Saturnatus

Сторінки (1/17):  « 1»

Мелкие подлости

                                                                   
Мелкие  подлости  тоже  входят  в  твою
"философию  ветра"?
Будь  осторожна:  оскорбленное  самолюбие
устраивает  испытание  твоей  зрелости.
Я  решил  было  поверить  в  тебя
и  как  всегда  в  таких  случаях  ошибся.
Тебе,  конечно,  все  нравится,  
но  этот  праздник  кукушки  и  петуха
просто  глуп.
Я  никогда  не  был  в  восторге  от  самодеятельности
болезненно  честолюбивых  детей,
чьи  головы  забиты  выспренной  чушью.
Все  поэты  немного  говнисты,  не  так  ли?
И  ты  -  увы  и  ах!  -  не  стала  исключением.
Глупая  девочка,  голова  в  облаках,
лучше  бы  ты  запихнула  ее  в  песок,  честное  слово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513174
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.07.2014


Сонечка

Сонечка  поливает  свои  кактусы
и  пьет  по  утрам  молоко.
она  живет  там,  где  тротуары  посыпаны  солью,
где  дрожат  ночью  стекла  от  чугунных  поездов,
а  дворники  особенно  нерадивы.
она  выходит  вечером  в  свой  сад,
где  птицы  прячутся  в  ветвях,  а  маки
краснеют  словно  капли  пролитой  тайно  крови  -
однажды  она  приглашала  меня  к  себе  в  гости
но  я  так  и  не  пришел.
ах  Сонечка,  помнишь  ли  ты  меня  еще?
здесь  на  окраине  ничего  не  происходит,
а  телевизор  губит  последние  мысли.
у  Сони  есть  кое-что,  припрятанное  в  буфете,
смешно,  что  люди  не  догадываются  об  этом;
никто  не  узнает,  Сонечка,  никогда,
что  ты  делаешь  в  ванной,
что  ты  делаешь  в  застывшей  тишине
одна,  всегда  одна...
однажды  она  приглашала  меня  в  гости,
но  я  так  и  не  пришел.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513151
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.07.2014


Місяць і всі зірки

у  полі  мій  дім,  ані  стін,  ані  даху,  
трава  замість  скатертини,  а  плоть  моя  -  вечеря
я  скликаю  гостей,  приходьте  ж,  приходьте  -
і  першою  північ  приходить,  а  тоді  вже
у  небі  розсівшись,  навідують  мене,  
місяць  і  всі  зірки.
тоді  вітер  непроханий  обмацує  обличчя  моє
тоді  руки  і  шию  лоскоче,  але
я  зовсім  не  рухаюсь,  я  принишк
і  лише  око  моє  нерухоме  і  вперте
видивляється  у  чорні  прапори  ночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2014


Бірюза

ніч  брала  початок  з  останнього  ковтка
сині  пустелі  затьмарюють  очі  ледь  не  щоранку
залиш  мене  краще
навчись  бути  голосом  світлом  і  миттю
аби  кровоточили  чисто  поранені  хмари
ти  надто  жадана  у  цьому  вигнанні
ледь  обпечуся  тобою  і  десь  на  останній  ноті
нас  змайструє  ця  осінь  віддалено





P.S.  я  не  зовсім  автор  цього  вірша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2014


Цинизм

целыми  днями  смотрю  телевизор  -  сплошное  дерьмо,  убивание  мозга
и  гора  окурков  все  растет  -  что  поделать,
нет  цели  да  и  желания  ее  искать  тоже  нет.
ищи,  ищи,  неуемный  мечтатель,  разочарование  на  подходе,  все
закончится  деревянным  ящиком.  жизнь  пуста,  цель  недостижима,
мамочка  состарилась,  слезки  утирать  некому,  так  что  разучись  хныкать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509935
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.07.2014


Отборный экзистенциализм

...отличная  штука,    эта  ночная  езда,  особенно
когда  вы  с  девушкой  вдребезги  пьяны;
в  конце-концов  я  свернул  в  какие-то  кусты,  здраво  рассудив
что  езда  в  таком  состоянии  в  какой-то  мере
нецелесообразна.  итак
мы  застряли  на  обочине;  самое  время
занятся  любовью  в  машине,  но  увы:  
ты  и  двух  слов  связать  не  можешь  и  вообще
забылась  сном  прямо  на  сиденье;  вот  незадача-то!
я  был  к  счастью  немного  менее  пьян,  так  что  сумел
выбратся  из  кабины;  мир  приятно  покачивался,
я  на  полную  грудь  вдыхал  табачный  дым
и  отборный  экзистенциализм;  в  кои-то  веки
опостылевшая  жизнь  приносит  смутное  удовлетворение,  
алкоголь  помогает  нам  примирится  с  
неистребимой  скукой...
ох  уже  эти  пьяные  размышления  в  чистом  поле,  ох  уж  это
неистребимое  отчаяние,  ох  уж  эти
темные  замки  и  пустоши,  -  от  которых,  кстати
тошнит  даже  больше,  чем  от  дешевого  кагора  -
мои  верные  спутники  в  этом
не  слишком  занимательном  приключении!
вот  так  я  и  торчал  в  темноте,  а  потом,  замерзнув  
полез  наконец  в  машину  и  что  вы  думаете
я  там  обнаружил?
ее  стошнило  прямо  на  сиденье.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508899
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.07.2014


Герой робочого класу

о  дванадцятій  ночі  поволеньки  суну  додому  -
гаманець  напханий  грішми,
небо  напхане  хмарами.
ледве  пройшов  півдороги  -
вперіщив  дощ,  я  сховався  у  якомусь  під"їзді
і  присівши  у  куточку,  закуняв.
коли  перестало  лити,  продовжив  свій  шлях
і  тіло  у  мене  нило  так,
ніби  мав  років  з  дев"яносто  за  плечима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014


***

я  зібрався  було  знову  освідчитись  тобі  у  коханні,
але  застряг  на  півдорозі.
"облиш"  -    пробурчала  ти
і  я  полегшено  замовк.
ми  кисли  обидвоє  на  терасі,
я  ворушив  пальцями  на  ногах,
тебе  поглинули  сумні  думки  і  -
о  диво!  -  мені  було  зовсім  байдуже,  які  саме.
відсидівши  оту  нашу  мовчанку,
ми  попленталися  до  готелю
і  у  номері  віддалися  самозабутньому
перегляду  телевізора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014


Згадай мене

                                                                 [i]пафосне  ниття[/i]

Згадай  мене.  Залиш  свою  посмішку.
У  спорожнілій  школі  вже  гасили  світло.
я  пив  вечір,  я  був  п"яний,  я  шукав,
огорнений  хороводом  мрій,  крізь  які  пробивалося
іронічне  усвідомлення  їх  нездійсненності.
Я  тинявся  темними  класами,  чекав  тебе,  писав
крейдою  на  дошці  якісь  дурниці,  мовчав,
безстрашним  я  був,  я  був  переляканим,
вже  надходячи  ніч  обіймала  мене,
холодним  було  відлуння  кроків,  я  був  щасливим
я  був  нещасним,  я  був  піднесеним.
Згадай  мене.  Залиш  свою  посмішку.
Ми  були  страшенно  молоді  тоді...
сп"яніння  пройшло,  я  не  дочекався  тебе.
Був  гірким  цей  світанок.  
Роса  скочувалась  щоками  замість  сліз  -  
тоді  я  не  вмів  плакати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2014


У тебе ніколи не буде забагато взуття

                                                                                 спеціально  для  Х.  К.

у  тебе  ніколи  не  буде  забагато  взуття
щоб  пройтися  пасмами  диму
рівнинами  океанів  вуглекислого  газу
захаращених  непотрібом  і  пластиковими  пляшками  -  
вони  побачать  нашу  старість
впади  з  неба  тьмяною  зіркою  свого  імені  дощем  назв
безсенсових  і  незабутніх
грай  свою  п"єсу  розсипаючись  розкладаючись  -
коли  свідомість  наздожене  мозок  холодним  вітром
завіси  розкриють  і  зал  виявиться  пустим  прокинувшись
ти  знайдеш  кольори  сірими  визирни  у  вікно  -  
наче  хтось  розсипав  по  пагорбах  строкате  сміття
місто  тривожно  поблискує  склом  під  
кривавим  порізом  виднокраю  -
у  когось  вітраж  у  когось  порожня  рама
а  в  тебе  просто  дірка  в  стіні  у  яку
зазирнула  якось  нахилившись  ніч,
повна  зірок  і  силуетів  вхопись  за  її  шлейф,
крига  намерзла  на  повіках  і  море
розказувало  все  розламучись  провалюючись,
розсипаючись  скалками  в  обличчя
і  тоді  стало  чорне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014


Апологія насильству

Насилля  є  вогнем  -  що  ж,  
остерігайся  його,
але  міста  ворогів  спалюй.
Хіба  у  мирний  час  не  потрібно  
лаштувати  зброю?
Чому  ж  тоді  ми  спали?
Коли  убивці  коло  воріт
не  слід  шукати  з  ними  миру
вони  шукають  смерті  -
тож  нехай  знайдуть  свою.
Побачити  трупи  зрадників  при  дорозі  -  
це  як  весняний  дощ,  що  впав  на  поля
у  переможній  радості  відродження,
це  як  запах  мокрого  пилу,
або  пронизаний  променем  ліс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014


Не п'єш - не граєш

не  п'єш  -  не  граєш,
а  потім  настає  ранок  і  пташки  щебечуть
просто  несамовито,  славлячи  переможне  сонце
і  я  сказав:  якщо  не  п'єш  -  не  граєш.
плентаємось  понад  рікою  і  не  впевнений
це  закінчується  день  чи  вже  народжується  світанок...
чи  ти  знаєш,  як  це  чудово  -  бути  
порожнім,  порожнім,  зовсім  
порожнім...
не  п'єш  -  тоді  не  граєш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014


Троица

змея,  стервятник  и  труп  -  вот  наша  троица!
а  вот  и  наша  икона  -  вор  и  убийца
столкнули  слепого  с  дороги  -  итак,
выколи  глаза,  вот,  держи:  шило,
разве  слепота  не  уютна?
идите-ка,  причаститесь  благодати,
присоединись  к  блаженненьким
около  распятого  Иисуса  -  распни  его  снова!
в  дыму  от  ладана  и  со  всеми  святыми  -
распни  его  снова!  с  молитвой  на  устах
прими  навязчивое  смирение  -  муки
должны  быть  посолены  восторгом;
страдать  надо  со  смаком,  наслаждаясь
каждой  секундой  мучений  -
пролей  слезу  удовлетворения  на  клеща
впившегося  в  посиневшую  рану,  это
если  не  кара,  то  испытание.  опусти  руки:  борьба
бессмысленна.  ложись  в  грязь  -  именно  там
и  есть  твое  место  и  прежде  чем
отправиться,  упаковавшись  в  ящик,  
в  подземный  круиз,
остается  только  наивно  надеятся  на
посмертное  возмездие.
отбирающий  взор  обещал  свет  -  и  вот,
ты  принес  свое  сердце  -  дурак,
нужен  был  твой  кошелек.
мухами  напичканы
все  брюха  попов  и  все  святые  угодники  -
да  и  богоматерь  -  взгляни  -  
безнадежно  засиженна  мухами.
толпы  слепцов,  кто  скучая,  а  кто  и  всерьез
пытаються  замолить  смерть  -
они  молятся  мухам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503955
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.06.2014


Інквізитор або Про милосердя


                                                                                           браттям  присвячується

він  ще  кричить,  той  нахабний  дебіл?
ну  звичайно  ж,  я  так  і  знав,  я  і  це  передбачив!
оцей  тупий  селюк  звісно  ж  має  право  на  вислів
але  що  він  супроти  скелі  мого  інтелекту?
гей  ти,  ниций  п*кидьку,  ану  обожнюй  мене,
НЕГАЙНО!
повісьте  його  догори  дригом.
як  ти  смієш  не  погоджуватися  зі  мною?
ану  встроміть  йому  пальці  в  лещата,
щоб  знав,  як  це  -  не  поважати  мене.
це  кричуща  нахабність,  так,  кричуща,  і  за  це
присмалімо  йому,  браття,  гузно  розпеченим  залізом.
Я  -  керуючись,  звичайно  ж,  власним  милосердям,  -
знуджено  кинув  тобі  шматочок  зі  столу.
інші  ще  в  повітрі  ковтали,  аж  скакали  від  щастя
але  ти  вперто  не  сприймав  моїх  осяйних  думок!
отож,  я  байдуже  спостерігаю  з  трибуни,  дебіле,
твої  борсання  у  гної  мого  презирства  отам,  унизу.
як,  ти  ще  смієш  мені  суперечити?!
вирвіть  йому  язика.
отак  ліпше.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502664
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.06.2014


Спільність недопалку і супутника.

вдень  зберемо  валізи,  ввечері  поїдемо
зустрінемо  чорніюче  небо  у  потязі,  а  коли  врешті-решт  споночіє
я  підійму  руку  з  сигаретою  і  уявлю
ніби  це  супутник  жевріє  червоною  зірочкою.
цікаво  бути  маленьким  відважним  супутником,
заплутавшись  у  безодні,  де  світло  є  порізом,
застигнути  у  всевічному  падінні  і  бути
всеохоплююче  самотнім...
тоді  я  розсміявся  та  відправив  сигарету  за  вікно  і
ніч  проковтнула  недопалок.
супутник  зазнав  краху.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502480
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 01.06.2014


Аналогии или Эксгибиционизм

спутник  поэта  -  бесстыдство
изрек  я  и  ты  молча  со  мной  согласилась.
итак,  воодушевившись,  я  продолжил:
поэт  -  сказал  я  -  сравним  с  комаром,  который
крови  напившись  взлетает,  отяжелевший,  
на  стену
чтоб  там  опочить
или  же  -  молвил  я  -схож  поэт  с  жабой  зеленой
что  мечтает  в  мохнатом  болоте  своем
о  морях  и  южных  странах  с  кокосами...
я  умолк,  подыскивая  еще  аналогий,  но  тут
ты  внезапно  сказала:  нет.
поэт  похож  на  эксгибициониста
который  в  темном  подьезде
испуганным  бабушкам  демонстрирует
свои  волосатые  яйца.
и  я,  сраженный  меткостью  сравнения,
в  знак  согласия  склонил  голову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502375
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.05.2014


Коротке зауваження щодо росіян і Путіна.

Зрештою  це  сталося:  Росія  скинула  маски,  перестала  вдавати  нібито  прагне  якогось  там  прогресу  і  з  прапорами  та  співами  повертається  до  своїх  ісконних  вошивих  ізб  з  лучинами.  Нічого  дивного  в  цьому  немає:  адже  злидні  є  природнім  середовищем  існування  росіян.  Ось  тому  санкції  і  не  лякають  Путіна  -  аби  лишень  його  власні  рахунки  в  західних  банках  не  чіпали.  Що  ж  до  народу,  то  глибоко  помиляються  ті,  хто  думає  нібито  погіршення  життя  врешті-решт  розбурхає  кацапів  і  вони  всі  як  один  скинуть  Путіна  з  трону.  Не  скинуть,  навпаки,  ще  більше  полюблять.  Путін  це  знає,  тому  і  продовжує  так  нахабно  свою  загарбницьку  політику.  Чого  б  це  йому  боятися?  Винні  призначені  -  ненависний  Захід  знову  продовжує  свої  русофобські  інтриги.  Немає  нічого  солодшого  для  росіян,  аніж  чути,  що  у  їхній  бідності  винні  не  вони  самі  з  їхніми  лінощами,  пияцтвом  і  систематичним  крадійством,  а  американці.  Слід  розуміти,  що  Путін  -  це  Росія,  а  Росія  -  це  Путін.  У  захмарних  рейтингах  Головного  Кремлівця  причиною  є  не  стільки  пропаганда  (хоч  і  вона  грає  тут  свою  значну  роль),  скільки  глибока  російськість  Путіна  і  його  команди.  Вони  поводять  себе  саме  так,  як  цього  очікують  росіяни.  Крадуть?  Ну  та  й  що;  всі  росіяни  крадуть,  це  російська  національна  традиція.  Брешуть?  Росіяни  прагнуть  брехні;  вони  усю  свою  історію  непогано  жили  собі  у  брехні  і  не  бажають  щось  змінювати.  Захоплюють  чужі  території?  Та  взагалі  прекрасно!  Росія  в  захваті.  Для  середньовічного  ординського  мислення  росіян,  експансія  -  це  завжди  добре.  Усілякі  там  дурниці  про  міжнародну  систему  безпеки  не  сприймаються.
Росіяни  своїх  царів  люблять.  Так  люблять,  що  готові  терпіти  їхню  кричущу  глупість  і  жадібність.  Який  народ  -  такі  й  царі;  у  випадку  нашого  північного  сусіда  це  твердження  цілком  справджується.  Не  пробачають  вони  своїм  царям  лише  лібералізму  (монархи-прогресори  у  Росії  не  приживаються,  хіба  що  просвіщають  свій  народ  топорами,  засланнями  і  батогами),  не  пробачають  невиправданого  зниження  рівня  життя  (якщо  цар  вчасно  не  знайде  винного,  його  скинуть  і  поставлять  нового  царя,  який  знайде  винного),  і  не  пробачають  поразок  на  зовнішньому  фронті.  Тобто  Путін  з  Криму  не  піде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502368
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.05.2014