Віктор Погуляй

Сторінки (1/94):  « 1»

Отверезіння

Ніхто  не  вірив,  що  він  зможе
Зробити  щось  за  ці  сто  днів,
А  він  все  гарне  -  заморозив,
А  все  погане  -  оживив…

Прийшла  команда  із  кварталу,
Із  кавеену  чуваки,
У  них  всі  зміни  –  по  приколу,
В  усіх  по  дві  лівих  руки…

Стоять  за  ними  стрьомні  дяді,
Нештатні  люди  з  фсб,
Своїх  заводять  на  посади,
І  як  волам  їм:  «Цоб-цобе!»…

Кудись  поділись  «зубожілі»,
Не  видно  зовсім  вже  «нацжон.»
А  чи  війну  уже  спинили?
Він  щось  казав  там  про  полон…

Всі  вояжі    по  Україні
У  стилі    «Я  ж  вам  покажу!»
Стають  усім  нам  зрозумілі  –
Не  може  він  без  куражу!

Без  кінокамер,  ржачки  залу,
Без  шаурми  і  без  роялю,
Аби  по  кожному  каналу
Казали:  «Бачиш,  краще  стало…»

Вже  не  рахують  у  ефірах
Ціну  борщу  для  українця,
Бо  при  богданах  та  шефірах
Здорожчав  він  по  самі  вінця!

Все  рідне,  добре,  милосердне
Нам  заміняють  на  «Сватів»,
В  усіх  новинах  –  вбивства,  смерті,
Шахрайства  та  «розвод  лохів»…

«Гірше  не  буде»,  оцю  мантру
Бубнить  під  носа  більшість  люду,
Та  зубоскалить  з  тупих  жартів,
Усе  надіючись  на  чудо!

Для  всіх  хахлів  і  малоросів,
Для  зубожілих  на  думки,
Скажу  одне:  Господь  підносить
Лиш  УКРАЇНЦІВ  залюбки!

В  усіх,  хто  вірить  у  зелене,
Вже  «не  працює»  голова….
От  вимкнуть  би  телеантени
Хоча  б  на  місяць,  чи  на  два!


І  прийде  день  отверезіння,
Хоч  я  поет,  а  не  пророк,
Та  уже  наше  покоління
Засвоїть  гарно  цей  урок!
13.08.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844971
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.08.2019


БлаZEнь

Клоун  добрий,  
Блазень  злий..
Ви  ж  обрали  блазня,
Він  зелений,  не  рудий
І  несе  нещастя!
Чи  назло  всім  воякам
І  Небесній  сотні
Ви  обрали  чувака
Десь  із  підворотні?!
І  усе,  що  досяли
За  оцих  5  років,
Заберуть  в  вас  чуваки,
Мишебратья  орків?!
Чи  народ  утратив  розум,
Що  він  на  гетьмана
Обрав  «зє»,  який  поносив
Всі  наші  надбання?!
Хвойдою  назвав  матусю,
Дурнями  гуцулів,
І  про  віру  щось  гундосив,
Й  хитро  око  щурив...
Чом  історія  не  вчить
Лише  украінців,
Як  ще  Бога  нам  просить
Не  вірить  ординцям?!
Нам  казав  давно  Тарас:
«Кайдани  порвіте!»
І  додав  лише  для  нас:
«Волю  -  окропіте!»
26.05.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836667
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 27.05.2019


Ірині Мерлені присвячується

Хотів  би  в  Ірини  Мерлені
Уроків  хоч  п‘ять  з  боротьби
Узяти,  та  графік  шаленний
У  неі  :  туди  і  сюди
Все  іздить  борчиня  по  світу,
В  тріко,чи  у  сукнях  «Шанель»,
Уже  й  на  музичній  орбіті
Вона,  наче  той  мінестрель...

Я  чув,  що  у  «Іграх  престолів»
В  сезоні  двадцятому  десь,
Ірину  запросять  до  ролі
З  ім‘ям  загадковим  -  «Дейнес».
Бо  схожа  вона  на  Дейнеріс,
Тож  доньку  іі  і  зігра,
І  скаже  всім  «Валар  моргуліс»,
Тож  гарно  хай  вивчить  слова!

Ірина  Мерлені  -  Богиня
На  шоу  музичних  і  ще
В  двобоях  великих  спортивних
Суперників  знищує  вщент!
Вона  ж  бо  інакше  не  може,
Цугцванг  у  суперників  скрізь,
То  ж  я  дещо  ій  напророчив,
І  піснею  в  голову  вліз!

Ця  пісня  -  Ірині  Мерлені,
Як  авторський  мій  монолог!  
На  килимі,  а  чи  на  сцені,
Бажаю  ій  лиш  перемог!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808515
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 01.10.2018


Визнання

Коли  вже  не  можуть  поета
Купити    ні  в  роздріб,  ні  оптом,
Або  заманити  в  лабети,
З  колючим  натягнутим  дротом,
Де  гроші  й  улеслива  слава
Це  символ  визнання  народу
(На  думку  людськоі  орави)  -
Ламають  усіх,  хто  не  проти...
Тоді  і  приходить  визнання
Не  купкою  дурнів  багатих...
На  іхніх  каналах  -  мовчання,
Не  можуть  купити  й  продати!
29.09.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808512
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2018


Пісня Майстра ямкового ремонту після 5 здорових коктейлів «Маргарита»

Нас  матюкають  часто  водії  
Усіх  машин,  великих  і  маленьких,
Ми  популярніші,  аніж    ГАІ
Вже  скоро  обженемо  Президента…
Це  ми,  майстри,  усіх  наших  доріг,
Знаряддя  праці  –  чайник  і  лопати,
Не  заважає  дощ  нам,  ані  сніг,
Калюжі  всі  асфальтом  закидати-закидати!
Приспів:
У  самому  Києві  
Дороги  наче  в  Сирії,
В  багатьох  районах  –  
Як  на  полігонах
Бо  у  нас  –  Європа,
Два  прихлопа,
Три  притопа…
Опа!

Який  приємний  запах  у  смоли,
Які  там  «Джіванші»,  а  чи  які  «Діори»!
Смола  ж  бо  пахне  точно  до  грошви,
А  щебінь  шелестить  баблом,  неначе  синє  море!
У  нашого  народу  «фішка»  є  така:
Хто  тендер  виграє  -  робити  все  ж  не  вміє,
Вбачаю  я,  що  це  Москви  рука,
Відправить  їх  назад  усіх  розвалювать  Росію!
Приспів:
Бо  уже  у  Києві  
Дороги  наче  в  Сирії,
В  багатьох  районах  –  
Як  на  полігонах…
А  нас  до  себе  зве  Європа!
Опа!
Два  прихлопа,
Три  притопа…

Колись  дороги  всі  вели  до  Риму,
А  я  вбачаю  в  них  вірменський  слід,
Бо  всі  дороги  сповнені  екстриму,
Ти  їдеш  небезпечний,  мов  шахід…
То  може  досить  дешево  й  сердито
Латати  ямки,  різати  горбки…
Ану,  бармен,  налий  всім  «Маргариту»
Давайте  вип’єм  за  дороги,  мужики!

31.05.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794408
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 04.06.2018


Дорога на схід

Дорога  на  схід,
Блокпости,  перевірки…
Команда  співоча
У  бусі  дрімає,
А  наш  всюдихід
Весь  брудний,  мов  ганчірка,
Бо  вже  ми  дві  ночі
Донбасом  кружляєм…

Приспів:
В  Народній  філармонії
Є  надпотужна  зброя:
Для  ворогів  –  агонія,                                                                                  
Піднесення  –  героям!
                                           
Бахмут,  Волноваха,
Желанне,  Попасна…
А  далі  по  полю,
Чи  десь  у  ярок,
До  хлопців  без  страху,
Що  жертвують  власним
Життям  ради  волі,
Свободи  ковток…

Який  уже  рік
Нескінченні  поїздки…
Ось  знову  на  Паску
Везем  пасочки
Та  гострі,  мов  штик,
Що  в  горлі,  як  кістки,
Для  сєпарів  стануть
Мої  пісеньки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784590
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 26.03.2018


Як козаки москалів під Конотопом били…

Відливали  кулі  супостати,
Все  списи  гострили  та  ножі,
Коней  запрягали  у  гармати,
Мріяли  про  скорі  бариші…

Так  збиралося  московське  військо
Йти  війною  проти  козаків,
Їх  Господь  накаже  це  злодійство  –
Козаки  поб’ють  всіх  ворогів!

Вжикне  куля  прямо  біля  скроні,
Чуба  лиш  обпалить  козаку,
Не  пролити  нашої  їй  крові,
Бо  поцілить  у  москву-ріку…

А  Виговський  був  той  козарлюга,
Що  забрав  у  чорта  кочергу,
Відпенехав  хвіст  по  самі  вуха,
Шаблею  махнувши  на  скаку!

Отаман  зібрав  всіх  побратимів,
Вірних  і  сміливих  козаків,
Аби  захистити  Батьківщину
Від  навали  злобних  москалів!

Вжикне  куля  прямо  біля  скроні,
Чуба  лиш  обпалить  козаку,
Не  пролити  нашої  їй  крові,
Бо  впаде  лиш  у  москву-ріку…

Бій  жорстокий  був  аж  до  світанку,
Ворог,  хто  вцілів,  дав  драпака,
Бо  від  крові  небу  було  жарко
Та  від  бойового    гопака!

Гнали  московітів  болотами,
Били  їх  в  лісах  і  у  ярах,
Ще  й  татари  нам  допомагали
Та  і  ляхи  торували  шлях!

Пам’ятаймо,  браття  українці,
Московітські  кулі  та  ножі,
І  хай  не  обдурять  вас  гостинцем,
А  чи  обіцянками,  «вожді»…
04.01.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779807
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 02.03.2018


Пам'яті Висоцького В. С.

Багато  було  бардів  при  Союзі,
А  от  Висоцький  був  лише  ОДИН!
Мав  голос  не  Лоретті  й  не  Карузо,
Та  в  душі  проникав,  до  їх  глибин…

Співав  він  як  і  жив  –  несамовито!
І  кожна  пісня  дихала  життям,
В  них  просівав  він  неначе  через  сито
Усіх  і  вся,  відсіюючи  шлам…

Умів  Маестро  скрізь  дійти  до  суті,
Як  альпіністи  до  гірських  вершин,
Де  холодом  і  кригою  все  скуте
Й  відлуння  провокує  схід  лавин…

Була  в  його  житті  і  Берегиня,
Марина  Владі,  хто  ж  її  не  знав?!
Було  й  доносів  стільки,  як  лушпиння,
Тож  КГБ  прискорило  фінал…    

А  вздовж  дороги  ліс  стоїть  густий
І  стрімголов  мчать  вередливі  коні,
А  Висоцький  сьогодні  все  ж  такий,
Дуже  близький,  старий  знайомий…

Приспів:
Актор  і  поет,
Співак  і  композитор,
В  Висоцькому  квартет
Цей  жив,  неначе  вихор…
20.12.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779774
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 02.03.2018


Три колоски

Три  колоски  лежали  край  дороги,
Бо  випали  з  дитячоі  руки,
Обабіч  з  бур'яну  дитячі  ноги
Стирчали,  поламавши  будяки...
І  тихо  так...дзижчали  лише  мухи,
Злетілися  на  свіжу  мертвечину,
На  кров,  що  запеклась  в  літню  задуху,
І  рясно  покривала  усю  спину...
Три  колоски  -  ось  вся  іі  провина,
Цієі  крихітки,  що  вийшла  сама  з  хати,
Бо  голод  гнав  у  поле  цю  дитину,
Де  вже  зібрали  хліб,  де  все  вже  зжате...
І,  лазячи  по  полю  на  колінах,
Вона  знайшла  аж  десять  колосків,
Намнула  декілька,  вже  в  роті  повно  слини...
Та  враз  згадала  про  своіх  батьків,
Вони  лежали  в  хаті  на  долівці
Із  меншим  братиком,  який  вже  не  кричав...
Іі,  дитини,  найріднішу  трійцю
Душив  там  голод  тихо,  мов  удав...
Губами  лише  взявши  три  зернини
Маля  затисло  у  одній  долоні
Решту  зернят,  таких  смачних  і  стиглих
Що  паморочивсь  світ,  гуло  у  скронях..
Тож  похапцем  узявши  колосочки,
Аби  мерщій  додому,  до  батьків,
Дитя  пішло,  немов  той  ангелочок,
Щоб  братик  меньший  трохи  попоів..
Та  на  дорозі  з  криком  :"Стой,  скатіна!"
Что,  варавал?!  Паказивай  мнє  рукі!"
Дитину  наздогнала  й  пхула  в  спину
Якийсь  мерзота,  в  чоботи  узута.
Зістрибнувши  з  коня,  узяв  нагайку
І  злобно  так  між  зуби  процідив:
"Когда  же  ваша  самастійна  шайка
Падохнєт  вся,  а  ти  всьо  єщьо  жив!"
І  уперіщив  так,  що  злізла  шкіра,
Був  перший  зойк,  а  далі  уже  -  тиша,
Лиш  свист  нагайки  було  чути  звіра,
Допоки  він  цю  справу  не  облишив...
Дитя  лежало  в  бур'янах  колючих
Та  все  ж  стискало  у  одній  долоні
Зерняток  жменьку,  теплих  і  пахучих,
А  потім  вони  в  жменці  й  охололи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742333
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.07.2017


Ліквідатор

Прийшла  мобілізація
Майже  у  кожну  хату,
Тож  українську  націю
Призвали  у  солдати,
Звезли  всіх  під  реактор
В  свинцевих  фартухах,
Пізніше  «ліквідатор»
Напишуть  їм  в  квитках…

А  ворог  там  невидимий,
Не  відкидає  тінь,
Та  все  вража  й  душитиме
Ще  кілька  поколінь…

Мовчало  тоді  радіо,
У  всіх  містах  –  парад,
Радіаційна  ж  гадина  
Душила  всіх  підряд…
Тріщали  лиш  дозиметри,  
Неначе  цвіркуни,
Казали:-  «Вам  не  вижити
У  тихій  цій  війні…

Бо  ворог  тут  невидимий,
Не  відкидає  тінь,
Вражатиме  й  душитиме
Ще  кілька  поколінь…»

Пройшло  багато  років,
Хто  першим  був  в  бою,
Пішли  у  вічний  спокій,
А  дехто  ще  в  строю…
Вам  дошкуляють  рани
Усі  оці  роки,
Від  нас  –  любов  і  шана,
Ви  справжні  козаки!

Хоч  ворог  був  невидимий
Не  відкидав  він  тінь,
У  саркофаг  зачинений
На  кілька  поколінь!
Живіть,  любіть,  амінь!
09.12.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706597
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 14.12.2016


Матуся

У  матерів  немає  болю
Бо,  ставлячи  дітей  на  ноги,
Весь  час  лиш  жертвують  собою,
Розпочинаючи  з  пологів…

У  матерів  немає  серця,
Воно  розділене  між  дітьми,
А  те,  що  в  грудях  весь  час  б'ється,
Лиш  ловить  їх  сердечні  ритми…

У  матерів  немає  страху,
Вона  готова  за  дитину
Покласти  голову  на  плаху,
Чи  під  меча  підставить  спину…

Пройшло  вже  майже  10  років,
Як  відійшла  у  інший  світ
Моя  матуся,  в  вічний  спокій,
Де  така  тиша  -  аж  дзвенить…

Хоча  б  на  мить
Вернути  матір,  обійняти,
Сказати:-«  Матінко,  прости,
Що  заставляв  тебе  страждати,
Бо  жив  в  полоні  глупоти…»

Цінуйте  матір  за  життя,
Телефонуйте,  їдьте  в  гості…
Бо  коли  прийде  каяття,
Тоді  вже  буде  пізно  просто…
28.09.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691245
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 28.09.2016


І Аз воздам!

Ні  друзів,  а  ні  ворогів
У  тебе,  мабуть,  вже  немає…
Колись  було  кілька  томів
Заповнених  ущерть,  до  краю…

Ти  не  заповнював  «гросбухи»,
Вони  писалися  самі,
Немов  той  слон,  що  виріс  з  мухи  –
Все  роздувалися  томи…

Ти  розраховував  на  друга
І  вірив:  -  Хто,  якщо  не  він,
У  скрутну  мить  впряжеться  в  плуга,
Щоб  міг  ти  стати  із  колін  ?!

Та  не  судилося,  козаче,
Тобі  по  вірі,  не  далось,
Бо  друг  сказав:  -  Як  стане  краще,
Тоді  й  придумаємо  щось…»

Фінал  вірша  як  теє  дишло  –  
Отож  бери  і  вписуй  сам,
Бо  друг  лиш  той  із  ким  «щось»  вийшло,
А  Бог  сказав:  -  «І  Аз  воздам!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688955
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2016


Про «язик» і Мову

Орусачились  канали
Радіоефіру,
Язиком,  неначе  жалом,
Мову  гублять  щиру…
У  оці  часи  буремні
Часто  в  ресторанах,
У  маршрутках  на  FMi,
В  багатьох  кав’ярнях
«Руській  мір»,  немов  отруту
В  «Гамлеті»  Шекспіра,
Нам  в  піснях  вливає  в  вуха
Й  нагло  зуби  шкірить!
Всі  канали  олігархів
(  тут  читай  –  бандитів)
У  Росії  «на  підхваті»  -  
В  них  отам  «корито»…
Ще  й  попи  в  церквах  і  лаврах
Моляться  момоні,
В  низ  з-під  ряси,  наче  спалах,
Блискають  погони…
Хто  ж  ми  є?!  Ми  українці,
А  чи  малороси,
Чи  хохли,  що  гнуть  колінця,
Якщо  хтось  попросить?!
Тож  цей  вірш  -  як  клич  до  дії,
Заклик  патріота:  -
«Поверніть  «язик»  в  Росію,
Хай  їй  зціпить  рота»!!!
12.08.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683314
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 12.08.2016


Хода москальського паханату

Вдягнув  сутану  сатана  
І  хресний  хід  очолив,  
Зі  сходу  крові,  як  вина,  
Хильнувши,  щось  там  мовив  
Про  мир  і  братство  для  лихих,  
Хто  язиком,як  жалом,  
Благословля  пуйла  при  всіх,  
А  добрих  б'є  кинджалом..
.(експромт  від  фото  політиків  у  рясах  та  дурнів  на  дальньому  плані)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679552
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 22.07.2016


Бурштин, чиновники, народ…

Кілька  мільйонів  літ  тому
Дерева  плакали  бурштином,
А  хтось,  роздерши  плоть  земну,
Ці  сльози  миє  без  упину,
Природу  нищачи  навколо,
Стоять  дерева  частоколом,
Де  не  росте  уже  чорниця,
Де  навіть  птиця  не  гніздиться..

Чом  споглядає  це  держава
В  особах  слуг  своїх  в  погонах,
Чом  кримінальні  карні  справи
Лиш  виснуть  виноградом  в  гронах?!
Чому  Волинь,  чому  Полісся,
Як  українська  ніжна  пісня,
Все  ще  зневажені  в  країні
Уже  в  новому  покоління?!

Старенькі  плачуть,  наче  діти,
Та  сльози  їхні  не  бурштин
Тож  можновладці  у  «корита»
Знайдуть  хоч  тисячу  причин,
Аби  текла  грошва  рікою
До  сейфів  їх  передпокоїв,
Безжально  нищачи  природу
Колись  і  їхнього  народу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679461
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 22.07.2016


Як справи на Волині?

Як  справи  на  Волині?
А  як  в  усій  країні,
Де  люди  роботящі
Живуть,  немов  пропащі…
Де  вимирають  села,
Спустошені  оселі,
Немов  пенсіонери,
Стоять,  бо  ще  не  вмерли…
А  вся  «народна»  влада
Дає  лише  поради:
Паски  зтягнуть  тугіше,
Бо  буде  іще  гірше…
У  Ківерцях,  Маневичах
Недостає  Шухевича,
Аби  там,  на  Донбасі,
Розчавить  бидломасу…
Чергову  революцію
Злили,  немов  полюцію…
Народ  уже  «в  загоні»:
Де  переправа,  коні?!
І  лиш  Харона  човен
Снує,  народу  повен…
Бо  ми  на  переправі
Коней  не  поміняли…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679353
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 21.07.2016


Присвята жінкам-волонтерам, що плетуть над Дніпром маскувальні сітки для фронту

Красиві,  мов  русалки,
Вплітаєте  ви  в  сіті
Красу  східного  ранку,
Немов  в  віночок  квіти…
Любов  живе  під  Вежею,
Підтримує  в  роботі,
Скільком  бійцям  збережено
Життів  і  сил  не  фронті…
Закрили,  мов  щитами,
На  сході  України
Ви  техніку  з  бійцями,
Аби  ніхто  не  гинув…
Русалоньки  під  Вежею,
Ваші  сітки  на  суші
Рятують  незалежнії
Патріотичні  душі…
20.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667257
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 20.05.2016


Гру завершено, панове!

Засмальцьована  колода
З  міченими  картами  –  
Гра  іде  проти  народу
Партій  з  олігархами…

Гру  ведуть  багато  років,
Що  уже  народ  в  загоні,
Партії  це  ж  не  пророки,
А  троянські  коні…

Люди  ж  вірять  обіцянкам
Входять  в  різні  партії,
Які  всі  належать  банкам,
Банки  ж  –  владній  мафії…

Роздають  по  колу  карти,
Лідери  відомі,
Хто  махлює  –  враз  за  грати,
Тому  всі  й  свідомі…
 
Правда,  правила  у  грі
Змінюють  частенько
Ті,  хто  кида  на  столи
Купу  «зелененьких»…

Тож  народу  роздають
Шість,  сім,  вісім,  дев’ять,  
А  хто  проти  –  то  нагнуть
Всю  партійну  челядь…

Тож  різниці  ніц  нема  –  
Влада  й  опозиція
Лиш  різняться  в  бла-бла-бла,
Та  іще  в  амбіціях…

Думка  в  мене  є  така:
Викиньте    колоду,
Олігархам  –  копняка,
Хай  не  мутять  воду…

Об’явить  «но  пасаран»
Всім,  хто  був  при  владі,
А  чи  входив  в  якийсь  клан
У  Верховній  раді…

Усім  суддям,  прокурорам
В  лапи  чорну  мітку,
Жовту  картку  всім  мажорам,
Сєпарів  –  у  клітку…

Гру  завершено,  панове,
Бо  народ  уже  прозрів,
Замінив  язик  на  мову,
І  кудись  послав  гравців…
17.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660261
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 17.04.2016


Твоя гітара крає душу

Твоя  гітара  крає  душу,
Вже  хриплий  голос  на  межі,
Слова  такі,  що  сльози  душать,
Бо  полосують  мов  ножі…

Велику,  дійсно,  силу  маєш
Раз  з  душ  людських,  із  їх  глибин
Усе  найкраще  підіймаєш,
Мов  клином  вибиваєш  клин…

В  піснях  твоїх  завжди  герої
На  піку  слави,  чи  в  багні,
Живі  і  мертві  в  морі  крові
В  цій  розатошеній  війні…

Ти  б’єш  по  струнах  рівним  боєм,
Мов  в  трансі  знов  береш  акорд,
І  вилітають,  як  з  обоєм,
Слова:  Донецьк,  Аеропорт…

Колись  давно,  ще  з  кобзарями,
Ходила  Правда  між  людей
Стернею  босими  ногами,
Та  силу  мала  мов  Антей…

От  і  сьогодні  в  дні  буремні,
Як  хтозна  скільки  літ  тому,
Пісні  летять  немов  молебні,
Кудись  у  сиву  давнину...
14.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659604
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 14.04.2016


Моя дівчина - краща за усіх!

Приходила  до  мене  на  побачення,
Так  гарно  вбрана,  наче  топ-модель…
І  макіяж,  немов  для  телебачення,
Та  кожен  раз  ми  їхали  в  мотель,
Де  ти  була  завжди  така  розкута,
Як  в  серіалі  18+,
Де  я  шукав  в  тобі  червону  руту,
Мов  Архімед  із  древніх  Сіракуз…
Приспів:
Моя  дівчина  -  краща  за  усіх!
Вона  так  пахне,  як  смачний  пиріг
Сіднички  в  неї  пружні,  мов  горіх,
А  що  було  зі  мною  -  то  ж  не  гріх!
Моя  дівчина  –  краща  за  усіх!

Ми  розлучились,  думав,  не  надовго,
Бо  часто  бачив  милу  уві  сні…
Дзвонив  частенько,  та  усе  без  толку,
Невже  послала...  облизня  мені?!
Твої  думки  в  землі  обітованій,
На  Тель-Авів  купила  вже  квиток,
Хай  буде  шлях  твій  по  небесній  манні,
Ну,  а  любов  хай  збереже  місток!

Нехай  тобі  там  усміхнеться  доля,
Нехай  природа  збереже  красу…
Хоч  із  Голгофи,  хоч  з  Мертвого  моря,
Хоч  в  сильну  спеку,  чи  нічну  грозу
Лиш  подзвони  і  прилітай  хутчіше,
Немов  метелик  на  палкий  вогонь,
І  ти  мене  вже  більше  не  залишиш,
Бо  я  тепер  візьму  тебе  в  полон!
08.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658241
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 09.04.2016


Час прийшов!

Обіцянки  як  цяцянки,
А  народу  радість:
Депутати  в  вишиванки
Майже  всі  убрались…

Заспівав  їм  хор  Верьовки
Гімн,  що  «Ще  не  вмерла…»
Президент,  надувши  щоки,
Враз  згадав  Говерлу…

Про  Майдан  сказав  і  трактор,
Горе  на  Донбасі,
І  про  руській  мір,  як  фактор,
Що  усіх  ковбасить…

Розповів  про  патріотів,
Візи  до  шенгену,
Що  Євросоюз  не  проти
Нашого  «Рошену»…

Потерпіти  тільки  треба,
МВФ  кредити
Нам  підкине,  при  потребі,
Треба  лиш  просити…

Ми  ж  зрівняємо  тарифи
На  тепло  і  воду,
Газ,  що  спродають  бариги,
З  заходу  чи  сходу…

І  тоді  оті  ворота
У  шенгенську  зону
Враз  відчинять  для  роботи,
Візьмуть  до  полону…

Слухав  я  оту  промову,
Сидячи  в  Прилуках,
І  подумалось  про  змову
В  партіях  і  рухах…

Їм,  політикам  зі  стажем,
Лиш  би  до  корита,
Хай  народ  хоч  кістьми  ляже  –  
Його  карта  бита…

Той,  хто    був  колись  при  владі,
Зараз  в  опозиції,
І  тепер  дає  поради
Владній  коаліції…

Разом  всі  шумлять  на    «лайфі»,
В  медіа  ефірі
Помотузяться,  для  кайфу,
І  народ  їм  вірить…

А  опісля  у  буфеті,
Чи  у  ресторані,
Обговорюють  оферти,
Чи  дівчат  у  бані…

Остогидли  вам  ці  слуги?!
Час  прийшов  їх  гнати,
Лицедіїв  недолугих,
Просто  в  шию  з  хати!

Час  прийшов  робити  справи,
Що  іще  з  Майдану
Планували  ми  із  вами
В  піке  зеку  й  хаму…

Час  прийшов  такої  сили,
Щоб  невірні  кроки
Виправляти,  що  зробили
Слуги  за  два  роки!

Час  прийшов,  моя  Громадо,
Стати  небайдужим,
Досить  бути  уже  стадом,
Ватником  бездушним!

Час  прийшов,  брати  і  сестри!
Вірю  в  вас,  як  в  себе,
Тож,  єднаймось  для  протесту!
З  нами  Бог  на  небі!
28.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655683
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 30.03.2016


Брехливе цабе

Читати  мораль
Про  дотримання  слова
Вже  пізно,  на  жаль,
Твоє  слово  –  полова,
Яке  ти  жбурляв,  
Наче  гроші,  юрбі,
А  я  ловив  гав,
 Бо  все  ж  вірив  тобі…

Ти  думав,  напевно,  
Що  дуже  розумний,
Звертався  так  чемно,  
На  «ви»,  мов  культурний,
Та  всі  обіцянки  давав,
Мов  політик,
А,  значить,  брехав!
Обіцянки  –  на  смітник!

Я  за  обіцянками,
Наче  мітлою,
Змітаю  уламки
Від  дружби  з  тобою…
Мені  було  болісно
Й  прикро  від  думки,
Що  чавиш  безсовісно
Дружні  стосунки…
Бо  ж  часто  брехав,  
Чи  водив  десь  за  носа,
У  рішенні  справ,    
Поглядаючи  скоса…
Лишаю  тебе  
Із  твоєю  брехнею,
Брехливе  цабе,
Що  несло  ахінею…

Отож  від  сьогодні  –  
Ніхто  ти  для  мене,
Ти  просто    -  сторонній,
І  це  достеменно…
І  враз  мир  і  спокій
Торкнулись  душі,
На  тобі  ставлю  крапку
У  цьому  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643221
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2016


Наша віра і пісня

Ти  наша  переможна  зброя,
Що  нищить  нечесть  на  шляху,
Пісні  ж  козацькі  перед  боєм
Дають  нам  силу  і  снагу
Здолати  труднощі  підйому
І  не  ув’язнуть  в  болотах,
Велике  бачити  в  малому,
Відкинуть  сумніви  і  страх,
Пройти  вогонь,  холодну  воду,
А  потім  –  чари  мідних  сурм
Й  згадати  всім:  Якого  роду
Усі  ми  є,  йдучи  на  штурм…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620622
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 13.11.2015


В Україні!

Жовтий  колір  –  стигле  поле,
Це  все  Україна,
Синє  небо  волошкове  -  
Ти  одна,  єдина,
Для  всього  мого  народу,
Ще  з  часів  трипілля,
Бо  від  заходу  до  сходу
В  нас  одне  коріння!

Ліси,  гори,  і  долини
Всі  так  милі  серцю,
Наче  вдома  кущ  калини,
Чи  дівчина  «з  перцем»!
То  ж  куди  б  ти  не  поїхав
У  світи  далекі,
Діточок  тобі  на  втіху
Принесуть  лелеки.

В  Україні  дух  свободи
Із  часів  прадавніх
У  людей  мого  народу,
В  їх  серцях  незламних!
Ні  одна  орда  у  світі
Нас  не  підкорила,
Бо  бажання  вільно  жити  
В  нас  –    як  в  птаха  крила!  

Приспів
В  Україні,  в  Україні
Чорне  море  -  жовто-синє,
А  карпатські  й  кримські  гори
Дух  свободи  й  непокори!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605834
рубрика: Вірші, Варіант гімну України
дата поступления 11.09.2015


Історія вчить…Чи не вчить?!

На  схід  України  прийшли  московіти,
Назвавшись  братами,  ховали  ножі…
Ординські  зухвальці  і  бісові  діти
Вмочали  у  кров  прісноводні  коржі

Історія  вчить:  Не  дружи  з  московітом,
Бо  в  нього  в  руках  перевернутий  хрест,
Він  замість  любові  і  Божих  молитов
Прокляття  й  матюччя  несе  до  Небес…

Палають  міста  і  навколишні  села  -
Прийшов  «рузький  мір»  у  донецькі  степи,
Чеченів,  бурятів  кладуть,  як  консерви,
У  тільки  що  склепані  свіжі  гроби…

Історія  вчить:  Не  прощати  нікого
Того,  хто  плюндрує  наш  батьківський  край!
І  нас  Бог  простить  і  прийме  до  чертогів,
Підступну  ж  орду  Він  не  пустить  у  Рай…

Отож,  нумо,  браття,  здолаймо  заразу,
Очистимо  світ  від  московськой  орди,
Не  довго  кремлівському  жити  палацу  –
Впаде,  наче  чорт,  від  святої  води!

Історія  вчить:  Хто  боронить  державу
І  нищить  всю  нечесть  вогнем  і  мечем,
Здобуде  народ  той  і  волю  і  славу,
Йому  сам  Господь  підставляє  плече!
07.09.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605720
рубрика: Вірші, Історична лірика
дата поступления 10.09.2015


Дзвінок з фронту

Привіт  тобі,  мій  брате,
Як  там  батьки,  як  сам?
Чи  піднялись  зарплати,
Чи  знов  пустий  карман?
Те,  що  пишу  про  себе,
Батькам  лиш  не  кажи,
Скажи,  що  все  як  треба,
Ну,  трошки  прибреши…

На  фронті  все  так  просто:
Там  –  ворог,  тут  –  свої…
А  з’єднує  нас  простір,
Де  часто  йдуть  бої…
Коли  снаряди  кучно  –
Працює  міномет,
А  ще  коли  і  влучно,
То  здав  нас  якийсь  мєнт…

Бо  тут  таких  багато,
Перевертнів-мєнтів,
Які  мають  зарплату
Від  лугандонівців…
А  ще  в  сепаратистів
Посібники  тут  є:
Ще  вчора  це  чекісти,
Тепер  –  ОБСЄ…

Ми  тут  стоїм  під  кулями,
Там  їде  гумконвой  –  
Бурятів  везуть  фурами
І  зеків  «на  убой»…
А  ще  везуть  снаряди
В  донецький  воєнторг  –  
Це  гумконвой  для  «вати»,
Що  скоро  ляже  в  морг…

Я  чув  по  мінські  зустрічі,
Хоч  толку  в  них  нема,
А  НАТО  тільки  хмуриться,
Що  в  нас  іде  війна…
Спасибі  хоч  за  санкції,
Що  ввів  Євросоюз,
Росія  вже  в  прострації  –
Це  плата  за  аншлюс…

А  от  за  волонтерів
Ми  Бога  молимо,
Бо  ж  в  штабі  ненажери,
Були  б  ми  голими…
Тепер  у  нас  провізія:
Ковбаси  і  борщі,
Одягнуті,  під  «кришею»
І  пофіг  нам  дощі!

Ну,  будь  здоровий,  брате,
Дзвони,  не  забувай…
Вітання  мамі,  тату
І  хлопцям  передай.
Закінчимо  вже  скоро,
Дай  Боже,  цю  війну,
Скупаюсь  раз  у  морі
І  зразу  ж  повернусь!
10.09.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605718
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 10.09.2015


Роздуми про Майдан

Я,  поет  Революційного  Майдану,
Не  стидаюсь,  що  стояв  на  його  сцені
У  ті  часи,  як  побратимам  рани
Наносили  мєнти,  мов  навіжені…

Я  гірко  плакав,  лежачи  удома
З  запаленням  легенів  на  дивані,
І  тільки  біль,  і  дуже  сильна  втома
Мені  під  ранок  очі  закривали…

Диванна  сотне,  псевдо  патріоти,
Що  «вийшли  в  люди»  завдяки  Майдану,
Ми  будемо  терпіти  вас  допоки
Не  викинемо  геть  до  Хуйлостану!

Не  в  оправдання  вірш  оцей  про  мене
Ні  перед  вами,  ні  перед  собою…
Бо  ти  ж  бо  знаєш,  Україно-нене,
Я  не  здаюсь  хоч  з  боєм,  хоч  без  бою…
12.07.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593908
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 15.07.2015


Люстрація

А  що  ж  то  за  суддя,  який  бере  хабар,
Аби  звільнити  злодія  з-під  варти
І  оправдати  повністю  увесь  його  кагал,
Хоч  мусив  посадити  б  всіх  за  грати...

Таке  от  судочинство
Після  Майдану  –  свинство!

А  що  ж  за  прокурори,  бо  їздять  всі  на  «бентлі»
У  Києві  квартири  і  в  Конче-Заспі  дачі?!
Деруть  вони  безбожно,  неначе  в  руській  церкві
І  в  них,  як  у  попів,  завжди  немає  здачі...

Прокурорські  перевірки
Роблять  лиш  в  бюджеті  дірки...

А  що  за  генерали,  коли  немає  війська,
Коли  не  воювали,  хоч  груди  в  орденах
І  колорадська  стрічка  на  лацканах  –  російська,
А  на  вустах  –  язик:  по  матушки  і  нах...

Такі  от  генерали
Взяли  і  Крим  просрали!

А  що  ото  ж  за  мєнт,  коли  немає  пуза,
Бо  в  нього  лиш  робота  –  збивать  з  людей  бабло,
Та  мати  свій  процент  з  усіх  кого  «пригрузить»,
Хоча  буває  й  так,  що  получа  в  табло!

Мєнти  –  це  ті  ж  тітушки,
Як  в  спальні  дві  подушки...

Звертаюсь  до  парламенту,  а  також  Президента,
Давайте  вже  люстрацію  проводити  скоріш,
Бо  всі  тут,  вище  названі,  злочинні  елементи
Всю  землю  України  покрили,  мов  спориш...

Аби  спасти  всю  націю
Від  руськой  деградації
Проведемо  люстрацію,
А  путіну  –  кастрацію!
15.12.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583801
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 26.05.2015


Ми - Кіборги!

Аеропорт  лиш  значиться  на  карті,
Давно  тут  не  сідають  літаки,
В  нас  тут  комфорт  у  терміналах  наче  в  Спарті
І  автомат  завжди  на  відстані  руки…

Тут  кожен  з  нас  поставив  все  на  карту:
Звідси  –  нікуди,  ну,  хіба  що  в  Рай,
Бо  є  наказ:  тримати  щільно  варту,
А  раз  ти  кіборг  –  влучніше  стріляй…

Коли  ж  затишшя,  рідко  це  буває,
У  кожного  бійця  «своє  кіно»:
Хтось  пише  вірші,  інший  щось  читає,
А  хтось  дрімає,  бо  не  спав  давно…

Тут  кожен  з  нас  як  стиснута  пружина,
Аеропорт  для  нас  –  наш  Рубікон,
Який  ми  перейшли  спина  до  спини,
І  скоро  вже  зачистим  Лугандон…

Ми  не  жаліємось,  така  у  нас  робота
І  зовсім  не  чекаємо  медалей,  орденів,
Бо  українці  завжди  при  нагоді
Б’ють  супостатів  в  визвольній  війні…

Тут  кожен  з  нас,  як  в  тому  «Заповіті»
Віддасть  життя  за  Волю  і  Народ,
Отож,  святі  отці,  усіх  благословіте,
Хто  захищає  наш  аеропорт…

Приспів
Про  нас  говорять  вороги:
Всі  українці  –  кіборги,
Бо  не  бояться  за  життя  своє!
Ми  –  кіборги,
То  ж  так  воно  і  є!
02.11.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583799
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 26.05.2015


Христос воскрес!

«Христос  воскрес!»  -  кричав  Петро,
А  побратим  Хома  
Враз  тицьнув  пальцем  під  ребро:
«Так,  сумнівів  нема,  
Що  ти  –  це  ти,  все  ж  той  Ісус,
Якого  розіп’яли…
Хочу  спитати,  та  боюсь:  
На  Небі  про  це  знали?!
Чом  допустив  оце  Господь
Знущання  над  тобою?
Взяв  би  і  знищив  той  народ
Небесною  стрілою…
А  краще,  щоб  не  допустив  
Іуду  і  Пілата  та  щуробоя  батогів
До  тебе,  любий  брате…
Що  ти  воскрес  –  я  бачу  сам
І  вже  не  сумніваюсь,
Та  поясни  моїм  братам,
Бо  я  все  ще  вагаюсь…»
Христос  присів  за  край  стола,
Поправивши  одежі:
«Тут  плоть  моя  лише  жила,
Душа  ж,  як  і  належить,
Жила  й  чекала  тридцять  літ
І  ще  оці  три  роки,
Щоб  навернути  людський  рід
До  віри  в  надвисоке,
До  віри  в  Бога  і  Творця,
Куди  всі  ваші  душі,
Тіло  залишивши  мерця,
Злетять  –  у  Райські  кущі…
А  мої  муки  на  хресті
І  це  ось  воскресіння
Дають  вам  шанс  в  цьому  житті,
Надію  на  спасіння…
За  вас  я  муки  ці  прийняв,
Свідомо  йшов  на  все  це,
Аби  Господь  вам  дарував
Прощення  в  вашім  серці…
Не  сумнівайтесь,  вірте  лиш
У  все,  чому  навчались,
І  ти,  Хомо,  сумнів  облиш,
Повір,  хоч  саму  малість…
Тож  кожен  раз,  як  скажуть  вам
Що  я,  Христос,  воскрес,
Повірте  в  ці  прості  слова  –
Воістину  воскрес!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573975
рубрика: Вірші, Вірші до Свят
дата поступления 12.04.2015


На жаль, а чи на щастя…

На  жаль,  все  йшло  не  так  як  треба,
Бо  усі  плани  й  сподівання,
Які  «Хтось»  зводив  аж  до  Неба,
Розбились  вдрузки  від  чекання…

На  жаль,  а  може  і  на  щастя
Все  проявилось  в  ті  часи:
Коли  рулили  чорні  масті,
А  недруги  були  «тузи»!

Та  «Хтось»,  побачивши  усе  це,
Ходу  свою  не  зупинив,
Брехливих  друзів  з  біллю  в  серці
Відкинув  до  все  ж  тих  "тузів"…

То  все  –  баласт,  пуста  надія,
Де  дружать  тільки  для  «чогось»,
Злословлять  з  задумів  і  мрії
Того,  хто  робить  щось  всерйоз…

І  зразу  якось  легше  стало,
Чи  то  розвиднилось  уже:
 Бо  «королі»  без  п’єдесталу,  
А  дами  всі  у  негліже…

Брехливі  друзі  дзвонять  знову,
 «Тузи»  у  гості  звуть  до  себе,
Та  всі  отримують  відмову  –
Вже  «Хтось»  не  має  в  них  потреби…

Отож,  цінуйте  своїх  ближніх
Й  не  лише  тих,  хто  вище  вас,
Бо  друзів  не  бува  колишніх,
Буває  дружба  «на  показ»…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573008
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2015


Кишеньковому злодію

Не  лізь  в  кишеню  до  поета,
Все  цінне  в  нього  в  голові,
В  кишені  ж  ручка  і  газета,
Де  пише  він  думки  свої…

Тож  не  позбав  його  знаряддя,
Яким  записує  вірші
Голіруч,  наче  із  багаття,
Хвата  миттєвості  душі…

Їх  всі  збере  в  одну  потужну
Гуманітарну,  та  все  ж,  зброю
І  розіб’є  оту  бездушну
Систему,  скропленую  кров’ю!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573006
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 08.04.2015


Закони Божі

Велить  нам  Бог:  «Прощайте  ворогів!»
А  я  от,  хлопці,  бачте,  не  зумів…
Бо  раз  Небесна  сотня  полягла  –  
Не  може  бути  прощення  для  зла!

Їх  Бог  простить,  напевно,  Сам  від  Себе,
Бо  Він  же  Бог  і  в  нього  усе  Небо,
А  наше  діло  -  зустріч  їх  прискорить,
Тоді  й  від  нас  хоч  буде  якась  користь…

По  правій  нас  ударили  щоці,
Ще  на  Майдані,  ці  запроданці,
А  ми  віддали  Крим,  як  ліву  щоку,
Та  знов  удар  в  живіт…Назад  –  НІ  КРОКУ!

Не  буду  трактувать  Закони  Божі,
Раз  Бог  їх  дав  –  мабуть,  вони  хороші…
Та  толмачі  й  писці,  коли  писали,
Напевно,  десь  взяли  і  прибрехали…

Не  можуть  бути  прощені  падлюки,
Що  обрікають  праведних  на  муки,
А  раз  їм  не  «воздасться»  на  Землі,
Ми  відрубаємо  їм  пазурі!

Хоч  хто  по  вірі  буде  тут  наш  ворог  -  
Лише  сухим  тримаймо,  братці,  порох,
Ми  зло  накажемо,  бо  так  годиться,
Невинна  кров  –  це  точно  не  водиця!
19.01.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552787
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2015


Наша пісня - Божий Хрест

Де  українець  –  там  і  пісня
Весела  й  щира,  чи  сумна,
Якій  у  грудях  часто  тісно,
А  тому  й  шириться  вона
Із  краю  в  край  по  Україні,
Із  роду  в  рід,  із  року  в  рік,
Усі  з’єднавши  покоління
І  землі  з  заходу  на  схід,
Із  півночі  -  на  самий  південь…
Тож  пісня  наша  –  Божий  Хрест,
А  Україна  серед  пісень
Воскресне,  як  Христос  воскрес!
24.12.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546194
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.12.2014


Майдан. Вчора, сьогодні, завтра…

Якось  так  дивно  дивитись  на  Майдан,
Де  вже  нема  наметів,  барабанів,
Студентів,  що  без  сумнівів  й  вагань
Ішли  вперед,  а  часто  й  в  путь  останній...

Якось  не  звично  бачити  машини,
Хрещатиком  снуючи  в  шість  рядів,
Коли  «пищать»,  а  не  палають  шини,
Що  кіптяву  несуть  на  ворогів...

Якось  не  затишно  на  «голому»  Майдані
Стояти  просто  так,  в  кишенях  руки,
А  чи  сидіти  в  затишній  кав’ярні
Й  не  чути  сцени  об’єднавчі  звуки...

Не  затишно,  не  звично  й  дуже  дивно,
Хоч  розумію  –  все  так  має  бути,
Та  серце  й  підсвідомість  неупинно
За  всіх  полеглих  кличе  до  спокути...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527710
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 04.10.2014


шуфричу

Ну  ти  й  сука,  стрілець  з  луку,
В  бак  з  сміттям  тебе,  падлюка!
Буде  ригам  всім  наука  –
Не  збивайте  «боінг»  з  «Бука»!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527018
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 30.09.2014


Знаки Зодіаку

У  гороскопи  ми  не  віримо  давно
І  в  знаках  Зодіаку  сумніваємсь,
Бо  всі  вони  як  те  старе  вино
Дурманять  голови,  але  ми  всі  не  каїмсь...

Мій  друг  по  Зодіаку  –  «Терези»,
Тож  він  повинен  зважувать  всі  дії,
Боятися  в  відносинах  грози,
А  в  бізнесі  страшитися  стихії...

Та  помилились  в  ієрогліфах  китайці,
Коли  писавсь  для  нього  гороскоп,
Бо  у  Сергія  з  «побєдіту  яйця»,
Він  зробить  все,  а  далі  –  хоч  потоп!

Мені,  «Стрільцю»,  повчитися  у  нього,
Хоч  я  й  не  промах,  але  так  скажу:
Не  буде  у  житті  кута  глухого,
Якщо  ти  не  боїшся  куражу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526316
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 27.09.2014


Хижак

   Надвечір'я,  сідало  осіннє  сонце  і  його  останні  вечірні  промінчики  через  вікно  ще  зазирали  до  кімнати.  Біля  широкого  дубового  столу  стояло    декілька  стільців  -  близнюків.  На  один  із  них,  той,що  стояв  увесь  освітлений  ще  теплим  сонячним  промінням,  вона  і  присіла...На  самий  краєчток.Тиша...  Тиша...Удар  був  настільки  несподіваним  і  сильним,  що  її  голова  відлетіла  від  тіла  не  декілька  метрів,  а  саме  тіло  було  просто  розчавлене!  Те,  що  залишилося  від  тіла,  було  одною  брудною  масою...За  все  треба  платити,  все  колись  закінчується...  -  Бабусю,  бабусю!,-  радісно  закричав  хлопчина  років  десяти,-  Я  муху  вбив,  що  тобі  так  надокучала!Хлопчик  двома  пальчиками  обережно  підняв  голову  мухи  з  підлоги  і,розмахуючи  ляпачкою  як  самурайським  мечем,  побіг  на  кухню  показувати  свій  "трофей"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526298
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.09.2014


Газета "Вести"

Не  читай  газету  "Вести",
Коль  не  хочешь  "грузом  200"
Прилететь  к  своей  невесте
В  цинке,  как  котлета  в  тесте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525821
рубрика: Вірші, Остроумные, современные эпиграммы
дата поступления 25.09.2014


Сонце

Усе  пізніше  сходить  Сонце,
По  небу  нижче  все  пливе,
Не  так  вже  світить  у  віконце,
Чи  зігріва  усе  живе...

А  то,  бува,  його  хмаринка
Закриє,  наче  рушником,
Воно  ж  шукає  десь  шпаринку,
Чи  вийде  так,  якось  бочком...

Під  вечір  зайде  десь  за  гору,
А  десь  –  за  пагорб,  за  лісок,
Чи  тихо  спуститься  у  море
Аби  зігріть  морських  зірок...

Так  тануть  дні,  ростуть  лиш  тіні,
Була  ось  осінь,  вже  зима!
Та  той,  хто  вірить  у  спасіння,
Все  ж  дочекається  Різдва!

І  знову  Сонце  так  яскраво
Буде  світити  із  небес,
Бо  ж  скоро  Паска  величава,
В  цей  день  Ісус  колись  воскрес!

Отож  світи,  давай  надію,
Хто  сумнівається  –  прости,
І  хай  промінчик  твій  зігріє
Усіх,  як  символ  доброти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523117
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 12.09.2014


Моїй дружині в День народження

Картаю  десь  в  душі  себе
Що  я  без  подарунку…
Мені  б  з  Мариной  в  Сантропе
По  вищому  ґатунку,
А  може  в  Лондон,  чи  Нью-Йорк
Злітати  днів  на  десять,
В  готелях  жити  –  п’ять  зірок
І  там  покуролесить…
То  ж  вибач,  що  ми  ювілей
Будем  сидіти  вдома,
Хоч  я  стараюсь,  як  Антей,
Свідомо  й  підсвідомо…
Але  ти  знай,  що  я  люблю
Тебе  усі  ці  роки,
Нехай  і  не  боготворю,
Та  почуття  глибокі!
Тож  буде  в  нас  політ  в  Париж,
В  Нью-Йорк,  в  Гвадалахару,
Отож  збираймося  хутчіш!
І  візьмемо  гітару…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522295
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 08.09.2014


Наш Донбас

Більшість  із  нас
Тут  перший  раз,
Так  от  який  ти,  наш    Донбас!
Тут  терикони  як  на  долоні,
Азовське  море  і  штольні,  штольні…
Де  видають  вугілля  «на  гора»,
Де  кожен  спуск  у  шахту  як  останній,
Де  рід  шахтарський  зараз  вимира,
Чи  гине  у    єфремовських  копальнях…
Такий  от  у  нас  Донбас….

Троянди  у  Донецьку  відцвіли,
Їх  замінив  російський  триколор,
Та  колорадські  стрічки  у  братви
Й  працівників  державних  установ.
Тут  зброю  роздають  в  усіх  кутках,
Доплачують  за  вбитих  патріотів,
Позвали  «руський  мір»,  а  він  їм  страх
І  смерть  приніс,  всім  хто  живе  на  Сході!
Такий  от  був  у  нас  Донбас…

Донбас  це  Україна,
Її  східна  частина,
І  путлєр  тут  нам  не  указ!
Кому  росія-мати  –  поможемо  зібрати
Валізи  і  валіть  від  нас!
Всю  комуняцьку  погань  і  всіх  регіоналів
У  три  шия  прогонять  шахтарі,
Не  треба  їм  удома  пропутінських  васалів,
Що  горе  принесли  оцій  землі!
Такий  тапер  у  нас  Донбас…

Закінчимо  АТО,
Коли  –  не  зна  ніхто,
Та  відбудуєм  наш  Донбас,
А  хтось  із  визволителів
Одружиться  на  вчительці
І  сина  поведе  там  в  перший  клас…
Та  гіркота  утрати  десятків  побратимів
Бува  кольне  у  груди  і  сльози  набіжать,
«Чого  ти  плачеш,  батьку?»,-  спита  його  дитина
Та  ні,  це  просто  вітер…  Іди  синочку  спать…
04.09.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521727
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 06.09.2014


Стурбована ООН і весь ЄС

Стурбована  ООН  
і  весь  Євросоюз,
Що  карлик-мудозвон
В  Донбасі  в  нас  загруз,
Бо,думав,  після  Криму
Відріже  у  нас  схід,
ЄС  купить  грошима
Такий  от,  брат,  гамбіт...

Стурбовані,  їм  шкода…
І  це  все  не  з  проста,
Про  гроші  і  угоди,
Але  не  про  Христа...

Ще  стурбувались  більше,
Коли  пішла  війна:
«Містралі»  у  Парижі
Готують  для  Пуйла,
А  німці  в  Бундесвері  -
Шикарний  полігон,
ЄС  -  як  на  панелі,
А  з  ними  і  ООН!

Вже  гинуть  люди  сотнями,
Європа  ж:  «Бла-бла-бла»,
Бо  санкції    ж,  як  сходинки,
Відріжуть  від  бабла…
Тому  й  заборонили
Десяткам  трьом  чинуш
Купляти  в  них  квартири
Та  їздить  в  «Мулен  Руж»...

А  Україні  віриться,
Що  захід  вже  ось-ось
Хоч  допоможе  біженцям
Та  знову  не  збулось...
Лише  одна  стурбованість
Та  гасла  «Миру  –  мир!»,
Щоб  виборцям  сподобатись,
Кидали  все  в  ефір...

Тому  лиш  самотужки
АТО  б’є  ворогів,
Зніма  з  дебілів  стружку,
З,  так  названих,  братів,
А  тих  в  рефрижератори
Й  навалом  на  Москву,
Коли  в  головах  вата  їх  -
Отримуйте  «братву»...

Та  ось  ординські  «Буки»
З  Малайзії  літак
Поцілили,  бач,  суки,
І  це  був  їх  «косяк»!
Тепер  уся  Європа
Стурбована  всерйоз!
І  санкції,  як  з  торби,
Отримав  дід  мороз...

Мораль  цієї  пісні
Для  всіх  дуже  проста:
Бувають  несумісні
Бабло  і  доброта...
Коли  ти  вже  стурбований
Тоді  –  допомагай,
Щоб  зло  було  поховане
І  вчасно  –  1.2.3.(на  німецькій  мові)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518951
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 22.08.2014


Дякую, Києве мій!

Дякую,  Києве  мій  золотоверхий
За  те,  що  в  тебе  таке  чуйне  серце,
За  те,  що  об’єднав  усіх  в  одну  родину  –  
Борців  за  європейську  Україну
В  своєму  серці!

Ти  нам  допомагав  стояти  прямо,
І  барикади  звів  біля  «Динамо»,
Ти  зігрівав  нас  кавою  та  чаєм  з  бутербродом,
Бо  всі  кияни,  як  завжди,  з  народом,
Тим  більш  –  на  герці!

Ми  встояли  в  пекельній  боротьбі,
Сушили  мокрий  одяг  на  собі,
Старі  й  малі  кияни,  бурмочучи  прокляття,
Несли  каміння  й  шини  для  багаття...
Аж  руки  здерті!  

Пролита  кров  Небесних  Вояків,
Немов  жертовна  дань  старих  волхвів,
Враз  окропила  пагорби  і  вулиці  столиці,
Людей  і  їхні  душі,  мов  із  криці...
Немає  смерті!

Низький  уклін  полеглим  у  боях,
Киянам  всім,  що  побороли  страх,
І  прийняли,  як  рідних,  у  себе  патріотів,
Синів  і  дочок  від  усіх  народів
В  своєму  серці!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511924
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 17.07.2014


Як чумаки по сіль ходили. . (весела пісня)

Давно  колись  ходили  в  Крим
За  сіллю  чумаки,
Чумацький  шлях  -  їх  поводир,
Водив  туди  й  сюди...
І  шлях  той  був  не  із  легких,
То  ж    доля  чумаків
Враз  обертала  їх  усіх  
На  славних  козаків!

Ой,  чумаче,  
Довго  не  барись,
Швидко  коник  скаче,
То  вгору,  то  вниз...

У  ті  часи  чигала  скрізь
На  козаків  напасть:
Вся  московітська  глупа  злість,
Як  в  картах  –  чорна  масть...
А  щоб  провчити  те  хамло,
Їх  наглість  наказать,
То  шаблю,  спис,  а  чи  весло,
Козак  пускав  «гулять»...

Ой,  козаче,
Бий  всіх  ворогів,
Бог  тобі  віддяче
Відпуском  гріхів...

Давно  забули  москалі,
Кому  платили  дань,
І  кланялись  аж  до  землі,
А  то  був  -  кримський  хан,
Тепер,  згадавши  про  татар,
В  злобі  забрали  Крим,
Зробили  дантенський  Тартар
Дорослим  і  малим...

Ой,  козаче,
Час  іти  по  сіль,
Москалю  «віддячить»  -  
Загнать  за  сто  миль!  

Хоч  сіль  у  нас  в  крамницях  є,
Та  треба  знову  в  Крим,
Бо  Україна  визнає
Його  лише  своїм,
То  ж  треба  дати  відкоша
Ординським  москалям,
Тому  козак  і  поспіша
Назустріч  ворогам!

Ой,  козаче,
Час  іти  по  сіль,
Москалю  «віддячить»  -  
Загнать  за  сто  миль!  

Ой,  козаче,
Бий  всіх  ворогів,
Бог  тобі  віддячить
Відпуском  гріхів...

10.07.2014
++++++++++++++++++++++++++






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510951
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 12.07.2014


МАТЮК

Розрослися  матюки,  наче  в  лісі  маслюки,
Із  Московської  орди  по  всьому  світу:
Де  кацап  хоч  раз  бував,  там  «візитку»  залишав  –    
Матюками  обкладав  усіх  сердито...
Бо  бандитто...

Матюки  скрізь  прижилися,  наче  із  берези  листя
В  руській  бані  десь  на  дупі  чи  стакані,
Знає  їх  поляк  і  фін,  українець  і  грузин,
І  їх  чути  в  ресторанах,  й  на  Майдані.  

Тож  гордились  москалі,  що  язик  їх  для  Землі
Гідний  внесок  до  всесвітньої  культури,
В  словниках  їх  слів  багато,  половина,  правда,  матом,
Що  зоставили  монголи  і  маньчжури...
Для  цензури...

А  от  «ультрас»  з  України,  ті,  що  «беркут»  їм  до  спини,
Склали  пісню  про  московського  ху-йла,
Тепер  кожен  його  знає,  бо  цю  пісеньку  співає
Просто  так  ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла!

Враз  московські  лизоблюди,  по-народному  –  паскуди,
І  ввели  на  батьківщині  матюка
Скрізь  повальну  заборону,  бо  ж  Ху-йло  сидить  на  троні,
На  матюччя  і  ажурні  труселя...
Ля-ля-ля-ля...

Тепер  стогнуть  всі  ординці,  бо  вже  звикли  по  старинці
Смачно  всі  свої  висловлювать  думки,
Тож  ви  кремль  покрийте  матом,  а  ху-йлу  киньте  гранату,
Якщо  треба  –  допоможем  залюбки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508871
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 02.07.2014


Допотопная История человечества


Предисловие
Путей  Господних  –  не  понять,
А  замыслов  Его  –  тем  паче,
Мы  можем  лишь  предполагать
Своим  умом  и  не  иначе,
А  по  сему  лишь  только  факты
Я  излагаю  в  этой  книге,
Не  просто  так,  с  бухты-барахты,
А  чтоб  и  вы  сейчас  постигли
Всю  глубину  происхожденья
Истории  земного  рода,
Где  были  взлеты  и  паденья
У  всех  теперешних  народов.
Коль  ты  читаешь  эту  книгу,
То  ты  уже  имеешь  шанс
Чего-то  все-таки  достигнуть
Как  для  себя,  так  и  для  нас.
Быть  может  ты  как  раз  откроешь
Суть  замыслов,  идей  Творца
И  славою  себя  покроешь,
Лишь  прикоснувшись  до  венца,
Что  на  челе  Адама,  Евы
И  их  святых  апологетов,
Что  разрослись  как  ветви  древа,
Где  много  тайн,  больших  секретов...
Тебе  раскрыть  их  предстоит,
Ведь,  на  тебе  печать  Творца
И  книга  на    тебя  бежит,
Как  зверь,  бегущий  на  ловца...

Изгнание  из  Рая
Давным-давно    Господь  изгнал
Адама  с  Евой  из  Эдема
За  их  уж  очень  плотский  нрав,
Что  был  преподнесен  им  в  дар
Очень  коварным,  хитрым  Змеем.
Который  яблоко  познанья
Вручил  им,  да  и  был  таков,
Они  же,  будучи  в  сознании,
Нарушили  запрет  Богов:
Вкусили  плод  –  им  стыдно  стало,
Но  сразу  похоть  в  них  взыграла,
И  во  все  тяжкие  грехи
Пустились  они  в  забытьи...

Когда  же  Бог  бесстыдство  это
Увидел  у  своих  ворот,
Он  понял  все  –  Его  секреты,
Вот  этой  парочке  одетой,
Уже  известны  целый  год!
И  гневу  не  было  предела:
-  Ослушаться  посмели  как
Его  любимчики  с  Эдема,
Устроив  этот  кавардак?
В  изгнание  на  Землю  враз
Отправил  их,  Его  указ
Был  доведен  до  всей  Вселенной,
Как  близкой,  так  и  отдаленной.

В  напутствие  он  им  сказал:
-  Рожать  детей  ты  будешь  в  муках,
Ведь  Я  тебя  предупреждал  –
Не  есть  того,  что  Змей  вам  дал!
Теперь  же  ты  –  другим  наука.
А  ты,  Адам,  будешь  трудиться,
Теперь  обязан  ты  пахать,
Чтоб  есть  и  пить,  и  ,  как  годится,
Семью  большую  содержать.
Плодитесь,  заселяйте  Землю,
Но  только  лишь  с  одною  целью:
Законы  все  мои  блюсти,
Чтоб  от  Себя  вас  мог  спасти...

Адам  и  Ева  внемли  речи
И,  в  знак  согласья,  головой
Кивали:  «Да».  Поникли  плечи
После  такой  прощальной  встречи
И  неизвестною  судьбой.
Но  жить-то  надо  сотворенным,
Даже  не  жить,  а  выживать,
Ведь  там  –    не  Рай  для  двух  влюбленных,
Куда  Господь  решил  сослать
Пока  единственную  пару,
Попавшую  к  нему  в  опалу:
На  Землю,  что  Он  сотворил,
Куда  же  их  и  поселил.

Когда  Господь  изгнал  Адама
И  Еву  за  непослушанье,
Он    Змея,  что  был  на  охране,
Но  дал  им  яблоко  познанья,
Низверг  туда  же,  даже  ниже,
И  стал  за  ними  наблюдать,
На    то  Он  есть  Господь  Всевышний  –
Может  простить  иль  наказать!
Он  думал,  что  его  творенья
Вдруг  осознают  глубину
И  горечь  их  грехопаденья,
Признают  тяжкую  вину,
Раскаются  в  своих  деяньях
И  вновь  попросятся  в  Эдем,
А    Он  простит  из  состраданья,
Чтоб  больше  не  было  проблем!
Но  получилось  все  не  так,
Не  так  как  Бог  все  это  видел,
А  как-то  наперекосяк,
В  каком-то  непристойном  виде...

На  Земле
Свобода  опьянила  сразу,
Никто  не  знает  сколько  дней
В  порыве  страсти  и  экстаза
Изгнанники  с  первого  раза
В  пучину  бросились  страстей!
И  прерывались  лишь  на  время,
Чтобы  Адам  набрался  сил
И  чтоб  его  мужское  семя,
Которое  поднакопил,
Дало  б  отличный  результат
В  рождении  семейных  чад,
Родит  которых  ему  Ева
В  пещере  или  возле  древа.

Каин  и  Авель
У  них  родился  сразу  Каин,
Затем  и  Авель  подоспел,
Сам  Бог  к  ним  ангелов  приставил,
Чтобы  росли,  как  Он  хотел.
Адам  учил  их  послушанью:
Чтить  мать,  отца,  но  выше  всех,
Чтить  Тех,  кто  выше  всех  созданий
И  кто  всегда  увидит  грех
Не  только  в  деле,  но  и  в  мыслях,
И  может  строго  наказать
Ибо  ОН  Бог  и  волен  быстро,
Что  тебе  дал  –  то  и  забрать!

Ребята  быстро  подрастали,
Адаму  стали  помогать
И  старший,  Каин,  был  приставлен
Дары  природы  собирать,
А  младший,  Авель,  пас  овечек
На  сочных  заливных  лугах...
Хоть  был  он  чуточку  беспечен,
Благоволил  к  нему  в  верхах
Сам  Бог  за  его  подношенья:
На  камне  жертвенном  овцу
Он  часто  жарил  на  поленьях,
Сам  мясо  ел,  а  дым  –  Отцу!

Хоть  Каин  тоже  подносил
На  камень  жертвенный  плоды
И  Бога  часто  он  просил
Воздать  за  тяжкие  труды,
Но  на  огне  горели  плохо
Свекла,  арбузы,  виноград,
Стручки  зеленого  гороха
И  все,  чем  огород  богат.
Дым  от  плодов  не  так  приятен
Как  запах  свежих  шашлыков,
Приоритет  тогда,  понятно,
По  отпущению  грехов
Был  отдан  Авелю,  конечно,
И  Каин  вознегодовал,
В  порыве  гнева  он,  сердешный,
Толкнул  братка  и  тот  упал.
То  ли  случайно,  то  ли  нет,
(а,  может,  был  «сценарий»  свыше?)
Но  Авель  пал  во  цвете  лет,
Хоть  так  любил  его  Всевышний!
И  Каину  пришлось  бежать,
Найти  глубокое  ущелье,
Чтоб  в  одиночестве  страдать,
Вымаливать  себе  прощенье.

Сиф
Поник  Адам,  поникла  Ева...
Уж  не  до  плотских  им  утех,
Что  начались  в  саду  Эдема,
Когда  свершился  первый  грех.
Молились  они  денно  й  нощно,
Пока  не  сглянулся  Господь
И  вновь  своим  детям  порочным
Не  даровал  большой  приплод.
Адам  дал  имя  сыну  –  Сиф,
Души  не  чаял  в  своем  сыне,
Сиф  стал  опорою  для  них,
Как  и  положено  мужчине.

Все  ж  остальные  дети  Евы,
Ну  и  Адама  же,  конечно,
Росли,  трудились  и  взрослели,
Плодились,  заселяли  земли,
И  думали,  так  будет  вечно.
Хотя  о  Каине  забыли,
Но  он,  в  ущелье  просидев,
Подумал,  что  его  простили
И  сразу  создал  свой  гарем,
Куда  вошли  его  же  сестры,
Ведь  женщин  не  было  других,
И  его  племя,  как  короста,
Плодилось  больше  остальных.

Заселение  Земли  и  грехопадение  человеков
Уж  не  упомнить  всех  имен
Детей,  родившихся  в  Адама,
За  что  не  раз  был  посрамлен
Его  возлюбленною  дамой
И  сам  Адам,  хотя  уж  годы
Дались  в  знаки,    ведь  у  природы
Там,  на  Земле,  другой  отсчет  –
Там  жизнь  под  горочку  течет.

Когда  же  Бог  забрал  Адама
И  Еву  вновь  в  свою  обитель,
По  расселению  программа,
Что  им  оставил  Прародитель,
Работала  согласно  плану,
А  иногда  и  сверху  меры,
Но  качество  тех  древних  кланов
Стало  страдать  без  страха,  веры.
Чем  больше  люди  размножались  –
Тем  больше  множились  грехи:
Не  верили,  а  притворялись
Все  земледельцы,  пастухи...
Наверное,  запретный  плод
Давал  отрыжку  в  поколеньях
И  развращал  земной  народ,
Погрязший  в  смуте  и  сомненьях.

Господь  имел  долготерпенье,
Глядя  на  Землю  из  чертогов
И  всех  людей  грехопаденье,
Как  и  разгул  земных  пороков,
Прощал  лишь  только  из-за  Сифа
И  ему  преданных  людей,
Что  чтили  Бога  –  их  молитва
Была  приятна  для  ушей...
А  их  правдивые  поступки,
Смиренье  и  богобоязнь,
Толкали  Бога  на  уступки
И  Он  терпел  земную  грязь!

А  человечество  росло
И  расселялось  по  планете:
За  ними  кражи,  воровство,
Носились  как  попутный  ветер!
А  так  как  все  сходило  с  рук,
То  возникал  порочный  круг:
Живи  как  хочешь  –  взятки  гладки,
Закон  не  чти  –  живи  в  достатке,
Коль  сила  есть,  так  забирай
У  всех  и  все.  И  будет  рай!
И  снова  Каиново  племя
Решило,  что  пришло  их  время.

Потомки  ж  Сифа  раздвоились:
Одни  пошли  Божьей  дорогой
И,  как  Адам  учил,  молились,
В  поте  чела  всегда  трудились,
Не  забывали  славить  Бога.
Еды  у  них  было  в  достатке,
Но  без  обжорства  и  излишеств  ,
После  трудов  и  сон  был  сладкий,
Не  то  что  после  буйных  пиршеств...
Сын  Сифа,  Енох,  стал  опорой
Для  всей  когорты,  верной  Богу,
Идущею  хоть  и  тяжелой,
Но  все  же  верною  дорогой.

И  снова  Змей
Другое  же  колено  Сифа
Прельстилось  каиновой  темой:
Не  поминало  уж  в  молитвах,
Не  то  что  громко,  даже  тихо,
Ни  Бога,  ни  Адама  с  Евой...
Их  не  прельщала  уж  работа
«Сейчас  и  здесь  во  славу  рода!»
И  жить  по  заповедям  Божьим
Претило  всем,  кто  помоложе.
Хотелось  многим  жить  вразнос:
Сейчас,  а  не  потом  успехи!
Им  Змей  на  блюде  преподнес
Греховные,  но  все  ж  утехи!

О  Змее  помнили  в  преданьях:
Давным-давно  седой  Адам
Всегда  при  памяти,  в  сознанье,
Рассказывал  о  Мирозданье,
О  Рае,  где  бывал  он  сам,
О  простодушии  любимой,
Поддавшейся  на  уговоры
И  съев,  что  есть  им  запретили
Под  страхом  смерти  и  позора,
И  о  виновнике  несчастий,
Свалившихся  на  ихни  плечи,
Тянущих  за  собой  проклятья
Того,  кто  создал  эту  Вечность,
О  Змее  страшном  и  коварном,
Но  подхалимистом  и  жадном!

Боялись  Змея,  но  не  очень.
Не  просто  ведь  его  увидеть,
Тем  более  когда  порочны,
У  них  полузакрыты  очи,
Что  можно  было  и  предвидеть...
Змей  не  являлся  в  видной  шкуре
И  жизни  сразу  не  лишал:
Он  исподволь  давал  натуре
Людей  лишь  то,  что  обещал,
Взамен  на  попранную  совесть
Или  коварство  для  соседа,
Нечестность  или  бестолковость
При  исполнении  обетов.

Для  Змея  главная  победа  –
Людей  от  Бога  отлучить
И  он  готов  платить  за  это,
Особенно  апологетов,
Готов  он  всех  озолотить
За  их  молчанье,  равнодушье,
Ну,  а  за  смену  направленья,
Что  приведет  народ  к  бездушью  –
Особое  «благоволенье»:
Он  сам  тогда  влезает  в  тело,
Как  будто  бы  оно  хотело,
Пускает  корни  прямо  в  душу
И  душит,
душит,
душит,
душит...

Как  будто  тот  же  человек,
Но  поступает  как-то  странно:
Не  жалует  больных,  калек
И  не  чурается  обмана...
В  застольях  он  с  утра  до  ночи,
Хоть  раньше  мало  ел  и  пил,
На  жен  друзей,  он  между  прочим,
Уже  глаз  тоже  положил...
Осталось  только  лишь  отречься
От  веры  предков  и  отцов
И  перед  Змеем  простереться,
Упавши  ниц  своим  лицом.

Бог  все,  конечно,  это  видел,
Ведь  Он  –    Всевидящее  Око
И  Он  всегда  и  все  предвидел,
Как  Бог  –  Вселенной  Повелитель
И  Змея  мог  убить  жестоко
Одной  лишь  мыслью  или  взглядом,
Но  делать  это  не  спешил,
А  наблюдал  лишь  за  парадом,
Верней,  сраженьем  вражьих  сил.
Он  верил  все  же  в  человека
И  терпеливо  наблюдал,
Когда  ж  случалася  прореха,
То  иногда  и  помогал...

Причины  возникновения  плана  Потопа
Так  длилось  бы,  наверно,  вечно
И  с  переменчивым  успехом,
Добро  всегда  было  беспечным,
А  зло,  как  прежде,  бессердечным,
Склоняло  всех  к  земным  утехам.
То  что  грешили  –  уж  привыкли
На  небе  Бог  и  иже  с  ним,
И  с  критикой  как-то  притихли,
И  Змей  уж  больше  не  гоним...
Так  было  бы  наверно  долго,
А  может,  вечно,  как  нам  знать,
Но  Бог  в  стоге  нашел    иголку,
Бог  точно  знает  где  искать!

Иголкой    были  истуканы,
Которым  люди  поклонялись
И  называли  тех  «богами»,
Что  вызывало  только  жалость
У  Еноха,  да  и  у  Ноя,
У  всех,  кто  следовал  Заветам,
И  помнил  времечко  иное,
Когда  лишь  Бог  давал  советы.
Но  не  престало,  видно,  Богу
Терпеть  и  дальше  истуканов,
Которым  грешники  так  много
Носили  жертвенных  баранов...
И  в  чашу  Божьего  терпенья
Капля  последняя  упала  –
Не  будет  больше  снисхожденья,
А,  значит,  всем  пиши  пропало!

С  Богом,  конечно,  не  поспорить,
Его  решенье  –  всем  закон,
Чтоб  гнев  свой  как-то  успокоить,
Решился  на  поступок  Он:
Поистребить  свои  творенья,
Очистить  грязь  со  всей  Земли,
Водою  смыть  все  прегрешенья,
Что  Его  к  гневу  довели!
Но  где-то  стало  птичку  жалко,
А  там  и  белого  слона,
Зверье,  что  было  на  лужайке...
А  их  какая  здесь  вина?
Подумал  Бог,  чуть  поостыл,
Решил  спасти  бедных  зверушек,
А  как  спасти,  когда  решил
Водой  залить  грешную  сушу?

Ной
На  выход    натолкнула  Ева,
Украдкой,  как  бы  в  скользь,  сказала,
Что  если  вырезать  из  древа
Что-то  большое,  в  два  гектара,
А  может  больше,  то  тогда
Зверью,  что  будет  в  середине,
Не  страшна  будет  и  вода
Лишь  только  по  одной  причине:
Из  древа  лодка  не  потонет,
А,  значит,  и  зверье  спасется...
Вот  только,  кто  ее  построит,
Когда  на  всех  Потоп  прольется?

Вкусивши  яблоко  когда-то,
Вроде  была  и  виновата
Праматерь  всех  людей  на  свете,
Что  так  грешили  на  планете,
Но  первый  матери  инстинкт  –
Спасти  людей  любой  ценой,
Покается  и  Бог  простит,
Ведь  Он  –  Создатель,  значит  свой.
Она  и  подсказала  Богу,
Что  есть  и  праведников  много:
-  Вот,  например,  хотя  бы  Ной  –
И  праведник,  мастеровой,
И  если  дать  ему  задачу  –
Он  непременно  даст  отдачу,
Исполнит  точно  все  и  в  срок...
От  Ноя  будет  точно  толк.
А  что  работы  очень  много,
Так  у  него  семья  большая,
Соседи,  может  быть,  помогут,-
Болтала  все  не  уставая
Пока  единственная  дева,
Сидевшая  в  Раю  у  древа.

Наверное,  Создатель  видел
Уловки  Евы  в  разговоре,
Но,  чтобы  даму  не  обидеть,
Не  стал  Всевышний  с  нею  спорить,
А  сам  подумал:  -  Видит  Бог
(А,  значит,  Я,  ведь  Я  все  вижу)
Что  человечества  порок
Я  истреблю,  но  не  обижу
Семейство  Ноя  и  в  награду
Дам  ему  шанс  за  послушанье:
Коль  сделает  он  все  как  надо
И  выполнит  мое  заданье.

Ковчег:  проект  и  постройка
И  закипела  враз  работа
В  Раю  аж  до  седьмого  пота:
Чертили,  мерили,  считали
И  умножали,  вычитали...
Прошло  не  знамо  сколько  лет,
Но  изготовили  проект,
Который  утвердил  Сам  Бог,
Работы  подведя  итог.
Теперь  осталось  воплотить
Все  Божьи  замыслы  в  программу,
Которая  позволит  жить
И  пережить  земную  драму
Тем,  на  кого  укажет  перст
Того,  Кто  видит  все  и  знает,
Кто  всем  дает  и  пить  и  есть,
А  кой-кому  и  потакает...

Вот  так  был  Ной  перстом  отмечен
И,  получивши  инструктаж,
Он  принялся,  добросердечный,
С  семьей  готовиться  в  вояж.
Собрали  дома  барахлишко
И  стали,  сидя,  поджидать,
Когда  же  скажут  ему  свыше,
Куда  идти  или  бежать?
Так  сиднем  просидев  неделю
И  съев  что  было  в  погребах,
Семья  опять  взялась  за  дело,
Что  запустила,  впопыхах.
Но  поутру,  когда  все  спали,
А  Ной  до  ветру  встал  сходить,
Увидел  он  штук  сто  скрижалей,
Которым  то,  казалось,  плыть
Против  теченья  невозможно,
И  Ной  достал  их  осторожно...
-  Это  знак  свыше,-  думал  Ной
Как  бы  во  всем  здесь  разобраться?
И  побежал  скорей  домой
Будить  своих  всех  домочадцев.

Долго  судили  и  рядили,
Что  значат  эти  все  скрижали,
Ведь  грамоте  их  не  учили
И  разобраться  здесь  едва  ли
Хоть  кто-то  смог  бы  на  Земле  –
Уж  больно  мудреные  знаки
На  них  всплывали  при  свече
И  мелкие,  ну  аки  маки.
Взмолился  Ной  молитвой  скорбной,
Он  вразумления  просил,
Чтобы  скрижали  в  подворотне
Прочесть  хватило  б  ему  сил,
Верней,  не  силы,  а  уменья
И  выполнить,  что  долг  велит,
А  должен  Богу,  без  сомненья,
Каждый  и  все,  что  глаз  ваш  зрит!

Всевышнего  взяли  сомненья:
-  Тому  ли  Я  все  поручил?
Ведь  на  его  лишь  обученье,
Что  у  Меня  он  попросил,
Уйдет  земных  годов  немало...
А  как  Потоп?  Я  ж  Слово  дал!
Ну,  а  оно  острей  кинжала  –
Раз  обещал,  так  обещал!»

И  Бог  решил  дать  просветленье
Мгновенно  вместо  обученья
Семейству  Ноя  и  в  тот  миг
Воскликнул  Ной:  -  О,  как  велик
Господь  наш  милый,  Всемогущий,
Что  восседает  в  Райских  кущах,
Он  даровал  нам  си  скрижали,
Что  чертежами  мы  назвали.»

После  такого  просветленья
Ной  сразу  сделал  подношенье
В  виде  двух  маленьких  ягнят,
Чему  Господь  был  очень  рад.
Уж  рано  утром  поднял  Ной
Свое  семейство  на  планерку,
Для  каждого  был  график  свой
Составлен,  чтобы  больше  толку
Дал  делу  их  подряд  семейный
В  постройке  судна  для  зверья,
Хотя  проект  и  был  проблемный,
Но  отказаться  то  нельзя,
Ведь  плата  по  контракту  –  жизнь,
А  все  боялись  сокращенья,
Работай,  значит,  не  ленись,
Не  то  –  получишь  увольненье!
Работа  спорилась,  конечно,
Ной  четко  всем  руководил,
Стройматерьялом  обеспечил  –
Всю  судоверфь  им  завалил.
Поставки  леса  для  построя
Свозились  разными  купцами,
Что  наживалися  на  Ное,
Но  нехорошими  словами
Судачили  о  сумасбродстве
Того,  кто  строил  тот  ковчег
И  кто,  в  порыве  благородства,
Платил  за  доски  больше  всех!

Среди  поставщиков  веревок,
Что  шли  на  связки  внутрь  ковчега,
Один  уж  был,  ну,  слишком  ловок,
Как  для  простого  человека.
Он  был  какай-то  весь  слащавый,
Угодливый,  но  его  глаз
Один  был  мутный,  вроде,  правый,
А  левый  –  яркий  как  алмаз.
Смотрел  так  жестко,  но  игриво,
И  взгляд  тот  шел  вразрез  речам,
Таким  угодливым  и  льстивым,
Что  Ной  из  горем  пополам
Смог  отказаться  от  шпагата,
Что  коноплей  притрушен  был,
Боясь,  что  вся  его  команда
Курнув  канат  –  лишится  сил.
Ной  от  покупки  отказался,
Сославшись  на  нехватку  средств,
Но  поставщик  как  издевался
И  к  сыну  Хаму  в  душу  влез,
Уговорив  того  к  покупке
Гнилой  какай-то  там  веревки:
-  Деньги  вернешь  –  это  не  шутка,
После  твоей  командировки...

Когда  б  пролезла  подлость  эта,
Я  не  писал  бы  эти  строки,
«Песня»  ковчега  была  б  спета
Совсем  не  так,  как  есть  в  итоге.
Но  от  Заказчика  примчался
Прораб,  что  молнии  метал,
И  он,  конечно,  разобрался
С  тем,  кто  гнилье  им  предлагал.
И  лишь  потом  по  всем  приметам
До  Ноя  наконец  дошло,
Что  поставщик  был  хитрым  Змеем!
Но,  слава  Богу!  Пронесло...



Увидев,  разобрался  как
Прораб  Заказчика  со  Змеем,
Поставщики  почти  за  «так»
Все  отдавали,  не  жалея.
И  рос  ковчег  согласно  плану,
Согласно  чертежей  небесных,
Из  матерьялов  без  изъянов,
Что  не  порвутся,  и  не  треснут.
Итог  работы  кропотливой
Подвел  все  тот  же  старший  Ной  –
Премировав,  чем  осчастливил
Тогдашний    древний  род  людской,
Вручив  всем  членам  «проездной»,
Бессрочный,  с  полным  пансионом,
То  есть,  плыви  на  всем  готовом!

Поулеглась  немного  радость,
Когда  вопрос  постал  ребром:
Ковчег  большой  и  есть  опасность
Конфликтов  разных  меж  зверьем...
И  как  тянуть  большой  ковчег,
До  моря  –  вона    сколько  верст,
А  их  всего  –  восемь  «калек»,
А  значит,  и  вопрос  не  прост.
-  У  нас  и  третья  есть  проблема:
Как  заманить  сюда  зверей?
Каких  и  сколько?  Сю  дилемму
Надо  решить  и  поскорей.

Вот  так  судили  и  рядили
Те  просветленные  мужи,
Не  один  месяц  –  ели,  пили,
Столом  служили  чертежи,
Вернее,  что  от  них  осталось  –
Вся  информация  пропала,
Только  внизу,  самую  малость,
«Made  in  ...»  загадочно  мигала.
В  застольных  спорах  и  беседах
Часто  бывало  и  соседи,
С  ухмылкой  досаждали  Ноям,
Назвав  их  дело  –  паранойей!
-  Вы  оглянитеся  вокруг,,,
Какой  потом?  Откуда  взяться
Такой  воде,  откуда  вдруг
И  как  воде  сей  появляться?

Чесал  затылок  старший  Ной,
Как  объяснить,  что  сам  не  знаешь?
И  на  вопрос  такой  простой
Все  время  мямлить:  -  Понимаешь...
Ну,  а  затем  вести  рассказ
О  своей  миссии  великой:
Спасти  зверей,  не  ровен  час
Придет  конец  природе  дикой
И  надо    птиц  всех  и  зверей
Загнать  в  ковчег,  поставить  в  стойло,
Приставить  к  ним  своих  детей,
Разносчиков  еды  и  пойла.
А  там  –  что  Бог  даст!  Он  подскажет,
А,  коли  надо  –  то  й  прикажет!

Но  время  шло,  ковчег  стоял,
Жизнь  на  Земле  текла,  как  прежде:
Кого-то  кто-то  развращал,
Срывая  ветхие  одежды.
Везде  царил  сплошной  бедлам,
Убийство  стало  плевым  делом,
А  за  всем  этим  вновь  стоял
И  дирижировал  умело
Все  тот  же  пресловутый  Змей,
Хозяин  всех  мирских  страстей.
Лишь  только  Ноя  он  не  трогал  –
Боялся  ангелов  небесных,
А  после  тех  гнилых  веревок,
Когда  его  так  больно  треснул
Один  из  них,  ударив  током,
Забыл  сюда  Змей  и  дорогу.

Уж  люди  стали  забывать,
Зачем  и  как  пришли  на  Землю,
И  что  есть  в  жизни  благодать,
Не  совместимая  с  постелью.
Призывы  больше  не  грешить,
Покаяться  и  жить  по  Божьи,
Что  исходили  от  души,
Были  так  редки  и  ничтожны,
Как  будто  бы  в  пустыне  Глас
Взывал  к  пескам,  не  человекам,
Лишь  насмехался  глаз-алмаз
И  отзывался  громким  смехом  –
Ведь  он  так  рад  своим  утехам!

Конечно,  громко  он  смеялся
И  уж  вконец  он  разозлил
Того,  Кто  еще  сомневался
В  потребности  Его  же  сил
Для  исправления  огрехов,
Которых  полон  род  людской
И  исправленья  человеков,
Погрязших  в  скверне  с  головой.
-  Ну,  хватит,  все!  Мне  надоело,
Тем  более,  ковчег  готов.
Пора  покончить  с  беспределом
И  уничтожить  всех  божков,
Что  создали  в  угоду  Змею
Неблагодарные  людишки
И  коих,  как  Я  разумею,
Змей  подкупил  большой  деньжищей.
Так  поразмыслив  про  Себя
Иль  в  голос  высказав  проблему,
Господь  отмашку  тотчас  дал
И  запустил  водную  схему,
Что  называлася  –  «Потоп»,
Когда  вода  –  как  камень  в  лоб!

Все  началось  из  темной  тучки,
Вдруг  появившейся  на  небе,
Но  ставшей  враз  такой  могучей.
Она  росла,  росла  и  крепла,
Закрыла  солнце,  превратив
Дневной  обед  в  ночное  бденье,
Тем  самым  всех  предупредив,
Что  будет  за  грехи  отмщенье.
С  надеждою  лишь  только  Ной
Да  его  славная  семейка
Смотрели  как  над  головой
Водой  чернела  туча-лейка.

Но  клапан  все  не  открывался,
С  неба  –  ни  капли  уж  три  дня
Но,  чтобы  Ной  не  сомневался,
Ну,  да  и  вся  его  родня,
На  землю  к  ним  отряжен  был
Посыльный  с  четким  инструктажем,
Который  он  им  и  вручил,
Там  гриф  «Секретно»  стоял  даже!
Взломав  печати,  дети  Ноя
Проснулись  от  годов  застоя
И,  чтоб  доверье  оправдать,
Пошли  худобу  собирать.
Купили  кой-чего  в  соседа,
Соврав,  что  это  для  обеда,
Что  будет  дан  на  честь  кого-то...
Когда-то...
-  Мы  не  помним  что-то...
-  Ну-у-у,  после  дождичка  в  четверг,
А  место  встречи  всем  –  ковчег!

Да,  заготовлено  немало
Было  скота    в  самом  начале
Большой  всемирной  одиссеи,
В  чем  помогли  братьям  соседи
Не  просто  так,  а  по  обмену,
Взвинтив  для  братьев  стразу  цену!
Никто  не  верил  сказкам  Ноя,
Для  них  он  был,  как  бы,  изгоем,
Что  все  добро  свое  профукал,
Пока  кричал  народу  в  рупор,
Что  грешникам  грозит  Потоп
И  не  откупится  никто.
Погибнут  все:  и  стар,  и  млад!
У  всех  одна  дорога  –    в  ад!

Сим  россказням  никто  не  верил.
Детей  пугали  лишь  потопом,
Чтоб  закрывали  плотно  двери  –
-  А  вдруг  вода  и  в  двери  й  окна?
Да  непослушных  карапузов
Пугали  всех  большой  водою,
Когда  те  кушали  арбузы,
Что  ночью  не  было  покоя.
Все  позабыли  Божий  страх
И  позабыли  свои  корни,
Считали:  -  Жизнь  в  ихних  руках
Надежней,  чем  в  руках  Господних.
Нашелся  даже  там  мудрец,
Пытавшийся  всем  доказать,
Что  люди  пошли  от  овец
Иль,  что  горилла  –  ихня  мать!

Меж  тем  и  туча  не  стояла,
Она  росла  и  все  темнела,
И  много  жути  нагоняла,
Но  не  дождила,  а  терпела.
А  люди,  попривыкнув  к  туче,
Ложились  спать  чуть-чуть  пораньше,
Под  голову  ж,  на  всякий  случай,
Особенно,  кто  был  постарше,
Ложили  что-то  надувное,
Что  может  быть  спасет  им  жизнь,
Когда  наступит  проливное,
Где-то  накарканное  Ноем,
Событие,  что  лишь  держись!

Вот  так  прошло  еще  пол  года.
Ной  в  ожидании  извелся:
-  Ну  что  за  мерзкая  погода,
Когда  ж  потоп  уже  прольется?
И  где,  согласно  всех  инструкций,
Звери  и  птицы,  где  они?
И  тут  свершилось!  Всемогущий
Его  окликнул:  -  «В  верх  взгляни!
Ты  видишь  там  большую  тучу,
Тебе  на  сборы  дам    дней  пять.
Зверей  и  птиц  пришлю,  ты  лучше
Составь  их  опись,  так  сказать...
Всех  тварей  ты  бери  по  паре,
Но  только  чтобы  двух  полов!
Не  потерплю  Я  изначально
Зверей  развратных,  без  мозгов!
Тебе  ж  поручен  фейс-контроль,
С  тебя  й  спрошу,  так  что  изволь..»
И  почернело  сразу  небо  –
Это  слетались  стаи  птиц
И  с  лету  в  клетки  на  ковчеге
Согласно  видов,  разбрелись.
И  загудела  вдруг  земля  –
Зверье  бежало  по  приказу,
Топча  соседские  поля,
А  добежав,  в  колонну  разом
Построилось,  и  стало  ждать,
Когда  их  Ной  решит  позвать
Подняться  на  борт,  затем  в  клеть.
Уж  лучше  в  клеть,  чем  умереть!
Ной  громко  оглашал  названья
И  называл  сразу  число
Зверей,  угодных  к  выживанью,
Что  в  списках  значились  его.
Другие  ноевские  чада
Стояли  и  смотрели  в  оба,
Как  фейс-контрольная  бригада
По  выбраковке  их  породы.

Погрузка  шла  пять  полных  дней
Размеренно,  без  лишней  спешки,
Сначала  тех  кто  покрупней
В  ковчег  подняли  на  тележке,
Затем  их  опустили  вниз,
Чтоб  был  балласт  как  можно  ниже:
Не  Ноевский  то  был  каприз,
А  был  приказ,  спущенный  свыше.

Заполнив  трюм  большим  зверьем,
Врата  закрыли  на  задвижку,
Ну,  а  в  межклеточный  проем
Зерна  насыпали  с  излишком.

Да  сена  набросали  в  клети,
Оно  ж  –  подстилка,  надо  –  корм,
Ведь  сколько  плыть  –  было  в  секрете,
Секрет  –  у  Бога,  как  и  шторм,
И  все  стихии  на  планете,
И  все  планеты  что  вокруг,
И  все  что  было,  есть  и  будет
(Он  помнит  все,  он  не  забудет!)
Случается  не  просто  «вдруг»,
А  по  Его  лишь  указанью,
Согласно  табель-расписанью.

Вторую  палубу  ковчега
Для  выживанья  и  ночлега
Отдали  всем  парнокопытным
И  их  врагам  столь  ненасытным,
Да  разным  маленьким  зверушкам,
Орехи,  дерево  грызущим,
Всему  что  прыгало,  скакало,
А  так  же  ползало,  бежало,
Что  было  уж,  ну,  очень  прытким
И  часто  сильно  любопытным.

Грузить  сих  тварей  было  легче,
Так  как  они  были  помельче
И  лифт,  сломавшийся  внезапно,
(Что  была  очень  даже  странно)
Не  нужен  был,  а  только  трап
Для  всех  парнокопытных,  лап,
Которым  подняли  повзводно,
Согласно  видов,  всех  животных,
Определив  по  видам  клеть,
Чтоб  позже  всех  их  запереть,
Дабы  никто  не  дебоширил
И  жизнь  свою  не  растранжирил.
Сухой  паек  был  заготовлен
Для  всех  кто  ел  траву,  коренья,
У  клетках  тех,  кто  избалован
И  мясо  ел  для  продолженья
Своего  вида  на  земле,
Как  им  Господь  и  повелел.

Задумка  здесь  была  простая:
В  круизе  захотят  все  есть,
А  львиный  прайд  иль  волчья  стая,
По  бартеру  смогут  поесть.

На  третьей  палубе  под  сводом
Летали  птицы,  мотыльки,
А  между  клетками  в  проходах
Кишмя  кишели  и  сверчки,
Букашки,  разные  жучки,
А  в  паутине  –  паучки.

Подумал  Ной:  -  «Ну,  все  готово..».
И  мысль  его  как  телеграф
Дошла  до  каждого  живого
Животного  и  ихний  страх
Пропал  совсем.  Другой  настрой
Пришел  к  зверью  почти  мгновенно
И  воцарился  там  покой
Без  воя,  ржанья  и  без  пенья.

И  в  тишине  такой  глубокой,
Ной  уж  отвык  от  тишины,
Пошел  проверить  он  веревки,
Что  с  лифтом  были  связаны,
Но  на  пути    его  возник
Нахальный  Хам  и  специально
Он  дал  подножку  и  старик
Упал,  что  сноп,  как  бы  случайно.
Поохав  в  тишине  ковчега,
Ной  позабыл,  чего  хотел
И  сам,  хромая,  как  калека,
Чуть  до  кровати  допыхтел...
И  бухнулся,  забывшись  сном,
Где  разговаривал  с  Отцом
И  получил  большой  разнос
За  Змеюшку,  что  Хам  занес,
В  обмен  на  Змея  обещанья
Дать  Хаму  сразу  состоянье
И  много  жен  после  потопа,
Когда  спасутся  они  оба...

Проснулся  Ной,  созвал  семейство
И  Хаму  учинил  допрос:
-  Зачем  ты  учинил  злодейство
И  Змея  на  ковчег  занес?
Тот  сразу  бухнулся  в  колени,
Сказал,  что  это  все  навет
На  его,  Хама,  поколенья,
Что  в  будущем  придут  на  свет.
И,  чтоб  уж  точно  оправдаться,
Он  припугнул  свою  же  мать,
Что  может  на  Земле  остаться
И  со  семьей    не  спасаться,
Если  не  будут  доверять
Ему  и  данному  им  слову,
А  его  слово  –  не  полова!

Тут  мать  размякла  от  сих  слов
И  Ною  дала  подзатыльник,
Чтоб  не  смотрел  дурацких  снов
И  что  ковчег  в  скотомогильник
Вмиг  превратит  она  сама,
Если  уж  Ной  сошел  с  ума,
Что  видит  все  в  черных  тонах
Со  Змеем  злым  во  всех  углах!

Какой  мужчина  не  уступит
Такому  сильному  напору?
Ной  был  судья,  а  стал  преступник
Согласно  ее  приговору.
А,  посему,  Ной  извинился,
У  Хама  попросил  прощенья
И  тот  вальяжно  удалился,
Как  бы,  развеяв  все  сомненья
И  сняв  с  себя  все  подозренья.

Каюта  Хама  небольшая
Была  на  первом  этаже
И  часто  девушка  нагая,
Или  в  красивом  неглиже,
С  восходом  солнца  упорхала,
Как  птичка  певчая  в  оливках
Или  змеею  уползала,
И  пропадала  в  шахте  лифта...

Ты,  мой  читатель,  помнишь  точно,
Что  изначально  Змей  порочный
Был  особью  мужского  пола,
А  вот  сейчас  он,  для  прикола,
Да  чтоб  спасти  все  семь  голов,
Подразделился  сам  на  части
И  все  те  части  –  двух  полов:
Шесть  женских  и  мужской,  отчасти.

Вот  так  Змей  Хаму  угодил
Еще  до  самого  потопа,
А  за  подножку  похвалил
И  по  плечу  того  похлопал:
-  Ты  очень  умный  и  способный,
Не  то  что  вся  твоя  семья,
Даже  скажу,  что  ты  –  особый,
Тобой  горжуся  даже  я!
А  я,  ведь,  видел  и  немало,
Еще  ж  нам  больше  предстоит
Решать  вопросов  изначально,
Когда  ковчег  будет  прибит
К  большой  горе  далекой,  дикой
И  все  с  начала  начинать.
С  тобой  мы  станем  мощной  кликой,
Готовой  мир  завоевать!»

Всевышний  занят  был  потопом,
Пора  уж  было  начинать.
Третий  звонок  звучал  особо  –
Разверзлись  хляби,  так  сказать.
Вода  свистела  прямо  с  неба,
Не  капельки  дождя  –  река
И  не  одна,  на  человеков
Низверглись  вниз  после  звонка.

На  землю  был  отряжен  ангел,
Чтоб  затворить  входную  дверь
В  ковчег,  чтоб  больше  не  попали
Туда  ни  человек,  ни  зверь.
Поставив  ворота  на  место,
Посланник  Божий,  взяв  печать,
Залил  все  щели  жидким  тестом
И  стукнул  по  дверям  раз  пять,
Проверив  сразу  их  на  прочность,
А  щели  –  на  водопроточность.
После  проделанной  работы
Супротив  рек,  что  лили  с  неба,
Посланник  улетел  в  чертоги
С  докладом  по  делам  ковчега.
А  на  Земле  в  разгар  стихии
Все  поняли,  что  Ной  был  прав
И  за  проступки  их  плохие,
И  необузданный  их  нрав,
Будут  наказаны  все  строго,
Хоть  строже  уж  не  может  быть,
А  за  неверие  их  в  Бога
Всех  будут  сей  же  час  топить!
Кто  победнее  –  в  лодки  сели,
Кто  побогаче  –  в  корабли,
Во  славу  Бога  песни  пели,
Чтоб  не  лишал  Он  их  Земли.
Но  Он  то  знал  их  обещанья:
Цена  им  –  пшик  в  базарный  день,
Ведь  завтра  вновь  все  их  желанья
Вернутся  снова,  как  и  лень.
Ведь  сколько  раз  Господь  стращал
И  вразумлял  свои  творенья,
Но  человек  все  извращал,
Надеясь  на  долготерпенье,
Но  больше,  все  ж,  на  всепрощенье.
И  всяки  раз  он  Богу  врал!

Вода  стеной  стояла  долго,
А  тут  еще  из-под  земли
Фонтаны  мощные  настолько
Ударили,  что  все  смели!
Дома  взлетали  вверх  как  щепки,
А  с  ними  люди  и  скотина,
Как  будто  бы  сорвав  с  прищепок
Большой  кусище  парусины,
Ужасный  ветер  все  крутил
И  вверх,  и  вниз  об  воду  бил.
Кто  жил  в  горах  –  спасались  бегством:
Они  карабкались  на  горы,
Надеялись,  что  это  действо
Должно  закончиться  бы  скоро.
Вода  ж  как  прежде  подымалась,
Волной  смывая  «горняков»,
Земля  с  потугой  избавлялась,
Смывая  грязь  людских  грехов.

И  кораблей  уж  не  видать,
На  них  хотели  переждать
Потоп  греховные  вандалы  –
Тех  ветер  растрощил  о  скалы.
Когда  ж  и  скал  не  стало  видно,
Из  недр  земных  всплывало  Нечто,
И  все  съедало  ненасытно,
Тела  терзая  бессердечно.

Только  ковчег,  как  пробка  с  корка,
Болтался  в  водах  очищенья,
Ему  не  повредил  нисколько
Ни  шторм  всемирный,  ни  крушенья,
Вот  только  там,  внутри  ковчега,
Все  эти  долгие  деньки
Блевали  все  до  посиненья
И  их  огромные  плевки
С  самого  низу  и  до  верха
Укрыли  все,  куда  не  ткни...

В  кают-компании  у  Ноя
Лежали  все,  как  после  боя,
Хотя  там  не  было  бинтов,
Но  стон  стоял,  что  будь  здоров!
От  такой  качки  наизнанку
Вышла  вся  прежняя  еда,
Казалось,  эту  жуть-болтанку
Не  остановят  никогда.

Которую  уже  неделю,
А  может  месяц,  как  нам  знать,
Ковчег    болтали  так  качели,
Что  на  словах  не  передать!
Спасатели  уж  пожалели,
Что  не  остались  на  земле.
Их  нервы  были  на  пределе
Предел  же  был  на  корабле.
Что  называли  все  ковчегом.
Ковчег  же  был  тот  именной
Ведь  на  борту  кто-то  начертал
Одно  простое  имя  –  «НОЙ».

Но  вот  уж  стихли  ветры,  воды,
Земля  –  единый  океан
Где  ни-че-го  под  небосводом,
Только  один  густой  туман.
Вода  как  зеркало  стояла,
Лишь  изредка  покой  ее
Рыбешка  смело  нарушала,
Блеснув  красивой  чешуей.

Ковчег  скользил  по  водной  глади
Один  как  перст  на  всей  Земле.
Адам  же  с  Евой,  сверху  глядя,
Были  слегка  навеселе
От  ощущения  блаженства
И  радости  за  род  людской,
Ведь  Прародители  семейства
(Им  внуком  приходился  Ной)
Мечтали  о  своих  потомках,
Что  разбредутся  по  Земле,
Забросив  за  плечи  котомки
И  страхи  все,  преодолев,
Построят  вновь  большие  храмы,
Будут  трудиться,  мирно  жить
И  Бога  жизнью  своей  славить,
Во  славу  лишь  Его  творить!

Туман  стал  таять  понемногу
Под  взглядом  Евы  и  Адама,
Они  ведь  тоже  там,  при  Боге,
А,  значит,  и  имеют  право
Влиять  на  все,  что  происходит
В  местах  их  юности  влюбленной,
Любовь  ведь  быстро  не  проходит,
Если  она  была  свободной.
Адам  ковчег  своею  силой
Направил  в  нужном  направленьи,
А  в  это  время  разводила
Туман  подруга  силой  веры.

Светало.  Солнце  подымалось
Над  водной  гладью,  освещая
Один  ковчег  –  то  что  осталось
От  прежнего  Земного  рая.
Солнце  искало  по  привычке
Хоть  что-нибудь,  чтоб  зацепиться
Лучами  теплыми  своими.
«-  Но  где  деревья,  где  же  птички?
Где  горы  с  шапками  седыми?
Наверное,  мне  это  снится...
Пора  мне  точно  видно  встать,
От  сна  скорее  пробудиться,
Чтоб  снова  все  найти  опять!»

Но  Солнца  взгляд  блуждал  напрасно,
Ища  знакомые  места,
И  Солнцу  стало  очень  ясно  –
Тех  мест  не  будет  никогда!
Поникшее  уже  светило,
Закрылось,  пробегавшей  тучкой,
Поплакалось  за  тем,  что  было,
Когда  был  мир  такой  певучий
И,  не  найдя  огромных  гор,
(За  ними  Солнце  отдыхало)
Пошло  в  космический  простор,
При  этом  тихо  затухало...

Увидев  разочарованье
У  потускневшего  светила,
Отец,  Создатель  Мирозданья,
Всего  что  будет,  есть  и  было,
Вернул  любимое  созданье:
-  Ты,  Солнышко,  поди,  забыло
Что  Я  –  Творец.  Я  все  предвидел.
Я  создал  Мир  из  ничего
И  если  вдруг  тебя  обидел  –
Прости  Владыку  твоего!
Ты  будешь  восходить  как  прежде
И  радовать  своим  восходом,
Дарить  всегда  и  всем  надежду
Под,  мне  подвластным,  небосводом!

Все  то,  к  чему  ты  так  привыкло,
К  Моим  творениям  земным,
Я  возрожу  и  новым  циклом
Развития  моим  былым
Творениям,  Я  предоставлю
Возможность    жить  в  прекрасном  мире.
Ковчег  там  видишь?  Я  направлю
Его  к  горе  и  дам  всем  силы
Опять  расти  и  размножаться
Всему  живому,  что  Я  спас,
А  человеку  –    постараться
Уж  не  грешить,  как  в  первый  раз!

При  сих  словах  Солнце  коснулось
Своей  улыбкою  ковчега,
Но  на  ковчеге  все  проснулись,
Когда  петух  прокукарекал.
Уж  сколько  суток  после  бури
Все  отсыпались  в  тьме  кромешной,
Вот  только  совы  не  уснули  –
Не  дал  уснуть  инстинкт,  сердешным.
Все  это  время  они  бдели,
Хоть  спать  до  жути  все  хотели,
Но  тут  вдруг  лучик  сверху  вниз,
Не  знамо  как,  но  все  ж  пробился,
Дав  совам    самый  лучший  приз  –
Глубокий  сон  на  них  свалился.

Совы  уснули  –  все  проснулись.
Внутри  пошел  такой  галдеж,
Что  небеса  аж  встрепенулись.
Кто  что  кричал  –  не  разберешь:
Ковчег  рычал,  свистел  и  охал,
Пищал  надрывно,  завывал
Ужасно  ржал,  визжал  как  рохля
Шипел,  пронзительно  икал...
Семейство  Ноя  после  встряски
Такой  потопной  свистопляской,
Проснулось  тоже  с  петухом
Подумав:  -  Вот  и  снова  шторм!

Но  шторма  не  было,  конечно,
Дабы  зверей  всех  усмирить,
На  время  дрейфа  обеспечить
Порядок,  как  и  должно  быть,
Господь  послал  всем,  там  плывущим,
Мощнейший  энергопосыл

Об  ихней  миссии  в  грядущем,
Чем  панику  и  прекратил.
Затем  подручные  Адама
Слетели  с  Неба  на  ковчег
И  досок  пять  они  руками
Разбили  сверху  просто  вщент.
Затем  от  носа  до  кормы
Прошлись  огромным  гвоздодером,
Чтоб  всем  кого  спасли,    видны
Были  все  прелести  обзора
Безбрежных  вод,  пролитых  с  неба,
И  смывших  грязь  земных  грехов,
Что  так  терзали  человеков,
Когда  те  славили  божков.

Зверье  от  мала  до  велика
Дивилось  видам  им  открытым,
Хоть  гладь  воды  была  безликой,
Но  поражала  мощью  скрытой,
Да  аппетитом  ненасытным,
Что  все  живое  проглотил
И  создал  Новый  Дивный  Мир!

Сменялись  дни,  сменялись  ночи
Пейзаж  такой  же  как  и  прежде:
Уж  проглядел  Ной  свои  очи,
Ведь  сорок  дней  он  весь  в  надежде
Сойти  с  ковчега  вновь  на  сушу
С  семьей  своею  и  зверями
И  чтоб,  не  дай  Бог,  не  нарушить
Богом  ниспосланной  программы!
Всевышний,  видя  все  и  всюду,
За  рвенье  Ноя  похвалил,
Сказав:  -  Ты  ворона  покуда
Пусти    в  полет,  чтоб  он  парил.
Когда  увидит  ворон  землю,
Он  каркнет  –  и  ты  все  поймешь,
Уж  скоро  там,  за  горной  цепью,
Ты  Землю  вновь  приобретешь!

Команду  ворону  на  взлет
Дал  Ной  почти  без  промедленья,
А  чтобы  долгим  был  полет
И  лучше  вороново  зренье,
То  угостил  его  на  славу,
Краюху  хлеба  размочив,
А  полкраюхою,    по  праву,
Семью  свою  Ной  угостил.

Прошелся  ворон  по  настилу,
Потом  присел,  чуть  пробежал,
Взмахнул  крылами  что  есть  силы,
Взлетел  и  в  дали  там  пропал.
Уж  солнце  близилось  к  закату,
Ослабив  яркость  освещенья,
На  небе  звездочки  из  злата
Зажглись  по  Божьему  веленью,
А  ворона  все  нет  как  нет,
Не  дай  Бог,  ворон  в  воду  канул,
Тогда  держать  надо  ответ
Пред  Богом  за  неполну  пару.
Но  вот  он  тенью  промелькнул
На  звездном  небе  и  уселся
Там  на  корму    и  вмиг  уснул
Устал,  бедняга,  натерпелся.

Проснулось  Солнце  утром  ранним,
Давай  всходить  –  пришел  рассвет.
Ковчег  стоял,  как  будто  странник,
Ориентиров,  ведь,  то  нет!
Плывет  ковчег  или  стоит
Не  знал  никто,  окромя  Змея,
Но  Змей  только  «благоволит»
Общаться  с  Хамом,  с  кем  затеял
Он  снова  мир  весь  покорить.
Поведал  Змей,  что  точно  знает,
Куда  ковчег  должон  прибыть
И  тайну  эту  он  вверяет
Только  ему,  за  его  прыть.
И  пошушукавшись  немного
Уполз,  змеюка,  в  шахту  лифта,
Ведь  там  его  никто  не  трогал,
Там  выспится,  там  было  тихо.

Тем  временем  на  Небесах,
Где  разбирались  в  чудесах,
Включили  в  действие  программу,
Прервавшую  людскую  драму:
Земля  разверзлась,  сотворив
Затем  материки  планеты,
В  своих  расщелинах  сокрыв
Потопа  страшные  секреты.
С  водой  стекались  в  бездну  недр
Тела  загубленных  животных,
А  все,  на  что  Господь  был  щедр,
Сокрылось  в  залежах  подводных.
Часть  вод  Всевышний  заморозил,
Создав  два  белых  снежных  царства,
Которые  станут  угрозой
Для  всех  грешащих  на  пространстве.

А  на  ковчеге  в  это  время
Корма  уж  были  на  исходе,
Голод  снести  –  тяжкое  бремя
Для  фауны  дикой  природы.
Два  дня  как  нету  клочка  сена
У  клетях  хищников  голодных,
Ведь  сено  у  них  для  обмена
На  мясо  разных  там  животных.
Видя  такое  положенье,
Что  может  быть  падеж  зверья,
А  значит  и  надежд  крушенье,
Взмолилась  Ноева  семья,
Не  зная,  что  Господь  уж  сделал
Все  то,  о  чем  молились  люди,
А  Ною  лично  Он  поведал
Когда  и  что  случаться  будет:
-  Отправь  ты  голубя    в  разведку,
А  вот  когда  он  прилетит,
То  принесет  оливки  ветку  –
Туда  вам  надо  будет  плыть.
Сейчас  же  спи  и  набирайся
Терпенья,  силы  и  ума.
И  ты  уж  завтра  постарайся
Зверью  раздать  Мои  корма,
От  них  зверье  уснет  на  время,
Пока  ковчег  не  «приземлится»,
А  голубь  пусть  не  ест  то  семя  –
Тебе  он  завтра  пригодиться.

Очнулся  Ной,  увидел  диво:
В  кают-компании  стояло
Десять  мешков  битком  набитых
Зерном  каким-то.  –  Что-то  мало...
Подумал  Ной,  но  спохватился,
Ведь  сверху  Им  всегда  видней,
А  сколько  Ной  уже  постился  –
Не  сосчитать  тех  бурных  дней.
Приложена  была  к  мешкам
Инструкция  по  примененью
-  Сейчас  пойду  и  всем  раздам,
Согласно  Божьему  веленью!
Но  разносить  не  надо  было:
Как  только  развязал  завязки,
Зерно  само  летело-плыло
К  зверью,  уснувшему  как  в  сказке.

Солнце  взошло  –  петух  проспал,
Ведь  зернышко  ему  досталось,
Поэтому  и  не  кричал,
А  спал,  как  всем  и  полагалось.
Не  спал  лишь  Ной,  его  семья,
И  голубь  белый,  словно  снег,
Такая  голубя  стезя  –
Найти,  что  просит  человек.
Деваться  некуда,  приказ
Был  отдан  утром  на  рассвете
И  голубь  в  его  звездный  час
Взмыл  в  небо,  словно  на  комете!
Летал  он  долго,  но  напрасно.
Под  вечер,  выбившись  из  сил,
Вернулся  голубок  несчастный,
Уселся  плавно  на  настил
И  с  Ноем  тихо  загрустил...

Но  по  утру,  лишь  Солнце  встало,
Подбросил  Ной  еще  раз  птицу.
Сдаваться  Ною  не  престал,
А,  значит,  надо  для  годится
Упорство  проявлять  всегда,
Тем  более,  что  ты  избранник
И  с  Неба  смотрит  на  тебя
Твой  предок,  тот  еще  романтик!
На  этот  раз  летел  голуба
Не  просто  так  –  его  маршрут
Проложен  был  чуточку  грубо,
Но  четко,  к  точке  где  сойдут
На  землю  чистую  созданья,
Спасенные  самим  Творцом,
Что  спят  сейчас  и  в  ожиданьи
Забылись  тихим,  крепким  сном.

Вода  спадала  понемногу,
А  суша,  будто  бы,  всплывала
Верхушки  гор,  что  ближе  к  Богу,
Открылись  –  вот  оно,  Начало!
К  одной  из  этих  гор  летела
Птица  –  избранница  Небес.
Ей  само  Солнце  путь  согрело
К  горе,  где  рос  когда-то  лес,
Когда  она  еще  равниной
Была  до  этих  бурных  дней,
Теперь  же  выросла    в  глубинах,
Набрала  множество  камней,
Враз  показалась  всему  свету
Горой,  ведущею  до  врат
Небесных.  Точку  на  планете
Назвали  гордо  –    АРАРАТ.

Туда  и  сел  наш  славный  голубь,
Куда  Господь  благословил,
Где  утолил  свой  сильный  голод,
А  значит,  и  набрался  сил.
Рядом  с  зерном,  что  Ангел  бросил
Для  корма  птицы-почтальена,
Ветка  оливки  там  непросто
Лежала,  словно  на  амвоне,
Это  послание  Господне,
Знак  мира  для  спасенных  чад,
Кто  с  ним  спасал  зверей  голодных
И  все,  чем  был  ковчег  богат.
К  ковчегу  путь  был  покороче,
Ведь  голубь  выполнил  заданье,
И,  окрыленный,  что  есть  мочи
Летел  с  огромнейшим  желаньем
Представить  капитану  Ною
От  Господа  благую  весть,
Что  их  ковчег,  само  собою,
Причалит  послезавтра  здесь,
Откуда  веточку  оливки
Он  принесет  как  мира  знак,
А  значит  и  всех  осчастливит,
Вернув  надежду,  как  ни  как...

Солнца  закат  был  как  обычно
Красив  и  чуточку  печален...
Семейство  Ноя  по  привычке
Уж  собралось  идти  до  спален,
Но  тут  до  их  чутких  ушей
Донесся  звук  с  огромной  выси
И  все  на  палубу  скорей
Поднялись  быстро,  словно  рыси.
На  фоне  Солнца  золотого
С  Небес  спускался  голубь  мира
С  веткой  оливки  неземного
Происхождения.  На  крылах
Принес  он  то,  чего  все  ждали:
Надежду,  Веру  и  Любовь,
Как  и  описано  в  скрижалях,
Богом  лишь  знанных  авторов.

Ветка  оливки,  как  живая,
Лежала  на  ладони  Ноя,
Жизнью  и  верою  сияя,
Душе  внушив  чувство  покоя,
Взлетела  вдруг  и,  чуть  помедлив,
Под  дуновеньем  ветерка
Враз  поплыла  к  местам  заветным  –
К  горе,  где  и  была  взята.
На  верхней  палубе  ковчега
В  тиши  ночной,  поднявши  руки,
Семья  молилась  об  успехе,
Чтоб  Бог  простил  им  все  проступки,
И  чтоб  их  плаванью  конец
Скорей  настал  и  непременно,
Чтоб  Бог,  как  Истинный  Отец,
Любил  детей  своих  безмерно.

Серьезность  той  молитвы  сразу
Сим  подкрепил  овцой  жертовной,
Согласно  Ноева  приказу.
Овца  была  Богу  угодной
И  Он  поднял  из  недр  подводных
Тринадцать  особей  пригодных,
Для  буксировки  «Ной-Ковчега»
По  указанью  Человека!

Так  плыл  ковчег  под  шепот  волн,
Ведомый  веточкой  оливки,
К  самой  заветнейшей  из  гор,
Что  вышла  из  земной  глубинки.
Читатель  спросит:  -  Почему
Был  Арарат  перстом  отмечен?
Ответ  известен  лишь  Ему,
А  нам  он  точно  не  известен.
Как  бы  то  ни  было,  но  вот
Под  утро,  Солнце  лишь  всходило,
Слегка  ковчега  правый  борт,
Как  будто  что-то  накренило,
Затем  ковчег  остановился,
Как  будто  впал  в  оцепененье,
И,  крякнув  громко,  зацепился
За  камень.  Не  было  сомненья
У  Ноя,  что  слетев  с  кровати,
Спросонок  выскочил  в  халате,
Что  это  –  точно  катастрофа!
-«А  как  же  обещанья  Бога?!»-
В  сердцах  подумал  старый  Ной,
Но  вдруг  увидел  пред  собой
В  сиянии  лучей  светила
Горы  верхушку,  что  затмила
Собою  все,  что  видел  раньше,
На  той  земле,  давно  пропавшей.
-«Благодарю  Тебя,  Господь,
За  мне  ниспосланную  милость!
Что  мой,  вернее,  Твой  народ,
Будет  расти,  что  жизнь  продлилась
Всего,  что  сотворил  когда-то,
Затем  же  спас  из  состраданья,
Лишь  Ты  один!  Мы  ж  виноваты...
И  заслужили  наказанье...»
При  сих  словах,  пав  на  колени,
Просил  у  Бога  он  прощенья.

Господь  услышал  все  стенанья
И  видел  искренность  у  Ноя:
-«Он  перенес  все  испытанья,
Еще  когда  он  начал  строить
По  чертежам  ковчег-спасатель.
Уж  сколько  лет  прошло  с  тех  пор,
Но  он  все  вынес  и  достоин
На  похвалу,  а  не  укор...»
Подумал  так  всего  Создатель.

Тем  временем  пришло  в  движенье
Зверье  ковчежное  в  загонах:
Ковчега  мягкое    скольженье,
Да  и  качания  на  волнах,
Пропало  вовсе,  как  и  сон,
В  который  сразу  погружен
Был  мир  животных  столько  дней!
Расчет  Небес  был  очень  точен:
Будить  голодных  всех  зверей,
Когда  ковчег  достигнет  точки:
С  Горою  встретится  своей!

И  вот  свершилось!  Их  скитаньям
Пришел,  действительно,  конец!
Всем  божьим  тварям  и  созданьям
В  жизни  дарован  был    венец
На  право  жить  и  размножаться,
Как  до  Вселенского  Потопа,
А  человечеству  стараться
Уж  не  гневить,  как  раньше,  Бога,
Ведь  только  их  Бог  наделил
Мышленьем,  логикой  и  знаньем,
И  двери  в  Рай  лишь  им  открыл,
Подобным  на  Него  созданьям.

Ковчег  стоял  еще  дней  пять,
Лишь  ветром  тихим  обдуваем,
Воды  в  округе  не  видать  –
После  Потопа  даже  Раем
Казался  Ною  Арарат
С  его  пустынным  грозным  видом,
Где  только  камни  возлежат,
В  безмолвии  своем  великом!
Правда,  который  день  подряд
Средь  гор  звучал  ковчег  как  бубен,
Рычал,  свистел  и  невпопад
Пищал  надрывно,  охал  глухо,
Шипел,  визжал  высокой  нотой,
Чечетку  часто  выбивал  –
Всему  зверью  ведь  жрать  охота,
Так  где  же  то,  что  обещал
Им  Ной,  ему  же  –  Сам  Господь?
Который  день  уж  впроголодь
Живут  все  хищники  Ковчега,
А  остальная  ж  мелюзга
Осталась  вовсе  без  орехов,
Без  сена,  ягод..  Вот  беда...
Лишь  в  шахте  лифта  как  и  раньше  –
Который  день  уже  кутят
Змей-искуситель  с  Хамом  падшим,
Едят  и  пьют,  что  захотят!
В  этом  нескромном  кутеже
Они  друг  с  другом  побратались
И  Хам  поклялся  на  ноже
Быть  верным  Змею,  даже  в  старость...
А  Змей  воздаст  за  верность  Хаму
Своим  лихим  благоволеньем:
–  Если  не  будешь  строить  Храмы
И  Бога  ты  предашь  забвенью,
Тогда  твой  род  будет  богат
И  знатен,  как  никто  на  свете...
Змей  так  сказал,  но  его  взгляд
Был  взглядом  пострашнее  смерти!

Лишь  Ной  молился  все,  сердешный,
Взывал  к  открытым  Небесам
Который  день,  но  безуспешно,
А  почему?  Не  знал  и  сам...
Как  будто,  делал  все  как  надо,
Согласно  Божьих  наставлений,
Но  неприятности  каскадом
За  Ноем  шли  без  промедлений...
Хоть  в  Ное  Бог  не  сомневался,
Но  испытанья  посылал,
Чтобы  последний  закалялся,
А  в  трудностях  –  только  крепчал!
Но  есть  предел  всему  на  свете,
Ведь  Ной  –  всего  лишь  человек,
Как  и  жена  его,  и  дети.
Тем  более,  не  долог  век
Отпущен  всем  потомкам  Евы
Для  жизни  бренной  на  Земле,
Где  тело  старится,  а  нервы
Совсем  сдают  на  склоне  лет...

Предел  настал!  С  неба  спустился
Посланник  Господа  крылатый,
И,  сняв  священные  печати,
Открыл  ковчежные  врата,
Что  было  очень  даже  кстати,
Ведь,  дней  как  пять  ушла  вода,
Затем  же  ангел  быстро  скрылся,
Как  будто  влага  –    испарился...
Хотя  ковчег  уж  был  раскрыт,
Но  лишь  сейчас  смогли  подняться
И  улететь  все  стаи  птиц,
Чтобы  уж  начать  расселяться
На  вновь  открывшихся  просторах,
Пока  пустынных,  но  уж  скоро
Они  заселятся  зверьем,
Букашками  и  паучками,
И  жизнь  опять  забьет  ключом,
Согласно  Божией  Программы!

Как  только  упорхнули  птицы,
Взлетели  тучи  насекомых,
Чтоб  с  шумным  гулом  удалиться,
Рассеявшись  в  местах  укромных,
Ведь  за  те  дни,  когда  все  воды
Сошли  и  оголили  сушу,
Ускоренно  росли  в  природе,
Как  будто  бы  у  Райских  кущах,
Деревья,  травы,  мох,  кусты,
Ну,  и  конечно  же,  цветы...
Теперь  настал  черед  зверей
Сойти  на  Землю,  дать  потомство,
А  значит  надо  поскорей
Открыть  все  клети,  но  «знакомство»,
Со  многими  из  всех  спасенных,
Страшило  все  семейство  Ноя,
Ведь  хищников  таких  огромных,
Тем  более  очень    голодных,  
Может  закончится  убоем...

Развеял  все  сомненья  ангел,
Ниспосланный  Творцом  вселенной,
Чем  ободрил  всех  и  представил
Для  всех  живых  Закон  нетленный:
«На  все  века  и  повсеместно
Лишь  человек  подобен  Богу,
А,  значит,  на  земле  наместник
Лишь  он  один  и  может  строго
Со  всех  спросить,  как  Сам  Господь,
Что  душу  дал  ему  и  плоть.
Отныне  и  во  все  века
Ты,  человече,  будешь  править
На  всей  Земле,  твоя  рука
Должна  добро  творить  и  славить
Того,  кто  все  тебе  простил,
Теперь  же  –  власти  дал  и  сил!
Да  устрашатся  и  трепещут
Тебя  все  птицы  в  горной  выси,
Да  рыбы  разные  в  безбрежных
Глубоких  водах,  реках  быстрых.
И  всякий  зверь  да  убоится
Тебя  на  всех  просторах  зримых!
Знай,  только  Божия  десница
Хранит  тебя  и  всех  любимых
Тобою  чад  всегда  и  всюду:
Куда  б  не  ехал  ты,  ни  шел,
Не  плыл  бы  морем  –  всегда  будет
Хранить  от  всех  возможных  зол
Вас  сам  Господь,  чья  милость  к  вам
Так  безгранична  и  безмерна,
Все,  что  подвластно  Небесам,
Здесь,  на  Земле,  подвластно  смертным!
Но  позже  за  ваши  деянья
С  вас  спросят  строго,  с  ваших  душ,
И  если  что,  так  наказанья
Вам  описать  я  не  берусь...
Ну,  а  пока,  живите,  люди,
И  расселяйтесь  по  планете,
Потопов  больше  уж  не  будет,
Господь  поставил  свое  вето!
А  чтобы  вы  не  сомневались  –  
Господь  от  трона  своего
Дает  вам  семь  цветов  на  радость,
Чтоб  помнили  и  вы    Его...»

При  сих  словах  в  небе  раскрылась
Дотоль  невиданна  краса  –  
Дугою  красок  заискрились
И  заиграли  Небеса!
(Сейчас  мы  называем  с  вами
Красу  ту  –    «радугой  небесной»,
А,  может,  ей  названье  дали
Еще  тогда  –  нам  не  известно)
Семейство  Ноя  далось  диву
При  виде  радуги  огромной  –  
«-  Она  божественно  красива
Не  видел  ничего  другого,
Чтоб  что-то  радовало  душу
Вот  так,  как  эти  дуги  света,
Возникшие  над  бренной  сушей,
Как  символ  Божьего  завета!»

После  речей  посланца  неба
В  сердца  людей  пришел  покой,
Уверенность  в  делах  потребных,
Что  были  посланы  судьбой.
Не  мешкая  спустились  люди
К  загонам  хищников  лихих,
Открыли  клети  –  будь  что  будет,
Их  не  оставит  Бог  самих!
Стая  волков  и  львиный  прайд
Стали  послушны  как  овечки,
Как  будто  блеют,  не  рычат,
Где-то  покорный  мягкий  взгляд,
Как  воск  горящей  тонкой  свечки,
Они  бросали  на  людей,
Что  так  спокойно  между  клетей
Ходили,  словно  средь  детей,
Чуть  подгоняя  зверей  плетью.
Да  и  все  те,  кто  был  помельче,
Сегодня  потеряли  страх:
Сурки  и  зайцы  при  их  встрече
С  волками,    вовсе  впопыхах
Поотдавили  серым  лапы,
Спеша  покинуть  свой  загон,
Чтоб  пощипать  уж  сочной  травки,
Как  зайцам  и  велит  Закон,
Что  лично  Богом  утвержден!

Вот  так  за  день  или  за  два
Вся  живность  вышла  из  Ковчега
И  разбежалась  кто  куда
Искать  еду  и  для  ночлега
Укромный  угол  иль  пещеру,
Причем,  попарно,  как  велел
Им  сам  Творец,  вновь  давший  веру,
Определив  им  их  удел:
Всем  жить  свободно,  размножаться  
Согласно  видов  и  родов,
Только  предписанным  питаться,
Тогда  и  вид  будет  здоров!

А  где  же  Ной,  семейство  Ноя?!
Оно  в  молитвах  эти  дни
Без  пищи,  на  коленях  стоя,
Достойные  своей  родни,
Пели  хвалу  Адаму,  Еве
И,  главное,  хвалу  Творцу,
Что  спас  их  род  в  ковчежном  чреве,
Как  и  положено  Отцу!

Послесловие
И  нам  пора  прощаться  с  вами  
Я  без  утайки  рассказал  
Все  вам  доступными  речами,
Вернее,  правду  написал...
И  если  были  где  огрехи  –
Прошу  покорно  Вас  простить
И  не  давать  мне  «на  орехи»,
Что  я  мог  что-то  упустить...
Всем  вам,  читателям,  желаю
Жить  долго,  счастливо,  в  любви
А,  значит,  быть  поближе  к  Раю,
Когда  звоночек  зазвенит...

Совсем  забыл,  вот  вспомнил  только,
Змей  тоже  спасся  в  этот  раз:
Чуть  отойдя  после  попойки,
Прищурил  свой  алмазный  глаз
И  вышел  гордо,  как  хозяин,
С  каюты  и  –  по  трапу  вниз,
Где  Хам  к  охране  был  приставлен  –
Таков  был  матушкин  каприз...
А  может  указанье  свыше,
Нам  не  дано  сего  понять,
И  мы,  живя  под  Божьей  крышей,
Не  будем  на  нее  пенять...
29.06.2014
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508446
рубрика: Вірші, Поэма
дата поступления 30.06.2014


Пісня "Батальйони із Майдану"

Всі  наші  батальйони  формувались  на  Майдані,
Де  хлопці  стільки  місяців  стояли  як  один,
А  чи  сиділи  збиті  у  мєнтовській  буцегарні,
Тепер  ми  всі  –  один  загін!
Тут  всі  ми  побратими  –  пайок  один  на  двох,
І  каски  в  нас  ще  з  старого  союзу,
П’ять  броніків  всього  на  двадцятьох,
А  генерали  –  шкури-товстопузи!

Нас  шарпає  гопота  і  путінський  спецназ,
А  нам  команда:  -  Тільки  захищайтесь...
В  генштабі  шпигуни  і  ФСБешники  у  нас,
Повернемось  –  тоді  вже  начувайтесь!
Простились  ми  з  загиблими  –  Герої  не  вмирають!,
Тож    виб’ємо  всю  наволоч  із  нашої  землі:
Нехай  вантаж  двохсотий  у  Московії  стрічають,
Аби  не  лізли  далі  москалі!

Ми  вірим  в  Україну,  як  вірили  завжди
У  наш  народ  і  силу  його  духу,
Який  нам  показали  прапрадіди  й  діди,
Що  захищали  мову  від  наруги...
І  прапор  жовто-синій  тепер  замайорить,
Як  символ  миру,  на  усій  планеті,
Отож,  нехай  Господь  усіх  урозумить
Щоб  більше  не  стріляти  з  кулеметів!

Приспів:
Гопники  кричать  «Атас!»
Бо  на  них  іде  АТО,
Щоб  звільнити  весь  Донбас,
Путіну  сказать  –  Пуйло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508033
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 28.06.2014


Про братів Кличків і Московію

Дві  пари  рукавичок  
Вдягли  брати  Клички,
І  в  них  з’явилась  звичка  
Збирати  пояси  
У  світовому  боксі  
І  це  їм  удавалось:
Боксери  на  помості,
Ну,  як  снопи  валялись...

Валуєв  із  Московіії
Усе  від  них  втікав,
Для  них  він  був  оскомою:
Все  бою  уникав...
Хоч  я  й  не  антрополог,
Та  пітекантроп  цей
Брехав  як  політолог,
Що  краще  Кличків  -  Хей!

Московія  хитрила,
Бо  знала,  що  ва-йло
Впаде,  як  той  Годзіла,
Чим  підведе  «хуйло»,
А  тому  і  обрали
Для  нього  менше  "зло",
Тож  з  Хеєм  підписали
Контракт,  дали  "добро"!

Усі  12  раундів
Відстояв  Ніколай,
Є  в  нього  щось  від  мамонтів
Із  озера  Валдай,
Хоч  з  ніг  не  повалився,
Хитався  наче  смик,
Тож  з  поясом  простився
І  прикусив  язик...

Одразу  після  бою
Хей  здуру  заявив,
Що  він  за  головою
Когось  з  братів  Кличків
Приїде  уже  скоро
І  голову  зітне,
Тож  крові  буде  море,
Що  ринг  увесь  заллє...

За  ці  слова  Володя
Натикав  джебів  Хею,
Хоч  той  і  не  колода,
Як  Коля  із  расєі,
Бо  все  ганяв  по  рингу
І  «маятник  качав»,
Володя  ж  бив  як  стінгер,
Тож  пояс  відібрав!

Всі  пояси  зібрали,
А  одного  нема:
В  Московіі  сховали
Від  них  Повєткіна,
В  якого  був  той  пояс,
Як  гордість  москалів,
Та  їх  гугнявий  голос
Дражнив  богатирів.

Повєткіна  в  Московіі
Усе  ж    не  вберегли:
На  їхній  території
Кремлівськіі  орли
Крутили  все  головами,
Нарвавшись  на  кулак,
Яким  так  дуже  здорово
Орудував  козак!

Тепер  уся  колекція
Боксерських  поясів
Це  точно  квінтнсенція
Від  двох  братів  Кличків,
Того,  що  Україна,
На  світовому  рівні,
Тим  сильна,  що  єдина,
Тож,  слава  Україні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507447
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.06.2014


ВЕРШИНА КРАСИ

Наче  маком  засіяне  небо,
Мерегтять  і  виблискують  зорі,
Вітер  вільно  гуляє  над  степом,
Колошматить  пшеницю  у  полі...

Місяць  пильно  поглядує  зверху
І  освічує  все  навкруги:
Спочиває  отара  овечок,
У  багаття  сидять  пастухи...

Ллється  пісня  тужлива  рікою,
Наче  спить  і  не  спить  рідний  край:
То  ліс  крикне  нічною  совою,
То  зашепче  листочками  гай...

Скрипне  млин,  провертаючи  жорна,
Заспіва  соловей  у  гаю,
Мою  душу  ці  звуки  наповнять
Благодаттю,  неначе  в  Раю...

Ось  така  вона  гарна  і  чиста,
Наче  вранішня  крапля  роси,
Що  на  сонці  так  грає  барвисто,
Україна  –  вершина  краси!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507159
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.06.2014


ВСЕ

Живеш  ти  перший  і  останній  раз
У  цьому  світі  в  образі  твоєму,
Тож  не  розтринькуй  даний  тобі  час,
Його  нема  ні  в  тебе,  ні  у  мене!

У  цьому  світі  ВСЕ  –  не  просто  так!
Всі  випадковості  –  лише  закономірність
І  послідовність  дій,  а  чи  їх  брак,
Що  об’єднались  в  одне  слово  «ВІЧНІСТЬ»!

У  ВІЧНОСТІ  ж  немає  берегів
У  часу  й  простору,    одна  лише  Безмежність,
Якій  дають  ім’я  різних  богів,
А  Він  –  один,  від  Кого  ВСЕ  залежить!

То  ж  ми  з  тобою  є  Його  частинки:
Раз  народився,  то  часу  не  згай,
Народження  ж  і  Смерть  –  лиш  дві  зупинки,
Між  ними  –  вірш  і  підпис.  Погуляй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505744
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2014


Зустріч…

Років    за  сорок  у  парку
Біля  Забашти  сяду  поряд
І,  як  землячка  земляку,
Мені  вона  подарить  погляд,

Де  зрозуміло  все  без  слів,
Де  кожна  мить  –  як  ціла  вічність,
Де  красномовніше  віршів
Лиш  мовчазна  дипломатичність...

Дмухне  легенький  вітерець,
Що  принесе  душевний  спокій
І  на  чоло  з  троянд  вінець...
Так  буде  все  за  сорок  років...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504848
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.06.2014


Філософія життя…

Якщо  узяти  всі  здобутки,
Чи  втрати  у  житті  твоєму,
Всі  бізнесові  оборудки,
А  чи  провальні  чужі  схеми,
Все  це  покласти  на  терези,
То  рівновага  точно  є
Бо  йдуть  усі  оці  процеси
Як  світло  й  тінь  в  життя  твоє...
У  добрих  справ  –  коротка  пам’ять,
А  у  поганих  –  майже  вічна,
Ті  –  омолоджують,  ті  -  старять  
І  кожна  з  них  -  аполітична.
Тож  не  дивись  на  різні  масті,
Роби  побільше  добрих  справ,
Що  принесуть  Добро  і  щастя,
Яких  ти  так  завжди  бажав!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504721
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 12.06.2014


Брати Клички

Дві  пари  рукавичок  
Вдягли  брати  Клички,
І  в  них  з’явилась  звичка  
Збирати  пояси  
У  світовому  боксі  
І  це  їм  удавалось:
Боксери  на  помості,
Ну,  як  снопи  валялись...

Валуєв  із  Московіії
Усе  від  них  втікав,
Для  них  він  був  оскомою:
Все  бою  уникав...
Хоч  я  й  не  антрополог,
Та  пітекантроп  цей
Брехав  як  політолог,
Що  краще  Кличків  -  Хей!

Московія  хитрила,
Бо  знала,  за  бабло
Впаде,  як  той  Годзіла,
Чим  підведе  «хуйло»,
А  тому  і  обрали
Для  нього  менше  "зло",
Тож  з  Хеєм  підписали
Контракт,  дали  "добро"!

Усі  12  раундів
Відстояв  Ніколай,
Є  в  нього  щось  від  мамонтів
Із  озера  Валдай,
Хоч  з  ніг  не  повалився,
Хитався  наче  смик,
Тож  з  поясом  простився
І  прикусив  язик...

Одразу  після  бою
Хей  здуру  заявив,
Що  він  за  головою
Когось  з  братів  Кличків
Приїде  уже  скоро
І  голову  зітне,
Тож  крові  буде  море,
Що  ринг  увесь  заллє...

За  ці  слова  Володя
Натикав  джебів  Хею,
Хоч  той  і  не  колода,
Як  Коля  із  росєі,
Бо  все  ганяв  по  рингу
І  «маятник  качав»,
Володя  ж  бив  як  стінгер,
Тож  пояс  відібрав!

Всі  пояси  зібрали,
А  одного  нема:
В  Московіі  сховали
Від  них  Повєткіна,
В  якого  був  той  пояс,
Як  гордість  москалів,
Та  їх  гугнявий  голос
Дражнив  богатирів.

Повєткіна  в  Московіі
Усе  ж    не  вберегли:
На  їхній  території
Кремлівськіі  орли
Крутили  все  головами
Нарвавшись  на  кулак,
Яким  так  дуже  здорово
Орудував  козак!

Тепер  уся  колекція
Боксерських  поясів
Це  точно  квінтнсенція
Від  двох  братів  Кличків
Того,  що  Україна,
На  світовому  рівні,
Тим  сильна,  що  єдина,
Тож,  слава  Україні!

07.06.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504028
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 08.06.2014


Пісня про путінську орду.

Правдиву  цю  історію
Ординського  кремля
Не  згадують  в  Московії
Усі  хто  у  руля...
Стидаються  походження
Намісники  Орди,
Хоч  на  гербі  з  народження
Двоглавії  орли!
Та  я  всім  нагадаю,
Як  все  було  колись,
Отож  я  починаю,
Тож  слухай,  не  лінись…

У  східному  поході  
Один  великий  князь
Об’ївся    на  природі,
А  туалету  -  зась,
Тож  щоби  княжу  дупу
Не  штрикала  трава,
Поставили  там  нужник…
Отак  була  Москва
Заснована  Юрасем,
Що  довгі  руки  мав...
А  нужник  з  плином  часу,
Московським  кремлем  став!


Все  більше  розросталась
Москва  і  її  рать,
З  між  інших  вирізнялась
Лиш  тим,  що  їм  плювать
Було  на  всі  народи,
Що  слабші  за  орду,
А  тому  все  в  походах
Здіймали  куряву...
Платили  мзду  татарам,
Забравши  у  своїх,
Чи  давши  на  поталу
Дівчат  з  сімей  чужих…

Жили  так  московіти
Та  їх  усі  царі,
І  ніде  правди  діти:
З  них  більшість  –  упирі
Були,  бо  кров  смоктати
З  чужих,  а  чи  з  своїх,
Затиснутих  в  лещатах,
Для  них  було  не  гріх...
Хоч  православна  віра,
І  в  храмах  образи,
За  поясом  –  сокира,
Під  храмом  же  –  ясир...

Велось  вже  стільки  років,
Як  ханського  посла,
Котрий  збирав  оброки,
Сам  цар  і  вся  Москва
Поклонами  у  пояс
Стрічали  на  горі,
Бо  з  того  була  користь,
А,  значить,  і  рублі,
За  що  і  мав  цар  змогу
Всіх  ворогів  Орди
Саджати  до  острогу
Без  хліба  та  води…

Пізніше  Грозний  Ваня,
Навчившись  у  татар,
Все  вибивав  зізнання
У  смуті  у  бояр,
І  як  воно  лунало  –
Московсьвії  стрільці
Всім  голови  стинали,
А  інколи  й  ченці
Платили  головою
За  віру  й  «Отче  наш»,
Бо  Грозний  у  запої
Хворів  на  царський  сказ!

Та  раз  отак  в  неділю
Він  не  зустрів  посла,
(Бо  в  нього  на  похмілля
Тріщала  голова)
Отож  коли  татарин
Зайшов  в  палати  сам
Й  з  порогу,  бо  він  барин,
Устроїв  тарарам,
То  Грозний,  з  біллю  в  скронях,
Схватив  свого  меча
І  голову,  мов  сонях,
Йому  зняв  із  плеча…

Отак  було,  бач,  доля
З  Івана-упиря
Зробила  поневолі
Царя-богатиря!

Пройшло  багато  років,
Мінялися  царі,
Що  посилали  орків
Кудись  на  край  Землі,
Бо  їм  було  все  мало,
Ординським  глитаям,
А  тому  й  воювали
Весь  час  то  тут,  то  там…
Назвались  Третім  Римом,
Украли  слово  «Русь»,
Хотілось  править  миром,
Не  дуючи  у  вус…

Тепер  на  всіх  теренах
Московського  Кремля
В  людей  сидить  у  генах
Та  хижо  вишкіря
Криві  потворні  ікла
Ординська  нагла  злість,
Бо  так  вона  вже  звикла
З  усього  мать  користь.
Тому  і  в  Україну
Полізли  всі  вони
У  Крим,  а  потім  з  Криму
На  Схід,  як  таргани.

Якби  той  Довгорукий
Воскрес  би  у  наш  час,
Побачив  людські  муки,
Пожив  би  серед  нас,
То  знову  б  у  Московію
Поїхав  на  пікнік,
Щоб  виправить  історію  –  
Кремлю  зробить  кирдик!
Йому  ми  допоможемо
І  путінське  кубло
Усе  на  нуль  помножимо,
Поділимо  бабло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502071
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 29.05.2014


Пісня до виборів "Брудна справа"! Дуже рекомендую прослухати!

Нам  кажуть:  -  «Вся  політика  –  брудна,
І  недостойна  справа  для  людини,
Хильніть  горілки  краще,  чи  вина,
Якщо  є  привід,  можна  й  без  причини...

А    нам  залиште  «політичний  бруд»,
Ми  ж  «слуги»  і  готові  всім  служити
На  ваше  благо,  наче  з  Риму  Брутт,
Не  зможемо  –  так  зможуть  наші  діти...

Ось  так  нас  заколисують  «вожді»,
З  різних  «племен»,  що,  наче,  ворогують,
Хоч  плавають  усі  в  одній  воді,
А  весь  народ,  як  карасів,  мордують...

Хватають  зліва  щуки  КПУ,
Покриті  ленінізмом,  наче  мохом,
Всіх  «карасів»,  «мальку»  якусь,  «плотву»…
Чом  щуки  всі  оті  не  передохли?!

У  центрі  БЮТ  все  піддає  «ляща»
І  каламутить  воду  стільки  років,
Та  воду  все  із  озера  кача,
Яке  було  колись  таке  глибоке...

А  з  права  «щупачки»  вже  підпливли,
Ще  не  здорові,  та  голодні  дуже,
До  м’яса  жадібні,  як  і  до  похвали,
Що  лиш  вони  народні  й  небайдужі!

Стоять  іще  ментовські  ятері,
В  кущах  –  козубки,  сітки,  «телевізор»
Оцим  усім  керують  там,  згори,
Регіонали,  побратими  кризи...

А  от  в  Кремлі  спустити  хочуть  воду
Із  озера,  вже  крутять  вентилі,
А  щуки  підривають  їх  зі  Сходу,
З  регіоналами,  бо  їм  дали  рублі…

То  хто  ж  зробив  політику  брудною?!
І  хто  від  неї  нас  все  відмовля?!  
А  відповідь  занадто  є  простою:
-  Усі,  хто  хоче  бути  у  «руля»!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494729
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 24.04.2014


Пісня "В Україні!" (рекомендую прослухати в МР3)

Жовтий  колір  –  стигле  поле,
Це  все  Україна,
Синє  небо  волошкове  -  
Ти  одна,  єдина,
Для  всього  мого  народу,
Ще  з  часів  трипілля,
Бо  від  заходу  до  сходу
В  нас  одне  коріння!

Ліси,  гори,  і  долини
Всі  так  милі  серцю,
Наче  вдома  кущ  калини,
Чи  дівчина  «з  перцем»!
То  ж  куди  б  ти  не  поїхав
У  світи  далекі,
Діточок  тобі  на  втіху
Принесуть  лелеки.

В  Україні  дух  свободи
Із  часів  прадавніх
У  людей  мого  народу,
В  їх  серцях  незламних!
Ні  одна  орда  у  світі
Нас  не  підкорила,
Бо  бажання  вільно  жити  
В  нас  –    як  в  птаха  крила!  

Приспів
В  Україні,  в  Україні
Чорне  море  -  жовто-синє,
А  карпатські  й  кримські  гори
Дух  свободи  й  непокори!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494459
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.04.2014


Хто ти Є?!

Прийшла  пора  згадати,  хто  ти  Є?
Якого  роду,  племені  якого,
І  що  ти  хочеш,  щоб  було  твоє:
Чи  атеїзм,  а  чи  все  ж  віра  в  Бога?!

Той,  хто  згадав  про  свій  козацький  рід,
Багатий,  а  чи  бідний  –  не  важливо,
Як  «Отче  наш»  читає  «Заповіт»,
Стає  до  заздрощів  і  брехень  не  вразливим.

А  вислів  давній  «  Моя  хата  з  краю…»
Як  тільки  скаже,  зразу  ж  і  додасть:
«Тому  і  ворога  я  першим  зустрічаю
І  не  дивлюсь  на  ранг,  чи  іпостась..»

А  хто  не  зміг  заглянути  у  себе,
У  свою  душу,  бо  її  продав,
За  тих,  нещасних,  закажу  молебень,
Як  Бог  велів,  щоб  я  усіх  прощав…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494280
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 22.04.2014


Козак!

Від  Карпат  аж  до  Курил
Через  Крим  козак  ходив
Та  втікали  воріженьки,
Як  вода  через  обценьки.
Та  на  те  він  і  козак,
Щоб  неправду  наказать.
Як  велить  йому  Господь,
Давши  душу  й  сильну  плоть,
Тож,  козаче,  не  підводь!

Йшов  полями  і  лісами,
Тундрою  і  болотами...
Заганяючи    всю  нечисть
У  трясину  аж  по  плечі...
Бо  на  те  ж  він  і  козак,
Щоби  нечисть  наказать,
Як  його  просила  мати,
Споряджаючи  із  хати,
Супостата  звоювати!

Ось  зайшов  козак  в  Росію,
Про  що  так  Бандера  мріяв!
Ось  уже  Москва  і  Кремль
Балалайки  «ніжна»  трель
Та  на  те  ж  він  і  козак
Путіну  щоб  дать  під  зад,
Бо  просили  росіяни,
Щоби  карликові  клани
Більше  їм  не  дошкуляли!

Перейшов  Уральські  гори
Ось  Сибірськії  простори
Наш  козак  зайшов  в  тайгу
Де  спіймав  з  Туви  Шойгу...
Та  на  те  ж  він  і  козак,
Що  на  видумки  мастак:
Він  віддав  його  в  родину,
Яку  той  на  бабки  «кинув»,
В  юності,  а  потім  згинув...

Вже  і  острови  Курили
Джепенізи  захопили...
Нема  Путіна  ніде,
Мабуть  втік  в  Улан-уде?
І  сказав  тоді  козак:
-Треба  зупинять  бардак,
Тож  чекай  мене,  матусю,
Знайду  Путіна  й  вернуся,
Якщо  схочеш,  потім  оженюся!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493243
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 17.04.2014


Брудна справа

Нам  кажуть:  -  «Вся  політика  –  брудна,
І  недостойна  справа  для  людини,
Хильніть  горілки  краще,  чи  вина,
Якщо  є  привід,  можна  й  без  причини...

А    нам  залиште  «політичний  бруд»,
Ми  ж  «слуги»  і  готові  всім  служити
На  ваше  благо,  наче  з  Риму  Брутт,
Не  зможемо  –  так  зможуть  наші  діти...

Ось  так  нас  заколисують  «вожді»,
З  різних  «племен»,  що,  наче,  ворогують,
Хоч  плавають  усі  в  одній  воді,
А  весь  народ,  як  карасів,  мордують...

Хватають  зліва  щуки  КПУ,
Покриті  ленінізмом,  наче  мохом,
Всіх  «карасів»,  «мальку»  якусь,  «плотву»…
Чом  щуки  всі  оті  не  передохли?!

У  центрі  БЮТ  все  піддає  «ляща»
І  каламутить  воду  стільки  років,
Та  воду  все  із  озера  кача,
Яке  було  колись  таке  глибоке...

А  з  права  «щупачки»  вже  підпливли,
Ще  не  здорові,  та  голодні  дуже,
До  м’яса  жадібні,  як  і  до  похвали,
Що  лиш  вони  народні  й  небайдужі!

Стоять  іще  ментовські  ятері,
В  кущах  –  козубки,  сітки,  «телевізор»
Оцим  усім  керують  там,  згори,
Регіонали,  побратими  кризи...

А  от  в  Кремлі  спустити  хочуть  воду
Із  озера,  вже  крутять  вентилі,
А  щуки  підривають  їх  зі  Сходу,
З  регіоналами,  бо  їм  дали  рублі…

То  хто  ж  зробив  політику  брудною?!
І  хто  від  неї  нас  все  відмовля?!  
А  відповідь  занадто  є  простою:
-  Усі,  хто  хоче  бути  у  «руля»!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493077
рубрика: Вірші, Сатира
дата поступления 16.04.2014


Основа

Коли  стає  людиною  людина?
З  народження  –  це  перший  лиш  щабель
Для  ніжок,  в  світ  прийшовшої  дитини,
В  усіх  народів  із  різних  земель…

Другий  щабель  –  це  хрещення  малечі,
Чи  обрізання  як  в  Єрусалимі,
Або  іще  щось,  що  дуже  доречно
У  інших  вірувань,  а  чи  в  якійсь  родині…

Третій  щабель  –  системи  виховання,
Згідно  традицій  у  сімейних  колах,
Коли  на  прадідів  рівняються  в  навчаннях,
Які  завжди  «сухим  тримали  порох»!

Ці  три  щаблі  –  і  є  ота  основа
Людини,  що  іде  в  широкий  світ,
І  бути  вільною,  чи  одягти  окови  –
Їй  вибирати,  як  душа  велить..
«Майн  кампф»  читати,  чи  все  ж  «Заповіт»!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491894
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2014


Не впали іще стіни Єрихону…

Не  впали  іще  стіни  Єрихону
Їх  підпирає  зграя  беркутні,
Які  приймали  участь  у  розгоні
Студентів,  за  надбавку  до  платні.

А  також  гроші  тих  регіоналів,
Які  на  сході  й  півдні,  втихаря
Оплачують  тітушок  й  маргіналів,  
Щоб  поміняти  гривню  на  рубля!

Щоби  у  нас  ординськая  Расєя,
Де  лиш  живе  Москва  й  Санкт-Петербург,
До  влади  привела  тих  фарисеїв,
Які  і  нищили  весь  час  козацький  дух!

Не  впали  іще  стіни  Єрихону
І    поки  що  стоять  стіни  Кремля,
Де  Путін  все  примірює  корону
В  Росії  убієнного  царя…

Фінал  один  –  ординська  влада  скоро
Разом  із  Путіним  впаде  як  доміно,
Коли  ми  будемо  тримати  сухим  порох,
Тоді  і  Бог  із  нами  заодно!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491423
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 09.04.2014


Мас-медіа

Для  ворогів  трагедія  –
Для  нас  –  Благая  вість,
Коли  наші  мас-медіа  
Від  брехень  відреклись!

Коли  в  нас  синє  небо
Над  полем  золотим,
Коли  ти  скачеш  степом,
А  поряд  –  побратим!

Коли  єврей,  татарин
Вірменин  чи  грузин
Співа,  як  цвіте  терен,
Підводячись  з  колін!

Коли  в  мечетях  Криму
Читають  «Отче  наш»,
Коли  із  площі  Риму
Розказують  про  нас…

Коли  майдани  Світу
З  усіх  його  країн  –
Неначе  в  «Заповіті»
Повстали,  як  один!

Та  окропили  кров’ю
На  жаль,  своїх  синів,
Що  згуртувались  в  сотню
Небесних  вояків…

Ото  була  трагедія
Від  заходу  до  сходу…
Тож  не  бреши,  мас-медіа,
Бо  в  Правді  лиш  Свобода!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490952
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 07.04.2014


Депортація

Виселяли  з  рідної  землі
Весь  народ  від  мала  до  велика,
Як  худобу  в  кузовах  везли,
Чути  було  стогін  лиш  та  крики...

Все  життя  татар  в  тар-тарари
Покотилось  враз  по  залізниці,
Бо  наказ,  що  скинули  «згори»,
Зразу  став  як  притча  во  язицех!

Тож  везли  їх  босих  та  голодних
Якнайдалі  від  гори  Ай-Петрі,
Всіх  померлих,  або  дуже  хворих,
Викидали  на  поталу  смерті...

Майже  пів  століття  в  чужині
Виживали  кримськії  татари,
Доки  в  Україну  восени
Їх  на  Батьківщину  не  позвали...

Плакали  жінки  й  чоловіки
Їдучи  дорогою  до  Криму,
Спродавши  усе  за  копійки,
І  забравши  всю  свою  родину…

Де  жила  давно  їхня  сім’я,
Там  уже  була  чужа  родина,
Чий  глава  колись  і  виселяв
Цих  татар,  виштовхував  у  спини!

Знову  заселяли  береги
Діти  тих,  кого  депортували,
Та  спливли  щасливії  роки:
Росіяни  Крим  анексували!
 
Знову  Кремль  лиш  розчерком  пера
Поверта  в  минуле  людські  долі…
Може  курултаю  вже  пора
Разом  з  НАТО    повернути  волю?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490366
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 04.04.2014


Від Карпат аж до Курил через Крим козак ходив…

Від  Карпат  аж  до  Курил
Через  Крим  козак  ходив
Та  втікали  воріженьки,
Як  вода  через  обценьки.
Та  на  те  він  і  козак,
Щоб  неправду  наказать.
Як  велить  йому  Господь,
Давши  душу  й  сильну  плоть,
Тож,  козаче,  не  підводь!

Йшов  полями  і  лісами,
Тундрою  і  болотами...
Заганяючи    всю  нечисть
У  трясину  аж  по  плечі...
Бо  на  те  ж  він  і  козак,
Щоби  нечисть  наказать,
Як  його  просила  мати,
Споряджаючи  із  хати,
Супостата  звоювати!

Ось  зайшов  козак  в  Росію,
Про  що  так  Бандера  мріяв!
Ось  уже  Москва  і  Кремль
Балалайки  «ніжна»  трель
Та  на  те  ж  він  і  козак
Путіну  щоб  дать  під  зад,
Як  просили  росіяни,
Щоби  карликові  клани
Більше  їм  не  дошкуляли!

Перейшов  Уральські  гори
Ось  Сибірськії  простори
Наш  козак  зайшов  в  тайгу
Де  спіймав  чукчу  Шойгу...
Та  на  те  ж  він  і  козак,
Що  на  видумки  мастак:
Він  віддав  його  в  родину,
Яку  той  на  бабки  «кинув»,
В  юності,  а  потім  згинув...

Вже  і  острови  Курили
Джепенізи  захопили...
Нема  Путіна  ніде,
Може  він  в  Улан-уде?
Та  на  теж  він  і  козак
Щоби  зупинять  бардак,
Тож  чекай  мене,  матусю,
Всіх  знайду  і  повернуся,
Якщо  схочеш  -  потім  оженюся!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487065
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 20.03.2014


Історія московського карлика. Повна версія.

Московський  карлик,  злющий  на  весь  світ,
За  те  що  зростом  він  так  і  не  вийшов,
За  те  що  вдома,  мов  шкідливий  кіт,
Нашкодивши,  ховався  на  горище.

І  в  КГБ  пішов  лиш  із  метою
Помститися  високим  і  струнким,
Для  всіх  хто  краще  –  стати  гемороєм,
Щоб  хто  був  чисти  –  враз  ставав  брудним...

Пошпигував  у  німців  разом  з  «Штазі»
Як  результат  –  не  втрималась  стіна
І  впала  у  Берліні.  Він  образивсь...
Бо  там  була  десь  і  його  вина.

Пізніше  в  Ленінграді  став  таксистом
Возив  блядєй  для  партноменклатури,
І  от  тоді  ставав  він  точно  вищим
В  своїх  очах,  а  чи  в  очах  профури...

Тоді  й  примітив  карлика  Собчак
Та  взяв  його  собі  до  охорони:
Подати  кави,  чи  розлить  коньяк
Пригнать  машину  друзям  до  перону...

Він  так  улесливо  усе  оте  робив,
Та  підленьке  нутро  отої  тварі
Зробило  все,  аби  Собчак  спочив:
Серцевий  напад  всі  констатували.

Отак  по  трупах  він  ішов  вперед,
Де  –  шантажем,  де  –  підлістю,  брехнею
Заліз  у  крісло  карлик-президент,
І  загнуздав  могучую  Расєю:

Свободі  слова  кляп  загнали  в  рота,
Свободі  совісті  безсовісний  Кирил
Одноосібно  зачинив  ворота,
А  беззаконня  всі  –  благословив!

Лилася  кров  у  мальовничих  горах,
В  угоду  карлику  полізли  на  Кавказ,
Прості  солдати  нюхали  там  порох,
В  Москві  ж  багаті  -  продавали  газ!

І  от  тоді  на  хворий  його  розум
Йому  прийшла  дурна  ідея  «фікс»,
Щоб  Україна  йшла  за  їхнім  возом
Кудись  у  тундру  й  там  вивчать  «язик»...

Тож  щоб  у  нас  оте  усе  здійснити,
Він  витяг  зека  і  привів  до  влади,
А  той  з  «братвою»  -  ратиці  в  «корито»
Й  давай  батони  з  золота  жувати...

Побудував  з  десяток  «петергофів»
За  гроші,  вкрадені  з  бюджету  України,
Забравши  в  українців  шанс,  хоч  трохи,
Жити  достойно,  гідно,  як  людині...

Приємно  було  карлику  дивитись,  
Що  є  іще  дурніші  за  дурних,
Які  здають  на  карликову  «милість»
Країну  багатющу,  мов  смітник...

Та  не  допетрав  КГБістський  Вова,  
Що  то  була  помилка  рокова,
Бо  наш  народ  –  це  лев,  а  не  корова,
І  не  загнать  його  їм  до  хліва...

Майдан  устояв,  бо  «Небесна  сотня»
Відбила  і  спалила  чорних  мух,
Змінивши  все  і  вся  безповоротно,
Загартувавши  наш  козацький  дух!

Земля  ж  горіла  під  ногами  падла,
Що  дав  команду  задушить  народ,
І  він  утік  в  Росію,  Ростов-папа
Його  прийняв  і  взяв  у  оборот...

Карлик  шипів  і  гнівно  бив  ногами
Злякався  падло,  що  йому  –  капець,
А  тому  й  замутив  свою  програму,
Як  мордорський  володар  всіх  кілець!

Наслав  він  в  Крим  «зелених  чоловічків»,
Як  саранчу  на  теплі  береги,
Озброєних,  без  бирок  і  без  личок,
Бо  карлику  безликі  до  снаги...

Та  скоро  вже  кінець  усім  потворам:
Зеленим  оркам,  уркам  у  єкзилі,
І  карлику  –  його  зітруть  на  порох
Бо  з  нами  Бог,  а  значить  з  нами  –  Сила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484876
рубрика: Вірші, Сатира
дата поступления 10.03.2014


Біографія московського карлика

Московський  карлик,  злющий  на  весь  світ,
За  те  що  зростом  він  так  і  не  вийшов,
За  те  що  вдома,  мов  шкідливий  кіт,
Нашкодивши,  ховався  на  горище.

І  в  КГБ  пішов  лиш  із  метою
Помститися  високим  і  струнким,
Для  всіх  хто  краще  –  стати  гемороєм,
Щоб  хто  був  чисти  –  враз  ставав  брудним...

Пошпигував  у  німців  разом  з  «Штазі»
Як  результат  –  не  втрималась  стіна
І  впала  у  Берліні.  Він  образивсь...
Бо  там  була  десь  і  його  вина.

Пізніше  в  Ленінграді  став  таксистом
Возив  блядєй  для  партноменклатури,
І  от  тоді  ставав  він  точно  вищим
В  своїх  очах,  а  чи  в  очах  профури...

Тоді  й  примітив  карлика  Собчак
Та  взяв  його  собі  до  охорони:
Подати  кави,  чи  розлить  коньяк
Пригнать  машину  друзям  до  перону...

Він  так  улесливо  усе  оте  робив,
Та  підленьке  нутро  отої  тварі
Зробило  все,  аби  Собчак  спочив:
Серцевий  напад  всі  констатували.

Отак  по  трупах  він  ішов  вперед,
Де  –  шантажем,  де  –  підлістю,  брехнею
Заліз  у  крісло  карлик-президент,
І  загнуздав  могучую  Расєю:

Свободі  слова  кляп  загнали  в  рота,
Свободі  совісті  безсовісний  Кирил
Одноосібно  зачинив  ворота,
А  беззаконня  всі  –  благословив!

Лилася  кров  у  мальовничих  горах
В  угоду  карлику  полізли  на  Кавказ,
Прості  солдати  нюхали  там  порох,
В  Москві  ж  багаті  -  продавали  газ!
     
Далі  буде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484380
рубрика: Вірші, Сатира
дата поступления 08.03.2014


Я люблю тебе, Львів!

Я  люблю  тебе,  Львів,
Твої  вулиці  чисті,
Голос,  схожий  на  спів
І  дівчат  у  намисті...

Запах  кави  духмяний
У  кавярнях  і  пабах,
І  пампушки  румяні,
Мяч  у  левових  лапах...

І  громаду  твою,
Як  всю  "Левову  сотню",
Що  здобула  в  бою
Нам  права  незворотні...

Я  люблю  тебе,  Львів!
Ти  ж  моя  Україна,
Що  зєднала  братів!
Україна  -  ЄДИНА!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484363
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 08.03.2014


Пісня-реквієм «Небесна сотня»

Полягли  в  боях  за  Україну,
За  її  очищення  від  скверни,
Кращі  хлопці  і  знайшли  спочинок
В  райських  кущах,  вищих  від  Говерли...

«Небесній  сотні»  наш  земний  уклін,
Царство  Небесне  всім  її  героям,
Що  підняли  народ  наш  із  колін
І  що  в  бою  він  на  ногах  устояв!

Простіть  нас,  хлопці,  вас  не  повернеш
Згоріли  ви  як  в  полум’ї  пір’їна  ...
Свічки    горять...  чи  плачуть?  І  ми  теж…
За  вами  тужить  Ненька-Україна!!!

Приспів:
Герої  не  вмирають,  а  живуть
В  серцях  людей  і  світлі  їхні  душі
Тепер  з  небес  освітлюють  нам  путь,
У  вирішенні  справ  наших    насущних...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481446
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 23.02.2014


В УКРАЇНІ! (пісня)

Жовтий  колір  –  стигле  поле,
Це  все  Україна,
Синє  небо  волошкове  -  
Ти  одна,  єдина,
Для  всього  мого  народу,
Ще  з  часів  трипілля,
Бо  від  заходу  до  сходу
В  нас  одне  коріння!

Ліси,  гори,  і  долини
Всі  так  милі  серцю,
Наче  вдома  кущ  калини,
Чи  дівчина  «з  перцем»!
То  ж  куди  б  ти  не  поїхав
У  світи  далекі,
Діточок  тобі  на  втіху
Принесуть  лелеки.

В  Україні  дух  свободи
Із  часів  прадавніх
У  людей  мого  народу,
У  борців  незламних!
Ні  одна  орда  у  світі
Нас  не  підкорила,
Бо  бажання  вільно  жити  
В  нас,  що  в  птаха  крила!  

Приспів
В  Україні,  в  Україні
Чорне  море  -  жовто-синє,
А  карпатські  й  кримські  гори
Дух  свободи  й  непокори!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477214
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 04.02.2014


Амнистия по президентски

Врагов  своих
Наш  президент  помиловал
По  просьбе  их.
Но  перед  тем  –  кремировал.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475850
рубрика: Вірші, Гражданская лирика
дата поступления 29.01.2014


О пользе копания огорода (Азаров)

Копал  премьер  раз  огород,
Где  НЕ  сажал  картофель...
И  что?  Уже  который  год
Он  ест  с  «семьей»  неплохо!

Всегда  родит  в  большой  «семье»
Икра  в  заморских  банках,
Часть,  правда,  отдают  «братве»,
Согласно  чину,  рангам...

Родит  шашлык  и  бастурма,
Молочный  поросенок,
Коньяк  и  водка,  а  вина,
Белых  грибов,  масленок

Родится  столько,  что  не  счесть,
Как  будто  в  древней  лавке...
Чтоб  стол  иметь  такой,  так  есть,
То  надо  тырить  ша-а-а-пки...

А  нам  советует  в  поля
Идти  с  утра  с  лопатой...
-  Не  надо,  Коля,  нам  «Ля-Ля»,
Порадуй  хоть  зарплатой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475760
рубрика: Вірші, Сатира
дата поступления 29.01.2014


Вітання ведучому Євромайдану Гонському Володимиру в День народження

Сьогодні,  вибач,  поздоровлю
Усупереч  твоїй  пораді
Того,  що  бореться  за  волю,
Усупереч  продажній  владі,

Бо  ти  вже  по  її  закону,
Десь,  набалакав  літ  на  сто
Топтати  цю  тюремну  зону,
Та  владі  все  ж  не  повезло!

Тобі  народ  дав  подарунок
У  день  коли  ти  народивсь:
Майдан,  свободу,  щастя  клунок,
Тож,  Гонський,  -  Будь  і  не  журись!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474751
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 24.01.2014


Проффесор з Межигір'я

Хоч  скільки  дай  йому  грошей,
Заводів,  фабрик,  дач,  будинків,
Все  рівно  вкраде  у  людей
Хоча  б  копійку,  для  розминки...
Щоб  не  забути  ремесло,
Яке  ще  в  юності  пробилось,
І,  мов  на  дріжджах,  так  зросло,
Що  в  Межигір’ї  опинилось..
Тепер,  пустивши  метастази,
Їсть  Україну  як  іржа:
Суди  працюють  за  наказом
Дваждисудимого  «вождя»!
Менти  –  перевертнями  стали,
Бабусь  ганяють  під  базаром,
Ще  й  обзивають    як  попало,
Бо  ті  торгують,  бачиш,  даром...
А  у  «братви»  -  на  побігеньках,
Хоч  інколи  –  і  навпаки:
Менти  бухають  біля  церкви,
«Братки»  ж  підносять  шашлики!
Зумів  проффесор  з  Межигір’я
Гадюку  й  їжака  схрестити,
Й  колючим  дротом  все  подвір’я,
Як  у  тюрмі,  розгородити...
 ДАЛІ    БУДЕ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474075
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2014


Фарисеї від Росєї

«Народні  слуги»    з’їхались  до  церкви,
Щоб  постояти  перед  образами,
Та,  з  вкрадених  грошей,  зробить  пожертви
Перед  новими  грішними  ділами!

При  світлі  кінокамер  точний  ракурс
Давно  вже  вибраний  для  перших  фарисеїв:
Хто  більше  вкрав  –  тим  вище  його  статус
В  церковній  ієрархії  Росєї.

І  от  стоять,  неначе  православні,
Ставлять  свічки  і  хрестяться  концертно,
Бо  у  новинах,  та  якійсь  програмі,
Покажуть  шоу  українським  «смертним»:

Де  президент,  так  набожно,  нахилить
В  поклоні  голову,  аби  народ  побачив,
Що  рать  його  може  не  тільки  «тирить»
Народні  гроші  –  в  церкві    ж  дає  здачу!!!

Священики  ж  прислужують  щосили
І  запопадливо  все  заглядають  в  очі
Тому,  хто  і  не  мав  ніколи  віри
У  щось  небесне,  вірив  лише  в  гроші...

Господь  все  бачить,  та  чомусь  мовчить...
І  люди  бачать,  тільки  толку  мало..
То,  може,  вірш  підкаже,  як  зробить,
Щоб  фарисейства  «у  верхах»  не  стало?  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470982
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 08.01.2014


З Новим роком, Україно!

Новий  рік  летів  до  нас
Коником  веселим
Як  Пегас  з  гори  Парнас
У  міста  і  села!
Ніс  добро,  надію  всім,
Та  у  листопаді
І  дорослим  і  малим
Президент  нагадив!
А  пізніше  ж  у  Росії
Ноги  коню  спутав,
Враз  продавшись  як  повія.
Сутенером  Путін
Особисто  став  йому
І  його  команді,
Якій  «все  по  качану»...
Що  ти  зробиш  банді?!
Та  на  те  й  у  нас  Майдан
Щоб  розплутать  пута,
Не  здавать  коня  у  найм,
Де  його  погублять!
Тож  бандитів  від  коня
Швидко  відокремим:
Їх  давно  ЧК  «страна»
З  зірками  і  кремлем...

Отоді  й  настане  рік
Новий  для  Вкраїни:
Коню  –  корм,  банді  –  батіг,
Нам  потрібні  зміни!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469626
рубрика: Вірші, Вірші до Свят
дата поступления 01.01.2014


Ведучому Євромайдану Євгену Нищуку в День народження 29. 12. 13

Актор,  політик  чи  ведучий
Народних  Віче  із  Майдану?!
-  Людина  з  суміші  «гримучой»
Як  кістка  в  горлі  у  тирана!!!
Що  побажать  тобі,  Євгене?
Живи,  борись,  щасливим  будь,
У  тебе  точно  гарні  гени,
Козацькі,  не  які  ні  будь!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469316
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 30.12.2013


"Перепустка" до Раю?

Зі  всіх  правителів  за  всі  тисячоліття
Ніхто  не  зміг  забрати  із  собою
Грошей,  коштовностей,  що  при  життю,  як  сміття,
Виносилося  хвилями  прибою
До  їхніх  ніг.
Навіть  мідяк,  не  кажучи  про  більше,
Жоден  правитель  так  і  не  забрав
З  собою  в  путь  останню,  щоб  потішить
Свою  жагу  до  дуже  грішних  справ  –  
Бо  він  не  міг.
Перед  Творцем  за  кожну  копійчину
Украдену,  чи  забрану  у  когось,
А  чи  отриману  за  підлий  удар  в  спину,
Відповідали  всі,  та  їхній  голос
В  горлі  застиг...
Не  зміг  ніхто  сказати  ані  слова,
Щоб  оправдатися  за  здерті  з  людей  гроші,
І  не  важливою  була  там  їхня  мова,
Чи  на  Афон  колись  численні  прощі
За  їхній  вік...
Все  награбоване  досталось  їх  нащадкам
Тут,  на  Землі,  з  прокльонами  людськими,
Та  розділилось  порівну,  по  часткам,
І  прикро  так  лягло  на  їхні  спини,
Немов  батіг...
За  індульгенцію  колись  платили  гроші,
А    хтось  і  за  перепуску  до  Раю
Позводив  Храми  за  рахунок  босих
І  немічних  людей,  що  вимирають,
Як  тане  сніг...
Я  не  суддя,  щоби  когось  судити,
Не  адвокат  стяжателям  грошей,
Лише  поет,  що  хоче  зрозуміти
Концепцію  життя  таких  людей...
Та  от  не  зміг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469142
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 29.12.2013


Героям свого часу

У  кожного  часу  свої  герої
Які  завжди  на  вістрі  боротьби,
Де  слово  іхнє  –    дуже  сильна  зброя,
Коли  це  слово  людям  до  снаги.  
Воно  підтрима  всіх  в  лиху  годину,
Надію  дасть,  підніме  їхній  дух
І  вдохновить,  як  пісня  про  калину,
А  чи    на  покуті  поставлений  дідух.  
Прості  слова  усім  давно  відомі,
Вони  як  блискавиця  у  грозу
Освітлюють  дорогу  при  підйомі,
Таку  складну  і,  в  той  же  час,  –  просту...
Велична  зброя,  даная  нам  Богом,
Руйнує  мури  підлості  і  зла
Та  зупиняє  їх  перед  порогом,
Неначе  з  неба  пущена  стріла.
Коли  обрав  вас  ЧАС  своїм  героєм,
Без  сумнівів,  без  страху,  без  вагань
Ідіть  вперед  і  сили  Бог  потроїть:
Бо  разом  з  вами  бореться  Майдан!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468893
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 28.12.2013


Звернення Євромайдану до Європейського Союзу

Скільки  ще  треба  спалених  автівок,
Людей  побитих  підло  у  дворах,
Яким  виносить  влада  наглий  вирок,
Надіючись  в  людей  вселити  страх...?

Скільки  ще  треба  людям  на  Майдані
Жити  в  наметах,  спати  на  підлозі,
Три  светри  одягать  на  себе  драні,
Через  простуду  витирати  сльози...?

Коли  вже  в  Україну  вернуть  гроші,
Нахабно  вкрадені  і  складені  в  «офшорах»
Тими,  хто  дуже  часто  творить  прощі
В  монастирі  Афону,  десь  там,  в  горах...

Коли  ж  Європа  скаже  віске  слово?
Та,  врешті  решт,  все  ж  візьметься  до  дій,
Бо  їхнє  слово  –  владі  що  полова,
А  сам  народ  для  влади  тут  –    чужий!

Європо,  знай:  нам  треба  твоя  дія,
А  не  слова  з  трибун  чи  співчуття,
Бо  ззаду  підкрадається  Росія,
Й  імперські  зуби  злобно  вишкіря...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468892
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 28.12.2013


Філософія «властьімущих»

Як  «біле»  є,  то  «чорне»  десь  там  поряд,
Як  є  закон,  то  й  беззаконня  є,
А  щоб  знайти  парфум  –  ідуть  на  сморід,
Що  в  Україні  є  –  то  все  моє!

Такі  от  висновки  зробили  «властьімущі»
Із  філософії,  та  скоро  вже  терпець
Урветься  у  народу  й  «райські  кущі»
Для  тих  «філософів»  обернуться  на  герць!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468674
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 27.12.2013


З вірою в Бога

З  вірою  в  Бога
Легка  і  дорога,
Хай  навіть  веде  вас  вона  на  Голгофу

Без  віри  ж  вона  –  
Наче  прірва  без  дна,
Хоч  наче  й  веде  вас,  та  більш  поглина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468671
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2013


Любіть Україну!

Любити  треба  Україну
Її  безмежнії    поля
Красиві  гори  і  долини
Що  ще  Шевченко  прославляв.

Любити  треба  свою  справу
І  душу  вкладувати  в  неї
Боротись  за  свою  державу
Ми  ж  українці,  не  плебеї.

Любіть  як  сказано  в  Писанні
Всіх  ближніх  і  далеких  теж
Любіть  неначе  це  в  останнє
Любов’ю,  що  не  знає  меж.

Любіте  Бога,  що  нам  дав
Життя,  любов,  близьку  родину
Ну  а  найперше  –  дарував
Нам  рідну  неньку-Україну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468597
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 26.12.2013


Конституція «верхів» України

Декларувала  конституція  країни
Рівні  права,  можливості,  свободи
Для  всіх,  хто  народився  в  Україні,
Або  приїхав  із  нашої  згоди.

Декларувалася  освіта  безкоштовна
Та  безкоштовне  лікування  громадян,
Що  старість  буде  точно  не  голодна,
Що  всім  закон  як  щит,  а  не  капкан!

Всі  ті  права,  можливості,  свободи
Лиш  для  «верхів»  прописані  були.
А  от  стосовно  нашого  народу  –  
Не  написали.  Не  було  коли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468596
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 26.12.2013


Спокутувать гріхи

Ще  довго  будем  ми  з  тобою
Спокутовать  гріхи  верхів,
Аж  поки  застарілу  зброю
Не  виймемо  із-під  дахів.  
Тоді  й  настане  всепрощення
Для  тих  хто  любить  рідний  край,
Сказавши  кліці  -  Довідзення
Аревідерчі  і  Прощай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468071
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 24.12.2013


Гімн Євромайдану. Слава Україні!

Складною  є  історія  мого  народу
Який  весь  час  боровся  за  свою  свободу
О,  скільки  ж  козаків  там  полягло    в  степах
І  січових  стрільців  в  лісах  і  болотах!

Слава  Україні!  –  Героям  слава!
Ми  –  один  народ,  одна  держава!
Віддаємо  шану  всім  козакам:
Слава  нації!  –  Смерть  ворогам!

Оспівана  в  піснях  народних  Україна,
Ділилася  не  раз,  та  все  одно  –    єдина!
І  ми  не  розділяємось  на  Захід-Схід,
Бо  всі  ми  хто  тут  є  то  це  козацький  рід!

Слава  Україні!  –  Героям  слава!
Ми  –  один  народ,  одна  держава!
Віддаємо  шану  січовим  стрільцям:
Слава  нації!  –  Смерть  ворогам!

Ми  всі  тут  як  один  –  нас  об’єднала  доля,
Потужно  кров  пульсує  у  скронях:    «ВОЛЯ»!
А  та,  що  на  Майдані  тут  пролилася,
Всіх  згуртувала  враз,  Народ    піднявся!

Слава  Україні!  –  Героям  слава!
Ми  –  один  народ,  одна  держава!
Віддаємо  шану  всім  воякам:
Слава  нації!  –  Смерть  ворогам!
19.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468059
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 24.12.2013


Саурон із Межигір’я

Межигір’я  наче  Мордор
Звідки  все  виходить  «Зло»
Та  нанизує  на  шампур
Тих,  кого  спіймать  змогло

Обдуривши  людські  душі,
Залякавши  їх  «братвою»,
Чи  пообіцявши  гроші
За  жагу  до  мордобою...

Все  зробило  як  на  «зоні»:
Де  пахан  –  з  кумом  «в  засос»,
А  «тітушки»  наче    тролі
То  страшать,  то  б’ють  когось...

Підім’яв  закон  під  себе
Саурон  на  Україні
І  суди,  як  йому  треба,
Всіх  «саджають»  без  причини...

«Беркут»  б’є  дівчат  кийками
Наче  кровних  ворогів,
Збитих  копають  ногами,
За  наказами  «братків»...

Може  досить  вже  терпіти?
Треба  дати  відкоша
Владі,  де  рулять  бандити,
Де  знецінена  душа?!

Саурон  із  Межигір’я,
Щезни  з  нашого  життя,
Не  підводь  народ  до  прірви,
Сам  же  йди  у  небуття!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466381
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2013


Пересторога

Три  влади  –  наче  голови  дракона:
Щелепи  ляскають,  відригують  вогонь,
Всі  беззаконня  чинять  «  по  закону»  –  
Через  суди,  парламент  та  ОМОН.

Четверта  ж  влада  –  хто  заплатить  більше,
Того  і  восхваляє  до  Небес,
Не  розуміючи,  що  всім  буде  ще  гірше,
Бо  їхні  оди  –  наче  мертвому  компрес...

Ще  є  колона  «п’ята»  в  Україні  –  
Це  хлопська  наволоч,  драконова  прислуга,
Що  лиш  підніжки  ставить,  б’є  у  спину,
Кишені  «чистить»,  як  остання  шлюха!

А  що  народ?  Чому  мовчить,  рідненький?
Чому  ще  терпить  утиски,  наругу
Над  тим,  що  рідне  в  України-неньки,
І  що  тримає  його  силу  духу?

Дай,  Боже,  мудрості  народу  України!
І  забери  у  нього  ВСЕ  довготерпіння,
Інакше  –  все  обернеться  в  руїни,
З  роздертими  драконами  в  склепіннях!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466368
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2013


Народе мій!

Народе  мій,  невже  лиш  твоя  доля:
Страждати  і  боротися  за  волю,
Її  ж  здобувши,  знову  проміняти
На  обіцянки,  лестощі  багатих?

Не  вірю,  що  ти  мудрий,  як  говорять
В  парламенті  улесливі  нардепи,
Скупивши  голоси  твої,  а  молодь
 «Тітушками»  нацьковує  на  тебе!

Чом  ти,  народе,  ходиш,  наче  в  трансі
На  мітинги  вовків  в  овечих  шкурах,
Які  з  бюджету,  грошиків  накравши,
Ховаються  від  тебе  в  амбразурах?

Народу  ж  зась  і  рибки  половити,
Чи  в  ліс  сходити  вранці  за  грибами,
Бо  все  що  тільки  можна  ухопити,
Було  прихватизоване  вовками!

Що  треба  ЩЕ  тобі,  народе,  щоб  прозрів
Ти  від  навіювань  «покращень  вже  сьогодні»,
Та  зняв    шкури  овечі  шкури  із  вовків,
А  їм,  вовкам,  безжально  дав  по  морді?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466259
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 15.12.2013


Українська новітня Енеїда

 Не  за  синіми  горами
У  підніжжя  Фудзіями,
А  у  нас  є  Межигір’я
І,  як  каже  нам  повір’я,
Там  живуть  всім  знані  князі,
Що  недавно  вийшли  з  грязі
І,  забувши  про  народ,
Думали,  взяли  джек-пот!

Зажило  дурної  слави
Через  розкіш,  «брудні  справи»,
Межигір’я  у  народу,
Що  вже  дмухав  і  на  воду...
І  пішов  з  усіх  усюд
На  Майдан  славетний  люд
Двері  відчинять  в  Європу,
А  пришельцям  дать  під  жопу,
Які  служать  не  народу,
А  правителю  зі  сходу:
Хай  летять  собі  в  Сибір,
А,  чи  до  уральських  гір,


Засвистіли  враз  кийки,  
Як  подовження  руки
Основного  «фігуранта»,
А  по  їхньому  –  «гаранта»,
По  головах  і  хребтах
Молодих  і  хто  в  літах...
Приказка  народна  є:
«Значить  любить,  якщо  б’є»,
Спецвійська  ж  оскаженіло
Так  гамселили  щосили,
Що  майдан  залили  кров’ю  
З  отакою  от  любов’ю!
За  таку  «любов  до  гроба»
Піднялася  вся  Європа,
А  народ  з  усіх  усюд  
Кинув  клич,  що  наших  б’ють!
Тож  покинувши  господу,
Понаїхало  народу  
До  столиці  України,
Щоб  зробить  в  країні  зміни,
Та  затвердить  їх  на  Віче,
Бо  ж  Європа  давно  кличе!

Чи  то  з  дуру,  чи  зі  страху
Влада  знову  «дала  маху»,
Обізвавши  всіх  побитих  –  
Ніби  то  були  бандити,
А  не  молоді  студенти,
Що  не  вірять  президенту,
Який  знов  всіх  «облапошив»,
Бо  йому  не  дали  грошей,
Які  можна  було  б  красти
Й  на  рахунки  собі  класти!

Отож  поки  тут  чубились,
Президент  кудись  «намиливсь»:
Заховався  чи    утік
У  Китай  під  Новий  рік,
Прихопивши  три  камази
Грошенят,  бо  він  образивсь,
Що  все  вийшло  з-під  контролю,
А  народ  хоче  на  волю?!

Хоч  в  Китай  приїхав  зрання
Попросити  три  юаня,
Але  як  казав  Конфуцій:
-  На  майдані  революцій
Я  не  дам  тобі  й  юань,
Хоч  проси,  а  хоч  цигань...
Тож  сходивши  до  музею
З  гоп-компанієй  своєю,
Президент  попив  чайку
І  відбув  до  Вови  Пу,
Прямо  в  Сочі  до  Росії
Розказати  про  події,
Та  поплакатись  в  жилетку,
Може  там  дадуть  конфетку?

Чи  дали  йому,  чи  ні
(Все  ж  у  них  там  за  рублі,
Тільки  газ  їх  –  за  долари
Колись  Путін  нам  «упарив»,
Як  «братам»  –  дорожче  всіх,
Дерти  шкуру  –  то  не  гріх,
А  лише  братська  любов,
Бо  у  нас  –  слов’янська  кров!)
Та  зате  пообіцяли
Шишок  кедрових  чимало,
Якщо  ввійдемо  в  союз
Де  казах  один  загруз,
Та  ще  бацька  Лукашенко,
Іще  той  «денщик  Шельменко»!

Без  юаня  та  з  горіхом
Усім  людям  на  утіху  
Повернувся  в  Україну,
Не  визнаючи  провини,
Президент  чи  губернатор
(Той  ще  «євро  інтегратор»)
І  сказав  всім:  «Бла-бла-бла...
Треба  нам  шукать  бабла!
Ви  мені  з  оцим  майданом
Не  потрібні  тут  і  даром.
Мирно  стійте,  як  в  хліву,
А  не  то  -    я  всю  «братву»
Із  ментами  на  майдани
Пригоню  і  всіх  «порву»!»

Не  сподобались  народу
Такі  утиски  свободи,
Й  дуже  зверхня  поведінка  –  
І  пішла  на  стінку  стінка:
Влада  била  всіх  кийками,
А  народ  все  більш  тілами
Захищав  свою  свободу
Від  правителів  зі  сходу!

Яйцем  збитий  з  ніг  колись,
Януковичу,  проснись!
Ти  ж  «СЛУГА»  Мого  народу,
А  не  Путіна  зі  сходу!
Тож  роби,  що  каже  Віче,
Бо  інакше  сам  накличеш
Гнів  людський  на  Межигір’я
І  на  беркутове  пір’я!
Про  що  сам  же  й  пожалкуєш
В  старості,  коли  почуєш
У  тайзі  про  Україну,
Яку  ти  д-а-а-вно  покинув,
Де  тебе  уже  забули...
-  Янукович?!  –Щось  не  чули...
12.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465714
рубрика: Вірші, Сатира
дата поступления 12.12.2013


Беркута спотворене ім’я

Орел  не  винен,  що  кати
Його  ім’ям  назвались  –  «Беркут»,
І,  заховавшись  за  щити,
Били  студентів  аж  до  смерти!

Вцілілих  гнали  як  вовки
Женуть  отару  –  без  упину:
Свистіли  сотні  раз  кийки,
Та  глухо  падали  на  спини...

Лежачих  копали  щосили
В  живіт,  в  обличчя,  під  ребро,
Аж  чоботи  кров’ю  умились  –  
Спецназівцям  дали  бабло!

Невже  ці  нелюди  -  теж  люди,
Що  мають  своїх  діточок?
Та  ні,  це  з  космосу  приблуди  –  
«Чужі»  до  мізка  кісточок!

Прости  мене,  могутній  орле,
Я  дам  тобі  нове  ім’я,
Твоє  старе  –  дере  у  горлі,
Франка  в  гробу  переверта!

06.12.2013  Київ,  Євромайдан!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464543
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2013


В угоду путінській Росії

В  угоду  путінській  Росії
Та  клишоногому  ведмедю
Ти  розчавив  народну  мрію  –  
Безжально,  підло  і  конкретно!
Своя  сорочка  –  точно  ближче
До  тіла  кожного  із  нас,
Та  ти  готовий  в  попелище
Перетворити  водночас
Усіх  і  вся  на  Україні,
Хто  заважає  грабувать,
Чи  не  дає  втоптать  перлини
В  багно,  де  мешка  твоя  рать!
Тебе  спотворив  перстень  влади,
Як  в  фільмі  про  одне  кільце,
Тому  ти  й  посадив  за  грати
Того,  хто  дорікав  за  це!
Ти  хочеш,  значить,  до  Європи
Вести  народ  як  Мойсей?
Щоб  сорок  років  брать  оброки?
Буть  губернатором  в  Росєі?
Не  буде  так!  Народ  не  хоче,
Тому  і  вийшов  на  Майдан!
І,  бачить  Бог,  мій  вірш  –  пророчий:
Поїдеш  ти  у  Магадан!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463344
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.11.2013


Звернення Майдану до Президента

Одним  лиш  розчерком  пера
Ти  можеш  змінить  долю,
Якщо  бажаєш  ти  добра
Для  тих,  хто  прагне  волі,
Прагне  заможного  життя
Собі,  всій  Україні,
Тож  підписати  вже  пора
Хоч  навіть  «на  коліні»
Той  договір,  що  відчиня
Нам  до  Європи  двері...
Тож,  Президенте,  навмання
Став  підпис  на  папері!!!
28.11.2013  Написано  і  прочитано  з  київського  Майдану!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463032
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.11.2013


Вставай, Україно!

Вставай,  Україно,  з  колін  підіймайся
Бо  час  до  Європи  тобі  уже  йти,
Не  тільки  на  молодь  оцю  сподівайся,
Що  зараз  вже  зводить  широкі  мости,
Але  і  на  нас,  хто  родився  в  «союзі»,
А  потім  зламав  тому  «звіру»  хребта,
Здобув  незалежність,  відстоював  Тузлу,
У  кого  Європа  –  зі  школи  мета!
Вставай  же,  Майдане,  тобі  честь  і  шана,
Змети  перепони  на  своїм  шляху  –  
Підступні  закони,  високі  паркани
І  тих,  хто  нас  тягне  у  пастку  стару!

28.11.2013  Написано  і  прочитано  з  київського  Майдану!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463031
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.11.2013