| Сторінки (1/29): | « | 1 | » |
Хто я посеред поля?
Хто я посеред неба?
Хто я посеред моря?
Хто, якщо без тебе?
Хто я, коли без серця?
Хто я, коли розбите?
Хто я, коли душа смієтсья в клітці,
ніби похована на чужині?
Де ти, якщо господар?
З ким ти, якщо як ангел?
Діти наші - створіння Божі,
будуть, якщо ми живі!
Де ти? - уже не будеш
Знаю, - уже не прийдеш.
Хто я? - якщо ми різні
блукаєм на одній стежині ...
04 грудня 2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2015
Коли я забуду тебе, в мій дім вернеться щастя;
Коли я забуду тебе, все стане так просто і ясно;
Ти ж сам розвів міст, що єднав наші два береги,
Тепер порятунку не проси - не протягну тобі я руки!
[i]Моє джерело стало океаном,
твій корабель, мій порт, тепер не приймає!
Ким ти був? Хто ти тепер? - Ти - НІХТО!
А я? - Я наївна, несмілива
Дівчина з зеленими очима!..[/i]
Коли я забуду тебе, зрозумію хто справжні друзі;
Коли я забуду тебе, витру з очей останні образи;
Ти ж сам стільки раз дарував лише біль і байдужість,
таких "подарунків" стало багато - вони тобі вернулись!
[i]
Моє джерело стало океаном,
твій корабель, мій порт, тепер не приймає!
Ким ти був? Хто ти тепер? - Ти - НІХТО!
А я? - Я наївна, несмілива
Дівчина з зеленими очима!..[/i]
04 березня 2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2015
Розминулись долі, замело шляхи
І назад ніколи не зійдуть сніги.
Так, колись ми разом зустрічали дні,
А тепер самотні у двох вікнах вогні.
[i]Не кляни ти долю, не забувай мить,
Як кохались зорі в небі й на землі.
Не кляни розлуку, їй і так шкода,
що украли літо смуток і журба.[/i]
Хто завгодно в дім приходить - втома від гостей;
Не помічаю хто тут: ніч чи білий день.
Ти пробач образи, забудь помилки,
А я спалю листівки і розставлю крапки!..
[i]Не кляни ти долю, не забувай мить,
Як кохались зорі в небі й на землі.
Не кляни розлуку, їй і так шкода,
що украли літо смуток і журба.
Не кляни ти молодість, в ній наївність мрій, -
дивна безтурботність всеодно мине!
І якщо так сталось, що в серці заметіль:
Я прошу, не треба, не кляни мене![/i]
Не кляни мене! не кляни мене!
Не кляни мене!
05 травня 2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2015
Обійняти ... Обійняти і мовчати,
Притискати до грудей;
ти і я - дорослі діти,
що втомились від проблем.
Цілувати ... як не цілують
І пустити, бо не маю прав! -
Я тобі ніхто, ти мені не був,
але так скучаю по твоїм очам!..
Обійняти ... Не питати про діла,
Обійняти ... так мовчати і померти
За цю мить пригадавши щастя світ,
де [b]ТИ [/b]мрія, а [b]БЕЗ ТЕБЕ[/b] я забула: як це - жить!
Обійняти ... Єдина не розбита
мрія самоти кохання,
де є ти,
вищий від небес,
холодніший від сліз...
13 серпня 2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2015
Я хочу знати, що ти плачеш
І пірнати в твою біль.
Цілуватись з тими, хто не значать
і царювати у твоїй втраті сил.
Я хочу бачити, як ти вмираєш:
Ні, не помста - це моя роль!
Я так тебе любила і так само вмирала:
За моє життя сьогодні - тобі низький поклон!
[i]І ніколи знову
не кохати нікого!
Так, як тебе:
наївно і сліпо!
І нікого знову
не прощати ніколи!
Не падати в ноги,
не дарувати небо за нелюбов![/i]
Ну як ти не знаєш? -
Я теж помирала,
Ночами не спала,
кулаками стіни ламала.
Чого ти мовчиш? -
Я сльозами точила камінь,
і так завзято не хотіла жити,
що від моєї болі тепер помираєш ти ...
[i]І ніколи знову
не кохати нікого!
Так, як тебе:
наївно і сліпо!
І нікого знову
не прощати ніколи!
Не падати в ноги,
не дарувати небо за нелюбов![/i]
12 липня 2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2015
Єдиному - на смертному одрі,
Скніючи від болі катувань,
Я прокричу, що ти один,
Я прокричу, що я не зрадила!
Єдиному я назбираю квіти
і піднесу ім`я у небеса;
В зимову стужу, знай, я єдина вірна,
впущу до хати і відігрію тіло!
Мама каже: "Доню, ти дурна!"
Друзі кажуть: "Поглянь, він перший зрадить!"
Так, я знаю; Я розумію все сама,
Але кохаю більше від життя,
Але кохаю до нестями!
Єдиному! Єдиному!
Коханому! Єдиному!
Забувши все - все віддаю,
У відповідь - ляпас отримую!
Єдиному життям присягаюсь:
Я не крадійка і не злочинець.
Хочеш - бери - ось тобі моя рука -
Це я взяла твоє неціловане серце!
Єдиному! Єдиному!
Коханому! Єдиному!
Забувши все - все віддаю,
У відповідь - ляпас отримую!
Мама каже: "Доню, ти дурна!"
Друзі кажуть: "Поглянь, він перший зрадить!"
Так, я знаю; Я розумію все сама,
Але кохаю більше від життя,
Але кохаю до нестями!
Єдиному! Єдиному!
Коханому! Єдиному!
Забувши все - все віддаю,
У відповідь - ляпас отримую!
17 грудня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2015
Скажіть, у чім моя вина? -
Невже у тому, що кохаю?
У день - сумую, у ніч не сплю,
Лише за ним одним скучаю!
Не знаєте - він ангел! Він святий!
То просто образ: пафос і брутальність!
Мовчіть! - Бо я лише за ним одним
злечу у небо і продам світ аду!
Якщо позве - забуду образи і гордість,
Миттю знайду вокзали і аеропорти;
Прилечу за ним: хоч в Африку, хоч в Сибір,
і прошепчу, що [b]ВІН моя колиска, ВІН - мій мир![/b]
Мій принц: білий і сріблястий,
не гадайте хто - не загадка!
Нехай жебрак, але цінніша золота
моя зимова казка!
17 грудня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2015
Я вкотре внікуди пишу листа,
Якого ніколи, нікому не відправлю.
Я вкотре прошу у невідомого «прости»
За зраджену, розорену батьківську землю.
Століттями боролись за державність,
За ідеї доньки й сини життя віддавали.
Чи для того,
щоб здобувши незалежність,
землю розпродали, як «нерухомість»,
А на іменах і ідеях, у власних цілях спекулювали?
О, мій рідний, замучений краю,
Не питай, чому так, бо я не знаю,
Що сказать, і як так сталось!
О, мій рідний, замучений краю,
Не питай, чому так, бо я не знаю,
Як тепер вчинять, і що дітям лишилось?
А пісня солов`їна, навіть в найтяжчу добу
Душі зігрівала, дарувала віру в краще.
Тепер ми мову свою проміняли на чужу,
А «піснею» пісню - вже не назвеш.
А зелень трав і краса природи, степів
Не давали спокою жадібним очам і рукам –
Привласнивши все, вони не чули хриплих голосів,
Що вірили, ніби щирим, та придуманим голосам!
О, мій рідний, замучений краю,
Не питай, чому так, бо я не знаю,
Що сказать, і як так сталось!
О, мій рідний, замучений краю,
Не питай, чому так, бо я не знаю,
Як тепер вчинять, і що дітям лишилось?
Чорні круки, чорними крилами,
Вкрали надію і сонце,
Розбудили вітри, що замели
Духовні скарби дідівської криниці.
За правду видали брехню,
Народ поставили на коліна,
Свободу кинули в тюрму;
А ті, хто заліз на трон.
Влаштували краю розкішний похорон!
Я вкотре у темряві спалюю листа,
Який ніколи, нікому б не відправила.
Життя коротке, і не спроста
Листи ті вогню довірила.
Нехай вогонь попросить небеса
Простити нас, за зраджену батьківську землю.
І може знову, колись, почуємо дзвінкі голоси
Дітей щасливих, щирих і веселих …
05 вересня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575410
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2015
Це - чужа війна,
Там наша кров:
Розбиває серця,
Відбирає любов.
Ти ходила в поле,
Квіти нарвала,
Донесла їх до могили Степана.
Це не наша війна,
Чому ж наша кров?
Чому мати має знати,
Що чужий народ
Відібрав життя у сина,
Поховав в долоні
І нема коханого у Ярини …
2005 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575409
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2015
«Боляче, як боляче!» -
Сльозами стогне душа щоночі.
Боляче, як боляче! –
Годинами розривається серце щоночі.
Ти вже ніколи не прийдеш в мій дім.
Пам`ять розвіяла спогад про тебе: ти дим.
Нас вже нема і нас знов не буде.
А ти і досі мій, я тебе не забуду.
Не любить не важко –
Важко любить,
А як можна любить
Того, хто покинув цей світ?
Не любить не важко –
Важко любить,
А як можна любить
Того, хто покинув цей світ?
Ти навчив мене літати,
Ти навчив мене кохати.
Ти навчив життю радіти,
Ти … тебе не можна не чекати.
А тепер тебе нема, а тепер тебе нема,
А тепер тебе нема …
А без тебе так боляче, а без тебе так боляче,
А без тебе так боляче …
Чому? Чому? Чому? –
Питання рве мій мозок.
Йому, йому, йому
Дарую світ казок.
Я назавжди па`ятаю день,
В який ти ввійшов в мою долю.
Тепер жовто цвіте осінь,
Зла, - щастя породнила з болем.
Не спати не важко –
Важко страждать, поки
Пам`ять рве сон
З дешевим вином.
Не спати не важко –
Важко страждать, поки
Пам`ять рве сон
З дешевим вином.
Ти навчив мене літати,
Ти навчим мене кохати.
Ти навчив життю радіти,
Ти … тебе не можна не чекати.
А тепер тебе нема, а тепер тебе нема,
А тепер тебе нема …
А без тебе так боляче, а без тебе так боляче,
А без тебе так боляче …
Ти … без тебе не можна літати …
Ти … тебе не можна не кохати …
Ти … без тебе не можна життю радіти …
Ти … тебе неможливо забути …
Ти …
15 липня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2015
1.
Я позволила себе влюбиться -
Меня поставили на место.
Мне не позволили забыться,
сомкнув вокруг души нервно петлю.
Меня подняли в облака,
Но оторвали насмерть крылья;
Меня крестили золотом в реке,
Но отпустили по течению ...
2.
Я позволила себе немного -
Я поверила в мечту,
Что ты станешь хозяином дома
И простишь мне простоту.
Но мне не позволили создать очаг
И разломали ветром дом...
...Ты любимый мой,
ты самый верный враг -
Не найдешь ни с кем покой!
17 квітня 2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575220
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.04.2015
1.
Вино у моїй голові
Питає без сорому і заборон,
Чому все ще живі
залишки того, чого не було?
Душі чужі кружляють у вогнях,
Намагаються тебе полонити,
У них пустота у очах
І бажання вночі тобою володіти.
Ти підкоряєшся голим спокусам,
Убиваєш мене болем.
Я вдаю байдужість; вдаю, що не бачу,
Але тікаю у темряву і в голос криком плачу.
2.
Вино у моїй голові
Вперше говорить правду,
Що я не іграшка у твоїй труні,
Що ти плюєш в джерело, а потім п`єш воду.
Ти штовхаєш мене в перевал,
Стріляєш матом в моє небо;
Йдеш, забивши на мій стан
Пристрастно цілуєш платні губи.
Ти підкоряєшся голим спокусам,
А завтра будеш у ногах вибачатись;
Я вдаю байдужість, мене не злякати болем,
Не розумію - як не соромно в очі мої вдивлятись?
Вино у моїй голові рятує ...
Вино у моїй голові вбиває...
Вино у моїй голові...
Вино у моїй голові ...
07 травня 2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2015
Яке ім`я у самоти?
Яке ім`я у болю?
Знаю, як і ти -
не від вітру холодно зимою.
Який настрій у осені?
За ким туга у зими? -
Не відповім я піснею
Чому не разом ми...
[i]Всюди, де буваю,
Всіх, кого стрічаю
Знаю чи не знаю -
Тебе одного шукаю.
Я не плачу, бо сильна -
шкода, він не зав цього:
Серце бідне невинне
ледь живе без нього...[/i]
За ким падає листя?
За ким ниють вітри?
За ким сумує місто
кожні години півтори?
Для кого мої крики?
Для кого сива печаль? -
Безграмотні рядки
прийме вогонь, нажаль...
[i]Всюди, де буваю,
Всіх, кого стрічаю
Знаю чи не знаю -
Тебе одного шукаю.
Я не плачу, бо сильна -
шкода, він не зав цього:
Серце бідне невинне
ледь живе без нього...[/i]
Яке ім`я у самоти?
Яке ім`я у болю? -
Як не боятися біди,
якщо вона стала рідною?
Який настрій у осені?
за ким туга у зими? -
Не скажу, хоч і не соромно,
що "ти" для мене "ми" ...
[i]Всюди, де буваю,
Всіх, кого стрічаю
Знаю чи не знаю -
Тебе одного шукаю.
Я не плачу, бо сильна -
шкода, він не зав цього:
Серце бідне невинне
ледь живе без нього...[/i]
07 липня 2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2015
Ти не кажи йому, як я його люблю:
Я не страждаю і не плачу вже давно.
Ти не кажи йому, як його я жду,
Я не згубила глузд виглядаючи у вікно!
Тільки пам`ять знає;
Пам`ять вірить;
Пам`ять хоче,
та не взмозі забути
[i]Руки, що ніжно і несамовито
крали сон у мого тіла!
Руки, що пекельно і безжально
лишили весну без тепла.[/i]
Ти розкажу йому, що я не плачу:
Так - згадую; так - сумую, але не плачу!
Ти розкажи йому, яка я стала інша:
очі пусті, усмішка без сміху - Я СТАЛА СИЛЬНА!!!
Тільки пам`ять знає;
Пам`ять вірить;
Пам`ять хоче,
та не взмозі вирвати
у самоти
[i]Руки, що ніжно і несамовито
крали сон у мого тіла!
Руки, що пекельно і безжально
лишили весну без тепла.[/i]
Тільки пам`ять знає;
Пам`ять вірить;
Пам`ять хоче,
та не взмозі повернути
[i]Руки, що ніжно і несамовито
крали сон у мого тіла!
Руки, що пекельно і безжально
лишили весну без тепла.[/i]
Ти не кажи йому, не згадуй про мене:
Я безсильно сильна
вже стільки літ живу ним -
ним одним! -
безпорадно чужим,
вище неба моїм!..
Моїм!.. Моїм!..
09 лютого 2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2015
Я наяву тебе шукала
І йшла до тебе все життя!
А як побачила - пізнала:
Ти сон, ти казка, ти мрія золота!
Я у тобі, як у полоні,
Хоч знаю, - ти не зробиш зла!
З тобою я не хочу волі:
Ким без тебе я була?
[i]Плечі ніжно обіймаю,
Цілую невпевнено, як в перший раз.
Все тобі віддам і знаю:
і ти за мене життя віддаш!
Ти мрія із дитинства,
Казка дорогою в життя.
Ти радості багатсво,
Завжди твоєю буду я![/i]
Ти впустив у сад вишневий,
В сад, де співаюсть солов`ї.
Хоч він був тоді осінній,
Одружили нас зірки.
Сукня біла - мрія дівоча,
Як соромилась, коли знімала з пліч.
Ти дивився, мов в чаклунстві,
І у вальс мене повів!
[i]Плечі ніжно обіймаю,
Цілую невпевнено, як в перший раз.
Все тобі віддам і знаю:
і ти за мене життя віддаш!
Ти мрія із дитинства,
Казка дорогою в життя.
Ти радості багатсво,
Завжди твоєю буду я![/i]
07 липня 2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015
Пам`ятаєш, ми жили біля моря
І кохались три місяці без утоми?
Наш будинок і трояндовий сад не знали горя,
Я їх називала домом!
Я ж хотіла все життя так прожити:
Очі в очі і рука у руці;
Та нову королеву привів ти
І сказав тільки сухо "іди!"
[i]Я знов пишу найсумніші пісні
від життя, не від горя!
Ти навіки лишишся в душі,
Як той будинок на березі моря!
І будинку на березі моря
щоночі без сну, без утоми
Пишу найсумніші пісні:
від життя, не від горя![/i]
Я пішла в дощ, в непогоду,
Без слів, не глянувши в очі;
І не вдарила дверима, бо горда,
А зірки завели до ворожки!
А тебе нехай інша цілує -
Без пристрасті, не даруючи ніжність;
Ти і їй вкажеш на двері,
обіцяючи безсмертя і вічність!
[i]Я знов пишу найсумніші пісні
від життя, не від горя!
Ти навіки лишишся в душі,
Як той будинок на березі моря!
І будинку на березі моря
щоночі без сну, без утоми
Пишу найсумніші пісні:
від життя, не від горя!
[/i]
В Різдвяні холоди ти один:
Сад зів`яв, будинок постарів;
Ти в ніч кличеш на допомогу,
Та смота замела шляхи і дороги.
Ти в ніч кличеш на допомогу,
Та ніхто не чує, не прийде!
Ти сам відігнав всіх з порогу,
Не зберіг навіть рідні сади.
Ти сам відігнав всіх з порогу,
Занапастив навіть рідні сади ...
Ти сам відігнав всіх з порогу,
Занапастив навіть рідні сади ...
[i]Я знов пишу найсумніші пісні
від життя, не від горя!
Ти навіки лишишся в душі,
Як той будинок на березі моря!
І будинку на березі моря
щоночі без сну, без утоми
Пишу найсумніші пісні:
від життя, не від горя![/i]
02 липня 2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015
Я сама по собі,
у своєму сідлі,
на своєму коні
Я лечу повз вогні.
Я боюся тепла
І не люблю мороз,
Не жила і жила,
і тікала від вас.
Ви хотіли мене,
обіцяли скарби,
Лиш поїли вином
і штовхали вон!
Ви хотіли мене,
Обіймали всю ніч,
Цілували мене,
і кидали, як річ ...
[i]Великі очі відваги й печалі,
Вірні очі лише зраду вбачали:
Тільки біль і тільки розлука,
Тільки спроба знайти вірні руки.
Від хазяїна і до господина
Шукаю щастя своєї родини,
Та без мене цей вир,
і в ньому я самотній звір!..[/i]
Злість моя у мені,
біль моя у ночах,
Сила тремтить у душі,
віра палає в очах.
Зненавидіти б всіх
і кусати за трьох,
та краща лють - щирий сміх,
і бажання пригод!
Я люблю темноту
за яскравість зірок!
Я люблю тишину
за голос думок!
Я люблю одного,
хто не буде моїм!
Я люблю його знов,
а він назавжди тільки твій!..
[i]Великі очі відваги й печалі,
Вірні очі лише зраду вбачали:
Тільки біль і тільки розлука,
Тільки спроба знайти вірні руки.
Від хазяїна і до господина
Шукаю щастя своєї родини,
Та без мене цей вир,
і в ньому я самотній звір!..[/i]
25 квітня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015
[b]Я зникаю снігом
у квітневому теплі;
Я пам`ятаю теплий
дотик вуст твоїх;
Я не сама - моя душа
одна в столиці гірких сліз,
її вогонь не затушив
той розпач твоїх останніх слів,
останніх слів
останніх днів,
останніх днів ...[/b]
[i]Тримай - тримай
моє буття, моє тепло,
Моє життя і джерело;
Згадай - згадай
нашу любов, наші слова,
тепер це - сон, тепер молва ...
Тримай - тримай
долонь вогонь
в нічний полон.
Згадай - згадай
ти мій дзвінок,
у мій останній крок,
Я кинула телефон
в міцний бетон,
в німий бетон ...[/i]
[b]Дім, наш дім
без вікон, без дверей,
і ми щасливі: я і він:
і без грошей, і без пісен;
Тепер сама, моя любов
полинула у край
бескінечних днів, солодких вин,
де тільки Я, де спогад "ВІН",
де безліч трав,
де тільки "ВІН",
один лиш "ВІН",
один лиш "ВІН" ...[/b]
[i]
Тримай - тримай
моє буття, моє тепло,
Моє життя і джерело;
Згадай - згадай
нашу любов, наші слова,
тепер це - сон, тепер молва ...
Тримай - тримай
долонь вогонь
в нічний полон.
Згадай - згадай
ти мій дзвінок,
у мій останній крок,
Я кинула телефон
в міцний бетон,
в німий бетон ...[/i]
23 квітня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015
Я одна і мені так добре;
Сиджу в кафе, п`ю каву і курю.
Про нас не думаю, ні про що не думаю:
Дощ за вікном співає, за краплями спостерігаю.
[i]Саксофоніст грає блюз,
Я одна у залі.
Музика звучить скрізь,
і я хочу, щоб не припиняли
Саксофоніст грати блюз, а я курити і пити каву.[/i]
На зупинці, під навісом - цілується пара.
Так дивно: колись і я тебе так цілувала.
Шкода, що від нас лишився дощ
І друге американо не служить в поміч.
[i]Саксофоніст грає блюз,
Я одна у залі.
Музика звучить скрізь,
і я хочу, щоб не припиняли
Саксофоніст грати блюз, а я курити і пити каву.[/i]
На зупинці, під навісом обіймається пара:
Так романтично, колись і я так обіймала!
Шкода, що від нас лишився дим
І крапля нікотину не вбиває цим.
[i]Саксофоніст грає блюз,
Я одна у залі.
Музика звучить скрізь,
і я хочу, щоб не припиняли
Саксофоніст грати блюз, а я курити і пити каву.[/i]
11 липня 2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
Знаєш, мені і в спеку дня - ніч;
І я чую тебе, хоча ти мовчиш!
Знаєш, мені зовсім не важко іти,
Просто руки не тягнуться знов до гори!
Знаєш, не ти, не я - немає винних -
ми вдвох завдавали пекучої кривди, -
Знаєш, ми вдвох не договорювали правду!
Добре, - хай правда буде твоя,
Зрештою, - я всього лиш струна;
Добре, не дочекався ти тепла,
Але я людина, а не вороння;
Добре, - іди! - ми варті жити на волі,
Лише пообіцяй, що я не побачу тебе ніколи, -
Добре, я не хочу бачити тебе ніколи!
[i]І ніколи не згадаю
Те, як я тебе кохаю;
Пам`ять вуст, пам`ять рук,
Сон в обіймах, серця стук -
Забуваю! Залишаю!
На свободу твою не посягаю!..[/i]
Можливо, я знову вийду на двір
І сонце подарує мені новий зір;
Можливо, я знову побачу небо
І воно подарує яскраво сині фарби;
Можливо, я переступлю через поріг
І мені не запаморочить від далечини доріг, -
Можливо, я ще знайду свій поріг!
Знову, на березі теплого моря
Я помічу того, хто поряд;
Знову, він прочитає свої казки,
І я повірю в них, наче в них - ти!
Знову, я покладу свою руку в його
І нехай, не відчую вогонь,
Знову, я помилюсь і не відчую вогонь!
[i]І ніколи не згадаю
Те, як я тебе кохаю;
Пам`ять вуст, пам`ять рук,
Сон в обіймах, серця стук -
Забуваю! Залишаю!
На свободу твою не посягаю!..[/i]
Чуєш, я не лишусь до скону одна, -
Обірвалась не остання струна;
Чуєш, в моїм домі запалає світло,
Хоч ти присягався, що лампи згоріли!
Чуєш, я буду писати щасливі пісні,
А всі сумні я спалю у вогні , -
Чуєш, я буду співати веселі пісні!
[i]І ніколи не згадаю
Те, як я тебе кохаю;
Пам`ять вуст, пам`ять рук,
Сон в обіймах, серця стук -
Забуваю! Залишаю!
На свободу твою не посягаю!..[/i]
16 травня 2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
Не обіймай мене -
мені боляче.
Штовхни мене -
так буде краще.
Мовчи -
Я така беспомічна,
Тремчу
у твоїй брехні.
Це ти складав закони,
Суддя тепер німий.
Суддя твій, - я до болю,
Мовчки люблю твоє "не люблю".
А ти прийшов навіщо?
Обійняв мене за що?
Суддя твій - пан столичний,
А судиш ти на пекло вічне!
Пусти руки -
вони вже сині.
Пусти руки -
твоя біль єдина.
Не дивись -
боюсь очей.
Розсмійся
за мій сором ночей.
Прошу "пусти", але не йди!
Візьми світи, за них прости.
Живи поруч, та не зі мною,
Прямуй на Північ, ти ж не самотній.
Не ображай її - вона невинна,
що душа твоя безсильна
забуть минуле і колишніх
І з нею буть до літ старійших.
Ти не кохаєш неї,
А вона наївна - вірить.
Ти дихаєш мною,
А вона в тобі щаслива.
Вона тебе любить,
і я люблю.
Вона в тобі щаслива,
а я без розуму в сльозах живу.
Вона тебе любить,
і я люблю,
Та коли вона літає,
мене любов ламає...
Вона тебе любить,
і я люблю,
Та коли вона літає,
мене любов ламає...
13 вересня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015
Почуй мій монолог,
Слова - короткі і ясні;
Мене для тебе створив Бог,
А ти прогавив на краю землі.
Останні "прости", останні обійми,
Останні сни рахують останні години...
Ти не мій, ти мені не потрібен,
Але ти кращий за всіх, хто живий на світі!
Ти можеш іти, ти вартий мати найкращу
жінку, коханку, але чи знайдеш таку? -
Ми завжди шукаємо краще,
коли маємо щастя на відстані рук!
Нехай ти лишишся до скону один,
Нехай я лишуся до скону одна,
Зостанеться пам`ять про ніжність кількох годин,
Яка цінніша за вартість коштовного панна.
Не торкайся більше моїх рук,
Не цілуй вуста без любові; -
Тобі це забаганка, мені - мука,
Яка б`є скроні, б`є до крові.
Досить, - іди! - Не хочу відпускати,
Але знаю, - далі стане важче;
Я тебе не забуду ніколи, ти знаєш;
Я тебе кохаю до скону - ти гордо не помічаєш.
Почуй мій монолог,
Слова - щирі і слабкі,
Навіщо мені тебе створив Бог,
якщо нам не бути разом на землі?..
Пройдуть роки,
вилікує час,
І наші діти, від інших,
Підуть в перший клас ...
07 липня 2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2015
Він схожий на ангела:
Біле обличчя і чистий погляд;
Богом обдарований чарівним сяйвом,
довкола людей зігріває, коли поруч проходить.
Очі його - бездонні океани печалі,
Наївні, як сльози і чорні, як ніч -
Дві зірки ясні, які я цілувала,
діамантами сяють на найкрасивішому з облич.
За що Він, який так схожий на ангела,
вселив в мою душу скаженого демона?
За що ним дишу і ним засинаю -
себе не жалію, інших не помічаю?
За що його вразлива душа
несамовито образилась на вірну мою?
Невже через те, що я на нього ворожу
і з гордістю присвячую кожну строку?
Не лікуйте - я не божевільна і не хвора,
Я просто жива і вірю в кохання!
І якщо ви спитаєте, що я в ньому знайшла,
Я піднявши голову скажу - він схожий на ангела!
19 грудня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2014
Бачу сон:
Ніби я гола стою на площі,
Навколо людно - ніхто не бачить.
Я на весь голос кричу про поміч,
Та всі тікають по своїх справах.
Пострілом стон
вилітає з горла -
Тваринно дикий у натовп глухий.
У відповідь камінь летить у спину -
Падаю втомлена, і вже на колінах
Чую людський гучний сміх.
[i]Не смію звертатись на "Ти",
Скільки Вас, рідних, але не моїх;
І на недосяжній висоті
знесиленій душі шепочу:
"Маленька, засни!"[/i]
Кімната - клітка:
від кута до кута,
Пам`ять виховує совість -
за ударом удар!
Душа - каліка
гниє, як труха:
за любов відплатила -
згоріла до тла!
[i]Не смію звертатись на "Ти",
Скільки Вас, рідних, але не моїх;
І на недосяжній висоті
знесиленій душі шепочу:
"Маленька, засни!"[/i]
19 грудня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2014
Коханка - від слова "кохання" -
власність жадана, але не твоя!
Коханка - ЄДИНА, тебе, дурня, кохає,
до кінця сил вартує світ твоїх кораблів.
Світ - твої почуття, твої забаганки;
Твої забаганки - інші коханки!
Інші - руді, брюнетки й білявки:
Чим більше - тим краще, аби тільки були!
Твої забаганки - сльози коханки,
яка твоїм ім`ям молиться на ніч,
на суді віддасть руку на відсіч,
Аби поруч був! Аби не відпустив!
Твої забаганки - могила коханки,
яка єдина кохає, але ніколи "твоя";
Яка вірить словам, вірить брехні
І без сну чекає на вірність до сивини!
І знає вона, що вірність це - казка,
що любов лишилась у часи старих.
І знає, що без її згоди і ласки
її мрія, єдина, обвінчаєтсья в церкві
з молодою дурною і страшною
по першому квіту першої весни ...
19 грудня 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2014
1
Сумую за тобою: ти моя печаль,
В роботі і у справах ховаю ніжний жаль.
Сміюся в колі друзів; вдаю, що не люблю,
Кажу, що позабула, але у снах тобою я дишу!
[i]Могла би жити для тебе,
Могла би кохати одного тебе,
Якби ти жив мною і для мене.
Могла би народити сина,
Могла би прикрасити дім,
і вічно засинати поруч,
Як в ту зимову ніч,
Коли ми вперше лишилися віч на віч![/i]
2.
Сумую за тобою: ти моє життя,
Кожний ранок - сигарета; ранок - пустота.
Хочу подзвонити, написати смс,
А ти постійно зайнят, мені це - вічний стрес!
[i]Могла би жити для тебе,
Могла би кохати одного тебе,
Якби ти жив мною і для мене.
Могла би народити сина,
Могла би прикрасити дім,
і вічно засинати поруч,
Як в ту зимову ніч,
Коли ми вперше лишилися віч на віч![/i]
3.
Сумую за тобою: ти моя радість,
Біль і хвилювання; вірші - записка у вічність.
Торкання твоїх рук - тремтіння серця й тіла,
Торкання чужих рук - гидотне відчуття провини...
[i]Могла би жити для тебе,
Могла би кохати одного тебе,
Якби ти жив мною і для мене.
Могла би народити сина,
Могла би прикрасити дім,
і вічно засинати поруч,
Як в ту зимову ніч,
Коли ми вперше лишилися віч на віч![/i]
19 жовтня 2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2014
«Розбите серце»
1.
Колись, так було давно, і знов не буде.
Стерлось все, і як гірке вино, мрії лишились розбиті.
Навіщо хотіти жить, якщо цей світ
Вкрав тебе, вкрав бажання, лишив тугу?..
[i]Тебе вже нема, у середині холодна зима.
Чуєш, не приходь! а хочеш, - повернись.
Воно не знає, воно болить.
Воно страждає і ледь тремтить:
Повільно б`ється …розбите серце.[/i]
2.
Любов, що колись жила і квітла щовесни
Лишила тужні малюнки на зимному склі.
Просити зупинити час, немає сил, нема бажань.
І сніг пішов, і в ньому ти, зник без вагань.
[i]Нас вже нема, у середині люта зима.
Чуєш, не приходь! а хочеш, - повернись.
Воно не знає, воно болить.
Воно страждає і ледь тремтить:
Повільно б`ється …розбите серце.
Повільно б`ється …розбите серце...[/i]
20 лютого 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2014
Дякую Вам, мій милий друже,
за те, що мене забули;
За ваші усмішки блискучі
і сині очі опущені додолу!
Дякую за бажання бути поруч,
Просто лягти і обійняти Вас;
За сумні сутінки в безодні ночі,
коли складала музику від сліз.
[i]Нехай нічого не було
І я придумала, я все придумала.
Нехай нічого не було
І Ви минуле!
Друже, Ви моє минуле!
Несправжнє і болісне минуле,
щасливе і гірке минуле!
[/i]
Дякую, друже, за дитячі сподівання,
що сонце ясне обвінчає нас;
А Ви штовхали мене і вели у танці,
цілували солодко і забували вранці.
Дякую за те, що не змогли
дати мені те, що я дала би Вам!
За троянди в саду, що по осені відцвіли,
Які я в мороз саджала на зло зимі ...
[i]
[i]Нехай нічого не було
І я придумала, я все придумала.
Нехай нічого не було
І Ви минуле!
Друже, Ви моє минуле!
Несправжнє і болісне минуле,
щасливе і гірке минуле![/i][/i]
... Дякую Вам, мій милий друже,
за те, що мене забули;
За ваші усмішки блискучі
і сині очі опущені додолу!..
19 липня 2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Я помирала без тебе
і плакала, як німа;
І танцювала боса, під небом,
на батуті зі скла.
Я стрибала через вогонь
і топила ногами лід;
І кричала п`яна у вікно,
що ТИ причина моїх бід.
Я різала білу сукню
і палила сотні шматків;
І дзвонила мамі
і плакала навзрид.
Я сміялась одна,
у повному метро;
І ледь не померла одна,
А ТОБІ було всеодно ...
26 грудня 2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014