мною.
Люблю  я  брата  і  сестру  -
люблю  тебе  народе  мій  !

Люблю  безкраї  полонини,
люблю  безхмарне  небо.
Люблю  я  зливу,люблю  я  дощ.
Люблю  я  перші  квіти  на  весні.
Люблю  я  військо    сонячних  людей.
Люблю  безмежно  й  безкорисно,
люблю  я  тихо  і  без  крику.
Я  просто  так  тебе  люблю  !


Людмила  Яблонська
22.10.2014р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545428
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.12.2014


Веселе братство хіхухеха.

Ха-ха,
Ху-ху,
Хе-хе,
Ха-ха.

Хі-хі,
Ху-ху,
Ха-ха.

Таке  веселе  братство  хіхухеха.
Ха-ха  -  так  весело  мені.
Ху-ху  -  нічого  не  скажу...ха-ха.
Хе-хе  -  дісталось  вже  мені.
Ха-ха  -  ну  знову  це  ха-ха.
Хі-хі  -  тихесенько  сміюсь  я  над  тобою.
Ху-ху  -  це  знову  ху.
Хі-хі,  ха-ха,  ху-ху  !!!

Людмила  Яблонська.
18.10.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544842
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.12.2014


Де родом вічність у спочинку.

Люблю,люблю  -  слова  потрібно  говорити  !
Люблю,люблю-  у  шепіт  переходить,
коли  коханому  слова  ці  йдуть.
Люблю,люблю-  у  крик  душі,
у  щеміт  серце  переходить,
коли  ти  кажеш  це  до  матінки  землі-
малої  і  великої  землі,
де  родом  вічность  у  спочинку,
де  прадід,  дід  і  батько  у  землі,
де  сонце  гріє  найтепліше,
де  небо  синьо-голубе,
де  ночі  теплі-  запашні,
де  пахне  хлібом  на  столі,
де  брат  до  брата-  з  повагою-  на  Ви,
де  зірка  з  неба  падає  на  щастя,
де  ніч  і  день  у  щасті  і  житті,
де  поміч  з  неба  завжди  -  назавжди!

Людмила  Яблонська.
17.12.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544743
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 18.12.2014


Нам зараз все - та й до лиця !

Ви  чули,  що  в  теперішнім  то  часі  ,
щоб  хтось  і  десь  так  армію  любив  ?
Щоб  хліб  зі  столу,  сорочку  з  шафи  діставав
й  віддав  для  брата  на  війні  ?

Мабуть,  феномен  українця  ще  довго  буде  тормосить
громаду  ту  ,якій  це  зовсім  не  відомо,
якій  прийняти  це  -  це  просто  божевілля:
-  Не  личить  віддавать  останнє,
-  Не  личить  з  братом  поперек  іти.
Не  личить  ?
Нам  зараз  все,  як  раз  -  та  й  до  лиця  -
ламати,  знищувать  -  гниле,
застояне,  засмерджене  буття.
Ламати  устрій,  що  перечить  Богу,
Ламати,знищувать  все  те,
що  люд  простий  пригнічувать  спішить.

Що  все  у  нас  і  тільки  краще  -  але  для  кого  ?
І  це  питання  треба  задавать  -
коли,  кому,  за  що  і  за  яку  таку  ту  ціну  ?
Народ  і  вибрані  з  народу  -
 не  блазні,  не  скалічені  на  мозок  -
а  прості  хлопці,  вірні  Богові  сини.

Прийде  той  час  -  я  просто  знаю.
Заквітнуть  радісно  сади.
Прийдуть  солдати  із  війни-
згорьовані,  змужнілі  -  але  незламні,  
нездоланні  ті  душі,
не  промінявші  рідний  край  -
на  шмат  обіцяних  цяцянок,
який  у  полину  завів  би  навіки.

Народ  мій  вистоїть  -  я  знаю,  вірю  в  перемогу.
Трагедії  не  буде-  не  дасть  Господь  гріх  той  допустить,
щоб  змореним,  пригніченим  безладдям,
відтяли  шмат  землі,  забрали  скарб,  який  належить  Богу  
і  те,що  нам  дано  для  всіх  на  проживання  
на  радісній  і  світлій,  згорьованій,  але  непереможній,
матусі  неньки  України  страждалиці  землі.

Людмила  Яблонська.
17.12.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544600
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 18.12.2014


Люблю живим сказати встигну.

Люблю  сказати  встигну  я  тобі,
бо  ти  живим  повернешся  з  війни.

Люблю  безмежну  вись.
Люблю  безмежне  поле.
Люблю  безкраї  полонини.
Люблю  вечірнє  сонце.
Люблю  краплиночку  роси.

Люблю,люблю-  тебе  люблю  !

Людмила  Яблонська.
20.10.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544535
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.12.2014


Уквітчена любов'ю Україна.

Тихо    бродить  осінь    в  пошуках  зими.
Затуманить  небо.
Защебече  пташка  в  далині.
Заморозить  землю  першим  морозцем.
Заклокоче  трунок  у  душі
від  згаданок  та  сурми,
від  закрайного  далеччя,
що  бентежить  і  щемить  в  душі.

Що  багато  наших  на  війні-
у  болоті,  холоді  та  скруті.
Що  хлопята  молоді
поскладали  голови  свої-
за  звитя́г  душевний,
за  незрозумілий  мир,
за  країну-неньку,
за  квітучу  вись.

Щемить  та  біль,  
що  будоражить  кров  живих.
Живих,  яких  не  зможуть  подолати
нападки  злійшого  вражини.

Люблю  тебе,  Вкраїна  мила.
Люблю  синів  твоїх  ,  піднявших  небеса.
Люблю  синів  твоїх,  залишивших  цю  грішну  землю.
Люблю  світанок  і  зорю.
Люблю  ісконно  українське-
тризуб  і  герб,  
блакитно-жовтий  прапорець,
що  майорить  в  руках  малечі,
уквітчені  любов'ю  сорочки,
прикрашені  зіллям  хати.

Люблю  ту  річку  ,що  зливається  із  морем,
той  степ  -  що  неосяжний  край,
ту  землю  ,  що  зоветься  наша,
ту  скелю,  що  зоветься    Кармеля,
те  сонце  ,  що  зоветься  вічно-  теплом,  спочинком
і  моря-  безмежнії  моря,
і  Чорне  ,  і  Азовське  -в  яких  блакитно-жовті  небеса  !

Земля  моя  -  ти  ненько  Україно  -
Тримайсь  й  підтримай    рід  своїх  солдат
у  бій  пішовших  з  Божої  то  ласки,
вернувших  втрачене  буття.

Люблю  тебе,  народе  мій  !
Дороги  в  небуття  для  тебе  всі  закриють.
Яскраве  світло  шлях  тобі  відкриє  -
незайманій,цнотливій  і  співучій  
твоїй    й  моїй  -  ріднесенькій  землі  !

Людмила  Яблонська.
17.10.2014р.






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544514
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 17.12.2014


Я плачу, вірю, мрію, йду.

 О  Боже  мій,народе  мій  !
Єднання  слів  цих  для  мене  найдорожче.
О  Боже  мій  -  люблю  тебе  !
Народе  мій-  любов  до  тебе  на  віки.

Я  плачу,вірю,  мрію,  йду-
зупинки  тільки  для  спочинку.
Нехай  журба,яка  затулює  мрійливі  очі,
любов'ю  світ  накриє.

Народе  мій  -  ти  вистоїш,  я  знаю.
Я  вірю  в  це-  що  буде  свято,  що  буде  тиша,
що  тільки  громом  ранньої  весни  ,  
з  краплинами  весняного  дощу  ,
порушать  спокій  тихої  весни.

О  Боже  мій  -  люблю  тебе  !
Люблю  я  так,як  ще  нікого  не  любила-
любов'ю  щирою,любов'ю  малого  дитинчати,
що  вірить-  що  мама  й  тато-  це  все  найкраще  в  світі,
що  сонце-  це  жовтий  обідок,що  світить  й  гріє,
що  небо-    це  тії  блакитнії  хмаринки,
що  кониками,  зайчиками  скачуть  до  небес,
що  радість-  це  усміхнені  навколо  люди,
що  щастя-  це  те,  що  маєш  назавжди.
Що  щастя-  це  любов,це  радість,  це  сонце  й  небо.
Це  разом  взяте  все.
Це  все  любов-  любов  велика,  безгранична.
Любов,  яка  не  потребує  втіх.
Любов,  яка  назойливо  приходить  і  мовчить
у    тиші  спокою,  у  мряку  ночі,  
у  змореного  серця,  у  радісного  трепету  душі...

Людмила  Яблонська.
18.10.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544173
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.12.2014


Реквієм.

Народе  мій  !
Ганьба  стояти  на  колінах  перед  катом,який
плюндрує,нищить,спопеляє  наш  край,країну  рідну.
Народе  мій  -  вставай  -  не  спи  !

Прийшов  той  час  спокутувать  гріхи.
Прийшов  той  час  вінець  безчестя  розірвати.
Прийшов  той  час,  що  змінить  неньки  України  долю.
Прийшов  той  час,щоб  нас  братів  підняти  проти  ката,
який  заліз  в  кишеню  до  рідні,затім  зірвав  сорочку,
забрав  зі  столу  хліб,заліз  до  сховищ  неторканних-
заліз  -й  сказав-  моє  !
-Твоїм  ніколи  воно  не  буде  й  не  було!
Хто  хоче  більше  -  горем  ,плачем  дорогу  протоптать  -
отримає  своє  він  по  заслузі.
Отримає  він  меч  і  гнів  людський,
направленний  на  звільнення  з  неволі.

Той  плач  дитини,  матері,  вдови  -віками  спокутувать  прийдеться.
То  кров  людська,  то  смуток,  то  печаль.
То  туга  за  ріднею  душею,що  в  світ  іний  пішла  без  вороття.
То  сон  в  тривозі,  то  розлука.
То  справедливості  струна,  яка  бренить  у  серці  й  не  змовка,
як  дзвін  бентежний  дзвонаря,  який  скликає  всіх  на  схід  -
зійтися  й  миром  боронить  свою  свободу,  волю,  гідність.
Свою  безстрашну  братію  в  війні  -  не  нами  розпочату,
не  нами  змушену  іти  й  стояти.

І  вистояти  там  -  де  туга,  смуток,  плач  -  де  діти  без  батьків,
де  сонце  за  смерчем  не  вгледіть,
де  війни  всіх  віків  звели  братів  -  один  навпроти  одного.
Де  кремінь  серця  затвердів,  де  іскра  долі  не  загасне.
Де  небо  й  серце  у  вогні.
Де  люди-звірі  падають  до  ніг  -  вимолюючи  прощення  доріг,
завівших  в  дальнії  краї  -  до  братського  народу,
до  рідньої  славянської  сім'ї  .

Що  робиться  -  не  розбереш.
Лиш  сам  Господь  цю  книгу  розгадає  й  знає,  
що  скоро  край  всім  нечистям  ,  всім  нелюдам  і  катам.
Що  кожен  син  повернеться  до  хати,
де  батьківська  рука  змахне  сльозу,  а  материнська  приголубить  
і    сльози  радості,  і  смутку  полються  із  очей  рідні.
Де  поле  майорить  осіннім  барвом,  де  сипле  зимонька  сніжком,
де  хлопці  зверху  глянуть  на  красу  доріг,
 якими  повернутись  не  вдалось.
Де  небо  з'єднанне  з  землею  дорогою  одвічних  молодих  солдат.
Де  сліз  великії  потоки  пролють  на  землю  небесне  світло,
яке  пройде  через  нудьгу,  безладдя,  сон,
яке  все  випалить  й  зігріє  матерів,які  додому  не  діждалися  синів.

То  біль  народу  мого,  синів  найкращих  схоронивших  у  полях,
яким  ще  жити  й  жити,  любити,  народжувать  дітей.
Але  це  мабуть  так  потрібно  -  очищення  душі  землі
через  найкращих  наших  побратимів  -
які  пішли  в  далекий  край  і  звідти  не  вернулись.

О  Боже  мій  -  Люблю  Тебе  !
Й  ніколи  не  втомлюсь  вимовляти  -
Люблю  Тебе  й  Люблю  я  Україну  !
Люблю,  люблю,  люблю  !


Народе  мій  !
Люблю  тебе  й  люблю  я  Україну  !
Люблю  безкраї  я  поля,
Люблю  я  річку,беріжок,
стареньку  хату  на  спочинку.
Ту  літню  ніч  люблю,
ту  тишу,  що  війна  зашкодить  не  успіла,
ту  синю  пташку  з  оберегу,
ту  мальву  квітку  з  ранньої  роси,
ту  землю,що  вродила  щедро  -
найкращих,  наймужніших  ковалів,
найкращих,  найсильніших  косарів,
найкращих,  наймудріших  матерів,
найкращих  в  світі  земляків  ,
що  родом  українським  зветься.

О  роде  мій  !
Страждання  смутку  полина  пройде,
заграє  сонця  промінь  на  землі  рідненькій  !
І  встануть  хлопці  -  прийдуть  на  день  відзначення  Свободи
і  стануть  в  ряд  невидимі  герої,  щоб  з  почестями  народу  звітувать-
що  все  зробили,що  змогли  і  мабуть  неможливе,
що  їх  дорогу  осяює  Господь  -  у  Військо  Неба  записавши,
що  вдома  -  на  землі  -  чекають  їх,
що  поміч  їхня  з  неба  завжди  на  першім  місці  -
для  рідних  братиків  й  сестер,
для  донечок  й  синочків,
для  матінки  і  тата,
для  згорьованих  дружин  !
Ми  з  вами-  хоча  й  далеко.
Хоч  бачити  не  зможете  ви  нас  -
ми  з  вами  вічно,  ми  з  вами  назавжди.

Люблю  тебе  матусю,
Люблю  дружинонько  тебе  !
Люблю  синочка  і  дочку,
Люблю  я  рідну  Україну!
Люблю,  люблю,  люблю  ...
Сказати  слів  цих  не  зможу  я,
але  матусю  не  горюй  -  бо  боляче  мені.
Мені  тут  добре  -
всі  ми  тут,  хто  йшов  зі  мною  на  війну-
сусід  Петро,  та  й  дядько  Коля  тут  -  чатують  тут  синків  своїх.
Степан  з  сусіднього  села  прийшов  учора.
Та  ще  багато  наших  тут  -  кого  я  вперше  впізнаю-
хто  в  сорок  пятім,  хто  пізніш  прийшов  сюди.
Всі  молоді-  десь  до  тридцяти  усім.
Нам  добре  тут-  матусю  не  сумуй.
Ти  витри  сльози  і  живи  за  нас  усіх.
Дружиноньці  скажи,  щоб  довго  не  несла  в  собі  цей  смуток.
Я  не  зобижусь,  якщо  вона  комусь  то  іншому  серденько  привідкриє.
Нехай  голубить  інший  -  не  ображусь.
Життя  іде  і  молодість  зника.
За  мрії  нездійсненні  -  пробач  мені.
Постав  на  ноги  діточок  ти  наших.
На  люди  не  винось  журби.
Люблю  тебе  й  любити  буду,
але  по  іншому  розпорядивсь  Господь.
Невидимо  оберігати  буду  від  всіх  гріхів  й  незгод.
Дозволь  собі  ще  полюбити,
не  замикай  серденько  на  засов.
Ти  гарна,  пташечко  моя  
і  будь  щасливою  ти  знову.
Багато  хлопців  прийде  із  війни-
і  друзів  наших,  і  кумів  -
не  забороняй  провідувати  діток-
то  може  доля  трапиться  тобі
найти  помічника  у  домі,
хто  лід  у  серці  в  змозі  розтопить.
Голубонько  моя  -  не  плач.
Все  буде  добре  -  повір  мені.
Не  плач.  Люблю  тебе  й  любити  буду  !
Люблю  тебе  і  нашу  Україну  !


Людмила  Яблонська.
17.10.2014р.










адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544117
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.12.2014