Юлія Звєрькова

Сторінки (1/7):  « 1»

"Читати десь на задвірках…"

Читати  десь  на  задвірках
Прожиті  миті...
Збирати  своє  вчорашне
пожовкле  небо...
Ти  підеш  ніччю,  
сказавши  холодне  "треба".
А  вечір  по  тому  залишить
самотні  квіти...
Казати,  що  все  так  добре  -
Моя  стихія.
Раніше  ніхто  не  ранив?
Та  що  ви,  бУло.
І  я  вже́́  давно  з  шприцами  -  
"Сиджу"  на  мріях.
Казали,  що  небезпечно...
Тоді  не  чула.
Розкидані  строфи,  букви,
Години,  одяг...
Співаю  собі  під  носа  -  
Все  "Лакрімозу".
Твій  страх  -  щоби  не  спізнився  
потрібний  потяг.
А  мій  -  щоб  не  змерзли  пальці  
твої  в  морози.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2014


…Сьогодні вітер солоний…

...  Сьогодні  вітер  солоний...
Він  прикрасився  гребінцем  хвиль  і  прилетів  до  мене,  на  балкон  одної  з  багатоповерхівок  великого  міста,  сховавши  в  себе  під  крилом  запах  і  смак  морський,  а  поривами  ніби  відтворював  могутній  стукіт  серця  морського...
Але  одного  не  приніс  мені  вітер...  Він  забув  тебе...
Однак  тепер  я  знаю,  що  ти  десь  відпочиваєш...  Вітер  ніколи  не  помиляється,  знаходить  тебе  й  приносить  мені  щораз  інші  смаки,  запахи,  серцебиття...  Тільки  вчора  я  відчула  аромат  волошок  в  повітрі...  А  сьогодні  вже  море...
Твоя  постійна  непостійність...  Вона  така  ж  імпульсивна,  як  ти...  Така  ж  задумливо-поважна,  як  ти...  Така  ж  наукова,  як  ти...  
Тобі  вдавалося  виправдовувати  непостійність  щоразу...  Так,  робота...  Ага...  Розумію.  Так,  фізикам  зараз  нелегко...  Звісно,  твої  дослідження  важливіші  за  все...  Я  знаю,  що  ти  на  межі  прориву.  Так...  Так.
Я  переконалась,  що  ці  слова  -  лише  відмовки...  Ти  ховав  за  ними  себе,  вдаючи  Енштейна.  І  втік.  А  я  й  не  здивувалась.
Хіба  ти  фізик?  Чи  людина?..
Ти  ніколи  не  вважав  наш  вітер  нічим,  крім  коливання  повітря.  А  вітер  був  нашим.  Він  приносив  нам  ніжність,  огортав,  мов  ковдрою...  Піклувався...
А  ти  сказав,  що  "ці  безглузді  коливання  повітря"  розкуйовдили  тобі  волосся...
То  що  ж  ти  розумів?!

...  Сьогодні  вітер  солоний...  З  присмаком  сліз...  І  я...  Досі  чекаю  тебе.  Я  пробачу  тобі  образу  НАШОГО  вітру,  якщо  ти  зрозумієш.  Вертайся,  коли  осягнеш.
Завтра  вітер  принесе  нове  серцебиття...  Новий  запах...  Новий  присмак...  
А  сьогодні  -  присмак  сліз...
Присмак  хвиль...  Присмак  моря...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495506
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.04.2014


…Вітер полюбить моє волосся…

Вітер  полюбить  моє  волосся,
Ніжно  огорне  сум  нетривкий,  
Тихі  почую  дзвони  колосся,
Що  їх  колише  плин  часу  швидкий.
Я  намалюю  фату-моргану  -  
Як  мозаїчну  стрічку  часу.
Хтось  чи  побачить,  а  чи  погляне,  -  
Я  свою  стрічку  удаль  понесу.
І  побратими  станемо  з  Сонцем,
Хмелем  заллємо  колотість  ран.
Місяцем-батьком  Зіроньці-доньці
Передамо  ми  чарівний  аркан.
Хай  же  аркан  цей  в  пазусі  ночі
Зірка  сховає,  ми  ж  прийдемо.
Знаєм  -  не  видно  сльози  дівочі
В  покрові  темнім,  мов  синє  вино.
Хай  нас  піймає  Місяця  донька
І  нагадає  першу  любов.
Сонцеву  -  Неба  сині  долоньки,  
В  мене  ж  то  -  вітер  у  кучерях  знов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2014


…У міжвсесвітті полюсів…

У  міжвсесвітті  полюсів,
Там,  де  є  розсип  андромед,
Живе  народ  із  тіл  і…  слів
Живеш  і  ти,  мій  Архімед.

Ти  відкриваєш  світ  ключем,
Як  той  замок  старих  дверей...
Не  підкоряєш  ти  мечем,
Лише  навчаєш  слів-людей.

Бо  знаєш  щось,  незнане  нам
В  межі  між  світлом  й  тьмою  снів...
Ти  сам  не  раз  бував  вже  там...
А  потім...  Вижив,  як  умів.

А  зараз  ти,  мій  Архімед,
Новий  придумуєш  закон,
Щоб  для  підкорення  планет
Був  засіб  –  світло  і  любов.

У  тому  й  річ,  мій  геніал,
Що  світ  для  тебе  затісний...
І  народився  серіал  -
Життя  сценарій  запасний.


Ти  в  ньому  сам  -  і  режисер,
Актор,  продюсер  головний…
Вважає  хтось,  що  світ  завмер  -
А  просто  час  лиш  зупинивсь...
….

Ти  захопився,  Архимед!
І  між  примарами  зірок
Ти  втратив  вічність...  Подивись!
Ступи  лише  один  ти  крок.

Та  не  назад!  Ступи  ж  убік.
Проглянь  шляху  свого  сліди.
Бо,  може,  там  ховає  вік
Ту    панацею  від  біди

І  забуття....  Не  втрать  себе!
Казав,  що  сильний...  Обіцяй,
Що  я  побачу  ще  тебе!
Очей  від  мене  не  ховай.

У  міжвсесвітті  полюсів  -
Суцвіття  нових  андромед:
То  шепіт  вуст  твоїх  осів
На  тишу  вражених  планет,

На  пісні  їх  шалений  лет…

Почув  мене  мій    Архімед...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2014


…Скажи, навіщо імена?. .

Скажи,  навіщо  імена?
Бо  можна  "він"  або  "вона"...
І  ми  сп'янієм  без  вина,
Забудем  те,  чого  нема.
Нема  -  слова,  бездумний  сміх,
Нема  -  дощі  з  промоклих  стріх,
Нема  -  сердець  порвався  міх,
Нема  -  людський  соромний  гріх.
А  люди  -  сон,  їх  світ  -  міраж,
Життя  -  тунель,  життя  -  форсаж,
Любов  -  немов  квитків  тираж.
А  душі  -  виставка  -  Пассаж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2014


Вітер полюбить моє волосся…

Вітер  полюбить  моє  волосся,
Ніжно  огорне  сум  нетривкий,  
Тихі  почую  дзвони  колосся,
Що  їх  колише  плин  часу  швидкий.
Я  намалюю  фату-моргану  -  
Як  мозаїчну  стрічку  часу.
Хтось  чи  побачить,  а  чи  погляне,  -  
Я  свою  стрічку  удаль  понесу.
І  побратими  станемо  з  Сонцем,
Хмелем  заллємо  колотість  ран.
Місяцем-батьком  Зіроньці-доньці
Передамо  ми  чарівний  аркан.
Хай  же  аркан  цей  в  пазусі  ночі
Зірка  сховає,  ми  ж  прийдемо.
Знаєм  -  не  видно  сльози  дівочі
В  покрові  темнім,  мов  синє  вино.
Хай  нас  піймає  Місяця  донька
І  нагадає  першу  любов.
Сонцеву  -  Неба  сині  долоньки,  
В  мене  ж  то  -  вітер  у  кучерях  знов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2014


А вечір такий погожий!

А  вечір  такий  погожий!
Наспівує  сі-мінор.
Поставлю-но  огорожі,
Додам  їх  усіх  в  "ігнор".

Сьогодні  -  сама  невинність.
Тепленький  п'ючи  чайок,
Я  вірю,  що  швидкоплинність
Зіткає  нам  плед  думок.

Сьогодні  мені  все  можна,
Сьогодні  -  сама  собі.
Зневагу  одержить  кожен,  
Хто  свище  й  кричить  в  юрбі.

Я  буду  ламать  систему,
Я  гратиму  сі-бемоль.
Для  мене  це  не  проблема.
А  вечір  підкреслить  роль.

Нам  будуть  кричать  актори,
Що  грають  на  сцені  в  МХАТ.
Їх  зваблять  мої  мінори,
І  вечір  підніме  гвалт.

Вони  -  лицемірні  блазні?
Хто  знає...  А  може  й  ні...
Я  бачу  лиш  вечір  плавний,
Що  дихає  на  струні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2014