| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
чекаю надвечір свій Львівський потяг
в цей час вокзальні приблуди сумні особливо
їх не лякає мороз, брак цигарок і протяг
і в цьому якась особлива сила.
коли байдуже, який колір обличчя у відображенні
байдуже, з кого зняв одяг, теплий, але поїдений,
тебе не підстрелити чиїмись враженнями
тебе не спинити матусиними надіями
мряка в’їдається у музиканта пасма
от звідки попіл на куртці і сивина на скронях
де вони беруть такі влучні прапори і гасла
що ними відкривають двері товарних вагонів?
мій день був короткий, але ніжніший:
я копирсався у смітниках і душах, таких же чорних
скидав одяг, приєднувався до закоханих і повішених,
до них усіх, по черзі, один за одним.
і коли земля перестала бути мені опорою,
а хмари проплакались дощем жовтневим
я попросив загорнути свої мрії з собою
нехай залишаються теплими у кишенях
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2016
Там були поети: усі такі справжні, живі
Говорили багатьма мовами, дотримувались межі
Ловили подих часу, сипали дзвінкими метафорами
Були людяні та привітні, блукаючи задимленими кімнатами
І я був там, намагаючись торкнутись спільної реальності
Так, наче саме поети врятують мене від крайностей
Наче вони провідниками стануть в мій час
В той час, який вперто тікає й ховається кожен раз
Жага захлисне, а терпіння поховає заживо
От і тримай баланс, шукай рівновагу і важелі
Таємні пружини, гострі кути, темні омути
Болітимуть, наче справжнісінькі рани колоті
Мабуть, їх погляд і має бути глухим, невиразним
Але вони так само забуваються від спогадів і оргазмів
Так само куштують на смак літні грози та сливи
Так само пробивають тілами холодні стіни
Я теж колись ловив відверту музику в своєму подиху
Був межею між ніччю і ранком, між невагомістю і дотиком
Доки не послизнувсь на чиїйсь крові й не впав насінням
Насінню залишається лиш чорна земля і терпіння
І пам'ять, скільки слів ми вважали змарнованими
І пам'ять, що речі для того й існують, щоб бути зруйнованими
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2016
Дивно бачити обличчя твоє обпалене
Гірське повітря таке пекуче і жадібне
Для тебе кохання – це щось віддалене
Наче Евересту подих лагідний
Мені замало було блиску твоїх очей
Рожевості твоїх стегон, зламу твоїх плечей
Мріючи побачити твою таємну душу
Щоразу підглядав за тобою в душі
Вартував тебе, вистежував, наче звір
Ховаючи серцебиття, спиняючи шум судин
Білю немає, тіло – це згущена ілюзія
Повторював, блукаючи по чорній смузі
Повторював, коли тебе не було зі мною
Повторював, гріючись, цією зимою
І зима відповідала мені взаємністю
Вивертаючи на мене кожну зі своїх ємностей
Розгортаючи талі сніги і кригу
Підкидаючи під двері листи і книги
Я завжди був беззахисним перед твоєю вірою
У незламність життя, у любові силу
Що вже закралась в частину моєї повісті
Як сон, тихий сон, загублений в підсвідомості
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2016
не увидишь, как набираю одну и ту же строку часами
стираю тексты, уничтожаю запруды
как заворачиваюсь твоими волосами
выворачиваю из карманов угля груды
хватит,
мне тоже не смыть родимые пятна с тела
даже если мы оба притворимся, что они временны
как никогда не понять, чего судьба от меня хотела
никогда не соединить свое присутствие с твоим временем
мне все равно, скольких ты убила
сколько раз соврала, не пожалев и не дрогнув
скольких невинных раздела и совратила
и как много слез выстелило твою дорогу
пила ли ты молоко матери
или черное молоко рассвета
оно одинаково разорвет тебя изнутри
если не откроешь последние из секретов
я заставил себя забыть твое лицо
и каким-то чудом остался после этого цел
но не смог вытравить твое имя из своих снов
и вот все эти километры
скрученные внутри
разом развернулись по ветру
оборвали к бегству пути
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697206
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.10.2016
Хіба хто помітив, кого я ховав у цю зиму?
Як багато викопував ям та як глибоко в’ївся
Мерзлий лід з гірким присмаком диму в обвітрені пальці?
То останній був день. І відтоді я більше не злився
Не зривався, не гиркав, не скиглив, не згадував. Віриш?
Я її не кохав. Я від неї вже майже втомився
Так собі я сказав. Так собі я збрехав. Хіба зміниш
Хіба знівелюєш ті форми, що прийняло тіло
Огортаючись грушевим смаком в найперших обіймах?
Ти сміялась зі мною. А далі зненацька злетіла
Наче птах, наполоханий чистим ранковим промінням
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2016
Для твоїх очей не існує нічого незграбного
Нічого непотрібного, нічого незламного
Жоден не роздратує тебе і не завдасть болю
Навіть якщо цвяхами проб’є ступні й долоні
Розгатить тіло, шукаючи в нутрощах дарунки
Залишить на колінах кроваві листи і цілунки
Дивитись на тебе треба крізь затемнене скло –
Це мають знати всі, кого в наших краях не було
Слухати твій голос можна лише коли спиш –
Насправді, ми досі живі тому, що ти переважно мовчиш
Хтось намагався співати кілька з твоїх нестерпних імен
Троє злетіли в небо, один чоловік помер
Місто змінило своє обличчя, змінило свої голоси
Дітям немає сенсу гратися, слухати батьків і рости
Декому ще вдається жити так, наче ніц не було
Завжди знаходяться люди, що сіятимуть зерно
Попри те, що гравітація щезла, Ясон вкрав золоте руно
Але я не з таких: не зміг проігнорувати сліди
Ті, що залишав біля вікон, аби легше було знайти
Я знав і без того, де твій дім, де твої імена
Я знав, бо кожної ночі куштував твоєї води і вина
Доки не помітив, що боюсь вимовити зайве слово
Втратив лік часу, плутаю, де мої, а де чужі закони
Тепер тут важко розрізнити свою голову від чужої –
Забуті місця стали близькі, таємні думки – знайомі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2016
Знаєш, у мене вже нові паркани і чисті простирадла,
Тепер на неперекопаній землі стоїть мій будинок,
Чорна ріка напрочуд блакитною стала,
В ній кожного вечора купаю свою провину,
Купаю, допоки не перейме річкових барвів,
Доки кольором з небом не зрівняється,
Розпинаю її на гостроті остиглих каменів —
Проте кожного ранку вона повертається
Тож не полишиш же її просто попід сходами,
Доводиться одягати, під сорочку ховати поспіхом,
Доки пісні не стихнуть і сонце не стане заходити —
Ношу її на собі, ховаючи на спині болючі опіки.
Колись я й не думав бути таким покірним,
Колись я підпалював, божеволів, бився;
То було до того, як почав вклонятись тому корінню,
Яке колись покохав, і об яке, зрештою, вбився
Тож повітря надворі здригається її дотиками,
В кімнаті лише вночі почуваюсь самотнім,
Радію від того, впиваюсь тишею втомленою,
Засинаю зі страхом не побачити її більше зовсім
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2016
Минає повний дзвін зважнілих яблук
Тіла їх терпкі, голоси липкі
Я поміж ними славлю свої дні
То славлю, то терплю. Нехай павук
(Що пан моїх кошмарів)
Зів’є гніздо в душі на довгу пам'ять
Але нехай (ніколи!) кроків звук
Не збудить павука у тому домі
Я – гість, я пересічний, випадковий,
Пісні мої не варті твоїх вух.
І все ж пливу в ліси твої
Довкола -
І хижі звірі, й лагідні птахи
Зривають з груш обвітрені плоди
І, наче з серця, вирваного з рани,
П’ють кров солону. Теплий сік землі
Я заблукав. Чи марно я шукаю
В пустелі снів загублені раї?
Я заблукав. І спогади мої
Тепер для мене – пастка в цьому краї
Вони – капкан, який я ставив сам
Я був мисливцем, що місцину знає
Тепер я – тінь, примарна, мов туман
Чи я живу? Чи щось живе крізь мене?
Чи ти відчула б, якби я, як звір,
Теж яблук золотих твоїх поїв?
Минає дзвін. І сон колись мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2016