| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Життя так швидко нас обводить лихими, чорними нитками
Та що б не сталося і де б ми не були
Лиш знайте мамо й тату, завжди у серці Ви є з нами.
Ми Дякуєм за всю любов, яку Ви дали нам
Що прихистили під своїм крилом,
За те, що батьківським теплом обігрівали
Хоч знаєм, важко Вам було.
За ночі всі, що не доспали
За сльози, що падали із втомлених очей,
І що не раз вночі вставали
Ви до своїх малесеньких дітей.
Пробачте Ви нам усе лихо
Що ми не розуміючи Вам принесли,
Бо плакали напевне тихо
Та все ж ту біль любов змогла перемогти.
Сьогодні кланяємся низько
Й цілуєм руки Ваші залюбки,
Бо Ви для нас як крапелька води в пустелі
Ви найрідніші лиш для нас… Батьки)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501644
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.05.2014
Вже за опівніч вдарив вечір і сила всіх думок
Звалилася лиш Їй одній на плечі і стогін душ замовк
Тих що казали речі божевільні, що так боліли всерединні
Вони кричали, мучились і були винні
Бо не любили до кінця так само як оця
Що втратила усе в одну хвилину
Кохання вірного краплину з якого жила і цвіла
Якби ж їй доля ще дала останній шанс, бодай одну хвилину
Але ж вона тендітна, чиста і не винна…
Пустих бульварів тіні її гріли, шептали ангели у снах
Сумні ноктюрни без надії, звучав мінор і серце розривав ій час.
І біль очей її ніхто не бачив, хоча йому немає певне меж
Тут ненароком хтось бекар поставив й немає тих хто перепише знов дієз
Й тепла тих рук, що можуть обійняти і холод ночі зупинити
Нажаль уже немає поряд, залишилося просто далі жити.
Усе б вона віддала у житті за ніжну фразу з уст його почуту
Тебе одну кохаю й ніколи не залишу, тебе навік триматиму за руку.
І де ж ті хто сказав що час лікує, що позбавляє він від болю
Вони замовкнуть як і ті холодні ночі
Залишиться лише вона на самоті і розмовлятиме із тишиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2014
Камін… солодкий подих сигарет… спиртного пляшка і болюча тиша,
Політ думок що дико рани рве і холод в серці що погляд твій залишив....
Лиш тінь від постаті твоєї залишилась в думках й бажаннях,
Солодкий твій парфум і присмак губ , дитячі мрії і божевільні сподівання…
Безсонні ночі, сварки, сльози, розмови аж до рання,
І висота думок, цигарки, кава і кохання…
Ревную…важко…напевне вже не зможу з цим змиритись,
Проклята зрада!!! Та я собі не вірю…і хто ж б тут зміг пробачити і знову полюбити?
А все ж…напевне це дурниці, я бачив у твоїх очах любов….
Давай залишимося на одинці, і поговорим мовчки, тільки вдвох.
І сил не знайдеться на те, щоб втримати тебе навіки поряд,
Тебе лікує час…ну а мене все більше губить твого серця холод…
Я так втомився…який жах…незнаю з чого знов почати…
Усе забути щохвилини хочу… та знаю, навік лише тебе буду одну кохати…
Віддам своє життя у твої руки, а ти вже володій ним як зумієш,
Захочеш слухай серця стуки, а хочеш то втечи…якщо любить не вмієш…
І лиш тепло тієї ночі, коли злились в одне єдине, тобі ніколи не забути,
Я так тебе люблю…ти знай.. твої я і свої переживу пекельні муки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2014
І скільки ж б коштував один момент – коли повіриш ти у власні сили
Коли залишиш все, що серце стримує і не дає розвести білі крила
Тримайсь за небо і не заплющуй очі, лети із вітром не боячись упасти
Біжи по хмарах і щоночі не дай зорі своїй приречено пропасти.
Змирись із тим, що колись було, не бійся мріяти про те, що буде
Іди тільки вперед, вдихни життя бодай лиш раз на повні груди
Цінуй людей які є поряд, заглядуй щиро їм у очі
І пам’ятай, нема нічого красивішого ніж повний місяць опівночі…
Не злічиш ти бажань, що тіло розривають і не дають спокійно спати
Та ти лише чекай… на того, хто зможе віддано одну лише кохати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2014
Скоріш за все не знатиму, чому зустрів тебе
Та це напевне доля, бо серце билось дивовижно
І зрозумів, що все твоє - тепер моє
Я знов щасливий, коханню меж немає очевидно.
Ми два світи в один з’єднали
У темряві зуміли розшукати світло
Ми режисерами свого кохання стали
Сади ванільні нам кричали : «Гірко».
Здіймались білі лебеді в молочне небо
Гарячий вітер аж до болю лоскотав у скронях
Схід сонця, я міцно знов обняв тебе
Моє обличчя на твоїх долонях.
У снах ми мандрували разом
За руку із небесними богами
Нам ніжні ангели пісні співали
До краю світу доторкаючись руками.
Та непокірний час сховався там
Де ми його не зможем відшукати
У розрпачі стою, навпроти ти, моя Мадам
І цей момент коли не хочеться прощатись…
Здавалося, повернемось, бодай ще хоч на мить
Відчуєм знов гарячий вітер в скронях
Та більш у небо, ані лебідка, ані лебідь не летить
Останній подих мій, лиш на твоїх долонях…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500591
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.05.2014