| Сторінки (1/23): | « | 1 | » |
Як же нудно дихати тобою,
Як же дивно вірить в чудеса,
Коли навкруг здається все зимою,
А світ навколо все ще не згасає...
Коли не знаєш що чекати,
І все здається повністю пустим,
Я вже не хочу тут тебе шукати!
Я згину краще холостим.
Не хочу, не знаю хто й навіщо,
Для мене долю цю гірку обрав,
Забутись би, згадати трішко,
Що я сам собі колись бажав.
Забутись би і не писати,
Жодного більше рядка,
Людей не можна не чекати!
Не чекати можна лиш квитка.
Не чекати можна лише долі,
Не чекати можна зміни поколінь,
Краще згинути в своїй неволі!
Ніж піднятися з чужих колін.
Краще віддати комусь серце,
А чуже ж так зовсім не чіпати,
Ніж битись птахом в дверці,
І ніколи зовсім не кохати.
Краще бути наодинці!
І нікому не приносить біль,
Ніж потроху, по сльозинці,
Доводити людей до божевіль!
09.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016
Я сходжу із розуму з тобою,
Я вірю у прийдешню далечінь,
Мені так хочеться тримати твою
Руку, і бути наче ота тінь.
Ніколи вже тебе не покидати,
Набридли пусті люди у житті,
Хочу нарешті вже спіймати
Удачу, за хвіст, і віддати все тобі.
Бо очікування з тобою радість,
А сум перетворюється в сміх,
І залишає оту злу вже заздрість
Всіх, та опадає наче білий сніг.
Холодною і вітряною порою,
Коли сонце рано мчить за небокрай,
Пройдеш м'якою, повільною ходою
Ти, і тінь твоя кудись у даль.
І будете ви йти шляхами,
Котрими ніхто тебе ще не водив,
І можливо колись хтось скаже
Мама, тобі, а тінь заплаче з цих от слів.
Сльози радості і сильних відчуттів,
Побачать колись всі - і малі, і дорослі,
І забирають вони трохи почуттів
Чужих, щоб повернути тіні відголосні.
Тих хто віддавав своє життя,
Родичів, коханих, друзів у тобі,
Щоб підтримати запал буття
І подарувати його своїй сім'ї!
23.11.2014
09.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2015
Було бажання - мрія в почуття,
Загадане давно, коли було так сумно,
Коли руйнували тіло почуття,
А я ішов по вулицях бездумно.
По вулиця, що снігом засипав
Морозний вітер і сива хуртовина,
В заметах тихо, з болем засинав,
Дорослий! - ні, мала дитина.
Дитина, з мріями про сиву далечінь,
Про космос, зорі, місячні світила
Та не судилося, чи просто лінь,
Думки мої у часі вже згубила.
Згубила роки забуття і виховання,
Залишила лиш спогадів гірку імлу,
Щоб не повторились ті розчарування,
Котрі породжують ненависть ту земну.
Тому зустрівши сонячне дитя,
Квітку папороті серед низовини,
Не затопчи її ж ти почуття,
А полий водою цілющої долини.
Бо квітка ця - дівчина молода,
Вона ж бо - кохати вміє щиро,
А відповідь моя - це та вода,
Що зберегти її повинна вміло.
31.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
Самотній птах, упавши в небо,
Зустрів життя з невидимих сторін,
Та воно ж йому уже не треба,
Пробач, але я це все ж не він!
Я - серйозний дуже одинак,
Він же, моя протилежність!
Але сталося все дивно так,
Ми не можемо здобути незалежність.
Зі мною нудно, тихо і не так
Він - веселий, всміхнений і справжній,
Радості такий собі чудак-мастак,
Подібний високій хвилі пляжній.
Збиває з ніг і змінює людей,
Приносить щастя в їхню душу,
А сам, немов той Бармалей,
Руйнує образ незворушний.
Руйнує те, що каменем стоїть,
І захищає мою справжність,
На протязі кількох століть,
Кладе на плечі всіхні тяжкість.
А я ж ховаюсь між людей,
Боюся глянути їм в вічі,
Про мене не було статей,
І я подумаю про це ще двічі.
Не треба мені співчуття,
Я поглядів не потребую,
Бажаю лиш щасливого життя,
А вас я ніколи не відчую!
Тому що завжди тут я сам,
І не важливо скільки років,
Не зрозуміти ж мене вам,
А я вже не зроблю стільки кроків.
05.08.2014
29.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2014
Дивись, красунечко, білява,
Яка на дворі гарна ніч,
Упала з неба зіронька яскрава,
А я йду до тебе посеред узбіч.
Дивись, вже місяць у полоні,
Пухнастих хмар, розсипаних навкруг,
Простягни ж до неба ти долоні,
Хоч він для тебе лише друг.
Дивись, вже близько, майже поряд,
Так хоче обійняти та дарма,
Страх зазнати більше горя,
Допоможи йому, бо зостанешся сама.
Допоможи ж, бо серце калатає,
Неначе скло під гучний спів,
А душа у небо вже злітає,
Якби ж я втримать те́бе то зумів!
Допоможи ж, бо сам не можу,
Не вмію жити з серцем із піску,
Зловив я ту стрілу ворожу,
До тебе вже таку близьку.
Допоможи ж, бо біль тримає,
В полоні мрій таких сумних,
А у душі той крик лунає,
Серед крапель золотих.
Допоможи ж, бо крапля то сльоза,
Що впала з серця в душу,
На вулиці почалась гроза,
І з місця я ніяк не зрушу.
Допоможи ж, бо сам я тут зостався,
Нема мене кому жаліти,
Цей дощ у душу так ввірвався,
А мені все ж хочеться радіти.
Радіти, бо зустрів тебе,
Радіти, бо ти у мріях поруч,
Радіти, бо небо вже ясне!
Хоча зосталось в серці море круч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2014
Пройшовши шляху трохи,
Відчувши рук її тепло,
На папір упали строфи,
Та зовсім мало їх було.
Було граминка їх у серці,
Частина - у його душі,
Та відчинило йому дверці,
Її серце у тому вірші.
У вірші, що сумом поливав,
Неначе дощ розпечену алею,
Її життя і квіти дарував,
Кричав: Ти стала мрією моєю!
Кричав та во́на не почула,
Благав, а серце рвало на шматки,
Волав, чому вона його забула,
І в спину вставила штики.
Вона не чула того крику,
Й не помічала почуттів,
І душу його́ таку дику,
Затоптала, неначе море пелюстків.
Затоптала ж, бо кохала,
Зовсім таки́ не його,
Вона тоді іще не знала,
Що той зрадить тільки і того.
Не знала, що шукавши щастя,
Там, де його́ не було,
Життя щасливим їй не вдасться,
А кохання у роках вже загуло.
Загуло і от він там сміється,
Просто в очі, які все так бажав,
Яких у серці тепе́р не знайдеться,
Грошима звідти він їх прибирав.
Грошима, випивкою, алкоголем,
Усім чим міг, усім чого бажав,
Кохання покидало його з болем,
Бо він, неначе, серце виривав.
Тому - коли побачите хлопчину,
Який вам серце все віддав,
Згадайте про оцю дівчину,
Що я тут, так добре описав.
Можливо - це врятує,
Вашу душу і його почуття,
Кохання все в житті лікує,
І все ж - лишає всіх життя!
30.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2014
Якщо змінити дві маленькі речі,
Серце й душу, просто в одну мить,
То зустрівши, так от, вечір,
Ти відчуєш де і як воно болить.
Воно, оте, що в грудях б'ється,
Оте, що рухає по венах кров,
А як же, це воно, то зветься?
Забудеш, якось, вкотре знов.
Забудеш, бо нема бажання, (ех)
Страждати там, у себе в самоті,
Коли постійно лиш зітхання,
А кохаєш примару, що у темноті.
Та знаєш, що разо́м не бути,
І як не плач та сильно не страждай,
Не можу, не можу! - я тебе забути,
Ти ж відкриваєш мої ворота в рай.
В рай, який я так не хочу покидати,
Де світило сонце в хмурий день,
В ньому ж, мені було що залишати,
А тепер там - зостався сум лишень.
Сум, що гнітить мою душу в самоті,
І так зухвало б'є - кулаком у груди,
Що вбиває радість всю в житті,
Його багато, багато - так багато всюди!
Всюди, де нема і не було тебе,
Сіріють хмари, схожі на застуду,
Коли ж в душі ця злива вже мине?
Та знай, я тебе так і не забуду.
Не забуду, бо нема мені чому,
Не забуду, бо сонце там, ще на пероні,
Не забуду, бо місяць... не тому!
Не забуду, бо знаходжуся у твоєму полоні!
15.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2014
Не сумуй, погода не причина,
Вона лиш наслідок тих слів,
Ти не сама, у тебе є родина,
Що сказати хтось посмів,
Ти не сама, вони постійно поруч,
Тебе не кинуть у біді,
Ти не сама, й дорогу серед круч,
Знайдуть для тебе, руки їх бліді,
Ти не сама, вони тебе кохають,
Серце й душу тобі віддадуть,
Ти не сама, я точно-точно знаю,
Віру ж лиш у це здобудь.
Віру, що є люди добрі на землі,
Що і чужі за тобою споглядають,
Що проблеми всі в твоєму джерелі,
Розбіжаться, а я тут почекаю,
Почекаю, щоб допомогти у скрутну мить,
Яка, надіюсь, ніколи не настане,
А ти звертайсь, якщо воно болить,
Прошу про це, я зовсім не в останнє!
11.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2014
Вкраїно, безстрашна не зломлена часом,
Хай слава твоя росте у піснях,
Хай герої твої гордим анфасом,
Засядуть навіки в щасливих серцях.
Хай ворог наш дикий, безстрашний і лютий,
Отримає те, що бажав він для нас,
А місяць ще й досі в хмари окутий,
Хмари з майдану що ховали там вас.
Вас, тих героїв, що вмерли безстрашно,
За волю народу і славу Богів,
Хай же хоч там вам буде прекрасно,
В світі ніким не бачених снів.
Снів, де Вкраїна завжди процвітала,
Де вона не зламалась ні раз,
Де мати дітей так сильно кохала,
Що не мала на них жодних образ.
Будьте ж Ви там щасливі до віку,
А ми вашу справу закінчимо вже,
Не мучте ви й так ту душу-каліку,
Україна вже вільна на цьому усе!
28.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482417
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.02.2014
Не зламана нестримна нездоланна,
У хвилях моря синьо-золотих,
Ти пливеш сюди моя кохана,
А вітер у моєму світі стих.
Стих, й не рухає потоки,
Холодні й сніжні, майже крижані,
Залишився слід єдиної протоки,
Куди пливу я десь на білому човні
Білому швидкому чарівному,
Серед хвиль кохання і журби,
Відчуває серце моє втому,
І кричить: якби ж.. якби.. Якби!
Якби ж тебе я все ж побачив,
Закохався і більше не блукав,
Свою долю колись уже пробачив,
Там де яструб часу пролітав
Вільний сильний і прекрасний,
Високо так тихо й крадькома,
Змінюючи змахом цей день ясний,
Він летів же із тими двома
З двома, що долю об'єднавши,
Віддалися часу так навік,
З криниці й мов не прочитавши,
Напились водиці й ринулись в потік
В прозорий тихий нездоланний,
Захоплені в лапи часу,
Їх захватив яструб незламний,
З криком: "Я вас понесу".
І несе вже майже вічність,
Бо обіцянку свою береже,
Знайшовши в душах мелодійність,
Їх кохання яструб стереже
Постійно вірно невблаганно,
Бо одну лиш пару він зустрів,
З часу коли втратив ту кохану,
Заради якої в небо він злетів.
Злетів і все закінчилось погано,
Його кохана зрадила життю,
Бо пішов він так неждано,
Залишивши по собі лиш статтю
Холодну темну і незмінну,
Забрала смерть його життя,
А вона шукаючи свою заміну,
Покинула усі рамки буття.
Рамки, що стримували душу,
Щоб серце билось у грудя́х,
А я кохання не порушу,
А ти шукай мене у своїх снах
Мрійливих радісних чудових,
Там де я завжди твій ідеал,
А ти об'єкт усіх мрій нових,
Коли ж я це твій провал.
Провал, бо ти прекрасна завжди,
Навіть перестрибуючи вал,
Що долі скориться назавжди,
І ти ж таки мій ідеал
Не зламана нестримна нездоланна,
У хвилях моря синьо-золотих,
Ти пливеш сюди моя кохана,
А навкруги ж цей вітер ще не стих.
14.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2014
Вам мене не зламати, а мені вас не змінить
Не вмієте ви кохати, а я прагну цього лиш на мить
Нема кого вам плекати, а у мене серце болить
Коли дитина не може грати, а для вас час не стоїть.
Час такий невблаганний, що забере кожного з нас
А кожен з вас незламний, що здається сильніше за час
Кожен є такий завзятий, що почувши команду фас
Зірветься мов фенікс крилатий, що перетворить у попіл всіх вас.
Феніксу ж все-рівно, він з попелу знову зросте
А з вас так чарівно, вітер всюди пил рознесе
З вас прагнучих жити вічно, забере ж усе святе
А помирати всім потрібно, проте... проте... Проте!
14.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2014
Знову лютий і кінець зими,
Знову я все сам блукаю,
В клітці битись припини,
Я тебе завжди шукаю.
Завжди - це слово не ясне,
Завжди прокинешся ти з ранку,
Можливо сонечко блисне,
І я прокинусь спозаранку.
Прокинусь з відчуттям кохання,
Вогонь котрого серце розпалить,
І залишаться мо́ї страждання,
Там де сніг іще лежить.
Лежить - і холодно навколо,
Лежить - і ти також не сама,
Бігаєш завжди по колу,
Постійно не помічена всіма.
Та будь щасливою у свято,
Кохай і живи не в самоті,
Бо вмієш ти когось кохати,
А мені пощастить ще у житті.
11.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2014
Це просто слова,
А можливо - бажання,
І пісня зовсім не нова,
Вона як завжди про кохання.
Як завжди про самотність,
І чомусь знов і знов,
Долає невтомність,
І серце все швидше рухає кров.
Швидше, ніж вітер хмаринки,
А розум кричить - СТОП!
Все голосніше - треба зупинки!
Забувши про те хто тримає наш топ.
Тримає - бо розумом гарна,
І сподобалась цим більше всього,
Та доля завжди невблаганна,
І мені не зрозуміти цього.
Не зрозуміти ніколи,
Такий вже я сам!
Долі жорстокі приколи,
А, можливо, це не подобається вам.
Не подобається - досить!
Вставляти палки в колеса,
Я просто не з тих хто попросить,
Забратися геть, бо ви як та преса.
Брехлива й дурна, що аж дістало!
Не йдіть ви вже по мені,
Чи своїх проблем вам все мало?
Бо як і я - залишитесь одні.
17.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2014
Привіт! Старе забуте почуття,
Привіт! Утрачене в віках кохання,
Прийшло ти щоб вернути сенс життя,
І принесеш мені чи то щастя, чи страждання.
А все як вирішить вона,
Прекрасна й досконала квітка ночі,
Якої запах лине мов луна,
І скликає всіх неначе тамагочі.
Скликає щоб розвіяти думки,
Про свою самотню і болючу долю,
Котрі постійно всі так залюбки,
Чіпляли і не давали вирватись на волю.
На волю, де всі весело живуть,
Де щастя й радість бродить по узбіччю,
Де у думках шукав я якусь суть,
Щоб допомогти тобі тією ніччю.
Допомогти сказавши лиш одне:
Що все життя я як і ти блукаю,
Що ніхто цього ніколи не збагне,
Бо ми обоє стояли вже на краю.
На краю з якого жоден не зумів,
Не зумів ступити вже ні кроку,
А тебе я з жахом сильним зупинив,
Бо вже був там з іншого боку.
Був там, щоб зрозуміти повністю себе,
Щоб зрозуміти, що не так зі мною,
І в цей час отак зустрів тебе,
А ти ж була такою вже сумною.
І лише тут я вперше зрозумів,
Чому такі були мої останні роки,
Це щоб я ніколи навіть не посмів,
Принести від долі тобі свої уроки.
Уроки, що пройшов все ж не дарма,
Уроки, що навчили мене в світі жити,
Бо все я вирвався з цього ярма,
І навчу тебе як радості ділити.
Радості зі мною і людьми
Щастя з кимсь і, навіть, наодинці,
Біль і очі наповнені слізьми,
Та навіть двійку в маленькій клітинці.
Двійку, бо ти будеш не одна,
Обіцяю, що ніколи не покину,
Буду біля тебе поки не збудується стіна,
За якою опинюсь я в одну самотню днину.
Самотню і стану тобі не потрібним,
Тоді ти, мабуть, тільки скажи,
Що став я вітру, таким, подібним,
І можу йти зі словами "Ти тільки не тужи..."
11.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2014
Йдемо й біжимо, дорогою у часі,
Летимо кудись, неначе білий птах,
А щастя кидають нам, як тій собаці,
І ми бачимо його у своїх снах.
У снах, які ведуть нас у минуле,
Туди, де ти була тільки моя,
Зорі, мабуть, це ще не забули,
Забув же це лиш тільки я.
Лиш я, який так хоче повернути,
Той час і ту усмішку твою,
Але тобі цього ніколи не збагнути,
Бо ти не знаєш, що це для тебе я творю!
Й ніхто не знає, так тому і бути,
Ніхто не власний над моїм життям,
Крім тебе, яку все ж не забути,
Хоча й тоді я був таким дитям.
Дитям, здатним на великі вчинки,
І прагнучим кохати лиш тебе,
А в житті були потрібні все ж зупинки,
Щоб знайти того вже - самого себе!
Себе, який уже дорослий,
Себе, що зрозумів, як жити в самоті,
Того, що бігав колись босий,
І радів всім дрібницям у житті.
Радів і зараз радий, що ми розмовляємо,
Рідко дуже та вже все-одно,
Ми ж обоє добре-добре знаємо,
Що постійно помилялись, як одно!
Помилялись - за що й вибачаюсь,
Хоча не тут я це сказати все хотів,
А десь при зустрічі, або десь прогулятись,
Щоб більше не бачити, отих брехливих снів!
9.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2014
Знаєш, це було б брехнею,
Якби цього я не сказав,
Я хочу бути мрією твоєю,
А тебе б своєю долею назвав.
Долею, легкою і прекрасною,
Сонечком, ясним і золотим,
Зіронькою, яскравою та ясною,
Ніченькою, а я б був місяцем твоїм.
Місяцем, що світить для коханих,
Та тінню, для зрадливих почуттів,
Почуттів, завжди таких незваних,
Феєрверк яких відчути так хотів!
Хотів, бо це вже як наркотик,
І дарувати теж, ти лиш зрозумій,
Хочеться відчути, коханий дотик,
Та заблукати в вирі своїх мрій.
Мрій завжди таких яскравих,
Таких щасливих і дурних,
Серед людей часто неправих,
Вони вмирають в землях кам'яних.
Кам'яних, бо не відчуваю вже я болю,
І не тримаю ні на кого зла,
Віддати комусь хочу свою зброю,
А у відповідь прошу каплю тепла.
Душевного такого, щоб відчути,
Що я не сам серед людей,
І з полегшенням забути,
Іронію неправильних ідей.
Ідей, яких ніхто не втілив,
Людей, що не розуміли почуттів,
І купідон знов кудись поцілив,
І у небо, як літак злетів.
Злетів, забувши про дрібницю,
Зв'язати серце з чиїмсь назавжди,
А воно тепер нагадує темницю,
До якої не підходять поїзди.
З майбутнього, де хочу тебе бачити,
Разом з тобою завжди йти,
А купідона не зможу вже пробачити,
Бо він спалив колись мої мости.
Мости, по яким я так і не пройшовся,
Бо сміливості забракло як завжди,
Я досі пам'ятаю запах твого волосся,
І частинку тебе в серці, залишу назавжди!
В серці, яке відбудовує дорогу,
Що йде в минуле на кілька років,
Ти мабуть відчула всю мою тривогу,
Коли зізнатися тобі я так хотів.
Зізнатися, та мабу́ть не варто,
Бо знову втрачу сенс життя,
Навіть мені вже це занадто,
Кохати і робити вигляд, що немає почуття.
19.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2014
Десь далеко, у мину́лім часі,
Народилось сонечко мого життя,
Загубившись у тривалім вальсі,
Йде воно дорогою свого буття.
Воно надіюсь буде тихе,
Розумітиме й даватиме тепло,
Хоч-би не сталось щось ли́хе,
І це сонечко мене таки знайшло!
Знайшло б як можна швидше,
Бо я ж чекаю вже дуже давно,
І тоді одразу стане ближче,
Світанок в світі, що через вікно.
У світі де є стільки горя,
Де час іде так навпаки!
Що хвилі голубого моря,
Відтворюють в пісках чиїсь рядки.
Рядки людей, які там не ступали,
Людей, які живуть зовсім не там!
Людей, яких ще не кохали,
Й дітей, таких байдужих дам.
Дам, оти́х що люблять гроші,
Гроші таких мізерних людей!
То скажіть же, чим вони хороші?
Купюри зла й розкиданих ідей.
Ідей, що люди забували!
Коли ступали сходами буття,
Й людей, котрі душу дарували,
І отримували у відповідь урок життя.
Урок такий болючий і жахливий!
Такий, що серце навіть розриває!
Урок такий, що злякається й сміливий,
А доброму у серце злості підливає.
Підливає так точно й помаленьку,
Що набридає існування на Землі!
Та не лякайте Ви хоч неньку,
Ви ж для неї, наче, діточки малі.
Наче сонечка, що сходять спозаранку!
Наче зірочки, що світять усю ніч!
Наче гомін птахів на світанку,
Наче розмова з коханим віч-на-віч.
З коханим, який сказав що не покине,
З чоловіком, що тримає слово все життя!
З людиною, яка сама швидше загине,
Ніж відправить клятву, кудись, у небуття.
Клятву - бути разом навіки!
В радості і в горі й взагалі!
Клятву, яку розірвуть лиш музики,
Коли загубиться він в сивій млі.
У млі, з якої ще ніхто не повертався,
У млі, яка існує десь не тут!
Він зрозуміє, як же сильно закохався,
І стане янголом, що звільни́ть її від пут.
Від пут, що сильним негативом,
Примушують страждати й бути в самоті,
І світ - наповнить позитивом,
Що щастя й радості вистачатиме в житті!
Вистачатиме всього, будь-де, завжди!
Захочеться кохати вірно й сильно!
Ти лиш не лети - зажди!
У світі ти ще відчуєш себе вільно.
Ти ще захочеш в ньому жити,
Й батькам онуків, багато привести!
Збудуєш світ, в якому хочеться любити,
Світ, де колись житимемо всі МИ!
26.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2014
Давно, колись, в просторах цього часу,
Зустрів тебе, я вперше у житті,
Сподобалась мені ти так відразу,
Для мене дуже дивно це було тоді.
А зараз років п'ять вже промайнуло,
Я не дитина, так само як і ти,
Нічого б цього може б і не було,
Та судилося трохи часу разом нам пройти.
Симпатію дитячу упізнавши,
Я зрозумів, що все не просто так,
Бо почуття роки всі подолавши,
Навіть не змінилися ніяк.
Змінилось лише те, що ми майже дорослі,
Й пройшли вже шлях, дитячий до кінця,
Тепер не загубитися б в колоссі,
В колоссі довгого й мінливого життя.
Не втратити б тебе, на рівнинах долі,
Де розбивались тисячі сердець,
Мені здається я лишаюсь волі,
Коли від мене ти далеко десь.
А з тобою мені здається - що щасливий,
Так наче, ніколи й не страждав,
Та світ оцей такий мінливий,
Що краще б я навіки покохав.
Тебе, і більше вже нікого,
Тебе, бо краще не знайти,
Тебе, щоб пройти оцю дорогу,
З тобою ж, мені є куди іти..!
15.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476771
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2014
Життя така цікава штука,
Неначе гра на тися́чі персон,
Кожен вибір - це для нас наука,
Та ніхто цю гру ще не пройшов.
Зважаючи, що все буває вперше,
Навіть неможливе, можна пояснить,
Історія про це не збреше,
З'явився той, хто зміг все пережить.
І навіть смерть, ви вірно зрозуміли,
Була безсила перед ним одним,
Нам це так просто пояснили,
Його душа і його тіло було кам'яним.
А все сталося через помилку,
Можливо пропустив хтось цей момент,
Та не було у нього лику,
Це був чийсь злий експеримент.
Він сильно так любив природу,
І серце було у нього чисте і живе,
Ненавидів же лише воду,
Бо вона не відображала його лице.
Йому прожити довелося,
Так років з двадцять довгого життя,
Поки на світі не знайшлося,
Людини чистіше ніж дитя.
Була душа у неї чиста,
Прозора, як вода у джерелі,
Носила вона чарівне намисто,
Що недуги забирало всі.
Побачивши його, прошепотіла,
Хотів би мати тіло, не граніт?
Для тебе я б усе зробила,
Розтопи ж ти в серці моїм лід!
Він лише їй посміхнувся,
Покохав її на все життя,
Хто б же знав що обернеться,
Він малесеньким дитям.
Дитям таким щасливим,
Що б позаздрив би весь світ,
Він був тепер вразливим,
І не міг він жити сотні літ.
Зате тепер він міг кохати,
Одну єдину, її, й на все життя,
Ніхто не зможе подолати,
Любов яку дає мале дитя.
25.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2014
На вулиці осінь, дощі за вікном,
А я сиджу у кімнаті, за своїм компом,
Сиджу і гадаю, що з цим життям,
Одні все вже мають, а інші лише буття.
Та й те не цінують, не бачать всього,
Що може змінити їх життя, тільки й того,
Допоможе забути весь біль, за буття,
Знайти й покохати, як маленьке дитя.
Забути про втому, зраду, той біль,
Що зустріли по шляху своїх ви мрій,
Бо кохання взаємне не знає образ,
Воно окриляє, почувши кохаю лиш раз.
Кохаю тебе, такі дивні та гарні слова,
А почувши раз забуваємо, що є голова,
І нічого не хочемо більше шукати,
Всі колись побажають вічно кохати.
Одну ту єдину,
Свою другу половину,
Що буде бажати,
Лише з тобою життя поєднати.
7.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014
Ось так виходить, що життя проходить,
І немає щастя, в поглядах чужих,
Ось так виходить, що любов знаходить,
Нам коханих зовсім не таких.
Вони не цінять твою душу,
Їм тільки гроші подавай,
Я ж обіцянку свою не порушу,
І заберу тебе з собою в рай.
В рай який ми побудуєм,
Лише з тобою, лиш на самоті,
Де не буде місця тому болю,
Що має кожен з нас у себе на душі.
Де забудуться усі печалі,
Які життя нам встигло принести,
Та крім щастя там нічого більш немає,
Тому не знаю чи захочеш ти туди піти.
Чи захочеш зі мною щось там будувати,
Чи свій ключ від серця віддаси,
Людей на світі так багато,
А мені, чомусь, потрібна лише ти.
Ось так, прокинувшись, закінчилась поема,
Про вічну і п'янку любов,
А на душі стоїть лише дилема:
Життя чи сон це буде знов?
20.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2014
Ну от і все! Закінчилось кохання,
Забравши з собою море почуттів,
Забулась зустріч, перша і остання,
І те, як з тобою бути я хотів.
Минають дні, години і хвилини,
Спливає річкою в забуту даль,
Усе оте, що бу́ло радісної днини,
І залишилась в серці лиш печаль.
Але нічого, знову ще я покохаю,
І ти кохання також віднайде́ш,
Що буде далі, ніхто цього не знає,
Що буде далі, просто не збагне́ш.
Але іти вперед нам доведеться,
Залишаючи позаду мрії і думки,
А нездійсненне все, вже не повернеться,
Ти тільки новому серце відімкни.
Забудь усе, що було́ до того,
Коли зустрінеш нову ти любов,
За щастя дякувати треба лише Богу,
Бо він спроможний дати його знов.
Спроможний стримати на хвильку,
Швидкість часу, для закоханих очей,
І розтягнути їх одну хвилинку,
На сотні тисяч, тільки радісних ночей.
Тому тобі, дуже хочу я сказати,
Що давно на тебе, не тримаю зла,
І не ли́ше щастя, тобі можу побажати,
А ще й здоров'я, й радості, й добра.
20.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2014
А ти там де мене нема,
Ти там де зникає надія,
В моїх мріях іде весна,
А наяву уже серце від холоду мліє.
Ти там де встає зоря,
А я тут, де світить холодний місяць,
Ну чому ж ти не моя,
Чому не знаходжу собі я місця.
Ти в серці моїм була,
Ти залишишся там навіки,
А любов все таки стиха,
Як в'януть без води ці квіти.
Ти не хочеш зрозуміти що,
Що без тебе я жити не можу,
На мою любов тобі всеодно,
А я бачити тебе лиш хочу.
Бачити хоч мить у вісні,
Хоч раз ще тебе обійняти,
Та не приходиш у мої ти сни,
І не можу тебе я поцілувати.
Для тебе я чужий,
Незнайомець, у маленькім місті,
А для мене лиш погляд твій,
Значить більше ніж все на світі.
Значить більше ніж все разом,
Що я маю зараз, у цю хвилину,
Та мабуть не судилося нам двом,
Стати одним єдиним.
12.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2014