Arthur Savchuk

Конвертик любові

Окутаю  я  тебе  затишним  пледом
будемо  пити  солодкий  чай  з  медом.
Дивитися  фільми,  грати  у  карти,
у  відеоігри,  шахмати  й  нарди.
Спостерігати,  як  сонце  зійде
моє  серце  дихає  тобою  й  живе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2017

"Усе порожнє біля хати"

"За  вікном  уже  світає
та  соловейки  не  співають.
Хрущі  вже  більше  не  гудуть,
бо  люди  втомлені  живуть.

Город  втопає  у  безділлі
будиночки  покрились  міллю.
Не  граються  в  садочку  діти
та  з  ким  на  лавочці  сидіти?

Дерева  всі  давно  пожовкли
зроблене  людьми  намокло.
Вітер  вікнами  гуляє
усе  з  дому  проганяє.

Тут  колись  було  життя
спало  на  руках  маля.
Бачило  прекрасний  світ,
який  проріс  у  моноліт.

Історії  iз  України,
Шевченко  став  одним  із  сином
єдиної  в  своєму  роді
землі,  яка  до  вподоби  народам."

"Вечір.  Ніч.  Єдина  свічка
спить  малесенька  Марічка.
Сняться  сни,  вона  любить  співати
"Садок  вишневий  коло  хати.""

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724322
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.03.2017

Я не наркоман.

Над  головою  пролітають  комети,
зірки,  що  так  рвуться  у  бій  у  планети,
весь  світ  на  долоні,  піци  смачної,
чекає  коли  її  шматочки  відломлять.
Твої  очі,  це  світ  в  потойбічне  життя
ні,  ні  все  гаразд,  це  моє  відображення
легкого  присмаку  й  спокуси  заманює
в  теплі  обійми  холодного  звіра.
Я  не  наркоман.  Повіриш?  Повіриш?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2017

Вірші сироти.

Немає  з  ким  розділити  любов,
немає  з  ким  розділити  чай
і  заростає  динамітом  кров
та  таймер  зламався  -  ну  і  нехай!
Піду  вип*ю  какао  з  котом.
..........................................................
Я  мрію  тебе  обійняти
і  в  лобика  ніжно  поцілувати.
Щастя  та  радість  тобі  принести
у  двох  щоб  любили,  кохались,  жили.  
..........................................................
Давай  пошлемо  світ  під  три  чорти,
давай  зіграємо  концерт  прибульцям
і  просто  будемо  летіти  з  ними  до  мети,
яка  заповнює  відро  по  самі  вінця.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2017

Той, що розмовляє з вітром.

Вітер  стукає  у  двері,
кличе,  щоб  з  ним  погуляли.
Розказує  мені  історії  химерні,
де  він  не  мав  можливості  літати.

Зі  злістю  розбиває  шибки,
тріскають  прозорі  вікна.
Стіни  гнуться  від  його  помилки,
яку  він  тримає  біля  себе  міцно.

Природа  прагне  вітер  зловити,
хмари  скупчились,  як  суд!
Сонце  рветься  його  зупинити
поки  не  пізно,  поки  він  тут.

А  я  ж  у  свою  чергу  чую  його,
легке  шепотіння  у  мене  над  вухом.
Каже  мені,  як  раніше  було
і  просить,  щоб  став  я  його  вірним  другом.

Якось  зумів  я  його  заховати,  
мабуть,  через  те,  що  зв'язані  ми.
Тепер  залишається  тільки  чекати,
коли  зникнуть  його  усі  вороги.

Ніч  огортає  своїм  платтям  все  місто
ховає  все  те,  що  можна  ховати.
Та  тільки  не  вітер,  що  розгулює  вільно,
бо  він  відчутний,  навіть  якщо  й  заховати.

Минають  роки,  проходить  життя
і  ми  з  вітром  друзі,  як  було  колись.
Відбулося  давнє,  знайоме  злиття,
де  я  тепер  той,  що  розмовляє  з  вітром.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2017

Тихі кроки Весни!

Весна  пробивається  крізь  сітківку  ока  
і  приносить  барви  свої,  
які  в  першу  чергу  дарують  картинку,  
котра  безсумнівно  потрібна  мені.  

Пташки  скоботобочуть  й  співають  пісні  
річка  кричить,  виривається,  б'ється.  
Вітер  спокійно  кружляє,  не  спить  
й  крізь  простір  свободи  квапливо  несеться.  

Свобода!  Свобода!  Відчутний  політ.  
Відчутна  краса,  неймовірність  природи.  
-  І  тепло  на  серці  зустрічаю  весну.  
-  Земля  простої  й  лляної  вроди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2017

Підсолоджуючи життя.

Проходять  дні,  минають  хвилинні  епізоди  життя  
і  ти  сидиш,  біля  каміна  тихо  й  спокійно  сама.  
Усе  навколо  втратило  будь-який  сенс  з  альбому,  
бо  все  те,  що  ти  колись  відігравала  в  театрі  драйвово  
хвацько  пропало,  як  пропадають  люди  з  життя,  
бо  всі  вони  гарно  змальована  з  газет  ілюзія,  яка  
стрибає  по  хмарах,  як  давно  знайомий  колобок,  
а  ти  у  ліжку  мрієш  про  свіжий,  цукровий  пушок,  
який  підсолодив  би  твоє  кольорове  життя
і  ти  чекаєш  на  когось,  хто  б  прийшов  на  твоє  відкриття.

23/02/2017р.  8:40.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719810
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.02.2017

Із серії: "ФРАНКІВСЬКІ КАНІБАЛИ". Твір перший: "ЗАЧИНЕНО"

                                        Акт-1  Зустріч.  
Сонце  кволо  ховалося  за  верхівками  масивних  багатоповерхівок,  пропускаючи  своє  червоне  та  їдке  плаття  крізь  ледь  помітні  шпаринки,  хмари  скупчились,  утворюючи  вираз  обличчя  стариганя,  який  незадоволений  своїм  життям,  а  вітер  тим  часом  здіймався  все  вище  і  вище  у  гору,  танцюючи  якийсь  чудернацький  танець,  підіймаючи  все  більше  сміття  в  гору  та  жбурляючи  його  у  людей.  Не  зважаючи  на  вечір,  що  наближався,  люди  не  поспішали  ховатися  в  своїх  домівках,  чекаючи  наступного  дня.  Ні.  Вони  навпаки,  надавали  перевагу  прогулянці  під  зорями,  як  це  бувало  раніше.  Тим  паче  місто  в  ночі  оживало  ще  більше,  перетворюючись  в  своєрідну  казку,  яка  так  була  необхідна  людям.  
   Івано-Франківськ  доволі  красиве  місто,  якщо  знати  всі  його  таємниці  та  місця,  де  б  можна  було  розважитись  чи  відпочити,  та  не  мені.  Я  як  людина  замкнута,  відвідую  місто  вкрай  рідко,  плюс,  буваю  в  ньому  тільки  в  потрібних  мені  справах.  Блукаючи  вуличками  міста,  можна  побачити  цікаві  магазинчики,  які  зберігають  в  собі  чимало  загадок,  таємниць  та  містичних  історій.  Мені  подобається  нічне  місто,  бо  воно  створює  не  аби  який  комфорт  та  затишок  зі  своїми  вивісками,  вогниками  та  зменшеною  кількістю  людей  на  вулицях,  та  не  завжди.  Коли  відбувається  якесь  дійство,  місто  перетворюється  в  кокон,  який  так  і  хочеться  розірвати  та  розтоптати  кожного.  Як  би  там  не  було  я  люблю  коли  спокійно  та  тихо,  це  дає  зібратись  з  думками  та  обдумати  що  робити  далі  зі  своїм  життям.  Ось  так  скучно  та  затято  я  живу.  Сьогодні  той  вечір,  коли  доведеться  розбити  деякі  зі  своїх  створених  стереотипів  та  зробити  крок  на  стежку,  яка  повідає  мені,  що  не  все  так  погано  і  що  можна  в  будь-яку  хвилину  змінитись.  Не  зважаючи  на  наше  коротке  життя,  необхідні  моменти  вкрай  часті  та  приємні,  тому  не  потрібно  собі  відмовляти  у  чомусь.  

"Куряча  хатинка"  не  те  місце,  де  мають  зустрічатись  люди  для  знайомства,  не  те  місце  для  першого  побачення  чи  то  романтичних  відносин.  Це  звичайне  місце  швидкого  харчування.  Та  що  поробиш,  якщо  в  місті  романтичні  місця  вкрай  дорогі.  Доводиться  економити  в  складний  для  мене  час.  Гроші  потрібно  економити,  щоправда,  вони  мене  не  цікавлять.  Ото  ж.  На  вулиці  стояла  холодна  пора.  Як  не  як  зима,  яка  було  і  не  зимою.  Рік  за  роком  грудень,  січень  та  лютий  стають  якимись  блазнями  й  ніби  спеціально  знімають  з  себе  шуби,  щоб  похизуватись  своїм  "ідеальним  тілом".  Сьогодні  холодно,  а  завтра  вже  тепло.  Якого  чорта?!  

 Рухаючись  до  "Курячої  хатинки"  я  помічав  людей  з  їхніми  класичними  виразами  обличчя,  що  так  в'їлися  в  пам'ять  і  що  так  остогидли  останнім  часом.  Та  хто  я  такий,  щоб  їх  осуджувати?
   Можливо  проблема  в  мені?  
   Можливо  проблема  в  мені.  
 Тим  не  менш  я  підходив  до  "місця  призначення".  Ні  ні,  я  говорю  не  про  той  фільм,  де  використовується  магія  вуду  і  якимось  неприємним  дивом  люди  починають  помирати,  ніби-то  "Смерть  з  косою",  яку  ми  так  звикли  чути  в  книгах  та  бачити  у  фільмах,  вирішила  трішки  розважитись  і  прийшла  в  гості  до  світу  людей.  Фільм  я  сам  не  бачив,  однак  мав  нагоду  бачити  кілька  фрагментів.  І  добре,  що  я  його  не  бачив:  дуже  вже  тупо  і  дещо  жахливо  там  вбивають  людей.  Це  як  у  мультфільмі  "Щасливе  Дерево  Друзів",  англ.  "Happy  Tree  Friends",  де  живуть  собі  звірятка,  до  речі  красиво  намальовані,  та  вбивають  себе  різними  способами,  хочуть  вони  цього  чи  ні.  (Не  рекомендую  дивитись).  Не  люблю  таке.  Ну  але  як  там  кажуть  "У  кожного  фільму  своя  аудиторія",  тому  не  треба  зараз  створювати  ще  одну  битву  "Месників".  Я  настільки  захопився  розмовою  з  самим  собою  в  голові,  що  не  помітив,  як  підійшов  до  скляних  дверей  "Курячої  хатинки".  Заклад  був  досить  широким,  яскравим  та  таким  "прозорим".  Краєм  ока  бачив,  що  місць  не  так  багато,  тому  поспішив  в  середину,  щоб  зайнятий  хоча  б  один  столик.  Я  не  планував  довго  затримуватись,  але  хто  його  знає,  як  воно  може  все  піти.  Можливо  я  зможу  себе  пересилити  й  залишитись  на  довше.  В  середині  було  доволі  повітряно.  Мене  зустрічали  красиві  червоні  вогні,  які  висіли  на  стінах  позаду  людей  в  формах,  різні  фотографії,  статуетки,  стенди  та  іншого  роду  інтер'єрні  додатки,  правда  грала  не  приємна  музика  та  це  не  така  вже  й  сильна  біда.  Музику  можна  пересилити,  якщо  не  слухати  її.  Повернувши  голову  вліво  я  запримітив  столик  біля  вікна,  який  манив  своє  "креативністю".  Типова  форма  крісел  та  стола.  Нічого  цікавого  та  оригінального,  за  винятком  кольорів.  Вони  вписувались  в  атмосферу  закладу.  Та  що  ж  я.  Мої  ноги  чимдуж  почимчикували  до  нього,  минаючи  перешкоди  у  вигляді  людей,  які  сиділи  за  своїми  столами  та  які  щось  між  собою  обговорювали.  Благо  стіл  та  крісла  були  чисті,  а  то  доводилось  один  раз  витирати  крісло  за  них.  Я  зняв  зі  спини  рюкзак  та  поклав  його  біля  крісла,  яке  нагадувало  човен-лебідь.  В  дитинстві,  мабуть,  багато  хто  катався  на  ньому  по  озеру.  Такий  собі,  псевдо  "Титанік",  де  на  борту  було  від  2  до  4  осіб  і  де  треба  було  крутити  педалями  чи  то  заводити  мотор,  не  пригадаю  уже,  але  в  принципі  непогано  тоді  було  кататись  на  ньому  та  й  час  був  хороший  і  розваг  було  в  міру.  Я  зняв  із  себе  куртку  та  закинув  її  на  бильце  крісла,  яке  мало  форму  овалу.  Куртка  поки  що  не  сповзала.  Зручно  вмостившись  я  поклав  руки  на  стіл  і  примруживши  очі  почав  споглядати  на  двері,  сподіваючись,  що  вона  ось  ось  зайде.  
 Годинник  на  телефоні  пробив  ту  годину,  на  яку  ми  планували  зустрітись.  Це  добре,  що  я  встиг  і  зміг  зайняти  місце...  добре,  що  встиг.  Вчасно  вийшов  з  дому  і  вчасно  прибув  на  місце  зустрічі,  яке  змінити  не  можливо.  Тепер  можна  дати  мені  медальку,  але  срібну,  не  люблю  золото.  Я  сам  до  себе  посміхнувся.  Поклавши  телефон  назад  до  кишені  я  глянув  на  свої  руки.  "Їх  треба  помити  -  подумки  прошепотів  собі  я".  Треба  помити,  але  рюкзак  залишити  не  можу.  Та  що  ж  я.  Просто  встав  і  зробив  справу.  Ото  ж  я  встав  і  попрямував  до  іншого  залу,  який  міг  бачити  зі  свого  снайперського  місця.  Кинувши  оком  на  вивіски  різного  виду  страв  я  пришвидшив  хід.  Ліворуч  знаходилась  рамка,  де  першим  можна  було  побачити  умивальник  та  дзеркало,  де  я  і  зібрався  мити  руки.  Зліва  від  умивальника  були  зачинені  двері,  які  вели  в  чоловічий  туалет.  Праворуч  розкинувся  жіночий  туалет.  Я  помив  руки  та  витер  їх  об  серветку,  яку  витягнув  з  коробочки,  що  висіла  на  стіні,  а  потім  краєм  ока  глянув  на  себе  у  дзеркало  і  поправивши  окуляри  незадоволено  фиркнув,  але  так,  щоб  мене  не  чули,  а  то  почнуть  зараз  вирячувати  очі  й  дивитись  на  мене  так,  ніби  я  втік  зі  свинопаса.  Розвернувшись  я  вийшов  з  арки  та  зробивши  кілька  кроків  зупинився.  За  столиком,  який  я  зайняв  без  усіляких  битв,  хтось  уже  сидів.  Складно  було  розгледіти  в  людині  жіночність,  однак,  якщо  це  вона,  то  я  мушу  пришвидшити  хід.  Я  так  і  зробив.  І  знаєте  що?  Я  не  знаю  хто  це.  Мій  голос  мене  не  слухав:  
-  П-привіт?-  невпевнено  почав  я.  
Вона  підняла  голову  до  гори  та  посміхнувшись  привіталась:  
-  Привіт  і  розслабся.  Це  я,  а  ти,  мабуть,  Артур?  Так,  це  ти.  Саме  ти.  Я  тебе  впізнала.  Ти  такий,  як  і  на  фотографіях,  правда  маєш  певні  характерні  ознаки.  Хм...носиш  окуляри?  Тобі  йдуть.  Любиш  зелений  колір?  Це  красиво.  Я  також  люблю.  І  сірий  люблю  і  все,  все,  все.  -  Зі  швидкістю  ракети  розпочала  вона.  Я  дещо  отетерів,  але  не  сильно.  Все  ж  таки  це  не  електрошокер.  Вичавивши  із  себе  посмішку,  я  помалу  опустився  на  крісло.-  Ой!  Що  ж  це  я?!  Я  Вікторія,  але  можна  просто  Віка.  Приємно  познайомитись.  
-  М-мені  також.  Приє-є-ємно,  -  почав  заїкатись  я.  Коли  щось  стається  мій  організм  ніби  перебуває  в  режимі  завантажування  й  не  може  до  кінця  загрузитись.  Застрягає  десь  на  79%  і  все.  Щось  його  блокує  і  він  починає  давати  збій,  після  чого  я  весь  хвилююсь,  злегка  тремчу  та  заїкаюсь,  правда  я  заїкаюсь  змалку,  тому  в  мене  такий  стан  24/7,  а  є  люди,  які  заїкаються  тільки  в  крайніх  ситуаціях,  типу  перед  новим  знайомством  чи  виступом  на  публіку.  Та  не  в  мене.  
-  Ти  не  хвилюйся.  Все  гаразд.  Я  знаю,  що  ти  маєш  ваду  з  мовою,  тому  не  треба  корчити  із  себе  чортзна  кого.  Просто  будь  таким,  який  ти  є,  -  повела  вона,  усміхаючись,  -  ти  вже  щось  замовив?  Ні?  Добре.  Мабуть,  не  встиг  або  чекав  на  мене.  Це  так  мило  з  твоєї  сторони...  Та  не  встигла  вона  закінчити  речення,  як  я  її  урвав,  впевнено  без  заїкання,  сказавши:  
-  Шампунь.  
 Хвилини  зо  2  вона  на  мене  дивилась  з  виряченими  очима,  а  люди  довкола  косо  споглядали,  то  на  мене,  то  на  неї.  Потім  я  побачив,  що  її  очі  зіщулились,  а  уста  перетворились  в  кораблик.  Вона  засміялась.  Люди  тихенько  випустили  свої  усмішки  назовні.  На  диво  усміхнувся  і  я.  Після  цього  вона  піднялась  з  місця  і  розвернувшись  рушила  щось  собі  замовляти.  Я  мав  змогу  обдумати  все,  що  сталось.  Мене  здивувало  те,  як  вона  багато  про  мене  знає  і  це,  мабуть,  не  все.  Здивувала  й  манера  її  мовлення  і  я  зрозумів,  що  вона  начитана  і  що  з  нею  буде  приємно  спілкуватись.  Я  кинув  поглядом  весь  заклад  і  побачив,  що  людей  стає  все  менше.  Мабуть,  пізня  година,  подумав  я  і  витягнувши  телефон  впевнився  в  цьому.  На  годиннику  красувалась  22:00.  Ось  чому  він  вібрував,  а  я  не  звертав  уваги.  В  тому  залі,  де  сиділи  ми,  була  тільки  одна  пара:  хлопець  та  дівчина  років  так  25-30.  На  вигляд  ще  молоді,  одягнені  в  не  дуже  дорогий  та  й  не  дуже  дешевий  одяг.  Щось  середнє  між  "стильно"  та  "модно".  В  принципі  красиво  та  просто.  Далі  я  запримітив  в  сусідньому  залі  дівчину,  яка  сиділа  за  столиком.  По  її  виразу  обличчя  можна  було  зрозуміти,  що  чекає  вона  вже  давно.  Її  права  нога  тряслась,  руки  перебирали  телефон,  а  очі  бігали,  то  вліво,  то  вправо.  Позаду  неї  сидів  чоловік,  років  так  45.  Точно  сказати  не  можу.  На  вигляд  середньостатистичний,  як  і  більшість  в  його  віці.  Читав  газету  та  сьорбав  гарячий  напій.  Біля  нього  сидів  ще  хтось,  але  побачити  я  не  зміг,  бо  заважав  вазон  з  квітами  та  різного  роду  стенди.  Краєм  ока  побачив  Вікторію,  яка  йшла  цілеспрямовано  до  столика,  тримаючи  тацю  з  замовленням.  Підійшовши  ближче  і  поставивши  її  на  стіл  я  чітко  побачив  горнятко  з  водою,  пакет  з  чаєм,  цукор  та  мед.  Поруч  лежала  невелика  булочка,  якої  я  раніше  не  бачив.  Ну  менше  з  тим.  Пора  й  мені  щось  замовити.  Я  був  твердо  налаштований,  що  візьму  чай  з  імбиром  та  лимоном,  однак  зустрів  погляд  Вікторії:  
-  Я  взяла  такий  останній  чай.  Ти  його  теж  хотів?  Як  же  я  забула,  що  він  тобі  подобається.  Пробач.  Візьми  якийсь  інший,  тому  що  я  цей  чай  обожнюю.  Страшенно.  Я  геть  забула.  Не  злись,-  промовила  вона  дивлячись  на  мене,  -  і  булочок  теж  вже  немає.  Там  мало  що  залишилось.  Ну  йди-йди.  Не  буду  затримувати.  Після  цих  слів  вона  посміхнулась  і  втупившись  у  свій  стіл  почала  розгортати  пакетик  із  чаєм  та  засипати  цукор  в  гарячу  воду.  
-  Все  гаразд.-  Сказав  я  і  відвернувши  голову  від  стола,  рушив  прямо,  де  стояла  дівчина,  яка  була  готова  прийняти  замовлення.  Мене  наповнювали  досить  дивні  емоції,  які  ніяк  не  могли  зникнути.  Складалось  враження,  що  вона  несповна  розуму.  Але  це,  мабуть  тільки  мої  здогади.  В  заклад  зайшло  ще  кілька  чоловік.  На  вигляд  молоді  люди,  напевне  студенти,  які  вирішили  відпочити.  Ну  що  ж,  ласкаво  просимо  в  місце,  де  закінчились  булочки  та  нормальний  чай.  Я  зупинився  біля  прилавка  і  почувши  однотонний  голос  дівчини,  обернувся.  
-  Що  будете  замовляти?  -  звернулася  вона  до  мене.  
Спокійно  та  не  хвилюючись  я  запитав:  
-  Який  у  вас  є  чай?  
-  Любите  чай?  Чудово.  У  нас  є  на  вибір  три  смаки:  чорний,  зелений,  фруктовий.  Який  виберете?  
Поміркувавши  я  сказав:  
-  Давайте  зелений.  
-  Зачекайте  хвилину.  
Вона  обернулась  до  мене  спиною  і  почала  хімічити,  а  я  в  той  час  стріляв  очима  вліво  і  вправо.  Тепер  я  зміг  побачити  хто  сидить  біля  дядька  45  років.  Це  була  пара:  йому  на  вигляд  55-60,  а  їй  десь  35-40.  Чому  пара?  Ну  по-перше,  вони  тримались  за  руки,  а  по-друге,  шепотіли  щось  один  одному  на  вушко.  В  кінці  залу  сиділо  кілька  молодих  людей,  котрі  зайшли  сюди  не  так  давно.  Раптом  дівчина  до  мене  обернулась  і  глянувши  мені  прямо  в  очі,  повела:  
-  Зачекайте  хвилинку.  Мені  треба  збігати  за  зеленим  чаєм.  Зачекайте  тут.  
Після  цих  слів  вона  накинула  куртку  і  покинувши  касу,  позадкувала  до  дверей,  після  чого  вийшла,  та  зникла  за  поворотом.  Я  був  збентежений,  але  тримався,  щоб  не  розпочати  конфлікт.  Переді  мною  більше  нікого  не  було,  що  викликало  дивне  відчуття.  "А  де  інші?"  -  сам  в  себе  запитав  я.  
-  Хтось  є?-  почувся  легкий,  жіночий  голос.  
Я  косо  глянув  в  праву  сторону  і  запримітив  дівчину  низенького  зросту,  яка  дивилась  на  місце,  де  б  мала  стояти  людина,  яка  приймає  замовлення.  Вона  перевела  погляд  на  мене  і  усміхнулась.  
-  Давно  чекаєш?  -  запитала  вона  легким  та  спокійним  голосом.  
-  Не  т-так  давно.  В  них  чай  з-закінчився  і  вона  в-вийшла.-  Моя  відповідь  їй  не  сподобалась  і  глянувши  навколо  обернулась  до  мене  спиною  і  рушила  в  кінець  залу,  де  на  неї  вже  чекали.  Я  не  збирався  чекати,  тому  обдумавши  все  відразу,  рушив  до  свого  місця.  Вікторія  з  диким  запалом  допивала  останній  краплі  чаю,  а  коли  побачили,  що  я  сідаю  за  стіл,  миттю  поклала  горнятко  на  стіл  та  витерши  губи,  запитала:  
-  Ти  нічого  не  замовив?  
-  Замовив,  але  в-вних  чай  з-закінчився.  Деф-фіцит  якийсь,-  в  мій  голос  пробирались  нотки  злості.  Я  й  сам  ледве  стримувався,  щоб  не  впасти  в  нестерпну  битву  за  чай.  
-  Буває  таке.  Слухай.  Я  тут  маю  тобі  дещо  сказати,  якщо  ти  не...  
Та  я  не  чув,  що  вона  говорила.  Мій  погляд  був  прикутий  до  хлопця,  який  вийшов  із-за  прилавка  та  почимчикував  до  дверей.  Витягнувши  ключ  він  їх  закрив  і  розвернувшись,  позадкував  назад.  Погляд  в  нього  був  "мертвий",  а  тіло  якесь  бліде  та  доволі  дивне.  Раптом  музика  замовкла  і  настала  мертва  тиша.  Світло  почало  миготіти,  поки  взагалі  не  зникло.  Почулися  крики.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715140
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2017

"Несподівана зустріч"

"Несподівана  зустріч"

Вона  стояла  у  вечірню  пору  на  балконі,  дивлячись  у  затяту  вдалечінь,  при  цьому  затягуючи  "Bond"  синій.  Вона  рідко  коли  курила.  Вона  рідко  коли  бувала  в  стресових  ситуаціях.  
"Скажу  чесно,  що  сигаретний  дим  придавав  їй  неабиякої  загадковості,  таємничості  та  примарності,  роблячи  картину  доволі  цікавою.  Отож.  Не  будемо  відхилятись  від  теми  і  я  поведу  далі".
Вона  полюбляла  отак  виходити  в  халаті  на  балкон  і  спостерігати  за  тим,  як  розвивається  життя,  як  гуде  місто  та  як  співає  світ.  Вона  із  задоволенням  згадувала  своє  життя,  свої  життєві  елементи,  складаючи  їх  до  купи,  ніби  вони  ось-ось  стрибнуть  в  обійми  і  зітруть  увесь  світ  вщент,  пускаючи  при  цьому  своє  коріння  для  нового  існування.  
Ах!  Яка  в  неї  була  усмішка...  така,  що  очей  відірвати  не  можна  було.  Її  усмішка  якось  зігрівала  мене  і  пускала  в  серце  свої  солодкі  та  теплі  пазурі,  роблячи  в  ньому  отвори  невеликих  розмірів,  через  які  надалі  витікала  любов  і  чимдуж,  як  ракета,  летіла  до  голови.  Такого  адреналіну  я  не  відчував  ніколи.  І  ось  знову.  Я  дивлюсь  на  неї  в  її  халаті  із  зображенням  метеликів,  які  прикрашають  сонце  та  на  душі  стає  так  домашньо,  тепло,  та  приємно.  Зробивши  декілька  кроків  в  бік  балкона  я  зупинився  і  без  усіляких  вагань  привітався.
-  Добрий  вечір.  Тобі  часом  не  холодно  ось  так  стояти  і  дивитись  вдалечінь?
Вона  опустила  свою  голівку  донизу  і  побачивши  очевидно,  що  мене,  забігла  в  кімнату,  а  через  кілька  хвилин  і  зовсім  з  під'їзду.  Зробивши  кілька  кроків  в  мій  бік  вона  відійшла  дещо  вліво.  Озирнувшись  я  побачив,  як  вона  в  руках  несе  їжачка:  маленького  та  голодного.  Я  вирячивши  на  неї  очі,  запитав:
-  Ти  мене  не  впізнала?  
Та  вона  не  бачила.  Вона  не  чула.  Вона  не  реагувала.  Вона  просто  йшла  до  дому,  тримаючи  мене  на  руках:  гострого,  колючого,  голодного..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713047
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2017

-76° C

Поміж  дерев  відчутний  погляд,  що  так  у  душу  зазира
ти  випускаєш  з  очей  сльози,  які  душевно  зігріва.
Твій  погляд  смутку,  мова  втоми,  веде  тебе  у  небуття,
яке  завжди  ось  так  щоночі  у  сон  примари  закида.

Твій  подих  теплий,  не  холодний,  на  нього  Orbita  нема,
що  так  дереться  твоїм  горлом  і  в  мозок  свіжість  закида.
Eclipse  під  носом,  а  в  руках,
занедбаний,  трухлявий  термос
з  якого  кава  витіка  і  падає  в  парадоксальне  небо.

Зима  навколо,  сніг  іде  й  нема  нікого,  хто  б  зігрів,
а  на  твоїм  волоссі  пустота,  де  появилось  плем'я  мозгоїдів.
Шершава  грива  на  коні,  який  крізь  ліс  тихенько  пробира,
тримаючи  в  копиті  склянку  чистого  і  свіжоспеченого  червоного  вина.

Ти  дивишся  на  світ  очима,  які  на  диво  ще  живі
без  пориву  та  сил  замерзли  ноги,  які  кругами  бігати  могли.
На  дворі  холод,  дому  вже  нема  і  залишилося  чекати  кілька  днів.
Та  добре,  що  в  кишені  пластинка  жуйки  заваля
-  76°  С  щомиті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2017

Віршографія

Я  створюю  музику  для  власних  віршів,
я  створюю  світ  у  якому  живу.
Без  фальшивих  людей  я  вижити  зумів
і  надалі  без  них  я  з  радістю  живу.

Моє  світобачення  досить  чудне
воно  не  має  рамок  за  які  можна  вийти
і  не  зважаючи  на  погане  все  те
я  зміг  подолати  усе  й  полетіти.  

Можливо  я  блазень  й  не  маю  майбутнього
та  по  при  це  я  живий,  я  є  тут.
Історію  створюю  сам  із  забутого
і  те,  що  я  є  ти  відкинь  і  забудь.  
І  забудь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2017

Зі святами!

Бога  немає!
Воістину  немає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2017

Заборонений підручник.

Між  світлом  та  тінню  ховаєшся  ти,  
і  в  паніці  в  шафу  стрибаєш  з  розбігу.
Закривши  дверцята  ти  дивишся  в  світ
та  крізь  ненаситну  шпаринку  вдивляєшся.

Очі  твої,  ніжно-сині,  налякані,
радіус  їхній  зашкалює  обертом.
Руки  холодні  до  тебе  вже  тягнуться
ти  їх  відштовхуєш  й  падаєш  в  рамочки.

Люди  повз  тебе  проходять  із  настроєм
і  не  помічають,  що  ти  десь  пропав.
Для  них  ти  картина,  красива  у  рамочках
ти  їхня  примара,  ти  образ  без  фар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2017

Самотність - моє ЕГО.

Самотність  моя  стихія,
самотність  мій  океан
Достатньо  в'їдлива  мрія
яка  промовляє  "Артур  -  ти  баран"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706805
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.12.2016

"В ПЕРЕДЧУТТІ НОВОГО"

́[i][b]
Зима  об'єднує  людей,  
які  ховаються  в  засніжених  будинках,
де  свято  відчувається  для  кожної  з  сімей,
повільно  оживає  на  Новий  рік  ялинка.

А  в  кутику  яскраво  камін  собі  палає
та  зігріває  кожного  хто  є  у  цьому  домі,
і  за  вікном  сніжинки  танцюють  та  собі  літають,  
де  свято  наближається  й  кидає  в  невагомість.

Зима  об'єднує  усіх  людей,
що  гріються  в  засніжених  будинках
і  видно  усмішки  спокійно-радісних  дітей
яскравими  вогнями  світить  на  Новий  рік  ялинка.[/b][u][/u][/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705935
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.12.2016

Термінімум

Злегка  накурені,  такі  прості
тримаються  за  поручні  тритамільйоних  кораблів
і  запускають  в  небо  повітряних  дитячих  змій(мрій)
та  подумки  собі  говорять,  що  так  воно  усім  їм  треба

злегка  начитані,  такі  прості
від  теплого  бокалу  чисто-вина
крізь  сон  вони  в  розмові  теплі  і  душевно  молоді
й  прокручують  з  середини  механізм  подертої  машини.

В  очах  свобода,  а  слова  фальшиві
проходять  крізь  буденну  однотипність
нерозраховані  мимовільйонні  дні  і  як  туман  мінливі
термінімум  всього  потрібно  тій  людині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2016

Відгадаєш загадку?

Микола  любив  гратись  у  дворі  зі  своїм  другом  Грицем.  Маючи  бурну  фантазію,  Гриць  створював  креативні  ігри,  які  кожного  разу  підносили  щось  нове  Миколі.  Та  одного  разу  Гриць  перейшов  усі  рамки  і  заставив  Миколу  зникнути.  Куди  дівся  Микола,  якщо  Гриць  -  це  камінь?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704323
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2016

Момент для спокою.

коли  тебе  огортає  депресія  думок
ти  вириваєш  з  зошита  рядки  останніх  слів
ти  проникаєш  в  сон  й  ховаєшся  в  куток,
де  заплющуєш  очі  та  відчуваєш  відчайдушний  спів.

коли  тебе  усе  дістало,  банальності  та  однотипність
згадай  про  свій  маленький  світ,  де  створюєш  усе  ти  сам,
де  не  існує  часу,  немає  ні  смертей  є  тільки  плинність,
де  перевагу  надаєш  щасливими  й  радісним  думкам

з'єднай  свої  душевні,  давно  розірвані  мости,
щоб  заспокоїти  свій  епіцентр  стресу  та  бісових  страждань
вмостися  зручно  в  крісло  й  візьми  у  руки  чай  та  запашні  торти
й  віддайся  почуттям  кіно,  мелодії  людських  бажань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704135
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2016

Усмішка

Між  зорями,  між  світлом,
між  теплим  чаєм  взимку,
поміж  простих  людей
ховається  усмішка.

Дитяча  чи  дівоча,
хлопчача  чи  жіноча,
проста,  легка  усмішка,
що  здатна  всіх  зігріти.

Її  Вам  не  зловити
і  не  знайти  у  лісі,
ні  в  горах,  на  узліссі
і  а  ні  в  полі,  місті.

Легка,  проста  усмішка,
ховається  у  тобі
й  надходить  із  душі  твоєї,
де  серце  підсолодить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2016

На добраніч!

Спіть,  хороші,  засинайте
і  дивіться  сни  чудові,
ви  Бабайку  не  чекайте
він  сьогодні  не  здоровий.
Накривайтесь  теплим  пледом
й  іграшку  беріть  з  собою.
Він  зігріє  теплим  словом,
й  щоб  були  завжди  здорові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703326
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.11.2016

Незавершені рядки різних віршів…

Ти  така  людина,  якою  маєш  бути
без  всіляких  масок,  облич  що  на  папері.
Розкинулися  радісні  й  давно  забуті  руки,  
які  тебе  з'їдають  й  кидають  в  темні  двері.  
Та  світло  у  душі,  в  очах,  жадають  доброти
можливості  безмежні,  цей  світ  не  є  важким.
Лишається  лиш  крила  тобі  в  собі  знайти,
щоб  зникла  порожнеча,  а  світ  щоб  став  живим.
*                      *                      *                      *                    *                      *
Світ  розламується  на  двоє
ти  обираєш  куди  попрямувати.
В  тумані  пориву  ти  стаєш  совою,
щоб  знайти  міст  і  дві  землі  з'єднати.
*                      *                      *                      *                      *                      *
Коли  поволі  минають  буденні  дні,
коли  мимоволі  орли  пролітають
ти  опускаєш  завіси  старі
і  поринаєш  туди,  де  тебе  не  шукають.
*                      *                      *                      *                      *                      *

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700317
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2016

Нічні жахіття

За  дверима  люта  ховається  тінь,
а  у  дзеркалі  чутно,  як  демон  скрегоче
ти  посипав  під  двері  кухонну  сіль
і  ховаєш  під  ковдру  налякані  очі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2016

Люди, люди, це комашки.

Люди,  люди,  це  комашки,
маленькі  ніндзя-черепашки.
Люди,  як  собаки,
цілують  усім  руки  й  сраки.
Люди,  ще  й  мурахи,
шкодують  іншим  на  дах  бляхи.
Люди,  це  дерева,
що  заросли  в  своїх  потребах
і  забули,  що  таке  людина,
збивають  інших  на  машинах,
руйнують  світ,  самих  себе
і  грішми  знищують  живе.
Люди,  люди,  це  комашки.
маленькі  ніндзя-черепашки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693983
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2016

Какао із запахом сонця

без  тебе  немає  світла
немає  бурхливих  морів
є  тільки  імла  з  океану,
що  здатна  ховати  твій  спів

я  дивлюся  в  соту  буденність
шукаю  тебе  серед  маси
від  тебе  я  маю  залежність
до  тебе  я  прагну  літати

какао  із  запахом  сонця
печиво  з  запахом  вітру
покладу  тобі  на  долоні
поставлю  тобі  в  твоє  серце

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2016

За завісою буденності

Іноді  так  хочеться  втекти  від  буденності  життя  
у  сон,
в  унісон,
щоб  забути,  не  бачити,  не  чути.

Взяти  з  собою  горнятко  теплого  какао
та  пірнути  у  вир  сновидінь,
низький  уклін
усім  істотам.

Іноді  хочеться  подарувати  квітку
першій  зустрічній  дівчині:
зробити  приємне,
тепле,
красиве.

Просто  так  полетіти  у  космос,
щоб  знайти  для  людства  
новий  дім,
новий  світ,
нових  себе.  

Закутатись  у  плед  з  коханою  людиною
і  дивитись  фільми,
відчуваючи  єдність
маневреність
життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689499
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 18.09.2016

Недописаний словник

На  столі  лежить  пергамент,
застарілий  такий,  зашарілий  такий,
а  нижче  розкинувся  кіт  Чобіток,
з  червоним  таким  поводком  неземним.

На  ліжку  сидить  пес  Бульдозер
та  ледве  сопе  в  чужий  протигаз.
А  поруч  спить  дядя  Стьопа,
який  закрутив  кілька  банок  з  курчат.

За  вікном  все  поволі  стихає
та  тільки  не  стихли  вогні  в  висоті,
бо  це  бджоли  нічного  неба
співають  під  ніс  сумненькі  пісні.

По  вулиці  ходить  дещо  п'яний  їжак
тримає  квасолю  та  чорний  піджак.
Дудлить  і  дудлить  він  віскі  завзято,
тому,  що  кохана  родила їжачаток.

Пергамент  і  досі  лежить  на  столі
кіт  Чобіток  перебрався  на  ліжко,
Бульдозер  вийшов  на  двір  в  самоті,
де  і  зустрів  їжака  й  їжачаток.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689311
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.09.2016

Дещо дитячий вірш…

Стій,  стій,  постривай,
не  біжи  та  не  стрибай,
ти  пропустиш  свою  школу,
до  якої  так  готовий.
-  Я  морально  не  готовий
і  ніколи  ним  не  був.
-  Просто  я  роблю  це  мамі,
бо  про  свято  не  забув.
-  Вона  любить  квіти  лісу,
відчувати  аромат.
-  З  дрібочкою  чисто-хмизу
я  зроблю  для  неї  -  сад!
-  Щоб  вона  була  щаслива
й  не  казала,  що  одна.
-  Ми  у  двох  живем  на  світі
і  я  прагну,  щоб  жила.
-  Щоб  раділа  всім  чим  можна
бачила  прекрасний  світ.
-  Від  роботи  вся  залежна
я  розтоплю  її  лід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2016

* * *

Мимоволі  ріки  протікають
час  приходить,  як  давній  друг.
Смерть  тебе  поспішно  в  обійми  закликає
та  ти  чомусь  відмовляєш  йому.
Очі  твої  заповнені  світлом,
яке  ти  беріг  для  нового  життя.
І  ось,  це  настало,  займись  своїм  ділом
та  швидко,  бо  скоро  прийде  закриття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687214
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.09.2016

Секундомір

Годинник  бігає  кругами,
час  зникає  під  ногами.
Двері  здатні  заховати,
де  не  зможуть  відшукати.

Чорно-білі  передачі
в  невагомості  подачі.
Запускаю  в  небо  змія,
виробляю  з  серця  зілля.

Кожен  день  палає  світло
і  коли  на  дворі  літо.
Наш  світогляд  завмирає,
а  душа  в  пітьмі  блукає.

Чорно-білі  волосинки
і  залатані  штанинки.
А  розтріпане  волосся
запалає,  як  колосся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685788
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.08.2016

#

Я  піду  по  дорозі  своїй
не  оглянусь,  не  позвоню,  не  напишу  листа.
Там  за  тихими  горами  мрій,
на  мене  чекає  прийдешнє  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2016

#

Я  не  помер,
я  вічно  живий.  
У  ваших  серцях.
та  за  хмарами  мрій.
В  душі  та  в  молитвах
в  книжках  і  словах.
У  поглядах  рідних
закарбований  птах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2016

Проглядаючи порожнечу

Він  сидів  на  хитлявому  стільчику  по  серед  холодної  та  давно  забутої  кімнати.  Його  білосніжно-зелені  оченята  вдивлялись  в  порожнечу,  яка  проходила  світові  роки  в  пошуках  надії.  Надії  на  те,  що  колись  його  заберуть  додому,  де  він  зможе  обійняти  батьків,  випити  з  ними  горнятко  теплого  какао  та  вирушити  в  нове,  досі  не  відоме  йому  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683012
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2016

Меланхолія світосприйняття зоряних очей

Це  було  у  2160-х.  
Футуристична  танцювальна  школа,  
яка  стояла  на  розі  Морозива.
Сонячні  вітрини  показували  мені  кіно,  
як  це  було  колись  у  2016.

Твої  рухи  меланхолії  кидали  у  спокій.
Твоя  рівновага  підносила  в  простір,  
де  небо  торкалися  тисячні  зорі,  
а  ночі  крізь  хмари  вдивлялися  в  очі.

Не  мушу,  не  мушу  та  важко  встояти
від  твої  очей,  усмішки  тендітності.
Ти  так  уквітчана  барвами  -  світу,  
який  ти  показуєш  лагідно  танцями.
Вільна,  повітряна  -  ти  меланхолія
твій  чудний  світ  вже  належить  нам  двом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682192
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 06.08.2016

#Викрадач

Тссс..помовчи
і  нічого  не  кажи.
Нам  картини  вкажуть  світ
без  страждань,  смертей  та  бід.
Все  буде,  як  в  наших  співах
у  словах  книжках  та  мріях.
Навчимось  співіснувати
та  усім  допомагати.
Намалюємо  картину
до  душі  доволі  милу.

Тссс....нічого  не  кажи
ти  малюй,  малюй,  мовчи.
Тут  слова  не  є  потрібні,
тільки  погляди  всесильні.
Я  зроблю  для  тебе  все
головне  малюй,  завше
віднайди  душевний  мир
не  роби  дурниць,  повір.
Я  зруйную  весь  твій  світ
зникне  також  моноліт,
той  якому  підкорялась
й  через  нього  ти  зламалась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2016

Світ збагачений мріями

Я  намалюю  тебе  з  пів  погляду
я  доторкнуся  до  тебе  з  пів  дотику
я  подарую  життя  з  пів  подиху
я  подарую  тобі    себе.

Ми  намалюємо  світ  тільки  фарбами
і  огорнемо  його  пледом  з  барвами
та  збудуємо    там  ми  будинок  сну
Ми  подаруєм    себе  йому.

Ти  подаруєш  мені  світло  в  темноті
ти  подаруєш  мені  свої  дотики
і  я  навчусь  цінувати  це  поки  ми
живемо  в  світі  мрій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2016

Квітка, що тільки розкрилась

Змахом  вільної  руки
ти  наносиш  пелюстки
прикрашаєш  її  шию
мов  чудне,  пахуче  мило.

Вітром  їй  даруєш  плаття,
що  ожило  від  багаття
та  легким  у  небі  стало,
щоб  надалі  розквітало.

Її  плечі  розпростались
усе  тьмяне  заховалось
і  вона  зробила  крок
та  хтось  натиснув  на  курок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2016

Останній із бардів

Бачив  я  його  в  думках,
в  історіях,  словах,  книжках,
у  співі  муз,  в  словах  драконів
у  ворогах,  що  на  долоні
в  печерах  глибоко  під  світом
поміж  людей,  що  правлять  світлом
скелети,  демони,  мерці
горгулії  кричать  вночі
і  ті,  що  в  пошуках  постійно
з  собою  все  беруть  надійно.
А  спогади  усіх  в  тумані
ще  й  після  елю  все  в  обмані
лиш  вухом  чути  бардів  спів
та  це  дракон,  що  вверх  злетів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671243
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.06.2016

#

Не  бійся  літати  у  своїх  думках
Не  бійся  радіти,  тому  що  це  ліки;
єдине,  що  справді  важливе  у  снах,
це  те  що  ти  справжній  без  масок  та  тіней

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2016

Офісний планктон

Андрій  сидів  за  своїм  робочим  столом  у  мистецькому  офісі  в  центрі  Івано-Франківська.  Хоча  стрілка  годинника  вже  давно  перейшла  за  цифру  10,  юнака,  це  аж  ніяк  не  підганяло.  Він  любив  свою  роботу  та  дуже  старався,  щоб  люди,  які  робили  в  нього  замовлення  були  задоволені  та  щасливі.  Останній  працівник  покинув  офіс  кілька  хвилин  тому,  залишивши  Андрія  на  самоті.  Він  любив  самоту,  тому  що  вона  придавала  неабиякої  впевненості  та  сміливості.  
 Споруда  була  створена  спеціально  для  людей,  які  шукали  свій  шлях  в  тому,  що  їм  вдається  краще:  художники,  дизайнери,  письменники,  поети,  музиканти,  співаки,  домохазяйки  і  т.д.  Кожен  поверх  мав  свою  спеціальність,  а  кожна  спеціальність  мала  свої  підвищення.  Якраз  Андрій  і  йшов  до  такого  підвищення.  Він  все  робив,  що  сподобатися  шефу  мистецького  офісу:  старанно  виконував  доручення,  домашню  роботу  та  загальну.  Скажу  чесно,  він  був  одним  із  кращих  працівників  мистецького  офісу.  
 Йому  залишалось  перевірити  та  дописати  не  велику  кількість  документів,  після  чого  він  вимкне  світло  над  своїм  столом,  забере  документи  та  вирушить  до  дому,  де  на  нього  чекатиме  тепле  та  затишне  ліжко  і  де  він  зможе  відіспатись  так  як  в  переді  вихідний  день  на  який  він  заслужив.  
Нічні  вогні  міста  давали  про  себе  знати.  Яскраві,  барвисті,  красиві  та  геніально  сконструйовані  вони  утворювали  витончений  танець  шпилів.  На  це  приємно  спостерігати,  однак  Андрій  був  зосередженим  на  своїй  роботі.  Один  штрих  і  готово!  Роботу  завершено.  Тепер  можна  відкинутись  на  спинку  крісла  та  поміркувати  над  тим,  що  сьогодні  зранку  трапилось.  А  трапилось  ось  що.  Він  взяв  себе  в  руки  та  підійшовши  до  новенької  працівниці  познайомився  з  нею.  Вони  разом  гомоніли  на  різні  теми  та  у  двох  на  кухні  насолоджувалися  запашним  чаєм.  Це  було  фантастично.  Його  друг  Артур  був  щасливим,  бо  він  нарешті  взяв  себе  в  руки.
 -Ну  все,  пора.
Після  цих  слів  він  піднявся  з  крісла,  забрав  усі  свої  речі  зі  столу  та  акуратно  запхав  у  рюкзак,  після  чого  вимкнув  світло  над  своїм  місцем,  накинув  пальто,  яке  лежало  на  вішалці  біля  нього  та  рушив  до  освітленого  ліфта.  
Його  обличчя  сіяло  від  того,  що  роботу  зроблено  і  що  є  надія  на  підвищення.  Саме  вищий  ранг  дасть  йому  більші  пріоритети  та  функції  в  мистецькому  офісі.  Червона  кнопка  дала  про  себе  знати;  ліфт  працює  і  це  добре.  Двері  відчинились  і  Андрій  радісно  зайшов  в  середину,  навіть  не  підозрюючи,  що  стоїть  у  калюжі  свіжої  крові.

2  хвилини  тому

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668534
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2016

Думки о 1 ночі

Попливемо  веселковими  зефірами
і  будемо  ловити  кошенят
і  гратимемо  карти  ми  з  Мальвінами
та  викидати  у  вікно  малят.  

Крилатими  словами  світ  багряний,
наповнений  цукерковим  лікером;
і  ходить  дядя  Стьопа  весь  кістлявий,
бо  радісно  співає  Бамболейло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668488
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 26.05.2016

THE FIREBIRD

Я  підходжу  до  краю  землі
і  вдивляюся  в  простір  Сновид,
де  повстали  Боги  мовчазні
ти  прекрасна  від  інших  Жар-Птиць.

Мимоволі  летять  кораблі
й  твої  очі  це  відбиток  щастя.
Я  ще  глибше  іду  до  землі
там  твоя  безтурботна  династія.

Твої  крила  це  сяйво  в  пітьмі
глибина  океану  на  тілі;
до  вподоби  страшенно  мені,
бо  я  знаю  ти  справжня  людина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667552
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.05.2016

Чай із лимоном

Чай  із  лимоном,  це  перстень  з  живого
відбиток  людини  на  склі  та  камінні.
І  запах  здійсненний  зі  смаком  блаженним
відкидує  злість,  втрату  часу  та  міць.

Чай  із  лимоном  відчутний  у  мові
терпкий  та  кислючий  мов  вітер  пахучий.
Здатен  зігріти  здоров*ям  сповитим
відкидує  в  світло,  гармонію  світу.

У  чай  із  лимоном  стрибаєш  з  наклону,
щоб  шансом  ділитись  й  до  рідних  хилитись.
Традицію  й  віру,  світогляд  та  силу
собі  притаманний  цей  чай  із  лимоном.

P.s  Я  люблю  чай  із  лимоном:)
А  ви?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666025
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2016

#Аврора

Я  помітив,  як  Вона  дивилася  на  світ  своїми  казково-теплими  очима,
що  так  пізнавали  та  шукали  красиві  елементи  для  подальшої  ідеї.
Вогник  в  каміні  відлунював  симфонію  затишку,  який  був  їй  так  необхідний,
а  плавність  від  руки  створювала  крилаті  образи  її  загадкової  та  чарівної  душі.
Пергамент  оживав  від  її  цікавої  та  давно  загубленої  натури
після  чого  створювалась  нова  історія  нового  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2016

Специфіка вбивства

Минають  дні,  а  люди  щогодини
зникають  безвісти,  загублюють  дорогу.
Вже  проїжджають  без  людей  машини
не  просять  захисту  і  навіть  допомоги.

Літають  люди  і  мчать  крізь  простір  часу
хоч  перешкоди  ставлять  перешкоди.
Буває  вбивство  будь-якої  масті  й  маси
дарує  спалах  не  аби  якої  вроди.

Минають  дні,  а  люди  щогодини
зникають  безвісти  у  темноті  ножа.
Підпал  і  ти  біжиш  із  запахом  бензину
давно  загублене  твоє  смішне  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659135
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2016

Сучасний світ

-  Ніч  за  вікном  підпалює  вмить  своє  плаття;
-  Дощ  у  очах  незнано  ховає  всі  маски;
-  Люди  в  ночі  не  показують  якої  всі  знаті;
-  Матір  та  батько  загралися  в  чортові  казки;

-  Мимоволі  байдужі  собаки  й  коти  у  думках;
-  Клоуни  й  блазні  ховаються  в  кожному  з  нас;
-  Розуми  світу  в  дебільних  й  забутих  словах;
-  Безперервно  відлунює  в  серці  й  душі  темний  бас;

-  Погляди  Вищих  направлені  в  сторону  тебе;
-  Ти  дивишся  косо  на  світ,  що  так  гине  паршиво;  
-  Меланхолія  співу,  єдине,  що  тобі  треба;
-  Навколо  омана,  яка  є  лиш  словом  -  красиво;

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2016

Живність

Його  порив  і  подих  до  свободи,  
я  відчуваю  зразу,  бо  він  єдиний  друг.
І  зустрічі  я  з  ним,  шукаю  без  нагоди,
тому  що  він  Кульочок  -  відчутний  лиш  на  слух.

Давно  його  не  бачив,  не  чув  не  розмовляв
та  вірю  в  те,  що  він  -  живий  і  десь  літає.
Скажу,  що  це  дивацько  й  багато  хто  це  знав,
та  я  така  людина  -  предмети  теж  гукають.

Кульочок,  це  та  річ,  яка  дає  збагнути,
що  треба  йти  вперед  й  дивитися  у  душу.
І  все,  що  загадав,  потрібно  лиш  здобути,
завжди  буде  він  так  -  літати,  він  це  мусить.

Для  мене  кожна  річ  жива  і  має  серце,
яке  побачить  той,  хто  хоче  зрозуміти.
Ця  річ  покаже  те,  у  світі  не  все  мертве,
а  лиш  легенько  спить,  щоб  потім  полетіти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654522
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2016

Світлотінь

Нам  не  потрібно  нічого  вигадувати
наші  дороги  ведуть  в  тишину;
спокоєм  вогнище  грітиме  дотики
дощ  за  вікном  відганяє  пітьму.
Сови  від  древності  граються  плинністю
печиво  й  чай  захищають  від  сну;
губний  поцілунок  відчувається  ніжністю,
ступаєш  ногами  на  тверду  землю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654519
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2016

Фізіономія думок

Поганими  словами  кидатись  може  кожен,
та  рідко  хто  думками  уміє  говорити.
Очима  вистріл  ранить,  а  дотиком  все  ломить
не  кожен  вміє  мастю:  програти  й  відпустити.
Людина  -  це  сукупність  маленьких  чоловічків
вони  мов  свічка  гаснуть  коли  на  них  подути.
Підсилюючи  масу  у  серцевих  думках
ти  мчиш  назустріч  часу,  який  краде  всіх  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653692
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.03.2016

Затишний куточок

Збудуємо  собі  будинок,
камін  розпалить  нам  вогонь.
І  грітимемось  ми  щоночі
під  спів  крилатих,  древніх  сов.

Сервант  ховає  таємниці:
забуті  чаші  й  тарілки.
Дзвенить  годинник  що  є  миті
альбом  -  споріднені  думки.

Наш  світ  малесенький  словами,
а  погляд  зоряний  потік.
І  пальцями  ми  відчуваєм,
що  все  поділимо  на  мир.

Тендітний  голос  твій,  лілейний
я  прагну  слухати  завжди.
Подарувати  крила  світла,
щоб  стала  вільною  -  лети!

Скрегоче  радіо  зі  смаком,
де  поруч  свічка  догорає.
Камін  підсилює  мовчання,
щоб  я  сказав  -  Тебе  кохаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2016

Той, що боїться себе.

Оцінюйте  за  очі
за  усмішку  та  вуха
за  ніс,  уста,  волосся,
а  не  за  шкіру  вужа.  

Оцінюйте  за  ноги,  
за  душу,  тіло,  руки
за  чистоту  думок,
які  доносять  звуки.

Прийміть  оригіналом,
немає  він  страждати
й  недоліки  прийміть,  
ніхто  з  нас  не  крилатий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651518
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 14.03.2016

Хто він?

Він  лежав  на  лікарняному  ложі
і  дивився  очима  у  стелю
біль  проходив  від  кінчиків  пальців
до  самого  криштального  серця.

Його  очі  наповнені  смутком
стражданнями  плинності  часу
за  які  він  боротися  мусив,
що  кидало  його  у  оману.

Голос  хлопця  відчутний  у  світлі
по  при  те,  що  самотній  в  палаті
та  ніхто  вже  не  чутиме  правди
ким  він  був,  хто  він  є  й  ким  хоче  стати?

Його  очі  прикуті  до  стелі
сльози  ніжно  торкаються  шкіри,
тільки  комікси  від  його  почерку
оживають  в  палаті  занедбаній.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647776
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.02.2016

Людська свобода

Порвім  кайдани,
скуті  руки,
думки,  що
линуть  звідусіль.
І  нашим  словом
ми  Всесильні,
бо  українці
ми  єдині.
Порвімо  пути
знищим  зло,
яке  загнало
нас  у  темінь
згадаємо,  що
ми  вже  вільні
й  забудем
як  колись  було.
Повстанем  браття
встаньте  сестри
ми  проти  ворога,
який
здобувши  владу
лиш  брехунством
і  кров*ю  наших
вольних  птиць.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647774
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.02.2016

Подорож)

Гайнемо  в  космос,
гайнемо  до  зірок.
Побачимо  зелених  чоловічків
і  метеорит,  який  летить  на  Землю  -  Ох!
Полегшено  зітхають  чоловічки.

Збудуємо  ракету  на  Венері
посадимо  лимони  й  мандарини.
І  приймемо  зелених  ми  до  себе,
бо  ми  маленькі  милі  жовто-сині.

Гайнемо  в  мандри
стрибати  по  зірках.
Зелених  ми  залишимо  на  Марсі.
Вони  заселять  Космо-кур  та  жаб
а  ми  будем  стріляти  в  Космо-свинів.

Земля  тісна,
а  Всесвіт  величезний
і  треба  все,  наразі  нам  відкрити.
Розкажемо,  що  в  світі  не  одні  ми
Зелені  чоловічки  
і  милі  жовто-сині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647293
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.02.2016

Крихітне мистецтво

Давай  намалюєм  картину?
Яка  буде  гріти  серця,
а  кінчиком  пензлика  вільно
покажемо,  що  є  життя.

Давай  ми  накриємось  фарбою?
Яка  так  без  сміху  кричить
тканиною  світлою  й  лляною
у  всесвіт  свободи  біжить.

Давай  розмалюємо  Землю?
Щоб  колір  відчула  спочатку,
щоб  людство  збагнуло  помилку,
яка  спонукала  їх  змалку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647280
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.02.2016

Тепло-вишневий поцілунок

Я  її  зустрів  випадково,
це  не  була  давно  запланована  зустріч.
Просто  в  новий  день  на  зупинці
я  побачив  її  і  закохався.
Моє  ледь  живе  обличчя  прорізала  усмішка,
яка  від  щирого  серця  бажала  цього.
Її  миле  личко  дало  зрозуміти,
що  усмішка  не  єдина  річ  для  знайомств.
Ми  зайшли  в  єдиний  автобус,  
який  нас  об'єднав  та  обійняв.
Її  очі  відблискували  цілий  світ
котрий  ховався  за  її  думками,  
що  так  і  прагнули  вибратись
на  волю  словосполучень.
Я  відчував  затишок  та  теплоту,
якої  давно  не  відчував,
а  моє  серце  подавало
крихітне,  миле  звучання
того,  що  ожило.
Я  закохувався  в  її  кожне  слово,  
аж  поки  мої  уста  тендітно  не  торкнулись
її  тепло-вишневих.
Це  була  наша  нова  сторінка  в  житті.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2016

Сілва

Я  відчуваю  твоє  серце,  
яке  мов  воїн  у  бій  несеться;
я  намагаюсь  його  зупинити,  
та  воно  шалене,  вона  дике.
Торкаючись  руками  я  хочу  заспокоїти  
та  не  виходить...  нічого  не  виходить.
Твої  очі,  це  чорна  діра,  
яка  затягує  глибше  у  себе;
нічого  крім  тебе  по  суті  там  нема,  
а  тільки  твої  кореневі  нерви.
Мій  меч  закуйовджений,  
щит  зачарований
тягнеться  -  рветься  мов  тигр  чи  лев.
Та  серце  спокійне,  тихе  та  сонне,  як  птах....
що  летить  у  вирій  казок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016

"Клаптик з життя: Одногрупники"

Маю  нагоду  поділитись  з  вами  думкою  про  одногрупників.  
В  кожного  є  в  групі  люди,  які  своїм  виглядом  дають  зрозуміти,  що  вони  тут  найкращі,  роблять  вигляд,  що  розумні,  а  є  й  такі,  що  не  входять  в  ці  критерії.  Давно  мучить  це  в  моїх  думках.  Втомився  спостерігати  та  вивчати  їх.  Вони,  як  неандертальці,  що  окреслюють  лиш  свою  територію  і  нікого  не  підпускають.  Племя  неадекватів.  
 Як  в  школі  так  і  тут  мене  не  прийняли.  Очевидно,  це  все  через  мою  потворну  зовнішність,  заїкання,  манеру,  характер  та  можливо  й  одяг.  Вони  лиш  роблять  вигляд,  що  ставляться  до  мене  добре,  а  насправді  це  не  так.  Вони  ховаються  від  мене  за  своїми  масками,  страхами  та  кошмарами.  Я  впевнений,  що  вони  вважають  мене  дивним  і  тому  не  спілкуються  і  мною.  А  хто  стане  спілкуватись  з  людиною,  яка  до  купи  і  речення  зліпити  не  може?  Гадають,  що  я  розумово  відсталий,  оскільки  не  можу  нічого  до  пуття  зробити.  
(В  мене  більша  частина  дівчат  одногрупники)
 Гадають,  що  вони  прекрасні  створіння  до  яких  не  можна  доторкатись  та  до  яких  не  можна  говорити.  Вони,  як  ті  шамани,  що  живуть  високо  в  горах  і  ніхто  їх  не  бачить  проте  відчувають  їхню  силу.  Бувають  моменти,  що  використовують  тебе,  шукаючи  слабке  місце.  Таким  чином  проявляють  пошану,  ховаючись  за  маскою.  Якщо  вони  щось  і  запитують,  то  тут  тільки  два  варіанти:  або  їм  дійсно  цікаво  або  роблять  вигляд,  що  цікаво,  щоб  це  не  виглядало,  що  вони  байдужі.
 Пройшло  трохи  життєвого  моменту  і  я  забив  на  них  цвях,  бо  зрозумів,  що  вони  лиш  другорядні  елементи  в  моєму  житті,  лиш  маленькі  частинки  попелу  в  цілому  космосі,  які  нічого  не  варті:)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645549
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 20.02.2016

Крізь темінь

Своїми  крилами  вночі  
нас  криє  шарфом  теплоти.  
Нас  криє  ніч  така  жадана  
темна,  невід'ємна,  знана.  
Ми  відчуваємо  присутність  
таємну  і  казкову  сутність,  
яка  поволі  йде  за  нами,  
а  доторкаючись  руками  
нас  обіймає  простотою  
і  тягне  в  новий  світ  з  собою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643076
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.02.2016

"Клаптик з життя"

Чому  люди  оцінюють  по  зовнішності?
 Що  вони  там  бачать,  чого  не  бачимо  ми-  люди  справжньої  натури?  Навіщо  оцінювати  по  зовнішності  якщо  вона  не  завжди  правдива:  очі,  які  ховають  в  собі  цілі  епохи  загадок,  легенд,  брехні;  уста,  що  так  палко  впиваються  в  душу  людини  та  риси  обличчя,  яке  може  здатись  страшним  під  покровом  ночі.  Для  чого  взагалі  оцінювати  по  зовнішності?  Що  це  дасть?  Гадаю,  це  дасть  лиш  оманливу  іскру,  яка  назавжди  закарбується  в  пам'яті  і  яка  далі  не  буде  розвиватись.  Людина  не  обирає  свою  зовнішність.  Кожна  людина  ідеальна  в  тому,  що  має  асиметричні  риси  свого  тіла.  Так,  не  завжди  шкіра  може  бути  красивою  та  це  все  дурниці,  бо  істина  краса  закарбована  в  міцному  тілі.  Саме  там  джерело,  саме  там  справжність  та  людяність  натури.  Якщо  людина  добра  серцем  та  чиста  душею,  то  відповідно  і  вчинки  будуть  такими,  а  ніж  в  того,  хто  давно  пішов  по  дорозі,  яка  не  має  роздоріжжя.  Приємніше  ж  бути  з  людиною,  яка  має  всі  можливі  ячейки  покращення  твого  настрою,  а  ніж  з  безчуттєвим  каменем  в  оболонці  рожевої  феї.  
 Звичайно,  є  так,  що  спершу  оцінюють  зовнішню  красу,  а  вже  потім  внутрішню,  бо  без  зовнішньої  краси  не  побачиш  внутрішньої.  Та  є  така  фатальна  річ,  яка  несе  в  собі  негативні  аспекти  стосовно  зовнішності.  Тобто  якщо  ти  їй  не  сподобався  зовнішньо,  то  навряд  сподобаєшся  і  внутрішньо,  якщо  вона  відразу  відштовхнула  тебе.  Це  стосується  тих  людей,  які  не  мають  добре  розвинених  розумових  клапанів,  які  б  з'єднувались  з  головним  центром.
 Якщо  ти  не  оцінюєш  людину  по  зовнішній  оболонці  -  значить  ти  справжня  людина:)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641848
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2016

Ти людина

Ти  людина
і  унікальна
чиста,  вільна,
геніальна.

Ти  людина
та  особистість
і  ти  не  клон,
не  раб,
не  плинність.

Ти  будь  собою
будь  одним,
а  ролей  ти  не  грай
один.

Ти  усміхнись
та  не  зважай,
бо  ти  живий:
цінуй  це,  знай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638188
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.01.2016

Наш маленький світ

Розпалимо  вогонь  у  лісі,  
що  так  захоплює  нас  двох
обнімемось  під  шелест  вітру  
і  звук  живий,  що  тягне  в  сон.

Давай  забудемо  минуле  
і  будем  жити,  тим  що  є.
Ми  просто  люди  ,ми  існуєм,  
та  кожен  день,  це  щось  нове.
У  руки  візьму  я  гітару  
й  тендітно  пальцями  торкнусь,
а  ти  мов  соловей  співаєш  
і  відкидаєш  чисту  лють.

Хай  ліс  співає  разом  з  нами,  
бо  він  частина  почуттів,
а  зорі  цілі  океани,  
жаданих  друзів  самоти.
Розпалимо  вогонь  у  лісі,  
що  так  захоплює  нас  двох
зігріємось  ми  теплим  чаєм  
й  пірнем  в  тривалий,  гарний  сон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2016

Дорога до твого серця

Давай  о  6  вечора  ми  підемо  гуляти?
Де  небо  буде  вкрите  яскравими  вогнями.
Й  будем  спостерігати  за  цілим  світом  часу,
який  нас  обійме  у  почуттєві  рамки.
Можливо  я  віднайду  загублену  дорогу,
яка  вела  до  серця  крізь  воду  та  вогонь.
Здолаю  ворогів  усіх,  що  вп'ялися  у  душу
і  подарую  чистий,  божественний  кристал.
Усе  зроблю  для  тебе,  щоб  ти  була  щаслива
і  важкість,  що  упаде  я  стримаю  на  собі.
Віднайдем  разом  світло,  що  зникло  у  тумані
ти  не  будеш  сама  і  житимеш  без  страху.
І  двері  твого  серця  покажуть  таємниці
Мої  обійми  ніжності,  гарячих  почуттів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635320
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 12.01.2016

Життєво-вказ

Дивнота  моїх  віршів  зашкалює.  Знаю.)


Давай  зберемо  речі  часу,
які  спорідненими  стали.
Котрі  утворювавши  масу
у  сон  минулого  ховали.

Давай  зігріємось  дарунком,
ранковим,  свіжим  поцілунком,
що  так  закутує  в  події,
де  ніжно  огортають  мрії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2016

"Клаптик з життя"

На  дворі  йшов  дощ  але  він  мене  не  лякав,  а  навпаки  заспокоював  та  й  затишне  вогнище  не  давало  нудьгувати.  Тепла  ковдра  разом  із  гарячим  шоколадом  ніжно  та  тендітно  закутували  в  свої  обійми.  Сидів  собі  і  міркував  над  тим,  а  чи  варто  давати  своїм  майбутнім  дітям  імена?
Останнім  часом  пішла  така  мода,  зразу  обирати  вже  імена  тільки,  як  дитина  народилась  на  світ.  А  чи  задумувались  над  тим  чи  потрібно  дитині  таке  ім*я?  Де  ж  ваша  фантазія?  Для  чого  давати  дитині  ім*я,  яке  носить  вже  більше  ніж  200  людей.
   Людина,  це  ж  оригінальна  форма,  якої  більше  ніде  немає.  
Це  ж  індивід,  маленький  світ,  котрий  має  своє  бачення  та  теорію.  Приємно  ж  мати  ім*я,  якого  більше  ні  в  кого  немає,  бо  саме  так  ти  зможеш  зрозуміти,  що  ти  такий  один  і  більше  клонів  ти  не  зустрінеш.  Та  й  навіщо  вибирати  вже  існуюче  ім*я,  якщо  можна  вигадати  своє,  власне.  Будучи  реалістом  я  розумію,  що  це  всього  на  всього  сукупність  букв,  які  мають  здатність  конструктивно  складатись,  а  отже  будь  які  складені  слова  можуть  піти,  як  красиве  ім*я.  
     Звичайно  є  проблема  в  тому,  що  дитина  до  свого  усвідомлення  буде  без  імені,  однак  цей  негаразд  можна  обійти  одним  способом-  називати  дитину  гарними  словами.  В  першу  чергу,  це  буде  трохи  не  звично,  та  по  при  це  дитина  зможе  пізніше  обрати  собі  ім*я,  яке  їй  сподобається,  чи  придумає  собі  власне,  яке  б  підходило  до  її  характеру.  Тим  баче  можна  ж  буде  вигадати  й  значення  того  імені,  щоб  стало  ще  гарніше.
   Якщо  в  мене  колись  будуть  діти  я  так  і  зроблю,  бо  знатиму,  що  такої  людини,  як  моя  дитина  ніде  не  має  і  ім*я    буде  таким  же-  єдиним  та  неповторним.)
Дякую  за  увагу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630170
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2015

Намальована дівчина моїх мрій.

Я  не  фантом
я  не  уява,
а  тільки  в  серці  твоїм-  пляма.
Не  ідеал
і  не  багач
та  я  мрійливий  хлопець,  бач.
Ти  не  жива,
а  я  живий
в  своїх  рисунках  не  дурний.
Ти  чорно-біла,
а  я  ні
виходять  ці  слова  смішні.
Тебе  створив  я  з  різних  дів
цікавих,  милих,  ніжних  мрій.
Створив  тебе  я  із  "нічого"
з  красивого  такого  слова.

Я  не  фантом
я  не  уява
я  лиш  твоя  людська  поява.
Ти  намальований  мазок
робити  ж  треба  перший  крок?
Твої  прекрасні  очі  світла
такі  поєднані,  надійні.
А  дотик  слів,  що  відчуваю
у  голові  в  думках  в  появі
твій  поцілунок  запашний
в  фантазії  моїй  ясній.

Я  все  ж  фантом
й  рисунком  став
ти  бач  ловив  я  клятих  гав.
Тепер  ми  разом  клякси  ночі
і  не  дивлюсь  у  твої  очі
тендітна  рисочка  в  житті,
що  намальована  в  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2015

Одіяло зігрітих сердець.

Давай  накриємось  ми  теплим  одіялом?
Зігріємось  у  цей  зимовий  вечір.
А  чай  єднатиме  в  обіймах  щастя  часу
і  будем  говорити  ми  про  різні  речі.

Давай  поринемо  в  твої  дитячі  мрії?
Щоб  ти  змогла  відчути  те,  що  було.
Я  даруватиму  тобі  слова  надії
і  радісно  зіграємо  в  політ-любов.

Давай  ми  проведемо  цілий  світ?
В  обійми  сонцю,  хмар,  веселки.
І  хай  розстане  наш  затятий  ворог-лід,
бо  ти  моя  споріднена  душа,  маленька.

Давай  закутаємось  глибше  у  любов?
Зіграємо  на  струнах  почуттів.
Торкнемося  гарячими  словами  знов,
щоб  поцілунок  вийшов  справжній,  ніжний...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2015

Пташка, що несла пісню…

Лети  вище  пташко  моя
                       заграй  високо  в  небі  на  арфі
співай  мов  в  останнє  про  те,  що  жива
                     радій  всім  хто  є.  Не  сумуй.  Не  пора.
Спусти  трішки  коси  свої  золотисті
                     зігрій  своїм  серцем  душі  незнані
відчуй  подих  вітру,  що  полем  накрите
                   обніми  тих  людей,  що  радіти  почали.
Боги  хай  торкнуться  повітря  й  землі
                   і  віднайдуть  забуті  кордони.
Нехай  крилами  часу  повітряний  простір
                   провіють  немов  всіх  запрошують  в  гості.
Хай  радісно  люди  зустрінуть  кохання,
                   щоб  віра  заграла  в  серцях  і  в  душі.
Зустрінуться  в  темінь  без  світла  й  династії
                     він  і  вона,  що  так  прагнуть  плести.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2015

"Вхід"

Небо  втягнулось  темною  хмарою,  яка  явно  несла  в  собі  наміри  не  дуже  приємного  характеру.  Блискавично  промайнув  грім,  який  немов  ножиком  прорізав  клаптик  хмари,  після  чого  пішов  дощ.    Окрім  автобуса,  що  рухався  по  осі  Y  він  більше  ніде  не  відчувався.  Водій  на  спокійній  хвилі  від  радіо  хитав  транспортом,  накриваючи  дітей  одіялом  та  накриваючи  їх  в  сон,  що  нещодавно  почали  відходити  від  екскурсії,  яка  відбувалась  на  ранчо.  Вони  вивчали  тварин,  місцевість,  тутешніх  людей  та  мали  змогу  спостерігати  за  їздою  на  биках.  Спокійний  ранок  видався  для  них  справжнім  випробування,  оскільки  не  всі  здатні  пройти  шлях  від  точки  А,  до  точки  Б  без  пригод,  переживань  та  страху.  Благо  автобус  став  їхнім  спасінням,  що  радо  віз  їх  у  безпечний  світ.
     По  заду  всіх  сидів  Арн:  замкнутий,  самотній,  дещо  наляканий  хлопчик,  який  у  своїй  уяві  грав  роль  великого  лицаря,  що  здатен  звернути  гори  заради  кохання.  Його  чорняве  волосся  прислонилось  до  вікна,  носик  з  легка  посіпувався  від  не  приємного  запаху,  брови  насуплювались,  а  очі  під  покровом  повік  поринали  в  сон,  де  він  цього  разу  ставав  капітаном  піратського  корабля,  який  наздоганяв  королівський  фрегат.  Він  не  відчував  більше  звуку  дощу,  блискавок  та  грому  з  хмар,  його  сон  був  настільки  сильним  та  могутнім,  що  важко  сказати  коли  він  в  останнє  хотів  нормально  жити.  Його  сни  завжди  тримали  над  ним  владу.  
       Жовтневий  ранок  все  ближче  і  ближче  наближався  до  дня,  а  там  і  вечір  не  за  горами.  По  приїзді  Арн  думав  сказати  свої  дитячі  однак  сильні  почуття  дівчинці,  яка  йому  припала  до  душі  ще  в  1  класу.  Її  ім'я  ,це  грім  по  серед  похмурого  та  тьмяного  неба:  ніжне,  немов  спів  солов'я  та  тендітне,  мов  палкий  поцілунок.  Одна  думка  про  Ферлін  завжди  підносила  хлопця  вище  неба,  де  він  забував  про  свої  фантазії,  уяву  та  сучасний  світ.  Його  гріла  її  усмішка,  очі  давали  зрозуміти  її  внутрішню  красу,  крилатий  спів  душі  та  нестримний  порив  до  своєї  мрії.  Мрія,  яка  могла  б  дати  свободу,  жаданий  та  такий  теплий  привіт  усім,  хто  сумує.  В  її  тендітній  голівці  крутились  численні  букви,  які  по  своєму  складали  слова,  а  потім  і  речення.  Музика  її  серця,  голос  її  розуму  та  допомога  іншим.  Ферлін  хотіла  стати  співачкою...  саме  так...саме  нею.
       Водій  з  останніх  сил  боровся  зі  своїми  повіками,  однак  вони  перемогли  і  втративши  свідомість  від  численного  водіння  він  повалився  на  кермо.  Масивне  тіло  повернуло  транспортом  на  узбіччя  і  саме  в  той  момент  з  хорошою  швидкістю  він  залетів  на  погарб,  перехилився  в  повітрі  на  лівий  бік  та  з  сильним  грохотом  повалився  назад  на  землю.  Вікна  потрощились,  метал  сильно  пом*явся,  а  краплі  від  дощу  почали  попадати  в  салон.  
 -  Проснись,  Арн!
Голос  у  вирі  ехо  відлунював  ледь  приглушений  жіночий  голос,  що  тягнув  його  підсвідомість  за  собою.  Та  виявилось,  це  було  зовсім  інше,  а  ніж  те,  що  він  собі  нафантазував.  Його  очі  прояснились  і  він  зрозумів,  що  лежить  на  вікні,  яке  під  великою  масою  притиснула  земля.  Світло  в  автобусі  миготіло,  однокласники  поволі  рухались,  
а  біля  нього  на  присядки  сиділа  Емілі-  дівчинка  з  якою  він  проводив  не  дуже  багато,  та  й  не  дуже  мало  часу.  Голос  Арна  був  дещо  хриплим,  а  подальші  запитання  кидали  Емілі  в  ступор.
-  Хто  ти?  Де  я?
-  Арн!  Отямся!-  вона  йому  дала  легкий  ляпас  по  щоці.
-  Ай!  Боляче!
-  Отямся!  Кажу  тобі!
-  Що  там  з  ним?-  почувся  ледь  відчутний  голос  одного  із  хлопців.
-  Він  трохи  не  при  собі.  Злегка  втрата  пам'ять.  Це  ж  не  дивно.  Він  випав  зі  свого  місця  та  вдарився  головою  об  скло.
-  Дай  йому  трохи  часу  і  він  отямиться.  
-  Гаразд.
-  Джек.  Гайд.  Піднесіть  Арна  і  посадіть.  Не  дайте  йому  впасти.
-  Гаразд.
Двоє  хлопців  рушили  до  кінця  автобуса  та  нахилившись  над  лежачим  підняли  його  на  ноги  та  поволокли  до  переду.  Він  був  не  в  собі.
-  Всі  живі?
Не  дуже  гучне  "так"  дало  про  себе  знати.  Дітлахи  мали  не  аби  які  травми,  рани,  які  було  б  добре  обробити.
-  Що  трапилось?-  запитала  Флер.  Її  тендітний  голосочок  був  вкрай  наляканим.  Чисельні  вирячені  очі  повернулись  в  сторону  юнака,  що  стояв  і  тримався  за  живіт.
-  Схоже  на  те,  що  водій  заснув  і  ми  перевернулись.
-  Отакої.  Де  ж  сам  водій?  Чому  він  нам  не  допоміг?  
-  Він  мертвий,-  спокійний  голос  хлопця  всіх  налякав.-  Йому  вже  не  допоможеш.  Це  жахливе  видовище.  Нам  варто  вибиратись.
-  Яким  чином?  Вилізти  через  верхнє  вікно  чи  через  переднє?
-  Треба  добре  обдумати  наш  хід,  бо  саме  від  нього  залежить  життя  кожного  з  нас.  Може  так  бути,  що  не  всі  встигнуть  вилізти.
-  Тобто?  Автобус  може  вибухнути?
-  Саме  так,  Гайде.  Саме  так.
-  Тоді  чого  ми  чекаємо?  Давайте  вилізати?
Хлопець  кинув  поглядом  перевернутий  автобус  і  зробивши  вдих  та  видих  промовив.
-  Без  паніки  та  штовханини  ми  вийдемо  через  заднє  вікно,  оскільки  воно  знаходиться  в  більш  вільному  місці,  а  ніж  інші.  Вам  краще  не  бачити  водія.  Краще  не  бачити.  Автобус  поволі  затопав  від  крапель  дощу.
Раптом  найкраща  подруга  Ферлін  Мінді  схопилась  і  крикнула  писклявим  голосом.
-  Де  Ферлін?
Автобус  зашумів  дитячим  гомонінням.
-  Тихше  народ.  Гадаю  з  нею  все  добре.  Може  вона  вже  вибралась.
-  Не  будь  дурнем  Заку.  Вона  б  нас  не  залишила.
В  той  момент  Арн  прийшов  в  себе.
-  Нарешті  ти  оговтався.  Нам  пора  вибиратись.
-  Що  трапилось?
-  Потім  пояснимо  коли  виберимось.  Швидше  йдемо  до  вікна.
-  Гляньте,-  чорнявий  малий  показав  пальцем  на  двері,  які  були  відкриті  до  низу.
-  Схоже  на  печеру.  Може  це  вихід?-  голос  Мінді  наповнився  надією.
-  Не  тупи.  Ми  не  знаємо  що  там.  Краще  рухатись  по  тому  плані,  який  в  нас  є.
-  Зак  правий.  Треба  йти  звідси.
-  Аякже  Ферлін?
-  Я  впевнений,  що  вона  на  зовні  і  кличе  на  допомогу.-  Джек  підняв  голову  вище  всіх  і  загордився  своїми  словами.
Половина  дітей  рушила  до  заднього  вікна.  Згуртувавшись  вони  стали  чекати  на  Зака.  Вода  від  дощу  все  більше  піднімалась:  ставало  холодно  та  мокро.
-  Гаразд.  Ми  зробимо,  як  ти  і  скажеш.
-  Ось  і  чудово.  Вперед.
Мотор  раптом  загудів.
-  Що  це?!
-  Швидше!  Добийте  вікно!
Дітлахи  почали  шукає  щось  важке.  В  одного  були  ножиці.  Скориставшись  ними  він  без  проблем  пробив  усім  вихід  на  свободу.  Джек  та  Гайд  підняли  Арна  по-між  рук  та  потягли  до  виходу.  Тут  почувся  скрегіт,  тертя  та  запах  бензину.  Холод  та  страх  пронизував  кожного,  однак  виживання  було  поверх  всього.  Поки  Арна  волокли  в  його  голові  промайнула  ідея.  Він  мав  намір  вирватись  з-під  рук  та  побігти  до  печери.  Може  Ферлін  там?  Недаремно  двері  відчинені.  Вона  могла  з  легкістю  туди  впасти.  Треба  щось  робити.  Тим  баче  він  помітив  клаптик  спідниці,  який  валявся  на  підлозі.
       Останні  Джек  та  Гайд  піднесли  Арна  до  вікна,  щоб  передати  його  іншим,  однак  той  визволився  та  тримаючи  в  собі  адреналін  побіг  до  переду  автобуса.
-  Вернись!
-  Побігти  за  ним?-  запитали  одночасно  Джек  з  Гайдом.
-  Ні  хлопці.  Це  його  історія.
Після  цих  слів  вони  всі  вибрались  з  автобуса  та  рушили  подалі,  щоб  їх  не  заділо  вибуховою  хвилею.  На  зовні  нікого  не  було  поблизу:  а  ні  Ферлін,  а  ні  інших  людей  чи  транспорту,  який  би  проїжджав  мимо  та  зупинився  б.  
 Арн  через  силу  наблизився  до  клаптик  спідниці,  схопив  її  та  зі  страхом  в  очах  стрибнув  і  не  відому  його  печеру,  яка  вела  не  знати  куди.  Мотор  загудів  ще  сильніше  кашляючи  бензином.
-  Де  Арн?
-  Схоже  цей  чудик  вирішив  піти  в  печеру..
-  Що?  
-  Так  так...  Обережно!
 Дітлахи  перевели  очі  на  автобус,  який  мов  старий  дід  почав  кашляти  бензином  ще  сильніше,  злегка  підстрибувати  та  викидати  іскри.  Почулось  гудіння  і  автобус  підлетів  у  повітря.  Деталі  його  корпусу  розлетілись  навкруги.  З  сильним  грохотом  він  приземлився  на  землю.
-  Схоже  Арн  вирішив  вернути  Ферлін..
-  Вона  в  ямі?
-  Схоже  на  те..
-  Ах  ти..
-  Тссс...
     Не  знати  скільки  Арн  летів  та  він  відчув  вибух,  та  те,  як  позаду  нього  посипався  грунт.  Він  також  відчув  чиюсь  присутність,  яка  немов  фея  осяяла  йому  шлях  у  темноту,  що  так  жадано  тягнула  до  нього  свої  кістляві,  проте  теплі  руки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622662
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2015

"Клаптик з життя"

Привіт.  Я  Артур  і  хотів  би  розповісти  про  свої  думки  стосовно  зовнішності.  
Я  вважаю,  що  кожна  людина,  це  ідеал.  Це  просто  геніальна  структура  живих  організмів,  які  здатні  підтримувати  тебе  навіть  тоді,  коли  ти  сумуєш.  Кожен  неповторний,  прекрасний  та  просто  ангельський.  Розум,  здібності,  вміння,  світогляд,  співчуття,  радість  і  т  д.  Тільки  в  нас  є  почуття,  тільки  в  нас  є  емоції,  тільки  ми  можемо  кохати,  водити  авто,  радіти  життю  і  т  д.
 21  століття,  це  епоха  крутих  змін,  серед  яких  і  оцінювання  по  зовнішності.  Це  не  правильно.  Не  можна  так.  Люди  ж  розумні  істоти,  тому  мають  розуміти,  що  оцінювати  людину  по  її  обличчю  не  правильно  так  як  вона  її  не  обирала.  Та  й  не  у  всіх  людей,  що  оцінюють  інших  така  ж  прекрасна  зовнішність.  
     Кожна  людина  особлива,  а  її  зовнішність,  це  шарм,  який  підкреслює  ту,  чи  іншу  категорію.  Ми  ж  люди.  Не  більше.  У  всіх  є  душа,  серце  та  розуміння,  тому  не  засмучуйтесь,  якщо  хтось  Вас  ображає  по  тому,  яке  у  вас  обличчя.  Та  людина  просто  зіпсувалась  і  не  бачить  Вашої  оригінальності,  відблиску  щастя,  радості,  особливої  краси,  якої  ні  в  кого  нема,  не  було  і  не  буде.  Вище  ніс,  радійте  життю  і  не  зациклюйтесь  на  дрібницях  стосовно  вашої  зовнішності.
Ви  ідеальні  в  тому,  що  у  Вас  все  асиметричне.  Нікому  не  буде  цікава  людина,  яка  має  все  рівне  мов  під  лінійку.  Вона  неідеальна.  
Вона  просто  невдалий  експеримент:)
Не  сумуйте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622091
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2015

Зігрій мене

Зігрій  мене  своїм  вогнем,
що  так  відлунює  тебе,
що  так  ховається  за  плечі,
які  стоять  високо  в  небі.

Зігрій  мене  словами  хмар,
які  поволі  линуть  в  світло,
які  спокійно,  тихо,  вільно
пливуть  мов  танець  у  туман.

Візьми  мене  з  собою  в  мандри,
де  я  буду  з  тобою  завжди,
де  вітер  буде  обнімати
і  романтично  огортати.

Зігрій  мене  своїм  теплом,
яке  поцілував  ти  з  часом,
яке  від  серця  лине  в  стазис,
що  так  чуттєво  йде  в  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2015

(Білий вірш) Холод, що дарує тепло…

Я  тебе  побачив  на  зупинці
ти  тремтіла  під  холодним  дощем.
Волосся  складало  масу  плівки,
а  одяг  мокрий  ховав  тебе.
Я  підійшов  помалу,  вільно
і  першим  ділом  усміхнувся.
А  ти  поглянула  тендітно,  
та  усміхнулася  також.
Із  себе  зняв  я  плащ  зігрітий
й  накрив  я  ним  тебе,  сховав.
Ти  заховайся,  відігрійся,  більше
в  безпеці  від  тепер  ти.  Все.
Ходімо  в  теплий  дім.  На  чай.
Щоб  міг  зігріти  руки  твої.
Ти  не  сама,  не  бійся.  Ні.
Це  не  кінець  і  не  прощання,
а  лиш  тепло  й  зігріті  в  нім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2015

Гіпноз почуттів

Я  пірнаю  в  твої  очі
немов  у  каву  зранку  й  щоночі.
Так  важко  вилізти  з  спіралі
та  я  й  не  хочу.  Не  бажаю.
Мені  подобається  там,
де  ти  є  поруч.  Я  не  сам.
Твоя  усмішка  ,це  проміння,
що  виросло  з  землі  насіння.
А  дотик,  то  пакетик  чаю,
такий  же  теплий.  Досить.  Таю...
Знання  твої  -  це  книга  світу
історія  віків  -  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2015

Автобус змін.

Вона  дивилася,  як  він,  
заходить  у  автобус  змін
Чимдуж  забігла  в  середину,
щоб  дарувати  серцевину.
І  сівши  поруч  затаїла:
свої  думки,  слова  поїла.

Дивилася  вона  завзято  
крізь  окуляри  кострубаті.
І  помічала  його  подих,  
слова,  
що  промовляв  з  любов'ю.  
Тремтіли  руки  її  ніжні
слова  його  для  неї  вічні.

І  так  нестримно  обійняла,  
щоб  залишивсь.  Не  відпускала.
Він  усміхався  і  тремтів.  
Немов  у  казку  залетів.  
Такого  він  не  відчував
та  серце  знає.  Він  кохав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2015

Роздвоєння особистості…

Розділяючись  на  двоє,
створюєш  ти  два  світи.
Він  завжди  буде  з  тобою
і  казатиме-  помри.

Він,  це  ти,  а  ти,  це  він
таємнича  сутність  зла.
Й  принесе  достатньо  змін,
щоб  спалив  тебе  до  тла.

Чуєш  ти  думки  жахливі
й  тобі  важко  зрозуміти.
Та  збагни,  що  все  мінливе,
голова  буде  боліти.

Навіть  зараз  -  заважає
пхає  всюди  голос  свій.
І  мене  не  відпускає
я  стаю  тепер  чужий...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617001
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2015

Псих Оз

Дотягнися  до  сонця,  байдужих  зірок
і  зроби  вирішальний  й  фатальний  свій  крок.
Віднайди,  те  що  було,  забуте  в  думках
ти  мов  листя  пожовкле    в  реалії  снах.
A  pозум  твій  дужче  ховається  в  яму,
де  тобі  не  потрібні  ні  числа  уяви.
І  а  ні  слова,  що  так  в'їлися  в  серце
і  руки  у  шрамах,  ледь  відчутно  натерті.
В  омані,  в  пошані,  в  загнанні-  це  ти.
Не  дивуйся  чому.  Це  -  психоз.  Це  лиш  -  ти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616999
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2015

Люди, як ті кораблі.

Підняти  б  вітрила  у  вись  й  полетіти
без  жалю,  страждань  та  злих  молитов.
А  з  другом  відчути  життя  і  радіти,
де  не  буде  проливатися  кров.

Життя  така  річ,  що  приносить  плоди,
які  ти  посіяв  в  спіралі  своїй.
І  дати  наснагу  для  себе-  "Живи"
даруєш  ти  віру  матросам.  Багато.

Люди,  як  ті  кораблі-  парусові
добрі,  душевні  мов  море  хвилясте.
На  зовні  прекрасні,  в  душі  загадкові
живіть,  що  є  сили,  життя-  то  прекрасне.

Люди,  як  ті  кораблі...кораблі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2015

"Клаптик з життя"

Так  траплялось,  що  ти  залишався  в  кімнаті  один:
зі  своїми  страхами,  передбаченнями,  прокляттями  та  забутими  спогадами.  Хотів  віднайти  ниточку  цієї  "гусениці"  та  не  міг,  бо  вона  так  глибоко  забилась,  що  вже  ніщо  не  могло  її  витягнути.  
Навіть  не  зважаючи  на  це  ти  продовжував  жити,  радіти  дрібницям  життя  та  бачити  світ,  яким  він  є.
 Музика,  як  вірна  подруга  завжди  з  тобою.  Вона  легенькими  басами    підтримує  і  розуміє  краще  за  людей.  Ті  спогади,  що  залишились,  тебе  підбадьорюють.
Та  інколи  гнітюча  атмосфера  бере  над  тобою  верх  і  ти  не  в  змозі  вибратись  з  неї,  бо  вона  тебе  окутує.  Проте  це  не  біда,  бо  у  будь-якій  ситуації  є  зброя,  яка  здатна  прорвати  все,  що  завгодно.  Ти  живий  завдяки  тому,  що  є  ціль  твого  життя,  є  спогади,  які  тримають  тебе  на  землі  і  є  люди,  яким  ти  потрібен.
Якщо  в  тебе  нічого  не  виходить  в  цьому  році,  то  не  засмучуйся,  так  як  є  наступні  роки,  які  принесуть  тобі  свіжі  плоди  твоїх  ідей,  думок  та  вчинків.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609654
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2015

Осінній ліс.

Осінній  ліс  чарує  простотою,
якої  мало  в  кожному  із  нас.
А  ліс  мов  в  казці  дихав  лиш  тобою
і  відкривав  скарби  для  тебе  він  не  раз.

Як  листя  радо  падає  до  низу,
бо  знає  те,  що  це  нове  життя.
Утворює  собою  стібку  хмизу
щоб  запах  лісу  відчував  і  я.

Осінній  дощ  легенько  тарабанить
і  клонить  в  сон,  мов  Королева  Ночі.
Яка  в  свої  обійми  так  і  манить,
де  я  вдивлятимусь  в  твої  осінні  очі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608746
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.09.2015

Спокій на душі

Легке  миготіння  вогню
підносить  тебе  вище  неба.
Й  мелодію  граєш  сумну
якої  тобі  так  не  треба.

Скажи  мені  в  чому  біда?
і  я  тобі  допоможу.
Ну  не  будь  ти  наразі  сумна
і  сонцю  усміхнешся  може?

І  візьму  я  за  руку  тебе
й  не  відпущу  ніколи,  ніколи.
Та  нема  біля  тебе  мене
від  чого  страждаю  я  з  болем.

Ти  залишишся  в  серці  моїм
закарбую  у  пам*яті  вічно.
І  назавжди  залишусь  твоїм
обіймаю  тебе  я  вже  міцно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606887
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.09.2015

Красуня і Чудовисько

Дівчина  є,  на  світі  одна,
яка  до  душі  припала  сповна.
Усмішка  її  приносить  тепло,
якого  так  мало  у  мене  було.
Очі  мов  зоряне  небо,  красиве
сама  вона  добра  і  серце  дбайливе.
Роки  вже  пройшли  і  її  не  забув
проте  десь  за  поле  далеко  гайнув,
бо  так  не  наважився  їй  розказати
не  знаю,  як  буде  вона  почуватись.
Ніжна,  чудова  й  безсумніву-факт,
а  я,  як  ходячий  нещасний  теракт.
Вона  немов  лебідь,  Красуня,  принцеса
а  я  мов  Чудовисько  й  повністю  стерся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2015

Прогалина в пам'яті

Дощ  за  вікном  і  я  чую  страждання,
молитви,  жахливі  й  дурні  сперечання.
Мурашки  по  шкірі  пробігли  раптово,  
а  я  все  шукаю  у  всьому  простого,
сполучення  слів  та  думок  геть  забутих
і  хочу  я  знову  знайти  та  відчути,
як  ти  поруч  ходиш,  не  даєш  сумувати
прошу  відгукнись  й  ми  підемо  гуляти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605288
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 08.09.2015

"Лист останнього живого"

Я  памятаю  інший  світ,
де  щастя  й  радість  панувало.
Я  пригадав  достатньо  лиць,
які  щасливими  ставали.

Я  пригадав,  як  діти  жили
і  вірили  в  казки  та  мир.
Мені  шкода,  що  це  зогнило
та  залишився  тільки  пил.

Я  жив  щасливо  я  радів
завжди  була  вона  зі  мною.
Та  втратити  її  зумів
і  я  тепер  живу  з  бідою.

Не  знаю  скільки  проживу
і  чи  я  зможу  знов  радіти.
Зупинюсь  я  на  півшляху,
бо  важко  цю  диру  терпіти...

Ps:_

"Пройдуть  роки,  мине  життя
й  зазеленіє  знову  Земля.
І  не  згадає  більш  ніхто,
як  тут  насправді  всім  було"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2015

"Намальоване кохання"

Намалюю  тобі  світ,  де  ми  будемо  разом
й  пізнаємо  любов,  яка  нахлине  з  часом.
Покажу  все  на  світі,  що  бачила  в  уяві
красиві,  пишні  гори,  ліси:  чудні  й  яскраві.

Зануримось  у  ніжність,  якої  нам  так  мало
та  зробимо  усе,  щоб  сил  життєвих  стало.
Закинемо  проблеми  у  спільний  наш  альбом,
залишемо  дилеми  та  негаразди  з  сном.

А  крихти  світла  впадуть  на  баночки  з-під  фарб
давно  тебе  створив  я,  для  мене  ти  є  скарб.
І  глибоко  у  серце  я  ключик  заховаю,
бо  хочу  бути  поруч,  тому  що  я-  кохаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2015

"Клаптик з життя"

Сидиш  і  думаєш  над  тим,  як  же  було  добре  втекти  на  волю.  Відчути,  як  вітер  тебе  огортає,  підносить  високо  в  небо  і  несе  по  красивим,  живим  та  справжнім  просторам.  Ходити  босоніж  по  траві,  яка  назбирала  в  собі  краплі  від  ранкового  дощу,  усміхатись  тому,  що  живеш,  відчувати  поєднання  з  природою.  Спостерігати  за  тим,  як  живуть  тварини,  вдивлятись  в  глибину  лісу  і  помічати  дрібні  елементи,  які  потім  переростають  в  щось  більше.  Споглядати  на  нічне  небо,  де  радо  розкинувся  бал  з  мільярдами  зірок,  які  немов  зплелись  в  одне  ціле  і  танцють  вальс.  
Хочетсья  втекти  від  гнітючої  атмосфери  міста,  забути  електроніку  дома  і...насолодитись    свободою  дій.  Мандрувати  різними  місцями,  дивитись  на  інші  звичаї,  народи,  які  не  попали  під  вплив  магнітних  змін.  Відчути  на  собі  всю  важкість  та  в  одночас  справжність  життя.  Просто  накинути  рюкзак  і  піти  в  напрямку  сонця.  Втекти,  щоб  віднайти  себе,  свої  думки  та  змогу  піти  правильним  шляхом.
Стати  частинкою  світу.  Дитиною  сонця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594064
рубрика: Проза, Пейзажна лірика
дата поступления 16.07.2015

Квітка.

Йшла  вона  немов  цариця,  що  несла  в  руках  свободу
ворог  би  злякався  зразу  і  не  було  б  в  них  проходу.

Йшла  вона  помалу,  ніжно  й  все  навколо  оживало
усмішка  сіяла  щастям  ну  а  серце  все  ж  кохало.

Відчувала  крила  свої,  що  підносили  у  вись
і  чуттєво  танцювала.  Рушила  вона  кудись.

Очі  мов  єдина  зірка,  що  яскраво  відчувала,
а  вона  маленька  квітка  й  пелюстками  огортала.

Ще  відчув  її  тепло,  радість  щастя  та  свободу
й  не  відпущу  я  нізащо,  цю  малесеньку  нагоду.

Світло  згасне  і  вона  може  втрапити  у  сітку.
зрозумів  я  лиш  одне.  Берегти  потрібно  квітку...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2015

Бленді Блонді Блум.

Епізод  1.  Знайомство...
Вечір  опустився  на  поле,  де  знаходилась  єдина  дерев*яна  хатинка,  в  якій  жив  чоловік  зі  своєю  дружиною.  Це  було  невелике  місце  в  полі,  яке  оточували  дерева.  Діти  давно  повиростали  і  покинули  долину,  щоб  розпочати  свій  бізнес  і  налагодити  життя.  Легеньке  миготіння  свічки  у  суцільній  темноті  давало  надію.  У  дубові,  могутні  двері  постукали.  На  порозі  стояв  юний  мандрівник.  
-  Доброго  вечора,-  ввічливо  привітався  він,  закриваючи  за  собою  двері.  
-  Доброго  вечора  тобі  юний  мандрівнику.  Бачу  ніч  тебе  застала  в  самий  неочікуваний  момент.  Ну  що  ж.  Будь  як  в  дома.  Це  гарна  нагода,  щоб  розказати  історію,  яка  зі  мною  трапилась.  Можеш  взяти  зі  столу  свіжо-спечені  албаси.  Моя  дружина  їх  любить  готувати,-  його  голос  був  спокійний  та  відчувався  легенький  присмак  солодкої  цинкраси.  
Мандрівник  рушив  до  мякого  крісла  і  зручно  в  ньому  вмостившись,  почав  насолоджуватись  казкою.  Вогник  легенько  потріскував  собі  у  каміні,  запашний  чай  манив  у  свої  обійми,  а  затишна  атмосфера  зігрівала  та  хилила  у  сон.  
-  Мене  звуть  Ернест  і  перегортаючи  старі  книги  я  наткнувся  на  історію,  яку  і  хочу  розказати.  Це  розповідь  про  трьох  братів-близнюків,  які  незважаючи  на  проблеми  рухались  вперед,  щоб  об*єднати  своє  сім*ю.
Бленді  Блонді  та  Блум  народились  на  острові  Тумба,  котре  знаходилось  під  злим  та  жорстоким  правителем  Арклосом.
Острів  Тумба  нічим  не  відрізнявся  від  своїх  побратимів,  та  тут  ще  залишились  люди,  зі  здоровим  глуздом.  Тут  не  було  правил,  та  зилишились  свої  звичаї,  традиції  від  яких  Аркос  бісився  немов  те  чортеня.  В  першу  чергу  острів  чарував  своєю  незалежністю.  Красиві  пейзажі,  незрівнянні  гори,  живі  води  та  цілющі  струмочки.  Невелике  поселення  біля  берега  та  ціле  море  щасливих  людей.  В  цій  дрібненькій  цілістності  й  народились  троє  братів-близнюків,  яким  дали  назву  Бленді  Блонді  Блум.  
Далі  буде...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593192
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2015

Я знаю!

Я  знаю!  Як  радісно  жити  на  світі.
Я  знаю!  Де  бігають  ще  малі  діти.
Я  знаю!  Що  світло  ніколи  не  згасне.
Я  знаю!  Що  добре  кожному  стане.
Я  знаю!  Дороги  ще  є  бесконечні.
Я  знаю!  Де  лицарі  ходять  шляхетні.
Я  знаю!  Як  люди  ідуть  на  роботу.
Я  знаю!  Тваринки  дарують  турботу.
Я  знаю!  Далекими  люди  бувають.
Я  знаю!  Від  цього  вони  лиш  страждають.
Я  знаю!  Віршований  розмір  великий.
Я  знаю!  Що  ходить  людина  безлика.
Я  знаю!  Кохання  всесильна  ракета.
Я  знаю!  Як  небом  літають  лелеки.
Я  знаю!  Радіти  потрібно  завжди.
Я  знаю!  Розправ  ти  усе  і  лети.
Я  знаю!  Це  можна  писати  ще  довго.
Я  знаю!  Під  вечір  думки  йдуть  під  коло.
Я  знаю!  Усі  ми  хороші  й  поважні
від  того  що  знаю  усе,  стає  страшно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590901
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2015

Обійми мене…

Обійми  мене  благаю
і  я  так  тебе  кохаю.
І  чекаю
і  гукаю
і  шукаю
довгу  мить.

Обійми  мене  в  останнє.
подивись  в  моє  старання.
А  благання
це  згасання
і  чекання
в  довгу  нить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2015

Постать.

Дощ  за  вікном  давно  уже  стих  і  сонце  ще  б'ється  у  серці  твоїм,
а  сам  ти  чи  ні,  залежить  від  інших,  бо  світ  ти  покажеш  чужим,  не  своїм.

Постать  химерна  з'явилась  нізвідки  і  кроки  його  ледь  відчутні  в  пітьмі
очі  заплакані,  серце  не  б'ється,  а  спогади  зайві:  безчесні  й  страшні.

Хто  це?  Не  знати  і  що  йому  треба,  а  тільки  здогадки,  який  він  по  суті
щось  виставляє  сутністю  з  себе.  Руки  у  ранах,  у  крові  й  закуті.

Крила  видніються  в  тіні  затьмареній,  сонце  сховалося  глибоко  в  шкіру  
навколо  лишилося  тільки  пошарпане:  забуте,  незнане  й  ховалося  в  сіре.

Світло  ледь  билося  й  душу  нам  гріло,  а  він  все  ішов  і  дивився  у  слід
зуби  заскалені,  чисті  мов  срібло  та  наміри  злі,  а  серце  мов  лід.

Важко  згадати,  що  далі  було  та  що  з  нами  сталось  і  де  ми  вже  є,
та  знаю  одне,  що  постать  не  зникла  й  готовими  будем.  Що  далі  буде?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588197
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.06.2015

Емоції…

Зриваючи  листя  з  дерев
та  бачачи  світ,  що  скотився  у  пекло.
Шукаєш  у  всьому  себе
в  альбомах  по  суті  давно  вже  все  стерто.

Вагомість  затягує  глибше,
де  радо  зустрінуть  химерні  істоти.
Вибух  свідомості  ширший
манять  все  глибше  тебе  до  роботи.

Вихід  шукаєш  із  світу
і  хочеш  побачити  ще  раз  сім*ю.
Поглядом  радісні  діти
й  сказати  їм  маєш  "Люблю".

...  ...  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588194
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2015

Химера…

Блукає  він  лісом  у  пошуках  їжі,
Сліди  віднедавна:  холодні  та  свіжі.

Очі  вогнями  мигають  в  ночі
руки  холодні,  а  зуби  страшні.

При  денному  світлі  не  видно  його,
бо  радо  ховається  в  своє  дупло.

Маючи  хвіст  він  ловить  усіх,
а  інколи  чутно  пронизливий  сміх.

Побачиш  його,  то  швидше  біжи
і  не  повертайся  біжи  і  живи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587652
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.06.2015

Свобода…

Скажу  тобі  до  біса  все
й  залишимо  по  заду.
І  викиньмо  з  думок  пусте
та  проштрикнемо  зраду.
Не  буде  більше  цих  страждань
й  не  поведеш  в  оману.  
Ше  й  буде  видно  всіх  старань
і  дівчину  кохану.
За  руку  візьмеш,  побіжиш
де  світло  видно  в  темноті.
А  крила  світла  ти  знайдеш.
де  сяйво  видно  на  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587551
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.06.2015

"Клаптик з життя"

Щоб  там  не  було  я  радію  життю.  Які  б  негаразди  мене  не  спіткали  я  буду  жити,  так  як  ми  ці  негаразди  самі  собі  придумуємо,  вбиваємо  в  голову,  сваримось  з  близькими  людьми.  Наші  шляхи  відкриті  тільки  жаль,  що  не  всі  це  розуміють  і  все  ускладнюють.  Життя  дано,  щоб  жити,  а  не  робити  з  нього  лабіринт  з  якого  немає  виходу.  
     Світ  прекрасний,  щоб  там  не  казали.  Стільки  дрібничок  наповнюють  його,  що  можна  цілими  днями  милуватись.  Сонце  гріє  твою  душу,  дощ  омиває  всі  негаразди,  а  вітер  обіймає,  бо  ніхто  цього  більше  не  зробить.  Одна  іскра  в  думці  і  ти  вже  розумієш,  що  живий...  Я  живий...

Дякую  за  увагу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580448
рубрика: Проза, Пейзажна лірика
дата поступления 11.05.2015

Невідомість

Все  навколо  голограма
й  починається  з  обману.
Раптом  світ  це  лиш  уява?
Що  реальністю  так  стала.
Може  мертві  ми  давно?
Й  все  минуле  загуло.
Страшно  думати  про  те,
що  помрем  колись  і  все.  
Більш  не  будем  тут  ходити
обніматись  і  любити.
Радо  відчувати  світ,
що  живе  достатньо  літ.
Що  ж  робити?  Я  не  знаю.
тільки  тут  сиджу  й  чекаю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578322
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2015

Моя душа. Спокій й тишина.

Яке  ж  красиве  це  життя
і  грає  спокоєм  душа.
Ти  помічаєш  всі  дрібниці
і  шепіт  вітру  на  обличчі.
Це  треба  радісно  відчути
та  щоб  себе  знайти,  здобути
віддайся  радо  почуттям,  
бо  все,  що  бачиш-  це  знання.
Сидиш  і  мрієш  про  добро,
щоб  зникло  все:  ненависть,  зло.
А  блиски  на  воді  чарують
для  тебе  посмішку  дарують.
А  ти  сидиш  й  все  надихає,
а  муза  поруч  тут,  чекає.
Сорока  чорно-біла  ходить
в  собі  добробут  й  розум  носить.
Природа  то,  мов  казка  ночі
і  я  дивлюся  в  твої  очі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577682
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.04.2015

Тінь…

Тебе  нема,
                               тебе  вже  не  існує
і  лиш  душа,
                                 блукає  та  пустує...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2015

Існування, це життя.

     Ми  існуємо,  
                                                   щоб  жити,
     
                                 а  живемо,  
                                       
       щоб  творити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2015

Лук, який зарядився стрілою кохання.

Чай  запашний  стояв  на  столі
смачні  пиріжки  дарували  тепло.
І  в  мить  зникли  спогади  злі  та  сумні
приємно  і  затишно  в  двох  нам  було.

Дощ  за  вікном  собі  накрапав,
сиділи  ми  разом  у  спокої  ночі.
Вогник  в  каміні  поволі  згасав,
дивився  у  твої  я  зоряні  очі.

Уста  мої  ледь  доторкнулись  до  тебе
відчув,  що  лечу  і  вже  не  сумний.
Віддам  всю  частинку  для  тебе  від  себе
ти  поруч  летиш  й  я  досі  живий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2015

Веселі друзі.

Маленькі  пінгвіни  зіткнулись  у  танці,
медведики  радо  проснулися  вранці.
Щасливо  з  пінгвінами  граються  в  звірів,
нема  для  них  днів:  буденних  та  сірих.
Купаються  в  водах,  літають  по  небу,
радіють  і  вірять,  що  так  воно  треба.
Життя  ж  то  одне  й  потрібно  радіти,
а  не  за  компютером  довго  сидіти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573420
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 10.04.2015

"Клаптик з життя"

Я  люблю  проводити  час  в  тишині,  де  можна  зосередитись,  помріяти,  насолодитись  тим,  що  ніхто  не  заважає.  Люблю  цю  іскру  в  тишині,  яка  дає  тобі  поштовх  на  нові  ідеї,  креативні  сформування  та  поміркувати  над  тим,  що  вже  було.  Теплий  і  запашний  ромашковий  чай,  смачні  тістечка  на  тарілці  і  ти  зі  своїми  ідеями  і  баченням  на  одиниці.  
Люблю  тишину  через  те,  що  ти  чуєш  себе,  свої  душевні  прохання,  віддаляєшся  від  цього  світу  і  заглиблюєшся  у  свій,  кращий.  Самотність  підсилює  це  бажання  і  стає  якось  тепло.  З  легкістю  розмовляєш  з  своїм  внутрішнім  "Я"  і  дізнаєшся  щось  нове.  Твій  погляд  злегка  доторкається  холодного  вікна,  де  красивим  малюнком  розкинувся  світ  і  розумієш,  що  ти  живий...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569808
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.03.2015