| Сторінки (1/30): | « | 1 | » |
Все буде краще,
Ніж думаєш ти,
Тому не думай, прошу.
Без зайвих слів і пустоти
Я страхи полишу.
Усе складеться,
Все пройде,
Усьому є свій час.
Тече ріка, біжить вперед
Без докорів, образ.
Життя проходить, озирнись,
Воно навколо нас;
Не поспішай, призупинись,
Всьому свій час.
І кожна мить і кожен день
Це долі дар
Не опускай ніколи рук,
Тримай удар.
Здається ми такі німі
Без зайвих фраз.
Будуть яскраві кольори,
Всьому свій час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734129
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2017
І що? Ми люди, знаєш, прості люди
І кожен кожному якась межа:
Твоя простуда вже моя простуда,
Твоя утома вже моя, на жаль
Чи на добро? Не зрозуміло...
Ми монотонно кажемо, що любим,
А в серці і на краплю не хворієм,
Лиш ділимося дуже схожим нутром
Тягучої холодної простуди,
Яку нам нав'язали самі ж люди.
А ми їм вірим і..
Колись оця межа скінчиться
І всі відносини підуть в смітник,
Комусь обов'язково це насниться,
А хтось до пустоти насправді звик..
І що? Ми люди, знаєш, прості люди
І кожен кожному якась межа.
Яка ж тоді пустеля без верблюдів?
Яка ж тоді система без бажань?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2017
А пам’ятаєш дощ на Контрактовій?
Ковзка бруківка - магія узвозу,
Дурна усмішка, місто на долоні,
Приємні жарти і смішні погрози…
Незграбні рухи, лиця, мокрі ноги,
Мілкі калюжі, в них відбились фари.
Розмови про усе і про нічого,
Вогні, залізні сходи, вітер, пари…
Вологі вулиці, яскраві світлофори,
Чийсь пам’ятник, напівчіткі фігури,
Життя як гра, і грають в ній актори,
Слова – мости, думки – німі бардюри…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2017
Ми забуваємо про мамине тепло
І часто-густо сіємо сварки..
Коли було б при собі полотно,
Я б вишила іконку-оберіг тобі
І принесла від серця на добро
Прямісінько до ніг, укрила б їх,
Влила туди усю свою любов
І відмолила будь-що кожен гріх!
Стояла на колінах у траві
І відпускала лихо і журбу..
Моя рідненька, тільки не хворій.
Кажіть частіше матінці "люблю"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2016
-Боюся, він просто рейдер,
Хапає чужі серця,
Полює на живця,
А кожним залицянням
Тамує одну з потреб...
У цьому твоя межа,
Короткий шматочок сторі,
Звичайно бути актором
В шаленому ритмі повторів,
Коли усі в тебе в покорі,
Нелегко. У цьому і шарм.
Безжальна така любов.
Не думай, що не прийде,
Тебе все одно знайде,
Зі стелі якось впаде
Чи з неба на плечі зійде,
У квачик зіграє з тобою,
І в тобі загине актор..
А знаєш, що тебе вразить?
Не слово або бажання,
Не назва його "кохання",
Не скарги чи нарікання,
Не дівка твоя остання,
А те, що не буде відрази.
Вона не настане відразу,
І потім не буде сказу,
Знайомого вже екстазу,
Нічого. Одне лиш тепло.
Раніше так не було.
-Він думатиме: "Все одно.
Пройде, все на світі проходить!"
І це його щира брехня.
Питаєш чому не виходить
Забути людину? Щодня,
Всю ніч, кожну мить, щохвилини
Вона у твоїй голові.
У серці, від скронь і до ніг.
Вселилася чомусь і не спить,
Гуляє у твоїх думках,
Героєм у твоїх рядках,
Смакує у твоїх битках,
На одязі в білих нитках..
Живе у тобі, і магнітом
Ти з нею проводиш все літо,
А потім майбутнє життя...
Така от, мій рейдер, любов.
І як не пручайся від неї,
І як не гаси той вогонь,
Згорить все до самої стелі.
-А він у минулім дракон,
На віки вже стане веселий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2016
Чому люди один одному не пишуть,
Не питають чи все у порядку?
Телефони у кам’яній тиші,
А від ігор сідає зарядка.
Чому люди під такт амнезії
З голови викидають моменти?
З кожним днем спогад більше тускніє,
Через рік ти вже клацаєш «стерти».
Чому відстань й недовга відсутність
З часом просто притягує холод?
Чому добрі відносини рвуться?
Через злість, втому, спрагу чи голод…
Люди вічно знаходять причини,
А насправді до болю бояться,
Що на тому кінці не піднімуть…
Не відпишуть…. або помиляться…
Чому люди не телефонують?
Просто так, не у стравах і грошах..
Чому більше ніщо не хвилює,
Крім коштовностей, дорогих подорожей?
Усе стало настільки провальним,
Що корисливість більше не нонсенс
А я хочу нарешті банально!
А я зрештою справжнього хочу!
Чому люди один одному не пишуть?
Самота сповільняє маршрути!
Люди, будьте на краплю простіші,
Тоді вас більш ніхто не забуде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2016
Зараз би тебе
з кавою
Але ти тепер
з чаєм
Путаєш зірки
іншим
А вони тобі
грішать
Зараз би в тобі
з цукром
Розтворити свій
смуток
Але ти й не мав
думку
Що в мені порвав
струнку
Певне більше не
взнаєш
Що тебе у снах
маю
Зараз би тебе
з кавою
Тільки ти тепер
з чаєм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2016
Змирися. Закрий очі. Я все...
Розкажуть теплі ночі пісень.
Забудься. Заспокойся. Повір.
Кінець лише історії - не світу.
У мене теж було чимало мрій,
Я просто вчасно перебігла на орбіту
Реальності, жорстоких перешкод.
Я просто помилилася у тобі.
Брутальності і справжності (чи що?)
Мені не вистачало в нашій фобії...
Зберися. Встань. По-новому подихай
І зрозумій коли не зрозуміло.
Та просто перестань образливо і тихо
В мій бік дивитися, як та душа без тіла...
Збагни. Таке буває, чуєш,
Життя не закінчилось на образі.
Я підтомилась і чомусь відчула,
Що нам не варто далі бути разом...
Змирися. Закрий очі. Я все..
Ліміт вже вичерпано, досить!
Розкажуть теплі ночі пісень
Про те, як із весни настала осінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016
Прошу...говоріть, говоріть, не мовчіть!
Бо без слів - ми ніяк, і ніхто, і нічого.
Хтось забув про слова, а комусь це болить!
І розводить мовчанка дороги...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2016
Усе в руках його горіло,
Керуючися правдою і розумом,
Відчутною була духовна сила,
Що не сприймала будь-які погрози.
Громився голос, хвилювався басом,
Здавалось, буревій колише небо.
Боровся з кривдою й несправедливим часом,
Приховував нестачі та потреби.
Його учинки слугували подвигом,
Який продовжувався з року в рік,
Всі суперечки скінчувались згодою,
Зелений ще – а Справжній Чоловік:
Ніколи не заскиглив, не підсилював
Забарвлення страхів темних відтінків...
Проте в одному повністю безсилів –
Схилявся під єдиним чаром Жінки…
Не відступався, але поступався.
Було помітно, де п’ята схована,
Хоч він не Ахіллес, а все ж піддався,
І думав лиш : вона, вона, вона…
Усе в руках його горіло,
Керуючися правдою – не розумом.
Де й ділася ота духовна сила?
З’являлася захоплення загроза…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2016
А потяг тихо пролітає, в нічку,
Твоє життя, думки, всі гарно сплять....
В віконці: сніг, внизу зимова річка,
Хатки на верховинах миготять..
Твої думки..вони такі глибокі,
Чух-чух, чух-чух покращує момент..
Ну а вреалі, нащо тії роки?
Не щоб все кинуть й їхати...вперед!
А потяг тихо пролітає, гори..
Казковість чи ілюзія? Не зна...
Треб час від часу змінювати story,
Місцевість, співрозмовників, життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2016
Я був спритний, мамо, я боровся,
Воював як міг, дарма, що ще зелений,
Мене братом називали хлопці,
Справжня воля протікала венами...
Я ходив у поле, був в атаці,
Мене рідний грунт оберігав.
Але ворог злий, спочатку ампутація,
Ну а далі сама знаєш, впав..
Усе добре, мамо, я таки боровся,
І не плач, що більше не прийду.
Я живий в твоєму серці досі,
Україну сильно бач люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638545
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.01.2016
Вірність - от у чому вся фішка,
Про яку всі так переживають.
Бо невпевненість - хитра кішка,
Зсередини довіру з'їдає..
І холодні морозні будні
Не порушать твій сон, зізнайся!
Все заховано у людині,
Як боротися з тим не старайся....
(і коли говорив про характер,
про проблеми, перерву й вину,
так хотів остудити кратер,
а про вірність чомусь оминув...)
...В вулканічному вирі ілюзій
Наші фрази - просто слова.
Вірність має велику силу,
Вона чудить страшні дива,
Вона в світі - шалена рідкість,
І респект тому, хто то має!
Як роками не зникла вірність-
Це точнісінько щось означає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2016
Мамо, ранкова моя зоре,
Куди не піду – вкажеш мені путь,
А те майбутнє, скла́дне, неозоре,
Переживу, як всі переживуть.
Тату, хранителю моїх снів,
Якою б не була – завжди обіймеш,
Підкажеш, прийдеш янголом вві сні
Чи наяву будь-яку втому знімеш.
Мамочко, мальва моя пурпурова,
В нас стільки з тобою дискусій було..
Справа в тому, що ти завжди права,
Як би мені не хотілось того.
Таточку, мій добродушний наставник,
Доки я буду іти по стежках,
Ні, не забуду тих слів наостанок:
- Доню, життєва дорога важка!
Ніби недавно недоспані ночі
Біля колиски проводила, нене..
Матінко, вибач за стомлені очі,
Деякі зморшки і втрачені нерви!
Як часто, тату, казав мені фрази:
- Сильною будь – подолаєш усе!
Рідний, пробач за часткові образи,
Я завдяки тобі вірю у себе!
Батьки, вас любитиму я до нестями,
Так хочу, щоб ви були вічно живі…
І вперше за все, що прожила життя
Звернуся до вас так, як треба – на ви…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2015
Це дощ…
Відображення свіжості думки,
Ну, а злива – протест проти всіх перешкод.
Це проща…
Поклади-но на серденько руку,
Помолися – і змиється завдана шкода.
Це вітер…
Роздуває ту думку помалу,
Розпанахує тіло, приводить до тями.
Це літо…
А здавалось, що осінь настала:
Заховалося сонце у темнощах хмар.
Це краплі…
В них ховаються раптові сльози,
Що втікали з обличчя, як роси з трави.
Це раптом…
Несподівано вирвались грози,
Помішались у бурю, і їх не зловить.
Це холод…
Та в будинку ще тепло домашньо,
Заховатися можна, було б від чого.
Це голод…
Не фізичний природній, а справжній,
Зголодніла життям, ну, а тут ще цей дощ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2015
Палахкотить у жильцях кров,
Змітає вітер з вишні квіти.
Оце вона, терпка любов,
Її до дна потрібно пити?
Зі смаком вишень і полину
Безмежність, болість, соковитість
Спітка мене – малу дитину
Оця, така природна, дикість.
Приємна й кисла - точно вишня
Мої рецептори обманом
Заполонила, просто смішно:
У тілі стала звичним станом.
Проте, як завжди це буває,
Прийшов до мене післясмак,
Скривилась – щастя відлітає,
Відчула: щось то тут не так,
Уже й не солодко й не гірко,
«Ніяк!»- сказала б, але ні,
Поганий осад отопірку
Лишився десь в душі на дні.
Опам’яталась: я – дитина.
Від вишні й сліду вже нема,
Терпка любов як завжди злине,
Тому не пийте геть до дна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2015
У чому винуваті діти?
У тому, що вони малі
І їх нема ким захистити
На обайдуженій землі?
У тому просто, що з'явились?
На спротив заборон замків,
Чому в утробі охрестились
Страждати за гріхи батьків?
У чому винуваті діти?
Кому зашкодили життям?
Діти - то ж як весняні квіти,
Іще не здатні до гниття.
Вони ще чисті, безтурботні,
І їхня посмішка - бальзам,
Безпомічні, малі, голодні,
Найбільш голодні на життя!
Хто право дав отій жорстокій,
Бездушній дамі без лиця
Малечу вбить іще в утробі?
Вже без початку...без кінця...
У чому винуваті діти?
За що? Чому? З яких причин?
Вони - майбутнє в цьому світі,
А ви отак...і хоч кричи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2015
Жінка звичайно трохи дурна,
Часто безпомічна в рішеннях.
Жінка нерідко ходить сама
І так постійно грішить.
Грішить на користь рідних людей,
По вуха у цьому замішена.
Жінка безжальна до своїх ідей,
Часто за неї вирішують.
Жінка звичайно трохи мудра,
іноді змовчує в відповідь.
Жінка-богИня і Жінка-пасУда,-
Дві протилежності змішені.
Змішені так, щоби не протирічили,
Чорне і біле міняються.
Жінка не змінює лише обличчя,
Навіть тоді, як щось станеться.
Жінка звичайно до болю сильна,
Це у крові в неї складено:
Жінка зцілила і жінка вкусила,
Жінка на думку направила.
Хочете вірте, а хочете ні,
Може, нема цьому свідків...
Як не крути, а признати повинні:
Жінка керує всім світом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014
Відкривши очі, коли-небудь хочу
Тебе побачити зблизька.
У міліметрах тіла точних
Загубиться моя рука.
А губи вивідають в дюймах
Твоїх щетинок довжину,
З волоссям трохи попустую,
Перебіг снів наздожену.
Мої рецептори здригнуться
І затанцюють самбу в такт.
А аромат дійде до серця,
Яке у захваті вже й так.
Черкну щоками по долонях,
Притисну пальці до лиця,
Почую як пульсують в скронях
Лиш ендорфіни без кінця.
Закрию очі в ейфорії,
Заграє музика небес,
Я так тобою захворіла,
Тепер у гості жду чудес…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2014
Не принось мені зірок з неба,
Не відшукуй чужі скарби,
Просто стань для мене потребою,
Без якої не зможу пливти.
Стань повітрям в моїх легенях,
Або Всесвітом стань без меж,
Стань життям у маленьких жменях
І за спокоєм моїм стеж.
Будь частиною мого серця,
Другом справжнім, героєм снів,
Заспокійливим в гострій істериці,
Будь ким хочеш, аби моїм.
Не задивлюйся довго у вічі,
А одразу бери в полон.
Кожну посмішку, яку злічиш,
Не приймай за міраж чи сон.
Посади у моєму полі
Пай ромашковий серед трав,
Наші душі заблукані голі
Віднайдуть там споріднений рай.
Вітром теплим ласкавим рідним
Зачепи мої хмари з думок,
А надвечір наш місяць засвітить,
Як тоді, пам’ятаєш, на двох…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515345
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.08.2014
Підкорена, вона, персона,
Колись ще вільна та така мала,
Не втомлена життям, тепер – Особа,
Не злякана ніким, жива.
Підкорена, не як в книжках та казках,
Захоплена в невидимий полон,
Поборена, це вже її поразка,
Її перемогла сама Любов…
Підкорена, хіба ж вона боролась?
Хіба протестувала і клялась?
Хіба могла провести власну совість?
Задобрена в приємнощах… здалась!
Щаслива, забезпечена у вірності,
Вона здалась на розсуд відчуттів.
Підкорена цнотливості, наївності,
Вона знайшла свій стимул у житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515344
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.08.2014
Люблю запах диму,
Що йде з димаря,
П’янить…
У тиху годину
Отак навмання
У грубі лучина горить.
Здіймається вверх
Колосистий димок,
За метр - зникає безслідно.
Прогріється хата,
Набрякне теплом,
А ти з молоком і повидлом
Сідаєш до грубки,
Розслаблюєш стан,
Вдихаєш - зринаєш в дрімоті.
Нагрілися руки,
А ти все десь там –
На димом пропаленій ноті.
Сидиш і сидиш,
В хаті диму нема –
Для тебе ще є, пройнялася.
- Наталко, ти спиш?
- Ні це від димаря?
- Та де ж дим?
- Піднявся, піднявся…
У дивному маренні
Ти вже не та,
Неначе близь хати літала.
Люблю запах диму,
А надто в свята,
Отак би чекала, чекала….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014
Ти, чоловіче, вдумайся, що робиш!
Де легітимність? А-а-а, у тебе власна «правда».
Ти - добрий, кажеш? Ні! Себе соромиш!
Хіба Людина здатна бути катом?
Де людяність і чесність? Га, бездушний?
А-а-а, точно, цих понять ти і не чув.
Ти світовий моральності закон порушив,
При цьому навіть зміни не відчув!
А душі?
Ні, пане, так тобі не пройде,
Махнувши пальцем, рушити живих!
Безмежність гріху - гірше за прокльони.
Дивись, аби спокійно спати встиг!
Це сотні, ба це тисячі сердець -
Отих невинних, що їх кров на тобі…
Поглянь навколо, - вдосталь там фортець?
А через них хтось гине в твоїй злобі…
В Нас не погрози, не шантаж, не нарікання.
О Боже, збав, в Нас точно не прокльон!
В Нас пам’ятка, в Нас лист, як закликання.
Ми - Люди совісті, для Нас ще є закон
Моральний!
Ми ваших методів не сповідаєм,
В Нас зась брехні, і лицемірству зась!
Ми ,так, як ви, насилля не вітаєм,
Для Нас не ідол оте слово «власть»!
…Чи, чоловіче, ти - нащадок фюрера?
Ні почуттів, ні вражень, ні емоцій!
Тебе не візьмеш демонстрацій бурею,
Ти не бентежишся, що є ще соціум.
Всі знаємо, як звати ту істоту,
Що вже не має й крапельки душі.
Ти кажеш: «Поміняю все істотно!»
Ах-ах! Хоч сотні документів підпиши!
Мерзотно!
Ти, «не бандерівець», подумай-но, що робиш!
Ми Є і Будем, Нас Не покорить!
Ти кошик людських бід на плечах носиш,
Задумайся, як з цим ти будеш жить!
Ганебно, правда, задля власних «хочу»
Терзати миролюбний Український люд!
А власному народу говорити в очі
Брехливі байки, упустивши суть.
Твоїм діянням немає пояснень,
Хоч будеш промовляти: «Захищаю!»
Хоч буде мільярди суджень власних.
Такий «розумний» й цінностей не знаєш.
Ясно!
Страхи, розлуки, сльози і безсоння,
Дитяче: «Мамо, де тепер мій тато?»
У відповідь: «Накрило полум’яною весною…»-
Отак з нічого породжене катом.
Часткове: «Боже, збережи мою сім’ю…»
Або: «Куди мені тепер подітись?..»
А є і так: «До біса цю війну!
Гуляв колись, то й буду далі веселитись!»
Комусь це імпонує, хтось кайфує,
Збираючи під замками громади
Чи кричучи: «Нехай війна панує!»
Ну, так! То - ЗМІ! Інформаційні вади…
Бо ти це, чоловіче, вправно
Зумів подбати про самосвідомість.
Та, знаєш, я скажу тобі, що марно!
Все ж кожен десь ховає зброю - совість,
У глибині!
Коли у скронях зажевріє Сповідь
(пояснюю: це запорука миру,
це самозвіт), тоді допишеш повість
Про те, скільки ти винен Україні!..
Так-так. Багато вже вас було,
Таких «захоплювачів»,безпардонних…
Боролись, відбивали, не забули,
Незламані нічим, хоч у руїнах чорних!
Диктаторів не терпим, вільні дуже!
Такі, що тихо заздрить навіть бабка.
Нема ніде комашки більш вільніше,
А ми ж бо - Люди! Суть така в нас й правда!
Болить у грудях, мучать Нас думки,
А в голову Хороші мрії лізуть;
Можливо, ти збагнеш всі помилки,
Але тоді, як буде дуже пізно…
Не навмисне.
Березень 2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495359
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.04.2014
Якщо ти янгол,
Хто тоді я?
Проблемами закута,
Легковажна грішниця?
Проста чи вільна?
Може, та і та.
Сміливістю забута,
Слів невільниця?
Зробила висновок:
З нічого в нікуди.
Фантазувала,
Змішувала фарби,
Подумала, що пізно
За тобою йти,
А було рано.
Так лишилась скарбів?
Рознервувала,
Без причини гримнула.
Жіноча логіка
Чомусь взяла угору.
Закарбувала –
В відповідь отримала
Приємну лаконічну
Лиш розмову…
Всміхнулась радісно,
А потім схаменулася,
Дійшло до мізків:
Повернись в реальність.
Ти точно янгол?
Чи мені почулося?..
В нас надто різна
Віра в ідеальність…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2014
Гудів реактор, тяжко дихав
У передвіщенні біди.
…Вона благала ніжно, стиха:
- Не йди, коханий мій, не йди!..
Буяли ночі перехрестя,
А він дивився у пітьму.
- Біжи, кохана, я вернуся!
- Без тебе, милий, не піду!
Чорніли хмари, серця нили,
Ряснів чорнобильський вогонь,
Все надто швидко променіло
І доторкалося долонь.
І хто міг знати як багато
Вже загубилося там доль.
Абсурдність призвела до втрати.
Чому? За що? Зіграла роль?
Одну хвилину помовчали…
Востаннє цілував вуста.
Обійми… Відстань… Зазвучала
Благання мить. Здригнувся стан…
- А як же, милий, наші діти?
Зупинка кроку… Затремтів.
- Я буду ще за них радіти.
Не плач, кохана!
Полетів.
Тривога в грудях, сила в м’язах
Та чиста мудра голова,
Він був відважним без наказів,
Пішов на подвиг - і нема…
Калюжі сліз, одвічне горе
На тисячі і на віки…
Ви пролили багато крові,
Загиблі там чоловіки!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2014
По стежках між дерев блукаю,
Те блукання вподобала я,
Щось нове там для себе шукаю,
Це єдина стихія моя.
Серед барв гомінливого лісу
Помічаю весняну красу:
Лісову зеленаву завісу
І солодку ранкову росу…
І хоч я не вслухаюся в звуки,
Розглядаючи кожен листок,
Завмирають від радощів руки
Й не торкаються вже намист́ок.
Серед легкого шурхоту вітру
Ясно чую милуючий дзвін,
Що доповнює лісу палітру.
Все гучніш розливається він.
І коли я завмерла у квітах,
То збагнула: говорять птахи,
Що зібрались на дерева вітах
Від розділення вражень краси.
Соловейко завзято щебече,
Що безмежно він радий весні,
Що його голосиста малеча
Розпочала співати пісні.
А шпаки запевняли, що вдома
Все ж найкращі, ніж будь-де, ліси,
Хоч тепліше у інших умовах -
Там немає такої краси.
Раптом голос зозулі лунає:
«Як я рада зустріти весну!
Що пробуджує і надихає,
Що звільняє домівку від сну.»
І сорока своє додавала,
Що в нас краща у світі земля,
Що хвилястії ріки-безкраї
І багаті врожаєм поля.
Ластів’ята, синиці, вівсянки
І старенька премудра сова -
Майже всі позбиралися зранку,
Підбирали про весну слова.
І на даній збентеженій ноті
Я покинула збуджений ліс,
Ту солодку росу у дрімоті
Лісових зеленавих завіс.
По стежках я вже бігла додому,
І не має меж щастя моє,
Я пізнала тепер невідоме,
Дуже рада, що диво ще є…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014
Закохатися в посмішку - то хіба гріх?
Захопитися щирістю серця…
Полюбилися очі і сонячний сміх,
Відображення щастя в люстерці.
Надихатися кутиками твоїх губ.
Ну, хіба в цьому є щось злочинне?
Чи лишатися кожної ночі без сну,
Не стуливши очей, без причини…
Я не знаю напевне ким є чи вже став
Власник тої грайливої втіхи.
Не відчую по запаху і по вустах,
Не впізнаю по голосу й сміху.
Закохатися в посмішку…Тільки й всього!
Уподобати геть незнайоме.
Це як сісти не в той пасажирський вагон
І відчути себе там, як вдома.
Я впізнала у цьому краплинку свого,
Що вже збуджує шторм імовірно.
Почуваю блаженний цілющий вогонь…
Рай - не рай, та все ж це неймовірно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2014
А давай покладемось на долю,
Просто так повипробуєм волю.
Не чекаючи дива, чекати.
Не складаючи плани, блукати...
А давай покладемось на серце,
Має ж вийти і так по інерції.
Сніг на голову, вісім див світу,
Позабути й не згадувать літо...
А давай покладемось на очі,
В темноті ж бо лише прошепочем.
Не дивитися більше на вроду
І не бачити смутку природу...
А давай покладемось на душу…
Ти мого, я твого не порушу.
Не жадаючи, сильно хотіти,
Не літаючи, мирно радіти.
А давай покладемось на час,
Може зміниться ще щось у нас.
Несподіванка-краще думок,
Проламає усякий замок.
А давай покладемось на море...
Кожен з нас тут про інше говорить:
Засмагаючи вдягненим, спати,
Непомічено пильністю грати...
А давай покладемось на віру...
Лиш надіятись, бажано вміру
І знеможено вірити в краще
Та приховувать істину нащо?
А давай покладемось на мить...
Ну а раптом вона пролетить?
Не встигаючи погляд знайти,
Через хвильку самому вже йти...
А давай покладемось на нас,
Підсвідомість-це сильний наказ.
Не бажаючи, йти до свого
І невільно здійснити його...
А давай покладемось на всіх…
Найдієвішим тут буде сміх.
У суспільстві все ж легше, ніж сам
Крім думок, ти завдячний словам.
Все ж давай покладемось на долю!
Всі відомі про неї говорять...
Ну а раптом все буде, як хочем,
Ось тоді вже про все поворкочем:)
Можна ще покладатись на відстань,
Я люблю твоє сонячне місто!
І коли я у ньому з’явлюся,
Сподіваюсь на щось, я клянуся..
Тож давай покладемось на долю,
Просто так повипробуєм волю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
Так, це важко,
Іноді страшно.
Не знаю як для кого,
Але я стомилась,
Згадуючи тривоги,
Життя міряючи
Лиш простими речами,
Не спати ночами…
Так, це смішно,
Іноді ніжно.
Слухаючи голос,
Згадуючи про когось,
Розуміти потребу.
Слухати пришвидшений пульс,
А раптом повезе?
І все…
Так, це дивно,
Іноді зимно.
Маючи запал,
Сподіватися на щось…
І коли він примариться
(чого ніколи не станеться,
а хоча?..)
Потонути в очах.
Так, це кепсько,
Іноді весело,
Так аномально
Знати як правильно,
Роблячи навпаки,
Створюючи рядки,
Нічого не цуратися.
Боятися…
Та все ж це приємно,
Іноді файно
Мріяти вночі.
Шукаючи ключі,
Мати безсоння.
Бачити казки,
Шукаючи ласки.
Нінащо не схоже.
А може?..
Ні, не може,
Іноді не має змісту.
Тенетами закута
Кожна мрія про місто.
Крихке лишу на потім,
Закінчу у дрімоті,
Задоволена?
Стомлена.
Зомбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475125
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2014
Я для тебе лишень людина?
Не суди мене, як заплачу.
Я ховаю у серці відчай.
Що я для тебе значу?
Я для тебе лиш тихий погляд?
Ні, не можу я інакше.
Я ховаю у серці смуток.
Що я для тебе значу?
Я для тебе лише минуле?
Позабуте і недоречне.
Я ховаю у серці струни.
Знаю, що буде легше!
Полишу непокірні страждання,
Вже немає ніяких ілюзій.
Не гов́орю уже про кохання,
А тихенько у серце вселюся…
Я для тебе колись баж́ана?
Ні. Такого іще не було.
Я тебе кожен день минала
І практично уже забула.
Я для тебе тимчасна згадка?
А чи може тобі я снюся?
Безнадійно. Життя навчило.
Більше вже не боюся.
Я для тебе лишень людина?
Осуди і тікай. Не плачу!
Будь спокійний-я зупинилась,
Більше уже не значиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2014