Mørke Bjorn

Сторінки (1/2):  « 1»

"За твої очі"

Я  випадково  їх  побачив
У  них  неначе  той  магніт.
Той  вогник,  що  поки  не  скаче,
але  тримає  що  весь  світ.

І  та  в  якої  очі  ті  прекрасні
Неначе  зірка  сяє,  що  в  шляху,
Яким  по  небі  розсіяні  зорі,
"Молочним"  його  кличе  простолюд.

І  хоч  зірок  багато  в  небі.
Та  сяє  вона  яскравіш!
І  світлом  сильним  різа  темінь,
Та  не  стає  мені  тепліш.

Та  кожна  зірка,  що  ми  бачим
Холодна  є  лиш  здалека
І  може  близьким  тим  планетам
Дарує  світлі  промені  тепла!

Та  знаю,  варто  в  космосі  летіти
Через  темну,  зимну  порожнечу.
До  зіроньки  отої  прилетіти
І  відчути  її  з  близька  -  теплу...

Кружляти  коло  неї  як  планети
І  хай  життя  до  мене  з  неї  прийде.
Вітер  лиш  космічної  негоди
З  дороги  тої  хай  мене  не  скине.

А  як  не  встану  на  її  орбіту
То  що  ж,  нехай  летітиму  і  далі.
Чи  може  знайду  вже  граніту
Приземлюся  й  тужити  буду  далі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467177
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.12.2013


"Цвіт папороті"

В  нашому  краю  давно  жива  легенда
Про  квіточку  щасливу  для  кожного  із  нас,
Що  в  лісі  світить  кожному  здалека.
Про  ту  що  для  кохання  поламає  й  час.

Та  квітка  -  папороті  цвіт  прекрасний,
Що  сяє  в  ніч  Купала  тим
У  кого  серце,  тіло  й  розум  ясний,
Хто  протистоїть  думкам  лихим.

Але  безглузді  ті  наївні,
Що  кожен  рік  блукають  по  лісах
Й  гадають:"Мудрецям  ми  рівні".
Та  квіточки  нема  у  їх  руках...

А  все  тому,  що  думають  лиш  тілом.
Та  бачить  квітку  може  лиш  душа.
І  навіть  коли  сонце  палить  літом
Та  в  час  коли  рипить  навкруг  зима.

Та  квітка  є  прекраснішою  в  світі
І  кожному  освітлює  життєвий  шлях,
Але  побачити  змогли  її  лишень  ті
Хто  зняв  завісу  ту,  що  на  сумних  очах.

І  я  її  красу  тепер  побачив
В  прекрасних  як  два  озера  очах
У  ніжності  що  до  тепер  не  бачив
Як  квітки  пелюстки  в  твоїх  руках.

В  твоїй  красі  те  сяйво  диво-квітки
Її  тендітність  у  твоїх  плечах.
Як  ниточки  алмазні  твої  війки
Окреслюють  кришталь  в  твоїх  очах.

Ти  ніби  оця  квіточка  міфічна.
Бо  поки  не  побачв  віри  я  не  мав,
Що  існує  в  світі  та  краса  магічна
За  яку  все  золото  б  віддав...
                                             /'"Mørke  bjorn"'\

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467128
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.12.2013