| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Ми казку про літо складали весною.
А в казці так ладно було нам з тобою:
Коханий - кохана, жених - наречена,
Калина червона і ясен зелений,
В гаю дві тополі, дві верби над ставом.
Була б моя воля - лебідкою б стала,
Повік би із лебедем не розлучалась...
...Весна відбуяла, і літо промчалось.
А берег ставка затягнувсь очеретом.
І хвилі приглушено бились в тенетах...
І тільки лишилася "Казка про літо"
І пам'ять... про перші в житті первоцвіти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014
Давно те було…
Долоні від праці й часу загрубіли
У мами. Покраяли думи чоло.
На зиму (ой, леле!) птахи прилетіли
( звідкіль, перелітні?), на скроні їй сіли. Білі…
А ніженьки, ставні колись і прудкі,
Вже так позбивала об ті стирчаки,
Які на шляху раз по разу стрічались,
Що, бачу, нелегко ступати їм стало…
Але ж не хотіла матуся, щоб те помічали,
Й ховала поранення і синяки…
А серце всі болі – її і близьких
(бо своїх йому мало було) –
До себе прибрало, у себе всотало.
Невже оті болі потрібні йому, як тепло?
І досі я бачу: глибокі криниці…,
І смуток, прихований десь вглибині.
А сонячний зайчик припав до водиці
І п”є-випиває той смуток – й мені
Так радісно бачить:зникає печаль від розлуки.
Засяяли сонечком любої матінки очі,
І усмішка – ластівкою на устах.
Ми вдвох. Гладжу, грію її закоцюрблені руки
І в тиші сердечній сполохать не хочу
Те щастя, що в хату з дороги прибилось, як птах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
Мерзнуть рими,
натягнуті на трафарет, як на раму...
Інде сонцю назустріч
пробився з-під снігу струмок
І підсніжник завзятий піднявсь над снігами!
…А тут – шиби в клітину і… прядка –
пряде пустоту без думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474994
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2014
Ми різні люди: є зайці й вовки,
Лисиці й ховрахи, є пацюки,
Кроти сліпі і барсуки пихаті,
Є їжаки, є плазуни й крилаті,
Мурахи,бджоли… Хто з них я, хто ти?
Якщо себа вважаєш ти крилатим,
На землю опустись із висоти
І придивись:
за що шанують
батька твого й матір?
Є ті, хто кров проллє за свій народ,
Хто все віддарить на розвій держави,
І той, хто вже готує ешафот,
Аби дістатись по тілам їх… влади й слави
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474993
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2014
Хіба захищають життя наше, честь і свободу
Міліція, суд, Конституція, влада?
Ніяк! Навпаки, зневажають, розстрілюють волю народу
Багато із них та ще й обраних в нинішню Раду.
І як же це сталося? Наші довірені, обрані нами
Знущаються з нас, як над чурками, над болванами.
Бо влада - в монарха руках,
і всі органи – зброя і захист для неї.
А ми чом, розумні і віддані, - такі безправні
та ще й знеславлені її брехнею?
Так от – обірвався терпець! Захистимся самі!
І Бог допоможе. А, може,… і ЗМІ?
Гуртуймося, друзі, щоб витримать бій!
Свобода нам світить лише в боротьбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474615
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.01.2014
1
Густо сивіють ночі, і світяться дні –
Злотом листя висвічують
крізь янтареву прозорість.
Щось про себе нашіптуть клени, мені
Заглядають у вічі їх вистиглі зорі.
Ось вітрець налетів і вітрила напнув –
І тріпочуть вони у прозорому сяйві.
Дивні чайки від щогли у просинь ясну
Відірвавшись летять, ніби тут вони зайві.
Ще вітрила крилатих наповнені мрій,
Та збентежені вітром, схвильовані, чують,
Що по їхній останній, янтарній, порі
Прийде той, хто жорстоко лінчує…
І в крилатих з’явилось бажання злетіть
І про себе відкрито повідати світу.
Доведеться комусь у цім леті згоріть,
А всім іншим – спуститись на землю й пригрітись.
Приголубить усіх, заспокоїть земля.
... Та ось вітер ущух – відлетіли тривоги.
Клен блаженно всміхається, як немовля,
Килим зоряний стеле під ноги.
2
О дивна осінь! В необачнім леті
Не розгуби багатства дум і почуттів!
Впаде на них мороз – стривожиться планета
Й душа, пригнічена майбутнім, поготів.
Ти лиш одна отак, по щедрості одвічній,
Даруєш нам за прикрощі життя
Умиротворення й навіюєш незвично, -
Нехай ключами журавлів,-- любові почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2014
Як хрест, на землю впав зелений ще листок.
Кленовий – як і всі брати по древу.
Не збіг би на віку його пісок,
Та вітер відшмагав його знічев’я,
На вістря гілки настромив – і обірвав
Оту струну, яка єдна зі світом.
І він упав, зелений ще, упав
Прохромлений за тих братів на вітах,
Кого він від негоди захищав,
Підставивши відкрито свої груди.
…«Чи все гаразд у них?» - вже й думкою злітав…
Пожалкував, що неспроможним став
Їх захистить. «Хоч згадувати будуть» -
Надіявся, але того не знав:
Вони ... і не помітили хреста?
Уже й забули… Втім, вони ж... не люди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
Тихо-тихо красуня вітає мене -
Ніжить очі напоєне росами листя.
Чи ж під ним заховалось дитя запашне
Первородки-красуні мойого обійстя?
Наливається плід щедрим соком землі,
Зацілований теплими сонця вустами.
А тремтів, як зо страху зайчата малі,
І ховався під листя у прихисток мами.
А тепер сяє в очі довірливим днем
І рум’янцем хизується, наче дівчина.
Хай достигне! А що як від вітру впаде?
То ж негайно струшу! І... - без краплі провини!
Тільки чую: путівка благає мене...
І ховається знов у смарагдовім листі
Те, єдине в це літо, дитя запашне
Первородки-красуні мойого обійстя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
Родинне вогнище. Посидь біля вогню.
Нехай він твою душу відігріє,
Твою самотність і нудьгу розвіє,
Поможе серцю скинути броню.
Посидь біля вечірнього вогню.
Не сам, а з піснею, яка нечутно плаче,
Висотуючи біль душі одначе,
Об’єднуючи всіх в одну рідню,
Усіх біля вечірнього вогню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2014
Оця зима – без снігу, без любові!
Яка сумна невизначеність дня!
Хоч ніч холодна, день то супить брови,
То підморгне у простір навмання.
Ніщо не стрепенеться. Мов не чує
Ні дотику зими, ні подиху її.
Мороз у місті при землі ночує,
А вранці відлітає у гаї.
І вкотре знову небо сіре-сіре.
Якби то осінь, то пролився б дощ.
А я зими чекаю, як в Сибіру:
Вогонь морозу, сажень сніжних товщ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2014