| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
Я знаю цей погляд
Я знаю цю душу
Я знаю коли і що казати мушу,
щоб все це лишилося тут і зі мною...
Моя насолода - це бути з тобою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2015
Роман "Пространство "Х" или территория лжи" – третья книга автора Николая Хомыча опубликована в 2013 году.
Этот роман очень необычный с захватывающим и динамичным сюжетом, в котором героям предстоит заглянуть в прошлое и раскрыть тайны наших предков, которые кроются в XI веке.
Каждая страница романа погружает нас в прошлое, открывает новые факты в истории и дает возможность взглянуть совершенно по-другому на уже устоявшиеся и казалось бы неопровержимые исторические моменты. Ведь не заглянув в прошлое нам не удастся разглядеть настоящего.
Данная книга не просто очередной роман это глубокая, философская робота автора над такими вопросами : Кто мы? Что есть истинна ? Где кроется истинна? Нужна ли истинна вообще ?
Эти вопросы неразделимо связаны друг с другом. Герои романа непрерывно пытаются отыскать истину и так погружаются в этот процесс что невольно становятся узниками своей правды. Переживания и трудности которые они преодолевают очень близки каждому из нас, поэтому читая, вы будете переживать и чувствовать в точности тоже, что чувствуют герои романа: влюбленность, азарт, неутолимая жажда к познанию, разочарование, боль, радость и многое другое.
Автор дает возможность читателю взглянуть на мир совершенно другими глазами, он открывает для нас "Пространство "Х" или территория лжи".Желание и цель знать все, порой, в конечном счете, просто разочаровывают нас, доводят нас до состояния растерянности, приводят нас в это самое пространство. Тот кто ищет правду неизменно попадет туда.
Наш мир веками строился на лжи. Человек, порой, того не осознавая, а иногда полностью осознано, вносит свой вклад в это пространство и уже через несколько веков наши потомки, точно так же, как и герои этого романа, будут блуждать в настоящем пытаясь докопаться до истины прошлого, которая прикрыта массивными плитами лжи.
Мы видим лишь то что можем увидеть, лишь то что нам позволено увидеть и часто даже не пытаемся отыскать правду. Некоторые отыскивая правду просто не принимают ее и продолжают перебывать в иллюзорном мире, перебывать на территории лжи.
Но человек самое разумное создание на земле и он должен знать и осознать то - что пусть ложь есть, была и будет, и ее не искоренить из нашей жизни, само осознание этого делает нас намного честнее, в первую очередь перед собой и намного сильнее перед окружающим миром.
Этот роман дарит нам возможность, погрузиться в атмосферу XI века, прочувствовать жизнь тех времен, перенести переживания и страдания вместе с героями, которые так красочно описывает автор, пропустить эти чувства через свое сердце и душу, а также узнать и побывать в “Пространстве “Х” или на территории лжи”, так как оно есть в этом мире и есть в каждом из нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555594
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 29.01.2015
То дощ, то сніг...
Так саме і з тобою:
то мчиш до мене не жаліючи ти сил,
то закриваєшся на всі замки переді мною
лишаючи мене на самоті.
То дощ, то сніг...
І вже замучилась чекати,
чекати "що" не знаю навіть я.
А ти закриєш знов мене у своїх ґратах,
там де німа я.
А я не можу "ні" промовити тобі!
Не можу просто взяти й відпустити.
Тому прошу тебе, скажи:
чи дощ, чи сніг
і як нам далі жити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
Благаю зупиніться люди!
Не треба більше крові і страждань.
Не треба більше сліз і смерті.
Не треба марних сподівань.
Благаю, подаруйте спокій.
Благаю, припиніть війну.
Адже хтось має першим зупинитись.
Зробіть це першими, я вас молю.
Немов страшенна хмара ненависті вкрила
країну нашу, що колись була
шматочком раю, спокою, любові...
Та так, не довго щастя зберегла.
Не впізнаю тепер тебе я.
Усе холодне, темне та чуже.
Лиш в лісі, там де спокій править,
я можу упізнати ту тебе.
Тебе, щасливу й безтурботну.
Тебе, ту теплу й лагідну , як мати.
Тебе ту щедру і добротну,
що виростила нас у своїх шатах.
Чому вже люди так не посміхаються?
І холоднішає від цього і твоя земля.
І брат на брата із ножем кидається,
а так не хочеться, щоб йшла оця війна.
Любіть благаю Україну нашу!
Шануйте, поважайте землю цю.
Нічого більшого не треба,
лиш тільки, припиніть війну!
Це не важливо хто ти, звідки.
Оберігай її , як ріднеє дитя.
І лиш тоді земля може розквітне,
і подарує спокій і життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542305
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.12.2014
Моя душа навіки розділилась,
бо вже давно я не сама.
У неї такі самі очі
й від мого серця доброта.
У неї, ніжний і тоненький голос,
якій не замовкає цілий день.
Допитливість її і мудрість
дивує мене день у день.
Я вдячна небесам за цей дарунок!
За честь виховувати це незимне дитя.
Ти янгол мій! Я сподіватись буду,
що станеш посланцем ти світла і добра!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542302
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.12.2014
Як добре , що ти є!
Нехай на самому ти краю світу.
Як добре , що ти є!
Цього достатньо, щоб мене зігріти.
Я знаю, хай далеко ти
і кілометри душу роздирають,
ти все одно думки мої і почуття...
Ти все про мене знаєш.
Як добре що ти є!
Так вдячна я життю, що нас воно з'єднало.
Коханий мій, а я твоя.
Ніколи нам цього не буде мало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2014
Так хочеться уста твої відчути,
але це не твої уже уста.
Так хочеться обіймів твоїх прийняти,
але уже і їх, нажаль, нема.
Так хочеться побути просто поруч,
але час з'їла самота.
Так хочеться у очі зазирнути,
але і там вже лиш скляна стіна.
Так хочеться тебе не відпускати,
але немає сили втримати тебе.
Тож ліпше про все це мені не знати
і у думках кохати, знов і знов тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2014
Я б не хотіла бачити як ти страждаєш.
Я б не хотіла бачити, як сльози проливаєш ти на самоті.
Я б не хотіла чути, як молитву промовляєш
про мир та покій на своїй землі.
Я б не хотіла бачити, як ти опустиш свої руки,
безсила, як з колін не зможеш встать.
Як будеш відчувати страшні муки,
як будеш біль дітей твоїх в своїй землі ховать.
Я б не хотіла..., але ти вже на колінах
і руки вже опущенні давно.
Твоя земля затоплена сльозами й болем,
а молитви не чує вже ніхто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511527
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.07.2014
Я знаю чим ти пахнеш.
Твій аромат оточує мене.
Він ніжний і такий гарячий,
неначе ковдрою окутує усе.
Я знаю твою посмішку, твій смуток.
Я знаю на обличчі кожну зморщечку твою.
Я знаю про що кажуть твої очі,
коли тобі шепочу: “я люблю”.
Мені не треба слів, усе це зайве.
Між нами всі слова вже сказані давно.
З тобою насолоджуюсь мовчанням,
але серця не замовкнуть нізащо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2014
Люди скажіть за що ви помираєте?
За, що ви віддаєте свое життя?
Мені ніяк цього не зрозуміти, тож поясніть благаю я.
Як треба не любити жити,
щоб з легкістю з життя піти?
Як треба не любити усе в світі,
щоб ось такий шлях вибрати?
Ви здатні життя віддати за свободу,
але свобода це і є життя.
Щож вас примусило укласти ось таку угоду?
Ніяк не можу зрозуміти я.
Постійно звинувачуємо інших
в своїй неволі й виправдовуєм себе.
Так, дійсно легше нам життя віддати,
ніж щось зробити... ось і все.
Насильство це не шлях до нашої свободи.
Це шлях до болі і страждань.
Це шлях для тих хто в серці не тримає волі.
Для тих кому втрачати щось не жаль.
Я впевнена так не потрібно жити,
ми не для цього увійшли в життя.
Не треба нам ненавидіти інших,
добрійшать треба нам усім щодня.
Ви хочете свободи тож почніть із себе:
змініть себе й незупиняйтесь без кінця.
І ось тоді ми зможемо дивитись в очі іншим,
і непотрібен біль і кровопролиття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506695
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2014
Обожнюю життя й себе у ньому!
Обожнюю я все тут, що оточує мене.
Життя неперестанний рух у гору
не можна зупинитися і все.
Я задоволена життям й мені накласти,
на всіх хто в смутку на землі живе.
На тих хто скаржиться постійно, що так важко
й на драму перетворює усе.
Мені накласти і на тих хто дума лиш про себе
й не зважає на оточуючих скрізь.
На тих хто за допомогою жадібності й злісті
будує щастя на кістках їм знищених.
Накласти і на тих, які женуться за грошима,
їх все одно з собою не забрати.
Не можу чути я ниття дорослої людини
про те, що дуже важко тим ким хочеш стати.
Не можу я ніяк змиритися і з тим,
що в штанях в церкву дівчині не увійти?
Вважаю Богу теж накласти
в якому вигляді до нього буду йти.
Мені накласти на людей, які живуть в печалі,
яких з дитинства виховали так батьки.
Розповідаючи:"Життя важке і люди всі піраньї,
тобі ніколи мрій не досягти".
А знаєте ви що? Ідіть усі до д...и!
Всі лузери і невдоволенні життям.
Якщо вже не приносять радості моменти,
які в життя вам ваша доля принесла!
Якщо не можете змиритися із нею,
якщо не має сили у дущі...
Я щиро раджу всім вам вийти в задні двері
й не заважати тим хто може й хоче в гору йти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501233
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.05.2014
Я наркоман.
Зізнатись вам хочу, на дозі сиджу вже дуже давно.
У мене від неї запалені очі
і розум мій не працює на зло .
Я хочу робити досить тупі вчинки.
Я хочу літати, бігти, повзти.
Я хочу до ніг твоїх припадати
бо дозою моєю слугуєш ти.
А іноді мене від тебе верне,
як від дешевої наркоти.
Хотілося б кинути цю згубну звичку,
але помираю від самоти.
Ти мій наркодилер, ти мій барига
приносиш її коли треба мені.
А я, як твоя маленька дитина
чекаю грам щастя, який видаш ти.
І виходу із цього пекла не має!
Чи вб'є мене доза, чи вб'ю її я .
А поки що ти є моїм раєм,
а я твоя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2014
Подаруй мені свій дотик крихітка!
Ти для мене, як янгол із неба.
Залиши на обличчі дотик рук своїх ніжних,
у цьому світі ти створена саме для мене.
Нас закружляє танок свободи,
двох вільних, щасливих душ.
Ми захлинемося від дотиків й насолоди
наших м'яких і ніжних вуст.
Я буду пристрастно тебе цілувати,
віддам тобі своє тепло,
відкрию серце і дам знати:
так добре мені ще не з ким не було!
Ми будемо у двох на підлозі лежати,
дивитись на стелю, дихати так
немовби останнє повітря ковтати
в якому запах пристрасті й тіл наших смак.
Ми ніколи цього не забудемо,
наші очі й ніжні вуста...
Як тіла наші в танці злилися
й як із-під ніг зникала земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2014