| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
Память здатна втопити,
але не втонути...
Це було щось на диво неземне.
Пройшло воно десятиріччя тиші,
Ще крихітне, безпомічне, мале,
Нездатне зітворитися у гірше.
Воно стрімке, гаряче і примхливе,
Воно у стані сп'яненої втоми,
Таке вже рідне досконале диво,
Таке, що хочеться відчути знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015
Зле не було і не буде,
Становище вкрай некритичне.
Скрізь пливуть дивні люди -
Спирайся на точку дотичної.
Скрізь пливуть дикі звірі,
Випльовують зуби із пащі,
Вони раді буттю у ефірі,
Їм до вподоби приборкані хащі.
Хто ми, люди чи звірі?
Плюємо в безодню чи дихаєм пилом?
Ми тремо сп'янілі очі у милі -
Ніхто ж бо не хоче бути звіром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606946
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2015
Не рухайся. Стовбич, мов дерево у цвіті ранньої весни.
Не йди.
Не рухай гранули буття,
Зажерливо-пекельні почуття.
Твої думки незнані досі і не помітні за гримасою спокою.
Нас двоє.
Ми вдвох.
Гвіздок.
Іржавий, загнаний у тіло,
Щоб задоволено німіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2015
Я забута і я забита,
Я промінь, покинутий у глибині пустель,
Нікому не потрібний тут, мов тихий день.
Безмежжя, яскравий сон із лоскотом на носі
Від пір'я мрій, духмяних почуттів.
Досі
Я не була старанним учнем правди,
Моєю матір'ю солодка вигадка вважалась.
Ввижалась
Музика, гучна та дика, що морем
Розлилась із кубку кави.
Спадали
На думку дії лицарів відважних,
Тих, що кохали, а потім проклинали
Самотню Даму Серця -
Фігуру з порцеляни,
Крихку та гнівну.
Сонце -
Моє бажання, щастя і надія,
Пригнічена гірко-солодка мрія.
Я впораюсь? Ніхто не знає,
Хоч, народившись праведним пророком,
Себе картає
За неможливість дихати й страждати
Через надмірний потяг до любові.
Всі фатуми і долі
Запліснявіли, вкрились буйним мохом,
Смарагдовим трунком
Нещасної душі-забрьохи,
Що солодко обмащує шорстку поверхню.
Зверхньо
Ти споглядаєш крізь вуаль
Туманно і закурено тонку,
Я йду.
Бо впораюсь. Однак,
На смак
і колір
Ти не знайдеш квітуче почуття любові.
І знову музика грайливосніжна,
Пострілогучна, дзвінколунна і темно-ніжна
В очах твоїх. Мені вже не потрібних.
Trzy krótki "гав".
Бувай.
*Trzy krótki - три короткі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2015
Я забута і я забита,
Я промінь, покинутий у глибині пустель,
Нікому не потрібний тут, мов тихий день.
Безмежжя, яскравий сон із лоскотом на носі
Від пір'я мрій, духмяних почуттів.
Досі
Я не була старанним учнем правди,
Моєю матір'ю солодка вигадка вважалась.
Ввижалась
Музика, гучна та дика, що морем
Розлилась із кубку кави.
Спадали
На думку дії лицарів відважних,
Тих, що кохали, а потім проклинали
Самотню Даму Серця -
Фігуру з порцеляни,
Крихку та гнівну.
Сонце -
Моє бажання, щастя і надія,
Пригнічена гірко-солодка мрія.
Я впораюсь? Ніхто не знає,
Хоч, народившись праведним пророком,
Себе картає
За неможливість дихати й страждати
Через надмірний потяг до любові.
Всі фатуми і долі
Запліснявіли, вкрились буйним мохом,
Смарагдовим трунком
Нещасної душі-забрьохи,
Що солодко обмащує шорстку поверхню.
Зверхньо
Ти споглядаєш крізь вуаль
Туманно і закурено тонку,
Я йду.
Бо впораюсь. Однак,
На смак
і колір
Ти не знайдеш квітуче почуття любові.
І знову музика грайливосніжна,
Пострілогучна, дзвінколунна і темно-ніжна
В очах твоїх. Мені вже не потрібних.
Trzy krótki "гав".
Бувай.
*Trzy krótki - три короткі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2015
Я хочу заплакати стоячи
Навколішки перед світом білим,
Ні слова грішного не мовлячи,
Зруйнувати подихом стіни.
Стіни війни і розпуки,
Вкриті попелом бійні,
Я простягну свої руки,
Скроплені болем осіннім.
Осіннім, бо сльози - то дощ,
Він - кислота, що душу пече,
Священних полів сліпа нехворощ
В жилах зіллям п'янким тече.
Тече у тріщинах люду,
Їх вадах і виразках люті;
Минулого крихкі етюди
Народом свідомим забуті.
Я хочу заплакати стоячи
Від справедливості ласої,
Скривавлені рани не гоячи,
Відчути рубці часу. І
Цвісти синім цвітом квітневим
І літнім золотом полудневим,
Країни коханої вродою
Зірвать павутиння незгоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589232
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.06.2015
Мені набридло бути хворою від часу,
Що розливається шампанським в голові,
Мені спекотно від щоденної відрази,
Вона горітиме й в завії сніговій.
Моє бажання - доторкнутися рукою,
Губами впитися у шкіру запашну.
Страшна мара - це бути із тобою,
Постійно, щомить відчуваючи вину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2015
Вона сиділа зовсім гола,
Вона тремтіла від думок,
А кидало і в жар і в холод:
Злетіло серце із гайок.
Це вибух тиші, гра на скрипці
Із сивих струн-аксонів тінь,
Це регіт пекла, бурі щипці,
Іржею вкриті від видінь
Про неземне кохання - вирій,
Злотаву старість двоєдину,
Нажиту клаптиками віри
Із злитих душ в одну до згину.
Марево. Бруд, тупа розпута,
Кров, пальці, найглухіший кут.
Цілунок злості - слабкість скута,
Вона танцює в ватрі смут.
Погляд у простір, очі дикі,
Обійми розпачу й жалю.
Мов збожеволівши навіки,
Два тіла віддались вогню.
Дівча сиділо зовсім голе,
Дівча тремтіло від думок -
Хлопча було на диво кволе,
Щоб зупинити сліз струмок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2015
Ми зможемо зродити щастя -
Незриму магію життя,
І у страшні часи ненастя
Зламати ґрати забуття.
У наших жилах - чорна кров,
Це суміш диких почуттів,
Ми діти сонячних дібров,
Пшенично-золотих полів.
Нас викохали сільська хата
І дух романтики козацтва,
Ще доля наша не зім'ята,
Бо віримо в небесні братства.
Цукрово-хлібні вівсяні кістки
І шкіра, спечена на сонці,
А брови - дерев'янії містки -
Ми подаруєм українську вроду дочці.
Ми синові дамо ім'я Тараса
Або Івана - ревного бійця.
І міць його - майбутнього украса -
Розтопить скостенілі злі серця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588554
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.06.2015
Я хочу вмерти, хочу розірватись
На найдрібніші, незахищені шматки,
У затхлому ярмі ненависті сховатись,
Відлюдницьким спокоєм замести сліди.
О Господи! До біса кволу втіху!
І насолода хай у бідності сконає...
Я проклинатиму всі почесті на світі
В той час, як серце холод з хіттю пожирають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588552
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.06.2015
Ти знаєш, у кохання фарб немає.
Є тільки тінь душі, що десь жевріє,
Безмірна доброта усіх прощає,
Та час сліпий - без пам'яті все змиє.
Вона - зепечена скоринка долі,
Її володар - дужий командир:
Шукає у безмежному просторі
Бліді краплинки - едельвейси гір.
Туманить розум волошкове поле,
Тут море й небеса в вінку сплелись,
Відібраний на мить окраєць слова
У вічність перетворить стиглу злість.
Той гнів - сліпучий промінь забуття,
Отрутою бажань і спаленої цноти
Народжений; сколисаний зрання,
Сконає, як невіглас, вечору супроти.
Самотній князь чи грізний генерал,
Залишивши в пітьмі юнацькі ігри,
Вживляє в скелю пам'яті кинжал,
Що загострили ніжно-хтиві тигри.
Ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2015
Коли відчуєш, як тремтять
Усі клітини твого тіла,
Не намайся це зрівнять
Із тим, що ти давно хотіла.
Будь-ласка, я тебе благаю,
Не смій лякатись того зовсім,
Я впевнена - ти запалаєш
Примарою цілунку у волосся.
А потім ті часи краси
І дивного дарунка долі
Минуть. Ти навіть не проси
Повернення. Вперед іди поволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535879
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.11.2014
Коли в квартирі німа тиша,
А за вікном давно сніги,
Ми відчуваємо, що гірше,
Ніж залишитись на віки
Тут, в прихистку тепла і млості,
Забувши день, хвилину й час
І розгубивши межі злості,
Лиш може бути тільки в нас.
Та краще ти вже теж не зробиш,
Тому не руш хоч вічність цю.
Якщо в мені очей не топиш,
То й не руйнуй красу свою.
Тебе я, мабуть, надихала,
Колись давно-давно назад
Тієї осені, що мала
Розбити вщент всілякий лад.
Я божеством була, коханням,
Новою музою життя,
І почуттям, що, як востанннє,
Воліло йти до забуття.
Але змінилася погода,
Дощі і холод, я - нова.
Насправді - просто покохала
Зненацька, раптом, бо жива.
В ту мить усе кудись злетіло -
І ти, і я, й життя моє,
І смерч під супроводом ліри
В танку дав знак, що не мине.
Що млості й часу трясовина,
Цілунків, подихів, думок,
Ще не народжена дитина
Страждання й болі - мій урок.
І ось, схопивши спомин давній,
Тремчу, мов той осінній лист,
Піддавшись пристрасті жаданій,
Будую незнищенний міст.
Чи правда це, чи тільки мрія?
Скажи мені, мій любий, ми,
Здолавши тінь брехні, зумієм
В майбутнє світле вдвох піти?
Лиш ти, і я, і твій собака,
Зелений чай й два пацючка?
Зцілімо ж скривджене кохання!
Хоч грішна в нас обох душа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2014