| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Візьміть в долоню вранішню росинку
і задивіться в неї на хвилинку,
чудна і незвичайна в неї сила,
така мала, а цілий світ вмістила.
Та сонечко пригріє, і нема,
але на це зважаєте дарма.
Води краплина крихітна ласкаво
твердий та неприступний точить камінь.
Хай кожен виступ гострий ранить тіло,
за кроком крок вона ступає сміло,
хлюпоче й грає, тихо, ненастанно,
м’яка та сильна, ніжна й нездоланна.
Круті боки вичісує до лиску,
даруючи легкі, іскристі бризки,
І він, сердитий досі та в погорді,
вже ніжиться в чудесній прохолоді.
Вона нуртує, набирає силу,
Бурлить, клекоче, прагне небосхилу,
І валуни та скелі вже не в змозі
стояти твердо в неї на дорозі.
І вже вирує, бурха, шаленіє
незламна, невпокорена стихія,
дев’ятий вал на піднебесну мчить,
і все живе здригається й тремтить.
Ось-ось обрушиться, полонить, поневолить!
І з тихим шурхотом спадає легко долі,
сміється дзвінко, пестить небеса,
ясна та щира, чиста, як сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445944
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.08.2013
У кожного свій хрест, щасливий чи важкий,
і сльози радості, й біль втрати неминучі,
не сторонись біди і страчених надій,
що йдуть повз тебе, смуток й страх несучи.
Поглянь в свічадо, бачиш, поспіша,
кудись летить життя, мов хвилі б'ють у скроні.
Та чиста, осяйна й свята душа,
як до молитви складені долоні.
А в серці... В серці, там тремтить струна,
краси й любові, дзвінко й ненастанно,
ніколи не обірветься вона,
звучати буде ніжно і слухняно.
А щастя? Ось, тримай,
лиш руку простягни, близьке і незрадливе.
Впусти і збережи, в душі його плекай,
ти милосердний, отже, ти щасливий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445942
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.08.2013