natali.voly

Сторінки (3/201):  « 1 2 3 »

Це Україна!

Знов  поневолена.  Змучена  долею,
та  все  ж  не  втратила  світлих  надій,
що  буде  дихати  справжньою  волею,
буде  Єдиною  в  славі  своїй!

Приспів:  
Це  Україна  –  країна  –  від  Заходу  й  Сходу,
Півночі  й  Півдня  до  різних  куточків  землі
правду  доносить,  виборює  в  герці  свободу  –
краще  їй  жити  при  світлі,  ніж  у  імлі!

Світ  прокидається  разом  із  нами  й  до  тями
люди  приходять,  бо  вийшли  на  шлях  із  пітьми.
Б'ємо  на  сполох  у  дзвони  –  хай  лине  світами  –
ми  захищаємо  всіх  своїми  грудьми!

Знову  гуркоче  грім.  Спокій  порушено,
та  переконана  в  вірі  святій,  
що  буде  жити  в  ній  нація  здружено,
буде  єдиною  в  славі  своїй!

Приспів:
Це  Україна  –  країна  –  від  Заходу  й  Сходу,
Півночі  й  Півдня  до  різних  куточків  землі
правду  доносить,  виборює  в  герці  свободу  –
краще  їй  жити  при  світлі,  ніж  у  імлі!

Світ  прокидається  разом  із  нами  й  до  тями
люди  приходять,  бо  вийшли  на  шлях  із  пітьми.
Б'ємо  на  сполох  у  дзвони  –  хай  лине  світами  –
ми  захищаємо  всіх  своїми  грудьми!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804331
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.08.2018


Молитва за Україну

"Хай  буде,  Боже,  все  в  твоїх  руках!"
(Молитва  за  Україну)

муз.  Володимира  Бондаренка
текст  Наталії  Волинець

Єдиний,  Вишній  Отче,  збережи
нам  рідну  землю  –  неньку  Україну!
Дай  мир  та  спокій  для  її  душі
у  розпачем  охоплену  годину.

Дай,  Боже,  нам  відваги  і  снаги,
щоб  перемогу  мати  у  двобої.
Його  нам  нав’язали  вороги.
Повстали  у  борні  нові  Герої!
Повстали  у  борні  нові  Герої!

Приспів:
Хай  буде,  Боже,  все  в  твоїх  руках!
Хай  будуть  нам  щитом  святі  молитви,
які  складають  люди  у  думках
за  Україну  у  духовній  битві!


Хай  Україна  славиться  в  віках,
нехай  ім’я  її  лунає  в  світі!
Хай  буде,  Боже,  все  в  твоїх  руках,
дай  Україні  щастя  й  довголіття!

Дай,  Боже,  волі,  долі  кращих  днів.
Хай  завжди  буде  чистим  небо  синє,
хай  колоситься  золотом  полів
наш  любий  край,  що  зветься  Україна.

Дай,  Боже,  віри  правди  і  добра,
які  нам  шлях  освітять  до  спасіння,
нехай  під  сонцем  зводиться  Доба
братерства  і  духовного  прозріння!
Братерства  і  духовного  прозріння!

Приспів:
Хай  буде,  Боже,  все  в  твоїх  руках!
Хай  будуть  нам  щитом  святі  молитви,
які  складають  люди  у  думках
за  Україну  у  духовній  битві!
Хай  Україна  славиться  в  віках,
нехай  ім’я  її  лунає  в  світі!
Хай  буде,  Боже,  все  в  твоїх  руках,
дай  Україні  щастя  й  довголіття!

Вірш  отримав  перше  місце  в  інтернет-конкурсі  "Боже  Великий,  Єдиний,  нам  Україну  храни!"  на  Українському  порталі  поезії  (організатор  конкурсу  Оксана  Федишин).  
Вірш-переможець  у  всеукраїнському  духовно-патріотичному  конкурсі  "Жива  вода  на  рани  України"  (м.  Луцьк),  відзначений,  як  кращий  пісенний  твір  про  Україну,  за  що  я  отримала  нагороду.  
Вірш  увійшов  до  збірки  літературного  альманаху  "Мати"  (видавництво:  м.  Хмельницький)

Композитор  та  диригент  Володимир  Бондаренко  написав  музику  до  цього  твору.  11  травня  2018  р.  у  м.  Чернігові  на  фестивалі  класичної  музики  "Сіверські  музичні  вечори"  у  супроводі  академічного  симфонічного  оркестру  "Філармонія"  національна  заслужена  академічна  капела  України  "ДУМКА"    виконала  "Молитву  за  Україну".  Текст  трохи  змінено,  щоб  гарно  лягав  на  музику.  Зокрема,  приспів  скорочено.
Посилання  на  відео:  https://www.youtube.com/watch?v=0wM7BawZHBs&feature=youtu.be  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804330
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.08.2018


Хіба я винний?. .

(моєму  дідові  Семену  Івановичу  Іваннікову,
усім,  хто  не  повернувся  присвячується)

Я  не  освідчуся  в  коханні
тобі,  бо  вже  нема  часу...
Вже  відспівали  пта́хи  ранні
і  сонце  випило  росу.
Вже  вистиг  чай  в  моїх  долонях...
Ти  спиш,  а  я  сиджу,  мовчу...
За  п'ять  хвилин  тебе  у  скроні
я  поцілую  і  втечу...
Бо  хочу  в  пам'яті  до  строку
останню  мить  цю  зберегти,
тому  не  рушу  сонний  спокій,
який  ще  трохи  маєш  ти.
Ще  уві  сні,  мабуть,  смакуєш
любов  насичено  п'янку,
та  зовсім  скоро  ти  відчуєш
гірку  холодну  самоту.
Відчуєш  страх,  неспокій,  втому,
не  будеш  мати  більше  сну...
Але,  хіба  я  винний  в  тому,
що  йду  від  тебе  на  війну?..
Я  не  казав  тобі,  кохана,
що  вже  сьогодні  час  настав
розлуки.  Боже!  В  серці  рана,
а  я  ж  іще  не  воював...
Не  плач,  мій  янголе,  благаю,
коли  читатимеш  листа.
Повір,  я  так  тебе  кохаю,
що  зараз  є  одна  мета  –
живим  лишитися  для  того,
щоб  повернутися  сюди,
і  серце  зранене  з  порогу
тобі  віддати  назавжди.
Нарешті,  я  відкрию  душу,
скажу  усе,  про  що  мовчав.
Прости...  Чекай...  Іду,  бо  мушу.
Спливли  хвилини...  Час  настав.

P.  S.
Але,  на  жаль,  не  повернувся
той,  хто  загинув  без  вини.
Усе  життя  моя  бабуся
чекала  дідуся  з  війни...

І  знову  війна,  жертви,  біль,  горе  батьків,  дружин  та  коханих...  Жах!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791039
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.05.2018


Первоапрельская шутка

–  Мадам,  у  Вас  спина  вся  белая...
–  Вы  шутите?  Я  загорелая.
Не  думайте,  коль  я  блондинка,
то  глупая.  Скажу,  мужчинка,
банальны  шуточки  в  апреле.
Я  отдыхала  две  недели
на  золотом  песке  лагуны.
Перебирая  тихо  струны  
моих  волос,  прибой  мне  пел...
–  Хм...  На  плаще  я  вижу  мел.
К  свежепобеленной  стене
Вы  прислонились,  на  спине
остались  два  пятна,  мадам.
–  Да,  Вы,  мужчинка,  просто  хам!
Я  не  из  тех,  кто  обтирает
спиною  стены!  (Так  бывает,
что  первого  апреля  шутка
людей  рассорить  может  жутко...)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785427
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 31.03.2018


Весь мир сегодня плачет и скорбит…

Чужа  біда  у  серці  смуток  сіє...
Чужая  боль  рвёт  душу  пополам...
Вона  тремтить,  від  розпачу  німіє.
Открыл  врата  сегодня  Божий  храм.
"Мені  пече!  Горю!!!"  "Повітря  дайте!"
"Я  задыхаюсь!"  "Я  горю!!!  Ай-яй!"
Господь  почув  останнє  "Прощавайте!"
Услышал  Бог  последнее  "Прощай!"

Чиясь  недбалість  призвела  до  смерті.
Кто  понесёт  ответственность  за  смерть?
Але  при  владі  ті,  хто  дуже  вперті,
не  понимают  боль  людскую,  ведь
чи  у  Алеппо  хлопчик  помирає,
или  ребёнок  был  сожжён  огнём  –
людина  кожна  хай  себе  картає.
Виновны  мы!  Но,  дети  ни  при  чём...

А  скільки  жертв  насправді...  Хто  це  знає?..
Лишь  Бог  один  все  знает  имена.
В  Донбасі  п'ятий  рік  війна  триває.
Не  пощадила  там  детей  война.
Могили  їх  не  бачили  убивці,
убийцы  их  бездушны  и  тупы.
Пекучий  біль  відчули  українці,
мы  на  добро  и  слёзы  не  скупы.  

Це  жах  такий,  коли  вмирають  діти!
Москва  поверит  общим  всем  слезам.
Тож  я  скажу,  бо  ніде  правди  діти  –
такого  не  желают  и  врагам!
"Зимова  вишня".  Траурні  лампади...
Свеча  в  душе  у  каждого  горит.
Весь  світ  шукає  тихих  слів  розради.
Весь  мир  сегодня  плачет  и  скорбит...

(Разні  мови,  але  спільний  біль...
Разные  языки,  но  общая  боль...)






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785046
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 29.03.2018


Дар Бога (ко дню Поэзии)

Посею  на  свои  листочки
слова.  Взойдут  стихов  росточки.
Слезой  их  буду  орошать
и  добротою  удобрять,

и  стихотворные  труды
дадут  желанные  плоды.
С  любовью  людям  их  раздам.
Бесценный  дар  мне  Богом  дан.

(21  марта  –  международный  день  Поэзии.  
21  марта  –  международный  день  человека  с  синдромом  Дауна.  "Дети  солнца"  –  
так  их  называют.  Эти  люди  открыты  миру,  добры  и  улыбчивы!)  
Как-то  очень  символично...
Так  вот  кажется  мне  лично.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783671
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 21.03.2018


"Ату его!"

"Ату  его!!!  Он  может  заразить!"  –  
кричало  обЧество,  в  своей  безумной  массе
узрев  того,  кто  мог  бы  послужить
примером  мудрости  и  святости  не  в  рясе.
*        *        *
Быть  "чёрным"  среди  "белых"
иль  "белым"  среди  "чёрных"  –  
по  сути  ведь  –  не  важно,  
ты  просто  одинок...
Написанное  мелом
ты  всё  сотрёшь  однажды.
Из  игр  иллюзорных
есть  выход  –  жми  на  "ok".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783274
рубрика: Поезія, Остроумные, современные эпиграммы
дата поступления 20.03.2018


Вернулись аисты с зимовья… (Лелеки прилетіли з півдня)

Вернулись  аисты  с  зимовья
на  те  родные  берега,
где  их  привычные  гнездовья,
а  тут...  зима,  мороз,  снега...

Сегодня  принесла  им  хлеба,
немного  рыбы  и  зерна.
Просила  милости  у  неба:
пускай  скорей  придёт  весна...

Переклад  українською  мовою

Лелеки  прилетіли  з  півдня...

Лелеки  прилетіли  з  півдня
на  став,  на  рідні  береги,
бо  це  їх  край,  тут  їх  гніздівля,
але...  ще  не  зійшли  сніги...

Сьогодні  їм  харчі  носила  –
хліб,  рибу  з  піввідра  зерна.
У  неба  милості  просила:
скоріше  хай  прийде  весна...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783205
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.03.2018


Зима, фатит!


Зима  пришла.  Разбушевалась.
Метёт  "пургу":  "Ну,  что,  народ,
расслабились?  А  я  примчалась,
надолго  здесь  обосновалась.
Я  буду  с  вами  цельный  год!"

Носы  морозит,  руки,  уши,  
как  с  дуба  рухнувший,  мороз.
Под  вой  печальный  белой  стужи
он  лезет  прямо  в  наши  души
и  пробирает  аж  до  слёз.

Проснулся  ветер  спозаранку,
по  тихим  улицам  пошёл,
согнув  в  дугу  берёз  осанку,
с  прохожего  сорвав  ушанку,
забил  в  окно  коронный  "гол".

Ещё  все  помнят  день  вчерашний:
"плюс  десять",  солнце,  лепота...
Сегодня  "минус  двадцать"  страшный!
Алё,  зима,  ты,  что  без  "башни",
ну,  что  опять  за...  фуета?

Скорей  одумайся!  И,  кстати,  
за  отопительный  сезон
огромный  счёт  наш,  кто  оплатит?
Вопрос  открыт.  Так,  может,  фатит
морозить  нас?  Иди-ка  вон!
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783204
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 19.03.2018


Ёлки-палки… (грустная ирония)

Весна.  Со  сна  сосна  проснулась...
Пригрело  солнце.  Снег  сошёл.
Но  ей  судьба  не  улыбнулась.
Шершавый  ствол  без  хвои  гол.

Сосну,  красавицу  лесную
морозным  днём  под  Новый  год
срубили  спящую,  живую,
чтобы  порадовать  народ.

А  после  праздников  на  свалку
её  снесли,  и  все  дела.
Сосну  мне,  ёлки-палки,  жалко,
8-го  Марта  умерла...


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783026
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.03.2018


БИЧ*

Он  светским  "львам"  и  дамам  шил
наряды  модного  фасона.
Но  был  за  ним  грех  –  много  пил,
не  мог  он  жить  без  самогона.

Чем  дальше  в  лес  –  тем  больше  дров,
не  замечал  сам,  как  спивался.
Он  променял  свою  любовь
на  "пойло",  без  друзей  остался.

Разбил  машину  просто  в  хлам,
квартиру  за  долги  "отжали".
Хотел  прибиться  он  к  бомжам,
но  те  не  приняли,  прогнали.

...Он  понимал,  что  шёл  на  дно,
увяз  в  проблемах,  словно  в  тине,
хотя  и  бросил  пить  давно,
ведь  денег  не  было  в  помине.

Но  подаянья  не  просил,
искал  еду  по  пищеблокам,
и  хлеб  с  собаками  делил,
ведь  сердце  не  было  жестоким.

Однажды  он  нашёл  пакет
возле  контейнера.  И  что  же?
Раскрыл,  а  в  нём  лежал  берет,
пальто  красивое.  О,  Боже!

Он  вспомнил  всё!  Да,  да,  узнал
свою  работу,  вне  сомненья:
фасон,  покрой,  материал.
Жизнь  промелькнула,  как  мгновенье...

Коснулся  он  ладонью  глаз.
Неужто  слёзы?  Правда...  слёзы...
Он  это  шил  не  на  заказ,
а  для  своей  любимой  Розы.

Но,  где  же  Роза?  Нет  её,
давно  "отпета"  в  божьем  храме.
Дочь  с  зятем  всё  её  старьё
на  свалку  вынесли  частями.

А  БИЧ  так  бережно  хранил
её  любовные  открытки.
Утратил  всё,  лишь  не  пропил
иголку,  ножницы  и  нитки...

...Когда  суровая  зима
загнала  всех  бомжей  в  подвалы,
сводила  даже  псов  с  ума  –  
пальто  служило  одеялом.

БИЧ  захворал,  и  знал  –  умрёт,
не  долго  жить  ему  осталось.
Его  никто  здесь  не  найдёт,
а  стая  псов  согреть  старалась.

И  из  последних  сил  старик
взял  в  руки  ножницы,  иголку,
для  молодых  щенков,  вжик-вжик,
из  пальтишка́  сшил  одежонку.

Когда  мороз  немного  спал  –  
скончался  БИЧ.  Собачья  стая
покинула  сырой  подвал,
прохожих  очень  удивляя.

Щенки  резвились  на  снегу
в  нарядах  модного  фасона.
Что  о  БИЧе  сказать  могу?
Весной  нашли  в  подвале  дома.

БИЧ*  –  бывший  интеллигентный  человек.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777721
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 18.02.2018


О х о р о н е ц ь

Снайперську  кулю  ловлю  на  льоту.
Чорним  крилом  я  закрив  твої  груди.
Так,  як  завжди,  я  відвів  цю  біду
в  мить  небезпечну.  Від  смертної  згуби

я  рятував  й  захищаю  тебе.
(Місія  –  ревне  людині  служіння.
Боже,  яке  воно  кволе,  слабе,
це  нерозумне  і  смертне  створіння...)

Я  від  народження  знаю  усе,
скільки  гріхів  за  життя  ти  насіяв,
навіть  хворобу,  яка  тебе  ссе
бачу,  і  чую,  як  серце  німіє.

Дурню,  навіщо  покинув  свій  дім,
матір  і  батька  примусив  страждати?
Чи  відчуваєш,  що  жертвуєш  всім?
Тільки  заради  чого  ж  бо,  солдате,

став  ти  бійцем  і  пішов  на  війну?
Слідом  і  я,  наче  пес  в  охороні.
Кулі  відтоді  від  тебе  жену,
що  посікли  на  лахміття  долоні.

В  крилах  моїх  нині  сили  катма,
кров  запеклася  на  них  почорніла.
Мова  моя  не  почута,  сумна
серце  жорстоке  твоє  не  збудила.

Очі  заплющ  і  мій  голос  почуй,
я  увійду  у  живу  твою  душу.
Вбивце,  отямся,  себе  порятуй.
Внутрішнє  зло  з  тебе  вичавить  мушу.

...Ні,  ти  глухий  і  не  чуєш  мене.
Сльози  гіркі  мої  просто  не  бачиш.
Вже  за  хвилину  твій  мозок  струсне
вибух  від  міни.  Життя  своє  втратиш.

Тіло  і  серце  відразу  помруть.
Душу  твою  я  не  зможу  забрати.
Їй  доведеться  пройти  іншу  путь,
інші  про  неї  повинні  подбати.

Ти,  як  загарбник,  у  землях  чужих
будеш  заклякло  лежати  під  сонцем.
Кров'ю  стікаю  від  ран  кульових...
Я  до  кінця  був  твоїм  охоронцем.

Кажуть,  що  у  кожної  людини  є  свій  янгол-охоронець.  Тож,  напевно,  і  у  тих,  хто  прийшов  на  чужу  землю  зі  зброєю  в  руках,  з  лихими  намірами,  теж  є  свої  охоронці.  Що  відчуває  цей  божий  посланець,  коли  бачить,  що  його  підопічний  перетворюється  з  людини  на  хижого  звіра?  Чи  намагається  охоронець  пробити  товщу  криги,  яка  скувала  змертвіле  серце  вбивці?  Свої  роздуми  на  цю  тему  намагалася  упорядкувати,  краще  за  все  це  виходить  у  римах.  Так  з'являються  мої  вірші.
Хай  береже  вас  ваш  охоронець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777718
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2018


Проверенный приём

Есть  ещё  порох  в  пороховницах,
жаркий  запал  в  оголённой  душе.
Тени  на  веках,  тушь  на  ресницах.
К  бою  готова.  Мой  выход  уже.

Жертва.  Прицел.  Внимание!  В  стойку.
Главное  –  ранить,  не  просто  убить.
Глазками  хлоп!  Успела  лишь  ойкнуть
жертва  у  ног  моих.  Можно  лечить...

Нежно  промыть  все  раны  слезами,  
"порохасептиком"  их  притрусить.
Этот  приём  проверен  годами.
Главное  –  порох  сухим  должен  быть!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775388
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.02.2018


Без названия

Осень.  Депрессия.  Сыро.  Туман.
Сопли.  Бессонница.  Чай.  Сигарета.
Ночь.  Монитор.  "Адаптол".  Плед.  Диван.
"Звёзды".  Стихи.  Утро.  Солнышко.  Лето.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775387
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 06.02.2018


Молоко со льдом

В  который  раз  прошу  Вас,  уходите!
Не  пойте  серенады  под  окном,
и  от  меня  внимания  не  ждите!
Я  холодна,  как...  молоко  со  льдом  –
мороженое.  Вы  его  не  ели?
Ну,  что  же,  я  могу  Вас  угостить,
чтоб  Вы  ко  мне  немного...  охладели
и  перестали  ночью  песни  выть.

Ну,  где  Вы  там  застряли?  Проходите!
В  дверях  столбом  не  стойте!  Ну  же,  ну!
Не  укушу,  не  бойтесь,  но  учтите,
возможно,  лишь  легонько  царапну.
Ах,  как  Вы  стали  робки  вдруг.  С  чего  бы?
Взгляд  не  на  мне,  а  бродит  по  углам...
Имеете  Вы  максимум  свободы,
воспользуйтесь  же  шансом,  Дон  Жуан!

О  холодильник  новый,  плиз,  не  тритесь.
Ах,  да..,  забыла..,  молоко  со  льдом,
мороженое...  Вот,  прошу,  лизните.
Нет,  колбасу  оставим  на  потом!
Вы  голодны?  И  это  всё?  Однако...
А-а  серенады?  Выл  пустой  живот?..
Ну  вот  опять  голодный,  как  собака,
в  мой  дом  пришёл,  увы,  бродячий  кот.

К  тому  же  этот  гад  стерилизован
и  по  годам  своим  довольно  стар.
В  себе  давно  не  чувствует  он  зова
любви.  О,  Боже,  это  же  кошмар!
А  я  губу,  как  дура,  раскатала,
что  вечер  состоится.  Вот  облом!
Чтоб  охладить  свой  пыл  опять  лизала
мороженое  –  молоко  со  льдом...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775273
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 05.02.2018


Просто так…

Ночью  "минус",  днём  "плюс"  пять.
Решено  –  иду  гулять.
Неопрятный  серый  город.
Под  ногами  снежный  творог.
Всё  равно,  так  хорошо-о-о...
Дышится  легко,  свежо!
У  людей  на  лицах  маски...
Я,  как  Машенька  из  сказки,
всем  прохожим  улыбаюсь,
корчу  рожицы,  кривляюсь.
Почему?  А  просто  так...
Съехал  за  зиму  "чердак".
Я  зимой  с  ума  схожу,
никуда  не  выхожу,
как  бы  в  "эмбрионной"  позе
нахожусь  в  анабиозе,
и  смотрю  цветные  сны
четверть  года  до  весны...
Но  сегодня  днём  "плюс"  пять.
Солнце.  Вышла  погулять.
Неопрятный  серый  город.  
Под  ногами  снежный  творог.
Всё  равно,  так  хорошо-о-о...
Нет,  ну  правда  же?  А  шо?
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775271
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 05.02.2018


Обратная сторона медали (18+) *

"Прошу  пардон,  мадам,  и  дико  извиняюсь,
имею  право  я  сказать  Вам  пару  слов.
Прослушав  об  АТО  Ваш  стих  сейчас  пытаюсь
сдержаться.  Чёрт  возьми,  как  много  дураков
тех,  кто  поверил  Вам.  Ах,  да,  Вы  ж  поэтесса!
Но,  смею  Вас  спросить.  Вы  были  на  войне?
А  я  ещё  вчера  в  районе  "говномеса"
"гнал  беса",  мне  ль  не  знать  всей  правды  о  "говне",
в  котором  пребывал  почти  четыре  года,
и  это  мне  должны  поверить,  а  не  Вам.
Ведь  я  Герой  АТО  для  нашего  народа,
но  Вам  скажу,  как  есть,  я  –  мясо,  я  –  баран!..
Ну,  кто  же  Вам  сказал,  что  на  войне  герои?
Кто  ими  были  –  все  давно  на  небесах.
Остались  там  сейчас  почти  одни  изгои:
больные  психи,  пьянь,  что  не  нужны  всем  нах...
Да  ладно  Вам,  мадам,  не  стоит  ужасаться.
Без  "синьки"  день  –  не  день,  и  ночью  не  до  сна.
Ведь  там  идут  бои,  и  хочется  остаться
под  пулями  в  живых.  Там  всё-таки  война!
У  вас,  то  Новый  год,  два  Рождества,  то  днюхи,
под  фейерверк  петард  разгул  народных  масс.
А  мы  с  утра  "бухнём"  по  двести  грамм  "сивухи",
и  "Минский  договор"  блюдём.  Молчим.  Приказ.
Хотите  расскажу  про  блиндажи,  окопы,
про  запах  "потняка"  давно  не  мытых  тел,
как  под  "огнём"  зимой  морозим  "яйца",  "жопы",
но,  главное,  мадам,  чтоб  "хер"  не  околел.
Могу  Вам  рассказать,  как  я  с  двумя  друзьями,
за  сутки  поседев,  сидел  и  ждал  своих,
общаясь  тет-а-тет  с  "ХОХЛОМ"  и  "СЕРЫМ"  в  "яме",
а  их  четыре  дня  как  не  было  в  живых.
Кто  с  первых  дней  войны  АКМС  взял  в  руки,
увидел  сто  смертей  и  "парился"  в  "котлах",
тем  наплевать  на  всё,  и  маются  от  скуки
без  дела  мужики  привыкшие  к  "пиф-пах"...  
Бывает,  иногда,  "стреляем"  сигареты
у  "сепаров";  они  приходят  в  гости  к  нам.
Всё  это  правда  та,  в  которую  поэты
не  верят,  как  и  те,  кто  верит  их  стихам.
А  в  них  сплошная  фальшь  и  много  слов  банальных.
Но  я  скажу,  как  есть,  всю  правду  без  "понтов",
что  "косят"  на  войне  "бабло"  все,  о  реальных
защитниках  страны  не  думает  никто!
"Гоню"?  Отнюдь.  Ну,  кто  хоть  чем-то  помогает
тем,  кто  лежит  пластом,  гниёт  в  госпиталях,
тем,  кто  за  вас  стоит,  кто  кормит  вшей,  теряет
друзей,  здоровье,  жизнь  четыре  года  нах?!.
Такая  сторона  обратная...  медали,
что  на  груди  ношу,  не  знаю  сам  за  что...
Наверное  за  то,  что  "сепаров"  еб@ли
мы  с  первых  дней  войны  на  "передке"  АТО.
Вам  страшно?  Ясен  пень.  Вы  ж  тонкая  натура.
У  поэтесс  всегда  от  горькой  правды  стресс.
Позвольте,  дам  совет  мужской,  ведь  Вы  не  дура,
поймёте,  что  писать  про  этот  "говномес"
Вам  просто  не  дано,  да  и  не  нужно,  честно.
Пишите  о  любви,  мадам.  Поверьте  мне,
что  тем,  кто  знает  всё,  совсем  не  интересно
читать  и  слушать  тех,  кто  не  был  на  войне.
Вы  плачете?  Прости...  те...  Перебрал  немного...
Да...  что  там  говорить,  я  пьян  сегодня  в  хлам!
Я  поминал  друзей  Андрюху  и  Серёгу,  
их  нет...  И  выпить  Вам  за  них  –  не  грех,  мадам."  

История  создания  стихотворения:

Меня  реально  напугал
АТОшник  Вова,
он  мне  всю  правду  рассказал.
И  так  хреново,
так  горько  стало  на  душе
от  правды  этой,
в  её  шкафах  давно  уже
лежат  скелеты.
Как  будто  плюнул  мне  в  лицо
обиды  ядом,
тот,  кто  по  жизни  подлецом...
нет..,  не  был  гадом.
Но  стал  другим  вблизи  могил
АТОшник  Вова,
злым,  очень  много  говорил,
а  я  не  слова...
Он  на  руке  свой  позывной
открыл.  Читаю.
Как  оказалось  он  "СВЯТОЙ".
Святой?  Не  знаю,
как  с  этим  дальше  буду  жить
и  Вова  тоже...
Придётся  только  лишь  молить:
"Помилуй,  Боже,
во  имя  всех  твоих  святых,
"СВЯТЫХ"  и  грешных."
Я,  написав  об  этом  стих,
не  буду  прежней,  
не  знавшей  правды  о  войне,  
наивной  дурой.
Сожгу  свои  стихи  в  огне
с  макулатурой.

(18+)*  –  ненормативная  лексика  максимально  приближённая  к  исходной  речи  конкретного  человека.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773819
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 28.01.2018


П е в е ц

Он  порвал  сотню  струн  и  с  десяток  гитар
поменял,  и  его  поэтический  дар
у  придворных  певцов  и  безмолвной  толпы
вызывал  только  злость,  приступы  тошноты.

Жизнь  пыталась  согнуть  –  он  сбивался  с  пути,
но  упрямо  старался  с  ума  не  сойти
одинокий  отшельник,  он  жил,  как  изгой,
не  смотря  ни  на  что  оставался  собой.

И  поэтому  всё  же  фанатов  имел,  
потому  что  был  честен  со  всеми  и  смел.
Кто  поверил  Певцу  и  правдивым  стихам,
тот  с  открытой  душой  шёл  за  ним  по  пятам.

Становилось  всё  больше  друзей  и  подруг,
шире  стал  в  сотни  раз  почитателей  круг.
Только  властный  "король"  ненавидел  Певца
также,  как  и  Певец  "короля"  подлеца.

Кликой  грязных  лжецов  был  оболган  Поэт,
а  худая  молва  бьёт,  как  острый  стилет.
Но  Поэт  не  молчал,  и  за  горсть  медяков
слово  Правды  не  продал  в  стране  Дураков.

Он  зализывал  раны  в  берлоге  своей,
пряча  слёзы  от  всех,  от  родных  и  друзей.
И  не  ведал  никто,  как  он  вечно  страдал,
только  Музе  своей  сердца  боль  доверял.

Если  пел,  то  до  крика,  до  хрипа  души!
Если  пил,  то  до  срыва,  до  смертной  межи...
И  на  сцене  Певец  был  всегда  королём,
а  в  глазах  "короля"  был  он  дерзким  шутом.

Но  не  думал  "король",  прожив  жизнь  во  дворцах,
что  забудут  о  нём,  как  о  всех  королях,
а  Певец  и  Поэт  жив,  и  песни  его
будут  петь  до  скончания  века  сего.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773818
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 28.01.2018


"Мамочка, прошу, не убивай!"

Я  в  утробе  маменьки
человечек  маленький.
Вырасту,  и  в  космос  полечу.
Там,  где  звёзды  дальние
и  миры  астральные
для  меня  Господь  зажёг  свечу.

Эх,  судьба-дороженька...
"Помоги  мне,  Боженька,
долгим  пусть  и  лёгким  будет  путь."
Смерть  всегда  голодная,
злая  и  бесплодная
может  этот  путь  перечеркнуть.

Чувствую  неладное
горе  безотрадное  –
не  захочет  мамочка  рожать,
(потому  что  дамочка  
это  просто  самочка
вовсе  не  достойна  слова  "мать").

Я  сорвала  голос  свой:
"Я  же  человек  живой!
Мамочка,  я  очень  жить  хочу!!!
Кто-то  смоет  кровь  мою,
тельце  выбросят  в  бадью.
Мама,  слышишь,  ножкою  стучу.

Ты  моя  любимая
и  неповторимая,
я  прошу,  подумай  не  спеша.
Ты  должна  меня  родить,
через  время  подарить
жизнь,  которой  хочет  жить  душа.

Мама,  не  иди  к  врачу..."  –
не  кричу,  уже  шепчу:
"Мамочка,  прошу,  не  убивай..."
Но  не  слышит  голос  мой
мамочка:  "Да  что  с  тобой?
Умираю..,  мамочка...  Прощай..."

Оторвали  ноженьку!!!
Помоги  мне,  Боженька,
пусть  быстрее  казнь  вершит  палач!
Смерть  бесчеловечная,
страшная  и  вечная,
забери  скорей  меня!  Не  плачь..."

Косточки,  как  веточки
под  ножом  "кареточки",
разрывая  плоть  мою,  трещат.
Вот,  и  нету  доченьки...
Мир  чернее  ноченьки...
А  душа  и  сердце  мамы  спят...

Ах,  слеза-горошина,
ты  всегда  не  прошена,
но  слезами  горю  не  помочь.
В  небесах  Всевышнего
я  не  буду  лишнею,
он  в  свою  обитель  примет  дочь.

Я  теперь  свободная,
светлая,  бесплотная,
чистая  безгрешная  душа,
по  судьбе-дороженьке
улетаю  к  Боженьке,
там  ещё  горит  моя  свеча.

Я  забуду  боль  свою,
буду  с  Боженькой  в  Раю  –
ангел  что  прошёл  нелёгкий  путь.
И  у  новой  маменьки
человечек  маленький  –
я  на  свет  явлюсь  когда-нибудь.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750371
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 13.09.2017


В р е м я

Время...  Кто  скажет,  что  это  такое?
Не  понимаю,  а  время  молчит...
То  оно  тёмное,  то  золотое,
доброе,  мудрое,  злое,  пустое,
лечит,  калечит,  о  тленных  скорбит.

Может  быть  тихим,  как  Мёртвое  море,
может  накрыть  с  головой,  как  волна.
С  нами  всегда  оно  в  счастье  и  горе,
великодушно  и  вздорное  в  споре,
вечно  –  в  любви,  тает  –  в  магии  сна...

Время  –  теченье  реки  полноводной?
Есть  ли  конец  у  неё?  Где  исток?  
Всё  ль  поглотит  она:  грех  первородный,  
горстку  земли  что  была  плодородной,
пулю,  пробившую  чей-то  висок?..

Время  войны  –  это  страшное  время,
было,  есть,  будет  во  все  времена,
в  душах  людей  сеет  хаоса  семя,
с  нами  несёт  жизни  тяжкое  бремя
и  архивирует  жертв  имена.

Время...  Что  это?..  Вопрос  без  ответа...

(конкурс  "ХРОНОС"  на  Украинском  Портале  Поэзии,  2-е  место,
отредактированный  вариант  без  аудио,  увы;
декламация  автора  ссылка  на  видео  https://www.youtube.com/watch?v=H6aQmg-TpyM  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750362
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.09.2017


Плоская Земля

Голубой  потолок.  
Плоская  Земля  –
среди  льдов  островок.
К  нам  благоволя
он  в  назначенный  час,
разгоняя  тьму,
зажигает  для  нас
Солнце  и  Луну.

Мифологема:  
Земля  –  островок.
Философема:  
Земля  –  "колобок".

А  на  куполе  (класс!)
лампочки  горят,
типа  –  звёзды  для  глаз,
что  на  небо  зрят.
Иногда  (шо  за  хрень?)
их  и  вовсе  нет...
Почему?  Ясен  пень  –
экономят  свет.

Во  мгле  тумана
не  видно  глазам  –
мир  –  голограмма,
жизнь  –  просто  обман.

Контролируют  нас  
боги  с  НЛО.
Профиль  наш  и  анфас
(попросту  "табло")
изучили  давно,  
а  вот  душу  –  нет.
Всё,  что  заключено  
в  ней,  для  них  –  секрет.

Вопросов  масса?  
На  всё  есть  ответ:
ОНН  и  НАСА  
нам  лгут  много  лет.

В  наш  космический  век
(ой-ой-ой,  пардон,
космос  тоже  ведь  фейк,
как  и  "Аполлон")
миллионы  людей  
верят  в  хренотень,
смысл  научных  идей
постигать  им  лень.  

Понять  так  сложно
что  правда,  что  бред,
ведь  врёт  безбожно
нам  всем  интернет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750346
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 12.09.2017


Золотое время

Золотая  осень.  Золотое  время.
Стаи  птиц,  прощаясь,  улетают  вдаль.
На  полях  проснулось  брошенное  семя.
Дождик  за  окошком.  На  душе  печаль...

Заблудилось  солнце  в  утреннем  тумане.
Изморозь  примяла  жухлую  траву.
Мастер  дел  сусальных  –  день  в  осеннем  храме
облачает  спешно  в  золото  листву.

Дремлют,  остывая,  мокрые  дороги.
Вскоре  потревожат  их  короткий  сон.
Не  стоит  на  месте  время.  На  пороге
бабье  лето  встретит  бархатный  сезон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750345
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 12.09.2017


Гімн свободного народу (пісня по мотивам Гімну України)

(муз.  М.  Вербицького)

Сяють  в  славі  неньки  України  
виборені  честь  та  воля!
Нас  гуртує  у  сім'ю  єдину
наша  спільна  доля.
Від  Карпат  через  Дніпро  до  Криму
лине  рідна  мова.
Захищає  наш  Закон  людину  
і  свободу  Слова.

Приспів:

Віра  в  Бога,  це  насіння  добре
у  душі  народу.
Укріпляється  коріння  міцно
козацького  роду.


Вільні  Січі  межі  боронили.
У  степах  стоять  кургани.
В  них  із  честю  й  славою  спочили
наші  отамани.
Кров'ю  написали  днів  минулих
історичні  глави.
Ми  Героїв  мужніх  не  забули
у  своїй  Державі.

Приспів:

Щедру  землю  споконвік  гостинну
нація  плекає  щиро.
Ми  бажаємо  усім  країнам
процвітання  й  миру!
Колоситься  хліб  на  стиглих  нивах
під  блакиттю  любо.
Напинає  вітер  змін  вітрила
з  сяючим  Тризубом.

Приспів:

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747791
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.08.2017


Д а р м о е д ы (18+)

Рева  знает  что-по-чём,
отчего  все  наши  беды,
оттого  что  много  жрём,
господа.  Мы  дармоеды!
Утром  жрём  и  жрём  в  обед,
ужин  мы  сжираем  тоже,
потому  немецкий  дед
узнаёт  "хохла"  по  роже.

Очень  много  жрёт  "хохол",
а  культурный  немец  мало  –
скромный  "стул"  и  скромный  стол,  
и  живёт  он  без  "Фестала".
Виноват  голодомор
и  война,  со  слов  министра,
и  теперь  имеем  жор-
коллаборациониста.

Пятьдесят  процентов  (жесть!)
всех  доходов  в  унитазы
мы  смываем.  Нужно  есть,
а  не  жрать,  пуская  газы.
Вот  какой  наш  рацион?  
Сало-мясо,  мясо-сало
и  кастрюля  макарон,  
что  потом  выходит  калом.

Ходим  каждый  божий  день
в  туалет,  а  немец  реже,
раз  в  неделю  (шо  за  хрень?)
потому,  что  он  прилежен.
Ну,  а  мы  такой  народ
безкультурный,  право  слово,
Рева  же  не  идиот,  
правду  молвит  стопудово.

Только  он  забыл  сказать,
что  доход  у  немца  в  "евро",
а  у  нас,  япона  мать,  
курс  валюты  бьёт  по  нервам.
Вот  такой  огро-омный  хрен
(чтоб  понять  смотри  на  фото)  
предлагает  есть  взамен  
сала,  строго  по  субботам.

А  ещё  мы  много  пьём
(всех  нас  ждёт  конец  фатальный)
и  поэтому  ведём
образ  жизни  аморальный.
Что  для  немца  смерть  и  яд,
то  для  нас  бальзам  веселья,  
просто  будем  ощущать
утром  лёгкое  похмелье.

В  общем,  нужно,  господа,
всё  же  нам  признать  по  чести:
"В  жизни  главное  –  еда!"  –
этот  лозунг  не  уместен.
Так  что  нужно  меньше  пить,
жрать  и  спать.  Работать  больше!
Вот  тогда  мы  будем  жить
"ка-ра-шё",  намного  дольше!

Я  с  сегодняшнего  дня
объявляю  голодовку
тем,  кто  силует  меня
раз  в  неделю  есть  перловку
(в  аккурат  по  четвергам)
утром,  на  ночь  арнаутку:
почкам,  печени,  кишкам,
селезёнке  и  желудку.

Ну,  а  нашим  господам,
шо  "пекутся"  об  народе,
объявляю:  "Стыд  и  срам!
Вам  не  страшно?  Все  ж  на  взводе!"
Мы  устали  слушать  бред
слуг  народа  в  треньях  ушлых
о  причинах  наших  бед
прошлых  и,  увы,  насущных.

Андрей  Рева,  министр  социальной  политики,  в  эфире  телеканала  "112  Украина"  заявил,  что  у  украинцев  не  маленькие  зарплаты,  
а  просто  они  "слишком  много  едят".  Рева  такими  словами  прокомментировал  статистику,  согласно  которой  в  Германии  
на  еду  жители  тратят  14%  доходов,  а  в  Украине  –  50%.

"У  наших  людей  есть  такая  историческая  традиция:
голодоморы,  войны  заставляли  их  относится  к  проблеме  питания  
не  так,  как  в  других  странах...  Немцы  едят  немного  по-другому.  
У  них  другой  рацион.  Их  культура  питания  очень  отличается  
от  нашей.  Учитывая,  что  цены  на  продукты  примерно  одинаковые    в  Украине  и  Германии,  они  едят  меньше  не  потому,  что  у  них  
нет  возможности,  а  потому  что  такая  культура.  И  поэтому  они  тратят  меньше  по  сравнению  с  нашими  людьми",  объяснил  Рева.

Спасибо  господину  Реве  за  объяснение.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747790
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.08.2017


Странная леди

Она  не  такая,  как  все,  любит  ночь,  ходит  в  чёрном.
В  крови  её  гемоглобин  почти  на  "нуле".
Прижавшись  к  плечу  и  щеке  скрипка  плачет  "минорно".
Единственный  слушатель  только  свеча  на  столе.

Природы  язык  и  животных  она  понимала.
Кормила  бездомных  котов  и  бродячих  собак.
С  печалью  в  глазах  стаи  птиц  в  октябре  провожала.
При  "минус  один"  её  бледность  пугала  зевак.

Она  одинока,  тиха,  улыбается  редко.
Все  чувства  сокрыты  в  скрипичном  футляре  её.
"Ведьмачка"  –  судачили  глупые  бабы-соседки.
"Вампирша"  –  бурчало  под  нос,  ей  во  след,  мужичьё.

Всегда  сторонилась  людей  эта  странная  леди  –
не  ведьма  она,  не  вампир  и  не  сумрачный  фрик.
До  пояса  волосы  цвета  расплавленной  меди
отметили  несколько  модниц:  "Шикарный  парик!"

Почти  не  жива,  но  бушует  эмоций  стихия.
Лишь  скрипке  в  футляре,  смычку  и  свече  на  столе
известен  диагноз  врачей  –  у  неё  анемия,
в  крови  её  гемоглобин  на  смертельном  "нуле".

Живёт  только  тем,  что  играет  на  старенькой  скрипке.
Когда  та  поёт,  то  её  невозможно  узнать,
тогда  леди  дарит  всем  щедро  талант  и  улыбки,
откинув  со  лба  цвета  меди  расплавленной  прядь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734581
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 22.05.2017


Последнее стихотворение

Кашель  горло  рвёт  и  душит.
На  лекарства  денег  нет.
Хворь  воздушный  замок  рушит,
что  создал  в  мечтах  поэт.

Старый  плед  и  чай  из  липы  –
всё  спасенье  в  холода.
Отошли  друзья-пииты.
Одиночество.  Беда.

Некому  сходить  в  аптеку,
молоко  купить  коту.
"Помогите  человеку..."  –
шепчут  губы  в  пустоту.

Ах,  старик,  кому  ты  нужен?
Даже  Музы  рядом  нет.
Ты  угрюм  и  в  хлам  простужен,
еле  ходишь  в  туалет.

Жизнь  прошла,  и  с  нею  слава,
но  богатства  не  скопил,
а  на  том,  что  возглас  "Браво!"
вызывало,  только  пыль.

Книги  липкой  паутиной
паучиха  заплела.
В  каждой  труд  и  смысл  глубинный
непростого  ремесла.

Раньше  время  пролетало.
Нынче  длится  день,  как  год.
Бой  часов,  и  ты  устало
наблюдаешь  стрелок  ход.

Но  в  какое-то  мгновенье,
ощутив  вдруг  каждый  нерв,
написал  стихотворенье,
да..,  последнее..,  шедевр!

"Бог  мой!  Муза  прилетела!
Только..,  что  ж  невесела?  
Здравствуй,  милая!"  –  запело
сердце  –  "Где  же  ты  была?

Как  же  рад  я  нашей  встрече!
Верил,  явишься  ко  мне.
Угостить  бы  рад,  но  нечем,
кроме...  истины  в  вине...

Да  шучу  я,  не  пугайся.
Я  давно  уже  не  пью.
Только  чай  вот.  Угощайся.
С  майской  липою  налью.

Не  грусти,  не  плачь,  глупышка,
ведь  сегодня  славный  день!
Стих  чудесный,  не  "пустышку"
написал  я,  старый  пень."

Потянулся  за  тетрадкой
с  тонким  вензелем  пера,
и...  обмяк  с  улыбкой  мягкой
с  полусловом  "Умира..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734572
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 22.05.2017


Посвята солдату (Олегу Володимировичу Ейсманту)

Скільки  вас  полягло  у  боях  за  Вітчизну  –
не  десятки,  не  сотні,  вже  ліку  нема.
Майже  кожного  дня  десь  відспівують  "тризну",  
ятрить  душі  людей  "Плине  кача"  сумна.

Зла  іронія  долі  –  у  день  Перемоги
окупанти  з  Росії  забрали  життя.
Врізнобіч  розійшлися  "братерські"  дороги,
і  немає  в  серцях  ворогів  каяття.

Тільки  наші  серця  б'ють  на  сполох  у  дзвони,
щоб  ніколи  ніхто  не  забув  цю  війну,
тих,  хто  в  травні  тримали  важку  оборону
і  зустріли  в  окопах  останню  весну.

Серед  них  був  Олег,  це  для  нього  посвята
від  усіх  небайдужих  містян  із  Дніпра.
Він  Герой  України,  гірка  наша  втрата
в  боротьбі  між  імлою  і  світлом  добра.

Хто  за  правду  стояв  –  всі  у  купелі  божій
чисті  душі  освятять  на  вічні  віки.
Слава  їх  не  померкне,  бо  сили  ворожі
повернули  на  Сході,  як  русло  ріки.

Олег  Володимирович  Ейсмант  
(16  травня  1974  –  9  травня  2014,  Маріуполь,  Україна)  –  солдат  Збройних  сил  України.
Служив  прикордонником  біля  Придністров'я.  Працював  водієм  тролейбуса,  будівельником,  охоронцем.  До  військових  лав  записався  добровольцем  відразу  після  окупації  Криму  Росією,  28  квітня  –  кулеметник  батальйону  "Дніпро".  Загинув  9  травня  в  бою  у  Маріуполі  із  сепаратистами,  котрі  атакували  управління  МВС,  обставини  точно  не  відомі.  Тоді  ж  полягли  Родіон  Добродомов,  Сергій  Демиденко,  Михайло  Єрмоленко,  Богдан  Шлемкевич.  
14  травня  2014-го  похований  на  Краснопільському  кладовищі  у  місті  Дніпро.  Вдома  лишилися  мама,  дружина  та  донька-школярка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733334
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 14.05.2017


Одного дня… (посвята Котвіцькому Володимиру Вікторовичу)

Ти  мав  п'ятьох  братів,  
кохану,  батька,  матір.
Ти  світлі  мрії  мав,  
надії  і  мету:
від  клятих  ворогів  
країну  захищати.
Вступив  до  збройних  лав  
і  долю  нелегку
ти  сам  собі  обрав.  
Служив  Вітчизні  вірно,
та  випадок  лихий  
забрав  твоє  життя.
Героєм  ти  не  став.  
Не  встиг...  Але,  ймовірно,
короткий  шлях  земний  
не  кане  в  небуття...

...Це  був  звичайний  день
навчань  на  полігоні.
Втомилися  бійці,
і  щось  пішло  не  так.
Смерть  вибрала  мішень...
Від  вибуху  у  скронях,
удару  по  щоці
на  землю  впав  юнак.
"Оце  й  кінець?  Невже?"  –
думок  остання  хвиля...
Не  втрималась  в  очах
сльоза,  сповзла  з-під  вій.
Душі,  яка  чуже
вже  полишила  тіло,
відкрився  вічний  шлях
у  Божий  світ  новий.

Початок  є  всьому,  
але  кінця  немає,
бо  смерть  –  це  перехід
у  інший,  вищий  світ.
До  Світла  крізь  пітьму
жива  душа  долає,
то  в  леті,  то  убрід
потоки  вічних  літ.
Хто  зна,  коли  помре,
піде  з  земної  тверді?
Між  небуттям  й  життям
одвічна  йде  війна...
Чи  душу  забере
у  пекло  янгол  Смерті,
чи  буде  Божий  храм
їй  прихистком,  хто  зна?..

Та  вірю,  що  оця  
віршована  посвята
дістанеться  душі,  
яка  пізнала  світ
Небесного  Отця.  
У  ньому  дух  солдата
долає  рубежі,  
щоб  дати  повний  звіт
про  кожний  камінець,  
який  попав  під  ноги,
коли  до  Світла  йшов  
крізь  Морок  навмання.
Розповіси,  боєць,  
про  злети  й  перемоги,
як  ти  Його  знайшов  
і...  смерть  одного  дня...

Дата  та  місце  народження:  20  липня  1994  р.,  с.  Поліянівка,  Новоград-Волинський  район,  Житомирська  область.
Дата  та  місце  загибелі:  13  травня  2014  р.,  с.  Рівне,  Генічеський  район,  Херсонська  область.
Звання:  Старший  солдат.
Посада:  Старший  навідник.
Підрозділ:  26-а  окрема  артилерійська  бригада.
Обставини  загибелі:  Загинув  13  травня  2014  р.,  поблизу  с.  Рівного  Генічеського  району  Херсонської  області  під  час  навчань,  що  мали  не  меті  посилення  охорони  південної  ділянки  Державного  кордону  України,  коли  під  час  пересування  підрозділу  з  однієї  позиції  на  іншу  сталася  пожежа  та  вибух  в  одній  з  самохідних  гаубиць.  Разом  із  Володимиром  загинув  мобілізований  із  запасу  сержант  Віктор  Олександрович  Верещак,  ще  один  військовослужбовець  дістав  тяжкі  опіки.
Залишилися  батьки,  5  старших  братів  та  наречена.
Нагороджений  відзнакою  «Знак  пошани»  (посмертно).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733333
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 14.05.2017


Апрельское (оптимистичное)

Погода  классная  такая!
Гнёт  арматуру  ветерок.
Кусками  шифер  с  крыш  срывает.
Асфальт  местами.  Дождь.  Снежок.

А  в  небе,  словно  парашюты,
не  сверху  вниз,  а  снизу  вверх,
летят  зонты,  и  нет  минуты,
чтоб  не  звучал  от  счастья  смех.

Сегодня  каждый  тихим  словом,
с  весёлой  мимикой  лица,
спеша  домой  по  лужам  клёвым,
мать  поминает  и  отца.

А  дома  ждёт  сюрприз  –  нет  света,
но  это  ж  радость  –  не  беда!
Ведь  это  значит  –  интернета
оборваны  все  провода.

И  люди  вспомнят  друг  о  друге,
она  о  нём,  а  он  о  ней,
и  захотят  под  стоны  вьюги
вдвоём  в  постель  нырнуть  скорей.

Весна-проказница  в  апреле
над  нами  любит  пошутить,
и  с  лёгким  "минусом"  в  метели
не  даст  нам  шанса  похандрить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729548
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 20.04.2017


Быть добру!

Картошку  люди  посадили...
Взошла  она  уже  давно...
Горюют:  "Шо  ж  мы  поспешили?
Дождей  мы  ждали  с  ветром,  но
шобы  в  апреле  снег  с  морозом?
Неужто  вновь  пришла  зима?"
Диагноз  метеопрогноза:
"Природа-мать  сошла  с  ума."

Весна,  ну  шо  ж  ты  натворила?
Ты  массу  создала  проблем.
Всё  белым  саваном  накрыла.
Ну  на  х..,  прошу  пардон,  зачем?
Приободрил  меня  Валерий  –
собрат  по  духу  и  перу.
В  его  девиз  я  свято  верю.
Картохе  быть  и  быть  добру!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729547
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 20.04.2017


"З в е р ь"

Да...  Не  знал  что  так  можно  играть,  пианист...
Краем  уха  я  слышал  о  "Лунной  сонате".
Бах,  Бетховен,  Чайковский,  Шуберт,  Ференц  Лист
душу  мне  растерзали.  В  российском  солдате
не  должно  быть  души,  должен  быть  он  суров,
беспощаден  к  врагам.  Отчего  же  я  плачу
и  стыдливо  глаза,  те  что  видели  кровь,
за  своей  балаклавой  защитною  прячу?..

Был  я  вооружён,  так  сказать,  до  зубов,
ты  же  разоружил  напрочь  лютого  "Зверя".
Я  тобой,  "Пианист",  Бог  свидетель,  пленён.
В  сердце  боевика  рана.  Больно.  Не  веря
в  это  сам  до  конца,  честь  имею  признать,
что  в  тебе  я  не  вижу  врага  и  фашиста.
А  меня  наша  власть  обманула  опять...
Завтра  из  ДНР  улечу  грузом  "триста".

Здесь  я  правую  руку  оставил  в  бою,
на  гитаре  уже  никогда  не  сыграю.
Я  калека  с  культёю,  не  быть  мне  в  строю,
и  теперь,  видит  Бог,  я  войну  проклинаю.
А,  когда  сюда  шёл  был  дурак  дураком,
свято  верил,  что  тут  мы  своих  защищаем.
Но,  по  факту,  чужой  мы  разрушили  дом.
"Русский  мир"  –  это  ад  нам  представленный  раем.

Я,  маэстро,  прозрел,  ты  меня  покорил,
твой  талант  разбудил  и  во  мне  человека.
Для  себя  новый  мир  человечный  открыл
инвалид  без  руки  и  духовный  калека.
Если  можешь...  прости..,  и  прошу,  пианист,
на  прощанье  сыграй  мне  ещё  раз  "сонату".
Хлопать  нечем,  увы...  Вызываю  на  "Бис!",
я  тебе  поклонюсь,  как  солдату  и...  брату.  

Одним  из  участников  созданного  военнослужащими  проекта  «Музыка  воинов»  стал  боец  батальона  «Донбасс»  с  позывным  «Пианист».  Фотографии  парня,  играющего  на  фортепиано  перед  отрядом  «Беркута»  во  время  Майдана,  в  своё  время  облетели  мировые  СМИ.  Позже  выяснилось  имя  пианиста.  
Это  был  24-летний  Игорь  из  посёлка  Куты  Ивано-Франковской  области.  В  революционные  дни  он  исполнял  на  раскрашенном  в  сине-жёлтые  цвета  фортепиано  сонаты  Шопена  и  Бетховена.  
По  словам  Игоря,  "Пианист"  –  это  его  позывной:  "Я  играл,  чтобы  поднять  ребятам  настроение.  Я  с  детства  люблю  музыку,  особенно  классическую.  Хотя  всеобщее  внимание  мне  не  очень  нравится.  Но  когда  увидел  на  Майдане  выкрашенное  в  сине-жёлтый  цвет  пианино,  не  сдержался  –  сел  за  него  и  начал  играть  Шопена.  Это  было  мое  первое  публичное  выступление".
"Лунная  соната"  Бетховена  в  его  исполнении  произвела  впечатление  даже  на  сепаратистов,  в  плен  к  которым  он  попал.  Игоря  наконец  обменяли  и  он  вернулся  домой  в  Ивано-Франковскую  область,  ему  предложили  принять  участие  в  проекте  «Музыка  воинов».  После  реабилитации  в  санатории  он  уехал  на  полигон  в  Днепропетровскую  область.  И  даже  после  всего,  что  ему  пришлось  пережить,  готов  снова  вернуться  на  фронт.

О  проекте  "Музыка  воинов"  знала  давно.  Сине-жёлтое  пианино  видела  на  Майдане  в  Киеве  сразу  после  страшных  февральских  событий.  Слышала  игру  Piano  Extremistа.  Не  знаю  был  ли  это  Игорь  с  позывным  "Пианист"  или  Маркиян  Мацех,  или  Богдан.  Там  тогда  много  музыкантов  в  балаклавах  играли  на  этом  пианино.  Это  стихотворение,  давно  ожидавшее  своего  выхода  в  свет,  не  посвящено  "Пианисту",  но  в  нём  он  упоминается,  как  человек,  который  своим  талантом  повлиял  на  мышление  героя  стихо.  Я  верю  в  то,  что  такая  история  вполне  могла  случиться,  ибо  музыка,  как  и  слова,  способна  творить  чудеса.(ИМХО)  

"Музыка  поистине  общечеловеческий  язык."  (К.  Вебер)  

"Всякая  музыка  идёт  от  сердца  и  должна  вновь  дойти  до  сердца."  (Г.  Гауптман)  

"Музыка,  подобно  дождю,  капля  за  каплей,  просачивается  в  сердце  и  оживляет  его".  (Р.  Роллан)  

Прежде  всего  опираясь  на  эти  цитаты  известных  людей,  на  своё  отношение  к  музыке  (для  меня  музыка,  мелодия  –  это  поэзия  нот)  и  на  факты  известные  мне  из  публикаций  о  пребывании  "Пианиста"  в  плену,  я  написала  стихо,  в  котором  попыталась  сама  понять  что  могли  чувствовать  те  "сепары"-солдаты,  когда  слушали  поэзию  нот  в  исполнении  "укра",  что  могло  заставить  их  аплодировать  своему  противнику,  возможно,  проснувшаяся  Совесть  или  разбуженная  душа?  А  вдруг  моя  фантазия  не  на  пустом  месте,  и  "Пианист"  действительно  в  каком-то  "Звере"  оживил  человеческое  сердце?
       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729417
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 19.04.2017


Это будет завтра…

Погода  жопная  такая...  
Весной  не  пахнет  даже  днём.
Колючий  снег  уже  не  тает.
Смотрю  на  градусник  с  "нулём".

В  душе  притихли  мышки,  кошки,
и  не  скребутся  –  знак  плохой.
Замёрзли  розы  за  окошком.
Фсё,  ё-моё,  иду  в  запой!

Как  запою-ю-ю...  С  весёлой  песней,
руками  тучи  разгоню,
и  станет  завтра  день  чудесней,
с  лазурным  небом,  солнцем  "ню".

P.  S.  Снег  на  цветущих  абрикосах,
от  холода  дрожащих  розах...  
Пичальна...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729412
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.04.2017


Козацька родина

Я  за  тобою,  наче  за  стіною  –  
твоя  дружина,  ти  –  мій  отаман.
Ми  написали,  любий  мій  герою,
любові  й  щастя  сповнений  роман.

Тобі,  коханий,  народила  сина.
На  старість  буде  він  у  поміч  нам,
а  час  настане,  і  його  дружині,  
як  рідній  доні,  все  своє  віддам.

Приспів:
Завжди  ми  разом,  в  цьому  наша  сила.
Навіки  доля  поєднала  нас.
Вона  дала  нам  дух  і  дужі  крила,
вогонь  серцям,  що  за  життя  не  згас.

Усе,  що  мають  душі,  віддаємо  
ми  добрим  людям  і  рясним  садам,
і  працею  своєю  доведемо,
що  все  під  силу  вільним  козакам.

Родина  наша  приросла  корінням
міцним,  живим  до  рідної  землі.
Ми  вдячні  Богу  за  благословіння,
за  хліб  духмяний,  теплий  на  столі.

Не  покладали  певні  сподівання
лише  на  зорі  ясні  в  зорепад,
ми  досягли  мети  свого  бажання,
і  насадили  щедрий  зеленсад.

Приспів:

Завжди  ми  разом,  в  цьому  наша  сила.
Навіки  доля  поєднала  нас.
Вона  дала  нам  дух  і  дужі  крила,
вогонь  серцям,  що  за  життя  не  згас.

Усе,  що  мають  душі,  віддаємо  
ми  добрим  людям  і  рясним  садам,
і  працею  своєю  доведемо,
що  все  під  силу  вільним  козакам.
Ми  працею  своєю  доведемо,
що  все  під  силу  вільним  козакам!

У  нас  перлове  весілля.  30  років  подружнього  життя  –  ці  разом  прожиті  роки  –  як  нитка  з  30  прекрасних  перлин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728858
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.04.2017


Улетели мечты…

Улетели  мечты,  улетели  далече...
Я  погрязла  в  рутине  почти  с  головой.
Жизнь  наносит  мне  раны  и  больно  калечит,
безуспешно  ищу  компромиссы  с  судьбой.

Вновь  сияние  звёздное  в  небе  померкло,
и  в  душе  моей  ангелов  шёпот  утих.
От  печали  до  радости  –  вечное  пекло,
А  от  счастья  к  депрессии  –  маленький  стих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728856
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.04.2017


Ночные фантазии

Увы,  но  мною  лишь  во  сне
шедевры  создаются.
В  эфире  звёздном  при  луне
пишу,  боясь  проснуться.

Как  фантастичны  там  стихи,
что  разум  мой  диктует.
Они,  то  трепетно-тихи,
то,  как  орган  ликуют.

Там  буква  каждая  поёт
и  мелодичны  фразы.
Там  нет  падений,  только  взлёт
моих  ночных  фантазий.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725033
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.03.2017


М а я ч н я

Невже  настав  кінець  часів?..
Добро  німе.  Зло  нездоланне.
Блукають  світом  зграї  псів,
керують  ними  вовчі  клани.

Безмежжя  прірви  в  забуття
на  дно  байдужі  душі  тягне,
ще  ненароджене  дитя
життя  на  цій  землі  не  прагне.

Навіщо,  дійсно,  тій  душі
із  раю  знову  йти  до  пекла?..
Для  неї  тут  усі  чужі.
Імла...  В  ній  світло  віри  смеркло.

Пустеля.  Ніч.  Виття  вовків.
Сховався  місяць  в  вовні  хмари.
Невже  настав  кінець  часів?
Людей  катма.  Пусті  кошари.

...Така  жахлива  маячня
наснилася  цієї  ночі.
Новий  світанок,  як  щеня,
так  сумно  заглядає  в  очі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723764
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 16.03.2017


ИХТАМНЕТ

Хозяин  Кремля  брешет  просто  бесстыдно!
Ушами  СМИ  хавают  путинский  бред.
Российских  бойцов  на  Донбассе  не  видно.
Откуда  ж  им  быть  там,  когда  ихтамнет?"

А  орды  рашистские  едут  на  танках
"На  Киев!"  в  открытую,  нагло  вперёд,
во  всём  снаряжении,  не  по-гражданке,
пуская  заблудшие  души  в  расход.

Восток  Украины  в  крови  захлебнулся,
умылся  слезами  невинных  детей.
Он  Богом  оставлен  за  то,  что  "прогнулся"
под  северных  подлых,  им  званных  "гостей".

Не  он  ли  в  сердцах  проклинал  украинцев?
Поднявши  трёхцветные  флаги  Кремля,
встречал  на  ура  хлебом-солью  ордынцев,
которые  "Градом"  побили  поля.

Чего  он  хотел,  снова  жить  в  эсэсэре?
Чего  он  добился,  каких  перемен?
Мы  горя  хлебнули  уже  в  полной  мере,
но  разве  сдадимся  захватчикам  в  плен?

Нет!  Будем  стоять  до  конца,  до  победы!
Вернём  свои  земли!  Ни  шагу  назад!
Пройдя  через  ад,  не  забыв  наши  беды,
в  Луганске,  Донецке  устроим  парад!

Народ  будет  чествовать  славных  героев
и  души  помянет  тех,  кто  в  небесах
легко  проплывут,  как  журавушки,  строем,
и  счастье  засветится  в  детских  глазах.

(Работа  занявшая  3-е  место  в  конкурсе  "ИХТАМНЕТ"),  ссылка  на  видео:
https://www.youtube.com/watch?v=qXVS91pacNA


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723748
рубрика: Поезія, Патриотичные стихи
дата поступления 15.03.2017


Сподіваймося на краще

Зима  із  вітром  відспівали  
нарешті  всі  сумні  пісні...
Теплішим  трохи  сонце  стало,  
як  це  буває  навесні.
Милують  очі  свіжі  барви,
блакитні  проліски,  трава.
Йдуть  до  Софії  та  до  Лаври
ті,  хто  ще  вірить  у  дива,
шукати  Бога,  і  в  молитві
просити  мирної  весни,
щоб  між  людьми  скінчились  битви
та  згасло  полум'я  війни.

(Фото  Юлії  Веприцької)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723710
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.03.2017


Новый год!!! Ку-ка-ре-ку!

Новый  год!!!  Ку-ка-ре-ку!
Путин  вздёрнут  на  суку.
на  Донбассе  тишина,
ведь  закончилась  война.

Президент  продал  "Рошен",
бросил  пить,  приятен  всем,
НБУ  НАБУ  отдал,
"доллар"  тот  час  же  упал.

Олигархи-депутаты
взяли  в  руки  автоматы
и  пошли  из  Рады  вон
на  учебный  полигон.

В  декларациях  у  них
миллион  на  шестерых  –
справедливая  зарплата
управленца-депутата.

Ездим  все  в  ЕС  без  виз,
рады  нам,  с  улыбкой  "чиз"
нас  встречают,  провожают
и  работу  предлагают.

Но,  теперь  в  родной  стране
есть  работа,  и  втройне
платят  нам,  и  папа  Карло
отдыхает  в  Монте-Карло.

А  дороги,  ах,  дороги
так  и  стелятся  под  ноги,
даже  где-нибудь  в  глуши
просто  дивно  хороши!

В  магазинах  красота,
цены  –  просто  ляпота.
Всё  народу  по  карману,
он  не  тянется  к  стакану.

Наш  народ  теперь  не  пьёт,
там  где  чисто  не  плюёт,
и  в  подъездах  он  не  ссыт.
Он  блюдёт  Закон  и  чтит.

Это,  я  к  чему?  Мечтаю...
Просто  сказки  сочиняю.
Утопично?  В  общем,  да...
С  Новым  годом,  господа!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709746
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.01.2017


Смерть Козака

"Рашисти"  вбили  Козака.
Поцупили  ще  тепле  тіло.
Знущалися.  Чиясь  рука  
знімала  це  ганебне  діло.

Сволота,  просто  дикуни,
їх  батько  Біс.  Хто  ж  їхня  матір?
Повія,  що  живе  з  війни,
грабує  все  в  сусідній  хаті.

Вона  створила  "Руцький  мір",
що  розгалужується  в  світі.
Ссе  кров  з  людей,  як  той  вампір,
їй  байдуже,  що  гинуть  діти.

Вона  припхалася  до  нас
у  волелюбну  Україну,
пошматувала  весь  Донбас
і  вбила  не  одну  людину.

Та  наші  хлопці  молодці
дали  потворі  відсіч  гідну.
Зі  зброєю  в  руках  бійці
охороняють  землю  рідну.

В  боях  багато  полягло
достойних  пам'яті  людської.
Господь,  цілуючи  в  чоло,
прийняв  у  Рай  усіх  Героїв.

А  ті,  хто  вбили  Козака,
який  дивився  в  вічі  смерті,
колись  станцюють  "гопака"
на  вугільній  пательні  в  пеклі!

Хіба  це  люди?  Ні  і  ні!!!
Це  зграя  хижа  і  ворожа.
А  наші  вої  у  борні  –
це  нації  міцна  сторожа.

Герою  слава  на  віки!
Він  в  божій  купелі  на  небі,
де  всі  загиблі  козаки,
бо  світлі  душі  там,  далебі.

У  четвер,  29  грудня,  під  час  бойового  зіткнення  загинув  український  боєць  12-го  окремого  мотопіхотного  батальйону,  Леонід  Михайлович  Проводенко,  який  мав  позивний  "Козак",  його  тіло  викрали  бойовики.  Українські  військові  розповіли  подробиці  загибелі  побратима.

Як  повідомляє  Цензор.НЕТ,  про  це  йдеться  в  інформації  Фейсбук-сторінки  72-ї  бригади.

"12  ОМПБ  нині  прикомандирований  до  нашої  бригади,  тому  страшне  лихо,  яке  сталося  в  цьому  батальйоні  позавчора,  торкнулося  болем  і  нас  також.  Під  час  короткого  зіткнення  біля  Крутої  Балки  (Авдіївка)  від  ворожої  кулі  загинув  військовослужбовець"Козак"  –  старший  сержант  Леонід  Михайлович  Проводенко  ,  командир  відділення  розвідвзводу.  Переляканий  пострілами  противник  відкрив  шалену  стрілянину  і  під  її  прикриттям  викрав  тіло  бійця,  щоб  поглумитися  з  нього",  –  написано  на  сторінці.

"Полеглому  Леоніду  Проводенку  було  53  роки.  До  війни  він  жив  у  селищі  Михайлівка  на  Луганщині,  працював  громадянським  інспектором  з  охорони  природи.  Одружений,  мав  двох  синів.  Коли  почалася  окупація,  вивіз  родину  до  Києва,  а  сам  6  серпня  2014  року  пішов  добровольцем  на  фронт.  Служив  в  12-му  батальйоні,  завжди  опікувався  молодшими  товаришами,  наслідував  козацькі  звичаї.  Мріяв  звільнити  рідне  село  і  повернутися  до  рідної  домівки,  до  улюбленої  роботи",  –  повідомили  в  72  ОМБР.

Згідно  з  домовленостями,  ворог  віддав  тіло  Козака  побратимам  для  організації  поховання  з  належними  Герою  почестями.
Похорон  Леоніда  Проводенка  (позивний  Козак)  відбудуться  в  понеділок,  2  січня,  на  військовому  Лук'янівському  кладовищі  Києва.  Прощання  об  11.00  на  Інститутській,  верхній  вихід  зі  ст.  м  "Хрещатик",  алея  Небесної  сотні.  

Джерело:    
http://ua.censor.net.ua/photo_news/421808/u_boyu_pid_krutoyu_balkoyu_zagynuv_ukrayinskyyi_voyin_leonid_provodenko_boyiovyky_poglumylysya_z_yiogo

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709745
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 02.01.2017


Возмездие (25. 12. 2016 г. )

Петь,  плясать  на  костях  в  Новый  год,  это  как?
Это  высший  цинизм,  это  просто  ужасно!
Двадцать  пятого  был  не  кровавый  теракт,
а  возмездие  вам  за  погибших  напрасно
тех,  сожженных  фугасами,  мирных  людей,
коих  вы  разбомбили  в  сирийском  Алеппо.
Вы  попрали  Господний  закон  "Не  убей!"
Злодеяние  –  ваша  духовная  скрепа*.

Духовные  скрепы*  –  мем,  вошедший  в  обиход  12  декабря  2012  году  благодаря  Посланию  Президента  РФ  В.  В.  Путина  Федеральному  Собранию  и  обозначающий  традиционные  ценности  России.
"Сегодня  российское  общество  испытывает  явный  дефицит  духовных  скреп  –  милосердия,  сочувствия,  сострадания  друг  другу,  поддержки  и  взаимопомощи,  –  дефицит  того,  что  всегда,  во  все  времена  исторические  делало  нас  крепче,  сильнее,  чем  мы  всегда  гордились".
(В.В.  Путин)

Я  не  радуюсь,  не  пляшу  на  костях  погибших.  Мне  очень  жаль...  Это  трагедия  всего  мира  –  что  мы  безумны.  Но  верю  в  божие  правосудие  и  во  вселенское  равновесие.
(На  фото  РФ  атаковала  поселки  под  Алеппо  фосфорными  бомбами.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708795
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 27.12.2016


Ё ж и к

Вышел  ёжик  на  прогулку,  
на  вечерний  моцион.
Приготовленную  булку,
блюдце  с  козьим  молоком
он  находит  у  порога
каждый  день,  и  очень  рад.
Это  ужин  "откупного",
чтоб  не  лез  в  грушевый  сад.
Он  вчера  на  нижних  ветках
понадкусывал  плоды,
как  "хохол".  Я  на  таблетках.
Много  сделал  он  беды.
Если  так  всё  дальше  будет  –
урожая  не  видать.
Ёжик  рулит,  ёжик  чудит.
Ёжик  вышел  погулять.

Мне  он  нравится,  не  спорю,
я  не  против,  пусть  живёт.
Только,  кто  поможет  горю?
Я  же  всё  же  садовод.
Летом  портил  нам  клубнику,
огурцы  переточил,
агрус,  вишни,  ежевику
в  закрома  перетащил.
Ёжик  маленький,  однако,
почему-то  ест,  как  слон,
и  к  тому  же  –  забияка,
с  нашим  "Кеней"  в  "контрах"  он.
"Кеня"  –  кот  наш,  под  контролем
держит  двор,  ловя  мышей.
"Кеня"  тоже  недоволен
поведением  ежей!  

P.  S.
"Доставал"  нас  ёжик  летом,
а  упал  осенний  лист  –  
"забомбился"  в  спячку  где-то
этот  ёжик-террорист.
Но,  придёт  весна,  и  снова  
он  объявит  нам  войну.
Мы  ежа  назвали  Вовой...
Догадайтесь  почему.
Догадались,  очевидно,
без  особого  труда.
Вовам,  может  быть,  обидно...
Улыбайтесь,  господа.

Прошу  пардон  за  моветон.  Но  вопрос  поставленный  на  фото,  которое  нашла  в  "нете",  как  нельзя  лучше  отображает  всю  полноту  картины  "писанную"  посредством  художественного  слова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707970
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 22.12.2016


Светлодарский очаг (18. 12. 2016 г. )

Нет  слов.  Нет  слёз.  Душа  застыла,
её  тисками  сжала  боль.  
Страна  опять  похоронила
своих  сынов,  бойцов.  Юдоль
небесной  мирной  благодати
шесть  душ  сегодня  приняла,
где  легион  небесной  рати
вновь  бьёт  в  свои  колокола.
Рыдают  матери  и  жёны.
Десятки  раненых  бойцов...
Сегодня  жарко  в  "Лугандоне",
там  чёрный  снег,  впитавший  кровь,
шипит  и  тает,  как  от  сплава  
мин  в  Светлодарском  очаге.  
Забыть  мы  не  имеем  права
героев  павших  на  дуге!


Степаненко  Сергей  Евгеньевич,  25-й  батальон  54-й  омбр,  из  г.  Борисполь  Киевской  области.  49  лет.  Осталась  жена  и  сын.  

Клименко  Дмитрий,  1-й  батальон  54-й  омбр.  Бывший  доброволец  "Правого  сектора",  заключил  контракт  с  ВСУ.  

Радивилов  Роман,  1-й  батальон  54-й  омбр,  из  г.  Дергачи  Харьковской  области.  32  года.  Украинский  активист,  участник  революции,  доброволец  "Правого  сектора",  поступил  на  службу  в  ВСУ.  

Андрешкив  Владимир  Степанович,  25-й  батальон  54-й  омбр,  из  с.  Бортники  Львовской  области.  47  лет.  Участник  событий  на  Майдане,  в  том  числе  18-20  февраля  2014-го.  Осталась  жена  и  четверо  детей.  

Панасенко  Василий  Геннадьевич,  25-й  батальон  54-й  омбр,  из  г.  Ирпень  Киевской  области.  33  года.  

Павлюк  Ярослав,  уроженец  Киевщины.  Воевал  в  зоне  АТО  в  составе  54-й  бригады  "Киевская  Русь"  Добровольческого  украинского  корпуса  "Правый  сектор".  Этой  осенью  ему  исполнилось  28  лет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707966
рубрика: Поезія, Патриотичные стихи
дата поступления 22.12.2016


Виртуальный маскарад

Авторы  за  масками  героев
снов  своих,  фантазий,  фильмов,  книг
на  диване  перед  новым  "боем"
сочиняют  тактику  интриг.
Одинокой  кажется  старушке,
что  она  настолько  хороша,
что  способна  удержать  на  "мушке"
мужиков.  Наивная  душа?

Ха!  Отнюдь.  Она  оперативно
сочиняет  сказку  о  себе,
мол,  юна́,  красива  и  невинна,
выставляет  фото  и  т(э).  д(э).
Фото  не  её,  а  "аватарка"  –
секси-гёрл  на  берегу  реки.
Через  час  от  предложений  жарко  –
вечной  "дрючбы",  сердца  и  руки.

Ублажают  девушку  словами,
посвящают  страстные  стихи,
а  в  квартире  бабушки  часами
эхом  носится  её  "хи-хи".
Простаки  не  ведают,  что  "дева"
с  ноутбуком  в  памперсе  сидит
и  с  беззубого  немого  зева
аж  до  неприличия  смердит.

Это  всё  невинная  забава
по  сравненью  с  лживостью  молитв
тех,  кто  вовсе  не  имеют  права
представлять  себя  героем  битв.
А  таких  немало  в  интернете,
и  ведутся  люди  на  обман
тех,  кто  сплёл  невидимые  сети,
продавили  попами  диван.

Молятся  они  о  мире  в  мире  –
"воины",  "участники"  АТО,
и  ломают  копья  и  рапиры
рыцари  обмана  и  понтов.
Люди  верят  их  словам  и  сказкам.
Дружбою  с  Героем  дорожат.
Но,  увы,  не  видят,  что  за  маской
те,  кто  словоблудием  грешат.

И,  хотя  стихи  у  них  корявы,
графоманам  все  кричат  "Ура!".
С  лаврами  и  нимбом  мнимой  славы
спят  "бойцы"  спокойно  до  утра.
В  соцсетях  не  раз  таких  встречала
"девушек",  диванных  "храбрецов"
с  гадкою  ухмылкой  за  забралом  –
маской,  что  не  может  быть  лицом.

Озверели  ряженые  тролли,
превратился  в  зомби  бывший  "брат".
Подорвать  своим  стихом  мне,  что  ли,
этот  виртуальный  "маскарад"?
Чтобы  задымилась  (к  чёрту!)  "вата",
из  ушей  полезла  разных  форм.
Я  иду  на  "Вы"  в  формате  "чата".
Думаю,  что  скоро  будет  шторм!
 
Я  надела  маску  чёрной  кошки,  
скрыв  за  ней  зелёные  глаза,
неудачной  формы  нос  –  "картошкой",
под  пантеру  грозную  "кося".
У  меня  на  то  свои  причины  –
сглаза  я  боюсь  своей  "красы",
чтоб  не  доставали  "анонимы"  –
те,  кто  злобно  лают,  словно  псы.

Я,  увы,  участник  "маскарада"
в  соцсетях  веду  свои  бои,
но  с  дивана  часто  тяжесть  зада
поднимаю,  еду  в  город,  и
встреч  ищу  с  героями-бойцами,
чтоб  реально  чем-нибудь  помочь  –
фруктами,  конечно  же,  деньгами,
провожая  иногда  их  в  ночь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707731
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.12.2016


Тыкдыкский конь

Пегас  мой  вырвался  на  волю.
Меня  покинул.  Вот  беда!
Теперь  он  бегает  по  полю
туда-сюда,  сюда-туда...
Совсем  снесло  от  счастья  крышу,
натянут  в  беге,  как  струна.
А  у  меня  стихи  не  пишу-
тся  без  подсказки  скакуна.
"Пегас,  прошу,  вернись  обратно."
В  ответ  лишь  слышу:  "И-го-го!.."
Я  просто  в  шоке!  Не  понятно
чем  я  обидела  его.

Его  намедни  подковала.
Зря?  Больше  всё  же  "да",  чем  "нет".
Довольно  строго  соблюдала  
меню  прописанных  диет.
Из  шёлка  тонкой  паутины
была  мной  сплетена  узда.
Я  убирала  в  стойле  "мины"?
Ну..,  в  общем  больше  –  "нет",  чем  "да"...
Виню  себя.  Не  сплю  ночами,
а  это  есть  не  хорошо.
Я  тужусь  глупыми  стишами,
прошу  пардону,  если  шо...

Признаюсь  честно,  слышит  ухо
довольно  часто  звук  копыт.
Чу!  Вот  же  снова,  бляха-муха!
Тык-дык,  тык-дык,  тык-дык,  тык-дык...
Нет..,  это  просто  наважденье,
очередной  банальный  "глюк"  –
плод  моего  воображенья,
увы,  уставшего  от  мук,
что  я  пишу  стихи  коряво.
Кто  их  читает?  Всё  в  огонь!
Меня  не  ждут  почёт  и  слава...
Кто  виноват?  Тыкдыкский  конь!


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707682
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 21.12.2016


Ч У Ж А

Безмежжя  вічне  закрайсвіття,
де  у  глибинах  таїни
колишуться  зірок  суцвіття,
як  витвір  світла  і  пітьми.

У  ца́ринах  імли  блукає
моя  утомлена  душа,
і  повертатись  не  бажає.
Для  цього  світу  вже  чужа...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707658
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2016


Струится времени песок

Струится  времени  песок
сквозь  пальцы  Бога...
В  пыли  космических  дорог  
следов  не  много.
Ещё  путь  Млечный  не  избит,
не  тронут  нами,
но  ясной  ночью  он  –  магнит
над  головами.
Мы  ощущаем  силу  звёзд,
их  притяженье,
они  объекты  наших  грёз  
и  вдохновенья,
что  так  таинственно  молчат
в  тиши  Вселенной,
а  мы  стоим  у  звёздных  врат
и  ждём  смиренно,
когда  позволят  нам  войти
в  миры  иные,
куда,  оставив  позади
пути  земные,
стремятся  души  и  мечты
детей  планеты
живой  и  яркой  красоты  –
Земля  не  где-то,  
а  под  ногами  –  островок,
каких  немного.
Струится  времени  песок
сквозь  пальцы  Бога...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707657
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.12.2016


Ура! Надія в Україні!!!

Ура!  Надія  в  Україні!!!
Це  наша  спільна  перемога!
Усі  молитви  в  часоплині,
мабуть  таки,  дійшли  до  Бога!

Сьогодні  25-те  травня
ввійде  в  історію.  Радію!
За  нашу  віру  і  чекання
тепер  ми  маємо  надію.

Герою  України  слава!
Шануймо  силу  духу  Жінки!
Вклонись  до  ніг  її,  Державо,
за  перемогу  українки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668283
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.05.2016


С У К А

За  містом  звалище  сміття.
Тут  хазяйнує  дика  зграя
голодних  псів.  Тяжке  життя
у  тих,  хто  прихистку  не  має.
П'ятьох  щенят  тут  навесні
кульгава  ***  народила,
але  пішли  дощі  рясні
і  повінь  всіх  їх  потопила.

Якби  ви  бачили  оті
без  сліз  сумні  собачі  очі...
Один  за  одним  дні  –  пусті...
На  місяць  вила  проти  ночі.
Лизала  тепле  молоко,
що  із  сосків  її  зболілих
ще  й  досі  іноді  текло.
На  інше  не  було  вже  сили.

Коли  сенс  втрачено  –  життя
поволі  з  кожним  днем  згасає.
Тут  навкруги  лише  сміття.
Ніщо  в  цім  світі  не  тримає...
...В  цей  день  о  вранішній  зорі
на  смерть  чекала  ***  тихо,
коли  ж  опівдні  сміттярі
поїхали  –  відчула  лихо.

Повітря  носом  потягла...
Не  знала  де,  і  що  шукати,
але  холодний  подих  зла
не  дав  їй  смерті  дожидати.
Зіп'ялася.  Пішла  туди,
де  зграя  вся  бенкетувала,
де  був  відчутний  центр  біди,
такої  ж  що  щенят  забрала.

Пришкутильгала.  Зграя  тут
харчі  шукає  вправно,  жваво.
Що  не  доїв  зажертий  люд,
на  те  вже  інший  має  право.
Й  вона  собі  пакунки  рве.
Аж  раптом...  Тягне...  Пуповина!
Щось  випало  м'яке,  живе  –    
новонароджена  дитина?!

Не  вірила  своїм  очам.  
Людське  створіння...  Хто  ж  та  мати,
яка  пакунок  зі  сміттям
приготувала  немовляті?!
Ось,  ворухнулося...  Диви  –
таке  маленьке,  кволе,  синє.
Лизнула  в  ніс  його:  "Живи!
Тебе  ця  ***  не  покине."

А  псяча  зграя  тут-як-тут,
вже  скаженіє,  оточила.
Як  вловиш  ґаву  –  розірвуть
голодні  пси.  Заходять  з  тилу...
Але  ж,  і  ***  наче  вовк,
ошкірилась,  гарчить,  лякає.
Її  характер,  то  не  шовк,
про  це  вже  кожний  пам'ятає.

Тепер  заради  малюка
вона  готова  бій  прийняти.
Ще  вдосталь  в  неї  молока.
У  нього  буде  справжня  мати!
Так,  проти  всіх  вона  одна,
аж  захлинається  від  сказу:
"Хто  перший?!  Це  моє  щеня!
Торкнеться  хто  –  порву  одразу!"

Весь  відчай,  біль  останніх  днів
свого  пустого  існування
і    дійсний  материнський  гнів
старалась  вкласти  у  гарчання.
Тій  "суці",  що  дала  життя,
таке  й  не  снилося  –  як  мати  
своє  беззахисне  дитя
від  всіх  повинна  захищати.

Якщо  потрібно  –  йти  у  бій,
зубами  рвати  горло,  жили
до  смерті  в  вихорі  подій
допоки  будуть  дужі  сили.
Звіряча  зграя  не  пішла
у  наступ.  Хай  собі  дикунка
залишить  харч  який  знайшла
сьогодні  й  випав  із  пакунку.

Не  мало  статися  біді
в  цей  день,  все  склалося  на  краще.
Пси  розбрелися  хто  куди.
Дісталось  суці  тій  найважче  –  
з  землі  підняти  немовля,
заледве  дихаюче,  кволе.
Відсунула  сухе  гілля.
Взяла  у  пащу  зовсім  голе.

Своїм  гарячим  язиком
послухала  живе  створіння,
як  б'ється  серце  під  кликом,
пульсує  радо:  "Є  спасіння!"
Мов  скарб  здобутий  те  дитя  –      
міцний  горішок  –  буде  жити!
Соски  у  ***  це  –  життя,
вони  ще  молоком  налиті.

Пішла  вона  не  навмання,
обрала  шлях  безлюдний,  тихий.
Несла  у  щелепах  щеня,
яке  відібране  у  лиха.
Подалі  звідси,  від  біди,
у  зеленліс,  де  водограї,
від  сміттєзвалища,  води,
звірячої  й  людської  зграї...

...Можливо,  так  й  було  б  воно  –    
десь  ріс  би  Мауглі  у  лісі,
але  життя,  це  не  кіно,
закони  інші  в  божій  висі.
Сімейна  пара  іздаля,
що  на  машині  проїжджала,
побачила  оте  маля
і  суку,  що  його  тримала.

Тож,  зупинились,  підійшли
і  простягнули  руку  звіру.
Мабуть,  це  янголи  були,
що  викликають  наддовіру.
Страшна  картина  для  сердець,
але  вони  обох  забрали,
і  це  щасливий  був  кінець.
Я  не  скажу,  що  буде  далі.

Бо  ніц  не  знаю  я  того,
атож  вигадувать  не  буду.
Але  від  серденька  свого
суджу  бездушну  ту  паскуду.
На  це  я  маю  право?  Так!
Не  визнаю  я  за  людину
ту  "суку",  що  в  сміттєвий  бак
укинула  ЖИВУ  дитину!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654856
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.03.2016


Ч А Ш К А (не НОУМЕН)

Я  ЧАШКА,  по-вашему,  или  бокал?
Вы  пьете  вино  из  меня  ежедневно.
Не  трогайте  ушко  моё!  Вот  нахал!
Сейчас  оболью  Вас  остатками  гневно.

Зачем  сбили  пепел  на  блюдечко,  хам?
Окурков  вокруг  уже  целая  куча.
Налейте  скорей  "валерьянки"  сто  грамм!..
О,  как  тяжела  эта  горькая  участь!

А  было  ведь  время...  Я  помню  семью...
На  скатерти  белой,  по  центру,  папашу  –
пузатый  заварник  и  маму  свою  –
красивую  с  сахаром  полную  чашу.

Я  помню  года,  что  похожи  на  сон,
Они  пахнут  липой,  мелиссой  и  мятой,
наш  чайный  сервиз  на  двенадцать  персон...
Теперь  я  поблёкла  и  стала  щербатой.

Осталась  одна...  и  пошла  "по  рукам".
Теперь  многих  нет,  а  иные  далече...
Увы,  я  уже  не  служу  господам
и  кроме  вина  угостить  просто  нечем.

Попала  к  пропойце  со  свалки  давно,
домой  притащил,  (всё  же  я  из  фарфора),
и  пьет  из  меня  постоянно  вино.
На  вкус  этот  яд,  как  шмурдяк  с  мухомором.

Ну,  что  Вы  уставились,  мой  "господин"?
Вам  чудится  голос?  Я  ЧАШКА  –  не  "белка",
и  с  Вами  беседу  один-на-один
веду,  вот  свидетели  –  нож  и  тарелка.

Не  нужно  скандалить!  Предъява  моя
совсем  не  на  месте  пустом,  если  честно.
Ну,  сколько  же  можно,  обиду  тая,
молчать  мне?  Я  скоро  от  этого  тресну!

Не  мыта  давно,  прилипаю  к  столу,
и  чёрные  мысли  роятся,  как  мухи...
Ах,  жизнь  моя,  су...  Бац!  Лежу  на  полу...
В  осколках  эпоха  и  мрак  бытовухи...

(Не  НОУМЕН,  потому  что  (бац!)  "умертвила"  ЧАШКУ...)  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644233
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.02.2016


Хреновое настоение

Парикмахеры,  чёрт(!),  на  хрена  вы  берётесь  за  ножницы?
Стричь  искусно  людей  –  это  тоже  талант,  божий  дар.
После  ваших  «художеств»  уходят  в  затворницы  модницы
и  сидят  взаперти,  выпуская  по-тихому  пар.

Дай  вам  волю,  и  всех  вы,  конечно,  побрили  бы  наголо,
только  сами  себя  никогда  не  пытаетесь  стричь.
Все  разбив  зеркала  целый  день  я  от  горя  проплакала
и  цирюльников  всех  крыла  матом,  как  конченый  БИЧ*.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642597
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 09.02.2016


Буде мир!

До  вас  звертаюсь,  емігранти,
хоча  це  слово  не  люблю,
бо  здобули  свої  таланти  
ви  в  Україні.  Я  молю
святого  Бога,  щоби  долю
щасливу  моїм  дітям  дав,
щоб  вас  батькі  ́вською  любов'ю
завжди  він  ніжно  огортав.
Прийміть  від  неньки  України
пошану  щиру  і  уклін.
Вас  повели  у  світ  стежини,  
та  не  забули  рідний  дім.

Порозкидало  вас  по  світі
минуле  і  важке  життя.
Тепер  ви  силою  налиті
душею  прагнете  злиття
с  землею  рідною,  зі  мною,
що  не  цуралася  дітей,  
жила  єдиною  метою
гарантом  бути  для  людей  –
надії,  віри  і  любові,
квітучих  і  щасливих  днів,
щоб  це  лежало  у  основі
життя  моїх  дочок  й  синів.

Завжди  ви  поряд.  Відчуваю
підтримку  вашу  повсякчас.  
Я  нині  у  війні  палаю,  
вернути  хочу  Крим,  Донбас.
Постійна  ваша  допомога  –
на  рани  болісні  –  бальзам.  
Я  вірю  в  нашу  перемогу,
як  вірите  моїм  сльозам.
Вам,  патріотам-українцям,
клянуся  кровію  офір,
що  наші  вороги-ординці
нас  не  зламають!  Буде  мир!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637874
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2016


Зоряне диво

Упаду  на  трави
       в  кришталеві  роси,
від  серпанка  блиску
       посрібляться  коси.
Ніжно  пестить  вії  
       і  мої  долоні
місяця  сріблястий
       прохолодний  промінь.

Подрузі  далекій  
       тихо  прошепочу:
«Дай  мені  любові,
       щастя  дуже  хочу.
У  житті  своєму  
       ще  його  не  мала.
Де  те  щастя,  зоре?
       Може  заблукало?»

Зірка  мерехтлива
       весело  змигнула,
ніби  моя  доля,
       що  мене  почула.
І  сама  у  душу
       впала,  наче  диво.
Сповнена  любові,
       я  тепер  щаслива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629465
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 17.12.2015


Д и в о

Згаснув  день.  Хижа  ніч  заглядає  у  вікна.
В  хаті  сум.  На  столі  тихо  плаче  свіча.
З  вуст  покусаних  в  кров  в  небо  лине  молитва.
За  коханого  молиться  Богу  дівча:

"Я  молю,  Отче,  втіш!  Щось  лихе  відчуваю...
Над  коханням  моїм  десь  кружляє  біда...
Образ  хлопця  свого  у  люстерці  шукаю...
Вже  посивіла  я,  а  іще  ж  молода..."

Чи  загоїть  Господь  її  рани  на  серці?..
Чи  почує  її  молитовні  слова
і  того  захистить  у  великому  герці,
хто  благав  понад  все  мати  віру  в  дива?

А  на  Сході  в  цю  мить  смерть  кружляє  над  полем,
бій  запеклий  іде,  аж  гуде  в  небесах,
впав  на  землю  юнак,  як  підкошений  болем,
зброя  випала  з  рук,  ніч  застигла  в  очах...

"О,  Всевишній,  храни  наше  щире  кохання!
Збережи  молоде  і  відважне  життя!
Хай  вернеться  живим  з  бойового  завдання
той,  кому  мрію  я  народити  дитя..."

Янгол  Світла  зійшов,  наче  диво,  з  хмарини
і  крилом  зупинив  ще  не  втрачену  кров,
бо  повинен  боєць  стати  батьком  дитини,
що  прийде  у  цей  світ,  де  є  справжня  ЛЮБОВ.

Згаснув  день.  Хижа  ніч  заглядає  у  вікна.
В  хаті  сум.  На  столі  тихо  плаче  свіча.
З  вуст  покусаних  в  кров  в  небо  лине  молитва.
За  коханого  молиться  Богу  дівча...

14.  07.  2015  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628755
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.12.2015


Первый снег

Первый  снег  в  ноябре,  в  первых  числах  
выпал  рано,  совсем  молодой.
В  шапках  кисти  калины  повисли  
над  ещё  не  замёрзшей  рекой.

Возле  речки  шумят  ребятишки,  
от  мороза  румяны  с  утра,  
рюкзаки  побросали  и  книжки,  
с  горки  катятся  с  криком  «Ура!»

Первый  снег  всем,  конечно  же,  в  радость.  
Ну,  а  мне  нужен  солнечный  зной.
Чтоб  вкусить  снова  летнюю  сладость  
заварю-ка  я  чай  травяной.

Пусть  наполнится  дом  ароматом  
терпко-мятным,  полынно-степным.
Насладившись  букетом  богатым,    
Разожгу  на  ночь  стылый  камин.

Ну,  а  завтра…,  конечно  же,  завтра  –  
от  мороза  калину  спасу.
Оборву.  Бо  вона  цього  варта!  
Я  люблю  її  смак  і  красу!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626949
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 07.12.2015


Осінній вірш

Знову  з  неба  ллються  сльози,
       знову  осінь  на  душі.
Серце  у  полоні  прози,
       і  не  пишуться  вірші.

Заховали  зорі  хмари.
       Ніч,  як  чорний  оксамит.
Між  землею  й  небом  чвари.
       Грім  десь  поруч  вже  гримить.

Та  чого  ж  ти,  осінь,  плачеш?
       Чом  похмура  і  сумна?
Свого  золота  не  бачиш,
       ти  ж  царівна  чарівна́!

Я  у  розпачі  від  грому
       і  від  сірого  дощу.
Хоч  тікай  хутчій  із  дому,
       та  від  себе  не  втечу.

Я,  царівно,  теж  сумую,
       то  мене  скоріше  втіш.
А  тобі  я  подарую
       свій  новий  осінній  вірш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623734
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.11.2015


Г л а м у р

В  открытом,  сногсшибательном  наряде,
как  эталон  любви  и  красоты,
предвидя  восхищенье  в  каждом  взгляде,
на  свет  софитов  ярких  вышла  ты.

Ну,  вот  мечта  сбылась,  ты  –  королева!
Сегодня  весь  бомонд  у  ног  твоих.
На  "Bentley"  в  особняк  миллионера
уехала  на  ужин  для  двоих.

Средь  позолоты,  бархата  и  кожи,
мерцали  свечи  и  пылал  камин.
Короткий  ужин...  Царственное  ложе...
Хмельной  плейбой  был  так  неутомим.

Ты  утопала  в  чёрной  пене  шёлка  –
небесной,  нежной  свежести  амур.
Попала  в  сети  милая  девчонка,
которые  расставил  ей  гламур.

Но,  рядом  был  совсем  не  принц  желанный,
не  сказочной  мечты  твоей  монарх...
Простой  мужик,  судьбою  на  ночь  данный,  
зажравшийся,  тщеславный  олигарх.

Так  променяла  "титул"  королева
на  крохи  хлеба  с  барского  стола.
Поймёт  ли  эта  молодая  дева,
что  в  рабство  свою  душу  отдала?..    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623480
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.11.2015


Хіба ти знав? (посвята Герою України Хомяку Віктору Борисовичу)

Посвята  Хомяку  Віктору  Борисовичу
(20.  02.  1958  –  27.  01.  2014)
Герой  Небесної  сотні  Герой  Ураїни
(Указ  Президента  України  №  890/2014  від  21.  11.  2014  р.)

Хіба  ти  знав,  що  йдеш  на  смерть,
коли  доньку  зали́шив  й  матір
і  будеш  серед  сотні  жертв,
що  нам  прийдеться  поховати?..
Ні,  ти  не  знав,  що  влади  лють,
мов  у  скаженої  тварини,
що  закатують  і  уб'ють,
затягнуть  зашморг  на  ялині,
щоб  нажахати  весь  Майдан.
Та,  що  у  влади  вийшло  з  цього?
Втік  Янукович,  як  тарган,
а  ти  –  Герой,  пішов  до  Бога!
Чи  чуєш  цей  тужливий  дзвін?
То  плаче  ненька  Україна
і  сива  матір.  Свій  уклін
дарує  донечка  Ірина.
В  жалобі  й  смутку  Голиші,
земля  приймає  тіло  в  лоно.
Хай  буде  мир  в  твоїй  душі,
яка  повік  не  охолоне.

       27  січня  на  сайті  МВС  з'явилося  повідомлення:  "27  січня  близько  11.00  на  спецлінію  «102»  надійшло  повідомлення,  що  Будинку  профспілок  повісилася  людина.  Згодом  з'ясувалося,  що  тіло  чоловіка  було  виявлене  на  внутрішній  стороні  каркасу  ялинки,  що  розташована  на  Майдані  Незалежності.
На  тілі  були:  рани  на  голові,  численні  садна  на  долонях,  зірвані  нігті,  вивернуті  пальці  –  це  бачили  судмедексперти  і  рідні,  і  згодом  усі,  хто  приходив  попрощатися  із  земляком.  У  висновках  судмедексперт  написав:  «Причина  смерті  –повішення».
       За  яких  конкретно  обставин  відбулася  трагічна  подія,  допоки  невідомо.
       Приспущеними  прапорами  й  чорними  стрічками  зустрічала  рідна  земля  Віктора  Хомяка.  Вшанувати  пам'ять  героя  майданівця  прийшли  не  тільки  родичі,  друзі,  знайомі,  але  січові  стрільці,  і  всі  ті,  хто  вважав  своїм  обов'язком  віддати  останню  шану  загиблому.
       Герої  не  вмирають!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623467
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.11.2015


Початок нових днів (посвята Герою України Дідичу Сергію Васильовичу)

Посвята  Дідичу  Сергію  Васильовичу
(03.  11.  1969    –  20.  02.  2014)
Герой  Небесної  сотні  Герой  Ураїни
(Указ  Президента  України  №  890/2014  від  21.  11.  2014  р.)

Майдан  ніхто  з  нас  не  забуде,
Бо  це  початок  нових  днів,
Коли  повстали  вільні  люди
В  супротиві  проти  панів.

Ті  дні  страшні  ввійшли  у  пам'ять
Безмежним  сумом  спільних  сліз...
Ще  й  досі  рани  ті  кривавлять,
Палає  в  серці  гнів,  як  хмиз!

Змиритися  не  має  сили,
Була  ЛЮДИНА,  і  нема...
Лише  уквітчана  могила
І  тиша  Вічності  сумна.

Чи  ти  забрав  туди,  Герою,
Веселий  сміх  своїх  дітей,
Кохання,  що  звучить  струною
У  плині  зоряних  ночей?

Чи  там  відлуння  те  співає,
Яке  у  горах  чув  колись?
Тепер  душа  твоя  долає
Нові  щаблі  у  Божу  вись!

Своє  життя  поклав  не  марно,
Пройшов  ти  гідно  шлях  земний!
Повір,  що  не  підуть  безкарно
Ті,  хто  спинив  супротив  твій!

       Дідич  Сергій  Васильович  –  громадський  активіст,  голова  Городенківської  районної  організації  ВО  "Свобода".  Сотник  івано-франківської  сотні  на  столичному  Майдані,  депутат  Городенківської  районної  ради,  в  якій  очолював  комісію  з  соціально-економічного  розвитку,  засновник  і  директор  туристичного  клубу  «Золоте  Руно».    
       18  лютого  2014  граната  розірвала  йому  сонну  артерію  на  шиї  (за  іншою  версією,  після  розриву  гранати,  він  знепритомнів,  і  в  цей  час  на  голову  йому  наїхав  водомет).  Сергія  Дідича  впізнали  найшвидше  з  усіх  жертв  «чорного»  вівторка.  На  ньому  був  бейдж  коменданта  Майдану.

       Герої  не  вмирають!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623414
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.11.2015


Ми пам'ятаємо Майдан?. .

Ми  пам'ятаємо  Майдан,  
чи  геть  усе  давно  забули,
як  прагнули  в  країні  змін,
як  смерть  смоктала  кров  із  ран,  
як  зі  щитами  йшли  під  кулі,  
як  плакав  поховальний  дзвін?

Ні,  пам'ять  все  це  береже
і  не  забудуться  ніколи
ті  люті  і  криваві  дні.
Але  питання  є  –  невже,
щоб  розгорнути  крила  волі
палити  маємо  вогні?

Коли  в  країні  буде  лад?
Чи  мають  глузд  ті,  хто  при  владі?
Коли  вгамують  "голод"  свій?
Майдани  знову  б'ють  в  набат
І  звинувачують  у  зраді
перефарбованих  повій!

Нуртує  знов  народний  гнів!
Озброєні  бійці  на  чатах!
Терпінню  певна  є  межа!
Пустих,  популістичних  слів,
на  жаль,  наслухались  багато,
Та  нам  вже  не  накажеш  "Ша!"

Указом  Президента  України  від  13.11.2014  №  872/2014  
21  листопада  визнано  Днем  Гідності  та  Свободи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623411
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.11.2015


Материнська пісня колискова

Сумно  стогне  поховальний  дзвін...
Люди  знову  встали  на  коліна,
віддають  бійцю  АТО  уклін.
Тужить  матір  над  труною  сина.

–  Засинай,  синочку,  засинай...
Назавжди  вже  згаснув  день  для  тебе.
Браму  відчинив  Господь  у  Рай.
Душу  янголи  ведуть  на  небо.

Там  зустрінеш  побратимів  ти,
не  самотнім  будеш,  в  дружнім  колі.
Всі  ви  йшли  до  справжньої  мети,
прагнули  свободи,  правди  й  волі.

Все  забудь,  мій  хлопчику,  забудь:
смертну  біль  у  зраненому  серці,
проводи  твої  в  останню  путь
під  жалобну  "Піккардійську  терцію".

В  цьому  світі  вже  усе  чуже,
навіть  сльози  ті,  що  ллються  знову.
Все  забудь  та  пам'ятай  лише
материнську  пісню  колискову:

"Засинай,  синочку,  засинай...
Згаснув  день,  панує  ніч  надворі.
В  сни  свої  хлоп'ячі  поринай.
Хай  тобі  насняться  срібні  зорі,
вкажуть  шлях,  який  веде  з  пітьми
в  божий  світ,  де  мирне  небо  синє,
степові  духмяні  килими,
над  якими  жайвір  в  гору  лине,
білі  хмари,  сонечко  ясне
і  веселка  до  землі  похила,
річка  мрій  і  човен.  Хай  напне
дружній  вітерець  його  вітрила.
Припливеш  до  острова  Надій,
де  зустріне  казка  кольорова.
Проведе  в  той  вимір  голос  мій,
материнська  пісня  колискова."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2015


31. 10. 2015 г.

Я  не  скажу:  "Так  им  и  надо!"
Не  мне  судить...  Бог  всем  судья...
Но,  в  сердце  не  горит  лампада,
я  стала  бессердечная...
Все  в  нем  утихло  –  боль,  агрессия,
злорадства  нет,  лишь  эхо  слов:
"Они  ушли  для  равновесия
к  тем,  кто  в  долине  вечных  снов..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617983
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 02.11.2015


З в е р ь

Я  просто  в  шоке!  Право,  я  в  смятении!
Что  делать  мне?  Капец!  Мой  кот  взбешён!
Три  дня  он  просидел  в  уединении,
не  знаю  как,  пробравшись  на  балкон.

Всё  это  время  я  была  на  даче.
Вернулась.  Сей  оскал  увидев,  дверь
теперь  боюсь  открыть,  стою  и  плачу.
Любимый  кот  мой  страшен,  аки  ЗВЕРЬ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616793
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 28.10.2015


Воїн Світла (посвята Герою України Саєнко Андрію Степановичу)

посвята  Герою  України  Саєнко  Андрію  Степановичу
(26.  10.  1962  –  20.  02.  2014)
Герой  Небесної  сотні  Герой  Ураїни
(Указ  Президента  України  №  890/2014  від  21.  11.  2014  р.)

Ти  був  учасником  Майдану,
І  розумів  його  мету.
І  зовсім  не  з  телеекрану
Дізнався  вранці  про  біду.  
Вона  вже  готувала  зночі  
Для  нових  жертв  свій  ритуал.
Ти  бачив  все  на  власні  очі,
Передчував  лихий  фінал.
Світанок...  Площа  у  полоні...
На  Інститутській  справжній  бій!
Смерть  хижо  цілиться  у  скроні,
На  жаль,  їй  не  накажеш  "Стій!"
А  той,  хто  натискав  на  ґавку,
Вбивав  твоїх  товаришів,
Мав  тільки  "скарб"  –  рахунок  в  банку,
Але,  ні  серця,  ні  душі.
І  ти  пішов  на  барикади
За  все  святе,  що  є  в  житті,
Щоб  дати  побратимам  ради,
Та...  повернувся  на  щиті...
Тобі  Господь  розкрив  обійми
І  шлях  вказав  у  вищий  світ.
Там  теж  ідуть  одвічні  війни
За  наші  душі,  людський  рід.
Там  теж  потрібні  справжні  вої,
Щоб  захищати  божий  Рай,
Тому  ідуть  від  нас  Герої
Поперед  всіх  за  небокрай.
Тепер  ти  янгол,  Воїн  Світла
На  боці  правди  і  добра.
Ще  Україна  не  розквітла,
Але  прийшла  нова  пора  –
Доба  духовного  прозріння,
Яке  дає  у  вірі  Бог,
Це  час  нового  покоління,
Нових  Героїв  й  перемог!

       Саєнко  Андрій  Степанович  народився  у  м.  Сміла  Черкаської  області.  
Згодом  родина  переїхала  до  міста  Фастова  Київської  області.  
Відбув  строкову  службу.  Працював  електромонтером  на  підприємствах  
Фастова.  Займався  вільною  боротьбою.  
Від  2000  р.  приватний  підприємець.  Активний  громадський  діяч,  учасник  
«Помаранчевої  революції»  2004  року,  податкового  Майдану  2010  р.
Андрій  був  бійцем  Сьомої  Сотні  Самооборони  Майдану,  а  також  у  
Самообороні  м.  Фастова.
       Загинув  20  лютого  2014  року  від  кульового  поранення.  Він  був  на  
першій  барикаді  біля  містка  через  Інститутську.  Там    йому  робили  
штучне  дихання.  Разом  з  групою  інших  протестувальників  прикривав  
відхід  основної  частини  майданівців  під  час  першого  наступу  на  позиції  
"Беркуту"  того  дня.
       Саєнку  Андрію  був  51  рік...

       Герої  не  вмирають!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616787
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 28.10.2015


Слава України

Слава  України  –  Героїв  наших  лави!
Слава  України  –  Дух  спільних  перемог!
Слава  України  –  Народ  і  міць  Держави!
Слава  України  у  вірі  –  з  нами  БОГ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606197
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 12.09.2015


НАС РАТЬ! (кое-что о жизни тараканьей)

Жизнь  человека  марш-бросок  
на  минном  поле.
Струится  времени  песок,
в  нём  много  боли
разлук,  падений  и  потерь,
слёз  океаны...
Сомненье  точит,  словно  червь,
что  тараканы
с    плакатами  "УРА!  НАС  РАТЬ!"
достойны  неба.
Друг  с  другом  могут  воевать
за  корку  хлеба.

*        *        *
За  крошку  на  буханке  хлеба
друг  с  другом  мы  ведём  войну,
а  боги  грустно  смотрят  с  неба
на  тараканью,  (тьху!),  возню...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605842
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 11.09.2015


Осіння замальовка

Така  жадана  прохолода
Настала.  Спека  відійшла.
До  сну  готується  природа,
Вколише  згодом  світ  імла.

Доспівують  ранкові  зорі
Пісні  останні  теплих  днів.
Веселих  нот  в  пташинім  хорі
Вгорі  не  чути  й  поготів.

Натомість  –  ген,  за  небокраєм
Б'є  грім  у  бубни,  як  шаман.
Земля  від  спраги  потерпає,
Що  не  вгамовує  туман.

Втомилася  від  суховіїв,
На  дощ  очікує  давно.
Не  зійде  без  води,  зітліє
Озиме  на  ланах  зерно.

Душа  землі  твердою  стала,
Краплина  кожна,  як  бальзам.
Вологу  щедро  всю,  що  мала,
З  любов'ю  віддала  плодам.

Натруджена.  Хай  відпочине
І  набереться  свіжих  сил.
Зима  із  півночі  вже  лине,
Напнула  віяло  вітрил.

Прийде  із  почтом  –  з  вітром  в  парі  –
І  за  собою  приведе
Кошлатих  хмар  сумні  отари,  
З  їх  вовни  віхоли  пряде.

А  нині  ще  господарює
Чарівна  осінь  до  пори,
Майстерно  простір  декорує
В  багряно-жовті  кольори.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605828
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.09.2015


Батьківські побажання (до 1-го вересня)

Ще  майже  вчора  йшли  до  школи
самі,  а  вже  ведем  дітей...
Ми  не  забудемо  ніколи
стежину  до  її  дверей.

Ми  пам'ятаємо  уроки,
всіх  вчителів,  що  вчили  нас,
як  піднімались  крок  за  кроком
до  знань  вершин  у  добрий  час.

А  нині  в  нашій  Україні
іде  запекла  боротьба
за  долю  кожної  людини,
за  світло  Правди  і  Добра.

І,  як  батьки,  бажаєм  щиро
своїм  дочкам,  своїм  синам
лише  здоров'я,  щастя,  миру,
наснаги  й  витримки  серцям.

Хай  школа  кожній  дасть  дитині
знання  й  прив'є  святу  любов,
повагу  в  них  до  Батьківщини,
за  котру  ллється  нині  кров.

Нехай  вивчають  по  сторінці
історію  нелегких  днів.
Ми  –  нація,  ми  українці,
непереможні  ми  ніким!

Приймай  малечу,  рідна  школо,
веди  їх  у  країну  знань,
хай  буде  дружнім  їхнє  коло,
а  ти  їм  кращим  Другом  стань!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603389
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 01.09.2015


Зазирнула в душу…

Зазирнула  в  душу,  в  ній  порожньо,  темно,
свічку  сивим  пилом  вітер  загасив.
Її  запалити,  то  справа  даремна,
бо  немає  в  серці  ні  вогню,  ні  сил.

Де  шукати  іскру,  щоб  розсіять  морок,
відродити  віру  в  моїм  серці  знов?
Від  його  багаття  залишився  порох,
в  ньому  все  згоріло:  мрії  і  любов.

Я  не  хочу  тліти,  в  мороці  блукати,  
безталанно  жити  з  тугою  в  душі,
від  своєї  долі  подаянь  чекати,
на  папір  солоні  сіяти  дощі.

Може  пошукати  щастя  там,  де  Сонце
в  золотій  короні  осява  блакить,  
затиснути  промінь  у  своїй  долоньці,
і  від  нього  свічку  знову  запалить?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2015


К а р п а т и

Є  в  нашій  рідній  Україні
чудовий,  особливий  край,
для  серця  кожної  людини  
квітучий  і  цілющий  рай.

Могутні,  величні  Карпати,
ви  –  втілення  захмарних  мрій,
вам  батько  –  Бог,  земля  вам  –  мати,
ви  свідки  безлічі  подій.

Про  вас  казки,  легенди  склали
і  оспівали  вас  в  піснях,
з  вуст  у  вуста  передавали
усю  красу  в  палких  словах.

В  відлунні  гір  ще  чутно  й  досі
цимбал  співучість,  сум  трембіт,
пісні  птахів  дзвінкоголосі,
сопілки  тихий,  плинний  літ.

Повітря  чисте  і  прозоре,
незаймане  із  давніх  пір.
Ліси,  як  море  неозоре,
колишуться  на  схилах  гір.

Дерева  вікові  високі,
смерек  гойдаються  гілки...
На  них  пустують  ясноокі
ельфійки  і  лісовики.

Неходжені  стежки  ведмежі
ведуть  у  глибину  казок,
і  тягнуться  дубові  вежі
шатром  зеленим  до  зірок.

Річки  бурхливі,  водоспади,
джерела  чистої  води
течуть  з  вершин  через  левади,
не  мають  тихої  ходи.

Упав  в  розгорнуті  долоні
Землі,  сповільнюють  свій  рух.
В  зеленім  хутрі  оболоні
нестримність  переводить  дух.

Розлогі  ваші  полонини  
з  духмяним  розмаїттям  трав,
то  є  квітучі  скатертини
із  безліччю  поживних  страв.

Тут  соковиті  полуниці
аж  припадають  до  квіток,
усі  маленькі  таємниці  
вивідують  у  пелюсток.

Пошепотілись  між  собою  –
медові  сльози  потекли,
вони,  підібрані  бджолою,
її  із  розуму  звели.

Надвечір  гомін  не  вщухає
і  линуть  звуки  звідусіль,
а  серце  таємниць  бажає,
та  забуває  денний  біль...

Розпалюють  чаклунську  ватру
мольфари  сиві  уночі,
а  тіні  предків  держать  варту
і  від  своїх  скарбниць  ключі.

Тут  перший  промінь  ріже  хмари,
тепло  дарує  для  душі,
і  тут  народжуються  чари,
червона  рута  і  вірші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601897
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.08.2015


Недетские сказки

Друзья,  расскажу  вам  недетские  сказки,
они  изменились  с  течением  лет.
Герои  в  них  те  же  и  старые  маски,
но  в  каждой  свой  новый,  реальный  сюжет.

Хрустальные  слёзы  роняет  Мальвина.
Ей  так  надоел  Карабас  Барабас.
Как  дура  влюбилась  она  в  Буратино,
и  вдруг  узнаёт,  что  плейбой...

Весёлый,  носатый  и  чуточку  странный.
Всю  правду  открыли  ей  карты  Таро.
Недаром  казалось,  что  он  деревянный...
Как  мог  её  страсть  променять  на  Пьеро?..

Алёнушка  бедная  тоже  рыдает,
ведь  стал  её  братец  вонючим  козлом.
Как  лишку  хлебнет  –  всё  рогами  бодает,
и  в  хлев  превратился  родительский  дом.

У  Золушки  в  бусах  горох,  а  не  стразы...
Махнула  рукой  на  некормленых  кур,
пошла  в  шоу-бизнес,  из  грязи  да  в  князи.
Теперь  её  фото  в  журнале  "Гламур".

Иванушки  нынче  уже  поумнели
и  выбились  в  люди  в  стране  Дураков.
Цинично  избрали  плацдармом  постели,
не  чувствуя  бремя  любовных  оков.

Один  подженился  на  местной  лягушке.
Но,  впрочем,  квакушка  –  царица  болот.
Другой  с  Бабой  Ёжкой  в  элитной  избушке
живёт  и  имеет  ковёр-самолёт.

Дюймовочка  тоже,  не  долго  гадая,
с  кротом  согласилась  идти  под  венец.
Теперь  постоянно  ему  изменяя,
смеётся  –  какой  он  дурак  и  слепец.

И  дело  совсем  не  в  любви  и  не  в  страсти  –
прельстили  девчонку  его  закрома.
Крот  был  при  деньгах,  был  в  почёте,  при  власти.
Ну,  как  не  сойти  от  такого  с  ума?

Но,  быстро  Дюймовочке  всё  надоело,
и  сытая  жизнь  и  рогатый  супруг,
а  больше  всего  –  растолстевшее  тело,
прошедшее  ад  диетических  мук.

Русалочка  в  море  –  ни  рыба,  ни  баба,
решилась,  легла  под  пластический  нож.
Вела  операцию  старая  жаба.
Теперь  её  хвост  на  акулий  похож.

Подружка  Русалочки  –  рыбка  златая
пиарилась  всюду,  мол,  всё  я  могу.
Повёлся  старик  и  старуха  седая,
всё  ждали  её  на  морском  берегу.

Желанья  не  долго  она  исполняла,
ведь  нынче  не  та  уж  морская  среда,
какая-то  нечисть  её  загрязняла,
и  с  рыбкой  волшебной  случилась  беда.

Сердешная  здохла,  лежит  и  воняет,
и  вьются  над  берегом  полчища  мух.
Горюет  старик,  драный  невод  латает,
а  баба  бранит  его:  "Старый  лопух!"

За  Мальчика-с-пальчика  очень  обидно.
По  глупости  он  пристрастился  к  ядлу.
И  Крошки-Хаврошечки  тоже  не  видно.
Обоих  Кощей  присадил  на  "иглу".

А  в  дебрях  активно  идёт  подготовка  –
семь  гномов  и  семеро  бритых  козлят
готовят  охоту  на  старого  волка.
Заказ  поступил  от  трёх  поросят.

Буквально  на  днях  откинулся  с  зоны
пахан  всей  братвы  –  крутой  Колобок.
Теперь  он  "в  законе",  украв  миллионы,
планирует  строить  в  лесу  теремок.

А  скатерть,  себя  возомнив  Самобранкой,
доходов  ведёт  постоянный  учёт,
всех  потчует  слабым  чайком  и  баранкой,
вручая  клиентам  внушительный  счёт.

У  Курочки  Рябы  большие  проблемы  –
в  любимую  пищу,  простое  зерно,
ввели  ген  какой-то  невиданной  хрени.
Теперь  она  яйца  несёт  с  ГМО.

И  только  одни  сапоги  Скороходы
в  углу  запылённом  и  тёмном  стоят.
Они,  к  сожалению,  вышли  из  моды,
их  даже  теперь  не  берут  на  прокат.

Волшебные  сказки  давно  сочинялись,
они  актуальны  и  в  нынешний  век.
Всё  те  же  герои  в  них  так  и  остались,
но,  как  изменился  с  тех  пор  человек...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599537
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.08.2015


П е р е к у р

Трёхчасовой  бой.  Перекур...
У  нас  опять  дурные  вести  –
погиб  наш  побратим  Заур.
Уйдёт  отсюда  "грузом  двести".
Чернявый  укро-армянин,
был  духовитым  и  надёжным.
Пуд  соли  съели  вместе  с  ним,
а  сколько  песен  спето...  Тошно...
От  тишины  в  ушах  звенит
до  боли...  Это  всё  привычно.
Но  сука-снайпер  где-то  "бдит",
в  прицеле  видит  нас  отлично.
Вчера  он,  ***  чётко  снял
двух  зазевавшихся  мальчишек.
Я  их  просил,  предупреждал  –
забыть  теорию  из  книжек.
Здесь  запах  смерти  –  кровь  и  пот,
мозги  навылет  –  всё  в  реале.
Курсантики...  пошли  в  расход.
Неделя...  Всё...  Отвоевали...
Здесь  каждый  день  такая  хрень!
Неужто,  где-то  всё  иначе?..
Весна...  Любовь...  Цветёт  сирень...
Мы  вновь  в  основе  передачи,
где  Лысенко  дает  отчёт
на  брифинге  корреспондентам.
И,  как  всегда,  полкан  соврёт
о  жертвах,  сухо,  без  акцентов,
о  обстановке  на  местах,
о  Марьинке,  Песках  и  Счастье,
(где  мы  находим  во  дворах
людей  разорванных  на  части).
Мол,  операция  идёт
по  плану,  всё  там  под  контролем,
а  то,  что  кто-то  нас  сдаёт,
он  не  обмолвится  ни  словом.
Какое  на  хрен,  бля,  АТО,
когда  нас  "Градами"  утюжат?..
Давно  созрел  вопрос:  "А  кто
сливает  нас?  Кому  он  служит?"
Но,  кто-то  будет  отвечать
за  все  приказы,  преступленья!
Когда  закончим  воевать,
то  к  ним  не  будет  снисхожденья.
Мы  в  бой  идём,  прошу  учесть,
не  по  приказам  генералов,
мы,  господа,  имеем  честь  
начистить  "сепарам"...  забрало!
За  всех  погибших  пацанов,
за  кровь  и  слёзы  Украины
здесь  каждый  до  конца  готов
стоять,  поскольку  мы  мужчины!
...Подъём.  Закончен  перекур.
Пора  опять  идти  в  разведку.
Прощай,  наш  побратим  Заур,
мы  за  тебя  дадим  "ответку"!



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598495
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 08.08.2015


В і й н а

Коли  вже  за  зброю  беруться  й  попи,
то,  мабуть,  К  і  н  ц  я  нам  не  довго  чекати...
О,  Боже,  сльозами  цей  світ  окропи,
бо  скоро  дітей  своїх  будеш  ховати.

Це,  значить  –  немає  віднині  Добра,
закон  твій  "Не  вбий!"  у  людей  вже  не  діє,
прийшла  лиховісна,  остання  пора,
що  страх  у  серцях  і  зневіру  вже  сіє.

У  душах  людських  квилить  тиха  луна.
Від  Каїна  гріх  нам  дістався  у  спадок.
І  тільки  жорстока,  безжальна  ВІЙНА
диктує  закон  свій,  устав  і  порядок.

Ошкірилась,  байдуже  їй  до  того,
що  люди,  як  вівці,  ідуть  на  заклання.
Це  –  вбивця!  Бажає  лише  одного  –
жертв,  хаосу,  крові,  свого  панування.

Якесь  божевілля  і  масовий  сказ
штовхає  до  прірви  народи  всі,  скопом...
Чи,  ними  керує  дикунський  наказ
безглуздям  написаний  –  "Око  за  око"?

Невже  не  пробачить  Господь  до  сих  пір,
що  Сина  його  на  хресті  розіп'яли
й  пусті  вівтарі  добровільних  офір?
Чи  крові  і  сліз  ще  пролито  замало?

Чому  свої  очі  на  світ  цей  закрив,
лице  відвернув  і  не  бачить  нічого?
За  нас  своїх  сліз  Він  достатньо  пролив.
Вони  вже  скінчилися  навіть...  у  Бога...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596094
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2015


Пройдет и это…

Пройдёт  и  это...  Может  быть
утихнет  в  сердце  боль  когда-то
и  перестанет  прошлым  жить
душа,  кровавые  стигматы
уже  исчезнут  без  следа
и  превратятся  руки  в  крылья,
я  вновь  вернусь  домой,  туда,
где  припорошен  звёздной  пылью
моей  обители  порог
и  колыбель  забытой  сказки,
которую  с  любовью  Бог
раскрасил  в  радужные  краски...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595926
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.07.2015


Звернення потомка отамана Сірка до москалів

Агов,  прокиньтеся,  кацапи!
Чи  в  цім  болоті  є  живий?
Прийшов  вам  дещо  нагадати.
Хто  я?  Отаман  кошовий!

Чи,  може,  є  тут  мужні  люди  
хто  гавкне  проти  козака?
То,  я  скажу  вам,  сини  Юди,
потомок  славного  Сірка.

Не  віддамо  своєї  слави,
красу  вкраїнської  землі,
жовто-блакитний  стяг  Держави
вам  на  поталу,  москалі!

Чого  ви  лізете,  сусіди,
віками  п'єте  нашу  кров?!
Від  вас  ми  мали  тільки  біди.
Хіба  ж  це  братняя  любов?

Одвіку  не  були  братами,  
і  нині  ви  для  нас  чужі.
Ви  –  голота́,  що  рушить  храми
святі  Господні  у  душі.

Обійми  ваші  душать  шиї,
нема  чим  дихати  –  ярмо!
Болотним  духом  тхне  з  Росії,
що  тягне  цілий  світ  в  багно.

Смердить  аж  очі  виїдає,
у  всіх  тьмяніє  розум,  зір,
якимось  падлом.  Біс  вас  знає,
чи  це  так  пахне  "Руцкій  мір"?

Пішли  за  вами  зомбомаси,
манкурти,  зрадники  дурні,
заколотили  на  Донбасі
війну  разо́м  із  вами.  Ні?

Авжеж,  чи  визнає  провину
перед  батьками  хижий  звір,
що,  мов  ягня,  малу  дитину
вбивав  на  вівтарі  офір.

Господь  –  наш  свідок,  не  минуться  
вам  сльози  вдів  і  матерів,
на  ваші  голови  проллються
у  судний  день,  як  Божий  гнів!

Повстали  проти  вас  мольфари,
спалять  Московію  ущент.
Хіба  дарма́  у  вас  пожари?
То  я  скажу  –  це  є  the  end!

Бо  дуже  скоро  запалає  
вся  кацапетівська  земля.
То  раджу,  хто  ще  розум  має,
нехай  втікає  звідтіля.

Всі  характерники  на  стражі
і    Б  о  г    на  нашій  стороні.
Отож  страшіться,  зайди  вражі,
наш  рід  готовий  до  борні!

Піднімемо  міста  і  села,
підемо  в  наступ,  як  колись,
коли  і    С  і  ч    була  весела,
а  в  поміч  –  шабля,  кінь  і  спис.

Й  від  Бога    С  л  о  в  о    у  дорогу.
Війна  –  це  добрий  прецедент,  
щоб  дати  всім  вам  пам'ятного,
хто  тут  є  крайній,  хто  тут  –  центр!

Ще  є  в  країні  отамани
з  душею,  серцем  козака.
Один  із  них  Я,  перед  вами  –
потомок  славного    С  і  р  к  а!

01.  06.  2015  г.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594293
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 17.07.2015


Мольфарка (сценічний образ)

Всіх  вітаю,  добрий  вечір,
і  дорослим  і  малечі!
Шо,  прийшли  на  мій  сеанс?
То  скажу  є  добрий  шанс
вам  позбутись  негативу,
чи  якого  ще  нариву.
Як  це  місто  зветьсі*,  люди?
Най  завжди  щасливим  буде!
Най  буду́ть**  усі  багаті  
в  цьому  місті  в  кожній  хаті!
Добре  шо  зібрались  разом,
то  зведу  з  вас  всю  заразу.
У  Карпатах,  в  себі  вдома,
я  мольфарка  всім  відома.
Я  знімаю  порчу,  зглаз,
всю  гидоту,  навіть  сказ.
Ось,  наприклад,  чоловік,
як  сказивсі,  взяв  і  втік
до  якоїсь  молодої.
То  скажу  вам,  друзі  мо́ї,
цього  "мачо"  до  дружини
повєрну́  за  півгодини.
А  ото  шо  є  між  ніг,
хоч  таке  казати  гріх,
не  буде́  нігде́  плигати,
буде  здатне  тіки  сяти.
Той  кубе́ль  про  все  забуде,
і  з  своєї  халабуди
навіть  гавкати  не  буде.
Як  скажу  чарі  ́вне  слово,
то  заціпить  стопудово.
А  якщо  він  ще  й  п'яничка,
то  для  мєне,  це  дрібничка.
Зро́блю  так,  шо  самогону
він  не  питиме  до  скону.
Навіть  пива  він  до  рота
не  візьме,  бо  буде  рвота.
В  кого  є  які  проблєми,
то  звертайтесі  до  мєне.
Я  лікую  всі  болячки:
грипи,  гикавки,  сверблячки...
Покладусь  на  ласку  Божу,
не  соромтесь,  всім  помо́жу.    .
А  ось  тим,  хто  "жабу"  має
і  від  заздрощів  страждає,
має  душу  злу,  ворожу,
я  ніяк  не  допомо́жу,
хоч,  людей  таких  шкода,
бо  від  чорта  ця  біда.
В  нього  темна,  дужа  сила,
мо́я  магія  є  –  біла.
Щоби  Звіра  подолати
тра,  найперш,  бажання  мати.
Підніміть,  будь  ласка,  руки,
хто  зазнав  цієї  муки,
хто  не  може  ніччю  спати,
бо  в  сусідів  кращі  хати,
більше  гро́шей,  добрі  діти
і  машини  не  в  кридиті.
Ніц  нема  таких  у  залі?
То  нехай  не  сплять  і  далі!
Вмію  також  поробити,  
щоб  були  здорові  діти,
щоб  була  робота  всім,
щоби  був  багатим  дім.
Покладусь  на  ласку  Божу  –
ваші  статки  приумножу.
От  вам  хрест,  шо  тих  гроше́й
буде  стіки,  як  воше́й,
шо  натрушують  мажори-
олігархи...  I'm  sorri.      
Про  політику  мовчок,
бо  відріжуть  язичок.    
Я  на  молодість  і  вроду
заряджаю  святу  воду.
І  без  "ботексу"  й  ножа,
тіки  словом  ворожа,
для  любої  дівки,  тітки
зро́блю  нові,  гарні  тітьки.
З  товстуна  зроблю́  скілєт
без  мороки  і  дієт,
та  ще  й  добрий  дам  совєт:
хто  бажає  похудати,
то...  не  тра  багато  жрати!
Покладусь  на  ласку  Божу  –
з  вас  зроблю́  кістки  і  кожу.  
Ворухну  лише-но  пальцем  –
ваше  сало  стане  смальцем.
Лисим  вирощу  волосся,
густим  буде,  як  колосся.
Бачу  лисий,  як  коліно
дядько...  То  скажи,  мужчино,
згоден  на  експерім'єнт?
Харашо...  Один  мом'єнт.
Проведіть  товариша,
а  усім  кажу  я  –  ша!
Зара  під  моїм  гіпнозом
гольову  скує  морозом,
потім  буде  гарячо,
не  лякайся,  це  нічо!
То  полізуть  з  середини
усі  сплячі  волосини.
Зара  всі  побачать  чудо,
за  півмиті  будеш  з  чубом.
Токо  нада  асістєнт,
шоб  зробить  експерім'єнт.
Золота  моя  дитино,
підійди-но  на  хвилину,
поклади  оцю  хустину,
порівняй  зо  всіх  сторон,
та  потримай  мікрофон.
(хустку  кладуть  на  голову  лисого  чоловіка)
Зара  буду  чаклувати,
а  всіх  про́шу  рахувати.
Дядьку,  ти  не  засинаєш?
шось  незвичне  відчуваєш?
На  маківці  не  свербить?
Ну,  то  добре!  Буде  жить.
Перевіру,  як  там  мізки,
чи  не  заплелися  в  кіски.  
(мольфарка  під  хусткою  непомітно  приліплює  оселедця)
Шось  там  лізе,  чесне  слово...
Мабуть,  досить.  Все  готово.
Раз,  два,  три,  шотири,  п'ять...
Все.  Капець.  Давай  знімать.
Подивіться,  добрі  люди,
то  ж  козак  тепера  буде,
не  якийсь  старезний  дід!
Цеє  маєш  на  розплід.
Дядько,  дай-но  копійчину
за  свою  нову  чуприну,
за  відновлене  волосся,
шоб  воно  тобі  велося.
Ніц  не  маєш?  То  шкода.
Але  гроші,  то  вода.
Нашо  бабці  тії  гроші...
Он-де  стерлисі  галоші,
шоби  по  людя́х  ходити
і  добро  усім  робити.
Нині  маю  вже  сто  літ,  
як  з'явилася  на  світ.
Вже  нічо  мені  не  треба,
душа  проситься  до  неба.
То  ж,  коли,  кого  стрічаю  –
віддаю  усе,  що  маю.
І  тобі  дам  кілька  гривень.
Не  плигай  мені,  як  півень!
Як  дають  –  завжди  бери,
бо  від  Бога  ті  дари.
Йди,  синок,  до  перукарні,
кучері  зроби  там  гарні.
І  повір  мені  мольфарі  –
з  жінкою  буде́ш  у  парі
до  кінця  аж  світу  жити
і  її  одну  любити.
Був  він  бідним  –  став  багатим,
був  він  лисим  –  став  патлатим,
тож  кажу  –  у  добру  казку  
вірте,  слухайте  Параску.
Все.  Пора  мені  кінчати,
повертатися  в  Карпати.
Про́шу  в  гості,  хто  там  буде.
Най  щастить  вам,  добрі  люди!
Помолюсь  святому  Богу,
тра  збиратисі  в  дорогу.
Та  скажу  ще  кілька  слів,
що  Господь  мені  велів:
Розум,  долю,  волю  майте!
На  все  добре!  Прощавайте!

Картина  Ирины  Лупащенко  "Мольфарка"
*  У  творі  використаний  територіальний  діалект  і  суржик.
**  Слова  з  "місцевими"  наголосами.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592337
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.07.2015


Приберегу слова молитвы

Приберегу  слова  молитвы  
на  самый  крайний,  чёрный  день,
когда  самой  на  поле  битвы
идти  придётся,  словно  тень,
за  мужем,  сыном,  в  арьергарде,
без  слёз,  без  страха,  без  щита,
лишь  в  латах  веры  в  силу  правды
и  Бога  –  нашего  Христа!

Тогда  лишь  встану  на  колени
перед  тобой,  моя  земля  –
мать  всех  ушедших  поколений,
а  также  нынешних,  моля
тебя  и  небо  дать  нам  силы,
чтоб  выиграть  последний  бой.
За  честь  единой  Украины
готовы  жертвовать  собой!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591694
рубрика: Поезія, Патриотичные стихи
дата поступления 04.07.2015


В дороге

Колёса  стучат,  и  поезд  уносит
туда,  где  родная  моя  сторона.
И  разум  у  сердца  прощения  просит,
а  следом  за  мной  увязалась  вина.

Но,  я  не  ищу  для  себя  оправданий.
Я  просто  собралась  и  еду  домой.
И  легкий  багаж  из  заветных  желаний
в  путь  дальний  взяла  вместо  сумок  с  собой.

Я  еду  туда,  где  прошло  моё  детство,
где  тихая  улочка,  старенький  сад,
и  мальчик  хороший  там  жил  по  соседству,
который  всегда  был  мне  искренне  рад.

Там  с  бабушкой  часто  по  лесу  бродили,
всегда  возвращаясь  с  лукошком  грибов,
а  вечером  чай  с  земляникою  пили
и  сказки  читали  аж  до  петухов.

Последнее  время  жила  только  снами,
которые  вовсе  не  трудно  понять,
что  я  возвращаюсь  на  родину  к  маме,
чтоб  добрые  руки  её  целовать.

Как  поздно  приходит  порой  пониманье,
что  можно  под  дудку  Судьбы  не  плясать,
а  нужно  иметь  лишь  большое  желанье,
услышав  зов  сердца,  решенье  принять.

Ведь  проще  простого  однажды  собраться
и  сесть  в  неуютный,  плацкартный  вагон,
на  несколько  дней  с  суетой  распрощаться
и  сделать  реальностью  сказочный  сон.

Колёса  стучат,  и  поезд  уносит...
Зачем-то  за  ним  увязалась  луна.
А  сердце  стихами  прощения  просит
на  тонкой  границе  реального  сна...


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591562
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.07.2015


В с т р е ч а

–  Глазам  не  верю!  Привет,  братуха!
Вот  это  встреча!  Как  житуха?
Ну,  шо  молчишь,  как  не  родной?
Хоть  поздоровкайся  со  мной.
Я  так  хочу  тебя  облапать!
–  Вась,  не  ори,  ну  дай...  докакать...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591524
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 03.07.2015


С к а р г а

Я,  шановний  кіт  "Маркіз",
відповідно  у  "Greenpeace"
подаю  свою  заяву,
бо  на  це  я  маю  право.
Добрі  люди,  порятуйте,
пса  скаженого  вгамуйте.
Цей  відомий  терорист
знов  тягав  мене  за  хвіст.
Я  у  шоці,  і  вкінець
увірвався  мій  терпець!
Додаю  цей  фотофакт,
щоб  засвідчити  теракт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591522
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.07.2015


Вот и все…

Вот  и  всё...  Маски  сняты.  Who  is  who  –  очевидно.
Да,  увы,  не  случился  у  нас  happy  end.
Крики,  маты,  истерика...  Очень  обидно,
я  ведь  думал,  хозяин  мой  –  интеллигент.
А,  хозяйка,  ну  просто  –  базарная  баба,
напила́сь  валерьянки.  Дура,  слёзы  не  лей!
Просто  ёлку  свою  закрепили  вы  слабо.
Хочешь  дельный  совет  дам,  хозяин?  Забей!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590916
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 30.06.2015


Кот в бриллиантах

Вот  и  «слава»  пришла,  стал  «звездою  You  Tube»…
Это  сделал  хозяин  мне  в  отместку  на  зло.
А  еще  пригрозил  очень  жестко  и  грубо  –
За  испорченный  праздник  отправить  в  село!  

Шо  я  сделал  такого?  Ну,  разбил  я  игрушку.
Ей  –  копейка  цена…  Так  зачем  горевать?
Ну,  запрыгнул  с  разгону  пару  раз  на  верхушку…
И  за  шалости  эти  в  интернет  выставлять?

А  под  фото  внизу  –  «Это  кот  в  бриллиантах».
Господа,  все  банальней,  поспешу  огорчить  –
Поскользнулся.  Упал.  Очнулся  в  гирляндах.
Все.  Что  делать  со  мной?  Понять  и  простить!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590915
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 30.06.2015


З н е в і р а

Гнітюча  тиша  і  зневіра  –
це  стан  самотньої  душі...
А  хижа  ніч  з  обличчям  звіра
мене  штовхає  до  межі.
Надія  згасла,  наче  промінь,
натомість  у  моїх  очах
солоних  сліз  глибока  повінь
породжує  нестримний  жах.

Ввижається,  що  в  цілім  світі
я  залишилася  сама,
усі  шляхи  снігами  вкриті
і  віє  крижана  зима.
Мене  лякають  ці  видіння.
Таким  я  бачу  майбуття,
в  якому  всі  земні  створіння
йдуть  із  життя  до  забуття.

Де  той,  хто  має  захистити
і  повести  у  інший  світ,
щоб  сенс  з'явився  далі  жити,
не  боячись  надати  звіт
про  кожне  слово,  кожну  думку,
про  кожну  дію,  кожний  крок?
Де,  серце  вищого  ґатунку,
що  вкаже  шлях  до  перемог?..

29.  06.  2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590616
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.06.2015


Плач України

Чим  Господа  я  прогнівила?
За  що  мене  карає  він?
Холодним  саваном  сповила
смерть  тисячі  моїх  синів.

О,  горе!  Їх  щодня  ховаю,
і  зливи  сліз  течуть  з  очей.
Земля  у  гніві,  відчуваю  –
жалю  не  має  до  людей.

Її  окопами  порили,
скалічили  увесь  Донбас,
залізним  "градом"  вщент  побили.
То  нащо  їй  жаліти  нас?

А  гнів  Землі,  то  є  –  стихія!
Молітеся,  вгамуйте  лють
того  страшного  буревія,
нехай  рясні  дощі  не  ллють.

Хай  не  зриває  хижий  вітер
дахи.  Молітеся,  сини!
Я,  Україна,  хочу  жити
у  мирі  з  вами  без  війни!

26.  06.  2015  р.
м.  Нікополь

26.  06.  2015  г.  сильный  смерч  и  торнадо  пронёсся  над  Днепропетровском,  разрушив  несколько  сёл.  Сёла  остались  без  света,  многие  дома  не  пригодны  для  жилья.  Как  говорят  очевидцы,  ширина  столба  торнадо  была  от  100  до  200  метров.  Торнадо  уничтожал  всё  на  своем  пути:  сейчас  в  селах  валяются  вырванные  с  корнем  огромные  деревья,  разрушены  стены  кирпичных  домой,  вырваны  крыши.  Камни  и  деревья  летали  как  щепки.  В  домах  выбивало  стёкла,  раня  при  этом  людей.  Газовые  трубы  не  только  вырвало  из  земли,  но  ещё  и  погнуло.  За  короткое  время  смерч  разрушил  всё,  что  создавалось  десятилетиями...  Предварительно  составленные  убытки  составляют  5  миллионов  гривен.  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590612
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.06.2015


К о л и с ь…

Про  світ,  що  зринає  в  уривчастих  снах,
безмежно  далекий,  яскраво  чудовий,
хотіла  б  писати  в  ліричних  віршах
на  рідній,  багатій,  улюбленій  мові.

А  зоряний  шлях,  що  веде  у  той  світ,
що  подумки  можна  миттєво  долати,
і  захват  душі,  що  відчула  політ,
хотіла  би  я  на  папір  змалювати.

Красу  надзвичайну  духовних  істот,
яких  зустрічала  у  іншому  світі,
їх  мову  співочу,  з  мережива  нот
хотіла  би  я  у  піснях  відтворити.

Але,  прокидаюсь,  відходжу  від  сну,
в  якому  хотіла  б  іще  залишитись,
і  бачу  реальну,  жахливу  війну,
якій  не  настав  час  іще  зупинитись.

І  стогне  душа  водночас  від  журби
та  гніву  пекучого,  зранена  болем,
і  кровію  пише  про  хід  боротьби,
про  тих,  хто  пішов  й  не  вернеться  ніколи...

Один  мій  "близнюк"  умовляє  мене
безжурною  кішкою  в  снах  муркотіти,
а  інший  щодня  на  роботу  жене,
примушує  душу  за  світ  цей  боліти.

Душа  до  душі,  а  іржа  до  іржі  –
таке  моє  бачення  нашого  світу.
Колись  напишу  я  ліричні  вірші
про  щастя  земне,  що  всміхнеться  піїту...

17.  06.  2015  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588110
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2015


"С О В К И "

Мне  просто  не  хватает  слов...
Ещё  так  много  дураков,
кто  хочет  жить  в  эСэСэСэРе.
В  своей  плебейской,  рабской  вере
всё  молятся  о  "Руцкомире"
и  ностальжируют  о  сыре,
о  колбасе  ценой  "два  двадцать".
Всю  жизнь  готовы  прогибаться
под  батюшку-царя  Расеи,
став  "раком"  и  с  ярмом  на  шее
безропотно,  без  "вазелина".
Нет,  не  нужна  им  Украина,
тем  у  кого  мозги  из  ваты,
хотя...  они  не  виноваты,
они  –  манкурты,  дураки
с  одним  клеймом  на  лбу  "СОВКИ!"

(Простите  за  резкость.  Нет  слов...)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587256
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 14.06.2015


Ж и т у х а (до дна Расєї)

Пил  й  павутиння  навкруги...
Засралися  по  самі  вуха.
І  визнати  нема  снаги,
що  не  життя  це,  а    Ж  И  Т  У  Х  А.

Нема  просвіту.  Тихий  плин
часу  ́  вколисує  бажання
якихось  кардинальних  змін  
свого  пустого  існування.

Всі  злидарі  ́,  бо  в  головах
у  багатьох  не  мозок  –  вата.
Нема  прозріння  у  очах.
У  кожного  десь  з  краю  хата.

Чого  ви  бідні?  Бо  дурні!
Чого  дурні?  Бо  дуже  бідні.
Тому  завжди  ́  сидять  в  лайні,
бо  іншого  вони  не  гідні.

Але  за  батюшку-царя
волосся  кожний  рве  на  дупі.
"За  Русский  мир!  Уря!  Уря!
Да  здравствует  великий  Путин!"

А  як  воно  багато  п'є
оте  безбожне  зомбо-бидло.
Духовна  їжа?  Що  то  є?
Дайош  нам  справжнє  руське  їдло!

До  столу,  зазвичай,  кисіль.
На  закусь  квашена  капуста.
По-руськи  щедро  –  хліб  і  сіль.
Оце  й  усе?  Однак,  не  густо...

Але,  зате  у  закромах
на  кожний  день  є  вдосталь  браги.
Хай  процвітає  на  полях
буряк!  То,  на́що  їм  продмаги?

Бо  все  одно  грошей  катма
й  дешеве  пійло  купувати.
Зате  весела  є  кума,
з  якою  можна  переспати.

А  чоловік  її,  як  віл
гарує  на  свинячій  фермі,
але  ще  трохи  має  сил
набити  око  бабі-стерві.

Щоб  знала,  хто  є  –  чоловік,
і  знала  своє  місце  жінка.
Так  з  дня  у  день  і  з  року  в  рік
живе  расєйская  глубінка.

Доріг  не  має?  Не  біда  –
люд  на  Русі  міцний,  терплячий,
у  нього  тихая  хода,
та  й  віз  є  причіпний  до  клячі.

Кругом  ліси  і  болота́...
Вода  колодязна  глибока...
Нужник  –  все  поле...  Ляпота...
Росія-матушка  широка!

Ну,  як  же  не  любить  цей  край?
Живуть  за  пазухою  Бога!
З  дитинства  любий  дикий  Рай!
І  не  міняється  нічого...

12.  06.  2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587043
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.06.2015


В і д п у с т к а

Збираюся  нарешті  в  путь
важкий,  далекий,  небезпечний,
туди,  де  побратими  ждуть
і  друг  мій  вірний,  добрий,  чесний.
Я  місяць  у  відпустці  був,
то  вже  друзяка  зачекався.
Зам  ним  я  теж  журбу  відчув,
він  навіть  уві  сні  ввижався.
Ми  з  ним  на  східнім  рубежі
боронимо  свою  країну,
там,  де  стріляють  "калаші"
і  стогне  поле  від  полину.
Вже  майже  рік  воно  зерна
не  бачило,  це  –  дике  поле.
Його  засіяла  війна
лише  осколками  і  болем.
Там  навіть  квіти  польові  –
волошки  і  червоні  маки,
немов  ховаються  в  траві
від  кулеметної  атаки.
Там  кожний  день,  як  цілий  рік,
шість  місяців  –  і  сиві  скроні,
та  кожний  з  нас  до  цього  звик.
Але,  це  краще,  ніж  в  полоні
байдужості  чекать  зорі,
в  страху  рабами  животіти,
хоча  б  якесь  в  календарі
шукати  свято,  щоб  радіти.  
Аякже,  свято  –  це  святе,
це  привід  в  кут  душі  загнати
свідомість,  совість,  за  пусте
з  шампанським  келих  піднімати.
За  місяць  мирного  життя
я  зрозумів  –  війни  немає,
нема  ні  в  кого  відчуття
біди,  що  ген  за  небокраєм...
Учора  майже  цілий  день
жалівсь  товариш-одногрупник
так  красномовно,  п'яний  в  пень,
на  долю,  на  складний  "трикутник",
що  якось  виник  в  час  важкий.
Коханка-ляля  і  дружина
ведуть  за  "мачо"  свій  двобій.
Репетував,  аж  з  рота  піна,
про  безгрошів'я,  стан  доріг,
що  навкруги  всі  –  поци-дурні,
що  визнають  лише  батіг
і  мають  інтереси  шкурні.
То  нудно  плакав,  то  сміявся,
до  ночі  правив  теревені,
усе  тицьнути  намагався
мені  сто  гривень  до  кишені.  
А,  я?..  Я  думав  про  своє,
(за  місяць  спілкувань  –  оскома),
що  це  життя  вже  не  моє,
але  назавтра  буду  вдома.
Там  інший  вимір,  інший  світ,
де  дійсно  є  важка  робота,
яку  повинен  Чоловік
виконувати  зціпив  рота,
де  зійдуть  з  тебе  сто  потів,
коли  ти  паришся  під  "градом",
коли  іде  з  усіх  кутів
ворожа  техніка  парадом,
коли  стрічаєш  день  новий
під  небом,  а  відкривши  очі
радієш,  що  іще  живий.
Але,  чи  доживеш  до  ночі?..
А  поряд  тебе  завжди  ті,
хто  стали  назавжди  братами,
хто  перемогу  на  меті
лиш  мають  в  герці  з  ворогами!
А  ще,  є  той,  чий  інтерес
один  –  буть  вірним  всім  наказам.
Отож,  чекай,  мій  вірний  пес,
ми  будемо  вже  завтра  разом!
Скажу  відверто,  друже  мій,
невдала  видалась  відпустка.
Скоріше  хочу  стати  в  стрій,
це  крик  душі,  а  в  серці  пустка...

10.  05.  2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586684
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 10.06.2015


Если б не было интернета…

Если  б  не  было  интернета,
я  бы  жарила  мужу  котлеты
и  варила  супы  и  борщи,
в  крайнем  случае,  постные  щи.
Я  б  тортами  его  закормила
и  вареников  налепила,
целый  день  возилась  бы  с  тестом...
Что,  не  верите?  Честно-пречестно!
Пирожки,  оладьи,  блины,
булки,  пряники  и  деруны  –
все  рецепты  "лайкнула"  в  "личку"
в  "Одноклассниках"  на  страничке.
Я  была  б  образцовой  женой,
просто  пчёлкой  шо  "ажбожежмой"!
Я  бы  гладью,  крестом  вышивала,
в  местном  клубе  на  "бис"  выступала.
Что  сейчас  мне  до  сельского  клуба?
Я  ведь  стала  "звездою  Ютуба",
где  так  много  приколов  и  "ржачки",
где  такие  шикарные  "тачки",
столько  много  любой  информации
и  сюжетов  от  папарацци.
Не  дралась  бы  с  сыном  за  место
у  "компа".  Я  признаюсь  вам  честно  –
мне  приятно  общаться  в  "Фейсбуке"  –
это  ведь  лекарство  от  скуки,
от  бессонницы  и  агрессии
прогрессирующей  женской  депрессии.
И,  конечно,  большое  б  количество
сэкономила  электричества.
Я  б  не  ползала  сонною  мухой,
недовольная  вечной  "непрухой".
Я  б  затеяла  в  доме  уборку...
Я  б  такую  устроила  "порку"
муженьку  при  свечах  до  рассвета(!!!...),
если  б  не  было,  блин,  интернета...

22.  05.  2015  г.

(хорошее  настроение  в  день  рождения)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582939
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 22.05.2015


Тобі, Україно!

Тобі,  Україно,  єдиная  ненько,
       дарую  усе,  що  я  маю  в  душі!
У  щасті  з  тобою  –  співає  серде́нько,
       в  жалобі  –  журба  сіє  сльози-дощі.

О,  я  пам'ятаю  твої  колискові,
       які  уві  сні  чула  ще  немовлям.
А  нині  на  мові  добра  і  любові,
       я  славлю  тебе,  українська  земля!

Приспів:        
За  тебе  молюся  всевишньому  Богу!
За  тебе  я  здатна  покласти  життя!
Я  вірю  –  здобудемо  ми  перемогу
на  тому  шляху,  що  веде  в  майбуття!

Я  Словом  своїм  розжену  чорні  хмари,
       щоб  ти  не  вмивалась  сумними  слізьми.
Хай  казиться  ворог  і  всі  яничари,
       ми  вийшли  з  тобою  на  світло  з  пітьми!

Приспів:        
За  тебе  молюся  всевишньому  Богу!
За  тебе  я  здатна  покласти  життя!
Я  вірю  –  здобудемо  ми  перемогу
на  тому  шляху,  що  веде  в  майбуття!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582812
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 21.05.2015


Хай буде, Боже, все в твоїх руках! (молитва за Україну)

Єдиний,  Вишній  Отче,  збережи
нам  рідну  землю  –  неньку  Україну!
Дай  мир  і  спокій  для  її  душі
у  розпачем  охоплену  годину.

Дай,  Боже,  нам  відваги  і  снаги,
щоб  перемогу  мати  у  двобої.
Його  нам  нав’язали  вороги.
Повстали  у  борні  нові  Герої!
Повстали  у  борні  нові  Герої!

Приспів:
Хай  буде,  Боже,  все  в  твоїх  руках!
Хай  будуть  нам  щитом  святі  молитви,
які  складають  люди  у  думках
за  Україну  в  духовній  битві!
Хай  Україна  славиться  в  віках,
нехай  ім’я  її  лунає  в  світі!
Хай  буде,  Боже,  все  в  твоїх  руках,
дай  Україні  щастя  й  довголіття!

Дай,  Боже,  волі,  долі  кращих  днів.
Хай  завжди  буде  чистим  небо  синє,
хай  колоситься  золотом  полів
наш  любий  край,  що  зветься  Україна.

Дай,  Боже,  віри,  правди  і  добра,
які  нам  шлях  освітять  до  спасіння,
нехай  під  сонцем  зводиться  Доба
братерства  і  духовного  прозріння!
Братерства  і  духовного  прозріння!

Приспів:
Хай  буде,  Боже,  все  в  твоїх  руках!
Хай  будуть  нам  щитом  святі  молитви,
які  складають  люди  у  думках
за  Україну  в  духовній  битві!
Хай  Україна  славиться  в  віках,
нехай  ім’я  її  лунає  в  світі!
Хай  буде,  Боже,  все  в  твоїх  руках,
дай  Україні  щастя  й  довголіття!  
Хай  буде,  Боже,  все  в  твоїх  руках,
Дай  Україні  щастя  й  довголіття!

(вірш-переможець  у  конкурсі  "Боже  Великий  Єдиний,  нам  Україну  храни!",  1  місце,  дякую  композитору  Володимиру  Бондаренку  за  музичний  супровід)  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582810
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 21.05.2015


Гімн бджолярів

Коли  земля  у  білі  шати
       вбирає  навесні  сади  –
бджолиний  рій  спішить  збирати
       духмяні  і  густі  меди.

У  кожній  краплі  промінь  сонця,
       тому  мед  за́вжди  золотий.
Солодкі  сота,  як  віконця  –
       життям  плід  праці  налити  ́й.

Приспів:
Хай  душі  і  серця  єднає
усіх  людей  гімн  бджолярів,
бджола  медовая  співає
до  надвечір'я  від  зорі!

Наш  успіх  полягає  в  тому,
       що  приклад  беремо́  у  бджіл,
і  не  зважаючи  на  втому
       працюємо  для  міст  і  сіл.

Хто  цим  займається  –  у  того
       не  може  бути  в  серці  зла,
бо  справжній  мед,  це  дар  від  Бога  –
       дар  мудрості,  добра,  тепла!

Приспів:
Хай  душі  і  серця  єднає
усіх  людей  гімн  бджолярів,
бджола  медовая  співає
до  надвечір'я  від  зорі!

(Створено  на  прохання  нікопольської  спілки  бджолярів)
19.  05.  2015  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582147
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 19.05.2015


Мій янгол

Рідна  мати  моя,  моя  сивая  ненько,
у  душі  моїй  сяєш,  наче  срібна  зоря.
Як  про  тебе  згадаю,  то  тріпоче,  мов  птаха,  серде́нько,
і  до  тебе  полинула  б  через  степи  і  моря.

Ти  далеко  моя  люба,  чуйна  матусю,
та  зажди  відчуваю  твоє  ніжне  тепло.
Я  блукала  по  світі,  вабив  обрій  мрійливу  Натусю,
а  примхливая  доля  мене  привела  у  село.

Ти  навчала  мене  на  біду  не  зважати,
зустрічати  любов'ю  і  добром  кожний  день,
і  з  дитинства  навчила  український  рушник  вишивати,
та  співати  забутих  у  часі  народних  пісень.

Бачу  я  в  своїх  снах  сріблом  вкритії  скроні,
усмішку  на  вустах,  лице  таке  молоде,
і  твої  милосердні  і  пошерхлі  від  праці  долоні,
ту  стежину,  яка  до  батьківської  хати  веде.

Пам'ятаю  твої  сірі,  лагідні  очі,
руки,  душу  і  серце  не  прості  –  золоті,
а  твої  нескінченні,  у  чеканні,  безсонії  ночі,
то  –  провина  моя,  каяття,  щирі  сльози  святі.

Мамо,  янголе  мій,  ти  надій  не  втрачаєш,
віриш  –  доля  Натусю  поверне  на  поріг.
І  невтомно  на  мене  ти  щодня  й  щогодини  чекаєш...
Я  вже  їду!  Вклонюся  до  рідних  матусиних  ніг.  

Дорогі,  шановні  пані,  мамочки,  сердечно  і  душевно  вітаю  зі  святом  –  Днем  Матері!  Щиро  бажаю  усім  здоров'я,  любові,  особистого  жіночого  щастя,  мудрості,  терпіння,  наснаги.  Нехай  ваші  діти  і  близькі,  рідні  люди  завжди  дарують  лише  радість,  турботу.  Мира,  спокою,  злагоди  і  благополуччя  вашим  родинам!  З  повагою  ваша  Наталі.

10.  05.  2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580264
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 10.05.2015


История великой славы

История  великой  славы
страны,  которой  больше  нет...
Мы  в  школе  изучали  главы
её  свершений  и  побед.

Но  гриф  «секретно»  был  наложен
на  подноготную  страны.
СССР  был  уничтожен
молниеносно  без  войны.

Шуршат  истории  страницы...
Но,  что  известно  нам  о  ней?
Мелькают  дни  и  чьи-то  лица
в  далёких  отблесках  огней.

В  архивах  прахом  тайн  покрыты
дела,  и  жертв  и  палачей,
лежат  все  "белой  ниткой  шиты"
подальше  от  людских  очей.

Как  мало  тех,  кто  правду  знает,
и  с  каждым  годом  меньше  тех,
кто  не  забыл  какой  бывает
высокой  плата  за  успех.

Их  раны  время  затянуло,
но  до  сих  пор  приходят  в  снах
война  и  вражеское  дуло
с  курком  взведённым,  боль  и  страх.

Но  больше,  чем  СС,  боялись
слов:  трибунал,  расстрел,  Гулаг.
Носили  те,  кто  в  плен  сдавались
клеймо:  слабак,  предатель,  враг!  

Тех,  кто  попали  в  окруженье,
на  произвол  судьбы  страна
оставила  без  сожаленья.
Так  в  чём,  скажите,  их  вина?

Ломались  судьбы,  чьи-то  жизни.
Вели  комбаты  в  бой  солдат
за  Сталина  и  за  Отчизну,
а  впереди  всех  шёл  «штрафбат».

Чтобы  без  паники  встречали
град  пуль,  огонь,  осколки  мин,
солдатам  в  водку  добавляли
"Сироп  Героя"  –  «фенамин».

Не  за  медали  шли  на  бойню,
а  что  бы  смертью  искупить
вину  свою,  и  только  кровью
могли  клеймо  позора  смыть.

А  судьи,  кто?  Те,  кто  кричали:
«Раз  враг  народа  –  умирай!»
«Враги»  шли  в  пекло,  погибали,
и  попадали  прямо  в  Рай!

И  с  высоты  необозримой
всем  нам  живущим  шлют  привет,
простив  вину  непостижимой
страны,  которой  больше  нет...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580017
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 09.05.2015


Мы славно, братцы, воевали!

Мы  славно,  братцы,  воевали!
"Победа!"  на  камнях  руин
солдатской  кровушкой  писали
в  тот  день,  когда  был  взят  Берлин.

А  город  взят  был  с  тяжким  боем,
атакой  мощной,  огневой,
но  каждый  стал  тогда  героем,
и  генерал  и  рядовой.

Четыре  года  шли  к  Победе.
Ты  помнишь  всё,  товарищ  мой,
и  гром  салюта  в  синем  небе
той  девятнадцатой  весной,

и  над  разрушенным  Рейхстагом
седоволосого  юнца.
Прошёл  войну  он  с  алым  флагом
всю  от  начала  до  конца.

Война  косила  миллионы,
но  не  смогла  сломить  наш  дух.
Рвали́сь  на  запад  батальоны,
врагов  сметая  в  прах  и  пух.

И  с  жизнью  мы  не  раз  прощались
без  слёз  и  страха,  без  молитв.
Стояли  на́  смерть  и  сражались
за  Родину  на  поле  битв.

Над  нами  вороны  кричали
и  похоронки  шли  домой,
но  наши  матери  не  знали,  
что  живы  мы,  товарищ  мой.

Прошли  с  тобою  пол  Европы.
Делили  всё  напополам:
тоску  по  дому  и  окопы.
Да..,  очень  трудно  было  нам...

А  помнишь,  как  с  тобой  делили
сухой  и  крепкий  табачок,
как,  обжигая  губы,  пили
из  трав  степных  крутой  чаёк?

А  ночью  мы  стихи  читали
и  долго  слушали  метель.
Мы  на  полу  в  землянке  спали,
была  постелью  нам  шинель.

В  боях  от  пули  не  скрывались.
Конечно,  очень  повезло,
что  живы  мы  с  тобой  остались,
врагам  и  всем  смертям  назло.

На  той  войне  взрослели  дети,
ты  помнишь  всё,  товарищ  мой.
Нет  ничего  на  белом  свете
прекраснее,  чем  путь  домой!

И  время  залечило  раны...
Где  шли  смертельные  бои
теперь  опять  растут  каштаны,
как  памятники  от  земли.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580005
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 09.05.2015


Вольниця народу – Запорозька Січ!

Нікопольський  край  –  перша  гетьманська  столиця!  

Рідний  степ  дніпровський,  капулянські  плавні,
нікопольські  землі  слави  козаків
викохали  воїв  у  часи  прадавні,
тут  стояли  сотні  їхніх  куренів.

Тут  під  синім  небом  височать  кургани  –
пам’ять  про  загиблих  у  бою  лихім.
Тут  дають  присягу  нові  отамани,
йдуть  до  поховання  Сірка  на  уклін.

Приспів:
Будьмо,  українці!  Бо  ми  цього  варті!
Вірте  –  день  прийдешній  переможе  ніч.
Україні  бути!  Бо  стоїть  на  варті
вольниця  народу  –  Запорозька  Січ!

Знову  в  Україні  чорний  ворон  кряче,
ллється  кров  і  стогне  поховальний  дзвін.
Тож,  ставай  до  бою,  воїне-козаче,
своїх  побратимів  збирай  у  загін!

Бороніте  межі,  нові  отамани,
наше  синє  небо,  золоті  поля,
бо  степи  таврійські,  одеські  лимани,
від  Карпат  до  Криму  –  це  наша  земля!

Приспів:
Будьмо,  українці!  Бо  ми  цього  варті!
Вірте  –  день  прийдешній  переможе  ніч.
Україні  бути!  Бо  стоїть  на  варті
вольниця  народу  –  Запорозька  Січ!

25  квітня  за  ініціативою  козаків  і  міської  ради  в  нашому  місті  відбулися  святкові  заходи  до  367-ї  річниці  обрання  Великою  козацькою  радою  на  Микитинській  Запорозькій  Січі,  Богдана  Хмельницького  Гетьманом  України  (та  до  річниці  початку  
національно-визвольної  війни  українського  народу  під  проводом  
Б.  Хмельницького).  

м.  Нікополь
25.  04.  2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576912
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.04.2015


Зоряна подруга

Вже  котрий  день  в  душі  дощить...
Марнію,  наче  від  недуги.
А  в  небі  зіронька  блищить
одна-єдина  –  свідок  туги.

Ми  декілька  ночей  сумних,
на  жаль,  не  бачилися  з  нею.
Шукала  в  хмарах  дощових
шлях  вказаний  колись  зорею.

Це  давня  подруга  моя,  
і  нашим  зустрічам  радію.
Я  навіть  їй  дала  ім'я,
яке  нікому  не  відкрию.

Із  поміж  тисячі  зірок
її  завжди  знаходять  очі.
Їй  довіряю  плин  думок,
надії  й  молитви  ́  жіночі.

Така  далека  і  мала,
в  безмежжі,  наче  порошина,
але  між  нами  пролягла
срібляста  зоряна  стежина.

У  неї  є  казковий  дар,
які  б  там  не  були  прогнози  –    
надсилою  небесних  чар
вгамовує  душевні  сльози.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2015


Благая весть

Летит  Весна  с  благою  вестью,
что  скоро    П  а  с  х  а    к  нам  придёт!
Поют  об  этом  птицы  песню,
и  вся    З  е  м  л  я    сей  праздник  ждёт.

От  непорочного  зачатья
явился  миру    С  ы  н    небес,
Господь  раскрыл  свои  объятья.
От  горя  плакал  только    Б  е  с...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573959
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 12.04.2015


Нічна феєрія

Сонце  сідає  за  обрій...
В  ца́ринах  верхніх  пітьми  
стиха  наспівують  срібнії  зорі
про  дивовижні  світи.

Велично  ніч  розкриває
карту  зіркових  шляхів.
В  мандри  збираючись  сон  напинає
віяло  легких  вітрил.

Місяць  сховався  за  хмари,
та  вже  за  деякий  час
ніжним  серпанком  відтворені  чари
з  неба  спадають  до  нас.

Десь  у  безмежних  просторах,
серед  далеких  планет,
долю  Землі  визначає  по  зорях
справжній  Казкар  і  Поет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2015


Ч е к а ю…

Гадала,  що  весна  прийшла  –
чарі    ́вна  подруга-лебідка...
Мені  так  хочеться  тепла,
бо  надто  я  тендітна  квітка.

Та  сонце  гріло  кілька  днів
і  знов  сховалося  за  хмари.
Сьогодні  дика  заметіль
танцює  танго  з  вітром  в  парі.

У  серці  квилить  тихий  сум.
Замерзла...  Але,  я  чекаю,
коли  під  звуки  срібних  струн
прийде  весна  з-за  небокраю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2015