Світлана Логин

Сторінки (1/14):  « 1»

Бережи матусю Боже!

Відшуміло  тепле  літо,  
вже  на  скронях  сивина.  
За  поріг  ступили  діти,  
залишилася  сама.  

Вже  нема  дзвінкого  сміху,  
заборон  і  похвали.  
Вже  не  горнуться  зранечку
і  не  просять  -"Захисти!  "

Вже  нема  на  ручках  рани,  
поцілуєш-все  пройде!  
Не  біжать  на  зустріч  мамі,  
що  від  втоми  ледь  вже  йде.  

Ті  недоспані  всі  ночі
залишились  лиш  тобі,  
І  коли  в  грудя'х  боліло
пам'ятати  будеш  ти!  

Пролетіли  наче  пташка
материнство  і  роки,  
І  у  спогадах  лишились
 не  такі  вже  й  важкі  дні.  

"Мамо  рідна,    не  журися!  
Так  ,  я  виросла  давно.  
Але  в  мене  є  у  серці
твоя  ласка  і  тепло.  

До  зими  ще  мила  мамо
треба  осінь  пережить,  
У  якій  ти  вже  бабуся,  
від  любові  серце  знов  горить.  

Подаруй  матусі  Боже
ще  багато  світлих  літ,  
Щоб  потішилась  бабуся,  
як  онуки  йдуть  у  Світ!  "

                                                                       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2018


Мой милый друг.

                                     
Листья  обпало,
холодно  стало.  
Осень  пришла
и  вокруг  суета.  

Все  убегают
и  в  норах  скрывают,
все  что  болит
и  сжигает  до  тла.  

В  сумерках  мысли,  
перепутались  письма,  
Кому  и  зачем  
ты  писал  их  мой  друг?  

Дрожали  ресницы  
на  ветру  словно  птицы,
с  безисходностью  меркли
желанья,  и  вдруг...  

Прочитал  ты  страницы,  
в  которых  вяжут  как  спицы  
пожеланья  трех  слов:
"Улыбнися,    мой  друг!  "

Не  печалься,  не  злися,
Отпусти  все  те  мысли,  
Что  так  сильно
терзают  тебе  изнутри.

И  твоя  половина,  
друг,  душею  единый
тоже  хочет  вернуться,  
но  незнает,  а  вдруг?...  

Вдруг,    спиной  розвернешся?  
А  быть  может  чужим  улыбнешься?  
И  наверно  его    не  захочешь  принять?

Вот  так  вот  бывает,  
когда  двое  страдают...

Ты  спросишь  -
"И  что  здесь  такого?  
Зачем  суета?  "
"Хм..-отвечу  тебе-,
Что  мораль  здесь  проста.  

Друг  друга  любите,  
за  руку  держите,  
в  беде  сохраните,  
ведь  жизнь  -  коротка!  "

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810060
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.10.2018


Нездійсненне щастя…

Дев'ять  днів  тебе  немає,  
янголятка  чути  спів.  
Спогад  в  небо  відлітає
І  душа  твоя  вже  з  Ним.

Мо́я  пташко,  зірка,  всесвіт,  
мій  малесенький  синок.  
Мо́є  щастя,  доля,  біль  мій!  
Не  почую  твій  дитячий  голосок...  

Як  змиритися!?  Незнаю!  
Ніби  вимкнули  життя.  
Ніби  сиве,  темне,  чорне
І  навколо  холод,    пустота.  

Янголятко,  зірка,  пташко!  
Мій  малесенький  синок!  
Мо́є  щастя  нездійсненне,  
Посміхнися  з  неба  хоч  разок.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2018


Ангел - солдат

Нестерпний  біль  пече  у  грудях,
свинцем  пронизане  життя...
Свята  душа,  святе  полуддя,
його  забрали  небеса.

Як  квітка  в'яне  на  могилі,
так  спомин  людський  відійде.
Лиш  материнське  серце  в  силі
Закарбувати  усмішку  дитини
                                   і  не  забути  все  що  є!

Пройдуть  роки,  минуть  століття
і  не  згадають  вже  того,
Хто  так  відважно,  щиро  й  любо
поклав  життя  до  ніг  твого...

Твого  синочка,  батька,  брата,
твого  щасливого  життя.
Тож  не  забудь  згадать  Солдата,
що  Ангелом  зійшов  у  небуття!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2015


Обернись.

Як  пташка  до  сонця
здіймається  ввись,
так  лину  до  тебе,
не  йди  -  обернись.

Як  ве́рба  самотня
схиляє  віття,
так  лину  до  тебе,
обернись  -  ти  життя.

Як  хмари  на  небі
плачуть  дощем,
так  лину  до  тебе,
обернись  -  зігрій  під
                                               плащем.

Як  місяць  сріблястий  
до  зорь  заграва,
так  лину  до  тебе,
обернись  -  ти  мо́я  душа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2014


Заради тебе

Журавлиною  стрілою
світ  за  очі  за  тобою,
ясним  променем  вночі
освічу  я  шлях  тобі.

Щоб  не  збився  ти  з  дороги
віджену  печаль,  тривоги,
щоб  серденька  чути  дзвін,
віджену  від  тебе  грім.

Я  візьму  тебе  за  руку
проведу  крізь  заметіль,
стану  всесвітом  для  тебе
щоб  не  панував  на  серці  біль.

Озирнись!  То  я  довкола
закувала  всю  біду.
Подивись!  Заради  тебе
перешкоди  всі  пройду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2014


Моє малесеньке творіння.

Моє  малесеньке  творіння,
моє  кохання  і  життя,
ти  моя  сила  ,  моя  воля,
ти  все  чого  бажала  я.

Твої  блакитні  оченята
мене  зігріють  в  кожну  мить,
А  твоя  посмішка  крилата
матусі  серце  звеселить.

Для  тебе  буду  оборона,
для  тебе  щит  від  всіх  турбот,
Я  відведу  від  тебе  горе
щоб  по  життю  не  знав  негод.

Моє  малесеньке  творіння,
моє  кохання  і  життя.
Ти  мій  безмежний  всесвіт,
ти  тільки  мій  і  лиш  для  тебе  я!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2014


Крик душі.

Ненависті  чашу  наповнив  сповна,
не  буду  чекати  -  вип'ю  до  дна.
Розлилася    по  венах  люта  жага,
наповнила  серце  -  стала  п'янка.

Не  проси  поступитись,  бо  горда  душа,
натягнулась  ще  дужче  й  порвалась  струна.
Зруйнував  все  що  було  -  того  вже  нема
й  ненависть  гостріша  ніж  лезо  ножа.

Вона  розриває  мене  на  шматки
і  так  непокірно  зажимає  в  тиски.
Обмежив  реальність  -  її  не  було!
Пристрасть,  кохання  -  вже  давно  загуло!

Не  трапляйся  на  очі,  не  хочу  тебе,
а  ні  чути  ,  ні  бачити    -  я  тепер  не  твоє.
Не  твоє  я  кохання,  не  твоя    душа,
а  тим  більше  бажання  -  не  для  тебе,  не  я!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2014


Мій спомин

Я  створила  тебе  
із  своїх  почуттів.
Ти  для  мене  лиш  спомин,
мій  смуток  і  біль.

Я    кохала  так  сильно
як  ніхто  ще  не  вмів...
та  для  тебе    -  то  зайве,
було  видно  без  слів.

Я  образ  не  тримаю,
вибирала  сама...
Я  для  тебе  горіла  
як  згорає  свіча...

Не  лишилось  кохання,  
не  лишилось  мене...
Загубилась  в  стражданнях...
може  хтось  віднайде...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2014


Тобі…

Розбилось  люсте́рко,  а  в  нім  і  душа,
ми  жи́ли  з  тобою  на  вістрі  ножа.
Не  буде  НАС  знову  ні  завтра  й  ніде,
лиш  тихе  відлуння  любові  живе.

Забудеш  ти  любий  мене  і  себе,
забудеш,  я  знаю...година  пройде...
Пройде  все  на  світі  і  туга,  і  біль,
мине  від  любові  солодкий  той  хміль.

Час  все  полікує  і  рани  нема,
зостанеться  в  кожного  правда  своя.
Тобі  побажаю  я  тільки  добра,  
бо  зі  мною  лишилась  частинка  твоя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2014


все що нас не вбиває - робить нас сильнішими.

Інколи  здається,  що  все  що  могло  вже  статися  найгірше  -  вже  сталося.  Але  ні!..  Доля  вміє  загартовувати,  вона  не  дає  забути  про  те  ,  що  ти  всього  лише  людина.  
Занадто  часто  ми  віримо  своїм  емоціям,  думкам,  почуттям.  Перед  очима  ніби  сива  пелена...  Вона  огортає  нас...  Робить  сліпими...
Цей  стан  особисто  мені  асоціюється  із  маленьким,  щойно  народженим  котенятком.  Воно  не  бачить,  не  розуміє,  нічого  ще  не  знає  про  світ  в  який  потрапило...Але  вірить!  Вірить  серденьком  і  горнеться  клубочком  до  своєї  матусі.  Отак  і  ми  -  віримо.  Занадто  часто  ми  віримо  і  довіряємося  тим  людям  котрим  не  варто  навіть  на  лепту  відкривати  свої  почуття.  Нами  користуються,  маніпулюють,  просто  граються,  а  ми...ми  віримо  у  щирість  опонента.  Жаль  тільки,  що  сива  пелена  з  очей  спадає  лиш  тоді,  коли  вже  є  рана  на  серці.
Напевно  дійсно  було  б  краще  робити  висновки  дивлячись  на  інших,  проте...всерівно  кожен  вчиться  на  своїх  помилках.  Саме  тому  ми  сильна  нація,  бо  ми  незламні  духом.  Ми  сильні,  бо  кожен  сам  знаходить  у  собі  ту  силу,  котра  заставляє  боротися  і  йти  далі  по  життю  не  дивлячись  ні  на  що,бо  час  лікує,  і    у  кожного  сила    своя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492909
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.04.2014


Не кажи…

Не  кажи  мені  не  кохаю,
не  кажи  мені  не  люблю,
не  кажи,  бо  без  тебе  вмираю
і  для  тебе  я  знову  живу.

Не  кажи  що  нема  порятунку,
не  кажи  ніби  в  світі  один,
не  кажи  що  одного  гатунку
всі  хто  поруч  з  тобою  і  з  ним.

Не  кажи  що  все  пройде  з  роками,
не  кажи    -  не  зашиться  слід,
не  кажи,  бо  то  буде  омана
все  минеться  й  розтане  як  лід.

Ми  так  щиро  з  тобою  кохали,
ми  не  бачили  інших  крім  нас.
Але  ти  не  тужи,  бо  між  нами
вже  давно  лиш  минулий  час...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2014


Моя любов - моя фортеця.

Моє  серце  окрилене  любов'ю
так  тривожно  озветься  мені.
Ми  немов  дві  краплини  з  тобою
заблукали  з  поміж  тисяч  в  дощі...

Відшукати  тебе  -  це  не  важко,
твою  душу  відчую  завжди,
твої  очі  палають  так  ясно,
твоє  серце  -  мій  вогник  у  темноті...

Зберегти  і  пронести  літами
нескінченне  бажання  моє.
Ну  а  далі...Що  буде  з  нами?..
...і  після  скону  любов  не  помре!

Як  любов  -  то  вона  буде  вічна,
як  любов  -  то  вона  оживе,
як  любов  -  буде  линути  пісня...
і  коханням  тебе  назове!

Ти  для  неї  бажання  і  думка,
ти  для  неї  розрада  і  сон...
А  для  мене  ти  все  що  є  в  світі,
ти  моя  фортеця,  мій  Бастіон!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2014


Пам'яті

Небесна  сотня  не  загине,
Вона  у  пам'яті  живе,
У  кожного  із  нас  від  нині
На  серці  рана  квіткою  цвіте.

Вони  поклали  душу  й  тіло
За  Батьківщину,  за  життя,
Вони  померли  за  країну
В  якій  не  стало  правди  й  каяття.

Їх  дух  незламний  за  свободу
Хай  не  забуде  кожен  з  тих,
Хто  не  почув  свого  народу,
Хто  так  відверто  знехтував  на  них.

Сльозами  вмилась  Україна,
Їх  кров,  мов  річка  пролилась,
І  то  найбільша  кара  нині...
Ми  пам'ятати  будемо,  навіки  Вас!

Сказати:  "Дякую!"  -  нічого;  
Я  аж  до  долу  поклонюсь,
Що  ви  вказали  істину  дорогу,
За  Вас  я  Богу  помолюсь!




                                                                                                                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2014