М.Я.

Сторінки (1/64):  « 1»

в День Конституції!

ти  виборена  тоннажами  крику,  
ти  визволена  з  під  свого  ж  ярма,  
така  ,  здавалося,  нестримна  є  і  дика,  
насправді  ж  ,  просто  ти  -  така  одна.  

така  одна,  яку  змінить  охота,  
і  можна  повернути  на  свій  лад.  
розподіливши  люд  наш  на  карогти,  
і  справедливість  закріпивши  на  вустах.  

така  одна,  яку  не  поважають,  
не  визнають  за  Основний  закон.  
лиш  обговорюють,  паплюжать,  виправляють,  
бо  кожен  хоче  свій  задати  тон.  

така  одна,  що  виборена  криком,  
кров'ю  і  потом  зараз  ,  і  тоді.  
така  одна,  та  й,  що  тут  говорити?!  
Єдина  Конституція  в  житті)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016


отак бува зустрінемося десь…

і  кожен  з  нас  живе  своїм  життям...  
і  кожного  чекає  дехто  вдома...
та  прийде  мить  -  чарівне  забуття,  
і  значення  не  матиме  вже  втома.  

"глаза  в  глаза",  чи  як  там  ще  сказать?!  
отак  і  ми  з  тобою  перетнулись.
і  захотілось  так  ввесь  світ  обнять,
що  про  усе  на  світі  цім  забулось...  

отак  бува,  болить  собі  душа:  
болить  за  те,  що  я  ще  не  сказала,  
за  те,  що  я  зробити  не  змогла,
хоч  і  могла  тоді,  але  не  стала.  

отак  бува,  побачимося  десь..  
і  в  горлі  ком,  а  у  очах  -  розпука.
обоє  ж  знаємо,  що  це  вже  все..  кінець..  
і  цього  разу  вічна  нам  розлука...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2016


листи без адресата…

Так,  якось  склалося  в  моїм  житті,  
Що  всі  навколо  полюбляють  біль,  
Хтось  це  навмисно,  хтось  у  забутті,  
Та  всіх  об'єднює  єдине  -  ціль...  

А  я  терплю..  терплю  уже  роки,  
Й  чекаю,    як  завжди,  погоди  з  моря.  
Отак  вже  склалось  :  я  пишу  листи,  
Й  не  зна  ніхто,  скільки  в  них  горя...  

Отак  буває..  скажете,  що  ні  ?  
Я  почуття  сховала  так  глибоко,  
Щоб  їх  ніхто  не  бачив  навесні.
   Й  не  затягло  в  оте  людське  болото.  

У  кожного  свій  біль  ...  до  божевілля..  
Душа  уже  така,  наче  розп'ята..  
Мій  біль  у  тому,  що  пишу  листи..  
Та  шкода,  що  листи  без  адресата...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2016


як прикро, що немає більше нас…

Як  прикро,  що  мабуть  минаєм  ми...  
Любов  пробігла  темною  рікою,  
Хоч  ще  не  розлучивши  нас  з  тобою,  
Але  уже  змінивши  наші  сни...  

Як  це  не  прикро,  та  розмов  уже  нема.  
Ненависті  вже  більше,  аніж  ласки,  
Щось  інше  є  для  тебе  тепер  класним,  
А  я  усе  частіше  сплю  сама...  

Як  прикро,  коли  дивлячись  на  тебе,  
В  очах  уже  немає  океану,  
І  в  почуттях  немає  вже  вулкану.  
А  тільки  небо...  чорно-темне  небо...  

Мабуть  і  справді  ,  це  змінив  нас  час...  
У  нас  тепер  вже  інші  повороти,  
В  моїх  очах  уже  не  чай  -  болото...  
Як  прикро,  що  немає  більше  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2016


Спасіння….

І  філіжанка  кави,  як  спасіння...  
Проблиск  надії,  що  поможе  у  журбі,  
Той  твій  удар  у  сонячне  сплетіння,  
Зогнив  словами  злості  у  тобі.  

А  сльози  градом.  Так,  така  розпука.  
Болить  душа,  о  Боже,  як  болить.  
Така  словесна  і  мовчазна  мука,  
Яка  здавалося  тривала  тільки  мить.  

Ти  вже  не  той.  Не  бачу  я  любові...  
Не  бачу  захвату  уже  в  очах  твоїх.  
Тепер  же  я  пізнала  стільки  болю,  
Що  ти  за  все  життя  пізнать  не  зміг.  

На  серці  щем,  а  у  очах  -лиш  відчай,  
Невже  тепер  оцього  ти  бажав?  
Німе  питання  десь  помре  навічно  :  
Навіщо  ж  ти  тоді  мене  чекав?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2016


в полоні слів… стою…

в  полоні  слів  ..  стою..  сама  і  боса...
без  твоїх  рук,  а  я  жива...  так-так.  
себе  зібрала  в  купу,  хоч  і  скоса.  
я  починаю  вже  без  тебе  новий  шлях...  

та  чи  без  тебе?  як  же  наша  клятва?  
як  же  слова  ,  які  ти  говорив?  
руїна  всюди.  серце  -  не  подряпав..  
ти  не  подряпав,  ні..  ти  просто  ВБИВ...  

залив  слізьми.  моїми.  у  неволі.  
у  некоханні  вилився  в  любов.  
і  поєднали,  ми  з  тобою  свої  долі.  
а  зараз  рвемо...  Боже-Боже,  знов?  

в  полоні  снів...  стою..  сама  і  гола...  
чекать  не  сила.  хочу  йти  кудись...  
обманювать  себе  ще  не  готова...  
прошу  тебе  :  вернись,  вернись,  вернись...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2015


мабуть, пройшло …

мабуть,  щасливі  дні  вже  закінчились...  
минули  щастя,  радість  і  любов..  
і  тільки  спогади  -  єдине,  що  лишилось  ,  
вони  нагадують  про  себе  знов  і  знов.  

мабуть,  пройшла  вже  та  чарівна  злива,  
в  якій  слова,  як  полум"я  горять...  
та  свій  останок  в  серці  залишила,  
хоч  й  вибрала  дорогу  навмання..  

мабуть,  кохання  вичерпало  трафік,  
чи  просто  я  набридла  вже  тобі...  
закінчився  простий  законний  графік,  
і  я  себе  втопила  у  журбі.  

мабуть,  пройшло  .  ну  ,  що  ж?  так  мало  бути.  
згоріло  все.  то  і  нехай  горить  .  
того,  що  було  -  вже  ніколи  не  вернути.  
та  все  віддам,  щоби  вернути  тільки  мить...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2015


залиш себе…

Оце  й  усе,  що  я  тобі  залишу:  
Солодкий  трунок  суміші  із  днів,  
Веселий  сміх  й,  водночас  потойбічну  тишу  .  
А  що  ж  ти  зможеш  залишить  мені?  

Свій  рідний  запах  на  твоїй  подушці  ,  
Поличку  в  шафі,  фото  на  стіні.  
Ще  спогади  про  літні  дні  задушні,  
А  ще  забуте  серце  у  тюрмі.  

А  я  тобі  іще  залишу  літо,  
Залишу  ночі,  вечори  і  дні.  
Залишу  тобі  все  :  себе  і  квіти.  
А  що  ж  ти  можеш  залишить  мені?  

Залиш  себе  ,  залиш  мені  до  скону.  
Залиш  цілунок  свій  шалений  на  мені.  
Залиш  себе,  усунь  всі  перепони.  
Ну  я  ж  змогла  себе  лишить  тобі!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2015


відкинута…

Іду,  а  з  очей  градом  капають  сльози,  
Я  винна  сама,  що  ж  казати  тобі.  
З  тобою  готова  в  тепло  і  в  морози,  
З  тобою  у  радості  я  і  в  журбі.  

А  ти  не  сказав,  не  схотів  поцілунку.  
Для  тебе  обійми  не  варті  гроша.  
Бо  я  щось  зробила  не  того  ґатунку,  
Бо  я  щось  сказала  тобі  поспіша.  

Чому  ти  злий?  Ні  слова  й  ані  духу.,  
Чому  мовчиш?  І  знову  німота.
А  я  лиш  хочу,  щоб  мене  за  руку
Ти  ніжно  взяв..  так  просто..  просто  так..  

А  сльози  градом.  Хай  падуть,  безсила.  
Не  можу  я  вже  спокій  зберігать.  
Я  так  тебе  люблю,  мовчать  не  сила.
І  все  що  хочу  -  тільки  не  мовчать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2015


І розуміння все приходить з часом…

І  розуміння  все  приходить  з  часом,  
Коли  ми  ліквідуєм  з  хати  мотлох..
Коли  ти  став  уже  середнім  класом,  
Про  те,  що  в  нас  немає  справжніх  подруг..  

І  як  шкода,  що  вже  пройшла  епоха,  
Коли  були  дуелі  і  скандали,  
Можливо  ми  б  побачили  хоч  трохи,  
І  один  одного  з  біди  порятували  б.  

Як  шкода,  що  тепер  вже  не  на  часі  
Ходити  в  гості  й  нести  подарунки,  
Бо  ви  забули  вже  адреси  наші,
Й  стоять  давно  вже  зібрані  пакунки.  

Як  шкода,  що  коли  на  серці  зимно,  
То  біль  в  собі...  ну  максимум  -  у  віршах.
Як  комусь  десь  від  мене  щось  потрібно,  
То  я  віддам..  беріть-беріть,  побільше...  

Як  шкода,  що  у  час  незгоди,  
У  час,  коли  я  вигрібаю  з  хати  мотлох.  
Я  знаю,  що  сама  роблю  собі  погоду.  
Так,  як  і  знаю,  що  не  маю  більше  подруг...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2015


Бо я не сплю….

Бо  я  не  сплю  -  в  полоні  тисяч  зір...  
В  мені  прокинулась  ,  нарешті,  незалежність.  
І  боронити  я  готова  ,  наче  звір  
Свою  й  твою  вкраїнську  приналежність...  

Бо  я  не  сплю..  чомусь  не  спить  душа,  
Чомусь  думки,  неначе  роєм  линуть..  
А  час  немов  навмисно  :  не  спіша,  
Може  чекає,  щоби  стрілку  перекинути?  

Бо  я  не  сплю,  бо  вся  земля  не  спить.  
Бо  серце  так  болить  за  Україну.  
Вітер  воєнний  іще  гірш  шумить,  
Там,  де  в  окопах  люблять  Батьківщину.  

Бо  я  не  сплю.  О,  Боже  дай  снаги,  
Витримувать  ті  танки  і  гармати,  
Дай  сили  ,  Боже  ...  прошу,  збережи
Від  потрясінь  стареньку  сиву  матір.  

Бо  я  не  сплю,  бо  в  Києві  війна,  
Бо  гинуть  люди  по  вже  прийнятих  законах...  
Я  люблю  Україну  і  дарма,  що  така  я...  дарма.  
Вона  буде  цвісти...  ми  здолаємо  всі  перепони...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2015


сама з собою…

Сама  з  собою...  отака  от  штука
Й  ніхто  не  знає,як  душа  щемить
Комусь  -  кохана,  а  для  когось  -  мука...  
Ще  й  серце  третій  день  уже  болить...  

Отак  незнаю,  як  я  маю  бути??
І  що  робити  з  потопом  думок?  
Вмираю  заживо...  така  от  штука...
Душа  уже  не  прагне  перемог...  

Не  прагне  розум  бути  поруч  вічно..  
Похнюплена  сиджу  собі  в  кутку,  
А  він  пройшов  та  ще  й  дверима  тріснув,  
То  нащо  ж  вибирав  собі  таку?  

Так  день  за  днем.  Не  можу  вже,  не  можу...
У  грудях  щось  іще  тихіше  стука,  
Ще  сподіваюся  на  осінь  я  погожу...
Сама  з  собою...  отака  от  штука...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2015


усі ми народились для любові

Усі  ми  народились  для  любові.  
Й  ,  можливо  інколи  вона  болить.  
У  певний  час  вона  чекає  крові,  
Та  більше,  ніж  потрібно,  не  тремтить.  

Вона  буває  люта  і  скучлива.  
Вона  буває  вічна  і  проста,  
Застане  вас  зненацька,  наче  злива.  
Повіки  :"кліп",  а  ти  уже  й  не  та.  

Любов  буває  різна,  апріорі.  
Та  головне  ,  коли  вона  одна.  
Коли  єднаєте  навіки  свої  долі
Із  усвідомленням  ,  що  все  це  не  з  проста.  

Важливо,  тільки,  мабуть  не  забути,  
Про  ніжність,  що  світанки  береже,  
Про  серце,  що  підкаже  ,  як  же  бути.  
А  ще  я  прошу,  не  забудь  мене...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2015


Час розчарування…

Хвилини  йдуть...  та  ні,  мабуть  біжать
Їм  зовсім  байдуже  до  кількості  днів  літа.  
Прийди  до  мене  і  в  кутку  присядь,  
Моя  душа  з  тобою,  мов  роздіта.  

Те  почуття  ...  разом  розчарування  й  крах,
Зупинка  віри,  думки  й  ,  мабуть  серця.  
Навіщо  ти?  Навіщо  так?  
Німе  питання  в  тишу  ночі  пронесеться.  

Ти  тихий  омут  в  глибині  боліт,  
Та  в  тобі  я  тонула  вже  востаннє.  
Не  витримав,  не  втримав,  не  вберіг...  
Моє  ,  ти  трохи  збочене  кохання.  

А  час  летить.  Отак  й  біжать  роки.  
Колись  з  тобою  може  ще  зустрінемось.  
Та  я  вже  не  така.  Не  ті  думки.  
І  рішення  моє  уже  не  зміниться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2015


Реакція

Чорнилом  марно  страчених  ночей,  
Ми  ще  напишемо  свою  таємну  мрію.  
Підкріпимо  її  блиском  очей  
І  давнім  тихим  покликом  надії.  

Хай  Херувими  нам  співають  увісні,  
Про  те,  якими  ми  раніше  були.    
Як  швидко  пробігають  наші  дні,  
І  як  ми  один  одного  забули.  

Чорна  безодня  наших  берегів,
І  збуджені  наголчені  нейрони.  
Не  вийде  більше  все,  як  ти  хотів.  
Вогнем  зірок  розсипляться  протони.  

Така  от  хімія,  коханий.  Ти  приходь.  
І  принеси  улюблену  акацію.  
Ще  трошки  ночі,  біль,  любов,  комфорт  
Й  ми  разом  домалюємо  реакцію.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2015


крапка/кома

Велика  жирна  кома  в  чашці  кави.  
Ти  знаєш  ,  любий,  я  продовжую.  Так-так.  
Зважаючи  на  все,  що  було  з  нами.  
І  скільки  сліз  втонуло  у  віршах.  

Ще  вчора  ми  з  тобою  не  знайомі,  
Сьогодні  ти  уже  в  моєму  сні.  
А  завтра  ми  з  тобою  на  пероні,  
Кидаємось  словами  звідусіль.  

Останній  вечір,  мов  остання  пристрасть,
Тривав  недовго,  просто  наче  сон.  
Але  за  душу  таки  зачепився,  
І  заспівав  з  тобою  в  унісон.  

Такий  гіркий  ковток  терпкої  кави,  
Й  в  своєму  я  останньому  листі,  
Зважаючи  на  все,  що  було  з  нами  -  
Поставлю  жирну  крапку  у  кінці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2015


Мені залишилось лише писати вірші…

Мені  залишилось  лише  писати  вірші.  
Писати  про  несказані  слова..
Писати  про  любов  і  про  прогрішки,  
Писать  про  те,  яка  весна  тоді  була.  
Писати  про  проведене  дозвілля  ,  
І  про  оті  твої  терпкі  листи.  
Про  те,  як  відгуляла  я  весілля,
Але  в  думках  моїх  і  досі  ти.  
Писати  про  твої  ,  ті  рідні  очі,  
Жагу  і  страх  водночас,  зрозумій.  
І  про  дзвінки  з  любов'ю  опівночі.  
Писать  про  те,  що  втримать  не  зумів.  
Писати,  як  кохати  ми  старались,  
І  як  миттєво  ми  зробились  інші.  
Писать..  душа  і  серце  водночас  розірвались.  
Тепер  мені  лише  писати  вірші...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2015


останній танець. .

То  був  не  танець.  Ні.  То  була  пристрасть.  
Така  невтомна  і  палка  жага.  
Рухами  серце  ,  мов  лещатами  затисло.  
Та  на  дорозі  стояла  знов  вона.  

Притис  до  себе  і  в  очах  темніє,  
Й  чомусь  обручка  стала,  мов  чавунна.  
Чому?  Ти  запитав  лиш  це  у  танці-мрії.  
Я  промовчала,  бо  я  знала  -  винна.  

Губи  до  губ  і  похих  ,  мов  безмертя.  
А  твої  очі  заховались,  мов  за  скло.  
Один  невдалий  крок  із  пересердя.  
Нам  коштував  того,  що  в  нас  було.  

Пройдуть,  роки  ,  а  той  останній  танець,  
За  душу  трепетом  візьме  іще  не  раз.  
Тепер  тобі  чужа.  Ти  самозванець.  
Скінчилась  пісня  й  танець  тихо  згас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2015


сади навесні

Сади  навесні,  немов  перше  кохання.  
Відходять  у  вічність  завжди  і  щорік.  
Та  щире  й  таке  незабутнє  зітхання,  
Залишиться  в  пам'яті  нашій  навік.  

Сади  навесні,  не  забута  ще  юність.  
Мов  ніжність,  що  в  пам'яті  слід  залиша.  
Лиш  їм  не  знайома  пихатість  і  грубість,
Як  вперше  за  руку  ти  візьмеш  дівча.  

Сади  навесні,  такі  чисті  мов  небо,  
Так  хочеться  в  очі  ті  сині  глядіть.  
Та  тільки  завжди  пам'яти  це  треба,  
Не  завжди  ті  очі  судились  тобі!  

Сади  навесні  просто  тануть  у  цвіті,  
Й  за  руки  триматися  і  цілувать.  
І  все  дарувати  коханим  на  світі.  
Лише  навесні  можна  вперше  кохать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2015


Істина

А  час  летить,  його  не  зупинить  .  
І  тільки  мама  з  татом  мовлять  стиха:  
«Життя  потрібно  людяно  прожить,  
Тоді  і  не  зустріне  тебе  лихо».  

Бо  так  і  є,  а  скажете  що  ні?  
Тоді  яка  у  світі  є  ще  правда?  
У  когось  милий  десь  на  чужині,  
Для  когось  чудо  –  це  побачить  завтра.  

А  дні  ідуть,  летять,  немов  листки  ,  
Що  восени  щороку  опадають.  
Та  як  приємно  ,  коли  знаєш  ти,  
Що  десь  в  душі  тебе  ще  пам’ятають.  

Як  шкода,  що  нам  знати  не  дано  
Скільки  відведено  на  світі  нам  прожити.  
А  втім,  може  й  до  кращого  воно  ,  
Бо  ми  свідомо  обираємо  як  жити.  

А  час  летить,  швидкий  немов  ріка.  
Та  тільки  береги  її  безмежні.  
Одна  є  істина,  хоча  яка  й  гірка:  
Згадають  тих,  хто  шлях  пройшов  належно.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2015


як мало жінці для щастя треба…

Жінкам  так  мало  для  щастя  треба:
Шматочок  хмари    на  краю  неба,  
Ще  світлі  зорі  і  теплі  ночі,  
Щоранку  бачити  рідні  очі.  
Кохати  щиро,  любити  ніжно.  
І  відчувати,  що  це  навічно.  
Ще  трошки  затишку  і  свавілля.  
Красиве  і  дороге  весілля  .  
Новеньке  плаття,  хороші  туфлі.  
І  щирих  подруг  споїти  в  "шуфлю".  
Й  тоді  розмови  аж  до  світанку,  
І  кави  з  кардамоном  філіжанку.  
Шматочок  торта,  та  щоб  без  шкоди.  
Фігуру  гарну  вже  від  природи.  
І  десь  поплакати  у  жилетку,  
І  ще  купити  нові  балетки.    
Щоб  море  книг  і  безкоштовно,  
На  дати  -  золото,  безумовно.  
І  діамантик  на  п'ять  каратів,  
Маленьку  шубку,  щоб  акуратна.  
Ще  трошки  снігу  і  трошки  фруктів.  
Посмакувати  морепродуктів.  
Хороших  подруг  і  пісню  тиху,  
Не  пам'ятати  про  всяке  лихо.  
Кохане  тіло  і  рідні  очі.
Щоби  тонути  у  них  щоночі.  
А  ще  машинку  і  трошки  правди,
І  бути  впевненою  у  завтра.  
Десь  шашлички,  а  десь  трохи  супу.  
І  щоб  ніколи  не  мить  посуду.
Квіти  ,  щоб  завжди  і  не  банальні.  
У  миру,  щоб  не  було  фіналів.  
Ще  рідне  слово  і  Україну.  
Ще  трохи  танцю  ,  але  свобідно.  
Ну  от  ми  й  вияснили  проблему,  
Як  "мало"  жінці  для  щастя  треба)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2015


реквієм

Червона  кров,  мов  той  червоний  мак.  
І  ти  уже  старий  та  все  ж  солдат.  
І  хоч  волосся  вже  зросила  сивина,  
В  душі  хоробрість  є  неп'робивна.  

Уже  роки  злетіли,  мов  лелеки.  
Поблідла  пам'ять  й  плити  кам'яні.  
Від  тих  років  ще  не  втекли  далеко.  
І  призабули  як  вмирали  на  війні.  

А  ти  згадав  і  біль  пронизав  серце.  
Скупа  сльоза  упала  на  щоку.  
Хоч  вже  немає  тих,  хто  скоїв  все  це.  
Їх  дух  зберігся  в  штучному  вінку.  

Невже  це  знов?  А  ти  уже  безсилий.  
Тепер  твій  внук  загинув  на  війні.  
Він  був  вкраїнцем  .  В  нього  були  крила,
Й  були  крилаті  мрії  на  землі.  

Пройшли  роки  й  ми  будем  пам'ятати.  
Як  в  тебе  брат  загинув  на  руках.  
А  ти  мовчиш.  Бо  нічого  сказати.  
Бо  сльози  тихо  збігли  по  щоках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2015


коли тебе нема

Коли  тебе  нема  -  зима.  
І  не  відпустить  та  любов  сама.  
А  я  сумую.  Й  сум  не  перелить.
Я  так  кохаю  ,  та  як  дальше  жить?  

Нас  кілометри  розділили  у  вітрах.  
І  ми  кидали  мінометами  у  снах.  
Та  ми  кохали  ,  як  в  останній  раз.  
Тепер  залишилось  молитися  за  нас.  

Я  так  чекаю,  я  так  жду  дзвінка.  
Моя  печаль,  яка  ж  вона  гірка.  
А  ти  десь  там...  де  вічна  мерзлота.  
Любов  всередині  ще  б'ється  золота.  

Я  так  сумую,  що  й  не  передать.  
Не  вистачило  б  часу  розказать.
Та  все  це  марно,  я  тепер  сама.  
Коли  тебе  нема  -  зима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2015


Вовком виє душа

Вовком  виє  душа  і  сердечко  так  стука  ще  тихо.  
Я  сама  залишилась  зі  своїм  гімном  у  думках.
Здавалось  слова,  а  зчинили  таке  лихо.  
Стосунки  тепер  складаємо  ми  по  шматках.  

Словом  можна  убить.  Це  тепер  на  собі  перевірено.  
Підбирати  склади,  як  над  прірвою  йти  по  мосту.  
Були  крик  і  був  плач,  але  договір  ще  не  завірено.  
І  тому  ми  ще  разом.  Тому  я  ще  поруч  іду.  

Моя  думка,  як  гріх,  що  спричинений  смертю  духу.
Але  й  сліз  вже  нема.  Як  ж  покуту  за  нього  нести?  
Це  так  просто  :  лише  візьми  за  руку.  
Ми  здолаємо  все,  коли  разом  є  я  і  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2015


Ніч сховає все

Ніч  сховає  усе.  Нас  сплітає  неначе  нитками.  
Та  байдуже,  що  прірва  між  нами  без  меж.  
Ми  кохаємось  палко,  та  шкода,  що  тільки  думками.
Кілометри  над  нами,  немов  той  Дамоклів  меч.  

Ніч  накрила  б  слова,  які  солодко  линуть  крізь  трубку.  
Я  сховала  б  жагу,  що  плекаю  щодня  в  тишині.  
Ти  смакуєш  мене  і  втягуєш,  наче  у  губку.  
Кожна  зустріч  і  ти  потопаєш  в  мені.  

Ніч  закриє  тепло,  відкриваючи  крани  кохання.  
Між  сплетіннями  рук  ,  проникаючи  в  твої  вуста.  
Це  погано  ,  я  знаю.  Та  мною  керує  бажання.  
Це  колись  була  скромність,  а  зараз  вона  вже  не  та.  

Ніч,  чудесна  пора.  Час  розлук  і  любові  водночас.  
Ти  сумуєш  за  мною  і  я  відчуваю  це  так  :
Коли  вдень  в  енний  раз  заглядаєш  ти  в  мої  очі.  
Я  тебе  розумію,  але  я  вже  не  вільний  птах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2015


Я люблю Україну

Я  поет  і  я  зброї  не  маю.  
Але  маю  щось  більш,  аніж  це.  
Мені  дано  писати,  бо  правду  я  знаю,  
Моє  серце  іншим  надію  несе.  

Я  поет  і  я  пишу,  що  думаю.  
Заборонені  теми,  Україна  ,  війна.  
Про  Росію,  катів  тих,  що  глумляться.  
Хоч  при  цьому  любов  є  лиш  тільки  одна.  

Я  люблю  Україну,  не  боюся  сказати.  
Хай  образливо  кажуть  за  нас,  як  бандер.  
Тут  моя  Батьківщика,  рідні  батько  і  мати.  
Тут  Шевченко,  який  теж  за  правду  помер.  

Я  поет  і  я  пишу  для  свого  народу.  
Україна  -  єдина  і  тут  річ  не  про  Схід.  
Я  люблю  Україну!  Цій  любові  нема  переводу.  
Крізь  такі  окуляри,  українські,  дивлюсь  я  на  світ.  

Я  поет  і  я  можу  ще  довго  писати,  
Хоч  красу  України  неможливо  списать  у  віршах.  
Я  дякую  Богу,  що  я  тут  живу  і  лиш  тут  я  готова  вмирати.    
Україно,  до  тебе  любов  не  зітре  навіть  час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2015


тобі…

Летіти  ввись.  до  мрій  чи  лиш  до  неба?
Не  падать  вниз,  бо  соромно  за  себе.  
І  ні  багатства,  ані  слави  вже  не  треба.  
Лише  вночі,  щоб  пригорнутися  до  тебе.

І  щоби  поцілунки  до  півночі.  
Глядіти  кожен  ранок  в  твої  очі.  
Удвох  з  тобою  фільм  дивитись  хочу.  
А  ще  ти  ніжно  так  лоскочеш.  

Хоча,  бувають  всюди  застереження.  
Приємно,  як  дзвінки  без  попередження.  
Й  коли  гуляємо  кудись  ми  навмання,  
Я  відчуваю  щастя.  Ми  -  сім'я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2015


Ота любов…

Ота  любов,  терпка  ,  немов  печаль.  
А  вже  окутує  тебе  теплом  підступно.  
Та  то  ж  не  я.  Не  я,  на  жаль  .  
Хоча  ,  цілком  можливо  я  наступна.  

Ота  любов,  гаряча,  як  вулкан.
Запалює  .  Та  так,  що  вже  й  не  сила.  
Спочатку  -  ніби  щастя  океан.  
Насправді,  тільки  мором  нас  скосила.  

Ота  любов,  непереборний  страх.
І  ми  без  бою  здатися  не  можемо.  
Сумні  такі,  у  маминих  піснях.  
Печаль  утопимо  і  думку  переможемо.  

Ота  любов.  Така  ода  жалю.  
І  нам  її  цілком  не  зрозуміти.    Бо  дуже  просто  -  лиш  сказать  :"люблю".
Треба  це  довести  ще  зуміти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015


Моя держава

Моя  держава,  моя  біль  і  це  не  жарти.  
Хоч  в  серці  колить,  але  мозок  ще  живий  .  
Зі  мною  це  оспорювать  не  варто,  
 Й  це  розуміє  той,  що  не  дурний.  

Моя  держава  ,  моя  рідна  мати  й  батько.  
Хоч  не  голубить,  але  і  не  б'є.  
І  з  боку  це,  можливо,  трохи  хвацько.  
Але  Надія  з  нами.  Любов  є.  

Моя  держава,  моя  віра  й  правда.  
Мене  не  скорять  Путін  і  війна.
Я  молюся,  щоби  настало  завтра.  
І  ,  щоб  із  попелу  повстала  знов  вона.  

Моя  держава  ,  моя  рідна  -  Україна.  
Я  горда  буть  дитиною  її.  
Хоча  зі  сторони  це  і  наївно,  
Я  не  цураюсь  рідної  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2015


така подруга…

Образи  ,  як  скалки  ,  застрягли  в  оці.  
Уже  розмов  й  веселощів  нема.  
Чомусь  ми  друзів  вибрали  на  стоці.  
І  через  це  у  серці  ще  зима.  

Стільки  ми  разом,  скільки  й  поодинці.  
Та  жаль,  що  зрозуміли  це  тепер.  
І  губи  бантиком,  немов  малій  дитинці.  
Отой  запал  між  нами  тихо  вмер.  

А  мали  б  разом,  як  колись,  з  піснями.  
І  горе,  й  радість.  Заздрості  нема.  
То  що  ж  це  люба?  Що  це  сталось  з  нами?
Чому  раптово  така  прірва  пролягла?  

Тепер  окремо.  Я  і  ти.  Без  друзів.  
Уже  не  в  пошуку.  Розчарування  таки  вчить.  
Можливо,  я  й  пробачу.  Тій  подрузі,  
Та  сумніваюсь  я.  Ну,  а  вона  -  мовчить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2015


Моя Надія

Моя  Надія  вже  не  голодує.  
Вже  зрозуміло,  що  прийшла  безвихідь.  
Суха,  кощава...  вітер  лиш  леліє.  
А  з  України,    вся  бичва  -  на  вихід!!!

А  вільно  дихати  вже  важко.  Без  цензури.  
Уже  розмови  стали  не  легкі.  
Ви  чого  хочете?  Якої  ще  фактури?  
Чи  ви  забули  про  важкі  майданні  дні?

Так  терпко  в  серці,  так  болить.  Так  важко..  
А  Україна  ледве  вже  стоїть.  
А  ще  і  ти,  моя  рідненька  пташко.
Нескорена  на  відліку  століть.  

Моя  Надіє,  може  і  не  варто?  
Бо  твоя  жертва  -то  вже  перебір.  
Тримайся  міцно.  Це  не  твоя  карма.  
А  ми  з  тобою  .  Всім  наперекір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2015


Сон

Режим  не  втік.  Режим  -  укоренився.
А  ми  боролись,  знаєте?  Так-так.  
Такий  жахливий  сон  мені  наснився,  
Що  Україну  знесли  в  пух  і  прах.  

І  крик  і  сльози,  і  вологі  очі.  
Отакі  наслідки  того  страшного  сну.  
Тепер  боюсь  лягати  я  щоночі,  
Лише  з  молитвою  тягар  цей  пронесу.

А  інколи,  як  поночі  прокинусь,  то  страшно  думать  ,  вдома  я  чи  ні?  
Найбільший  страх  -  це  будь  захопленими  кимось.  
І  ,  що  уже  не  буде  Україн.  

А  ви  навіть  не  думаєте,  що  це?  
А  хтось  тут  пише  вірші  у  сльозах.  
Ото  був  сон,  що  аж  погасло  сонце,  
Що  Україну  знесли  в  пух  і  прах.  

Такий  от  страх.  Найбільший,  безсумнівно.  
Такі  от  сни,  то  що  тепер  робить?  
Зате  тепер  я  знаю,  що  країну,  
Душею  й  тілом  я  готова  боронить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2015


тихим порухом …

Тихим  порухом  вій  я  скажу:  "навіки  прощай"  ,
Десь  затихне  моя  ,не  дитяча  зовсім,  колискова.  
Колись  пили  каву,  а  зараз  -  холодний  чай  .  
Ми  вже  не  повернемось.  Йдемо  у  вічність..  знову.  

Твоя  тепла  рука  ще  затисне  у  собі  зап'ястя.
Ще  повернуся  я  до  історій  з  минулих  подій.  
Ми  хотіли  кохання  і  просто  людського  щастя.  
Заливаючись  грозами  тих,  ще  колишній  надій.  

Не  прочитана  книжка,  зачинена,  ніби  думками...
І  ти  поряд  крокуєш,  ще  знаючи,  що  дожену.
Таки  сталося.  Знаєш,  можливо  була  б  вже  мама.  
Але  ні,  бо  спокійно  з  тобою  ще  не  проживу..  

Тихий  порух  повік  .  Чи  невидимий  був  він  для  тебе?
Це  був  знак  не  згори  і  не  поклик  до  царства  лукавих.  
Ти  лиш  просто  прийди  і  ми  разом  пливемо  небом.  
Тільки  небом.  Лиш  ми,  а  ще  філіжанка  кави.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2015


Я хочу знати…

Я  хочу  знати  ,  віриш  ти  чи  ні?  
Чи  ти  чекаєш  кожного  світанку?  
Чи  ти  сумуєш,  як  у  далині?
І  чи  кохаєш  ти  з  обіймами  до  ранку?  

Чи  хочеш  щастя,  щоб  по  дому,  карапузик?  
Чи  ти  зберіг  мої  оті  листи?
Чи  мрієш  ти  позбутися  обузи?  
І  взагалі  чи  чогось  хочеш  ти?  

Чи  віриш  в  те,  що  разом  цілу  вічність?
Чи  це  для  тебе  лиш  пусті  слова?  
Бажаєш  спокою,  любові  і  одвічності,  
Чи  тільки  ніч  провести  на  ура?  

Чи  твоя  вірність  справжня,  апріорі?  
І  чи  готовий  ти  віддатися  мені?  
Чи  поєдали  ми  уже  навіки  долю?  
Я  хочу  знати,  віриш  ти  чи  ні...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2015


Муза-мука…

Такі  рядки,  тонкі,  немов  струна,
А  вміщують  у  себе  мабуть  душу.  
Хоч  я  й  одружена,  але  із  цим  одна.  
Муза  приходить  і  писати  змушує.  

І  понеслось.  Строфа,  немов  клинок.  
Уб'є  незримо,  навіть  не  помітиш.  
Так  -  так,  немов  колись  у  полотно.  
Змію  б  завили.  Так  на  серці  мітить.  

Це  може  бути  вдень  або  вночі.
Моя  примхлива  пані  вибирає.  
І  підібравши  до  душі  ключі,  
Аж  до  останнього  всі  сейфи  відкриває.  

А  я  живу  і  тішуся  з  надій.  
І  серце  так  тріпоче  опівночі.  
Коли  ж  уже  те  озеро  із  мрій?  
Як  прийде  Муза  і  загляне  в  мої  очі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2015


наречена…

Ти  завжди,  наче  вихор.  Енергійна...
Усім  порадить,  всім  допомогти..
Водночас  все  розважена  й  спокійна,  
А  інколи  не  проти  й  випити)

Життя  швидке,  лише  встигай  за  круговертю.  
І  от  сьогодні  ти  вже  не  така.  
Ти  вже  не  блискавка,  не  промінь,  не  електро..  
Сьогодні  ти  тендітна  і  легка..  

Ти  наречена.  Все  навколо  рідне.  
Ти  наречена.  Віриш  в  це  чи  ні?
І  він  з  тобою.  Він...  до  болю  рідний!  
І  хочеться  злетіти  від  землі.  

Така  біленька,  що  аж  сяє,  сукня.  
І  посмішка  щаслива  на  устах.  
У  грудях  серце  дико-дико  стука...
Тепер  навіки  разом.  Згодна?  -  Так!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015


Який ти брат?

Колись  був  брат  і  не  було  з  ним  страшно  й  у  вогонь  .  
Колись  із  братом  можна  було  й  в  море.  
Той  брат  був  поряд,  хоч  і  осторонь  .  
Й  до  часу  не  сміявся  ,  коли  горе.  

А  потім  брат  продався  тим  катам.  
Продався  за  паршиві  200  гривень.  
Він  зробив  хибний  вибір,  як  Майдан,  
Який  стояв  ,  а  ти  вже  ненавидів.  

І  як  ти  міг,  скажи,  які  думки?  
За  що  продався  ти,  мій  рідний  брате?  
Хіба  не  знав  ти,  що  вони  кати,  
І  їм  приносить  кайф  таких  купляти?

Це  була  остаточна  зрада  й  крах.  
І  шкода,  що  так  пізно  дав  ти  знати.  
Ти  кинув  всіх  :  мене,  народ  і  прах.  
І  краще  вже  не  мать  такого  брата!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015


Дико вірю…

Як  це  не  дико,  та  воюємо  за  мир.  
Відборюємо  те,  що  ніби  маємо.  
Тому  ,  що  крові  тільки  хоче  той  упир.  
І  ми  із  вами  всі  це  добре  знаємо.  

Як  це  не  дико  та  самі  не  визнаємо...
Самі  шукаємо  собі  злочинну  банду.  
І  за  100  гривень  ви    свій  голос  продаєте,  
За  200  роздаєте  пропаганду.  

То  як  не  дико,  як  тітушки  депутати?  
Як  люди  з  розуму  сходили  на  війні.
Але,  я  вірю  ще  тобі,  солдате.  
Я  прошу  тільки  ,  не  бреши  ще  й  ти  мені.  

Я  знаю,  що  ти  вірний  й  гордий  українець.  
Я  знаю,  ти  не  здашся  у  ярмо.  
Та  прошу,  не  робіть  із  смерті  кіно,  
Не  варте  материнських  сліз  воно.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015


Пишіть листи

Пишіть  листи,  ще  поки  є  можливість
Ще  поки  віртуальність  не  панує
Пишіть  листи,  але  такі,  щоби  вразливі
Нехай  читають  й  за  минулими  банують.  

Залиште  скайпи,  однокласники  й  контакти
Приходьте  в  гості,  але  наяву
Мережі-  спами  то  для  людства  катаракта,  
Та  жаль,  що  ними  так  багато  з  нас  живуть.  

Згадайте  діти,  що  навколо  ще  є  світ  
Згадайте  ігри  в  хованки  й  в  кордони
Ми  милувалися  вишневими  суцвіттями,  
А  ви  рахуєте  лиш  лайки  і  вподоби.  

Може  мейли  трохи  менше  посилайте,  
Краще  книжку  ще  дитячу  віднайти,
Та  прошу,  писать  не  забувайте...  
Не  забудьте  в  Новий  рік  писать  листи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2014


Вставай, мила моя

Вставай,  мила  моя,  бо  пора
Бо  ворог  же  на  тебе  не  чекає.  
Вставай,  рідненька,  бо  твоя  земля,  
Велику  єдину  надію  плекає.  

Моя  кохана,  мила,  Україно.  
Підуть  іще  на  смерть  твої  сини.  
За  тебе  і  за  мову  солов'їну,  
Лише  вставай,  даремно,  щоб  не  йшли.  

Вставай,  моя  душе.  Вставай,  кожен  з  нас!  
І  боронімо  свою  Україну.  
Раз  ворог  повертається  в  анфас,  
Це  означає,  що  треба  бити  в  спину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014


"В Єгипет"

Єгипет  -  вічний  спокій  для  душі
Палюче  сонце  збуджує  всі  рухи
Немає  озера  та  хочу  комишів
Від  бога  Ра  прийняти  дар  у  руки.

Єгипет  .  Ти  вмостив  в  собі  Каїр,
Те  саме  місто  з  спокоєм  гробничним  
Упитись  хочу  я  теплом  твоїм  ,
Та  мушу  наситися  тепличним.  

Єгипет.  Вічний  дім  для  теорем,  
Для  вірності  лиш  Божому  народу.
Навіщо  собі  створювать  проблем?
Плювать  самим  собі  у  чисту  воду.  

І  п'ятикутники  спостерігають  зорі,  
Їх  рівність  ідеальна,  хоч  куди.  І  до  Хеопса,  до  пустелі  на  долоні.  
Поїду  я.  Світило-  проводир.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014


І був Майдан

І  був  Майдан  –  горіли  шини  і  кайдани,  
І  передзвони  б’ють  у  всіх  церквах.  
Немов  покотом  в  небо  слово  «МАМА».
Хотіли  їх  замести  в  пух  і  прах.  

І  був  Майдан  –  горіли  шини  і  кайдани,  
За  гідність,  що  дитинство  збереже.
За  юність,  що  недовго  була  з  вами.  
За  матір,  що  ще  досі  тебе  жде.  

І  був  Майдан  –  тряслися  шибки  і  гранати,  
Коктейлі  Молотова,  вибух  і  граніт.  
І  тільки  мати,  Боже,  тільки  мати
Кричала,  мов  в  пропасниці  –  «Не  йдіть!»

І  був  Майдан  –  була  Небесна  Сотня.  
І  тільки  спогад  в  серці  завмира.  
Там  були  хлопці,  не  студенти  –  сотники,  
І  там  нікого  не  було  дарма.  

І  був  Майдан…  і  буде  честь  і  гідність!  
За  Україну  душу  я  продам!  
Ми  вам  за  мир,  свободу  і  за  рівність!  
Державу  збережіть,  будь-ласка,  нам…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2014


відхворіли

Кинжалом  слів  уб’ю  в  черговий  раз.  
Це  вже  не  вперше  й  ,  мабуть,  не  востаннє.  
А  ти  не  зможеш  зрозуміти  час,  
Усе  міняється  :  сімейні,  й  наші  стани.  

Твої  думки,  то  ,  мабуть,  гірше  ніж  кинжал.  
Ти  ними  наче  стрілами  метаєш.  
А  я  кричу  :  «Цілуй»,  як  ти  колись  кричав  .  
А  ти  не  чуєш.  йдеш.    мене  кидаєш.  

Твій  погляд-приходь  так  невинно  згас,
Моя  стабільність  раптом  похитнулась.  
А  ми  згадали.  Так,  згадали  НАС.  
І  що?  Десь  ураган?  Ні,  не  відбулось.  

Проходжу  повз  .  твій  довгий  погляд  вслід  
І  блискавки  по  спині,  мов  удари.  
Було  кохання,  ти  –  непевно  втік,  
Тепер  йду  я.  це  –  договір,  не  чари.  

Не  зупинив.  Побачив  й  переміг.  
Ні-ні,  це  ще  не  зовсім  перемога.  
Зберіг  чуття?  А  де  ж  ти  їх  зберіг?  
У  вимірах  вчорашньої  тривоги?

Це  певно  було  просто  навмання.  
Амур  даремно  лиш  затратив  стріли.  
Тепер  не  вий,  немов  самотнє  вовченя.  
Колись  було,  а  зараз  –  відхворіли.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2014


Життєпис…

Нова  зоря  –  мале  нове  життя  
Якась  дитинка  вже  відчула  маму.  
І  хтось  при  цьому  просить  каяття.  
Убивство,  а  була  б  такая  сама.  

Ростеться  світлу,  мов  малій  дитині  
І  зірка  яскравіше  все  сія  .  
А  хтось  тихо  сидить  на  домовині  ,  
Оплакуючи  втрачене  дитя…  

Ось  вже  зеніт.  Уже  розквітла  квітка  .  
А  зіронька  ,  мов  сонце  –  огорта  .  
Дитинонька  –  вже  мамина  гранітка,  
А  когось  тягне  знизу  живота.

Біжать  роки  і  зіронька  старіє,  
З’явились  зморшки  і  газет    не  добача.  
А  хтось  в  цей  час  невимовно  радіє  
І  пригорта  до  себе  дитинча.  

У  золотої  пташки  блякнуть  крила,  
І  чорні  діри  тягнуть,  як  магніт.  
А  десь  кричать  :  «Нарешті,  народила!»  
І  з  ними  там  радіє  цілий  світ.  

Вже  зіронька  погасла  й  згасла  свічка,  
Роки  в  життя  забрали  все  своє.  
Дитинці  хтось  до  школи  в’яже  стрічку  ,  
А  хтось  уже  й  весілля  виграє.  

І  ми  отак  всі  тлінно  догораємо,  
Втрачаємо  моментики  для  щасть  :  
Де  треба  покохать,  не  добачаємо,  
А  де  царує  зло  –  хочем  співать.  

І  зірка  кожного  на  небі,  наче  свічка.  
Нетлінна  ,  вічна,  тільки  ж  не  проспи!
Не  відкидати  роки  за  узбіччя,  
Брать  тільки  те,  що  зможемо  нести!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2014


Бути твоїм світлом

Я  просто    хочу  бути  твоїм  світлом
Люби  мене…  тримай,  міцно  тримай.
Я  запалю  у  наших  душах  літо,  
Лиш  інколи  пускать  не  забувай!

Я  хочу  нести  в  твою  душу  миру
Війни  не  треба,  досить    вже  війни.  
Я  хочу,  щоб  у  тебе  були  крила  
І  ,  щоб  ніколи  їх  не  обскубли!  

Ох,  як  анексували    моє  серце
Бої  тривали  довго  :  день  і  ніч.  
Та  я  забула..  забуваю  все  це.
Старі  історії  без  жалю  йдуть  у  піч.  

Ти  зараз  мій,  хоч  може  й  не  надовго  .  
Та  міцно  заплітаєш  свої  віти  .  
Не  хочу  лиш  банального  :  I  love  you..  
Як  схочеш  –  просто  буду  твоїм  світлом.!!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014


Кровавими сльозами плаче осінь

Кривавими  сльозами  плаче  осінь.  
Скидає  листя  тихо,  наче  мотлох.  
Чому  ж  ото  на  світі  повелося,  
Що  ми  не  маємо  хороших  подруг?  

Чому  з  усіх  сторін  нас  обступили?  
І  кожен  же  нав’язує  вимоги.  
Нас  не  катують.  Нас  так  просто  …  вбили.  
Поклали  на  коліна.  Нас  .  безногих.  

А  ми  терпіли,  слухали  ,  благали.  
Та  зараз  це  уже  нам  не  під  силу.  
Ми  падали  і  з  болями  вставали.  
А  смерть,  неначе  мором,  нас  косила.  

Ми  не  здаємось!  Не  здамось  ніколи!  
І  мирну  пісню  ще  почуєм..  Солов’їну.  
Ми  добровольці!  Ми  на  захист  ,  гордо.
Ми  душу  й  тіло,  лиш  за  тебе,  УКРАЇНО!!!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014


"То як ти там, моя рідненька нене?"

То  як  ти  там,  моя  рідненька  нене?
Ти  не  чекай,  я  вже  не  повернусь.  
І    не  спіши,  ой  не  спіши  до  мене.
Мені  тут  краще,  я  тобі  клянусь.

Я  не  помер  ,  матусю,  ти  не  думай.
Я  в  серці  вічно  житиму  твоїм.
Я  своїм  прикладом  покажу  другим,  
Що  нам  не  треба  інших  Україн!!

Я  вже  герой  матусю,  хоч  й  посмертно.
Я  сам  писав  історію  свою.
Я  на  майдані  слід  лишив  безсмертний.
Я  там  стояв  і  знав  за  що  стою!

Ми  полягли  і  нас  таких  багато;
За  ними  також  плачуть  матері.  
Ми  вірили  й  любили  Україну    свято  ,  
Хотіли  вільно  жить  на  своїй  землі.  

Та  ми  не  встигли,  ми  не  дочекали.  
То  ви  уже,  матусенько  живіть!
Живіть,  прошу  я,  щоб  не  йшов  я  марно.  
Чверть  року  Батьківщину  боронить.  

Я  звідси  буду  вам  допомагати
І  приходитиму  у  ваші  сни.  
Пробачте  мамо,  я  не  встиг  сказати,  
Що  найдорожчі  Україна  й  Ви!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528691
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.10.2014


будь ласка, осінь!

Будь  ласка,  осінь,  подаруй  нам  мир,  
Вже  так  зболіло  серденько  від  горя.  
А  крові  все  ще  хоче  той  упир.  
Він  завжди  хоче.  Скільки  ж  можна  крові?  

Будь  ласка,  осінь,  всіх  верни  живих,  
Їх  тут  чекають  матері  й  дружини.  
Й  вся  Україна  молиться  за  них  ,  
На  власній  Батьківщині  є  чужими.  

Будь  ласка,  осінь,  досить  вже  брехні,  
Вона  уже  сидить  повище  горла  .  
Хоробрих  хлопців  віддаєм  війні,  
А  та  бере,  їй  добре,  не  голодна.  

Будь  ласка,  осінь,  слухай  молитви,  
Які  щоночі  матері  шепочуть  .  
Хай  повертають  їх  сини  з  війни,  
Це  все.  Нічого  більш  не  хочемо!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2014


"ці дивні ігри правил і обмежень"

Ці  дивні  ігри  правил  і  обмежень  
Навіщо  їх  лише  декларувать?  
З  тобою  тільки  погляд  і  за  межі
І  вже  мене  ніяк  не  врятувать.  

Обман  для  мене  стане  рідним  братом,  
І  хоч  сестра  Любов  завше  не  спить.  
Я  інших  всіх  готова  відкидати,  
Щоб  провести  з  тобою  тільки  мить.  

Ти  -  моя  віра  й  всі  переконання,  
Усі  знання  ти  рвеш,  немов  папір.  
Готова  я  віддатись  без  вагання,  
А  ти  б  був  лагідний  і  ніжний  звір.  

І  як  же  можна  бути  в  адекваті?  
Коли  для  мене  ти  таке  "цабе".
Я  знову  плачу,  лиш  тепер  в  квадраті  ,  
Вже  більш  не  можу  я  обманювать  себе.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2014


"Твої слова - мій біль"

Твої  слова  -  мій  біль,  це  апріорі.  
Гострі  ,  мов  скло,  мов  бритва,  мов  кинжал...  
Ми  просто  познущалися  із  долі,  
як  з  неї  ще  ніхто  не  познущавсь.  

Твоя  усмішка,  то  мов  грім  із  неба
Мене  вбиваєш.  Шкода,  як  шкода.  
Але  так  треба,  я  кричу  "так  треба,
Я  хочу  вмерти,  хоч  і  молода!"  

І    що  із  того,  що  ми  так  печалим,  
Для  когось  це  дурня  -  наша  печаль  .
Ти  граєш  свого  серця  ритм  -  ударними,  
А  я  на  скрипці,  скромно  і  на  жаль.  

Ми  такі  рідні  і  такі  чужі  ,  
Що  розум  розривається  від  болю.  
Дзвони  мені,  звідтіль,  з-за  рубежів  
І  я  в  думках  втікатиму  на  волю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2014


від чого сумно так мені?

Від  чого  сумно  так  мені?
Мабуть,    тому  ,  що  Україна
Купаючись  в  чужім  багні,  
В  своїм  уже  загрузла  по  коліна.  

Бо  владна  проститутка  процвіта
І  викликів  на  день  десятки  має  .  
Хоч  страшно,  та  країна  вже  не  та
І  це  народний  спротив  піднімає.  

Запроданці,  чужі  ,  хоча  й  сини.
Ви  свою  матір  продали  Росії.  
Вона  собі  Донбас  скоро  завіє,  
І  Крим  для  нас,  то  вже  лише  хороші  сни.  

А  як  же  наші  доблесні  закони?
«Про  особливий  статус  донбасят?»  
Ще  й  покарання  за  якісь  там  перепони,  
Й  нічого  те,  що  хлопців  там  «гасять»?!  

Вони  лише  люструють  там,  а  кого  ?  
Усі  як  й  були  на  своїх  місцях!  
Набридло  вже.  Не  треба  нам  такого,  
Бо  так  полегко  вже    і  змінять  стяг!

А  як  Майдан?  А  як  же  честь  і  гідність?  
Чи  ви  уже  забули  де  були?  
Запроданці,  ви    обіцяли  рівність  ,  
Натомість,  в  рабство  нас  вже  майже  продали!  

Та  ми  народ!  Ми  стоїмо  до  скону!  
В  нас  ще  живий  патріотичний  дух,  
Ми  ще  ударимо  кайданом  по  закону,  
А  ви  втікайте  –  українці  йдуть!!!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2014


сильна

Я  в  себе  сильна  й  вільна,  як  завжди
Ти  не  подумай,  що  я  вже  прогнулась
Багато  часу  збігло  ,  як  й  води
Та  почуття…    вони  не  повернулись..  

Ти  в  мене  слабість,  хоч  і  не  болиш  
Температура  тримається  на  рівні
Мені  не  треба  цього  й  ти  облиш
Чи  ти,  чи  я  тобі  ,  мабуть,    нерівня..  

Ти  моя  кара,  хоч  за  неї  вдячна.  
Це  не  любов  ,  лише  вистава  запальна.    
Хоча  вночі  буває  трохи  лячно,  
Але  я  горда,  а  значить  не  одна..  

Я  в  себе  сильна,  саме  так,  я  сильна
Я  не  зломлюсь  перед  твоїм  ярмом
я  вільна    та  водночас,  я  не  вільна  
на  цьому  фронті  вже  не  буде  перемог!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2014


починаємо?

Проходить  день,  приходить  ніч
І  в  постіль  ми  кидаємось  зі  втоми
Знімаємо  увесь  багаж  свій  з  пліч
Не  бачим  сни,  не  пізнаємо  нове

І  так  щодня,  щотижня  і  щороку
Лягаємо,  встаємо  знову  й  знов
Свого  ніяк  не  бачимо  пороку
А  в  інших  вже  замітили  давно  

Ми  любимо,  а  може  й  ні,  не  знаєм
Біжать,  летять  листки  календаря
Із  кимсь  кохаємось,  ну  а  когось  –  кохаєм
Та  от  кого?  (питання  «з  фонаря»)  

Одні  спішать,  інші  –  не  поспішають
Немов  мурахи,  не  один,  не  два
Хтось  знає  все,  а  хтось  нічо  не  знає
Хтось  має  дах,  а  в  когось  вже  й  нема

Лиш  я  чекаю,  бережу,  лелію
Я  знаю  ти  прийдеш  колись,  прийдеш
мов  немовля,  плекаю  я  надію
але    ти  повз  ,  як  завжди  ,  сам  ідеш

тріщить  по  швах  і  рветься  десь  по  згині
любов,  як  птах  полетіла  вдалі
пройшов  повз  мене  і  озноб  по  спині
ну  що  ж?  ми  починаємо  бої..  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2014


Шукаєм  нових  дефініцій  кохання,  
А  краще  б  старі  повивчали.  
Щось  думаєм  з  ночі  до  рання,  
Як  спиться  вже  позабували…  

Дзвінок  вже  не  дзвонить,  затихло..
Вже  інші  у  нас  телефони.
І  як  же  скрутило  нас  хитро
Та  все  пам’ятають  перони..

Вокзали,  прощання,  секунди…
Так  швидко  і  довго  водночас
В  думках  –  словесна  тундра.
На  серці  любові  віночок.

Де  юре,  де  факто,  де  правда?  
Хтось  інший  щось  інше  десь  зробить  .
Чекаю,  як  завжди,  до  завтра…
Чи  може  вже  зараз  game  over?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2014


"завтра"

Марафон  світла  –  частина  душі
Ми  не  обманюєм,  лише  не  кажем  правди  
З  сьогоднішнім  завершить  не  спіши
Адже,  не  знаєш,  що  покаже  завтра.  

А  завтра  будуть  злети  і  скачки
Невпинні  мрії  й  нездоланна  вдача
Все  з  точністю,  сьогодні,  навпаки
Сам  відшукай  собі  потрібних  значень..  

А  завтра  може  прірва  чи  провал
А  може,  навпаки,  тріумфна  слава
Інфляція  душі,  щасть  ціновал
Все,  що  хотіла,  так  і  не  сказала..  

Сьогодні  –  лиш  сьогодні,  день  один  
А  завтра  ще  не  звідане  майбутнє
Знай  чого  хочеш,  не  шукай  біди
Та  пам’ятай  ,  минуле  –  незабутнє  .

Бо  без  минулого  ми  просто  тінь.  
Коктейль  суцільної  аморфності  із  сіллю  
Так  довго  гамувала  я  свій  біль  
Дограймо  гру,  кидати  недоцільно.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2014


"Уточнення"

Всього  лише  уточнення,  не  більше
Чужа  людина.  Подумки  чужа
Це  ненадовго.  Може  і  навічно
Думки.  Слова.  В  душі  –  пожар.  

це  був  лиш  сон?  О  ні,  реальність
в  таких  випадках,  спать  нема  коли
в  стосунках  награна,  дебільна  натуральність
мене  виводить  це.  Де  ж  береги??  

Не  хочу  думати,  не  хочу  їсти    й  спати
Не  хочу  тих  нічних  твоїх  розмов
Я  певно  тільки  хочу  пригадати
Тебе  і  те,  що  ти  колись  молов.  

Та  це  ж  лише  уточнення,  не  більше
Осквернив  твій  язик  мої  думки
Я  все  розпочинала,  ти  –  закінчив
Стосунки  ,  апріорі,  Соловки.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2014


"Вільна"

А  я  ,  напевно,  народилась  вільною
Та  моя  воля  дивна,  далебі
Це  не  свобода,  мабуть,  а  свавілля
Але  ця  воля  схована  в  тобі

Цілунки  душ  чи  може  тільки  губ?  
Ти  не  припнеш  вже  більше  мою  гордість
Ти  мені  люб,  не  люб  чи  таки  люб??  
Моя  приручена  навіки  невагомість…  

А  он  туди,  ген-геном  аж  за  край
Летять  всі  наші  мрії  і  хотіння
Ти  не  кажи,  що  підеш  –  не  лякай
Але  й  не  підкорись  моїм  велінням

Ти  моя  слабість,  мій  душевний  крах  
Але  ж  в  душі  я  завжди  була  сильною  
Ти  апріорі,  вже  прикутий  птах
А  я  ,  напевно  ,  народилась  вільною…  

Та  ми  свободу  метрами  не  зміряємо,  
А  тільки  довжиною  ланцюга..  
Хоч  я  ,  напевно,  народилась  вільною  
Та  вільною  –  ніколи  й  не  була!!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2014


"Вистава"

У  нашій  виставі  антракт,  
Чи  може  закінчились  ролі?
Ми  вже  розірвали  контракт.
Ми  вже  забуваєм  паролі..  

У  нашій  виставі  кінець
І  гру  ми  свою  завершили.  
Хотіла  піти  під  вінець.,
Не  втримались  таки  ,  згрішили…

У  нашій  виставі  перерва.
Ми  будем  міняти  костюми.
Не  рви  мені  душу,  не  треба,  
Бо  краще  і  так  вже  не  буде.  

«То  ми  зупиняєм  виставу?»,  -  
Спитаю  я  тихо,  не  сміло.  
Тебе  так  надовго  не  стало  ,  
А  я  цього  не  зрозуміла..

Та  все-таки  ми  не  завершим,  
Ми  тільки  міняємо  назви.  
Чекаємо  так  нових  звершень,  
В  наступному  кадрі  –  не  разом..  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2014


"натхненна…"

Натхненна  дощем  на  склі  я  малюю  літо
Без  війн  у  душі,  бо  досить  вже  тої  війни
Єдине,  що  хочу  –  це  бути  твоїм  світлом
У  тебе,  щоб  крила  і  щоби  їх  не  обскубли.  

Натхненна  повітрям  вдихаю  на  повні  груди
Цей  подих,  як  вічність,  від  нього  нігде  не  втечеш.
 А  я  і  не  хочу  втікати  від  нього  нікуди,  
Єдине,  що  хочу  –  зіпертись  тобі  на  плече.  

Натхненна  землею,  не  хочу  я  більше  тужити.  
Далекі  далі  мчаться  кудись  із  небес.  
Хочеться  мріяти  і  ,  ще  хоч  трохи  пожити
В  моєму  світі  моїх  вкоренілих  чудес.

Натхненна  тобою,    я  хочу  писати  поеми.
Трунок  поцілунків  пробуджує  дикий  оргазм.  
А  наші  розмови…  на  будь-який  смак  теми.  
Стосунки  без  гальм.  У  нас  повний  бак  і  газ!  )  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2014


"дорослі, значить вже не ті"

А  знаєш,  ми  дорослі  вже  й  не  ті
У  нас  уже  думки  не  про  гуляння
Розмови  може  й  щирі,  та  пусті
І  душу  завжди  рве  чекання.  

А  знаєш,  ми  вже  забуваєм  про  кохання
Активний  пошук  чи  все  складно  знову
Можемо  протанцювать  до  рання,  
А  потім  все  забути  наче  змову.  

А  знаєш,  нас  дитинство  відпустило
Втекло  від  нас  кудись  в  свої  краї
Нам  вже  не  хороше,  вже  попустило
Чудові  мрії,  шкода  –  не  мої.  

 знаєш,  нам  треба  ще  повчитись  у  дітей
Їх  щирості,  любові,  доброті..
Здавалось  би¸  життя  коротке  ,  наче  день.  
Та  ми  дорослі,  значить,  вже  не  ті…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2014


" одна з …"

Я  не  єдина,тільки  –  одна  з  …  
Спокійна  гавань  твого  корабля  
Це  не  розмови,  а  лише  курсиви
Як  неупинно  крутиться  Земля..  

Часи  біжать…  сьогодні  ,  завтра,  вчора  
Усе  ти  мій,  лиш  мій  і  тільки  мій
Чекаю  кожен  день  я  до  вечора
А  зранку  тону  в  круговерті  власних  мрій…

Ти  мій  божок,  моя  незрима  віра
Заслуги  за  слова  і  за  думки
Весна  прийшла  так  швидко,  мов  на  крилах
І  залишила  вслід  лише  квітки…

Моя  держава,  хоч  й  тоталітарна
Без  монархічна  влада,    водночас
Тепер  повзу,  а  вчора  ще  літала
Тепер  втомилась  і  втомився  час…

А  ми  живі,  ми  маєм  поспішати
Не  забувати  про  невтомність  днів
Вже  скоро  літо  вдягне  свої  шати
А  ми  губімося  в  фігурах  наших  снів…

А  скоро  осінь  ,  а  там  зими  знову
І  знову  весни  ,    знову  ,  знов  і  знов
Не  маєм  права  пам’ятать  про  втому
В  діагоналі  тих  загублених  розмов..  

А  ти  біжи  ,  у  тебе  ж  там  кар’єра..  
Ти  у  коханні  лиш  пізнав  ази
закінчимось  і  прийде  нова  ера
ще  не  забула,  просто  –  одна  з..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2014


"Час"

А  все  біжить,  летить  кудись,  кружляє.  
Лишає  тільки  спогади  для  нас.  
Та  все  закінчує  і  все  розпочинає  –  
Великий  лікар  з  дивним  ім’ям  –  Час!  

Він  зашаровує  і  вносить  коректури,  
Він  проектує  й  завжди  не  встига…  
У  ньому  все  :  майбутнє  і  минуле…
Він  ніби  є,  а  ніби  і  нема.  

Ми  тут  лиш  гості,  щохвилинно  змінні,  
Хоч  нам  здається,  що  ідуть  віки.  
Як  пізнаємо  час  –  стаємо  зрілі,  
А  доки  не  пізнаєм  –  сліпаки.  

Ми  тільки  ляльки,  ми  –  маріонетки,
Лиш  в  декотрих  є  сила  нитку  рвать.
Та  ми  живем  життя  ,  а  не  чернетку  !
Про  це  ніяк  не  можна  забувать!  

Міняймо  старти,  здобуваймо  перемоги,  
Кохаймось,  бо  живемо  тільки  раз.  
Й  запам’ятаймо  головну  вимогу:  
Нам  не  властиво  повертати  час!!!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522254
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.09.2014


"берегтиму"

В  полярності  не  втрачених  розмов
Ти  все-таки  душі  не  приручив
Чорнильні  сльози  і  червона  кров
Вже  не  почуєш  шелест  моїх  крил

Ти  вже  не  ти,  це  просто  не  забудь.
Та  й  я  не  я  ,  і  що  вже  тут  робить?
 З  очей  на  блюдце  скапала,  мов  ртуть.  
Одна  сльоза,  лише  б  не  загубить

Ми  вже  не  ми,  а  хор  німих  сирен
Згубилися  під  покривалом  ночі
Старі  герої,  новий  Карфаген
І  же  нарешті  проясненні  очі

Рішення  є  і  апеляції  не  буде
Інстанція  касацій  вже  пропаща
Лиш  спогади  ніколи  не  забути,  
Ніколи.  Берегтиму,  але  нащо?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2014


"Сон"

Красиві  розмови.  Оголена  думка…  була
Ми  разом  з  тобою,  чи  може  не  разом?  Не  знаю
Ні  ,  всьому  сказати,  я  все-таки  не  змогла
Усе  буде  добре.  Душевно  я  вже  помираю  

Все  чув  лише  місяць,  він  був  наш  єдиний  слухач
Все  бачили  зорі,  вони  насміхались  тихенько
А  думка  моя,  наче  хижа,  мов  чорний  пугач
І  як  зрозуміти  її?  –  скажи,  моя  ненько

Кохання  ,  мов  оклик  пташиний  звучало,  
Воно  не  зізнається  в  тому,  що  зрад  не  було  
Ми  знали  про  це,  а  може  і  зовсім  не  знали
Воно  нам  крізь  серце  тернистий  свій  шлях  протягло

Секунда  і  тиха.  Це  був  лише  сон,  мимоволі,  
І  ти,  і  розмови  ,  і  місяць  трублять  в  унісон.
Я  дуже  чекала  маленький  даруночок  долі,  
Він  був.  Він  з’явивсь,  та  все  це  був  просто  сон.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2014