Іванюк Ірина

Сторінки (4/373):  « 1 2 3 4 »

Медово-мідних вулиць антураж…


Медово-мідні  барви  й  півтони...
Шляхетність  ваша  -  золота  цінніша!
За  небосхилом  вартість  зовсім  інша...
Здобутків  наших.  Нашої  вини...

Медово-мідних  вулиць  антураж...
Зміняє  бронзи  вік  мідяні  зливи!
Чи  не  пора  пізнати,  що  ...  Щасливі?
Лиш  мужності  сердець  підвладний  час!

13.10.2019р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851619
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2019


Любов чи марнослав"я

Любов  чи  марнослав"я  -  вибір  твій!
Не  поєднати  їх  -  допоки  неба...
Нерівність  сил!  Скрутити  в"язи  треба!...
Примусити...  Притлумити  кого...

...ЕГО!
Воно  лихе́,  ніякий  в  нього  рід....
Злочинна  суть  -  людині  те  не  личить!
Прийми  Любов,  бо  марнослав"я  знищить!
...........................................................
Прийми  Життя!  Прийми,  люби  -  Його.

09.10.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850977
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.10.2019


Хоч лиє дощ і зріє листопад…

Хоч  лиє  дощ  і  зріє  листопад...
Та  рік  за  роком,-  я  від  них  сильніша!
Щоразу  та  ж...  Й  щоразу  зовсім  інша!
Лише  тому,  що  серце  -  тихий  сад...

А  в  тім  саду  -  не  дикість  орхідей...
Не  снів  метаморфози  екзотичні...
Там  тільки  мир!  Там  тільки  те,  що  -  Вічність...
Любов  моя,-  і  схід,  і  зорепад.

09.10.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850971
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.10.2019


Осінніх віхол, знаєш, не боюсь!


Осінніх  віхол,  знаєш,  не  боюсь!
Не  за  адресою  моєю  крутить,  віє...
За  сім  кварталів  норов  причаїли...
Я  ж  тихим  шелестом  з  калюж  отих  сміюсь!

Погомоніти  б  шарудінням  трав,
шерехкотінням  тільки  серцю  зрозумілим...
Осінніх  віхол,  певно,  не  хотіли!
Та  час  спливаючи  нікого  не  питав...

...  Чи  хтось  чекає  нас  на  переправі,
де  Осінь  зустрічається  з  людьми...
...  Чи  тут  лише  порожні  сірі  лави?
...............................................
...  За  сім  кварталів  -  віхола.  
                                                                                     Не  ми!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850886
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.10.2019


Я буваю легкою…

Я  буваю  легкою,  
мов  проміння  осяйне!
Крізь  вітраж  ніжно  ллюся...
Розпромінюся  в  храмі!

Я  буваю,  мов  рана,
що  стіка  не  водою...
Позбираюсь  з  іонів,-
стану  світлом  любови!

Знову  легкість  у  грудях!
Знов  злітати  над  хмари...
Чи  ви  знаєте,  люди,-
чом  на  сонці  є  рани?

03.10.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850342
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.10.2019


Шукаю затишок на островах тепла…

Шукаю  затишок  на  островах  тепла...
Радію  сонцю  щиро,  мов  дитина!
Осіння  пісня  з  вітром  відліта,
лишаючи  саме  пожовкле  листя...

Та  з  ким  ще  так  тепліє  осінь  ця,-
як  не  з  листами,  писаними  кленом...
Говорю  з  ними...  Слухаю  слова!
В  душі  ж    пульсує  весен  вічна  зелень.

2.10.2019р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850154
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.10.2019


Знеструмлений, жадаєш висоти?


Знеструмлений,  жадаєш  висоти?
Але  довкруж  кружляють  вбивчі  тіні!
Сахнутися  не  випада  мужчині?
О  ні!  Не  воїн  той,  хто  тінь  вживив  собі!...

Під  шкірою,  під  товщею  кісток...
Вона  живе,  чужа,  противна  Богу!
Відчуй,  благаю,  цю  пересторогу!
За  крок  від  непоправної  біди...

Воюй!  Борися  за  своє  Життя!  
За  кожен  атом  серця,  за  мікрони...
Вони  -  майбутнє  дерева,  що  крону
здіймає  в  небо  чисте,  як  вінця!

30.09.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849922
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.09.2019


Відкрите серце - зірвані окови

Не  закриваю!  
Свій  день,  зігрітий  палкістю  калин...  
Не  зачиняю  двері  на  засови!
І  тихий  вечір,-  радісно  один...
Відкрите  серце  -  зірвані  окови...

Вікно  прочинять  навздогін  зіркам,-
думки,  хутчіші  за  пориви  вітру...
Не  закриваю!  З  небом,  сам-на-сам,-
співатиму  його  врочисту  пісню!

27.09.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849615
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.09.2019


І хто сказав, - людина - не літає

Я  бачила,  як  пара  журавлів
шляхетно  витинала  шлях-дорогу...
Він  уперед  її  тендітну  вів...
То  певний  знак!  Мені  -  не  на  тривогу...

Й  бабуся  сива,  наче  крила  ті...
(Попутниця  сьогодні  випадкова?....)...
Благословила.  Легко  як  тоді
мені  велось,-  не  відчувала  втоми...


Така  наповнена...  Упоєна  душа!
Цей    світ  крізь  призму  легкості  сіяє!
Віддай  себе...,  без  жалю...  Дай  сповна!
І  хто  сказав:  "Людина  -  не  літає?"


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848771
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.09.2019


Старі вірші - сухе, іржаве листя.


Старі  вірші  -  сухе,  іржаве  листя.
За  ними  тільки  попіл  і  дощі...
Чи  збережу?  ...Віддам  вітрам  зумисне!
І  більше  ані  слова  не  скажу!

Старі  вірші  -  порвані  срібні  струни.
Осінніх  нот  мелодії  -  норди!
За  ними  серце,  тихе...Чисте,  чисте...
Забудь  його!  Курсивом  вбий...  Зітри...

Коли,  можливо,  серце  й  не  послуха,-
знов  нашепоче  видива  -  слова...
Віддам  Тобі,  в  любові  Всемогутній,-
рядки  прості,  порослі,  як  жита.

16.09.2019р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848410
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 16.09.2019


Смакую кожен день і кожну ніч!…

Смакую  кожен  день  і  кожну  ніч!...
Хоч  іноді  цей  трунок  -  сплав  пекучий...
Та  післясмак  дає  сповна  відчути
правдивий  шлях,-  замкнутий  від  очей...

Сьогодні  знов  не  спатиму...  Авжеж!
Коктейль  важкий,  гарячий,  наче  лава...
Сама  сміюсь:  "А  ти  чого  чекала?"...
І  лиш  на  дні  -  ключ  рішень  та  ідей...



14.09.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848344
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.09.2019


Ми тільки вдвох. Поміж зірок і скель…

       Коли  йдеш  пізнім  вечором  рідним  містом...  (Навіяне...)

Ми  тільки  вдвох.  Поміж  зірок  і  скель...
Прадавнє  місто!  Серцем  відчуваю...
Твій  кожен  ритм  і  дихання  твоє.
Здається  все,-  чим  є  ти,-  твердо  знаю!

І  коли  ніч  готує  ритуал,
і  відчиня  мені  твій  інший  простір...
Стаю  тобою.  Місячний  портал
мене  візьме...  Заглянути  ...  за  ...  Осінь.

11.09.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847927
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.09.2019


Одужую словами, як вином…

Одужую  словами,  як  вином...
Вкриваюсь  ними,  наче  взимку  поле...

Натхненносте!  О,  доленько  й  недоле!
Чому  ти  в  ногу  ходиш  з  батогом?

11.09.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847921
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 11.09.2019


Затворнику! Чом знов тобі не спиться?

Та  як  без  слів?.....
Без  погляду  очей?..................
Душа  твоя  -  уярмлена  вовчиця!!!!
Затворнику!  Чом  знов  тобі  не  спиться?
Душа  блука  поміж  пустих  алей...

А  люди...  Люди...................................
Справа  вся  у  них!...
Нема  поганих,  злих...  чи  надто  добрих!
Затворнику!  Чи  світ  твій  не  холодний?????
Відчуженість,-  закляту  маску,  -  скинь!

08/09/2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847473
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.09.2019


Ти витеши волю з граніту!

Я  свідчу  правдиво  і  щиро:
свій  хрест  прийняла  із  любові!...
Не  раз  долу  впавши,-  зомліла...
Не  раз  піднімалась  поволі...

Бувало,  до  розпачу,  важко...
Волала  в  нестямі:  "Не  можу!"...
Та  втерши  заплакані  очі,-
вперед  прямувала,-  до  волі...

Бо  воля  дається  не  з  примхи
чи  просто  з  одного  бажання...
Ти  витеши  волю  з  граніту!
Приймаючи  навіть  страждання.

27.08.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846333
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 27.08.2019


Мовчала… Пролитись, щоб небом!

Мовчала...  Пролитись,  щоб  небом!
Рікою,  що  снить  океаном...
Слова,  переплетені  з  серцем,-
народжені  в  надрах  нірвани...

Та  все  ж...  Думка  прагне  розмови!
О  як  би  нам  поговорити?
...Мовчання  -  найкраща  промова!
Незламана  вічність  -  любити.

23.08.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845892
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.08.2019


Я не стану пристрастю тіла…

Я  не  стану  пристрастю  тіла,-
не  пов"яжу  на  серце  кайдани!
Бо  любов  лиш  тоді  легкокрила,-
коли  волею  світ  осягає...

Ми  не  станем  утратою  дива!
Не  загинем,  стираючи  пам"ять...
Бо  серця,  неуярмлені,  вільні,-
легкокрилих,-  ніколи  не  зранять!

22.08.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845838
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.08.2019


Мені не до осінньої скорботи!

Мені  не  до  осінньої  скорботи!
Кипить  в  саду  робота.  Яблук,  груш...
Збере  сповна,  радіючи,  малеча.
І  тільки  журавлів  чекає  путь...

Мені  не  до  осінньої  печалі!
Рятує  небо  барвами.  Шляхи...
Вітри  над  містом  нам  повідчиняли!
Виходь  до  них,  спасенний,  небом  мчи...

Ні!  Не  сумую...  Сум  -  юнацька  примха.
А  зрілість  визнає  душі  політ!
Он  клен  зронив  малярство  урочисте...
І  тільки  журавлі  ...  крильми  на  зліт.


21.08.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845804
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 22.08.2019


Невидиме…

І  де  ті  немочі,  невпевненість...  Сльота...
Мій  клен,  правдивий  друг,  забрав,  розвіяв...
І  щира,  наче  рідная  сестра,  
верба  всміхалась  листячком  надії...

І  так  тулитись  хтілося  мені
до  рідних  душ,  обрамлених  корою...
Такі  ж  самі,  беззахисні,  як  ми...
Невидиме  -  під  твердості  полою.

17.08.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845375
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2019


Я думала, що вік - людська межа…


Я  думала,  що  вік  -  людська  межа...
Коли  вже  "не",  "недо"...  Коли  -  запізно...
Ми  в  цих  химерах  губимось  щодня!
І  губимо.  Втрачаючи...  Не  пізно!

Не  пізно  зустрічати  серця  день!
Закинуту,  колись,  дістати  книгу...
Не  пізно  слів  любові  з  повних  жмень,-
розсипати!  Посіяти...  Не  пізно!

14.08.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845070
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2019


І тільки ми, - залишимось стояти…


Ми  стін  кляшторних  твердь,  -  понад  віки!
Цеглина  кожна  випалена  часом.
Минатиме  навколо  фільм-роки...
І  тільки  ми,-  залишимось  стояти...

Напише  хтось  на  стінах  тих  мурал...
Зливові  віхи  не  зітруть  нізащо!
Так  кожен  з  нас,  -  відчинить  свій  портал...
І  тільки  так,  по-трохи,  стане  краще...

В  турботі  серця  хтось  насадить  парк,
щоб  прадідам-дубам  була  опора...
І  хоч  за  кадром  знов  збігає  кадр...
Та  завтра  зйомка  розпочнеться  нова!

04.08.2019р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844023
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 04.08.2019


Мене вишито в твоїй долі…


Мене  вишито  в  твоїй  долі
не  червоним,  що  прагне  кориди...
Та  й  не  чорним,  що  вбрався  до  смутку...
Мене  вишито  -  морем  синім!

Мене  вишито  і  не  білим,-
що  лиш  розпал  зійде́  -  то  й  зникає.
Не  безмовно-туманним  сірим...
...Синім  небом  над  втомленим  гаєм!

19.07.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842505
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 20.07.2019


Не можу бути кимось … як не

Не  можу  бути  кимось  ...  як  не  "я"...
Заголосно  кричу?  -  Волайте  також!
І  хоч  викручує  нам  руки  світ  щодня...
Себе,  по  крихті,  кожен  день  збирайте!

І  хоч  у  долі  власні  віражі,-
не  перейдеш  -  то  як  здолати  фатум?
Та  наші  мрії  -  то  не  міражі!
А  святість  мап  міжзоряних  галактик...

Кипить  в  тобі  той  віщий,  справжній  Дух,
який  Творець  вдихнув  на  сході  світу...
Шукай  його,  хоча  б  на  мить  й  забув...
Історія  твоя  -  правдивість  міту!

07.07.2019р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841352
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 09.07.2019


Ти пахнеш… мов сатин


Ти  пахнеш  свіжістю  тих  вечорів  урочих,
що  після  клопотів  щоденних,  мов  сатин...
Ясніють  щедрістю  твої  ласкаві  очі...
Мій  затишку!  Ти  в  серці  -  не  один!...

І  згадками  про  осінь  пахне  літо...
Тепло  її  -  не  згарищ  полини!
В  обіймах  стиглих  не  вмирають  квіти...
А  тихо  сплять,  спочивши  до  весни...

Мій  затишку!  Дощі  -  не  перешкода...
А  міст  незримий  поміж  островів.
І  хоч  горять  щоденні  літа  магми...
Щоб  ти  в  мені  ніколи  не  змалів!

05.07.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841055
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2019


Якщо зі мною вітру по-дорозі…

Якщо  зі  мною  вітру  по-дорозі...
Якщо  ловлю  душею  тихий  легіт...
Чи  не  знесу  запаморочні  спеки?
Хіба  не  стану  вільним  океаном?...

................................................
А  ти  здіймай  угору  вище  хвилі!
Розсіюй  бриз  і  рятівну  вологу...
Хіба  не  знести  вічну  ту  тривогу?
В  розпеченім  повітрі  -  запах  криги...

...............................................
Летім  же,  любий  вітре,  хвиль  прудкіше!
Назустріч  вечір  нам  -  святий  угодник...
Стрибнути  би  в  його  Едем  -  долоні...
Щоб  сік  потік  у  випаленім  листі...

А  зранку  серце  вмиється  у  росах...
Дарма,  що  сонце  млосну  спеку  сіє...
У  кожнім  з  нас  -  безмежність  океану!
Згоріле  листя  -  знову  зеленіє...

21.06.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839785
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.06.2019


У затінку тополь я́к пахне Час!…


У  затінку  тополь  я́к  пахне  Час!...
Жасминово...  Життя  червневий  розпал!
Хто  пополудні  захист  не  шукав,-
заглянь  сюди!  Полегші  тут  бо  вдосталь...

І  серед  стін,  що  зрушують  межу,
із  року  в  рік  розсовують  кайдани,-
крізь  крони  Часу  промені  ловлю...
Хай  їхній  відблиск  чистим  словом  стане!...

Виходжу  "за"...  Знайомий  той  віраж?
І  хоч  пече  -  найвища  гарту  проба!
Жасминово-червневий  долі  час.
Цілющих  слів  нескошена  дорога.

06.06.2019р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838041
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2019


Миті… Долі… Як сині гори

Миті...  Долі...  Як  сині  гори,-
малі,  великі...
Мов  лун  розлогі  прозорі  струни  -
блаженні  руни...

Жену  печалі  та  й  за  водою,-
дзвінкі  потоки...
Зривають  греблю  роки-скрижалі  -
блаженні  далі...

Щастя...  притьмом  ходою  поруч  з  тобою,-
як  відчуваєш?
Боже!  Святий,  Всесутній,-  Закон  могутній  -
що  даш,  те  маєш!

Блаженні  долі,  як  сині  гори,-
малі,  великі...
Любов  у  тобі  -  дзвінкі  потоки...
Священство  років!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835961
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2019


Немає пауз поміж слів…


Насправді...  Немає  пауз  поміж  слів,
порожности  затерплих  меж...
Беззвучний  перелив  хвилин,
та  стане  Вічністю  тепер...

Секунда  кожна,  кожен  крок!
Безликості  (Там...)  оправдань
не  буде...  Як  нема  тепер.
Будуй!  Здіймай  свій  власний  стяг...

В  кишені  жменя  мідяків...
Таланти...  Дріб"язок!  -Чи  ж  ні?
Неупокорена  душа  -
дарована  могуть  в  тобі!...

Разом  із  нею  ти  тут  -  Пан...
Мистецтво  -  Слово  і  Діла!
Дарований    Талант  -  то  скарб!
Зворотній  відблиск  дукача...

07052019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834884
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2019


Давай на зліт! Ось смуга ліхтарів…


Давай  на  зліт!  Ось  смуга  ліхтарів...
А  понад  нею  втоми  насолода...
Упасти  б  в  цю  глибоку,  синю  воду...
І  знати  певно:  Істини  шлях  -  Твій!

Було,  там  чумаки  котили  віз...
Між  кам"яних  проваль  свого  безсилля!...
Долаючи  священну  відстань  миль...
Вогні  живі  по  собі  запалили!

Експлозія!...  То  вимір  для  сердець...
Що  повінню  стають  травневих  видив...
Думок  та  мрій  Молитвослов  свій  видай!
А  там  лишень  -  півкроку  до  зірок...

02.05.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834290
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2019


Трансмісія любові

На  моніторі  вічності  -  пряма...
Лиш  ламана  душі  -  екзистенційна!
Я  білим  шумом  стати  не  хотіла.
Мені  би  бути  поруч,  поміж  нас...

Тож  ламаній  моїх  кардіограм
не  треба  більших  доз  адреналіну!
Трансмісія  любові  -  вище  диво!...
Укотре  пік  росте  -  долає  злам.

27.03.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830762
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.03.2019


На зламі світу


Мінливосте...  То  найдорожчим  сплавом,
то  збагрянілим  морем  розіллєш
принади  ті,  що  дихають  світанком...
Або  ж,  як  ніч,  що  тільки  від  пожеж
розвиднюють  в  єстві  твоїм  пороги...
Конструкцію  на  міць  звіряє  час!
На  зламі  світу  виростають  гори...
Пройдеш  крізь  них  -  пізнаєш  серця  скарб!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830169
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.03.2019


Не кам"яна

Коли  не  бачиш,  як  росте  весна,
не  чуєш  мови  трав,  що  повставали,-
зомліли  в  серці  геть  усі  слова!...
Мій  дух  змалів...  Чи  зими  так  скували?

І  порожньо,  і  лячно  ...  хоч  кричи!
Відкинутою  бути  -  надтерпіння...
Закам"яніла.  Мов  закляв  хто:  "Спи!"
І  постирав  достоту  всі  видіння...

Не  байдуже  нестримним  лиш  вітрам.
Жбурнули  в  шиби  вод  цілющі  жмені...
Спада  закляття...  В  груди  пророста
жаданих  слів  весни  духмяна  зелень.

Не  кам"яна...



10.03.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828539
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.03.2019


Все зрівноважує весна.

Все  зрівноважує  Весна.
Вчорашнє  пророста  в  майбутнє...
І  де  поділась  сивина?
Та  й  хто  сказав,  що  див  нема?
Вона  в  тобі  всякчас  присутня!

Все  зрівноважує  Закон.
Була  зупинка  тимчасова...
І  кожна  станція  -  не  сон!
Хто  справжнім  був  -  прийме  з  долонь
любов  -  оплату,  велич  Слова!

Все  зрівноважуємо  ми...
Сумлінням,  щирістю  обіймів!
Дай  руку!  Йдімо  до  Весни...
Так  кожен  з  нас  -  чиєсь  прозріння.

03.03.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827655
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 03.03.2019


Коли мовчать слова - говорить тиша…

Коли  мовчать  слова  -  говорить  тиша.
...Ти  чуєш,  як  видзвонює  кришталь?
Так  щирі  дотики  посвячений  дзвонар
вклада,  мов  душу-зведену  дзвіницю.

Передзвону  сердець  ...  ніхто  не  руш!
Їм  не  страшні  дощі  в  лютневу  повінь...
Вітри  минуть,-  цей  простір  не  неволить.
Пізнати  б  тільки  справжню,  вищу  суть!

...Мовчатиму.  Весна!...
Тепер  говорить  хай  вона.

17.02.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825747
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 17.02.2019


Поняття "Своя Доля", призначення людини на Землі

                                                                                                       Вступ
Актуальність  теми:  
в  усі  епохи  розвитку  людства  існувала  проблема  вибору,-  займатися  справою,  яка  більш  вигідна  з  позиції  престижу  та  прибутку,  чи  слідувати  за  покликом  серця…    Аналіз  фактів  життєпису  Пауло  Коельйо  та  роздуми  над  головною  ідеєю  його  роману-притчі  «Алхімік»  допоможуть  знайти  потрібні  відповіді  на  поставлене  питання  кожному,  кого  хвилює  ця  одвічна  тема.

Мета  роботи:
 дослідити  причини  складного  періоду  пошуків  власного  життєвого  шляху  бразильським  письменником;  провести  аналогії  з  подібними  фактами  життя  австрійського  прозаїка  Ф.  Кафки;  встановити  та  обґрунтувати  закономірність  наслідків  відмови  від  свого  покликання,  використовуючи  досвід  психіатрії  та  психосоматики;  

Прищепити  переконання  «не  боятися  бути  собою»,  утвердити  розуміння  поняття  «істинна  любов»;  виховувати  повагу  до  індивідуальних  якостей  людини  та  відповідальність  за  її  долю,  спираючись  на  досвід  філософії  трансценденталізму  та  ідеї  «сродної  праці»  Г.  Сковороди;  

Для  досягнення  мети  було  поставлено  наступне  завдання:  
довести  деструктивний  вплив  на  особистість  відмови  від  Власної  Долі.  Натомість,  підкреслити  очевидність  здобутків  тих,  хто  мав  мужність  виконати  Своє  Призначення.
               

«Покликання  людини  –  це  таємниця  Божого  Провидіння,  Божий  Дар,  Божа  Ласка.  З  боку  людини,  важливо  пізнати  цей  Божий  поклик  і  піти  за  ним!»        
                                                                                 Християнський  часопис  «Господь  і  я»  №20,  2018                                                                                                                                                                                      
           «Досягнути  звершення  Своєї  Долі  –  ось  істинний  обов’язок  людини».  
                                                                                                                                                                                                             Пауло    Коельйо                                                                                                                                                                                                    
           «І  ти  муситимеш  навчатися  –  довго  й  терпляче,  Забувши  про  своє  колишнє  ставлення  до  життя,  про  його  узгодженість  із  життям  інших».
                                                                                                                               Волт  Вітмен  (з  циклу  «Листя  трави»)
             «І  тільки,  коли  людина  усвідомить,  що  достойна  того,  до  чого  так  палко  прагнула,-  вона  стає  знаряддям  в  руках  Господа,  і  їй  відкривається  суть  її  перебування  тут,  на  Землі».    
                                                                                                                             Пауло  Коельйо  («Алхімік».Передмова)






















І.  Аналіз  зв’язку  особистої  долі  митця  з  головною  ідеєю  роману-притчі
1.  Пауло  Коельйо  —  всесвітньо  відомий  бразильський  письменник  та  поет.  Народився  майбутній  автор  24  серпня  1947  в  Ріо-де-Женейро  у  сім'ї  інженера  та  домогосподині.  Коли  хлопцеві  виповнилось  сім  років,  батьки  віддали  його  на  навчання  до  єзуїтської  школи  Сан-Ігнасіо  .  Хоч  Пауло  і  не  сприймав  релігійні  ритуали,  та  саме  в  цій  школі  осягнув  своє  істинне  покликання  –  стати  письменником  .  Вже  в  перших  класах  школи  він  пробує  писати  короткі  оповідання.  Першу  літературну  нагороду  отримав  на  шкільному  поетичному  конкурсі  (сестра  письменника  Соня  згадує,  що  їй  дали  приз  за  твір,  який  Пауло  викинув  до  сміттєвого  кошика).  А  згодом  Коельйо  остаточно  вирішує,  що  він  хоче  присвятити  себе  літературі
                 Та  його  батьки  були  проти  цього  і  під  їхнім  тиском  він  продовжує  навчання  в  університеті  Ріо-де-Женейро,  де  вивчає  юриспруденцію.  Бажання  писати  не  покидає  Пауло  і  він,  провчившись  лише  рік,  кидає  навчання  і  починає  працювати  журналістом.  Через  це  у  нього  з  батьками  виникають  серйозні  суперечки.  Керований  духом  спротиву,  він  навмисне  став  порушувати  правила  поведінки,  усталені  в  родині.  
2.  Батько  угледів  в  його  витівках  ознаки  душевної  недуги,  і,  як  наслідок,  його  силою  помістили  в  приватну  психіатричну  клініку,  де  він  проходив  2  курси  лікування  електрошоком.  Але  навіть  таким  варварським  методом  Пауло  Коельйо  не  вдалося  зламати  й  він  тікає  з  лікарні.  Деякий  час  він  переховується,  але  згодом  повертається  додому.  Пауло  стає  актором  любительського  театру.    Але  це  тривало  недовго.  У  розумінні  простого  обивателя  театр  був  тоді  розсадником  аморальності  й  розбещеності,  тому,  стурбовані  батьки  порушили  обітницю  не  втручатися  в  життя  Пауло  і  вже  через  деякий  час  його  знову  поміщають  до  психіатричної  лікарні,  з  якої  він  знову  тікає,  але  важке  фінансове  становище  змушує  його  повернутися  до  сім’ї.  Після  чого  батьки  його  уже  втретє  відправляють  в  лікарню  й  лише  після  звернення  до  іншого  лікаря,  який  пояснив  їм,  що  Пауло  не  божевільний  і  що  його  не  слід  тримати  в  клініці,  вони    змирилися,  що  «нормальною»  роботою  він  не  зможе  займатися.  Через  тридцять  років  після  цих  подій  Пауло  Коельйо  напише  роман  «Вероніка  вирішує  померти»…

                   «Вероніка  вирішує  померти»  була  опублікована  у  Бразилії  в  1998  році.  «  До  вересня  я  одержав  більш,  ніж  1200  електронних  листів  з  розповідями  про  схожі  випадки  і  переживання.  У  жовтні  деякі  з  тем,  які  були  порушені  в  книзі  –  депресія,  паніка,  самогубство  –  обговорювали  на  конференції,  що  набула  загальнонаціонального  резонансу.  22  січня  наступного  року  сенатор  Едуардо  Суплісі  зачитав  уривки  з  моєї  книги  на  пленарному  засіданні,  і  це  допомогло  Бразильському  конгресові  ухвалити  закон,  який  вже  обговорювали  протягом  десяти  років,-  закон  про  заборону  насильницької  госпіталізації»,-  згадує  сам  Пауло.  [2,  с.33]
                 Після  цього  періоду  Коельйо  знову  повернувся  до  театру.  Це  було  у  60-і  роки,  коли  по  цілому  світі  прокотився  рух  хіпі.  Пауло  відпустив  довге  волосся  й  навмисно  ніколи  не  носив  з  собою  посвідчення  особи;  протягом  якогось  часу  він  навіть  вживав  наркотики.  Пристрасть  до  творчості  підштовхнула  його  до  заснування  свого  журналу,  та  світ  побачили  тільки  два  номери.  Приблизно  в  цей  час  Пауло  запропонували  писати  тексти  для  відомого  рок-гурту  Raul  Seixas.  Їхній  другий  альбом  мав  шалений  успіх  і  був  розпроданий  у  кількості  більш  ніж  500  000  екземплярів.  Уперше  в  житті  Коельйо  отримав  значний  гонорар.
                 Далі  Пауло  створив  серію  коміксів  проти  диктаторського  режиму  Бразилії,  за  що  був  арештований  і  звільнений  лише  завдяки  колишньому  діагнозу  божевільного.
 
а)  Отож,  неможливість  йти  Власним  Шляхом  через  нерозуміння  батьків,  які  прагнули  будь-що  «перевиховати»  сина,  породило  в  творчо  обдарованого  хлопця  стійкий  непослух,  неприйняття  авторитетів,  бажання  привертати  до  себе  увагу  в  найрадикальніший  спосіб,  при  чому,  часто  –  негативний.      
           Психологія  трактує  порушення  норм  поведінки  підлітками  та  молодими  людьми  як  опозиційно-зухвалу  (опозиційно-демонстративну)  і  пов’язує  її  з  браком  уваги  до  дійсних  потреб  особистості,  з  напруженими  стосунками  в  сім’ї,  де  її  постійно  критикують,  не  схвалюють,  осуджують…  «Психічні  травми  є  специфічними  факторами  ризику  для  низки  психічних  і  психосоматичних  розладів,  які  можуть  виявлятись  в  дорослому  віці,  зокрема  у  вигляді  алкоголізму  та  наркоманії…»  [11,с.1]

б)  Забороняючи  людині  «Бути  Собою»,  йти  «Власним  Шляхом»,  їй  завдається  тяжких  душевних  травм,  які  змушують  страждати  і  можуть  накласти  відбиток  на  ціле  життя.
                   З  долею  Пауло  Коельйо,  якого  батьки  вперто  не  хотіли  бачити  письменником,  можна  порівняти  долю  австрійського  письменника  Франца  Кафки,  одного  з  засновників  таких  течій  модернізму  як:  експресіонізм,  сюрреалізм  та  екзистенціалізм.  Франц  закінчив  юридичний  факультет  Празького  університету  і  працював  у  страховій  компанії,  бо  цього  вимагав,  схильний  до  диктату,  батько.  Та  як  це  вплинуло  на  життя  надзвичайно  вразливого  юнака?...
                   Постійно  придушуючи  волю  Франца,  батько  сформував  в  його  характері  нерішучість,  нездатність  приймати  важливі  життєві  рішення,  що  породило  численні  фобії  та  комплекси  в  свідомості  митця.  Тому,    маючи  очевидні  успіхи  в  літературній  творчості,  будучи  відзначений  за  неї  нагородою,  письменник  так  ніколи  і  не  наважився  покинути  непримітну  службу  в  страховому  агентстві,  яка    була  тягарем  для  нього,  виснажувала,  відбирала  дорогоцінний  час,  який  він  мріяв  приділяти  літературі.  Він  ніколи  не  посідав  на  ній  високих  посад  і  не  мав  значних  фінансових  успіхів,  і  це  при  тому,  що  мав  ґрунтовну  освіту,  володів  німецькою,  англійською,  французькою,  італійською  та  чеською  мовами…  Окрім  того,  нерішучість  та  страх  бути  обмеженим  у  творчості,  так  і  не  дозволили  Кафці  створити  сім’ю,  хоча  він  і  був  неодноразово  заручений.  Помер  письменник  на  41  році  життя  від  туберкульозу    легень,  не  доживши  місяць  до  дня  народження.

в)  Відомо,  що  східна  медицина  розглядає  сильні  емоції  як  невід’ємну  частину  сфери  дії  внутрішніх  органів,  а  також  вважає  їх  причиною  хвороб.  «Кожен  внутрішній  орган  має  позитивну  ментальну  емоцію,  яка  перетворюється  на  негативну  при  емоційному  напруженні  в  певних  життєвих  ситуаціях.  На  звичайному  рівні  емоції  не  викликають  хвороб.  Але  якщо  гнів,  смуток,  тривогу,  страх,  образу    не  навчитись  відпускати,-  вони  призводять  до  внутрішньої  дисгармонії.  Емоції  стають  причиною  хвороби,  якщо  вони  тривають  довго  або  якщо  дуже  інтенсивні».[9,  с.1]
               Хвороби  дихальної  системи,  зокрема  бронхіт,  пов’язують  з  напруженою  атмосферою  в  сім’ї,  сварками  та  суперечками.  Бронхіальну  астму,-  з  придушенням  почуттів,  страхом  життя  та  задушливою  любов’ю.  Очевидно,  чим  більш    негативні  емоції,-  тим  важче  захворювання  вони  можуть  спровокувати.  
                 Щодо  психічних  порушень,  таких  як  алко-  та  наркозалежність,  то  їх  провокує  почуття  самотності,  непотрібності,  небажання  жити,  брак  уваги  та  чуйності.
Чому  ж  Кафка    не  знайшов  у  собі  сили  подолати  образу  на  батька,  не  знайшов  мужності,  щоб  йти  Своїм  Шляхом,  а,  відчуваючи  відчуження  у  власній  сім’ї  та  приреченість  на  страждання,  загинув  в  муках  від  невиліковної  на  той  час  недуги?  Адже  життя  Пауло  Коельйо,  після  важких  потрясінь  і  випробувань,  змогло  налагодитись…  Що  ж  допомогло  Пауло  відшукати  загублений  Шлях,  чого,  на  жаль,  не  шукав  Кафка?

г)Повернемось  до  наступних  зусиль  Коельйо  знайти  «загубленого»  себе…
             1970  рік  –  майбутній  автор  починає  подорожувати  по  Мексиці,  Перу,  Болівії,Чилі,  Європі  та  Північній  Африці.
             У  1977  Пауло  купив  собі  друкарську  машинку  й  почав  писати,  проте  –  без  особливого  успіху.  Працював  адміністратором  в  студії  звукозапису.
             Відвідуючи  музей  концтабору  в  Дахау,  письменник  мав  видіння:  перед  внутрішнім  зором  постала  якась  людина.  За  два  місяці  він  зустрів  цього  чоловіка  в  одному  з  амстердамських  кафе,-  вони  довго  розмовляли,  розповідаючи  кожен  про  свій  життєвий  досвід.
                 Цей  чоловік,  імені  якого  Пауло  так  і  не  довідався,  порадив  повернутися  йому  до  католицизму  та  здійснити  паломництво  дорогою  Сантьяго  (  середньовічний  шлях  прочан  між  Францією  та  Іспанією).  У  1987  році,  через  рік  після  паломництва,  Коельйо  нарешті  вдалось  створити  перший  свій  вагомий  роман  –  «Паломництво».











3.  Батько  головного  героя  роману-притчі  «Алхімік»    та  роль  його  впливу  на  долю  сина.
               «Його  батьки  мріяли,  щоб  він  став  священиком  –  гордістю  простої  селянської    родини…  Однак  з  дитинства  ним  оволодівав  потяг  до  пізнання  світу…  І  одного  разу,  відвідуючи  батьків,  він  набрався  сміливості  і  сказав,  що  священиком  бути  не  хоче.  Він  хоче  мандрувати.»…[1,  c.32]
                 Батько  Сантьяго  хоч  і  мав  сумніви  щодо  вибору  сина,  та  стримувати  його  не  став.  Він  віддав  синові  всі  свої  заощадження,  три  старовинні  золоті  монети.  Таким  чином  Сантьяго  зміг  придбати  отару  овець,  стати  чабаном  і  відправитись  в  подорож  .  Батько  благословив  хлопця  …  «і  коли  він  благословляв  його,  той  по  батькових  очах  зрозумів,  що  і  його,  не  дивлячись  на  роки,  непереборно  манять  подорожі,  як  не  намагався  він  заглушити  цю  тягу,  втішаючись  благами  осілого  життя:  забезпеченого  їжею  та  дахом  над  головою».[1,  c.34]
                   Отже,  бачимо,  -  письменник  створює  в  романі  позитивну,  правильну  модель  стосунків  «батьки  –  діти»,  де  батьки  сприймають  своїх  дітей  не  як  власність,  не  нав’язують  їм  свого  бачення  того,  якою  справою  в  житті  займатись,  а  допомагають,  розпізнавши  вроджені  схильності  та  прагнення,  йти  Своєю  Дорогою,  звершуючи  Своє  Призначення.  Таким  чином  батьки  реалізовують  свою  Святу  Місію  наставників,  провідників,  як  і  задумано  Творцем.  










ІІ.  То  що  ж  таке  «Своя  Доля».  Як  її  розпізнати?
 «Своя  Доля»  -  «шлях  приготований  нам  Господом,  тут  на  Землі.  Щоразу,  коли  ми  робимо  щось  із  задоволенням  і  радістю,  це  означає,  що  ми  йдемо  за  Своєю  Долею».[1,  c.8]
Тоді  чому  ж  не  всі  йдуть  приготованим  для  них  шляхом?
1.Аналізуючи  власний  життєвий  досвід,  Коельйо  виділяє  чотири  головні  причини,  які  стають  на  перешкоді  до  здійснення  своїх  мрій  і  бажань.  Водночас,  письменник  дає  цінні  коментарі-поради,  які  допоможуть  ці  перешкоди  розпізнати  і  подолати.
                         Отож,  «перша  полягає  в  тому,  що  людині  з  раннього    дитинства  насаджують  думку,  що  те,  до  чого  вона  в  житті  найбільше  прагне  –  нездійсненне.  З  цією  думкою  вона  зростає,  і  з  кожним  прожитим  роком  її  душа  все  більше    вкривається  коростою  численних  страхів,  забобонів  і  маловірства,  переповнюючись  почуттям  провини.  …  Якщо  ж  людині  вистарчить  мужності  видобути  свою  мрію  з  надр  душі  і  не  відмовитись  від  боротьби  за  її  здійснення,  на  неї  очікує  наступне  випробування:  любов.    Вона  знає,  чого  хотіла  б  досягнути  в  житті,  але  боїться,  що  коли  все  покине  і  подасться  за  своєю  мрією,  то  тим  самим  завдасть  болю  і  страждань  своїм  близьким.  Та  це  лиш  означає,  що  людина  не  розуміє,  що  любов  не  перешкода,  вона  не  заважає,  а,  навпаки,  допомагає  йти  вперед.  І  той,  хто  дійсно  прагне  для  неї  добра,  завжди  готовий  піти  їй  назустріч,  спробувати  зрозуміти  і  підтримати  на  шляху.
Коли  людина  усвідомить,  що  любов  не  перешкода,  а  підмога  на  шляху,  її  підстерігає  третя  перешкода:  страх  невдач  і  поразок.  …  Шлях,  який  визначений  Своєю  Долею,  такий  же  важкий,  як  і  будь-який  інший,  з  тією  лиш  різницею,  що  «там  і  буде  серце  твоє».  Тому  Воїн  Світла  повинен  володіти  терпеливістю,  яка  так  необхідна  в  складні  миті  життя,  і  завжди  пам’ятати,  що  весь  Всесвіт  сприяє  тому,  щоб  його  бажання  здійснились,  нехай  навіть  найнеймовірнішим  чином».    Зрештою,  …«коли  людина  тільки  починає  боротися  за  свої  мрії  і  бажання,  вона,  через  брак  досвіду,  здійснює  безліч  помилок.  Та  в  тому  і  вся  суть  буття,  щоб  сім  разів  впасти  і  вісім  разів  піднятись  на  ноги.  …  Коли  ж  невдачі  і  поразки  залишаться  позаду,…  ми  пізнаємо  відчуття  повного  щастя  і  станемо  більше  довіряти  собі  самим.  …Поступово  ми  навчимось  радісно  сприймати  і  насолоджуватись  кожною  миттю  життя.  
…  Остання  перешкода  –  страх  перед  здійсненням  мрії  всього  її  життя.  …Свідомість,  що  ось-ось  здійсниться  те,  про  що  людина  мріяла  все  життя,  буває,  наповнює  її  душу  почуттям  провини.  …  Вона  бачить,  що  багатьом  так  і  не  вдалось  досягти  бажаного,  і  тоді  вона  починає  думати,  що  і  вона  також  цього  не  достойна.  Людина  забуває,  скільки  їй  довелось  пережити,  перестраждати,  чим  довелось  пожертвувати  заради  своєї  мрії.  Зі  всіх  чотирьох  перешкод  ця  найпідступніша,  оскільки,  так  би  мовити,  вона  овіяна  певною  аурою  святості  –  таким  собі  зреченням  від  радості  звершення  і  плодів  перемоги.  І  тільки  коли  людина  усвідомить,  що  варта  того,  за  що  так  палко  боролась,  вона  стане  знаряддям  в  руках  Господа,  і  їй  відкриється  суть  її  перебування  тут,  на  Землі».  [1,c.8-12]










2.  В  структурі  роману  «Алхімік»  немає  нічого  випадкового,  зайвого  чи  другорядного,-  все  підпорядковане  розкриттю  розуміння  сенсу  життя,  все  пройняте  мудрістю  і  любов’ю  до  Творця,  людини  і  Всесвіту.  З  цього  погляду  цінною  постає  легенда  про  Діву  Марію  та  вбогого  монаха  у  передмові  до  твору.  Легенда,  запозичена  не  зі  Святого  Писання,  а  створена  творчою  уявою  письменника.

"Діва  Марія  з  малим  Ісусом  на  руках  вирішила  зійти  на  землю  й  відвідати  один  монастир.  Горді  отці  поставали  в  чергу  й  кожен  представлявся  Діві,  виявляючи  шану.  Одні  декламували  чудові  поеми,  другі  демонстрували  знання  Біблії,  треті  перераховували  імена  всіх  святих.  І  так  усі,  монах  за  монахом,  вшанували  Богородицю  з  малим  Ісусом.
Наприкінці  черги  стояв  найнепомітніший  чернець  цього  монастиря,  який  ніяк  не  міг  вивчити  мудрі  тексти  книжок.  Він  був  простого  роду;  батьки  його  виступали  в  старенькому  цирку,  і  все,  чого  вони  могли  його  навчити,  це  жонглювати  й  показувати  трюки.
Коли  надійшла  його  черга,  отці  хотіли  припинити  вшанування,  бо  колишній  жонглер  все  одно  не  мав  що  сказати  й  лише  зіпсував  би  враження  про  монастир.  Але  він  так  само  відчував  сердечну  потребу  присвятити  що-небудь  Ісусові  й  Діві.
Соромлячись  і  відчуваючи  на  собі  докірливі  погляди  братів,  він  витягнув  з  кишені  кілька  помаранчів  й  почав  жонглювати  ними  в  повітрі  —  єдине,  що  вмів  добре  робити.
Цієї  ж  миті  маленький  Ісус  на  колінах  у  Марії  засміявся  й  заплескав  у  долоні.  І  Богородиця  дала  ченцеві  потримати  немовля".[1,  c.17-18]

                 Ця  історія  допомагає  читачеві  зрозуміти,  що  престиж,  захоплення  шанувальників,  слава,одним  словом,-  штучна  велич  ,-  привабливі  тільки  в  очах  тих,  хто  ще  не  усвідомив  справжньої  суті  існування…  З  погляду  же  Істини,  велич  там,  де  людина  слідує  за  своїм  серцем.  І  нехай  те,  що  вона  вміє  і  любить  робити  виглядає  надто  простим,  та,  якщо  хтось  від  цього  стає  щасливішим,-  то  це  дійсно  варте  захоплення!  І  як  тут  не  згадати  Ісуса  Христа,  який,  наслідуючи  Йосифа,  був  простим  теслею,  та  водночас  вміщував  у  собі  цілий  Всесвіт  з  його  скарбами,  таємницями,-  найбільшою  з  яких  є  вічність  людської  душі.
                   Отже,  немає  значення,  чи  людина  займає  високе  становище,  чи  робить  найпростішу  справу.  Якщо  вона  це  робить  з  любов’ю,  самовіддано,  натхненно  і  робить  якнайкраще,  це  означає,  що  вона  виконує  своє  покликання,  здійснює  Свою  Долю.  Зрештою,  всі  покликання,  всі  заняття  складаються  в  єдину,  цілісну  картину  світу  і  без  котрогось  з  них  відбулось  би  порушення  існуючого  порядку  на  Землі.





     
















3.  Унікальною  за  глибиною  філософської  думки    є  творчість  американського  поета  ХІХ  століття  Волта  Вітмена,  який  прославив  і  увіковічнив  в  своїй  поезії  силу  людського  духу,  незламність,  життєлюбність  особистості.  Він  оспівав  людей  різних  професій,  різних  видів  діяльності,  вважаючи,  що  справа,  роблена  з  самовіддачею,  любов’ю  і  турботою  про  інших,-  підносить,  наче  пісня.
                 У  вірші  «Чую,  співає  Америка»  праця  найрізноманітніших  людей,  які  здійснюють  своє  покликання,  ототожнюється  з  мистецтвом,  з  піснею,  яка  полонить  простори.  У  розумінні  Вітмена,  немає  кращих  чи  гірших,  більш  чи  менш  вагомих  покликань.  Все  –  значуще!  Все  –  красиве  і  благородне!  А  разом  всі  люди,  які  творять  єдину  націю  (завдяки  досягненням  кожен  у  своїй  сфері)  творять  сильну  і  щасливу  державу.  Так  само,  як  різні  мелодії  творять  єдину  симфонію!

Чую  —  співає  Америка,  різні  пісні  я  чую,
Співають  робітники,  кожен  співає  свою  гучну  і  радісну  пісню,
Тесля  співає,  вимірюючи  дошку  чи  брус,
Каменяр  співає,  готуючись  до  роботи  чи  закінчуючи  роботу.
Човняр  на  човні  своєму  співає,  матроси  палубні  —
на  чардаку  пароплава,
Швець  співає,  сидячи  на  ослінчику,  шапкар  наспівує  стоячи,
Лісоруб  співає,  співає  ратай,  рушаючи  зранку  в  поле,
опівдні  відпочиваючи,  скінчивши  надвечір  роботу,
Чудова  пісня  матері,  чи  молодої  дружини  за  працею,
або  дівчини  за  шитвом  чи  пранням.
Кожен  співає  своє,  те,  що  йому  або  їй  тільки  належиться,
Вдень  —  що  належиться  дневі,  а  надвечір  міцні,
здружені  хлопці  гуртом
Співають  на  повен  голос  гучних,  мелодійних  пісень.
     
                 Цікаво,  що  Волт  Вітмен  –  митець,який  мав  мужність  піти  Своїм  Шляхом,  не  зважаючи  на  осуд  з  боку  літературних  критиків  та  читачів.  Адже  він  творець  «верлібру»  –  вірша  без  рими  і  чітко  визначеного  ритму,  який  більше  схожий  на  прозу  ніж  на  поезію.  А  це  не  могло  не  шокувати,  звиклу  до  традиційного  віршування  читацьку  аудиторію.  Але  саме  завдяки  мужності,  непохитності  Вітмена,  «верлібр»  продовжує  вражати  глибиною  закладеної  в  ньому  думки  і  сьогодні,  в  ХХІ  столітті,  поповнюючи  світову  поезію  новими  іменами.
                 В  контексті  нашої  теми  не  зайвим  буде  торкнутись  і  провідних  філософських  вчень,  зокрема  філософії  «трансценденталізму»,  яку  безпомилково  можна  було  б  назвати  «філософією  оптимізму».  Її  представники  обстоювали  твердження,  що  кожна  особистість  є  найвищою  цінністю.  "Варто  людині  тільки  в  це  повірити,  і,  завдяки  силі  духу,вона  зможе  подолати  будь-які  перешкоди  в  житті".[3,c.221]  Саме  ця  філософія  і  стала  основою  світогляду  Волта  Вітмена.



















   
4.  Серед  досягнень  філософської  думки,  що  покликана  допомогти  зрозуміти  сенс  нашого  перебування  на  Землі  –  ідея  «сродної  праці»  українського  вченого  і  митця  Григорія  Сковороди,  який,  «не  підкоряючись  впливу  своєї  доби,  випередив  свій  час  своїми  філософськими  поглядами,  світосприйняттям  та  думками».[10,  C.1]
               Спостерігаючи  події  у  суспільстві  та  побуті,  видатний  мислитель  знайшов  для  себе  причину  проблем,  що  його  оточували.  Г.  Сковорода  бачив  та-лановитих  селян,  що  могли  б  стати  видатними  художниками,  письменниками  або  музикантами,  але  були  приречені  працювати  фізично.  До  того  ж  найчасті-ше  вони  працювали  не  на  свою  родину,  а  на  панському  полі.  Бачив  філософ  і  бездарних  чиновників,  що  обіймали  високі  державні  посади,  керували  цілими  містами,  не  маючи  до  того  ані  здібностей,  ані  освіти,  ані  бажання  давати  людям  користь.  Ними  керувала  хіба  що  жадоба  грошей  та  влади.
                 Ідея  «сродної  праці»  Г.  Сковороди  дуже  проста,  її  можна  сформулювати  кіль¬кома  словами.  Проте  вона  має  в  собі  глибокий  філософський  зміст  і  є  шляхом  вирішення  багатьох  проблем  навіть  сучасного  суспільства.  Ця  ідея  полягає  в  тому,  що  людина  має  займатися  у  житті  тим,  до  чого  вона  має  хист  і  здібності,  до  чого  відчуває  прагнення  та  натхнення.  Свої  ідеї  Сковорода  відобразив  у  байках.  Байки  «Бджола  та  Шершень»,  «Жаби»,  «Жайворонки»  відображують  саме  ідею  «сродної  праці».  Байки  яскраво  і  зрозуміло  пояснюють  та  ілюструють  ідеї  філософа.
               З  1769  року  Сковорода  вів  мандрівне  життя,  щоразу  відхиляючи  пропозиції  щодо  різних  посад  та  чинів.  А  таких  пропозицій  було  багато.  Ченці  Києво-Пе¬черської  лаври,  знаючи  його  як  ученого,  пропонували  стати  «стовпом  церкви  і  прикрасою  обителі».  У  відповідь  почули:  «Я  стовпотворіння  собою  умножати  не  хочу,  доволі  і  вас,  стовпів  неотесаних,  у  храмі  Божому...»  Спокушали  його  й  ви¬сокими  світськими  посадами.  Бажаючи  ізолювати  від  людей,  харківський  губер¬натор  запитував  Сковороду,  з  якої  причини  той  не  обере  якогось  сану.  І  Григо¬рій  Савич  пояснив,  що  світ  подібний  до  театру,  де  кожний  обирає  свою  роль.  А  він  обрав  і  грає  роль  низької,  простої  і  самотньої  людини.  Відмовив  Сковоро¬да  навіть  цариці  Катерині  II,  заявивши:  «Мені  моя  сопілка  і  вівця  дорожчі  цар¬ського  вінця».
               Не  потрібні  були  Сковороді  слава  й  почесті,  високі  посади  і  багатства.  За  щастя  він  вважав  життя  за  совістю,  а  головне  в  житті  —  залишатися  самим  со¬бою,  бути  вільним  і  незалежним.  Великий  філософ  обрав  шлях  втечі  від  світу  зла  й  досягнення  свободи  духу.  У  спокусливі  світі  заради  великого  багатства  і  пан¬ства,  заради  «лакомства  нещасного»  Сковорода  так  і  не  дався.  Він  з  повним  пра¬вом  заповідав  написати  на  своїй  могилі:  «Світ  ловив  мене,  та  не  спіймав».  
               Отож  бачимо,  провідні  філософські  вчення  ще  більше  підкреслюють  вагомість  теми,  яку  художньо  осмислює  Пауло  Коельйо  в  своєму  найпопулярнішому  творі.


ІІІ.  Повернімось  до  роману.  
1.Одного  разу  Сантьяго  наснився  дивовижний  сон.  За  короткий  час  він  повторився  вдруге  з  абсолютною  точністю.  Це  наштовхнуло  хлопця  на  думку,  що  це  -  не  випадковість,  а  знак,  що  вказує  напрямок,  в  якому  рухатись  далі  в  житті.  Йому  наснився  скарб,  закопаний  в  підніжжі  єгипетських    пірамід,  отож  юнак,  спраглий  жаги  пізнання  світу,  рушає  в  далеку,  небезпечну  подорож  на  зустріч  своїй  мрії.
         Та  чи  легкий  шлях  до  заповітної  мрії,  до  звершення  свого  призначення,  шлях  Своєї  Долі?
             Погляньмо  на  Сантьяго.  В  юнака  дуже  швидко  закінчуються  батькові  гроші,  а  до  омріяного  Єгипту  ще  приголомшливо  далека  дорога.  Він  опиняється  на  чужині,-  самотній,  безпорадний,  без  засобів  до  існування,  без  підтримки.  І  перше,  що  охоплює  Сантьяго  –  страх,  відчай,  жаль  за  колишнім  спокійним  і  передбачуваним  життям,  бажання  повернутись  назад…  «І  Сантьяго  заплакав.  Невже  Бог  настільки  жорстокий  до  тих,  хто  вірить  своїм  снам!»[1,c.71]
               Та  він  знаходить  в  собі  мужність,  відновлює  душевну  рівновагу  і  приймає  рішення  влаштуватись  на  роботу  до  продавця  кришталю,  щоб  назбирати  гроші  для  продовження  мандрівки.  І  хоч  на  цій  роботі  він  зазнає  значного  успіху,  сприяє  розквіту  справи  свого  роботодавця  і  навіть  отримує  пропозицію  залишитись  на  значно  кращих  умовах,  Сантьяго  не  забуває  ні  на  мить  про  своє  справжнє  призначення,  про  мету  свого  життя,  Тому  створивши  підґрунтя  для    продовження  Шляху,  одразу  вирушає  в  дорогу.
                 Ця  символічна  ситуація  демонструє,  що  бувають  скрутні  часи  сумнівів  та  зневіри.  Часи,  коли  ми  змушені  зупинитись  для  вирішення  певних  проблем  і  навіть  змушені  тимчасово  взятись  до  зовсім  іншої  справи.  Та  це  не  привід  зупинитись  назавжди.  І  Сантьяго  нам  це  доводить!
     
2.  Надзвичайно  важливим  в  творі  є  образ  Фатіми,  жінки  пустелі.  З  ним  пов’язана  не  лише  романтично-сентиментальна  тональність  епізодів,  в  яких  розповідається  про  кохання  Сантьяго  і  Фатіми,  а  й  чітка,  повчальна  функція:  дати  відповідь  на  питання,  що  таке  «істинна  любов».
           Отож,  любов  -  це  відмова  однієї  людини  від  Своєї  Мрії  заради  єднання  двох…  Обмеження  особистої  свободи  задля  доведення  сили  свого  кохання?…  Чи,  навпаки?  Дарування  свободи,  прийняття  іншої  людини  такою,  якою  вона  насправді  є.  
             Любов,  яка  змушує  відмовитись  від  мрії  життя,  від  обраного  шляху,-  не  любов,  а  егоїстичне  прагнення  мати  владу  над  людиною.  Справжня  любов  -  жертовна,  вона  вміє  відпускати,  чекати    і  сподіватись.  Вона  не  нав’язує,-  а  приймає.  Не  відбирає,  а  щедро  дарує.  «Любов  ніколи  не  проминає»,  тому  вона  не  боїться  відпускати  і  не  накладає  обмежень  та  заборон.  Любов’ю,  яка  ніколи  не  проминає,  є  любов  жінки  пустелі  (не  даремно  Коельйо  її  так  називає  ,  адже  пустеля  –  символ  життя,  яке  проходить  людина;  жінка  пустелі  –  жінка,  яка  йде  поруч  пліч-о-пліч,  підтримує  і  надихає  на  шляху).  Фатіма,  не  зважаючи  на  біль  розлуки,  відпускає  Сантьяго  в  подальшу  подорож    шляхом  Його  Долі,  бо  розуміє,  що  без  цього  коханий  буде  приречений  на  страждання  і  внутрішню  порожнечу.

3.  То  чи  відшукав  Сантьяго  омріяний  скарб?
             Сантьяго  дістався  підніжжя  пірамід.  Та  намагаючись  відшукати  скарб,    ледве  не  поплатився  життям,  потрапивши  в  руки  розбійників.  Врятувало  хлопця  лиш  те,  що  розбійники  прийняли  його  за  божевільного,  коли  спробував  їм  пояснити,  що  не  має  скарбу,  бо  є  лише  шукачем,  що  йде  за  покликом  серця.  
               Цілком  закономірно  справдилось  давнє  твердження:  «чим  ближче  до  світанку,  тим  темніші  сутінки».[1,  c.191]  Коли  людина  опиняється  за  півкроку  до  здійснення  заповітної  мрії,  важкі  випробування  випадають  на  її  долю…  І  тут  важливо  вистояти,  не  захитатися  у  вірі,  бо  як  засвідчує  письменник,  у  найважчу  мить  завжди  приходить  і  розрада,  так  само  як  Сантьяго  було  несподівано  подано  знак.  Коли  розбійник  почув,  що  Сантьяго,  довіряючи  сну,    рушив  на  пошуки  скарбу,-  тільки  посміявся  з  юнака  і  розповів  йому  свій  сон:  «На  тому  місці,  де  ти  зараз  стоїш,  я  сам  декілька  разів  бачив  один  і  той  самий  сон.  І  снилося  мені,  що  маю  я  начебто  рушити          до  Іспанії,  відшукати  там  зруйновану  церкву,  де  зупиняються  на  ночівлю  чабани  зі  своїми  вівцями  і  де  на  місці  ризниці  виріс  сикомор.  Під  його  корінням  сховані  скарби.  Та  я,  однак,  не  такий  дурень,  щоб  через  те  лиш,  що  мені  наснився  сон,  йти  через  пустелю».  [1,  c.227]
           Яким  було  здивування  Сантьяго,  адже  розбійник  описував  місцевість,  в  якій  народився  і  мешкав  з  батьками  хлопець.  Він  описував  напівзруйновану  церкву,  в  якій  неодноразово  той  бував,  і  навіть  сикомор,  який  проріс  крізь  зруйнований  дерев’яний  купол  і  тягнувся  до  неба.
             Мабуть,  саме  в  цю  мить  Сантьяго  і  віднайшов  свій  скарб!


















ІV.    А  скарб  кожної  людини  –  там,  де  її  серце!  Лише  тепер  Сантьяго  це  добре  усвідомив,  відчуваючи,  як  тепла  хвиля  спогадів  і  любові  розливається  в  його  грудях.  
         Там,  де  його  коріння,  де  зростав,  виховувався,  де  милувався  сходом  та  заходом  сонця…  Там,  де  його  люблячі  і  турботливі  батьки,  які  сумують  за  ним…  А  ще…  там,  де  на  нього  чекає  Фатіма!
         «Він  знову  відчув  подув  вітру.  Це  був  «левантинець»,  який  прилетів  з  Африки…  Тепер  Сантьяго  розпізнав  в  ньому  такий  знайомий  аромат,  звук  і  смак  поцілунку,  що  повільно  наближався  і  нарешті  осів  на  його  вустах.  …Це  був  перший    поцілунок  Фатіми».[1,  c.230]
         Щодо  дорогоцінностей,  які  мріяв  відшукати  юнак,  то  вони  й  справді  були  закопані  під  корінням  сикомора  в  ризниці.  І  в  цьому  надзвичайно  глибокий  символічний  підтекст!  Так  само  колись,  шукаючи  Свій  Шлях,  Пауло  Коельйо  зміг  віднайти  своє  Призначення,  зрозуміти  Істину  і  суть  життя  на  Землі.  Це  стало  можливим  лише  після  прийняття  в  своє  серце  Господа  і  його  вчення.  
           Отож,  хто  такий  алхімік?  Це  –  кожен  з  нас.  Це  той,  хто  силою  своєї  любові  змінює  світ  накраще.  Той,  хто  має  мужність  йти  Своїм  Шляхом,  пізнаючи,  творячи,  жертвуючи,  вдосконалюючи,  підштовхуючи  і  даруючи  крила…
           «  Кожна  людина  на  Землі,  чим  би  вона  не  займалась,  відіграє  головну  роль  в  історії  світу.  І  звичайно  навіть  не  знає  про  це».










                                                                                                           Висновки
                 На  підставі  життєвого  шляху  Пауло  Коельйо,  а  також  за  допомогою  аналізу  головної  ідеї  роману-притчі  «Алхімік»,    доведено  важливість  усвідомлення  суті  свого  покликання  в  житті  та  необхідності  його  реалізації.  
                 Здійснення  Своєї  Долі  провадить  не  лише  до  власного  щастя,  даруючи  відчуття  повноти  життя,  усвідомлення  власної  цінності  та  потрібності,  а  й  допомагає  зробити  цей  світ  більш  гармонійним,  досконалішим,  добрішим.
                 Коельйо  пізнав  суть  свого  призначення  і    зумів  його  здійснити.  Його  по  праву  називають  Алхіміком  слова,  а  досягнення  письменника  є  свідченням  правильності  того  шляху,  яким  продовжує  впевнено  рухатись  і  донині.  Загалом,  він  є  володарем  двадцяти  п’яти  міжнародних  премій  (в  тому  числі  і  Нобелівської)!  
                 Він  –  особливий  радник  ЮНЕСКО  з  питань    «Міжкультурного  та  міжрелігійного  діалогу»…
               В  2006  році  був  обраний  послом  Миру  в  ООН…А    географія  перекладів  і  видань  його  романів  просто  вражає:  твори    Коельйо  перекладено  80  мовами  і  публікуються  в  165  країнах  світу!
               Отже,  життя  і  творчість  Пауло  Коельйо  є  дійсним  прикладом  того  ,  що  «Коли  ти  палко  чогось  жадаєш,  весь  Всесвіт  допомагає  тобі  досягнути  цього»…
   









                                                               Список  використаних  джерел
1. Пауло  Коельйо.  Алхімік.  –  Видавництво  «Софія»,  2007
2. Не  зрікайся  своєї  мрії.  Матеріали  до  вивчення  роману-пошуку  «Алхімік»/  Зарубіжна  література.  –  2006.  –  15-16  квітень.  –  с.33-36
3. О.В.  Пронкевич.  Зарубіжна  література  ХІХ  ст.  Підручник  для  10  класу/Київ.  –  Педагогічна  преса.-  2002.  –  с.221-223
4. Зарубіжна  література  ХХ  ст.  /  За  ред.  М.  Борецького.  –  Львів.  –  «Світ».  –  2000.  –  с.74-80
5. К.  Таранік-Ткачук.  Від  Вітмена  до  Маркеса/  Тернопіль.  –  «Мандрівець».  -2005.  –  с.  97-  130
6. О.  Мухін.  Вивчення  зарубіжної  літератури,10  клас.  Волт  Вітмен/  Харків.  –  «Ранок».  –  2005
7. Християнський  часопис  «Господь  і  я».  Про  яку  любов  йдеться?.  -  №20,  2018.  –  с.34
8. Пауло  Коельйо/  Волт  Вітмен.  Хоч  би  ким  ти  не  був.  –Харків.  –  2016
9. Психосоматика.  Східна  медицина  про  емоції  як  причину  хвороб.  -  /budzdorov  24.com/vostochnaja  medicina
10. Філософська  ідея»сродної  праці»  Сковороди.–  /sochineniya.info/publ
11.  Вивчення  причин  опозиційно-демонстративної  поведінки/enc.com.ua/psixologichna  –  enciclopediya/108509  –rozladpovedinki
12.  Book  –  ye.com.ua/authors/Paulo  -  koeljo
13.  Dovidka.biz.ua/Paulo  –  koelo
14. Словник  літературознавчих  термінів.-  zarlit.com/infol.dict/html

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824384
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.02.2019


Табу твої - зґвалтована одвертість.

В  безсиллі  -  сила!
Множу  тіні  серця
на  два,  на  три...
Ось  лісове  озерце
умиттю  виростає  з  океан!
В  нім  сила  вся!
Нескореність  нірван...

"Тримай  міцніше!"  -
фарби  серця  стерті...
Табу  твої  -  
зґвалтована  одвертість!
Тримай  потік  -  а  греблю  так  і  рве!
Лиш,  відпускаючи,-
примножуєм  своє!

16.01.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821573
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.01.2019


"ЩО" є наш дім?


"ЩО"  є  наш  дім?  
Судилище  із  місцем  страти,-
де  серце  іншого  лиш  тінь...
Кому,  як  нам  про  те  не  знати?

"ЩО"  є  наш  дім  для  тих,  кого  
ми  любим  "над",  але  не  "попри"...
Любов  людська  -  найбільший  кат,-
каменувальник  із  Голгофи!

"ЩО"  наші  стіни?...  Вавилон?
Чи  тихий  прихисток  стаєнки?
Чи  воплотився  би  тут  Бог,
в  різдвянім  відблиску  ялинки?

08.01.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820590
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2019


Люблю прості, звичайні собі дні


Люблю  прості,  звичайні  собі  дні,-
без  бутафорій,  штучних  спецефектів...
Не  масок  блиск  -  обличчя  дорогі!
Ефект  мине...  А  маски  -  кредо  мертвих!

Люблю  в  простім  одвічну  справжню  суть...
Політ  орла  -  буденне  вчарування!
Декораційні  крила  не  зіпнуть...
Гірлянд  вогні    запаляться  й  завмруть...
Тонкий  лиш  післясмак    розчарування.

01.01.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819767
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2019


Лиш у тобі…


Знову  закон  рівноваги
попрано...  Знаю  ким.  Мною!
Сталість?  Нема  і  не  буде!
І  не  шукай,-  світ  облудний...

Тільки  нарощуй  потугу
серця  і  думки,-  спасіння!
Не  голоси  і  не  ремствуй...
Лиш  у  тобі  світ  воскреслий!

Ну  а  воскреснеш...  Проллються  
талі  сніги,  зійдуть  в  море.
Нові  вершини  і  далі...
Лиш  ми  б  себе  відпускали!

21.12.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818466
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2018


Сильніша за все видиме…


Іконописцю  мій!  Архангеле  із  плоті...
Щодень  в  тяжкій  змагаєшся  борні,-
щоб  лик  святих  на  диво-полотні
ожити  міг!  А  ми  своїй  скорботі
у  твердості  сказати  б  сміли:  "Ні!"...

Не  фарбами...  
Вібрація  думок  -
сильніша  за  все  видиме!...  Бо  суті,-
заховані,  невидимі,  забуті...
А  лик  святих  написано  крізь  Час!
На  полотні.  У  серці...  Поміж  нас!

01.12.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815971
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2018


Не завдам тобі жалю ні болю,


Не  завдам  тобі  жалю  ні  болю,
не  для  того  зійшла  угорі,-
поміж  хмар"ям  зорею-душею...
Я  знамення  живого  в  тобі!

Ти  -  мій  прапор,  омріяна  воля!
В  тобі  -  нація,  сильний  оплот!
Бо  коріння  зрослось  із  землею...
Бо  струмує  у  венах  -  народ!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812437
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 03.11.2018


На стрілках мого міста - листопад…


На  стрілках  мого  міста  -  листопад...
На  власному  годиннику  -  час-повінь,
ідей,  зізнань...  Щодень  -  безмовна  сповідь.
Врожай  щедрот!...  А  поруч  -  снігопад...

Щоразу    інший  і  такий  жаданий,
у  відблисках  своєї  чистоти...
Час  уповільнює  ритмічні  гами...
Дванадцять  раз.  А  потім,  знов,-  лети!

Жвавішає  на  стрілках  часу  повінь...
Понад  вертепом  днів  встає  зоря.
Ще  спочива  під  пледом  мирне  поле...
На  циферблаті  серця  -  спів-весна!

01.11.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812274
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2018


По золотому…


По  золотому...
Ще  кроків  два,-
здолаємо  всесильну  втому...

А  ранок  нам...
нарешті  світ
увесь  розв"яже...

І  снігопад,
з  думками  в  такт,
понесе,  ляже...

На  душу-дзвін,
мов  передзвін,-
щоб  не  байдуже...

Почуєш  ти,
загорнеш  ти...
у  себе,  друже!

20.10.2018р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810879
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2018


Не епітафії складайте нам!


Не  епітафії  складайте  нам!
Нам  гріють  душу  сонячні  кларнети...
Бо  сонце  сходить  поруч,  у  віках...
Не  епітафії  штампуйте  у  газеті!...
А...  Гімн  Життю!

Живий  Господь  -  не  мертвих!

Як  зорям  -  небо,  серце  -  вівтарям!...
Нові  адреси  пишемо  коханим...
Стіна  плачу  хоч  завжди  перед  нами...
Любов  сплітає  паростки  живі
нам  просто  неба,  понад  головами!

Не  епітафії  складайте  нам...

19.10.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810641
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2018


Мені би стояти кленом


Мені  би  стояти  кленом,-
яскравою  радістю  думки...
Дубом  незламним  стояти!
Та  от,  як  же  деревом  стати?

Мені  би  буяти  вербою...
Твоєю...  У  тобі...  Тобою!
Задумою  вічного  неба...
Нескорена!  Серцю  так  треба!...

Калиною  в  тиші  безхмарній,-
щодня  розмовляти  б  з  тобою...
Незламною  радістю  стати!
От  людям,  лишень,  не  зламати  б!

6.109.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809104
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2018


Та́к тільки Вересень любити Жінку вмів


Та́к  тільки  Вересень  любити  Жінку  вмів,
даруючи  себе,  як  стиглу  Вічність...
В  міждощових  антрактах  душу  сонцем  грів,
за  плечі  обіймав  опалим  листом...

Він  зодягав  її  у  золото  дібров,
та  загортав  в  осінній  плащ  зачудування...
Була,  як  Осінь,  вічна  їх  любов,-
мовчанням  найщирішого  зізнання.

27.09.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808008
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2018


Між нами Осінь жовто-стиглих доль…

Між  нами  Осінь  жовто-стиглих  доль...
Збираємо  дощі  у  цебра-днини,
годинник  відраховує  хвилини,-
вплітаючи  проміння  зверху  скронь...

Гарячо-жовта,  чуйна,  золота...
Та  наша  Осінь  -  яблук  повен  кошик!
Дозрілість  душ  так  щедро  медоточить...
Вона,  як  звіт...  Завіт!  Життя  -  не  гра!

Вогонь  осінній  не  перегорить!...
Мости  кленові  мостячи  між  нами,
сплітаючи  над  Шляхом  нас  думками...
Дозрілість  душ  так  чисто  зазвучить!

17.09.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806896
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2018


Злітай увись! Колін - полин-трава…


Нависла  тінь,  як  прокляте  тавро...
Чому  ти  тут?!  Чия  у  тім  провина???
Та  доки  суть  в  душі  моїй  жива...
Допоки  ти  на  світі  цім  Людина!....
Злітай  увись!  Колін  -  полин-трава...
Байдужому  -  у  спадок  домовина...
Подвижнику  -  хрест  дружній  і  свята,
у  мужності,  неопалима  сила!

2.09.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806118
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 10.09.2018


В безмежності ночі немає страху. .


В  безмежності  ночі  немає  страху...
Немає  тіней,  провалля  трикутника...
Лиш  простір  безстінний,-  гайда  до  галактик!
Там  грунт  благодаття  не  зродить  цикути...

На  тлі  синьо-темному  -  блиск  Океанії...
Чим  глибше  пірнаєш  -  яснішає  бачення.
Безмежність,-  за  темінню,-  сховує  Правду...
Ще  мить  і  крайсерця  об"явиться  ранок!

серпень  2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806113
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.09.2018


Хто, як не ми вибудовуєм храми

Як  не  тішитись  тим,  що  ховаєш
в  погляді  чистім,  у  закутку  серця...
Вічне  багаття!  Ні  справи...  Ні  рани...
Розкіш  ця  дивна  любов"ю  зоветься!

Як  не  піднятись?  Ні  справи...  Ні  рани...
Поруч  померти  не  буде  і  лячно!
Серед  багаття  думки  воскресають...
Хто,  як  не  ми  відчиняємо  брами?

ХТО,  ЯК  НЕ  МИ!.........................

Хто,  як  не  ми  вибудовуєм  храми,
ті,  що  муровані  силою  волі...
Розкіш  душі!  Ані  справи...  Ні  рани...
Мій  Дамаскине!...  Вершителю  Долі!

серпень  2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806009
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.09.2018


Залиш мене - мені!…


Залиш  мене  -  мені!...
Хоч  крихту,  міліметр,  атом,  мрію...
Сил  концентрація  -  Везувій!  (Думав  ти...)
Але  і  той,  рокочучи,  маліє...
Розхристаний,  на  попелі...
         -Не  спи!...

Кричу  -  собі.  Так  хочу  бути  небом,
теплом  весни  і    громом  поривань...
Нема  в  мені  піщини  від  вагань!
Лиш  пролетіти  б  з  вітром  понад  степом...
Там,  де  є  Хтось  -  натхненник  сподівань.
         -Не  спи!

 27.07.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801024
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 28.07.2018


Чомусь мовчу… А слів - багато так!

Чомусь,  мовчу...  А  слів  -  багато  так!
Засипано,  заметено...  Пустеля!
Лиш  вітер  мій,  залюблений  в  слова,
підхоплює  їх  тихий,  тихий  шелест...

Коштовна  мить,  -  здійметься  ніжний  бриз...
Немов  з  віків.  Осяйна  насолодо!
То  вітер  мій...  Звідкіль  лише  приніс?
Цілющу  ту,  глибин  морських  вологу...

У  вирі  цім  роздмухуєм  пісок,-
а  вранці  зберемо́    дзвінкії  трави...
Слова...  Слова  святі  і  сильні,  наче  Бог!
На  нашій  нескінченній  переправі.

24.07.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800449
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2018


Хочу! Збирати слововрожаї!

Хочу!.................
Змінити  проржавілих  днів  замки...
Повимітати  всі  кути  і  закапелки...
І  вбратись  хочу  у  нові  рядки!
Не  у  шовки...Що́  гонір?  -  Розум  спертий!

Повивільняти  з  кліток  голубів...
Холодні  двері  прочинити  в  небо...
Там,  споконвічне  світло  маяків  -
дороговказом...Те,  що  серцю  треба...

Хочу!  Збирати  слововрожаї!
Солодкий  дар,  що  всотав  сонця  силу...
Вони  твої!  Достоту  всі  твої!...
Мій  Виноградарю!  Зростив  мене  всесилу!

04.07.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798168
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2018


Тайм-аут. Недоступне сонце…

Сьогодні  тихо.  Вихідний...
Тайм-аут.  Недоступне  сонце...
Дерева  мокрі,  мокрий  шпиль,-
кляшторних  гротів  вічний  штиль
на  кожнім  моїм  повороті...

Сьогодні  тихо.  Час-містраль...
Тайм-аут  для  суєтних  буднів...
То  інший  вимір,-  за  дощем...
Лиш  не  втонути  б  під  плащем...
Дерева  мокрі,  мокрі  люди...

То  час  прийдешніх  відкриттів...
Шукай  у  серці  Магеллана!
Час  для  прозріння  поколінь...
"Мозковий  штурм"  -  підйом  з  колін...
Півострів  Істини...  Нірвана!

28.06.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797440
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 29.06.2018


Межа між

А  потім  скаже  хтось:
-Лив  відчай  сивий  дощ...
І  рвались-плакали  на  краплі  люди-струни...
Ви  не  ховайтесь  від  очей  людських,  іуди!
Метал...  Розряд!  Наскрізь  -  електрошок!

То  під  напругою  межа  між  "Є"  й  "Нема"...
Хто  вихід  дав  відступниці  Пандорі?
-Хто  ви,  злочинці?!  Глуздом  чи  не  хворі?!...
Здригнулась  б  совість...  
Ба!...  Її  ж  -  НЕМА!

-Чи  може...  Є?..........................................
.........................
Ото  накоїть  лиха!
Розідре  навпіл  світ  на  "після"  й  "до"...
-Ви  чуєте?!  А  горя  ж  не  було  б!!!
Якщо  б  не  совість,-  приспана,  безлика...

20.06.2018р.


Через  недбальство  відповіних  служб,  через  крадіїв,  що  тупо  крадуть  метал,-  продовжують  гинути  діти.  Отак  дрогобицька  сім"я  втратила  10-річного  сина,  якого  вразив  струм  потужністю  380  вольт,  бо  "дехто"  перерізав  металеву  трубу,  через  яку  проходив  небезпечний  кабель,  а  "хтось"  не  відреагував  на  сигнал  про  страшну  загрозу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796483
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.06.2018


Познач мене півостровом…

Ще  будуть  квіти!...  
Скрізь,-  і  тут,  і  там...
На  підвіконні  розіллється  море...
А  вістря  списів  справжніх  царських  трав
вросте  у  стіни,  вивільнить  простори...

Ще  будуть  квіти!...
Тут...  і  за  вікном...
Півострови  нові  на  мапі  долі...
Я  відкриваю  їх  і  тут,  і  там...
Скидаю  тіло!...  Звільнена,-  на  волі...

Хлюпочеться  навколо  плин-життя...
Познач  мене  півостровом-душею
доріг  твоїх...  
Ось  кухоль!...  Тут  -  вода...
Перепочинь.  Тепер  -  гайда  з  зорею.

10.06.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795166
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.06.2018


Я не зраню твої вічні крила,

Я  не  зраню  твої  вічні  крила,-
знаю,  в  світі  тобі,  милий,  важко...
ПригорнУ  лиш  до  серця,  як  сина...
Рідний  мій,  чи  тобі  вже  не  лячно?

Все  здолаєш  -  молися  до  Батька!
Ви  разОм  -  неприборкана  сила!
Пам"ятай  лиш  залюблені  очі...
Це  твої  світоносні  вітрила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793818
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2018


В серці ж любов, як тернина…

-Хто  ти?-  питала  тополя,  
пильно  вдивляючись  в  очі...
-Певно  невільниця,  сестро,-
хтіла  б  за  гори,  та  годі...

-Хтіла,  щоби  обладунки  
були  легкими,  як  крила...
Хтіла  б  летіти  за  вітром,-
зранена  терням  -  безсила...

-Ні!  Небезсила  в  недолі!
Хрест  не  покинутий  -  воля!
В  серці  любов,  як  тернина...
Ти  ж  споконвіку  -  Людина!

28.05.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793656
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2018


Коли б не ти… Не дощ…

З  дощем  думки  чистіші  -  хмари  білі...
Стікають  з  серця  святістю  води!
Коли  б  не  дощ,-  хіба  б  справляв  весілля
мій  сад  старий,  так  спраглий  чистоти...

Коли  б  не  дощ,-  коріння  чи  б  пустилось
попід  склепінням  світу,  всохлим  вщерть...
Якщо  б  не  він,-  чи  дерево  б  розвилось,
вростаючи  у  безмір  синіх  веж...

І,  мокра  бузина  -  землі  корона...
Чар-зілля,  що  зніма  з  думок  хрести!
А  пагорби  пристанищ  -  не  могили!...
Тут,  що  не  крок,  живуть  чарівники...

Збирають  дощ  в  артерії-латаття.
Спиняючи,-  звільняють  простір-час...
Коли  б  не  дощ,-  зустрілися  б  ми  завтра?
Коли  б  не  дощ,-  цей  день  згорів  би  й  згас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792551
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2018


Я відчуваю плюскіт мокрих слів…

Мій  дощику!...  Для  когось  ти  печаль...
Ну  а  для  мене  -  відгомін  мелодій!
Якась  зваблива  сутність  є  у  долі,-
лиш  розпізнати  б  цю  блаженну  синю  даль...

Нестримний  мій...  Мій  друг  і  милий  брат!
Проллєшся  серцем  -  і  моєму  втіха...
Удвох  здолаємо  усі  всесвітні  лиха!
Мій  наречений...  Злива  ти  хоч  град...

Я  відчуваю  плюскіт  мокрих  слів...
Ну  хто  тебе  тАк  зможе  зрозуміти?
Чи  варто  понад  це  чогось  хотіти?
Стікай  по  шкірі!...  Слововодоспад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790312
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.05.2018


Камінний господарю!… Чи не занадто важкими стали…

Камінний  господарю!...
Чи  не  занадто  важкими  стали  брили  кам"яні,
що  нагромаджуєш  під  покрівлею  своєї  господи?.......

Чи  не  час  викотити  ці  сірі,  холодні  єства  попід  небо,
що  пахне  травневими  грозами?..........

Бо  навіть    камінь,  що  лежить  незворушно,  не  дихає  і  не  пульсує,-
наповнений,-  Його,-  невидимою  енергією.

Закам"янілому,  -  лише  би  світла!...  
Аби  з"єднатись  живими    атомами  серця  з  клітинами  сонця,  хмар  і  вітру...

Проллється  дощ.  Відгримить  останній  вибух  грому,-
і  ти  сам  зачудуєшся,  як  важезні  сірі  брили  заговорять  єдиною  мовою  світу!...

Від  мови  цієї  душа  скидає  відьомське  закляття  нескінченних  тягарів,
що    важчі,  ніж  кам"яні  боввани  на  відлюдному,  забутому  острові...

Лиш  тепер  ти    вільний!

В  цій  свободі  зосереджена  вся  сила  твоя  і  всі  твої  можливості.
Залишилось  найпростіше...
Викотити  з-під  своєї  господи  важкі  кам"янисті  брили.

20.14.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789276
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2018


У епіцентрі квітня - хмарочоси…

У  епіцентрі  квітня  -  хмарочоси...
Їх  зрушив  вітер,-  бути  білим  зливам!
Скидай  з  грудей  задушливу  сорочку...
Без  тих  купань  хіба  ми  тут  щасливі?
(Я  допоможу...)

У  епіцентрі  зливи  квітень,-  небом,-
порозливався  всюди...  Всі  шпарини...
Від  грунту  -  до  душі  засіяв.  Боже!
Тим  цвітом  рятувалися  щасливі...
(Давай  разом...
         Інакше  тут  не  можна!)

15.04.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787601
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.04.2018


Душа - папір…

Душа  -  папір...
Займеться  і  згорить  у  полум"ї  щоденнім?
Чи,  як  рукописів  священна  благодать,  вогонь  їїї...
Вовіки  незнищенний!
Не  знали  ви?
Рукописи  -  вони  то  не  горять!

Виймай  з-за  пазухи  пожовклий  записник,-
не  пізно  ще  творити  власні  скрипти...
Пиши  себе.  Ти  -  проповідь!  Не  зникне
зерно,  що  кинув  в  грунт  колись  сіяч...
Забули?
Лише  хто  сіє,  той  збире    встократ!

Рукописи  -  судин  твоїх  руно!
Та  що  приховано  за  текстом,  на  звороті?
Вино  пролите  сторінками  з  плоті...
Десь  поза  рогом  неба  Маргарита  жде...
О,  Майстре!
Лиш  переможці,-  чуєш,-  не  самотні!

(Бо  з  ними  -  Бог).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786650
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2018


Мій відлік - циферблат у спальні Бога…


Де  круговерті  днів  ріка  впада?
Мій  відлік  -  циферблат  у  спальні  Бога...
Цей  світ  двоногий  ,-  неживий!  -  Слюда!
Ураносфери  здушена  облога...

Ще  скільки  там?.......................
Не  відпускає  Час.
Мені  би  тАк  у  білі  простирадла!
Та  хто  цю  зону  ліквідує  завтра?
Коли  не  я...  Коли  не  кожен  з  нас!

2503.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784343
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2018


Коли полишиш зброю, навесні…

Коли  полишиш  зброю,  навесні,
і  зі́йдеш  на  верхів"я  днів  Голготи...
Вдихнеш  на  повні  груди  -  не  скорботи!
А    волі...  Духом  хрищена  в  вогні...

Тут  не  хрести  -  тополь  свята  хода...
Не  прах  кісток,-  а  найніжніші  квіти!
І  ми  на  лоні  Матері  лиш  діти...
Як  рано-вранці  скупана  трава...

Коли  полишиш  зброю,-  ось  мій  дім!
Впізнай  мене  по  запаху  волосся...
І  поведи,  де  дзвін  землі  -  колосся,-
нас  кличе  мирним  боєм  до  Життя!

12.03.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781797
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.03.2018


Хто ви, білі гуси…

Хто  ви,  білі  гуси,  на  старім  обійсті?
...Батька  сиві  зморшки,  на  святій  ріллі...
Хто  ви,  білі  птиці,  мрії  паперові...
...Попіл  срібно-чистий  рідної  землі...

Хто  ви,  білі  гуси,  крила  диво-криці...
...Материнські  рани  поміж  перс-планет!
Хто  ви,  білі  птиці?  ...Пам"яті  орга́ни!
Срібно-чиста  зброя  поколінь  нових.

Хто  ви?  Біло-білим...  Квіти  срібноткані.
На  вікні.  А  вдома,-  на  стіні  рушник...
Сім"ї  вас  чекали,  хоч  і  марно,-  знали!
Ви  -  любов  коханих,  мури  для  живих...

Не  кажіть  дарма  що...  Не  встромляйте  в  рани,-
сумніви  і  зраду,-  поміж  перс-орбіт...
Біло-білим  снігом  білі  птиці  впали...
Щоб  весною  верби  освятили  світ.

25.02.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779084
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2018


Мій вічний монолог - одвічний спам!


Мій  вічний  монолог  -  одвічний  спам!
"Забудь!",  -  думки  у  соти  зносять  крихти...
"Тобі  ж  бо  замість  снів  отих  -  молитви..."
"Забудь!",-  вторує  вітер  серед  гам...
Засніжених.

"Забуду!",-  відчайдушний  крик  заклятттям...
"Забуду!",-  дня  у  ночі  не  вкраду...
Йдучи  вперед,  не  знічусь,  не  впаду́!
Серед  лавин,  здіймаючись  розп"яттям,
з  тобою  ми...

                                         То  чи  забуду?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778713
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 24.02.2018


Потонути б з тобою в світах…

Не  жалій  мене,  не  жалій!...
Не  належу  тобі,  лиш  Самому...
Ницість  душ  набиває  оскому...
В  мене  друг  лиш  один  -  вітровій...
Любий  мій...  Милий  мій.

Що  ж!  А  я...
Потонути  волію  в  снігах,-
на  самотніх  планет  естакадах...
Там  душа  -  вільний  дух  прерій  прайда...
Потонути  б  з  тобою  в  світах...

Віднеси,  заховай  між  зірок...
Тільки  тут  ми  рідня,  вітре-друже...
Зійде  папороть,  всохнуть  калюжі!
Час  розірве  загату  весни...
Понеси...  Заховай.  Збережи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777618
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 18.02.2018


Очі

                                                                                         "Геть  усе  в  ньому  було  старе,  крім  очей,-  вони  мали  
                                                                                 колір  моря  і  блищали  весело  й  непереможно"
                                                                                                                                                   Е.  Хемінгуей  "Старий  і  море"

   Не  знаю,-  як  часто  в  житті  випадає  нагода  зустрічати  людей  з  такими  от  очима...
Лише  раз  я  бачила  бабусю,  якій  було  за  70,  та  яку,  насправді,  незрозуміле  внутрішнє  відчуття  не  дозволяло  назвати  "старою".  
 Ми  їхали  разом  в  маршрутці.  Коли  ця  жінка  заговорила,  після  кількох  реплік,  якими  ми  перекинулись,-  не  повірите...  Я  обернулась  до  незнайомих  пасажирок,  що  сиділи  позаду  нас,  і,  піднесено-здивовано-приголомшливо  звернулась  до  них...
   -Подивіться,  які  очі  у  цієї  бабці!  Очі  -  юної  дівчини!...  Такого  променистого  і  енергійного  погляду  ще  ніколи  не  зустрічала!
     І  це  було  неможливо  проаналізувати  внаслідок  тривалих  і  глибинних  роздумів  над  тим,  які  бувають  у  людей  очі.  Це  була  блискавична  реакція  на  надзвичайне,  небуденне  явище...  Наче  доторкнувся,  несподівано,  до  променів  ранкової  зорі.
   Це  було  20  років  тому.  Тепер  думаю,  що  далеко  не  кожен  і  у  молодому  віці  має  такий  чистий,  наповнений  енергією  життя  погляд.  Енергією  віри,  любові,  милосердя,  всепрощення...  Силою  єдності  з  Творцем  і  Всесвітом...  Бо  що  може  аж  так,  через  вінця,  переповнювати  душу,  як  не  Вони?...
   То  ж  ця  історія  у  повній  мірі  розкриває  сенс  добре  знаної  всіма  істини:  очі  -  дзеркало  душі.    А  хто  з  нас  не  хотів  би  мати  ось  такі  от  очі,  очі  "кольору  моря"?  Напевно,  є  над  чим  замислитись  і  над  чим  добре  попрацювати...

10.02.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776277
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.02.2018


Kochaj swe życie.

                                                                               
         
Переклад  есе  Marty  Karkhut  польською

Kochaj  swe  życie.  
Myśl  pozytywnie.  
Pamiętaj,  że  tylko  Ty  
wznosisz  swój  Wszechświat,-  
żyj  uczciwie.  Krocz  pewnie.  
Nigdy  nie  stawaj.  
Ludzie  rzadko  cenią  dobre  czyny  
i  często  serce  ranią.  Nie  bój  się.  
Bądź  silny.  Nie  czekaj,  że  stanie  łatwiej,-  
życie  pełne  trudności...  
Walcz.  Bądź  wytrwały.  
Zatrzymać  się  -  znaczy  się  poddać.
Rób  to,  że  Twemu  życiu  sens  nadaje.  
Nikt  nie  potrafi  Twe  życie  odmienić,  oprócz  Ciebie.  
Z  jakichkolwiek  sytuacji  jest  wyjście,  pamiętaj  o  to.  Najmocniejsze  oręże  -  wiara,  
więc  żyj...  Marz.  Kochaj.  Twórz.  Ryzykuj.  Myl  się.  
Idź  swoją  drogą.  Odpuszczaj  obrazy.  
Ludzie  nie  są  idealni.  
Przy  jakichkolwiek  okolicznościach  pozostawaj  CzŁowiekiem.

09-02-2018р.
ID:  775985
Рубрика:  Вірші,  Поетичні  переклади
дата  надходження:  09.02.2018  12:52:14
©  дата  внесення  змiн:  09.02.2018  12:52:14
автор:  Іванюк  Ірина

Люби  своє  життя.  
Думай  позитивно.  
Пам'ятай,  що  лише  
Ти  будуєш  свій  Всесвіт.  
Живи  гідно.  Крокуй  впевнено.  
Ніколи  не  зупиняйся.  
Люди  рідко  цінують  добрі  вчинки  
і  часто  завдають  болю.  Не  лякайся.  
Будь  сильним.  Не  чекай,  що  стане  легше.  
Життя  сповнене  труднощів.  
Борися.  Будь  наполегливим.  
Зупинитись-  означає  здатись.  
Роби  те,  що  надає  Твоєму  життю  сенсу.  
Ніхто  не  здатен  змінити  Твоє  життя,  крім  Тебе  самого.  
З  будь-якої  ситуації  є  вихід,  пам'ятай  про  це.  
Найбільша  зброя  -  віра.  
Живи.  Мрій.  Люби.  Твори.  Ризикуй.  Помиляйся.  
Будь  собою.  Відпускай  образи.  
Ідеальних  людей  не  буває.  
За  будь-яких  обставин  залишайся  людиною.

©  Марта  КАРХУТ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775985
рубрика: Вірші, Поетичні переклади
дата поступления 09.02.2018


Цей сніг для тебе! Лиш мені дозволь, …

Цей  сніг  для  тебе!  Лиш  мені  дозволь,...
зажуру  стерти  ритмами-мовчанням...
Торкнусь  плеча  несказаним  чеканням,-
і  понесу  зі  снігом  стрімголов...

У  чисту  даль,  де  навіть  холод  -  втіха,
де  крига-храм,  скульптурний  наш  альянс...
Життя  розклало  дивний  свій  пасьянс...
А  сніг  мете,  як  влітку  теплий  вихор...

Ти  двері  відчини!...  Дивися,-  сад...
З  голів  зажурених  пострушував  минуле...
Зими  нема!
-  І  не  було́?  
 Забули...
Коли  є  Хтось,  хто  тихо  зве  назад.

03.02.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774966
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 03.02.2018


Я міряю відстань між нами…


Я  міряю  відстань  між  нами...
Два  кроки,  один  -  дріт  колючий!
І  тільки  душею  твій  дотик
здолаю,  в  цім  світі,  відчути...

Я  міряю  відстань-події...
Два  кроки,  один  -  різні  долі!
Не  вирвати  квіти  із  серця...
Чи  злочин  -  безодня  любові?

Любов  має  сховок  у  грудях,
неначе  втікач  у  яскині...
Бо  що  їй  дістатися  може,
крім  стін  катакомб  в  павутинні?...

Чи  гріх?...  Чи  безжальна  спокуса?
Спокута?...  Чи  скитії  скерцо?
.........................................
Я  міряю  відстань  між  нами.
Два  кроки,  один  -  б"ється  серце.


Скитія  -  житло  ченців-самітників,  розташоване  у  безлюдних  місцях
Скерцо-  інструментальний  або  вокальний  музичний  твір  жартівливого  характеру.

28.01.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773881
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2018


Слова живі …

Між  каменів  сліпих,  посеред  стін  убогих,-
загублені,  розгублені,-  мовчать:
слова  живі  -  блаженні  рани  Бога...
Забуті!...  Серця  вічна  благодать.

Покинуті...  У  суєті  вмирущій,-
прокльони  під  ребро  упхали  спис!
Отак  живем,-  розумні-нетямущі,-
і  ЩО  там  хрест?  І  ТОЙ,  що  там  повис?...

О  Магдалено!  Рай  відкрити  серцем  вміла,
але  не  там,  за  межами  планет...
Той  рай  був  у  тобі́!  І  був  зі  слів  та  діла,
які  тягар  хреста  здіймали  догори...

.................................................
Між  каменів  сліпих  сліпіші  тільки  люди,-
нашіптують,  злословлять  на  біду...
Шукають  чудеса.  Та  от  чудес  не  буде!
Немає  дива  там,  мурують  де  стіну...

Слова  -  любов!  Тотожність...  Аксіома.
Знак  влади,  тетрапод,  найбільше  поміж  див...
Хоча  печуть  до  крові  збиті  ноги,-
лиш  сіючи  любов  -  збереться  щедрість  жнив.

21.01.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772674
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2018


Якщо можливо скоротити відстані

 
Якщо  можливо  скоротити  відстані,  
якщо  можна  тримати  без  доторку...
Одізвись!  Відпалали  нічні  вогні.
Те  багаття,  на  сході,-  слід  подиху...

Якщо  можна  зігріти  на  відстані,
якщо  можливо  без  доторку  втримати...
Знаєш  ти,  як  зовуся...  Ім"я  твоє  -
знаю  я.  Ми  Планети  -  два  імені!

12.01.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771038
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2018


Пустельнику! Чим мариш, як Дакар минаєш…


Пустельнику!  Чим  мариш,  як  Дакар
минаєш...  За  піском  снігів  лавина...
Над  шляхом  тим  чи  ж  неба  половина?
Хвилини  -  наче  Волі  вищий  дар!...

І  хто  сказав,  що  Час  -  твій  супостат?
Пустеля  серед  спеки  скрижаніла...
Так  кожен  з  нас,-  то  сплав  душі  і  тіла...
Час-бородань,-  алхімік  добрий,  брат...

Пустельнику...  Легким  наплічник  став!
І,  де  не  спинишся,  вода  тамує  спрагу...
Мені  б  твої,  і  силу,  і  відвагу...
Плече  твоє.  Пісок...  Сніги...  Дакар.

08.01.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770401
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2018


Ви - світло світові (історія життя Віталія Стецули)

                                                                                                                         Ви  -  світло  світові...
                                                                                                                                           Мф.5:14-15

         Напередодні  світлого  дня  Різдва  Христового,  вважаю  своїм  обов"язком,  а  також  щирою  сердечною  потребою,  розповісти  коротку  історію  життя  простого  та  водночас  надзвичайного  хлопця  з  Дрогобича  -  Віталія  Стецули.
         Вперше  з  його  віршами  познайомилась  років  зо  два  тому,  на  сайті  Клубу  поезії.  Сказати,  що  була  здивована  чи  вражена  прочитаним,  занадто  мало,  щоб  передати  те,  що  тоді  відчула...
         Глибокі,  сильні  о́брази...  Влучність  і  краса  слова...  Сплетінння  реального  та  містично-інтуїтивного,  того,  що  не  побачиш  на  поверхні,  а  можна  відчути  тільки  душею.  За  цим  авторським  арсеналом  виразно  відчувався  його  тонкий  душевний  світ,  вразливий  та  сильний  водночас.  А  ще  -  приголомшливі  своєю  потужністю  знання,  якими  володів.
         Подумала  тоді:  "Якщо  в  двадцять  можливо  ТАК  писати,  то  років  за  десять  ...  п"ятнадцять...  двадцять,  озброївшись  життєвим  досвідом,  цей  поет  досягне  такого  масштабу,  який  осягають  тільки  насправді  обрані".
         Восьмого  жовтня  випадково  натрапила  на  інформацію  в  Фейсбук...  Там  йшлося  про  смерть  Віталія  Стецули,  про  що  повідомляв  дрогобичан  старший  брат  поета.
       Перечитувала  вдруге...  Втретє...  А  тоді  відкрила  сторінку    Віталія  на  цьому  сайті,  щоб  співставити  і  перевірити  дані...  Ніяк  не  вкладалось  в  голові,  що  мова  саме  про  "того"  Віталія,  про  Віталія  Стецулу,  якого  знала  за  його  віршами.
       Віталій  ніколи  не  оприлюднював  свої  фото,  ніколи  не  ділився  тим,  як  і  чим  живе.  Тому  смерть  хлопця  стала  справжнім  потрясінням  для  його  друзів  і  шанувальників  з  Клубу  поезії.  Та,  напевно,  це  лише  один  з  доказів  тієї  величезної  сили  духу,  шляхетності  та  мужності  хлопця,  який  жодного  разу  нікому  не  обмовився  про  тяжку  хворобу,  якою  страждав  вже  з  перших  років  дитинства.
       Віталій  хворів  на  тяжку  недугу,  внаслідок  якої  атрофувались  м"язи.  Вже  в  дитинстві  йому  було  складно  ходити,-  м"язи  не  виконували  своїх  функцій,  він  втрачав  контроль  над  тілом,  часто  падав...Було,  навіть,  важко  і  боляче  ковтати.  З  часом  хвороба  прогресувала,  викликаючи  патологічну  втрату  ваги.
       Та  фізичні  страждання  не  зробили  з  хлопця  затворника,  не  зіштовхнули  в  прірву  відчаю  та  зневіри,  не  змусили  опустити  рук...
       В  початкових  класах  Віталій  відвідував  Дрогобицьку  загальноосвітню  школу  імені  Івана  Франка.  І  хоч  було  неймовірно  важко,  та  він  мужньо  долав  хворобу,  усім  своїм  дитячим  серцем  тягнувся  до  однолітків  та  вчителів.  Зносити  всі  прикрощі  кволого  тіла  допомагав  старший  брат,  який  теж  тут  навчався.  Вчителі  пригадують,  як  той  часто  допомагав  Віталію  підніматися  сходами  на  верхні  поверхи  навчального  закладу.
       Та  час,  коли  хлопчина  більше  не  зміг  переступити  поріг  школи  та  рідного  класу,  був  невідворотній.  Від  тоді  його  розрадою  стали  візити  вчителів  додому,  які  приносили  не  тільки  знання,  а  й  відчуття  повноти  життя.  Траплялись  випадки,  коли  хтось  з  вчителів  занедужував  і  не  міг  прийти  (часто  з  причини  безпеки  самого  хлопця,  організм  якого  був  особливо  вразливим).  В  такі  дні  Віталій  почувався  вкрай  нещасливим,  наче  недоотримував  чогось  життєво  необхідного.
       Завершив  шкільне  навчання  майбутній  поет  з  відзнакою.  Вже  тепер  моя  донька,  яка  теж  навчалась  у  цій  школі,  пригадала  випускника,  який  отримував  нагороду,  виїжджаючи  за  нею,  в  інвалідному  візку.
       По  тому,  жага  до  знань,  мета  знайти  своє  місце  у  цьому  світі,  любов  до  життя  та  до  людей,  додавали  ослабленому  хворобою  хлопцеві  сили  далі  і  далі  прямувати  вперед.
       Новим  досягненням  стала  юридична  освіта,  яку  Віталій  здобув  дистанційно  в  Сумському  університеті.
       І  було  ще  щось  особливе...  Особливі  ліки  від  болю  і  відчаю.  Те,  що  робило  життя  гармонійним,  світлим,  оптимістичним...  Це  була  поезія.  Вірші,  які  писалися  душею,  вірою  і  любов"ю.  Любов"ю  до  життя,  до  Всесвіту,  до  людей,  до    Творця.
       Тепер  розумію,  чому  життя  Віталія  Стецули  мусило  бути  коротким  спалахом.  Він  прийшов  у  цей  світ  як  місіонер...  З  метою  донести,  до  кожного  з  нас,  промінчик  світла,  яким  був.  Стати  прикладом  того,  яким  має  бути  життя,  до  котрого  ми  покликані.
       Як  часто  ми  марнуємо  час?  
       Як  часто  неналежно  докладаємо    зусиль,  щоб  вдосконалювати  свій  інтелект,  розвивати  фізичні  можливості,  збагачувати  свою  духовність?  
       Як  часто  нарікаємо  на  звичайні  життєві  турботи,  відмовляємось  долати  елементарні  життєві  труднощі,  бажаючи,  щоб  наше  існування  було  виключно  безтурботним,  легким  і  приємним?  
       Як  часто  впадаємо  у  відчай,  зневірюємось  у  власних  можливостях,  і  це  при  тому,  що  обдаровані  усім  необхідним  для  повноцінного  життя?  
       Як  часто  забуваємо  про  інших  людей,  про  їхню  потребу  в  підтримці,  в  дружньому,  теплому  слові?
       Мусимо  ще  цього  вчитись...  Щодня,  щомиті,  безперервно!  Віталій,  сам  потребуючи  підтримки,  ніколи  нікому  не  скаржився,  не  нарікав...  Навпаки!  Дарував  віру  і  оптимізм,  розраду  та  підтримку.  Одними  з  останніх  його  слів  були  слова,  сказані  в  розмові  з  поетом  Клубу:  "Коли  вже  нема  надії,-  залишається  тільки  Любов..."
       2017  року,  весною,  не  стало  матері  Віталія,  яка  присвятила  своє  життя  хворому  синові,  була  його  опорою.  І  хоча  у  хлопця  залишалася  прекрасна  родина,  яка  піклувалася  про  недужого,  очевидно,  втрата  найближчої  людини  підірвала  життєві  сили  юнака.
     Життя  Віталія  Стецули  є  прикладом  людської  гідності  і  мужності,  прикладом  безперервної  боротьби  і  перемоги  людського  духу  над  нездоланними  обставинами.
     Його  житття  -  наче  нагадування  кожному  з  нас:  де  б  ми  не  були,  якою  б  справою  не  займались,  наше  призначення  -  бути  "світлом  світу".

         "  Ви  -  світло  світові.  Не  може  укритися  місто,  яке  стоїть  на  верху  гори.  І,  засвітивши  свічку,  не  ставлять  її  під  посудину,  а  на  свічнику,  і  світить  всім  у  домі".
                                                                                                                                                                                         Мф.  5:14-15

           "Ви  -  рід  обраний,...  люди  відновлення,  поставлені  для  того,  щоб  сповіщати  чесноти  Того,  Хто  покликав  вас  із  темряви  в  чудове  Своє  світло".
                                                                                                                                                                                         1  Пет.,  2:9



Хоч  в  краях  кочівного  ми  листя  
З  нами  в  танці  невидний  вогонь,  
Ми  -  галузочки  легкозаймисті,  
Освітити  б  світи  до  основ.  

Заплітаються  пальці  в  закляття,
Кожен  дотик  -  легенький  розряд,
Близькість  тіла  у  літньому  платті,
Тільки  жінка  завершить  обряд.

Гасне  світло.  Спалахують  зорі.
Небо  гладить  розливи  трави.
Ліс  -  зелений  прародич  соборів.
В  його  казку  вчаровані  ми.

На  цьому  острівці  у  міжсвітті
Один  в  одному  бачимо  те,
Що  ми  -  дві  сторони  того  ж  міту,
Будівничі  зіркових  систем.

Ми  -  єдиного  тексту  фрагменти
І  окремо  даремно  читать,
Це  про  нас  найдавніші  легенди,
Чари  в  пам`ять  вдихають  життя.

Тож  танцюймо,  зростає  наш  замок
Від  підвалин  і  стін  аж  до  веж,
Це  вогонь  ми  творіння  згадали,
Пентаграми  веселих  пожеж.

Ось  небесний  нахилиться  келих,
Перехлине  над  вінця  могуть,
Коли  ми  повернемось  на  землю,
Ми  -  вогонь,  ми  -  вогонь,  не  забудь

ID:  714803
Рубрика:  Вірші,  Езотерична  лірика
дата  надходження:  27.01.2017  20:13:31
©  дата  внесення  змiн:  29.01.2017  08:58:59
автор:  Віталій  Стецула



Я  не  плачу,  в  них  інший  дім  -
Королівство  в  невидимих  обріях,
Бачать  нас  тут  відсутні  чи  ні
З  того  Всесвіту  боку  зворотнього?

На  орбітах  нічних  самоти
Голоси  їхні  чуються  близькими,
Це  повтори  трансляцій  тих,
Що  на  серця  звороті  записані.

Та  душа  не  здається,  ні,
Тунелюючи  простір  зондами,
Відчуває  ще  вплив  тяжінь,
Що  уже  за  подій  горизонтом.

Якщо  схожі  люди  на  Господа
Якщо  Він  розмовляє  знаками,
То,  можливо,  й  травневими  бростями
Мертві  кажуть  до  нас:  "Годі  плакати"

З  білих  шумів  інакшого  космосу,
З-під  сузір`їв,  яких  ми  не  знаємо,
Дістаються  до  нас  відголоски
В  полудневу  дрімоту  розаріїв.

ID:  732951
Рубрика:  Вірші,  Філософська  лірика
дата  надходження:  11.05.2017  20:38:38
©  дата  внесення  змiн:  11.06.2017  15:55:01
автор:  Віталій  Стецула




Особистість  людська  -  дуже  точна  й  тендітна  робота,
У  ній  кожна  деталь  має  свою  причину  і  сенс,
Круговерть  коліщат  реагує  на  зовнішній  дотик,
І  так  легко  пошкодить  довіри  тонесенький  ген.
Коли  хочеш  любить,  бережи  і  чужу  ідентичність,
Не  втручайся  у  те,  що  не  можеш  сповна  зрозуміть,
Бо  різке  та  надмірне  наближення  може  і  знищить
Оболонку  душі  та  весь  збурити  вміст.
Коли  хочеш  давать,  подаруй  необмежену  волю,
Не  вертають  в  полон,  але  тільки  у  щедрості  сад,
І  відплатять  тобі  найщирішим  визнанням  любові,
Дасть  торкнутись  себе  лиш  незлякана  путом  краса.
Не  чекай  від  людей  те,  що  прагнеш  для  себе  самого,
Бо  у  кожного  є  своє  бачення,  вибір  та  ціль,
Але  будь  тим  вікном,  що  так  вірно  чекає  з  дороги,
Коли  навіть  веде  за  собою  твій  гість  заметіль.
Бо  любові  байдуже  до  того,  що  вас  розділяє,
Хто  лиш  рівно  іде,  хто  звернув  у  неправильний  бік,
Вона  просто  вкриває  плащем  із  невидного  сяйва,
Залишаючи  кожного  вірним  самому  собі.

ID:  700261
Рубрика:  Вірші,  Лірика  кохання
дата  надходження:  13.11.2016  11:45:44
©  дата  внесення  змiн:  13.11.2016  11:45:44
автор:  Віталій  Стецула




https://drive.google.com/file/d/1BQjjt9vrD_8y8y61bwoMqlYe6_isDXRX/view


Особливу  подяку  складаю  вчителю  англійської  мови  Дрогобицької  загальноосвітньої  школи  ім.І.  Франка,  Ніколаюк  Галині  Василівні,  яка  зібрала  та  надала  інформацію  про  життя  Віталія

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769857
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 05.01.2018


Якщо забули хмари, то сама

Зриваю  темні  шати!
Навіть  ніч...
І  та  тепер  не  хоче  чорнотою
Ходити  по-під  небом  самотою...
І  в  тому  жодних,  мабуть,  протиріч...
Нема...

Немає  чорних  тіней,
мертвих,  сонних...
Шукаю  срібло  чисте,-  бо  ж  зима...
Якщо  забули  хмари,  то  сама
розсиплю  іскри  слів  комусь  коштовних.

02.01.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769241
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 02.01.2018


Де український Лінкольн?


-Де  український  Лінкольн?  
-Спить  в  землі!
Котрась  з  жінок  його  не  породила.
Таким,  як  він,-  гуртовище-могила...
А  нам  усім  -  окраєчок  землі!

Плач  Ярославни  -  віщий,  вічний  плач.
Забуті,  заперечені  Закони...
Де  ви,  мужі?  Де  славні  ваші  жони?
Світанок  встав...  Калюжі  -  кров  землі!

Сам,  добровільно,  клав  синів  народ...
Тепер  пита  у  Бога,  де  та  Правда?
Іродіади,  Іроди...  Не  зайди!!!
А  кожен  з  тих  синів  був  патріот!

01.01.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769173
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 01.01.2018


Подав мені руку Святий… Так, наче Самому я рівня!

   Присвячую  цей  вірш  отцю  Андроніку,  який  покликаний  Господом  зцілювати  духовні  і  тілесні  недуги  віруючих  (монастир  верховних  апостолів  Петра  і  Павла,  Дрогобич...)

Подав  мені  руку  Святий...
Так,  наче  Самому  я  рівня!
Любов"ю  подолана  прірва...
Той  голос,  хоч  грізний,-  не  злий...

Коштовна  регалія-меч,-
той  голос,-  супроти  всіх  жалів...
Слабкою  душа  не  літає!
Та  й  сокіл  -  то  не  горобець!

Допоки  плекати  свій  жаль,-
ослаблені  серце  і  руки...
Хто  звільнить  думки  від  розпуки?
Здіймаю  не  келих  -  Грааль!

Подав  мені  руку  Святий...
Душа  соколина  над  прірви...
Засипало  снігом  долини...
Цей  світ  -  мерехтливий  кришталь.

31.12.2017р.

 Якось,  прийшла  на  недільну  Літургію  з  несамовито  жахливим  настроєм,  ролючена,  розтоптана  і  т.  д...  І  тут  виходить  отець,  підходить  до  мене  і  моєї  сім"ї  та  ...подає  нам  усім  руку!  (Вперше!  Хоч  і  знаємо  отця  давно.  І  саме  в  такий  момент,  коли,  здається,  вже  не  залишилось  сили  рухатись  вперед,  набридли  труднощі  та  інші  неприємні  обставини....)  І  тут  -  наче  стало  дихати  легше,  наче    гора  з  плечей  впала,  і  я  відчула.  як  знову  повертаються  життєві  сили!  В  ту  ж  мить  і  з"явились  перші  рядки  вірша:  "  Подав  мені  руку  Святий  так,  наче  Самому  я  рівня..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769001
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 31.12.2017


Колись, так давно, що заплуталась пам"ять в сюжети


Купуєте  тіло  і  навіть  думок  естафети,
берете  за  барки  -  так,  кажуть,  диктує  наш  час...
Навпомацки,  ніби  поквапливо,  зв"яжуть  памфлети...
І  тільки  душа  не  забула,  що  Бог  їй  сказав.
                                                                                                                               Колись...

Колись,  так  давно,  що  заплуталась  пам"ять  в  сюжети
мереж  павутинних...  А  що  там  шукаєте?  "Що"?
І  знаєте  певно,-  з  лупою,-  краплину  від  "себе"...
А  що  під  ногами?  Потоптане  вами...  То  "що"?

21.12.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767335
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2017


Залишився тільки папір, і ручка…


Залишився  тільки  папір,
і  ручка...  Мої  мовчазні...
Мені  відкривали  ви  двері,
для  мене  співали  пісні...

Залишився  час  без  хвилин,
і  небо  з  слідами  зірок...
І  тільки  під  силу  самій
вернути  на  вісь  їхній  крок!

16.12.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766677
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2017


І навіть за метивом вітру


Чи  чуєш,  як  серце  б"ється
під  товщею  днів  і  криги?
І  навіть  за  метивом  вітру,
чи  вгледиш  засніжену  квітку?

Чи  бачиш,  як  погляд  кличе,
з-під  товщі...  Несказане...  Пробі!
Може  чи  хто  зупинити
думку,  з  любов"ю  що  в  змові?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766389
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2017


Білі ворони. Їх більше і більше…


Білі  ворони.  Їх  більше  і  більше...
Тішуся...  Я  не  сама!
Хто  ти?  Зрікайся  сірої  тиші!
Жодної,-  з  темних,-  нема...

Ганок  і  двір,-  безмір-прерія  неба...
Замість  тужливої  "кра",-
дзвонить  у  дзвін  мушкара  кришталева...
Білі  ворони...  Зима.

16.12.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766384
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2017


Я в Замку Кафки, на самому дні…

Я  в  Замку  Кафки,  на  самому  дні...
О  Боже,-  як  знайомі  лабіринти!
Тут  навіть  стіни  болісно-сумні,
заховано  в  шухляди  пам"ять-скрипти...

Тунель  під  землю.  Вихід?...  Є!  Дивись...
О  Франце,  не  ховай  душі  в  шухляду!
Звідтіль,  де  ти,-  почуй,  прийди,  озвись...
Тут  світло  є!  Відсунь  із  серця  ляду...

Мовчав-кричав...  Топив  в  чорнилі  жаль.
Чому  ховав?    ЙОМУ  віддати  треба!
Пробач  своїх,  жорстоких  та  не  злих...
А  біль  топи  ...  не  в  серці,  а  крайнеба!

О  Франце!  Тут  ...  дозволь  зростити  сад.
Хай  Замок  твій  наповнять  аромати...
Не  закривай  на  ключ  одну  з  шухляд!
Читайте  всі!  Вам  Франц  хотів  сказати...

7.12.2017р.


Франц  Кафка  (1883-1924)  -  австрійський  письменник,  один  з  "батьків"  модернізму.  Його    творчість  -  не  шлях  до  слави  чи  матеріальних  винагород.  Це  спосіб  подолати  внутрішні  комплекси,  відчуття  приреченості  і  відчуженості  (особливо  у  власній  сім"ї!)  Більша  частина  творів  письменника,  у  тому  числі  незавершені  романи  "Процес",  "Замок",  видані    після  його  смерті  (Кафка  заповідав  найближчому  другові,  літератеру  Максу  Броду,  спалити  їх,  та  він,  прочитавши,-  опублікував).
Твори  Кафки  не  слід  вважати  пасивним  відображенням  відчуття  безвиході,  болю  та  приреченості  людини.  Навпаки!  У  сюрреалістичній  та  експресіоністичній  манері  перебільшення  та  поєднання  реальності  зі  сном  (людина  перетворюється  на  таргана,  новела  "Перевтілення"),  Кафка  змушує  задуматись  над  причинами,  які  лежать  в  основі  людського  відчуження.  Вони  очевидні:  над  питаннями  "Що  мені  робити?"  та  "Навіщо  мені  це  робити?"  ніхто  не  задумується.
Ці  погляди  чітко  простежуються  в  коротенькому  оповіданні  "Залізничні  пасажири".

Залізничні  пасажири

Якщо  глянути  на  нас  очима  простого  смертного,  то  ми  перебуваємо  в  становищі  залізничних  пасажирів,  що  зазнали  аварії  в  довгому  тунелі,  а  саме  в  тому  місці,  де  вже  не  видно  світла  початку,  а  світло  кінця  ледь  мріє,  тому  погляд  весь  час  шукає  його  і  весь  час  губить,  та  й  чи  існують  початок  і  кінець,  немає  певності.  А  навколо  себе  чи  з  розгубленості,  чи  з  підвищеної  чутливості  ми  бачимо  самі  страховиська  та,  залежно  від  настрою  і  поранення  кожного,  звабливу  або  стомливу  калейдоскопічну  гру.

«Що  мені  робити?»  чи  «Нащо  мені  це  робити?»  —  не  питають  у  цих  краях.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765235
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2017


Метуть душею відчайдушні заметілі…


Сьогодні  тільки  ти  рятуєш  світ!
Із  підземель  встають  волхви  -  дерева  білі...
І  замітають  душу  заметілі...
І  дикі  лебеді,  звідтіль,  нам  шлють  привіт!

Як  Божим  цвітом  запорошить  все  єство,-
лиш  ліхтарі  свічками  грітимуть  пристанок...
Я  тут  чекатиму  на  наш  новий  світанок,
Зберігши  суть  тонку,-  очей  твоїх  любов...

Сьогодні  тільки  ти  рятуєш  нас!
Я  відчуватиму  вогнем  цей  сніг  на  тілі...
Метуть  душею  відчайдушні  заметілі...
Збіга  аортами,  по  колу,  плазма-час.

03.12.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763815
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017


Ми справжні, мов лапатий перший сніг!

Ми  справжні,  мов  лапатий  перший  сніг...
В  його  красі  -  весь  Всесвіт  первозданний!
Отак  і  ти!  І  все,  що  тут  ти  зміг.
Вустами  птиці  скроні  цілували...

Ми  справжні!  Ми  народжені  згори...
Нам  падати  судилось,  щоб  злетіти!
Та  що  ще  більше  серденьку  хотіти?...
Віддати  б  краплі  крові  для  роси...

І  падати  разом  лапатим  снігом,
любов"ю  замітати  землю-рай...
Та  подихом  здійнятися  за  край!
Щоб  верболозам  тішитися  влітку.

01.12.2017р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763732
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2017


Нарешті сніг! Ввійду, на щастя, в сад…


Нарешті  сніг!  
Ввійду,  на  щастя,  в  сад...
Не  по  камінні,-  ні!  Не  по  життєвій  дерті.
Дерева  ожили,-  не  брили  соляні...
Дерева  ожили  в  одвічній  круговерті...

Під  захистом  світил  
безмежність  автострад
не  топить  навіть  ніч.  Цей  білий  світ  -  сильніший!
За  пагорбом  міським  ...  вже  зріє  виноград...
(Тут  Вифлеєм  душі)...  Побачить  -  найрідніший!

Нарешті  ...  сніг.  
Ввійду,  на  щастя,  в  дім...
За  поступом  несу  блиск  срібла  замість  пилу.
Хто  радість  впізнає,-  в  малому,-  втіха  тим...
Бо  тільки  тут  зерно,-  приспале...  Сутність  миру.

28.11.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763017
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2017


А що для вас улюблені слова?


Багатообіцяюча  печаль...
Доріг  осінніх.  Загортайтесь  в  шалі!
За  мороком  щось  більше,  ніж  версалі...
Хто  здатен  з  нас  проникнути  в  їх  даль?

І  в  переддень  найдовшої  зими,-
шукатиму  на  дні  снігів  розради...
І,  навіть,  не  знайти  коли  поради,-
затямити  б:  оракули  весни...

Лиш  серед  трав,  у  саркофагах  криги,-
їх  розіб"ю  -  закінчиться  зима...
А  що  для  вас  улюблені  слова?
...........................................
Початок  довгожданої  відлиги!

25.11.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762280
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2017


Не роздягай мене! Не рви з грудей намисто…

Не  роздягай  мене!  Не  рви  з  грудей  намисто...
Оголені  не  плечі,  а  душа.
З  обійм  втечу,  нещадний  падолисте,-
втечу  з  обійм,-  почнеться  лиш  весна...

У  травах  відшукаю  краплі  долі  -
намисто,  що  упало  під  скрижаль...
З  коріння  проросте,  немов  з  неволі,-
забуде  серце  той  колишній  жаль...
...................................................

Коли  тепло,  коли  навколо  Люди,-
так  байдуже,  що  топить  падолист,-
розірване  намисто  по  калюжах...
Земля  його  поверне,  як  колись!

Лишень  би  щирих  слів,  сердечних,-  друже...
Очей,  що  пробачають  суєту.
Калиною,  у  строї  зеленковім,
душа  моя  стрічатиме  весну.

17.11.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760935
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2017


Зірви зі стін тривожні сни де Гойї!


Безвиході  нема!  Є  тільки  страх...
Мандрівка  має  сенс,  співмірний  Богу!
Лиш  знають  журавлі  маршрут-дорогу,
де  оживають  вежі  вогняні...

Безвиході  нема!  Є  болю  тінь...
Обличчям  повернись  до  неї  -  зникне!
От  тільки  чи  душа  замовкне,  звикне
втішатися,  мов  той  жебрак,  малим...

Її  нема!  То  ж  не  залишся  тут,-
при  дверях,  що  зачинені  (не  твої!)...
Зірви  зі  стін  тривожні  сни  де  Гойї!
Хай  жовтень  змиє  з  них  ворожі  фарби-бруд...

Де  вежі  вогняні...  Ось  там  наш  шлях!
Занадто  вже  мала  в  руках  синиця...
Та  й  пісня  журавлина  досі  сниться,
вкарбована  геномом  у  віках.

14.11.2017р.

"Сон  розуму  породжує  чудовиська"  -  офорт  іспанського  художника  Франциска  де  Гойї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760528
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.11.2017


Де хризантеми цілий рік не в"януть

 
Грудневим  полуднем,  як  сонце  скрижаніє,-
відлунням  літ,  непійманий  юрбою...
Прийди  в  мій  край,  захований  імлою.
Де  хризантеми  цілий  рік  не  в"януть...

Тут  не  маліє  простір  ані  серце,
а  розум  не  уярмлений  зітханням...
Прийди  в  мій  край,  воздвижений  світанням.
Де  хризантеми  цілий  рік  не  в"януть...

Де  тектонічних  не  буває  зсувів,
а  крони  п"ють  із  надр  безсмертя  воду...
Прийди  в  мій  храм,-  відчуй  молитви  вроду.
Де  хризантеми  цілий  рік  не  в"януть...

Не  в"яне  диво  ватри  понад  сходом,
а  кожен  з  нас  -  щоденне  воскресання...
Терпкі  плоди  любові  -  смак  пізнання...
........................................................
Де  хризантеми  цілий  рік  не  в"януть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758548
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2017


Жовтнева фуга… Бачиш? Листопад

Жовтнева  фуга...  Бачиш?  Листопад
за  рогом  причаївся  в  потороччі...
Збира  до  торби  листя-сни  пророчі,-
чи  встереже?...  Чи  випурхнуть  назад...

Порозлітаються  садами  журавлі,-
ранет  схвильованих  закрутять  в  круговерті...
Бодай  як  сонце  спить,-  такі  одверті...
Руді  птахи  ті  -  клаптики  душі...

О,  старче,  не  ховай  до  торби  сніг...
Хай  зігріва  замерзлі  руки  саду!
Народжусь  ним  і  білим  тілом  впаду...
Аби  травою  стати  навесні!

21.10.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756597
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2017


Циклон над містом…

                                                                                   

                                                         Присвячую  мужній  і  світлій  Людині,  життя  якої  було  тим  "третім  валом"  -  Віталію  Стецулі

Циклон  над  містом...  Жовтень  стих  і  впав.
Розсипався  дотлілими  словами...
Любов  хіба  лишаєте  тут  з  нами,-
невидиму...  Нечутну  із  октав...

Як  горизонт,-  зникає,  що  не  крок...
Веде  нас  Пам"ять  битими  шляхами...
Побудьте  тут  хоч  шелестом  із  нами!
Теплом  святим  нескорених  уяв...

Але  -  циклон.  І  зав"язь  тіл-жоржин
зривається  неспинною  рукою...
Впильнуй  їх  там!  Нехай  живуть  з  Тобою.
Крайнеба...  Перейшовши  третій  вал.

14.10.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755595
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2017


Люблю цю осінь на твоїх щоках


Люблю  цю  осінь  на  твоїх  щоках,
овіяну  минулого  вітрами...
У  ній  не  сум,  а  радше  ніжний  шарм,
у  ній  все  те,  чого  не  було  з  нами...

Люблю  цю  осінь,-  дощ  і  падолист,-
твоїм  очам  її  не  приховати...
В  них  не  печаль  -  незнаний  досі  хист,
що  робить  нас  не  листям,  а  птахами...

Люблю  цю  осінь!...  Вічний  монолог...
Розп"яттям  душ  розраджуєм  кохання!
У  ній  не  сум,-  чекання  вічне  двох...
Тай  і  на  двох  -  одне  навік  мовчання.

25.09.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754334
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2017


То ще не дощ. То тиха літораль…


То  ще  не  дощ.  То  тиха  літораль
на  скраєчку  сполоханого  літа...
Відгомонить.  І  ніде  правди  діти,-
убере  праліс  мідну  пектораль...

На  багряницю  накрапає  час,-
не  бійся  неминучості  утрати!
Нам  падолистом  треба  завтра  стати,
зів"ялим  листом  прощених  образ...

То  ще  не  дощ.  Фрагменти  теплих  днів...
Осінній  лінкруст  мощено  садами...
Той  шелест  крил,-  то  неба  оригамі.
Думок  ключі  -  звіщання  журавлів...

То  ще  не  дощ!  Дощі  -  чужа  межа.
Думок  холодних  ринви  і  калюжі...
Я  вириваю  їх  із  себе,  друже!
То  ще  не  дощ.  Не  краплі...  Не  слюда.

01.10.2017р.

Літораль  -  узбережна  зона  морського  дна,  що  осушується  під  час  відпливу.
Пектораль  -  хрест  з  благородного  металу  з  реліквіями,  що  його  носять  на  грудях  єпископи,  абати.
Лінкруст  -  рулонний  оздоблювальний  матеріал  з  рельєфно-візерунчастою  поверхнею,  яким  облицьовують  внутрішні  стіни  будинків,  вагонів,  кают.
Слюда  -  прозорий  мінерал  класу  силікатів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754223
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2017


Плекай думки, овіяні вітрами

Мовчи!................
Плекай  думки,  овіяні  вітрами,
серед  полови  зібрані  безсонням...
На  захист  стань  святилища-осоння,-
тобі  під  силу!  Змий  лихе  дощами...

На  прю  ставай  не  з  Батьком,  а  з  собою!
І,  день  у  день,  іди  за  Ним,  спинайся...
Двобій  світів  -  чувай!  -  незриме  в  тобі...
"Нехай  воскресне  Бог!..."  -  не  озирайся.

02.09.2017р.

Осоння  -  Відкрите,  незатінене  місце,  яке  освітлюється  та  обігрівається  сонцем.  Бік  будівлі,  освітлюваний  сонцем.

Пря  -  боротьба,  битва,  суперечка,  диспут.

"Нехай  воскресне  Бог"  -  перший  рядок  молитви-екзорцизму  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748927
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 03.09.2017


Тисяча років без сну


Тисяча  років  без  сну,-
поміж  малим  і  великим,  
серед  мовчання  і  крику,-
перед  стіною  з  дощу...

Тисяча  років  без  крил,-
поміж  убогістю  й  дивом,
серед  війни,  серед  миру,-
перед  каскадом  вершин...

Тисяча  років  один,-
міряєш  дні,  мов  пустельник,
як  безпритульний  в  оселі,-
перед  всевладдям  причин...

Тисяча...  Раз  -  і  вже  пил!
Крила  згубив,-  хто  в  тім  винен?
Чи  за  плечем...  правим?...  лівим?...
Серце  -  єдине  з  мірил!

21.08.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747307
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2017


Де вітер небом снить!


Шуми,  тополе,  вітру  будь  покірна,-
не  випалити  пройдені  мости...
І  хоч  би  як,  та  знати:  долі  вірна!
І,  хоч  би  що,-  не  зв"яжуть  і  чорти!

Твій  шлях  -  то  простір.  Бачиш  понад  хмари...
Але  від  того,  часом,  прикро  так!
Душею  завжди  поруч  із  птахами,
а  стан  прикутий...  Серце  -  реп"яхам!

Та  ти  шуми!  Радій,  що  захід  скоро,-
не  випалити  кров,  хоч  і  кипить...
Чи  спеки  чад,  чи  зим  зсивілий  морок,-
а  ти  все  вверх,  де  вітер  небом  снить!

15.08.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746277
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2017


Чаша, що не б

Смакуй  плин  радощів  із  Чаші,  що  не  б"ється,
і  не  тьм"яніє  з  кожним  рухом  часу...
Для  чого  в  тріщинах,  надбитий,  з  глини  глечик?
Надщерблені,  із  фарфору,  образи...

Навіщо  обважнілих  гір  полиці,
закиданих  друзками  серед  бруду...
То  все,  як  тінь  містична  духу  "вуду",-
і  не  дарма,  що  так  тривожно  спиться  ...

Сниться...  Чи  сняться  едельвейсові  вершини
і  чи  збираєш  там  до  торби  хмари?
Біліють  серед  трав  ромен-отари...
В  зеніті  сонця  Чаша  пломениться.

25.07.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743548
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2017


Я знаю магію високої трави!


Я  знаю  магію  високої  трави!
У  замовлянні  -  код  вогню  Сіону...
Дивися!  Месу  править  всеборонну
правічне  сонце,  вийшовши  з  води!

Не  вистига,  не  гасне  горизонт!
Так  чом  же  сум  незмінний  твій  поплічник?
Хай  буде  дощ!...  Змиває  млу  сторічну...
І  запах  пороху  з  озону  давніх  площ...

І  -  прощ!..........................................
Забутих  світом,  але  незабутніх,-
у  затінку  суєтності  тривог...
Ну  хто  підніме  сонце,  як  не  Бог,
випалюючи  корені  цикути.

22.07.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743071
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2017