Олена Орелецька

Сторінки (1/19):  « 1»

Я ИСЦЕЛЮ

Я  исцелю  твои  раны  Приветом
И  весь  хлам  с  тобой  выброшу  
Я  прийду  за  тобой  с  рассветом  
И  всю  боль  с  твоей  души  вынесу.

От  меня  убежать  не  получится.
Пряч  себя  раз  такая  смелая.
Ты  со  своей  хандрой  для  меня  бесценая  
И  в  тебе  столько  горя  вмещается

Сколько  руки  свои  не  заламивай,
Сколько  грустью  своей  не  хвастайся.
Я  ведь  знаю,  что  ты  упрямая,
Я  ведь  знаю,  что  ты  несчастная.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821384
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.01.2019


Не ищи

Не  ищи  меня  в  гуще  лесной
И  в  толпе  меня  не  ищи
Не  травмируй  душу  чужой
Ведь  меня  уже  не  найти

Не  ищи  интонаций  моих
И  цвет  глаз  моих  не  ищи
Не  создать  двух  людей  таких
Не  ищи  забудь,  отпусти

Ну,  а  если  вдруг  повезёт
Средь  толпы  незнакомых  лиц
Или  в  чаще  тёмной,  густой
Ты  меня  отыскал  мой  друг

То  услышишь:«Отпусти.  Забудь
Ты  другую  себе  найдёшь».
Всё  ж  меня  тогда  удержи
От  падения  в  пропасть  из  лжи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707098
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.12.2016


І все іде, і все минає

І  все  іде,  і  все  минає,
І  часу  ніби  не  до  нас
Лише  війна  під  вікнами  лунає
Та  і  вона  триває  не  весь  час

У  всього  є  свої  початки
Кінець  у  кожного  теж  свій
Біда  вимірюється  лише  статком
Залишеним  в  душі  твоїй

Вміщається  вже  більше  горя
І  забуваючи  про  вільний  час
Не  помічаючи  вже  більше  щастя,
Яке  постійно  біля  нас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2016


Мне плевать на Ваши награди…

Мне  плевать  на  Ваши  награди  
И  на  Вас  мне  плевать,    увы
Вы  моей  любви  не  были  ради
А  теперь  не  нужны  мне  Вы

Я  тогда  еле-еле  прожила  
Собирая  себя  по  частям  
Ну  а  Вы  тогда  с  ней  не  тужили
Что  ж  тогда  возвращайтесь  туда  

Мне  любви  больше  Вашей  не  надо
Я  теперь  всьо  время  одна
Вечерами  и  даже  у  ворот  ада
Я  останусь,  лишь  себе  верна

 Нет,  меня  любят  сильней  
Чем  любила  когда-то  Вас  я
Но  тогда  я  себя  потеряла  
И  любовь  потеряла  тогда

Мне  любви  уже  больше  не  надо
Ни  его  и  ни  Ваших  глаз
Лишь  в  стихах  вся  моя  отрада
И  не  надо  мне  больше  нас

Я  любить  разучилась  поверте
И  забила  я  Ваши  слова  
Мне  теперь  по  душе  больше  ветер
И  осенняя  ближе  пора

Мне  плевать  на  Ваши  награди
И  на  Вас  мне  плевать,  увы
Я  любила  тогда  Вас  и  бога  ради
Вы  забудьте,  что  были  нужны

Может  правда  и  я  жестока
Но  меня  ведь  оставили  Вы  
И  теперь  я  стою  у  порога  
Где  забили  все  о  любви

Не  жалейте  меня  не  надо
Ваша  жалость  здесь  не  нужна
Мне  плевать,  что  Вам  меня  надо
Я  теперь  на  себя  скупа

И  слезу  скупую,  мужскую
Не  пускайте  из  Ваших  глаз
Вы  тогда  обнимали  другую
Я  ж  тогда  хотела  лишь  Вас.

24.11.2015  р.
Автор:  Орелецька  О.  Г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625758
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.12.2015


2-Друже, мій любий друже!

Друже,  любий  мій  друже.  Життя  знов  котится  в  якусь  пропасть  і  це  вже  стає  звичкою.  Мені  тебе  не  хватає.  Не  хватає  твоєї  підтримки,  любові  і  посмішки.  А  більш  за  все  не  хватає  твого  трохи  самовпевненого  жарту,  який  був  завжди  присутній  в  наших  розмовах.  І  знаєш  мені  здавалось,  що  готова  тебе  чути  завжди  навіть,  якщо  за  нашими  спинами  буде  війна,  чи  стихійне  лихо.  Напевно  не  правильно  так  сумувати  за  тобою,  але  про  мене  справжню  знав  тільки  ти.  Так  не  вимовно  боляче  знати,  що  ти  не  можеш  бути  заресь  поряд,  але  тобі  потрібно  бути  зі  своїми  і  не  знаю  коли  знов  буде  наша  зустріч.  Знаєш  я  дуже  хочу,  щоб  вона  була  пошвидше  і  все  ж  тобі  потрібний  час  провести  там  де  не  можу  бути  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588202
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2015


1

І  що  нового?  Справи  як  твої  скажи?  Можливо  й  краще,  що  не  була  твоя...  Можливо  краще,  що  доля  у  нас  не  одна...  Можливо  краще,  але  ти  скажи  ну  як  ти  там?  І  що  тепер  турбує?  Можливо  більше  вже  любиш  ніч?  А  може  без  мене  живеться  ну  хоть  трохи  легше?  А  знаєш  краще  не  кажи,  а  то  ще  не  настільки  сильна  я,  щоб  чути  знов  про  справи  твої...  Так,  мені  цікаво  дізнатись  ну  як  ти  там,  але  я  тільки  ночами  почала  спати...  Сигарета  другом  стала  мені  ти  знав?  Тепер  все  більше  мату  і  менше  на  Ви...  Не  вихована,  до  болі  не  правильна  і  головне  не  твоя...  Болить  інколи  мене  душа  до  тебе  хоче,  а  мені  приходиться  в  інший  провулок  ноги  нести,  під  домом  твоїм  я  ж  тепер  лишня  гостя...  Я  знаю  не  відповіш  ти  ні  на  одне  з  цих  питань,  але  я  так  давно  хотіла  спитати:  ти  серце  своє  зберіг?  Цинізму  маску  ще  не  скинув?  Чи  серце  так  ж  рівно  ритм  відбиває?  Чи  може  хоть  когось  ти  полюбив?  І  з  тобою  тепер  ночами  кохана?  
А  я  ну  ще  жива…  Нікого  поки  не  люблю,  але  це  ж  скоро  зміниться…  ну  можливо  не  дуже  скоро,  але  зміниться…  Збираю  себе  по  крупинкам  і  будую  щось  нове…  Можливо  буду  краща,  а  може  гірша…  Це  вже  час  покаже…  З  тобою  я  була  жива,  любила  сильно  і  не  шукала  більш  нічого…  Тепер…  Ну  що  тепер…  Тіло  живе,  душа  поламана  тебе  ще  не  забуто…  Ти  не  винний  я  знаю,  любов  ж  була  лише  моя…  А  ти  ж  нічого  не  обіцяв  і  явно  не  кохав…  Лишня,  просто  була  лишньою,  не  потрібною,  не  сильною,  не  щастям  просто  була  в  твоєму  житті  і  нічого  там  напевно  не  залишила…  Ну  ніби  все  розумію  і  ще  інколи  надіюсь  і  чекаю,  але  принаймі  уже  сплю  і  їсти  тепер  не  забуваю.  
Ти  мені  так  був  потрібний,  але  не  зійшлось,  не  буває  так  як  того  хочу  я...  Ти  знаєш  тебе  тепер  пробують  замінити,  а  дехто  новим  хоче  бути  у  житті...  Вони  ж  не  бачуть,  що  тільки  висохли  сльози  і  посмішка  ще  не  зявилась  на  лиці,  коли  на  землю  ніч  лягає...  Ти  там  головне  не  хворій  і  не  забувай  їсти...  Тебе  любила  так  ніби  вперше  і  на  все  життя  тепер  ж  вина  моя,  що  пробую  тебе  забути...  Ти  якщо  треба  дзвони  тебе  скоро  готова  бути  чути,  бо  скоріш  за  все  іншому  дозволю  мене  полюбити  і  полюблю  його...  Ну,  що  ж  ти  буть  там  щасливий  і  знаєш  я  вдячна  тобі,  за  те  що  зумів  життя  показати  правда  тільки  з  поганої  сторони...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587815
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.06.2015


Хвилюсь

Хвилюсь  за  будені  речі
А  в  когось  вже  нема  ноги
Й  сльозами  вмиваю  очі
А  в  когось  вже  нема  руки
Хвилюсь  за  будені  речі
А  хтось  останій  раз  бачив  світ
І  не  даю  я  спокою  душі
А  в  когось  вже  нема  батьків
Хвилюсь  аж  до  сивих  літ
І  проклинаю  свою  долю
І  не  навиджу  цілий  світ
Говорячи,  що  не  тих  люблю
Комусь  нема,  що  їсти
Комусь  нема  і  що  одіть
Комусь  нема  де  спати
А  в  когось  вже  й  нема  життя
А  я  ж  лиш  про  будене  говорю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2015


Ти просто підніми свої очі…

Ти  просто  підніми  свої  очі
Ти  просто  вже  вставай  з  колін
Ти  просто  сильно  закохайся  в  зорі
Ти  просто  будь  з  усіх  сторін
І  просто  пам'ятай  про  магазин
І  в  чистоті  тримай  свій  автомат
І  не  пускай  чужих  машин
І  буть  безжальним  і  без  втрат
Хтось  скаже  не  твоя  війна
Хтось  скаже  не  твоя  земля
Хтось  скаже  не  твоя  вина
Хтось  скаже  не  твоє  життя
А  ти  міцніш  візьмись  за  зброю
А  ти  всю  міць  у  очі  вклади
А  ти  завжди  борись  за  свою  долю
А  ти  свій  страх  перебори
Колись  закінчиться  війна
Колись  одінеш  свої  ордена
Коли  біля  домівки  буде  вся  рідня
Коли  змовчиш,  що  в  тебе  інша  вже  сім"я

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2015


-*1*-

Виходить  я  так  скучила  за  такою  погодою,  коли  з  неба  падає  вода  чи  можливо  чиїсь  сльози.  Правда  у  мене  надія,  що  сльози  радості,  бо  саме  у  таку  погоду  в  серці  найбільше  щастя.  Як  я  люблю  таку  погоду  вона  згадує,  що  все  в  цьому  житті  проходить  і  змивається,  але  найбільша  радість  від  того,  що  ти  завжди  знаєш  така  погода  закінчиться  і  знову  буде  світити  сонце.  
Сьогодні  я  познайомилась  з  людиною,  яка  переживає  сильне  горе,  але  він  зможе  жити  далі.  Просто  йому  це  ще  не  відомо.  А  поряд  буде  друг,  який  допоможе  і  витяне  його.  І  так  цим  другом  буду  я.  Просто  він  мені  теж  потрібний  і  вякості  друга,  саме  друга.  Бо  друзі  для  мене  це  інколи  більше  чим  кохані,  крім  маленьких  випадків,  коли  я  зрозуміла,  що  ради  нього  готова  на  все,  а  в  результаті  втратила  і  його,  і  друзів.  Так,  я  егоїстична  і  маю  потребу  в  людях,  а  так  як  коханий  є,  то  залишилось  найти  друга.  І  в  дружбі  саме  з  цією  людиною  є  ще  один  плюс  він  так  само  знайомий  з  моїм  коханим.
Так  що  є  надія,  що  я  не  втрачу  знов  двох  і  можливо  ми  будемо  дружити  сім'ями.  Сьогодні  нарешті  появився  план  мого  життя  і  воно  не  буде  завжди  легким  і  яскравим,  але  за  це  я  готова  боротись,  говорити  і  досягнути  все  таки  свою  ціль.  Але  найбільш  важливою  є  дорога  до  цієї  цілі.  Принаймі  так  думають,  а  для  мене  це  спосіб  знайти  і  заповнити  ті  частини  життя,  які  давно  були  втрачені  і  які  привели  до  того,  що  я  не  знала  куди  рухатись.  Ні  у  мене  були  цілі  і  їх  досягнення  завжди  було  важливим,  але  у  мене  полетіли  дві  важливі  ланки  мого  життя  і  тому  рухатись  далі  не  хотілось  і  робилось  просто  через  привичку.  Та  і  досягнула  я  вже  деякі  цілі  так,  як  часу  стало  більше.  Але  я  не  з  тих  кому  комфортно  бути  самою,  або  як  вони  це  називають  вільною.  Просто  я  ніколи  не  була  одна  біля  мене  завжди  були  люди  і  коли  так  сталось,  що  стала  самотня  то  зрозуміла  наскільки  для  мене  важливі  люди,  які  мене  оточують.  А  тепер  нарешті  все  стало  на  свої  місця  в  мене  знову  є  кохана  людина  і  скоро  буде  друг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579546
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.05.2015


Вірна собі

Присвячується  Чолпан  Тетяні!!!

І  що  тобі  сказать  не  знаю?
І  як  прощення  в  тебе  попросить?
І  все  ж  таки  не  свята  я
Та  хто  ж  відпустить  всі  мої  гріхи?

Тебе  люблю,  люблю  до  болі
Та  вчинки  мої  все  ж  не  простиш
Тобі  готова  дарувати  зорі
Та  сонце  й  небо  любі  тобі  лиш

Я  відпущу  ти  буть  тільки  щасливий
Й  привіт  від  мене  передай  новій
Ще  її  скажи,  що  особливий
Мені  ж  коханим  будеш  назавжди.

Я  знаю  може  варто  і  боротись
Просить  прощення  й  бути  вірною  тобі
Та  ти  ніколи  не  бачив  мої  сльози
Й  виходить  не  судилося  тобі

Ти  так  хотів  зробить  мене  святою,
Щоб  була  рівною  тобі
Та  я  привикла  бути  лиш  собою
І  бути  вірною  тільки  собі.

Кохаю  я  тебе  і  серцем,  і  душою,
Кохати  буду  тільки  ти  іди
Вона  напевно  там  уже  нервує
Тебе  я  відпускаю  і  за  це  прости.

Повір  щасливою  ще  буду  я
І  закохаюсь  в  когось  знов
Ти  тільки  в  сни  до  мене  не  приходь  прошу  я
І  прийде  з  часом  в  моє  серце  нова  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2015


Чиєсь життя

Я  розумів  усе,  і  те  що  її  образив,  і  те  що  її  любив,  я  розумів  навіть  те,  що  без  неї  все  здавалось  сірим,  непривітним,  одноразовим.  Так  саме  одноразовим,  от  уявіть  собі  ви  взяли  річ  одноразового  використання,  використали  і  викинули.  От  на  прикладі  цього  будувалось    моє  життя,  я  використовував,  а  потім  викидав.  Правда  я  використовував  людей,  хоча  не  всіх  людей,  а  тільки  дівчат.  Так  деякі  затримувались  на  довше,  але  після  ночі  з  ними  я  забував  їх  і  більше  не  вертався,  не  дзвонив.  Мені  було  на  них  все  рівно.  Називайте  це  як  хочете,  може  навіть  зневажати  мене,  але  з  ними  я  ніколи  не  думав  про  щось  більше  і  не  відчував  докору  совісті.  Чесно  було  враження,  що  ми  в  двох  знали,  що  станеться  і  що  буде  після  цього.  
Але  чому  я  полюбив  її?  Це  дивне  питання  і  так  само  я  не  припиняю  собі  його  ставити.  Можливо  тому,  що  вона  красива  і  в  неї  такі  темні  волоси,  густі  і  коли  на  них  падає  сонячне  світло  здається,  що  її  голову  цілує  саме  сонце.  А  можливо  тому,  що  шкіра  на  дотик  нагадує  троянди.  От  ви  колись  гладили  пелюстки  троянди?  Тоді  ви  зрозумієте  наскільки  ніжна  її  шкіра.  А  можливо  я  полюбив  її  за  сірі  очі,  що  пронизливо,  спокусливо  чи  то  гнівно  дивляться  на  мене.  Знаєте  її  очі  це,  щось  неймовірне  я  ще  ніколи  не  розумів  так  людей  лиш  від  одного  погляду,  а  її  розумію.  А  можливо  я  полюбив  її  за  те,  що  вона  через  сарказм,  жагу  та  ненависть,  а  в  кінці  все  таки  любов  і  турботу  добралась  до  душі  і  зуміла  її  зцілити.
Коли  все  почалось  не  знаю.  Та  і  треба  чи  знати  коли  почалась  магія  почуття?  Я  просто  в  один  момент  зрозумів,  що  без  неї  жити  далі  не  можливо.  А  як  я  її  зустрів  все  ж  напевно  буде  краще,  якщо  це  залишиться  між  нами  і  надалі  даритиме  відчуття  таємності,  долі  і  неймовірного  щастя,  що  все  ж  ця  випадковість  була  у  нашому  житті.  Я  не  знав,  як  її  отримати.  Так  спочатку  це  просто  була  для  мене  ще  одна  одноразова  дівчина.  Ну,  принаймні  так  я  думав  спочатку,  а  потім…    Потім  були  зустрічі,  прогулянки,  вона  мене  втішала,  коли  було  важко,  я  втішав  її,  допомагав  і  випадково  зрозумів,  що  я  влип.  Так  влип,  бо  закохувався.  До  нестями,  до  болю,  до  відчаю  і  я  втік.  Так  не  роблять  я  це  знаю,  також  вже  знаю,  що  це  не  допомагає.  Я  більше  не  міг  жити  без  неї,  просто  не  міг.  Можливо  потрібний  був  час,  можливо  те,  що  вона  не  простить  мені  мого  вчинку.  Але  вона  простила  і  я  був  щасливий  з  нею.  Такий  щасливий,  що  нічого  не  бачив,  нічого  не  помітив,  нічого  не  зробив,  а  потім…  Ну,  що  ж  потім  її  не  стало…
Я  проклинав  життя,  лікарів,  долю,  Бога.  Я  проклинав  усіх,  не  міг  зрозуміти  чому  саме  вона?  Чому  єдине  світле  в  моєму  житті  зникло,  зів’яло,  померло?  Чому?  Ніхто  не  дав  мені  відповіді,  ніхто  не  сказав,  як  жити  далі,  як  знов  любити,  ніхто.  Я  хотів  померти,  але  її  останні  слова,  останнє  прохання  жити  і  знов  впустити  когось  в  серце,  змушували  дихати,  працювати,  жити.  Та  замість  мого  привичного  сірого  тепер  все  стало  темним.  Де  коли  рятувала  робота,  де  коли  випивка,  а  де  коли  нова  особа  у  моїй  спальні.  Час  притуплював  біль,  робив  його  терпимим,  але  не  забрав  повністю.  Та    напевно  я  буду  з  ним  жити  постійно.  Але  я  боюся,  що  час  забере  у  мене  її,  просто  зітре  з  пам’яті.  Ні  я  пам’ятаю  очі,  колір  волосся  і  те  що  вона  любила,  але  деталі  стають  все  розмитішими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548557
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.01.2015


Просто друг…

Не  кохаю.  Не  кохана.  Одна.
Ніби  правильно.  Ніби  жива.
Ніби  сонце.  Ніби  вітер.
Та  чому  тебе  не  забути?
Ти  з  життя  свого  мене  не  стер.
Ніби  все  могла  простити
Та  ти  не  прийшов
Не  прийшов  коли  кохала
Не  прийшов  коли  чекала
Просто  тупо  не  прийшов.
Друзі.  Це  ж  не  вічне  слово
Мені  б  пристрасть  хоч  якусь  знайти
Щоб  тебе  могти  забути
Друзі.  Це  ж  всього  лиш  слово.
Ти  мені  лиш  одне  скажи
Ти  любив…  мене…  хоч  трішки
Хмм…  не  любив…  прости…
Так…  меланхолія  вічна
Знаєш  накриває  ближче  до  зими
Просто  друзі.  Вірю.  Правда.
Просто  я  втомилась.  
Правда,  бути  сильною  втомилась.
Ти  лиш  друг…  Все  нормально…
Ну,  а  що  тобі  іще  сказати
Ти  ж  лиш  друг…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2014


Ти тепер находишся в місці де війна

Ти  тепер  находишся  в  місці  де  війна,  а  мені  тут  важко.  Не  знаю  чи  будеш  зі  мною,  чи  в  тебе  є  інша.  Я  всього  лиш  волонтер,  який  старається  допомогти  військовим  і  навіть  не  підозрювала,  що  закохаюсь  з  першого  телефонного  дзвінка.  Знаєш  я  довго  забороняла  собі  закохуватись,  а  тут  така  не  обережність.  Не  знаю,  що  відчуваєш  ти  і  це  мене  лякає,  адже  можливо  для  тебе  являюсь  просто  волонтером.  
Але  це  все  не  головне  для  мене  тепер  стало  дуже  не  обхідним,  щоб  ти  вернувся  живим.    Знаєш  мені  буває  важко  стримуватись  і  мовчати.  Мені  справді  приємно  з  тобою  говорити,  шуткувати  і  слухати  тебе.  І  насправді  люблю,  не  знаю  скільки  часу  це  відчуття  буде  тривати,  чесно,  не  знаю.  Але  вдячна  тобі  за  наші  розмови,  за  нашу  зустріч,  за  твою  хоробрість  і  саме  головне  дякую  за  те,  що  ти  живий.
Боюсь,  жахливо  боюсь  це  все  втратити.  Чесно,  не  важливо  ким  я  буду  в  твоєму  житті  і  чи  взагалі  буду,  але  мені  потрібно  знати,  що  ти  звідти  вернешся.
Ти  сьогодні  позвонив  і  сказав,  що  ти  нарешті  отримав  посилки  з  допомогою  для  бійців.  Тобі  неймовірно  сподобався  мій  подарунок  у  вигляді  червоно-чорного  прапора  і  я  щаслива.  У  вас  там,  як  завжди  не  спокійно,  але  з  тобою  все  нормально.  Ну,  наскільки  це  можливо  на  війні.  Знаєш  я  тепер  спокійна,  бо  змогла  з  тобою  нормально  поговорити,  а  це  ж  така  рідкість,  то  звязок  поганий,  то  завдання.  Я  навчилась  з  тобою  спілкуватись  повідомленнями,  адже  ти  не  можеш  постійно  відповідати  на  дзвінки  і  не  завжди  телефон  включений,  а  так  коли  звільняєшся  телефонуєш.
Пройшло  всього  три  дня  з  нашої  останьої  розмови  і  ти  знов  позвонив.  Тебе  поранено  і  не  відомо  коли  тебе  переведуть  в  госпіталь,  що  находиться  в  твоємо  рідному  краї.  В  краї  де  живу  я  і  де  тепер  неймовірно  хвилююсь  за  тебе.  Я  навіть  не  бачила  якої  тяжкості  в  тебе  рана  і  тепер  мені  приходилось  піднімати  тобі  настрій.  Це  було  неймовірно  важко,  адже  я  хотіла  кричати,  плакати  і  вбити  тих  хто  в  цьому  винний.  Вони  могли  тебе  убити,  або  забрати  в  полон,  або...  Та  мало,  що  вони  могли  зробити  головне  те,  що  вони  розбудили  в  мені  найжахливіше  бажання.  Бажання  помсти,  помсти  за  тебе,  за  жінок  в  яких  ранені  або  ж  убиті  їх  кохані,  помсти  за  батьків,  які  поховали  вже  своїх  дітей,  помсти  за  всіх  кого  вони  убили,поламали  і  перетворили  життя  в  пекло.  Так  саме  за  це  пекло  я  хочу  помститись.  Я  хочу,  щоб  вони  відчули  біль  жінок,  батьків,  дітей...  Я  цього  дуже  сильно  хочу.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530287
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.10.2014


Бережи від куль

Бережи  від  куль
Тих  кого  кохаю
Бережи  від  куль  
Тих  кого  не  знаю
Бережи  від  куль
Тих  хто  захищає
Всі  кордони  мого  краю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2014


Муза

Для  музи  немає  ні  дня,  ні  ночі
Вона  приходить  тоді  коли  хочить.
Заставить  її  -  це  себе  обкрадать,  
Бо  може  тепер  тобі  воля  літать.
Ця  муза  дарунок  долі  твоїй,
Хоч  може  принести  тобі  печаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2013


Не уходи, не оставляй, не думай

Не  исчезай  в  ночной  ты  мгле.
Не  уходи  за  светом  в  рай,
Быть  может  там  твоя  любовь,
Быть  может  здесь  твоя  печаль.
Но  ты  так  мало  в  мире  видел,
Но  ты  так  мало  в  мире  жил.

Не  уходи  от  жизни  ты  с  рассветом
Не  уходи  ты  в  солнечную  даль,
Быть,  может  там  её  ты,  встретишь
Быть  может  там  твоя  любовь.
Но  ты  так  мало  в  жизни  женщин  встретил  
Но  ты  так  мало  в  жизни  бил

Не  уходи,  не  оставляй,  не  думай
Быть,  может  сердцем  ты  не  жил,  
Но  ты  так  мало  в  жизни  видел,
Но  ты  так  мало  в  жизни  жил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460599
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.11.2013


А я не вмію…

А  я  не  вмію  просто  так  піти
Без  сказаних  слів  доволі.
При  цьому  я  спалю  мости
Щоб  не  випробувати  свою  силу  волі.

Я  не  вертаюся  якщо  уже  пішла
І  гордості  до  цього  нема    діла.
Адже  тебе  простити  не  змогла,
А  може  просто  більш  не  захотіла.

Я  не  благаю  відпустить  мої  гріхи,
Хоча  не  впевнена,  що  согрішила.
Та  не  нав’язуй  ти  мені  свої  страхи,  
Адже  без  них  я  якось  краще  жила.

Тепер  іди  в  нове  життя,  але  прошу
Не  обертайсь  і  не  вертайсь  до  мене.
Без  тебе  якось  проживу,
Бо  прожила  стільки  ж  без  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2013


А я жива

А  я  жива...  Живіша  за  будь-  кого.  
Хоч  кров  тоненько  цівкою  тече.
А  я  жива...  Кричу  я  в  небо,
Хоч  йти  з  собою  смерть  мене  зове.
А  я  жива?-  спитаю  в  ночі
І  зорям  посміхнусь  своїм.
А  я  жива?-  спита  відкривши  очі
І  не  повірю  я  словам  твоїм.
А  я  жива?-  спита  хоч  вже  й  не  треба,
Бо  відповідь  засіла  в  голові.
Що  я  жива,  а  значить  комусь  треба,
Щоб  я  ходила  по  Землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444967
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.08.2013


Сірий

Сірий  день,  сіра  ніч.  Емоції  виключені,  а  потім  яскравий  спалах  і  знову  все  сіре  тільки  більш  темного  кольору.  Нічого  не  хочеться.  Немає  сенсу,  немає  цілі,  амбіцій.  Все  зникло  і  залишилась  нескінченність.  Хоча  ні  спочатку  був  страх,  а  потім  нескінченне  відчуття  пустоти.  Ні  ти  розумієш,  що  навколо  кипить  життя,  хтось  сміється,  хтось  плаче,  хтось  любить.  Ти  навіть  знаєш,  в  тебе  в  наушниках  грає  музика,  але  це  все  минає.  Біля  тебе  змінюються  люди  і  ти  сама.  І  при  цьому  тобі  належить  весь  світ,  а  ти  йому.  Хтось  говорить,  щоб  зрозуміти  наскільки  тобі  це  все  потрібно  треба  це  втратити.  А  тобі  не  треба.  Все,  що  тобі  потрібно  це  довести  себе  до  такої  втоми,  що  нічого  вже  не  хочеться  і  тоді  ти  розумієш,  що  ти  сама  і  деякі  думки  не  розкажеш  ні  друзям,  ні  рідним,  ні  коханим.  Деякі  вчинки  тобі  треба  буде  робити  довіряючи  тільки  собі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444949
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.08.2013