| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Крізь невинні обгортки наших часів.
Крізь ті очі, які були сонними...
Я ховала тебе від морозу й дощів,
від пекельного гніву і сорому.
Я торкалась долонями твоїх плечей:
обережно, замріяно, з пристрастю...
Я водила тебе у полони ночей
чарувавши своєю ніжністю.
Я плекала всі миті... плекала усе:
наші мандри, сюжети, дороги.
Я воліла забрати у тебе гірке -
всі печалі, страждання й тривоги...
Я тебе берегла від жорсстоких людей,
від ненависті, болю і відчаю...
Я була твоїм другом і блиском очей.
Я твоєю була таємницею.
Ти не знав мого імені... тільки волів
свою долю образити - кволою .
А я тихо ховала тебе від дощів.
За спиною... в руках з парасолею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2016
А знаєте, мало потрібно для щастя...
Не шуби, машини, сюрпризів безмежних.
Не золота, срібла, і навіть багатства...
Не вілли розкішної на узбережжі.
Щасливий тоді, коли очі відкривши
всміхаєшся ранку і щирим пташкам.
Коли забуваються наміри гірші
від впливу читання, а не реклам.
Щасливий тоді, коли бачиш здоровими
рідних людей тобі, друзів, батьків.
Коли сірі будні стають кольоровими
від сонця й веселки, а не фарбів.
Щасливий не той, хто біжить за грошима.
Не той, хто будує усе на брехні.
Насправді щасливою зветься людина,
яка бачить щастя своє в простоті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2016
Вона лукава... іноді жорстока.
В ній не існує кращого життя.
Вона для когось начебто й глибока,
та все ж по-правді зовсім не така...
І приховавши свою незалежність
у сотнях правил, звичок і думок.
...вона обожнює безмежність.
Життя сприймає, як урок!
Вона не прагне тисяч подарунків
ані від долі, ні людей.
Вона і є своїм притулком
в проміннях сонця і ночей.
Частіше думають, що маски
вона на себе зодягла...
Та все ж її хвилинна ласка
комусь цінніша за життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2016
Ми вільні... вільні, мов птахи.
Літаємо у безвісті полонів.
Ховаємось від лиха та біди
у закутках порожніх закордонів.
Будуємо у планах майбуття,
в якому ще не раз буде страждання...
А скільки ж того, "власного" життя?
А скільки ж того, "справжнього" кохання?
***
Надіємось, не знаючи на що...
Картаємо себе і власну долю.
І плачемо...
а плачемо за що?
Ну звісно ж не від краденого болю...
Поринувши у власні почуття, -
стрічаємо безвихідне вагання.
А скільки ж того, "власного" життя?
А скільки ж того, "справжнього" кохання?
***
По суті не знаходимо себе...
Не любимо поразок і розлуки.
Ніколи не цінуємо те, що у нас є.
І все частіше опускаєм руки...
І поміж застарілого буття,
ми задаємо, вічності, питання:
А скільки ж того, "власного" життя?
А скільки ж того, "справжнього" кохання?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2016
Холодне місто. Чашка кави,
І запах вітру на роздоллі...
Для когось він, наче забава.
Комусь калічить парасолі.
Ох, вітре, вітре, не байдужий...
Твоя свобода - вічна сила!
Ввійди в мою невільну душу,
і подаруй безмежні крила!
І позабувши про розлуку
й фальшивих намірів буття.
Подай мені "ласкаву руку",
і забери у майбуття!!!
Хай полечу на зустріч небу,
і поклонюсь твоїм висотам.
Хай віднайду свою потребу
в твоїх великих горизонтах.
Хай полечу на зустріч сонцю,
і досхочу себе зігрію.
Щоб зранку, стукавши в віконце,
Ти дарував мені надію!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2016
Ти не кричи усім, що гордий.
Що є багато тих причин,
через які ти став самотнім...
В житті залишишся один!
Ти не кричи усім, що любиш.
Коли у серці не горить!
Ти і свою долю погубиш,
і у чужої заболить!
Ти не кричи усім, що мало.
Коли насправді - через край!
Бо це і є отим початком,
що називають усі - грань!
Ти не кричи усім, що віриш.
Коли для тебе - це брехня!
Бо ти цим легко покалічиш
комусь глибокі почуття!
Ти не кричи усім, що чуєш.
Коли пускаєш все повз вуха!
Бо так ніколи й не почуєш
слова справжнісінького друга!
Ти не кричи усім, що знаєш.
Коли не в силі всього знати!
Бо те, що ти в книжках читаєш,
не означає - відчувати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638008
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2016