Микола Паламарчук

Золота пора

Золота  пора

Мов  цариця,  пора  золота
Одягнула  наряди  жіночі.
Волошкова  кришталь-висота
Запорошила  чарами  очі.

Кучерявляться  білі  хмарки,
Павутини  гаптують  на  скроні,
Догорають  осінні  квітки,
Перст  мережить  талан  на  долоні.  

Із  бездоння  струмлять  небеса,  
Ясне  сонце  чуть-чуть  пригріває,
Полонила  зваблива  краса,
Покохатися    всіх  закликає.  

Відлітають  тривожні  стрижі,
Плинуть  високо  сім’ями  гуси...
Скоро  сонце  дійде  до  межі,
За  якою  сніг  вішає  буси.  

В  різнобарв’я  укрились  сади,
І  гаї,  і  ліси,  і  поляни.
Кінь  напивсь  у  ставочку  води,
А  назавтра  запрігся  у  сани.  

10  листопада  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619978
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.11.2015

Часоплин

Часоплин  

У  ставках  прочахає  тепло,
Похмарнішало  срібне  люстерко,  
Падолистом  гаї  замело,
Стало  сумно  і  тихо,  як  в  церкві.  

Роздягнулись  до  нитки  ліси,
Усамітнились    гнізда  буслині,
Не  лишилось  і  крихти  краси
На  духмяній  квітучій  долині.

Розгорається  кущ  калини,
Зачаділи  солом’яні  дахи,
Як  зима  намете  сивини,
Розспіваються  прядки,  мов  птахи.

Й  поскакають  верхом  на  коні
В  сновидіннях  утоплені  ночі,
За  Великоднем  збільшяться    дні
І  на  радість  Перун  загуркоче.

Ми  по  колу  цьому  біжимо
Щоби  стрінути  щастя  в  зеніті,
Як  зіницю,  діток  ростимо  -
Найцінніше  багатство  на  світі.

09  листопада  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619680
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.11.2015

Дороги

Дороги

Час  невтомно  фарбує  надію
У  веселі  й  сумні  кольори:
То  ґвалтує,  мов  цинік  повію,
То  веде  до  олімпу  гори.
 
Навіть  геній  не  знає  зараннє,  
Що  до  вечора  трапиться  з  ним…
Може  зірочку  з  неба  дістане,
Чи  то  слава  розтане  ,  як  дим.    

Нам  прописані  власні  дороги,
По  яких  у  кайданках  ідем,
І  ведуть  нас  невидимі  боги,
Одних  в  пекло,  а  інших  в  едем.  

Головаті,  але  нетямущі,
В  наших  мозках  заквашене  зло,  
Здичавіли,    мов  звірі  у  пущі,  
Бур’янами  засіяне  тло.

Та  буває  зародиться  мрія,
Немов  вогник,  на  мить  спалахне,
Тут-як-тут  лізе  зайда-месія
Й  на  стежини  чужинницькі  пхне.  

Кимсь  невтомно  малюються  долі…
Хтось  гарцює  верхом  на  коні,
Інший  маком  розквітне  на  полі
На  чужій,  чи  своїй  стороні…

Запалала  у  висі  веселка,
Як  послання  з  прадавніх  часів,
Коли  діток  приносив  лелека,
У  дарунок  від  рідних  богів…
 
06  листопада  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618886
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2015

Сумні тумани

Сумні  тумани

Стелять  суцільний  по̒лог
Водогони-тумани,
Суне    із  мряки  ворог  –
Вихрещені  шайтани.

Сум  запорошив  очі,
Вбивче  катує  туга,  
В  раті,  цієї  ночі,
Бомба  украла  друга…

Бридко  лежать  в  окопі,
Навіть  на  серці  сиро,
В  тісняві  терпнуть  стопи,
Як  відтяла  сокира.

Тисне  гашетку  палець,
Замиготіли  цілі,  
Вмить  розсмоктався    правець
Із  крижаного  тіла.

А  на  світанку  радість:
Близиться  допомога…
Є  що  згадать  на  старість.
Вистоїм!  Слава  Богу!

Людяність  ще  зігріє
Їх  на  життєвій  ниві…
Куля  звитягу  піє,  
Хлопці-Герої  живі.

05  листопада  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618884
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.11.2015

Українки

Українки

Задзвеніла  душа,  мов    струна,
По  весняному  сонцем  пригріло,
В  думах  пеститься  знов  дивина:  
Чудернацька  і  геть  соромлива…

В  скронях  бубоном  кров  виграє,
У  рожеве  фарбуються  хмари,
Мов  зозуля  причулось  кує
Й  соловейком  співає  примара.    

Кличе  біс  попірнати  в  хмелю,
І  затягує  в  бездну-пучину,
Тут  я  ложе  амурне  стелю
Й  витворяю  кресалом  іскрину.  

На  світанку  зникає  мана,
Одягнувшись  в  буденні  турботи,
Я  стрілою  лечу  навмання
Підкоряти  буремні  висоти.    

Де  палають,  неначе  зірки,
У  коханої  очі-жаринки…
Миготять  ошаліло  роки
І  чарують  взірцем  українки.    

04  листопада  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2015

Божа Молитва

Божа  Молитва

Боже  праведний,  благаю,
Врозумити  москалів.  
Чим  тобі  в  батьківськім  краї
Отой  хлопець  завинив?
Нащо  вбив  його  заброда
На  своїй  святій  землі.
За  які  гріхи  народу
Забираєш  в  янголи?
Чи  провина  чатувати
Тата,  маму,  рідний  дім?
Не  за  славу,  не  за  плату,
А  за  волю  в  світі  цім…  
Нащо  твориш  Ти  каліку
Зі  звитяжця-юнака?
Хай  зупинить  крові  ріки
Твоя  праведна  рука.
Тебе  молять  вірні  слуги,
Ненароджені  й  живі,
Відверни  від  нас  наругу,  
Що  являється  з  Москви…    
Не  мовчи,  скажи  хоч  слово,
Нащо  Ти  береш  життя
У  того,  хто  рве  закови,
За  господнє  майбуття?
Ми  же,  Боже,  твої  діти,
Волелюбні  -  не  раби.
 Скільки  нам  Тебе  молити,
Щоб  не  клав  синів  в  гроби?
Не  твори  нам  сиротинці,
Казнокрадів-упирів,
Зжалься,  Боже,  через  вінця
Ллються  сльози  в  матерів…
Не  шли,  Боже,  на  нас  війни
Голодовки,  холоди,
Ти  пробач,  коли  ми  винні
Й  за  собою  поведи…
Бабця  шепче,  б’є  поклони
У  молитві,  до  півнів…
На  світанку  дзвонять  дзвони,
Шерегують  янголів…

03  листопада  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618143
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.11.2015

Надія

́Надія

Затухає  осінь-позолота,
Скинула  підкорено  наряд  
І  полонить  зимова  дрімота  -
Все  готове  стріти  снігопад.  

Все  частіш,  з  холодними  вітрами,
В  димоході  виє  домовик.
Білу  ковдру  тягне  небесами,
І  вкриває  землю,  чарівник.  

Тихо  в  лісі  зачаїлись  птахи,
Звірина  сховалась  до  барліг,
Забрели  ялиноньки  по  пахи
У  блискучий,  немов  срібло,  сніг.

Спочиває  все  кругом  на  світі,
Утопившись  у  глибокі  сни…
Збайдужіло  розцвітають  квіти
Панями    на  теплому  вікні.

На  Великдень*  сонечко  засяє,
Встеле  землю  килимом  Дажбог,  
Соловейко  защебече  в  Раї,
Ратиці  відкине  „Кабиздох“.    

Зима  зняла  з  осені  прикраси,
Й  заховала  в  скриню  до  весни,  
Вітер,  мов  козак,  танцює  Спаса**
І  співає  з  хлопцями  пісні…

*-    18  березня
**-  козацький  бойовий  гопак

02  листопада  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617906
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 02.11.2015

О, Боже. . , Боже…

О,  Боже..,  Боже…

Оповідання

                             Хто  стрічав  Марійку  до  лиха,  яке  з  нею  трапилось,  нізащо  б  не  пізнав,  в  нинішній  посивілій  бабусі,  ту  веселу  красуню,  яку  бачив  ще  не  так  давно.  В  селі  її  ,  прозвали:  „Весела“,  бо  кого  б  не  стріла,  завше  привітна,  готова  небо  прихилити,  аби  стрічному  було  добре  та  зручно.  Завше  щиро  посміхається,  карі  оченята  світяться  простосердечною  добротою.  Буває  йде  назустріч,  зупиниться,  обличчя  сонечком  випромінює  радість,  немов  довгожданого  любимого  родича  побачила:
- Ой,  як  я  Вас  давно  не  бачила.  Як  Ваше  здоров’ячко?  Як  дітки,  до  школи  ходять?  Ой,  що  я  таке  питаю,  ну  звісно  ходять,  -    не  втихає  Марійка,  а  потім  неодмінно  додає:
- І  мій,  Івасик,  ходить,  вчиться  добре,  слава  Богу  здоровенький,  мабуть  в  цьому  вдався  в  татка,  а  на  вроду  в  мене…  
А  якою  сумлінною  була:  люба  робота  в  її  руках  горіла,  поки  не  виконає  до  кінця,  не  відступиться,  так  і  сина  вчила.  Ні  одна  в  селі  толока  без  неї  не  обходилась.  Бувало  прибігає  до  сусідки  з  лопатою  в  руках  і  прямо  з  порогу:
- Бабусю,  Катерино,  у  Вас  картопля  недокопана,  я  піду  Вам  трохи  допоможу,  а  Ви  відпочиньте,  тільки  не  приходьте,  а  то  подумають  люди,  що  я  Вам  полежати  не  дала,  -  і,  не  чекаючи  згоди,  бабця  навіть  не  встигає  отямитись  і  подякувати,  уже  копає.  
 Ато  дивись,  вже    комусь  допомагає  сіно  на  березі  згрібати,  бо  на  дощ  насупонилось,  он  як  блискає  і  гримить.  Ніколи  мимо  не  пройде,  щоб  комусь  не  підсобити,  хоч  в  чомусь.  Буває  клигає  якась  бабця  з  лавки,  обов’язково  Марійка  несе  її    пакунок  з  хлібом,  сіллю,  цукром,  чи  іншим  крамом  і  ніхто  не  пручався  їй,  бо  все  одно  наполяже  на  своєму.  Отака  Вона  людина,  ця  Марійка-Весела.  Звикли  вже  за  ці  роки  до  неї,  наче  так  і  потрібно,  як  невід’ємна  частина  села.  
                                 В  селі  чоловіків  було  небагато,  але  й  оті,  поодинокі,  жонаті,  крадькома  поглядали  на  красуню,  а  підходити  боялися,    бо  неодмінно    відшиє.  Один  парубок  намагався  залицятися,  так  вона  його  не  стала  чарувати,  а  строго  сказала:
- У  мене  є  чоловік,  шукай  собі  незаміжню,  ти  гарний  хлопець,  за  тебе  кожна  дівчина  вийде  і  дякуватиме  Бога,  що  послав  такого  гарного  чоловіка.
 Більш  ніхто  й  не  підійшов.  Ні  одна  душа  ніколи  не  бачила  її  чоловіка,  тільки  й  того,  що  ім’я  дехто  знав,  бо  в  метриках  по  батькові  Василько  Васильовичем  записаний.  З  невідомих  причин  Марійка  ніколи  й  нікому    про  нього  не  розповідала,  але  люди  балакали,  що  він  якийсь  вчений,  професор,  чи  письменник,  але  всі  були  переконані,  що  невиліковний  бабій,  як  звабив  таку  красуню.  Але  це  так,  чи  ні,  хто  його  знає.  А  в  душу  Марійці  не  лізли,  бо  всі  її  любили,  а  раптом  зроблять  боляче,  як  покопирсаються  в  душевних  ранах.  
               Марійку  виховувала,  ростила  мама  одна,  тато  загинув  в  Афганістані.  З  їхнього  села  двоє  хлопців  положили  голові  на  чужій  землі.  Чоловік  сиротою  ріс  з  самого  дитинства,  батьки  померли  молодими,  .  В  серпні  листа  написав,  що  через  місяць  повертається  з  армії,  вже  ґудзики  надраює,  мріє  на  кінець  побачити,  обійняти  й  поцілувати  дочку,  бо  світлини  добре,  але  приторкнутись  до  живої  кровинки,  то  інше  відчуття.  Не  так  сталось,  як  гадалось:  привезли  його  в  цинковій  домовині,  навіть  відкрити  не  дали,  щоб  побачити  в  останній  раз.  Так  і  поховали.  А  ще  три  солдати  тричі  вистрелили.  І  був  такий,  та  й  нема.  Марійка  тата  не  пам’ятає,  ніколи  не  бачила,  бо  народилася  через  вісім  місяців  після  того,  як  його  забрали  до  війська.  Але  лишилися  світлини,  які  вони  з  мамою  довгими  вечорами  кожного  дня  з  захопленням  роздивлялися  і  кожного  разу,  як  в  перший  раз.  Тому  вона  його  й  добре  знає,  для  неї  він  лишився  навіки  молодим.  Матуся  старіє,  а  тато  ні…  А  Марійка  вдалась  у  тата,  як  казали  люди  –  одне  обличчя,  викапаний  батько,  коли  йде,  то  й  ступає  та  руками  махає  точнісінько,  як  він,  а  дівчинка  цим  пишалась...  Вони  з  мамою  любили  його  і  ніколи  не  забували.  Коли  якесь  свято,  чи  татин  день  народження,  то  обов’язково  ставили  в  церкві  свічку  за  упокій  душі  і  мама  наливала  сусідові  чарчину.  І  все  бідкалась:
- Жалко,  що  Петро  не  дожив  до  цих  днів  і  не  бачить,  яка  красуня-дочка  росте.
А  сусід  їй  завше    відповідав:
- Твій  Петро  на  небесах,  хто  ж  там  буде,  як  не  він,  то  все  звідти  бачить  і  радіє  за  Вас.  Он  які  Ви  молодці,  за  нього  не  забуваєте.
- Мабуть,  що  бачить,  бо  приходить  у  сни  і  все  розповідає  ,  оце  ми  з  ним,  як  з  тобою  розмовляємо,  сусіде,  про  мене,  про  Марійку,  а  коли  йде,  то  сльози  на  очах…  Але  тепер  уже  менше  сниться.
Марійка  згоджувалась  з  сусідом,  бо  дуже  хотілося,  щоб  татко  її  бачив  і  порадів  за  них  з  мамою.  А  як  же  інакше?
                         Закінчила  Марійка  школу  на  початку  дев’яностих,  коли  скаженіли  босяки  і  інфляція.  Гарні  оцінки  мала  в  атестаті.  Знялась  і  поїхала  вступати  до  Києва  в  якийсь  педагогічний  вуз.  По  конкурсу  не  пройшла,  а  платити  за  навчання  в  них  грошей  не  було.  Бо  де  там  їх  заробиш?  Село  розвалене,  що  на  городі  виростиш,  то  і  весь  заробіток.  Кому  бідні  потрібні,  всі  як  з  розуму  посходили  із-за  грошей.    Повернулась  дочка  додому,  сіли  вдвох  вечеряти,  а  Марійка  й  каже:
- Поїду  я,  матусю  до  Києва,  влаштуюсь  на  роботу,  підзароблю  трохи  грошей,  а  потім  вже  вступлю  до  інституту.  Бо  без  грошей  сьогодні  нікуди  не  вступиш.  Приїжджатиму  до  тебе,  не  хвилюйся.  Ти  ж  мене  знаєш.  Та  і  татко  підтримав  би,  був  би  живий.  Ти  ж  знаєш,  в  селі  немає  ніякої  роботи,  одні  злидні  кругом.  Ну  що  я  тут  робитиму?
Подумала  мама  якусь  мить  і  згодилась:
- Їдь,  доню,  може  чогось  доб’єшся  в  житті,  а  не  вийде,  як  намітила,  приїжджай  додому,  якось  будемо  жити  –  руки  ж  і  ноги  маємо,  то  не  пропадемо.
Це  було  в  кінці  літа,  а  на  початку  наступного,  Марійка,  винувато  переступила  поріг  рідної  хати,  з  крихітним,  семиденним  дитинчам  і  винувато  мовила  до  мами:
- Матусю,  я  повернулася,  але  вдвох  з  Васильком,  як  приймеш  нас,  то  ми  залишимось,  а  як  ні,  то  ми  поїдемо,  тягарем  тобі  не  станемо.  Тільки  прошу  тебе,  не  питай  нічого  про  його  батька,  я  дуже  тебе  прошу.    
Мама  зняла  руки  до  неба  і  з  сльозами  на  очах  мовила:
- Діду,  Петре,  у  нас  з  тобою  онук  народився,  доця  його  Васильком  назвала,  давайте  порадіємо  всі,  наш  рід  продовжується.
І  відразу  ж  лагідно  звернулася  до  доньки:
- Доню,  чого  ж  ми  стоїмо,  готуймо  воду,  Василька  купати,  он  яка  жара,  видно  вже  дитинча  попріло.  Розмотуй,  поклади  на  диван,  тільки  застели  спочатку  чистою  ковдрою,  а  я  залізу  на  горище,  дістану  твою  колиску,  я  навмисно  берегла  її  для  онуків,  бач  як  добре  вийшло…
Отак  вони  стали  жити  втрьох,  всяке  траплялось,  але  завше,  як  рідні:  в  розумінні  і  злагоді.  Марійка  через  рік  все  ж  вступила  до  інституту,  на  заочний  факультет.  Влаштувалась  працювати  в  районний  дитсадок,  який  знаходився  поруч,  за  два  кілометри  від  їх  села,  вихователькою,  щоб  Василько    був  поряд,  при  ній.  Як  один  день  пробігло  п’ять  років,  вона  закінчила  інститут  і  в  той  же  рік  синок  пішов  до  школи,  а  вона  так  і  залишилась  працювати  в  дитсадку.  За  турботами  пролетіло  одинадцять  років,  як  один  день.  В  народі  кажуть:  як  корова  язиком  злизала.  Радості  то  не  було  меж,  Василько  закінчив  школу  з  золотою  медаллю  і  вступив  до  університету,  на  бюджетне  навчання.  Як  всі  раділи,  навіть  з  сусідами  відсвяткували  цю  подію,  як  прийнято  в  селі.    Першого  вересня  Василько  поїхав  до  університету  учити  іноземні  мови.  Телефонували  одне  одному  кожного  дня,  приїздив  на  всі  вихідні.  Якось  в  грудні  Василько  зателефонував  і  весело  повідав:
- Матусю,  я  не  зможу  на  ці  вихідні  приїхати,  тут  багато  роботи  накопичилось,  а  скоро  сесія,  як  тільки  зможу,  то  зразу  ж  чекай,  я  явлюсь.  У  мене  все  добре,  матусю,  друзів  багато  і  всі  передають  тобі  вітання.
Не  звикла  Марійка,  що  син  не  приїжджає,  але  що  поробиш.  Може  закохався  в  якусь  дівчину,  та  соромиться  сказати.  Та  нічого  не  вдієш,  він  уже  дорослий  і  все  буде,  як  потрібно,  навіть,  як  одружиться,  діточки  підуть,  то  виростить,  допоможе  виростити,  вона  в  цьому  впевнена.  Виростила  ж  вона  його  з  мамою,  тай  мама  ще  міцна,  допоможе…
                           А  коли  Василько  й  на  новий  рік  не  приїхав,  то  зразу  ж,  як  відчула  біду,  поїхала  до  Києва.  В  гуртожитку  його  не  було,  хлопці  по  кімнаті  сказали,  що  на  Майдані.  На  крилах  летіла  на  Майдан,  серце  в  грудях  калатало,  от  випорхне.  Зразу  ж  віднайшла  його,  якраз  грівся  біля  бочки.  Майдан  пахнув  смоляними  дровами.  Як  побачив  Василько  иаму,  почав  вибачатися  за  обман,  довго  говорив,  часто  повторюючи  слова  вибачення.  Марійка  перед  собою  побачила  бородатого  чоловіка,    свого  сина,  який  уже  зовсім  не  був  дитиною.  Вона  слухала  і  мовчала.  Потім  мовчки  пішла  в  Український  дім  і  записалась  в  сотню  сина.  Він  не  здивувався  і  не  просив  її  піти,  як  і  вона  його,  бо  обоє  знали,  що  роблять  правильно,  що  по  іншому  вчинити  не  можуть.  Так  і  жили  вони  зиму  в  наметі,  чекаючи  на  беркут,  на  „тітушок“,  вистрели,  вибухи  гранат.  Палили  шини,  палили  все,  що  горить,  аби  стримати  нападників.  Марійка  ні  на  крок  не  відступала  від  Василька,  готова  була  в  любу  хвильку  захистити  його  собою,  закрити  материнським  щитом  ч  молитвами.  А  Василько  думав  так  само.  А  в  середині  лютого,  як  беркут  поливав  революціонерів  водою,  Василько  видно  сильно  перехолодився,  піднялась  температура  до  сорока  градусів.  Лікар  діагностував  двостороннє  запалення  легень  і  наказав  лікуватись  дома.  Василько  пручався,  але  що  поробиш,  сил  не  мав  бути  на  Майдані,  а  тут  потрібно  день  і  ніч  мотатись  на  ногах.  
- Їдьмо,  синок,  додому,  швиденько  підлікуємось  і  приїдемо  знову  до  побратимів,  -  сказала  Марійка  сину,  а  той,  на  знак  згоди,  кивнув  головою.
                             Неділю  Василько  горів,  його  тіпала  пропасниця,  а  Марійка  картала  себе,  що  не  вберегла  і  не  втихала  повторювати,  що  краще  б  вона  злягла.  Телевізор  не  виключався,  все  слухали  про  Майдан,  часто  телефонували  друзі.  А  17  лютого  вітер  поламав  електричні  стовпи,  швидко  розрядились  телефонні    батарейки  і  вони  на  декілька  днів  відрізались  від  світу.  А  21  лютого,  коли  включили  електрику  і  почули,  яка  трапилася  трагедія,  обнялися  вдвох  і  довго  плакали.  Плакали,  мов  діти.  Трохи  очунявши,  син  зателефонував  друзям,  щоб  почути  все  з  перши  вуст.  Потім  утік  Янукович,  тимчасово  замість  втікача  вибрали  Турчинова.  Як  Василько  одужав,  Марійка  випровадила  сина  до  університету,  бо  Майдан  уже  зробив  свою  справу  і  став  розходитись,  лишились  лише  ті,  кому  не  було  куди  їхати,  чи  хто  не  мав  роботи,  а  ще  продовжували  кричати  вічні  революціонери.  Подумала  тоді  про  себе,  що  це  сам  Господь  уберіг  його  від  біди,  що  захворів  Василько.  
                         Але  приходить  біда  –  відкривай  ворота.  Одвічно  ворожа  Росія  пішла  війною  на  Україну.  Армії  нема,  скрізь  руїни,  а  захищатись  від  ворога  потрібно.  І  тайком  раділа,  що  у  Василька  броня,  як  у  студента,  та  й  тільки  виповнилось  вісімнадцять,  а  беруть  в  двадцять.  А  там  дивись,  все  скінчиться,  не  можуть  же  москалі,  бувші  брати  довго  воювати.  Це  якесь  непорозуміння.  Та  в  голову  лізло  зрадливе  заперечення,  які  вони  в  біса  брати,    то  не  брати,  як  гірше  ворога.  Син  закінчив  перший  курс,  здав  на  відмінно  сесію.  Хоч  маленька,  але  радість.  Маленька  радість,  бо  в  країні  велика  біда,  он  уже  москалі  з  бандою  не  тільки  Крим,  а  й  пів  Донбасу  захопили  і  не  видно  цьому  кінця  і  краю.  Кожного  дня  по  телевізору  говорять,  що  ворог  наступатиме  на  Київ  і  по  Дніпро  зробить  кордон.  Просто  якась  маячня.  Невже  в  тому  Кремлі  сидять  придурки,  запитувала  Марійка  себе  подумки  і  не  знаходила  відповіді.  
                                 Василько  після  сесії  не  приїхав,  сказав,  що  відроблятиме  практику,  ремонт  затіяли  в    факультетських  приміщеннях.    Вона  й  задоволена,  що  син  при  ділі,  бо  не  ледащо  ж  якесь,  не  білоручка.  Телефонував,  як  завше,  майже  щоденно.  А  одного  разу  все  перевернулось  в  її  душі,  як  грім  серед  ясного  неба,  ударили  в  мозки  синові  слова,  він  повідав:
- Мамуню,  ти  тільки  не  хвилюйся,  я  в  АТО  пішов  добровольцем,  зі  своїми  старими  побратимами  тут,  але  ми  далеко  від  передової,  на  полігоні  з  нас  роблять  солдатів.  Ти  не  хвилюйся,  поки  ми  тут  байдики  б’єм,  то  й  війна  закінчиться.  Я  тобі  телефонуватиму  кожного  дня.  Ти  тільки  не  хвилюйся,  прошу  тебе  і  хай  не  хвилюється  бабуся,  ми  неодмінно  скоро  стрінемось.
Що  могла  вдіяти  Марійка?  Нічого,  тільки  доводиться  чекати.  Ночі  тягнулись  роками,  жила  від  телефонного  дзвінка  до  дзвінка,  місця  не  знаходила,  як  мати  колись,  коли  татка  чекала  з  Афганістану…
                             Марійка  трохи  змирилась  з  такою  долею,  щоб  менше  плакати,  знаходила  якусь  роботу,  в  селі  її  ніколи  не  переробиш,  дома  або  в  сусідів,  щоб  з  кимось  хоч  поговорити,  душу  відвести.  Прийшла  Покрова.  Вночі  підморозило,  а  зранку  виглянуло  сонечко  і  потепліло.  Вона  якраз  з  матір’ю  була  вдома,  як  в  руці  зателефонував  телефон,  не  випускала  його  з  рук  ніколи,  зраділа,  синочок  телефонує:
- Привіт  мамуля  і  бабуня.    Вітаю  Вас  зі  свято  Покрови,  зі  святом  наших  славних  козаків.  В  нас  тут  добре,  перемир’я  діє,  не  стріляють,  як  так  буде,  то  скоро  додому,  але  як  ворог  піде.  Від  побратимів  привіт.  Я  тобі  зателе….
Щось  в  телефоні  стукнуло,  заскрипіло  і  почулися  короткі  гудки.  Таке  вже  траплялось,  зв'язок  поганий,  але  Марійка  в  такі  хвилини  хвилювалась.  На  те  і  мама,  щоб  хвилюватись,  заспокоювала  сама  себе.  Аж  поки  знову  не  телефонував  син.    А  через  декілька  днів  її  Василька  привезли  вбитого.  Снайпер  застрелив.  Не  застрелив  на  Майдані,  так  застрелив  в  АТО.  Поховали  його  всім  миром,  скільки  плачу,  весь  район  плакав  і  побратими  плакали,  за  „Французом“,  так  його  ласкаво  називали  однополчани.
                                 Швидко  змарніла  Марійка.  Де  й  поділися  з  обличчя  красота  і  сонячна  усмішка.  Жила  тільки  для  того,  щоб  ходити  на  могилу  до  Василька,  а  ще  до  тата  Петра.  На  могилках  з  матір’ю  днювали  й  ночували.  Все  прибирали,  чепурили  могилки:  то  листочки  мели,  а  зимою  сніг  відкидали,  щоб  рідним  було  легше  земельку  тримати…
                               Згорбились  жінки,  поменшали.  Вже  й  зима  закінчується.  Якраз  на  початку  березня  розтанув  сніг  і  жінки  зранку  вирішили  піти  прибрати  на  могилках.    Як  раптом  хтось  постукав  у  двері.
- Піди,  доню,  подивись  хто  там  такий,  мабуть  хтось  нетутешній,  бо  односельці  знають,  що  у  нас  завше  відчинено.
Марійка  відчинила  двері,  перед  нею  стояла  висока,  красива  дівчина,  на  руках  тримала  маленьке,  зовсім  крихітне  дитинча,  завернуте  в  стареньку  ковдру.  Вони  дивились  одна  на  одну  якусь  мить,  а  потім  незнайомка  заплакала  і  заговорила:
- Я  Оля,  моїх  батьків  бомба  вбила  в  Донецьку,  мені  більше  їхати  нікуди,  ми  з  Васильком  вчились,  заяву  на  одруження  до  загсу  подали,  не  встигли…  ось  тільки  синок  у  нас  з  Васильком  народився  тиждень  тому,  теж  Васильком  звати….
Дві  бабусі  впали  на  коліна  перед  дівчиною,  мов  перед  іконою,  і  тільки  було  чути:
- О,  Боже,  Боже…  Спасибі  тобі,  Боже…

30  жовтня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617208
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.10.2015

Покрова

Покрова  

Завше  в  нас  на  Покровуˊ
На  ланах  осяйний  іній,
 Як  у  казці,  наяву
Голубіє  день  осінній.

На  світлинах  рушники,
Всі  вдяглись  у  вишиванки,
Усміхаються  жінки,
Сулії  стоять  на  ґанку…  

Скатертини  на  столі,
Дошки  гнуться  від  поживки,
В  дворах  бавляться  малі,  
На  тинах  плетуться  квітки.  

Лави  ставлять  козаки,
Все  готове  для  гостини…
Так  було  у  всі  віки
У  Славетній  Україні.

П’ють  наливочку  міцну
Та  й  згадають  про  походи,
Як  ходили  на  війну,
Захищались  всім  народом.

Пили  чарочку,  чи  дві
За  звитяжців,  що  упали…
І  просили,  щоб  живі  
Їх  повік  не  забували…

Потім  брались  за  пісні.
Які  мали  голосища!
Лились  звуки  голосні,
Аж  гойдалися  горища…

Випивали  на  коня,
Як  збиралися  додому,
Всі  у  радості,  в  піснях
Веселилися  до  втоми…

Гарне  свято  Покрова,
Яке  ми  святкуєм  нині.  
Із  сердець  летять  слова:
Слава  Неньці-Україні!

13  жовтня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613078
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2015

Вольні

Вольні

Наша  доля-  розпусниця-пані,
Раз  повіялась  і  навіки.
Ворог  мислить,  що  ми  безталанні
Й  знає:  справжні  у  нас  вояки.

Ми  поволі  вози  запрягаєм,
Гостримо    вайлувато  шаблі,  
Зате  голови,  як  ми  рубаєм  
Воріженькам  на  рідній  землі.

Повістять  нам  пісні,  вишиванки,
Про  усе  за  пройдешні  літа,
Поскидаймо  облудні  фіранки,    
Світанкова  сяйне  красота.

Як  дзвіночки  покотяться  роси
По  сріблястих  стезях  в  майбуття.
Чарівниці  вплетуть  луки  в  коси
І  для  миру  сповиють  дитя.  

Ми  великі,  міцні  і  сміливі,
В  очах  зорі,  у  серці  сонця,
Людність  наша  -  невичерпне  диво,    
Струменить  від  святого  Отця.  

Хто  патякає,  що  ми  бездольні?  
Озирніться,  та  ми  ж  у  раю!  
На  світ  Божий  являємось  вольні,
Ладні  згинуть  за  волю  в  бою.    
 
09  жовтня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612238
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.10.2015

Обскубані кури

Обскубані  кури

Повз  віки  нищать  наші  підвалини
І  роздовбують  пращами  мури
Параноїки  Леніни-Сталіни,
Осоружні  царі-самодури.  

На  хоругвах  обличчя  усміхнені
Колихались  в  долонях  бідноти,
На  парадах  плелись  мізки  звихнені  
І  залазили  на  ешафоти.  

По  дорозі  вмирали  від  голоду,
Дарували  заблудлому  кулю,
Тиран  хитро  погладжував  бороду,
Як  покірним  показував  дулю.

Люд  вели  до  комуни  примарної
Бородаті,  вусаті  і  лисі…
Не  дістались  до  зірки  захмарної,
Бо  немає  її  там  у  висі.

По  сьогодні  руйнують  підвалини,
Українські  розвалюють  мури,
Споконвічні  отруйливі  гадини,
Двоголові  обскубані  кури.

06  жовтня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611651
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.10.2015

Слава Неньці

Слава  Неньці

По  усенькій  Україні
Всі  віки  горюють  люди,  
Пруть  хреста,  немов  данину,
Серце  тішиться  в  облуді.

В  храмах  моляться  убогі,  
Сподіваються  на  диво,
З  ікон  зирять  німі  боги,
Затуманює  кадило…

Просять  Господа  багаті,
Щастя  райського  красиві.  
Клянчать  зцілення  горбаті,
Лиш  блаженні  юродиві…  

Отака  повія-доля,
Всіх  кайданить,  не  жаліє,
Навіть  тих  катують  болі,
Хто  всім  світом  володіє.

Часто  кличуть  у  походи  
На  дзвіниці  гримкі  дзвони.
Як  у  нас  ведеться  зроду,
Січуть  голови-корони.

В  думах  блискає  надія,
Віра  в  доброго  гетьмана…  
Не  приходить  чудасія,
Лихоліття  ятрять  рани.  

Знову  ми  йдемо  до  бою,
Невмируща  пісня  лине.
Розлетівся  клич  луною  –  
Слава  Неньці-Україні!

05  жовтня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611647
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.10.2015

Київські дівчата

Київські  дівчата

У  Києві  мешкають  звабниці,
Зирнеш  й  полоняник    навіки.
Гарненькі  у  центрі  та  в  Дарниці  -  
Шаліють  баскі  чоловіки.  

Майнеш  по  Подолу,  Святошину,
Чи    в  гречку  скікнеш  на  Лісному,  
Без  меж  цілина  непокошена,  
Блукає  стежина  додому.  

Та  навіть  на  дальній  Троєщині,
На  вигуляній  Оболоні,  
Маячать  дівчата  непещені,  
Червоні  вуста,  мов  долоні.

Як  бранки,  в  хмелю  на  Відрадному  
Нидіють  без  діла  красуні,  
Всміхаються  позирку  владному,  
Літають  на  сіні  по  клуні.  

Для  себе  давно  я  вже  виявив,
Що  всі  чарівниці-дівчата
Зібрались  у  древньому  Києві.
Пал  шепче:  кохати,  кохати…

01  жовтня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2015

Шерегуйсь, народе

Присвята  річниці  Майдану

Шерегуйсь,  народе

На  майдані  буря,
Як  кипуче  море.
Летить  куля-дура
І  приносить  горе.

Пущена  з  нікуди,
Прошиває  хвилі,
Падають  на  груди,
Козаченьки  милі.

Закликали  гасла
Здобувати  волю,
Лягли  сиві  пасма
На  жіночу  долю.

Громихає  віче,
Дзеленчать  шаблюки,
Мама  сина  кличе,
Пестять  чуба  руки.

Натовп  не  вгаває,
Викресав  іскрину,
Рідний  гімн  співає
Палко,  без  зупину.

На  дорогах  юрми,
У  серцях,  як  в  кузні,
Звуть  до  бою  сурми,
Біжать  осоружні.

Завтра  рано  вранці
Являть  московіти,
Будуть  хлопці-бранці
До  небес  летіти.

Скільки  сліз  упало
За  віки  до  ями,
Скільки  сердець  стало,
Знають  рідні  мами.

Ось  вона  свобода,
Вже  дістать  рукою…
Шерегуйсь,  народе,  
До  святого  бою!

29  вересня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610198
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.09.2015

Бездахі

Бездахі  

Невдовзі  весна  забуяє,  
Приплинуть  із  вирію  птахи…
До  Криму  війська  кремль  швиргає…
В  кацапів  поїхали  дахи.

Грабують  оселі  і  банки,
Вертають  гестапівські  жахи,
За  плінтуси  гепнули  планки…
В  кацапів  поїхали  дахи.

Снують  чоловічки  зелені,
Кишять,  як  у  купі,  мурахи,
Спустошені  кримські  терени…
В  кацапів  поїхали  дахи.

Повсюди  суди-гільйотини,
Гебісти,  подзьобані  плахи,
Катують  синів  України…
В  кацапів  поїхали  дахи.

Втішаються  зайди  безликі,
„Кримнаш“  -  сатаніють  невдахи,  
Радіють  у  Думі  базіки…
В  кацапів  поїхали  дахи.

Народ  наш  усе  пам’ятає,
І  Крим,  і  Донецьк,  й  Волноваху…
Якщо  у  вас  даху  не  має,
Він  дах  вам  збудує  зі  страху.  

28  вересня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609982
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.09.2015

Осінь-весна

Осінь-весна

Причесала  осінь    коси,
Землю  вкрила  в  сто  ряднин,
На  квітках  зоріють  роси,
Вись  –  прозора  голубінь.

Гай  в  червленій  позолоті,
В  павутині-сивині,
Сонце  спить  на  околоті,
Лан  сховавсь  в  озимині.

Поплили  птахи  журливо,
На  хмаринках  за  теплом,
Уляглись  скирти  дбайливо  
Спочивати  за  селом.

Нахилила  верба  віти,
У  посріблений  ставок,
Заховавсь  бешкетник-вітер  
У  кошлатий  моріжок.

Закрутив  у  ковдру  ноги,
Ліс  готовиться  до  сну,
Звірі  порають  барлоги,
Де  чекатимуть  весну.

За  відзимками  розквітне,
І  земля,  і  небеса,
Зійде  сонечко  привітне,
Являть  мрії-чудеса.

25  вересня  2015  року

 


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609437
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.09.2015

Цар-Бог

Цар-Бог

В  кацапстані  цар  з  царів,
Кращого  не  має,
Навіть  серед    журавлів
До  небес  літає.
Як  потрібно,  то  пірне
У  глибоке  море.
Хвацьке  косить,  серпом  жне,
Як  по-царськи  оре.
На  воєннім  літаку,
Коршаком  літає,
У  безрибному  ставку
Карася  піймає.
Коли  з’явиться  вікно,
Вишиває,  в’яже,
Товче  в  ступі  толокно,
Вісь  у  возі  змаже.
Без  роботи  не  сидить,  
Не  довбеться  в  носі.
Як  лопуцька  засвербить,
Трішки  поматросить.
Всім  по  блату  видає
Пенсії  великі,
Мовлять,  він  рублі  кує,
Нафти  гонить  ріки.
Миє  золото  своє,
Ховає  в  засіки,  
Та  брильянти  дістає,
Мов  курчат  шуліка.
День-при-дні  качає  газ
У  бідну  Гейропу,
Як  зупиниться  хоч  раз,
Все  злетить  у  попу…
Отакий-то  у  них  цар,
Кращих  не  буває,
Як  у  Бога  десь  пожар,
Його  підміняє.
В  курсі  всі  куди  веде  
Царева  дорога,
Чітко  цар  по  ній  іде,
Замінити  Бога.
Тоді  пазуха  своя,
Руки  стане  гріти,
Впаде  манна  із  кремля,
Не  треба  робити…
Він  мов  Цезар  на  війні,
Як  свята  Мадонна.
Висить  в  храмі  на  стіні
Із  царя  ікона.
Його  в  праведні  черкнув
Сам  Гундяй  Кирило,
Навіть  оком  не  моргнув,
Не  скривилось  рило.
Що  там  рило,  живота
Положить  не  жалко.
На  царя,  не  на  Христа,
Моляться    всі  змалку.
Пройшли  слухи,  що  в  ООН
Їде  виступати,
Старий  включить  патефон,
Стане  марші  грати.
По  трибуні,  як  Хрущов,  
Влупить  черевиком,
Полетить  брехня  селом,
Що  їх  цар  великий.
Кацап  вимре  до  ноги,  
Як  царя  не  стане,
Оточили  вороги,
Лячно  в  кацапстані.
Наступатимуть  хохли,
Стрельнуть  гінецвалі,
Он  піндоські  кораблі  
Готовлять  навалу…
Але  цар  у  них  такий…
Ну,  не  шитий  ликом,  
Творить  брежнєвський  застій
Та  на  ваді  кліка…
Нам  кацапам  не  звикать,
Підем  воювати,
Лине  грізне    -  …перемать,
Струнко,  ати-бати…  
В  кацапстані  цар  з  царів,
Сонечко  на  небі,
Вік  би  сяяти  хотів,
А  заходить  треба…

22  вересня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608619
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.09.2015

Україна вічна

Україна  вічна

Пащекують  –  Немає  Держави..,
Перебрехі  кремлівські,  масні.
То  кому  ж  ми  волаємо  „Слава!“?
І  чиї  ж  ми  співаєм  пісні?

Звідки  ж  взялися  древні  билини
Й  українські  народні  казки?
А  хіба  ж  це  не  свою  країну
Боронили  від  вас  козаки?

Чи  бува  не  князівська  дружина
Вас  на  ноги  звела,  дикуни?  
В  інший  бік  у  вас  гнуться  коліна,  
Від  поклонів  царю,  горбуни…

На  кого  ж  ви  ходили  війною?  
Це  ж  від  вас  на  шаблях  наших  щерб…
Споконвіку  вас  звали  ордою.  
А  на  знамені  чий  у  вас  герб?  

На  кінець,  чий  же  батько  Шевченко,
Єрмак,  Гоголь,  Миклухо-Маклай..?
Їх  явила  на  світ  наша  Ненька,
Колискові  співав  рідний  край…

Чиста  правда,  ви  кличетесь  „руські“  –
Лиш  як  підданці  Неньки-Русі  –  
Але  русичі..,  оце  вже  дзуськи,  
Ви  чужі  у  слов’янській  душі.  
 
А  сьогодні,  кого  на  Донбасі
Убиваєте  ви,  москалі?
Хіба  Вас  там  стрічають  не  наші,
Святі  воїни  Неньки-землі?

Хто  сказав  України  немає?
Проковтніть  горлани  язики!  
Ви  глухі?  Це  її  гімн  лунає…  
Й  на  знамені  тризуб  навіки!  

21  вересня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608366
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.09.2015

Майдани

Майдани  

До  майданів  ведуть  всі  стежини,
Проторовані  з  давніх  віків,  
Тут  підмурки  звели  України,  
Ще  Господь  й  не  створив  москалів.  

Тут  збирались  народні  толоки,  
Звідси  витязі  йшли  на  війну,
Про  грядуще  віщали  пророки:  
Лихоліття,  рабів,  сатану...  

Присягались  на  віче  гетьмани,  
Раду  радили  славні  князі,
Справжню  волю  несли  отамани  
По  народній  невтомній  стезі.

І  співали  пісні  на  обжинки,
І  з  походів  вертались  сюди,
Будували  трипільці  будинки,
Садовили  родючі  сади.  

На  майданах  творилась  наука  ,
Як  віщають  старі  письмена.  
Колись  викрала  їх  ота  сука
Й  притягла  до  свого  знамена.  

Всі  дороги  ведуть  на  майдани
І  розходяться  в  інші  світи.
Вік  ця  істина  ятрить  Івана  -
Хоче  рід  свій  у  нас  віднайти.

17  вересня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607430
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.09.2015

Незабутнє

Незабутнє  

Біля  „Козацького“  готелю
Струмиться  кров  іще  жива,
Поряд  палаючої  стели
Хлопчина  в  рупор  гімн  співа.  

Стріляє  снайпер  без  зупину
У  вочі  гарних  й  молодих,
Від  кулі  дід  прикрив  дівчину,
Всміхнувся,  зойкнув  і  затих…

Біжать  з  фанерними  щитами    
По  Інститутській  юнаки…
Аж  знизу  до  верху  рядами
Тепер  отут  лежать  вінки…

А  на  Грушевського  тітушки
В  повстанців  палять  з-за  кущів,  
Волає  брат  на  білоруськім,
Дрючком  закрився  від  „мінтів“.

До  лазарету  Кошулинський
Носить  скалічених  хлоп’ят…
Шаліє  шабаш  беркутівський,
В  ґаблях  кремлівський  автомат.  

З  Ради  паскуди-депутати,
Немає  місця  для  клейма,
Стали  залякано    тікати
Геть,  від  обдертого  керма.  

Чкурнув  гарант  із  Межигір’я  -
Тупак,  донбаський  порожняк…  
Зосталась  гнидо-камарилья,  
Не  можна  витруїть  ніяк.

Тяжко  подумати,  в’явити,
Як  янголи  цей  глум  знесли…
На  мармурі  червоні  квіти,  
Мов  біль  і  радість,  проросли…  

Їх  подвиг  з  пам’яті  не  згине,
У  душах  житиме,  в  піснях…
До  серця  казкою  прилине
Здобута  слава    у  боях.

15  вересня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015

Неньчата

Неньчата

Яке,  матусю,  небо  голубе!
А  сонечко  яке  жовтогаряче!
Щодень  я  бачу,  матінко,  тебе,
Як  на  хресті  лебідкою  ти  плачеш…

Не  крайсь,  рідненька,  тут  я  не  один,  
Сюди  неньчат  прилинуло  багато.
Ти  чуєш  в  храмах  не  стихає  дзвін?
Знову  летять  мої  брати-солдати.

Не  побивайся,  всеньке  в  мене  є.
Що  янголам  отутечки  потрібно..?
Комусь  зозуля  в  бе̒резі  кує,  
Десь  соловейко  заховавсь,  не  видно…  

Ти  не  нуртуйсь,  я  прилечу  у  снах  
І  як  колись  у  щічку  поцілую…  
Лелека  облюбовує  наш  дах,
Та  це  ж  дружина  пестить  он  синулю…

Назвали  мною  кровне  дитинча…
На  покуті  стоїть  моя  світлина,
Біля  портрету  вся  в  сльозах  свіча
І  молиться,  як  Господу,  родина...

Літає  янгол,  висі  голубі,
А  ген,  внизу,  земля,  мов  рай,  квітуча,
Неньча  ганяє  мирних  голубів,
Краян  вітає  наш  Сварог  із  кручі.

09  вересня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605521
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.09.2015

Солов’їний сад

Солов’їний  сад  

Скільки  раз  юнаки  зачаровано
До  світанку  кохались  в  саду,
Потаємних  видінь  намальовано  
І  накреслено  доль  на  роду.  

Скільки  посмішок  ніжних  подарено,
Поцілунків,  обіймів,  жаги,
Пісень-віршів  коханими  складено,
Які  їм  нашептали  боги.

Сотні  весен  мережками  сходжені,  
Хай  зозулі  рахують  віки,
Тайні  тропи  під  небом  народжені
Одягали  вінчальні  вінки.  

Тут,  як  завше,  ніщо  не  міняється,
Час  диктує  канони  буття…
Тепла  згадка  нещадно  знущається,
Що  в  минуле  нема  вороття.

Ми,  як  в  юні,  по  звичці  гуляємо  
Дотепер,  в  солов’їнім  саду,
Нездійсненної  мрії  шукаємо,    
Ненаписаної  на  роду.  

08  вересня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2015

Матінка-земля

Матінка-земля

Я  не  вклонюся  ворогу  ніколи,
Повік-віків  не  підігну  спини,
Я  краще  маком  розцвіту  на  полі,
Як  ті,  полеглі    янголи-сини.

Я  поклонюсь  низесенько    родині,  
Яка  живе  у  споминах-думках,  
Я  на  коліна  стану    Україні,
Омріяній  у  батьківських  казках.

Я  голову  схилю  до  тої  мами,
Яка  послала  сина  на  війну,
На  смерть  стояти  з  зайдами-катами,
Щоб  не  топтали  рідну  сторону.

Я  попрошу  прощення  у  солдата,
Який  пильнує  волю  на  чатах,
В  осиротілих  крихіток  за  тата,
Який  почив  в  нескошених    житах…

Перед  богами  я  стою  й  молюся,
Щоб  хлопці  залишилися  живі.
Хай  буде  сном  це,  а  коли  проснуся,
То  не  побачу  хижака  в  Москві…

Ніколи  ми  не  станем  на  коліна,
Почуйте  це,  недолюди  з  кремля.
Вам  не  здолати  Неньку-Україну!  
Вам  стане  пеклом  Матінка-земля!  

08  вересня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605246
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.09.2015

Констатація

Констатація

Є  в  Росії  люди,
Але  їх  так  мало!
Більшість  же  в  облуді  
Та  й  з  отруйним  жалом.

Гавкотять  собаки,  
Розсичались  змії,    
Кричать  посіпаки:
Хай  живе  месія!

Холопи  дволикі,
Тупики-дороги,
Моральні  каліки,  
Їм  шайтани  боги.

Війна  на  знамені,
На  гербі  страшило,
Дурак  на  терені  -
Мотика,  зубило.  

Хмари  і  тумани,
Слякота-тванюка,
Орди-істукани,  
На  хоругвах  сука.

Є  в  Росії  люди?
Є!  Я  точно  знаю!  
Їх  мечем  іуда
З  двору  підмітає.

03  вересня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603958
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.09.2015

Двадцять літ

Двадцять  літ

Двадцять  літ…  Це  багато?  Чи  мало?
Запитайте  безвусих  солдат,
Що  життя  за  свободу  віддали
І  злетіли  в  сім’ю  янголят.

Поспитайте  матусю  і  тата,  
Як  розтерзані  душі  кричать!  
Вмерла  мрія…  Повік  в  рідній  хаті
Не  діждатись  їм  співу  внучат.

Подивіться  на  сестру  і  брата,
На  кохану  дівчину  в  сльозах  
Й  непотрібно  нічого  питати,
Сум  лежить  на  живих  образах.

Двадцять  літ,  і  багато  і  мало  
У  шаленстві  буремних  століть…
Але  хлопці,  що    люд  захищали,
Будуть  вічно  у  споминах  жить.

Їх  згадають  в  піснях,  у  билинах,
В  українських  народних  казках…
Ті,  що  впали  за  долю  країни,  
Нам  сіятимуть  у  небесах….

Не  діждуться  прощення  ніколи
Навіть  виплодки  від  ворогів…  
Скільки  гордості  в  Неньки  і  болю
За  славетних  звитяжців-синів!  

31  серпня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603304
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 31.08.2015

Священна Земля

Священна  Земля

Загодя  золотіє  природа,
Віз  лагодять  у  вирій  птахи,  
А  з  утроби  поганця  на  сході  
Виповзають,  як  змії,  жахи.  

Гад  плюється  стальними  дощами,
Жне  народ  більшовицьким  серпом,
Одинокіють  змучені  мами    
Під  кусючим,  смердючим  клопом.  

Сиротинки,  скалічені  діти,  
Лазарет  на  кривавій  траві…
Вам  у  пеклі  рашисти  чадіти,  
Ми  заб’ємо  кілок  на  Москві.

Там  немає  нічого  святого,
З’їла  мозки    кремлівська  цинга.    
Не  дано  дійти  людцям  до  Бога,
Як  на  знамені  бабця  Карга.

Покривається  золотом  листя
І  весніють  обличчя  в  солдат,  
Строчить  дятел  морзянкою  вісті,  
Ще  до  жовтня  сконає  не  брат.  

Не  здамося  кацапу  ніколи  -    
Ми  на  нашій  священній  Землі!
Гострі  шаблі  тримаймо  наголо…
Дриґотіть  живолупи  в  Кремлі!

27  серпня  2015  року  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602511
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.08.2015

Смоківниці

Смоківниці

Бісенятко  тутукає  в  дверці…  
Запустить?  Наче  й  місця  нема
Немов  пісня,  відкрилося  серце  -
На  поріг  зійшла  доля  сама.

Присідає  трепетне  скраєчку  -
Мовби  манна  упала  з  небес,
Я  буряно  заскакую  в  гречку,  
Пал  в  нектарному  ложі  воскрес  .

Вишиваю  стежки  і  доріжки,
В’яжу  плутанки  на  талану,
Ллю  дурманне  кохання  із  діжки,  
Страм  заховую  під  пелену.

Вимережую  гладдю  дбайливо,
Поцілунки  гаптую  хрестом,    
Візерунки  лягають  наживо,    
Як  торкаюсь  чарівним  перстом.  

Розмальовані  медом  поділі,
Перемащені  стани  в  нектар,
Щоб  уява  шалено  хмеліла
Й  соловейком  співав  божий  дар.

Неповторні  жінки-смоківни̒ці,
Непомірна  в  серцях  глибина…  
Ви  буваєте  палкі  блудниці,        
Але  завше,    немов  цілина.

26  серпня  2015  року  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2015

Рідненька

Рідненька  

Сонце  промінне  -  небо  сіяє,
Квітка  до  квітки  –  Неньці  вінок,
Цвіте  садочок,  птаха  співає,  
Бджілка  невтомно  носить  медок.

Зорі  яскраві  йдуть  на  вечерю,
Котиться  місяць  на  виднокруг,  
В  хату  повіви  ллються  крізь  двері,
Сиплються  роси  на  килим-луг.  

Ніч  на  світанку  посоловіла,  
У  позолоту  фарбує  схід,
Дзвінко  гайочки  загомоніли,
Світ  одягнувся  у  малахіт.  

Пливуть  кудлаті  перли-хмарини,
Блиснули  висі,  мов  бірюза,
Бавиться  в  чарах  рідна  країна,
Повила  землю  райська  краса.

Радісно  грають  луки-музики,
Купає  коси  в  річці  верба…
Як  це  скуштуєш,  то  вже  навіки
Серце  полонить  диво-судьба.

Намалювалась  стрічка-веселка,
Б’є,  мов  танцює,  ключ-водограй…  
Яка  ж  ти  гарна,  наша  Рідненька!
Тільки,  будь-ласка,  серце  не  край…

25  серпня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602054
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.08.2015

Порох в порохівницях

Порох  в  порохівницях

З  ер  іще  прадавніх  повелося,  
Якщо  ти  насправді  чоловік,
Хочеться,  щоб  сотню  літ  моглося,
Рідний  Бог  тоді  добавить  вік.

Ото  й  скачуть  в  гречку  -  по  дівицях,
Неважливо  взимку,  навесні.
Коли  порох  є  в  порохівницях,
Старий  кінь  не  шкодить  борозні.

Трапиться  балувана  й  відмовить,
Хто  ж  її  візьметься  ґвалтувать?!
Наша  Ненька  повно  красунь  родить,  
Неможливо  всіх  перекохать.

Будьте,  братця,  завше  козаками,  
То  пусте,  що  в  чубі  сивина,  
Час  кремсайте  гострими  шаблями,  
Біс  в  ребрі  –  це  справжня  дивина.

Скачте  довго,  поки  не  відверне,
Доки  не  притомиться  „могло“…
Хай  живуть  літа  наші  буремні,  
Сіють  приязнь,  радість  і  тепло!

13  липня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593713
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.07.2015

Недо…

Недо…

Недолюди-недозвірі,
Недоробки,  брехачі…
Хижі  особі  без  віри  -
Мізки  зварені  в  сечі.  

Безпринципні  сраколизи,
Чудь  болотяна  з  мокви.
Біси  ряжені  у  ризи,  
З  ніг  на  голови  церкви.    

Шинки,  „ізби“-наливайки,
Попідтинники-срачі,
Косоокі  балалайки,
Серпи,  молоти  й  мечі.

Лапті  ликові,  куфайки,    
Підперізки-матюки…
Не  впускають  швайки  шайки
З  нечестивої  руки.  

Непідвласні  орки  часу,
Хтось  їм  тяму  гальмував…
Може  Бог  цю  дику  расу,
Як  людей    творить  не  став?

14  липня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593712
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.07.2015

Один день війни

Один  день  війни

В  неспокої  два  береги,
Снаряди  косять  очерет,
На  тому  боці  вороги,
Дере  горлянку  міномет.

Свинцем  плюється  зброя  зла,
Над  головами  рої  куль.
У  скалозуба-москаля
Мізки  помножені  на  нуль.

Додолу  схилена  лоза,    
В  землі  закляк  іржавий  плуг,
З  небес  упала  бірюза
Волошками  на  килим-луг.

Катують  люто  сліпаки,
Як  стало  сонце  у  зеніт.
В  окопах  смагнуть  вояки
На  тілі  сіллю  випав  піт…

Хтось  спить  й  мугикає    вві  сні,
А  інший  травить  анекдот…
Лунають  вибухи  гучні,  
На  мить  суворіє  народ.  

Плететься  день,  неначе  рік,
Та  слава  Богу  всі  живі…
Від  спраги  бігає  кадик,
І  кров  нуртує  в  голові.

Розквітнула  зірками  ніч,
Змивають  хлопці  їдку  сіль,    
Як  сто  пудів  спадає  з  пліч,  
І  каменіє  в  душах  біль.

Купає  річка  береги,
По  пояс  квіти  й  бур’яни.
З  кущів  стріляють  вороги,  
Краплені  карти  сатани…

09  липня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592672
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.07.2015

Травневе вінчання

Травневе  вінчання

Хмільний  травень  у  вінку
Обвінчав  нас  в  квітнику.
Під  зоряним  укривалом
Нам  весільну  ніч  співала.

Ясний  місяць-коровай
Покотивсь  за  небокрай.
Ми  кохались,  чарувались  ,
До  наснаги  цілувались.

Поховалися  зірки
За  небесні  острівки.
Промив  ранок  очі  в  росах,
Ми  по  травах  йдемо  босі…

Уже  сонечко  зійшло,
Кукурікає  село.
Ми  зарошені,  веселі,
Підкрадались  до  оселі.

Ми  отак  жили-були
На  українській  землі,
Одне  одного  кохали,
Потім  діток  колихали.

Тільки  в  травні  зацвіло,  
Вночі  шепчеться  село…
Дотепер  той  шепіт  чую,
Як  видіння  в  снах  малюю…

07  липня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2015

Жидобандерівці

Жидобандерівці  

Жидобандерівці  ми,    „укропи“,
Гостроязичні  горять  шаблі,
Ми  є  пупом  старої  Європи,
Тому  й  лізуть  до  нас  москалі.

Почалось  це  ще  з  Грозного  Йвана
І  продовжилось  диким  Петром,
Потім  лізли  червоні  й    ватяні
З  кагебістом,  на  ймення  ʺлайлоʺ.

З  діда-прадіда  ми  патріоти,
Світлі  обличчя,  чисті  думки.
Боронить  Неньку  –  така  робота,    
А  як  інакше,  ми  ж  козаки.

Помисли  чесні,  чуйні,  великі,
Рідному  роду  тисячі  літ.
Добром  багаті  тріщать  засіки…  
Гімн  України  -  наш  заповіт.

А  яка  пісня!  Які  музики!
Які  дівчата!  Всі  чарівні!
І  берегині,  і  чоловіки
Б’ються  за  правду  на  цій  війні.

Як  ми  соборні  -  ми  нездоланні,
Затиснем  віру  міцно  в  кулак.
Нехай  затямлять    Москва  і  Канни:
Впаде  за  волю  славний  козак!

03  липня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591496
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.07.2015

Горлодери

Горлодери  

Горлопанили:    „Расєя!“,
„  Путін,  Руській  мір  спасі..!“
„  На  Данбас  бєгі  скорєє…“
„Хатім  здохнуть  на  Русі…“

З  трикольором  горлодери
Дострибались  до  руїн,  
Як  колись,  при  СССРі,
На  хліб  мажуть  „гуталін“.

Як  гадалося,  не  сталось
По  два  двадцять  ковбаси…
З  кремля  чудо  не  являлось,
А  прийшли  жаскі  часи…

Біс  в  тартарі  не  дрімає,
Де  болотний  за  царя,
Морок  чорний  насилає  ,
Для  потіхи  упиря.

Людці  Богом  там  забуті,
Мізки  вбиті  наповал.
Зранку  до  ночі  отруту
Їм  підмішує  вандал.    

Гинуть  власовців    нащадки
У  козацькому  степу,
Йдуть  до  пекла  в  безпорядку,    
Закріпачені,  всліпу.

Докричалися:    „Расєя!“,
„Путін,  руськім  памагі..?“
Він  вас  знищить,  кочубеї,
Без  розбору,  до  ноги.

02  липня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591288
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.07.2015

Спомини

Спомини

Щось  дбайливо  заховує    спомини,
Що  громадять  пройдешні  літа,
Немов  дим  різнобарвний  із  комина,
У  минуле  летить  красота.

Залишаються  лиш  фотографії,
Як  далекі  хмільні  письмена,
Миготять  у  товстій  біографії,
Вицвітають  богинь  імена.  

На  шляхах  зачастили  вибоїни,  
Дивним  маревом  виснуть  мости,
Поспішає  по  них  все,  що  скоєно,
Через  пам'ять  в  далекі  світи.  

Затягає  глибокі  зарубини
На  серцях  у  дбайливі  стрічки,
Їх  лишають  нам  палко  голублені,
Щоб  горіли  повік,  мов  свічки…  

Час  скирдує  блаженні  миттєвості
На  життєвій  колючій  стерні,
Ми  черпаємо  звичаї  з  древності,
Що  струмлять  в  повсякденній  борні.

Чудасіями  ми  перемножені,
Хоч  на  грудях  зірки  і  хрести,  
Але  долі  у  ласці  народжені
Будуть  довго  під  сонцем  цвісти.  

01  липня  2015  року  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2015

За Україну

За  Україну

Я  борюсь  за  Україну,
На  непрошеній  війні,
До  звитяжної  хвилини  
Битись  випало  мені.

Я  стою  за  землю  свою    
На  пекельному  краю,
Завше,  як  іду  до  бою,
Бога  сил  додать  молю.

Не  бери  мене  Всевишній,
Діточок  не  сироти,
Якщо,  Господи,  я  грішний,
То  прошу  Тебе  –  прости…

Дай  здолати  супостата  
На  оцій  святій  землі…
Хочуть  кровний  край  відняти
Войовничі  москалі…

Відверни  нечисту  силу,
Чорні  хмари  сарани.
Стільки  лиха  вже  вчинили
Недолюдки  сатани…

Скільки  вільного  народу
В  цім  нашесті  полягло!
Недруг  з  бісом  склав  угоду,
Все  живе  втопив  у  зло…

Заступися,  Рідний  Боже,
За  своїх  вірних  синів,
Як  не  Ти,  то  хто  ж  поможе
Подолати  ворогів..?

Стоїмо  за  Україну:
За  свободу,  за  життя!
Між  боями  пісня  лине
Про  щасливе  майбуття…

30  червня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590877
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.06.2015

Жінка

Жінка

Ти  земна  і  піднебесна,
Палке  літо  і  зима,
Громовиця  -  ніжна  весна,
Балаклива  і  німа.    

Непосидько    і  спокійна,
Біс  в  спідниці  й  чарівна,
І  тендітна,  і  надійна,
Благодійна  і  війна.

Ти  твердиня  і  м’якенька,
Вся  відверта  й  на  замку,
Повнолітня  і  маленька,
Вайлувата  й  нашвидку.

Ти  лисиця  і  тигриця,
Благоліпна  і  змія,
Чорноморда  й  білолиця,
І  блудниця,  і  сім'я.

Вся  підроблена  і  справжня,
І  весела,  і  в  сльозах,
І  серйозна  й  легковажна,
Вітрувата  й  на  чатах.

У  тобі  завжди  дві  сили,
Хто  натрапить  на  яку,
Маєш  душу,  маєш  тіло
Для  загадки  козаку.

28  березня  2013  року  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2015

Пам'ять

Посвята  Андрію  Кузьменку

Пам'ять  

Прямий,  куди  уже  пряміше,
І  гостра  пісня,  мов  кинджал.
Ще,  Україна  в  серці  дише,
Чисті  слова,  немов  кришталь.

Лунає  голос  з  височини:
„Єднайтеся,  мої  брати!“  –  
До  серця  кожного  долине
І  це  з  небес  побачиш  ти.

З  народом  разом  порадієш,
Щиро  всміхнешся,  як  колись,
На  свято  піснею  прилинеш
І  янголом    злетиш  у  вись…  

Співають  гори,  полонини,
Співають  ріки  і  поля
Пісні  про    долю  Батьківщини,
До  Неньки  в  них  любов  твоя.

У  них  живе  твоя  відрада,
І  сподіванки  і  журба…
Ти  з  нами  завше  будеш  рядом,
Така,  „Кузьма“,  твоя  судьба.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589578
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.06.2015

Неньці Слава

Неньці  Слава  

Чорнороті  побрехеньки
Утопили  рідну  Неньку.
Гавкотять  несамовито:
Вузьколобі  московіти,
Кремль-гебіст  і  карга-Дума,  
Казнокради-  товстосуми,
Цар,  цариці,  і  царьки,
Гомосеки    і  дівки,
Демократи  й  комуністи,
Ліберали  й  прогресисти,
Пасквілянти  і  поети,
Невідомі  і  на  злеті,
І  малярики  й  актори,
Нелюбимі  і  в  фаворі,
Байкарі  і  гумористи,
Борзописці  й  журналісти,  
Брехню  пишуть  і  малюють,
З  нею  збоченці  й  ночують.
Вправно  бреше  драна  свита,  
Залучена  до  корита.  
Від  Камчатки  до  Кремля
Смердить  брехнями    земля…
По  кріпацькому  канону
Гавкотить  п’ята  колона,
Затесалися  до  влади
Колоністи-кремледяді,
Усю  нашу  вертикаль
Зводили  з  лайна,  нажаль.  
Сотні  літ  його  кували,
Править  нами  залучали.  
Триста  літ  ятрить  біда  -
Неньку  скубає  орда.
Від  московської  руки
Засилались  мамлюки.
Ці  кривіші  супостата,
Проклятущі  ренегати.
Оці  виплодки  погані
Душу  продають  шайтану…
Зирять  нам,  як  слуги,  в  очі,
Відвернуться,  зжерти  хочуть,
Дулі  крутять  у  кишені,
Як  клянуться  на  знамені.
В  храмах  просять  нам  прокляття
Мамлюки  й  колона  п’ята…
Українські  добрі    люди
Несли  довго  цю  огуду.  
Час  настав  і  на  кінець
У  мирян  урвавсь  терпець.
Як  порвали  рабські  пута
Мов  чиряк,  явився  путін…
Всі  кацапські  держиморди
Засилають  до  нас  орди.
По-злодійському  напали
Кровожерливі  шакали…
Знову  брешуть  що  ми  самі
Знищуємо  тата  й  маму.
Щоб  ви  підлі  вороги
Виздихали  до  ноги!
Вся  українська  земля
Стала  проти  москаля.
Від  мала  і  до  велика,
Навіть  діти  і  каліки,
Встали  всі  на  захист  Неньки,
-Зась!  -  сказали  воріженьку.
Хай  затямлять  московіти,
Їм  із  нами  більш  не  жити.
Лине  пісня  по  Державі:
Неньці  Слава!  Слава!  Слава!

22  червня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589347
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.06.2015

Дні і ночі

Дні  і  ночі

День  заплющив  сині  очі
Під  зірковим  укривалом,
Сни  примарились  пророчі,
Тайні  мрії  воскресали.

Плине  місяць  з  виднокругу,
Посріблив  траву  росою,
Прилетів  вітер  до  лугу
Й  заховався  за  лозою.

Все  затихло  до  світання:
Ліс,озера,    поля,  хати…
Просинається  бажання    
У  блаженстві  політати.

Хтось  чекає  сподіванку,  
Закохатися  воліє
Й  до  самісінького  ранку  
Пал  малює  та  радіє.

А  назавтра  нові  скрути  -
Невідомі  вихиляси…
Хочеш  світ  перевернути,
Та  бракує  завше  часу.

Незворотне  дні  і  ночі
Ошаліло  мчаться  в  роки.
Б’ється  серце,  вірить  хоче
Перебендям  і  пророкам.  

18  червня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2015

Українці єднайтеся

Українці  єднайтеся

Українці  всього  світу,
Станьмо  крицею  в  ряди,
Україну  боронити
Від  московської  орди.

Та  зведімо  скельні  стіни
Найміцніші  на  землі,  
Щоб  не  лізли  в  Україну
Войовничі  москалі.  

Вириймо  бездонні  рови  -
Крутояр  на  всі  віки,
Розірвімо  геть  закови,
Які  ладять  нам  царьки.  

Не  надіймось  ні  на  кого,
Встаньмо  проти  сарани,
Нам  підсоблять  рідні  боги
Кіл  встромити  сатані.  

У  єднанні  наша  сила,
Ми  громадою  міцні,
Враз  сховаємо  в  могилу
Вороженька  в  цій  війні.  

Українці  всього  світу,
Трисвята  моя  сім’я,
Даймо  відсіч  московіту…
Він,  Вона,  і  Ти,  і  Я!  

15  червня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587829
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.06.2015

Вояк

Андрію  Зелінському,  воїну-поету

Вояк

Боліли  рани  -  він  писав  вірші,
З  останніх  сил,  щоби  не  втратить  тяму,
Слова  лилися  каплями  з  душі,
Складались  в  риму  журними  піснями.

Дзвеніло  в  ухах,  плавились  думки,  
Вогнева  жага  повеліла  жити,    
Молились  Богу  друзі-вояки,
До  світу  паростилися,  мов  віти.  

Палата,  душно.  Зойки    навкруги  -
Бинтами  перемотані  каліки:  
Сліпі,  глухі,  безрукі,  без  ноги…
Кровава  білизна  і  запах  ліків…

Скарлючилися  пальці  в  коцюбу,
Сумні  думки  карбують  на  папері:
Як  в  морзі,  в  зацвяхованім  гробу,  
На  небеса  злітають  волонтери.  

Надія  з-за  фіранки  визира,
Як  мавка,  обняла  блаженна  втома.
Щось  уколола  лагідна  сестра
І  сон  привів  до  батьківського  дому…

Колись  пекельні  рани  заживуть,
Злікує  час  понівечені  долі,
Живими  ще  не  раз  у  сни  прийдуть,
Ті  побратими,  що  лежать  на    полі.

11  червня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587640
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.06.2015

Мами

Мами

Діточок  мама  в  люльці  колише
І  співає  пісні-колискові.
Рідний  Бог  долю  кожному  пише
На  прадавній  українській  мові.

Усміхається  мрійно  мамуня,
Віщування  тримає  в  секреті…
Ти  диви,  ще  вчорашній  манюня,
Вірші  пише,  як  справжні  поети.

А  ось  інший,  малий,  а  вже  сіє,  
І  сказав:  Нагодую  країну…
Рано  вранці,  як  небо  сиріє,
Мама  бачить  за  працею  сина.

Третій  теж,  без  кінця  щось  майструє,
Чудернацькі  якісь  паровози…
А  четвертий  хоробро  воює,
Під  дощами,  в  жару  і  в  морози.

Не  такі  синам  марила  долі,
Але  видно,  на  все  воля  Божа.
І  терзаються  думи  у  болі,
Хоч  молитвами  їм  допоможе.

Заступитись  проситиме  Бога,  
Буде  бити  поклони  іконі…
Люд  зібрався  в  останню  дорогу,
Сатана  розспівався  на  троні…

Розуакалось  в  люльці  маленьке  
І  на  щастя  матуся    співає…
А  на  могилках    згорблена  ненька,
Збожеволівши,  гірко  ридає  …

10  червня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2015

Золота пора

Золота  пора

Я  цілую  ніжно  колоски,
І  волошкам  кланяюсь  низенько.
В  полі  квітнуть  сині  острівки,
Немов  небо  вилилось  на  Неньку.

Плине  літо  -  золота  пора,
Спів  птахів  гойдається  на  хвилях,
А  на  крилах  радості  й  добра,
До  небес  злітає  земна  сила.

Мов  на  скрипці,  коник  виграє  ,  
Під  музики  лине  пісня  з  гаю  -
Злагода  у  душах  постає,
Вічні  мрії  в  щастя  загортає.  

Плещуться  пшениці  і  жита,
Пахне  поле  золотавим  медом,
Ллється  без  зупину  красота,
Через  серце  упадає  в  едем.

І  в  оцім  омріянім  раю,
Хочеться  іще  якогось  чуда…
І  я  Бога  рідного  молю,
Нехай  воєн  на  землі  не  буде…

09  червня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586459
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.06.2015

Мурзаті хлопчаки

Мурзаті  хлопчаки

М’яча  ганчірного  ганяли
Мурзаті  босі  хлопчаки,
Батьки  додому  затягали,
Коли  з’являлися  зірки.

А  стільки  там  було  запалу,
Розбитих  пальців,  синяків.
Щиросердечно  всі  волали,  
Хто  більш  й  кому  забив  голів.

Як  від  зелінки  пекли  врази!
Боліло  тіло  в  синяках,
Мов  вбиті,  засинали  зразу
І  цілу  ніч  літали  в  снах.

Назавтра  зранена    босота
Збиралась  заново  в  дворі,
З  каміння  ставила  ворота,
Щоб  вкотре  грати  до  зорі.

Давно  кудись  порозліталась
Та  босонога  дітвора.
Лишень  луна  навік  зосталась
В  ушах,  з  буремного  двора…  

08  червня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2015

Пень у люстерку

Пень  у  люстерку

Глянеш  в  люстерко  -
Зійти  з  ума:
Юність  далеко  -
Років  катма.
Голова  сива,
Лунь-борода,
Ніс,  наче  слива  -
Просто  біда.

От  так  здоров`я,
От  так  моцак,
Весь  час  з  любов`ю  -  
Чом  не  козак.

Все  ще  дівчата
Ходять  у  сни,
Не  дають  спати
Мрії  масні.
Ще  горять  очі,
Наче  зірки  -
Темної  ночі  
Всі  юнаки.

От  так  здоров`я,
От  так  моцак,
Весь  час  з  любов`ю  -  
Чом  не  козак.

Всі  нежонаті  -
Одинаки,
Коси  патлаті,
Губи  палкі.

А  на  світанку
Й  весь  довгий  день  
П’є  міцну  чарку
Трухлявий  пень.

От  так  здоров`я,
От  так  моцак,
Весь  час  з  любов`ю  -  
Чом  не  козак.

Ввечері  кава
Чорна,  міцна,
Дівка-забава,
Пляшка  вина.
Все  на  Майдані
Відьом  бере,
Та  на  дивані
Поле  оре.

От  так  здоров`я,
От  так  моцак,
Весь  час  з  любов`ю  -  
Чом  не  козак.  

Зириш  в  люстерко  -
Леґінь  стоїть,
Чарка,  лелека,
Радості  мить.
Вік  на  Майдані
Дідух  стерчить,
Щоб  до  дивану
Любок  водить.

От  так  здоров`я,
От  так  моцак,
Весь  час  з  любов`ю  -  
Чом  не  козак.  

Дід  на  Майдані
Фірму  відкрив,
Рік  в  „чамайдані“
Гроші  носив.
„Євро“  граблями
Днями  гребе,
Дівам  баньками
Груди  скубе.

В  Альпах  хатину
Має  старик,
Яхтам,  машинам
Втратив  він  лік.
Все  десь  угоди
Строчить  магнат,
Зводить  заводи,
Тягне  „прокат“.

„Мокру“  печатку
Дали  в  Кремлі,
Газ  із  Камчатки
Дмуть  москалі.
Нафту  качає,
Має  трубу,
Неньку  картає  -
Бачить  в  гробу.

Дідух  рахує
Як  „підрахуй“,
Цифри  малює  -
Бреше  буржуй.

03  серпня  2011  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585984
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.06.2015

Жили були… Старий І стара

Жили  були…
                                   
Старий  

Доживсь  козак:  зістарилась  дружина
І  цюнька  для  поцюняти  висить,
Мошонку  обліпила  павутина,
Не  спить  ночами  падло-простатит.

Пішла  коханка,  нащо  їй  здалося:
Незаймана,  як  квітка  молода,
Щоб  лаз  туди  захмарило  волосся
І  в  джунглях  закудлатилась  біда.

Радикуліт  зігнув  -  прокляте  стерво,
У  грудях  жаба  каменем  сидить,
Здають  частіш,  колись  залізні  нерви,
А  ноги  і  в  Петрівку  холодить.

А  все  ж  бува  пройде  красуня  мимо,
Високі  груди  в  пазусі  несе…
То  він  на  мить  підійметься  незримо,
І  знов  беркиць  –  оце  воно    й  усе..  

Доживсь  козак,  а  може  догулявся,
Весною  бавиться  у  мандрах  день,
Хоч  козарлюгою  в  душі  зостався,
Коли  до  справи  -  то  трухлявий  пень.
 
І  стара

Задерли  сумки,  торби  і  базари,
Та  лисий  чорт,  що  спить  на  канапе.
Ночами  сняться  маняки-примари,
А  „хрич“  старий  закутався  й  хропе.

Поморщились  колись  красиві  груди…
Та  й  він  став  сивобрисий,  як  мотлях,
Ще  хочеться  пожити,  так  як  люди,
А  чоловік,  як  у  лайні,  закляк.

Хоча  бува,  як  пройде  молодиця,
То  він,  розпусник,  тут  же  і  ожив,
У  голові,  мабуть,  якась  дурниця:
Забавки  сексуальні  уявив.

Хоча  колись,  у  молодечі  роки,
І  він  був  не  останній  чоловік,
Бувало,  як  візьме  мене  за  боки…
Таке  не  забувається  повік.

Але  усе  проходить  і  минає,
Запал  юначий,  як  вогонь,  погас…
Тепер  цього  уже  давно  немає,
Але  ж  було  колись  і  це  у  нас.

 24  лютого  2011  року

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585942
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.06.2015

Божі раби

Божі  раби

Душі  хмарками  під  небесами,
Мов  громовицею,  вирвана  мить,
Зранені  соколи,  стогони:  Мамо..,
Ой,  пошматоване  тіло  болить..!

Сонце,  як  завше,  сяє  байдуже,
Висі  такі  ж,  як  колись,  голубі…
Гасне  життя,  мов  поламана  ружа,
В  церквах  співають:  Ви  Божі  раби…

Стелеться  в  полі  згублена  доля,
Все  перемішано:  людність  і  гнів.  
Блискавка,  вибух  -  попелом  воля,
На  роздоріжжі  жорстоких  віків.  

Помисли,  мрії  і  сподіванки,
Серце  юначе  рубають  навпіл,
Бродять  шляхами  матері-бранки,
Рештки  кладуть  в  вишиваний  поділ.
 
Крякають  чорні,  віщі  ворони,    
Втихла  зозуля  і  спів  солов’їв,
Янголи  славу  несуть  в  пантеони  
Хлопцям,  які  не  вернулись  з  боїв.

Ворог-нікчема,  смуток  в  країні,  
На  домовині  цвіте  калина,  
Немов  кульбаба  стала  дівчина    -
Сріблом  в  кучері  вплелася  війна.  

05  червня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585571
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.06.2015

Незаймані дівчата

Незаймані  дівчата

Весна.  Незаймані  дівчата
Весь  день  еротику  несуть.
Море  роботи  непочате,
А  дні    бурхливо  в  безвість  йдуть.

Налиті  келихи  по  вінця
І  очі  рвуть  легке  вбрання.
Диявол  переплутав  лиця
І  блудимо  ми  навмання.

В  шаленстві  дні  летять  незримо
Із  вуст  зникають  імена.
Проходить  вулицею  мимо,
Щось  в  мізках  стрельне:  це  ж  вона!

Не  можна  всіх  полів  скопати,
Не  можна  всесвіт  перейти…
Десь  думає  ума  палата,
Кому  цей  хрест  палкий  тягти.

Весна.  Незаймані  дівчата!
У  шиї  збочився  шарнір.
Так  хочеться  усіх  кохати:  
Красунь,  просвердлених  до  дір.

О3  червня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2015

Минувшина

Минувшина

Тато  мій    молотить  жито,
Снопи  стеле  на  рядно,
Поряд  мама  віє  з  сита,
Немов  золото,  зерно.

Підтанцьовує  колосся
Під  ударами  ціпка,
Остюки  летять  в  волосся,
Як  пороша,  звисока…  

Розгрібають  двір  курчата,  
Гонить  півень  горобців,
На  засмаглім  чолі  тата  
Ллється  сріблом  сім  потів.

Стоїть  збіжжя  біля  хати
У  кропив’янім  мішку,
З  будки  зирить  пес  кошлатий
У  блискучім  ланцюжку.

Мирно  спить  на  призьбі  киця,
Заховавшись  в  холодку,
Носить  воду  дід  з  криниці,
Живить  щепи  у  садку.  

Сива  бабця  на  ослоні
Буркотить  на  дідуся,
Строго    ляскає  в  долоні,  
Ледве  хрюкне  порося.

Ми  рвемо  в  канаві  зілля
Ненажерливій  свині
І  чекаєм  на  дозвілля  -
Покататись  на  коні…

У  дворі  молотить  тато...
Мить  та  зникла  у  віки.
Утекло  води  багато
Із  життєвої  ріки.

Хто  сьогодні  пам’ятає
Кріпосні,  жаскі  часи?!
З  поля    вітер  повіває,
Носить  рідні  голоси…

02  червня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2015

Кремлівські валізи

Кремлівські  валізи

Ґвалтують    душі,  труять  мізки,
Куди  не  кинь  -  скрізь  москалі,
Набиті  брехнями  валізки
Мирянам  тицяють  в  кремлі.

Скавчать  уста  старі  верзіння,
Горлає  кату  раб:    „Ура!“
Сліпці  -  совєцьке  покоління,
Облуда  -  марення  добра.  

Де  арештанти  й  конвоїри,
Кріпацька  миска  баланди,
По  плахах  цюкають  сокири
Й  ведуть  всі  тропи  до  біди.

Туди,  де  війни,  і  кургани,
І  патріархи  без  хреста.
Свистять  нагаями  шайтани
По  сказу  царського  перста.    

Туди,  де  хочеться  померти  -
Гроша  не  коштує  життя    -
Пекельні  спогади  затерти,
Й  забути  шлях  до  вороття…

В  кайданах  воля,  нищать  мрію  
І  прахом  сиплються  світи…
Сам  сатана  створив  Росію,
А  на  чолі  царі-кати.

29  травня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584325
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.05.2015

Божий дар

Божий  дар

Плине  травень.  Всюди  квіти,
Як  мальованки  луги.  
Грім  узявся  гуркотіти  
В  насолоді,  до  снаги.  

Спалахнули  блискавиці,
Летять  стрілами  з  небес.
Рідний  Бог  на  колісниці
Посилає  сто  чудес.

Потекли  стрімкі  струме̒ні,
Через  вінця  у  ставки.  
Чепуряться  висі  Нені
У  веселки,  як  вінки.  

Сяють  краплі,  мов  перлини,  
На  деревах  і  кущах,
Чарівна  співанка  лине  -  
У  гаю  затьохкав  птах.  

В  кришталевому  озоні  
Соловіє  дивокрай.
У  весняному  полоні
Музикує  водограй.  

Дзизкотять  медові  бджоли  -  
Смокчуть  сонячний  нектар,
Сурмить  коник  пісню  в  полі…  
Україна  -  Божий  дар!  

26  травня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583745
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.05.2015

Наша сила

Наша  сила

Живе  звичай  в  наших  генах,
Братись  міцно  за  шаблі,
Як  на  праведні  терени,
Сунуть  дикі  москалі.

Завше  полчища  ворожі  
Без  об’яви  йдуть  на  Ви,
Косоокі  бридкі  рожі,
Чудь  з  ворожої  Москви.

Нищать  всіх  без  перебору,
Стариків  і  немовлят,
Заганяє  до  покори
П’ять  віків  оцей  небрат.  

Їх  нічого  не  міняє,
Нелюдим    -  є  нелюдим,
Двадцять  перший  вік  світає,
Для  них  рай  –  пожар  і  дим.

Знаю  мить  колись  настане,
Прийде  край  і  цій  війні,
Знов  під  щит  впадуть  Івани,
А  ми  будем  на  коні…

Який  ген  у  нашім  тілі?
Жити  вільно,  а  ні  -  смерть.
В  цьому,  браття,  наша  сила,
В  цьому,  браття,  криці  твердь!

22  травня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583005
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.05.2015

Ой, у лузі

Ой,  у  лузі

В  ніч  Купали  червень  плив,
Я  заскочив  до  кумів.
Покликали  кум  з  кумою  
На  прогулянку  з  собою.

Красота  яка  навкруг!
Пахне  сіно,  квітне  луг.
Раптом  кум  надувсь,  мов  сич  -
Забув  дома  могорич…    

За  сулією  йде  кум.
Жабки  в  лузі  кум-кум-кум…
Ми  з  кумою  сидим  в  сіні
Мовчки  лускаєм  насіння…  

На  куму  я  зир  та  зир,
Бачу  груди,  мов  пузир  -
Не  один,  а  цілих  два,
Як  у  кума  голова.

Облизуюся,  немов  кіт,
Рукавом  мокаю  піт.
Які  губи  в  куми  пишні  -
Червоненькі,  наче  вишні!

Блуд  примаривсь,  аж  упрів,
Рветься  сила  зі  штанів.
Кума  глянула  й  зомліла,
Ласий  стан  до  ніг  схилила…

Ну,  а  кума  все  нема,
Мов  з  ума  зійшла  кума:  
То  сміється,  то  голосить,
Підтягнути  пісню  просить…

Третій  кінчили  приспів,
Я  отямивсь,  винне  сів,
А  кума,  як  не  бувало,
З  торби  тягне  хліб  і  сало.

Десь  зозуля  ку-ку-ку…
Везе  ж  куму-дураку!  
Таку  гарну  жінку  має  –
Все  уміє…    Й  як  співає!

П’яний  кум  вкінець  приліз,
Але  пляшку  все  ж  приніс.
І  заснув,  немов  дитина,
В  недокошеній  долині.

Довго  в  лузі,  край  села
Двійня  їла  і  пила…  
Після  чарки,  на  Купали,
До  півнів  куми  співали…

21  травня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582742
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.05.2015

Чисте небо

Чисте  небо

У  Києві  лагідно,  тихо
І  небо  криштально-чистеньке.
Здається  зовсім  нема  лиха
На  світі  і  в  рідної  Неньки.

Лиш  мучать  у  думах  сум’яття,  
Що  поряд,  на  неньчинім  Сході,
Палає  пекельне  багаття,
Випалює  мрії  в  народу.

Сіяють,  як  блискітки,  долі,    
Серця  рознуртовані  в  юні…    
Покроплене  маками  поле
І  біллю  відгукують  луни.

Роззявлені  вирви  по  степу,
У  вухах  бабахкають  міни…  
Хлопчина  у  касці,  мов  кепі,  
Пильнує  покій    України.

Вклонімося  низько  солдату,
За  Неньку,  за  помисли  чисті…  
Чекає  згорьована  мати
Зі  Сходу  блаженної  вісті.

На  вулицях  квітнуть  каштани,
Уквітчані  в  парках  поляни.
Звитяжцям  славетну  пошану    
Висловлюють  вдячні  краяни.    

19  травня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582289
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.05.2015

Воля і хрест

Воля  і  хрест

Ти,  вороженьку,  нищиш  Україну,
Як  варвар,  убиваєш  майбуття,
Метеш  масним  дряпа̒ком  без  спочину
На  нас  віками  валуни  сміття.

Тебе  не  вгамували  ріки  крові?
Хто  каламутить  злобу  у  тобі?  
А  твій  орел,  мов  стерво,  двоголове,
Окублився  ворожо  на  гербі.  

І  дзьобає  нещадно  наші  душі,
Як  той  хижак,  розтерзує  серця…
Ти  заздриш  нам?!  Ця  жаба  тебе  вдушить  
І  ти  впадеш  до  згиблого  кінця.

Тобі  нас  не  здолати,  супостате!
Ми  сильні,  ми  хоробрі,  ми  міцні!
Героями  народжує  нас  Мати,
Коли  співає  праведні  пісні.

Тобі  ніколи  не  відняти  волю
В  звитяжного  народу  на  землі!
Ми  Україні  викуємо  долю  -
Тобі  ж  хреста  зведемо  на  кремлі.

18  травня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582065
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.05.2015

Загадка

Загадка  

В  кого  штанці  на  виріст
Та  лапті  ликом  шиті?
В  кого  мільйони  сиріт
І  всі  раби  на  світі?

Де  плине  в  ріках  брага
І  з  уст  злітають  мати?    
В  кого  тече  бодяга  
Із  головешки-вати?

У  кого  чортма  страму,
І  Господа,  і  слова?
Хто  сквернить  Божі  храми,
На  волю  вдяг  закови?

Хто  згубить  бабу  й  діда,
І  маму,  і  дитину?
Хто  плодить  блохи,  гниди,  
І  дулі  дає  в  спини?

Та  що  ж  оце  за    чудо  –
Хиряк,  батир,  чи  тління?    
Хто  знає  -  це  іуда,
Чи  чортове  насіння?  

Хто  вірно  не  вгадає,
Істоту  на  всій  кулі?
Та  хто  ж  її  не  знає?!
Та  це  ж  лайло!  Почули?!

15  травня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581421
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.05.2015

Русь-Україна

Русь-Україна

Над  барвистим,  заквітчаним  лугом  
Кучерявляться  дивні  хмарини.  
Встали  висі  на  обрії  кругом,
Як  на  чати,  Русі-України.

Позлітались  весняні  веселки
До  озер  угамовувать  жагу.  
В  вишиванку  зодягнута  Ненька,  
Наливає  в  колосся  наснагу.

Коливаються  землі  житами,
Научаються  співу  пташата.
У  вінках  тут  раюють  літами  
Найчарівніші  в  світі  дівчата.

Вечір  тихо  згорів  в  позолоті,
Від  краси  притомилися  зори.
Срібний  місяць  поплив  у  висоти
Розсівати,  мов  сонечка,  зорі.

Ніч  у  хати  веде  до  спочину,
Закриває  розмарені  очі…    
Боже  мій,  бережи  Україну,
Посуши  гіркі  сльози  дівочі.

На  світанку  край  стеле  росою,
Соловей  заливається  співом,
Небеса  веселкові  дугою
І  хмелить  чарівливим  повівом.    

13  травня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580952
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.05.2015

Блаженна

Блаженна  

На  світанку  двигнулась  навала
Чорну  силу  стріла  сила  біла…
Доля  серед  степу  угасала,  
Янголом  у  висі  відлетіла.

Тихо  линуть  біленькі  хмарини,
Пестять  небо,  мов  цілунки  очі.
Маками  любується  дівчина,
Як  блаженна,  втямити  не  хоче.

Зачекалась,  погляд  підіймає,
Тихо  сум  спадає  на  обличчя
Щось  так  довго  милого  немає…
Думи  з  серцем  б’ються  в  протиріччі.

Не  барився  миленький  ніколи…
Серденько  рахує  кожну  хвильку.
Тихий  спів  поплив  по  чистім  полі,
Обізвалась  з  квітів  перепілка….

Вся  в  усмішці,  не  іде  додому,
Вітер  ніжно  кучерявить  коси…
Раптом  закричала  гучній  грому,
Серце  заридало  стоголосо.

У  безсиллі  прилягла  на  квіти,
Глянула  з  надією  на  небо.
Стосонцями  душу  не  зігріти…
Прошептала…  -  Я  лечу  до  тебе…

12  травня  2015  року  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580717
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.05.2015

Перехрестя

Перехрестя  

Ми  з  тобою  пройшли  мимо
На  перетині  доріг,
Видно  ми  були  незримі,  
Може  Бог  сховав  за  ріг.

Було  б  краще  там  спіткнутись
Й  оглядітися  кругом,  
В  твоїх  пестощах  забутись
Й  заручитись  під  хрестом.  

Наносили  б  чорногузи
Купу  радісних  діток,
Пораділи  б  за  нас  друзі,
Навіть  заздрили  б  чуток.

В  нас  весілля  нині,  свято,
Дітки  наші  –  голубки.
Ось  твій  син  мені  за  зятя,
Ти  свекруха  для  доньки.

Може  й  добре,  що  тоді  ми,
На  перетині  доріг,
Непомітно  пройшли  мимо…
Так  Господь  нас  уберіг!

08  травня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2015

Початківець

Початківець

Потяг.  О̒брази,  портрети  
Взявся  майстер  малювать…
На  Парнас  їдуть  поети,
Знаним  „Я“  баришувать…  

Хміль  гуляє..,  гамір,  крики,
Рейки  у  вухах  дзвенять.
Хлопець  в  драних  черевиках
Заходився  вірш  читать.

Набундючились  маститі,
Хмурять  брови,  як  Тарас,  
„Тобі,  хлопче,  пити  й  пити..,
А  вже  потім  на  Парнас“.

Крякнули,  немов  ворони,
Запізнілі  байкарі:
„Явиш  в  славні  легіони,  
Як  ми  каркнем  на  Горі“.

Грає  музика  в  вагоні,
Край  мелькає  за  вікном…
Знаний  спритник  у  законі,
Обняв  Музу  за  столом…  

Захмелілі  гумористи,
Травлять  старий  анекдот.
Все  забито,  ніде  сісти,
Затикає  галас  рот…

Хлопець,  в  драних  черевиках,  
Взяв  без  ручки  чемодан…
І  побігли  рими-ріки
Кликать  волю  на  майдан.

07  травня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579592
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 07.05.2015

„Русичі“

„Русичі“  

Що  не  цар,  то  держиморда,
На  сусідів  цькують  орди.
Палії  і  руйначі…
Себе  кличуть  русичі.  
Прийшов  Ленін,  привів  жах,
Брат  із  братом  на  ножах,
Забиває  батько  сина,
Вщент  зруйнована  країна…
Ніщо  їсти,  ніде  спати,
Зате  вміють  убивати  -  
Угро-фінські  русичі  -
Свищуть  шаблі  і  мечі…  
Явив  Йосип  після  Вовки,
За  ним  війни  й  голодовки,
Каземати,  таборі,
Око  в  кожному  дворі.
В  клоччя  рве  серця  гарячі,
Сирота  в  Сибірі  плаче.
Знюхались  два  сатани,
Мир  швиргнули  до  війни.
Світ  двох  винести  не  може
І  один  з  них  переможе.
Йоська  Адика  нагрів
І  один  упир  згорів.
Знову  тюрми  і  арешти,
У  домах  трясеться  решта,
Тремтить  челядь  на  печі,
Себе  кличе  русичі.  
Стала  в  Йоськи  карта  бита,
З  свити  вилупивсь  Микита.
Невеликий  і  пузатий,
Будував  народу  хати,
Бив  в  трибуну  черевиком,
Волів  вирости  в  великі…
Щось  не  втямив,  чи  забув,
Його  Льолік  сколупнув.
Любить  випивку  й  жінок,
Завше  п’є  на  посошок  -
Баляндрасник-інтриган,
В  хмелю  шле  війська  в  Афган.
Діти  гинуть  –  держить  марку,
Заглядає  щодень  чарку.
Все  ж  утнув  застій  народу,
Тай  помер,  як  велось  зроду.
Варяться  генсеки-старці
В  кадебістській  скороварці…
До  кремля  в  кінець  прийшов,
Відбудовник  Горбачов.
Щось  волів  відбудувати,
Лиш  продовжував  стріляти,
Як  знесе  буває  дах,
Стрельне  смертю  в  Карабах…
Ще  одну  він  мав  турботу,
Мислив  п’янство  побороти.
Без  „бухла“  народ  дурів…
На  цім  Міша  й  погорів…
Розламався  вщент  совок,
Як  трухлявенький  пеньок.
На  уламках  совдепвлади,
Розгулялися  паради,
Стрибнув  в  Раші  до  стерні
Хмільний  Боря  на  броні.
Відкремсав  шматок  Молдови,
На  Чечню  надяг  окови,
Трохи  грізно  постріляв,
Пиха  здулась  та  й  охляв,
Владу  Вові  передав,
Видно  хтось  так  наказав.
Богатир  півтора  метри,
Вправно  лазить  на  Ай-Петру,
Летить  в  небо  журавлем,
Став  в  очах  богатирем,
Боре  всіх  і  вся  на  світі,
Коли  сильний  –  башковитий…
Кермо  стало  по  плечу,  
Кагебісту-русичу.
Стрель  наліво,  бац  направо,
Розширяється  держава.
В  мізки  лізе  маячня,
Зовсім  знищена  Чечня,
Славний  витязь  сам,  один
Осетин  відняв  в  грузин,
Раді  браття  москвичі,
Вузькоокі  русичі.
Що  є  духу  жме  педалі,
Летить  Вова  стрімко  далі,
Грізно,  з  царської  руки,
В  Україну  шле  полки…
Гримлять  танки,  наче  грім,
Віджимає  в  Неньки  Крим,
Мчить  Донбас  урятувати:
Й  починає  руйнувати…
Як  гадалось,  не  було,
Спотикнувся  тут  лайло…  
Як  у  доменній  печі,
Горять  лживі  русичі…

Який  би  біс  не  правив  там,
Він  завше  буде  ворог  нам,
Орда  назветься  русичем
І  явиться  до  нас  з  мечем…
Отак  ми,  браття,  живемо…
Все  здужаєм!  –  Не  помремо!

05  травня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579134
рубрика: Поезія,
дата поступления 05.05.2015

09. 05. 15. Москва. Парад

09.05.15.  Москва.  Парад  

Москва.  Цинізм  з  оскалами  
Від  мала  до  велика.
Пишається  централами  
Кремлівська  ГеБе  кліка.  

На  мушці  збочені  уми,
Горлянки  рве  еліта  –
Парад.  Гульня  після  чуми…  
Трибуна.  Хан  і  свита…

Пліч-о-пліч  з  Африки  брати,
І  вішальник  з  Кореї…  
Упав  народ  до  срамоти  
Під  проводом  пігмеїв.

Комуна  скупчилась  в  ряди,
Шаліють  московіти.
Всміхнувсь  Ілліч  з-під  бороди,
Живуть  його  завіти.
 
Крокують  хвацьке  казаки,
Перевертнів  нащадки.
Врочисті  власовські  полки  -
Кати,  старі  порядки.  

Квадратами  руйнівники  
На  марші,  у  нікуди.
Хвалу  волають  мамлюки  –  
Симпатики  Іуди.  

На  „Красній  площаді“  війська,  
Бурлить  психоз  в  країні…  
Ридає  янгол  звисока:
„Не  ці  були  в  Берліні..!

Отямтесь,  бо̒ги,  це  ж  вони,
Палили  нам  у  спини..!“
„На  захід!“  –  Голос  сатани
З  трибуни  грізно  лине…

30  квітня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578105
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.04.2015

Тітушки-шахтарі

Тітушки-шахтарі

„Шахтарі“  біля  кабміну
Псують  касками  асфальт,
Бруд  поливсь  на  Україну
З  кріпосних  московських  шпальт.  

Розпатякались  лаврови,
День  і  ніч  бурлить  цинізм,
Як  не  лопне  дметься  Вова,  
Затягає  в  комунізм.

Не  моргнувши,  бреше  в  очі,
Загубивши  в  брехнях  страм.
Маячню  рабам  торочить,  
У  яку  повірив  й  сам.

Товстосуми-кочубеї,
Люд  обкравши  до  ниток,
До  кремля  ідуть  в  лакеї,
Створив  військо  тітушо̒к.

Їм  плювать,  що  на  Донбасі,
Проливають  люди  кров.
Булькотить  московська  маса:  
„Ну,  так  чё  там  у  хохлов?“

Та  невже  ж  така  ватяна,
Непробудна  кацапня?
В  луґандон    жене  Івана
Подихать  за  царя-пня.

Гилять  касками  тітушки  -
Раби  путінських  заков.
А  Донбас  вбивають  пушки…    
„  Ну,  так  чё  там  у  хохлов?“

Знову  кремль  заводить  танки
Зруйнувать  останній  кров…
Ранок..,  Дума..,  куртизанки:
„Ну,  так  чё  там  у  хохлов?“

23  квітня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576587
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 23.04.2015

Надія не вмирає

Надія  не  вмирає

Сонце  на  захід  -  небо,  мов  ружа,
Милий  воює  -  дівчина  тужить,
Свердлить  віконце  погляд  гарячий,
Дума  катує,  вороном  кряче.

Серце  тріпоче,  як  білка  в  кліті…
Немає  щастя  на  білім  світі!
Чим  ближче  вечір  -  тим  менш  надії,
Душа  зачахла,  зажура  в  дії.  

Сумно  плететься  ніч  до  світанку,
Скрипнули  тихо  дошки  на  ґанку,
Відкрились  двері  -  любий  у  хаті,
Сили  покинули..,  стала  волати…

Ні,  це  не  сон..,  він  її  пригортає..,
Все  захиталось  -  підмур  тікає…  
Поки  повірили  -  довго  стояли…
Долі,  як  зорі,  щастям  палали.

Позолотились  бляшані  дахи,
Знов  у  садочку  співають  птахи…
Грянули  свята  –  прийшла  неділя..,
Кличуть  закохані  всіх  на  весілля.

22  квітня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2015

Розсвітання

Розсвітання  

Не  втихає  канонада…
Обезкрилені  птахи
В  світ  за  очі  мчаться  з  саду,
Випромінюють  жахи.

Розсуд  в  ярості  палає,
Коливається  земля,  
Навіть  Він,  Господь,  не  знає,
Що  чекати  від  Кремля.

Миро-точить  Божа  Мати,  
Сумно  в  храмі,  на  стіні,
Та  не  втямить,  що  сказати  
Кровопивцю-сатані.

Летять  в  небо  янголами  
Славні  хлопці-соколи…
Мир  хизується  на  зламі,
Тартар  вариться  в  смолі.  

Лишень  мрія  животіє…
Поки  в  жилах  грає  кров,
Ніч  колись  посоловіє,
Розсвітання  явить  знов.  

16  квітня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574909
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.04.2015

Нестор Махно

Нестор  Махно

Розквітає  Гуляй  Поле
І  хвилює,  мов  вино,
Погарцюємо  за  волю,
Хай  пробудиться  Махно.
Налаштуємо  тачанки,
Запряжемо  вороних
І  засвітяться  світанки
У  веселках  вогняних.

Приспів

Влада  казку  обіцяла,
Гарно  говорила,
Всіх  до  бідності  загнала
Та  не  покорила.
Україна  заспівала
Орлів  розбудила…
Вільна  воля  воскресала,
Розправила  крила.
Україна  заспівала
Орлів  розбудила…
Вільна  воля  воскресала,
Розправила  крила.

Нестор  висями  гуляє,
Вільний  вітер  степовий,
Славне  братство  добирає,
Хто  зостався  ще  живий.
На  дорогах  люд  юрмиться
І,  як  грім,  гуде  земля,
Все  гучній,  немов  дзвіниця,
Дзвонить  молот  коваля.

Приспів
06  квітня  2011  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574671
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.04.2015

Ранок

Ранок  

Вишиває  лелека  дзьобатий
На  росяній  квітучій  долині,  
Заходились  зозулі  кувати,
Як  ведеться  здавен  в  Україні.

Мов  сонця,  розцвіли  молочаї,
Різнобарв’я  простелює  весна,
Живий  килим  до  рідного  гаю…
Соловей  на  світанку  воскресне.  

Як  перлини,  озера  й  ставочки,
Водограями  струмлять  джерела.
А  обабіч  веселі  садочки
І  біленькі  хмарини-оселі.    

За  селом  ожили  перепілки,  
Барабанить  щось  дятел  на  дубі,  
Грають  коники  в  ніжні  сопілки  -  
Ллється  музика  серденьку  люба.

Мов  метелик,  відрада  злітає  
Та  пірнає  в    чаруючі  миті…
Ранок  в  золото  край  заплітає,
Сяє  небо  волошками  вмите…

15  квітня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574646
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.04.2015

Дівчина вишня

Олені  Сергієнко,  другині

Дівчина  вишня

Дівчина  вишня,
Чари  глибокі,
Уста  розкішні,
Груди  високі,
Очі  зірниці,
Брови-веселки,
Як  чарівниця
Вийшла  з  люстерка…

Приспів  

Дівчина-вишня,
Медові  уста,
Зоря  вранішня,
Яка  красота!
Ти  мені  люба,
Квітуча  зоре,
Щастя  і  згуба,
Радість  і  горе.

Як  посміхнеться,
Наче  ворожить,
Доля  вдається
З  нею  приходить.
Візьме  за  руку  -
Серце  тріпоче,
Як  дятлом  стука,  
Кохатись  хоче…  

Приспів

Дівчина-вишня,
Медові  уста,
Зоря  вранішня,
Яка  красота!
Ти  мені  люба,
Квітуча  зоре,
Щастя  і  згуба,
Радість  і  горе.

Чари  навіки
Думи  полонять…
Пестять  музики,
Душу  солодять…
Мрії  юначі,
Палке  кохання,
Серця  гарячі  -
Ранок  –  світання…

Приспів  

Дівчина-вишня,
Медові  уста,
Зоря  вранішня,
Яка  красота!
Ти  мені  люба,
Квітуча  зоре,
Щастя  і  згуба,
Радість  і  горе.

06  травня  2013  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2015

Чорно – біла світлина

Павлу  Зіброву,
співаку  і  композитору

Чорно  –  біла  світлина

Все  частіше  дивлюсь  на  світлину,
Чорно–білу.  Пожовклі  поля.
З  неї  дивиться  мила  дівчина,
Перша,  люба,  кохана  моя.
Її  очі  мене  чарували,
Наливали  у  серце  тепло,
Соромливо  уста  цілували…
Світле,  щире  кохання  жило.

Приспів
Розбіглися  мрії,
Погасли  надії,
Лишився  на  згадку  портрет:
Усміхнені  очі,
Щасливі  дівочі,
Коханої  доля-секрет.
Зійди  зі  світлини,
Кохана  дівчино,
Я  ніжно  тебе  пригорну…
Хай  наша  калина
Розквітне  нам  нині  -
Я  казку  на  мить  поверну.

Як  і  я  ти  гортаєш  світлини,
Потаємно  вертаєш  в  „колись“
І  пригадуєш  білу  калину,
Де  ми  вперше  в  коханні  злились.
Нащось  юнь  у  житті  загубилась…
Але  де  б  ти  тепер  не  була,
Побажаю  тобі,  щоб  приснилась
Та  любов,  як  калина  цвіла.
Приспів
25  січня  2010  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574117
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.04.2015

Красуня Анжеліка

Красуня  Анжеліка

Красуня  весела,
Чарівна  Анжела,
Кохання  в  очах  мерехтить.
Любов  піднебесна
Буяє,  як  весна,
Аж  серце  моє  полонить.

Краса-Анжеліка
У  серці  навіки,
Омріяні  ніжні    краї.
Як  зоря  яскрава,
Хмільна,  наче  слава,
Як  подуми  тайні  мої.

Анжела-цариця
Ночами  насниться
І  звабить  в  нічних  небесах…
Кохання  літає,
Утоми  не  знає,
Радіє  в  п’янких  чудесах.

Як  Муза  грайлива,
Богиня  співлива,
Піснями  в  мені  ожива.
Віддайся  коханню  -
Уся,  як  в  останнє,
Нехай  розквітають  дива…

11січня  2012  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2015

Наталя, Натуся

Наталя,  Натуся

В  співах  бавляться  світанки,
Пестять  промені  квітки.
Розцвіла  моя  Наталка,
Наче  вишня  навесні.
Як  небесна  веселиця,
Що  у  лузі  воду  п’є.
Твої  очі-громовиці,
Ранять  серденько  моє.

Приспів

Наталя,  Натуся!
Ясноока,  руса,
Тебе  доможуся,
На  тобі  женюся.
Наталонька,  Ната!
Вродою  багата.
Йду  тебе  стрічати,
Як  велике  свято.
Наташа,  Наталя!
Мене  зчарувала
І  заворожила,
Всього  полонила.
Та  я  вже  женюся
На  моїй  Натусі…
Несу  мою  любу
На  руках  до  шлюбу.

Сяє  усмішка  казкова
На  Наталиних  вустах.
Чарівливе,  мрійне  слово
Палахтить  в  моїх    думках.
До  Наталі  промовляю,
Стріли-погляди  ловлю:
„Я  тебе,  мій  світ,  кохаю”,
Чую:  „  Я  тебе  люблю“.

Приспів

17  січня  2011  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2015

Вероніка

Вероніка

Чарівнице  моя,  піднебесна,
Довгождана,  омріяна  весна,
Твоя  врода  мене  зчарувала
І  навіки,  повір,  закохала.
Голосиста,  як  гайова,  пташка,
Ніжно-біла,  весела  ромашка,
Очі  сині,  яскраві  волошки  -
Чародійка,  чаклунка,  ворожка.

Приспів

Вероніка,  Вероніка!
Нема  в  світі  чоловіка,
Щоб  тебе  не  полюбив.
Вероніка,  Вероніка!
Втратив  спокій  я  навіки,
Коли  я  тебе  зустрів.
Я  всі  роки  ім`я  кликав,
Одне  ім`я  –  Вероніка!
І  пісні  тобі  співав…
Я  дивлюся  в  сині  очі
І  тобі  сказати  хочу  -
Я  навіки  покохав.
Вероніка,  Ніка,  Вера,
Моя  квітка-примавера*
У  веселому  гаю.
Моя  Ніка,  моя  Прима,
Моя  весна,  моя  зима,
Я  одну  тебе  люблю.
Моя  зірочка  небесна,
Довгождана,  мила  весно,
Ти  на  цілий  світ  одна.
Моя  пташечка  співуча,
Голос  ніжний  і  могучий,
Квітом  вишенька  рясна.

Подолаю  зміїні  стежини,
Покорю  неприступні  вершини,
Щоби  чути  дзвінку  канарейку,
Милувати  кохану  веселку.
Моя  фея    з  чарівного  раю,
Я  тебе  у  піснях  оспіваю,
Ти  у  мене  одна  піднебесна,
Через  хуги  омріяна  весна.

Приспів

*примавера  (іт.)  –  весна.

14  березня  2011  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2015

Ти не прийшла

Ти  не  прийшла

Весною  зрошена  земля,
Усе  навколо  оживає,
А  ти  не  йдеш.  Чия  вина?
Лише  зоря  у  небі  сяє.
А  я  замріяний  іду
Та  в  серці  віра  не  згасає…
Птахи  співають  у  саду,
А  місяць  душу  мою  крає.

Приспів

Ти  не  прийшла,
Ти  не  прийшла,
Десь  почало  уже  світати.
Ти  не  прийшла,
Ти  не  прийшла,
Я  йду  тебе  кудись  стрічати.
Краса  чарує  неземна,
А  я  продовжую  чекати.
Ти  не  прийшла,
Ти  не  прийшла,
Прийди  хоча  б  розчарувати.

У  барвах  ніжиться  весна,
Усе  навколо  розквітає.
А  ти  гуляєш  не  одна,
Тебе  хтось  інший  обнімає.
Милуєшся    у  цій  красі
Зоряться  вочі    не  зі  мною,  
Під  солов`їні  голоси,
Під  повний  місяць  над  горою.

Приспів

14  травня    2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2015

Твоя любов

Твоя  любов

Твоя  любов,  то  темна  ніч,
Мені  нічого  вже  не  зич,
Між  нами  виросла  межа
І  я  тобі  чужа,  чужа.
Мене  ніколи  більш  не  клич,
Пройшли  літа,  як  сто  сторіч,
В  зірках  палають  небеса,
Кохання  зникло,  як  роса.

Приспів

А  життя  таке  смугасте,
Біле  –  чорне,  чорне  -  біле,
То  летять  одні  нещастя,
То  рожеве,  ніжне,  миле.
Як  солодкі  поцілунки
На  устах  гарячих  чую,
То  закохані  малюнки
На  піску  в  думках  малюю.
Пофарбовані  лінійки
У  кольори  веселкові,
Знов  кохання  наче  змійка,
Ранить  серце  мимоволі.

Я  не  страждаю  від  розлук,
Забулись  ласки  ніжних  рук,
Десь  заховалися  дива,
Упали  сказані  слова.
Мені  нічого  більш  не  зич,
В  свої  тенета  знов  не  клич,
Між  нами  прірва  в  сто  сторіч,
Ми  різні,  наче  день  і  ніч.

Приспів
07  квітня    2010  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2015

Чудодійна любов

Чудодійна  любов

Наче  вічність  спливла,  а  ти  снишся  мені,
Чарівна,  молода  і  красива
Знов  уява  моя  палахкоче  в  вогні,
Невгомонна  душа  просить  дива.
Але  чудо  не  йде,  заблукало  в  літах,
У  лабетах,  як  пташка,  тріпоче…
Переповнює  сум,  заполонює  жах,
Серце  яві  коритись  не  хоче.

Приспів

У  твоїх  очах  сум,
У  словах  моїх  жаль,
Наче  кам’яний    мур
Покриває  печаль.
Мила  весна  прийшла,
Соловей  заспівав,
Доля  долю  знайшла,
Коли  місяць  гуляв.
Засіяли  серця,
Потепліли  слова,
Хай  летять  до  кінця
Ці  казкові  дива.

Мить  до  вирви  летить,  відспівались  жнива,
Вже  зима  присипає  стежини,
Як  кульбаба,  біліє  моя  голова,
А  кохання  буяє  понині.
Скоро  весна  прийде  і  розвіє  печаль,
Запалають  у  променях  очі
І  сонцями  розквітне  духмяний  мигдаль,
Чудодійну  любов  напророчить.

Приспів
04  листопада  2010  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2015

Гайове кохання

Гайове  кохання

Ясний  місяць  гаї  освітив,
Солов`ї  мене  в  юність  вернули,
Коли  я  ту  дівчину  любив,
Яку  пам’ять  повік  не  забула.
Пахне  травами  руса  коса,
Небесами  виблискують  очі.
Та  далека,  чарівна  краса
Дотепер  відпускати  не  хоче.

Приспів

Як  хороше,  як  зелено,
Квітками  все  застелене,
Зозулиця  кує.
Птахи  чарують  піснею,
Розквітчаною  весною,
А  місяць  світло  ллє.
Гаї  дарують  пахощі,
На  серці  ніжні  радощі,
Душа  кохання  п’є.
Всі  роки  мені  марилось,
Ми  під  вербою  бавимось,
Зигзиця  нам  кує.

Соловей  мені  знов  наспівав,
Про  красуню,  що  ходить  у  сни…
Де  кохання  найперше  пізнав
У  квітучих  гаях  навесні.
Я  у  пам’яті  все  записав,
І  уява  її  зберегла…
В  тім  раю  я  чомусь  заблукав
Та  й  вона  мене  теж  не  найшла.

Приспів
18  серпня  2010  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2015

Синівська любов

Синівська  любов

Ви  простіть  мене  мамо  і  тату,
Що  Вас  мало  колись  обіймав,
Та  не  встиг  за  життя  розказати,
Як  я  Вас,  мов  святих,  шанував.
Не  смуткуйте  матусю  і  тату,
Як  не  виправдав  Ваших  надій,
Що  лиш  став  сивиною  багатий…
Я  ж  душею  лишивсь  молодий.

Приспів

Обійміть,  поклонітеся  в  ноги
Батькам,  хто  вам  життя  дарував,
Хто  любив  вас,  як  праведні  боги,
Дивну  долю  земну  чаклував.
Поспішіть  же  вклонитися  низько
І  сказати  синівське  „люблю“.
Поки  поруч  батьки,  поки  близько,
Поцілуйте  їх,  я  вас  молю.

Я  дивлюся  на  Ваші  світлини,
А  в  очах  рідних  чую  любов.
Моя  вірна,  далека  родина,
В  ті  віки  я  вернувся  би  знов.
Ви  простіть  свого  блудного  сина,
Що  шалено  у  висях  літав…
Я  усе  зрозумів  тільки  нині,
Як  я  мало  батьків  цілував.

Приспів

04  листопада    2010  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573268
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.04.2015

Тася в Одесі

Тася  в  Одесі

Оживала  Одеса  травнева,
Молдаванку  п`янили  квітки,
Ми  щасливі  зринали  до  неба,
Де  від  щастя  кружляли  зірки.
Дерибасівська  нас  чарувала,
Грала  скрипка  одеські  пісні
І  серця  наші  міцно  кохали,
Щебетали  пташки  голосні.

Приспів

Море,  море,  Одеса-мама
Кличуть  нас  знову,  знову  і  знов,
Тася,  Тася,  моя  кохана,
Тася,  Тася,  моя  любов.
І  болить  мені,  наче  рана,
Грає  в  жилах  шалена  кров,
Тася,  Тася,  моя  кохана,
Тася,  Тася,  моя  любов.
Тася,  Тася,  моя  кохана,
Тася,  Тася,  моя  любов.

Нас  Лузанівські  хвилі  ласкали,
Ніжні  промені  гріли  серця,
Безкозирки  в  повітрі  літали,
Як  вели  моряка  до  вінця.
Ми  з  тобою  Одесу  любили,
Поспішали  щоразу  сюди,
Але  якось  усе  розгубили,
Море  змило  всі  наші  сліди.

Приспів

16  липня  2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2015

Таня

Тетяні  Невінській  

Таня

Пам'ятаєш  літа?
Ти  була  молода
І  я  був  молодий,
Чуб  не  сивий  -  густий…
І  здавалось  тоді,
Що  краса  назавжди,
Що  старіють  десь  там,
Не  потрібно  це  нам!!!

Приспів

Таня,  Таня,  Тань,
Ти  чарівна,  як  лань,
А  я  також  стрункий,
Ще  козак  я  міцний.
Таня,  Таня,  Тань,
Ти  в  полоні  бажань,
А  я  файний  такий,
До  кохання  палкий!!!

Пролетіли  літа,
Ти  іще  молода,
Та  і  я  молодий,
Сивий  чуб  -  не  густий…
Думку  в  собі  ловлю,
Що  й  тепер  ще  люблю
І  до  дідька  літа  -
Ти  завжди  молода!!!

Приспів

17  червня  2008  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2015

Любов згоріла

Любов  згоріла

Я  розлюбив,  як  мені  жаль,
Що  став  тебе  я  забувати.
Яка  печаль,  моя  печаль,
Що  перестав  тебе  чекати.
А  я  тебе  одну  кохав
І  поклонявся,  як  богині,
Ночами  марив  і  бажав
Тебе  побачити  в  видінні.

Приспів

В  далину  дивлюся
І  тебе  не  бачу,
Поки  ще  журюся,
Але  вже  не  плачу.
Де  ти,  моя  мила,
Куди  полетіла?
Почуття  згоріли
І  все  відболіло.
Ти  моя    кохана,  
Ти  моя  розрада,
Дівчина-веснянка,
Люба  і  жадана,
Де  ти,  де  ти  мила,
У  якім  полоні?
Ти  моя  богине,
Ти  моя  ікона.

Усе  пройшло,  час  пролетів,
Я  більш  на  тебе  не  молюся.
І  як  би  серцем  не  хотів,
Душею  вже  не  повернуся.
Коли  тебе  не  уберіг
І  мої  мрії  опустіли,
В  моєму  серці  смуток  ліг,
Кохання  наше  овдовіло.

Приспів

11  вересня.  2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2015

Летять миті

Летять  миті

Чарувала  мене,  завертіла  вона,
Шаленіла,  любов'ю  бісилася,
А  коли  розлила  аромати  весна,
У  обіймах  чужих  опинилася.
Жужмом  миті  летять.  Чи  кохання  живе,
Яке  в  пристрасті  ми  малювали?
Ясне  сонце  моє  в  надвечір’я  пливе…
Ми  навіки  світання  проспали.

Приспів

Із  дитинства  летять
Мої  миті  у  вись,
Роки  грізно  гримлять
І  зникають  кудись.
Ще  світанком  горять
Мармурові  огні,
Лиш  шалено  летять,
Як  розгнуздані  дні.
Тільки  мрії  живуть
Та  нудьга  по  тобі.
А  надії  цвітуть
У  глибокій  журбі.

Тепла  осінь  прийшла!  Заспівали  птахи
Сумну  пісню  прощальну,  далеку,
В  хусточки  пов’язав  і  поніс  дітлахів
До  чужинців  славетний  лелека.
Послабішали  дні,  уже  сонце  ясне
Загубилося  в  бабинім  літі.
Скоро  холод  сріблястим  мечем  кресоне,
А  ж  під  корінь,  розцвічені  квіти.

Приспів
12  січня  2011  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2015

Кохання з першого погляду

Кохання  з  першого  погляду

Один  погляд  -  і  я  покохала
Молодого  іще  юнака,
Кров  гаряча  у  серці  заграла,
Текло  щастя,  як  повна  ріка.
Від  палкого  кохання  хмеліла,
Як  нектар  пила  ніжні  слова…
Я  співала,  літала,  раділа,
Веселилась,  як  лялька  жива.

Приспів

Мені  ти  говорив,
Що  міцно  полюбив,
Повірити  прохав,
Що  ніжно  покохав.
Ти  до  зорі  гуляв
І  іншу  цілував,
Сміявся,  жартував,
Читав  їй  і  співав.
Її  ти  обіймав,
Лише  її  жадав,
Все  клявся,  говорив,
Та  на  руках  носив
І  як  мене  благав,
Що  ніжно  покохав,
Повірити  молив,
Що  міцно  полюбив.

Дні  і  ночі  летіли  в  любові
І  просив  він  моєї  руки…
Під  солодкі  пісні  вечорові,
Я  в  думках  приміряла  вінки.
Все  частіше  обличчя  хмурніло
І  зникала  усмішка  з  лиця…
І  тоді  я  усе  зрозуміла  -
Наступає  початок  кінця.

Приспів

                                             18  червня  2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2015

Дзявкотіння

Дзявкотіння
   
Дзявкотіння  споконвіку,
Від  Москви  й  по  всій  землі,
Дзяволять  дужі  й  каліки
А  найбільше  у  кремлі.  

Як  з  похмілля,  там  маячать
Й  проти  вітру  гидко  тхне,  
А  приспішники  не  бачать,  
Куди  їх  Сусанін  пхне.

Вони  певно  того  варті,
Раб  не  має  свого  я.
Як  цинізм  козирна  карта  -
Тоді  й  мізки  „нах…я*̋‟.

І  тече  брехня-коряга,
Повз  дволикі  береги,  
Слуги  п’ють  туманну  брагу,  
Бродять  мізки  від  жаги…

І  нема  здається  краю
Цій  брехні-трясовині,
Псом  азійський  герб  горлає  
На  ворожім  знамені.

Ликом  шиті  йдуть  убогі
В  угро-фінські  болота.
На  кремлі  -  чортячі  роги  -
Сяє  зірка  золота.  

*-  орський  вираз

31  березня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570938
рубрика: Поезія,
дата поступления 31.03.2015

Кохання в вишневім саду

Кохання  в  вишневім  саду

Є  сади  грушеві,  білі  яблуневі…
У  гаї  квітучі  кличуть  солов`ї.
Мені  наймиліші  ті  вишні  травневі  -
Перші  поцілунки  трепетні  мої.
Розквітали  вишні  в  ніжному  повіві,  
Місяць  роздивлявся  мальовничий  рай,
Уже  треті  півні  заводили  співи,
Золотом  світився  ніжний  небокрай.

Приспів

Соловей  співає,
Зозуля  все  кує,
Зорі  з  неба  кличуть  у  вишневий  сад.
А  моя  кохана,
Серце  зачарує,
Капають  з  гітари  сльози  серенад.
Соловей  співає,
Серце  моє  крає,
Музика  хвилює,  почуття  ростуть.
А  з-за  вишні  місяць
Сватом  визирає,
Всі  стежки-доріжки  в  сад  мене  ведуть.

Земля  пробудилась  і  все  оживало,
Почали  співати  голосні  пташки.
А  нам  все  здавалось:  ми  кохались  мало,
Хоч  із  неба  зникли  на  весь  день  зірки.
Розійшлися  спати  у  свої  покої,
Щоб,  як  сонце  сяде,  знов  до  нас  прийти.
Білий  сад  і  місяць,  і  чари  гайові…
Де  і  як,  кохана,  весни  ті  знайти?

Приспів
17  травня  2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2015

І знов весна

Рябіковій  Любові,  другині

І  знов  весна

І  знов  весняні  ніжні  квіти
В  зелених  луках  розцвіли.
Ласкаве  сонце  тепло  світить,
Біленькі  хмарки  попливли.
Закохані,  вродливі  пари
Воркують,  наче  голубки.
Лише  не  плачуть  вже  гітари  -
Кохають  інші  юнаки.

Приспів
Знов  ідуть  ясні  дні,
Я  радію  весні,
П`ю  чарівні  хмільні  аромати.
Не  тікай  красота,
Зупиніться  літа,
Серце  прагне  ще  мрію  догнати.
Але  сонце  летить
Через  ніч  і  блакить,
У  минуле  ховаються  миті.
Моя  мила  прости,
Їх  уже  не  знайти,
Лише  грають  веселками  квіти.

Все  як  тоді,  цвіте,  співає,
Коханням  бавиться  весна.
Лиш  день  за  днем  спішить,  тікає
У  ті  часи,  де  нас  нема.
Уже  не  вернеться  минуле,
Хоча  усе,  як  і  колись.
Навіть  квітки  ще  не  забули,
Як  ми  в  любові  поклялись.
Приспів
18  березня  2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2015

Скільки років…

Скільки  років…

Стільки  років  у  безвість  майнуло,
А  здається,  що  вчора  було…
Моє  серце  тебе  не  забуло
І  в  душі  наболілій  знайшло.
І  здалося,  що  все  просвітліло,
І  світанком  пітьма  розцвіла,
Як  сьогодні  зустрів  тебе,  мила,
Коли  з  гір  ти  щасливою  йшла.

Приспів

До  схід  сонця  іду
Я  на  ту  полонину
І  тебе  там  найду,
Мою  любу  дівчину.
І  камінні  стежки
Вже  віхоли  покрили,
Ніжно-білі  шапки
Знов  смереки  наділи.
Манівцями  я  йду,
Видивляюсь  кохану,
Стрімкі  скелі  в  снігу  
По-весільному  вбранні.
А  на  горі  вона
Раннє  сонце  вартує,
Чарівниця  земна,
Гори,  ріки  чарує.

І  ти  знову  мене  схвилювала,
Воскресали  в  душі  почуття,
На  обличчі  усмішка  палала,
Оживала  з  мого  забуття.
Поутрачені  миті  зникали,
І  розлука  із  сумом  спливла…
З  твоїх  уст  солов`ями  злітали
Довгождані,  ласкаві  слова.

Приспів

18  листопада  2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2015

Рожеві сни

Незнайомці-чарівниці  

Рожеві  сни

Неначе  в  рожевім  тумані,
Я  бачу  тебе  в  своїх  снах.
У  ніжному,  білім  убранні
Ти  линеш  до  мене,  мов  птах.
Щоразу  удвох  ми  кружляєм,
Як    лебеді,  десь  в  небесах.
У  безвість  від  щастя  зринаєм,
Як  зорі  в  далеких  світах.

Приспів

Я  знову  голос  твій  чую,
Я  знову  бачу  тебе
І  хмелить  погляд  голубих  очей.
Вуста  твої  ніжно  цілую,
Та  знаю,  мабуть,  одне:
Душа  співає,  як  співав  Орфей.

Сьогодні  ти  знову  жадана
Явилась  до  мене  у  сні.
"Зостанься"  –  прохав  я  -  "Кохана",
Та  ти  лиш  всміхнулась  мені…
Щоденно  чекаю  я  ночі,
Молюся,  щоб  знов  ти  прийшла.
Повір,  просинатись  не  хочу,
Щоб  завжди  ти  поряд  була.

Приспів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2015

Рожевий туман

Рожевий  туман

Як  рожевий  туман,
Розвіялась  любов
І  смуток,  як  дурман,
Мене  в  путі  знайшов.
Розтоптана  мораль,  
Замучені  серця,
Побляклий  ідеал  -
Отрута  до  кінця.

Приспів
Тебе  я  не  побачу
І  більше  не  зустріну,
Хоч  все  життя  потрачу
Знайти  мою  єдину.
Тебе  я  не  почую,
Лише  в  думках  долину,
У  мріях  намалюю
Мою  любов  єдину.

Світанок  запалав,
Розтала  темнота,
Я  знову  покохав,
Як  з  чистого  листа.
День  серце  запалив
І  мрії  ожили,
Я  знову  полюбив,
На  райській  сій  землі.

Приспів
Кохання  запанує,
Незвідане  донині
І  знов  мене  чарує
Жадана  і  єдина.

Поборені  нічниці,
Повернені  надії,
Любов  через  зірниці,
Явитися  воліє.
Тебе  я  не  побачу
І  більше  не  зустріну,
Хоч  все  життя  потрачу,
Знайти  мою  єдину.

Тебе  я  не  почую,
Лише  в  думках  долину,
У  мріях  намалюю,
Мою  любов  єдину.
Кохання  запанує,
Незвідане  донині
І  знов  мене  чарує
Жадана  і  єдина.
Поборені  нічниці,
Повернені  надії,
Любов  через  зірниці,
Явитися  воліє.

14  червня  2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2015

Ненароджені діти мої…

Ненароджені  діти  мої…

Ненароджені  діти  мої,
Голуб`ята  мої,  соколята,
Не  ходить  вам  по  вічній  землі,
Ви  не  скажете  „мамо“  і  „тату“.
У  садочку  я  вас  не  знайду,
Не  діждуся  довіку  зі  школи
Та  укрити  вночі  не  прийду,
Під  вінцем  не  побачу  ніколи.

Приспів

Милі  діти  мої,
Ангелочки  землі,
Простіть,  любі,  за  вкрадену  долю.
Соколята  мої,
Пташенята  малі,
Не  ходить  по  землі  вам  ніколи.
Милі  діти  мої,
Ангелочки  землі
У  безкрайому  небі  літають.
Любі  дочки,  сини,
В  голубій  далині
Маму  рідну  на  небі  чекають.

Не  побачені  милі  сини,
Не  приходять  онуки  веселі,
Не  являються  навіть  у  сни,
У  самотню,  без  діток,  оселю.
Лине  сміх,  веселяться  малі,
Як  чарівний  дзвіночок  лунає…
Ненароджені  доні  мої,
У  юрбі  дітвори  вас  не  має.

Приспів
22  грудня  2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2015

Хмільні поцілунки

Хмільні  поцілунки

Моє  серце  кохання  співає,
Ой,  як  ніжить  твій  погляд  палкий,
Душа  лебедем    небом  літає,
Де  чарівно  сіяють  зірки.
Обійми  мене  міцно,  коханий,  
Поцілунки  хмільні  подаруй,
Мій  соколе  єдиний,  жаданий,
Ти  мене  на  навіки  зачаруй.  

Приспів  

Ти  мене  помани,
Обійми,  пригорни,
Мій  властитель,  мій  дар,
Мій  ясний  солодар,  
Повелитель-мудрак,
Мій  Орфей,    мій  співак,
Моє  сонце,  мій  світ…
Стільки  літ!  Стільки  літ!  
Поцілуй,  пригорни,
До  кохання  мани…  

Зацілую  тебе  до  нестями,
У  блаженстві  зі  мною  літай,  
Нехай  мрії  живуть  завше  з  нами  -
І  струмляться  з  сердець  через  край.  
Я  в  обіймах  твоїх  розквітаю
Кров  нуртує  немов  водограй…
До  останньої  миті  бажаю
Відчувати  з  коханим  цей  рай.

Приспів  

03  січня  2014  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2015

Лагода

Лагода  

Озориться  лагода.
Весна.  Сонце  сяє.
Як  в  моря  гайне  вода,
Мир  настане  в  краї.

Заспівають  солов’ї,
Гай  повеселіє,
Зійдуть  квіти  польові,
Людяність  наспіє.  

Розвеселяться  думки,
Грянуть  нові  свята,
Уберуться  у  вінки  
Чарівні  дівчата.

З  війни  прийдуть  козаки,
Являть  мир  в  оселі  -
Лелечата-малюки,
Люльки  біля  стелі…

Попливе  п’янке  життя
На  вітрилах  долі,
Навіки,  без  вороття,
Заживем  на  волі.

Линуть  птахи  день  при  дні  
З  мачухи-чужини…
Тужить  мама  у  вікні,  
Виглядає  сина…

27  березня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569827
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2015

Мої журавлі

Мої  журавлі

Відлетіли  мої  журавлі,
Линуть  пісні  їх  сумно  й  журливо.
Заметілі  метуть  по  землі,
Одягають  замріяні  ниви.
І  на  серце  лягає  журба,
Мою    душу  самотню  холодить.
Полонила  розлука-сестра,
Радість  десь  стороною  обходить.

Приспів

Журавлі,  журавлі,
Весняні  кораблі,
Припливайте,  як  сонце  пригріє.
Журавлі,  журавлі,
Вірні  друзі  мої,
Розкажіть  про  коханої  мрію.
Журавлі,  журавлі,
У  небесній  далі,
Принесіть  те  омріяне  диво.
Журавлі,  журавлі,
Довгождані  мої,
Проспівайте  ви  пісню  щасливу.

Прийде  день,  дочекаюсь  весни,
В  небесах  журавлі  закурличуть.
Весняні  журавлинні  пісні
Мене  знову  до  тебе  покличуть.
Я  воскресну,  із  ночі  явлюсь,
На  подвір`ї  кохана  чекає,
Як,  бувало,  я  їй  посміхнусь…
Поки  ще  завірюха  гуляє.

Приспів
01листопада  2008  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2015

Меланхолія

Меланхолія

День-за-днем  спливають  роки,
Не  спливає  лише  сум,
А  до  тебе  зависоко
І  бентежить  душу  глум.
Я  свою  меланхолію
Хочу  в  пристрасті  сховати,
Та  не  зможу  я  нікого,
Окрім  тебе,  покохати.

Приспів

Я  свою  меланхолію
Над  морями  десь  розвію.
Світ  прокинеться  й  засяє
І  веселкою  заграє.
Тобі    пісню  заспіваю:
Я  кохаю,  я  кохаю!
Хай  летить  квітучим  краєм  -
Моя  мила,  я  тебе  люблю.

Вийде    сонце  вранці-рано,
Над  землею  полетить.
Я  проснусь  від  щастя  п`яний,
Чисте  небо  височить.
А  навколо  все  весніє,
Квіт  радіє,  мерехтить,
Все  на  світі  променіє,
Серце  в  ніжності  тремтить.

Приспів

16  серпня  2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2015

Любов згоріла

Любов  згоріла

Я  розлюбив,  як  мені  жаль,
Що  став  тебе  я  забувати.
Яка  печаль,  моя  печаль,
Що  перестав  тебе  чекати.
А  я  тебе  одну  кохав
І  поклонявся,  як  богині,
Ночами  марив  і  бажав
Тебе  побачити  в  видінні.

Приспів

В  далину  дивлюся
І  тебе  не  бачу,
Поки  ще  журюся,
Але  вже  не  плачу.
Де  ти,  моя  мила,
Куди  полетіла?
Почуття  згоріли
І  все  відболіло.
Ти  моя    кохана,  
Ти  моя  розрада,
Дівчина-веснянка,
Люба  і  жадана,
Де  ти,  де  ти  мила,
У  якім  полоні?
Ти  моя  богине,
Ти  моя  ікона.

Усе  пройшло,  час  пролетів,
Я  більш  на  тебе  не  молюся.
І  як  би  серцем  не  хотів,
Душею  вже  не  повернуся.
Коли  тебе  не  уберіг
І  мої  мрії  опустіли,
В  моєму  серці  смуток  ліг,
Кохання  наше  овдовіло.

Приспів

11  вересня.  2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2015

Білі ромашки

Білі  ромашки

Навкруги  через  день  листопад,
Темні  ночі  запахли  зимою,
Поскидали  дерева  наряд,
Тяжкий  смуток  втопив  з  головою.
Всі  ромашки  давно  відцвіли,
Більш  не  має  на  чім  ворожити,
Виринають  тополі  з  імли,
Буду  з  ними  я  гірко  тужити.

Приспів

Білі  ромашки,  білі  ромашки
Снігом  на  землю  упали.
Сині  волошки,  сині  волошки
Тихо  під  небом  зів`яли.
Білі  ромашки,  білі  ромашки
Ніжно  розквітнуть  весною.
Сині  волошки,  сині  волошки
Небо  розстелять  по  полю.

Ясний  місяць  на  небо  зійде
І  засвітить  закоханим  зорі.
Білі  хмарки  пливуть  де-не-де,
Як  вітрила  у  синьому  морі.
Подивися  на  цю  благодать  -
Все  завмерло  у  тихім  спокої,
Аби  довгую  зиму  проспать    
Й  пробудитись  із  сонцем  весною.

Приспів

28  жовтня  2008  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2015

Клич

Клич

Опустіли  слова,
Відлетіла  любов
І  душа  ледь  жива
Сумно  впала  з  оков.
Полонила  журба
І  притлумився  клич,
Засурмила  труба
І  заводить  у  ніч.
Навкруги  темнота,
Як  початок  кінця,
Манівцем  простота
Затягнула  сліпця.
Лиш  пливе  в  далині
Кривий  місяць  серпом,
У  сумній  тишині
Упаде  за  селом.
Потихеньку,  здаля
Запалає  зоря,
Квіт  народить  земля
І  заграють  моря.
Защебечуть  пташки,
Задзюрчить  джерело,
День  відгонить  страхи,
Щоб  в  душі  ожило.
Пролунають  слова
І  пробудять  любов,
Заіскряться  дива
В  позолоті  заков.
Тихий  лагідний  клич
Вже  зове,  не  мине,
Щоби  наново,  в  ніч
Погукати  мене.
Навкруги  темнота,
Як  початок  кінця,
Манівцем  простота
Затягнула  сліпця.
Лиш  пливе  в  далині
Кривий  місяць  серпом,
У  сумній  тишині
Упаде  за  селом.

01  квітня  2011  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2015

Іменини

Іменини

Я  сьогодні    твої  іменини
Вже  без  тебе  в  кав'ярні  зустріну.
І  цієї  святкової  днини
Пригощу  незнайому  дівчину.
Подарую  весняні  їй  квіти,
Які  ,  знаю,  колись  ти  любила.
Буду  тости  я  їй  говорити,
Наче  ти  би  навпроти  сиділа.

Приспів

Перший  раз  ми  твої  іменини
Вже  не  будемо  разом  стрічати
І  цієї  весняної  днини
Тебе  буду  не  я  цілувати.
Перший  раз  на  твої  іменини
Скаже  інший  тобі  компліменти
І  цієї  весняної  днини
Душа  прагне  від  болю  завмерти.

Хай  вона  загадає  бажання,
Неважливо,  якщо  не  повірить,
Нагадаю  палке  їй  кохання,
Хай  зорею  воно  ніжно  світить.
Все  зроблю,  щоб  вона  не  відчула,
Що  я  з  нею  сиджу  випадково…
Щоб  цей  вечір  вона  не  забула,
Впишу  в  пам`ять  магічне  їй  слово.

Приспів

20  березня  2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2015

Зоряна ніч

Дружині  Олександрі

Зоряна  ніч

Ми  йдемо  на  берег  річки
Вербами  сповитий,
А  на  небі  зорі-свічки,
Ясен  місяць  світить.
Наче  срібло  блищить  вода,
Променями    грає.
Полонила  мене  врода,
Яку  мила  має.

Приспів

Моя  мила,  люба  моя,
Красуня  казкова,
Все,  що  шепчуть  твої  губи  -
Ловлю  кожне  слово.
Чую  бажане:  „Кохаю!
Я  тебе  кохаю…“.
Моє  серце  завмирає,
А  душа  літає.

Ми  хмеліємо  від  м`яти,
Роса  ноги  миє,
Серцю  хочеться  співати,
А  душа  радіє.
Свою  бажану  цілую,
Ніжно  обіймаю
І  шепочу,  що  є  сили:
„Я  тебе  кохаю“!

Приспів

Моя  мила,  люба  моя,
Красуня  казкова,
Все,  що  шепчуть  твої  губи  -
Ловлю  кожне  слово.
Чую  бажане:  „Кохаю!
Я  тебе  кохаю…“.
Моє  серце  завмирає,
А  душа  літає.

Свою  бажану  цілую,
Ніжно  обіймаю
І  шепочу,  що  є  сили:
„Я  тебе  кохаю“!
Моя  мила,  люба  моя,
Красуня  казкова,
Все,  що  шепчуть  твої  губи  -
Ловлю  кожне  слово.

04  червня  2009  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2015

Ерос

Ерос

Ранок,  кава,  дві  цигарки
І  повіяв  на  Майдан,
Сновигають  діви-мавки,
В  мізках  повний  балаган.  

Заполонює  шал  кичку,
Зводить  з  розуму  снага  …
Поголила  кицька  мичку  –  
Вирва  поміж  пирога.  

Покотилися  на  плечі
Силіконові  дари.    
Летять  роки  молодечі:  
Зверху,  знизу-догори.

Заховався  за  фонтаном,
Зирить  збоченець,  як  звір,  
Пес  скажено  за  парканом
Тягне  суку  на  буксир.    

Підглядають  молодиці,  
Підмальовують  уста,
В  очах  сяють  блискавиці,  
Гадка  зваблює    пуста.

Піп  з  монашкою  в  каплицю
Заховались  від  Христа,
Дяк  забрався  на  дзвіницю,
Угамовує  перста.  

Зі  світання  аж  до  ночі
Ерос  збуджує  Майдан…  
Ваблять  марення  дівочі  
Покохатись  на  диван.  

23  березня  2015  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2015