| Сторінки (2/192): | « | 1 2 | » |
Я одужую.
Може, повільно і трохи непевними кроками.
Тільки в сутінках літа все більше живого в мені.
Бути мужньою
І твердою, не ставши при цьому жорстокою,
Щоб відкрити назовні все те, що було в глибині.
Я одужую.
Так неприкрашено гірко спаплюжене
Те, що, як скарб, закладалось від Нього в мені.
І напружено
Пошуком томиться серце в шляхах запилюжених,
Бо було і на Небі, було вже й на самому дні.
Я одужаю -
Це, безсумнівно, в мені неминуче вже
Закарбовано з першого погляду в неба блакить.
Бути дружньою,
Залишивши старе, світом знуджене.
Я одужую там, де наразі нестерпно болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2019
Коли остаточно забракне відміряних сил,
І гнатись за тим, що для серця не миле, набридне,
Я вкотре збагну, що лишилася майже без крил,
Та визнаю, те, що сама це з собою зробила.
Є тільки примарна здогадка про шлях на землі,
Яким мені суджено йти, щоб дістатись до цілі.
Та я, розчинившись поволі в буденній імлі,
Вже майже забула про те, чого серце хотіло.
Лиш дивний неспокій по крихті зсередини їв,
Допоки та рана не стала і справді велика.
Оманливий затишок зітканих тишею днів,
Що благом здавався, насправді приховане лихо.
Хай плаче, хай скаже нарешті про себе Душа,
Ув'язнена путами розуму, майже безправна,
Вона не для того сюди уже вкотре прийшла,
Щоб знову безмовно губитись в порожніх забавах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848435
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 16.09.2019
Зупинитися вчасно - чи я колись це могла?
Всі мої катастрофи - моїх власних дій творіння.
Я для когось, напевне, була осередком зла,
А самій же здавалось, що я у руках Провидіння.
І були сотні виправдань кожному із бажань.
І здавалося правильним все, що тоді робила.
А тепер мені жаль(ні, не соромно, просто жаль),
Що в пустій боротьбі загубила я стільки сили.
Що не зважила цінностей, не рахувала цін,
Що усі ми платили за право бути щасливим.
Що занадто непевно хотіла разючих змін,
І при цьому не знала того, що мені важливо.
Що чекала когось, хто прийшов би в моє життя
І змінив його хід так, щоб стало усе можливо.
Так уперто не бачила того, що тільки я
Маю право на це, маю мужність і маю Силу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2019
Ну звісно ж: усе може зникнути просто за мить.
І часу того, яким граємо, дійсно немає.
Як збите коліно, на трохи душа защемить
Укотре згубивши оте, що здавалось - без краю.
Ну звісно ж: на все неодмінно даровано сил,
Хоча в певну мить зовсім щиро заплачеш: "Не правда!"
І хай звідусіль тобі скажуть про це голоси,
Та лиш самотужки собі віднаходиш відраду.
І тільки тоді, як з собою ти є сам на сам,
Всіх давніх примар, посадивши навколо, розвієш.
І влади уже не даси тим чужим голосам,
Що гасять надію і знову дарують надію.
Ну звісно ж: по колу, допоки не здано урок
(Усе навмання, бо сценарій для нас невідомий).
Того, скільки зроблено й виправлено помило́к,
Крім себе самого не варто казати нікому.
01.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681271
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.08.2016
Ніщо не є важливішим за все інше. (Кастанеда)
І тоді, коли крила обпалені знов,
Ще болять і димлять за спиною,
Ти продовжиш дорогу без жодних умов.
Та й без тих, хто уже не з тобою.
Рівноцінно усе, що приходить і йде.
Ти давно ні за чим не шкодуєш:
Все минає. Тому поміж сотень ідей
Так спокійно вбираєш одну лиш.
Все минає - і так вже бувало не раз,
Що здавалося: більше ні миті.
Перед ним ти стояла одна й без прикрас,
І хай очі сльозами налиті,
За секунду розтиснеш долоні і знов
Полетить у безодню минуле.
Ти продовжиш дорогу без жодних умов.
Все минає - ти дійсно відчула.
07.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676743
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2016
Саме у «віддзеркаленні» іншою людиною певних наших рис можна побачити все те глибинне і приховане повністю і без прикрас. (В. Р.)
Ти казав: дзеркала.
Я ж хотіла би бути склом,
Що крізь нього на світ не спотворено дивляться очі.
Поміж теплого зла
Незвичайно холодним добром
Неулесливим і нелукавим тепер бути хочу.
Ні емоцій, ні слів,
Ні думок, що у вирі летять
Невідомо куди, прилетівши тепер хтозна звідки...
На прозорому тлі
Без образ і палючих проклять
Не герої ми вже, а лише знеособлені свідки.
Я хотіла би так,
Щоби рівно, як неба блакить.
І у просторі тиші моєї тобі стане тихо.
Без взаємних атак.
Хай затихне усе, що болить.
В дзеркалах нам не видно себе: ми давно уже звикли...
29.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674179
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2016
Я стільки усього хотіла тобі розказати,
Та тільки, здається, то буде лише суєта[i](Еккл. 1:14)[/i].
В цій грі невідомо кому які роздано карти[i](Притчі 19:21)[/i],
Хоча, загалом, вона мала би бути проста[i](Еккл. 5:17-19)[/i]:
Від серця робити[i](Притчі 16:3)[/i], любити[i](1 Кор. 13:1-13)[/i], плекати довіру[i](Гал. 6:9)[/i],
І прагнути втілення власних шалених ідей[i](Притчі 16:17)[/i]
Щоб все не на шкоду комусь[i](Притчі 24:17)[/i], і обдумано в міру[i](1 Кор. 6:12)[/i],
Щоб речі не стали для тебе цінніші людей[i](Еккл. 4:10)[/i] -
Жагу настанов моїх просто пробач: я не смію[i](Матв. 7:1-2)[/i].
Хай власними знаками буде осяяний шлях[i](Пс. 16:5)[/i].
Ти все робиш правильно - вірю і маю надію,
Без права втручатись[i](Лук. 21:19)[/i]: твоє у твоїх руках[i](Гал. 4:7)[/i].
22.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2016
Я не хотіла би слів
(У їх тенетах не раз знемагала).
Тобі обіймами все розкажу, що в мені через край.
Поміж усіх відчуттів
Беззаперечно: тебе дуже мало,
Тебе так мало, що серце моє огортає печаль.
У світлий сум,
Як в безодню, пірнаючи необережно,
Не озираючись більше, прийняти усе так, як є.
Ніхто не чув
І не зна чи бувають у ніжності межі,
Та я набрала її через край повне серце моє.
Хай часу плин
Затирає поволі усе несуттєве
(Мій янгол те, що важливе, сховає своїми крильми́).
І долі млин
Все на порох стирає, лишивши до тебе
Лиш єдине, безмовне і щире таке: Обійми́.
20.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2016
Повернися, душе моя, до спокою твого...
(Пс. 114:7)
З доріг, що водила ними мене душа,
Намарне шукати зворотних шляхів: немає.
І час вже нікуди більше не поспіша,
Відколи за ним я більше не поспішаю.
У полум'я кинула рештки своїх надій
(Нехай догорять ущент, не лишивши сліду)
Я спокоєм хочу бути серед подій,
Емоцій розбурханих тихим, м'яким сусідом.
І хай не торкнеться більше мене той сум,
Що стукає в серце із думкою: "все даремно".
Я знаю: мене Ти чуєш, і завжди чув.
Налий мені Світла туди, де і досі темно.
05.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2016
Між іншим, маги мають одну чудесну здатність -
вони живуть виключно у сутінках почуттів,
які найбільш точно можна описати словами "і все ж...".
Коли світ руйнується навколо них, маги визнають,
що ситуація жахлива, і негайно відступають у сутінки
цього "і все ж..."
Карлос Кастанеда "Сила тиші"
В тіні́ почуттів, на задвірках життєвих історій,
На фоні емоцій стояти лише вартовим.
У світі, де кожен собою запущено хворий,
Так цінно було б почуватися просто живим...
Коли все не так, і тремтіння зривається в сльози,
Забарвлено світ у густі кольори катастроф.
І ти, по інерції, руху спинити не в змозі,
Себе і емоції вже не розділиш на двох.
Але, якщо раптом у вирі на мить прояснієш,
Відчуєш, можливо уперше, жагучу потребу:
У Всесвіті, що догора у вогні безнадії,
Зробити, нарешті, усе як писав Кастанеда...
В своїй бездоганності зна загартований воїн,
Що розпач лише на секунду позбавлений меж.
Він, щиросердечно прийнявши біду бідою,
Смиренно відступить у простір свого "і все ж..."
09.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658337
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2016
Почуй тихий шепіт, бо він не зірветься на крик,
Затихне, безслідно згубившись у закутках Світу,
А я своїм серцем по тому ще буду боліти
Так довго, аж поки збагну, що і ти з нього зник.
Почуй кожне слово(їх так небагато тепер),
Бо я заплела туди душу свою поміж звуків.
Зривалися з вуст ніби стріли з надтріснутих луків.
Рішуче долали дорогу свою крізь етер.
Об ціль розбивався, поволі згасаючи, звук.
І марно кричати, коли не почуто мій шепіт...
Якби ти вловив між словами захований трепет -
Тобі без вагань положила би серце до рук.
07.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2016
Поверни мені радість спасіння Твого
і духом могутнім укріпи мене.
Пс. 50:14
Прости недовіру мою, що як тінь за мною,
Прости, що я планів Твоїх все ніяк не прийму.
За те, що у мрії, як завжди пірну з головою,
І, знову розбившись, спитаю у Тебе: "Чому?"
Прости мій безглуздий сум і мою зневіру
У миті коли я звертаю з Твоїх шляхів,
Коли я на швидкості звуку лечу у прірву,
Осліпла до знаків Твоїх і оглухла до слів.
Прости, коли, впавши, слізьми́ я омию щоки,
І зга́рячу крикну, зирнувши в небесну синь:
"Скажи мені, Боже, чому Ти такий жорстокий!" -
Прости і тоді. Не залиш мене, Боже, не кинь.
05.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2016
З моїх ілюзій сплетені мости
Між тих доріг, що не ведуть нікуди,
В часи, яких ніколи вже не буде...
Скорботно серце просить: "Відпусти!"
Замріюся, почувши ніжний спів
Незнаної тендітної пташини,
І хай він прямо в серце моє лине,
Руйнуючи неволю давніх снів.
Хай тануть сльози на щоках моїх
В м'якому сяйві сонця, що сідає,
Коли отак по крихті я втрачаю
Саму себе - то є найбільший гріх.
Ти змий моїх надій порожніх сум
Своєю піснею, мені незнана птаха,
І я порву тенета свого страху,
І далі світом світло понесу.
27.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2016
Дивилась в небо голубе сумна віщунка,
Піском крізь пальці невблаганно бігли дні.
Хтось звав дарунком ті пророцтва, хтось же - трунком.
Та її очі кожну мить були сумні:
Ті кому добре на майбутнє віщувала,
Сліпою вірою понищивши мости,
Вже не на заздрість, як колись, а на поталу,
Без дій чекали звершення мети.
Ті, кому біди нарекла сумна віщунка,
Так само, не спинаючись для дій,
В сльозах чекали горя, склавши руки,
Всеціло розчинившись у біді.
Ніхто не чув того, що було після.
Ледь чутно промовляла кожен раз
Про те, що "Це не остаточна дійсність:
Усе в руках у кожного із вас"...
І лиш вона, колись зробивши вибір,
Була навік позбавлена тривоги:
В пітьмі ночей і днів шаленім вирі
Для себе вже не бачила нічого...
04.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2016
У мене його залиши́лось занадто мало
(Стомилась у Вічності красти тонкі шматки).
І хоч я ніколи нічого і не обіцяла,
Та я би з тобою назавжди і залюбки...
І байдуже що: чи у прірву, чи в ліс за грибами.
Спокійна без тисяч, без тебе - уже ні дня.
Слова не шукай, щоб означити те, що між нами,
Не мусиш нічого... Та я, безперечно - твоя.
В'язниці думок, і чуття, що минулим спаплюжені -
Я вільна від цього: мені вже немає коли...
Я більше не маю часу, щоб чекати в напруженні.
Я щирої щирості хочу й без дна глибини...
Без страху і сумнівів правдою все розтрощити,
З твердою рішучістю зводити світ з нуля.
І хай я не загадка більше, а книга відкрита.
Та я попри все залишаюсь незмінно твоя...
28.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2016
Ті, що загублені у буденності, нею скорені,
Неусміхненими очима дивилися ба́йдуже.
Безнадійно своїми страха́ми були спотворені,
Однозначно майбутнє бачили лиш безрайдужним.
Але і далі своїм бажанням в полон здавалися,
І день за днем їх потоку все ще кінця не бачили.
Під їхнім гнітом згубили рештки причин для радості,
І припинили, нарешті, пошук свого призначення.
Лише у снах кожен з нас боров своїх власних демонів,
А на світанку складали зброю, у світ пірнаючи.
Та не були снами сни. Ми і справді застрягли в темряві.
І ледве тепло у грудях там, де було так гаряче...
17-18.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636776
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.01.2016
Можливо, крім тебе ніхто цього не побачить.
Можливо, цього не побачиш і ти також.
І, може, я вкотре знов помилюсь, одначе:
Ступлю крок назустріч тобі, а ти хоч - продовж.
Спинися на мить: ти мене ще не знав ніколи,
Мій образ не створюй із образів ти́х, що були.
Ступи крок назустріч і я, якщо ти дозволиш,
Відкриюся більше, зробивши іще один.
Спростуй, розірви врешті коло, змінивши устрій
(Не вічно всьому бути так, як було завжди).
Поволі, неспішно роби тихі кроки назустріч -
І ми крок за кроком зітремо колишні сліди.
21.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2015
Залатані поспіхом рани
Болючі рвані,
Заховані під бинтами,
Зростуться в шрами.
І будуть лише на негоду
Боліти згодом.
Та в серці тепер недовіра
Не знає міри....
Все далі ховаєш душу
І кажеш: "Мушу!"
Боїшся нової рани,
Та чи не марно?
Відкритись уже несила:
Самотність мила
Вросла між порожніми фразами
Метастазами...
14.12.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2015
Народжений зі Світлом в серці світить іншим,
Той, що знайшов Світло в собі - запалює інших.
Д. І.
Часу більше немає робити неправильні кроки,
Але вдосталь, щоб правити скоєні вже помилки́.
І усе справедливо. Не правда, що світ є жорстоким.
Твоя дійсність - лиш наслідок дії твоєї ж руки.
Зупинися на мить, поспішати немає потреби
(Зіпсувати усе нам під силу за кілька хвилин).
Тільки ж ми не даремно так довго блукали під Небом,
І звільнялись від створених нами ж собі павутин.
Ланцюжок до сьогодні для нас невпізна́ваних знаків
Стане ясним, як Світлу назустріч відкриєш себе.
Цілий Всесвіт колись за тобою одним тихо плакав,
А тепер ти запалюєш інших Світлом з Небес.
29.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625531
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2015
Коли летіли слова у за́палі, мов ножі,
Коли тепло їх змінилось безжальним, колючим градом,
Серця сховали один від одного, мов чужі...
Й даремно плакали ті, що лишились тоді за кадром.
Втекти з полону емоцій забракло, напевне, сил.
І вирувала навколо лють, що зросла з нічого.
Ти кожним словом усе болючіше в серце бив,
А я у відповідь била теж, загубивши Бога.
Свою вразливість ховали за чергу гидких образ,
І кожен думав, що власний світ рятувати мусить.
У вирі гніву, посеред звуків болючих фраз
Ніхто не чув, як за кадром плакали наші Душі.
20.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2015
Незбагненний порядок - скоріше то безлад речей,
Ідей та людей, що приходять серйозно й надовго.
Облиш моє серце, зніми мені важкість з плечей.
У нас від початку були надто різні дороги.
Безпека і захист - омана. Я їх не прошу.
Мені перед світом стояти відкрито не страшно.
Кричу проти вітру, щоб ти мене, врешті, почув!
Залиш, відпусти. Є моє, є твоє, та не наше....
Думками пов'язані, виром емоцій і слів.
Вже більше несила отак знемагати в напрузі.
Кричи мені все, що раніше сказати не смів,
Аж поки затопить усе остаточна байдужість.
15.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2015
І хай буде порожньо. Серце наповниться тишею.
У світі моїм залишуся тепер тільки я.
Усе, що було, у минулім віднині залишено,
В безодню слова, що із вуст не зірвались, летять.
Пекуча діра там, де вчора надія ще жевріла.
Та час залікує сліди і розвіється біль.
Не страшно, що зараз чатує попереду темрява.
Важливо, що я залишилася вірна собі.
Сльозами омита Душа наче лиш народилася:
Осяяна, чиста і сповнена трепетних мрій.
Зігріта під крилами ангелів Божою милістю,
Ще мить - і розчиниться знову у вирі подій.
09.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619838
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 10.11.2015
У темряві Душ наших Світло не погасити,
І радість не знищити стінами із заборон.
Обірвано з серця запилений напис "Закрито",
І необоротно запущено обмін теплом.
І хай наші плани не збіглись із планами Бога
(Бо зроблено Кимось завищені ставки на нас),
Ми зможемо бути позбавлені всього земного,
Допоки не змінимо світ і не прийде наш час.
Допоки не втілено ще не озвучені цілі,
Ти просто будь поруч, і міцно за руку тримай.
Я погляд від тебе сховати уже не посмію.
Ми разом зайдем, обійнявшись з тобою, у Рай.
06.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618851
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.11.2015
Тихий спокій мій не поруш,
Зародитись не дай сподіванням.
На шляху́ порятунку душ
Чи здамося бажанням?
Чи впізнаємо серед бур
Що спокуса, що благословення?
Вир емоцій спини, вгамуй,
Огорни смиренням.
Збережи острівець чистоти
Всупере́ч, попри все, для контрасту.
Час у душах лишив сліди,
Та є шанс не впасти.
І обе́рнеться віра знанням,
Як ми станемо то́го варті.
Ну а поки всміхаються нам
За спино́ю крилаті.
20.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2015
Беззахисна перед тобою
Й з небесними воїнами
За спино́ю,
І навіть зі зброєю.
Заповнено простір довірою
Теплою, щирою,
Іграми
Не спотвореною, не відміряною.
До тебе - з відкритими шрамами,
Часом задавненими,
Бо приправлені ми
Почуттями невдаваними.
23.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2015
Повір: в цьому світі немає давно святих,
А чорне і біле злились у відтінках сірого.
Коли голос розуму, врешті, на мить затих,
Знанням обернулось те, що ми звали вірою.
Без вибору: просто мовчати за браком слів,
Коли незбагненне на швидкості рветься в душу.
Лиш той, хто в житті не шукає легких шляхів,
До істини йтиме уперто і незворушно.
І хай твоїх сумнівів буде уже через край,
Ми здатні разо́м подолати усіх твоїх демонів,
А ти, попри все, моя радосте, просто знай,
Що я вже ніза́що тебе не залишу темряві.
18.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607622
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.09.2015
Вже нічого не варті наші крапки́ над "і":
Схоже, час залиши́в назавжди́ щось у нас незмінним.
Ти змінив мої дні, і пішов навіть із моїх снів,
Та я чую тебе і тепер, безперечно,.. рідним.
Що було - залиши́лося там, де ми рвали зв'язки,
Де палили мости, через гордість ступити не в змозі.
Та тепер до мурашок впізна́ваний дотик руки
Скаже все замість слів, що спинилися на півдорозі.
Я дивлюся на тебе - і бачу, що ти досі мій,
Попри те, що тепер кожен з нас вже обрав собі пута.
І так дивно радіти, не маючи більше надій.
Ти ж мені обіцяв до кінця, назавжди моїм бути...
Незбагненні сценарії доля малює для нас,
І тепер я вже знаю: ніщо не бува випадковим.
Щось міняється, щось залишає незайманим час.
Ти завжди́ говорив мені: "Не обіцяй, що ніколи"...
19.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2015
Яка я? -
Сама час від часу себе я питаю.
В юрбі нами створених ролей, страхі́в і бажань
Зникає,
Ледь тільки торкнувшись мого небокраю,
Стежина, що здатна прове́сти до бажаних знань...
І тіло
Від сліз, що ховати несила, тремтіло:
Я волю дала б почуттям, але ж... завчена роль...
Хотіла
Щоб стала Душа, мов голубонька, біла,
Та волі забракло в бою із ордою неволь.
Я Світло,
Все менше і рідше для когось помітне,
Що ллється свободою тільки на тлі моїх снів.
Обі́тне
Мій простір надійно збудована клітка,
Дверцята якій відчинити ніхто б не посмів.
Яка я?
Що знову від себе і світу ховаю?
Коли загубила свободу творити мій світ?
Не знаю.
Та чую, як пульс неухильно стихає
У мрії тієї, що знятись не може в політ...
30.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596858
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.07.2015
А що ти скажеш, як час нічого уже не покаже нам?
І розтане відстрочка примарою, наче туман.
Може все, що ми знаємо, є лиш тепер, тільки наживо?
Що як місця немає для складених нами програм?
Наші "потім", "не зараз", "подумаю", "може", "побачимо"
Мов у прірву зриваються й гаснуть у ній без слідів.
І ми тільки придумали те, що для нас щось призначено,
Десь із часом, пізніше, в якийсь із непрожитих днів.
Що, як крок, що ти робиш, - єдине, що в тебе залишилось?
І те слово, яке ти говориш, останнє зі слів?
Порятунку немає ні потім, ні в тінях колишнього.
Що, як тільки тепер може стати усе, як хотів?
23.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595542
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.07.2015
Кого обманюю, з ким затіваю безглузді ігри?
Я заховала так глибоко в серці його, як змогла.
Секунди квапились і крізь ве́сну до літа бігли.
І ніби й літо гаряче, та мало у нім тепла...
Кого обманюю? Давні обра́зи мої забуті,
Тоді ж у розпалі нашої драми не бачила меж.
Але ж тепер... А тепер би просто його почути...
І ніби сонце на небі теж саме, та світла - менш...
Кого обманюю, як кажу, що уже не сумно?
Хіба відсутність його таким чином менше болить?
Так само вітер і досі гра на тендітних струнах,
Але краса його пісні торкає лише на мить...
В мені є простір куди немає дороги іншим:
Він сяяв сонцем у ньому і лагідно вітром співав.
Кого обманюю я? Там не треба нікого більше,
Уже нікого не треба. Та тільки тоді... хто ж знав...
09.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2015
Наші затишні сни,
Через Душу пройшли
Й перестали вважатись логічними.
Час - крізь пальці пісок.
Маневруй між пасток
І втішайся секундами Вічності:
Що було поміж нас,
Ще верне́ться не раз,
Як не в цьо́му житті, так у іншому.
Не було помило́к,
Та як гарно було б
Один одному стати ріднішими...
Все повториться, знай.
Як тоді: через край.
Як не з нами, то вже з кимось іншими.
І з легкої руки
Я спинила думки.
Почуття ж все одно зали́шились....
25.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2015
Заховані, та незагоєні давні рани -
Я їх так боялась відчути в усій повноті.
Між ними і мною стояла стіна бездоганна.
І правила миру, здавалось, достатньо прості.
Заховані, та не прожиті і заіржавілі
Уламки історій, моїх почуттів, відчуттів,
Мов дротики, що не дістали своєї цілі,
Постали примарами дивними із моїх снів.
Заховані, та не забуті й невтішно болючі,
Немов лиш учора наповнили простір собою,
І тугою повниться серце, і спогади мучать -
Я мушу прожити їх, склавши беззахисно зброю.
29.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2015
Вона розчинить всі назви й поглине усі імена,
Безмежна Тиша, що зачаїлася по́між словами,
Вона лишається там, де нічого уже нема,
Вона виходить на сцену незмінно лише на зламі.
У ній пото́не твій жаль і розвіється сліз ріка,
І твою радість вона незворушно колись поглине.
Вона між звуками Світу чатує така п'янка,
Що у ній я гублюся, не знаючи часу плину.
Від неї спокоєм віє, що тонко пройма до сліз,
Вона єдина, хто не залишає по со́бі сліди.
Хай непроявлено, та неодмінно присутня скрізь.
Ти нею марив лиш іноді, я її прагну завжди.
24.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583396
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 24.05.2015
Я дякую Тобі за весь той біль,
Затаєний так глибоко в мені,
Що я його не знала довгі дні.
Він став мені немов на рану сіль.
Я дякую Тобі за весь той шлях,
Яким з Твоєї милості пройшла
До миті де звершилось одкровення,
Що біль - то для Душі благословення.
Я дякую за все, чого навчив,
І байдуже, що падала без сил,
Знеможена здавалася зневірі,
Омріювані зраджувала цілі.
Я дякую Тобі за весь той біль,
Якого не завдати Ти не смів.
Я визнаю сповна його сьогодні
І відтепер нарешті на свободі.
18.05.2015
Затаєний глибоко емоційний біль сковує наше духовне зростання не менш, ніж фізичний біль сковує фізичні рухи. Але у порівнянні з фізичним болем, біль Душі є більш підступним. Часто ми ніяк не асоціюємо його з тими чи іншими негараздами, що трапляються на нашому життєвому шляху. І, що найгірше, не відчуваємо необхідності подолати його, розібратися з його причинами раз і назавжди, звільнитися від нього. Ми просто ховаємо його за ширму, коли він вкотре якимось чином намагається вилізти на поверхню та нагадати про свою присутність. А, виявляється, правильно усвідомлений він може стати рушійною силою нашого розвитку. Як парадоксально. Хотілося б мати інші способи. І вони є, напевне, але ж... нас треба стимулювати, аби ми рухалися. Хіба добровільно хтось забажає щось міняти у собі, у способі життя, в своєму світосприйнятті, бодай щось, якщо все тихо, спокійно і ніщо не турбує? Тому біль варто розуміти як вимушений засіб нашої душі для стимулювання процесу нашого ж розвитку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2015
Стрибай у прірву, коли попереду бачиш Світло.
І, хтозна: може у Теплих Руках заверши́ться політ.
Ніж тліти сотню рокі́в, краще в кілька секунд згоріти,
Хай залиши́тись ні з чим, але вже не терпіти гніт.
Хоч, озирнувшись, побачиш те, що таке знайоме,
Чому у жертву приносив бажання свої не раз,
Та накипіло вже, наболіло до сліз, до судоми...
Вже прогнило і зотліло, відкрившись тепер без прикрас.
Коли спадає з очей покривало п'янких ілюзій,
Ти розумієш: жива і незмінна лише любов.
І вийде з ладу все те, що довго було в напрузі.
І розлетиться на дру́зки, збудоване без основ...
Звертай туди, де твоя нога іще не ступала,
Ходи шляхами, з яких немає назад вороття.
Стрибай натхненно, рішуче, радісно, тихо, спрагло...
Я вже стрибну́ла. Мене спіймало в обійми Життя.
15.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2015
Я знаю як це, коли душа не в тобі, а поряд.
Коли зникають думки, і лишається тільки пульс,
Що розриває безжально скроні пекучим болем,
А ти не можеш про це сказати бодай комусь.
Коли зали́шилось тільки прийняти разючі факти,
І, відштовхнувшись від них, новий прокладати шлях.
Коли немає кого... і немає чого чекати -
Найпершим гостем в твою оселю загляне страх.
Хоч розумієш, що час мине і усе минеться,
Але тепер, мов лещатами стиснуті міцно груди.
Продовжуй дихати, просто дихай і слухай серце.
А, як було, вже ніколи( на щастя?.. на жаль?..) не буде.
11.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2015
Журбою отруєні чари
В повітрі розлиті.
І серце мені розтинали
Обірвані миті.
Занадто ослаблені струни
Звучати не здатні.
Лишилося тільки відлуння
Далекого щастя.
Занадто натягнуті струни
Так легко порвати.
І знов стануть сірими будні
Й нечастими свя́та.
А час, не втікаючи більше,
Поволі пливе.
Завмерли слова найцінніші
Десь після "але...".
29.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015
Вже немає часу́. Вже нема ні у нас ні для нас.
Тож присядь. Нам шукати слова відпадає потреба.
І у Вічності хай закарбуються наші портрети
Отакі, як ми є, без применшення і без прикрас.
І погас тихий жаль від накоєних нами поми́лок,
І поволі зникає важливість наших заслуг.
Не було́ необхідності в жертвах. Життя - вічний рух,
Та ніколи не бу́ло потреби іти через силу.
Ти посидь біля мене. Бо ми вже не маєм часу́.
І насправді ніколи по суті його і не мали.
Ми обрали самі, ким були і ким нині ми стали.
Одна лавка - два різних світи. Несподіваний зсув.
Ти посидь біля мене. Ти віриш, що ми є чужі?
Віднедавна мені до подібних ілюзій байду́же.
Ча́су більше нема. Він зіграв свою роль незворушно.
І крізь серце навиліт без болю гострі ножі.
12.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2015
Я хотіла б окрему палату
Десь у закладі хворих душ.
І хай будуть на вікнах ґрати,
Й під очима розмазана туш.
І назовні усе таємне,
Бо начхати, що скаже хтось.
Я б боялась, як зовсім темно
І кричала б: "Мені не здалось!"
Але, звісно, ніхто б не вірив,
Бо у кожного власний світ.
Вікна з видом на ліс хотіла б
І хоч кілька пігулок від...
Я хотіла б окрему палату,
Та у долі на лезі ножа
В мене(кажуть, що гріх нарікати)
Ще відносно здорова душа.
03.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571773
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.04.2015
Не підживлюй журбу давніх спогадів теплими нотами,
Звуком ніжних мелодій і плином нестримних думок.
Залиши, що було, і пильніше курсуй поворотами.
Що було, і що буде - не більше, ніж просто урок.
Заховай від очей пожовтілі в роках фотографії -
Не ятри рани серця, що їх не торкається час.
Вже пусте. Вже минуле. Лише епізод біографії.
Без надій, сподівань і, нарешті, уже без прикрас...
Все не те і не так, як у вирі подій то здавалося.
Щирий подив удару нежданому змінить печаль.
І здається, що нині бракує найменшої малості,
Щоб байдужістю став той затаєний глибоко жаль.
Щоб слова, що не сказані, димом навіки розтанули,
Щоб чуття непояснені не каламутили кров.
Хтось казав: "Лиш сліпим у цім світі на все треба правила".
А для тебе єдиним законом лишилась Любов.
13.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2015
Ніхто не знав,
Як було тобі глибоко, лячно і темно,
Коли всміхалися губи, а сльози стояли в очах.
Ти дивний сплав
Протилежних за знаком летких енергій.
І ти мовчала, коли твого серця голос кричав.
Бентежний злет
І таке несподівано стрі́мке падіння,
У коловерті життя щирий подив - твій вірний друг.
Впритул багнет -
А ти все ще віриш своїм видінням,
Живеш під дією несуміних з життям напруг.
А він втікав -
Так зручніше - й віднині уже не сором
У цім зізнатись і не пускати у очі дим.
Ніхто не знав:
Тво́ї ангели тихо плакали хором,
Бо ти питала: навіщо так довго, якщо не з ним?
Ніхто не знав,
Що тебе вбиває найбільша зрада,
І що у грудях твоїх замість серця пекуча діра.
Не видно зла,
Бо підступність ховалась за маску правди.
Та, навіть знаючи це, ти уперто не бачила зла.
05.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015
[i]Тому, хто не любить вітер[/i]
Заквітчаний хмарами місяць сріблиться чарами,
І вітер замріяно губиться в гі́ллі дерев.
Обіймами несміливими і величавими
Він, мов ненароком, торкнеться тихо... мене.
Ледь чутно шептатиме в Душу прості свої істини,
Про все, що йому довелося пізнати в світах,
На мить зачарує своєю п'янкою піснею,
І знов до небес здійме́ться, неначе птах.
А шлейфом за ним незримо - жага вільних просторів.
І стигне у серці незнаний донині плід.
Солодка знемога в мені від бажання гострого
Як він, закружляти й здійнятися... у політ.
Шепчи мені, вітре, наспівуй мені сво́ю радість
Про те, що вже час напнути тугі віртила,
Про те, що любов - найбільша у світі слабкість,
Про те, що любов - найбільша у світі сила.
Про те, що Душа безсмертна і незнищенна,
Про те, що усе на світі - єдине ціле,
І разом із тим чомусь кожен з нас - окремо.
Про все, що ти знаєш, вітре, мені наспівуй.
13.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2015
Навіщо усе це було й так жорстоко скінчилось?
Навіщо лишились відбитки на дні моїх снів?
Змінилась байдужістю радість і звичкою милість.
Лиш попелу жменька лишилась в долонях моїх.
Тих барвів прекрасних, тих дотиків дивних чарівних,
Тих звуків казкових і тиші тієї п'янкої,
Тих затишних і наймиліших у світі обіймів,
І того, що я так хотіла назвати любов'ю.
Очей, що губились в очах моїх, дихання поруч,
І дотиків губ неймовірно легких чарівливих....
Лиш спомин важкий нині серце по вінця наповнить
Просторами тими, де ми так безглуздо щасливі.
08.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2015
[i] Я тремчу за те, чим я став.
(Я. Мельник "Далекий простір")[/i]
Ми усі один одному тільки далекі ніхто,
Призвичаєні жити для зручності в спільних рамках,
Загубивши себе, розчинившись в юрбі до останку,
Ми видушуєм з власних сердець дефіцитне тепло.
І усі прагнуть бути такими, як бачить нас хтось,
Тони бруду по закутках душ розіпхавши безпечно,
Вияв щирості вперто сприймати як щось недоречне,
І душити, й ховати чуття, що раптово знялось.
Ми усі безнадійно застрягли в своїй бідноті́,
І до скону чекаємо все на чиюсь допомогу,
Бо так лячно самотньо зіпнутися врешті на ноги.
Легше бути як всі, як примара, ховатись в тіні́.
Та чи здатен сліпий скерувати до світла сліпого?
Чи порожній порожнього здатен любов'ю налити?
І хоч двері існують для того, щоб їх відчинити -
Ми в собі вже давно розучилися бачити Бога.
Не пізнавши себе - не пізнаєш, нажаль нікого.
Та чомусь дуже лячно лишитися на самоті.
І від того, що ми є такі безнадійно пусті -
Відчайдушно стискаєм в обіймах чужий чужого...
08.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015
У світі такому незвичному
Правило вивчено:
Приймати усе, що дається,
Усім своїм серцем.
Тримати в розкритій долоні -
І хай лиш сьогодні.
Дивитись очима щасливими,
Вмити їх зливами.
Ловити твій кожен дотик
Зі мною поки.
Із серцем широковідкритим
Без слів любити.
Вдихати теж саме повітря -
І цьому радіти.
Та, браму лишивши без варти,
Зазнати втрати....
01.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2015
Не списуй мене із рахунків: я ще не здаюсь.
Я ще у цім світі стою однією ногою.
В обіймах пітьми я гадала, що зовсім без зброї,
Все рідшим і тоншим ставав мій невпевнений пульс.
Хоч важко ламати старий вже усталений лад,
І істин Твоїх глибину розуміти так важко,
У мене по шкірі біжать час від часу мурашки,
Коли я думками своїми вертаюсь назад.
Ще крапельку сонця, повітря ще кілька ковтків,
Щоб спало з Душі покривало сліпої омани,
Щоб сповнилось Серце Твоїми живими піснями,
Що линуть з любов'ю до нас уже сотні віків.
Не списуй мене, бо я знаю, що є ще надія.
І хай все повільніше венами ходить кров,
Якщо я зумію впустити у Душу любов -
Тоді я уже що завгодно у світі зумію.
27.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546765
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.12.2014
Коли доспівано пісню, і зіграно роздані ролі,
Коли завершено Богом призначений шлях на Землі,
Ти в чистім серці своїм не тужи, не сумуй за мною:
Я буду там, де мене вже ніяк не торкнеться тлін.
І коли гору візьме неминуча й підступна втома,
Моя Душа уже палко бажатиме певних змін.
Ти не хвилюйся за мене: я буду нарешті Вдома
(Там не існує дверей і не знічує холод стін).
Коли я зникну умить, назавжди́ залиши́вши тіло,
З останнім подихом вгору, мов птаха щаслива здіймусь,
То я б хотіла, аби твоє серце зі мною раділо,
А я у відповідь Сонцем із Неба тобі посміхнусь.
15.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
У сяйві дня, чи в пітьмі неозорій п'янкої ночі,
Серед юрби гомінкої, чи з тишею віч-на-віч,
Твій голос зцілює і теплом зігрівають очі,
Тим, що Ти ніс у своїй душі через пил сторіч.
І хай приходять і йдуть крізь душу навиліт інші
(вони спалахують і згасають, мов їх не було),
А Ти незмінно без запитань у ній далі світиш
Так, ніби серце Твоє ще не знало в житті тривог.
А я і далі щораз як уперше Тобі радію,
І через мене у радість вбирається цілий світ.
Я не плекаю ілюзій, та маю таємну мрію.
І Ти так легко щодня її втілюєш сотні літ....
13.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014
Не воруши, коли вже відлягло,
Коли за відчаєм прокрався в душу спокій,
Коли на зміну ночі темноокій
Несміло ледь зажевріло тепло.
Усе в тумані, мов у молоці,
І за вікном, і в храмі серця мо́го.
Та в суміші небесного й земного
Прямим шляхом змінились манівці.
Вже не питай: слова - то марнота́.
Читай мене тепер лише по вчинках.
І та, що на шляху не зна спочинку,
Хай буде світла, радісна й проста.
05.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014
Не стало слів.
І серця стук - єдиний звук,
Мій простір тільки дихання колише.
Той світ змарнів,
Де я не чую Твоїх рук.
Думки ж тепер складаються із тиші.
Той світ змарнів,
Де мало назви все і всі.
Слова пусті. Слова давно уже забуті.
І замість слів,
Що линуть в сотнях голосів,
Душею розлилась Твоя присутність.
В моїх обіймах,
Чи за сотні верст -
Однаково близький і просто рідний.
Слів не потрібно:
Ледь вловимий жест
На тлі із тиші більше ніж помітний.
Чи хто б посмів
Поодягати у слова
Те, що можливо тільки серцем осягнути?
Немає снів...
Думок про Тебе вже нема.
Лиш тихо зігріва Твоя присутність.
30.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014
Просто світ, у якому є Ти, безперечно, більший.
І не суттєво, що в ньому значно коротші дні.
І байду́же, коли хтось говорить, що просто смішно
Те, що я Тебе "Так", попри те, що Ти просто -"Ні".
Просто сни, де приходиш Ти, майже всі - кольорові,
А нечасті слова Твої мають глибокий зміст.
Я, можливо, зламалася десь у самі́й основі,
Бо просякнута нині Тобою уже наскрі́зь.
Просто я Тебе "Так" вже смиренно і безнадійно:
Хоч у я́сному небі, хоч в пеклі на са́мому дні.
К бісу правила, норми і всі невідомі змінні:
Я Тебе досі "Так!", попри Тво́є рішуче "Ні..."
16.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2014
Хоч ми розбивали серця у кров,
У битвах(чи іграх?) без правил,
Ти ж віриш в мою Абсолютну Любов
Без приводу і підстави?
Наш Світ - той, де ще не погас вогонь.
В нім навіть моя неправда
І тиша схололого серця Твого -
То радість і то відрада.
Хай лагідно Всесвіт підтверджує знов,
Що суть усього - мінлива,
Ти ж чуєш мою Абсолютну Любов:
У ній невичерпна сила.
І хай ледве дишеш під власним хрестом,
Коли "не туди" "заносить" -
Ти ж знаєш мою Абсолютну Любов
У Світі, де все відносно?
10.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536090
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 10.11.2014
Коли хочеш лиш тіла -
Не пнися, будь ласка, у Душу.
А обгортки мені не шкода́: як бажаєш - бери.
Але я так хотіла
Когось, хто б нечутно порушив
Півпрозорі, легкі сторінки моїх внутрішніх книг.
Хто б у очі заглянув -
Так, щоб ніби пострілом на́скрізь.
І завмер би у ку́тиках губ ланцюжок запитань.
А ти вводиш в оману,
Все штучну будуючи ясність,
Що тремтить на фундаменті сумнівів та вагань.
На порозі не стій -
Чи заходь, чи тікай, як лячно
(Моє Серце не має не те що замків, а й дверей).
З одновимірних мрій
Я вже виросла: дещо бачу...
Тож як хочеш лиш тіла - не рви мені Серце з грудей.
04.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2014
За межами наших історій усе незмінно:
Надумане не існує, а справжнє - нетлінно.
За рамками наших фантазій - ми просто душі:
Беззахисно ніжні й водночас безмежно мужні.
За стінами наших страхів - ми є чиста радість,
Яка полохливо в куточках очей ховалась.
За обрієм наших обра́з і страшного гніву
Ми люблячі, світлі й такі... невимовно красиві.
За марністю наших слів ми достатньо змістовні,
І рідко зсередини точно такі, як зовні.
Хоч власними діями ми тепер дещо скалічені,
Та все ж, попри часу плин, безперечно вічні.
24.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532289
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 24.10.2014
Вона приходить спокійно,
Безапеляційно,
Немов так і треба -
Із Неба.
Не потребує причини,
Не стереже часу плину.
І в кожнім поштовху серця
Б'ється.
Вона про дозвіл не просить:
Якщо була - є і досі.
Бо те не можна прогнати,
Що свято.
21.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2014
Летять додолу старі листки,
Немов історії вже прожиті.
Скидай минуле, як віття листя.
У нім для серця мого - пастки́.
І відійде гіркота полинова,
Як вітром зі́рве останній листок.
У порожнечу пірнай без думок,
Щоб відродитися із основи.
19.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531104
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2014
Я так хотіла
Кожною клітиночкою тіла
Торкатися Тебе -
І до небес...
І лиш тепер
Зацілувати кожен міліметр
Твоєї шкіри
Я так хотіла...
В Твоїх зіницях
На цілу вічність загубитись.
І мліти у руках,
Забувши страх...
І нетерпляче
Торкатися Твоїх гарячих
Жаданих вуст -
Вінець спокус.
Я так бажала
В обіймах полонити спрагло
На вічність від тепер
Лише Тебе...
09.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530750
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.10.2014
Щось наплутав Господь із цією реінкарнацією.
Я не знаю: у ній я щось добре, чи, все ж, лихе?
Попри все, що було, Ти для мене став медитацією,
Коли в очі дивилась Твої поза межами схем.
Поза межами правил, уявлень і будь-яких визначень
(І шкода, що Тобі в цьому світі без них ніяк),
Я не чую вини. І не бачу підстав для вибачень.
Був моїм божевіллям - тонула в Твоїх руках.
Мої крила тендітні не знати коли стали кволими.
І, давно не літавши, вже страшно віддатися небу.
А Ти був найвиразнішим, гострим, виснажливим болем
У ту мить, як рішуче залишив мене без себе.
А Ти був мені щастям, хоча... радше, майже щастям:
Ми усі безнадійно й назавжди страхами хворі.
Кожен сам вибирає: злетіти, чи просто впасти.
Тільки поштовх - і сіра птаха уже на волі.
18.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2014
А правда до нас приходить дрібними шматочками,
І нишком поміж припущеннями та здога́дками
Блукає підступно сумнівами підточена,
Та густо і часто лукавими латана латками.
А правда до нас стікається тихо краплями,
Й неспішно по самі вінця келих наповнює.
Ми п'ємо із нього вустами безмежно спраглими,
Та в суміші краплі смакують чомусь... солоними.
І радість у сумі чомусь рясно сумом просякнута,
Й картинка складається зовсім не та, що ми думали.
І те, що лишилося справжнього десь поміж латками,
Звучить несподівано досить печальними струнами.
01.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527260
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2014
"Це кінець" - питання мені чи вирок?
Я сама не зніму тягар із Твоїх плечей.
Здійнялись думки невловимим виром,
А у мене в грудях від слів... пече.
Ти моїми руками, певно, не зміниш суті,
І Твоїми зусиллями марно міняти шлях.
Ми з Тобою, схоже, зо́всім Богом забуті,
З головою загублені часом у відчуттях.
Та чи нам з Тобою дано будувати межі,
Чи дано руйнувати те́, що саме прийшло?
Ми до чогось прив'язані і́ в той же час залежні,
Тож невже Ти сховаєш від ме́не своє тепло?
І невже я сховаю сво́є тепло від Тебе?
Стане сил, та чи серце потім мене простить?
Я б Тебе не шукала, якби не було потреби,
Та чомусь воно тільки Тобою снить...
Я б Тебе відпустила, якби на те мо́я воля,
Я б Тебе не обрала, якби вибирала сама.
Пульс сто двадцять у миті, коли Ти поряд.
Так виразно говорять очі. Та не слова...
30.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2014
Можливо, востаннє сьогодні... І назавжди
Для мене ти станеш лиш спогадом теплим у серці.
Яке ще до тебе не раз в своїх снах озветься,
Смиренно латаючи надто глибокі сліди.
Можливо востаннє... Міцніше мене обійми
І в очі мої подивися п'янкими очима.
Хай смуток на мить промайне майже неуловимо:
Можливо, сьогодні востаннє зустрілися ми.
Тримай мою руку, і гладь мою душу мовчанням -
Воно красномовніше будь-яких пафосних слів.
Хай зникне із пам'яті все, що сказати не смів,
А я ще радію тобі - і, можливо, востаннє....
28.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2014
Я забула б усе, і мчала б кудись щодуху.
Не тому, що втікаю, а просто, мабуть, від нудьги:
Моє серце давно не моє, а в думках - розруха.
Я чомусь уже добре й лихе не кладу на ваги.
Мою душу розкидано світом на сотні шматочків,
Їх зібрати докупи давно я уже не берусь.
Тільки сумно вслухаюсь у тишу п'янкої ночі:
І питаю у Неба: чи я йому хоч би снюсь?
Все життя - ніби день один незавершено довгий:
Без вітань, без прощань з побажаннями доброї ночі.
І уже без жалю, без вагань і пустої тривоги:
Хай все так, як того Синє Небо для чогось хоче.
21.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2014
І ніби так легко було почуватись завершеною,
У міру щасливою в світі доволі комфортному.
Десь бути останньою, в чомусь, можливо, і першою.
І вправно справлятись із будь-якими поворотами.
Так просто було керуватись чиїмись істинами,
Такими, що ніби в душі як свої приживалися.
А потім в очах, що палали живими іскрами,
Відкрити бездонну скарбницю святої радості.
І, втративши часу лік, не впізнати хто вона:
Така розімліла від ніжності, щиро усміхнена.
Всі правди одними обіймами вмить спростовані.
І з ясних очей промовляли всі вічні істини.
І серце спинялось, щоб жодної миті не втратити,
Щоб чути найменший порух, найтонший звук.
Душа до сьогодні, здавалось, жила за ґратами,
А він зруйнував їх теплом своїх лагідних рук.
Вона і не знала, що є аж настільки безмежною,
Що завжди була лиш від'єднаною половиною.
І тільки тепер зрозуміла, що справді завершена,
Й без нього лиш тільки здавалась собі щасливою.
19.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2014
[i] [b] Учителю[/b][/i]
Проведи мене за собою дорогою Світла,
По незнаних важких стежках проведи за собою.
Щоб найрідкісніша із квіток у мені розквітла,
Щоб зміцніла Душа й гартувалась незламна воля.
Підкажи все, що варто мені у дорозі знати,
Покажи мені перли, яких уже сам назбирав.
І навчи мене гідно за вчинки приймати розплату,
Й не тікати від долі у вир малодушних забав.
Проведи. І спокійно залиш на яснім перехресті,
Коли крила мої будуть ладні здійняти в політ,
Коли істина вже не спіткнеться об камінь протестів,
І крізь неї я широко гляну на Божий Світ.
18.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524186
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.09.2014
Так затишно й тихо поміж яблунь розлогих.
Тут лиш Я і моє ніжне Тіло.
Ми заховали в траву босі ноги:
І Я вчуся слухати - воно так схотіло.
Я пізнаю через нього світ і дивуюся з того,
Як пульсують у жмені стиглі суниці,
І як пульсує Земля, зігріваючи наші ноги,
І розказує нам усе, що їй сниться.
Ти ж візьмеш його у свої обійми спокою,
Земле, коли воно стомиться бути зі мною?
Й воно неспішно стане жменькою попелу,
А потім квітами зійде, чи проросте травою.
....
Я заціловую Землю стопами,
З насолодою смакую наш з нею шлях,
Ступаю легко, неспішними кроками.
Тут тільки Я і моя лагідна Душа.
Тут пахне яблуками і сіном підсушеним,
І Сонце бавиться гронами виноградними,
Господи, бережи мою тендітну Душу,
Направляй її шляхами праведними.
Ти ж любитимеш її нетямущою і розгубленою,
Мовчазною і балакучою без потреби?
А коли стомиться ходити планетою людною,
Господи, Ти ж ві́зьмеш її до себе?
13-15.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523602
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 15.09.2014
Тебе ніхто не примусить стати у чомусь іншою.
Якщо захочеш - то станеш хіба що заради себе.
В тобі безмежна любов з неземною журбою помішана,
А ти крізь сльози всміхаєшся й кажеш йому: "Так треба".
Дві миті щастя в безодню спокою увірвалися.
Лише секунди тобі й ціла вічність його - комусь.
Хай навіть так. Ти раділа щиро тим краплям радості:
Коли він в очі дивився й волосся твого торкнувсь.
Тобі хотілося бути слабкою й безмежно ніжною,
І заховатись в його обійми, як в теплу шаль.
Але ж не можна. Бо він давно вибрав бути з іншою.
Тож знову сильною маєш стати на жаль... На жаль...
08.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2014
Туманними снами, ледь чутними тихими кроками,
Під захистом зорями всипаних срібних ночей,
Стежками далекими, поміж гора́ми високими
Приходить до мене Світло Моїх Очей.
Розвіяно попіл від згарища мрій загублених,
Розкидано намистини колишніх образ.
Я в снах милувалась очима безмежно любими,
І знала: за межами снів ще для нас не час...
Він душу мою заколисував серця піснею,
Він тіло обіймами ніжно моє огортав:
Замріяним вітром, росою, зорею пізньою,
П'янким запашним ароматом квітучих трав.
Він був кожним звуком, він був кожним подихом Всесвіту,
Він був його барвами, був його світлом і тишею.
Він був наймилішими ба́жаними тенетами,
Був Світлом Очей Моїх, Богом мені залишеним.
Обі́рвуться сни, й тільки серце про нього знатиме:
Воно обігріте його неземним теплом.
Він зараз вдорозі, назустріч пройшли вже багато ми
А поки що Світло Очей стереже мій сон.
28.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520064
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 28.08.2014
[img]http://daypic.ru/wp-content/uploads/2011/04/7200-900x618.jpg[/img]
Пам'ятаєш кілька життів тому
Ми так само тримались за руки,
І стелився долівкою тихий сум,
Невід'ємний супутник розлуки.
Лиш горіло в очах благання німе:
Зрозумій: ти найкращий з можливих.
Не залиш, не пускай... обійми мене!
Бо без тебе уже несила.
Закотився за обрій сонця диск,
Теплий вітер волосся плутав.
Ти не чув мого серця і руку розтис...
З тої миті усе забуто.
....
Знову в очі твої як тоді дивлюсь
І так само благаю без слів:
Ти чужому мене не віддай комусь -
Ми ж ішли сюди кілька життів...
25.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2014
Я вірю в любов, що змиває усі перепони,
Таку, що з собою лиш світло безмежне несе,
Що вдячною радістю серце по вінця наповнить,
Як чиста вода, зцілить спраглого серед пустель.
Я вірю в любов, що нічого ні в кого не просить,
Любов, що росте, бо себе віддає без вагань,
Любов безумовну, відкриту, любов не відносну,
Не ту, що живе у словах мальовничих зізнань.
А ту, що у вчинках, спрямованих впевнено діях,
Що в будь-яких вирах життя не сховає руки,
Таку, що цвіте навіть там, де не видно надії,
Таку, що живе, коли решта усе - на друзки...
Я вірю в любов, що сердечно всміхається смерті,
Приймаючи будь-яку правду земного життя.
Не ту, що сховалась пахучим листом у конверті,
Не ту, що у жертвах або у сльозах каяття.
Я вірю у ту, що наповнює сенсом буденність,
У ту, що нестримно наближує втілення мрії,
В любов, у якої межа - це сама нескінченність.
А більше, напевне, ні в що я в цім світі не вірю.
18.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518134
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.08.2014
Наповни ще раз своїм голосом ефір,
Своєю присутністю Душу наповни ще ра́з.
Хай серце, немов у клітці зачинений звір,
Палкими ударами лічить безжальний час.
Тамуючи подих, розтану в твоїх руках,
Занурившись в тиху безмежність очей зелених.
І, певно, блукаючи в інших, далеких світах
Я буду тепер пам'ятати тебе... нескінченно.
І слів не знайти, і в чуттях не навести лад,
Так дивно пізнати, що в світі й таке буває:
Не каятись вперше, ступивши на шлях розплат,
Довіку носити в собі наймилішу з таєн.
13.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014
Просякнутий ніжністю простір навколо Тебе -
Я в ньому така, як бажало саме Буття.
Ні слів, ні причин, ні пояснень уже не треба.
Лиш серцем читай тепер голі мої почуття.
З обіймів п'янких, з переплетень гарячих пальців,
Із поглядів тепло безмежних одному Тобі
Складалася найяскравіша з усіх ілюстрацій
У точці перетину двох самостійних Світів.
Загублені у танку неземних енергій,
Розчинені у секундах, що стрімко летять,
Не знали чи це сплановано бу́ло на Небі,
Лиш мовчки плекали голі свої почуття....
08.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2014
Веди мене, Серце, шляхами легкими і дивними,
Крізь миті щасливі і крізь довгі дні самоти.
Шляхами ясними, а часом туманно-димними,
Важкими шляхами мене, моє Серце, веди.
Крізь розпач і біль, через посмішки, сміхом заквітчані,
Крізь зради і прикрих невдач рятівну череду,
Крізь чисті поля, крізь болота, нудьгою засмічені.
А я не питатиму нащо й куди я іду.
Веди мене, Серце, тудою, де Богом призначено,
Я всьому, що станеться, щиро відкрию обійми.
Шляхами щасливими, часом сумними і лячними
Веди мене, Серденько, всякими, тільки б моїми...
04.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2014
Туди, де серце не співає більше,
Де радість у очах не ожива,
Де ще не холодно, але вже й не тепліше,
Де завчені карбуються слова...
Туди, де сум за усмішку частіший,
І кожна мить у грудях тягарем...
Туди не хочу повертатись більше,
Де кожна дія - привід для проблем.
Як сяяти з тобою перестану,
Коли забуду як звучить мій сміх -
Себе не зможу вводити в оману,
І більше не ступлю на твій поріг.
Туди, де я безсила щось міняти,
Де вже не чутний тихий шепіт Душ,
Туди, де вікна сховані за ґрати,
Я навіть через силу не вернусь.
31.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2014
Так близько... І такий незвично рідний.
Лиш перший раз - а ніби все життя...
Пульс то прискорений, то надто вже повільний.
Секундами години миготять...
Так затишно... І тепло невимовно
В його обіймах милих і п'янких.
Я тішилася кожним його словом
І кожним ніжним дотиком руки...
Схиливши голову йому на груди,
Я назавжди змінила собі світ.
Забула всі "невірно" і "не буду",
І відпустила Душу у політ.
В очах читала радість невимовну,
І посмішки ловила з його вуст.
Хай все, як є. А далі... А по тому...
Вже якось буде. З часом розберусь...
Так близько. І за мить вже так далеко...
Обійме серце невимовний щем.
Для нього все прозоро, просто, легко:
Воно просилось в його руки ще...
30.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2014
Все буде тільки так, як має бути.
Коли в очікуванні капатимуть дні,
Прошу тебе: зумій не потонути
В тенетах заспокійливих бездій.
Оманливий у виправданнях спокій,
Нікому не кажи, що ти не зміг,
Бо в Бога інший задум був - високий...
Він інших рук не має, крім Твоїх...
30.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2014
Молитвами,
Довкола тихим шепотом розлитими,
По крихті зцілювалась ранена Душа,
Забувши всі шляхи, якими йшла.
І чарами
Заплетена п'янкими й величавими,
Безсила їх позбавитись була,
Бо їхнього не знала джерела...
Задумливо
Нарешті визнавала, що розгублена,
Що сумно їй, і що таки болить.
Та вірила, що тільки у цю мить...
Годинами,
І днями, й місяцями швидкоплинними
Вона безсило сподівалась змін.
Та тільки чарів не торкнувся тлін...
І знов молитвами,
Що стеляться туманом оксамитовим,
Латала тихо зяючі дірки
Від милої руки...
26.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2014
Я просила піти - воно вглиб заховалося злякано.
Забажала убити - й воно прикидалося мертвим.
Потім мовчки в куточку Душі закатоване плакало,
Та не давало себе остаточно зі спогадів стерти.
Воно раділо у снах, зітхало важко в сумній реальності.
Воно не вірило ні на мить у свою випадковість.
Воно безглуздям вважало дотримання норм і формальностей,
І потихеньку до себе привчало мою свідомість.
І розливалося в серці, й під серцем, і в кожній клітиночці...
Заполонило собою весь простір моєї Душі -
Чи то такий є найвищий прояв Божої милості,
Що анулює складні закони земних тяжінь.
Чи то завчасно все саме так і було задумано,
Щоб дати ради сама я ніколи йому не змогла,
Щоб попри все хоч на мить зазвучало лункими струнами
У коридорах, де не відділити добра від зла.
25.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2014
Ми були трохи дивними, Він говорив - божевільними.
Хитрий час так підcтупно і впевнено грав проти Нас.
Після кожної з фраз замість крапок ділились обіймами,
Та чомусь завжди мало було тих заквітчаних фраз...
Примирившись зі станом речей, все одно сподівалася:
Ще хоч раз, хоч на мить, тільки погляд, одні лиш обійми...
Сподівалася... І якось так в цьому світі вже сталося:
Він зі мною ділив цю болючу невтілену мрію.
І буває, що просиш у Світу малесеньку Зіроньку,
А він щедро натомість дарує тобі ціле Небо.
Я на Нього дивилась - і власному щастю не вірила.
Він тримав мою руку - і більше нічого не треба.
А в очах Його - світ невблаганно п'янкий і глибокий,
Здався розум безсило, і правили всим почуття.
Один одного трепетно й ніжно вивчали на дотик.
І тоді кожна мить була цілого варта життя....
22.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2014
Пустелями,
Що вогнищами спалені пекельними,
Розпеченим камінням огороджені,
Вона народжена.
І знічено
Ховається, ледь ставши десь поміченою,
У снах своїх яскрава і заквітчана
Частинка Вічного.
Спустошена...
Лиш попелом ілюзій припорошена,
Та все-таки стійка і незнищенна -
Вона священна.
Замріяно,
Дорогами ходила безнадійними.
В потворному прекрасне віднайшла
Моя Душа.
21.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512757
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 21.07.2014
Він забере тебе із мого серця.
Він забере тебе з моїх думок
Закляттям, що мов пісня розіллється
З пожовклих за століття сторінок.
Він поверне давно забутий спокій,
Розвіє клопітких ілюзій дим.
І рани, що і досі ще глибокі,
Засипле своїм зіллям чарівним.
Він легко наші розведе дороги,
За тим майстерно замете сліди.
І більше я не чутиму тривоги,
І серце не попроситься туди...
Він зробить все, про що його просила,
Скінчивши ж лиш руками розведе:
"Ти вибач, але магія безсила:
Тобі він найдорожчий із людей."
14.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2014
Просякнута наскрізь тобою душа:
До сліз. До відча́ю. До болю.
Втрачаю усе, що в собі віднайшла,
Коли просто поруч з тобою.
І бачу, що я - це тепер вже не Я:
Розгублене, ніжне й незвичне.
Так просто, нечутно несе течія.
Не чуєш. А я тебе кличу.
Злітають слова, тільки завжди не ті:
Щоб все пояснити - їх мало.
Складного немає - всі речі прості.
Сміялась. Чекала. Мовчала.
30.06.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2014
Коли шум людних вулиць проникне у твою тишу,
Й ти назвешся чужим, кимось вигаданим, ім'ям,
Коли залишки мрій і бажань твої сни залишать
Й ти здасишся в полон нескінченно буденним дням.
Коли сутінки з-за вікна заповзуть і в душу,
І під гнітом чужих ідей там настане ніч,
Коли зникнуть всі "хочу" й лишаться підступні "мушу",
Методично і довго навіювані зусібіч.
Коли розум тебе полонить у свою павутину,
Коли серце в нерівнім бою з ним безсило впаде -
Ти вже втратив найважливішу в житті людину:
Так безглуздо і геть непомітно ти втратив Себе.
09.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510235
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 09.07.2014
І ніби все добре: птахи, тепле сонце, вітер,
І серце в коктейлі з небесного і земного...
Ми вчилися безпричинно життю радіти.
Та все-таки: щось не так в цім житті без нього.
Він легко ходив там, де я необачно впала,
Й за руку тримав, де сама не змогла б пройти.
І часу завжди поруч з ним так підступно мало...
Він з тих, хто лишає по со́бі лиш добрі сліди.
Він тепло мене загорта у свої обійми,
Зі щирим бажанням позбавити всіх негод.
Він більше за мене вірить у мої мрії,
Бо знає, що нездоланних нема перешкод.
Він з тих, хто з собою завжди приносить Світло
Так легко, що не помічає цього і сам.
Він з тих, кому варто просто безмовно радіти,
Лиш вдячно підводячи очі на Небеса.
05.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2014
Я не знаю які з моїх мрій і насправді мрії,
Я не знаю які з моїх мрій є насправді мої.
І чому я сумую частіше, аніж радію,
І чи можна приборкати хаос в моїй голові.
То упевнено йду, то спиняюся на роздоріжжі,
Навмання розкидаю усе, що збирала роками.
Відчуваю, що десь у мені Хтось сховав запобіжник,
І вмикає його при потребі своїми руками.
Лиш за крок від безодні й у миті від божевілля.
Завмирає картинка. Спиняється часу плин.
І одна лиш пульсує думка: "Чи й справді я вільна?
Чи сама обираю яких досягати вершин?"
02.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2014
Бракує гучності, аби відчути тишу*,
Щоб заглушити звуком решту світу,
Яку тепер не хочу розуміти.
Я нині лиш на трохи з нього вийшла.
Лишитись наодинці із собою
Й читати серця давні таємниці,
Що сховані, немов на дні криниці,
У місці, недоступному для болю.
І розпочати подорож до Центру:
Розтанути в потоці його світла
Так легко і практично непомітно,
Всю кіптяву думок порожніх стерши.
Та врешті повернутися назад,
Ступивши крок у нескінченний гамір,
Відчути іншу землю під ногами,
І далі нею мчати навздогад...
02.07.2014
*Іноді хочеться сховатися від зовнішнього шуму за музикою в навушниках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508814
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.07.2014
А небо рясно поливає дощем,
І не по літньому так прохолодно.
У серці глибоко схований щем
От-от попроситься знов на свободу.
Немов без ліку минуло літ,
І в той же час - ніби тільки вчора
Душа просилася у політ,
І долі падала зовсім квола.
Зцілили рани добрі слова,
Затерли шрами хороші дії.
Вона не просто і досі жива:
Вона щомиті цьому радіє.
Чи то і справді лікує час,
Чи так життя і не вчить нічого:
Вона б наважилася ще раз,
І без вагання злетіла б знову.
26.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2014
Так легко вбивати час
Поки він убиває нас.
Ти забув, що ми тут не вічні?
Випий абсенту - заглянь в потойбіччя.
В оболонках важких земних
Досить зручно. І ти вже звик
Не шукати загублену Душу.
Та твій спокій я все ж порушу,
Щоб у попелі марних снів
Відшукати ти захотів
Щось безмежно тобі важливе.
Випий абсенту - я вже нали́ла.
Не кажи, що все маячня.
Що, як більше не матимеш дня,
І не взнаєш на́що приходив,
Що як зараз остання нагода?
Але, мабуть... не слухай мене.
Похвилююсь - і все мине.
Будь, як знаєш. Розбита вщент.
Замовкаю. Ще будеш абсент?
20.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506358
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.06.2014
Я хочу, щоб ти розумів мене́ із півжесту,
Із погляду, подиху, ле́гкого дотику пальців.
Щоб досить було просто мо́вчазно очі підвести -
І ти б уже знав кожну нотку душевних вібрацій.
Щоб я не вкладала в слова свою трепетну душу,
Чуття не паплюжила досить приблизними назвами.
Але ж, за великим рахунком: не хочу - не мушу.
Набридло завжди прикриватись порожніми фразами.
Я хочу з півслова ставати для тебе відкритою,
Вбирати розлиті емоції навіть з повітря,
Щоб без посередників серцем із серця ти зчитував
Все те, що засмучує, й те, чому варто радіти.
17.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014
Твоє "Так" стане вагомим,
Коли навчишcя казати "Ні".
І під ногами знайдеш основу
Лиш побувавши на самому дні.
По краплі видуши з себе потвору,
За пишні маски її не ховай:
Вона крізь них все одно заговорить.
Зривай, скидай їх, без жодних вагань.
Дозволь розкритись прихованій суті,
Тобі не треба бути як всі.
Ми, добровільно в кайдани закуті,
Забули звуки своїх голосів.
Ми так майстерно глушили тривогу,
І набивали душі сміттям,
Щоб підігнати себе під норму,
Що врешті втратили сенс життя...
10.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504432
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.06.2014
Коли знято обмеження швидкості й напрямків руху,
Коли зруйновано всі встановлені нами "ніколи",
Ступай сміливо вперед, і міцніше тримай за руку,
І знай: ніщо і ніколи в житті не бува випадковим.
Ти не шукай марно сенсу у тому, що є, чи буде,
Нам Всесвіт дав все найкраще із того, що ми просили:
Його підтримка, підказки і милість його - усюди.
І звичні речі тепер стають невимовно... красиві.
Зникає час. І без нього все неймовірно просто:
Нема минулого, і майбутнього також... нема.
Нема хорошого і поганого: все відносно.
Й один для одного ми ще здатні робити дива.
Знімай замки. Чи не байдуже хто про нас що скаже?
Бо тим, хто скаже, ніколи й не снилася радість така.
Лише тепер, і лиш тільки на мить ціле небо - наше!
І зачаровано іншу руку тримає рука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504113
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 09.06.2014
Ізольований сектор пам'яті,
Заблоковано спроби спогадів.
Вкотре цінності переглянуті,
Та "залочено"*: щоб без клопотів.
Ігноровано спроби доступу.
Відфільтрована інформація.
І нейрони, зирнувши поспіхом,
Скажуть: "Вибач. Помилка транзакції**..."
Всі страхи незворотньо зламані.
Рівне дихання. Пульс стабільний.
Дайте доступ мені до пам'яті
Без паролів, і всюди - вільно!
...
Та пригода була остання.
Її наслідки стали критичними.
Недостатньо прав для читання -
Бо інакше тобі не вижити.
06.06.2014
* Залочено - від англ. lock — замок.
**Транзакція - послідовність дій над даними, які або виконуються повністю,
або у разі невиконання якоїсь із них, не виконуються взагалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2014
Дивитись, як руйнуються світи:
Усе на друзки, стрімко, до основи.
Не мовити на захист навіть слова,
Безсило споглядати, та не йти...
І втратити опору із-під ніг
Лише на мить, але й цього доволі.
Удари серця стомлені і кволі,
Та жодних докорів за те, що не зберіг.
Життя все розставляє по місцях:
У нього свій прихований порядок.
Дає печаль, за тим: дає відраду.
А ми по суті тут лише в гостях.
Дивитись, як руйнуються світи -
В минулому віджите залишати.
Попереду ще всього так багато,
Та поруч крокуватимеш не ти...
04.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014
Я просто до крику стомилась триматися в рамках,
Варитися в наслідках хворих, безглуздих ідей,
Щоб відповідати придуманим кимось ознакам,
Що байдуже на категорії ділять людей.
Я більше не хочу і далі здаватись нормальною,
Всміхатись натягнуто тим, кому хочеться врізати.
Колись запальна, і для когось часо́м аморальна -
Мені треба бути щомиті живою і різною.
Я просто стомилася співіснувати з Системою,
Не хочу, як всі: щоб усе було чітко за правилом.
Але я й не хочу лишатися зовсім окремою,
Аби лиш Система безглуздих умов не ставила.
03.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2014
Яка різниця тепер хто з нас правий?
Забирай мене - і ходімо.
Не міняй коней на переправі:
Я й з тобою достатньо вільна.
І чи не байдуже хто що скаже?
Ти то не слухай, будь трохи вище.
Понад усе цінуй те, що наше.
І щедру ниву не нищ в попелище.
Я обирала тебе не за очі,
Не за усмі́шку й широкі плечі.
І не тому, що сама так хочу,
І не від хижої порожнечі.
Тож не катуй моє серце димом:
Воно вже знає який ти справжній.
Тому сьогодні: просто ходімо.
А завтра саме за себе все скаже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2014
Пустота наговорених слів,
І написаних літер марність...
Чи ти висловив те, що хотів?
Чи воно у тобі й зосталось?
Порожнеча красивих фраз,
Лабіринт мелодійних зворотів -
Та безодня лежить поміж нас,
І в словах твоїх... так самотньо...
Я в очах прочитаю сум:
В словниках не знайти рятунку.
Те, що серцем ти осягнув,
Розтеклося по венах трунком.
Клубочиться в душі печаль,
Я сказала би так багато,
Я співала б! Але, нажаль...
Не про все можна заспівати.
І здається: усе не те,
Поверхневе і примітивне.
Все безглузде, і все пусте,
І не клеяться фрази - дивно...
Чи сказав ти те, що хотів?
Чи укотре забракло повітря?
Не хвилюйся, бо вміє без слів
Із Душею Душа гомоніти...
28.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2014
Будь для мене щодня новим
(Бо такі ми і є по суті),
Хай розтане ілюзій дим,
Що у них ми були закуті.
Я радію тобі без слів,
Як у перше. І вже назавжди.
Без очікувань певних дій,
Щоб ти був максимально справжній.
Без шаблонів та без ідей,
І без впливу чієїсь думки.
Особливий серед людей
В особливо простих стосунках.
Посто радість і щирий подив
В серці чистім від сподівань,
Вдячність в миті, коли приходиш,
Теплий спокій у час прощань.
Залишай після себе Світло
(Ти це вмієш, я пам'ятаю).
А я буду тобі радіти
Назавжди... без кінця і краю.
27.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501625
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2014
Ти дивився на мене такими чужими очима,
Наче все, що із нами було, мені просто наснилось...
Я вразлива. І смуток очей моїх має причину:
Я не знаю чому і коли зіскочи́ла в немилість.
Ти мені говорив щось, та серця твого тут не бу́ло.
І думки вже кружляли від мене десь дуже далеко.
Розчинилось тепло, тиха ніжність навіки заснула.
Не ховай. Не обманюй. І так усе бачу - це ж легко...
Красномовніше будь-яких слів зазвучало мовчання.
Я не мала бажання хоч якось порушити тишу.
Подивився чужими очима ще раз, на прощання...
І назавжди в минулому нас безтурботно залишив.
27.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2014
Я дам тобі трохи спокою,
Трохи тиші без мене в ефірі.
Принаймні... хоча би спробую,
І буде легко... хвилини чотири.
Я зникну із твого простору:
Ти іноді мариш тишею.
І спробую бути дорослою -
Сьогодні отак я вирішила.
Ділитись усим, що коється -
Ця риса в мені невід'ємна.
Але мені дуже хочеться
Зробити для тебе приємність.
Щосили натхненно мовчатиму
Хвилини чотири, не більше...
Помітиш, що щось не так, тому
Тихенько спитаєш: "Навіщо?"
22.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2014
Догорали...
Так довго і болісно душі рвали.
Нескінченно тягнувся фінал.
За фіналом
Поміж нас суєти покривало,
Ти чужим мені так і не став...
Не прощались...
Чи зустрінемось ще - не знали,
І палав руйнівний вогонь.
Не прощали,
Та пили відчайдушно спрагло
Один в одного із долонь.
Кожен правий -
Ми уперто від цього втікали,
Один одному шили вину.
І руками,
Урочисто ламали кайдани,
Розпаливши запеклу війну...
Догорали...
Почуття у крові стікали,
Та у запалі бились серця.
І все даром,
Бо і вічності буде мало,
Щоб забула де ти, і забув ти, де я.
Обіймали...
Коли уже пізно стало...
16.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2014
Те, про що я мовчу,
Поступово втрачає надію
Станцювати словами в рядках, щоб відкритися світові.
То болить до плачу,
То так тепло у грудях мліє.
В нього шепіт терпкий, і на дотик воно оксамитове.
Воно сяє в очах,
Або в посмішці лагідно губиться,
І мій настрій залежний від нього буває так часто.
Може хтось помічав,
Що коли я крокую по вулиці -
То я майже лечу, без найменшого страху упасти.
Неймовірне й чудне,
Та водночас важке і безжалісне
Те, про що я мовчу, так ніколи й не буде сказане.
Може, з часом мине,
Та тепер спалахнуло б з радістю,
Щоб злетіти із вуст кількома полохливими фразами.
Те, про що я мовчу,
Назавжди у мені й залишиться,
Стережу, бережу... Віддаю йому серце смиренно:
Там гуляй до схочу,
Щоб не сталося часом лишенька,
Ти позбавлене слів назавжди, навіки, нескінченно...
15.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014