| Сторінки (1/97): | « | 1 | » |
У вічності. в незглибимих лабіринтах душі,
де ніщо не минає безслідно.
Ми йшли поміж терен, взявши перо і папір,
А що ж іще вільному птаху потрібно?
Слова бриніли і простір повнивсь звуком,
На паузу поставили весь світ.
У цю секунду поруч з серця стуком,
у глибину десь розквітає перший цвіт.
Цей паросток, як сонце поряд з громом
Перевертає з ніг на голову життя.
Це мука чи спасіння - моє слово?
Несе у простір все, без вороття.
І що тобі здавалось геть важливим,
Застигло німотою на устах.
Яка різниця хто ми є і що ми?
Несказане не вимовиш в словах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696338
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2016
Ти знаєш, досить з мене цих прощальних слів
Весна моя втекла осіннім потягом.
Я заховалася під листям, чекаю заметіль,
Усі розлуки навчилась називати досвідом.
І кожна ніч у мене нікотин
Хтось вкрав рожеві окуляри.
У сірій масі - не персона, просто дим
Ми втратили усе. Лиш літо пам'ятали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689462
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.09.2016
Ти думала, що більше так не буде,
Та квіти не цвітуть лише весною.
Повір, він цю хвилину більш ніколи не забуде.
Нарешті ти зустрілась із собою.
Можливо, ти до цього навіть не жила?
І розівчилась посміхатись першому промінню
Десь там, у сутінках, розтанула його хода.
В такі моменти розумієш, що життя безцінне.
І кожен подих, кожне нове слово
Пришвидшує в моєму серці кров.
Я неймовірно вдячна, моє кохане море,
За дикі ночі, щиру дружбу і любов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679215
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.07.2016
На роздоріжжі стояла біла тінь,
Вона убралась у квітневі бурі.
Молилась, плакала, кричала навздогін,
Але, на жаль, її ніде не чули.
Дитям була іще, і вірила у казку,
Що крила в неї виростатимуть щоліта.
А він щодня придумував нову відмазку.
Замість кохання - чужим теплом зігріта.
Так дні минали, тижні, місяці,
За хмарами втекло її дитинство.
Одного ранку, стоячи в імлі,
Вона думки свої перебирала швидко.
Тепер у віддзеркаленні була вже не дитина,
А елегантна, сексуальна леді.
Вона чекала й знала, що прийде година.
Зустрітись з ним на цій дуелі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2016
Вдихнути хочу, але рука стискає горло
Ти вмів зламати ребра, але серця не торкнув.
Я промовчу. Тепер тобі останнє слово.
Бажаю, аби ти теж отак тонув.
Твої удари більше не хвилюють вени,
Пориви почуттів - простий адреналін.
Спасибі за пораду. Я закрию двері.
Ну ж бо, зізнайся, ти цього хотів???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2016
Залишати потрібно без драми,
Без істерик, без пафосних слів.
Пам'ятай: це лиш чергові романи,
Сліди від амурних стріл.
Знай: ти нікому нічого не винна,
І розплатитися встигла сповна.
У кожного в душі маленька дитина,
У кожного вона своя..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015
Не ваша це печаль з ким задихнуся димом,
З ким очі запалаються вогнем.
Я краще утечу, і стану небом синім,
Аніж вмиратиму тобою день за днем.
Не говори мені, що я - як білий сніг,
Бо ж ти і сам тепер у це не віриш.
За щирістю лиш маска й дикий сміх,
І не бреши, що болю заподієш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2015
Він увірвався тихим літнім вітром,
Руйнуючи всі стіни на шляху.
А ти стояла, і зайшовшись сміхом,
Тримала у руках померлу квітку.
Не було крику, сліз не було теж,
Тільки всередині пекла печаль.
Він зруйнував усе, і не побачив меж,
А ти стояла, дивлячись у даль.
Тепер не повернути вже нічого,
Ти добровільно дала відірвати крила.
Молись, терпи, тікай від нього,
Й будь певна - ти все правильно зробила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2015
Давай, розвій ці коси на морозі,
Хіба тебе пече цей жаль?
Згадай останні пелюстки мімози,
І як безжально ти шукала рай.
Просилась, плакала, зривалась під дверима,
Збивала кулаки об невідому путь.
Дивилась в небеса дитячими очима,
Які крім гордості нічого не несуть.
Спочатку клеїла уламки терпко.
А потім кинула. Рознісся шум.
Вдихнула. Стало невимовно легко.
Так розірвався потік диких дум...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2015
Тримаєш так, немовби назавжди,
Зійдуться ввечері холоднії тумани.
Це поклик туги й самоти
Кохання, смерть - два самообмани.
Гарячий дотик прорізав знову пам'ять,
Зринало все, що кинуто давно.
Так скоро проспіває тихий ранок,
Хтось залишив невипите вино.
В складах шукаю істину життя,
Хоча ти кажеш, що її немає.
За кроком крок, і все без вороття,
Нас двох ніхто вже не шукає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2015
Боюся зустрічі й чекаю знову
Змінятись поглядом - безстрашна смерть.
Але не хочу вмитися тобою,
Віддатись тому, що вбило би мене.
Смієшся саркастично з мене?
Але чого ти вартий сам?
Чекаєш ніби вищого знамена,
Сповільнюючи вихід постмодерних драм.
Я не сміятимуся з тебе. Ти цього не варт.
Ховаєш руки у кишені страху.
Ти не розбив мене - це своєрідний гарт,
Що зупинив мене за крок до краху...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2015
Все стало зрозуміло, ти не відчуваєш?
Ми все ж таки перемінились знов.
Хотіла запитати чи ти знаєш
Щось про недоношену любов?
Та ні, не знаєш. І не хочеш.
Найкраще розлетітись гордо, як орли.
І знов шукати зустрічі по ночах.
Вони у нас були? Ні, не були.
І не було нічого. А почуття
Це...так...надуманий сюжет.
Безглуздо потайки шукати вороття,
Колись щось буде, а зараз, вибачай, кінець...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2015
Ніж за ножем. Холодна кава зранку.
Світанок рве нові простори.
Я закутана пледом, сиджу на ґанку
Знову хвора тобою.
Не шукаю допомоги.
Потрібні ліки в кишені.
На жаль, уже не маю змоги
Надалі берегти спогади в жмені.
А знаєш: більше не сумую
Ти все мені прекрасно пояснив.
Тепер вже не важливо чи відчую
смак нікотину і вечірній дим.
Не шкода більше пережитих днів,
Коли невпевнено у всьому зізнавались.
Не відшукаю більше таких теплих слів.
Як у той вечір, коли ми розпрощались...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015
Куди тікати, коли на серці холод?
Коли безвихідь дихає в лице?
Авітаміноз душі і тихий сором
Куди на цей раз він мене несе?
Хотіла б зупинитись, та не можу
Ця течія збігає в темну ніч.
Кричи, мовчи і плач - не допоможе.
У вухах фраза: "Людина - це не річ".
І хоч би як боліло, я не обернусь.
Прожиті спогади - важкі деталі
Прірва близько. Пробач. Не зупинюсь.
Нас не було? Тоді й мене немає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2015
Без змін. Реальність захиталась під ногами.
Кричати навздогін немає сил.
Як називати те, що сталось поміж нами?
Злиття двох душ чи переламання крил?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2015
Він береже мене так трепетно і ніжно
Не даючи іти слідами помилок.
Хоча буває на душі і холодно, і сніжно
Не раз нагадує про себе спогад -холодок.
А як залишиш - люди тут безсилі
Не віднайти тих ліків, що втамують біль.
Це вірний вихід впасти поміж хвилі
І тішитись, коли побачу твою тінь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2015
Я не тікаю.
Мені лише потрібен час.
Прожити день для себе.
Не для нас.
Я покохати можу лише вітер.
А інші всі - холодний дим.
На місці серця- голі пустоцвіти.
Серед літер - число один.
Реальності немає.
Міраж ці ваші почуття
Нехай цей океан мене перестраждає
Хтось тихо шепче" Спи сама"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2015
Задихнутись?
Кажеш найлегший вихід?
А якщо на ноги зіпнутись
І втекти від світу, як вихр.
На цей раз без знаків,
без карти в безодню.
Втекти, послати всіх на х*р
І бігти, гасячи біль надприродню.
Жалощі, фрази, слова
Ще не час
Секундна стрілка - СТОП!
Розбився циферблат....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587636
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.06.2015
Заручниця у власному тілі
Захована за сотнею масок.
Ніяких взаємних почуттів
Лише зустрічі час від часу.
Але в один момент цього стало так мало
Розтанула вчорашня байдужість.
І нехай навіть твоє серце за океаном
Мені можна все. Я чужа відчайдушність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587507
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.06.2015
Чого ти плачеш? Ти ж сама все знала.
Нічого не буде. Не мрій.
Думаєш, доля лиха спіткала?
Просто смішно. Він ніколи і не був твій.
Відчувати тепло тіла.
Гріти руки у вогні.
Я знаю. Ти хотіла.
Це все буде. Але лише у сні.
Попри те, що ти скинула гордість
Його погляд не у тобі.
І не плач, не шукай самотність.
Падай у сніг, топися в вині.
Воля в кулак і все на замок.
Його, наче ніколи і не було.
На жаль, лише в горлі важкий комок.
Єдине, що спалити не вдалось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2015
Ти бачив як плачуть небеса? Коли
розхристана волошка в полі дозріває.
А може це насправді не її сльоза?
Це я так безсоромно ще тебе чекаю.
Хоча скоріш за все це сон.
Ти більш ніколи не прийдеш у мріії.
Клялись, що завжди будем в унісон .
Прощальні дотики - холодні змії.
Стражденні душі спрагло прагнуть раю,
так ніби це врятує їхнє тіло.
А я чомусь земного ще шукаю. Каюсь.
Далеким спогадом кохання відболіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2015
"Послання Джульєти"
З ненависті буває постає кохання
Воно ж бо мучить душу день і ніч.
І чути серця лиш важкі зітхання
Я пам'ятаю нашу зустріч віч-на-віч.
Твій погляд, неначе зупинив весь світ
У грудях щось непізнане зринало.
В цю мить в душі розквітнув перший цвіт.
Я втрапила в петлю. Це серце добре знало.
Але я мріяла про цей полон
Усі страхи сховалися у темінь.
І чути тільки стукіт серця...в унісон.
У цьому й проявляється кохання велич.
Чи почуття ці будуть вгодні небу?
А чи одобрять родичі палкий союз?
Я стала на його устах солодким медом.
І давши клятву, йому всецільно віддаюсь.
Та не судилось істині вінчатись
Святий отець з'єднав нас на єдину мить.
Без тебе я не хочу залишатись
Без тебе я вже не навчуся жить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2015
На що я сподівалась?
Що він знову прийде і зігріє?
Вимовлялю слова по буквах
Н-а-ї-в-н-і мрії.
Була зима, і було також літо.
Але чи варто ворушити рани?
Зігріто, спито, змито і розбито.
Десь плаче дитя відлучене від мами.
Зови мене ти теж дитям,
Що проти долі, проти волі розлучилось.
Залиш ще місце пустим словам.
Вони ж,на жаль, ніде не розчинились.
Між нами прірва, я змушена чекати
листа, написаного не мені.
Але ти знаєш, навіть це приємно знати,
Що іноді і паралелі перетинаються в пітьмі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2015
Від дотику тремтіли заздро небеса
Весна переливалася, немов веселка.
З-під ніг зрадливо утекла земля
Так ніжно і дбайливо було вперше.
Застигла чорна стрілка циферблата
Погасло світло. Зупинилося кіно.
Нарешті щастя, нарешті не розплата
За те, чого насправді не було.
Не доторкайся фраз і слів не руш
Бо іхня сила схожа до гіркого яду.
Ти обійми палкіше, голіруч.
Без тебе я, як атом без заряду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2015
Дівчинка з каро-зеленими очима...
Вона була маленькою дівчинкою з каро-зеленими очима. Любила людей і відкривалась кожному. У всіх очах хотіла знайти тільки хороше. На шиї завжди носила потертий старий срібний кулон у формі ключика. Віж яких дверей він був? Цього не знає ніхто. А. можливо, він був для особливої дверки. Маленької і ледве помітної, давно зарослої павутинням. До дверки у Його серце.
Одного разу вона бігла навздогін за чужим хлопчиськом, який забрав її ляльку, улюблену Веронік. Дівчинка бігла так швидко,що не помічала нічого навколо. Враз, в один момент вона перечепилась об великий камінь і впала обличчям до каналізаційної решітки.
Дівчинка боляче вдарилась, але не це було найстрашнішим. Її кулон, її ключ до серця впав у цю решітку, прямо в каналізацію. Маленька вскрикнула лише два слова: "Ключ...Мама..."
Цей кулон їй подарувала її покійна матінка перед смертю, і заповіла, що одного разу вона ним відкриє двері безмежного щастя, нескінченної любові і ніжності.
Велика гірка сльоза скотилась із дитячих і чистих оченят.
Ішли місяці..роки..Але в її очах вже ніколи не булоколишнього блиску і жаги до життя.
Ні дорогі подарунки батька, ні слова втіхи рідних і близьких не могли заповнити пустоти, що утворилась у її серці того дня.
Минуло десять років.
Вона вже зовсім доросла.
Цієї весни ніжно і буйно цвіла сакура, видна з її ще дитячого вікна...
Улюблене місце з дитинства.Лише тут можна було сховатись від надокучливих масок світу.
Дівчинка сиділа під сакурою, заплющивши оченята, і, слкхаючи весняну пісню, улюбленого до щему серця, дерева.
Раптом одна із пелюсток сакури впала дівчинці на повіку.
Хтось одним подихом, легенько, наче найніжніший вітерець, здув її.
- Відкрий очі, маленька. Твій ключ поруч із тобою.
Серце забилось швидше. Зрадливо зарум*яніли щоки. З очей знову скапує сльоза.
Не така як тоді...Не така...Сльозинка щастя...У серці заповнився пустий простір.
Це був Він. Той самий хлопчисько, через якого вона втратила свій дорогоцінний ключ.
Хлопець зняв кулон із своєї шиї і поклав на долоню Дівчинки.
- Він мені більше не потрібен. Його місія виконана. Серце відчинено.
Дівчинка взяла ключ і повісила його на гілку сакури.
- Нехай він відкриє ще не один мільйон сердець.
Його рука стиснула її долоню...Вони піднялись і рука в руці пішли прямо....Разом
P.S. Часто нам здається, що, коли ми щось втрачаємо, то більше вже ніколи не зможемо жити без цього. Все не так. Після кожної втрати життя нас нагороджує тим, про що ми навіть не могли мріяти....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573974
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.04.2015
А пам*ятаєш як згорала від його очей,
як дотики пекли дівоче тіло?
Від того часу минулого сто ночей.
Але я ним чомусь не відхворіла.
Ми любувались темним літнім небом.
Від щастя спалахнула нова зірка.
Коханя на губах - солодким медом.
Внизу світлина. Під нею надпис"Гірко"
Та гірко не від щастя, а насправді.
Холодний чай у клятву принесли.
Ми - дві сторони одної правди.
У тебе є вона, у мене ж тільки ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2015
Тремтливий крок. На плитці мокрий слід.
Голодний погяд обпікає серце.
Його руки холодні, наче лід
Він жадібно привідкриває дверку.
Я відчула чужий дотик на шиї.
Невідомий ковзнув у безодню тремтінь.
Душа на краю. На тонкій кризі.
Хтось її тягне в світ темних сновидінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572744
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.04.2015
Ти не приручиш.Навіть не старайся.
Свободі віддалась я швидше, ніж тобі.
Вовчиця неприступна. Тож остерігайся.
Допоки я не зруйнувала ще твій світ.
Щоночі серце на крилах вітер носить
Він навіть чимось схожий є на тебе.
Тільки нічого ніколи взамін не просить.
Я ж для нього і так єдине небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2015
Закрила очі…і погляд відвела у бік.
Згорнула крила. Притворилась, що забула.
Це не кохання. Просто перший білий сніг.
Я вже не раз в очах твоїх тонула.
Забути – це не найпростіший крок.
Бо спогад палить груди і легені.
Ти був мій нікотин. Солодкий і гіркий урок.
А зараз лише постать у дзеркалі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2015
Думки минають, і минає так життя
Отак от залишаючись на самоті.
Ми часто думаємо про хвилини вороття.
Ті почуття, що змили влітку ще дощі.
У пошуках, надіях, сподіваннях
Втрачаємо хвилини щастя, переслідуючи час.
І кожен день - по-своєму нове змагання.
Навчися жити, поки вогник ще не згас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570690
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2015
Все приходить лише тоді, коли відпускаєш повністю.Все повертається тоді, коли вже не чекаєш і не грієш серце марними надіями. Мрії збуваються тоді, коли ти вже стоїш розчавлена на краю прірви. Кохання зустрічається, коли ти за крок до смерті. Умиротворення наступає, коли ти віддаєшся болю на 100%. Дозволяєш йому проникнути у кожну клітиночку, під шкіру, у кров, до вен. Знаходиш себе, коли втрачаєш всіх. Відчуваєш свободу, коли відпускаєш найдорожче...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568801
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.03.2015
Порвалася струна.
Стиснувся орган під п*ятим ребром.
Це дівчинка, що колись була весна?
А зараз вічний дует із холодом.
Чому вона замерзає в чужих руках?
Де її мрія про свободу?
Тепер витає лиш в далеких снах.
І мріє впасти під воду.
Морозний подих окутав тіло.
Переохолодження душі.Крик.Панічний вальс.
Чому ніхто не чув, коли її боліло?
Сьома секунда.Кінець. Вийшов час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568576
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.03.2015
У вічності. Невагомості. Глибоко у підсвідомості.
Далекі ракети. Милозвучні сонети.
Одні і ті ж рядки.
Пропахлі нікотином листи.
Залишені змісту.Самотні у місті.
Куплет за куплетом.Нова сигарета.
Розмиті почуття дощами.
Відносно нові і старі програми.
Знову свіжа газета.Нікому не потрібна монета.
Скалічені люди і рай без душі.
Все стало на місце.Ми самотні у місті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567782
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2015
Розрив свідомості й духовна ворожнеча
Скалічені серця на п'єдестал.
Була колись любов. Тепер лиш порожнеча
Самотні літери прощання. Холодний чай.
Протерті струни старої гітари
На кухні записка. Стандартне"Прощай".
На жаль, тоді ми цього не знали.
Після зізнання у вічність, приходить печаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2015
Не чула вже ніяких слів
В руках перебирала твої листи.
Все як ти мріяв і хотів.
Я зламана лялька. Не знаю куди іти
По щоці текла остання сльоза,
і випита душа уже на грані.
Ось і край прірви. А я й досі твоя.
Лялька, згублена в полоні омани...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2015
Душа безсильно розривала груди
Осінній дощ прорізав в серце путь.
Такого вже, напевно, більш не буде.
Піддавшись почуттям.Забула справжню суть.
Він даний був тобі не для кохання.
А для підтримки. Просто вірний друг.
Ти ж не змогла встояти. Ось тепер розчарування.
Замкнувся невзаємних почуттів таємний круг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2015
У краплях дощових ховала холод і образи,
Але його погляд ніяк не йшов з думок.
Ми розділили почуття на фрази.
Останній дотик - це був хибний крок.
І як забути того, хто
у тобі залишив спогад і надію?
О Господи, навіщо ці сумні думки?
Як я уже на дні водойми тлію...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2015
Приборкана? А може апатична?
Закована у пастку власних дум.
Сьогодні ніжна, завтра істерична.
Живу у світі заблукавших душ.
А вихід за дверима, які ти зачинив
Й не дав мені можливості відкрити.
Навіщо фальшем ніжно приручив?
Тепер без тебе я не вмію жити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2015
Вона була не готова зробити цей крок
Сповільнене серце відчуло неспокій.
Це був би занадто болючий урок,
Зміст у якому не надто глибокий.
Рука ненав*язливо шукала тепла,
Але відчула лише струм у пальцях.
Якою б ідеальною я не була
Для тебе назажди залишусь лиш лялькою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2015
Ковтати скло не боляче тепер
Бо серед ран не помічаєш нових.
Лише у серці болить свіжий нерв,
Затертий спогад днів казкових.
І нагострити лезо хтось забув,
Зневірені душі сховав до шухляди.
Ми знову в темниці нав*язливих дум.
Я вірила тобі. А ти зрадив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2015
Мені тебе пообіцяли небеса,
Хоча я може і не заслужила.
У слід за втраченим життям
В людини виростають крила.
І хоч не хоч, та щастя відкриває двері
І у душі тепер усе не так.
Ми ніби вже на грані, на прем'єрі
Тут демонструють втрачене життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562468
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.02.2015
Закрию двері й не впущу нікого
Потреби в цьому вже нема.
Я не була підсніжником для нього
Все як тоді. Просто знову сама.
Я не шукаю виправдань своїм бажанням,
Бо в них наївність не вписалася в шкалу
Прив*яжу я до серця камінь
Ти більш не руш його. Прошу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2015
Довірилась, але наспрвді все не так.
Не так як уявлялося мені.
Повсюду лиш панічний страх.
І вогник віри десь у далині.
Цей спогад не зітліє, не погасне.
Бо зачепив у серці ніжність струн.
Прийшов в моє життя ти вчасно.
Подарувати серце лиш забув...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2015
Ти пообіцяв мене оберігати
Але обІцянки вкрились туманом.
Тепер єдиний вихід - лиш змовчати
Наші почуття були обманом.
Я вартості не бачу у словах
і правди в них давно вже не шукаю.
Бо справедливим в світі є лиш час
Він єдиний нас справжніх знає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2015
Ми заметіллю утекли від літа
Несправжні мрії повернули до життя.
Я зламана. Куди тепер летіти?
Від грішності шукаю каяття.
Та розівчилася літати птаха
Не заживає зламане крило.
Насильно замкнена в пустелі страху.
В бокалах недопите ще вино.
Гірким мовчанням розпрощались ми
Нечутні звуки розривали душу.
Сотні годин холодної зими.
Я витримаю це. Я просто мушу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558415
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.02.2015
Чи помстою прикрила голе серце?
Напевно, ні. Пробачити змогла.
Я зупинила час. Він вже не повернеться.
Душа знесилена в твоїх руках.
Та ти не руш. Не треба. Не тримай.
Частинку серця поверни до раю
У кожного із нас свій власний край
І не суди за те, що я кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2015
Здається, що закінчились всі слова, і фрази втратили зміст.
Без сенсу.
Вона була не готова. Закрита в клітку підсвідомість і тіло зв*язане канатами хтивої буденності.
Вже розказана історія. Вона не хоче більше. Політ. Пташка требує польоту.
Обрізані крила. Агонія. І НАДІЯ на порятунок. Не біль, не вогонь. Розчарування. А після нього втрата сенсу.
Така юна і незахищена перед зрадливим життям. Її ніжна душа ледве виживала у постійному полоні помилок. Помилки повторюються і люди не міняються
Алкоголь у венах. Вже не рятує. Виплюнута у реальність її цнотлива душа. Ніжна пелюстка, перший паросток на весні, який шукає захисту.
Пустота. КУди бігти?
Попереду темна дорога. Хто чекає за кутом? Знову зрада?
В*язень власних ідеалів. Темниця - власне життя
Закута у кайдани розсудливості. Без права на помилку.
Віра згорає у каміні людських бажань.
Забула випити пігулку щастя. Сама збудувала для себе клітку і в ній і живе. Там безпечно. Я вірю в це. Напевно єдине, у що вірю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555591
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.01.2015
Чому ми завжди повинні робити те, що правильно, а не те, що робить нас щасливими?Правильно, якщо я і надалі мовчатиму і не писатиму тобі, але спілкування з тобою, твої слова, емоції роблять мене щасливою. Ти даруєш мені крила, спокій, позитив. З тобою хочеться чекати насупного дня, а не дивитись на світ крізь сірі лінзи зношеного об*єктива.
Правильно буде, якщо я не дозволятиму тобі до себе доторкатися, бо це ніби ілюзія «осквернення» тіла, але твої ніжні дотики, твої пальці будоражать мою кров, заставляють літати у небеса, коли це неможливо і я цього не хочу.
Існує тисячі стереотипів, типу таких, що дівчина ніколи не повинна дзвонити і писати перша, не повинна надто яро демонструвати свої почуття, бо інакше хлопець тим скористається. А ви не задумувались, що це мене ДОСТАЛО. Я зовсім нічого не хочу скривати. Щирість – ось що повинно бути візитною карткою душі, а не сотні масок. Невже переховування за брехливими почуттями може справді когось ощасливити. Якщо так, тоді покоряйте світ таким правилом. О і ще забула додати: Мені вас щиро шкода. Ховайтесь далі, а я в цей момент насолоджуватимусь щастям.
Щиро ваша natalisha:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554496
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.01.2015
Забракло кисню у легенях
Весь світ поплив перед очима.
Шалений нікотин тече по венах
Невже я помилку зробила?
Довіра стерта і розбиті фрази
Всі почуття на сектор СТАРТ.
Мені достатньо було цього разу.
Кінець. В колоді вже забракло карт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553951
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.01.2015
Так іноді бракує слів,
Аби сказати те, що хоче серце.
Життя, неначе збірник снів,
Де один крок - кінець. Нічого не вернеться.
Все пережите - це зім*ятий спогад,
Далекий від реальності думок.
Лише секунда і гарячий погляд
Дарує силу, щоб зробити новий крок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553679
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2015
Від щастя так хотілося кричати,
Відчути дотик ніжних губ
Я більше не могла про це мовчати
І рахувати серця стук.
Так намагалася не втрапити в петлю
І стримати усі пориви серця
Душа лишень натягує стуну
На максимум. Але вона не рветься.
Терпіння нитка догорає до кінця
І відкриває нам новий фрагмент
Всі спогади тепер - вода
Важливим є лиш Цей момент...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2015
Я не тебе люблю, люблю я спогад
Окутаний туманом пелени.
І не люблю вже твій гарячий погляд,
який нагадує мені всю біль зими.
Останній подих - це занадто просто
Він повертає у реальність самоти.
Кохання я відчула надто гостро
І невблаганно так хотілося весни.
Всі мрії повертались до свободи
І забувалися несказані слова.
В житті людина все звершити може
Навіть тоді, коли вона сама...
©Мяковська Наталія
#Сповідь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2015
Якщо усе забуто,то чому хочеться плакати? Чому ллються сльози? Я викинула тебе із думок, але от із серця, здається, забула. Важко знайти слова, трудно вгамувати емоції. Ти був для мене наче вода, якої неможливо напитися, те повітря, без якого я гину. Я помираю без тебе, та вже не зможу сказати тобі цього. Ми не змогли побудувати наше щастя. Не знаю хто винен. Та й не має зараз сенсу шукати крайнього. В почуттях двоє відповідальні однаково. Один ішов, а інший не зміг втримати, не вистачило мужності просто стиснути в обіймах і ніколи не відпускати.
Я пам'ятаю: як вперше тобі показала Полярну зірку і ти повірив мені, що це вона. Лиш потім я дізналась, що це просто звичайна велика зірка. Можливо, вона стала великою, коли дві маленькі зіроньки злились в одну. Так само і ти відкрив мені двері у світ почуттів і я тобі повірила, що це Кохання. І лиш потім я дізналась, що це просто твоя розвага, забава, яка урізноманітнює життя. Ти відкрив двері до цього Таємничого світу, але не вмів безболісно їх закрити. Ти просто хлопнув ними недбало і без сорому перед моїм обличчям, перед душею і тілом.
Зламані крила і спогади - ось і вся пам'ятка про тебе, про нас. Та навіть зараз тебе це не хвилює. У тебе нова Зірочка, з якою ти покоряєш нічні небеса. Можливо, від неї ти нарешті отримаєш те, чого я не змогла тобі дати. Та одне я знаю точно: ми ніколи не зможемо утворити одну палаючу зірку, а так назавжди і залишимось двома окремими малопомітними маленькими зірочками, яких на небі мільярди...
P.S. маленькі зірочки згасають швидше і їх ніхто не пам'ятає...
©Мяковська Наталія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552196
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.01.2015
Глава 6
Коли тобі насправді боляче, боляче до крику і стогону в душі, то хочеться, щоб чим по менше людей про це знали. Так і я хотіла. Але мою сцену вияснення відносин бачило чимало людей. Та зараз якраз саме це хвилювало мене найменше. Єдиним бажанням було вмерти. Вмерти ось так біжучи від болю, від сорому, від своєї дівочої наївності. Довіра? Хто придумав це дурацьке слово? Що воно взагалі означає?. Його треба назавжди викреслити із нашого лексикону. Його немає. Воно розчинилось, розлетілось, як маленькі скельця розбитого скла. Загубитись, впасти і більше ніколи не відкривати очей. Заплющити їх, закритись, заховатись. Всі ці бажання такі близькі і такі далекі, як і серце Дениса. Ахаха серце? Яке серце? У нього його немає і ніколи не було. Бо якби він хоч знав про існування такого органу, то ніколи б зі мною так не вчинив.
Все я більше нічого і нікого не хочу бачити. Ніколи. Повітря в легенях ставало все менше і менше. Але я більше не хотіла робити жодного вдиху. Кінець мав прийти зараз. В цей момент. Останній видих і темнота. М*яка трава радісно простелилася для мене. Я нічого не відчувала. Взагалі нічого. Але саме зараз я була найщасливіша. Це той спокій, який я так довго шукала. А він сам мене знайшов. Я прощаюсь з реальністю.
Чиїсь губи і руки хотіли насильно мене вирвати із мого ідеального світу, та я не піддавалася. Спроби ставали все настирнішими і ненаситнішими.
Один, два, три….пульс замовк і затихло серцебиття…Секунда...І якась неймовірна сила, ніби виплюнула мене назад у реальність.
Розмиті образи навколо мене і його уста задихалися від бажання мене знову поцілувати. Я відштовхнула Дениса з усієї сили, на яку тільки було спроможне моє морально і фізично розбите тіло. Виявилось, що ненависть додала мені все ж немало сили, тому що він аж відкинувся на лопатки, а в очах його я прочитала страх.
Хах невже Денис справді може чогось боятися? Я так хотіла це сказати з усім своїм сарказмом душі, але промовчала, щоб уникнути подальшого обговорення цієї теми.
Вставши на ноги, я з презирством поглянула на людей, які дивились на мене, як на зірку щойно впавшу з неба.
- Все кінець вистави. Антракт. Зірка хоче відпочити. - По щоках струменіли сльози, а серце самотньо витанцьовувало вальс.
Я попростувала додому, більше не звертаючи уваги на зацікавлені погляди. Звичайно, тепер у селі з*явиться нова тема для обговорення і пліток. Та вони мене більше не повинні хвилювати. Все, що мені зараз потрібно це якнайдалі втекти від цього місця, від Дениса, від себе самої. Але я знала, що зараз це неможливо. Мама на все літо запроторила мене у цю тюрму. Вона сподівається, що тут я не натворю дурниць, поки вона буде у відрядженні. Схоже вона мене погано знає. Чому я взагалі повинна переживати, що про мене тут думають? Здається, я вже знайшла вихід. Просто відриватимусь на всі 100. Вони повинні запам*ятати мене не слабкою зрадженою дівчинкою, а зарядженою енергією гарячою цукерочкою.
Тоді мені пора вдягатися, бо через дві години в клубі розпочнеться «взривна» вечірка. І тут я повинна проявити себе зовсім іншою. Закривши за собою двері кімнати, я із запалом почала ритися у своїй шафі, вишукуючи скарби Нарнії. Жартую, просто одежу на вечір, або може і ніч. Хіх ну ні. Це вже буде занадто.
Півгодини пошуків, і я із задоволеною усмішкою витягнула із шафи коротенький вільний топик із чорним великим написом «The last chance», що означає «Останній шанс». Здається, дуже навіть підходить для сьогоднішньої події. До топика я підібрала вільний джинсовий коротенький комбінезон, що був пошитий у формі шортів. Тепер прийшла черга макіяжу. Очі я вирішила виділити коричневим олівцем, що вдало пасував до кольору моїх каро-зелених очей, і вії намалювати чорною тушшю. Волосся я просто розпустила, і тепер воно вільною хвилею скидалося по плечах. Тепер мені потрібен мій щасливий браслет. Це я його назвала щасливим, бо з ним я почуваюся впевненішою, хоча для когось це просто коричневий шкіряний ремінець із двома шипами. Досить символічно як для мене. Зав*язавши білі конверси, я в останнє кинула погляд на дзеркало, звідки на мене поглядала вже не вбита горем дівчинка, а справжня модель із танцюючою жаринкою в очах. Пора в бій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551190
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.01.2015
Я вирішила сьогодні попрощатись
І стерти в пам*яті фрагменти болю
В житті потрібно вміти зупинятись
А не летіти вниз за течією.
Навчитись відпускати нездійснені бажання
І спалювати минулі сторінки
Забути все про втрачене кохання
Лише у серці пам*ятати пройдені шляхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2015
Відірвані крила і розмазана туш
У серці затаєний біль
Минулого далекий різкий звук
І спогадів пекельний відгомін.
Він розриває душу і стрясає вени
Шукаючи спасіння у жалю
Минуле нам кохання не поверне
Ти лиш теперішнє не погуби. Молю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2015
Сповідь невинної колись, а зараз падшої душі...
Я причиняю людям біль. Я це знаю. Але мене так навчили любити. Любити через біль. Він зробив мені боляче раз, я ж взамін зробила це тричі. Він двічі зрадив, а я десять раз. Він обрізав мені крила. А я вбила цілий вид метеликів.Після кожної пулі, після кожного пострілу я ставала не вбитою, ні. Моє серце просто кам*яніло. З кожним разом більше і більше. Коли люди мене залишали, побачивши всю сутність і ницість моєї душі, я навіть не прощалась з ними і не згадувала їх, а просто поверталась і йшла в протилежному напрямку. Я йшла за болем, яким ти навчив мене жити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545868
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.12.2014
Я була наївною. Думала, що зможу тебе змінити. Вірила, що я та єдина, в яку ти точно закохаєшся, і вже нічого не буде як раніше. Господи, яка простодушність. Наївність в очах аж сіяла. Чому тоді я не знала простої істини, або знала, але не хотіла розуміти - люди не міняються. Ні заради себе, ні заради когось. А тим більше ти...Ти не змінишся заради себе навіть, а заради дівчини тим більше. Для тебе це все просто нові маски. Щоночі різна і так безупину. У них ти топиш самотність своєї душі, свій душевний крах. Душа? Хах. У тебе? Ще скажи, що ти маєш серце, яке вміє кохати? ахахах Яка несусвітня брехня. Любити? Ти ніколи не чув і не приміняв такого слова.Кажеш, що приміняв. Звичайно, ти декілька разів казав їх дівчатам, щоб затягнути у ліжко. А коли казав ці слова, то очима шукав вже нову жертву, бо ж знав що цих ТРИ слова мріє почути кожна, тому затягти когось у ліжко це простіше простого. Ти захоплювався своїми все новими і новими перемогами і горизонтами, які перед тобою відкривались. Ти хотів спробувати цей трюк і зі мною, але все якось пішло не так. Ти лише на секунду побачив слабість у моєму пгляді, але чому ж не скористався? Я не вірю, що в тобі пробудилось щось людське. Скажи чому? ЧОМУ?????????????
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544687
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.12.2014
Прощай. Завершена соната
Зіграли ми останній свій акорд.
Лиш розлетілись бризки звуків по кімнаті
Ти ключ до серця так і не знайшов.
Розвінчана брехня твоя у гратах
Палач її - мій давній друг.
Тепер вже пізно помилки шукати
Ти втратив все. Нічого не зберіг.
Бо неправдиве - все минає швидко
І ти покаятися не зумів.
Таких як ти, терпіти мені гидко
І для таких як ти, мені бракує слів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543055
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.12.2014
Десь розлетілися усі слова
Замовкло серце стогоном осіннім,
Лежить під снігом стомлена душа
Убита спогадом дівочим, незотлінним.
Без подиху, без права на життя
Вона тримає спогад у долоні
Була красива дівчинка-весна
Тепер лиш тінь на мокрому пероні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542677
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.12.2014
Ти пам'ятай - кохання не вмирає
Воно, як квітка на весні
Лиш ненадовго завмирає,
Коли приходить перший сніг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2014
Чи пам*ятаєш перше слово, що склалося у фразу?
Тоді ти трепетно пообіцяв мені,
Що, щоб не сталось –завжди будем разом
А де ж вони тепер слова твої?
Я вже розумна, все прекрасно знаю
Пережила, відчула немало почуттів.
Тебе я не тримаю, та й не відпускаю
Хоча, можливо, ти б цього хотів.
Все так змінилось, розлетілось, утекло
Та все ж момент один я пам*ятаю
Коли розбив душі моєї скло
Я це пишу, бо так я відчуваю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541874
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.12.2014
Злились в одне дві стомлені душі
Застукотіло два самотніх серця
Почулись чиїсь кроки десь у далині
Це щастя тихо, потайки крадеться.
Рука в руці і більше не існує стін
Ні перешкод, що гордо їх долали
Зима пішла, лишивши відгомін
В диких серцях, що ніжністю палали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541188
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.12.2014
Так хочеться втекти
Та й це не допоможе
Всі спалено мости
Ми повернути щастя вже не в змозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2014
Листопад відібрав тебе у душі моєї...
Розтрощені мрії, забуті надії
Придумане щастя без права на мрію.
Навіщо слова, що сплітаються в фрази?
Навіщо кохання, що живе лиш два рази?
Без права на помилку, без права на щастя
Вона вірила щиро, що він не продасться.
Та все помінялось осінньої ночі
Змінився його погляд, змінилися очі.
Його рухи стали фальшивими, чужими,
А слова холодними, вічно німими.
Все сталося швидко, забуто назавжди
Більш не шукатиму вірності й правди.
Безнайдійно втрачені ці речі у світі
Розгубились, розсипались, як бездомнії діти.
Ніхто не шукає, ніхто не зігріє
Все піде по колу, розсипляться мрії.
Кроки тінь його поволі здоганяють
Все трапилось вночі.Та лише ми про це знаєм.
Лише ми...
©Мяковська Наталія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2014
Секундний погляд темних зіниць освітив моє серце...
Темний силует. Тінь прорізала пам'ять. Погляд прорізав серце. Дотик прорізав душу. І кожна клітиночка єства відізвалась пекельним болем. Руйнація бар*єру. Градація болю. Дискваліфікація почуттів. Все про що ти мріяв і хотів. Знову байдужий, але сповнений нелюдської хтивості, погляд. Стандартні рухи і все ніби знову на повторі. Касета, яку прослухано сотні разів ,і слова, вивчені напам'ять. Нелюдське бажання і складна дилема. Віддатися чи встояти? А що буде після того? Коли касета нам набридає, ми її віддаємо комусь, або ж просто викидаємо. Ось значить який безрезультативний кінець моїх сподівань і спроб, все змінити.
Руками перебираю ґудзики на своїй сорочці, а в пам'яті прокручую моменти і дотики. Це були дотики не до тіла, насправді, це були дотики до душі. Болючі і фатальні, але безмежно прекрасні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538241
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.11.2014
Чи довго миленька терпіти будеш?
Допоки ти носитимеш кайдани?
Невже усе життя горітимеш
в полоні вражої омани?
Я знаю, що ти завжди сильною була,
І мужньо зносила усі наруги долі.
Прийде, прийде колись священная пора,
Тоді вдихнеш на повні груди запах волі.
А зараз ти терпи, терпи – усе колись минає
Мине і крик, і гніт, і сльози сироти,
Яка самотньою примарою блукає
В пустелі голоду і вічної зими.
Візьми за руку свій народ, дівчино
І проведи крізь терни плачу та жалю.
Я вірю в тебе, вірю, Україно
За тебе, миленька, серденько віддаю.
Засвітить сонечко і збудить нашу волю,
Яка заснула десь далеко в темноті.
Я молю, браття, слізно молю Бога,
Щоби не дав Вкраїні зійти на манівці.
А зараз, братики, тамуймо віру,
бо віра – найсильніша зброя, що в нас є.
І не посміє кат зламати нашу мрію
На нашій земленьці ще воля запіє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536452
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.11.2014
В тумані тихо шелестить душа
Самотньо хтось натягує акорди,
Сама, сама, тепер сама вона
Життя нагадує холодний край безодні.
Без ніжності, тепла, і без любові
Сидить душа самотня у кутку
Ховаючи у жмені, всі насмішки долі
Вона з надією вглядається в імлу.
Закутавшись в холодні Образи життя
Вона плекає в серці крихітку надії
Зима, зима, як близько вже вона
А скільки ж кроків до моєї мрії???
Автор: Мяковська Наталія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535748
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.11.2014
В тумані тихо шелестить душа
Самотньо хтось натягує акорди,
Сама, сама, тепер сама вона
Життя нагадує холодний край безодні.
Без ніжності, тепла, і без любові
Сидить душа самотня у кутку
Ховаючи у жмені, всі насмішки долі
Вона з надією вглядається в імлу.
Закутавшись в холодні Образи життя
Вона плекає в серці крихітку надії
Зима, зима, як близько вже вона
А скільки ж кроків до моєї мрії???
Автор: Мяковська Наталія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535746
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.11.2014
Я пам*ятаю дотик твоїх слів,
які торкали ніжно струни серця.
Спасибі, що показав світ почуттів.
Шкода лишень, що це вже не вернеться.
Та знай: я не шкодую про той вечір,
Коли на вухо тихо шепотів
Фальшиві, та все ж ніжні речі
І як умів, то так любив.
А може ти старанно бавився в актора,
який живе лише заради гри.
Для тебе неважливі ці почуття: честь і слово
Ти їх давно продав за копійки...
Автор: Мяковська Наталія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2014
І не смій говорити "Прощай"
Я тебе ще не відпускала,
Ти залишся хоча би на чай
Я моменту цього вічність чекала.
Так буває іноді в житті,
Що почуття нестримно прагнуть волі
Крізь вітер сильний, і крізь заметіль
Вони ідуть назустріч чарам долі...
Автор:Мяковська Наталія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2014
Психологія..депресія...психоз...розрив...серце...вітер..обмін...не ти....
Давай біжи, тікай від мене
Ти не потрібен мені. Чуєш?
Втрачаю силу, розслабляю вени
Я не кричу. Ти ж цього не відчуєш.
Забудь про рими і трактати
Оплакую я душу в них, та не для тебе.
Ти думав, що я не буду більш літати
А я ж змогла торкнутись ніжно неба.
І не тобі тепер мене повчати
Твої секунди закінчилися давно.
Найкраще є для тебе - промовчати.
Я поклялась, що "нас" ніколи не було.
Твої слова - глухе мовчання
Й нехай ніхто не вірить. Всеодно.
Я більш не розміняю серце на кохання
А що було між нами - у вічність відійшло.
Назавжди...
Автор: Мяковська Наталія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2014
В моїй душі живе вовчиця,
Яка навчилася не вити по ночах.
Та на блідий місяць більше не дивитись
Лише ковтати сльози, що в очах.
Закрити всі шляхи,що йдуть до серця
Зібрати силу волі у кулак.
Поклястися, що більш не повернешся
Туди, де живе вічність і постійний страх.
Не довірятись більше ні одній істоті
І заховати свою душу за сотнею дверей.
Лише собі єдиній зізнатися я мушу
Невиносима мука – звикати до людей.
Нехай мене ніхто не зрозуміє
Та я цього ні в кого не прошу.
Так важко, коли кохаєш ти людину
Взамін отримуєш байдужість й пустоту.
Так важко серцю від несказаних зізнань
І погляду, якого більше не існує.
Кохання – це лише потік страждань
І скоро ти теж це все відчуєш…
Автор: Мяковська Наталія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2014
Зрада -зрада....Холод-холод....Сніг на серці - заметіль у душі.....Пам*ять - амнезія... Спасіння - спокій...Вічний - вічний...
Я б так воліла, щоб ти був лиш сном
І я змогла проснутись раз і назавжди.
Та моїй мрії не судилось збутись
Хтось побажав, щоб не зійшлися ми.
Ти те зимове сонце, що лиш раз буває
А далі місяцями просто заметіль.
Кажуть, що лише сильні щастя мають
А моя сила криється в тобі.
З тобою так хотілося літати
Вдихати смак любові та тепла.
Про все на світі просто забувати
Як ти мене забув, а я бач не змогла..
Твоя байдужість - це стіна між нами
Така холодна й довга, як зима.
До неможливості болюча й сильна рана,
яка болить-болить, і краю їй нема.
Я пам*ятаю: як брав мене за руку
І серце ніби зразу ожива.
З тобою була я вище неба,
А зараз до землі ледь досягла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2014
Хочеш метеликом тобі усміхнусь
Або квіткою прилину до тебе,
Можу всім сказати, що я не боюсь
Захлибнутися щастям і піднятись у небо.
Твоїх слів не боюсь - не лякають вони,
Тільки погляд в бездну кидає
Повернутися з неї вдається не всім
Тільки тим, в кого серце завжди прощає.
Ти, пташко, цього болю в собі не тримай
Відпусти! Хай у полі з вітром літає
А цей спомин далеко у лісі сховай
Де ніхто про нього не взнає.
Він розвіється на весні, як насіння квіток
Але цього року плодів вже не дасть
Відкрий у серці своєму замок
Довірся лиш вітру, який не продасть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519249
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.08.2014
Мені здалось, що вже кінець моїм думкам
І сни мої у вирій відлетіли
Лиш серце блукаю то там, то там,
Забираючи й так останні сили.
Твоєї допомоги прошу я сердечно
Щоб ти нарешті відпустив мене
Бо наше соло стало недоречно
І погляд цей уже нічого не несе.
А спомини усі я заховаю у рядках
І тільки серце їх знайде колись
Тоді я, може, відшукаю зміст у наших снах
Та в очі ти мої вже більше не дивись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2014
Я знову спробувала зради смак
Це серце зрадило мені з тобою
Непевно, це і є той самий знак,
коли нарешті покидаєш світ розчарувань та болю.
Розбиті мрії та наївні сподівання
У раз розтанули як сніг весною
Мені вже так обридли ці дурні розчарування
І те, що ти холодний так зі мною.
Тоді навіщо нам безглузді ці розмови?
Давай поставим крапку зараз й тут
Тебе навчилась розуміти вже без мови
Я сподівалась, що для мене ти був більше, аніж просто друг.
Та виявилось, що була фальшива ця надія
Мій світ руйнується і я не протестую вже
Звідки взялась у мене ця безглузда мрія?
Все. Я залишаю поле бою. ALLES. цЕ КІНЕЦЬ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2014
Глава 5
Сльози, крики, нічні істерики – все це, як я думала, вже в минулому. Але це неправда, це лише те, у що я хотіла вірити. Я і досі підвладна йому: варто йому лише заглянути у мої зіниці. Я сто разів задавалась питанням: Ну невже це ніколи не закінчиться?
Але я і досі не знаю відповіді. Чим…..Чим він мене так покорив, що ніяк не можна вибратися з його полону? Ні один хлопець ніколи так на мене не дивився і не викликав таких емоцій як Тарас. Але це мене зовсім не тішить.. Було б набагато краще, якби ми так ніколи і не зустрілися, але моя доля чомусь вважає по-іншому. Мені так не хочеться вірити, що я народжена лише для страждань, але чомусь з кожним днем я переконуюсь в протилежному все більше і більше.
Можливо, мене тяк тягне до нього, тому що нам не можна бути разом і цій любові ніколи не судилося стати реальністю. Але чому? Чому я так повинна страждати через цього нікчемного покидька для якого мої почуття – це пустий звук. Зараз мені так хочеться впасти просто в глибоку кому, а,коли я проснусь, щоб це все виявилось просто буденним кошмаром.
- Наталь, ми на річку. Ти вже готова? – почувся голос Міші.
- Я вже готова. Можемо їхати.
- Вуаля. Яка ти красотка. Цей купальник на тобі сидить просто супер. Ти в ньому справжня цукерочка.
- Міша, не мели дурниць. Просто вдало підібраний колір.
- Для Тараса нарядилася? – єхидно промовив Сергій.
- А можна просто в цілковитій тиші поїхати на річку.
- Йойой які ми сьогодні колючі.
- Я, здається, вже попросила.
- Ну…ну. Ти не зможеш все життя скривати свої почуття до нього.
Я просто вже кипіла від злості, і якась ніби мишка гризла мою душу із середини. Я й сама добре знала, що поряд з Тарасом мені важко себе контролювати.
- Уххх народу багато,- радісно оголосив Мишко.
- І дівчат не мало,- задоволено потер руки Сергій.
- О Наталь, дивись і твій Філ тут.
- Він не мій. Ви нарешті це колись собі затямите чи ні.
- Йди…йди у водичку. Попроси нехай він тобі зробить розслабляючий масаж. Він це добре вміє. Правда?
Я більше нічого не стала говорити. Всеодно мої коментарі спровокували їх би ще більше. Умм..нарешті розслаблюсь.
Я лягла на воду і просто закрила очі. Мені зараз так хотілося звільнитися від всіх своїх дурацьких і набридливих помислів. Якби ж вода могла забрати із собою всі мої болі і страждання.
- Ей, красотка, обережніше, а то обпечешся,- почувся насмішкуватий і знайомий голос.
Я чуть не захлибнулась від несподіванки, я й справді врізалась в чиєсь тіло, і навіть не помітила цього. Я відкрила очі і переді мною представ ще один наглий козел(тобото найкращий друг Тараса), в якого в очах так і скакали безсоромні іскорки.
- Ти така сексуальна, коли спиш.
Мені просто відняло мову.
- Що ти маєш на увазі? – якомога спокійніше запитала я.
- А ти ніби сама не знаєш? В Тарасових обіймах ти виглядала такою невинною, що я сама би з радістю тебе з’їв.
Від злості і огиди мені просто зірвало дах. Я тут же кинулась до берега.
- Ей нути чого втікла, лапуля? – десь віддалено я ще почула його репліку.
Швидким поглядом знайшовши Філа я тут же кинулась до нього.
- Треба поговорити, - вже майже нервовим тоном заявила я йому.
- Хочете обсудити свою романтичну і пристрасну ніч,- насмішкувато провив Віталік (один із компанії Тараса).
- Тарас, що це все означає? Що це за коментарі говорять мені твої друзі.
- Наталь, я зараз все поясню, - я відчула нотки розгубленості у його голосі.
- Та навіщо їй твої пояснення. Давай клади її на траву і повторіть знову усі гарячі сцени.
- Козел, безжальна тварина, ненаситний бик,- я просто кинулась з кулаками на нього, але він перехопив удар.
- Все не так як ти думаєш, - почав він оправдовуватися.
- Та годі Філ. Ми на фотці все прекрасно бачили. Скажи їй нехай не розігрує зараз невинність.
- Яка ще фотка? – я просто кричала, і мені було все одно, що мої слова чули по сторонні люди, і навіть діти.
- Як яка? А ти їй що нічого не показував?
- Я..Я….Я, - Тарасові навіть не було як оправдатися.
- Ти просто нікчемна шмара і тупа скотина, - і тут я усієї сили і злості, що просто вирувала зараз у мені, заліпила йому ляпас просто у лице. Від мого удару він зразу спіймався за щоку, яка так і пашіла. Потім випрямився і глянув мені просто в очі, так ніби заглянув прямо вдушу. Цей погляд був сповнений люті і відчуття провини, беззахисності і злості, кохання і ненависті.
Я не стала очікувати на бурні коментарі та овації, а натягнувши шорти і майку просто на мокрий купальник, і щодуху помчала в ліс, щоб нарешті дати волю своїм емоціям і сльозам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518135
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.08.2014
Нехай ніхто не баче сліз
Нехай ніхто не знає як плаче душа
Бо легше їй не стане від чужого співчуття.
І єдине чого вона бажає
Це любов і теплота
Але ніхто про це не знає
У душі дикий холод й невимовна пустота.
Що ж бідній робити їй?
Як вижити в жорстокому світі?
Коли люди холодні, як іній на вікні
Й нема для неї ніякої втіхи.
Вогник в очах її згорає день за днем
Порятунку вона не має
Як бути їй холодної зими,
Коли ніхто не зігріває?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517712
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.08.2014
Не дивись у очі ті,бо там
лиш зрада горить вічним вогнем.
І зловивши погляд цей,
коротка секунда може стати кінцем.
Кінцем твоїм мріям, твоїм сподіванням
Фатальною точкою у твоїх бажаннях.
І хто-зна як важко звідти вибиратись
Краще в ту темницю ніколи не ховатись.
Краще серця свого не дарувати йому
Якщо ж, звичайно ж, не бажаєш у вічну тюрму.
І якщо колись захочеш стати ти взірцем
Молись, щоб твій початок не став твоїм кінцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2014
Не вір його словам
Бо вміє він красиво говорити
Не вір його очам
Бо ж ними також можна обдурити.
А ти заглянь за ширму
там, де ховається його душа
Й не намагайся вішукати риму
Її там просто нема.
Ти в нього не перша,
Але і не остання
Я знаю слова ці болючі
Й нестерпно душу твою ранять.
Але ж це є правда
Навіщо від неї таїтись?
Бо рано чи пізно прийдеться
їй у вічі дивитись.
Тож хай краще це буде зараз
Коли ще нічого не встигло початись
Повір мені просто на слово
Так тобі буде легше прощатись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2014
Не напишу тобі вже віршів
Просто вирву сторінку з життя.
Я не та, яку ти хотів
Ти забув про мої почуття.
Неможливо все забути одразу
Біль вчорашніх почуттів.
І можливо тримаю образу
Я не лялька, яку ти хотів.
Я не граю ролі в театрах
Бо важливу роль маю в житті.
І не ношу сукні від Prado
Я не лялька, яку ти хотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2014
Присвячую бездушній людині.....Без коментів...
Він сказав останнє "Бувай". А я стояла посеред дороги і плакала. Плакала, як п*ятирічна дитина, якій не купили іграшку мрії. Я відчувала себе інвалідом без паличкм. Якась частинка мене обрвалась, впала і розбилась.
А я, як сліпець, що вже не знайде її. Твоє останнє прощання - це як найважчий вирок судді. Твої руки, твої губи...Як я без них житиму? А твої очі? Де знайду я ці океани?
Спочатку ти сам зробив з мене метелика, а потім безсердечно обрізав крила. І тепер я тут самотя, безпомічна стою посеред дороги - душевно мертва і вже ніяк не склеїти розбиті мрії, щасливі ілюзії.
Ти ж пам*ятаєш, якою щасливою я була з тобою. Але одним "Прощавай" ти зруйнував наш світ.
Я розбита. Розбита,як дороге люстерко із найдорощого у світі скла, але ти....Ти цього не знаєш....:(
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515335
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.08.2014
Які слова я маю підібрати,
Щоб розказати, що відчула я тоді?
Я ніби прочитала заборонені трактати,
які були призначені не мені одній.
Це все так боляче і сумно визнавати,
що я не стала тим омріяним кінцем.
Так через тебе хочеться кричати
і стати тим палючим й недоступним сонцем.
Мені, здається, що лишень тоді я зможу
відчути повноту усіх своїх бажань.
І віднайти складну, але свою дорогу
У вирі цих страждань і сподівань..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2014
Знову розбите серце, знову крики і сльози. Тобі вдалось розбити за один погляд, все те, що я склеювала і берегла місяцями. Ти розбив моє серце. Начхав на мої почуття. Для тебе я річ одноразового використання. Ти такий як і мої попередні супутники. Холодний, але з красивою усмішкою й очима в яких я втонула. Втонула, як пташеня, яке вилетіло щойно з гнізда і не знає суворих законів світу. Невже я ніколи не зможу керувати своїми почуттями? Коли зможу протистояти твоїй зухвалій силі?
Кожного разу, коли ти мене спопеляєш своїм гарячим поглядом, я знову втрачаю самоконтроль і серце вже не належить мені. Воно твоє. Але ти не вмієш його берегти. Для тебе це просто нова іграшка на одну ніч. На наступний день ти про це просто забудеш. Але як жити мені?
Серце то ти вкрав і розбив на мільйони прозорих росинок. Хто тепер його поверне назад?
Ти не здатен дати мені любов, на яку я заслуговую…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513257
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.07.2014
А я так вірила тобі
Наївно й чисто, як мала дитина.
І навіть уявити не могла,
яка насправді ти людина.
Знайомство наше, перша зустріч
Невже була це просто випадковість?
Безглуздо зараз думати про це.
Що я знайшла в тобі? Можливо, Загадковість?
Усі несказані слова сплітаю в рими,
Бо може хоч тепер у цих рядках
Я зроблю почуття свої німими
І залишу позаду свій одвічний страх.
Так іноді невиносимо тонко відчувати
Триматися за тебе, як за порвану струну
Мені б хотілось зараз на весь світ кричати
Оте нескорене і вільне: "Я люблю"...
Автор: Мяковська Наталя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2014
А я ж тебе просила не чіпати
Не заглядати в серця таїну
Бо я ж пообіцяла більше не кохати
Та ти порушив обіцянку мою.
Як сталось так? Як серце відчинилось?
Який пароль до нього підібрав?
Мої думки, як море розчинились
У сотні обіцяних оман.
Невже це трапилось зі мною?
Як знову я довіритись могла?
Я ж пам"ятаю присмак цього болю
Та як і вперше встоять не змогла.
Як пташка я кидалась в просторі пустому
А ти хижак, який лиш ждав момент
Щоб обігріти серця мого втому
І розпочати свій новий експеремент.
Для тебе це лише нова забава
І не вважаєш ти, що це для мене біль
Та пам*ятай: До тебе теж прийде розправа
За сотні скоєних болючих бід.
Ти на собі відчуєш усі струни болю
Й тепер новим акордом буду я
Хочеш відпущу тебе на волю
А хочеш буду я струна твоя.
Можливо, разом ми утворим пісню
І хтось колись її заграє нам
Тоді у серцях наших стане мало місця
Тоді зітремо спогад про обман!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2014
Здавалось забуто вже все назавжди
Та ти знову кермо повертаєш
Й безцермонно, так як завжди
У життя моє знову в'їжджаєш.
Навіщо з'являєшся тоді
Кои серце тільки почало жити?
Я ж знаю слова твої знову пусті
Але за ними я буду тужити.
Не знаю як звільнитись з цього полону
Де панує лише твоя влада
І для тебе тут немає закону
Я ж знаю, що життя для тебе лиш зрада.
Та поки що тягар цей важкий підіймаю
Хто зробить цей подвиг крім мене?
Хоч сили робити це знову не маю
Але таке от у мене життя незбагненне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2014
Не маєш страху й дивишся у очі
Невже не соромно за те, що так вчинив?
Довірила тобі я таємниці всі дівочі
А ти нещадно й безсоромно їх розбив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2014
Не малюй квітів,яких
не подаруєш
Не пиши віршів, яких
не прочитаєш
Не кричи тоді, коли тебе
не чують
І не йди туди, де тебе
не знають.
Не стукай у двері, які вже
зачинились
Не думай про того, якому ти
байдужа
Не стримуй почуттів, які вже
розчинились
Не тримай за руку того, якому ти
чужа.
Будь розумна завжди! Відпускай
без жалю
І про тих недумай, які вже
пішли
Ти тримайся осторонь від кохання-
жала
Бо протиотруту важко
віднайти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512076
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.07.2014
Твій дзвінок не розбудить посеред ночі
І обіймів твоїх не потребую
Та перше, що забуду - це очі
І більш ніколи не потурбую.
Я втечу від тебе, як вихр
Як вітер від сонця тікає
Знайду куточок тихесенький-тихий
Де імені мого ніхто і не взнає.
Я бігтиму дальше на швидкості вітру
Гасячи так у серці торнадо
По дорозі тамуючи віру
У те, що було - і того, що не стало.
Моє серце холодне і дике
Опинилось нарешті у пустині кришталю
Була душа моя приборкана й тиха
А що сталось тепер? Я не знаю.
Я не знаю і того
: Куди шлях мій веде
Що за поворотом зараз чекає?
Хто мене до себе візьме?
І обігріє серце із жалю
А може не з жалю? Може, справді, любов?
Колись відгукнеться у серці твоєму
Пробіжить швидко по венах кров
Свої сльози залишу для реквієму.
Може колись і я знайду щастя
Чи поряд з тобою, а може сама
Викину нарешті ключі я від болю
Один крок вперед і мене вже нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511984
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.07.2014
Глава 4
Це все неправда. Я не вірю. Знову…знову…ця пустота в серці. Як? Як він одним поглядом руйнує мій бар’єр, моя запобіжну стіну, яку я вибудовувала місяцями. Через нього, саме через цього нещасного і надто красивого покидька, я провела десятки безсонних ночей, виплакала стільки сліз, що навіть довжина Маріанської западини у Тихому океані не зрівняється з ними. Чи настане колись спокій у моїй душі? Це надто складне питання для мене, особливо зараз, коли він настільки близько, коли я чула його дихання біля свого вуха, і заснула під тепло його тіла. Я…я не можу собі пробачити, що знову так легко попалася на його інтрижку. Це все для мене просто як страшний сон, з якого так хочеться проснутися, але всі мої спроби марні. Якби не той вечір зимою, моє серце й досі було б вільним, а так воно в його пекельних обіймах.
- Що ти тут робиш?
Знайомий голос вирвав мене із моїх ненаситних думок.
- Що тобі тут треба? Все що ти міг ти вже зробив,- мій голос звучав так хрипло і сумно, що, напевно, мені б позаздрили всі актори світу.
- Наталь.( оххх як він вимов моє ім’я. Здавалось немає нічого солодшого за цей голос. Я б віддала все на світі, щоб лише слухати цей голос вічно). Що все-таки сталося?
- А можна подумати ти не пам’ятаєш?
- Клянусь, що не пам’ятаю. – Він змінився в обличчі. Ніколи раніше я не бачила його таким спантеличеним. Волосся на голові лежало в повному безпорядку, але мені це якраз страшенно подобалося. Верхнього ґудзика сорочки взагалі не було, а решту якось безладно бовталися на ниточці, яка ось-ось відірветься.
- Тарас між нами нічого не було,- випалила я ці слова на одному диханні.
- А якщо правду?
- Взагаліто це і є правда.
- Щось мені не охоче віриться.
- Я розумію, що для тебе це дуже ново і незвично проснутися в одному ліжку з дівчиною, яка спить на твоїх грудях та ще й напівгола. Але це так. Тобі було погано, і ти попросив мене про допомогу. Я ж, звичайно, як наївна дурепа повірила тобі. Я мала зразу зрозуміти, що це все обман, твій черговий підлий жарт.
- Це не жарт і не обман. Я,справді, нічогісінько не пам’ятаю.
Він підійшов зовсім близько до мене і взяв мою руку. Це було як ток, як розряд блискавиці. Хоч би цей момент тривав вічно. Але ні, ні..це все обман. Це все помилка, це солодкий сон, якого, насправді, немає
- Тарас відпусти мене. Я тебе дуже прошу не приближайся до мене. Так буде краще для нас обох.
- Але чому? Ти мене боїшся?
- Я була б дуже щаслива, якби, справді, могла тебе боятися, але, на жаль, я не можу.
Тарас, ти ніколи не зрозумієш що я переживала весь цей час. Ти надто черствий до цих всіх почуттів. І я всім серцем і душею жалію про той зимовий вечір.
- Наталь…Я не знав, що для тебе це було настільки серйозно.
- А я от знала, що для тебе це було зовсім не серйозно.
- Зрозумій, що я не так тонко це все переживаю, як ти.
- Зрозуміти? Та я давно вже звикла і все для себе вирішила. Ти більше ніколи не увійдеш в моє життя. Це все… Все і назавжди. Я як поганий учень, який постійно не слухається вчителя. Але тепер я для себе зрозуміла всі уроки. Більше не буде помилок і непередбачуваних казусів у моєму житті.
- Невже ти б не дала мені останнього шансу?
- Знаєш, Тарас, потім через ті шанси я сама найбільше і постраждаю. Просто я знаю який ти є, і з мого боку це виглядатиме надто легковажно.
- Чому ти так впевнена, що зі мною ти страждатимеш? Ти знаєш мою лише одну сторону, а про ту іншу ти навіть не підозрюєш.
- Нехай а інша сторона залишиться для мене назавжди замкненою. Я б сказала зараз «Прощавай», але просто не хочу, щоб це було схоже на дешеву мильну оперу. Тому просто «Бувай».
Різко вирвала свою руку із його долонь та зі щемом у серці залишила його стояти, і дозволила проводити себе останнім поглядом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511865
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.07.2014
"Історія кохання Дівчинки і Чорного Принца
Глава 3
POV Тарас
О Боже, голова просто розколюється від болю. О це я вчора здорово погуляв. Зараз в кімнату зайде мама і знову почне розпитувати, коли я повернувся і навіщо так багато випив?.. Кожен раз одне й те саме. Я вже навіть звик. Найбільш дивно, що я навіть не пам’ятаю як добрався додому, і що вчора взагалі було. Зараз я відкрию очі, і палюче сонце знову нещадно на мене світитиме. Але все ж тепленько воно гріє, навіть лоскоче трішки. О ні. Я стаю якимось жахливим романтиком. Це на мене не схоже. Здається, вчора я випив багато більше, ніж думав. Ну все на раз, два, три я відкрию очі. І раз…..два….три…
ЩО??? Як вона тут опинилась. Ми ж не бачились півроку і тут я прокидаюсь з Нею в одному ліжку. Весело починається весь день. Чую, що вчора я, напевно, натворив багато веселих справ.
Все-таки вона така красива, коли спить. Її ніжні пасма світло русого волосся легесенько лоскочуть моє підборіддя. Раніше я ніколи не просинався з дівчиною в одному ліжку. Після усіх наших «справ» я залишав її і йшов дальше на веселощі. Але цього разу все якось по-іншому. Я б навіть хотів би закарбувати десь цей момент. А ось і мій телефон на тумбочці. Ледве до нього дотягнувшись, я все ж тримав його в руках.
Налаштування → Камера → І ось фото вже готове.
Я ще хотів полюбуватись тим, як вона спить, але її красиві і довгі повіки вже закліпали і через секунду вона просто перелякано втупилась у мій погляд.
POV Наталія
Це або приємний сон, або просто страшна реальність, - подумала я.
- Що ти робиш у моєму ліжку? – перелякано я спитала.
- Ну я думаю тобі краще знати.
Оххх знову ця єхидна лисяча посмішка. Через хвилину до мене дійшло: це ж я сама його вчора сюди привела, бо йому було дуже погано. І вже збиралась йому це пояснити, як у кімнату відчинились двері і на порозі стояли два моїх збентежених брати.
Я лише збиралась їм все пояснити, як тут втрутився Тарас:
- Добрий ранок. У вас тут дуже м*яке і зручне ліжко.
Я з усієї сили лупнула його в бік.
- Я все поясню…просто вчора…ну загалом ..там Тарасу було погано….я йому вирішила допомогти.. і от…він дома…, - ніяк я не могла зв’язати думку докупи.
- Та ти не трудись. Ми і так вже все зрозуміли. Ми за тебе дуже раді.
- Та ви все не так зрозуміли. Я просто..
- Заспокійся в цьому немає нічого поганого.
- Та я… Тарас ну скажи вже ти.
- А що мені сказати?
- Ну скажи, що в нас нічого не було.
- Я.. я нічого не пам’ятаю.
- Та ти, Наталь, не переживай. Це все нормально. Всі дорослі люди так роблять, - спокійно промовив Мишко.
- Що значить не переживай? І що значить нормально? Це не нормально. Але про це ми поговоримо в інший раз. А зараз я намагаюсь вам втовкмачити, що ми просто спали разом, але нічого не було. Ви мені не вірите. Так? Гаразд,я більше не збираюсь вас переконувати. Якщо ви не вірите рідній сестрі, то я не знаю, що від вас можна очікувати. Все всім спасибі за увагу,- останні слова я промовила з відчутними нотками іронії у голосі. У очах стояли сльози, які я хотіла нарешті випустити. Це як чер*вяк, який лоскоче мене із середини, із далеких закоулків мого серця.
Довго не роздумуючи я вдягнула шорти, хоч і знала, що за мною спостерігає зараз три пари очей. У цей момент це мене анітрішки не хвилювало. З усієї сили хлопнувши дверима, я нарешті стояла на вулиці.
Відійшовши подалі від хати, до річки я просто немічно впала на траву. Можливо, для когось цей випадок нічого б не означав. Але лише не для мене.
Я знову, знову я потрапила у його пастку. Я повинна була це передбачити. Це була,напевно, його помста, за те, що я відшила його тоді зимою. Але хіба я зробила йому щось погане, що він так вчинив зі мною. Я просто хотіла трішки змінити його. Мріяла, щоб і він відчув, що таке кохання і, що таке біль. Але видно я погано старалася, тому що нічого хорошого із цього не вийшло.
Зараз я залишилась із своїм болем, із своїм крахом у душі, і із своїм коханням на одинці. Нікому було розказати про свої почуття. Я хотіла так далеко заховати свою душу, щоб ніхто і ніколи її звідти не дістав. Я просто згорала у вирі своїх почуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511658
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.07.2014
Здавалось забуто вже все назавжди
Та ти знову кермо повертаєш
Й безцермонно, так як завжди
У життя моє знову в'їжджаєш.
Навіщо з'являєшся тоді
Коли серце тільки почало жити?
Я ж знаю слова твої знову пусті
Але за ними я буду тужити.
Не знаю як звільнитись з цього полону
Де панує лише твоя влада
І для тебе тут немає закону
Я ж знаю, що життя для тебе лиш зрада.
Та поки що тягар цей важкий підіймаю
Хто зробить цей подвиг крім мене?
Хоч сили робити це знову не маю
Але таке от у мене життя незбагненне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2014
Глава 2
Тільки дома я змогла вирвати свою руку із його долоні. Ах які його очі, невже буває щось більш красивіше та ідеальніше? Раніше я ніколи не вірила, що можна закохатись у погляд людини. Але згадуючи себе, я не змогла спростувати цю теорію. Я закохалась у нього з першого погляду, з першого дотику, з першого «Привіт». Він просто забрав мене у полон свого серця. Я ніяк не можу із нього вибратись, а, можливо, просто не хочу. Мені до болю приємного, коли він дивиться на мене, коли обіймає, дихає теплим повітрям на вушко, шепоче ніжні слова. Я знаю, що все це міраж, що я йому потрібна лише для однієї цілі, але перестати думати про нього рівносильно смерті моєї душі. Але поки він поряд зі мною, я повинна ловити ці секунди щастя, бо ж невідомо чи буде знову така можливість.
Я провела його у свою кімнату. Він з усіх сил намагався втримати рівновагу, але я бачила, що він вже не спроможний стояти. Підійшовши впритул до нього, я почала розщіпати ґудзики на його сорочці.
- Що це ти робиш? – поцікавився Тарас.
- А що не видно? Роздягаю тебе.
- Можна поцікавитись з якою ціллю?
- Щоб лягати спати.
- Ми спатимемо разом?
- Ні зараз піду замовлю собі номер у готелі, - єхидно пожартувала я.
- Я думав ти проти таких інтимних стосунків.
- Яких ще стосунків? – зробила я здивоване обличчя. – Ми просто лягаємо разом спати, без всяких там стосунків.
- Ну та, та, звичайно, - іронічно промовив він.
- Та я тобі серйозно говорю. І взагалі не вертись, бо я не можу розстібнути ремінь.
- Тобі допомогти? – в його голосі відчувалась насмішка.
- Ні. Thank you. Сама впораюсь.
Я зловила його погляд на своїх губах, і залилась легким рум’янцем, адже те, що я зараз роблю є не дуже культурно. Але ж сам він би не впорався, тим більше я не могла втратити можливість насолодитись теплом його тіла. Я ніби черпала звідти енергію.
Ну от і все. Зараз він стояв переді мною в одних лише боксерах. Я почувала себе ніяково, адже не часто приходилось стояти поряд з оголеним хлопцем, який тобі дихаю прямо в губи. Але навіть ця ніяковість не могла зруйнувати атмосферу цього інтимного моменту.
- Ну все можеш лягати, - промовила я.
- А ти? – він запитально глянув на мене.
- І я теж. Але ти перший, - я йому ніжно посміхнулась.
Я була просто переповнена щастям. Моя душа співала і раділа. Я ніяк не могла повірити в це, що я зараз лежатиму із своїм коханим хлопцем. Лише одна думка мені не давала спокою. Я знала, що для нього ця ніч нічого не означатиме. І це все болісно відгукувалось у моєму серці.
Я зняла свої шорти і майку. Я знала, що він пильно стежить за усіма моїми рухами, оглядаючи кожен вигин мого тіла, але чомусь ніякого сорому я не відчувала, навпаки мені було приємно. Натягнувши футболку, я полізла під одіяло. Повернувшись обличчям до нього, я зрозуміла, що лежу просто впритул до його грудей. Мені так хотілось його обійняти і ніжно погладити, але я не могла собі цього дозволити, та й не мала права. Я просто лежала і любувалась його чудесними глибокими очима. Зараз нічого не могло зіпсувати цього чудового моменту. Я забула, що існує ще хтось на цьому світі. Зараз є лише Він та Я. Дівчинка і Чорний Принц. За своїми роздумами і мріями, я не помітила я солодко заснула, а моя рука ніжно покоїлась на його теплому та сильному плечі. Ідеальна та нездійсненна картина мого щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511477
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.07.2014
Глава 1
Був літній вечір. Світло в барі було повністю приглушене, і розгледіти лиця було майже неможливо, хіба тоді, коли на них падало світло прожектора. В залі стояв запах спиртного, цигарок, травки. Від кожного разило своїм парфумом і, в результаті, усі запахи створювали якийсь дурманячий аромат. Очі хлопців бігали по тоненьких силуетах дівчат, які перед ними витанцьовували, ніби зазиваючи: «Візьми мене».
Не особливо люблю такі місця. Тут твориться надто багато розпусти, різних нечистих справ. Дівчата нічим не відрізняються від хлопців, присмоктуючись до пляшок з різними видами алкогольних напоїв, як до найріднішої речі в світі. Від таких видовищ мене просто нудить. Це ж гидотна. Як дівчата можуть себе так поводити? Де їхня гордість і честь? Зараз вони нічим не відрізняються від повій, які стоять на шосе.
Від огиди я відвертаю голову, шукаючи у залі, хоч когось більш-менш тверезого. Декілька разів повертівши головою туди-сюди, я зрозуміла, що тверезих тут немає. Я одна. Зараз 3 година ночі, але додому, видно, ніхто не збирається. Сама я теж не піду, бо сюди прийшла з двома братами, і покинути їх не можу, але дивитись на весь цей «бруд» немає сили, і тому я з усіх сил пробую продертись до виходу. Але задача виявилась не така проста, як здавалась спочатку.
Вже майже біля виходу я відчула на своєму зап’ясті чиюсь теплу руку, яка ледве зжимала. Повернувши голову на 90º, я була дуже шокована. Це був він, мій Чорний Принц(Тарас). Нахилившись до мого вуха, він прошепотів:
- Мені потрібна твоя допомога.
- Нічні послуги не надаю, - огризнувшись, відповіла я.
- Я тебе дуже прошу. (В його словах чулась просто молитва) – Мені погано. Паморочиться. Нудить. Я не можу стояти.
- Хіба в тому є моя вина, що ти зараз не стоїш на ногах? Йди-он, попроси когось з твоїх подружок-повій, тобі допомогти.
- Будь ласка, давай потім. Мені зараз потрібна допомога. Я сам не впораюсь. Я не дійду додому.
Він знову глянув своїм полум’яним поглядом, який просто виводить мене з рівноваги. Я навіть не знаю як реагувати на його слова. Цілих півроку я склеювала своє серце, як розбите скло. І все це через нього. Він не вміє кохати – лише розбиває серця. Я понад усе хочу бути поряд з ним, але більше не хочу страждати. Мені до смерті набридли ці ночі, коли я плачу і проклинаю кохання. Я більше ніколи з ним не помилюсь. Але глянувши зараз у його темні і водночас такі беззахисні очі, які мене просто зводять з розуму, я знову не змогла встояти. Взявши його під руку, я продиралась крізь натовп до виходу, і вже через секунду ми стояли на повітрі.
При місячному світлі мені вдавалось розгледіти лише деякі риси його ідеального обличчя. Навіть перебуваючи у такому стані, він залишався все таким же ж прекрасним.
Тільки я встигла відвести його за кут, як його стоншило на траву. Він лише встиг підняти на мене свої збіднілі очі, як його знудило вдруге. Цей процес «звільнення» тривав близько півгодини. В результаті, він був настільки виснажений, що ледве тримався на ногах. Потрібно було щось негайно придумати, доки він не знепритомнів. Довго не роздумуючи, я сперла його на своє плече і побрела додому.
- Ми куди? – Ледве чутно запитав Тарас.
- Йдемо до мене додому.
Я помітила його ледве лукаву усмішку і, недовго думаючи, додала: -Ні на що не розраховуй. Зрозумів? Я не одна з твоїх «нічних метеликів», так що забудь.
- Та я і не думав.
- Ага. Не думав він. Розказуй мені тут. Але нікому ні слова. Чуєш?
- Та чую, чую.
Його слова стали вже ледве чутним шепотом і він сильніше стиснув мою руку. Незважаючи на цю дивакувату ситуацію, я була страшенно щаслива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511360
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.07.2014
Без тебе стало надто самотньо у моєму світі. За вікном моя улюблена погода: дрібний прохолодний дощ і сіре небо над головою. Хтось, напевно, подумає, що це ідеальна картина життя песиміста, який хоче досягнути хоч найменшої слави, пишучи свої жалісливі вірші і, ховаючи душу у своїй епічній прозі. Песимізм це і є частина мого світу, частина того шматочка серця, який я навіки залишила з тобою. Так хотілося не помилитися хоч у тобі, але я ж маленька дівчинка, яка вірить у неможливе. Тільки лишень того неможливо ніколи не трапляється, саме тому, що воно і є неможливим.
Я так мріяла відчути твоє тепло, я так вірила. Вірила тобі наївно і чисто, ніколи не підозрюючи про те, що ти можеш залишити мене. Я завжди знала, що ти для мене мій Ангел, схожий на тих, що намальовані в церкві на стінах. У них такі білі великі, а саме основне, теплі крила, які можуть закутати мене у своє тепло. Я мала право на таку мрію, на цю єдину мрію, яка так і залишилась просто мрією, яку потім можна занести до списку неможливих. У мене теж є цей список. Ні, він не на папері, бо це було б надто примітивно і буденно, він у моєму серці. Саме у тій його частині, яку я подарувала тобі, з надією, що ти просто знищиш його своїм теплом. Якщо у всьому розібратися, то я не просила нічого неможливого. Хіба це така «нагла» мрія просто дивитися у твої очі, думаю, що вона не більша від тої, коли хтось мріє про жовту Mitsubishi, щоб покрасуватися перед співробітниками, сусідами, а найбільше перед колишньою дівчиною. Моя ж мрія не була настільки поставлена у матеріальні рамки, вона була вільна як вітер у тому далекому полі, куди люди приїжджаю лише літом для фотосесії, коли розпочинається сезон маків.
Пишу зараз ці слова не для тебе, здебільшого для себе. Напевно, я все ж трохи егоїстка, яку ти так і не відкрив до кінця для себе. Та ні я скажу більше, ти просто не хотів мене відкривати. Тобі було достатньо того, що ти просто пожирав мій вірний, сповнений енергії і кохання, погляд до тебе. Якщо б ти читав це послання, то, напевно, відчув би тут нотку образи, яку я ще й досі тримаю на тебе. Не тому що я злюсь, а тому, що хочеться мати хоч маленький привід думати про тебе, це для мене як своєрідний дозвіл знову зануритися у ці короткі, але різнобарвні спогади.
Ми жодного разу не цілувалися, але та близькість, що була між нами не потребувала ніякого підтвердження. Я лише пам’ятаю той єдиний раз, коли ти мене обійняв, обійняв так, ніби поклявся у чомусь вічному та щирому, тоді я так для себе зрозуміла цей жест. Лише пізніше я дізналася, що ти обійняв мене лише тому, що почував себе винним в тому, що за цих два місяці, що ми разом, ти так ні разу і не доторкнувся до мене. Я не розповідатиму про почуття, які відчула тоді. Навіщо? Я ж знаю, ти не вмієш відчувати. А просто описувати, щоб витрачати зайве чорнило, я не маю бажання. Той, хто хоч раз вірив у неможливо і так прекрасно зрозуміє, що я тоді відчула.
Що і ще тобі сказати? Я не знаю. Я стільки хотіла тобі сказати, але зараз усі слова, ніби навмисне покидають мене. Вони ж краще за мене знають, що для того, щоб сказати тобі Це - простих літер буде надто мало. Усе несказане мною ти знайдеш у тому чарівному шматочкові серця, яке тоді без дозволу просто присвоїв собі. Ні…Я більше не ображаюся, тепер це мене навіть тішить, що ти матимеш хоч якусь згадку про ту Дівчинку із зеленими, повними смутку і вірності очима.
P.S. Постав будь ласка шматочок мого серця на режим OFF…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511289
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.07.2014