| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
І кожен наступний лайк приречений бути чужим
і кожний вхідний дзвінок - не твоїм.
Кожне чуже ім'я звучатиме не так як ти
і кожне моє забуття - не втопить мене в собі.
Кожний хто поруч - не ти,
кожна хто "разом" - не я
І поруч завжди не ті
і в руці зовсім чужа рука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014
-А наші з тобою стосунки,
вони зі смаком кохання
-Тихо, давай без шуму,
я виповню твої прохання
|а ти все псуєш, вхід-вихід, затягнися, тебе відпустить|
-А може потрібно прямо у очі
всі ті слова, що казав серед ночі
і ти говорила:
"лежачих не б'ють, не згадаєш?".
А сама добиваєш.
Дозволено все, що не заборонено
і я не знаю, чи мені дозволено?
-Можеш зателефонувати другу,
і не говорити без адвоката.
ти кат мій,
а я без вагання твоє покаяння.
-Бачиш цей проблиск романтики?
а слів недосказаних відчуваєш запах?
- Ти сказав забагато, ти налив по вінця.
Ти п'яний, коханий.
А я твоя вбивця.
|давай поіснуємо разом, без тебе гірше|
Без тебе даремно, без тебе не справжнє,
але день мій звичайний - повнісінький вражень.
-То тобі здається.
Повертайся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014
Я дуже затомлена, залита
І дуже невдалою комусь запам'яталася
Я надто просила, спочатку тікала, а далі гналася.
У тобі вбилася, тобою напилася
і так по-дурному зламалася.
Ми дуже вчасні, такі напружені
і здається, віримо в нашу вічність.
Ми, обов'язково будем засуджені
Для когось вбивці, на когось - вічні мисливці.
Полюєш завжди на своє щастя.
А ловиш горе в чужому полі.
На лаві підсудних - суддів доволі,
А судять - вбивці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2014
|Твоя любов була ненормальною,
ти навіть не кохала мене,
ти просто хотіла знати, чи так само сильно я кохаю тебе.
Правильно розставляй акценти, дівчинко.
Треба відразу і назавжди,
щоб ніхто не звикав|.
Я люблю твоє море
і вже не можу бути другою.
Секунда в секунду, для когось це буде горе.
А у нас за лаштунками
тссс
щастя. Хоча і хворе.
Горе? Я писала про горе,
і топилася в твоєму чаї,
і писала про твої порти,
і топилася в холодній весні.
тсссс
у нас тут сонце. І море.
Хоча і хворе.
У нас тут вітри.
Відчуваєш? Солоні, як твої думки.
Треба щоб раз, і назавжди.
тссс
У нас тут щастя, хоча і хворе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2014
І якщо ти згадаєш, то не забувай.
Тобі розкладуть карти,
дівчина розкаже про туманність твоїх шляхів, загрубілими пальцями перебере атласи, маршрути твого занепаду.
Розкурить лампадку, і намастить маслом твої запущені порізи, загоїть твої розгоєні рани.
Десь це мало статися, твоя зневіра покриває мене такою надзвичайною кригою. У Варшаві, скоріше за все, дощ. А у нас тут вірші. Можливо потеплішає.
Десь тихо задзвенить телефон. Це за тобою, о такій годині мені вже давно ніхто не телефонує.
І тебе, скоріше за все, покличуть. А ти, скоріше за все, підеш.
Вітер, здається, півчнічно - західний. У котів на душі - люди. А у людей, зазвичай, немає душі.
У Варшаві, скоріше за все, дощ. А у нас тут атмосферні опади.
Наші годинники як завжди розходяться,
але залишаються спогади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2014
У мене буде кіт з різними очима.
Зелене буде дивитися на сонце, а блакитне – на тебе.
Він приноситиме мені вранці каву, і крізь небо муркотітиме,
мовби то, на дворі сезон самогубців, а ти ще не вийшла у вікно у пошуках себе.
Мій кіт буде теплим, терпким.
Буде мружити око, і крізь вуха пропускати мої секрети.
На те він і кіт, щоб за мною виходити в небо.
На те він і кіт, щоб закриватися в собі від мене.
У мого кота будуть свої поети,
мої вірші він навряд чи читатиме,
У його шафі буду його власні скелети.
І на мене він ніколи не чекатиме,
А я як завжди буду запізнюватися.
У мого кота будуть свої прикмети,
його сонети будуть не мені.
Я буду дізнаватися усі його секрети,
і чистити його монети від іржі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2014
І коли останній поет зіп'ється,
і нарешті знайде свою музу,
мій світ, скоріше за все, звихнеться,
а дорога зав'яжеться на вузол.
Поет знайде собі будинок,
заведе сім'ю, і не вітатиметься з місцевими безпритульними,
його речі на них будуть уже завеликі,
а дороги до них — безлюдними.
Поет перестане читати вірші повіям,
годувати котів, і колишніх коханок.
Його вірші стануть надскладними,
для п'яних читань і нічних лихоманок.
Поет, скоріше за все, зіп'ється.
Відпустить музу, залишить будинок.
Поет забуде свої сонети,
Поет програє свій поєдинок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2014
Як жінки виношують свої плоди,
спілі яблука на базар, продають прозорі чарки
наливають хмільним морякам.
Так і жінка яку я любив
пахла морем і співчуттям.
Заливала мої порти,
Танцювала на гострих ножах.
Моя жінка як і сотні чужих
пахне небом й солона на смак
і незайманість її вітрил
тихо тримає курс до вар'ят.
Як жінки продають відчуття.
відчувають своїх мужчин,
моя жінка як міцний табак
залишає мене ні з чим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2014
У тебе загострення
осінні хронічні хвороби.
У нас за лаштунками - чиїсь світові порти,
ти знаєш, цією осінню нам буде добре,
кожному поокремо,
а, в принципі, чому б і ні.
Ти - патологія моїх осінніх ранків,
моя хвороба, яку я в собі ношу,
у твоїй голові - недоношені, ще теплі світанки.
Рахуй дві осені,
і я, можливо, тобі прощу.
Ти - паталогія моїх нервових памфлетів,
запущена рима моїх віршів,
я чекаю сигналу про порушення моєї безпеки,
а сирена давно вже зірвала свої голоси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2014
Міста мироточать далеко не миром,
світова рана кровить не святою водою,
усі святі цього світу забули замолити наші гріхи
з тобою.
Усі святі цього світу змогли зхрестити людей
з бідою.
У будинках поступово гаснуть теплі лампадки,
вода у річках фарбується далеко не в світло-синій
людські гріхи - тут пахнуть війною
людські тіла віддають полинню.
Дороги занепаду - рівно вистелені.
Святі - грішать, а грішні - радують.
Війна-війною, а світу - світла би
щоб біда пройшла стороною.
Міста мироточать далеко не миром.
Стежки пустель залиті чужою виною.
Десь там стріляють,
а світу - світла би
і всі святі замолять наші гріхи
з тобою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2014