| Сторінки (1/22): | « | 1 | » |
По чужій землі ходимо.
Ворогів називаєм друзями
І шануєм чужі закони ми,
Коли власні іще не написані.
Ми говорим не рідню мовою,
Ми читаєм не наші книжки,
І цькуємо щораз рідне слово ми,
Коли шанс видається взнаки.
Часто думаєм, так буде краще нам.
Втікачі із загублених міст.
Не готові миритися з правдою,
Боягузливі всі без облич.
Ми охоче чекаєм месію,
Щоб пришов, врятував від біди.
Та не ладні навіть зробити
Кроку зайвого до мети.
Ми щораз ображаємо владу
І каміння кидаєм щораз.
А насправді такі ж грішні,
Як казати без всіх прикрас.
Завжди хочемо жити краще.
Та, що робимо, скаже хто?
Відвертаєм обличча від правди,
Йдем дивитись мрійливе кіно.
Ми бажаємо переміни,
Ми бажаємо чистих рук,
Й не готові себе до зміни
Навернути на новий шлях.
Що казати, такі боягузи,
Лицеміри яких більш нема.
Ми чекаємо переміни,
Що повинна прийти сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791363
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.05.2018
Я ненормальна, божевільна
В ілюзії своїх же мрій.
Шукаю за́мки незгасимих,
Неписаних іще надій.
Я точно марю, лихоманю.
О, скільки ще мені терпіть
Свої бридкі, терпкі омани,
Свою набридливую хіть.
Я не живу, я вже існую.
Творю собі нові світи.
Я там живу,
В них галасую.
Мене нема серед чужих.
Я вже давно пропала — вкрали,
Гірким, холодним, впалим днем,
Мої ілюзії—корали,
І божевілля з тим вогнем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696500
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2016
О если бы читала тебя днем
Не видела бы я все твои звезды,
Не слышала бы треска этих дров,
Что разводили мы глубокой осенью.
О если бы читала тебя ночью
Не видела бы я зеленых листьев,
Не слышала бы я этих искристых
Красивых птичьих голосов.
О сколько я могу тебя читать,
Тем толще кажутся твои страницы,
Тем больше букв, тем больше слов летят,
Овладевая разумом искристым.
О сколько, сколько буду я читать
И не пресытишься ты; сколько разных лиц;
Все потому, что ты меня укрыл
Внутри себя, между своих страниц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667842
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.05.2016
Писала квітами по стінах.
Всі змалювала... й на колінах
Залишила шматочки фарби.
Напевно гарно, можливо гарно.
Розмалювала аж до стелі.
Та невеселі, ой невеселі.
Сьогодні жовкнуть, завтра вмирають,
А душа барви знов розкидає.
Знову малює, потім страждає,
І завмирає, і помирає.
Попелом сивим па́де додолу,
А стіни вже голі і стеля вже гола.
Хтось лицемірні прине́се ще квіти.
Куди їх діти? Куди почепити?
Куди розмістити на голій стелі?
Немає тих квітів, нема невеселих.
Немає ніяких... лиш попелу грудка.
Та голії стіни, що рушаться хутко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663923
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.05.2016
Я розбиваюсь зорельотами на склі.
Шукаю відповіді на німі питання.
Допоки я тримаю твої дні,
Я буду жити завжди як в останнє.
Я тихо слідую по морю сподівань.
Шукаю ніжні дотики надії.
Допоки слухаю твоїх послань,
З тремтінням поринаю в свої мрії.
Цілую кожен крок твій на піску.
Вкриваю зорями твої бажання.
Допоки я тебе люблю -- живу
І рясно квітне все моє кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2016
Я припадаю до твоїх долоней
Лицем впиваюсь в свіжий аромат.
Чому сьогодні ти такий холодний?
Чому надворі лютий снігопад?
Можливо день сьогодні не найкращий.
Можливо настрою твого немає.
Я поділюсь з тобою своїм щастям
І хай твоя негода пролітає.
Хай вийде сонце, хмари розійдуться.
Хай заіскриться небо — барвами заграє.
Веселка з пролісками ніжно обіймуться.
Ти посміхнись, твоя весна ще сяє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016
Печально плакала вона
І лила сльози, наче осінь.
Красива осінь; жовті коси;
Стікали сльози, наче роси
На світлі паростки пшениці.
Вона ж кохала; білі птиці
Давно так в небі не літали,
І дітвора біля криниці
Ще так ніколи радісно не грала.
Сольоні сльози падали додолу
І висихали швидко в низині.
Їй вже давно потрібнна пляшка рому,
А не сидіти нишком в самоті.
Гарячий ром, хоч душу ту зігріє.
Вона ж сидить і сльози далі лиє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016
Не спала день, не спала ніч
Несла тягар, не чула пліч.
Тягар знання, всіх поколінь.
Несла, вже й сили на нулі.
Кайдани ноги обплели
Кайдани сонні…
Вже й вогні, там запалило місто
Ніч.
А ти несла не чула пліч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2015
Покоління байдужих, покоління сліпих.
Як вже сили нездужа, то іди покури.
Тільки спалахи світла ти сховай не сліпи.
Ми на мигах не в силах, ми сліпі, ми дурні.
Покоління незрячих до чужої біди,
Коли треба, то бачу, як не треба — зажди;
Відвернуся, заплачу, витру сльози і в бій.
Покоління незрячих не побачить мій біль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2015
Маленьке сонце ожило, промінням освітило.
Все що було і не було — наповнило, нагріло.
Теплом осіннім нарекло і ніжно обійняло,
Все що було і не було — розтало, в землю впало.
Повільно, тихо проросло, вже всі давно забули
Зігріте променем «ніщо», що так плекали люди
Колись. Воно розкаже все, покаже на папері.
Все що було і не було постукає у двері.
І буде гордо, комусь стидно, і буде лячно-зимно,
І буде весело і ніжно, а комусь грізно й тлінно,
І буде все, що вже було, і те чого не було.
І все запишуть на папір живі простії люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2015
Есть люди-камни, а есть люди-глыбы,
Кому-то по швам уже, а кому без обиды.
Кто-то на дно упал, а кому по колено.
Кого-то ногою бьют, а кому паралельно.
Есть люди- жолуди, а есть люди- птицы.
Кто на земле лежит, а кто готов разбиться,
Кто тихо просто растет, а кто идет, но мерзнет,
Кто чего-то ждет, а кто летит по звезды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630067
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.12.2015
Напевно ти мені колись приснився.
Ти, наче сон тривожний і разом з тим приємний.
Буваєш скритний, ніби коханець мій таємний.
У моє серце ніжно-боляче упився.
Коли візьму в долоні твої руки ,
Вогонь палає пристрасно-шалений
І він біжить — горять мої всі вени,
А відпущу — не за горами муки.
Маленька відстань — серцю не спокійно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2015
Вверх-вниз, так холодно і сумно
Бряжчить і вітер завива шалено.
Ніч вже не спить і рве усе що може
Воно брикається, неначе навіжене.
Вверх-вниз, і знову грім грокотить,
Як ніби гнів богів покотить,
Як ніби щось звірине й ненаситне,
Неначе щось у відчаю не скритне.
Воно шипить, воно так завиває,
А вітер там симфонію вже грає.
Воно так плеще, вгору підійме
І раптом, мов підкошене впаде.
Воно бурлить, ніщо його не спинить
Та пройде рубікон — воно припинить,
Та прийде мить й воно ще всім покаже,
А зараз море тихо-мирно ляже.
08.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015
Людина друг собі, людина собі ворог,
Коли не бачить щось, або коли мовчить,
Як сірника піднести ген під порох
Ти не зогледишся — людина закричить.
Така істота, думає лиш як захоче,
Коли ж не хоче, то дурницю скрізь веде,
Коли не знає, щось безпомічно белькоче,
Коли не бачить, то навпомацки бреде.
Людина — дивовижна це істота.
Лиш в неї є ця іскра, ця любов.
Життя прожити в світі це не просто,
Та лиш людина має оцей кров.
Ту іскру, що запалює світи,
Ту іскру, ту жагу до знань життя.
Любов — любити когось і знайти
Все те, що оцінить зможе буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586476
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.06.2015
Англійський оригінал "A POISON TREE", W. Blake
Був злим на друга я свого,
Та злість пройшла як не було.
Був злим на свого ворога,
Та злість вже стала дорога.
І страхом злість я підливав
Вночі та вранці зігрівав
М’яким брехливим підступом,
Сльозами повних відчаю.
Вона росла і вдень, і вночі,
Плоди яскраві даючи.
Мій ворог бачив яблук кольори,
Та він не знав, що ті отруйними були.
І в сад проникнув, щоб украсти їх,
Тоді як ніч ховає його гріх,
А вранці радо бачу я
Труп ворога в підніжжі дерева.
16.11.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586165
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 08.06.2015
[u] [b] На основі твору М.Коцюбинського «Intermezzо»[/b][/u]
Струна натягнута, залишилось ще трохи,
Ще трохи і почуєш її луск.
Арфа заграє музику шалену
І лишить слухача свойого глузд.
Серце так б’ється, стукає і стука.
Слухач вже збожеволів в тім усім.
І його нерви рве з одного звука
Бажа забрати глузд його зовсім.
Він їде з міста, в глуш —село далеке.
Подалі від заліза й від людей.
Туди де долітають лиш лелеки.
Подалі від проблем і від браней.
Там йому другом стануть сонце й поле
Там він пізнає тишу у саду.
Там він почує пташки срібний голос,
Відчує легкість і розраду всю.
Там вся самотність стане йому другом.
Чорна кімната більше не лячить.
Побачить він людей із плугом,
Він зрозуміє — розум не кричить.
Так, стало легше, вже того немає.
Вже струни не напружені в припадку.
Це поле, сонце і пташки чудові
Переробили заново всю кладку.
Струни душі заграли так, як треба.
Арфа стоїть, чекаючи наказ.
Заграй же арфо ту рапсодію про небо!
Заграй все те, як злікував той час.
06.02.14.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2015
Цвіт вишні облетів — і стало якось сумно,
Неначе білий сніг лежить вже на землі.
І якось холодно, і якось нерозумно
Веду себе дитиною у ці останні дні.
Прийди до мене тихою весняною годиною
Погляну тобі в очі й відразу я засну.
Згорнусь малим клубочком, побуду хоч дитиною
Самій вже якось холодно дивитись на весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2015
Я бачила як капають додолу
Сльози людей, що муками повиті.
Що втратили житло і рідне слово
І просто йшли, як вівці на різню.
Я бачила людей, що їх вбивали,
Карали і розстрілювали знову
Лише за те,що ті хотіли слово
Своєї рідної матусі вберегти.
Хіба це гріх боротись за свободу?
Хіба це гріх любити рідний край?
За свою землю йти в вогонь і вводу.
І свою душу вознести у рай.
Та тільки б люди після цього жили,
Несли свободу, волю берегли.
Щоб матері за дітьми не тужили,
Що ті загинули, пропали на війні.
Я бачила руїну міст Вкраїни.
Нехай не так багато, все одно.
Колись міста ці тихо мирно жили,
А зараз попіл та уламки, як в кіно.
Ця фантастична та химерна реальність
Забрала тисячі життів собі.
Я бачила їх страх та їх відважність.
І тільки це важливо в боротьбі.
Щоб подолати страх і взяти зброю
І мужньо глянуть смерті у лице.
Прикрити брата у момент собою
І вбити ворога, що вже прийшов, свинцем.
Перемогти — це завжди так не просто,
Та програвати — права в нас нема.
Потрібно вирвати у ворога свободу
І вберегти — Вкраїна в нас одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580084
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2015
Настала осінь.
Плач, маленька, плач.
Тобі та осінь
Стільки принесла невдач.
Тобі та осінь
Так вже остогидла.
Прийшла зима,
І стало все так блідно.
І впали сльози
Льодом покотились.
Всі рани кригою
Миттєво загоїлись.
Та ось пришла весна,
І все розворушила.
Така вона красна,
Та знову заболіло.
Що ж ти, маленька,
Ніжна, стільки плачеш?
Так ти ще більше
Привернеш невдачу.
Так тобі буде
Завжди тільки гірше.
Забудь тривоги
Й стане веселіше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
Чи біля тебе душу відморожу,
Чи біля тебе полум'ям згорю,
Та не покину тебе, я не можу,
Бо так ось сильно я тебе люблю.
Чи стану бідною, як та церковна миша,
Чи стану, як та птиця золота,
Та не полину, я вже не полишу,
Бо я люблю, душа в тебе проста.
Такая чиста, як джерельна вОда,
Така красива, ніби щастя мить.
Така невимушена гарна врода,
І я не стримаю вже свого серця прить.
Та відчепитися уже не зможеш.
Вже дуже пізно - я тебе люблю.
Чи біля тебе душу відморожу,
Чи біля тебе полум'ям згорю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2015
Вона ступала м’яко, як пантера.
Струнка і ніжна, тополиний стан.
Білява ніжка опускалася повільно,
Немов у неї схований був план.
Вона все йшла в степу зеленоокім;
А колоски пшениці на вустах.
І дівчина всміхнулася неспішно,,
Тримаючи волошки у руках.
Вперед все йшла і навіть не зирнула,
На ту дорогу, той побитий шлях,
З якого так давно уже звернула,
Щоб опинитись в злакових степах.
Така маленька дівчина, як квітка,
Тоненька, боса, вся у тих синцях,
Не зволікаючи ішла вперед,
Щоб потім знову йти по манівцях.
Щоб потім знову вийти на дорогу,
Щоб потім знову в степ ось цей прийти.
Блукаючи між колосом-волошкою,
Блукаючи в степах себе знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2014
Мені так зимно - холодно надворі.
Налий же чаю, може краще кави,
Все рівно чай гірчить, немов отрава,
Хтозна, можливо так і є насправді.
Віддай же чашку, вип'ю залюбки я.
Нехай так буде, може буде краще.
Можливо, так тоді не буде зимно.
Можливо, холод чай оцей пригасить.
Віддай же чашку, вип'ю я її.
Як лиєш яд, то плакати не треба.
Все рівно вже досяг своєї мети
Я вип'ю чай і може стане тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2014