Поцілована Сонцем

Сторінки (1/4):  « 1»

Весна

А  проліски  ростуть.
Їх  очі  сині  в  небо.
Де  ще  не  вистиг  дим
Осиротілих  душ.
А  в  світ  іде  весна
І  не  пита,  чи  треба.
Вона  собі  цвіте,
А  ти  її  не  руш.
І  так  банально  все:
Війна,  весна,  городи.
Чому  ж  бо  їм  не  жить?
Живі  живуть  собі.
Живіть!  Бо  кожен  день
Ми  ближче  до  свободи,
Бо  кожен  Божий  день
Здобутий  в  боротьбі.
За  кожен  Божий  день
Заплачено  чимало.
Бодай  би  нам  не  знати,
Яка  тих  днів  ціна.
Новини  в  скроні  б'ють:
Не  вижили...  Не  стало...
І  кожного  із  нас
Болить  своя  війна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024


Спогади

Хтось  тримає  на  плечах  Свободу,
Незалежність  вдень  і  уночі.
Повертає  всі  життя  ключі,
Повертає  віру  для  народу.
Хтось  тримає.  Ну  а  інші  йдуть,
Кожен  день  в  своє  ідуть  майбутнє.
І  не  знають,  чи  щось  вийде  путнє,
Чи  через  годину  ще  дихнуть.
В  час,  як  ропорошаться  знов  сили,
А  терпіння  стане  на  межі  ,
Схрестяться  в  двобої  тім  ножі,
Виростуть  нові  в  степу  могили.
Десь  козацька  кров  полила  лан,
Ворон  чорний  цяткою  у  небі.
Помолись.  В  молитві  є  потреба.
В  цьому  світі  сам  собі  ти  пан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024


Говори

Говори,  коли  ласкавий  Бог
Тобі  небо  до  чола  прихилить,
Коли  дасть  тобі  натхнення  й  сили,
Коли  ніч  минає  без  тривог.
Говори.  До  неба,  до  дерев,
До  вітрів,  що  віють  в  повну  силу,
Щоб  тебе  хвороби  не  скосили.
Чуй  у  тому  вітрі  бурі  рев.
Говори.  Молися.  Сій  добро.
Сій,  хоч  може  й  не  діждеш  пожати.
Так  чи  сяк,  а  мусиш  умирати.
Люди  ж  все  одно  своє  тавро
Покладуть  тобі  вінком  в  могилу.
Поки  ж  ще  горить  твоя  свіча,
Кожен  день  світанок  зустрічай,
І  дивись  на  тінь  свою  похилу.
Мусиш  йти.  Бо  ще  не  звівся  путь.
Стежка  вперто  поміж  трав  біліє.
Хто  крім  тебе  світ  добром  засіє?
Ти  засій!  А  Бог  дасть,  що  пожнуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024


Спогади

Старенька  бабця  і  старенький  пес,
І  диво  визирає  з-за  фіранки.
Синенька  хустка  як  шатро  небес
І  дим  роси  на  шибках  синій  зранку.
Як  круглі  сонця  в  призьбі  гарбузи.
За  тин  схилився  соняшник  крислато.
В  очах  -  озерах  діамант  сльози.
Вросла  по  вікна  в  землю  тепла  хата.
Малює  серпень  осінь.  Стигне  світ.
Гніздо  лелече  на  даху  порожнє.
Старенька  бабця  під  вагою  літ,
А  в  запасці  грушки  як  зорі  кожна.
Їх  щиро  насипає  дітворі.
Медовим  духом  повняться  долоні.
І  казка  тихо  ходить  по  дворі,
Майбутню  весну  несучи  у  лоні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024