| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Ось новий рік вже під порогом!
Закінчився уже старий!
Подумай зараз, а чи з Богом?
Зустрінеш ти оцей новий!?
Подумай що у тому році,
Зробив ти для свого Христа?
Чи рік пролежав ти на боці?
Чи здійснена твоя мета?
Невже ти хочеш рік цей також,
В сльозах і горі провести?
Невже не можеш ти до Бога
Усі проблеми принести!?
Нехай цей новий рік для тебе
Найкращим буде з всіх років
Нехай він в тебе буде з Богом
Багато довгих, світлих днів!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014
Чому життя таке коротке..
Не раз питаю сам себе!
Закінчиться і згасне зірка
І забира з собою все
Казалось би: "та що такого
Мені лише пятнадцять літ!"
І ти не цінував нічого
Життя - це довго, а не мить
Хоч люди старші все казали:
"Життя коротке ось побач"
Та дуже скоро перестали,
Вже чути похоронний плач...
Ось тридцять вже тобі минає,
А ти марнуєш весь свій час
А смерть ще трохи почекає,
Ій зараз ніби не до нас...
Ти думаєш... Та зовсім скоро,
Й до тебе твій кінець прийде,
І смерть не буде думать довго
Життя твоє собі візьме...
От і батьків уже не стало,
Поради нікому давать
Життя здається стало мало
Тоді немає часу спать
Тоді й думки сумні приходять
Життя прошло, нема мети
Та вихід є, мета знайдеться
Звернись скоріш до Бога ти!
А з Богом це не кілька років
Це вічність, безкінечність днів
Це не один, не кілька строків
Це вічність з ангелами й з Ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014
Як часто на життєвому шляху
Ми маємо багато перешкод
Як часто наш кораблик на плаву
Ледве тримається від безлічі невзгод.
Як часто на дорозі цій, життя,
Ми падаєм в безодню марноти
І вже немає в серці каяття
І вже нема здавалось би мети
Як часто зустрічаєм ми в житті
Багато суму, сліз і болі
Життя - це гра й нема у ній гравця,
Який немав би в ній своєї ролі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2014
Шукаю я її вже кілька років
Шукаю ту, яка вже раз на все життя
Полюбить і любити буде вічно,
Хоча такого не бува, кажуть знання...
Якою має бути та?
Якій ти половину серця дав?
Яка у тебе й в неї є мета?
Подумай а чи все ти будеш мав?
Напевно, скажу твердо, без сумнівів
Любові вічної ніде нема...
І хоч комусь ти серце своє вилив,
То знай тобі потрібна не вона.
І не шукай ти серця половинку,
Якщо вона сама тебе знайде,
І не покине ні на хвильку,
З собою в світ кохання забере.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2014
Ось запитання тут повстало!
Яку країну виберете ви?
Коли б близьких у вас позабирали!
І вже ніхто їх не верни...
Можливо хтось нічо не скаже,
Можливо хтось таки все промовчить,
Можливо хтось встидається сказати,
А хтось можливо зовсім спить
Та я скажу вам твердо без сумнівів
Яка мені більш до душі країна
І незалежно від припливів і відпливів
Моя країна - тільки Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014
Як згадую оце - молюсь,
Тому що се одна лиш правда
І розказати не боюсь
Що це бул́о зовсім недавно
У хаті невеличцій в лісі
Жила собі сімя одна...
На тому місці й розпочалась
Оця історія моя.
Жили там два брати, не більше
Спочатку добре все було
Гуляли вони разом в лісі
Та разом радили усьо.
Хоч браття були зовсім різні,
І схожості не було тут
Молодший братик працьовитий,
А старший трохи баламут!
Молодшому це все набридло
І він сказав : "Розділимось!"
Тобі маєтку половина
І щоб мені якось жилось
Тут старший брат сказав: "Ну добре"
Хоч знав, без меньшого ніяк...
Пішов подальше він від моря
Ну поки що хай буде так!
І він ішов хоть недалеко,
І зупинився у лісах...
Побачив там брудне болото,
Тут буде місто, буде цар...
І дійсно, через кілька років
Зявилосьгарне місто тут
І всі забули, що під ними
Саме болото й мазут.
І в серці міцно заховавши
Підступність, зраду і злобу
Він вже не міг спокійно спати,
Якщо не вбью, то сам помру!
Він думав так і з кожним разом
Збувались Біблії слова:
І що Повстане брат на брата,
І кровью вкриється ріка...
А меньший брат того не знав
І місто собі маав своє
Та брата він не забував
І він жалів уже за це
За те що, з ним він розлучився
І розійшовся по містам
Він з радістю би помирився
Він брата все ж іще кохав
Та серце брата скамяніло
І все що добре, вже пішло
Дишилось тільки саме зло,
Яке із брата зробить звіра
Він напад ось уже готує
Із брата зробить він раба
Та він даремно час марнує
Тому що брат рабом не буде!
Молодший брат про це дізнався...
Хоч розгубився, не злякався
Та на крові своїй поклявся
Що він йому уже не брат
Та не минуло й кілька днів,
І ворог армію підвів
До крепких стін, колись братерських
Тут старший брат заговорив:
"Привіте друже, брате добрий,
Ти мене кинув памята?"
І погляд той кривавий, злобний
Полумям помсти запалав
Злий брат продовжив слово далі:
"Та це не все, в тебе є вибір,
Не згасли в мене ще моралі
Ти можеш бути рабом вірним!"
Молодший брат голосно крикнув:
"Тебе я зрадник не боюсь!
Рабом тобі не залишусь!
Як хочеш, насмерть я побьюсь!!!"
Почав брат брата забивати
І землю заливала кров
Ну хіба можна так вбивати?
І все це через якусь зраду...
Ось старший брат перемагає,
Рубаючи усе навкруг
Один за одним помирає
І покидає тіло дух
І оці сірі, немов камінь
Дивилися на усе це
Пропала в брата уся жалість
Він брата меньшого знайде
Молодший брат із серця страхом
Не через себе за сімью!
Вже не вважає його братом
Він хоче помсти, смерть йому!!!
Він жінку й сина заховавши
Бере до рук свого меча
І вигук бойовий іздавши
На смертний виклик брата заклика.
А старший брат на виклик відгукнувся
В руках у нього меч, увесь в крові
І бурим поглядом на нього озирнувся
"Ми часу гаяти не будем, НІ!"
Сказав він це й скрестились два метали
Два гострих, закривавлених меча
Обох їх рани щвидко покривали
Ну що ж не буде в нас раба
Молодший брат ніяк не хтів здаватись,
Аж раптом на коліна впав
Він сина й жінку люблячу побачив
Приставленим до горла був кінжал
О ні, благаю забери моє життя.
Та в них не забирай, прошу!"
ТА це мого життя кохання,
Я їх більш себе всетаки люблю..."
Та старший брат не слухав тих молебінь
Й полилася кров гаряча, молода...
І впали тіла два на кремінь
Була у крові братова рука.
Нема вже далі сенсу жити
Додумати він це не встиг
Тому що той кінжал залізний
До серця і йому проліг
Казалось, все, кінець, немає
Уже ні брата, ні сім'ї
Але чому? Ніхто не знає
Лишився брат таки живий
І хоч усе вже відібрали
І вже нема куди іти
І найрідніших повбивали
Й назад дороги не найти
Він не загинув на тім місці
Він йде вперед він ще живий
І він знайде гніздо убивці
І ворог буде здоланий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014