| Сторінки (1/77): | « | 1 | » |
Одесса - ты не забыта!
Мы помним Одесское горе
Российскою кровью умыта
Жемчужина Черного моря.
И знайте, как ни странно
Суть слов написанных выше
Меняют лишь телеэкраны
Тех стран, где подобное слышат
В России, к примеру, траур
Ведь ихних убили граждан,
Ещё украинских пару -
Сепаратистов продажных
А вот в Украине, к примеру,
В этот день столкновений
Одесса пробила фанеру
Всем сепарским руссо движеньям.
По этому да, не забыта
Что люди погибли- горе
Охота на русских открыта
На всех кто пришёл к нам с кровью.
И я заявляю открыто
Чиновникам и для прессы
Поставьте ребятам стелу!
Для тех, кто спасал Одессу!
03.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2022
Ми перші 5 потужно, сильно відбивались!
Стояли стійко - ледь витримував бетон!
Ми у степах і асамблеях - захищались!
Ми били ворога, що перейшов кордон!
Ми перші 5, усі разом, завжди збирались!
Із духу й плоті ми створили вам заслон!
Ви по морях і на курорти лиш катались,
НечуючИ гарматний постріл за вікном!
І ось тепер, на шостий рік - ви посміхались,
кидали бЮлетні під хриплий баритон.
Відкривши тил, тим, ми, від кого захищались.
Ми ж вам кричали - НІ, у серця мегафон!
І ось тепер, на шостий рік - лише за місяць!
Лише за місяць - наплювавши на Закон,
Забули ви, про вбитих там, тринадцять тисяч,
Про тих, хто вистояв - не вистояв бетон!
Ми перші 5 потужно, сильно відбивались!
І нам не соромно, як бились ми разом!
А в вас за місяць тихо очі опускались,
від того сорому що твориться кругом...
4 липня 2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020
Віходять воїни із займаних позицій,
Війська відходять залишаючи міста!
Скажи Гаранте це хіба не ницо?!
Життя віддали хлопці задармА?
«Машини стоп! Шикуйся біля борту!
На огляд зброю» - тихо пролуна
Від командира нашої піхоти,
Що важко, з боєм, брав всі ці міста…
Ідуть війська, позаду людей долі.
Ми йдемо в тил - позиції здали.
І знають всі, ще було море крові
За ці міста, які ми віддали.
Чи зна Гарант, як смерть нас обирає,
Як стигне кров, що вбрав у себе у льон?
Та звідки там… Про все це добре знає,
Мотопіхотний 37-й батальйон:
Андрій Лемейко, Гєна Замотаєв,
Роман Карась, Самойлович Максим,
Щербак Дмитро – ми вас всіх пам’ятаєм,
Роман Швачко – загиблий побратим…
І знають всі, що скоро повертатись,
Зубами в ґрунт врзіатись будем знов!
Нових загиблих знову нам ховати,
Ладнати «помилку», через солдатську кров.
1 листопада 2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020
"Два дні тиші у нас" - із трибуни у Ризі лунає.
"Два дні тиші у нас, через п'ять ми почнемо відвід".
А у "тишу - тишенну", безжально солдатів вбивають.
І плануючи відступ, говорять про вдалий підхід.
"Два дні тиші у нас", а чомусь помирають найкращі...
"Два дні тиші у нас", а у вирій летять журавлі.
З ними душі летять і від цього сьогодні найважче,
Проводжати своїх в небеса із цієї землі...
"Два дні тиші у нас", а донька залишилась без мами...
"Два дні тиші у нас" і без батька залишився син!
Душу й тіло своє, Ви поклали на захист держави.
І в цей День у МО в двічі більше лунатиме дзвін...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2019
Ти вже дідусь, не звично, як на мене…
Для нас і для онуків – кладязь знань.
І осінь обнуляє все зелене,
Це шлях до нових мрій та починань.
Твоє волосся вкрилось сивиною,
Твої літа були лише для нас!
А осінь добавляє роки знову,
В потужну міцність духу – без прикрас.
Нехай проходять миті і моменти,
Ми пам’ятаєм кожний, кожний з них!
Тебе вітають друзі й опоненти.
Зі святом, наш сімейний оберіг!
24.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2019
Спустився якось Бог на землю,
Хтів глянуть , шо там за діла.
А тут двіжуха пре непевна -
Серед церков бізнес-війна!
Хрестить - 400 у касу!
За свічку - видай 70.
Висять на дверях храмів прайси
Й баби молитви голосять!
Церкви працюють наче офіс -
З восьми і рівно до п‘яти.
Попи на мерсах - *** нонсенс,
Мирянам кажуть дань нести!
Несуть! Несуть ще й матюкають,
Всіх хто противиться давать:
Ані традіциіі нарушают -
Со своєй свєчкай, тваю мать!
Сів Бог на лавку, біля храму,
Почухав сиву сивину,
Забив косяк шального плану (!)
(Він Бог - дозволено йому).
Й промовив: «що ж ви божі діти,
Чи не навчив я вас читать?
Де в Біблії рядки про свІчки,
Чи є про ціни, вашу ж мать?
Чи може я казав про храми?
Чи про ікони Слово є?
Чи є про Мій звязок з попами?
Ви хоч читали те - Моє?»
Посидів, дещо зажурився
(Та не надовго - гарний план).
Махнув рукою, оживився
І затопив все океан.
А потім знову динозаври,
Макако-люди, письмена
Й надія, що вже цього разу
Спрацює спроба 32.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2019
- Ну шо там твої? Як у пеклі дєлішкі?
- Там нудно, я зараз на ржаку іду.
- Щось нове? Веселі ж твої підопічні.
- Та це просто жесть, ходім покажу.
Он бачиш, мої на «каєнах» помчали
До інших моїх, на Всєлєнську стрєлу?
Он, вірний мені, гебе- маршал Гундяєв,
Всіх труїть сьогодні - подяка йому!
- Послухай, не треба. Велю - не травити.
- Ну добре, не будем, бо зірвем концерт.
Хто ж буде за Тебе тоді говорити
І гроші збирати, освячуя хрест.
- А шо за стрєла? Чого стільки мороки?
- Ти гоніш? То ж Томос рішає братва!
- А що то той Томос, якась важна нота?
- Це книжка про всякі законні дєла.
- То всі ці шамани ще й мають Закони?
- Канєшна, канєшна! І гори молитв,
Щоб плакали більше на стінах ікони,
І гроші миряни до церкви несли.
- Кому ж ці молитви? До тебе чи просто?
- До Тебе Творець, все во імя Твоє!
Ти он придивись на коштовні намиста: Хрести із розпяттям по пузах їх б‘є!
- То всі ці попи їм про Мене говорять?
- Все так, тільки чинять лиш мОї діла: купують машини, повій собі водять, збирають з народу мільйони бабла,
Розказуїть їм як потрібно молитись,
Кому і в який треба храми ходить,
Освячують зброю, прощають убивцю,
І можуть за Тебе гріхи відпустить!
- Це як це за Мене? Хто дав таке право?
- То ж я і надав, бо Ти сам наказав:
мовляв перевір Сатана їхні нрави,
а тих хто піддався - до пекла відправ.
- Ой, Люцик, не чесно. Не чесно із ними.
Ти геть їх заплутав - чортяцька душа!
- Хай Книгу читають, там є й про машини,
убивства, повій і про кару Христа.
Там є про ікони, попів і блудництво.
- Ану ну бреши, там такого нема.
- Ну звісно ж нема, та їх пофігістство
до пекла, сьогодні, дорого пряма.
Вони ж не читають, їм те не потрібно,
їм Пасха - бухло, Трійця - майські свята.
Їм церква - бабла на шарка напроситься,
попівсько-шаманські обрядні діла.
- То тре шось робить.
- Вони самі все зроблять:
он вже почалася «святая вайна».
За рік один одного всі претрощать
«во імя святих, за Ісуса Христа»!
- Погані дєла та шо тут поробиш,
Я ж їм все доступно в Письмі прописав:
«прощай, примирись, ти ж Людина - побореш!» ...
чи очі не бачать, чи мізків нема....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2019
Поезію потрібно надихати -
Я кілька літ уже не пИшу про любов.
Все більше про війну і про гармати
Та про пролиту українську кров.
Ви кажете, що ви космополіти,
Ви глобалісти і там ще якась байда.
А я кажу що ви лише є гниди,
Бо в дім не ваш прийшла клята війна.
27.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2019
На тебе чекають вночі і у ранці...
Від тебе залежить яким буде день.
Ти наша надія - ми всі твої бранці.
Ти поштовх до праці, до різних натхнень.
Ти душі збираєш неначе диявол,
Поганих, хороших - везеш вдалечінь.
І хтось тебе сварить, доволі пискляво,
А хтось вихваляє за якістю вмінь.
На тебе завжди у народу є попит.
До тебе хутчіш ніж до церкви біжать.
Не буде тебе - катастрофа і клопіт!
І ти намагаєшся всіх нас вміщать.
Ти можеш сваритись, дивитись лукаво,
А ще посміхатись із наших надій.
На кожній зупинці ти дивишся вправо,
Щоб влізло побільше - маршрутчик Андрій.
)))))))
20.11.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2019
Живуть, харчуються, ростять
Своїх дітей в вольній неволі.
А ті ростуть й своїх вже вчать,
Що жити краще їм без долі.
Не треба мова, в прірву стяг!
І не важлива правда діда.
За гроші будуть проклинать
Своїх батьків, а ще сусідів.
Не треба віра - є ярмо!
Воно солодке й зручно гнеться.
А хто посвятить - всеодно!
Чим ближче храм, тим легше йдеться.
За побут душу продадуть!
І за калим не хочуть знати,
Що діда з бабой брудом льють
Задарма ті, хто лізуть в хату.
01.02.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839176
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.06.2019
Додолу ліг, кудлатий перший сніг.
Краса яскрава поле засипає.
І засипати, мій напарник ліг,
Він автомат, мов жінку обіймає.
Горить вогонь, як нашії серця,
Він наш бліндаж і душі зігріває.
Молитва йде, у небо - праотцям,
Яку напарник перед сном читає.
Тріщить мороз і кулемет тріщить,
Десь вдалині, у ритм із пулсьом грає.
Дрижить нога - він у вісні біжить,
До свого тину, де батьки стрічають.
А сніг іде, так жваво мерехтить -
Ворожі тропи хутко замітає.
А справа він, все лежачи біжить.
Так кожен сон - у рідний край літає.
22.11.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839175
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.06.2019
Хвилина, дві й пішов пекельний вальс,
Нас з мінометів ворог накриває!
«Баттман тандю» і рІзкий реверанс,
Де з «кроком Па» - позицію міняєм.
Хлопок! Ривок! Незграбний пірует!
Нам «кабанами» щільно насипають!
Та ось на сцену вийшов наш дует -
Гримить арта - і ворог притихає...
У ритмі 3/4 йде небезпечна гра!
Нас накривають міни -
У відповідь арта!
У ритмі 3/4 з російським двійним Па,
Вогонь по Україні веде клята орда!
Артилерійський вальс - все дуже точно!
Це вам не хаотичний «рускій пляс»!
Снаряд ховає ворога заочно,
Ще до прильоту - списує «в заквас»!
Затихло все, нечутно навіть вітру.
Мовчать пташки - тримає тиша такт.
Ми пидіймаєм голови привітно
І знаєм - не кінець, це лиш антракт...
У ритмі 3/4 йде небезпечна гра!
Нас накривають міни
У відповідь - арта!
У ритмі 3/4 з російським двійним Па,
Вогонь по Україні веде клята орда!
23.11.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837971
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.06.2019
Вже давно не летить,
Не летить бите скло з мирних вікон.
І не має новин про захоплені нОві міста.
Маріуполь живе,
Навкруги лиш розмов про тарифи.
Вже не валить у Східний, ворожа російська арта.
Не ховаються вже,
За спідницями ті, хто не хоче.
Військомати давно, не тривожать країни міста.
І новини про Схід,
Ми вже слухаєм так неохоче,
Наче це не про нас, нам говорять ведучих вуста.
Нам всім мир подавай!
Щоб негайно, щоб зараз, щоб швидко!
Бо зморились всі ті, хто 5 років
в ФБ воював.
Нам всім мир подавай!
Й не важливо, що досі ще хитко!
Що лежать тисячі, хто за тишу цю
Душу поклав
Вже давно не летить,
Не летить бите скло з мирних вікон!
І народ гомонить про поїздки у різні міста.
І на армію вже,
Вже давно не скидаються діти!
Побутові проблеми, здебільшого мовлять вуста.
Там дороги нема,
Там ліхтар мерехтить дуже хитко,
А у тому селі не фарбована лавка стара!
Нам давайте того,
Хто відчинить для ворога фіртку !
Хто під оплески скаже: звиняйте, держави нема!
Нам всім мир подавай!
Щоб негайно, щоб зараз, щоб швидко!
Бо зморились всі ті, хто 5 років
в ФБ воював.
Нам всім мир подавай!
Й не важливо, що досі ще хитко!
Що лежать тисячі, хто за тишу цю
Душу поклав
В. Царенко
07.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2019
А як клеймили ми, о як його клеймили!
Сусід-азовець казав в очі - ти слабак!
Всьому будинку він давно уже немилий!
І серце кожен раз зстискалось від атак!
Бабки на лавці, кожен раз його корили,
Плювали в спину, доки зріже горизонт,
Що не воює він за рідну Батьківщину,
Як всі сусіди, що пішли самі на фронт!
Що не пішов у час лихий до військкомату
І не бажав іти, тоді,у добробат,
Що боягуз - ховаєтьсЯ лише за матір,
Не патріот, а може й самий ватний гад!
Так день у день, з роботи на роботу.
І скоса дивляться його товариші,
Які три роки провели в сирих окопах,
Що повернулися з пораненням душі.
Лише у вересні під час «свого» застілля,
Коли в гранчак пірне черговая медаль,
Він разом з друзями, у нарисі похмілля,
Згадають миті що таємні є, нажаль...
20.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2019
Знов вересень надворі хазяйнує
І жовтень підійде вже днів за шість
І на подвірї нашім мить святкують
Родинне коло й рідні зібрались!
Стіл гарний та чогось таки бракує
Ми підіймаєм келихи у вись
Бо День народження своє святкує
В душі юнак, що сивиной обріс.
Здіймайте келихи у гору та підійміться у весь зріст,
Бо серед нас, у нашім колі є той що сивиной обріс!
Є той що збудував будинок, трима господу, сина ма!
І доньку викохав з любов‘ю, той що родину обійма!
За шість днів жовтень- осінь пеленгує,
Який за цим столом буде як гість!
Роки летять та вас це не турбує
Увесь ваш шлях - родина, єдність, міць!
Безпечність наша, вас завжди турбує.
Турбують вчинки й чесність наших лиць!
Порада ваша нас завжди рятує
Ви з матірю за нас лиш мо́лились!
Здійміть у гору повні чаши, нехай лунає що є міць,
Три слова: Батько - гордість наша!
Ти наш сімейний оберіг!
Лиш ти один у трудну пору,
Разом з матусею тримав,
В падінні, нас, штовхав у гору, цінну пораду дарував!
Здіймайте келихи у гору та підійміться у весь зріст,
Бо серед нас, у нашім колі є той що сивиной обріс!
Є той що збудував будинок, трима господу, сина ма!
І доньку викохав з любов‘ю, той що родину обійма!
24.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2019
Немножко ненависти в ленту
я вам сегодня напишу.
Да я бездушен, да агент я
И от Госдепа здесь грешу!
Пополнив списки поражений -
Старинный "туполев" упал.
На нем летели все плебеи,
Кто власть рашистов прославлял!
Ну вот, к примеру журналисты
Одноименного "Звезда",
Так воспевали террористов,
Хвалив их технику всегда!
Мол, вот Россия встав с колений
Имеет самый новый танк!
Самых последних поколений
Наш самолет Т-50!
Но есть смешная незадача -
она полмира веселит...
Ушел под воду тот сарайчик,
Что 30 лет уже каптит...
Людей бомбить, взрывать больницы
На это денег миллион,
А вот с гражданскими возиться
Это Кремлевским не по чем...
И так всегда, с времен Союза -
Что ново есть, то под замок.
Людишек новых, бабы в пузе
Еще пополнят наш Совок...
Но также, кроме вероломства
кровью омытого Кремля
Растет совковое потомство
В 4-й рейх мечтой глядя....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708946
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2016
Немає неба... Є непривітною Весна...
Сумні обличчя... Десь позникала вся краса...
Немає літа... Вірніше є, та не булО...
Й сміються діти, неначе ворогу на зло!
Сусід заклятий... Ходить хазяїном у нас...
Гримлять гармати... І на вустах у всіх Донбасс...
Росія рускіх, прийшла підримати в Майдан
Яких селила в хатах розстріляних селян...
А ти пригадай ті 30- ті роки,
Як в селах Донбасу червоні гуляли.
Як гнали в Сибір, нас більшовики,
Хто хліб захищав, тих у спину стріляли...
А ти пригадай новоприбувший люд...
Десятками тисяч в хатах їх селили...
Ніхто не питав в чий заїхав здобуд!
І знали вони, що хазяїна вбили!
Нарешті ясно... Нарешті стало на місця...
Чиїх нащадків пригріла ця Свята земля!
Кому в Росію, а хто залишиться у нас!
За Україну! І за скривавлений Донбас!
Розкриті очі! Всім зрозуміла суть проблем!
Сльози дівочі для вас підуть із куль дощем!
Ще Русь Святая ординцям домом не була!
А що пригріла... Така вона - моя земля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703984
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.12.2016
Опять читаю: "Хитрый Запад",
"Россия - миротворец планеты"
На пабликах и на плакатах
и даже на детских конфетах...
И "негры опять виноваты,
что грязно в подьездах, уборных".
Что укры их всех кличат "ватою"!
"Продажные укры... укропы"
И "укры не понимают,
что это Госдеп и Америка",
"ущербные не принимают,
что братья мы" - вообщем истерика!
И желают в ответ коментарий,
Можна с матом, но все ж получить.
Хорошо, мы опустим баталии,
И про Запад начнем говорить:
"Это ж Запад приперся с войсками
Отобрав у проматери Крым,
Это ж Запад на танках, бросками
Превратил весь Донбасс в черный дым!
Это ж с Запада Буки и Грады,
Батальоны, и роты солдат
Переходят границу ночами,
пополняя шахтеров - бурят!
Это ж Запад кричит: - Украина!
Нкакя ты бл@дь, не страна!
Мы до Киева на бригантинах!
Мы всех в пепел, мы танками, да!
Так, что слушайте твари с России,
Обосрались на сотни, вы, лет!
Теперь каждый, в душе, украинец,
на кого вы надели браслет!
В каждом доме, поверьте, отныне,
Где ростет молодая семья
Будут все не навидеть Россию,
За убийства и зверства Кремля!
Каждый мальчик, теперь, что родится
будет знать, что Россия - враг!
Я сейчас не об одних украинцах,
Я о всех, где бывал ваш флаг!
О грузинах, чеченцах, абхазах,
осетинах, армянах, литовцах,
латышах, я о чехах, словаках,
О сирийцах, конечно - готовьтесь!
Ведь, отныне вы стали изгоем!
Мировым, - попрошу заметить!
Не могу пожалать вам большего,
Чем исчезнуть с нашей планеты".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695443
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.10.2016
Снова лазил по ватным сайтам,
признаюсь, ну имею я слабость!
Вся Россия, вдруг, стала солдатом,
даже бабушки пишут гадость.
Они все говорят о кончине -
неминуемой ядерной буче!
Все готовы подохнуть в пучине,
лишь бы Путину было лучше...
Эпидемия бомбоубежищ.
Я серьезно! Постов навалом.
Все уверены в качестве лежбищ,
что им ЖЭК подготовил в подвалах!
Интерестно - копнул по-глубже.
Оказалось, что не спонтанно!
"Пояски затянуть по-туже -
строим бункеры, денег мало".
Вот пожалуйста, ознакомтесь:
http://www.politonline.ru/provocation/22886717.html
Их активно готовят с Июня.
Типа, граждане не беспокойтесь
Вниз сносите, запасы, кастрюли...
Коментарии, что там в постах,
я, пожалуй, писать не буду.
Но отмечу, что смех и жалость
Заставляют убраться от туда.
Вообщем все, как всегда в России -
Все воруют и ждут войны.
Только раньше их тюрьмы косили,
А теперь "мирный атом", увы.
И вы знаете, что я заметил,
почему все спешат воевать?
Вам, конечно, не сразу ответят -
Нужно смелость иметь, что б признать.
Ведь они ничего не теряют!
Ну, а что босяку терять?
А глядишь, на войне награждают.
Повезет - шанс героем, есть, стать.
Ну, вы поняли, как они мыслят?
За душой ни кола, ни двора,
А война нищету эту спишет.
Типа: - Что я? Руины...Война...
Даже больше - война уравняет
всех мажоров и нищих - даст шанс!
Теперь Валька на Ванечку глянет,
ведь все равные - нищенство, класс!!!
Это все уже на подсознании!
Они яро готовы к войне!
Не нужны им судьбы состязания,
нужно что б, как они - все в дерьме.
Идиоты наивные верят,
что мажоры пойдут воевать
и они им в окопах припомнят,
как Land Cruiserом, тварь, управлять!
Как девченок водить по барам,
покупать дорогие цветы!
Как по Турциям и по Канарам,
розсекать с королевой мечты!
Это все им в окопах припомнить,
дать по морде, в конце, обплевать!
И, по форме, девчатам напомнить,
как же будет он их защищать!
Имбицилы. Ну, что добавить?
Не стремяться розбагатеть.
Им бы всех оболгать, обгадить
Что бы рядом в дерьме сидеть!
Но, при этом, они все здравы.
Добровольно и в первый ряд
на войну их, увы, не отправить!
Непременно, что б в военкомат!
Что б ответственность полностю сняли.
Типа:" шо я? Повестка пришла!"
Ну, а дальше: "За вас воевали!
Где квартира, машина, земля?".
Я не знаю когда схлеснутся
Власть Орла и бухой Медведь,
Но в России уже не дождутся
Опустится под зЕмную твердь.
Под землей хорошо, там тихо.
Никаких тебе в жизни проблем.
Никаких иппотек и кредитов,
Хавка шарова, и каждый день.
Все ровны - нет богатых и бедных,
лишь подземные нищие есть.
И для них эта жизнь богемна,
Поскорей бы в подвал залесть.
Это мысли жывущих за МКАДом,
Есть такие же и в Москве.
Только, право, жалеть их не надо!
Ихний выбор, ведь - жить в нищете!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695402
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2016
Умом Россию не понять,
Она с умом не совместима!
Где столько нищих, зарывать
Продукты - так неоценимо!
Столько ресуров добывать,
И быть ободраной, но гордой!
Воров царями называть
Это так низко и позорно!
Газ всему миру продавать,
Но не иметь трубы в деревнях.
В Европу ездить отдыхать,
Но запрещать для населения.
Святить стволы, что б убивать,
Но говорить о русских скрепах!
По хромосоме добавлять,
И лгать своим о лжеуспехах!
Быть патриотом до краев,
Винить во всем чужие страны,
Все воровать под крик: МОЕ!
Это Россия, как не странно...
Убить, взорвать, украсть, ограбить,
Похитить, выкрасть, черт- кумир!
Присвоить, лгать, безчинно править
Это два слова - русский мир!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2016
"Хотят ли русские войны?"
Нажаль це геть просте питання.
Давно на службі в Сатани
По вбивствах люд веде змагання...
Хоча... Про що я? Де там люд?
Жорстока, п'яна біомаса.
За пляшку водки продадуть,
Там замість посмішок гримаси...
Там хижі самки-матері
Дітей на вбивства відправляють,
Щоб загасити свій кредит
Їх на війну благословляють.
Нема ні страху, ні жалю:
"Іді синок- мочі укропов"
Назад покладений в труну
Приїде "русскій", косоокий.
"Хотят ли русские войни?"
Скажіть, коли було інакше?
Це стиль життя, що не кажи
Та ми поборемо, козаче...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016
Чи чули ви про сльози від безсилля?!
Чи чули ви про сльози від безсилля?!
Не чули, ні?! Коли усе болить!
Коли любого переломиш об коліно,
А тут стоїш й не знаєш що робить...
Коли від тебе зовсім не залежить
Чи буде так... Чи може навпаки...
Коли не знаєш як себе обмежить
Щоб не створити новії гріхи...
Коли надія є та змога геть відсутня,
Коли залишилось найменьшеє зробить!
Стоїш навколішки ридаючи і сумно,
Від того, що не в силах ти зробить!
Коли, банально, ти фізично все здолаєш!
Проте не в силах ситуацію змінить,
Коли гераклом ти, як дівчина зітхаєш
Й не взмозі навіть слова процідить...
Коли лежить бієць перед тобою,
Найліпший друг, з пораненням лежить,
А лікарі хитають головою:
- Нам без обладнання, нажаль, це не зробить...
Коли біжиш щодуху в міністерства,
Де просиш хоч копійку наділить,
А відповідь: "нє видєлілі срєдства",
І в "мерс" службовий сяде через мить...
Чи чули ви про сльози від безсилля?!
Не чули, ні?! Коли усе болить!
Коли любого переломиш об коліно,
А тут стоїш й не знаєш що робить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016
Філін з мечем над Росією
Філін все знає завжди!
Філін це вдача з надією
Бориться з силами тьми!
Філін знаннями та мудрістю
Робить у благо свій вклад!
Філін обмежений силою -
Точність - його шах і мат!
Найдовшою в світі війною,
Він зайнятий цілодобово!
Все знає, все бачить, все чує
Тримаючи в лапах свій меч!
Він символ є наш із тобою!
Таємних він знає героїв,
За світом тихенько слідкує
Не злазячи з ворога плеч!
І лиш рідні очі дівочі,
Сестри, мами, доньки, дружини
Ми згадуєм кожної ночі,
Працючи десь на чужИні!
Ти знай, скоро я повернуся!
Не страшні ні кулі, ні міни!
Та треба зробити роботу, -
Ось знову наказує Філін!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690502
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.09.2016
Ми всі говоримо про мужність та героїв,
Про Батьківщини лицарів-синів!
Проте не згадуєм про тих, хто в неспокої,
Щодня за них-за їхніх матерів...
Ні разу, ні газети не канали
Не описали мужність цих жінок,
Що на колінах Бога вихваляли,
Щоб він зберіг на фронті діточок!
Хіба для куль вони дітей ростили?
Для мін? Гранат? Чи може для війни?
Для них у двадцять риються могили,
Куди лягають ріднії сини...
Ріднесенькі, прошу побережіться!
Бо наша доля не питає вас.
Ми мусимо від ката борониться,
Ми знаємо, як любите ви нас!
Ми знаємо і нам у двіччі важче.
І кожен раз поріг ваш перейти
Назад, де автомат та клята каска
Нам боляче -за вас наші думки.
В прощанні із одними ви словами:
"Не любиш нас. Куди ти знову йдеш?!
А ну ,назад! Назад, я твоя мама!"
І зі слізьми тихенько обіймеш.
Така вже доля ваша материнна -
Зростить, навчить і випустити в світ.
Хай сорок нам, та ми для вас дитина,
Скільки б не мав я за плечами літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690500
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 24.09.2016
- Ти знаєш там сонце якесь інакше.
Якесь не таке, правда, правда. Повір.
І зорі... там темні, і зовсім не наші.
Хоча, може змінено мій кругозір?
- А ти там раніше бував, юначе?
- Так, їздив до друга, то було давно.
- І що? Ти не бачив, що все інакше?
- Студентом я був, а то інше кіно.
- Виходить, що серце з душею плаче
І все помічає, коли лиш біда...
- Чого це? Я просто кажу, що інакше,
А ти вже заладив про якісь дива...
- А вдома? До цього усього, раніше?
Ти часто до неба очі здіймав?
Чи як повернувся, тоді лиш помітив,
Що зорі не ті ... ? Ти все це помічав?
- Не знаю. Мабуть. Пригадати це важко.
- Та рік лиш пройшов, може два. Чи не так?
- Воно може й так, - хлопець видихнув тяжко...
Здівнявся й накинув на плечі рюкзак.
- Все діду, бувай. Мені час до родини.
- Так, звісно біжи. Ти ж бо їх сповістив? - Та знають і так... - відповів жартівливо.
Й повільно з вокзалу до дому поплів...
А дід залишився дивитись у спину.
... Затертий армійський, похідний рюкзак...
- Йому, мабуть, двадцять та розумом сивий...
Війна залишає на кожному знак...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686360
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.08.2016
І знов майорить над бронею наш стяг,
Ідуть між полями колони.
Немов козаки на своїх жеребцях
Летять захищати кордони!
За тисячу літ ворог наш не змінивсь -
Ті самі лукаві ординці.
І ми, як один, стали всі до рушниць
Й так само із ним на одинці!
Століття пройшли, були славні часи
За гетьманів та отаманів.
І знову весь світ впало нам берегти
Від диких племін басурманів!
Держава моя! Ти останній форпост
Між світом людей та урканів!
Ти наче стіна, на якій несуть пост
Нащадки Сірка та Богдана!
І знову за спинами склоки та пляс!
Безпечно гуляє Європа!
І Київська Русь знов воює за вас!
А вам знов не має мороки!
Не маємо права ми їх пропустить,
Бо знаєм їх справжнє обличчя!
Вже тисячу років, як стражі границь,
Боронимо Світ від каліччя!
І знов переможе все світле й святе!
Це станеться все неодмінно!
І Київська Русь свої стяги здійме!
Зламавши орду об коліно!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682599
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.08.2016
https://youtu.be/r50FqtjjHX8
Сегодня снова командировка,
И вновь связал нас всех приказ.
И не морская экипировка,
Уходит "Спутник" на Донбасс...
Шевроны спрятав, увы по глубже.
Знаки различия сняты.
И даже тельник не греет душу,
Его в Ростове, снимали мы.
Земля соседа к нам не приклонна.
Хоть мы за Русь, та против нас!
Очередная командировка,
где нас хоронит в себе Донбасс...
Домой охота, но невозможно.
Видать у ротного приказ,
Что б здесь остались все поголовно,
Чужие люди хоронят нас!
Береты сняты, как же позорно!
Возможно в бой в последний раз!
Уходят роты, побатальонно
Земля чужая не терпит нас!
За что воюем, за что деремся?!
За что Россия послала нас?!
В бою сегодня, с врагом схлестнемся!
Он рвет нам глотки, "за свой Донбасс"!
Нас проклинают, народы мира!
Грузин, чеченец, латыш, абхаз!
Еще сирийская Пальмира,
И вот украинский Донбасс...
Нас снова нету, нигде нас нету,
Но сквозь Ростов, в который раз!
Идут гробы, на них береты
И флаг россиский, везет УАЗ...
А дома снова, как все знакомо:
Кресты, могилы без имен.
И в ФСБ подпишут жены
Отказ от мужа - уволен он...
Еще не долго! Ведь мы вернемся!
Вам всех нас тут не погубить!
Во всеоружии схлестнемся
С врагом Кремлевским и вам не жить!
Надев свой тельник, надев береты!
Морпех, ты знай, непобедим!
Страну очистим от хунты этой!
И постыдимся, что взяли Крым!
Нам еще долго, всем не отмыться
За вероломство и за подляк.
Нам стоит вечно в церквях молится...
За все убийства, за этот мрак...
https://youtu.be/r50FqtjjHX8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679994
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.07.2016
Кишить юрба навколо м'яса.
Кишить навколо молока.
І жінки страшная гримаса,
Що продає нам із лотка...
По 220 за ошийок,
По 90 пісний сир,
Та де ж набратись тих копійок,
Коли усюди "рузьке мір"?
Де гроші брати ви скажіть но'
Де заробити на пайок?
Сусід, так той, окопи риє...
Вірніше рив - отримав строк.
Його, за те що насварився
Вночі узяло МГБ.
Пита: - за що? Та він змирився.
Сів "на підвал", щас там живе.
А ми із сестрами в неволі,
Блукаєм разом між постів.
Усе у пам'яті складаєм,
Бо не купить тут олівців.
Де скільки є боєприпасів,
Де заховали БМП -
Не звали ми цих пі... ів,
Тому зливаєм про них все.
Нехай всі кажуть, що дончани
Сепаратиськії щури,
А ми з сестрою - партизани.
Свій вклад у відсіч робим ми.
Є ще сусід - малий Тарасик.
Йому весною буде сім
Та знає вже хто пі.. си
Й нема що тут робити їм.
Воно маленьке, тишком-нишком,
Усюди юркне, проповзе.
Вгостить цих виродків горішком,
Зате роздивиться там все.
Воно маленьке розбирає,
Де "Град", де "ТОС", де "БМД".
В свої шість років добре знає,
Що є АК й КПВТ...
Його, небогу, ми зустріли
Тому, мабуть, зо тижнів три
Воно тягло в квартиру міну,
Яку рашисти зайняли.
Ми вмить змінили ці події,
Спитали в нього, що і як?
А він так чітко, по московськи
Послав нас... вам знайомо як.
Малий, та зовсім не лякливий,
Наш шестирічний партизан
Ще зовсім якось неуміло
Бува вилазить на диван.
Проте він знає, як гранату
Знешкодить - викрутить запал,
Коли в рашистів день зарплати,
Щоб в п'яних весь почистить нал...
Він знає де стоять розтяжки,
І де не можна нам ходить.
Йому лиш шість та він мов пташка
Так по дорослому тріщить.
Чому він сам? Він нам не каже
Але щоранку, до зорі,
Нарвавши квітів йде на пагорб,
Де є два насипи землі...
Й говорить все до них, говорить...
Буває віршик їм розкаже.
Яку зробив сьогодні користь,
Малюнки пагорбам покаже.
Буває голосно сміється.
Чи то є плач? Чи мо співа?
Та серце в груддях сильно б'ється,
Коли він насип обійма...
А потім, як і не бувало
Тих сліз в хлопчиськових очах.
Війна... ти все у нас забрала,
Усе, а разом з тим і страх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2016
Ты знаешь Саня, а мне не жарко.
- І холод вже не ріже ніг.
- Да, да я помню, в старой балке...
Мороз трескучий...
- І чорний сніг...
- А в праздник, помнишь,
когда парады, Давали залпы и тут, и там...
- Як це забути, коли нас "Гради"
Ховали в землю, по бліндажам...
- А "беху" нашу и "мотолыгу"...
- Та як забудеш? Мєхводом "Квас"...
- А кстати, где он? Че то не видно...
- Пішов просити дать нашим шанс...
- Не даст. Там строго. Ведь нам не дали.
- Бо невідомо хто просив... Сьогодні наших там накривали! Ти чув, як взводний голосив?
- Да слышал, как тут не услышать...
- От "Квас" не витримав, пішов...
Сказав, якщо ми його діти, хай береже дитячу кров!
- Напрасно всё... Не даст, увидишь...
Он за ночь роты забирал...
- Так і ворожі батальйони, в цю ж ніч, він в пекло закидав!
Тому, ще точно невідомо, кого він більше прорідив...
В нас рота, в них два батальйони.
А скільки було справжніх див!
Коли осколкова упала, прямо до ротного в бліндаж.
Хіба вона тоді взірвалась?
От бачиш! Береже він нас!
- Ну шо народ! Я вибив хлопцям
Практично цілую добу!
- Красавчик "Квас", за это время ко взводу наши подойдут.
- Ну, що він?
- Даже не сварився. Сказав, що маєм право ми.
Сказав, тепер це наша справа, бо Ангел має берегти!
P.S.
- И все же... Как то не привычно смотреть на всё из высоты...
- В окопах теж не зовсім звично
Після шкільної суєти...
- Ще пір'я це... ніяк не звикну.
Прикол - в сапера два крила.
- Да хорошо, что в камуфляже,
А не в чём мама родила.
- Як би ж земнії люди знали,
Що ви як баби бурчите,
Мабуть свічки б позатухали
На підвіконнях, де ніде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675965
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.07.2016
- Прівєєєєєєт))))
- Привіт.
- Ну? Как дєла?
- Нормально все, як бачиш...
- Нє удівльон? Откуда я?)))
- З вагону, не інакше...
- Да, да с вокзала! А тут ти)))
Ну встрєчя, вот так встрєчя)))
- Послухай... Мені час іти.
Давай може на вечір?
- Да, да конєчьно... Стой! Куда?
А номєр тєлєфона?
- Та той що й був з студентських літ...
Чекай, дзвонить Альона:
- Ало, так, так... уже біжу...
ні ще не встиг та ку`плю.
Кого? Ах, да, старий я дід...
Він так просив про куклу...
Візьму, візьму. Ну все, бувай.
Хоре, що нагадала...
- Альона? Дєвушка твоя?
- Ні. Пашки "Кандагара"...
- Как інтєрєсна...))) Что Пашок?
Когда успєл женітся?
Я вот в Москвє уж трєтій год -
нікак нє созвонітся)))
Работа, знаєш...)) Всє дєла...
Прілічная зарплата))) Хошь подтяну?)
Ну і Пашка...)))
За годік купішь хату)))
- Послухай... Правда вже пора...
Я трохи поспішаю...
- А я с тобой!)))) Ти до Пашка?)))
Бач, мову пам'ятаю)))
- Зі мною???... Добре...
Ну... пішли. Треба купить ще куклу.
Він так просив... Як я забув...?
Макітра вже розпухла...
- У Пашкі дєвочька?)))
Ну класс!!! У ніх сегодня празднік?)))
А я встречался столько раз...
Но, нє судьба - развратнік))))
По клубам всьо, по кабакам...)))
Устал уже мальоха))
Остєпєнітся б надо нам.
Чєго молчішь? А? Льоха?
- Га?! Що?!... Пробач... старий.. пробач...
- Да ти даже нє слушал...
Глаза опухлі... Будто плач...
Послушай, что за муха???
Я понімаю, трудно вам...
Война тут єщьо ета...
Я ж говоріл - поєдєм к нам.
Бил шанс, вот я уєхал.
За что? За Пєтю ваєвать?
Іль тіпа батьківщіну? Платілі би...
А так плєвать, на ету Украіну)
Карочє. Надо би зажечь -
с кєнтамі повстрєчаться)))
Поможешь вмєстє всєх собрать,
да разом оторваться?!))))
- Всі будуть. Не переживай.
Зганяю куплю куклу.
- Да, что с тобой? Ти прєкращай.
Унил как Гваделупа))))
І что-то я всьо нє пойму...
Пашуля пєрєєхал?
Смотрі вон наш воєнкомат...
Народууууу))) Вот потєха)))
Что? Как і раньшє?
Всєм сєлом, в армєйку проважают?)))))
Смотрі! Там Сашка... і Антон... ?????
Или с АТО встрєчают?
- Тихіше Коля... Не кричи..
Хотів усіх зібрати?
Всі тут... Вже в двадцять перший раз..
І Пашка... Його мати...
Альона тут... його жона...
і дочка теж - Анютка...
Чекай. Піду віддам малій -
він так просив їй куклу...
- Стой! Я нє понял.. Что за чушь,
ти мєлєш одурєло?
С чєго оні вон только что,
вдруг сталі на колєно???
- І ти ставай... Та помовчи...
Негоже розмовляти,
коли навколішках жінки
і навіть його мати...
Ставай кажу! Пашка везуть...
Ти ж хтів зажечь, хтів плясу?
Немає вже кого збирать,
він двадцять перший з класу...
Ми з ним... тоді... останній раз...
залишив на минутку...
лиш чую... сущище... фугас!
Підбіг...він шепче:- куклу...
Ледь, ледь до Анєчки не встиг -
нас скоро поміняли б...
Кажу: - куплюююю... Та він затих...
Сьогодні, ось, ховаєм...
- Ти ето... Льоха...
- Помовчи... почтить треба Героя...
бо тобі ж скоро до Москви,
а наш весь клас до бою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673056
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.06.2016
Послухайте, прошу вас, припиніть.
Не мучайте мене своєй дурнею..
Задумайтесь, можливо, хоч на мить
Якой ви, суки, ходите землею!
І перш, ніж про "братів" но' говорить,
Спитайте, скільки друзів поховав я...
Задумайтесь, бо можу і влупить,
У лоба, у те місце, де все вата...
Чешіть вже, в інше місце лепетать
Про "дєдушку і бабушку с Расіі",
Про родичів, яких вам дуже жаль,
Бо "ящікі мозгі ім задурілі"...
Кажу ж ідіть, облиште вже мене!
Я хунта, я каратєль, я бандера,
А ще мені так просто не мине,
Бо я вже в ЦРУ став офіцером.
Не треба знову ляпать про Майдан,
Пєченьки, з наркотою апельсини...
Я, гади, там всю зиму відстояв -
За вас, за самостійну Україну!
І більше я вам, сучища, скажу!
Не був у жодній сотні оборони!
Стояв, як "пес режиму", між брошур!
Носив я капітанськії погони!
- Не соромно? - спитаєте мене...
- Не соромно, - скажу я дуже гордо!
Бо кожної хвилини, день у день,
Служив я лише виключно народу!
- Чому ж, як всі, не кинув МВС,
Як справжні українські патріоти?
Мабуть чекав, як той "режиму пес",
Хто виграє - в чиї стрибнуть колготи?
Тут важко щось панове довести
Та знають ті, хто добре мене знає,
Скільки біди ми встигли відвести
Від люду, що законно вимагає!
Тому не треба, гади, про Майдан!
Я бачив по обидві барикади!
Я знаю скільки брав Антимайдан
Я бачив, як вмирали "радикали"...
А потім праця проти ДНР!
Я бачив формування добробатів!
І тих вчорашніх юних хлопчаків,
Що в мить перетворились на солдатів!
Я знаю, що і досі в МВС
Керуть цілі сєпарські загони,
Я знаю всіх злодюжок із МО!
Я знаю тих, хто вмить зріже шеврони!
Й про вас все знаю, милі земляки.
Таких, як я, не сотня і не двісті!
На кожного в нас є по дві руки!
І знайте, що ми в кожному є місті...
Ми разом з вами п'ємо за столом,
Ми разом з вами хвалимо Росію!
Ми ходим з вами під одним хрестом
Та в мить загоним кіл у ваші шиї!
До чого я? Щоб знали ви, щури,
Що честь, присяга - не надій руїни!
Серед військових, СБУ, ментів,
Достойні є , що люблять Україну.
Тому облиште, суки, про Майдан,
АТО, Донбас - ми там вже побували.
Порада є: пакуйте чемодан,
Поки коли вам в шиї не загнали!!!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2016
А ви згадайте, лиш згадайте ті паради,
Коли ми з хлопцями сиділи у котлі...
Ви амуніцією бряскали, всі раді...
А нам так танків бракувало і броні!
Нас розривали, в шмаття міномети!
Почесна варта видавала "зброє' честь"!
По телевізору парад і у газетах,
Війна для вас, то це далеко десь...
Міністр в нагородах всіх вітає!
А нас вітав ворожий "Васильок"
І "Слава! Слава!" - в відповідь лунає...
А в нас Славко прикрив собой п'ятьох!
"ОПЛОТИ" на Хрещатик виїжджали,
А нас автобус, поміж міни, віз, шкільний...
І роти щільно повз Ґаранта крокували,
Ми ж з автоматами на танки йшли у бій!
Кричали, що Герої не вмирають,
А я, в цей, час ховав ще зовсім юнака!
Салют над Києвом святково так лунає,
А в нас вже зовсім до кінця дійшов БК...
Ґарант з трибуни дбав про Україну,
А ми її щосили берегли...
Він обіймав свою красивую дружину,
А в нас й не вкожного в житті були жінки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670166
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.06.2016
Сиджу собі і думаю чому,
Москалики по вулиці гуляють?
Ні, не кацапи - наші москалі,
Що тут живуть, а Рашу прославляють...
А знаєш, я ж і сам собі брешу...
Так, так, не думай, що я весь душистий.
Я на словах, цих виродків "душу",
А у самого друзі є рашисти.
І зними я спілкуюся, щодня.
З дитинства їх за вчинки поважаю.
А от останні дії, день до дня,
Розмови їхні, я на вус мотаю...
У барі, на роботі, за столом
До цих розмов терпляче прислухаюсь
І уявляю, як він із ножом
Тризуб - татуювання вирізає.
Як нашим полоненим б'є у пах!
Як рве на шмаття прапор Батьківщини,
Цей символ віри, що розвіяв в прах
Думки, що вже померла Україна...
Як жадібно розмови він веде,
Про те, що жити краще у Росії,
Бо в нього дід і баба там живе
І вчора мама з ними говорила.
Й війна для нього наче не війна.
Вона десь там, а тут у нього бізнес.
Дивлюсь на нього і не бачу дна -
Шашлик, машина і вечірній фітнес.
Ні грама ним не віддано на фронт,
Які п'ять гривень? Ані копійчини.
Та вдома новий робиться ремонт,
Нема ані сім'ї, ані дівчини...
Питаю в нього: "Ти ж колись служив.
Давав присягу, клявся Україні..."
А він мені: "Послушай, не смеши.
От Украины, только лишь, руины".
А через рік, я якось замотавсь.
Робота, дім, відпустка - волонтерство...
І він десь зник, мабуть уже сховавсь
Від армії - так кінчилось братерство.
В душі його на віки я прокляв,
В той день, коли товариша ховали.
Від всього серця я йому бажав,
Щоб "руский мир" в труну йому вкладали.
А потім звістка все таки прийшла.
Загинув, кажуть, десь під Краснодоном.
"Ось тут тебе Росія і знайшла...
На наших українських териконах..."
Вагаючись, я все таки пішов,
Пішов його могилу розшукати.
Півроку вже минуло та знайшов...
Я сам собі не мав чого сказати...
Навколо тиша, цвинтар геть пустий...
Стою й дивлюсь і протираю очі.
В очах неначе мгла, туман густий...
І серце з грудей вирватися хоче!
Стоїть передімною обеліск:
"Майору ГУР... Герою України..."
І з кожним словом в небі наче свист:
"Загинув на завданні Батьківщини".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2016
Я сьогоднi до тебе приїхав.
Ти сама наказала прийти.
Позов серця до тебе покликав
і ти змусила зразу лягти!
Ти суворо на мене гляділа
і з порогу життю стала вчить,
а у грудях так серце здавило!
Від незвички, твій голос гримить!
Я лежу, я неначе в тумані.
Розгубившись: "що далі робить?"
І навколо все наче в дурмані...
А твій голос гримить і гримить!
І ось тиша жаданна настала.
Є підступне бажання втікти.
Але ж ти козака викликала!
А козак- він не може піти.
Я собі думав: "буде інакше...,
як в подібних життєвих кіно".
Йшов до тебе під звуки, я, маршу...
Кров'ю вмитая... зона АТО!
P.S.
І вже досить пройшло з того часу,
як приїхав до тебе, то рік...
І до хлопців, я бачу, ти ласа-
не один в тебе я чоловік.
Володимир Царенко
22.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653716
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 22.03.2016
На смугу знову падає снаряд...
І в мить якусь закінчились патрони.
І міни, наче в шахах - креслять ряд!
З россії йдуть ворожі ескадрони...
Ти памам'ятєш, клятий, снайпер бив?
- Клав поруч, наче грався, знову й знову...
Він друзям моїм ввечері дзвонив -
Ми з ним, в "Десні", проходили строкову...
Пр.
За термінали "Новий" і "Старий"!
За ДУК, артилеристів, десантуру!
За 3-й полк, що першим прийняв бій,
аеропорту стримуючи мури!
День дев'яностий - ворог вже кругом...
Хтось думає, що бій за терикони....
Насправді йде війна добра зі злом,
де МИ у ній, роль, буферної зони!
Ганебно, наш, порушено кордон!
І битва ця залита кров'ю нації!
Для людства Україна - Рубікон!
крайній рубіж - межа цивілізації!
Пр.
Володимир Царенко
20.03.2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653028
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.03.2016
Я тихенько милуюсь Арбатом,
я дивлюсь на прекрасні мости,
я б в них став залюбки депутатом,
щоб вирішуавать долю Москви.
Я б зробив би багато, багато!
Прикривав би НАШ справжній тил,
це не те що Арбат мінувати,
й під мости закладати тротил...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650401
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2016
Хто б тільки знав, як я чекаю,коли великі і малі,
і профессура й одичалі кричатимуь в лице мені:
"ідітєкчьортуминєзналі", "насобманулiупирі",
б'ючись в конвульсіях між згарищ, поміж руїн, по всій Москві...
Володимир Царенко.
09.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2016
Я Вас прошу, послухайте мене!
Не зачіпайте, прошу, відчепіться!
Я знаю, що війна колись мине,
Я знаю, що ще повні будуть вінця!
Та знаю й те, що питиму до дна
За тих Героїв, що не повернулись!
Дітей своїх я вчитиму сповна,
Що росіяни, були й є намулом!
Учіть російську, чуєте?! Учіть!
Та не для того, щоби прославляти,
А щоб в годину спротиву, ви вмить
Могли про плани ворога дізнатись!
Щоб ви спокійно бігати могли,
Поміж кацапських співаних берізок,
Щоб серед вулиць ви спокійно йшли,
Закливши «сто» тротилу у валізу!
Щоби коли, спускаючись в метро,
Ви чемно кидали на пропуску жетони
І там поклавши, ту валізу, у вагон
Спокійно вийшли, пригадавши терикони…
Володими Царенко. 09.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650212
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.03.2016
Навіщо ти пишеш мені, скажи?
Навіщо це зараз все відбувається?
В очах, мов рядок телеграми біжить…
Скажи, ти навмисне? Ти з мене знущаєшся?
Навіщо ці довгі, понурі гудки?
Мовчиш наче грім, що по небу скитається.
І погляд мов дощ, геть доволі сухий…
Привітливі очі зі мною прощаються.
Твій голос дзвінкий, мов у полі луна…
І руки тендітні, так міцно тримають.
В кімнаті порожній тебе ледь минав
Лиш вітру кайдани мене обіймають.
І вічність біжить поміж нас мов вода…
Серця наші знову, мов крига палають…
В душі так спекотно – морозна зима…
Нас стрімко на волю – за грати кидають…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016
[img][/img]
Ти знову сьогодні виходиш у «поле»,
Ти знову ідеш на бій…
Робота невтомна і цілодобова,
І в тебе є певна ціль.
Хтось знову (у)війшов у склад батальйону,
А хтось перетнув кордон.
Хтось стрімко, з боями, бере терикони,
В цей час хтось заклав мікрофон.
Пр..
Без права на славу - Во славу держави!
Учасники всіх світових режисур!
Без права на славу - Во славу держави!
Віват, офіцерам ГУР! Віват, офіцерам ГУР! ---------2 р.
Про Вас не розкаже не фільм, не газета
Десятки лиш знають Вас…
І в школах не вашії висять портрети –
Легенда, як щит для Вас!
Ви доблесть і честь, що боронить державу,
У справі своїй фахівці!
Ви лицарі справжні плащу та кинджалу –
Таємного фронту бійці!
Пр..
Без права на славу - Во славу держави!
Учасники всіх світових режисур! .
Без права на славу - Во славу держави!
Віват, офіцерам ГУР! Віват, офіцерам ГУР! ------- 3 рази.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649016
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.03.2016
Ти знаєш, я не знаю що сказати.
Мабуть уперше, за усі роки.
Хоча брешу, це другий раз – мав знати.
І звісно ж знаю за які гріхи.
Ти кажеш, що невороття настало,
А я тобі кажу: не поспішай…
І на душі так зимно, сумно стало,
Мов ясний день пішов за небокрай…
«Неначе із зими - одразу в осінь»…
- Тут ти права, ті самі відчуття.
Та я не знаю, віриш?! Я не знаю й досі!
Яке воно, оте моє життя!
Ти кажеш, що я ще не став дорослим.
І тут, напевно, знову ти права.
«Неначе із зими - одразу в осінь»…
- Цей вислів, твій, мене не відпуска…
Ти думаєш, що зовсім я бездушний,
Не бачу я, нічого навкруги?
Повір рідненька рве на шмаття душу,
Твій погляд, замість тебе говорив.
І в погляді, не було тім спасіння,
Як не було в початку вороття.
За посміхом ховалося невміння,
Сказати свої справжні почуття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2016
Друже привіт, чекайте скоро в гості!
Гостинці вам, я різнії несу.
Скажи Даринці - їде дядя Костя!
Я ляльку їй й спідничку привезу.
Скажи малій, щоб там не сумувала
Я знов заїду, я ж їй обіцяв.
Нас знову відстань, брате, роз’єднала,
Та я вже їду, пишу, щоб ти знав.
Сину привіт, він в тебе дивовижний,
Малий козак, мабуть, великим став,
Чуприна світла і обличчя ніжне,
Я пам’ятаю, як він обіймав.
Тоді ми з рейду якось повертались
І рота йшла крізь вашеє село,
Ми там на засідку ворожую нарвались,
Запеклий бій – півроти полягло!
І кулемет ворожий так стрекоче,
Що голови до верху не здійнять.
Дивлюсь маля під трактором белькоче,
Прям в центрі бою, що тут ще сказать…
Воно сидить і щось собі майструє,
А навкруги лежать чоловіки…
Іде війна, а він ніби не чує.
Прям у багні… Це ж за які гріхи?
Розриви мін, земля стає на дибки!
Я: «що ж робить, спасать треба маля!»
Дивлюсь дівча, вже вибігло із фіртки…
І ворог, сука, б’є, здається навмання!
«Ну, що ж бувай!», - говорю командиру, -
Лечу до трактора, була вже не була!
І в цей момент нас міною накрило…
Я відлетів, від них на метрів два.
І ось лежу, у себе сам питаю:
«Чи то є рай, чи що то за дива?».
Я в чистім ліжку, мляво повертаюсь -
Сидить малюк, конструктор свій збира.
І крики: «Папа! Наш солдат проснулся!
Давай быстрей! Иди скорей сюда!»…
Та сама дівчинка, до неї повернувся.
Кажу: «Прошу, назви своє ім’я»…
Я ще не раз заходив до Даринки,
Цукерками цих діток частував,
Прийшла весна, уже цвітуть барвінки
І як хлопчинка ніжно обіймав.
І знов шпиталь, хірург і волонтери.
Палата, хлопці, прапор на стіні.
Наказ, збираюсь, пишу на папері,
Щоб до приїзду, діток ти зберіг.
09.12.2015 Володимир Царенко (с).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627471
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.12.2015
«Ти скажи матусенько, на скільки ж він поїхав?
Ти скажи рідненькая, ти скажи на втіху…
Ти казала Новий Рік, проведемо разом…
Ну, чому ж не дзвонить він, може я, образив?
Ну, чому ж не пише він, може не сумує?
Ти скажи рідненькая», – хлопець репетує.
«Ти казала він прийде й ми підемо в гості,
По дорозі забіжим до Мишка та Кості…
Я казав, що доведу - в мене, теж є тато!
І вони тоді лишать з мене глузувати…
Ти казала матінко, він в нас самий сильний,
Ти казала рідная, він самий красивий…
Ти казала кращий він, в нас він, самий чесний,
То чому ж поїхав він, кинув нас безчесно?
Ти скажи «чому,чому», - все маля питає.
А вона сидить в кутку, мовчки, і ридає…
І лиш фото на стіні, дасть про себе знати.
Там у формі, молодий, став біля гармати,
Зовсім юний ще юнак, має дві петлички.
Лиш у правому кутку чорна висить стрічка…
04.12.2015 Володимир Царенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2015
Вдруг поняли все – черногорцы-братки,
Которых с болгарами вы угнетали,
В Прибалтику танки вводили свои,
Тогда же молчали Свет Новый и Старый.
Грузинские брезгуют вами князья –
Ведь вы в них из «Градов» давече стреляли!
Вам в морду плюет, взяв Европу в друзья,
Народ у котрого Крым отобрали!
И Турция в рамках закона смогла,
Сбить гостя незванного – вас ведь не звали!!!
Она оказалась державой! Страна!
Не в спину, чуть ниже вам кол забивали!
Весь мир вон вещает и эти и те –
Вас просят, звонят вам, вас предупреждают!
Россия ж, как прежде по уши в дерьме!
Но смело вЯликой себя называет!
И если с мечом на Россию пойдут,
Всем миром, что б выбить из трона там Беса!
Оковы с народа его опадут…
Но в этом проблема… Им не интерестно.
И вам не впервой – война так война!
Вы сами их вечно вегда затевали,
Теперь у России проблема одна –
Таблички с хрестами иль все ж с номерками?
З повагою ваш В. Царенко 25.11.2015 (17:29 за Київським часом).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2015
Я дуже часто не спокійно
ворочусь в ліжку перед сном.
Не воював, я не військовий,
не захищав аеродром…
Проте не можу я забути,
Той «перемир’я» перший день,
Коли із пітерської групи,
Під Щастям вийшла РДГ.
«Айдар» у засідку потрапив,
Стояв запеклий, сильний бій!
Та віри хлопець не утратив,
І хрестик так на грудях грів!
А хлопці падали до долу,
І ворог замикав капкан!
Іван Ільницький був зі Львова,
Він у «Айдарі» капелан…
Все говорив про Боже слово,
Йому ж давали автомат.
Та він не брав і поступово
Під звуки арти канонад
Молився Богу на колінах
За душі тих хто вже упав,
Просив його: «допомогти нам»,
А ворог стрімко наступав…
Просив і ворога простити,
«не знають Боже, що творять».
Просив гріхи їм відпустити
Все під розривами гранат…
Він знав, що буде помирати,
З таким пораненням не жить.
І вже затих вогонь гармати.
«О боже, як усе болить!».
І терористи з групи «Русіч»,
Вмить обступили юнака.
Лежачий він не дав би відсіч,
Тут арифметика проста!
Питали скільки їх і звідки,
А він просив лише води…
Казав, що всі ми Божі діти
«Гріхи їм Боже відпусти»…
Один з «місцевих українців»,
Із тих, що в лавах «ДНР»…
Питав про Луцьк: «що це за місто?»,
Бивши ногою між ребер…
Дивились очі на садистів,
Він їх давно уже простив…
Один із групи терористів
Його безжально дострелив…
І тим спекотним, вересневим,
Трагічним, для «Айдару», днем
Пішов з життя зовсім не воїн
Та став він воїном тепер!
Це справді Божая людина
І Бог її до себе взяв,
І пам’ятає Україна,
Хто душу і життя поклав…
Володимир Царенко 11.11.2015
https://www.youtube.com/watch?v=cUeDsNj1KG0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2015
Дивись чорний дим над містами стоїть…
Дивись там лелека домівку покинув.
І лиш на стовпах, між руїн, мимохідь
Ті гнізда пустують - хазяїн загинув…
Дивись, он маля серед купи речей…
Читає абетку - взяв книжку у ручки.
Йому лише шість, погляд ніжних очей,
Тепер він не син, лиш для діда онучек…
Не знає ще досвіду він у житті
Та бачив уже смерть, нещастя і горе.
Із рідних лиш дід - війна взяла батьків,
Які б повезли цього літа на море…
Не буде уже ніжних маминих слів
І батька рука не триматиме міцно.
Вже не повернути тих радісних днів.
Цей день у житті пам’ятатиме вічно.
Йому іще жити но ціле життя!
Так рано дорослим, ставати не можна…
Замурзане личко та посміх в очах…
І серце у грудях так б’ється тривожно!
Віднині не можна вже бути слабким!
Вмить ро́ки його вже примножились втричі!
А те, що підручник є справді важким,
Йому допоможе, як це не цинічно…
Дивись, навкруги лиш плач та війна!
Хлопчина повзе, так завзято до діда…
З околиці б’ють мінометні жорна!
І в мить в тому місці палають руїни…
І ось не онук ти тепер - сирота…
Пробач нам дорослим, пробач якщо зможеш…
Абетку тримай, допоможе вона.
Ти будеш нас краще і зовсім не схожим…
Володимир Царенко 10.11.2015́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2015
Москвичи под Авдеевкой гибнут,
под Дебальцево тоже лежат.
Из Читы, Таганрога и Тулы,
обгоревший с Кобзоном бурят.
На «Фейсбуке», «Вконтакте», инэте
Фотопозы с системами «ГРАД»,
На страничке Васильевой Лены,
Всероссийский 200-й отряд…
Сколько вас еще будут полями
В черней пластик мешков собирать?
Шлет Россия проклятья Обаме,
И на вас ей давно наплевать!
Повезло, кто остался на поле,
Был накрыт украинской землей…
Ну, а сколько «ушло» в крематорий,
Прошлым летом и этой весной?
Сколько будут еще мамы плакать,
Сестрам, женам доколе страдать?
Ипотеку вдова не потянет,
Разве трудно все это понять?
Разве трудно на миг оглянуться
И прикинуть: "каков итог ?".
Ведь НОРМАЛЬНЫМ назад не вернуться,
Даже б если целехоньким смог…
Володимир Царенко 09.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2015
А мы сегодня поедем в Крым,
неделя отпуска и погодка.
Теперь он наш, не отдадим!
Давай татарин, налей нам водки!
И ничего, что пляж пустой!
Вас не поймешь - везде вам плохо:
«Людей полно - не продохнешь!
Чего пустой? Грустно малеха»…
Ложу на камешки шифоньер,
мы отдохнем с семьей в лазурном…
«Милый смотри, вон БТР…
По пляжу мчится! Ну что за утро?».
«Задрала ты! Все вам не так!
Смотри детишкам нашим в радость!
Прямо на пляж пришел парад!
Сынок дай фотик, пощелкай малость».
«- А че не носят тут пахлаву,
креветки, пиво и кукурузу?»
«- Кому носить то, я не пойму? -
Ответил местный смотря на пузо, -
Ведь с безсезонкой вопрос решен,
благо Верховный замену сделал.
Он наш сезон в другой сезон,
профессионально переделал!».
«Чет не пойму я, а это как?
Какие есть еще сезоны,
ведь если летом, ваш основной,
доход от пляжной крымской зоны?»
И местный парень мне отвечал,
что, мол, Верховный проблему понял,
и за калым их посылал,
за ДНР, там всесезонно!
«Ну да, дела» - сказал ему.
И тихо про себя подумал:
«А че хотели? Зато в Крыму,
здесь не сверкают фашистов дула!
А че хотели то, твою мать?
Здесь, прохлаждаясь, лежать на пузе?
А за Россию по воевать?
Ведь вы же русские в натуре!»
25.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2015
Не можу ніяк я про тебе забути, хоча намагаюся кожного дня...
Мені залишається тільки зітхнути, я так потребую твого визнання...
Мені так бракує бездонного погляду, без нього - лише глибини холода...
А ти памята'єш, раніше, як з молоду...? Хоча може й ні, бо час як вода...
Я хочу навчитися жити без тебе... Борюся з собою кожного дня...
Але розумію, що ти лиш для мене... І ти, тільки ти... Й твоє гарне і'мя.
Так хочу забути твоі гарні очі, що зводили з розуму в мить день за днем...
Я бачу їх в снах й повертатись не хочу, щоранку в реальність де маса проблем...
Не можу ловити я твій рідний запах, на тілі чужих цих, до болі, людей...
Як тільки відчую, шукаю очами... У натовпі з лиць я не зводжу очей...
Не знаю як дати я раду бажанням, що вітром вірвалися у моє життя..
Я можу й не можу...Одні лиш зітхання... І все наче зрада...Все одно моя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2015
Я хочу тебе торкнутися, ну хоч би один разок.
За руку узяти, всміхнутися... Відчути небесний зв'язок...
Так хочу торкнутися поглядом. Назвати твоє ім'я.
Не бути обмеженим одягом. Із близька дивитись, з далля...
Не має сил більше миритися, являєшся тільки у снах...
Я хочу за тебе вхопитися й на крилах зробити свій змах...
Так хочу тебе торкнутися... Злітати на крилах твоїх...
Тому, що за задумом Долиним ми маєм одні на двоїх...
Тому, що десь там між орбітами, далеких, незнаних планет
є поле усіяне квітами - наш край, наш єдиний момент...
Тому, що десь там поміж квітами в краіні зухвалих бажань...
На варті між нас, між століттями, змурований мур із страждань.
Стоіть на сльозах побудований і кріпне на муках сердець...
Наш дух, що коханням згуртований зламає цей мур нанівець...
Тому, що десь там поміж зорями, вночі під покровом небес...
Два серця охоплені полум'ям, згорають у вічності десь....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2015
Останнім часом лють бере, не знаю навіть як сказати!
Подивишся – там наших б’ють! А хтось поїхав у Карпати…
У бліндажі на каремат, одні, консерви розкладають,
а інші в клубі, між столів, французьке пойло розливають.
Хтось тисне газ з останніх сил, рятуючи нас від гармати,
а хтось залив собі бензин, щоб ввечері всіх розважати…
Одні майструють «льожку» в полі, з брезенту, криючи гіллям,
а інші, якось мимоволі, кермують джипом з похмілля.
Хтось спить в окопі після бою, прижав до грудей автомат,
а хтось із клубу йде до дому в руці із пляшкою «Bolgrad».
Одні повзуть поміж руїн, свій піт стираючи із лоба,
а інші лізуть поміж стін, бо б’є «асфальтная» хвороба.
Так і живемо, ми й вони… У нас однакове здоров’я,
у нас однакові роки, хтось з Чернівців, хтось з Приазов’я.
У нас однакові батьки, так само бідні і багаті…
Та не однакові думки і душі різнії – не ватні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2015
Привет Серега!!!Это я!
Решил тебе, вот, написать...
не знаю,что еще сказать...
Соскучился....
И знаешь вроде бы все класс!!!
Работа,фирма--в самый раз!!!
хотел вернутся как то раз--
соскучился...
И вроде дел невпроворот!
Но, голова кругом идет,
хочу вернутся,знаешь вот...
Соскучился...
По тропам снежным и пустым,
где был туман таким густым,
и от костра пьянящий дым...
Соскучился...
По горам брат и по пескам,
ночам холодным,и лесам.
И кто б сказал...по марш броскам!!!
Соскучился!!!
И знаеш как то не вдомек,
что автомат плече не жмет,
и пульс уже не бьет в висок...
Соскучился...
И как зажатые в углу...
Мы смело дергали чеку!!!
Зажав в руках,подумав ВСЕ!!!
Замучился....
И знаешь,что еще скажу?
Что ночью больше не кричу!
Все потому...,что я не сплю...
Соскучился...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2015
таких больше нет, я их точно не знаю
такие в столетие появляются раз
такие не плачут и не унывают
такие всю жизнь превращают во МХАТ
такие не делают дерзких ошибок
ошибки для них это жизни урок
такие не видят слезливых улыбок
ведь слезы для них это счастья поток
таких превозносят на пьедесталы
таким открываются жизни замки
такие, такие, такие... устали...
они, как никак тоже, ведь игроки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2015
Товариш Путин, вы у нас гроссмейстер!
Лежать бы вам, как Брежнев под стеной!
Нет, не в земле – она вас не потерпит,
Ведь вы ее нарушили покой!
Когда войска в Донбасс вы посылали,
Громить фашистов и лихих бандер.
Мы в тех окопах уже точно знали,
что вы «х*ло», но я не тех манер.
Когда курсанты били с под Ростова,
сдав свой экзамен с точностью на два -
Наших три роты уложив, из Пскова,
а после них нас поливал их «Град».
Вы говорите – нас не существует,
мол, нет военных наших на войне!
А в Украине нас в гробы пакуют -
мой друг «200» -м, покидал Донецк.
И как Валерка к мамке возвратился.
Его, наведав - поседел едва.
Вместо имен на кладбище табличка
и мать показывает номер «22»…
Да, как же так?! Скажи нам не притворно!
Ведь мы спецназ, солдаты, Родина твои!
А вы нас в землю – низко и позорно,
как в гардеробе, нам присвоив номерки!
11.07.2015 Володимир Царенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593034
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.07.2015
Ти знову до мене заходила…
Зненацька так, просто зайшла.
Я ледве утримався з подиву,
коли ти, ось так, увійшла.
Без стуку, дзвінка, повідомлення.
Ніяких тобі смс…
Так просто з’явилась-мов подумки,
хтось дав подарунок з небес.
Тримаєшся трохи невпевнено
і очі ховаєш у бік.
Кудись поспішаєш у темряву,
тримаю за руку-не слід!
Ще мить – ми з тобою говоримо,
гуляємо разом в саду
і ти у весь час озираєшся,
в очах: «мені час, я піду»…
Тримаю міцніше за плечі я,
бо в цей раз вже не відпущу,
а ти зі словами сердешними:
«тримай не тримай та я йду…»
І я кричу: «Боже, що робиться?!
Я ж тільки но знову знайшов!»
А він мені тихо по батьківськи:
«Синочку, твій потяг пройшов…»
Я очі розплющив розгублено,
дивлюсь на рюкзак, каремат…
Й кондуктор вусатий засмучено:
«Твій потяг пройшов вже, солдат…»
05.07.2015 Володимир Царенко (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2015
Якось так буває, не повіриш… Наче вже негоже дивуватись.
Тобі майже тридцять, а ти мрієш, як її ти будеш цілувати….
Як будеш торкатися обличчя, ніжного й прекрасного до болю…
Я б його в віках увіковічив, як би доля не була такою…
Якось так буває, не повіриш… Наче вже негоже дивуватись.
Але тону я в очах прекрасних і повір, не хочу рятуватись.
Ніжний стан й лице твоє мрійливе, й коси довгі ці твої дівочі,
ними вітер бавиться грайливо. Я, самотні зустрічаю ночі…
Якось так буває, не повіриш… Наче вже негоже дивуватись.
Доля ти така, тебе не зміниш я лиш попрошу оберігати…
Бережи її як рідну доньку, як той перший подих, що спирає
груди наші в першому коханні, і біди нехай вона не знає.
Якось так буває, не повіриш… Наче вже негоже дивуватись.
Але тії мрії не зупиниш, хочеться в них довше залишатись.
Доля я прошу тебе рідненька, дай їй те, чого душа бажає
Бо вона ніколи не попросить і при всіх ні в раз не заридає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2015
А мы на мая, да на девятое, снарядим «ветеранов».
В форму маршала, деда вашего, без всяких обманов.
В году прошлом он, был неношеным - китель геройский.
А сегодня вот, деду выдали – шаг патриотский!
Полосатые – ленты ватные, символ – победы.
Террористы мы и нацисты мы, знали бы деды!
Мы с табличками, да с детишками, пройдемся по Красной!
С триколорами деда Власова, двинемся к Спасской!
«Полк бессмертный» наш, миллионный марш - Путин возглавит!
На табличке дед, несет Президент - батеньку славит!
Все бы нечего, только жаль его – смерть в сорок первом!
От кого же ты, глава всей Москвы и РФ современной?
А по площади, да по Красной всей, шагают китайцы!
Репетируют, перед основным, захватом кацапским!
Много лидеров понаехали, со стран наших братских.
И с Зимбабве есть, и с Гвинеи есть, и даже ЮАРцы!
Повезло то как, все приехали – подержали Россию!
Кого не было те пиндосы все, мы вас не просили!
Ох! Да здравствует и живет в веках великий Путин!
А «омерику и фошиздов фсех», мы мигом опустим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OROZvh8R62I[/youtube]
С Днем Рождения тебя Шойгу, с Днем Рождения - великий маршал!
Я смотрю, ты надел звезду... Ты Герой? Я, чуть не закашлял.
Хотя, че удивляюсь я? Ведь мундир бутафорский тоже,
ты военным не был ни дня, не позорь офицеров Сережа…
Даже кафедры не посещал, я о той, что у всех – военной.
Так, какой же ты офицер? Генерал всероссийско-надменный.
После этого все мужи, что так гордо погоны носят,
должны сбросить с себя мундир ибо ты их уже опоносил.
Да чего удивляюсь я? Ведь медаль, что дают Героя
Носят Путина все друзья, что страну довели до горя…
И Кадыров, что с юных лет убивал россиян-солдат.
Носит краповый, он берет… У спецназовцев тихий мат.
А сегодня наш генерал, что Министр всей обороны,
На Донбасс вновь бойцов послал, посрезав им свои шевроны…
И идут сквозь Ростов гробы, в белых фурах с шевроном «200»,
офицеры и те юнцы, что поверили тварям без чести…
Да чего удивляюсь, я? Ну, какие еще офицеры?
Если ряженый генерал и Герои убийцы-чечены…
Как же можно вообще служить, выполнять эти все приказы,
Если форму и твой мундир, опозорили разные мрази…
С Днем Рождения тебя Шойгу, с Днем Рождения - великий маршал!
Все желают тебя видеть в гробу, в этот день – это будет праздник!
Что ж прощай, ну а мне пора, ведь у нас еще куча дел –
копать ямы, тесать гробы – избавляться от русских тел...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2015
Чомусь ніколи не любив весну,
не те щоб не любив, а не звертав уваги,
Вже майже тридцять але не до сну,
Ще й знаю, що не маю переваги…
Такий собі поодинокий бій,
в якому б’ються, поодинці двоє,
Я часом думаю, що він зовсім не мій…
Та знову й знову йду на бій з собою.
Не зможу я тобі заговорить,
все те, що мав би чесно розказати,
це значить твою душу полонить,
це значить тебе кинути за грати.
Не чесно навіть мати ці думки,
І дуже важко їх в собі тримати.
Слова емоцій ставимо в лапки,
Говорячи, нам важко розмовляти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2015
Години юнацтва про себе говорять
крізь час, крізь роки, крізь минуле життя.
Я думав ви зникли, а ви все зі мною,
відлунням в душі і нема вороття.
Я думав нема вас, ви зникли і вчасно…
А ж ні повернулись, крізь довгі роки.
Про все нагадали, години юнацтва…
І час не списав, що були юнаки…
Ви змусили нині мене пригадати,
усі ті хвилини найкращих тих днів,
Коли ми лежали у двох у кімнаті,
Й про все говорили лиш мовчки, без слів…
Тоді бракувало своїх мужніх вчинків,
Та й досвід, що є, ти тоді б допоміг…
Не бачили в небі тоді ні хмаринки,
Й не знали майбутніх своїх ми доріг…
Що сталось, те сталось і що тут казати…
Та ви повернули мене до життя.
Ці очі, цей подих й характер завзятий…
Зустрів нещодавно й пірнув в небуття.
Дороги в нас різні і різні кордони,
У тебе вже є головне – це сімя…
Години юнацтва зробили цей подив,
Та часу, як річці – нема вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2015
Девушка постой! Куда же ты, родная?
Дома тебя ждет, пара детских глаз.
А ты за спиной, рюкзаки таская,
На передовой, подкармливаешь нас.
Снова блокпосты, пыльная дорога,
Метрах в двадцати, вновь упал снаряд.
Нежно держишь ты, оберег Сварога,
Бережно хранишь - подарок от ребят.
Завтра пыль дорог, снег на шарф ложится,
В дождь, жару и грязь, тянет нежный стан,
Сахар, крупы, хлеб и вновь тебе не спится
Загружаешь все в белый «MULTIVAN».
Раньше был уют, быт, свои заботы,
стирка и готовка, днями у плиты.
А теперь лишь раз - каждую субботу.
В остальное время - нам готовишь ты…
Снова по полям, между терриконов,
Сквозь разрывы мин, мчится твой «ковчег»!
Выручать ребят едут волонтеры,
Вас, среди войны, ждут сотни человек!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2015
Мы выступали на рассвете, все заряжали свой АК.
Комбат показывал на карте: «Нам, нужна эта высота».
Бойцам проверить снаряженье, пусть старшина раздаст БК!
Мы подошли к одной деревне, пошла охота на хохла!
В тылу вдруг «Грады» снарядили, комдив поднял свою ладонь,
Хохлы кимарили в хатынах, команда громкая: «Огонь!».
Дома на части разрывались, стоял в округе шумный гул,
Ах, здорово хохлам досталось! И я вдруг вспомнил «свой» аул...
Тогда в далеких девяностых, мы защищать Россию шли!
От «чехов» мы спасали русских, те матерились, как могли!!!
В ауле мирном, были в рейде, однажды к дому подошли,
Среди руин услышав стоны, мы разобрали кирпичи…
Девчонка тяжело вздыхала и вдруг подняла палец вверх!
Там показались «крокодилы» , что дали залп по нам, по всем!
Ее собою, закрывая, лицом вжимаясь в пыль и грязь,
Я вспоминал те лица русских, что шли на встречу матерясь…
Вертушки лихо развернулись и на второй заход пошли,
Теперь в аул летели НУРСы! Что не убили, то сожгли…
А вечером, уже со взводом, мы все смотрели «ОРТ»,
Где россиянам друг-ведущий, пытался сделать МРТ…
В конце забавной передачи, ведущий вдруг подвел итог:
«Сегодня наши на Кавказе, бандитов били в лоб и в бок,
сражаясь, смело там за русских…», он нес еще белиберду,
и вдруг добавил: «две вертушки, бандитов били на лету…».
С тех пор прошло, увы, не мало, и мне давно не 20 лет,
Укропов «Градом» поливаем, как те «вертушки» в Ханкале!
Команда: «Рота на зачистку!» и мы встаем все в полный рост.
Деревня вся была в руинах и вдруг я вспомнил «свой» блокпост…
Тогда в далеких девяностых, мы защищать Россию шли!
От «чехов» мы спасали русских, нам вслед кричали : «палачи!!!».
Я молодым стоял в дозоре, чеченский мальчик подошел,
Вдруг выстрел прозвучал из поля, он за «запретную» зашел…
А вечером, уже со взводом, мы все смотрели «ОРТ»,
Где россиянам друг-ведущий, пытался сделать МРТ…
О наших им вещал сражениях, чеченский, мол, вопрос не прост,
И как сегодня отбивался 131-й, наш блокпост…
Вокруг останки от укропов, смотри-ка, домик устоял,
Вдруг взводный глазками захлопал, на землю рухнув, где стоял.
Ребята все захохотали: «не выдержал останков тел…
Укропов лихо постреляли, аж лейтенант наш обомлел»…
Придя в сознание, он рыдая, все чаще к небу говорил:
«Ведь, тут же мирные, не знал я…» и так, до вечера скулил.
Комбат, увидев поражение у офицерского звена,
Распорядился: «Двести граммов, пусть принесет мне старшина!».
«Попей сынок. Вот. Будет легче, нашел из-за чего скулить,
В Чечне мы знаешь, сколько мирных, могли за сутки положить?».
И лейтенант, хлопнув глазами, смотрел полковнику в лицо:
«А что скажу я своим детям?», крутил на пальце он кольцо.
«А что тут скажешь? Так и скажешь, что был твой папка на войне,
Где прославлял спецназа знамя, сражаясь здесь с врагом из-вне!».
«Но как же так? Две сотни мирных! Военных здесь ни одного!»
«Я знаю все, ну че заладил? Это картинка для кино!»…
А вечером, уже со взводом, мы все смотрели «ОРТ»,
Где россиянам друг-ведущий, пытался сделать МРТ…
Он все вещал про власть фашистов, про сбитый ими самолет,
А также про бомбежки хунты, что вновь накрыли все село… Володимир Царенко (с) 16.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2015
Маразм крепчал, но вата свято верит!
Ну, что еще, о вате говорить?
Россия, Русь стремится валенками мерять,
Забыв, что душу ей уже не обелить…
Забыв, что Русь, родилась вовсе не в России,
Что Рос и Рус - два корня разных слов…
Что россияне вы, но вовсе не русины!
Русин же тот, кого вы кличите хохлом.
Забыли также, что мы не братались…
У вас был Хан, у нас же вольный Князь.
Итог – мы вольными поныне и остались.
У вас как прежде – на кол, в цепи, в грязь…
Причем тут братство, вовсе не пойму я?
Ведь с каждым в мире можем мы дружить…
Но, только с вами сто веков танцуем,
Подобно с дьяволом…Ну, как тут не с грешить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2015
Десятки лет мы толерантно улыбались
И все терпели вам присущий шовинизм.
Когда в гостях вы лихо, матерно ругались
и прославляли всеми проклятый царизм.
Вы нам твердили, что страны не существует,
мол, мы не предки легендарного Сирка.
Мы обнимались свами, за столом дрейфуя,
слегка покручивая пальцем у виска.
Вы над страною нашей явно издевались.
Введя войска, вы предложили коммунизм.
Мешки с мукою в тридцать третьем изымались,
В детей стреляя, проявляли героизм.
Вы говорили, что Бандера наш - предатель
мол, спелся с немцами, и подлый как питон.
Забыв про власовцев, РОА, где ваш каратель,
В борьбе с советами превысил миллион!
Вы все кричите про фашистов Украины,
забыв про свой российский, славный триколор,
с которым в бой шли сыны верные России,
с нашивкой вермахта стреляя нас в упор.
Вы в 90-х на экранах изъясняли,
что в «незалежной» второсортный брат-народ .
Ах, как же подло на Грузинов вы напали,
с Кремля вещая, что мол, все наоборот.
Свои деяния, с Приднестровья начиная.
Сперва отправив туда мразей козачков,
Из ФСБшников парламент назначая,
Все как у нас, у них был Гиркин и Стрелков.
Да сколько ж можно вам прилюдно улыбаться?
Народ российский подымайся Кремль валить.
Ведь если вы не в силах сами разобраться,
весь мир подымется его остановить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015
Сьогодні... В лютневу та трохи морозну,
прекрасну водночас і дещо тривожну.
У ніч таку тиху, доволі погожу,
З'явилась дитина за волею Божею!!!
Прекрасне маля, посміхатися стало,
і матір до себе його пригортала,
так бавила ніжно, на вушко співала,
і спів той матусин, маленьке приймало!!!
Проходили роки, дівча підростало,
під музику кроки свої видавало.
А трошки пізніше, на телеканалах,
в три роки, пісні, все для співу шукала...
Та згодом батьки, пройняли розуміння,
віддали на співи, мале покоління...
Ось, тут починається все "небуття"-
Країна чекала твого прибуття!!!
Концерти під хатою та на ганочку,
в Будинках Культури, на площі, в садочку,
бабуся з кульбаби справляє віночки,
матуся радіє-талант, а не дочка!!!
Так, швидко минули ті радісні роки,
та вмить, наступили життя справжні кроки,
Дівча враз поклало свої руки в боки,
І хутко до Києва справила склоки...
Ось, тут починається справжнєє дійство,
любов,репетиції,місто,столиця,
життя, переповнене масками в лицях,
та ти все дозуєш-кладеш по полицях!!!
Ти знаєш, де можна на пару проспати,
кого та куди, як найдалі послати.
При цьому, на заліках все поздавати,
Та ще й маєш час, для народу співати.
А далі мені, трохи важче писати...
чим далі-тим важче тебе впізнавати...
дорослішаєш, це так важко признати,
Поради...- мені ти вже можеш давати!!!!
Тепер, вже не ти натискаєш канали,
а наші батьки: "Там на "Першому"Алла!!!"
Щоб кожна дочка, таку втіху давала,
як моя сестра, моя Царенко Алла!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2014
А помнишь, как каратели пришли?
Как зверски во дворы они врывались!
Мешок муки и гречки принесли…
Соседям же, консервы раздавались…
А помнишь как бандеровский солдат,
на стол поставил, нам, свою сгущёнку?
Другой фашист, вдруг бросил в нас фугас!
Его словив я, прочитал: «Тушенка»…
Ты помнишь под Попасной, в ноябре,
каратели нас «Градом» поливали?
Бандеровцы, что были во дворе,
телами нас своими закрывали…
Ты помнишь, когда наши подошли?
Когда людей машины отбирали…
Где двое с бородой на блокпостах,
по-русски ничего не понимали….
Какой же ты коварный бандерлог!
Подачками своими не обманешь!
Быстрее бы уж наши подошли!
Ведь есть еще живые в нашем стане…
01.12.2014 (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
Я вибачаюсь перед Вами, на колінах,
що був таким, дзвонив лиш в вихідні!
Я доторкнусь до вас, о рідні стіни.
В кожній цеглині є життя батьків...
Лиш ви одні, в ночі не досипали,
Ви все чекали, поки син прийде.
Ви до порядку, батько закликали,
а матір бережно казала : "все мине".
Лиш тільки Ви, неначе на змаганнях,
у мене вірили, коли йшов у життя.
А я, ні разу, не зробив зізнання,
як Вас люблю, всіх Вас - моя рідня.
Були часи, коли доволі важко,
коли ні грошей, ні даху нема...
І тільки Ви мене, мов тую пташку,
брали до себе, ніжно обійма.
Бувало так, лежиш і лихоманить,
в краю далекім, де рідні нема.
"Сину ти як?" - телефонує мама,
"тривожно щось, і на душі біда...
Ти вибачай, якщо потурбувала,
якщо від справ тебе відійняла,
ти лиш скажи, бо я всю ніч не спала,
здоровий ти?" - тихенько так спита.
Нас розділяють сотні кілометрів,
і серед них ліси, річки й поля,
та сердце мами - надзвичайний сенсор -
завжди почує, якщо є біда.
Нехай роки, що швидко пропливають,
дарують Вам, лиш спокій та любов,
бо Ваше сердце нас завжди прощає,
який би гріх не взяв на себе, знов.
14.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2014
Шел 12 год, страна ставит на ЕВРО,
и в соседней России Путин взял третий срок.
Со стола взял листок, подкурил паралельно,
он вдруг вспомнил, что дома ждет не кормленый кот.
За свои 35 он ни разу не медлил,
отдавался работе, все нырял с головой.
А в итоге общага, да испорчены нервы
и солидность придаст, только волос седой.
Говорили ему: "Тебе нужно женится,
тебе нужно детей и смейный покой".
Он качал головой и давал усомниться,
даже маме своей, вот живет холостой.
Вновь закончился день, как все это привычно,
завтра снова борьба и невидимый бой.
И по ксиве пройдя, турникет как обычно,
зайдет в полный вагон, и поедет домой.
По дороге зайдет в магазин на развилке,
купит корм для кота, так что б не дорогой.
В комнатушку войдя, Рыжий встретит привычно,
и мурлыкая, словно сольется с ногой.
Так проходят года, просто лучшие годы,
на работе всегда, ну а дома лишь кот!
Государство сполна "платит нам за заботы",
и имеет тебя если ты патриот!
Так, что вывод один Господа офицеры,
тут как классик сказал: "...я прошу вас учесть..."
Кто при службе своей уберег свои нервы,
То уж точно не смог уберечь свою честь...
11.06.2012 Володимир Царенко (с).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014
Ти стоїш як Атлант у підніжжя Дніпра!
Твої схили круті та величні!
Твої діти - козацтво, що в різних роках,
підіймало держави обличчя!
Ти зазнав біль поразки та велич святу,
дав безцінний зачаток культури!
всі народи слав'янські із недер твоїх
розійшлись в кругосвітнії тури.
На широких ланах та в безкрайніх степах,
славний рід козаків наддніпров'я,
що свободу свою здобували в боях,
окропили не малою кров'ю!
скільки було у пращурів тих ворогів.
що за раз і не по рахувати,
польська шляхта, татари, свавілля царів
але все ж змогли відсіч їм дати!
Нехай псевдоісторики-кляті щурі,
кажуть всім, що нема у нас роду,
я скажу саме з нас зародились міста
Славний Київ є батьком народів!
11.06.2012 Володимир Царенко (с).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014
Триматися...триматися і тільки...
Нам кожен день говорить хтось і щось...
нам радять просто випити горілки,
й представити, що все це нам здалось.
"Триматися...триматися і тільки..."
я чую у автобусах щодня,
в розмовах у метро та на зупиках,
і це для мене, вже не новина.
Триматися, триматися і тільки...
бо завтра будуть зміни аж ну-ну!
А я кажу вам ні! Це самовтіха!
Нічого вже не буде до ладу...
Не будуть люди в світі краще жити,
зроби самоаналіз, озернись.
Немає більше владі чим це крити,
Закінчився їх лайнеру круїз.
Стоїть на рейді, мов самотній айсберг,
ще чути там і музику і сміх.
проте команда чистить старий "Маузер",
збирається на себе взяти гріх.
Не вірять вже матроси капітану,
Що мов негода так долає нас,
що винен лише шторм та урагани,
що вів на риф поламаний компа'с.
І гості, що поважно у каютах,
п'ють голосно шампанське і вино,
не знають що в команді зріє смута,
ось-ось спрацює принцип доміно.
Не знають, що давно пробиті шлюбки,
за бортом плава рятівний жилет.
а самотужки не дістатись бухти,
ось боцман,нагострив вже свій багнет...
Він в море ходить з самого дитинства,
достатньо бачив він керівників,
він батьком є і духом материнства
для всіх, хто в море ходить моряків.
Він знає, що невдовзі може бути,
якщо матросів тут не зупинить
але і смерті корабля не буде,
"Ставай команда! Буду говорить!!!"
" Я пропоную час їм до світанку,
мужам оцим, щоб в тяму всі прийшли,
ми їм пояснимо, пірату й олігарху,
щоб самі, з миром всі на рею йшли..."
От так народ величний, Український,
дав знову шанс керманичам своїм,
та чи прийдуть до тями ці туристи?
Спливає час, й терпіння разом з ним....
11.06.2012 Володимир Царенко (с).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2014
Ви п'ятого червня, поточного року
зробили ще крок вседержавного склоку!
Спаклюжили все, над чим пращури бились!
Вони чи єдині б за вас помолились,
бо там "на горі" тільки й є милосерддя,
а нам воно чужде, ми в лавах осерддя!
Нехай нам простить захисниця Покрова
та ви зазіхнули на рідне, на Мову!
Ви втратили сором...Нахабні тварюки!!!
Зайшли за межу між терпінням та люттю!
Ви зрадили Нас та священну державу!
Ми шлем вам привіт із Холодного Яру!
Ви Гітлера клон, взятий ніби з пробірок!
Ми вам оголошуєм свій смертний вирок!
За кожну родину, що ви обікрали!
За кожну дитину у стін на вокзалах!
За всіх ветеранів, чорнобильців наших,
за "кодекс податків", за "ваших" і "наших!"
За те, що примусили натовп мовчати!
Реформи із себе вам було б почати!
Урізати пенсії всім депутатам,
зробити в 2 тисячі вашу зарплату!
А з "мерсів" в метро примусово садити,
щоб ви між людей змогли трошки пожити!
Дітей ваших всіх до звичайної школи,
здавали б роками цивільні побори!
Сходили б в продмаг та купили хлібину,
цукерок звичайних маленькій дитині,
стояли б у черзі до самої каси....
БАЖАЮ ВАМ СМЕРТІ І ВСІЙ ВАШІЙ МАССІ !!!
Але не від кулі у ваші грудини,
на палю саджати всі ваші родини!!!
Щоб жодного виродка з вашого роду!!!
З дияволом ви укладали угоду!
То ж будьте ласкаві ви сучії діти,
не дайте народу гріхів цих нажити!
Ми згодні горіти із вами у пеклі,
коли вас на вилах здіймемо до верху!
Не страшно!? Ну звісно...всіх можна купити...
Людей за 100 гривень на мітинг водити...
Обнести парканом і дачі, і Раду.
Від кого ж скажіть? А від тих кого зрадив!!!
Від люду, що йде за 100 гривень стояти,
двадцятку накинь, будуть ще й танцювати.
Не соромно їм? - мене друзі питають.
- Не соромно, кажу, вони виживають!
Не кожен відразу піде воювати,
бо вбивство то гріх, так навчила їх мати...
А хтось просто кволий,не може стояти!
Проте не усі так набожно зітхають!
Забули про тих, кого вбивству навчають...
Забули про кодекс та честь офіцера!
Про тих в кого влада так грає на нервах!
Про тих, хто щодня все ж тримаючи зброю,
по рівню життя вже живе за межою.
Довірили їм наш кордон захищати,
та трошки забули зарплату підняти.
Навіщо? Та й дійсно! Яка небезпека?
От в Раді там так, там справжнісінька спека.
Летять звідусіль термоядерні яйця!
Пригнувся Литвин, з думкою де б це сховаться.
Повзе між рядів комуніст Симоненко,
"Свобода" артобстріл проводить ріденько.
Шмаляють із ручок, зжувавши папери,
у Раді висить бойова атмосфера!
Ще довго вам можна тут розповідати,
як тяжко буває панам депутатам!
Дивує одне, скільки можна мовчати?!
Цих клоунів нам вже пора розігнати!
Народ Український, славетний, козацький!
Від вас почалось все слов'янськеє братство.
Нащадками є ви всьому наддніпров'ю,
а хто має сумнів хай вмиється кров'ю!
Бо Київська Русь сердцем є України,
від нас пішла назва славетна- Русини!
А те, що Россія привласнила назву,
так тут браття треба гуртом розбираться!
Але ми не є, як оті угро-фіни,
що кличать себе дуже гордо Россієй.
Ми знаємо ціну козацького роду,
та й добрих людей серед вашого броду.
Шануєм поетів від вашого брата,
ми можемо дружньо тримати розмови.
І нам не потрібні чужії кордони,
чого ж ви у нас творите перепони?
Навіщо народи з собою стравляти?
Ви й досі у мріях собі нас прибрати?
Чи може століття минуле не вчили?
Ви скільки ОУН по криївках ловили?
Законом про мову, ви всіх обдурили
та щей під весь галас "афганців" накрили...
Ви знову забули про власну безпеку,
удар по цих людях вже є небезпечним.
Для вас цей народ буде вішальной гичкою.
Це ті кому смерть вже настільки є звичною,
що ваші пузатії повнії чрева,
розпустять на мотлох, інакше й не треба!
Я майже закінчив та хочу додати,
вас "Беркут" навряд чи буде захищати...
Читав я з під масок, в розлючених очах,
що більшість накази сприймати не хоче.
Спецназ у ланцюг ледве хоче ставати...
Питаю: -Чому? - Бо мій батько з Герату....
- А мій під Кабулом служив 8 років,
юнак додає, що стояв за три кроки.
Відходжу від них та в душі посміхаюсь.
Ну ось бандюгани, от тут ви догрались...
05.06.2012 Володимир Царенко (с).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2014
Палає Київ у вогні, горять сталеві БТРи
там на межі-передовій, народ боронять волонтери.
Палають шини і серця, ніхто не хоче помирати,
Перед екраном матері і там, і там їхні солдати..
Там у шоломі зі щитом,стоїть з Франківщини хлопчина,
з червоним на грудях хрестом,поранених несе дівчина.
Стоїть із Харкова Андрій, Сашко тримає оборону,
він тут вже 48 днів, як сам приїхав з Краснодону.
Ось знову хвиля йде атак, усе змітають водомети,
морозно трошки: «-2», горять позаду вже намети...
Всіх щільно взяли у кільце, здається ОСЬ (!) наш дух зламають
Та хтось праворуч затягнув, народний гімн усі співають.
Тримати крепко треба щит, бо там позаду наші діти,
батьки стоять і матері, нема куди нам відступити.
Лунає вибух поруч десь, то світло-шумова граната
це «Беркут» мило передав, нам подарунок від Ґаранта.
І ще учора ти і я , були звичайні активісти.
А вже сьогодні, всі ми тут: БАНДФОРМУВАННЯ-ТЕРОРИСТИ.
Дивись Франківщина і Львів вже захопили самі владу
і Тернопілля - молодці, дали відпір бандитським гадам!
По ліву сторону, під щит, знову граната залітає,
і мій колега «екстреміст», на неї стрімко так, лягає!
Та, що ж ти робиш брате мій?! Знімаю з нього «балаклаву»,
лице криваве, очі, біль... Дівочі коси розгортаю...
Та, що ж це люди за війна?Де бій приймають ненависний,
ті хто міцний бронежилет, вибрав сьогодні, ніж намисто.
Хто замість плаття та цяцьок, вже надіває «балаклави»
і так хоробро за щитом, стоїть під натиском навали?
Ви й досі кажете, що ми, стоїм тут всі за якісь гроші?
А може й в морзі хлопчаки, лежать за мзду, мої хороші?
А може й це мале дівча, якому вже добу не спиться,
стоїть бо радісно їй жить, під панським катом і молиться?
19.02.2014 Володимир Царенко (с).
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-GsnhnvKlpw[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2014
Преценденту Российской Федерации, в честь Дня Рождения!
У тебе сегодня, сука, день рождения!
Что же пожелать, в этот мрачный день?
Сто болезней разных или отвращения?
Ну, хотя, последнее, это дребедень!
Может гриппа птичьего или корь испанскую,
Секс вместе с Пушилиным, чтобы каждый день!
Или же с Кадыровым смерть найдешь путанскую,
или может с Чуркиным, c кем тебе не лень?
Много стран надеются, что ты сдохнешь с муками,
молят, уповаются на твой судный день.
Может ты порадуешь и не будешь сукою,
Вздернешься на лестнице в этот праздный день!
Володимир Царенко (с) 07.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2014
Героям присвячується.
Палають будівлі, поля й терикони…
Іде в Україні, «гібридна» війна.
Загарбник кацапський, що зрізав шеврони,
підступно захоплює наші міста!
Ми маємо дух і козацькую славу,
У нас є Герої, як Ситник Андрій!
Який на гранату, сміливо лягая,
В свої 18 покинув наш стрій!
Герої мої – Кандесюк Олександр,
його побратим Шепелюк Олексій!
Себе не жалкуя у колі десанту,
Смикнувши кільце, славний дали їм бій!
Як Гутник-Залужний, що із Запоріжжя,
Весілля відклав у свої двадцять три,
З «секрету» вогонь він вів по терористам,
Й пів сотні солдат залишились живі…
А скільки Героїв ще нам невідомих,
За тебе стоять, і ні кроку назад!
Ми знову відновим законні кордони!
З такими буде Перемоги парад!
Країна моя, я прошу, я благаю!
Тобі не забути ці славні ім’я!
Вони і на небі тебе захищають!
За тебе! За нас! Вони склали життя!
23.09.2014 Володимир Царенко (с).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2014
Сегодня у нас во дворе очень тихо…
Возможно, что осень задала настрой.
Неслышно Сережки с гитарой и Димки.
На лавочках пусто… Двор странный такой.
Не видно Олега, что так часто дрался.
Ах, как баба Зина ругала его:
«Увидела б мать, что костюм твой порвался,
то «дала б чертей», жаль, что нету ее»…
И Санька пропал, во дворе не гуляет.
Быть может с девчонками? Возраст, пора…
В свои 19 дворы покидают,
по новым районам, гуляй до утра.
Ну, где ж вы мальчишки, юнцы-одногодки?
Давайте уже, ну ка все во дворы!
И лишь на столе, что стоит у пристройки,
Написано ручкой: «Вернусь пацаны!»…
Летят в адреса, во дворы похоронки.
Забрала мальчишек навечно война…
Вон парня к столу подвели две девченки,
где он написал: «Я вернулся братва…».
23.09.2014 Володимир Царенко (с).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2014
Он выходил с под Иловайска, ему чуть больше двадцати,
в руках зажатая граната и палец у кольца чеки.
Он третьи сутки в окружении, из роты больше никого.
И вспоминая то сраженье, что не похоже на кино…
… Комбат кричал: «Держите фланги!!!», а фланги сутки уж молчат,
Их пять часов бомбили «Грады» - российской армии набат…
Взвода на небо уходили, ведь после «Градов», мин поток
Из минометов 2Б9, с названием нежным «Василек».
И как стояли спина в спину, уже не сорок… в пятером.
Как из зеленки выходили, под Старобешевым, потом.
Как среди трупов затерявшись, где Псковский проходил спецназ,
в тела стреляя бездыханных, не отводя постыдных глаз.
Как Димка с криками: «Відходьте! Я їх ще трішки придержу!»
Лег с пулеметом, вынув сошки и залп нарушил тишину.
Он ранен был, с пробитым легким, ведь до своих не доползти.
Их прикрывал осознавая, что здесь конец его пути.
Десант российский окружая, все замыкал свое кольцо,
Ребята с боем прорывалась, из зоны действия АТО.
Команда штаба: «Выходите! Для вас создали коридор».
В котором их, как будто в тире, лупили снайперы в упор.
И вы поверьте очень страшно, оставить и не хоронить,
Друзей с которыми не раз ты, старался пайку разделить.
Он выходил с под Иловайска, ему чуть больше двадцати,
в руках зажатая граната и палец у кольца чеки.
17.09.2014 (с). Володимир Царенко.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cYZTa9IcCh0[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2014
Ви сьогодні мамо навіть посміхались,
І обличчя ваше лагідним стає
І те ніжне серце, що так настраждалось,
Палко й безупинно в ваших грудях б’є!
Ви сьогодні з ранку, як ніколи швидко
до худоби, в погріб і в старенький хлів
бігали у справах, і доволі хутко
справивши сніданок накривали стіл.
Ваші ніжні руки, що не знають втоми,
дістають з полиці геть новий рушник,
Скатертина біла – жест цей нам знайомий,
Ви її кладете лиш на Новий рік!
Гляньте за віконцем щойно прийшла осінь,
Навіть не Михайла, не святковий день.
Але не важливі всі свята ці зовсім,
Телеграма сина: «Буду завтра в день»!.
Вже пройшло півроку, як пішов із дому.
Весь цей час страждання зрушував ваш лад.
Кожний день молились на колінах Богу,
Як ваш син з речами йшов у військкомат.
Ви листи читали й плакали ночами,
він писав: «Все добре, в нас війни нема.
Я служу при штабі й різними речами
мушу тут займатись, так сказав комбат».
Може воно й правда, може й не воює,
Може в командира воїн-писарчук.
Але не обдуриш, серце мами чує…
Ось ця мить настала, чутно в двері стук!
Батько відчиняє… Міцно тисне руку.
І на шиї висить меньшая сестра…
В стороні лиш мама, радість на обличчі…
І ціни не має на щоці сльозам….
26.09.2014 Володимир Царенко (с).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2014