| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Не маки зріють в нашім полі,
І світ для нас не стане старшим
Не видно хвиль на нашім морі.
Не наш цей день. Він став не нашим.
Не ми життя. Не ми співаєм.
Ми – гості, номадѝ, блукальці.
Впустили руки ми навзаєм.
Тремтять безрідні наші пальці.
Нема пітьми, немає мряки,
Хоч душу горне дикий крик,
Ми зможем стати. Зможем встати!
І в різні напрями піти.
Шеремета Олександр, Київ, 22,09,2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2016
Букви з думками сплелися у вузол.
Серце воліє, до Бога взиває.
Вранці у ролі самітника Крузо,
Ввечері я – Діоген, що шукає.
Знову затягну про сльози на віях.
Знову біснуюсь, як вовк у вольєрі.
Скрапує дощ на розгублені мрії,
Чим не комедія майстра Мольєра?
Скільки ту п’ятницю мушу чекати?
Скільки у діжці сидіть Робінзону?
Все переплуталось, дукви з бумками.
Знову поет я, і знову «Вазонний».
Ще один день, одна ніч, дві поеми.
Ставлю зарубки, вглядаюся в далі.
Скоро погасне ліхтар Діогена.
Ще почекати? Тоді почекаю...
Шеремета Олександр, Київ, 10,10,2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2016