emmi

Сторінки (1/3):  « 1»

А ти повір

У  світі  сказано  немало  слів
І  проймайнуло  вже  оцих  думок  багато.
Та  невже  ти  ще  зовсім  недозрів,
Щоб  зрозумітти  ,що  не  так  все  стало.

Довкола  люди  не  такі
І  думають  вони  інакше,
Та  й  сльози  не  такі  гіркі.
Зрозумій,усе  уже  не  так  як  завше.

Я  тобі  поясню  лиш  одну  річ,
Але  пообіцяй  запам'ятати:
Пройшов  ти  з  багатьма  "Пліч-о-пліч"
Не  варто  шкодувати,

Що  вони  залишили  тебе.
Повір,згадають  усі  в  болі.
Вони  кричатимуть  "  Ти  нам  потрібен!,
Допоможи  нам  в  цьому  горі!".

Ти  невагаючись  допомагай,
І  вони  знову  тебе  залишуть,
Але  ти  ,рідненький,не  погибай,
Бо  ще  не  раз  тебе  так  кинуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552494
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2015


"Коли стоїш , замкнений у кайдани…"

Коли  стоїш  ,  замкнений  у  кайдани
І  своїми  ж  нелюдами  приборканий,
Зупинись.Задумайся  :  "За  чиї  ти  стоїш  майдани?
Чи  не  є  ти  владою  "рідною"  обдурений?

Нема  слів  -  нема  волі.
Нема  волі  -  нема  ж  і  долі.
І  ти  скажеш  пробачити?
Ні  я  не  можу  стільки  болю  більше  бачити.

Не  можу  тим  простити  виродкам,
Що  розграбили  і  знищили
Ту  землю  ,що  належить  НАМ!
І  тих  ,хто  народ  солодкою  правдою  в  той  час  поїли.

Хіба  ми  дійсно  нікому  не  потрібіні?
Невже  ми  лише  краплини  дощу?
Не  можу  я  в  це  повірити...ні,прости,але  ні!
Краще  своїм  тілом  слабким  країну  захищу!


Пройдуть  роки  -  і  все  мине.
Мине  то  все  ,але  цього  ніхто  ніколи  не  забуде.
І  цей  жахливий  біль  до  всіх  прибуде
Та  в  наших  душах  та  серцях  навіки  опаде.

І  навіть  в  тих  ,  хто  це  все  заподіяв.
Проснеться  і  в  них  совість,ти  повір,
Бо  не  все  збудеться  у  нього,що  він  намріяв.
Адже,погодся,гроші  це  лише  папір...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2014


Картина

Намалюю  я  картину,
Там  будуть  гори,сніг,хатина.
Там  буде  те  ,як  нам  у  світлу  днину  
Дивувалися  людей  третина

Розфарбую  я  ту  картину,
У  фарби  веселощів  і  любові.
І  навіть  ту  сумну  хмарину,
Що  скидає  із  себе  сніжини  шовкові.

Довершу  я  ту  картину,
Пестощами  твоїми.
І  не  буде  мені  теплого  спочину,
Поки  ти  не  обіймеш  руками  своїми.

Гляну  я  на  ту  картину
І  смутку  нема  мого  де  подіти,
Бо  ти  вже  не  зайдеш  у  ту  хатину,
Де  ми  клялися  до  загину  любити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2014