Татка01

Сторінки (1/6):  « 1»

Остання зустріч

Заговорила  суржиком  печаль,
Пофарбувавши  в  іній  верховіття.
І  гудзиків  твоїх  сліпуча  сталь
Буденістю  осяяла  століття.

Заговорила  суржиком  сльоза  -  
Одна  на  двох...  а  вийшло-забагато...
Ти  був  "не  проти",  я  була  "не  за",
Тому  й  перезирались  винувато.

Заговорили  суржиком  сліди,
Розпізнані  промінням  березневим,
І  серце  залишилось  назавжди
Таким,  як  гудзики  твої  -  сталевим.

Заговорила  суржиком  весна  -  
І  літнє  переходило  в  зимове...
Та  не  ввійшла  симфонія  нічна
В  останні  фрази  нашої  розмови...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2014


Амнезія


Замріяно  сиджу  у  порожнечі,
І  міряю  кути  крізь  сонний  погляд.
І  ніби  сон  був  про  звичайні  речі
Здавалося  мені,  що  був  ти  поряд.

Ти  брав  мене  за  руку  й  вів  за  рамки,
За  ті,  що  я  сама    колись  створила.
Розповідав,  що  так  виходять  в  дамки
Та  щоб  полишить  страх,  потрібна  сила.

І  страх  не  треба  витіснять  за  рамки
Бо  вийшовши  за  них,  він  знов  настигне
І  ось  я  слідую  словам,ламаю  рамки
Та  знов  будильник,
                                                                   ранок,
                                                                                             амнезія…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013


Завмерла у душі журлива мряка…


Завмерла  у  душі  журлива  мряка,
Туманом  очі  застилає  іній;
Погода  на  душі  стоїть  ніяка
Й  не  залишає  жодної  надії.

Холодна  осінь  загорнула  крила
І  оголила  землю  непритомну;
Забуло  сонце,  що  воно  нам  миле,
Сховалося  у  хмару  забобонну.

Забув  і  вітер  радість  нам  приносить
І  лише  дражнить  зимними  вустами…
А  серце  так  тепла  у  нього  просить,
Так  мерзне  під  бездушними  руками!

І  золото  шерхотить  серед  кроків,
Та  золото  те  все  якесь  несправжнє.
Воно,  немов  слова  сліпих  пророків,
Хоронить  віру  в  справжнє  назавжди…

А  все  тому,  що  вже  минуло  літо
Й  різноманіття  снів,  й  фантазій  босих…
Тому,  що  за  вікном  вже  сумовита,
Меланхолічна  і  журлива  
                                                                                       осінь…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2013


Не стискай…

Кожен  мріє  про  свій  політ,
Та  буває,  що  безнадійно…
Бо  у  душах,в  тенета  страх,
Запаковує  наші  мрії.
Не  стискай  у  долонях  мій  світ,
Він  крихкий,  ти  його  роздушиш.
Мій  світ  мріє  про  свій  політ
А  ти  тиснеш  його  бездушно
Тоді    сумніви  хочуть  так,
Щоб  лиш  марила  я  світами
Не  стискай,  відпусти  в  політ,
Щоб  розвіявся  біль  і  сумнів…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458651
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2013


Життя…

Життя  з`являється  на  небесах  зорею
І  з  криком  немовляти,  долю  відкриває
Немов  би  книгу  ту,  святую…
І  в  слід,  шалений  світ  говорить,  що  народилося  дитя.

Життя  зп`ялось,  на  крильця  невеликі
І  з  страхом  пробує  на  міцність  крок
Той  крок,  якому  шляхом  бути…
І  в  слід,  шалений  світ  говорить,  що  народилася  людина.

Життя  єднається  зі  світлом
І  з  силою  долає  шлях  тернистий
Єднає  розум  свій  із  тілом…
І  в  слід,  шалений  світ  говорить,  що  народилась  особистість.

Життя,  розвіяне  на  прах  і  попіл
Із  мудрістю  збереться  воєдино
Щоб  засвітитись  в  небесах  зорею
І  в  слід,  шалений  світ  промовить,  що  є  життя  і  на  землі,  і  поза  нею.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453354
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2013


Осіння пора.



Вона  стоїть  вся  ніжна,  зачарована,
Закутана  у  шалі  дивних  мрій
До  її  подиху  –  пів  кроку
До  вуст  її  –  пів  подиху
Та  тільки,  де  Вона?
Зникає  без  надій…

Її  хода,  немов  би  зачаклована…
Бринить  і  грає,  мов  струна
До  її  думки  –  пів  кроку
До  сподівань  її  –  дійти  і  подумки  
Та  тільки,  де  Вона?
У  падолисті  все  зника…

Вона  –  пора  осіння
Золотом  чаклована
Закохані  у  неї  всі  вітри
До  її  вуст  –  пів  подиху
До  наших  мрій  –дійти  їй  подумки
Та  тільки,  де  Вона?
Зникає  у  дощі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2013