| Сторінки (1/78): | « | 1 | » |
"Помоліться ви Богу до неба "
Не пишіть некоханим листів,
Не даруйте даремну надію.
Якщо вогник ваш в серці згорів -
Відпустіть, я все це зрозумію.
Не мовчіть ви про те, що болить,
Не впускайте зневірено руки.
Якщо смерть щоночі полонить -
Посміхніться, як бабці онуки.
Не робіть ви чужих помилок,
Не ставайте на стежки облудні.
Якщо в липні не видно зірок -
Подивіться на них краще в грудні.
Не малюйте ілюзій сумних,
Не збивайтеся з певної точки.
Якщо сказано слів тих дурних -
Зауважте, це думки-шматочки.
Не брешіть ви собі, не брешіть,
Не ламайте до себе довіру.
Якщо вголос вам важко - пишіть,
Пишіть правду, що рветься під шкіру.
Не ховайтеся ви від життя,
Не втекти вам від себе, й не треба.
Якщо треба знайти укриття -
Помоліться ви Богу до неба.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2016
"Замолюй мої рани "
Через тебе не вірю у кохання,
Ти винен - не приходять сни вночі.
Чому ж ігнорував моє прохання?
І завжди говорив мені "мовчи "?
Ти говорив мерзотне "роздягайся ",
А інший говорив "вдягайсь тепліш."
Ти у коханні більш не присягайся,
Розкрию правду рано чи пізніш!
Як прикро, що підвів мене мій розсуд,
А твій з театру хист лиш допоміг...
Влаштую я прилюдний тобі осуд,
Аби від себе вже втекти не зміг!
Молись вночі - замолюй мої рани!
Коли на ноги встану свої знов -
Будуй з міцного каменю паркани,
Бо гра вже йтиме за моїх умов!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2016
Люди - комарі
Пробач, що я не та кого ти хочеш,
Мабуть, це є моя найгірша якість?!
Я знаю, винна я у цьому, хлопче,
Недовподоби та наївна м'якість?
Сумуєш там, мабуть, над моїм фото,
Та зауваж, ти йшов - я відпускала!
А пам'ятаєш, я казала в соте :
" Хто не кохав, того я не тримала "
Ти зруйнував мою єдину радість,
Спалив метеликів в моєму животі!
Бо пити кров твоя найбільша слабкість,
Так чинять тільки люди - комарі!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2016
А з першим снігом в мене карантин "
Не хочеться казати сумних реплік,
Та врешті-решт лишилася одна.
Поставила я серце знов на облік,
На вулиці й в думках царить зима.
По колу змін одна й та сама пристань,
Із першим снігом тиша настає.
Мене вже з ним не розлучає відстань,
Лиш кожну ніч самотність застає.
Не втратила я свій здоровий розсуд,
І грація із рук моїх легка.
Не б'ю я, як раніше, білий посуд.
Й не зхожу з місця першого зразка!
А серце в мене й досі ще хоробре,
Вже досить з нас змальованих картин.
Прийде весна і знову буде добре,
А з першим снігом в мене карантин!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2016
" Дванадцята..."
Дванадцята - вже час збирати речі,
І просто мовчки покинути твій дім.
З розкішного каміну - знов до печі,
Не гріє він мене, та річ не в тім...
Я все одна, вже й рік пройшов по тому,
Я влітку била дрова у вогонь.
Хотіла повернутися додому,
Але немає часу для погонь.
Сусіди з жалем в очі, з лезом в спину,
Поради сипали в холодний чай.
Варила я то липу, то жасмину,
Казали "ти надію не втрачай".
Та на дверях твого порогу павутина,
І не горить розкішний твій камін.
Спинився час - дванадцята година,
А за вікном холодний наш Берлін.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2016
" З півслова розумів - це не про нас "
Шкода, що ти згорів в холодній помсті,
Для мене ти був номером один.
Та сам обрав мене в пекельній злості,
Покинувши саму в скрутну годину.
Без мене тобі добре так живеться,
Ніхто не контролює твоїх дій.
На вибір гурт дівчат довкола в'ється,
На кожну в тебе список власних мрій.
Розмови наші йшли не так вже й добре,
"З півслова розумів " - це не про нас...
У тебе серце зовсім не хоробре,
Боїшься ти людей, пліток і час.
І повертався неодноразово...
В погоні мрій лиш нереальних.
А кожне слово було показово,
Я знаю кожну сцену з театральних!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2016
" Комусь не йдуть мої гіркі духи "
Мене зламати й досі неможливо,
Я бачу ціль і мрія ще жива.
Аби життя прожити це щасливо,
І ранка кожна в серці зажива.
Я здатна йти у сьоме коло пекла,
Щоб взяти від життя свої дари.
Щодня ведеться боротьба запекла,
Та не котитися униз гори!
Хай перешкод багато - все здоланно,
І хоч одна здолаю всі шляхи.
Комусь моє життя не притаманне,
Комусь не йдуть мої гіркі духи!
Доволі часто слухаю ваш осуд,
Сперечаюся, бо зовсім не праві.
Відсутній мабуть той здоровий розсуд,
Характер, наче в дикої трави.
Одна лиш якість гарна, чи найгірша:
За кожного лиш серденько болить.
Велике серце, помста мабуть ширша,
Бо кожен з них у полум'ї згорить.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2016
"Шторм "
Чому мені так холодно вночі?
Чому мене не гріють рідні зорі?
Я гинула, а поряд глядачі,
Неначе потонула в дикім морі.
Хапалась за вітрила, за буйки,
Відносило кудись шаленим вітром.
Згадала я твої старі байки,
Чому тепер на серці й досі з фільтром!
І впала я на берег сподівань,
Я непритомна. Розум помутнілий.
Вмить встала і тихенько без вагань,
Писала я про образ твій - сп'янілий.
А далі лиш кордони перетнуть,
Мабуть, на цьому шторм мій і скінчиться...
Про тебе вже давно казок не чуть,
Але мені вночі чомусь не спиться.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2016
"Пізно присвячені вірші "
А серце з криком рветься. Повернись.
Вже пізно я присвячую ці вІрші
Лиш мама каже: " доню, не журись..."
Бо у житті трапляються ще й гірші.
Мені руйнує розум незнання,
Чому ж собі обрав таку дорогу?!
Складав ти, мабуть, долю навмання,
А я прийшла, щоб бити у тривогу...
Кохала я тебе не за слова,
А за зелено-сірі твої очі.
У день я мов заплакана вдова,
Бо снишся ти мені у снах щоночі.
І хочу я з тобою завжди буть,
Не дивлячись, що зломлене минуле.
Готова я про все страшне забуть,
Але мене від тебе відштовхнули!
. . .
Вже пізно я присвячую вірші...
Щасливі люди - злими не бувають.
Але в моїй розлюченій душі,
Таких як ти нажаль не забувають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2015
" В моїх очах ти бачив зовсім іншу "
В моїх очах ти бачив зовсім іншу ,
Читала з губ холодні поцілунки...
Вона не я, вона не любить тишу
І не прийма твої прості дарунки.
Ти знаєш сам, але не зізнаєшься,
А холод з серця твій я переймаю.
Як боляче, що правда визнається,
Бо не своє - я зовсім не тримаю!
Ти на мені будуєш свої мрії ,
Так звана я легка новобудова!
А іншим я руйнуючи надії,
Ставала у капкан немов основа.
Закрию очі, краще їх сховаю!
З твоєї ночі я лиш промінь світла.
Таких як ти я в серце не вживаю,
Бо від кохання я вже зовсім зблідла...
В моїх очах ти бачив зовсім іншу,
Тебе вона не бачила ні в чому...
Ты не страждай, кохати можна й ліпшу.
Бо стежки всі ведуть до її дому.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2015
"Поетичний спадок"
З народження подарували крила,
Складали мою долю між зірками.
Казали, що в душі моїй вітрила,
Аби я мала щастя між рядками...
Ваш голос - моє слово на папері,
Свій спадок я виплакую ночами.
Пишу, як всі, я сидячи у сквері,
Дивлюсь на світ я іншими очами.
І долю я не в силах зупинити,
Все приречене - витримати мушу.
Вже опору до цього не вчинити,
Тому я виливаю в віршах душу.
Присвячено віршів мабуть мільйони,
Та чітко знаю, що писала вперше.
Я згадую свої старі закони,
Бо жити так неначе мені легше.
Виконуючи долі забаганку,
Тримаю я зв'язок із небесами.
Зриваючи мільйон в джек-пот щоранку,
Та маю щастя я лиш між рядками!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2015
"Чому слова з розв'язаних вузлів?"
Незнаючи життя і досі болю,
Вона дивилася на світ з гори.
Напевно, ти прийшов до неї в долю,
Аби змінити правила для гри.
І змушений чомусь її забути,
Ти відмовлявся від важливих слів...
Ночами сльози... Досі не збагнути!
Чому слова з розв'язаних вузлів?
А кожна ніч ставала їй все довша,
Надіями наповнена сльоза...
Жорстокість в ній ставала навіть товща
Була як сонце, стала мов гроза!
Тобі лише відомо, як скінчиться,
А може і закінчиться нічим?
Можливо і вона чомусь навчиться,
Закривши смуток спогадом нічним..
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2015
"Мабуть , вона ніколи не любила... "
Мабуть, вона ніколи не любила...
Була завжди безжалісна й сумна,
Водночас добра й нескінченно мила.
Світило їй не сонце, а луна!
І як не дивно, навіть наодинці,
Їй відкривались безлічі дверей.
Тримала таємниці, десь у скринці,
Подалі, від спокусливих людей.
Мабуть, вона нікого не любила...
За себе лиш трималась без вагань.
Лиш гордістю своєю всіх манила,
І в цьому не потрібно їй змагань!
Коли вже серцю непотрібні крила,
І в самоті не витримати й дня.
Згадала, що ніколи не любила...
Та в цьому і була її брехня.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2015
Присвячено Юлі і Владу...
"А ти її ніколи не забудеш "
А ти її ніколи не забудеш!
Згадаєш, навіть через сотні літ.
І навіть схожу в згадку не здобудеш,
Бо сині очі - танули мов лід ...
Дурманив завжди сміх її грайливий,
П'янили завжди ті палкі вуста.
Для неї ти був сильний і грайливий,
Вона для тебе надто вже проста...
Вона любила кожний ніжний дотик,
А ти боявся за її роки...
Водночас ліки, часом же наркотик,
Крізь ночі ти читав її думки.
А ти її ніколи не забудеш!
На жаль не визнаєш всі почуття...
Коли вже іншу вранці ти розбудиш,
Лиш пам'ятай, що ти її життя...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2015
Згадай той день, коли мене зустрів.
В твоїх очах спокуса і бентежність...
Чи нас Господь, тоді з тобою звів?
Чи може долі все ж необережність?
Згадаю лиш, як ти одяг халат,
Той білий колір з відблиском печалі...
Не вистачило в мови тих цитат,
Як знак - не слід нам рухатися далі.
Ти лікував собой моє життя,
В мені твій біль, в мені твоя потреба...
В коханні не знайти нам укриття,
Тому тобі, тобі мене не треба!
Та з того дня, ти сон мій вкрав вночі,
Бентежать навіть натяки про тебе...
До "Нас" там ще не зібрані ключі,
Тому мені, мені тебе не треба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2015
"Пам'яті В.Г. Короленка "
Це зустріч уві сні, чи , може наяву:
Скрип дерев'яних сходів дуже дивний,
Господар дому проводжає в темряву,
Він там живий, він там зі мною рівний.
Замріяно пішла за ним поволі
Під звук фортепіано у вітальні.
Я бачила всі примхи його долі,
Бриніли сльози на очах криштальні.
Із ніжністю писав про музиканта,
Його життя, тривожне і складне.
Складавши все в пергамент фоліанта,
До саду він запрошував мене.
Ніч заглядала у сумну вітальню,
Де пахощі тонкі лились від чаю.
А потом він провів мене в їдальню,
Подалі від горючого одчаю.
Згадалося його тяжке заслання,
Спитала, як писав про "судний день".
Казала, що його для нас визнання
Вкладуть поети в безлічі пісень.
Він говорив мені: "В дурній спільноті
Проводив безнадійно хмарний день"
І як стільки віків в страшній самоті
Тримати пам'ять болісних ідей?
Там бачила я ніч на двадцять п'яте.
Ставало темно у безлюдному саду.
І через біль прошепотів закляте:
"Я твоїм спогадом з життя не пропаду"
Я вийшла за поріг... І вдалині
Вмикав мені хтось світло в ліхтарі,
Казав: "Це сон. Попереду вогні... "
А різнотрав'я пахло у дворі.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2015
"У рідному полі зів'яла червона калина"
В жовтому полі зів'яла червона калина,
Скалічили бідну: засуха, самотність, брехня...
Там одиноко стояла маленька дівчинка,
Вона пісні співала рідній калині щодня.
Побачила горе - впала пред ней на коліна,
Пропала усмішка і блискіт блакитних очей.
Баче, що гине і квітне з ней поряд руїна,
Що глаз не зімкнути, під світло темних ночей...
З любов'ю вона ховала її від зла вітру,
Приносила пити та читала казки вночі...
Сіре життя малювала в червону палітру,
Шукала по світу спасіння для неї ключі!
В рідному полі зів'яла червона калина,
Зневірена людом. Занедбана кимось з своїх.
А поряд із нею сипалась навпіл країна,
Наші "добрі" сусіди здіймали жалобний сміх...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2015
"Незалежна"
Ти, як роса, що рано-вранці в полі,
Та гра на сонці, ніби золота.
Не попередили. Вона в неволі...
Дивлюся, а роси уже нема.
На тій душі шкребуть шалені кішки.
Нещасна пісня. Порвана струна.
Нещирі друзі. Жалісні насмішки.
Так і буває - Ти тепер одна...
В Твоїй душі застрягли вже мільйони,
Чи Ти таку нам долю нарекла?!
Ідуть відважні хлопці в батальйони.
За що Ти, Мамо, серце обпекла?!
Не сплю я в ніч. Все думаю про тебе...
Коли розпустиш коси свої в бій?
Згадай в цю мить, що ти єдина в себе.
Благаю, лиш під кулями не стій!
Бо хочу я колись зустріти в полі,
Росу, в якій бринить блакить безмежна
Припиняться всі каторги і болі.
Моя країна завжди - Незалежна!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2015
"Присвячується Ользі Фреймут"
Гарні сукні, високі підбори,
І білокуре довге волосся -
Це ознаки палкої сеньйори,
Чия мудрість, як в полі колосся.
Як в принцеси чудові манери,
Бездоганний в неї вроджений смак.
І характер, як у пантери,
В неї безліч відмінних ознак!
З філіжанкою кави щоранку,
Оля грайливо дає інтерв'ю.
І замріяно сівши на ґанку,
Свої думки передає солов'ю.
Обпаливши мужчинчикам серце,
Вона інспектор: і добрий і злий.
І колись обіцяла в люстерце:
"Досягти собі будь-яких мрій! "
Прибувши на знімальний майданчик,
Не складавши в сценарій слова.
Вирушає в черговий ресторанчик,
Де вже ревізія йде світова.
А за кадром Оля ще й мама ,
Має щастя, як і більшість жінок.
Донька Злата для неї та сама,
Що дорожча найвищих зірок!
Це є справжня принцеса зі Львова,
Новий ідол законів краси.
Вона справжня, тому і чудова,
Як ранкова краплинка роси!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2015
"Заміни мене іншим життям"
Ти не шукай смуток у моїх віршах,
Мене немає в жодному романі.
Не вір сльозам, що лиш в моїх очах,
Тримають всіх в нікчемному омані.
Я не весна, бо я до всіх холодна,
І променя добра в мені немає.
А часом я нестримна, з цим вже згодна
Ти не чекай, таке вже не минає...
Про мене пишуть в книгах в епілозі,
І про таких мовчать, закривши серце!
Пробач, з тобою нам не по дорозі,
Як знак цьому - розбите вслід люстерце
Тож заміни мене іншим життям!
І не ловит мої тіні під сонцем...
Не віддавай себе лихим почуттям,
Стала для тебе розбитим віконцем...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2015
"Казали, що щирість... "
Казали, що щирість - недолік самовладання...
А я все міркую, правда це може чи ні?
Чи всякому люду подібне одне страждання?
Чи все пережитки в згубленій далечині?
Казали, що щирість - погано зіграні ролі...
І всі безневинні, не надто вже і прості!
Чи правда щира це рани в солоному морі?
Чи таємничість - прихильниця щирості?!
Казали, що щирість - щастя одна запорука...
В омані живем, обманута кимось і я!
Чи може від нас окрема це зовсім наука?
Лікарям невідома смертельна фобія.
Казали, що щирість - мурує доступ до кисню...
І що відвертість найбільша в світі брехня!
Тому невідоме і пишуть у кожну пісню?
Аби мати істину із безглуздого дня.
Казали, що щирість одне а може й інше...
І незнаю, чи щирою я з вами була.
Чи все це брехня, чи може це все таки більше?!
Я вам розкажу, аби знати я це могла...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2015
Я навчилась: говорити з іншими,
Але з собою й досі монолог...
Слова ставали все складнішими,
То був в душі моїй переполох.
Я навчилась: читати їх помисли,
Не знаючи лише, власних думок.
Пам'ятаючи, як мені донесли,
Рани з неправдивості всіх казок.
Я навчилась: керувати їх діями,
Але не знала куди самій йти.
Дороги плелись, немов зміями,
Не даючи і в них щастя знайти!
Я навчилась: вже грати їх ролі,
Свого сценарію забувши слова!
Нехтуючи забаганками долі,
В моїй душі йшла війна світова...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2015
"Невідомому поету "
Ти п'єш чай, чи може щось п'янкіше?
Пишеш вдень, чи уночі під зорі?
Твоя душа світліше, чи палкіше?
І думки твої давно вже хворі...
Власна мудрість приносить лише смуток?
Та й закони ти пишеш сам собі.
А із віршів, увесь життя набуток,
Люди на жаль до цього всі сліпі...
Ти бачиш світ по-іншому — щасливим!
Думки інших читаєш між рядків.
Тебе можна назвати особливим,
Бо пишеш ти на безлічі смаків!
Сидиш ти у кафе, чи може в сквері?
Звідки я знаю? Я така як ти!
Навіть скажу на якому папері,
Ти пишеш план, до своєї мети.
Хотіла запитати, та чи варто...
Ти теж блукаєш у своїх думках?
І чи можна, назвати лихим жартом
Розсудливість, що нам не по роках?!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
"Ідоли гинуть, руйнуються маси"
Вони високі, а почесть іх безславна,
І даремно зберегли себе в віках.
Простим людом, керуючи, ще здавна
Були відбитком, в зневолених руках.
Постать їхня лиш тінь з відбитком ночі ,
І обгорівши воскресали знову.
А людям не вистачало мочі,
Знести з під влади бридку ікону.
Гине ж істина, коли терпить зневіру,
Найвеличніше то є саме просте.
Правда ідолам, як смерть від рапіру,
Наче вбита та все ще проросте.
Та ідоли гинуть, руйнуються маси,
І як нам, плачевно, казало буття.
Ми зліплені, лиш з однієї пластмаси,
Від цього назад нам нема вороття.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
" Забувши як дихати "
Ми розлучились. Мені стало боляче,
Він мене бив, своєю байдужістю!
Де ж ділось, почуття наше сонячне?
І я знову зустрілася з гордістю.
Я плакала. Він усім зраджував,
Вже і немав до мене відношення!
Свої речі десь там розвантажував,
У тієї що мала всепрощення!
Я вмирала. Забувши як дихати,
Він сліз жіночих ненавидів!
Я не знала, куди мені їхати?!
Аби уникнути, чужих мені наглядів.
Через час. Ми знову зустрінемось,
Нашій зустрічі недовго тривати!
Ти в надії, що ми може зійдемось,
Та я не хочу, цей шанс дарувати!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2015
"Спогади"
Пам'ять перемотує життя у сценах,
Спогади в комплекті йдуть на чай.
Зайняті лиш у своїх проблемах,
Час лиш щоб казати "вибачай".
Перед сном все ж згадуєш найбільше,
Спогади вриваються в твій сон.
І гадаєш, що пройшло найгірше,
Лиш безглуздо втрачений сезон.
Є що дійсно хочеться забути,
Спогади - це сіль в скрутний момент,
Що на ранах, боляче відчути,
Що застигли, мов міцний цемент.
Тиснуть спогади. Почуття вбивають.
Легше любити спогад ніж людину.
Всю душу на минуле витрачають,
Живши сьогодні лиш на половину...
Ми чиїсь спогади, може трохи більше,
Це є отрута важча ніж морфін.
Гадали ми, що нам не буде гірше,
Що ми не піддамося вітру змін.
© Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015
"Люди самі собі влаштовують проблеми"
Люди самі собі влаштовують проблеми,
Моя проблема завжди лиш одна:
Коли турбують мене складні дилема,
Я в думках своїх не бачу дна...
А принципи зруйновані навмисно,
Радості людській немає меж.
Я пишу і зовсім ненавмисно,
Знаю як і чим же ти живеш.
Ставлячи на все свої закони,
Правда диким звіром напада.
Не змагайся з часом в перегони,
Загадку твою він розгада.
Не розклеюйся коли терпиш поразку,
Ти сильніший ніж всі вороги.
Намалюй своєї долі казку,
Ставлячи свій розпач на ваги!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015
Дитинство
Минає все, час не повернути,
Якір піднято, напрямлено вітрила.
Плачу, бо зовсім не збагнути,
Куди ж подіто мої крила?
Від спогадів моя душа палає,
І сонце гріє так приємно.
Я вірю, що весна буває,
Це з пам'яті дитинства невід'ємно!
Сховалося, як казка на світанку,
Зайчик, що без сонечка не грає.
Кожну мить ціную без останку,
А зараз на душі сумно буває...
А згадую і татову рибалку,
Й кулінарні мамині уроки.
Казку про чарівнішу русалку,
І як робила свої перші кроки.
Я часто згадую дитинство,
Від спогадів душа бринить.
Роки, як порване намисто...
Живе у серці кожна мить!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2015
"Люди - книги"
У досвіду в бібліотеці різні книги,
Є всім ціна, срібним й золотим.
Ті, що айзберги руйнують й криги,
Ті, що травлять душу, наче дим.
Всі живі, та мабуть не безсмертні?
Мають сенс, чи стерся в сторінках?
Горді, та зовсім не шляхетні,
І живуть, лиш у своїх думках.
Буває зміст читати зовсім гидко,
А є, що ринеш з головою в них.
І прочитати можна дуже швидко,
Не позбутись у житті цих книг.
Трапляються романи й детективи,
Й трагедії на сторінках свої.
Вносять в твою долю корективи,
Ведуть з свідомістю завідомі бої.
Люди - книги! Багато читала...
Здивована, засмучена з образ,
Закривши, їх же й запитала,
Ви себе читали, хоч раз?!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2015
Слова давно позбавлені емоцій,
І серце вибиває ритм дощу.
На людях не пишеться інструкцій,
Тож егоїзмом я вас пригощу.
Вже почуття здолали всі кордони,
І помста є солодша ніж любов.
Для цього і пишуться закони,
Аби позбутись фальшивості умов.
А істина хвилюється в питаннях,
Системи всі руйнуються критично.
І помисли блукаючи в бажаннях,
Знущаються з філософів скептично.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
"Залишатися немає причин"
У нас залишатися немає причин,
Доводи вщент сумнівом розтерті.
Наше минуле немає величин,
Лиш спогади в затертому конверті.
Це пойденл.Стрілка. Відлік. Час.
Збудоване руйнується лиш нами,
Зміни лише зачеплять нас,
А далі всі йдуть своїми іменами.
Вибір свій кожен має без останку,
І кожен шлях, й чому яка ціна.
З життям, тільки зігравши у мовчанку,
Впадеш, як вже похилена стіна.
А те що є справді незабутнє,
Та нас чекають в подорож шляхи.
Дивлюсь, і бачу там майбутнє,
Розлетимось, як навесні птахи.
Та будь-що не опускайся вниз,
І мрій своїх безщадно добивайся.
В житті своєму не допускай криз,
До розпачу ніколи не вдавайся!
Авто: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
"Ангелу"
Там де хмари ховають сумне небо,
А може вище, ніж летять птахи.
Мені твоя присутність дуже треба,
Життя це більше, ніж пройдені шляхи.
Ти літаєш, чи сидиш на хмарах?
Мене оберігаєш з висоти.
Моє життя ти збудував на чарах,
Й тримаєш мене в колі самоти.
А ти той вітер, і небо, і сонце,
Живеш без правил і всіляких меж.
Моїй долі став вірним охоронцем,
Від початку і до кінця простеж.
Вночі мій сон від всіх оберігаєш,
З висот замолюєш мої гріхи.
І спокій мені завжди зберігаєш,
Коли чекали на мене скрізь жахи.
Тобі у людях невже забракло місця?
Лише на небі ти знайшов свій рай...
Щоночі твій образ мені сниться?
Відсутністю своєю не карай!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
"Горда жінка "
Казали, що горда жінка не плаче,
І свій сум не ховає в листах.
Й не шукає вона нетерпляче?
Тої підтримки, в чужих устах.
Як її мрії розводить реальність,
Не оплакує їх тихо вночі.
І розтягнута перед нею банальність,
Вже загубила всілякі ключі.
В душі її давно скребуться кішки,
П'є каву регулярно, наче ліки.
Любові не забракло навіть трішки,
Здавалось, що така вона навіки.
Але не знають люди її серця,
Що ж зачіпає вуаль її душі?
Справжню баче лиш люстерце,
А інші доводи тут чужі.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
"Діалог "
Чого ти бажала? - Щастя...
Що ж поламали? - Крила...
Знала, що летіти вдасться,
В коханні є справжня сила!
Боляче ти впала? - Звикла...
А що відчувала? - Зраду...
З вулиць я раптово зникла,
Шукаючи в собі відраду!
Що ж було далі? - Сльози...
Чому не кричала? - Тиша...
Виймаючи з серця занози,
Ховалися мов сіра миша!
Чим ти жила? - Днями...
Вірила в що? - В себе...
Біль віршувала піснями,
Не сподіваючись вже на тебе!
Чому ти одна? - Я інша!
Без допомоги? - Краще!
Ніч мені подруга ліпша,
Днями вагомо важче...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2015
"Схований сум "
Коли між серцем і розумом розбіжності,
Чекаю, що щастя впаде з небес.
Мабуть, необачна я з келихом ніжності,
Самотня, та знаю сотні вільних адрес...
Невдовзі, свій сум у скриньку сховаю,
Свою безпорадність закрию на триста замків!
Квартирку у центрі я згодом придбаю,
І буду писати, про юність минулих років.
Скажу, що час змінив мої бажання,
Океани мрій висохли в калюжу.
Гріхи мої, все ж варті покарання,
Та навіть суд, не судить мою душу.
Знаю, звідки взяти свою вічність,
Й навіть чого вартий розсуд тиші.
Аби вірити у власну величність,
Врешті, скиньте хутро тої миші!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2015
"Паралельні життя "
Невелика історія про двох людей, які мають зовсім різні погляди на життя, різні проблеми, різні можливості...
1.
День перший. Щоденника нова сторінка
Почав нове життя чи вже закінчив?
За станом моїм тяжка оцінка,
А би життя мені хтось позичив...
2.
Останній день. Я дуже сподіваюсь,
Що світ ось цей, сьогодні я покину.
Від себе й інших заховаюсь,
Не буду жити, краще вже загину!
1.
Мені сьогодні купували ліки,
Лікар же казав, що маю шанси.
В палаті всі ми діти, не каліки,
Але в усьому є свої нюанси...
2.
Сьогодні я палив, знімавши стреси,
Сіра буденність відбирає сили.
Так писали якісь там преси,
Що життя нам вже риє могили...
1.
Вчора я гуляв з батьками в сквері,
Там були квіти й навіть сонце!
Повернувшись в лікарняні двері,
Я дивився знову у віконце...
2.
Завтра я піду й себе забуду,
Бо життя не має в мене сенсу.
Хай щастить зневоленому люду,
Я ж зміню від всіх свою адресу...
1.
Прокинувся вранці я від болю,
Рани ще дають про себе знати...
Себе зламати я їм не дозволю!
Не здамся, бо не хочу помирати!
2.
Я сиджу, вниз дев'ятий поверх,
Зважуючи всі і "за" і "проти"...
Жив я, мов вітрильний порох,
Намагаючись себе в собі збороти.
1.
Я сподіваюсь, що усе не марно,
Буду жити! І радіти дню.
Якщо у небі десь там хмарно,
Я думки сумні похороню...
2.
Вже пішов, більш не повернуся,
Зупинитись вчасно я не зміг.
До землі я вже не доторкнуся,
Бо обрав не тих собі доріг.
1.
Здоровий! Маю таке щастя,
Знову прекрасним бачу світ.
Вірю, що й іншим вдасться,
Побачити весни чудовий цвіт.
Життя моє, навіть без останку!
Це - дар і ти його цінуй.
Будь щасливий кожного світанку,
Кожен день без тями не марнуй!
Хтось живе, а хтось утямив пізно,
Вибір є, шанс лише один...
Обери своєї долі пісню,
Не втрачай зрахованих годин!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2015
"Леді"
Звучать підбори в унісон із серцем,
Парфум терпкий залишився в повітрі.
Очі, як трава, що близь з озерцем,
А настрій кожен час в своїй палітрі.
Хода легка, пряма і надто горда,
І підборіддя закинуте до хмар.
Наче графиня у старого лорда,
Має сотню образів - примар.
Вона не відьма, та все ж має чари,
Для люду загадкова й недосяжна.
Не зважиться ніхто навести хмари,
Бо лиш з собою вона була присяжна.
Холодні руки, а серце ж найтепліше,
Мов електричний струм проводять руки
Вуста її всього-всього п'янкіше,
В словах від солов'я миліші звуки.
Така вона на людях і не більше,
Лиш повернувшись у квартирні двері,
Знімала маску і ставало гірше,
А завтра знову - горда в сквері...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2015
"Весна, ти вчасно"
Нарешті календар з думками співпадає
Ось і серце вже не наспівує мінор.
І може про зиму ще хтось згадає,
Та на півроку ми змінили той декор.
Душа звучить, немов смичок по струнах
Очі зелені притягують весну.
Все це - начаклували ми на рунах,
Бо все до цього, то подібне сну.
Весна, ти вчасно, на урятувала
Ми, відпустивши сум, полетимо.
В той світ, що нам приготувала,
Всю зиму без спокуси віддамо.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2015
***
Життя постійно вносить корективи,
Далеко загадувать не треба.
Коли розставити на все мотиви,
Й самотньо дістатися до неба.
Немає часу, що без підрахунку,
Площа спогадів розбита нами.
Минуле, не надійся в порятунку,
Все, що було заросло тернами.
Слова, що сказані, давно прожиті,
Мій календар викреслює думки.
Наше літо сховалося у житі,
Й перегорнуло наші сторінки.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2015
***
Йду по вулиці, вдивляюсь людям в очі,
Вітер бурхливо розмішує думки.
Сяю сонцем, а так темніша ночі,
Знімаю з серця навішані замки.
Мені п'ятнадцять, я в своїх глибинах,
Шукаю сенс, правду і весну.
Всі ми жертви у своїх провинах,
Знявши маску я вже не засну.
Така як є, зрозуміти важко,
Мій холод не витримує пальто.
Скажи куди летіти, пташко?!
Місце, що не дістатись на авто...
Нестерпно, не від болю плачу,
Лиш час розставить всі крапки.
Все зримо, бо менше інших бачу,
Набридло з вами грати в піддавки.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015
"Кричала, у відповідь лиш ехо"
Мене люди чують, та чи почули?
Незриму змістовність тих слів..
Чи всі поснули, чи не відчули?
Перетину в мені двох світів..
Чи їм потрібні, чи не потрібні?
Ночами мною писані вірші..
Зіткані не з золота, й не срібні,
Лише часточки моєї душі..
Не заради слави, а для визнання!
Прожити аби вічність у віках..
Душа в блуканні, серце в зітхання!
Бути надією в зламаних руках..
Чи я кричала, чи так мовчала?
Десь ехо хаотично розійшлось..
Права не мала, або ж не знала?
Все в світі на мені не зійшлось..
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2015
"Душа феміністки "
Шкіра мов троянди пелюстка,
Голос солодший за мед.
Зім'ялась на волоссі хустка,
Вітер пасма підносить вперед.
Очі сяють мов ті рубіни,
Коса на плечі спадає важка.
Слова вчепились як карабіни,
Її доля надто тяжка..
Гордості сліз лиш зблистки,
Шукаючи всесильне плече.
Вимагає душа феміністки,
Та від інших ніяк не втече.
Від нас історія сховала багато,
Чисті образи святі і красиві.
Слова серця що так хитрувато,
Були німі і знову звабливі.
Архітектори не мають і тями,
Чия душа творить їхню роботу.
Кому слід будувати храми,
І що несе в собі справжню золоту.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2015
"Сім'я - це все"
Хто може бути в світі найрідніше?
Хто любить тебе так як батько й мати?
Мені щастить, комусь буває гірше
Хтось здатен за цей скарб усе віддати..
Вдома чекають завжди із любов'ю,
Лиш в їх очах промінчик доброти.
І навіть, як серце із журбою,
З ріднею ти все зможеш обійти!
Вони створили мій маленький світ,
Який тримає стільки тепла і ласки.
У мене вдома завжди дивний цвіт,
Про нього не пишуть жодні казки.
Сім'я - це все! Значить я багата,
Затишок родинний повнить дім.
Я вдячна їм, що виросла крилата,
Такого щастя я бажаю всім!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2015
"Коли усе здобуто і все втрачено"
Іронія долі нахабно всміхнулась,
Хто виграв все, вмить програв.
Колісниця щастя, якось хитнулась
Собі здобув і в себе ж вкрав.
Зробивши занадто високі ставки,
Перехилившись спиною за край.
Свій розпач здирав, як п'явки,
Шукаючи в грошах особистий рай.
Зустрічаючи з самотністю ранок,
З алкоголем тримав діалог.
Скільки за життя мав коханок?
І в чому ж сумний епілог?
Чи щастя не в нажитих джипах?!
За що ж полюбив мене світ?
Як би я вмирав в тяжких хрипах,
Хто б перший підклав динаміт?...
Чи за життя здобув я друга?
Часом боровся навіть сам з собою...
Між щастям трималась напруга,
Але від щастя не було відбою...
Коли усе здобуто і все втрачено,
Коли з собою залишився наодинці.
Гроші за брехню всі страчено!
Ми - свого життя злочинці...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2015
"Втрачені душі "
Минає день за днем, і ніч,
Під світло зорь, і дим туманний.
Хтось вбиває себе віч-на-віч,
І кожен день може бути останній..
Між хриплим подихом дерев,
Де вулиць темних сотні.
Вони здіймають тихий рев,
І падають в свої безодні...
Під нічним небом, чи вранці рано,
Посеред нас ходять втрачені душі...
Їм вже ніколи не стане погано,
Бо до життя вони зовсім байдужі.
А як то так, є ж наче живе тіло!
Куди поділася крихтка душа?
Очі пусті, в них серце чорніло,
Земля стала як лезо ножа..
А в чому ж сховалась причина?
Від них істина втекла за хмари...
Як же зветься та людина,
Що життя перетворила в кошмари?!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2015
"Гарні зовні - душею німі"
Нехай люди говорять що завгодно,
Не помиляються лише діти.
Може щирість уже не модно,
Часом злість нікуди подіти.
Що ж довелося пережити нині?
Коли твій день руйнує сум...
Від народження немає гордині,
І злість не полонить тих дум.
А що ти шукаєш в людях?
Поганий бік покажуть самі..
Наявність серця не в грудях!
А гарні зовні - душею німі...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2015
"Діалог душі і серця "
Як тільки сонце сховалось за межі
Там де нам не досягнути зірок
І невільні час від часу мережі
Та не позбутись про тебе думок..
Навіть коли закрижанілий погляд
Пропалює все крізь вікно
Дивлячись на фото, що поряд
Я малюю своє власне кіно
Дивлячись що птахи літають
Я свій сум в собі подавлю
Вони мають те що бажають
Я свободу собі лиш уявлю
А спокуса десь за горизонтом
Та не літати сидячи у клітці
Смуток восени придбала оптом
Та й запуталась у власній сітці
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2015
"Світогляд"
Для мозку не вистачає кисню,
Світ через призму думок..
Вкотре я слухаю пісню,
Де перелік моїх помилок...
Вночі там щось говорять зорі,
Та й місяць дещо шепотить:
"Мий рани в солоному морі
Хай серце болить, тріпотить! "
І обпалившись вогнем закричати,
Не втративши природній стан..
Болю інших нам не помічати,
Кожен тягне свій океан..
Час від часу міняю світогляд,
Світ будений здається сумним..
Лиш за хмару відводячи погляд,
Я називаю його неземним...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2015
"Скрипаль мого серця"
Чи полонили мене ті слова?
Чи то мелодія його скрипки?
Твоя любов для мене нова,
Як акорди що вилітають крізь шибки..
У серці лиш музика палає,
Від нетерпіння згорає до тла.
Для тебе мій день світає,
Для тебе в словах більше тепла...
Не в самоті мої сподівання,
І я тебе так сильно молю!
Допоможи здійснити бажання,
Я ж тебе так сильно люблю...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2015
" Тарас Шевченко "
Його тринадцать давно уже минули
Не він пасе ягнята за селом
"Чи гріє сонце на чужині", ми не чули
"Минають дні, минають ночі" за вікном
А Він "І мертвим, і живим, і ненародженим"
В серця думки свої вселяв
"Ну що б, здавалося, слова" відроджені
"Меж скалами, неначе злодій" промовляв
Для нього "І небо невмите, і заспані хвилі "
Й так сумно "Не додому йдучи"
Благав і небо і зорі - безсилі
"Дівча любе, чорнобриве" ждучи
Він піднявши "Гайдамаки" в бій
"Над Дніпровою сагою" повставши
Кричав "Боже, знову лихо" стій
На свою долю не мало зібравши
І читавши його знатний "Заповіт"
Напевно, "Заросли шляхи тернами"
"По вулиці вітер віє" його світ
Став він незабутній поміж нами!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2015
"Обпалена вітром"
Вона любила слухати тишу,
А про що ж тиша їй говорила?
Мабуть, що вона ніжніша,
З усіх тих, що вона погубила.
Вона літала під мелодію джазу,
Здавалась тендітна, як вітер.
Шкода, він не розгледів одразу,
Нею невчасно написаних літер.
І до чого ж були сподівання?
Вона і тільки тиша навколо..
Гучними здавались страждання,
Та нам їх не почути ніколи
Та вона, мов нерозкрита троянда!
Обпалена тим шаленим вітром,
Як вже перегорівша гірлянда.
Не здивує нас своїм світлом...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2015
***
Для решти у мене нема серця,
Для інших кам'яна душа.
Часом, як розбите люстерце,
І гостра, як лезо ножа.
Для себе я стала щаслива,
Миттєво я й сильною стала.
Що до інших то неважливо,
Про смуток я більше не знала.
Але...
У світі де переповнює зло
Я таки навчалась прощати!
Аби мати для себе добро,
Треба вміти його віддавати!..
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2015
"Чайний пил "
Ось і прийшов час поговорити
Заходь, серденько, ти як раз на чай
Минуле нам з тобой не відтворити
Майбутнє просто так не витрачай
Зачекай, вода уже кипить
Пам'ятаєш, як кипіли відчуття?
Та лід на серці нам не розтопить
Й історія вже втратила пуття
Тобі чай як колись зелений?
А я й досі з м'ятою люблю
Сидиш розгублений немов учений,
Що потерпа загибель кораблю
Мій любий гостю, чим же пригостити?
Ковтаєш лише спогади в словах
Нікому нас з тобою не судити
І не молитися за нас в церквах
Мій дивний спогад, вічність зупинилась Чай вже захолонув у чашках
Та все ж розмова дуже запізнилась
Ми не по тих пішли стежках
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
"Корабель моїх надій"
Втручаєшся знов в моє життя,
Кричиш, що корабель моїх надій.
Говориш про тяжке серцебиття,
Тримаєш сотні нездійсненних мрій.
Зі слів зв'язав тортур мотузку,
Вірити словам уже не здатна.
Закрили в мені ту боягузку,
В розмовах вже не делікатна.
Розкрий мені свою таємницю!
На двох вип'ємо чашу свободи.
Кохання шлях у в'язницю,
Нестійкими для нас були сходи!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015
"За для нього лялькою була "
А він ненавидів посмішки фальшиві,
Та за для нього лялькою була.
Лиш видавали очі метушливі,
Що об нього крила обпекла.
І може вона цього не хотіла,
Та всі ролі зайняті були.
Від його очей вона тремтіла,
Та слова сенс не набули.
Може доля змінить напрям вітру,
І все стане на свої місця.
Розмалює все в свою палітру,
Щоб дійти щасливого кінця.
Знала маску, крила мовчазливі,
У майбутнє стрімко враз пішла.
А він ненавидів посмішки фальшиві,
Та лялькою для нього не була.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015
"Мамо"
Вже опали крила дитинства
Думки на вечерю не ті ...
Я пам'ятаю про ті таїнства
Що казала ти, мамо, мені
Ти можеш присісти поруч,
Про втому мені не кажи.
Лиш через груди ліворуч,
Дорогу в люди скажи.
Мамо, чи можу спитати,
За що так довго молюсь?
Варте того щоб благати?
Підкажи мені коли помилюсь...
Знаю, що ти мене не зрадиш!
Лиш тобі скажу, що слабка.
Неодмінно мене приголубиш,
Навіть коли я нестерпна така.
Зараз вже пізній вечір...
С тобою допиваємо чай.
В житті бувають річні речі,
Мамо, ти мені вибачай...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015
"Щастя я чекати перестала"
Прийшов у життя ти невчасно
Не для тебе горять в спальні вікна
Любов зникла так своєчасно
Не кажи, що в цьому я винна...
Не малюй застарілих ілюзій,
Листи не до тебе писала...
Ми з тобою навіть не друзі,
Взамін себе не обіцяла...
Не витрачай на мене й хвилину!
Подаруй довгожданну свободу.
Полинь у забуту долину,
Для побачень не мати нагоду
З тобою не відчути нам вічність!
Щастя я чекати перестала...
Аби мати унікальну трагічність,
Із сотні інших нікого не обрала...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
"У чому винні діти? "
Яка війна в очах дітей?!
Як мирне обірвалося життя?!
Чи звикли до гірких вістей?
Чи переповнюють нестерпні відчуття?!
А знаєте ви, що таке війна?
Чом світ жорстокий, обгрунтуйте?!
Скажіть, у чом дітей вина?
Ви не себе, ви їх рятуйте!
Як про війну дитині пояснити?!
Чому в окопі батько її спить?
Як доброго від злого відрізнити?!
Від чого серце в матері болить?
За що війна обпалює дитинство?!
За що мою реальність підмінили?
Горіти в пеклі вам за ваше свинство!
Свою любов ви чітко пояснили!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
"Ти сліз моїх мені не вибачай "
Я тебе просила. Я тебе благала.
Не розбий. Не скривдь. Не зламай.
Але все ж на коліна не впала
Почуттів моїх тепер не займай
Може скажеш у чому була винна?
Чи може назвеш мої гріхи?
Провина, що душа така глибинна
Зовсім не під мої юні роки
Чи може зішлешся на дрібниці?
Що любов не творить чудеса?
Просто не господар тої скарбниці
І над тобою не співають небеса
Чом підсумок як несолодкий чай?
Чи то змінили напрямок думки?
Ти сліз моїх мені не вибачай!
Лиш іноді читай мої рядки...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2015
"Відстань"
Найтепліший холод. Тепло найхолодніше.
Лиш твої обійми зможуть зігрівати,
Твої слова усіх ніжніші...
Можна цитувати.
Розлука не відстань. Відстань не розлука.
Серце не плямують кілометри,
Любові зірвалась хімічна сполука...
Несправні інструменти.
Безцільна то мука. Мука - безцільність.
Час п'янить мою душу,
Горда і вперта - тут недоцільність...
Правила зрушу.
В думках весь світ. Світ - думки.
Мені твою відсутність нав'язали,
Про вічне кохання то не казки...
Мені обіцяли.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2015
"Бережи Господь мою Україну!"
Ми не хочем війни, ми прагнемо миру,
Ми протестуємо проти терактів!
Чи не баче Бог священну міру?
Чи не вловив вагомих фактів?
Піднявши Марш Миру, Я - Волноваха
Народ заявив на колінах:
"Країна рідненька, моя бідолаха,
Загубилася в їхніх провинах "...
Знайте, наші вмирають за правду,
Своєї держави гідні герої!
У війні не звинувачуйте владу,
Моліться, аби не повернути старої!
Слава сміливцям, що захищають неньку!
Не забувайте хто поліг за країну!
Ворог заплатить за нашу рідненьку.
Бережи Господь мою Україну!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
Лист солдату
Тримайтесь , солдати, серця наші з вами,
Благання у кожній молитві. Ніким нездоланні й чужими
вітрами,
Сильніші у будь-якій битві.
Ми вас з нетерпінням чикаєм живими
І вдячні, що ніч пройшла
тихо.
В історії будете завжди
святими,
Бо ви всі повстали, щоб знищити
лихо.
Врятуйте, б’ємося, мов птахи у клітці,
У небо відводячи очі.
Ми нація вільна, бо ми УКРАЇНЦІ!
Шевченкове слово пророче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015
"Розрахунок"
Коли Біг Бен проб'є о пів на сьому,
З самотності вже вкотре став на чай.
Щасливою була, та не в усьому
І злість свою другим не позичай,
А завари чай з липи чи то з м'яти -
Життя вкрай довгу бесіду веде
Тепер історію час розказати
Запивши золотистим Мюскаде...
Та ось прийшло життя по розрахунки …
Бен Франклін тут не вартий і гроша
І щастя не в нажитих обладунках ,
А щастя - глибша океанів є
душа...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015
"Благання"
Не бажай мене змінити,
Залиши мені свободу.
Не примушуй світ спинити,
Нашу бережи угоду.
Не діли зі мной мовчання,
Почуття так сильні.
Не кажи слова прощання,
Дві дороги нероздільні.
Не даруй дарма надію,
Тільки іноді приходь.
Лиш з тобою я радію,
Серцю тільки не зашкодь.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015
"Я для тебе вогонь"
Я для тебе вогонь.
Сильно не наближайся,
Не влаштовуй погонь.
І у снах не ввижайся.
Не далеко відходь,
Аби не захололи
Відчуття що Господь
У твої клав долоні...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015
"Слова, які розпалюють вогонь"
Є ті слова, які розпалюють вогонь...
І ті, що заморозять людські душі.
Теплі, що хочеш пригорнути до долонь...
Та гірш за все - слова байдужі.
Слова - відтворюють мелодію душі.
Зовсім не дивно, що всі звикли мовчати...
Як нотки, як чорно-білі клавіші,
Голосніше тиші можна кричати...
Ми спілкуємося старими фразами,
Немов чорнилом, крізь жовтий папір.
Розділивши насолоду дозами,
Творимо мову на власний ампір.
Не всі слова мізерні й порожні!
Гарні слова не викликають довіру...
Є слова вічно непереможні!
І слова подібні рапіру...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
"Яке воно насправді?"
Як би я знала, до кого приведуть дороги?
Як би я знала, кого серце обере?
Я б не оббивала всі ті пороги,
Лише б чекала, коли життя все підбере...
Та не знавши, життя все наперед,
Зробила не одну помилку.
Головне, зустріти тих людей,
Які запалять в твоєму серці зірку.
Мабуть, нічого говорити про кохання.
Звідки ж знати, яке воно насправді?
Кохання - не схильне до страждання,
Якщо поруч ті, хто любить вас поправді.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
"Зайве те, що відсутнє"
Слова не рівносилі відчуттям,
Втрата голови - це не втрата серця.
Любов не підвласна каяттям,
За віки, цей образ ще не стерся..
Самі створили своє пекло, і свій рай,
Ми самі замінили почуття на гроші.
У світовому розумінні, це вже край,
Не всі, можуть носити такі ноші.
Не зустріти ідеал двічі в житті,
Та й раз, велика дуже рідкість.
В свої роки, ми вже в омані й забутті,
Забувши,що в життя шалена швидкість.
Навчитись цінувати, бачити майбутнє.
Те що втрачено - безворотнє!
Правильно жити - бачити сутнє,
Те що зайве, те і відсутнє!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
" Мир, яка твоя ціна? "
Моя країна ще не спить спокійно.
Тревожить її страшний недуг.
Сни про те, що безнадійно,
Шукати помічь навкруг...
В моїй країні зима.
Час чомусь не замерзне...
За моїм вікном сніг, не війна,
Та я чекаю, коли тьма щезне...
Страшно? Ти сидиш вдома.
За країну гинуть сотні бійців!
Тебе скувала лиш буденна втома,
А підрахунку домовин вже
немає кінців...
Вдивися в небо!
Плачуть навіть зорі...
"Небесна сотня " вже там не одна.
Настали дні лихі, суворі,
І розпач вже ніяк не обмина...
Мир, яка твоя ціна?!
Як швидко гине птах в неволі?!
Мов клітка стала нам війна...
Моя країна нескорима такій долі!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2015
"Свято - народження душі"
Ми не ті, ким хотіли б бути,
Саме через це сум в душі.
Чи прийде час збагнути?
Чи навіть до себе не підберемо ключі?
Ми натягли безглузді маски,
Щоб захистити себе, чи погубить?
Наша уява розставила пастки,
Наче справжнє ім'я Вас ганьбить?!
В житті кожного, бува та втрата,
Коли серед усіх, загубили себе.
Ви вже не особистості, ви - стадо!
Навіть час це не розгребе...
Всхаменутись. Протерти очі.
Навести лад в собі!
Я знаю, що зовсім неохоче,
Шукати в житті чужі сліди...
Мета. Ціль - досягнути.
Думки свої, а не чужі!
Головне себе не обманути.
Свято - народження душі!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2014
Головне Україну любити!
Крізь всі століття
І безмежні роки,
Через залежність
І скріпачення пройшла.
Не витримавши лихої долі,
Ваза вже по швам пішла...
Накопилося, не так то й мало,
Мудрості різних поколінь.
Та розуму дідів наших -
Замало...
Ганебний люд -
Знищив цілий рід...
А ваза ще жила,
З роками розквітала,
Витримавши не одну війну.
З гордістю до небес злітала,
Та незалежність має велику ціну!
З фарфору чи кришталю...
В блакитно-жовтих узорах,
Мала свою неповторну красу.
Відображалась лиш
Вона у зорях..
Та зіграли з нами
В жорстоку гру часу...
Та ось зовсім недавно,
Хто дуже неохайний.
Звелів, що бути так дано.
І майже привселюдно,
Та для людей не чутно,
Впустив вазу на саме дно...
Втік. Хай люд збира уламки...
Та, що вже як воно розбите.
Народ тримався за останки,
Чи вижити,
Чи просто себе вбити?!
Нас зрадили.
А зрада та найтяжча,
Як ворог був
Найкращим другом...
Ви ще сподіваєтесь на краще?
Я лиш молюсь,
Що живі ми завтра будем!
Склеїти. Полагодити. Залатати.
Так краще,
Ніж долю розбити.
Я знаю, і ви пам'ятайте :
Головне Україну любити!!!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014
В очах сльози,
Слова на вітер.
Мрій були великі дози...
Серце, знову збирати,
Як бісер...
Розсипаний по підлозі.
Забути відчуття -
Не в силах.
Залишити лише спогад..
Тільки у снах,
Ми мали крила,
До любові тримали здогад...
І скільки висновки
Можна робити?
Так як вчасно
Все відштовхнути?
Не годиться любові просити,
Та минуле,
Рукой не змахнути..
Яка ж вона
Людська відвертість?
Як на колінах
Прощення просити?
Забудьте про свою упертість...
Принципи заважають жити!
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014
Поєднання любові і правди,
Чи це можливо,
В людському бутті?
Ми, звикли до
Земної зради.
Застрягши в сірому водовороті -
Житті...
Ми, такі далекі від реалій,
Недовірливі... самим собі.
Не приймаємо ногу з педалей
І так 24 години в добі...
Буває нас люблять впертих
За лукавість і простоту,
За любові відносин відвертих,
За щирість і серце..
подібне вогню....
Ви знаєте, головне любити
І вірити головне.
Найголовніше -
Бажання жити!
Все інше, клянусь,
Прийде саме.
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2014
Був грудень місяць,
Лежав на дворі сніг.
Були притоптані сліди від щастя.
Вчора зранку розтанув сніг,
А завтра зникнуть спогади вчорашні...
Мороз був сильний,
В серці було тепло.
Сьогодні ж мимовільний дощ.
Ти до брехні був дуже схильний,
Знищивши всю правду
Шорохом підошв...
Твоя омана холодніша
Від зими,
Мабуть, в тобі тепла не вистачало.
Слова були сухі й тонкі,
На них ти клав брехню,
І подавав до чаю...
Зовсім згодом закінчиться зима
Пройдуть і сніг і люті морози.
Ти скажешь,
Що винна я сама,
Що це вже не вірші, а довгі прози...
З приходом весни,
І довгожданного тепла.
Коли за вікном цвістимуть вишні.
Я згадаю, як клялась
Собі сама,
В щасті, не згадувати колишніх...
А коли буде літо,
Може й розсміюсь,
З того, що так тяжко
Плакати хотілось.
І як тебе побачу, більше не спинюсь.
Зводячи усе на те, що це наснилось...
Як перший лист впаде з-поміж
Осінньої листви,
Я мабуть, вже зовсім позабуду.
Але запам'ятаю на вік
Самопожертви. Більше. Не буде...
Я зупиняюсь, зараз ще зима,
І відчуття, як кинув в серце сніжку.
Тобою одержима не була,
Та перед серцем поставили підніжку...
Автор: Валерія Скубій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
Говорять, що очі не вміють брехати,
Очі - дзеркало душі.
Я хочу, вам історію розказати,
А ви вже вірте мені,
Чи ні...
Одного зимового вечора,
Коли місто накрила темрява.
В квартирах було тісно
І може хтось навмисно звелів,
Щоб ти зустрів мене.
А я брела по вулиці,
Думками оповита.
Засніжені ілюзії
І я немов би вбита,
Та раптом моя вулиця ввімкнула ліхтарі.
Думки сумні забулися
Від холоду сховались в димарі.
Я зупинилась лиш на мить,
Твоя тінь дорогу загородила.
Серце в грудях щемить,
А за спиною, вже немов би крила...
Навколо лиш темрява і тиша
Так запутано й усе не ясно.
Чути, як десь пробігла мишка.
І я побачила очі, повні нещастя...
Хвилина... Дві...
Години... Безкінечність...
Наша прогулянка у вічність перейшла
В твоїх очах, я бачила безмежність
Найголовніше, я в них
Себе знайшла...
В його очах
Завжди ховалось літо
Буяли трави і гули ліси.
Була його я поглядом зігріта
І посмішка, як крапельки роси...
Та що за зустріч,
Що нема розлуки
Твоє "люблю" звучало
Тихо й просто.
Пам'ятаю, як ти тримав за руку,
Та очі бува гаснуть зі сходом сонця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2014
Життя вам не суміш семикомпонентна
Має фініш, але не має старт.
На цю тему, є своя дилема,
Але не всі розуміють такий декарт.
Не всі можуть бачити
В чистому небі
Те, що говорить нам блакить.
Кожен поливає
Свою квітку "проблему",
Яка зів'яне
В якусь чарівну мить.
І ось коли на дворі сніг
Хтось... Кудись...
Постійно тікає
Чи то від холоду,
Чи від себе самих?
Мабуть ніхто із них не знає.
Божеволіють, заглянувши в дійсність
І наводять порядок в душі
Я давно, розібралась з цим світом,
Він лиш ілюзія в моїй голові.
А вірять лиш тому, що бачать очима
Найголовніше те, що глибше в душі
Всі з народження мають крила,
Але падають,
Не здійнявшись висоти.
Життя вам не суміш семикомпонентна
І не віднайти нам усіх складових
Справа не в тому, які ви назовні
Правда в тому, хто ми в душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2014
Наша вічність стала коротша,
Коли ти вирішив, що це навіки
Серце вже стало порожнє
І навіть для тебе вже не відкрите
Ні, це не через тебе, в цьому не винен ти
Це лише забракло любові,
Яку обіцяв мені...
Та я чекала на тебе,
Чекала і вдень, і в ночі.
Час чомусь минав повільно.
Ти пішов, вкрав спокій моєї душі,
І залишив заживати рани без ліків...
Та хто мені лікар?
Хто скаже діагноз?
Чи може закриє на карантин?
Ти - моєї хвороби подразник,
Ти - той самий вітамін...
Лікарі пишуть висновок :
"Це небезпечно,
але з часом все ж таки мина.
З серцем будьте обережні,
Кохання - це не гра! "
Та все ще під наглядом
Байдужістю хвора я,
Лякаю себе безнадійним виглядом.
І не заразна, і не інфікована
Але від людей все ж подалі закрита я...
І не лихорадка, й не схожа на грипи.
Від неї немає ніякого щеплення.
Розбила вщент стереотипи.
Моя хвороба - це тому підтвердження...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
За вікном був маленький дощик,
Промінчик сонця в серці погас.
На дворі була пізня осінь
І очі, сповнені хвилювань...
В цей час навколо все завмерло
І тільки чути серця стук...
Я знала, що хвилююсь, недаремно
Я знала, що в цю мить, ти вже не тут...
Була вже ніч,
На дворі темно-темно,
Але для мене зірка там пала.
Я знала, що це ти,
Це наче так і треба.
Між нами відстані нема...
І може ти мене не чуєш,
А тільки бачиш із небес...
Болю ти вже не відчуєш,
Який собою ти принес.
Багато болю, смутку, гніву
На світ, на себе, на людей.
Ти був життєво необхідним,
Але пішов у світ тіней.
З роками, я вже, мабуть, звикла
Жорстокий світ в нас забира
Людей, які нам так потрібні,
Але поруч їх нема...
P.S.: цінуйте кожну мить, бо самі найдорожчі можуть неочікувано втекти. Можна повернути будь-що, але не людину, якій не повернути життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014