| Сторінки (5/500): | « | 1 2 3 4 5 | » |
К своей подруге я спешил на чай.
Из-под носа, но ушёл трамвай.
Вдали видать железные рога.
Роняют искру с током провода.
Приди другой трамвай
По моему хотению.
К подружечке на чай
Доставь лишь за мгновение.
Подругу повстречаю,
С любовью приласкаю.
Приди, приди, приди
Другой трамвай.
*** - мелодия песни - Лесной олень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865879
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 24.02.2020
П ерепил Альфонсо.
И уж двоятся двери.
В станет? Не споткнётся?
О твет в следующей серии.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865794
рубрика: Поезія, Акростихи
дата поступления 23.02.2020
- Просыпайся, уже час! –
Будит меня супруга
Час уже? Вот так раз.
Значит поспал я много.
Что разбудила, мне не грустно.
А лёг я так в 3 ночи.
И охватило меня чувство,
Что выспался я очень.
Но на часы смотрю, о диво!
Время 8:07.
И ново чувство охватило,-
Что я не выспался совсем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865792
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 23.02.2020
Match
Тhe box was very, very large,
in the box was only little match.
***
Матч
Ну Диего и трюкач!
Был бы скучен без Диего матч.
***
Матч
На табло тут там =калач=.
Так закінчився наш матч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865639
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 22.02.2020
RICH
The subject at school John knew how to teach
and he was happy, he was rich.
РІЧ
У селі у мене піч,
Незамінна в зиму річ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865638
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 22.02.2020
Приготував торт величенький
Кондитер, що зветься Назар.
Торт красивий і смачненький,
Особливо верхній шар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865516
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 21.02.2020
Круглых предметов в спорте море,
Ногою и рукой удар.
Все безопасны, но тем горе,-
Кому в лоб бильярдный шар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865514
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 21.02.2020
Несём мы девушкам цветок,
А они в них знают толк.
Ведь цветок – внимание.
Ведь цветок – признание.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865408
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 20.02.2020
Много есть цветов хороших,
Порой им задаём вопросы.
И отвечают нам бедняжки,
Я про цветы – цветы ромашки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865407
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 20.02.2020
Федя мчал быстрей газели,
Ждала его девчонка одна.
Фонари пусть не горели,
Но освещала путь Луна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865308
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 19.02.2020
Голосів кілька звучало,
Хоч Леся була і одна.
Леся в гори завітала,
відзивалася луна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865307
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.02.2020
Часто злиться сусід Стах,
Прямо якась кара.
Часом розізлиться так,
Що з вух аж іде пара.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865205
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 18.02.2020
Вася Вере спинку мазал
Кремом для загара.
Спросил дедок бабку на пляже
- А они что – пара?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865204
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 18.02.2020
В от Альфонсо в кабаке
И почему б не отдохнуть.
С такан держит он в руке.
К амин пылает в уголке.
И что в стакане , - секрет-жуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865106
рубрика: Поезія, Акростихи
дата поступления 17.02.2020
К ругом равнинная материя,
А льфонсо скачет всё по прерии.
Б изоны вдали травку ели.
А льфонсо же скачет по прерии.
К уда – узнаете в следующей серии.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865012
рубрика: Поезія, Акростихи
дата поступления 16.02.2020
И заура её искала,
Г лядела и сундук до дна.
Л иха беда, видать пропала.
А потеряла она …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865011
рубрика: Поезія, Акростихи
дата поступления 16.02.2020
Я і Юрій картярі,
Граєм на гроші чималі.
Раз він, раз я програв.
Раз я, раз він програв.
От ми сіли грати в покер,
На стОлі грОшей ціла купа.
Кожен виграть бажав.
Виграть кожен бажав.
От у мене два валета,
Рішив я – мОї грошенята.
Юрій ж дві дами мав.
Юрій дві дами мав.
Програв я грошей цілу купу,
Два валета стиснув в руку.
Юрій ж дві дами мав.
Юрій дві дами мав.
***-( мелодія пісні --Статус Кво.- You In The Army Now.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864940
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.02.2020
Я сегодня уж не тот , что был вчера,
Ведь зарплату я сегодня получил,
Пусть зарплата невысокая моя,
Но без денег я неделю грустил.
Быстро-быстро-быстро-быстро в магазин я побежал,
Так купил бутылку водки, я давно о ней мечтал.
Выпил я стаканчик водки и ещё огурчик съел,
Малосольненький огурчик, я давно его хотел!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864904
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 15.02.2020
С казка иль не сказка,
Е сть Валентина День.
Р ады дню прекрасному
Д евчонки всех земЕль.
Е му рады конечно,
Ч еловек стар и младой.
К то знает слово вечное,
О но пишется - =любовь=.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864760
рубрика: Поезія, Акростихи
дата поступления 14.02.2020
Любят в нашем доме
Картошку и котлеты.
Любят в нашем доме
Печенье и конфеты.
Любят в нашем доме
Пельмени и бифштекс.
Но больше всего любят
Так это, это кекс!
Я получил зарплату,
Это прямо блеск
И в магазине сразу
Купил громадный кекс.
Провожал с улыбкой
Меня весь гастроном,
А я быстренько, шибко
Несу-несу кекс в дом.
Кекс в дом, кекс в дом,
Семья вся будет рада.
Кекс в дом, кекс в дом,
Каждому награда.
Кекс в дом , кекс в дом,
В инстаграм , в альбом,
Как я принёс всем радость,
Как я принёс кекс в дом!
*** ( мелодия -Tom Jones - Sex Bomb)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864548
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 12.02.2020
Я пою прекрасно,
Но не взять пятой октавы Си.
В один день ненастный
Распивал со мной бутылочку Максим.
Но с Максимом я повздорил,
Ему нелестные слова сказал.
Ниже пояса меня Максим ударил
И я Си пятой октавы взял.
Смо-о-ог взять я но-о-ту,
Как ударил ниже пояса Максим.
Смо-о-ог взять я но-о-ту,
Мало кто возьмёт пятой октавы Си.
*** под мелодию---Deep Purple - Smoke On The Water
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864501
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 11.02.2020
Что ты есть Зима? А ты прохлада.
Бываешь ты суровой и не очень.
Бывает ты обнимешь снегопадом.
Но как прекрасно небо тихой ночью.
Ты любимый праздник почти месяц.
Коньки, сани, зимняя рыбалка.
Дамы в шубах, соболь и песец.
Цитрусов полна торгова лавка.
Ты тёплый поцелуй в мороз студёный.
Поцелуй, что тело согревает.
А может даришь ты тепло влюблённым?
Волшебница –Зима, кто тебя знает.
Снежинки безупречны как картины.
Свет в окошке вечер украшает.
Тот кто любит вечер- любит Зиму.
Огнями не лишь ёлочки сверкают.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864334
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 10.02.2020
Р осте дитя, учить слова
І пісні чує од матусі.
Д итя пішло, раз-два, раз-два,
Н е так ще впевнена хода,
А батьки дитям милуються.
М инає другий, третій рік,
О зирнутись не успієш,
В оно мале, радісний сміх,
А мовить як! Все розумієш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864207
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 09.02.2020
В каждом городе
Есть клуб дорогой.
Жители рядом
Не знают слово –покой.
Не рубль, а доллар
Туда надо брать,
Ведь девушек нужно
Там угощать.
Крутится, вертится
Шар голубой,
Крутится, вертится
Над головой,
Крутится, вертится
Хочет упасть,
Девчонка мартини
Желает опять!
Вот эта улица,
Вот этот дом.
Вот этот клуб,
В который влюблён.
Зайду с деньгами,
А выйду босой.
Но зато пьяный
И девчонка со мной!
***( мелодия песни - Крутится, вертится шар голубой,)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864205
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 09.02.2020
Крутится, вертится Шар голубой
Вместе со мною, горой и рекой.
Вместе с морями,
Океаном ширь вод,
Но из себя Шар
Водой не плеснёт.
Крутится, вертится быстро Земля.
Шар вместе с морями держит меня.
Я выпью лишку-
Стакан перелит.
Шар держит водичку,
Что не улетит.
Жив океан и живы моря.
Крутится, вертится с ними Земля.
Я бутылочку в море,
Но Шар не побил.
А сказал лишь спокойно
- Ты себе навредил.
И дальше крутится Шар голубой,
Вместе со мною, горой и рекой,
Вместе с морями, миллиардов сердец.
Он наш учитель, кормилец- отец.
*** (мелодия песни - Крутится, вертится шар голубой,)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864092
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 08.02.2020
Крутится , вертится
Шар, что есть сил.
Крутится, вертится
И я вместе с ним.
Не упадёт,
Закон физики строг.
Не упадёт,
Ведь тот Шар создал Бог.
С Шаром тем крутятся
Парни и леди.
С Шаром тем крутятся
Радости, беды.
Не упадёт,
Закон физики строг.
Не упадёт,
Ведь тот Шар создал Бог.
На Шаре рождаются
Разные люди.
Шар покидают
Разные люди.
Кто-то хороший,
А кто-то и нет.
Все оставляют
На Шаре свой след.
*** (мелодия песни - Крутится, вертится шар голубой,)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863997
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 07.02.2020
А в мені водичка
К ришталево-чиста.
В ній гарненька парочка-
А ктивна й тиха рибки.
Р ибкам в мені вольно
І ще б , я в 30 літрів.
У рибок хвости чорні,
М алим дітям до втіхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863742
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 05.02.2020
П ідсмажу я картоплю,
А чи кавалок м*яса.
Т онкі оладки зроблю,
Е ге ж,страва прекрасна.
Л юблю смажені страви,
(Ь тут безперечно)
Н аїмся до відвалу.
Я так люблю яєчню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863740
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 05.02.2020
ДЖУН - ТЮТЮН
Купив собі роботяга пачку цигарок, відкрив її, дістав цигарку, запалив і … і очам своїм не вірить, -із диму від цигарки повстав перед ним джин!
- Та я ж не зловживаю! – вигукнув роботяга – Що це мені мариться?!
- Я джин – каже появлений із диму старий.
- Та якщо ти джин, то маєш жити у пляшці – каже роботяга.
- Останнього мого господаря була такою воля, щоб я перетворився у дим і жив у пачці цигарок. Чого хочеш, кажи.
- Ти , джине, спочатку розкажи про себе. Як ти в цигарках з*явився?
- Служив я одному господарю. Ім*я його не назову, але ти його знаєш. Що він забажав, усе я йому виконував. І коли той господар зрозумів, що має з моєю допомогою усе на довгі роки то він спитав у мене – А чого ти хочеш джине? Що ти побажаєш для себе?
І я йому відповів, що хочу спокою, що хочу виспатись у пляшці і щоб мене ніхто не турбував. Хочу бути у своїх снах.
Господар мені каже
- Добре. Скільки тобі потрібно років спокою?
Я йому кажу – 10 років. Бо ж час у нас джинів, зовсім по іншому іде ніж у вас людей.
Господар погодився і підшукав для мене гарну пляшку. Я залетів у пляшку, господар її закоркував і помістив пляшку, як я і хотів, у пісочку, на березі моря, біля одного з своїх маєтків. Років з 5, по вашому часу все було добре. Я насолоджувався спокоєм і своїми снами. А потім сталося таке. Пропливи оголили пляшку, мій господар не догледів мене і пляшка була підібрана одним з громадян. Доречі, якщо хочеш дослухати мою історію, то запали
нову цигарку,бо коли цю докуриш, то я щезну. Такі вже нові правила у мому теперішньому житті.
І джин дійсно зник, коли цигарка догоріла. Роботяга запалив іншу цигарку і з її диму знову з*явився джин.
- Ну, так слухай далі – каже джин – Спокій мій закінчився і пляшка зі мною була привезена у твоє місто. І той хто підібрав пляшку прийшов на вашу тютюнову фабрику, де в кабінеті директора святкували день народження директора. В кабінеті було троє- сам директор тютюнової фабрики, його замісник і поп. Усі були уже на підпитку, а тут з*явився ще і той хто знайшов мою пляшку, тримаючи її у руці. Як потім вияснилось він працював інженером на фабриці.
Вже у чотирьох вони всі ще випили і інженер каже директору
- А ви но подивіться який сюрприз я привіз з моря для вашої дружини
І показує мою пляшку і далі говорить
- Я ж знаю, що ваша дружина розмальовує пляшки із середини, і гарно у неї це виходить. Подивіться но яка гарно пляшка, прямо антиквар.
Директор подивився на пляшку, подякував, потряс її і каже
- Закоркована, але пуста. Десь напевно протекла. Але дійсно антиквар!
Потім директор вирішив подивитись на пляшку, яка вона зсередини, розкоркував її і з*явився перед ним я зі словами
- Чого бажаєте , господар?
Замісник директора протер очі і каже
- Здається ми хлопці допились.
Поп мовив
- Згинь нечиста!
Інженер почав вибачатись у директора. А директор кричить до попа
- Рятуй нас, отче!
Поп почав проводити свої обряди, а я знову питаю у директора
- Яка буде твоя воля?
А він каже
- Слухай святого отця!
А поп каже
- Наказую тобі, нечиста сило, як із диму з*явився, так у димі і згинь!
Доречі у тебе друга вже цигарка гасне.
Роботяга запалив третю цигарку , джин з*явився знову і мовив
- Ну, знову привіт тобі, мій новий господарю . Бажаєш чого, чи далі розповідати?
- А ти все можеш?
- Ну майже все.
- Я зараз вдома один, десь через годинку діти зі школи прийдуть. Часу трохи є , організуй стіл із стравами напоями, ти мені може складеш компанію за частуванням, а я тебе послухаю.
- Слухаюсь, господарю – сказав джин і на столі з*явились чудові страви і напої.
- Та ти справжній чарівник ! – вигукнув роботяга – Пригостись зі мною.
- Не буде зайвим – сказав джин і сів за стіл – Але пам*ятай одна цигарка – одне бажання.
Роботяга і джин сиділи за столом, пригощались і джин розповідав свою історію. Час від часу роботяга запалював нову цигарку, аби джин з*явився знову і продовжив свою розповідь.
Роботяга почув, що джин по наказу попа повинен був зникнути у димі і джин виконуючи його волю, знайшов свій новий дім в одній з пачок цигарок. І коли буде викурена остання двадцята цигарка, то джина не стане.
- Так ти тепер не джин із пляшки , а джун-тютюн – мовив роботяга.
- А ти з гумором – усміхнувся джин.
Вони ще удвох посиділи за келихом доброго вина і чудовими стравами. У пачці залишалось 14 цигарок і роботяга мовив
- Ну гаразд. Скоро діти прийдуть.
- Буду потрібен, лише запали цигарку – каже джин.
Роботяга докурив шосту цигарку з пачки і джин зник.
Прийшли діти зі школи. Побачили такі чудові страви на столі, то зраділи і пригостились.
Потім діти розповіли про свої проблеми. Син боявся контрольної з алгебри, а дочка контрольної з хімії. А батько сказав
- Ви підучіть предмети, а я вам обіцяю, що все буде гаразд.
Роботяга розумів, що на ці два бажання піде ще дві цигарки і залишиться їх у пачці 12.
Потім прийшла дружина
- Звідкіля все це у нас? – здивувалась вона. Побачивши страви і напої на столі .
- Сюрприз – відповів чоловік.
- Зарплату повернули чи премію дали? – все цікавилась дружина.
- І те і інше – відповів чоловік
- А ще сюрпризи є?
- Я зараз – мовив чоловік і побіг у підвал.
Там він викурив дві цигарки і повернувся до квартири з квітами і золотим перснем .
Залишилось у пачці 10 цигарок, але за чарівну ніч у джина просити не треба було.
На другий день роботязі подзвонила дружина і сказала, що сьогодні до них приїде її мама.
Через 10 хвилин дружина передзвонила знову і сказала, що мама не приїде бо в неї свиня окотилась.
У пачці залишилось 9 цигарок.
На роботі роботяга зробив брак і залишилось 8 чарівних цигарок, але брак було виправлено.
У дружини зламався каблук на улюблених туфлях, то ж цигарок залишилося 7, але з*явились такі ж самі нові туфлі.
Жінка попросила чоловіка нарешті приватизувати їх квартиру і залишилось 4 цигарки, але відвідини державних установ пройшли більш-менш безболісно.
А тут знову теща їде! Цигарка , і через кілька хвилин жінка каже
- Я з дітьми сама до мами поїду, а ти порядки за суботу і неділю наведи у квартирі, дещо підремонтуй.
Дружина з дітьми поїхали до бабусі, а роботяга запалив цигарку і наказав джину організувати стіл.
А коли залишилось 2 цигарки роботяга говорить
- Джун -тютюн, я вирішив тебе врятувати.
- На це підуть дві останні цигарки – мовить джин.
- Я здогадуюсь. Поверни свою пляшку сюди.
- Буде весело – сказав джин і його пляшка з*явилась у роботяги на столі.
І звичайно ж щезла з кабінету директора тютюнової фабрики, де в цей час знову випивали троє – директор, його зам і поп.
Цигарка догоріла, джин зчеп і роботяга запалив останню цигарку.
- Джине, я хочу, щоб ти знову опинився в цій пляшці і у свого господаря, котрий повинен розбудити тебе через 5 років.
- Дякую – мовив джин.
- У нас ще є час допити келих вина поки горить цигарка. Дякую і тобі, джине.
Вони посмакували вина, цигарка догоріла і останній димок од неї пішов у пляшку. Роботяга закоркував пляшку і вона звезла.
Порядки і ремонти у квартирі роботяга робив вже без допомоги джина.
Пройшло 5 років і перед будинком роботяги зупинилась шикарна машина. І вийшов із неї той, кого знала вся країна, та і пів світу.
Цей чоловік зайшов у під*їзд де живе роботяга. Люди сперечались до кого ж знаменитість зайде і роботяга почув дзвінок у свою квартиру.
- Здогадуєшся чому я тут? – запитав знаменитість у роботяги.
- Пройшло 5 років – мовив роботяга.
- Дозволиш зайти?
- Так, звичайно, але у мене не так, як ви звикли.
- Нічого – відповів гість- Так, я розбудив джина і він мені усе розповів.
Ти ким працюєш?
- Ріжу папір на книжковій фабриці.
- Комп*ютер є?
- Так, у дітей.
- Так от , от тобі карточка з 5 млн. доларів, скажеш виграв в лотерею, котру я організував в інтернеті. Вистачить тобі?
- Так звичайно!
- А не вистачить звертайся до мене. Але головне що?
- Мовчати про джина.
- Вірно. Бувай здоровий.
Знаменитість поїхав, а роботяга і його сім*я зажили без горя.
А про те що джин трохи побував у шкурі джуна-тютюна роботяга мовчав. І взагалі і про джина і про його господаря роботяга нічого нікому не говорив.
От таке от я видумав ( а може і ні ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863641
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.02.2020
Мышка Кэт
В одной из лабораторий решили пойти на смелый эксперимент, - вживит в определённое место мозга мышки крупицу из определённого места мозга находящегося на сохранении и принадлежащего Эйнштейну.
Решено было проделать эту операцию не на лабораторной белой мышке ,а пойманной в мышеловку, обычной серенькой домовой мышке, так как эти мышки более крепкие по жизненным силам.
И такая мышка была доставлена в лабораторию, она была поймана в доме небольшого городка, родственником работницы лаборатории.
Мышка оказалась девочкой и для большего веселья её назвали Кэт.
Операция прошла успешно. Крупица мозга Эйнштейна была вживлена в мозг мышки. Было проверено состояние мышки и оно оказалось удовлетворительным. Мышка была активной, кушала нормально, но вот лабораторные задачки выполняла очень плохо. И стала эта мышка после операции очень шумной, как заметили работники лаборатории. Только и было слышно её надоедливое пи-пикание.
Учёные уже было решили махнуть рукой на ту мышку и признать эксперимент неудавшимся, а саму мышку просто признать дурой, но один из лаборантов заметил
- Господа, а ведь мышка Кэт разговаривает с нами!
- Из чего такие выводы?- поинтересовались коллеги.
- Она с нами разговаривает, можно сказать по-человечески. Я немного знаю азбуку Морзе, так я могу разобрать некоторые слова сказанные Кэт.
-Какие слова? – удивились и заинтересовались коллеги.
- Отпустите! Она чаще всего говорит –отпустите!
В лабораторию пригласили специалиста, который знал азбуку Морзе и радости учёных не было предела, когда тот послушав мышку заявил
- Да, я понимаю эту мышку и могу с ней общаться с помощью азбуки Морзе.
И с мышкой начали разговаривать с помощью Морзе-сигналов и она всё разумно отвечала лаборантам. Мышка требовала отпустить её домой, в норку, к её родным и друзьям, в её былую жизнь.
Учёные начали уговаривать мышку, чтобы та забыла о прошлой жизни, принесли ей еды, просили прислушиваться к их просьбам и жизнь станет у неё чудесной. Но мышка отвечала
- Я просто подопытная! Здесь не жизнь! Жизнь там, откуда вы меня принесли!
Мышку продолжали уговаривать, но в ответ услышали лишь оскорбительные слова, переданные ею через своё пипикание.
Прошло несколько дней. Учёные понимали, что мышка Кэт прекрасно понимает их приказы и могла бы их легко выполнить но просто отказывалась это делать.
Кэт всё пи-пикала. Её пи-пи означали только требования свободы для себя или оскорбления в адрес учёных за отказ предоставить ей свободу.
Но учёные понимали, что эксперимент удался на-славу, а мышку конечно же держали в лаборатории.
О достижении учёных узнал большой начальник. Он даже посетил ту лабораторию и дал указание показать ему ту подопытную мышку.
А Кэт, поняв, что перед ней высокий чин, запипикала бранно в его адрес.
- Что она мне сказала?- спросил начальник.
- Она поприветствовала Вас!- схитрили перепуганные лаборанты.
Начальник улыбнулся. Сказал учёным – Отличная работа.
И покинул лабораторию.
Но что знают двое, то знают все. Весть о том что большой начальник был обруган лабораторной мышью ширилась и дошла до самого начальника. И тот передал учёным такие слова
-Если я увижу, что у исследования над той мышью мало плюсов, то отдам ту мышь какому-то коту.
А тут учёные выяснили, что Кэт беременна. И это очень обрадовало учёных.
- Ты знаешь, что у тебя будет потомство?- спросили учёные у Кэт.
- Знаю- пропипикала Кэт – И это ужасно, что мой сын родится здесь, в неволе!
- Наоборот Кэт, это прекрасно – говорили ей учёные – Тебе станет веселее и твой ребёнок будет жить вдали от мышеловок и котов .
- Это не жизнь ни для меня, ни для моего ребёнка! Жизнь была до того, как я попала сюда!
Дальше учёные не просили им переводить пипикание Кэт, потому что она передавала одни оскорбительные слова в их адрес.
Интерес к эксперименту возрос. Каким будет потомство у Кэт? Сможет ли её ребёнок общаться как и она с помощью азбуки Морзе?
У Кэт родился один мышонок, но очень крупный. Учёные назвали его Максом.
Спустя некоторое время учёные поняли, что мышонок Макс унаследовал от матери способность общаться при помощи сигналов азбуки Морзе. Учёные были счастливы, поняв это.
Макс рос послушным мышонком, а Кэт оставалась всё такой же шумной, ругалась и требовала свободы для себя и своего сына.
Но Макс родился в неволе. Он не понимал мать, не понимал о какой другой жизни она говорит ,и мало верил рассказам матери о её былой жизни в норке дома ,о других сереньких мышках, его родственниках, об отце, который был бы счастлив видеть Макса , о свободе.
Спустя ещё какое-то время в лабораторию снова пришёл тот начальник. Он прихватил с собой и своего кота.
-Ты извинишься?- через переводчика, держа кота на руках, спросил начальник мышку Кэт.
А Кэт ответила
- Я сотни раз убегала от котов, когда жила! Я требую, чтобы дали жить мне и моему сыну! А если нет, то пошёл ты, высокий чин,…
Переводчик перевёл с азбуки Морзе и добавил
- А далее опять оскорбления в Ваш адрес. Я не могу это переводить.
- Понятно- молвил начальник.
Пустая комната 2.5 на 2.5 метра уже была подготовлена для подобного поворота событий. В комнату запустили Кэт и кота начальника. Мышь убегала и как могла уворачивалась от нападений кота в пустой, маленькой комнате без мебели. Она кричала коту – Не трогай меня!
Она молила кота при помощи Морзе-сигналов о пощаде.
Но кот азбуку Морзе не понимал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863635
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 04.02.2020
Д уми погані й хороші
Л етять із голів, як птахи.
Я кісні чи як пусті гроші,
К умедні, святі, як гріхи.
О минуть їх чи всмокчуть їх в себе ,
Г ризуть їх, а чи їм хвала,
О двідають наче із меду,
І нші скажуть лихії слова.
Ч ерстві мислі, а часом свіженькі
О д серця летять і ума.
Г омінно, шумно частенько.
О дна тиша спокійна булА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840695
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 03.07.2019
У короля була прегарна донька. Прийшов час їй виходити заміж і більше через бажання батька-короля і матері-королеви, і задля укріплення держави , чоловіком принцеси мав стати принц сусіднього королівства.
А звичаї у двох королівствах були строгими. А тут весілля, перша шлюбна ніч і розгніваний принц кричить на весь палац
- Принцеса не дівчина! Нехай повертається у своє королівство!
І прогнав принцесу.
Повернулась принцеса до батьків, а швидше за неї прийшла молва у королівство, що чоловік її прогнав і при дворі і за межами замку тільки і розмови про те чому чоловік прогнав принцесу і що вона є розпусна.
Болісно королю і королеві і принцеса не знає куди од злих язиків сховатись.
Почали виясняти з ким же ж принцеса зустрічалась до весілля і стало ще гірше, бо зустрічалась принцеса з сином простого коваля.
- Був він хорошим майстром не лише підковувати коней! – кричав розлючений король – І навіщо я впустив його у свої конюшні, а не його батька !
- Пам*ятаю його – мовила королева – Гарний хлопець. Але ж доню, він простолюдин!
А принцеса у плач . І стало їй через розмови щодо неї зовсім погано.
А коли король наказав покарати сина коваля, то принцеса і зовсім злягла.
Над сином коваля також підсміювались, але він мужчина і переносив насмішки легше і сильно переживав за принцесу , бо любив її усім серцем. І себе син короля часто карав, бо ж принцеса через нього страждає.
А принцесу почали лікувати. Батьки принцеси зрозуміли, коли їх донька занедужала, що життя і здоров*я їх дитини важливіше ніж її необачний проступок.
Син коваля, коли принцеса занедужала, ходив постійно похмурий. Майже увесь час він проводив у кузні , за роботою, аби відволіктись від важких думок.
І якось увечері до кузні приїхала верхи на чорному коні незнайома жінка, котра поруч вела білу кобилицю.
- Підкуєш обох? – запитала жінка у коваля.
- Звичайно підкую – відповів коваль.
- Скільки буде коштувати?
- Два золотих, по золотому за коня.
- А чому так дешево? Тобі ж потрібні гроші, тобі би розбагатіти.
Син коваля зрозумів, що і незнайомка знає про нього і принцесу, але лише відповів
- Така вже ціна, підкований кінь – один золотий.
- Я знаю як вберегти твою кохану – сказала жінка.
Коваль зауважив, що говорить жінка без насмішок і назвала принцесу його коханою, а не королівською донькою.
- Заради цього я готовий на все! – мовив коваль.
Жінка усміхнулась і дістала дві в*язальні спиці.
- От зв*яжеш цими спицями светр принцесі, вона і одужає одягнувши його
Жінка помітила погляд недовіри і нерозуміння її слів і мовила
- Існує ж амуніція від списів, мечей, стріл. Ти ж і сам таку амуніцію виковував. А я пропоную тобі зв’язати светр своїй коханій, цими чарівними спицями. І той светр буде оберігати принцесу від злих язиків, від недоброзичлих слів і принцеса одужає. Слово ж часом сильніша зброя ніж спис і од нього потрібна оборона і захист.
- Хто ви ? – запитав коваль.
- Я та , котра приходить тоді, коли особливо потрібно. Але я приходжу лише до достойних моєї допомоги.
- Ви чарівниця?
- Можна і так сказати.
- Але я не вмію в*язати.
- Я навчу. І почнемо з в*язання того, що близьке твоєму ремеслу. Я зв*яжу одну підкову, а ти дивись і за*яжеш інші 7.
А коли зв*чзали 8 підков і коваль навчився в*язати спицями, жінка сказала.
- Притули ці в*язані підкови до копит моїх коней і прибий.
Коваль послухався, а тільки вбив перший цвях до в*язаної підкови, як та стала із справжнього заліза.
- Тепер повірив моїм словам?- запитала жінка.
- Так ! – відповів здивований і радісний коваль.
- Але це ще не все – мовила жінка – Підкови . котрі ми зв*язали , стали залізними, бо в*язав ти чарівними спицями у кузні. Аби светер мав силу од злих язиків, ти повинен в*язати його тоді, коли злі язики мовлять до тебе щось лихе. Знаєш таке місце?
- Місцевий ринок … - мовив коваль.
Жінка усміхнулась, дала ковалеві 2 золотих і поїхала своєю дорогою.
А коваль зранку взяв чарівні спиці , шерсть і на базар. І почав там під насмішки перехожих. Прилюдно в*язати коханій светр.
- О і цей з глузду з*їхав.
-О, коваль у жінку перетворився.
- От дурний коваль.
Чув коваль ці несмішливі голоси і в*язав.
А коли хтось підходив і доброзичливо говорив
- Ковалю, навіщо це тобі? Не срамися, йди додому – то коваль переставав в*язати светр.
Зв*язав коваль светр для принцеси і прийшов до замку. Зустріли коваля не доброзичливо, але таки прийняли светр, котрий зі слів коваля, повинен дати одужання принцесі.
І дійсно, одягнувши светр од коваля, принцеса ожила, почала сміятись і більше не звертала увагу на злі розмови щодо неї, бо у неї з*явилась броня од образливих слів.
Покликав король коваля до себе і коваль розповів йому про чарівні спиці.
- Не був би ти з бідного роду, оддав би за тебе дочку – каже король.
- Пустіть мене у свої підземні скарбниці, де золото і можливо я зроблю з-за допомогою спиць інше чудо.
Король погодився і коваль під охороною в*язав у скарбниці плаття для принцеси. А коли зв*язав і принцеса одягнула плаття, то трішечки присіла, бо шерсть стала золотом.
Побачив король це чудо і сказав
- Одружуйтесь!
А молодий коваль і принцеса обійнялись.
Слух про чарівні спиці облетів всю країну і полетів за її межі в інші королівства.
Було велике весілля.
Король посилив охорону підземної скарбниці де зберігались і чарівні спиці.
У коваля, а тепер ще і чоловіка принцеси, були і інші ідеї щодо чарівних спиць, крім збагачення золотом скарбниці.
Розмови про принцесу і її чоловіка у народі були в основному хорошими, так що светр од злих язиків рідко знадоблявся.
Королівство багатіло, а королівська рідня жила щасливо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840693
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.07.2019
Купив дід упаковку, 10 коробочок , сірників. Дістав одну коробочку, відкрив її і чує з коробочки голос
- А я чарівна!
Дід вже подумав, що у нього з головою щось не те. Взяв іншу коробочку , відкрив , а та мовчить. Взяв ще іншу коробочку і та мовчить. Відкрив першу коробочку , а та
- А я чарівна!
- І чим ти чарівна ? – запитує дід.
- Запали один сірник з мене і здійсниться твоє бажання. Але бажання буде тривати доти, доки горить сірник.
- Та це ж секунд 10 – каже дід.
- Так. Але хіба якщо придумати гарне бажання цього мало ? – запитала коробочка.
Дід подумав і сказав
- Хочу чарочку найкращої горілки – і запалив сірника.
І з*явилась чарочка, а в ній горілка, а ще на чарочці цифра – 50.
Випив дід чарочку і йому сподобалась горілка.
Сірник догорів і чарочка з цифрою 50 зникла, але задоволення від горілки залишилось.
- Дякую тобі коробочко, добра горілка – каже дід – А що це на чарочці за цифра 50 ?
- А в мені 50 сірників, а значить 50 бажань можу виконати. Це було бажання № 50 , і так у зворотньому відліку. Що ще хочеш?
Дід подумав і каже
- Хочу найкращу сигарету. Подимлю хоч 10 секунд, але насолоджусь- і запалив сірник.
З*явилась цигарка прямо в устах у діда, дуже запашна. А на ній цифра – 49. Дід подимів, сподобався йому тютюн. А коли сірник догорів цигарка зникла.
- Хороший тютюн, мало, але такого раніше не пробував- каже дід – і задоволення залишилось.
- Що ще хочеш? – запитує коробочка.
Дід подумав і каже
- Хочу, щоб з*явилась гарна молодиця і я її вщипну за попу.
Запалив дід сірника і з*явилась сексуальна красуня у футболочці з цифрою 48. Привіталась з дідом, підійшла до нього, повернулась, підняла спідничку і каже
- Щипай , тільки не боляче.
У діда аж руки затряслися. Але він таки вщипнув красуню. Сірник догорів і та зникла.
А дід згадав про свою бабцю і розповів їй і показав чарівну коробочку.
Ой, бабця зраділа. І забажала з поради діда стаканчик доброго вина і він з*явився з цифрою 47 і скоштувала бабця вина і насолодилась ним. А потім бабця забажала хоч на 10 секунд помолодіти на років 40 і бажання її здійснилося і милувалась бабця на себе молоду у дзеркалі, а на ній було плаття з цифрою 46 і говорила бабця – Ах!
А потім дід і баба рішили, що вони запалять два сірника і забажають обидвоє показатись молодими і помолодівший дід ущипне помолодівши бабу за попу. І стали тоді вони у сорочці з цифрою 45 і платті з цифрою 44 молодими і помолівший дід ущипнув молодичку-бабу за попу. Ой, потім їм радісно було. Так все тривало всього секунд 10, але задоволення залишилось.
І чого потім дід і баба не бажали. Бажали і в Індії біля Тадж-Махалу бути, і в Голівуді, і в Парижй, і в Африці, і чого тільки не коштували вони.
Дід навіть по разу дав копняка з*явившимся Гітлеру, Сталіну і Леніну. Дав їм по копняку в зад і вони звезли у футболках 41, 33 і 17.
І так дід і баба захопились у своїх бажаннях, що залишилось тільки 2 сірника.
- Давай їх поки що не будемо запалювати – каже дід – може потім для чогось важливішого знадобляться.
- Я згідна, мій щасливчику – погодилась бабця.
Пройшли місяці і роки. Дід і баба зовсім стали старенькими і слабкими. І рішили вони побачити Рай удвох.
- Мало вже нам лишилося – каже дід – А я так би хотів, щоб ми і на тому світі були разом.
- І я б тог хотіла – каже старенька.
- А може чарівні сірнички і на те здатні, щоб ми хоч на 10 секунд та подивились як там у Раю.
- Давай спробуєм , діду – погодилась бабця і вони дістали з коробочки 2 останніх сірничка.
Тремтячими руками од старості. Дід і баба запалили сірники і загадали бажання.
І вони дійсно опинились в Раю і побачили апостола Петра, котрий спочатку усміхнувся їм, а потім здався діду і бабі трішки розсердженим. Дід і баба побачили багато щасливих людей, котрі дивились на них і усміхались, а дехто навіть голосно сміявся. А сірники в їх руках не згасали, хоч пройшло вже багато більше десяти секунд.
- Ну, я дам тому ангелятку – мовив апостол Петро і загасив сірники.
- Ми вже тут і залишимось? – запитав у апостола Петра дід.
А дід і баба стали знову молодими.
- Так – відповів апостол Петро – Час вашого земного життя вже закінчився.
- А що це за чарівні сірники? – запитала бабця.
- Це одне наше ангелятко робить те. Що не можна робити. Я знаю хто його до того надоумив, то той парубок, що у земному житті працював на фабриці сірників. Ви не перші, кому попалась чарівна коробочка і хто захотів побачити Рай. Але ви залишаєтесь тут, а декого приходилось повертати назад на Землю. Тому і люди у Раю сміялись, побачивши вас із запаленими сірниками, бо знають про нашого витівника – ангелятко. Але я йому забороню так чинити, бо це не по правилах.
І тут у натовпі щасливих людей з*явилось ангелятко.
- А ну стій – наказав йому апостол Петро – Не тікай од мене проказнику!
Молоде ангелятко наблизилось до апостола Петра, а той забрав у ангелятка таку знайому дідові і бабі коробочку сірників.
- Знову за своє – мовив ангелятку апостол Петро – Більше ніколи, щоб я не бачив у тебе цих сірників. Забороняю.
- Зрозумів. Ніколи. – відповіло ангелятко і полетіло.
Ну а помолодівші дід і баба залишились у Раю назавжди і разом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840615
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.07.2019
З*явилося з хмариночки торнадо
Й влетіло на сусідський огород.
Похазяйнувало там торнадо ладно,
Немає вже що овочів пород.
Змело торнадо моркву і капусту,
Кріп і редиску вихром позривало.
БулО в сусіда на городі густо,
після торнадо нічого вже не стало.
На сусідський огород влетів торнадо,
Не пощадив й картопельки клубнІ.
На мому огородику все ладно.
Торнадо знає, хто правий хто ні.
Хазяйнував торнадо лиш хвилину.
І зробив за мене працю всю.
Зник торнадо й знову гожа днина.
О ,торнадо, так тебе люблю!
*** ( АББА – Фернандо )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840614
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 02.07.2019
Ваня с мужиками
В магазин зашёл,
Купили там салями
И водку за стол.
На водку не скупились
Взяли бутылки три.
- Купи детишкам сникерс-
Молвят мужики
Купил сникерс Ванюша
И положил в карман.
К Ване домой, а мужу
Жёнушка скандал.
-Ты привёл друзей
И водку не забыл.
А для наших детей
Ты что-нибудь купил?!
Ваня жене салями
И водки пузыри,
А сникерс что в кармане
Ищет минуты три.
Жена Ваню ругает
У входа в коридоре,
А друзья Ивану
Очень дружно хором-
Вань вынь сникерс!
Вань вынь сникерс!
Ты ведь в карман его ложил!
Вань вынь сникерс!
Вань вынь сникерс!
Ты для детей его купил!
Вань вынь сникерс!
Вань вынь сникерс!
Неуж -то потерял?!
Вань вынь сникерс!
Вань вынь сникерс!
Что, твой карман дыряв?!
А Ваня всё ж в кармане
Сникерс тот нашёл.
И жёнка стала рада
И сели все за стол.
Ваня с мужиками
И жёнка водку пьют,
Дети едят салями
И сникерс тот жуют.
*** ----Eruption - One Way Ticket
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840613
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 01.07.2019
После долгих и упорных трудов, дачник Огородников вырастил особенную
капусту. Удивительно то ,что листья капусты- настоящие однодолларовые
банкноты.
В будущем дачник Огородников намерен вырастить капусту, листья
которой будут двух-, пяти-, а затем и стодолларовыми банкнотами.
Со своего дачного участка Огородников этой осенью собрал урожай в 1 тысячу листов или 1 тысячу однодолларовых купюр.
Правда у выращенной капусты есть один недостаток, её нельзя кушать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840611
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 01.07.2019
Яблуко, яблуко!
Цей фрукт ще з Рая знан.
Перший виробник соку з яблука
Звичайно, що Адам.
Зміюка спокушав все Єву,
Бо такий був мудачок.
Адам хлоп мудрий до холєри,
Зробив із того ябка сок.
Яблука, яблука!
Цей фрукт ще з Рая знан.
Першим пиріжок із яблуком,
Зробив та то Адам.
Зміюка спокушав все Єву,
Бо такий був мудачок.
Адам хлоп мудрий до холєри,
Зробив із ябком пиріжок.
Яблуко, яблуко!
Цей фрукт ще з Рая знан.
Першу шарлотку з яблука,
Зробив так то Адам.
Зміюка спокушав все Єву,
Бо такий він був сволотка.
Адам хлоп мудрий до холєри,
Зробив із яблуком шарлотку.
Яблука, яблука!
Цей фрукт ще з Рая знан.
Перше вино із яблука,
Зробив так то Адам.
Зміюка Євочку гарненьку
Все спокушав, бо був мудак.
Адам зробив вино п*яненьке
І з Змієм пив. Було о так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840426
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 30.06.2019
Жила-була курочка. Дуже любила вона свою молоду господиню, і за те що та її не раз з пастки визволяла, коли курочка застрягала у щілинах під
парканом, і за те що від лисиці врятувала, жбурнувши у тую камінь, і за те що піклувалась за нею, і що у господині був дуже гарний голос.
Та господиня вийшла заміж і пішла жити до чоловіка в інше село. І все що залишилось із спогадів про господиню для курочки, так це віночок господині із польових квітів. Курочка перестала їсти, перестала нести яйця, лише сидить біля того віночка і сумує за господинею. Батьки молодої господині вже і махнули на ту курочку рукою, будь з нею що буде. А курочка все біля віночка господині і деколи подзьобує з нього квіточки.
Та от молода господиня навідалась в гості до батьків. Як побачила її курочка, то дуже зраділа, аж забігала по подвір*ю, махаючи крилами. А потім курочка забігла у сарай і знесла яєчко, шкаралупиння котрого було, мов намалювали на ньому квіти з тамтого віночка.
Здивувалися господарі, а молода господиня коли поверталась до чоловіка, то забрала курочку із собою і вдома почала розмальовувати курячі яйця квіточками, як бачила на тому яєчку, що знесла курочка, бо ж більше такого дивного і гарного яєчка курочка не несла.
І орнаменти на яйцях виходили такими гарними і особливими, що прославили село , де жила господарка курочки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840421
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.06.2019
Германия большой была
И стать хотела ещё больше.
Но фашизм сметён дотла
И разделение на западных, восточных.
Была построена стена,
Рождались разные культуры.
Германия была одна,
Теперь в каждой своя цензура.
Но Гельмут Коль сказал – Германия!
Но Гельмут Коль сказал – Нет стене!
Но Гельмут Коль сказал – Слияние,
Жить будем вновь в единой мы семье.
***----Стиви Вандер. I Just Call To Say I Love You.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840420
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 29.06.2019
Была ночь. В магазине компьютерной техники покупатель приобрёл принтер. Покупателем был молодой человек, а продавец магазина уже не молодой мужчина. В магазине кроме них никого не было.
- Спасибо за покупку –сказал продавец – А можно минутку вашего внимания? Думаю то ,что я расскажу будет вам интересно.
Молодой человек не поспешил уходить и решил выслушать продавца, который рассказал такое
-Вы купили чудесную вещь. Теперь на время до 22 минут вы сможете видеть тех по кому скучаете. Вы сможете пообщаться с дорогим вам человеком, похлопать его по плечу, пожать ему руку, а если это любимая девушка, то я не имею ввиду именно вас, но эти принтеры покупают и просто для свиданий. Работу принтера и его возможности вы можете прочитать в инструкции. Многие уже слыхали об этой новинке. Вот через электронную почту вам кто-то скидывает своё фото вместе с частицей =я=… а вы знали, что эту частицу хотели назвать =частицей души=? Да. Но священнослужители запретили и поэтому эта частица от определённого человека называется частицей =я=. Кто бы мог когда то подумать, что через электронную почту будет возможно переслать почти что материальную частицу? Так вот ,желанный вами человек ,скидывает вам своё фото вместе с частицей =я=. Вы отпечатываете это фото на купленном вами принтере и затем переводите изображение фото на зеркало, размером в человеческий рост и человек что на фото- рядом с вами! Кто бы мог раньше ещё предположить, что между принтером и зеркалом возможна взаимосвязь?!
Чудесное изобретение! В зависимости от размера частицы =я=, человек с фото ,но уже материализованный находится рядом с вами на время от минуты до 22 минут.
А в заключении своей длинной речи я ещё вот что хочу сказать. Я не имею ввиду именно вас, но вот любимая девушка прислала кому то своё фото с частицей =я=. И в итоге из зеркала выходит она материализованная на сколько там минут. Понимаете, выходит! Какое совпадение слов- выходит на фото и выходит с зеркала! А мне отец рассказывал, что и когда то девушки которых фотографировали на фотокамеры интересовались, задавали и задавали вопрос – А как я вышла?!
И вот, прошло столько времени. Столько всего изменилось, а вопрос – А как я вышла?!- он остался.
Я не имею ввиду именно ваш случай, но подруги ребят, отославшие своё фото с частицей =я=, порой если не говорят, то думают, интересуются тем же вопросом – А как я вышла?!
Но уже вышла не на фото, а вышла она вторая на несколько минут к любимому из зеркала.
Извините, что задержал вас своим разговором. Спасибо вам за покупку.
-Вам спасибо. И хорошей вам торговли! – ответил парень и вышел с принтером из магазина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840419
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 29.06.2019
Є цигарки міцненькі,
Вони дуже шкідливі.
А є цигарки легенькі,
Справжнє хімічне диво.
Вони кажуть,менш вредні,
Кури і дим пускай.
А на пачці спереді,
У них є напис Light.
Light!
Лайт є лайт!
Кури і дим пускай.
Бо менш шкідливі, знай.
Лайт!
Лайт є лайт! ---------------( Opus- Life is life )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840221
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 28.06.2019
Помічник місцевого народного депутата Іполіт мріяв теж стати депутатом. Йому потрібна була реклама, як особистості і заради цього Іполіт наважився на стрибок з парашутом.
Іполіт сидів у гвинтокрилі. Йому було страшно, але був стимул для стрибка - це крок для покращення політичного іміджу. І Іполіт зробив крок вперед і полетів. Але невдача, купол парашута все не розкривався. Це бачили і з землі і рішили – ЧП, парашут не розкрився у політика. Інструктор по стрибках був у паніці, але справжній жах відчував Іполіт. Небо вкривали білі хмари. В одну з таких хмар і влетів Іполіт. І раптом він відчув, що зупинився, а не летить стрімко вниз. Іполіт відчув, що хтось тягне його за не розкритий парашут догори. Іполіт побачив. Що на хмару втягнув його Ангел у білому вбранні. Хмара була м*ягенька і на ній можна було присісти.
- Я вже помер? – запитав Іполіт у Ангела.
-Ні. Ти будеш жити- відпові Ангел.
- Ти розкриєш мій купол, Ангеле.
- Ні , ти впадеш на землю без парашута і залишишся живим.
- Дякую, дякую, Ангеле. Ти ж мій Ангел-охоронець?
- Я тобі все поясню. Я не твій Ангел-хранитель. Я Ангел хранитель хлопчика , котрого звати Максим. Цьому хлопчику потрібно допомогти, і коли ти допоможеш йому, то знову буде стрибок з парашутом і у тебе купол розкриється. Це ще не все. Небесні сили здатні впливати на час. Зараз ти полетиш униз і станеш котом, котом у котрого буде людський розум. 27 серпня ти допоможеш Максиму загасити сірники, котрі він запалить,
залишившись один вдома. І коли ти впораєшся з цією роботою, то я вплину на час і знову буде стрибок з парашутом і ти знову станеш людиною .
- Так сьогодні 28 серпня. Я рік буду котом?
- Так, а потім знову станеш людиною і забудеш за той рік у шкірі кота.
- І я знову повернуся у 28 серпня 2006 року?
- Так – відповів Ангел.
- А моя сім*я, мої друзі будуть згадувати про мене, коли я не буду з ними цілий рік?
- Впливаючи на час, можна вплинути і на пам*ять. І на інші розуміння, події і відчуття. Ти після року життя в образі кота, знову повернешся у цю ж секунду 28 серпня 2006 року. Життя і події зміняться лише в сім*ї Максима.
- Іншого виходу не має мене врятувати?
- Все уже обговорено з твоїм Ангелом- охоронцем.
- Я готовий – погодився Іполіт.
- Щасти- мовив Ангел і торкнувся рукою голови Іполіта.
І Іполіт полетів униз, і поки летів то став котом і упав неушкодженим на землю, біля дитячого майданчика. І до котика одразу ж підбіг хлопчик, років семи.
Кіт Іполіт потерся хлопчику об ноги
- Максиме, не торкайся кота! – гукнула сину мама.
- Мамо, він впав з неба.
- Напевно він впав з цього високого дерева – мовила мама – Облиш котика, у нього можливо блохи.
- Матусю, давай заберем його собі!. Я давно мрію про котика!
- Ні, Максимчик. Знайдемо тобі котика чистенького, не приблудного, маленького.
А кіт Іполіт сів на задні лапки, підняв уверх передні лапки і дивиться то на Максима, то на його маму жалібними очима.
- Дресирований чи що – подумала мама.
А кіт візьми і зроби сальто. Іполіт і сам не чекав від себе такої спритності.
- Мамо! - гукнув Максим і подивився на матусю не менш жалібними очима ніж кіт.
- Гаразд беремо, якщо тато не прожене.
- Ура! – зрадів Максим.
Принесли кота додому, розповіли батькові, що кіт певно впав з дерева і що кіт вміє робити сальто і батько погодився залишити кота, тим більше, що котик зробив сальто і при батькові.
Котячого корму вдома не було і коту дали ковбаски і той із задоволенням її поїв, бо був голодний.
- Ну, і як його назвем? – запитав батько.
Були пропозиції і Васька і Гімнаст і Акробат і Пушок, але Іполіт і сам собі хотів вибрати ім.*я, аби його звали так, як у житті і почав нести до ніг родини кубики з буквами і приніс по черзі букви І, П, О, Л , І , Т.
- Так він дійсно дресирований! – мовив батько – І зовуть його Іполіт. Гляньте яке слово вийде якщо скласти букви що на кубиках !
- А якщо першу букву забрати то вийде Політ. Давайте так його назовем, він же ж впав з неба – мовив Максим.
- З дерева – поправила сина мама.
- А що кіт – Політ гарно звучить і ім*я рідкісне. Тим більше Максим запропонував, а котик перш за все для нього.
І стали звати кота Політ. Подеколи його кликали Політиком, так особливо любив кликати кота батько Максима. І сам Іполіт у шкурі кота, не ображався на своїх господарів, бо відносились до нього добре.
Кіт був на радість всій родині і особливо Максиму. З ним було весело гратися і кіт як міг догоджав хлопчику.
Правда кіт відмовлявся від кошачих консервів, зате крім ковбаси і сосисок полюбляв їсти і гречку і картоплю, не говорячи вже про сир, молоко і сметану.
Приблизилось 27 серпня . В цей день тато був на роботі, а мамі терміново було потрібно піти в ЖЕК за якоюсь довідкою і вона залишила Максима одного вдома.
- Я на годинку – сказала мама сину – Будь чемний. Не бешкетуй.
І затрималась мама у ЖЕКу на декілька годин, бо черга.
А Максим взявся за сірники, хоча знав , що йому це заборонено.
Максим став палити сірники і до підпалювався, що коробочка з сірниками запалилась. Максим злякався, викинув її із рук і коробочка впала під штору на кухні і от от її запалить. Максим злякався і втік з кухні, а кіт Політ не розгубився, він відбив палаючу коробку з під штори і лапками загасив полум*я, незважаючи на біль від вогню.
Прийшла мама
- Що це у квартирі паленим чути?- запитала вона з порогу.
- Максиме! – вигукнула вона.
А Максим заперся в кімнаті і боявся покарання.
-Максимчику, розкажи , що трапилось.
Максим відчинив двері і сказав
- Я палив сірники на кухні.
Мама на кухню, а біля згаслої коробочки з сірниками лежить кіт Політ. Мама не могла не помітити опіки на лапках у кота.
- Як добре, що ми тебе взяли до себе – мовила мама і погладила кота.
Прийшов батько з роботи і йому розповіли про пригоду. Батько присоромив сина і похвалив і погладив кота.
А кіт увечері попросився за двері, на вулицю, хоч зазвичай завжди знаходився в квартирі. Господарі випустили кота в надіїї, що він повернеться, але кіт Політ не повернувся до них.
А помічник депутата Іполіт, знову стрибав з парашутом. Йому здалося, що його купол довго не відкривається, потім він залетів у хмару і Іполіту здалось, що він побачив двох Ангелів.
Пролетівши хмару, Іполіт підняв голову і побачив над собою розкритий купол парашута.
- Причудилось ж таке – мовив він про себе згадавши Ангелів у хмарі.
Приземлився Іполіт успішно. Йому і не пам*яталось, що майже рік він був котом.
А рідня Максима добре пам*ятала кота Політа. Пройшло з два місяці і вони придбали на базарі котика, котрий був схожий на Політа, такого ж сіро-білого окрасу і трішки пухнастий.
- Як назвеш? – запитав батько.
- Політ-2 – відповів Максим.
- Нехай так, - відповів батько- Але у нас з такими назвами не квартира, а космодром якийсь.
У помічника депутата Іполіта справи пішли потрохи вгору.
А якось він йшов по місту і зупинився на переході через дорогу, чекаючи поки проїдуть машини. Поруч з Іполітом зупинилась жінка з хлопчиком років семи. Жінка чомусь почала поратись у своїй сумочці і відпустила руку сина. А хлопець зробив крок уперед на дорогу де їхали машини. Це помітив Іполіт і зупинив хлопчика, торкнувшись його плеча.
- Ой дякую вам – мовила мама Максима Іполіту.
- Нічого – відповів Іполіт – Будьте обережніші.
Потім вони утрьох перейшли дорогу і Іполіт пішов своїм шляхом, а мама з Максимом своїм.
А Максим сказав
- Мама, у того дядя очі, як у нашого Політа, Політа-1.
Мама лише усміхнулась у відповідь сину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840220
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.06.2019
Часто час несносный
И дел невпроворот,
А мы просто-просто
Не хотим иметь забот.
Чтоб каждый веселился,
Чтоб милая иль милый,
От жратвы, чтоб стол ломился,
Иль хоть бутылку пива.
Часто бывает худо,
Ты работяга или босс.
Раздражают люди,
А нам бы без забот.
Чтоб каждый веселился,
Чтоб милая иль милый,
От жратвы чтоб стол ломился,
Иль хоть бутылку пива.
Но заботы всё заботы,
Хоть ты ребёнок в детсаду.
Но заботы всё заботы,
Хоть ты министр по труду.
А нам бы веселиться,
Чтоб милый иль милашка,
От всего чтоб стол ломился,
Ну пусть пиво или соска.
Худенький и толстый,
С и без бород,
Хотят все просто-просто
Чтобы без забот.
Всегда чтоб веселиться,
Чтоб милая иль милый
И от еды всё стол ломился
Иль хоть бутылку пива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840219
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 27.06.2019
В квартиру вбежала радостная жена. У неё в руке была какая-то бумажка.
- Я говорила! – кричала жена размахивая бумажкой- Я говорила тебе, бездельник, что найду для тебя работу! Вот , иду я значит по городу, а там рекламки раздают, и мне дали. А на рекламке, смотри написано =Работа для канатоходца. Заработок 100 тысяч долларов в сутки=. Иди по этому адресу, бездельник, и заработай мне 100 тысяч долларов!
Майкл был бывшим канатоходцем. Но однажды упал с каната и покалечился. Раны зажили, но головные боли порой давали о себе знать. У Майкла была пенсия по инвалидности и денег, с трудом, но ему, его жене и их 12-летнему сыну хватало на пропитание. С женой Майкл был часто в ссоре, которые затевала его вторая половина.
Делать нечего и Майкл пошёл по указанному на рекламке адресу.
Офис находился во многоэтажном круглом здании. Майкл не раз проходил возле него, но что и как там внутри не знал.
Майкл зашёл в то здание и поднялся на второй этаж в указанный в рекламке кабинет номер 28.
Джентельмен который встретил Майкла спросил
- Канатоходец?
- Бывший- ответил Майкл.
- Где работал?- поинтересовался джентельмен
- В цирке.
- Зайди в этот лифт – указал джентельмен.
Майкл зашёл в лифт и тот поднял его в какую-то комнату. Лифт за Майклом закрылся и Майкл осмотрел комнату. В комнате не находился никто, там была кровать и столик на котором стояла еда.
- Майкл, завтра выступление! В этой комнате ты будешь находиться до завтрашнего дня. Пойдёшь по канату на высоте 15 метров, без страховки, с наушником в ухе и микрофоном у рта. Внизу в холе будет публика, не раздражай её! Смирись, Майкл, обратной дороги нет. Лифт в обратную сторону будет лишь на другой стороне каната.
Этот голос незнакомца звучал на всю комнату, которая была без окон. Майкл рванул обратно к лифту, но лифт был заперт и его невозможно было вызвать, его телефон не работал, а на столике рядом с едой он увидел микрофон и наушник.
Ночь у Майкла прошла тяжело, но всё же ему удалось немного поспать.
Вдруг одна из дверей открылась и Майкл снова услышал голос на всю комнату
- К канату! Не забудь микрофон и наушник!
Майкл зашёл в открывшуюся дверь, прошёл по короткому коридору и увидел канат, а внизу под канатом зал с толпой людей. Канат был длинной метров 50. Под канатом люди расположились так, что если Майкл вдруг упадёт то ни на кого не свалится. Почему-то к канату были протянуты боковые верёвки.
Начало его номера огласили и Майкл пошёл по канату.
- Примерно каждых 5 метров на канате висят мешочки, в каждом из них по 10 тысяч долларов, не забудь их забрать себе! – услышал Майкл в своём наушнике.
Майкл прошёл по канату примерно 5 метров, снял с каната мешочек и там действительно были деньги. Майкл положил деньги себе в карман и чуть было не упал вниз, потому что боковая верёвка , которая была присоединена к канату в месте у мешочка с деньгами , расшатала канат.
- Майкл, если ты не будешь бросать деньги публике, то канат будем расшатывать!- услышал он в наушнике.
- Чёрт – сказал про себя Майкл, и его голос прозвучал на весь зал. А через миг он опять чуть не упал, потому что в его плечо вонзилась булавка, посланная неизвестно кем и прилетевшая с того места где завершался канат.
- Майкл, не обижай публику своими скверными выражениями, а то булавки, которые летят со стороны куда ты идёшь, могут попасть тебе и в глаз!- услышал Майкл в наушник.
Майкл не стерпев воскликнул
- Да, вы совсем сдурели, придурки!
Его голос снова прозвучал на весь зал, а в другое плечо ему снова вонзилась булавка.
Майкл опять еле удержался, чтоб не упасть.
А тут ещё и канат снова расшатали боковой верёвкой.
Майкл понял, что нужно молчать и швырять толпе, что собралась внизу деньги, а то ему покоя не дадут и он упадёт.
А публика наблюдала за Майклом и собирала деньги которые он им бросал, подбирая и опустошая всё новые и новые мешочки с деньгами, расположенные на канате примерно через 5 метров.
Чем больше денег Майкл швырял публике, тем спокойнее ему давали идти по канату.
- Майкл, мы и мысли твои читаем – снова он услышал в наушнике- Так что и не смей думать плохо о нашей многоуважаемой публике. А подумай лучше о себе и своём сыне.
Майкл всё же дошёл до конца каната, разбросав в жертву все деньги. За порогом на который он ступил была дверь лифта , она и открылась перед Майклом. Лифт Майкла спустил вниз, а там его провели к автомобилю. Водитель привёз Майкла домой, а дома его встретили сын, бабушка и какой то незнакомец.
- Это массовик-затейник для внука – объяснила бабушка – Его какая то фирма прислала, пока ты будешь на работе.
Незнакомец ушёл а сын подбежал к отцу и они обняли друг друга.
- Я скучал – молвил сын
-И я соскучился по тебе – ответил отец – У тебя всё хорошо?
-Да – ответил сын –Только тот дядька мне совсем не понравился.
И тут в квартиру вбежала радостная жена
- Майкл, дорогой, ты молодчина! Я всё видела! Я там была и даже поймала 400 долларов! Это конечно не 100 тысяч, но реклама есть реклама! Будет на подарки мне и нашему сыну!
- Я уйду от тебя с сыном – сказал Майкл.
- А с тобой сына не отпустят, у тебя травма головы! – молвила жена, зло посмотрела на мужа, потом на деньги в своей руке и снова заулыбалась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840218
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 27.06.2019
Я знаю багато страв.
Є страви прості і складні.
Ч ули всі і буду я прав,
Н ема, хто б цю страву не знав.
Я люблю її , як і всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840022
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 26.06.2019
С ладкую тебя
Е дят мои глаза.
Г орят очи любя
О , ты прекрасна,да.
Д ень без тебя века
Н е уходи, постой.
Я опьянён слегка
Т воею красотой.
А лых губ твоих
К оснусь легко устами.
К оснусь я нежно их,
Р ад что любовь меж нами.
А х,как ты прекрасна,
С ветлый,тёплый лучик.
И знаю не напрасно
В люблён в тебя я страстно.
А мне в дар поцелуйчик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840021
рубрика: Поезія, Акростихи
дата поступления 26.06.2019
Макс был поэтом. Он направлялся в Америку на большом корабле. Находясь поздним вечером на палубе и любуясь звёздами, он задремал, его голова наклонилась вниз к воде, корабль качнуло и Макс выпал за борт.
Крики Макса о помощи не были услышаны. Корабль удалился, но Максу, к счастью удалось вцепиться за бревно, что плавало в океане, и оставаться на плаву.
На заре, когда уже не было сил держаться за бревно , Макса прибило волнами к какому то острову .
Обследовав остров, Макс нашёл пресную воду на нём, но не встретил людей. Остров оказался достаточно большим и необитаемым .
Макс прожил на острове год, охотясь и собирая плоды для пропитания. За год ни один корабль не прошёл мимо острова.
Однажды к острову прибило бутылку. Она была из-под коньяка, хоть пуста но с деревянной пробкой на горлышке. Макс плыл в Америку к своей возлюбленной, которую звали Вики и Макс решил написать стих на листочке бумаги и поместить его в бутылку. Листок бумаги всегда был при Максе, ведь бывали вдохновенные мысли и Макс их записывал, чтоб потом не забыть. И в ту ночь, когда Макс выпал за борт корабля, лист бумаги был при нём, как и карандаш.
Макс записал короткий стишок
Я на острове одиноком.
Как без Вики мне тут плохо!
Но велик Нептун , ужасен,
Помешал нашему счастью!
И так же на листе бумаги он указал адрес Вики и примерное расположение острова, на котором он пребывает.
Макс засунул лист бумаги в бутылку, заткнул её пробкой, отплыл на сооружённом им плоте немного в океан и бросил бутылку в воды.
А дальше опять жизнь на необитаемом острове.
Но спустя три дня, как Макс бросил бутылку в океан случилось такое.
Когда Макс сидел у своего домика на берегу океана, он увидел как воды океана забурлили и бородатый человек метров в 15 ростом, с тризубом в руке, приближался к берегу из вод , к Максу и громогласным голосом промолвил
- Так это я великий, страшный и ужасный?!
Макс был испуган, он не знал куда ему скрыться и вообще, что ему делать. А Нептун вдруг засмеялся и уменьшился в размерах до человеческого роста.
- Я думаю таким тебе приятней меня видеть – молвил Нептун.
- Простите меня, великий Нептун – смог выжать из себя Макс.
- Ладно, прощаю – молвил Нептун. – Бутылочку узнаёшь?
Это была бутылка, в котором три дня назад Макс отправил послание.
- Да- ответил он.
-У меня много на службе поэтов. А тебе я докажу, что и я не лишён фантазии. Я предлагаю тебе такой способ спасения с этого острова, - сделаю тебя маленьким, ростом в 6 сантиметром и дам тебе корабль! Твоим кораблём и будет эта бутылка, в которую ты засунул послание. Ты залезешь внутрь бутылки и сможешь двигаться в ней по океану со скоростью дельфина и управлять этим своим надводным или подводным кораблём сможешь при помощи мысли. Так ты сможешь добраться до своей любимой Вики , и встретив её снова стать большим. Ты, что важно, от пробки бутылки отщипни кусочек дерева и всегда храни его при себе пока будешь маленьким.
Выбросив кусочек пробки, ты снова станешь обычного роста, потому что прервёшь связь с зачарованной мною бутылкой.
- Не знаю как Вас благодарить! –восторженно воскликнул Макс.
- Напишешь что-то хорошее об океане, море, обо мне- молвил Нептун и снова рассмеялся.
А потом Нептун направил на Макса свой тризуб и Макс стал крохотным. Затем Нептун коснулся тризубом бутылки, а потом и попрощался с Максом и ушёл в океан.
Макс не забыл, что нужно отщипнуть кусочек от пробки и хранить его при себе. Он залез в бутылку, запер себя пробкой и как и обещал Нептун , начал управлять своим =кораблём= с помощью мысли, двигаясь со скоростью дельфина над водами или под водой.
Макс добрался до Америки и крохотным смог дойти до дома Вики. Но заглянув в окно он понял, что у Вики уже другой парень.
Макс решил оставаться маленьким и странствовать по свету на =корабле= от Нептуна. Странствовал он долго и несколько раз видел как пираты прячут свои клады на необитаемых островах.
Для пропитания Максу нужно было совсем мало пищи и всё было бы вроде неплохо но очень одиноко.
А однажды он увидел как прекрасная девушка удит рыбу. Макс с первого взгляда влюбился в ту девушку и более эффектного способа для знакомства, как сесть на крючок удочки девушки, вместо червячка или рыбки, он не придумал.
Девушка вытащив такой дивный =улов= из воды вначале испугалась, но вскоре пришла в себя и начала рассматривать Макса. А Макс ловко спрыгнул с крючка и какими мог большими буквами на мокром песке написал слово =Привет!= Макс понимал, что девушка не услышит его слабый голосочек, поэтому общение у них сложилось такое,- девушка говорила , а Макс писал ей, что хотел сказать на песке. Макс много рассказал девушке о себе, а главное не забыл написать ей, что она прекрасна и Макс влюбился в неё с первого взгляда.
Какая девушка не любит чего-то необычного, а Макс к тому же был хорош собой, это было заметно и теперь ,даже без лупы.
В итоге Макс выбросил кусочек пробки и стал обычных размеров.
Вскоре Макс и Сара, так звали девушку, поженились. И отправились они за сокровищами, ведь Макс хорошо знал места на островах и в водах океана, где они находятся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840020
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 25.06.2019
Господар не міг намилуватись своїм придбанням. Купив він у місті курочку,іноземної породи. І така вона була гарненька,і таке у неї було різнобарвне пір*ячко,і розміром вона була іншого від других курей. Така була гарна курочка,і нічого,що майже не несе яєць.
Але у селі стала проблема. З*явилася зграя яструбів і нападали вони на курей. І вже немало курей поїли.
Та все одно,кури зрізних господарств виходили з дворів селян і шукали собі їжу на пасовиськах.
І одного разу один з яструбів блискавкою летів прямо на курочку-іноземку. Залишалось до неї лише кілька метрів,як шлях тому яструбу перегородив інший яструб. Він своїм тілом збив яструба, що цілив на здобич-курочку.
- Ти що з глузду з*їхав!- закричав збитий яструб.
- Не чіпай її!
- Чого ти її захищаєш?
- Не чіпай і все! – відповів яструб, що оборонив курочку.
Потім вияснилось,що яструб, котрий врятував курочку, просто-напросто закохався у неї.
Яструби сміялись з свого побратима,а той собі почав прилітати до курочки на побачення.
Перше побачення дуже перелякало курочку. Вона думала,що вже настав їй кінець, але тут яструб каже їй, що вона йому дуже подобається. Курочка відповіла яструбу взаємністю. Ще би, мати такого залицяльника.
Інші кури з двору господаря, дійсно заздрили тій курочці. І знайшли у такому дивному коханні вигоду, вони попросили курочку, аби курей з їхнього двору яструби не чіпали.
Курочка передала прохання свому залицяльнику, а він мав вагу у зграї яструбів, і дійсно, з інших дворів курей їли яструби, а з їхнього не торкали.
Правда яструби посміювались над своїм побратимом. Та що зробиш – любов.
Пройшов майже місяць,як яструб полюбив курочку і стались такі зміни. У зграю яструбів повернулась яструб-самиця, наречена того яструба.
- Ти чому мене не рятував?!- після палкої зустрічі раптом висловила претензію самиця-яструб.
- Я не знав де ти! У мене попало щось гостре і я кілька днів лежав у полі безтями. А коли прийшов до тями,то не знайшов тебе.
- Зрозуміло. Мене також щось вкололо і отямилась я у клітці. Тебе значить не знайшли. Годували мене добре, але ж неволя. Та я все-таки знайшла момент,щоб втекти. Я не тримаю на тебе образи. А чому це інші дивляться на нас і посміхаються?
- Та нічого… -відповів яструб.
- Відповідай! Що сталося поки мене не було?! – наполягала яструб-самка.
-Нічого не сталося – віднікувався яструб.
-Добре. Полетіли до села, я зголодніла!
- А в селі не всюди можна полювати – зі сміхом сказав один з яструбів.
- Чого це? – запитала яструб-самка.
-- Бо твій яструб закохався у курочку з крайнього двору- знову сміючись сказав той яструб.
Тільки це почула яструб-самка, як стрімко полетіла до села.
- Видно принесе тобі голову курочки – сміялись яструби.
Яструб-самка кружляла над селом і одразу зрозуміла про яку курочку йде мова. Та курочка дійсно відрізнялась від інших і окрасою і формами.
Приземлилась яструб біля зграї курей, а ті і не тікають.
- Дурні кури,тепер вас знову можна їсти! – закричала яструб.
Переполохані кури од страху знесли кожна по яєчку і навтік.
Це дуже розвеселило самку – яструб.
Кури втекли усі крім одної, гарненької курочки,з котрою зраджував її коханий яструб.
- Ти своїми курячими мізками зрозуміла хто я ? – зло запитала яструб у курочки.
- Так, зрозуміла. Ви певно дружина яструба.- перелякано відповіла курочка.
- Молодець. А чого це ти не знесла яєчко?
-Я рідко несу яйця.
- Слухай мене, курочко, я тебе не трону, але щоб зі свого двору більше не виходила. Час змінився, будемо їсти тепер всіх. Але так як ви своїм боягузтвом розвеселили мене і ти нічого собі як для курки, то я тебе не з*їм. А тепер бігом звідсіля!
Курочка втекла до двору,а яструб наїлась яєць котрі знесли перелякані кури.
Повернулась яструб до зграї яструбів і розповіла їм , як було. Яструби посміялись, а чоловік яструба-самки був радий, що ту курочку його дружина не з*їла.
А у дворі господар помітив, що інші кури виходять на прогулянку за двір, а курочка –іноземка все більше перебуває у курятнику, і як господарю здалося, чомусь сумує. Ну нічого, думав господар, зате її не з*їдять яструби, а то селяни скаржаться, що тих яструбів ще більше стало, та і навіть з його двору одну курочку якось заклювали. Одна радість,що не пропала улюблена курочка, курочка- іноземка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840018
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.06.2019
Нептун розсердився на одну із своїх русалок. Та зустрічалась із звичайним хлопцем,котрого не полюбляв бог моря і на всі прохання до русалки не зустрічатися більше з тим хлопцем, вона лише відповідала – Він мені подобається. Буду зустрічатись і все !
Нептун сильно розізлився і закинув русалку у фонтан, що у місті Львові на головній вулиці. Сталося це уночі, улітку і бідна русалка плакала од горя і безвихідної ситуації.
Русалки довго не можуть без води. І як їй жити у фонтані? Люди немало говорять про русалок, хотіли би зустрітися з ними, пишуть про них легенди та казки, але попадись русалка у їх руки, так над ними почнуть проводити досліди. Русалка це розуміла і як тільки зійшло сонце, вона вийшла з фонтану і сіла на високому бордюрі-огорожі, що була навколо фонтану. Відомо, що як тільки русалки торкаються суші, їхні хвости перетворюються на ноги.
Місто почало наповнюватись людьми. Люди, що відпочивали і проходили біля фонтану бачили дівчину, котра час від часу залізала у фонтан.
Перший день для русалки пройшов важко,але вона все ж зібрала трохи копійок, що кидали відпочиваючі у фонтан і купила собі попоїсти хліб.
Далі стало гірше. Не раз вона отримувала зауваження від міліції, що порушує порядок тим, що йде під струмені води у фонтані, навіть у прохолодний день.
Русалка стереглася людей у формі. Та міліціонери після чергового попередження, не лізти у фонтан,все ж забрали русалку у відділення міліції. А там їй так погано і русалка постійно просила пити.
- Дівчино,ви хворі? – запитав міліціонер.
- Я не можу без води. – відповіла русалка –Можливо це і моя хвороба.
Незважаючи на те,що у русалки , звичайно ж ,не було документів її міліціонери відпустили =додому=. Бо надто хворобливий вигляд став у дівчини.
- Іди додому, прийми свої таблетки. Але у фонтан більше не лізь- сказав русалці міліціонер.
І вона пішла. І пішла знову до фонтану. Був вечір. Русалка знову осунулась у фонтані і їй полегшало. А коли наступила ніч, вона залізла у фонтан , у неї знову з*явився риб*ячий хвіст і знаходилась русалка у водах фонтану аж до ранку.
А коли зійшло сонце ,русалка промовила до себе – Будь що будь.
І вирішила не виходити із вод фонтану, бо їй тут було краще і їй набридло ховатись.
До фонтану підійшов молодий чоловік. Він подивився на дівчину і вигукнув
- Так ти дійсно русалка! Я вже другий день спостерігаю за тобою. Я художник. Малюю тут неподалік.
- Так, я русалка. І хай роблять зі мною, що хочуть.
- Розумію твої проблеми. А як же ж ти потрапила сюди?
І русалка розповіла хлопцеві про покарання її Нептуном.
- Ти якийсь час зможеш без води?
- Зможу – відповіла русалка.
- У мене є машина. Я відвезу тебе до Дніпра. По дорозі будем зупинятись біля озер, водойм , де ти відновлюватимеш свої сили.
- Дніпро… Він тече до Чорного моря. А там мій дім. Буду тобі дуже вдячна.
І художник відвіз русалку до Дніпра. А Дніпром русалка поплила до Чорного моря. Нептун, побачивши русалку, здивувався і рішив простити її,бо ж треба мати вдачу і відвагу, аби добратись назад до свого дому.
А той художник став славним тим,що малював русалок, котрі здавалися найправдивішими і найгарнішими серед всіх русалок намальованими іншими художниками .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839410
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.06.2019
- Я был лесничим и был осуждён вместе со своей женой, можно сказать ни за что, а точнее, что плохо организовал охоту для вельмож. Меня бросили в мужскую тюрьму, а жену в женскую. Мне удалось бежать и поселился я в лесу, подальше от людей.
Меня лес кормил и я хотел его отблагодарить и организовал кормушку для оленей. Сено и трава всегда были в кормушке, которая была расположена у сосны и олени часто приходили сюда на обед.
Как то я срубил ту сосну и был очень удивлён, когда на срубе увидел кольца, а их было 17 и те кольца переплетались так, что легко было узнать, словно рисунок на стволе, изображение головы оленя. И что интересно в центре ствола был ярко виден рисунок глаза оленя.
Не знаю . что меня подтолкнуло, но я сидя на бревне нажал пальцем на глаз оленя и бревно поднялось вместе со мной над лесом. Потом я понял, что нажимая на кольца на стволе, можно управлять полётом бревна. Когда нажать пальцем на кольцо на бревне, которое поближе к центру, то летишь со скоростью примерно миля в час, а нажмёшь на кольцо подальше от центра. Летишь со скоростью 2 мили в час . и так нажимая на определённые кольца можно увеличить скорость полёта на бревне до 17 миль в час. А чтобы приземлиться, то нужно снова нажать на центр сруба ствола.
Также я догадался как поворачивать бревно в воздухе. Нужны для этого две сосновые ветки, вот ими и управляешь куда лететь, налево или направо. О веточках для управления мне подсказал рисунок на срубе – ветвистые, чем то похожие на сосновые ветки , рога оленя.
Конечно же, когда у меня появился такой летательный аппарат я задумал выкрасть жену из тюрьмы. И мне это удалось. Выкрав жену, мы улетели вместе в другую страну. Жили мы скрытно, в лесу. Старались жить незаметно и главное, чтобы нас с женой не увидели верхом на сосновом бревне в воздухе. Кормил нас лес и уж прости, но не брезговали мы воровать и бревно нам помогало. Когда вдруг понимали, что кто –то заметил нас, то летели в другую страну уже втроём, я , жена и дочь, которая у нас родилась.
У меня не единое такое бревно. Я вырастил ещё один летательный аппарат. Другое бревно поменьше, на 12 колец и я знаю способ, как выращивать такие чудо-брёвна. Нужна кормушка для оленей, рядом с сосной и испорожнения ветвисторогих зверей у сосны , и какая-то магия оленей и леса делают своё дело .
Теперь мы родственники и я тебе доверился. Оселитесь с дочерью в каком-то городишке и начинайте жить трудом и мирно, ну а мы с матерью по лесах, подальше от людских очей. Да мы уже и привыкли к такой жизни, лес- наш дом. Ну, а помогать мы вам будем, откуда богатства ты уже знаешь, надеюсь брезговать нашей помощью не будете.
Так что, зятёк, вы с дочерью в город, купите дом или квартиру, обустройтесь, детей родите и живите в радости. Но о нас с матерью и бревне, молчок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839408
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 20.06.2019
Ваше благородие
Госпожа Настюша,
Я вам принёс сегодня
Медвежонка плюшевого.
Подарочек примите,
Его искал три дня.
Его вы обнимите,
Раз не желаете меня.
Ваше благородие
Госпожа Настюша,
Хотел бы чтоб сегодня
Побили вы баклуши.
Я вам в постель шампанское,
Клубнику, виноград.
Позволите лечь рядом,
Буду очень рад.
Ваше благородие
Госпожа Настюша,
Я вас люблю и в море,
И в небе ,и на суше.
Завтра подкачу вам
Машину Мерседес.
Немного поворкуем,
Поймёте – не балбес.
А как насчёт сегодня,-
Постелька, виноград?
Подвинуть медвежонка
Был бы очень рад.
О, вы его обнЯли!
Намёк уразумел!
Шампанское и виноградик
Я подкупить успел.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839289
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 19.06.2019
Мені приснився дивний сон,
Що я виходжу на балкон,
А там Катя стоїть гарненька
У спідничці коротенькій.
Катю я несу в кімнату
І за все почав хапати.
Вона ж із рук моїх не рветься,
Лише Хі-Хі, Хі-хі сміється.
А той сон був дуже милий,
По ньому я зітхаю.
Одне є зле, в моїй квартирі
Балкончика немає.
У другу ніч приснився сон,
Що я виходжу на балкон,
А там Лада стоїть гарненька
У спідничці коротенькій.
Ладу я несу в кімнату
І за все почав хапати.
Вона ж із рук моїх не рветься,
Лише Хі-хі, Хі-хі сміється.
Пам*ятаю дуже ладно
Той й минулий сончик.
Зранку я найняв бригаду,
Щоб збудувать балкончик.
Вже в обід прийшла бригада
Балкончик будувати.
В бригаді тій Катя і Лада,
Як їх не впізнати.
Високі ціни, ні не бісять
Дівчата бо ж гарненькі,
Щось пробивають,цемент місять
В спідничках коротеньких.
А зробили той балкончик,
Сказали,що втомились.
Пили чай і їли пончик,
А потім удалились.
Радісний лягаю спати.
Що жмені присниться?...
Іду балкончик руйнувати!
Бо приснився Грицьо!
Свій балкончик зруйнував,
Сниться красуня Люда.
Тож балкон, собі сказав,
Відновлювать не буду.
І сни почались дуже милі,-
Та, інша молодиця.
Я без балкончика в квартирі,
Зате не сниться Грицьо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839288
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 19.06.2019
К уди ж од мене мила,
Р ідна і красива?
О д мене чом тікаєш,
С ерце моє краєш?
І я знай, за тобою,
В інший помчав би край.
К ликни- Будь зі мною!
И –и, куплета край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839192
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 18.06.2019
С ладкие сырочки,
Л еденцы- конфетки,
А х, как их любят тёти,
Д а ещё больше детки.
О ттянуть за уши
С могут от конфет
Т олько спелы груши
И больше ничто, нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839191
рубрика: Поезія, Акростихи
дата поступления 18.06.2019
К усает очень больно в спину.
О х, надоела мне малявка.
Т ружусь я лапой, хочу скинуть.
И у неё лиха сноровка.
Б ольно телу неприятно.
Л екарство мне хозяин брызни.
От этой твари малой, гадкой,
Хочу прогнать, чешу всё лапкой.
А х,надоела как, до визга!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839086
рубрика: Поезія, Акростихи
дата поступления 17.06.2019
М и мов чоловік і жінка,
І не любим ми бардак.
Т и метеш різні смітинки,
Л источки різні і піщинки.
А я відношу їх у бак.
С міття багато ми зібрали.
О д нас приємна чистота.
В ранці рано ми вставали,
О д грязі місто рятували.
К орисна праця, не проста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839085
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 17.06.2019
Так вже історично склалось, що всередині великої країни існувала маленька країна, зі своїми кордонами і культурою. І жили там люди добре,краще ніж у великій країні, що їх оточувала.
І правителі великої країни рішили піти війною на маленьку країну і захопити їх родючі землі.
Тоді правителі маленької країни звернулись до правителів великої
- Звичайно ви переможете. Загинуть люди і наші і з вашої сторони. Давайте домовимось так, - ми віддамо вам частину,більшу частину своїх земель, ви звузите наші кордони,але будем жити в мирі.
Подумали нападники і погодились. Залишили вони маленькій країні землі навколо великої кам*яної гори, а більшу частину території забрали собі. І поставили нові кордони,і зробили такі умови для маленької країни, що ті не мають права покидати межі своєї країни, і мають право торгувати лише з великою країною,всередині якої знаходяться.
Але люди маленької країни добре трудились і все одно жили краще ніж громадяни великої країни, що їх оточувала.
А тут і щастя їм усміхнулось, громадяни маленької країни знайшли в своїй горі золото,багато золота.
Маленькій країні також якигось металів потрібно для господарства, та і гроші потрібні для торгівлі. Тож запропонували вони купити здобуте золото великій країні,що їх оточувала, а самі хотіли купити залізо,та інші необхідні продукти, котрі велика країна привозила з інших країн.
А у оточуючій країні кажуть
- Золото на Землі сильно впало у ціні. Воно іде по ціні простого заліза. Бо за ці роки поки ви були в ізоляції знайшли у світі великі запаси золота, а запаси заліза сильно скоротились.
То ж ізольована країна обміняла золото на залізо по ціні 1 до 1-го.
А на другий рік ізольована країна пропонує великій країні залізо для обміну на інший товар
- А звідки у вас взялось залізо? – запитали торговці великої країни.
- Ми не розуміємо чому, але там де ми добували золото з*явилось необхідне нам залізо - відповіли громадяни маленької країни.
- У цій же ж горі?
- Так – відповіли громадяни ізольованої країни.
Купили купці великої країни залізо по низькій ціні і сказали, що тепер у світі найдорожчий метал то срібло.
В ізольованій країні вірять, бо інших джерел інформації не мають і були здивовані і раді, коли у горі, де раніше здобували залізо,а ще раніше золото,знайшли срібло.
І знову пішли торгувати з оточуючою їх країною і їх товар дорогоцінне срібло.
Побачили срібло торговці великої країни і здивовані,і злі, і заздрять
- Із цієї ж гори?- запитують вони.
-Так.
І пішла велика країна на маленьку військом
-Що ви хочете аби не знищувати нас?- запиталась маленька країна
- Виселяйтесь в інші землі подалі від гори!
- Ми згідні – сказали правителі маленької країни і почали організовувати свій народ для переселення.
Іде згуртовано малий народ у інші землі і тут диво! Гора рухається за народом і все змітає на свому шляху.
Розлючені правителі великої країни наказали стріляти у громадян малої країни. І як тільки хтось із жителів маленької країни помирав, вражений кулею, то гора стрімко розросталась.
Злякались правителі великої країни,бо зрозуміли,що якщо знищать маленький народ, то гора набере розмірів величиною у територію великої країни і ніде буде її громадянам де жити і буде все знищено горою.
Рішила велика країна мати громадян маленької країни за слуг. Захопили територію маленької країни,хазяйнують там. Залізли у копальні гори,а там ні срібла, ні золота,ні навіть заліза.
Відправили поневолювачі у копальні громадян маленької країни, а ті здобули багато золота.
Домовились тоді громадяни великої маленької країни правити великою єдиною державою разом. Високі посади віддали громадянам малої країни, дали їм свободу і тоді у горі з*явилось багато срібла для усіх.
Але не всі мешканці бувшої маленької країни хотіли жити з громадянами великої країни. Вони хотіли зберегти свою давню культуру. І ті хто так вирішив з дозволу правителів країни пішли шукати собі нове, окреме місце для дальшого проживання, десь на території великої країни.
І знову сталося диво,- від гори відкололась скеля і стала слідувати за переселенцями. Правителі великої держави не заважали маленькому народу, вони допомогли організувати безпечний маршрут для шляху людей і великої скелі. З часом маленький народ дійшов до місця,де і оселились. Люди почали будувати будинки, підготовлювати поля для врожаїв. А правителі великої країни ще і допомагали їм.
А потім знову сталося диво,- велика скеля раптом стала уся із золота.
Велика країна не обманювала малий народ і купувала у нього золото по справедливим цінам.
І зажили народи щасливо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838958
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.06.2019
Жил-был Максим. Он был крепким молодым человеком и он как и многие был наслышан легендой о стене, которая находится за дальними далями в западном направлении. Многие говорили, что эта стена действительно есть, но что дальше за той стеной никто не знал. Многие смельчаки ходили в поисках той стены, но никто из них не возвращался.
И Максим решил пойти на поиски той стены и разгадать её тайны.
Путь к стене был долгим и тяжёлым. И погода не благоприятствовала и нужно было проходить заснеженные горы и пекучие пески. На пути к стене Максиму встречались кости погибших путников. Но вот, спустя год Максим таки увидел стену.
Стена была громадной. Глядишь в гору и не видать её окончания, глядишь налево или направо и не видать стены конца . Максим ударял по стене
камнем, но не причинял ей урона. Максим прошёл долгий путь в левый и правый бок стены, но так и не увидел её окончания.
Спустя месяц пребывания у стены, питаясь дичью и ягодами, что добывал в окрестностях стены, Максим решил не возвращаться домой , а построить себе дом у стены. Максим и построил из дерева небольшой домик, одной из стен которого была сама Стена.
Максим помнил о том, что никто не возвращался от Стены, он видел кости многих погибших путников, поэтому и решил провести остаток своей жизни у этой Стены. Пусть жить придётся худо, но всё таки жить.
Живя в домике у Стены, Максим продолжал делать попытки преодолеть Стену, но все попытки обойти её влево, вправо или вверх были безуспешными.
Прошёл год как Максим жил у Стены и однажды в его дом постучались. Максим открыл дверь и увидел девушку.
- Не ты ли загадка Стены?- улыбнувшись спросила девушка.
- Заходи- предложил Максим девушке войти в его дом.
В домике Максим угостил девушку горячим чаем и зайчатиной и рассказал Свете, так звали девушку, что прошло уже два года как он покинул свой родной дом, и уже год он живёт здесь в домике у Стены.
А Света сказала, что год назад она отправилась, на поиски этой Стены, чтобы как и Максим разгадать её тайны.
Максим и Света понравились друг другу и стали жить вместе. Максим убедил Свету . что путь обратно подобен смерти и Света осталась с ним в домике. Максим и Света не прекращали попыток преодолеть Стену, но всё безуспешно. Какую бы высокую лестницу Максим не сооружал, она была коротка, Стене в двух направлениях не было конца.
Через год у Максима и Светы родился сын и назвали его Леонид.
Максим и Света не раз говорили друг другу, что благодарны Стене, за то что она свела их друг с другом.
Максим и Света часто говорили о Стене и как то Максим сказал, что Стена- это судьба и Света согласилась с мужем.
Прошёл ещё один год пребывания Максима у Стены и в один день в домик вбежала радостная Света и воскликнула
- Стены нет! Нету Стены! Выйди и сам посмотри!
Максим выбежал из домика и действительно, всё что осталось от Стены так это стенка их домика, а влево, вправо . ввысь Стены не было!
Максим и Света посмотрели в сторону где была Стена и увидели тропинку, которая начиналась от их домика. Родители взяли на руки ребёнка и пошли по этой тропинке. День был прекрасный, природа вокруг великолепная, чудно пели птицы.
Пройдя по той тропинке с сотню метров Максим оглянулся и снова увидел Стену, она была громадной, она была такой же как и прежде.
Максим и Света пошли дальше по тропинки. Спустя час ходьбы Максим сказал
- Эти места мне кажутся знакомыми.
Они прошли ещё с час по тропинки и Максим снова заметил
- Тут всё как у моего родного дома.
А ещё спустя час ходьбы по тропинке, что шла от домика у Стены, Максим, Света с их ребёнком пришли к родному дому Максима.
Родители Максима были неслыханно рады снова увидеть сына.
Максим и Света рассказали родителям Максима о Стене, а на следующий день Максим хотел снова пойти к Стене, в том направлении, в котором они проделали путь всего лишь в три часа.
Но отец Максима сказал
- Там никто не встречал Стену. Стена на Западе, там куда ты ушёл годы тому назад.
Максим не послушал отца и пошёл на Восток. Но слова отца подтвердились, день пути, а Стены не встретил, хоть ещё вчера, он шёл всего три часа с женой и ребёнком от стены.
У Максима не раз ещё вспыхивало желание пойти к Стене, но уже в Западном направлении, но Света его отговорила
- Стена нас отпустила и мы должны быть ей за это благодарны. Не стоит снова испытывать судьбу- говорила Света Максиму.
И Максим в итоге согласился с женой.
Но подрос Леонид и он решил преодолеть путь к Стене и познать, что же это, та Стена. Но мать и отец не отпускали сына.
- Я уйду без вашего согласия!- настаивал Леонид.
- Если ты уйдёшь всё же к Стене, то помни наши рассказы о пребывании у Стены, что она непреодолима, дошёл к Стене- обратной дороги нет, и Стена сама решает кого и когда отпустить.
Леониду исполнилось 22 и он женился. Но вместо свадебного путешествия молодожёны сбежали к Стене.
Прошло 3 года после ухода Леонида с женой к стене.
Максим и Света часто ходили к той стороне поля, откуда они когда то возвратились от стены. Они ждали сына и его жену.
И спустя годы их надежды сбылись. Они увидели сына и его жену с младенцем, идущих в родной дом с восточной стороны.
Родители и дети обняли друг друга.
- Мы счастливы с матерью видеть внука! Мы счастливы что Стена отпустила вас!- молвил Максим.
А Леонид сказал
- Отец, мы жили у Стены в доме, который построил ты. Я был в доме, в котором я родился.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838957
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 16.06.2019
Ми геніїв безліч маєм.
Наблизитись до них нам кортить.
Повітря, що їх оточує
В консервні банки би закрутить.
От генія кабінет чи кімната,
Серцевина геніального плоду.
Достойні безліч геніїв, правда,
Маленького консервного заводу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838845
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 15.06.2019
А садочок, що дитячий
Був в розмір невеликий.
Від садків інших не кращий,
А ще й директор дикий.
Сіли діти до сніданку,
Директор тут вбігає,
Кашку крАде у Світланки
І в кабінет втікає.
Погуляти вийшли діти,
Іграшки, качелі.
Директор кинув піском в Вітю
І втік в =директор= двері.
Сіли діти до обіду,
Директор знов вбігає,
Забира борщик у Ліди
І в кабінет вбігає.
Вклали спати діток няні,
Бажали гарних снів.
Дрельку взяв директор дрянний
Й години дві свердлив.
Не витримав усього Дмитрик,
Син майстра кунфу,
І директора став бити.
Побив у відбивну.
Директора взяла швидка,
Бо битий був, як слід.
А той Дмитрик дитсадка
Директор, хоч 5 літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838844
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.06.2019
Вже і мітинги катів
У нас часом трапляються.
У їх протестах кілька слів-
-=жертви обороняються=!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838773
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 14.06.2019
Хороша я хороша,
Не хочу я й добре жерти.
Чого я тільки хочу,-
Так то управдома смерті!
Як управдом той здохне,
То стану я ще краща!
Смачненьке зжеру щось трохи
Й розквітне життя наше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838772
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 14.06.2019
Вивчив я прислів*їв 10.
Зазвичай, так все мовчу.
Щоб думали – розумний в мислі,
Якесь прислів*я балячу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838573
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.06.2019
Б іленький хліб із сиром
У ранці так смакує.
Т обі, мені, пів миру
Е нергію дарує.
Р ятує ота пара,
Б ез них би голодав.
Р от чавка, шлунок варить.
О й, смачно, правда гарно.
(Д ля вас от віршик склав).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838572
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 12.06.2019
Селяни обирали
Голову сільради.
Того самого не бажали,
Бо він сильно крАде.
Та той самий вже з бородою
Перед селянами з*явився.
Й каже людям о такеє
-Люди, я змінився!
На бороду глядять селяни,
Очі повитріщали
-Та змінився він, то правда.
І знову обрали.
Знову селяни обирали
Голову сільради.
Того з бородою не бажали,
Бо він сильно крАде.
Та той самий вже без борідки,
Ще й налисо постригся.
І він сказав селянам мітко
-Люди, я змінився!
На лисину глядять селяни,
Очі повитріщали
-Та змінився він, то правда
І знову обрали.
З часом знову обирали
Голову сільради.
Лисого та не бажали,
Бо він сильно крАде.
Та той самий вже не лисий,
Ще й окулярами надівся.
І сказав селянам грізно
-Бачите, що я змінився!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838477
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.06.2019
Д ерева мокрі стали
О д дощику рясного.
Щ ось похолодало.
Г рад падає під ноги.
Р озійшовся вітер,
О х,і сильно дме.
З ламав деякі віти,
А трави вниз все гне.
Г уляє вітер з свистом.
Р ве із гілля плід.
А із неба в блискавках
Д онизу пада лід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838476
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 11.06.2019
В ільного неба –блакиті
І саду врожайного й поля,
Т обі у достатку щоб жити,
А ще діточок народити.
Ю віляр, за щасливу п*єм долю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838363
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 10.06.2019
Ваше благородие,
Госпожа Верунчик.
Увидел вас сегодня
И с души прочь тучи.
Нет, вы не уходите,
А то опять =ненастье=.
Вы всех красой затмите,
Мне вас видеть счастье.
Ваше благородие,
Госпожа Верунчик.
Вот взгляд отвёл на машину модную
И уже по вас соскучился.
Как бы всё сделать это,
Чтоб мне вас всегда видать?...
Спасибо вам за фото…
И это благодать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838362
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 10.06.2019
Ваше благородие,
Госпожа Надюша.
Через дырочку сегодня
Подсматривал вас в душе.
Подсматривал я мало,
Прогнал банщик Егор,
Но то что увидал я,
Зажгло во мне костёр.
Ваше благородие,
Госпожа Надюша,
Вы в платье превосходная,
Но в душе ещё лучше.
Снимите в моём домике
Платье, что преграда.
Будет вино, жаркролики…
Пощёчина?! … Ну, ладно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838199
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 09.06.2019
Ваше благородие,
Госпожа Людмила.
Вот вы тут рядом ходите
И чувствую я силу.
Силу увидеть хочете,
Пойдёмте же в мой дом,
И голову не морочьте мне,
И никаких –Потом.
Ваше благородие,
Госпожа Людмила,
Вот вы опять муркочите,
А ушла уж сила.
Вновь завтра приходите,
Я силы накоплю.
Знаю, слышать хотите,
Так вот – я вас люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838197
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 09.06.2019
Ваше благородие,
Госпожа Ирина,
Был град на огороде,
Но дивная картина.
Льдинки оказались
Камешком – алмаз.
Чтоб мы ко мне отправились
Я вас прошу сейчас.
Ваше благородие,
Госпожа Ирина,
Алмазов соберёте вы
Пакета с половину.
Это ж хороший случай
Отпраздновать удачу,
Чтоб всю ночь пить и кушать
У огородика на даче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838079
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 08.06.2019
Тітка Одарка цупила цукровий буряк з чужого городу. Думала ніхто не побачить, а тут її кличуть
- Тітко Одарко, а чий то город?
Тітка Одарка одразу впізнала голос дільничного Степана. Але нічого робити, то ж відповідає
- Сусіда- сусіда- сусіда Опанаса.
- І я знаю,що то город Опанаса,а у вас зібрано уже пів мішка буряка, так що давай тітко Одарко зі мною в дільницю.
- А може я буряк тут залишу і додому піду? – в надії запитала тітка Одарка.
Але дільничний не погодився. То ж поволокла тітка Одарка пів мішка буряка крокуючи за дільничним.
А дільничний іде і насвистує собі. А тітка Одарка за ним і бурячок по одному викидає з мішка. Та один буряк впав у калюжу. Озирнувся дільничний, глянув у калабаню, помітив буряк і каже тітці Одарці
- Підеш назад і будеш збирати, що викинула?
- Ні-ні, тільки не це! – каже тітка Одарка – Провину признаю, усе підпишу.
- Ну тоді ідіть вперед,а я за вами. Де дільниця знаєте.
Дільничний Степан собі далі насвистує, а тітка Одарка вже буряк ніяк не викине. Одне добре, що мішок став легший.
Прийшли на дільницю, дільничний і каже
- Тітко Одарко, наші правила ви знаєте, кажіть про якийсь інший злочин, хто десь скоїв і я вас ніби і не бачив.
Тітка Одарка подумала і каже
- Я тобі Степане не про злочин,а про чудо розкажу.
- Ні, не треба про чудо, давай про злочин – відрізав Степан.
- А там і злочин є – каже Одарка
- Тоді кажи – погодився дільничний.
- У сусіда Василя є чарівна квітка у горщику – майорик-семиколорик називається. Виконує бажання та квітка, як в тій російській казочці про цвєтік-семицвєтік.
- Поклянись, Одарко!
- А щоб я нічого не вкрала і мене посадили!
- Тепер вірю- мовив дільничний – Продовжуй.
- Ти ж бачив сам,Степане,що у Василя кінь завівся, і корова і бичок,а тапер він хоче трьох баранчиків.
- Так Василь мені казав, що то йому вуйко з Америки гроші прислав.
- Ні. Прислав з Америки вуйко йому паросток квітки майора. Квітка у горщику виросла і тепер бажання Василю виконує.
- Що просто так відірвав пелюсток і загадав бажання?
- А от і ні – каже Одарка – Загадати бажання може тільки Василь,бо вміє складати вірші. На цій квіточці 7 пелюстків кольору райдуги. І от як Василь отримав коня – він одірвав червоний пелюсток, сказав віршик, котрий сам придумав про коня і кінь з*явився. Потім придумав віршик про корову, відірвав оранжевий пелюсток, і з*явилая у Василя корова.
- Так ця ж чарівна квітка зможе мене за півтора року з лейтенанта майором зробити!- мовив Степан.
- Та як придумати віршик про звання майор, то з за допомогою тої квітки ти Степан станеш майором хоч за день.
- За день не можна –каже Степан – потрібна конспірація.
- Ну тобі начальнику,Степане, видніше.
Хоч був вечір та дільничний рішив іти до Василя.
Тітка Одарка по дорозі з ним і мішком з буряком. Іде Одарка,збирає викинутий буряк назад у мішок, і розуміє , що Степан простив їй ті буряки. І легко так Одарці вже несеться той мішечок, не так важко як ішли у дільницю.
-Ну ти вже далі сам, Степане – каже тітка Одарка,коли проходили мимо дому Василя.
- Гаразд –каже Степан – Йди додому.
Тітка Одарка до себе,а Степан до її сусіда Василя.
Василь був не радий бачити дільничного.
- Може запросиш до хати, Василь?- запитав Степан.
- Заходь – буркнув Василь.
Степан одразу побачив горшечок з квіткою майором. Не обдурила Одарка! У квітки було сім пелюстків, 4 пелюстка,як у звичайної квітки майор,
малинового кольору, а три пелюстки були голубого, синього і фіолетового кольорів.
- Значить чотири пелюстки Василь використав на свої побажання. Але нічого ,бачу на три звання мені вистачить! – подумав про себе Степан.
А в голос сказав так
- Так, Василю, бачу контрабанду! – і кивнув головою на квітку.
- Та це ж подарунок від вуйка з Америки! – старався виправдатись Василь.
- А мито ти платив?- грізно запитав Степан.
- Наче б то ні- переполохався Василь.
- То я тобі допоможу. Я – держава,оплатиш мито мені.
- Скільки?
- Три бажання –відповів Степан – старший лейтенант,капітан і майор.
- Звідки знаєш?!- здивувався Василь.
- Я ж тобі вже казав,я – держава, а держава знає все.
- Я ж хотів трьох баранчиків…
- А що один пелюсток трьох баранчиків не зробить?
- Та я і не подумав про таке – мовив Василь.
- Давай так,Василю, ти мені віршик про звання , а я тобі баранчика у подарунок.
- Держава знає все – сумно мовив Василь, а потім додав – Хоча гаразд . І як часто хочеш мати нове звання?.
- Раз в пів року.
- А мені баранчики швидше потрібні.
- Вибач Василю, але вже такі митні правила у держави.
- Приходь завтра, Степане, треба придумати віршик про звання тобі. Без віршика нічого не вийде.
- Держава знає, Василю! Прийду завтра.
Прийшов Степан до Василя десь перед обідом і запитує
- Придумав віршика?
- Придумав.
- Тоді рви пелюсток і кажи.
- Держава знає все – знову з сумом мовив Василь.
Потім відірвав голубий пелюсток від квітки майор і каже
Друг Степану подзвонив
Вісточкою нагородив.
Сказав – в Степана певно блат,
Бо він вже старший лейтенант.
І на Степанових погонах стало по три зірочки.
- Василю,але мені і документик про звання потрібен – мовив Степан.
- Почекай – каже Василь.
І тут Степану дзвінок.
Подивився Степан на мобілку і каже - Друг дзвонить…
А друг каже,що певно у Степана блат,бо вже є підписані документи, що йому присвоєно звання старший лейтенант.
Степан обійняв Василя і з хати.
- Куди?! – запитав Василь
- За баранчиком!
І через кілька годин привіз Степан Василю на чиємусь автомобілі баранчика.
Тут і Василь трохи зрадів.
- Молодець Василю – каже Степан – Мито потроху сплачуєш .Але про квітку і пелюстки нікому, бо це державна таємниця.
Василь і так рішив помовкувати про чарівну квітку. Він також все силився пригадати кому ж розповів про квітку за чаркою,та так і не пригадав.
Пройшло пів року. Знову прийшов до Василя Степан. Степан зауважив,що на квітці майора 5 пелюстків малинового кольору ,а два- синього і фіолетового,чому був радий. І каже він до Василя.
-Давай Василю, чаруй. Час прийшов, хочу капітана.
- Приходь завтра, Степане, віршик буду думати.
Прийшов на наступний день Степан, а Василь відірвав синій пелюсток од майора і каже
- Ох в званнях росте Степан.
За пів року капітан.
І у Степана на погонах з*явилось по 4 зірочки.
- Вийшло,Василю, вийшло! – зрадів Степан.
Побіг з хати Степан і гукнув Василю
- За баранчика не переживай, зараз привезу.
За годину Степан був у Василя
- Молодець,Василю! Передзвонив я у контору, дали мені капітана! Тримай барана! За пів року знову буду у тебе. – і пішов собі.
Прийшов Степан до Василя через пів року і каже
- Василю,хочу майора.
Але глядь Степан на квітку, а фіолетового пелюстка не має. Квітка майор вся малинового кольору.
- Де фіолетовий пелюсток?!- запитав Степан.
- Поросятко дуже мені було потрібне, Степане.
- Так ти мені своїм побажанням свиню,Василю, підклав!
- Дуже було потрібне поросятко,Степане.
- Я ж з хлопцями посперечався, що майора завтра отримаю! А ти, Василе!
- Хороше поросятко мені квітка дала, вже має більше 100 кілограмів. Заколю, то і тобі, Степане, м*ясця і сальця дам. А ти якщо хочеш забери одного барана, котрого мені дав і нехай тобі за нього майора дадуть.
- Не розумієш ти усіх тонкощів державної служби, Василю! Хоч майора за барана і не отримаю,та заберу баранчика, як не повністю оплачене тобою мито за квітку.
Грюкнув Степан дверима. Василь бачив як дільничний схопив баранчика і потяг його у машину, можливо,що свою.
Потім ще Степан частенько навідувався до Василя, неначе просто так. Але Василь помітив. Що як не прийде Степан, то все поглядає на квітку майор у горщечку. Потім Степан скаже щось пусте і піде. Коли двері зачинялись за Степаном, Василь зазвичай говорив про себе
- Держава хоче знати все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838078
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.06.2019
Ваше благородие,
Госпожа Любаша.
Решил сказать сегодня-
От вас не знал я краше.
Вы за комплиментик
Подставьте щёчку мне.
Нет, молвлю я не бредни,
Сердце моё в огне.
Ваше благородие,
Госпожа Любаша,
Щёчка превосходная,
Но ваш идёт папаша.
Встречаться с ним не хочется,
Знаю, хранитель дочки.
Пойду думать вам почести,
Спасибо вам за щёчку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837930
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 07.06.2019
Жила-була дівчина. Звали її Галя. Гарна була дівчина,але вже дуже любила обманювати.
Закінчила Галя школу, час і працювати. І батьки думали,яка ж робота підійшла би їх дочці . А Галя каже
- Хочу таку роботу,щоб можна було обманювати і за це нічого не було.
І тато Галі подзвонив своєму брату-багачу в Америку. Той брат в Америці не жив, але по великій бізнес-справі там перебував. Розповів своєму розумному брату, яка є Галя і чого вона хоче від майбутньої роботи. А брат-мільйонер і каже
- Брате, поясни дочці, що дурити погано, що їй буде важко жити, коли вона буде обманювати.
На це батько Галі каже,що всіляко їй пояснював і вмовляв дочку не обманювати ,але нічого не допомагає.
- Раз так, то нехай іде працювати у торгівлю. - каже брат- мільйонер.
І стала Галя працювати продавцем у продовольчому магазині. І цікаво їй живеться. І дурить покупців і їй за це нічого. Бо дурить так легенько, що наче і не дурить.
Прийшов час Галю і заміж видавати. І знову дзвонить батько Галі своєму брату-розумнику в Америку, бо справа в брата велика і він все ще в тій країні.
- Дочка заміж хоче – каже він брату – але хоче і чоловіка дурити.
- Так і не перевиховав ти Галю?- запитує брат – мільйонер.
- Не зміг – відповідає тато Галі.
- Тоді нехай Галя виходить заміж не по любові, раз в неї така риса характеру погана.
І вийшла Галя заміж за роботящого хлопця Петра. Петро любив Галю, добре працював і подарунки жінці дарував. А Галя все його дурила, то легенько дурить, а бува і не дуже легенько. І це їй подобалось. І була вона дуже вдячна своєму дядьку-мільйонеру за такі поради щодо роботи і чоловіка, бо ж дурити кохану людину якось важко.
А тут і дядько прилетів з Америки. Заробив ще більше мільйонів і подарував Галі золотих прикрас багато - прибагато, бо день народження був у Галі.
Ой , Галя і дякувала дядьку і цілувала його. А дядько каже
- Це подвійний подарунок. З цим золотом ти всіх зможеш дурити.
- Чому? – питає Галя.
- Бо воно є підробка.
Галі стало трохи зле. Але прикраси такі гарні, як справжнє золото. А може дядько і правий ,бо ж він мільйонер - задумалась Галя і трохи заспокоїлась.
А на 8 Березня дядько подарував Галі чудову шубу.
Ой Галя була рада,бо ж шуба ,видно,з самого дорогого хутра і така гарна. А дядько каже
- Галю,в цій шубі ти будеш дурити всіх знайомих і всіх хто тебе буде бачити.
- Чому?- питає Галя.
- Бо це штучне хутро – відповідає дядько.
Галі знову стало трохи зле. Але ж дядько завжди давав гарні поради. Дядько мільйонер.
А потім дядько прийшов з третім подарунком, платтям від Прада.
Ой,рада була Галя. Плаття прямо чудове! Та й яка марка!
А дядько каже – Підробка.
Що робити Галі? Дядько ж завжди давав хороші поради.
То ж носить Галя подарований одяг і золото, всі вихваляють їх. Але… Але Галі щось не добре на душі. Пішла вона до дядька і каже
- Я відчуваю якийсь душевний тягар. Погано мені. Що мені робити?
- Своїм обманом ти затемнюєш свою світлу душу – каже дядько – Душа через обман мрякніє і їй важко. От тому важко і тобі.
- І що мені робити? – запитує Галя.
- Сама знаєш що, змінись, не обманюй ні чоловіка , ні інших людей.
І призналась Галя чоловіку в своїх обманах, а він її не простив. І розлучились.
Пішла Галя з роботи в торгівлі і спробувала поступити в гуманітарний вуз.
А незабаром і в хлопця закохалась, звали його Іван і був він не такий працьовитий як Петро,зате любий Галі.
А коли було весілля, звичайно запросили і дядька. А дядько зрозумівши,що Галя виправилась ,подарував молодятам і справжнє золото, і добрих фірм одяг і шубу Галі із справжнього хутра.
І ті прикраси і одяг так легко Галі носились, без тягара.
І взагалі,з кожним днем без обману,Галі ставало все легше на душі, легше стало жити і навіть дихати. Бо душа Галі світлішала, душі було легше сяяти, бо вона не забруднювалась обманюванням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837924
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.06.2019
Ваше благородие,
Госпожа Катрин,
В моём вот огороде
Созрел див-апельсин.
Те плоды из злата,
Пойдёмте собирать.
Тех плодов богато,
Берите мешков пять.
Ваше благородие,
Госпожа Катрин,
Злато всегда в моде,
А мой злат апельсин.
Мешков пять апельсинов
Я вам отдать не прочь.
Люблю вас очень сильно…
А вы мне одну ночь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837837
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 06.06.2019
Ч екав її біля фонтану.
О днак серце в тривозі.
М оя мила і жаданна
У сміхається кріз сльози.
С питав милу – хто образив?
У чому річ , моя рідненька?
-М амка мОя дуже власна,
Н е дала одіть прикраси,
А також плаття коротеньке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837774
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 06.06.2019
2050 рік. На міжнародну космічну станцію прилетів український космонавт Левко Курсантюк. Радо його зустріли американський і російський космонавти, що були на МКС. А український космонавт каже
- Привіт,хлопці! А я не з порожніми руками! От борщик у тюбику,от сальце у тюбику,а от і самогоночка у тюбику.
Сіли три космонавти і почали обідати.
І раптом перед ілюмінатором МКС з*явилось щось блискуче, різнокольорове і сяюче. І туди-сюди перед ілюмінатором, туди- сюди.
Переполохався трішки космонавт Левко,а двоє інших космонавтів кажуть йому
- Не звертай уваги.
- Та це ж сенсація!- каже Левко – Це ж напевно інопланетяни.
- Та не звертай уваги – каже російський космонавт – Давай краще тюбик з самогоночкою.
Зникла блискуча куля, що з*являлась перед ілюмінатором, а космонавти стукаються тюбиками із самогонкою і закусують салом із інших тюбиків.
Пройшло з годину часу і знову перед ілюмінатором з*явилась блискуча, сяюча куля. І сяє вона, і туди-сюди перед ілюмінатором МКС.
- Та що ж це таке , хлопці?!- знову запитує Левко.
- Та розкажи йому – каже американський космонавт до російського.
- Сам розповідай – відповів російський космонавт.
І американський космонавт розповів Левкові таке
- Вже років 5, як ми встановили контакт з інопланетянами. Це вони перед ілюмінатором літають. Що ми дізнались про них,так це те,що вони випереджають нас у науковому розвитку. Ми до їхньої планети долетіти не в силі, а наша планета їх не цікавить. А ці яскраві кулі, що з*являлись перед ілюмінатором, то навіть не інопланетні космонавти,а їх торгівці. Декілька разів раніше, ми скористались їх послугами, та більше не хочемо. По-перше дорого, треба платити золотом за обід, а по-друге ті інопланетяни страшні для нашого бачення. Але торгівельна задумка у них хороша. Замовив для прикладу дві страви і шампанське, так з*явиться інопланетянка –торговка, ти скуштуєш з неї рукавички, і так наче чудового шампанського поласував.
Скуштуєш з тої торговки блузочку, і наче смачний фруктовий салат з*їв. А з*ж з тої торговки спідничку,то так наче шмат м*яса з*їв з картопелькою. Все дуже смачно і жіночка-торговка стоїть перед тобою гола , бо ти з*їв з неї їстівний одяг, але кажу, що не гарні ті інопланетяни,ще і дорого. А блюда у них різні. Хочеш тістечко – їж з торговки бюстгальтер, хочеш тортик – їж з торговки трусики, хочеш коньячок – їж з торговки панчішки. Але бридкі ті інопланетяни, хоч страви дуже смачні.
- А чому земляни не знають про цих інопланетян? – поцікавився Левко.
- Бо до Землі вони летіти не хочуть. А ми зберігаємо у таємниці їх існування, заради збереження іміджу наших науковців. Бо ж, нажаль,не здатні наші вчені зробити,як у цих інопланетян горілочку- шалик, чи пивце – шапочку , чи віскі – вуаль. Мусимо пити твій самогон.
Космонавти вдарилися тюбиками з самогоном і на цей раз не закусили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837643
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.06.2019
До царства, котрим управляв Персон, наближалося безжалісне військо чарівника Чіннапа. Воїни Чіннапа були озброєні списами, мечами і луками, од дотику котрих , люди перетворювались у дерева. Жінки ставали берізками, чоловіки- ліщиною чи грецьким горіхом, похилі люди – соснами чи ялинками. Підлеглі Чіннапа, після цих перетворень, пили сік із тих беріз, їли горіхи із дерев чи горішки з шишок і ставали дуже міцними,не хворіли і ставали не вразливими до зброї супротивника. Плоди дерев, у котрі були перетворені поневолені Чіннапом народи, надавали завойовникам чарівної сили.
Цар Персон дізнався, що до кордонів його держави наближається військо Чіннапа. Він розумів,що чарам завойовника можуть протистояти тільки інші чари. Бо протистояти воїнам Чіннапа було неможливо. І Персон наказав привести до нього чарівника його царства, Різвана.
Різван був у замку царя уже за пів години.
- Як тебе так швидко знайшли? – здивувався Персон.
- Я сам ішов до Вас. А недалеко од замку ваші гінці зустріли мене.
- Значить знаєш чому ти мені потрібен?- запитав цар.
- Так. Чарам Чіннапа можуть протистояти тільки інші чари.
- І що ти хотів мені запропонувати? – запитав цар
- Перетворити весь наш народ на дерева липи, а потім перетворити липи назад у людей, коли відійде військо Чіннапа.
- Чому липи?- поцікавився цар.
- Завойовникам потрібні лише берези, сосни і горіхи. Воїни Чіннапа перетворюють поневолених у ці дерева, вразивши своєю зброєю, обмокнуту в смолу сосни. А Чіннап, котрий поклоняється усім деревам, не стане нищити липу,хоч йому і трохи не до вподоби це дерево.
- Ти знаєш про Чіннапа більше за мене – мовив цар – А не перетворить він липу у інше дерево, наприклад сосну?
- Дерево, котре народжене липою сосною не стане – відповів Різван.
- Військо Чіннапа буде біля наших кордонів уже за кілька днів. Як ти встигнеш перетворити усіх на лип?
- Я зачарую нашу найбільшу річку. У природі існує кругообіг води, тому чари зачарованої ріки через самі її води, через хмари, що підіймаються над землею, через дощі, через насичене вологою повітря, торкнуться кожної людини у нашій державі. Просто ще усім громадянам країни потрібно буде взяти листочок дерева липи , з*їсти з нього шматочок і сказати.
- Я хочу стати деревом. І перетворення відбудеться.
- А як же ж малі діти, котрі не вміють ще говорити? Їх же ж воїни Чіннапа перетворять у берізки, вразивши своїми списами.- мовив цар
- Нехай батько чи мати тримають своє дитя на руках і промовлять слова, що я сказав. І вони стануть з дитиною одним деревом, однією липою.
- А коли військо Чіннапа відійде од наших кордонів, як ти знову зробиш усіх людьми?
- Я єдиний, хто не стане перетворюватись у дерево і це для того,щоб потім усіх знову перетворити із лип в людей. Коли військо Чіннапа відійде від наших кордонів, я візьму шматочок листя липи,з*їм його і скажу, як не дивно, такі слова – Я хочу щоб мій народ залишався деревами.
І люди знов із лип перетворяться на тих ким були, людей у минулому образі.
- А якщо Чіннап почне вирубувати липи? – запитав цар.
- Він цього не стане робити. Бо як я уже казав, Чіннап боготворить дерева. А якщо раптом таке трапиться, то я побачу це, і якщо ти накажеш царю, то я перетворю воїнів і увесь наш народ назад на людей і ми приймемо нерівний бій.
- Ну що ж Різване, чаруй річку, ворог уже близько.
Коли Чіннап підійшов до кордоні держави царя Персона, то не побачив війська, котре би чинило йому опір. Чіннап побачив дерева липи, що стояли стіною навколо, кордонів держави царя Персона.
- Дивися, царю – мовив один з воєнначальників Чіннапа – вони здалися нам без бою!
- Дурню! – відповів Чіннап – Вони протистоять нам так,що залишаться вільними і непідкореними.
Чіннап взяв спис, наконечник котрого був змочений у зачарованій смолі сосни. Хотів влучити списом в одну із лип, але сам про себе сказав
- Дерево, котре народилось липою, сосною не стане.
- Обходимо кордони Персона і йдемо далі! – наказав Чіннап своєму війську.
І військо Чіннапа не переступило кордони царства Персона , а пішло обійшовши його пішло підкорювати інші народи, перетворюючи людей на дерева і черпаючи з плодів тих дерев чудодійну силу.
Різван бачив Чіннапа, слідкуючи із укриття за його діями. І коли Чіннап із своїм військо був далеко од кордонів його держави, то з*їв шматочок листочка липи і сказав
- Хочу, щоб мій народ залишився деревами.
І усі зачаровані люди із лип, знову прийняли свій колишній образ.
Цар Персон був задоволений.
- Якщо військо Чіннапа раптом знову захоче напасти на нас, зможеш усе повторити? – запитав він у Різвана.
- Зможу. – відповів чарівник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837642
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.06.2019
Ця подія трапилась,чи то до народження Галілео Галілея, чи то просто у мешканців села, де відбулися ці дійства, був розвиток ,як у людей,котрі жили до народження Галілея.
Правив тим селом пан, котрого звали Думцарко. Був він не дуже розумний, зате дуже гордовитий і вимогливий.
Як годиться, всі селяни знімали перед паном шапку. А селянин Михайло був якось на підпитку і не зняв перед Думцарко шапку.
- Чому шапку не знімаєш переді мною, холопе ?!- грізно запитав пан у Михайла.
А Михайло з п*яну тай відповів
- А щоб ви пане,коли я зніму шапку і вам вклонюся,не побачили наче у дзеркалі в моїй лисині свою тупість.
І розсміявся ще Михайло.
Такого в селі од роду не бувало.
І отримав Михайло 20 нагайок,та ще й до стовпа його прив*язали на центральній площі села.
- Ти мене осоромив ,то й я тебе осоромлю! – сказав пан.
Стояв Михайло прив*язаним до стовпа довго, стояв у всього села на виду і влюрився, бо не стерпів.
Народ села побачив це і сміявся з Михайла.
Пану це сподобалось і невдовзі дав він наказ відв*язати Михайла. Але зла образа знову нахлинула на пана і через день-два він знову наказав прив*язати Михайла до стовпа на площі. І той стояв прив*язаним,поки знову не влюбився.
Так повторювалось, ще зо три рази і Михайло зрозумів, що пан ще багато разів буде прив*язувати його і тому попросив при всіх селянах у пана пробачення. Але пан не простив Михайла ,а сказав йому
- Ти ще у мене обгаджуватись будеш на очах у людей! І знову наказав прив*язати Михайла до стовпа.
А Михайло тоді рішив таке - будь що буде і каже пану
- Пане, а я знаю як отримати багато золота.
- Брешеш- відповів на це пан.
- А ви спробуйте- каже Михайло – Ви вийдіть вночі на площу і голосно кричіть
Зірки на небі
З сяйвом яснИм,
Впадьте на землю
Дощем золотим!
І зірки,а вони ж із золота, посиплються на землю,на вас золотом .
- Брешеш – знову каже пан,але трохи зацікавився.
- Ви тільки кричіть голосніше і будете мати золото – стояв на своєму Михайло.
-Добре – каже пан,- але якщо так не вийде,то будеш стояти біля стовпа,поки не вгадишся!
- Вийде,пане,вийде – каже Михайло.
І пан відпустив його, відв*язавши від стовпа.
Потім пів села чуло,як пан Думцарко кричав уночі віршика до зірок. Хтось із селян чекав, що зірки дійсно впадуть на нього золотим дощем,а хтось сміявся з пана. Але коли пан з пів годинки покричав і золото не впало йому на голову, то він завопів
- Михайла до мене!
І знову Михайло отримав 20 нагайок і був прив*язаний до стовпа.
Та зранку Михайло каже панові
-Або ви слабо кричали, або ж я щось забув, що треба вдіяти, щоб таки впало золото з неба.
-Знову брешеш! – каже пан.
- Та хіба в моєму положенні можна брехати? – не відступається Михайло.
- Ну і що треба зробити,щоб зірки з неба посипались золотом?
- Треба гучніше кричати,усім селом. А золото ви заберете собі, а може щось комусь та ще і дасьте.- каже Михайло.
- Ну гляди у мене! – каже пан – Не посиплеться мені золото, вік біля стовпа будеш стояти.
- Посиплеться пане, посиплеться…- не відступає Михайло.
І у наступну ніч усе село,разом із паном кричали до неба, до зірок віршика,який сказав Михайло. Але знову золото не посипалось на них.
Михайло отримав 40 батогів, знову був прив*язаний до стовпа,а селяни сварились на Михайла
- Щоб стояв прив*язаним,поки 10 раз не облюришся!
- Щоб був біля стовпа,поки не обгадишся!
А той
- На смерть Михайла! На смерть!
А Михайло на своєму
- Та повинно було впасти на вас золото, повинно. Видно я щось забув.
Простояв Михайло біля стовпа ніч і день і як побачив пана,що проходив мимо, каже йому таке
- Пане,я згадав.
- Знову брешеш!- відповів пан.
- Не брешу – каже Михайло – Через день новий місяць,а треба кричати той віршик до золотих зірок у новий місяць,і гучніше. І золото точно посиплеться.
- Ти ж розумієш,Михайле, що якщо золото не піде,то тобі смерть?
- Головне кричати гучніше у новий місяць – наполягав Михайло.
- Ну гляди мені! – мовив пан і пішов залишивши прив*язаним Михайла біля стовпа.
Наступала ніч. Біля стовпа стояв прив*язаний Михайло, а поруч через площу проїжджала карета якогось пана.
Той пан вийшов із карети і підійшов до Михайла
- За що тебе прив*язали?
- За те,що не зняв перед паном шапку.
- А батоги отримав?
- Отримав.
- Так ніби достатньо. Але по запаху чую,що ти вже давно стоїш прив*язаним.
- Та осоромлений я вже перед всім селом. Усі мешканці насміхаються з мене, то ж я рішив,будь що будь,та і і я посміюсь над усіма.
І Михайло розповів панові про =золотий дощ=.
Пан розсміявся і каже
-А я допоможу тобі.
-Так відв*яжіть – каже Михайло.
- І ти мені допоможеш – каже пан.
- Та що завгодно! – зрадів Михайло.- Але як я Вам допоможу?
- Витримай біля стовпа до наступної ночі, коли буде новий місяць. На площу прийду і я і сховаюсь од всіх в темноті. Коли натовп почне кричати твого віршика і по-гучніш,то кину таємно їм на голови золоті монети.
- Та Ви дуже розумний, пане – каже Михайло.
- Тебе звільнять і ти тікай до мене. А я зі своїми друзями буду у новий місяць приїжджати у це село, глядіти як натовп кричить до зірок і кидати їм золоті монети на голови.
- Та ви любите кумедні забави,пане – каже Михайло – А найкраще Вам затаїтись он в цій хаті біля площі,вона закинута, там ніхто не живе. До тої хати краще добиратись он тою дорогою,там мало хто ходить. Я вистою,а ви вночі приїжджайте,буде ой як кумедно.
Так і сталося. У новий місяць мешканці села Колиськів зібрались на площі, де був прив*язаний Михайло, і як зовсім стемніло почали кричати
Зірки на небі
З сяйвом яснИм,
Впадьте на землю
Дощем золотим!
А Михайло глядів на це усе і думав – чи приїхав той таємничий пан чи ні. І коли натовп закричав – Золото! Золото!,
Михайло про себе мовив – Не обдурив.
Радий пан Думцарко відв’язав Михайла від стовпа. А Михайло каже
- Пане, я стільки разів обгадився , що стидно мені перед людьми. Одпустіть мене і піду я куди очі глядять.
- Іди до всіх чортів,Михайле – відповів радісний пан.
І Михайло в село до того пана .що врятував його.
Пан Тайнодар, так звали визволителя Михайла, дозволив Михайлові будувати собі хатинку,щоб той жив у спокої.
Пан Тайнодар у новий місяць знову навідався вночі у Колиськів. І його та його друзів забавляло таємно кидати на голови Думцарка і селян золоті монети.
Таїлись Тайнодар і його друзі в тій закинутій хаті,котру вказав Михайло і сміялися , коли чули,як селяни Колиськіва казали
- Ой, дурний той Михайло, що такий секрет нам відкрив і пішов з нашого села.
Чи казали так
-Ой, як подивитися на небо,то зірок менше стало,бо нам золотом попадали.
І якось каже пан Тайнодар Михайлу
- Розвеселив ти мене і моїх друзів. Проси чого хочеш.
- Нічого не хочу пане – відповів Михайло.
-Ти постраждав,бо не зняв перед паном шапку.То ж дарую тобі, що ти маєш право переді мною шапку не скидати.
- Дякую, пане – мовив Михайло.
Потім зняв шапку ,оголивши свою лисину і вклонився пану Тайнодару.
- То навіщо тоді знімаєш шапку? – запитав Тайнодар.
- Щоб ви у моїй лисині, як у дзеркалі побачили відображення своєї мудрості –каже Михайло.
Пан Тайнодар розсміявся, взяв з рук Михайла шапку і вдягнув її йому на голову.
Але і потім Михайло завжди знімав шапку перед Тайнодаром, що викликало у пана посмішку.
Тайнодар був заможним паном і не жалкував монет заради веселощів, і ще не раз навідуючись у село Колиськів, разом зі своїми друзями- панами,у новий місяць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837526
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.06.2019
В родлива і зваблива.
У тебе все прекрасне.
Х валив би тебе дивну,
А ще б вдягав в прикраси.
О д тебе дивне сяйво,
Ч арівний аромат.
І з тобою гарно.
Н ема тебе, мов ад.
І як тебе добитись?
С кажи. Чи все одно?
Р ай був би одружитись.
О дай хоч понадіятись.
Т о як, може в кіно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837525
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 04.06.2019
Події відбулися в королівстві Кристал, де жила надзвичайно вродлива і розумна принцеса Нейма.
Громадяни королівства вважали за вдачу і радість лише побачити принцесу, та не надто часто вона виходила на зустріч до людей.
Але кожен рік 1-го квітня у королівстві, в честь дня народження принцеси відбувалися конкурси, де була присутня Нейма. Це були конкурси на найкращу троянду, найкращий гумор і найкращий вірш про кохання. Ці конкурси проводились і тому, що принцеса найбільше любила квіти троянди, гумор і віші про кохання.
З різних куточків країни та із інших королівств приїжджали щоб взяти участь у конкурсі найкращі квіткарі, ювеліри, гумористи і поети.
Призом у конкурсі троянд був танець із самою принцесою на балу у замку в честь її дня народження. На конкурс представлялись троянди спеціально вирощені до цього дня, або ж ювелірні вироби у вигляді троянд із золота,
срібла, прикрашені дорогоцінними каменями. Представляли квіти зазвичай принци і красені, а не ті хто виростив троянду чи зробив її із металу, бо ж розуміли, що принцеса звертає увагу і на того з ким прийдеться танцювати на балу.
До конкурсу гумористів був відбір зі сторони королівських радників і зазвичай приймало участь 9 гумористів. Призом кращому гумористу був мішечок з золотими монетами від принцеси.
Серед поетів також був відбір, але не такий строгий як серед ювелірів і гумористів, і поетів приймало у конкурсі 15 учасників. Головним призом поету-переможцю був поцілунок од принцеси.
Конкурси проводились на центральній площі столиці королівства і спостерігати за трьома групами конкурсантів , а також милуватися принцесою могли всі охочі.
От і того року, 1 квітня, коли принцесі виповнилось 23 роки,на площі зібрались конкурсанти зі своїми творіннями і глядачі.
У першому конкурсі троянд переміг заморський принц із золотою трояндою прикрашеною діамантами.
Коли принцеса підійшла до другої групи конкурсантів- гумористів, то помітила, що натовп потайки сміється.
Як завжди, принцеса вислуховувала жарти кожного гумориста, а потім нагороджувала переможця мішечком із монетами. Гумористи жартували, люди і принцеса сміялись, а от скраю от групи гумористів принцеса зауважила хлопця, котрий начеб то також хотів прийняти участь у конкурсі і тримав він у руці стебло троянди без пелюсток.
Коли принцеса проходячи гумористів наближалась до того парубка. То натовп все сильніш і сильніш сміявся.
Принцеса підійшла до того молодого чоловіка з стеблом троянди без пелюсток і сказала йому
- Ти розвеселив натовп , нахабо,але не розсмішив мене.
Натовп перестав сміятись , а молодий чоловік каже
- Я не знав до якої групи конкурсантів приєднатись і став отут. Бо ж Ви вже прийняли мою троянду,а значить я першим заслужив на танець із Вами.
- Нахабо, та ти іще і брехун! – мовила принцеса.
- Я булочник, принцесо і я постачаю булочки у ваш палац. Сьогодні зранку я поставив вам 12 булочок і у кожній запік по пелюстку од цієї троянди і запік так, що пелюстки були приємними на смак. Значить по умовах конкурсу ви прийняли мою троянду. Прошу вас не ображатись на мене, бо я віддав вам найпрекрасніше від троянди – її пелюстки, а собі залишив шипи.
Принцеса мить помовчала , а потім розсміялась і мовила
- Дайте мішечок золота гумористу, котрий розповів жарт про хитруна!
А той жарт був таким- В одного хитруна запитали
- Ти такий хитрий, всіх обхитриш. А бувало, щоб ти об хитрив самого себе?
- Бувало – відповів хитрун – Ви знаєте, що я люблю хильнути чарку. От випиваю я у себе вдома і розумію, що якщо завтра зранку ще вип*ю горілки, то зірветься у мене важлива справа наступного дня. А хитрість, це десь перевага одного розуму, уміння і знання над іншим. А я знав,що коли звечора нап*юсь, то зранку нічого не пам*ятаю, що було минулого вечора. І сховав я зночі сам од себе останню пляшку горілки. Зранку встав, хочу похмелитись, і не знайшов горілку,бо забув де поклав. От так я об хитрив сам себе.
Нагородили гумориста і принцеса пішла слухати любовну поезію. І булочник туди ж. Примостився з краєчку од поетів і стоїть. Принцеса помітила це і каже булочнику
- Та ти у всьому майстер. Кажи свій вірш.
А булочник мовить
- Коли б я не чув ваш прекрасний сміх, я б не написав цього вірша, а так
Кохання – радість для двоїх.
І радісно тому чи тому,
Як в серці інім є світлий спів.
Є світла радість в серці мому.
- Булочник, мовила принцеса, ти у всьому майстер, але не переможець. Переможець той, хто написав ось ці рядки
Кохання миті, вони такі прекрасні.
Вони напевно, і над часом власні .
Коханую ти готовий ждати вічність,
Заради миті, що стає мов безкінечність.
І принцеса поцілувала того поета переможця.
- Я вже сьогодні отримав од вас поцілунок – раптом мовив булочник.
- Кажи – з зацікавленням , мовила принцеса.
- Коли я спік булочки з пелюстками троянд, то поцілував кожну із булочок, а ваші уста потім торкалися їх.
Ці слова булочника розлютили принцесу і вона дала йому ляпаса , додавши
- Ось твій приз!
А потім з усмішкою промовила
- Одну з булочок з*їв мій пес, значить ти цілувався і з ним!
Натовп засміявся , а булочник мовив
- Жаль, я не розбагатів до мішечка з золотом. Ви були б переможницею у сьогоднішньому конкурсі гумористів.
Принцеса на цей раз без зла глянула на булочника. А потім сказала до всіх
- Конкурси закінчені, переможці визначені – і направилась до карети.
Але через кілька кроків зупинилась, озирнулась і мовила до булочника
- Пам*ятаю торт з трояндами, напевно ти його пік. Принеси на бал подібний і великий. Тримай за торт.
І кинула булочнику мішечок з монетами. Потім усміхнулась і додала
- Тільки сам з нього не вистрибуй.
Принцеса сіла у свою карету і у замок, а булочник за роботу над тортом.
Торт доставили у замок і вгодив таки своїм витвором булочник принцесі і гостям.
Булочник був запрошений за стіл до багатьох гостей. Танець з принцесою він не отримав, але був призначений радником при королівськім дворі. Такий от стрімкий ріст од булочника до радника. Хоча булочки і торти для принцеси він і далі пік. Але тепер він міг бачити принцесу частіше, принцесу у котру були закохані усі,хто бачив її хоч раз..
Як надалі склалась доля булочника не відомо. Але королів, хто раніше був булочником, історія не пам*ятає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837444
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.06.2019
Хто де працює
Собі завжди має.
Не ледарює
Й собі загрібає.
Ой заздрю, заздрю,
Заздрю аж срам,
Кошачих консервів
Виробникам.
Роблять консерви
З сьомги , телятки.
Роблять з форелі,
Роблять з кролятки.
То ж рибу червону
Одну, та все ж спруть.
Й форель і сьомгу
Додому несуть.
Завжди на стОлі
В працівників,
Хто робить консерви
Для кішок , котів
Лосось, ягнятко
Делікатеси.
Заздрісні часто
До них в мене мислі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837443
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.06.2019
Із колонки милий джаз лунав,
Розслабляв, надихав.
Саксофон все віртуозно грав.
У кімнаті ти і я.
Під мелодію тебе ласкав,
Цілував, обіймав.
І слова любові все тобі казав,
Я казав, що ти любов моя.
Милі звуки джазу все летять,
Нас манять, дають знать,
Що любові нашій не зав*ять,
Що вона є назавжди.
Джаз лунає, поцілунки в нас,
Пізній час,добрий час.
В звуках джазу море спільних ласк
Й усміхаєшся ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837346
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 02.06.2019
Татусь Микита приїхав з Канади . Там він був у вуйка Івана, котрий і проживає в Канаді. 12- літній син Максимчик радо зустрів татуся Микиту і запитав
- А який подарунок ти мені привіз із Канади?
На що татусь відповів
- Ось дивись саночки. Це не прості саночки. Вуйко Іван працює у приватній космічній фірмі і робили вони ракету. Але ракета для польоту у космос не получилась, зате вийшли от такі саночки. Їх зробили малу кількість, але популярність цих саночок росте і уже є замовлення на виробництво великої партії таких санок. А диво цих санок у тому, що на них можна кататись з гірки в усі пори року. Ось дивись, на саночках чотири планки різного кольору для сидіння. Якщо натиснути знизу догори на білу планку, то це настроїть саночки для катання взимку. Якщо натиснути знизу догори зелену планку, то саночки настрояться для катання з гірки весною. Червона планка налаштовує саночки для катання на них влітку, а жовта – осінню. Ще є інструкція до цих саночок. Взимку саночки спроможні спускатись з гірки у всі боки. Весною саночки понесуть тебе з гірки тільки у північному напрямку. Осінню саночки їдуть лише у південному напрямку, як і лет перелітних птахів у цю пору року. Влітку саночки спроможні спускатись з гірки у східному і західному напрямках, в інших напрямках вони просто зупиняться. Літом, осінню чи весною, коли не має снігу, то санчата понесуть тебе не по траві чи грунті з гірки , а на кілька сантиметрів над ними, ти будеш летіти на санчатах над землею. От зараз осінь. Йди на нашу відому гірку, з котрої можна спускатись у всіх напрямках, натисни знизу доверху жовту планку на сидінні і катайся на саночках у південному напрямку. А щоб спуститись з гірки знову, то тягни саночки за шнурочок у гору, а вони будуть парити кілька сантиметрів над землею.
- Не може бути!- вигукнув Максим.
Узяв саночки і на гірку.
Вибрався Максим з саночками на гірку, натиснув на жовту планку на сидінні і хоч снігу не було, саночки понесли Максима униз, наче по снігу, у південному напрямку.
Спустився з гірки Максим. Щасливий! Потягнув саночки на гірку, а вони над землею, на кілька сантиметрів, парять.
Інші діти дізнались про саночки, котрі з*явились у Максима і дуже заздрили йому. А Максим настільки полюбив свої саночки, що боявся їх комусь давати, щоб не зіпнули. За те і часто чув - Жадіна!- у свій бік.
Прийшла зима. Випав сніг. Вже і інші діти катались на своїх саночках. Налаштував свої саночки на зимову, сніжну пору і Максим, натиснувши на їх білу планку. А кілька хлопців підійшли до Максима і кажуть йому
- Хоч у тебе і дивні саночки, але ти як і всі не зможеш спуститися на них з гірки у північному напрямку!
А північний напрямок з гірки був небезпечним. Він вів до дороги, по котрій часто рухались машини. І загальмувати , спускаючись на санках у цьому напрямку, щоб не вискочити на дорогу, було неможливо.
Але Максим відповів
- Я зможу з*їхати у цьому напрямку!.
І поїхав. Так, максим був відчайдухом, але і не дурнем. У нього був план, як все таки спуститись з гірки у небезпечному напрямку. Коли санчата стрімко наближались до дороги, по котрій їхали машини, Максим натиснув на жовту, осінню планку на сидінні і санчата загальмували, зупинились, бо ж Максим налаштував санчата на режим, у котрому санки не рухаються у північному напрямку.
Хтось із хлопців був здивований і зрадів за Максима. А хтось і розсердився.
Пройшло ще трохи часу. Максим звик до своїх санчат і почав давати покататись на них своїм друзям. І діти катались на цих санчатах в усі пори року. А санчата були міцними і не ламались, бо ж були зроблені космічним агентством ракетобудування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837345
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.06.2019
Королевство А находилось далеко от гор, но и до жителей этого королевства дошли слухи, что там вдалеке, в одной из гор томится заточённая принцесса. И что прекрасней этой принцессы нет на всём свете. Что принцессу поработил злой колдун, который живёт в большой горе и заточил он принцессу в каменной клетке за то , что она отказала колдуну в взаимности.
Легенда гласила, что принцессу освободить невозможно. Что колдун повелевает четырьмя стихиями, что он повелевает огнём, воздухом, водой и твердыней. Что многие рыцари стремились спасти принцессу, но или погибали, или увидав красоту принцессы уходили ни с чем, так как каменная клетка с железной дверью не впустит и не выпустит никого.
Легенда гласила, что на спасение прекрасной принцессы идти всё-таки нужно, ведь ей придаёт жизненные силы весть о том, что её хотят спасти, а колечко, украшение или просто цветок, которые преподносят ей прошедшие через все преграды рыцари, для принцессы как амулет, как то, что помогает ей жить и оставаться прекрасной.
Принц королевства А, которого звали В, обратился к своему колдуну С, спросив у него
- Поможешь ли ты мне спасти принцессу?
Принц В был ловок и смел, а колдун С был умён. И колдун С рассказал принцу такое
- По моему, заточённую принцессу спасти можно. Колдун горы повелевает четырьмя стихиями и кое-кому посчастливилось преодолеть преграды. И я знаю как преодолеть преграды огня, воды, тверди и воздуха. Вот вам четыре шара. Когда будет огненная преграда, огненный шторм, то проткните первый шар и вылейте его содержимое себе на голову и вокруг вас появится спасительная охлаждающая оболочка и вы пройдёте огонь. Вы так же пройдёте и водный шторм, проткнув второй шар и очутившись в оболочке-
спасение. Когда на вас начнёт рушиться земная твердь, проткните третий шар и держите его в руках перед собой и твердь вас не повредит и вы пройдёте сквозь земную стену. Четвёртый шар спасёт вас от пропажи воздуха. С этим шаром вы будете словно в кислородной оболочке в час когда исчезнет воздух. Но ни одному рыцарю не удалось вызволить принцессу из каменной клетки с железной дверью. Самое большое чего достигали рыцари, это передать принцессе украшение или цветок. Эти подарки , говорят, придают принцессе жизненных сил, но не освобождаю её от злого колдуна.
А вывести принцессу из каменного заточения никто не может потому, что двери в каменную клетку схожи с небесной молнией, но я знаю как отвести молнию. Вот стержень из особого металла и с нитью. Взберитесь на ограду клетки и воткните его у железной двери, и молния не тронет своей силой дверь а уйдёт в стержень с нитью, а вы откроете двери и спасёте принцессу.
Принц В поблагодарил колдуна С и в путь, спасать принцессу, взяв с собой 4 шара и стержень.
С помощью шаров он сумел пройти преграды четырёх стихий и таки увидел прекрасную принцессу. Принцесса обрадовалась принцу и улыбнулась ему. И была она действительно прекрасна.
Когда принцесса спросила
- Какой амулет та мне передашь, чтобы он поддерживал во мне жизненные силы?
Принц ответил
-Я спасу тебя!
И полез по камням к вершине железной двери.
-Что ты делаешь?- удивилась принцесса и с её уст исчезла улыбка.
А принц вставил стержень так, чтобы он касался железной двери, затем поднял громадный камень и ударил им в железную ограду.
Блеснула молния и дверь в клетку открылась.
-Ты глуп!- воскликнула принцесса и бросилась прочь от принца, к задней стене каменной клетки.
На удивление принца принцесса вошла словно в ширму в заднюю стену клетки и исчезла за ней. Принц вошёл в клетку и пошёл за принцессой, так же пройдя сквозь ширму и очутился в чудо-городе.
В городе было очень богато и красиво. Вокруг были фонтаны, деревья с плодами, люди казались счастливыми и они были удивлены появлению незнакомца.
К принцу подошёл мужчина. Принцесса стояла рядом с тем мужчиной.
-Ну как тебе у меня?- спросил мужчина принца
-Я не понимаю куда я попал- ответил принц
-Это город, чудо-город в большой горе. Здесь счастливые люди, а принцесса моя жена, а я владыка этого царства.
-А как же те люди. Которые погибли за спасение принцессы? Я видел много скелетов рыцарей, по пути сюда!
-Признаю, моя жена просто приманка в небольшой игре. Нашу тайну ты раскусил. Оставайся у меня и живи здесь как все счастливо! Посмотри сколько прекрасных девушек вокруг!
- Нет. Я вернусь и расскажу правду о вашем вранье!- молвил принц
-Нет. –возразил колдун горы – Ты останешься здесь.
-Но за мной придут! Меня спасут!
-Принц не принцесса, так что спасать не будут. Ну а на всякий случай клетку я усовершенствую – молвил колдун и принца схватили крепкие стражники.
Король королевства А беспокоился за сына. Он вызвал к себе колдуна С и спросил
- Как ты думаешь, что могло случится с моим сыном?
- Я предоставил принцу столько волшебной помощи, что он должен был преодолеть все препятствия и спасти принцессу.- ответил колдун.
-Собери в путь моего самого доблестного воина.- приказал король колдуну.
Воин Д прошёл преграды четырёх стихий, как и принц. И был удивлён, что видит в каменной клетке не принцессу а принца. Воин Д намеревался всунуть стержень с нитью в железную дверь, но принц сквозь ограду выхватил стержень у воина и оттолкнул своего спасателя. Затем принц сам ткнул стержень в ограду, отошёл от неё и знаком показал воину так же отойти.
Воин отошёл, вспыхнула молния и каменная ограда с железной дверью превратились в жар, словно горящая магма вулкана. Вся ограда стала раскалённым пылающим щитом, охраняющим от посягательств на освобождение внутри клетки.
Принц дал знак воину уходить, и воин понял, что принц не способен говорить.
Воин ушёл, чтобы рассказать об увиденном королю. А принц, после ухода воина, побил кулаком заднюю стену клетки и подумал
-Кому нужен принц? Принц не принцесса, да к тому же немой принц.
Шторки в прекрасный город, как у принцессы, в клетке уже не было. Проход, где была замаскированная шторка , был замурован.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837190
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 01.06.2019
Что такое Лето – это сказка.
В сказке если Летом обитаем.
Ожило природное богатство.
И что в сказке мы порой не знаем.
ПлОда изобилье, рай цветочков.
Лето нежно нас теплом ласкает.
У тёплых вод горяченький песочек.
Небо ярко звёздами пылает.
Лето – это жизнь что бьёт фонтаном.
Для жизни этой Лето день продлило.
Солнце превосходно утром рано.
И в закате солнце тоже диво.
Лето молвит люду – Веселитесь!
Молвит радугой а так же птички пеньем.
Вы богатством Года насладитесь.
Лето с днём сравнить- так воскресенье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837189
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 01.06.2019
Со времени заката
По времечко рассвет
Гуляет по планете
Мистер Лунный Свет.
Лунною тропинкой
Проходит он свой путь.
Порою невидимкой
Мистера зовут.
Мистер идёт неслышно,
Но чуют его волки,
Море возле суши,
Влюблённые голУбки.
Мистер Лунный Свет
От очей сторонних
Скроет до рассвета
На Земле влюблённых
Мистер Лунный Свет
По нЕбу идёт.
В его плаще летит
Комета, самолёт.
Он идёт неслышно
Мистер Лунный Свет.
Решит –Прогулка вышла-
Наступит как рассвет.
Он и невидимка,
Его не слышен шаг,
Но Мистера прогулка-
Землянам много благ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837063
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 31.05.2019
Садовник работал в дивном саду. Сад находился в уголке страны, далёком от людских поселений. Садовник работал в саду по-неволе. Он был заключённым и направлен работать в сад для добычи змеиного яда, который использовался в медицинских целях.
Сад в котором работал садовник был дивным. В нём было около 100 деревьев, но это были не груши, яблони , а деревья ветки которых, в любой момент, могли превратиться в змей. Деревья были то с зелёными листочками на ветвях, то вдруг от ствола отходили не ветки, а шипящие змеи.
У садовника-заключённого был свой домик, где он жил один. В обязанности садовника входило поливать деревья водой из колодца, хоть такая поливка деревьев больше напоминала кормёжку змей.
Вода в том колодце также была особой. Когда садовник поливал ею дерево, то вода коснувшись ствола дерева обращалась в бабочек. И только вода обратится в разноцветных больших бабочек, так ветки деревьев обращались в змей, которые и поедали тех бабочек.
Не ошибусь, когда скажу, что садовник был укушен змеями десятки, а то и сотни тысяч раз, за 25 лет работы в этом дивном саду. И чтобы его организму яд ветвей-змей не навредил, в саду у домика был ещё один колодец. Вода которого была противоядием от укусов змей.
Но мало того, что садовнику не давали покоя ветки-змеи, в его домике, по указанию начальства рос куст, большой куст, ветки которого также превращались в змей, когда садовник поливал этот куст дивной водой из первого колодца, и та вода превращалась в бабочек, при касании со стволом куста, которые становились кормом для ветвей-змей.
В обязанности садовника входил и сбор яда от змей. Но раз в месяц, к нему в сад приезжала бригада из десяти человек, которые пили воду из колодца с водой-противоядием и затем собирали яд от ветвей-змей.
Уже спустя 25 лет пребывания садовника в том саду, в сад снова приехала бригада по сбору яда, но уже во главе с начальником садовника-заключённого.
Начальник обратил внимание на другой куст в домике садовника, куст , который был покрыт полотном.
- Что это?- спросил начальник.
- Это куст – ответил садовник – Я его сам вырастил.
- Сними с него полотно – приказал начальник.
Садовник не хотел выполнять указание, но как он не упирался, ему пришлось снять полотно с куста.
Под полотном было обычное деревце. Но казалось, что оно увидело садовника и превратилось в фонтанчик. Ветки дерева превратились в ручейки, воды которых падали на ствол, затем в горшочек в котором было деревце, а затем воды подымались по стволу вверх, образовывая веточки-ручьи.
-Почему ты скрывал это от нас?! И как ты вырастил такое деревце?- спросил начальник , подойдя поближе к деревцу.
Но когда начальник подошёл к деревцу, то ветки-ручьи превратились в змей и одна из змей ужалила начальника. Начальник отскочил от деревца, но яд ему не мог повредить, так как он уже испил воды из колодца с противоядием.
- Простите его!- воскликнул садовник.
- Как ты его вырастил? – снова спросил начальник, держась рукой за место укуса на своём теле.
И когда садовник заговорил, то ветки деревца снова превратились в ручейки.
- Я одинок. Я одинок был 25 лет. Я посадил один из листочков куста-змеи, что в этом домике, в горшочек. Поначалу я кормил листик, как все остальные деревья-змеи, водой из колодца, которая превращается в бабочки. Но потом я подумал, что земля на которой этот сад, дивная. Тут есть колодец с водой, которая превращается в бабочек, тут есть колодец с водой-противоядием и я выкопал ещё один колодец, водой из которого и начал поливать деревце. И вот оно выросло таким.
Начальник ничего не ответил , лишь дал указание взять пробу воды из вырытого нового колодца, а садовнику приказал сорвать один из листиков на выращенном им деревце, так же для исследования.
Спустя несколько месяцев снова приехал тот начальник с бригадой для сбора змеиного яда. Он сказал садовнику
- Твой срок заключения истёк, можешь возвращаться к нормальной жизни. Можешь покинуть сад. Странно . что спустя 25-летнего пребывания здесь ты ещё жив.
- Спасибо- ответил садовник –Одна только просьба,-я заберу с собой своё деревце.
- Это невозможно – ответил начальник.
- Тогда я остаюсь здесь.
- Из-за деревца? – спросил начальник.
- Да.
И деревце услышав речь садовника, заиграло своими ветвями-ручьями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837062
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 31.05.2019
Эта сказка о Владимире и его отце Романе. Отец много сделал для своего сына и много дал ему материально. Но Владимир почти всё пропил, и дачу, и гараж , и машину. И со своей квартиры почти всё вынес и обитал почти в голых стенах.
У отца был день рождения. Собрались гости, пришёл и Владимир. Владимир дал отцу банку гранатового сока и сказал
- Другого подарка нет. Прими отец в подарок то, что я бросаю пить.
-Это будет лучший подарок – обрадовался отец. –Посмотрим как ты сегодня справишься при таком изобилии спиртного.
И Владимир справился. Он пил только гранатовый сок.
Гранатовый сок Владимир выбрал не зря, так как отец страдал от высокого давления, а гранатовый сок понижает его.
Шло время. Жизнь у Владимира наладилась, он не пил. И отец был очень рад за сына.
Но случилось горе, Роман умер. Причиной были и многие прожитые годы и болезнь.
Владимир часто вспоминал отца. Особенно много ему вспоминалось об отце в один из дней, в который он купил себе гранатовый сок. Владимир попивал сок и думы были об отце. А когда лёг спать то в ту ночь отец ему и приснился.
Владимир и понимал, что это сон, но всё было как в реальности. Отец во сне сказал
- Всё сынок в холостяках ходишь, так я помогу тебе найти суженую. Завтра в 17 часов приди в сквер у нашего дома. В сквере на лавочке будет сидеть и горевать девушка, её зовут Мария. Ты узнаешь эту девушку, потому что она тебе понравится. А горюет она потому, что думает, что у неё украли мобилку, а на самом деле она забыла её в кафе =Дуэт=, где пила кофе. Я тебе уже достаточно рассказал, знакомься с ней и поддерживай отношения.
Владимир проснулся и хорошо помнил сон. Он дождался 17-ти часов и пошёл в парк. В небольшом парке было много людей и среди них девушек, но одна девушка ему очень понравилась. И действительно у неё был грустный вид. Владимир подошёл к этой девушке и сказал
- Здравствуйте. Если я угадаю ваше имя, то вы позволите присесть рядом с вами?
-Молодой человек, мне сейчас не до игр в загадки – ответила девушка
-Вас зовут Мария – молвил Владимир.
- Откуда знаете?
-Отец сказал.
-Я знаю вашего отца?
-Нет. Но всё, что бы я вам не рассказал. Вы в это всё-равно не поверите.
-Может ещё знаете какая у меня проблема?
-Позвольте пригласить вас на чашечку кофе и ваша проблема будет решена.
-Вряд ли.
-Я обещаю. Тут рядом, кафе =Дуэт=.
-Я там уже сегодня была.
-Всё сходится!- не удержался и воскликнул Владимир.
-Что сходится?
-Пойдёмте в кафе =Дуэт= и вы всё поймёте.
-Ладно, чашка кофе и всё.
И они вместе пошли в кафе, где Владимир заказал кофе.
Вместе с кофе принесли мобилку и официант сказа
-Вы кажется забыли сегодня этот телефон у нас.
-Да!- обрадовалась Мария – А я думала . что у меня его стащили в транспорте.
Владимир был рад не меньше чем Мария.
-Ты знал – догадалась Мария, обращаясь к Владимиру – Но откуда ты столько обо мне знаешь?
- Я и сам пока всего не понимаю и не готов рассказать тебе всего. Но хочу пригласить тебя завтра в кафе. Можно сюда же.
- Хорошо до завтра. Ты не представляешь сколько звонков мне нужно сделать!
Вечером Владимир снова вспоминал отца и в знак радостного сегодняшнего события купил себе гранатовый сок.
Ночью снова приснился ему отец.
-Здравствуй , сынок. Ты был сегодня молодцом. А я снова пришёл в твой сон, чтобы помочь, да и ты думал обо мне и снова пил гранатовый сок. Хочу тебе сказать, что Мария любит белые хризантемы.
И сон прошёл. Владимир проснулся и на свидание с Марией решил, конечно же , купить ей белые хризантемы.
Мария пришла на свидание, а когда увидела в руке у Владимира белые хризантемы, то улыбнулась и сказала
- Ты меня пугаешь тем, что так много обо мне знаешь. Это мои любимые цветы.
После этого свидания Владимир и Мария начали встречаться. Всё у них было хорошо, но вот денег на свадьбу у Владимира не было.
И Владимир снова купил гранатовый сок, вспоминал отца и мечтал что отец снова придёт в его сон и снова поможет.
И действительно так и случилось. Во сне отец сказал сыну
-Помогу тебе, сын. Купишь лотерейный билет и заполнишь в нём цифры
3, 8, 19, 20, 25. Билет будет выигрышным и принесёт тебе много денег.
И опять, как сказал во сне отец, так и сбылось у Владимира. И стало у него миллионы гривен. И Мария ответила Да на предложение Владимира стать его женой. И свадьба была, и позволил себе из спиртного на свадьбе Владимир только шампанское гранатового цвета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836989
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 30.05.2019
Ваше благородие
Госпожа Наташа,
Вы прекрасна, стройная
Вас не знал я краше.
Конфетки, цветы, серьги
Пожалуйста прими,
Не укажи на двери,
Добра будь, не гони.
Ваше благородие
Госпожа Наташа,
Будьте со мной доброю,
Прошу и не иначе.
Вы мне по-праву верьте,
С вами прекрасны дни.
Прошу вас не гоните,
Я жду от вас любви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836988
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 30.05.2019
Ваше благородие,
Госпожа Елена.
Вы как всегда сегодня
Прекрасна, несравненна.
Ах если б вы позволили
Коснуться ваших уст
И где-то в огороде
Зацвёл бы сухой куст.
Ваше благородие
Госпожа Елена.
Вы отказали , вроде,
Жестом – Нет!- мгновенным.
Я под вашей властью,
Вам об этом знать.
Вас видеть было счастье.
Пойду я горевать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836880
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 29.05.2019
У Нептуна был крылатый слуга, звали его Лотт. Как то Нептун позвал к себе Лотта и говорит ему
- Скоро у людей праздник, День Океанов. Я хочу поздравить людей, подарить океанам, рекам, полям, лесам, людям, животным силу, здоровье, исцеление. Вот тебе рюмка. К завтрашнему дню, к празднику она будет полна. Твоя задача, подняться над землёй и пролить дождь из этой рюмки. Не переживай, в рюмке воды для дождей хватит. Дождь будет литься как из бездонного сосуда. Но лишь ты облетишь за день мир, рюмка опорожнится, и вновь будет полна на следующий год, ко Дню Океанов, чтобы ты снова подарил, с помощью дождя из этой рюмки природе и людям силу . здоровье, исцеление.
Лотт справился с задачей поставленной Нептуном. И так был рад, что решил отпраздновать. И так широко праздновал, что стал пьян, начал играть на материальные ценности и деньги в кости и проигрался, проигрался до того, что проиграл даже рюмку Нептуна.
Когда наутро Лотт понял, какое сокровище он потерял, то решил отыскать ту бездонную рюмку. Но прошёл год, а Лотт рюмку так и не отыскал. Нептун был страшно сердит на Лота и прогнал его из своих слуг. А Лотт и далее искал волшебную рюмку. И накануне дня всех влюблённых, который отмечали люди, Лотт таки отыскал рюмку Нептуна в одной из таверн. Он узнал ту рюмку и таки отыграл её в кости. Лотт заметил , что на рюмке появилась царапина, но он всё-равно был счастлив , что рюмка Нептуна снова у него.
Лотт впервые, более чем за год, спокойно и крепко уснул. А когда проснулся и взглянул на рюмку, то заметил, что в ней появилось несколько капель воды.
Азартный Лотт не удержался, взлетел над Землёй и выплеснул содержимое рюмки на землю. А вечером, в День всех влюблённых, он услышал как говорил Амур
-Странно, но по моим подсчётам, сердца влюблённым поразило на 10 стрел больше чем я выпустил.
Проходило время. У людей много праздников, и день врача, и день детей, и день пожилых людей, и день животных, и день рек, и день птиц и десятки других праздников. Олимпийские боги в те дни делали подарки людям, животным, природе. И Лотт не раз слышал как говорили Аполлон, Артемида, другие боги, что в какой то из праздников было осчастливлено больше людей, животных, чем по их подсчётам должно бы случиться и цифра которая называлась богами была – на 10 больше.
А ведь в рюмке со щербинкой каждое утро появлялось ровно 10 капель воды. И каждый день Лотт взлетал над землёй и выливал содержимое рюмки на людей, животных.
Лотт дождался праздника Дня Океанов, но в рюмке как обычно появилось лишь 10 капель воды.
Лотт снова поднялся над землёй и выплеснул содержимое рюмки на людей, а затем подался к Нептуну.
Нептун был не рад видеть Лота, но выслушал его, а Лотт показал Нептуну =раненную= рюмку и сказал, что в ней теперь появляется ежедневно вода, но всего по 10 капель. Лотт сказал Нептуну, что в год это 3660 капель, и он уже год поливает ежедневно людей теми каплями И что у этих капель свои чары. В день праздников они действуют как помощь другим богам, которые поздравляют людей и природу. А если у людей нет праздника в какой то из дней, то каждая из 10 капель, выплеснутая из рюмки, всё равно попадает по назначению и дарит счастье тому на кого упала.
-Твой азарт не приведёт к утере чудо-рюмки и во второй раз?- спросил Нептун.
-Обещаю нет!- ответил Лотт.
И Нептун простил Лота и снова принял его к себе на службу, доверив ему чудо-рюмку с чудодейственной влагой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836879
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 29.05.2019
Ваше благородие,
Госпожа Анюта.
Мечта сбылась сегодня,
Судьба ко мне не люта.
Я вас увидел снова
И все беды прочь.
Скажите мне хоть слово,
Сердце вас слышать хочет.
Ваше благородие,
Госпожа Анюта.
Страсти полноводие
Меня влечёт к вам жутко.
Но вы всё молчите,
Улыбка на устах.
Хоть слово мне скажите-
-Да, - Нет, иль просто – Ах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836747
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 28.05.2019
Ваше благородие,
Госпожа Светлана.
Увидел вас сегодня,
Словно испил бальзама.
Ваш вид – поэта слово,
Вы мой дивный сон.
Вот вас увидел снова
И снова опьянён.
Ваше благородие,
Госпожа Светлана.
Вам бы алмазы модные
И с шампанским ванну.
Вы от меня примите
Розочку-цветок
И молвят все на свете
- Счастливый паренёк!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836746
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 28.05.2019
Ваше благородие,
Госпожа Татьяна.
Вы видом превосходная,
Мила вы и желанна.
На вас гляжу я страстно,
Очи полны любви.
Мечта,- вас видеть часто,
С вами прекрасней дни.
Ваше благородие,
Госпожа Татьяна,
Вы как всегда сегодня
Прелестны несказанно.
Вы только мне скажите,
Отдам всё чем богат,
Лишь бы наши жизни
Скрепил в ЗАГСе бюрократ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836698
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 27.05.2019
Всегда дон Боря опрятен, чист.
Он в быту перфекционист .
Дон Боря,
Будь хиппи.
Десертной вилкой он ест десерт.
Особая вилка если омлет.
Дон Боря,
Будь хиппи.
Дон Боря, дон Боря, чуть хиппи ты будь.
Манеры дона ты позабудь.
Дон Боря.
Дон Боря
Ты не куришь, но закури
Марихуанка счастье дарИт.
Будь хиппи,
Дон Боря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836629
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 27.05.2019
ЕСЛИ ГОВОРЯТ, ЧТО ДЕНЬГИ НА ВЕТЕР,
ТО НАСКОЛЬКО ЖЕ ВЕТЕР БОГАТ!
Фидель был в печали. Он сидел на берегу моря, курил дорогую сигару и пил старинный джин. Рядом, в море, стояли яхты, некоторые были великолепны. До сегодня одна из таких великолепных яхт принадлежала ему. Но он был разорён и всё его богатство были последняя сигара и дорогой джин.
К Фиделю подошёл мужчина. Был он не молод, но крепкий на вид
- Оставишь мне эту бутылочку? – спросил незнакомец у Фиделя.
- Вы не похожи на сборщика стеклотары – ответил Фидель.
- Да. Одна из яхт в бухте моя. И поверь, одна из лучших яхт. Но мне нужна твоя бутылочка из-под джина. Объясню одним словом – ностальгия.
- Испейте вначале, если не брезгуете – предложил Фидель.
Незнакомец взял бутылку из рук Фиделя и испил из неё.
- Отличный джин- сказал он.
- Это одна из бутылок моей коллекции. У меня забрали всё. Но смилостивились и оставили мне одну бутылку джина и дорогую сигару.
- Идём ко мне на яхту. Может я смогу помочь тебе – предложил незнакомец.
- Интересно как же ? Но я не откажусь – согласился Фидель.
Яхта незнакомца была действительно великолепна, особенно изнутри. Внешне яхта была в современном стиле, а внутри в старинном.
Незнакомец пригласил Фиделя к столу и угостил изысканными блюдами и напитками.
-Не удивляйся – молвил незнакомец – я джин. Я джин-волшебник из бутылки. Я свободный джин и странствую по свету и живу в своё удовольствие. Порой я залезу в бутылку и часы или даже дни нахожусь там. Это и есть моя ностальгия, и твоя бутылочка мне по нраву. А помогу я тебе так. Вот 5 сигар, 5 волшебных сигар. Говорят =деньги на ветер=, или =богатство превратилось в дым=. А ведь мой друг и Ветер, который неслыханно богат, мой друг и Дым, который не беден. Выкуришь одну сигару и дым превратиться в дом. Выкуришь вторую сигару, и Дым в паре с Ветром построят тебе яхту. Выкуришь третью сигару и из дыма появится дорогой автомобиль. А куря 4-ю и 5-ю сигары , ты получишь много золотых монет, которые превратятся из дыма.
Отведав угощения и оставив бутылку джина, Фидель взял коробку с 5-ю сигарами и немного с недоверием сказал на прощание незнакомцу
-Спасибо за сигары. По крайней мере у них отличный аромат.
- Не ошибись с местом, где хочешь, чтоб у тебя построился дом – ответил незнакомец.
Фидель пошёл вдоль берега и одно из мест у моря ему понравилось. Он закурил сигару, подаренную незнакомцем. И был удивлён. При каждом выдохе дыма от сигары, дым выстраивался в рисунок дома. И когда сигара была выкурена , а 3-Д рисунок завершён, то на берегу моря в чудесном месте появился новый, прекрасный 2-ухэтажный дом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836564
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 26.05.2019
Кто был больше прав в войне между двумя соседними государствами уже и никто не вспоминал. Но боевые действия прекратились, а в государстве В в плену остался человек из государства А.
Поселили того человека на окраине города у горы. Это было пустынное место и пленника браво охранялся от побега. Человеку было не велено выходить за определённые пределы местности и ему было сказано, что если он хорошо будет выращивать картошку, то его наверняка освободят из плена.
Недалеко от горы, у домика где жил пленник обосновали пункт по приёму металлолома. Сборщик и приёмщик металлолома был единственным человеком, с которым общался пленный и на это общение власти города закрывали глаза.
А пленный был умелым кузнецом, известным как в государствах А и В, так и за их пределами.
Пленный мастер тайно оборудовал себе кузницу и ковал цветки, в чём он был особенно умел. Метал для творения цветков мастер воровал у сборщика металлолома, так как договориться, что тот даст ему метал или обменяет на картофель было бесполезно.
И тут начались странные вещи. Сборщик металлолома говорил с мастером только о картофеле, который должен выращивать мастер и возможно мастера освободят и отпустят домой если выращенный им картофель будет особенно хорош. Сборщик металлолома никогда не упрекал мастера, что тот возможно ворует у него металл, а среди металлолома в последнее время , можно было найти и бронзу, и серебро и даже золото.
У мастера его изделия изымали стражники при обысках. Порой мастера наказывали плетью, но стражники никогда не удивлялись и не ругали дивные цветки из металла сделанные мастером, так как будто их и не находили, их и не было. Стражники не вспоминали в своих речах маленькую кузню, сделанную мастером, а речь их шла только об умении выращивать картофель пленником.
Но порой мастеру приносили и вкусный хлеб , и вино, и другую хорошую еду. Но об изъятых цветках ни слова, о возможном воровстве металла порой и драгоценного на металлосвалке- и речи, о кузне не вспоминали, речь шла только об улучшении качества картофеля и возможном освобождении мастера благодаря картофелю.
Проходили годы…, происходило всё то же самое,- проводились обыски, цветки из бронзы, железа и золота изымались и о них ни слова. Если и ругали или хвалили мастера то только за картофель.
Мастер был обозлён. И он начал делать цветки с секретами. Цветки были хороши, но неправильное движение смотрящего и из цветка вылетал шип, лепесток или просто остриё которые должны были ранить того, кто коснулся цветка.
Мастер всё чаще становился бит. А объяснённой причиной побоев был всё тот же картофель.
Но однажды к мастеру забрела женщина. И осталась с ним. И мастеру стало веселей. Власти города закрыли глаза на её пребывание вместе с пленным мастером. Но и эта женщина говорила только о картофеле, что его нужно научиться выращивать ещё лучше.
Мастер понял, что его пара, просто напросто подосланная прислужница городских властей страны В. А тут у них и сын родился. Мать с детских лет говорила и сыну об их главной задаче,- научиться получше выращивать картофель.
Стражники, сборщик металлолома так же говорили только о картофеле мальчику. Мальчик требовал от отца направить все свои силы и старания на улучшение производства картофеля и тогда его, отца и мать освободят. И отец не знал как ему быть, как объяснить сыну, что главное это цветы из металла, которые он делает, что мать- слуга государства В, что речь о прекрасном картофеле это обман.
Порой стражники избивали и его и сына, и сын был обижен на отца, что тот вырастил плохой картофель. А отец понимал, что остриё его цветка попало в цель.
Отец ради сына, чтобы не избивали его, начал делать цветки без ловушек. И сын всё чаще подбегал к отцу и радостно говорил
-Сегодня меня стражники похвалили за наш картофель! Возможно нас всех троих скоро отпустят из плена.
Отец обнимал сына и говорил - Я рад этому.
А самому хотелось плакать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836506
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 26.05.2019
Зайцы были в ужасе от звуков, которые были произнесены совсем рядом! Эти звуки привели их в шок, надо было убегать, но бежать было некуда. Тот кто произнёс эти звуки стоял рядом с ними, преграждая им путь к побегу, и было не понятно, как он так неслышно подобрался к ним так близко. Произнесённые звуки были ужасными, но суть их не угрожающая. Рядом со стаей зайцев стоял волк и он сказал
- Зайцы, я могу вам помочь.
Волк мог поймать одного из зайцев и съесть, но он этого не делал, а продолжал говорить.
-Зайцы, там деревня, а в огородах капуста, морковка. Кушайте там, а я вас оберегу от человека.
Зайцы дрожали от страха и волк это видел.
-Зайцы, я говорю вам дело. Идите к огородам, кушайте полезное и вкусное, а я вас оберегу.
Зайцы не переставали дрожать от страха, что перед ними волк и от ужасных звуков, которые он произносит.
-Зайцы, я ухожу, а вы завтра начинайте ходить по огородах, а я вас буду охранять от людей.
И волк ушёл.
И волк действительно ушёл не тронув, не загрыз ни одного из зайцев, которые были перед ним, как на блюдце.
Волк ушёл. Прошло время , зайцы успокоились и начали обсуждать происшедший с ними ужас.
Обсуждали долго. Были голоса за и против чтобы послушаться волка.
Но предложение от него было очень соблазнительным, а морковка и капуста в огородах очень вкусные. И зайцы решили послушать этого странного волка.
А у волка что было на уме. Он заметил, что зайцы которые кушают лучше и больше, - вкуснее. А вкусные зайцы ему конечно, больше нравились. И он решил откормить зайцев морковкой и капустой , а затем съесть зайцев. Но зайцы этого не знали. Они думали, что этот волк не такой как все, а странный волк.
Когда на следующий день волк снова подкрался к ним незаметно и предложил зайцам идти к огородам, и снова не сожрал никого из заячьей семейки, то зайцы с уверенностью послушали волка и пошли к огородам.
На огородах зайцы пировали. Капуста и морковка были вкусны, просто объедение. А волк лежал себе рядом, наблюдал как зайцы едят и посматривал не появится ли человек, хозяин огородов. Как только появлялся человек, хозяин огорода, чтобы прогнать зайцев, волк выскакивал перед ним и человек убегал.
Зайцы полностью начали доверять странному волку. Перестали его боятся.
Но когда урожай морковки и капусты был собран человеком, то волк съел всё семейство зайцев. Зайцы действительно стали вкуснее и волк был рад за себя.
С новым урожаем капусты и морковки волк нашёл новое семейство зайцев. И история повторилась. Для перепуганных зайцев волк вначале стал странным волком, а затем и защитником для хорошего питания.
Но и у человека появилось странное оружие. Стрела из этого оружия убила одного из зайцев и задела волку бок, оставив кровавый след. Оружие издавало сильный хлопок и волк понял, что оно убийственное.
Волк стал опасаться за свою жизнь. Он не раз наблюдал, как человек выращивает капусту и морковку. У человека была дивная палка, делал он ею ямки и бросал в них семена. И из тех семян вырастали большие плоды капусты и моркови, прямо как дерево дуб в лесу вырастал из жёлудя.
Опасения за свою жизнь, заставили волка сменить тактику в выращивании вкусных зайцев-обедов. Он понимал что ему прибавится забот и трудностей, но жизнь дороже и вкусных зайцев хочется.
Вскоре у одного из крестьян пропали семена капусты и моркови, да ещё и лопата в придачу. Крестьянин мог подумать в содеянном на кого угодно из соседей-людей, но только не на волка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836494
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 25.05.2019
Произошли эти события в будущем, когда роботы почти ничем не отличались от людей.
Профессор Роман спросил у своего робота Роберта
-Почему ты не заведёшь себе девушку?
-Мне больше нравятся люди чем роботы – ответил Роберт.
Роман рассмеялся.
- А ты знаешь когда было первое воспоминание о роботах?
- Нет – ответил Роберт.
- Да. Роботы сейчас способны на многое больше чем люди. А на моё мнение первое воспоминание о роботах был рассказ о Галатее. В нём говорилось о художнике, который создал скульптуру и влюбился в неё. В скульптуру вдохнули жизнь и она стала как человек. В тебя, можно сказать, так же вдохнули жизнь, Роберт. В том рассказе художник влюбился в неодушевлённое создание, а ты вот больше любишь людей.
Слова профессора заставили призадуматься Роберта. Он решил воссоздать для себя человека-девушку. А способности роботов те времена, как уже говорилось, были много выше человеческих. И Роберт начал думать из какой живой породы ему создать человека.
Он оттолкнулся от мысли, что всё живое на Земле имеет схожесть, и люди, и животные, и растения. И Роберту таки удалось создать девушку-человека скрестив цветок роза и плод ореха. Роза- это красота, как полагал Роберт, а орех- ум и сила. И девушка вышла прекрасна. Но Роберт не придавался со своим созданием плотским утехам. Потому что он воспринимал прекрасную Рону как свою дочь.
(ROse-роза,+ NUt- орех = РОНА )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836442
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 25.05.2019