| Сторінки (1/32): | « | 1 | » |
Знов малюю сьогодні я мрію,
Найніжнішу візьму акварель.
Поцілунками серце зігрію,
А кохання заграє сам Лель.
Хай полин пахне солодко й ніжно,
А у небі лиш зорі мигтять.
Хай кульбаби летять білосніжні –
Душу маки нехай не ятрять.
Допоможеш мені, мій коханий?
Обирай кольори до душі.
Навкруги лабіринти омани,
Тож вестимуть нехай нас вірші.
Для кохання бери лиш червоний,
Але ніжно прозорий, легкий,
Щоб цілунок палкий невагомий
Долетів із Донбасу у Стрий.
Можна взятий й небесно-блакитний
Колір волі свободи й вітрів.
І зелений, мов дуб непохитний…
Будь-який із палітри віків.
Будь-який, лиш не колір печалі,
Лиш не той, що кусає до ран…
Наші мрії – коштовні коралі,
Віддамо їх нестримним вітрам.
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022
Уносит письма ветром, словно листья,
В них сотни слов, которых не сказать.
Нет смысла ждать и нет нужды молиться.
Зачем себя и мир вокруг терзать?
Вперед! навстречу новым расставаньям.
Всё то, что было, не вернуть назад.
Съедает день за горизонтом пламя.
В далекий путь зовет тебя пассат.
Шуршат страницы пожелтевшего блокнота –
В огне заката жжешь последний стих.
Никто не ждал такого поворота,
Мне очень жаль, прошу тебя, прости!
Твои следы вначале заметет снегами –
Их заморозит в памяти пурга.
А после мы не вспомним даже сами,
За что люблю… И почему ругал.
Бесследный путь, не нарисованный на карте,
Уводит в небо к легким облакам.
Кристально-белые, как и тюльпаны в марте,
Обрежешь крылья, бросишь их к ногам.
Тайком в окно заглянешь ты с рассветом,
Коснешься нежно моих спящих глаз.
Тепло в душе, как и на пляже летом,
Как жаль, что всё это в последний раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824925
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2019
Пароплави туди не рушають,
Ані потяги, ні літаки.
Там немає гарячого чаю –
Там є спогади тільки й думки.
Там останні слова ще лунають:
Я люблю тебе, мамо, люблю.
Там за руку тебе я тримаю…
Ти летиш… я лишаюсь… стою…
Ти для мене тепер синє небо,
Тепле сонце і сяйво зірок.
Все навколо говорить про тебе:
І фіранки… і блиск тарілок…
Ти далеко, а може, ще й далі,
Пароплави туди не пливуть…
Одягнути б сукенку й сандалі
І в дитинство на хвильку пірнуть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2016
або
Як ми з татом по зорі ходили
Цього літа ми з татом знайшли найдорожчий у світі скарб.
Все сталося теплого літнього вечора. Це був особливий чоловічий вечір у нашій сім'ї, бо лишилися ми утрьох хазяйнувати: я, тато і дідусь Максим. Мама в нас працює медичною сестрою. Зазвичай вона в лікарні лише вдень, а от цього вечора, мабуть, хтось дуже сильно захворів.
Як тільки почало сутеніти, зорі в небі стали вмикатися, ніби якісь зачаровані ліхтарики.
– Одна, а он іще одна, і он там, і ще ось одненька, вірніше, дві, – невпинно рахував я зорі, що одна за одною з’являлися на небі.
– Бачу, тебе захопили в полон ці маленькі бешкетники, – усміхаючись, зауважив дідусь.
Чому він так сказав і чому назвав зорі бешкетниками, я тоді не замислився. Здається, я навіть не помітив, що дідусь щось говорить до мене. Я із шаленим захватом рахував нові й нові зірки. Але встигнути за ними вкрай важко, вірніше, взагалі неможливо. Зірки так стрімко запалювали на небі свої вогники, що я і незчувся, як усе небо було всіяне зірковими діамантами.
– От би мамі подарувати хоча б одненьку, – затамувавши подих, мріяв я.
– От, якби у нас була така височенна драбина, щоб дістатися неба, то ми неодмінно б зробили нашій мамі такий дарунок, – розсудливо зауважив тато.
Тут у розмову втрутився дідусь:
– Колись давно, – сказав він, розгладжуючи пишні білі вуса, – я вже ходив по зорі…
– Так, батьку, не починайте, будь-ласка, – перебив його тато.
Дідусь лише посміхнувся у відповідь, але розповідь не спинив:
– Так от, такого ж літнього вечора я, прихопивши із собою відро, ходив по зорі на наше озеро.
– І що, наловив? – розвісивши вуха, запитав я.
– Повне відро, ледь допер його додому, – впевнено і без жодного натяку на брехню відповів дідусь.
Звісно ж, спинити мене після дідових слів було просто неможливо. Мені теж потрібно було тільки зараз, саме сьогодні, саме цього вечора, доки немає мами, збігати за зірками.
Тато сердився на дідуся, казав, що той забиває мені баки дурними розмовами. Але ж тато сьогодні один, без мами, а ми з дідусем удвох проти нього. Тож, відро, ліхтарик, суворі дідусеві настанови і ми з татом рушаємо до озера.
Ми йшли добре знайомою нам стежкою. Я весело розгойдував у руці велике відро. Мені навіть почали ввижалися величезні блискучі зорі, які я зачерпую відром і несу мамі. Але несподівано мої мрії перервало якесь пронизливе скавучання, що лунало десь із-за кущів.
– О-о-о, тату, то що вовк? – вчепився я обома руками у татову футболку, покинувши таке миле мені відро.
– Та заспокойся, – лагідно поплескав моє плече тато, – то, мабуть, собача яке мале поміж гілок заплуталося. Пішли подивимося ближче, йому напевне потрібна допомога.
– Твоя правда, лишати його не можна, – згодився я. Але одразу ж перепитав, бо хто його знає:
– А ти впевнений, що то не вовк?
Звісно ж то був не вовк. Тато посвітив ліхтариком у кущі і показав мені маленького песика із величезними переляканими очима. Бідолаха застряг лапою між гілок і не міг звільнитися. Добре, що ми йшли повз, а то довелося б йому всю ніч просидіти в пастці.
– Ну от, тепер ти вільний, – обережно дістав тато песика. – Біжи собі й наступного разу будь обережнішим.
Звільнивши цуцика, ми швидко рушили за зірками, а песик так і лишився сидіти при дорозі. Він ніби хотів піти з нами, але не смів, бо ж його не кликали.
Діставшись озера, я був на сьомому небі від щастя:
– Тату! Тату, а дідусь правду казав, що зірки самі попадають в озеро.
Тато неквапливо підійшов до води, нічого не сказав, лише схвально похитав головою. Він таки погодився, що дідусь був правий. Тож я, не зволікаючи ні хвильки, зачерпнув повнісіньке відро блискучих зірок і почвалав до тата.
Звісно ж зорі довелося нести татові. А я, щасливий, ішов і уявляв якою радісною буде стомлена мама, коли вранці після роботи отримає наш подарунок.
– Ой, дивись, синку, – помітив тато, – а песик і досі чекає. Чого ж ти не біжиш додому, кудлатий?
– Може, йому просто немає куди йти?
Не варто переказувати усю нашу розмову, бо вже за кілька хвилин ми із Чубиком ( так я назвав цуцика), підстрибуючи, бігли додому, де нас чекав дідусь. Вони з песиком одразу потоваришували, бо чуби у них були дуже схожі. Тільки в діда чуб білий, а у песика рудий.
Відро із зірками вирішили залишили на подвір'ї, аби мама вранці одразу ж його знайшла. Чубик його пильно охороняв, десь півгодини, а потім заснув, обійнявши порожню миску, яку старанно вилизав до останньої крихти.
Вранці сталося непередбачуване.
– Мамо! Мамо! А ти бачила наш подарунок? – закричав я, тільки-но прокинувшись. – Ми наловили для тебе зірок! Повне відро! Чуєш, мамо?
– Справді? – здивувалась мама. – Це, мабуть, дідусь тебе навчив.
– Атож, – гордовито відповів я і рушив до подарунка.
Тільки от, коли я підвів маму до відра, зірок там не було, лише вода з озера. Мої очі налилися слізьми і я розчаровано поглянув на Чубика:
– Що, не вгледів, сонько малий? Доки спав усі зірки розбіглися.
– Я ж казав тобі, що вони малі бешкетники, – втрутився дідусь, – а Чубик не винний. Від мене зірки теж тоді повтікали.
Я стояв, ніби розчавлений, не плакав, лише стримував сльози, які підступно блищали в очах. А мама, найкраща мама в світі, знаєте що вона сказала? Вона ніжно обійняла мене і покликала підійти ближче тата і дідуся.
– Погляньте, любі мої, тут є скарб дорожчий зірок.
Ми всі зазирнули у відро і замість зірок побачили свої обличчя, а мама ніжно промовила:
– Ви – мій найдорожчий скарб у світі!
Твір-переможець Всеукраїнського літературного конкурсу "Детектив. Пригоди. Фантастика", організованого дитячим журналом "Пізнайко" 2016 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656085
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 31.03.2016
Заховати б себе десь подалі в коморі
І прикидати мотлохом, щоб не знайшли.
Ледь живі, покалічені, стомлені й кволі
Мої мрії й бажання в нікуди пішли.
Переплуталось завтра, сьогодні і вчора,
І дощі, мов скажені, у небо ідуть…
Ходить-бродить землею нікчемна потвора,
Наплювати, що там десь її вже не ждуть.
Я, мов равлик, у мушлю старанно вмоща́юсь,
Більше вийти не можу… чи, радше, боюсь.
Може, випити з цукром солодкого чаю?..
Філіжанка розбита… я знову вколюсь…
14.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2016
Проміння цитринове лащиться в шибку
М’якенькими лапами й кличе в садок.
У затінку сніг під ногою ще ри́пнув,
А поруч весна і до неї лиш крок.
Всміхаються заспані проліски сині,
Тендітні, малесенькі, любі квітки́.
Тепло і життя у шпаринки всі лине
Крізь цеглу будинків. Віконце відкрий!
Матусю рідненька, тримай мій дарунок,
Візьми синє небо і велич вітрів.
П’янить хай безмежність захмарна, мов трунок,
Бо ж татів цілунок вже серце зігрів.
Тримай ще ліси і підсніжники білі,
Незаймані гори і хмарку-зефір.
Під сонцем печаль хай у попіл зітліє.
Ти люба й кохана! Назавжди! Повір!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2016
Мій тато з янголами… в небі…
Всі кажуть, тато мій — Герой.
До нього подзвонити треба,
Та номер інший там… не той…
Не той, що в книжечці лишився…
Там зони доступу нема…
Дощем священним тато вмився,
Тепер він небо нам трима.
Я хочу татові сказати
Найкращі лагідні слова…
Мабуть, він вміє вже літати,
На спині крила він хова…
Я знаю, він приходить вранці,
В кімнату сонцем загляда…
Маленький зайчик на фіранці —
Дарунок тата… знаю я!
Вірш написаний від імені дитини, що втратила батька на Майдані.
Я не знаю особисто цю дівчинку або хлопчика, але мушу сказати своє «дякую» і «пробач».
Дякую за те, що ми всі нарешті прокинулись, повірили у свої сили і всьому світу заявили: МИ УКРАЇНЦІ! Але пробач за те, що й досі панує шалена несправедливість.
Дякую за щиру батькову любов до України, але пробач за те, що твій тато більше не може тебе любити. Хоча ні, він любить тебе, кожен день, кожної миті він поруч, він живе у твоєму маленькому серденьку.
Дякую за початок, але пробач за те, що досі немає кінця.
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645474
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2016
М'якенькі шкарпетки, ведмедик і шалик,
Велике вікно, мандарини… і ти.
Щаслива до сказу, безумства і шалу –
З тобою на паузі зорі й світи.
Долоні твої пахнуть солодко й ніжно:
Духмянить кориця, і кава й горіх.
За склом інший світ, там все ва́тяно-сніжне,
А вдома ялинка й даруночків міх.
Удвох із тобою в маленькому світі,
Ми нібито ляльки вінтажні, крихкі,
Закуті коханням і щастям зігріті…
Десь дуже морозно, а ми – у теплі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2015
Останній вірш чекати більш не може,
Він прагне жити, прагне визнання.
Натхнення небо випите, порожнє,
Цей світ не мій, ця стежка не моя.
Останній вірш, хиткі останні рими,
Соромлячись, чіпляються в рядки.
Слова важкі не будуть вже легкими,
Навколо біль нестерпний і їдкий.
Останній вірш, останнє моє слово,
Остання дяка й кава на столі
Вже не парує, майже захолола…
Останній вірш, а хочеться щоб НІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2015
Дайте вдихнути свободу!
Сонця вкусити крайок,
З хмар повичавлювать воду,
Крекер спекти із зірок…
Місяць втопити б у каві,
Хай він зефіром пливе…
А на весе́лковім ралі
Мрія мене дожене.
Хочеш разо́м поганяєм?
Хочеш, я знаю, гайда!
Шлях серпантинить над гаєм…
Вечір спливає… шкода…
Завтра чекатиму знову,
В небі влаштуєм пікнік.
Ли́шим буденність сувору
Миттю… в один лише клік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2015
Знову між нами віршовані сльози,
Рими солоні, залиті в печаль.
Біль від розлуки терпіти не в змозі,
Крила німіють, згасаю, нажаль.
В серці поволі журба хазяйнує,
Поглядом кожним тягнусь до небес.
Завтра, можливо, нарешті збагну – є
Віра в майбутнє… Я чую тебе.
Чую твій голос, що вітром шепоче,
Посмішку бачу в заграві ясній.
Небо обійме обох нас, неначе
Ковдра м’якенька в омріянім сні.
В різних світах ми приляжемо долі,
Глянь, ледь тримаються зорі небес.
Очі закохані прагнуть любові,
Відчай розлуки вже, нібито, скрес.
Я до небес простягну свої руки,
Ти до безмежності мрій доторкнись.
Зірка в долоні впаде… Не збагнути
Щастя нестримне, бажаю: Вернись!
Знову віршами співатиме серце,
Знову твій погляд, долоні, вуста…
Хай закінчаться усі в світі герці,
Щира любов хай єднає міста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2015
Я у небі веселку спіймаю,
З неї кульки надую тобі,
Сім чудес дивовижних бажаю…
А за квітами зайчик побіг.
Перша кулька любов подарує,
Червоненька, мов ружа вона.
Помаранчева кулька … :) жартує,
Апельсиновий сік розлива.
Сонце з’їла жовтенькая куля,
Та не все, лиш маленький шматок…
Будь розумниця ти і красуня,
Сміливіше крокуй до зірок.
Пахне травами кулька зелена,
Соковита і ніжно-м’яка…
Дивовижна краса, незбагненна,
Хай всі грози у небі зляка.
Разом з кульками можна літати,
А з блакитною і поготів,
Можна хмарами хутко стрибати…
Он ведмідь в небокрай полетів.
Синя кулька волошки дарує,
Щоб віночок гарненький сплести.
Хай краса твоя всіх зачарує,
Тільки глянь у люстерко: Це ти!
…Фіолетова кулька лишилась,
Хай здійснить вона мрію твою…
Ти так ніжно до мами схилилась :) …
В Бога щастя обом вам молю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587294
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.06.2015
Напиши мені сонце в захмаренім небі,
Витри сльози розлуки – хай вщухнуть дощі.
Серед плеса душі знов ховається лебідь,
Знову чорний, самотній… ридають вірші.
Поцілуй мене ніжно, коханий, промінням,
Якщо зможеш, думками до серця торкнись.
Кращі спогади міцно тримають корінням,
А гілками чимдуж піднімаються ввись.
Намалюй мені, милий, кохання зірками
І вітрами цілунок палкий надішли.
Я тобі передам привітання… від мами…
Бережи своє серце… тікай від імли.
Напиши мені сонце в захмаренім небі!
Я скажу нашим мріям: Рідненькі, пливіть!
Серед плеса душі хай закоханий лебідь
Із лебідкою разом… щасливі… живі…
03.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2015
Думки всі принишкли, сховалися мрії,
Густа порожнеча імлою кипить.
Стискається серце, надія лиш гріє,
Здається, до спокою крок або мить.
Я чую, як щастя з туману сміється,
Воно зовсім поруч, його я знайду.
Жага до життя в серці голубом б’ється,
Її відпускаю – хай нищить біду!
У небі хай хмари колючі розвіє,
Щоб градом не било Вкраїну мою.
Ця сила нетлінна й незламна в тобі є…
Ми разом, ми сильні… я поруч стою.
З тобою знайде́мо загублені мрії,
В уламках… під кулями… серед біди.
Навколо самотність, журбою скрізь віє…
Іду я додому… за мною іди.
У снах я крокую туди, де чекають
Ведмедик на ліжку, невипита кава…
Дитинство лишилось там, точно, я знаю…
І мамина посмішка тепла й ласкава.
Мені поскладаються спогади в сходи,
Піднімуть до янголів, аж до зірок.
Там місяць хмарки́, мов баранчиків водить,
Між зорями сни розрослися в лісок.
Так тихо й спокійно… он казка літає…
Лишитися хочу, але ще не час.
Крізь сивий туман, мов перлинонька, сяє
Загублена мрія… в ній вогник не згас.
Я мріяти буду, я хочу любити!
Я жити бажаю на рідній землі!
Кохати, співати, майбутнє творити
В Єдиній Країні… так батько велів.
У небі вечірнім я вишию зорі,
А в полі широкім натчу колосків.
Сплету із веселки віночок для Долі,
Вдягну їй сорочку із теплих вітрів.
Хай Воля, Свобода і Віра зростають!
Хай мрії дитячі летять в небосинь.
Священного Миру для рідного краю
Я в Бога молитиму… й ти попроси…
21.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581976
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.05.2015
Залиши зірки на небі,
Не скидай їх до землі.
Не тримай хвилястий гребінь,
Хай рушають кораблі.
Не спіши з птахами в вирій,
Відпусти їх, залишись.
Янголята біло-крилі
Полетять за тебе в вись.
Не прошу чарівні за́мки,
Не бажаю я зірок.
Нерішучість – на уламки…
Ну зроби вже перший крок!
лютий 2015 р.
Опубліковано в літературному альманасі "Сила почуттів"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2015
Це неможливо… це більше, ніж страшно…
Горе луною повсюди летить.
Я пам'ятаю країну вчорашню…
Все промайнуло… так швидко… умить.
Може, це сон, що ніяк не скінчиться…
Може, невдало хтось так жартував…
Тихо й спокійно згорнулася киця,
А на хатину ще «Град» не гарчав.
Може, і тато нікуди не їхав…
Мама не плаче, пісні все співа…
Ні… похилилась хатиноньки стріха,
Мурка жива ще… та зовсім сліпа.
Серце стискається в спазмі тривоги,
Це ще не все… але вірю в дива.
Ми стоїмо на початку дороги…
Шлях цей важкий… та життя все ж трива.
Бачу десь там, в небокраї, надію...
Мрії, заховані поміж зірок…
Завтра щасливе я бачу… я вірю!
Не натискайте лишень на курок…
19.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560804
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2015
Давай намалюємо щастя
Цілунками й блиском очей.
Нам стане кохання причастям,
І зайвих не треба речей.
Хай крила ростуть за плечима,
І сонце ясніше всміха́…
Хай доля сердито не грима,
А Бог вбереже від гріха.
Ми щастя напишем любов’ю,
Прикрасим цілунками знов.
Хай серце пульсує не кров’ю,
Хай рветься із нього любов.
24.01.2015
Опубліковано в літературному альманасі "Сила почуттів"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2015
Я щаслива, бо я українка,
І співаю, бо все ще живу…
Ледь змокріла в блокноті сторінка –
Я на мріях крізь сльози пливу.
Заховаю думки поміж зорі,
Серед тисячі во́їв святих…
Божевільні слова, трішки хворі,
Повторю сто разів… хоч би стих…
Біль нестерпний, скажений, колючий,
Той, що вовком згризає серця…
Справедливості час неминучий,
Поміж Сотні шукаю взірця…
Я кричатиму в небо: Кохаю!
І люблю до безумства наш світ.
Мов ліхтарик, цілунок тримаю
І молюся, щоб МИР вже розквіт.
02.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
Одне життя, єдиний подих,
І доля в нас на двох одна.
Кохання, ніби сонце, сходить
І нас окрилює сповна.
Несе подалі десь у хмари,
Туди, де мрії наші сплять.
Згорять в світанку давні чвари,
Нові бажання знов гримлять.
Люблю постійно і невпинно,
Кохаю більше за життя.
До тебе прагну щохвилинно –
В моє минуле й майбуття…
23.01.2015
Опубліковано в літературному альманасі "Сила почуттів"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2015
Поцілуй мене ніжно у щічку,
І торкнися легенько долоні.
Поведи, як колись, під смерічку,
Обійми… і тримай у полоні.
Хай нам заздрить місяць і зорі,
Навкруги́ хай множиться кохання.
Божевільні з тобою, ми хворі,
Але разом… всю ніч... до світання.
Пригадаєм минулі всі ро́ки,
Поміркуєм про завтра й сьогодні.
Переглянем усі наші кроки…
Ну чому ж не в усьому ми згодні?
Ти розважено ходиш землею -
Я замріяно лину до неба.
Ти кохаєш мене, ніби фею -
Я кохаю тебе… що ще треба?
23.01.2014
Опубліковано в літературному альманасі "Сила почуттів"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2015
В повітрі солодко духмянить мріями,
Надія в серці потайки тремтить.
Пухкі сніжинки порахую віями –
В дитинство повернутися б на мить.
Вхопити б за хвоста кудлату віхолу
І стрімголов помчати в небокрай.
Туди, мов на санчатах, сонце з’їхало,
Гайда за ним, міцніш мене тримай!
В забуті спогади з малим ліхтариком
Натхненно і завзято летимо,
Он бачу хатку рідну із димариком,
Святковий стіл, смаколики, вино.
Ми ніби під скляним чарівним куполом,
Немов пушинки зи́мно-крижані,
Вже стільки спогадів у тиші гупало,
А ми радієм, нібито малі.
Сніжинок назбираєм із бажаннями
Й наліпимо веселих сніжачкІв,
Гуляти будем в небі до світання ми,
А спогади сховаєм серед снів.
Ще й досі у повітрі пахне мріями,
Ліниво й солодко спливає час.
Проміння вранішнє спіймаю віями –
В дитинство повернутися б ще раз.
грудень 2014
Вірш із новорічної збірки "Різдвяний карнавал поезій"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2014
Не вимикай, будь ласка, світло –
У темряві зникають мрії…
Поглянь, обличчя твоє зблідло,
Любов земна тебе не гріє?
Печаль вгризається у крила,
Густим багном стіка журба,
Реальність тисне, ніби брила…
І злиднів під столом юрба.
Мій милий янголе, навіщо
Босо́ніж ходиш по землі?
У смерті посмішка зловіща…
Ти йдеш за нею… хто звелів?
Ідеш в самісінькеє пекло,
Туди, де тліє майбуття…
Молити Бога ніби легко –
Це лиш слова і почуття?
Ти бачив смерть, побачиш знову,
Від Бога милості не ждеш,
Стоїш за нашу землю хвору,
За наш народ ти крила рвеш.
Не вимикай, будь ласка, світло,
Долоні в небо я здійму…
Тепер моє обличчя зблідло –
Невже не вимкнути війну?
03.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2014
Чому твій подих байдужий, холодний?
Ти ж нібито всміхаєшся мені…
Мороз по шкірі, мов би пес голодний,
Вгризається… й зникає в далині.
Самотні хмари айсбергами плинуть,
На землю необачно гублять сніг…
А мрії квітами... між листям гинуть…
І десь далеко знову хтось… поліг.
Я не живу… немов вуглинка тлію…
Померзли крила в сивих небесах.
Душа цвіте допоки щиро мріє…
Вовками в серце рветься хижий страх.
Він виє, тисне брилою… шкребеться,
Кусає до болючих чорних ран…
Ще трішки… хвильку… скоро все минеться…
Ще не зруйнований надії храм!
25.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2014
Осінь светрика наділа
Із туману й сірих хмар,
З павутиння шарфик звила…
Він додасть легенький шарм.
Стала ніжна, романтична
В сірім светрику м’якім,
В цім вбранні вона незвична,
Не така, як в золотім.
Мила, юна і тендітна
Каву п’є серед лісів,
Мов би птаха перелітна,
Скрізь вона, як переспів.
Осінь – мрійниця, дивачка,
Ходить боса по землі,
Поруч з нею дощ-собачка
Весь закутаний в імлі.
Я люблю її такою –
Вона слухає Бітлів...
Вчарувала світ собою,
Від кохання й клен зомлів.
16.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2014
Обійми́, поцілуй, захисти і зігрій –
Я не хочу бути сильною.
Покажи мені шлях до загублених мрій,
Бо не вмію бути пильною.
Загубила стежку і сама не знайду –
Поведи, як малу дитину.
За тобою слухняно я всюди піду,
За тобою ку́лькою плину.
Я лечу невагомо – кохання несе,
Тож тримай мене, любий, міцно.
Запишу свої мрії в захмарнім есе
Лиш для тебе… каліграфічно.
Ти слідкуй за мною – можу загубитись…
Краще кинь все й лети зі мною.
Потихеньку можеш поруч примоститись,
Я ж зігріюсь… твоєю рукою.
Ми загубимось разом, милий… до завтра,
Заховаємось десь серед хмар…
Ти поглянь! Пломеніє крайнебом ватра –
То горять сліди забутих чвар…
08.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2014
Душа сьогодні пташкою співала,
Дуетом падолист їй шелестів…
Здається, десь я хмарами блукала
Серед поцу́крених гірських шпилів.
Там час легким шовко́вим павутинням
Летить, спливає й ледве завмира,
Печаль під ноги падає камінням,
А мрії теплі небо забира.
Там м’яко, легко, трішки невагомо,
Грайливий вітер стиха гомонить,
Там стільки дива… все там невідомо…
Пухкий ведмідь захма́рений летить.
А о́нде ще ведмедики-зефіри,
Один за одним небокраєм йдуть.
Такі ж вони ласкаві й милі звірі,
Шкода, повз мене швидко промайнуть.
Вже час вертатися – життя чекає…
Я ще прийду, мої ви хмарочки́,
Моє серде́нько скрізь вас відшукає –
Вестимуть мрії, срібні зірочки́.
06.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2014
То листя шелестить, чи мрії
Пожо́вкли й сипляться з небес?
Зів'ялі і несправджені надії
Летять подалі у краї чудес.
Між листям сум сріблясто-сивий
Легенько павутинкою летить,
Він не спішить, чекає зливи,
Аби з дощем політ свій закінчи́ть.
Ніщо не вічне, все колись минає:
І сум, і сльози і гірка печаль.
Розчарування душу полишає,
Немов туману вранішня вуаль.
22.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2014
Так хочеться отримати листа,
Що пахне мріями й думками…
Здолати відстань крізь міста
Й зігрітись теплими словами.
Вдихнути аромат бузкового чорнила,
І плямку кави десь у ку́тику знайти…
Така вона справжнісінька і мила,
Маленька плямка, що єдна світи.
Шкода, листи не пишем… майже,
Є інтернет – навіщо той папір…
Та жоден «смайл» почуття не перекаже
Так трепетно, як лист… повір.
14.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2014
Сьогодні, як ніколи, прагну обійнять,
На дні очей твоїх звабливих потонути –
Печаль з журбою миттю повідтя́ть
І серце ніжністю пухкою огорнути.
Твій подих сильний, трохи важкуватий,
Люблю я слухати і в ньому потопа́ть…
Вмоститись ближче і в долоню заховати
Свою долоньку… й твою ве́лич відчувать.
З тобою тихо, лагідно й надійно,
Ти мов стіна, ти левом захистиш…
Ти поруч і думки летять спокійно…
І я лечу… А ти зі мною полетиш?
09.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2014
Коли полишає натхнення
І гинуть найкращі думки,
Вбиває сухе сьогодення…
Дістати б хоч краплю з ріки…
З тієї цілющої річки,
Де Муза, співавши пісе́нь,
Вела у таночок смерічки,
І грав на сопілочці Лель.
Там час, ніби мед, серпантинить,
Секунди пилкові снує…
А сонце крайнебо кали́нить…
І місяць вже зорі кує.
Та річка ввібрала чарівність
Барвисто-серпа́нкових мрій,
В ній Лель заховав свою ніжність,
А Муза… купалась у ній…
***
Шкода… Все шукаю, шукаю
Ту річку… - не можу знайти…
Я знаю, десь поряд блукаю…
Наосліп… ще довго іти…
05.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2014
Давай порибалимо в небі,
Закинем кохання вудки́…
На хмари високому гребні
Торкнешся моєї руки.
Ловитимем зорі в відерце,
Стискаючи міцно долоні…
І б’є в унісон твоє серце –
Ми в зоряно-хмарнім полоні.
Тут плавляться часу хвилинки,
І гуснуть, немов мармелад.
Збирається пристрасть в цілунки –
Тримай почуттів зорепад!
19.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2014
Пригорнусь до тебе мишенятком,
Лагідно тихенько обійму...
А захочеш, буду кошенятком –
Розтягнусь ліниво й замурчу.
В подушки́ пухкенькі заховаюсь,
Мов хитренький сірий ховрашок,
І в обійми теплі замотаюсь –
…Твої руки м’я́кші пелюшок.
Біля тебе легко, просто, тихо…
І печаль забудеться умить.
Заховаєш будь-якеє лихо…
І на серці тихо – не щемить.
05.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2014