Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
А проліски ростуть.
Їх очі сині в небо.
Де ще не вистиг дим
Осиротілих душ.
А в світ іде весна
І не пита, чи треба.
Вона собі цвіте,
А ти її не руш.
І так банально все:
Війна, весна, городи.
Чому ж бо їм не жить?
Живі живуть собі.
Живіть! Бо кожен день
Ми ближче до свободи,
Бо кожен Божий день
Здобутий в боротьбі.
За кожен Божий день
Заплачено чимало.
Бодай би нам не знати,
Яка тих днів ціна.
Новини в скроні б'ють:
Не вижили... Не стало...
І кожного із нас
Болить своя війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
Хтось тримає на плечах Свободу,
Незалежність вдень і уночі.
Повертає всі життя ключі,
Повертає віру для народу.
Хтось тримає. Ну а інші йдуть,
Кожен день в своє ідуть майбутнє.
І не знають, чи щось вийде путнє,
Чи через годину ще дихнуть.
В час, як ропорошаться знов сили,
А терпіння стане на межі ,
Схрестяться в двобої тім ножі,
Виростуть нові в степу могили.
Десь козацька кров полила лан,
Ворон чорний цяткою у небі.
Помолись. В молитві є потреба.
В цьому світі сам собі ти пан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
Говори, коли ласкавий Бог
Тобі небо до чола прихилить,
Коли дасть тобі натхнення й сили,
Коли ніч минає без тривог.
Говори. До неба, до дерев,
До вітрів, що віють в повну силу,
Щоб тебе хвороби не скосили.
Чуй у тому вітрі бурі рев.
Говори. Молися. Сій добро.
Сій, хоч може й не діждеш пожати.
Так чи сяк, а мусиш умирати.
Люди ж все одно своє тавро
Покладуть тобі вінком в могилу.
Поки ж ще горить твоя свіча,
Кожен день світанок зустрічай,
І дивись на тінь свою похилу.
Мусиш йти. Бо ще не звівся путь.
Стежка вперто поміж трав біліє.
Хто крім тебе світ добром засіє?
Ти засій! А Бог дасть, що пожнуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
Старенька бабця і старенький пес,
І диво визирає з-за фіранки.
Синенька хустка як шатро небес
І дим роси на шибках синій зранку.
Як круглі сонця в призьбі гарбузи.
За тин схилився соняшник крислато.
В очах - озерах діамант сльози.
Вросла по вікна в землю тепла хата.
Малює серпень осінь. Стигне світ.
Гніздо лелече на даху порожнє.
Старенька бабця під вагою літ,
А в запасці грушки як зорі кожна.
Їх щиро насипає дітворі.
Медовим духом повняться долоні.
І казка тихо ходить по дворі,
Майбутню весну несучи у лоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024