Русалочка

Сторінки (1/30):  « 1»

СЕРПЕНЬ

                       

Жнивує  літо.  На  серпанку  роси.
Так  тихо  й  трепетно  замріялись  поля.
Підстригло  жито  свої  довгі  коси
І  шоколадиться    розпечена  рілля.

Сумують  спраглі  від  утоми  трави,
Прикрившись  сивиною  вздовж  доріг.
До  сонця    тягнеться    засмучена  отава.
І  зорепад  –  серпневий  оберіг.

Сад  захмелів  від  яблучного  спасу,
Засмикав  медогонку  вітрогон.
Чекає  прохолоди  бутель  з  квасом
Й  потроху  осінь  підсіда  на  трон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2015


Я мрію стати теплою весною…

Я  мрію    стати  теплою  весною,
Щоб  лід  в  твоєму  серці  розтопити,
Тобою  жити,  дихати  тобою,
Відчути,  як  по-справжньому  любити.
Я  хочу    стати  білим    цвітом  вишні,
Щоб  осипатись  у  твої  долоні.
Мені  тебе  подарував  Всевишній
І  залишив  в  солодкому  полоні.
Бажаю  стати  келихом  кохання,
Щоб  з  нього  міг  ти  досхочу  напитись
І,  щоб  ізвечора  до  самого  світання  
Ти  міг  любові  пошепки  молитись.
Волію  стати  синім  сяйвом  ночі,
Щоб  місячним  серпанком  обіймати,
Щоб  ніжно  цілувати  твої  очі
І  сни  тобі  солодкі  дарувати.
Я  прагну  стати  поцілунком  вітру,
Щоб  до  щоки  твоєї  доторкатись,
Щоб  захмеліти    в  почуттів    палітрі,
Лиш  би  самій  із  ними  не  зостатись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2015


З тобою я ввісні і наяву…

З  тобою  я  ввісні  і  наяву...
З  тобою  я  сміюсь,  радію,  плачу.
Мені  і  гірко  й  солодко  тому,
Що  відчуваю  я  тебе  і  бачу.
В  промінні  сонця  посмішка  твоя,
В  блакиті  неба  теплі  твої  очі.
Шепоче  вітер  лиш  твоє  ім*я,
У  відповідь  єство  шепоче  «хочу».
Я  хочу  доторкнутись  до  щоки
І  ніжно  цілувати  твої  губи,
Забути  про  турботи,  про  роки
І  не  боятись  каяття  чи  згуби.
З  тобою  я  лечу  у  височінь.
Без  тебе  я  пітьму  не  переможу.
З  тобою  -  сонце,  а  без  тебе  –тінь.
Ми  такі  різні  і  такі  ми  схожі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2014


А можна, я тобі приснюсь?…

А  можна,  я  тобі  приснюсь?
Прийду  до  тебе,  як  захочеш,
Присяду  тихо,  посміхнусь
І  поцілую  твої  очі…
А  можна  я  тобі  вночі
У  сон  вплету    барвисту    казку
І  тихо  викраду  ключі
Від  твого  серця.  Ти  будь-ласка
Пробач  за  те  ,  що  я  така,
Можливо  в  чомусь  і  банальна,
Тобі  далека  і  близька
І  може,  навіть,  аморальна.
Прости  за  ніжності  слова,
Що  птахами  в    листах  злітають.
Пробач  за  все,  в  чім  не  права  
Й  за  те,    про  що  й  сама  не  знаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2014


Я ТЕБЕ ПОБАЧИЛА В ТУМАНІ…

Я  тебе  побачила  в  тумані…
Я  тебе  зустріла    вдалині.
Не  чекала  я  ніяк  кохання
Та  щось  защеміло      у  мені.
Жадібно,  зворушено-глибоко
Я  дивилась  довго  тобі  вслід.
І  з  тобою  втратила    я    спокій
А  життя    перетворилось    в  лід.
Крижані  бурульки  і  сніжинки,  
Мерзло-білі  всюди  холоди.
Лише  ти,  мов    райдужна  хмаринка,
Мов  ковток  джерельної  води.
Білим  інеєм  сховався  у  тумані
І  затих  десь  там  у  далині
На  снігу      кривавить  моя  рана  –
Це  любов,  що      плаче  у  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2014


Я ЧЕКАЮ…

Я  чекаю…Що?  Й  сама  не  знаю.
Може  слів,  а  може  почуттів…
Я  чекаю…Водночас  страждаю,
Що  любов    минає  у  житті…

Я  чекаю...  ввечері  і  зрання…
І  боюсь  признатися  собі,
Що  я  вперше….мабуть  і  востаннє
Щось    відчула  рідне  у  тобі.

Я  чекаю…в  літню  й  зимню  пору…
Надсилаю  зречені  листи.
Падаю  донизу  і  злітаю  вгору-
Бережу  неспалені  мости.

Я  чекаю…  і  боюсь  чекання,
Що  колись  ти  можеш  не  прийти,
Від  усіх  приховую  бажання
І  слова,  які  не  чуєш    ти.

Я  чекаю…це  чекання  вічне..
Знаю,  що  чекати    все  дарма,
І  тому    чекання  стало  звичним  -
Це  я  зрозуміла  вже  сама….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2014


Я ВІДЧУВАЮ ВАШІ ПОЧУТТЯ….

Я  відчуваю  ваші  почуття…
Палкі,  нестримні  і  такі  жагучі.
Краплини  весен  кличуть  в  забуття,
Вирівнюють  в    шляхах  ями    і  кручі.

Шляхетно  нишпорять  по  закутках  думок,
Невтомно  в’ються  на  душі  раменах.
Здається  мить,  бодай  іще  хоч  крок
Й    метеликом    стріпнеться    сокровенне.
 
Медовий  трунок  ляже  на  вуста
І    погляд    мій    перлинами  засяє,
І  схарапудяться  загнуздані  літа  
В  стременах  ошалілого  розмаю.

В  бік  відійдуть  реалії  спочить,  
А    перецвіт  в  рожеве  убереться.
О,  зупинись,  моя  чарівна  мить!
Для  тебе  час  у  мене  ще  знайдеться!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014


Я РОЗФАРБУЮ ТВОЇ СНИ…

Я  розфарбую  твої  сни.
Мені  палітру  кине  небо.
Тобі  здається,  що  не  треба?
Але  це  кольори  весни:
Лілові,  тепло-бірюзові.
З  м’якого  пензлика  біжать
І  легким  подихом  летять,  
Зливаючись    у  ніжне  слово,
Яке  ти  втопиш  в  мені  зранку.
Присяде  промінь  на  вікні  –
Розсипле  скельця  чарівні.
Як  пахне  кави  філіжанка!
Здійметься  човен  з  мілини
Й  розчиниться  у  срібних  далях.
З  весел  стікатимуть    печалі,
А  я  фарбую  твої  сни…                                                                

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014


ОСІННІЙ ЛЮБІНЬ



Осінній  Любінь.    Тихий  і  щемливий.
Поважні    клени  тулять  до  ялин.
Старезний  дуб  в  промінні  сонця  гливий
І  падолист,  що  призабув  про  спин.
Шепоче    стежка    поруділим    листом.
Смарагди  трав  вже    не    такі    рясні.
Червоний  глід  розсипався    намистом  -
Кривава  Мері  плаче  уві  сні.
Тріпоче  стан  цнотливої  берези  –
Ще  роздягатись  їй  не  до  смаку.
Нахабний  промінь  чеше  листя  лезом
І  розстеляє  килими  в  парку.
Здригнулась    туя  в  поцілунках  вітру,
Зелені  вії  ледве      мерехтять.
Осінній  фільм.  Тут  ні  до  чого  титри.
Тут  почуття  замріяно  мовчать.
Здається  світ  у  русі  зупинився,
Щоб  хоч  на  мить  скупатись  у  красі.
Це    -    Любінь    низько    осені  вклонився
За  спокій,  тишу  і  принади    всі.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2013


НЕНАВИСТЬ

Вона  справляється  повсюди  й  з  усіма  ,
Долає  легко  всякі  перешкоди,
Упевнено  тримається  сама  ,
Коли  хапає,    маючи  нагоду.
Не  схожа  ні  на  які  почуття,
Років  її  і  мало  і  багато,
Нахабою  вдираючись  в  життя,
Будує    храм    свій    вперто  і  завзято:
До  святості  в  довіру  увійде,
Вітчизні  смакоту  запропонує,
А  справедливість  дружбою  візьме,
Та  в  пристрасті  себе  лише  почує.
У  сон  впадає,    та      не  назавжди
І,    як  не  спить,  то  порух  в  силі  вічний:
У  теплі  води  прижене  льоди
Із  плином,  що  занадто  швидкотічний.
Про  млявість  знає    інших  почуттів:
Не  любить    милосердя  і  братерства,
А  сумнів,      що  позичений  у  снів,
Для  неї  залишається  нестерпним.
Кмітлива,  здібна,  в  праці  замашна,
Гребе  до  цілі  жадібно  і  вперто,
Комусь  дарує    пісню  голосну
І  підлість  у  барвистому  конверті  .
Когось  пронумерує  на  спині,
Із  когось  килими  порозстеляє,
Когось  заякорить  на  мілині  –
У  кожній    хаті      свою  правду  знає.
Відверті    ж  будьмо,  щирі    над  усе  -
Красу  вона  таки  творити  вміє:
Прекрасні    ночі  темної  есе
І  чорний  дим,  як  ранок    рожевіє.
Плете  контраст  майстерно,  мов  боги,
Між  гуркотом  і  тишею  хмільною,
Червона  кров    і  в  білизні  сніги,  
І  чистий  кат  над  жертвою  брудною.
Готова  до  роботи  кожну  мить,
Непосидюча    в  будь-яку  хвилину,
Чекати  вміє,  коли  хтось  ще  спить,
Пригне,    якщо  потрібно,  власну  спину.
Хтось  може  думає:    поганий  в  неї  зір?
Ні-ні!  Той  погляд    аж  в  майбутнє  бризка.
Вона  єдина  й  хижа  ,  ніби  звір,  -
Ця  ненависть  із  ненависним  блиском!



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2013


Я постійно думаю про тебе

Я  постійно  думаю  про  тебе.
Може  це  вже  досить  і  не  треба
Серце  й  душу  на  шматочки  рвати?
Але  ні!  Я  хочу  зберігати
Вічно  почуття  в  собі  солодкі
Й  мріяти  про  зустрічі  короткі,
Про  твою  усмішку    й  твої  очі
Що  вгамують  почуття  жіночі.
Я  люблю!  Я  так  тебе  кохаю!
Лиш  тобою  я  живу  й  страждаю,
Лиш  тобою  дихаю  і  мару.
Ти  –  моя  ілюзія,  примара.
Ти  життя  моє  перевернув,
 Блискавкою  в  мені  промайнув.
Ти  –  мій  Бог,  мого  сузір’я  зірка!
Я  радію  та  водночас  гірко
Бачити,  що  тут  тебе  немає.
Так  шалено  лиш  тебе  кохаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2013


ОДА СЕЛЯНЦІ



Хоч  Рафаель  портрет  твій  не  напише,
Але  Мадонною  ти  по  життю  ідеш.
Оманливі  краса  і  форми  пишні,  
Якщо  селянський  хрест  в  житті  несеш.
Як  тільки  ранок  вмиється  росою,
Заплачуть  трави  в  сивих  берегах,
Ти  -  вже  з  дійницею,  буває  -    і  з  косою,
І  кожна  мить  для  тебе  дорога.
У  тебе  руки  пахнуть  свіжим  сіном
І  щойно  видоєним  теплим  молоком,
Та  змащені  дешевим  вазеліном,
Бо  загрубіли  з  тертим  буряком.
Не  осягнути  всі  твої  роботи
І    не    злічити    довгі      трудодні.  
Ти,  мов  бджола,  що  носить  мед  у  соти  ,
Працюєш  вдень  і  ,  мабуть,  уві  сні.
Твоя  коса  завчасно  посивіла  -
Турботи  через  серце  перейшли,
Обличчя  під  вітрами  помарніло,
Уста  калини  втратили  сліди.
На  голові  вже  вицвіла  хустина  -
Від  спеки  ціле  літо  берегла,
Вкриває  плечі  зношена  кофтина,
Що    в    автолавці    куплена  була.
Для  когось    -  подіуми,  Луври  і  Версалі
Та    світський  блиск  у  брендових  речах.
А  ти  з  сапою.  На  ногах  сандалії.
І  сум    селянський    в    постаті  зачах.
Та  лише  зір,  як  і  колись,  глибокий
І  очі  ,  що  позичили  блакить.
В  них  суєта  життя  знаходить  спокій
І  відблиском  гарячим  мерехтить.
Де  ж  ви,  митці,    зі    світу    моди    писку,
З  фантомами  уяви  від    Далі̀̀?
Звеличте  ту  –  без  ореолів  лиску,
Що    все    життя    прожила    у    селі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2013


Но почему любить тебя судьба послала…

Но  почему  любить  тебя  судьба  послала
И  бросила    в    безумный    мир    меня?
Туда,  где  не  была,  туда  о  чем  не  знала,
Где  в  чувств  глубоких  есть  своя  цена?
Я  растворяюсь  в  них,  как  сахар  в  кофе,
Как  шоколад  в  горячем  молоке.
Мне  кажется,  я  стала  в  чем-то  профи,
А  в  чем-то  чувствую  себя  совсем  никем.
Я  робко    прячусь  в  мир  иллюзий  сладких,
Я  задыхаюсь  в  нем,  я  жду  вестей  извне.
Я  в  жизни  путь  утратила  свой  гладкий
С  тех  пор,  как  жить  твой  образ  стал  во  мне.
Но  я  не  плачу,  вовсе  не  жалею,
Что  полюбила  сердцем  я  тебя,  
Что  мучаюсь  тобой,  тобой  болею,
Не    упрекаю    в    этом    я      себя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2013


МНЕ КАЗАЛОСЬ…



Мне  казалось:  всё  уже  погасло
Или  гаснет.    И  остался  миг.
А  теперь  я  вижу,  что  напрасно
Извергать        любви  последний  крик,
Вновь    она      огнем    во  мне    пылает,
От  тепла  и  нежности    горит.
По  тебе    я  сильно    так    скучаю,
Что      всё    вспять    из-за  тебя  летит.
Что  же  делать?  Где  поставить  точку,
Что  исчезла  -  стала  запятой?
За  тебя  я  зацепилась,  как    за  кочку,
Что  меня  определила  на    постой.
Между  строчек    пустоты    и  рая,
Между  адом  и  всем  тем,  что  всласть.
Ни  о  чем    не  думая,  сгораю
От  того,  что    в  сердце  к  тебе  страсть.
Рвутся    в    клочья    жизненные    цели,
Мысли    -      измельчённое        стекло.
И  опять    ты    под  моим  прицелом,  
А    казалось:  всё  уже  прошло.  .  .    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2013


Слід дитинства

Де  хащі  розляглися  недолугі,
Зім’явши  стежку  до  хистких  воріт,
Проймаюсь  сумом  і  находить  туга̀  -
Десь    тут  дитинство  загубило  слід.
Дощі  облизують    напіврозлізлі  стіни
У  порослі  нестримних  яворів.
Шукаю  поглядом  колись  вузенькі  сіни
У    горбику  ,  що  спориші  пригрів.
Танцює  з  вітром  бузина  крислата,
Лопух  присів  на  глину  відпочить.
А  спогади  мережать  білу  хату
І  двір,  що    у  турботах  гомонить.
Бабуся  в  хустці  з  бережком  блакитним,
Спідниця  під  квітчастим  фартухом;
Глибокі  очі  з  поглядом  привітним  
І  голос,  що    забрів    за    пастухом.
Плямистий  песик  ланцюга  волоче,
Руденька  Лиска  з  череди  плете
І  сум,  що  цвітом  вишні  залоскоче
Й  лапатим  снігом  спогад  замете.
Сніжинками  засіє  мої  скроні,
Зіниці  в  тьмяні  шати  зодягне,
Притулиться  до  теплої  долоні
Та  мого  щему  так  і  не  збагне.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2013


Чому так спеко̀тно навколо?



Чому  так  спеко̀тно  навколо?
І  крапельки  радості  зрідка
Лиш  падають.  Спека.  І  голо.
Чорна  розмітка.
Голо  в  містах  і  на  пристанях.
Повсюди  блукають  тіні,
Лещатами    спраги    затиснені.
Інстинкти  тваринні.
В’януть  крислаті  дерева  -
Людських    відчуттів  барвистих.
У  мене    кімната  окрема-
Зелене  листя.
Приміщення  цього  замало,
Щоб  світ  врятувати  зморений.
І  це  вже  мене  дістало.
Віват  нескореним!
Душа  відлучилась  від  Бога.
Джерела  розради  замулено.
Страждає  віра  убога.
Совість  затулено.
Нам  би      в    теплі  долоні
Жменьку  живої  радості,
Таку,  щоб  до  болю  в  скронях.
І  аж  до  старості.
І  спрагу  вгамують    квіти  
Живих    почуттів    і    овацій.
І    втихне  гарячий    вітер
Світу    прострацій  .
Не  важко  з  сірим    справлятись!
В  нагоді    палітра  зваблива,
Нема  тут  чого  боятись.
Будьмо    здогадливі.
Фарбуються    мрії  і  спомини,
І  слова,  і  стосунки,  і    вчинки,
І  подих  людського  гомону...
Пахнуть    ялинки.
Веселка  на  ранках    сірих.
Міста  в    кольори  вбираються.
Зникають      чорні  вампіри.
Розмітка  стирається.
До  життя  повертають  троянди
В  людських  озвірілих  поглядах.
Легкий  трунок  сіють  лаванди.
Їм  би    догляду!        
Біга  пензель.  Виходить  барвисто.  
І  краплини  мізерні  падають.
Хтось  радіє!  А  решта?  Якби  ж  то!?
Всім    нагадую
До  роботи  взятись  завзято,
Щоб  прогнати  гнітючу  спеку.
Фарбувати    життя.  Багато.
Близьке  і    далеке.
Й    не  лишиться    часу  нітрохи
На  пекучі  слова  і  фрази,
На    підлі  думки  і  кроки.
І  на  маразми.
Я  знаю.  Світи  б  заливалися
Краплями  радості  чистої,
Якби        в    житті    не    ламалися
Душ  наших  пристрої.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445878
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.08.2013


Письменниці Вірі Оберемок


*****************************
                                             
Зазирає  місяць  до    вікна    оселі
І  блакитне  сяйво  ледь  торка  книжок.
Десь  заснув  промінчик  на  твоїй  постѐлі  –
Вдень  шукав  дорогу  до  твоїх  казок.

Під  вікном  замріялась  яблуня  лапата,  
Що  слова  закоханих  в  гіллі  берегла.
За  причілком  мальви  підпирають  хату.
В  мерехтіння  свічки  думка  заповзла.

Соловей  колошкає  береги  заплакані,
А  натхнення  душу  розриває    вкрай.
І  слова  тихенько    у  рядочки  скапують,
І  танцюють  прозою,  ніби  водограй.

Шелестить    уява  спомином  і  мріями
Про  життя,  кохання  чисте  і  святе...
Тільки-но  огледілась  –аркуш  вже  засіяний,
А  світанок  нишком  в  тебе  сон  краде.

Зачалапав  ранок  по  подвір’ї  вмитому.
Потягнувся  песик  –  дзенькнув  ланцюжок.
Все  тобою  сіяне    вічно  в  світі    житиме
І  комусь  сплітатиме  душу  у  клубок.  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445673
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.08.2013


Ненавиджу я совати кріслами

Ненавиджу  я  совати    кріслами,
Бо  від  них  килими  стають  збрижені.
Не  люблю̀    я    маршрутки  і  тисняву
За      слова    в  них,    юрбою  покривджені.
Ненавиджу  вокзали  і  станції,
Що  в  зачовгані  колії  взулися.
Не  люблю̀  анонімів  і  пальці  їх,  
Ті,  що      бруду    ніяк    не  позбулися.
Ненавиджу  горіхи  розчавлені,
Бо  нагадують      мізки  потрощені.
Почуття  ненавиджу  розбавлені,
Що    зухвало    були  кимось  спрощені.
Ненавиджу  троянди    я    зрізані,
Що  страждають  в  прозорому  глечику.
Не  терплю̀  я  стосунків  зализаних
Після  слів    вогненно-розпечених.
Ненавиджу    закони    з  поправками,
Що    нагадують  зі̀м’яте  листя.
Не  люблю̀  я    собак,  що  не  гавкають
Та  зненацька  готові    загризти.
Ненавиджу  я  мушлі  зажурені,
Що  з  вітрин  виглядають  намистом.
Ненавиджу  я  підлість  зіщулену,
Що  сховалась  в    обгортці  барвистій.
Я  книжки  ненавиджу  надірвані,
Сторінки  в  них    недбало  заслинені.
Не  люблю̀  загравати    із  прірвою,  
Бо  до    мрій  будуть    двері  зачинені.
Ненавиджу  байдужість  загиджену,
Що  в  красивих  очах  спалахує.
Я  так    хочу,  щоб  все  зненавиджене  
Свій    кінець  пов’язало    із  плахою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445670
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.08.2013


Хочу до Монако

Надворі  дощ.  В  душі  слинявить  мряка.
В  багнюці  роздумів  заплутались    листи…
Аж  раптом…  А    я  хочу  до    Монако!
Я  просто  хочу.  А  чи  хочеш  ти?

Втікає  дощ.    В  мозаїці  шибки.
Їх  спрагло  лиже    невгамовний  промінь.
А  я    б    поїхала  в  Монако  залюбки.
А  ти  б  поїхав?..  Зашуміло  в  скронях.

Біжу  у  дощ.  Сковзається    душа.
Думки    вирують,  ніби  в  оцті    сода.
Я  вже  в  Монако!    В  мене  -  ні  гроша,
Лише  любов  до  тебе    і  негода…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2013


Розпусна ніч на ярмарку торгує

Розпусна  ніч  на  ярмарку    торгує
Сережками  й  каблучками  із    зір.
Я  вибрала  прикрасу.  Ти  це  чуєш?
Я  діамант  придбала.  Ти  повір.
Його  тримаю  близько  біля  серця,
Ховаючи  від  заздрісних  очей.
Милуюсь  наодинці  і  тепер  це
Річ    найдорожча    із  моїх  речей.
В  час  радості  чи  стишеного    смутку
Вдивляюся,  як  грані  виграють  -
Блакитні,  мов  пелюстки  незабудки,
Душі  рамена    відблиском  січуть.
І  я  від  того  nлачу  і  сміюся  –
Радію    і    сумую    водночас.
Свій  діамант  я  втратити  боюся.
Бо  він  –  це  ти,  повторюю  не  раз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2013


ДОБРОТА


Теплий  погляд  і  голос  ніжний
В  хвилях  виру  шаленого  світу,
На  землі  вона  камінь  наріжний
І  для  всіх  її  серце  відкрите.
Вона  здатна  схилитися  низько
І  на  собі  тягар  пронести,
Обережною  стане,  як  слизько,
А  як  брудно  –  може  й  підмести.
Одежина  на  ній  простенька
І  блискуча  низка  намиста.
Комусь  рідна,    неначе    ненька,
Хтось  дорогу  їй  стелить  тернисто.
По  Землі  вона  ходить  тихо,
Заглядає  в  наші  оселі.
Де  вона  –  там  немає  лиха
І  зникають  злоби    куделі.
Їй  затѝшно  в  простому  домі,
Він      гостинно  її  зустрічає,    
Дуже  рідко  буває  в      хоромах  -
часто  місця  для  неї    немає.
Хтось  вважає  її  заслабкою
І  нездатною  світ  будувати,
Комусь  ношею  здасться    важкою,
Коли  треба  по  трупах  ступати.
З  нею  тепло  і  світло  у  хаті,
Хоч  комусь  це  аж  серце  шматує.
Безнадія    картає  ката…
Гільйотина  підступна  сумує    -
Без  кривавої  ролі  чманіє,
Коли  лезо    береться  іржею.
Лише  небо  ще  більше  синіє,
Як  з  лакея  спадає  ліврея.
Кожен  в  собі    її    зроду    має,
Лиш  не  кожен  її  хоче  знати:
Десь  багатство  її  затуляє,
Десь  утримують  ковані  грати.
Хтось  спровадив  її  у  гори,
Хтось  в  могилу  загнав  необачно.
І  тому  поруч  з  нами  горе,
І    тому  ми  так      часто    плачем.
Її  можна  з  глибин  дістати,
Повернути  обличчям  до  себе,
Якщо  сонце  у  полі  стрічати,
Милуватись  веселкою  в  небі,
Дивуватись  барвами    літа
І  хмеліти  в  пахощах  м’яти.
Та  повсюди    саджати  квіти,
Щоб    красу  на  Землі  зберігати.
І  вона  неодмінно  знайдеться,
Проросте  у  душі  білоцвітом.
І  дощем  життєдайним  проллється
І  добро    запанує  в  світі!    


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2013


Яке в літа життя коротке!…


Яке  в  літа  життя  коротке!…
Я  йому  установлю  погруддя  –
Чорно-біле  і  ледь    солодке.
І  ні  до  чого  тут  судді!

Піктограми  вкарбую  схиблені,
Щоб  уява    на  них  тренувалася,
Щоб    не  була  лінива  й  розгублена,
Бо    навіщо  така  мені  здалася?

Біле  в  чорному  ,  чорне  на  білому...
Непомітно    десь    осінь  крадеться
І  погруддям  осиротілим  
Тихо    літо  в  мені̀  озоветься.

Височить  чорно-біла  ста̀туя
У  словах,  у  думках,  у  поглядах,
І  солодкими  бризками  скапують  
Веселково-барвисті    спогади.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2013


У глечику душі зоріє свічка болю….

     


У  глечику  душі  зоріє  свічка  болю...
Їй  мерехтіння  спомин  додає,  
Що  відблиском  колишньої  любові
Кубло  тривоги    в  моїм  серці  в’є.
Солодкі  дні  в  орнаменті  кохання
Коралями    в  долонях  залягли
З  любові    першої.  А    може  то  остання?..
Які  щасливі  ми  тоді  були!
Розцвіченим  шатром  здіймались  далі,
А  хтивий  вітер  танцював  балет.
Сталевий  сум  зривав  буденні  шалі  
І  одягав  фіалковий  жакет.
А  сонце  капелюх  свій  підіймало,
Трусило  жовтим  клоччям  з  голови
І  нам  тепла  з  карафки  наливало.
Яку  виймало  десь  із-під  поли.
Свій  клунок  щастя  ми  удвох  з  тобою
Знесилено  та  радісно  несли.
І    раптом  нас    штовхнули      до    двобою  -
Так    шкірилися  заздрості  посли.
Підступні  і  облесливо  манірні  
Порожнім  словом  з  розуму  звели.
Перлини    щастя  у  стосунках  вірних
Розбили,    а    сліди    всі    розмелѝ.
І    зимні  дні    настали  в  пору  літа,
І  ми  блукали  серед  сірих  мас.
Кохання  ніжне      стало    сухоцвітом-
Гербарієм  залишилось  для  нас.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2013


компании "Ламбре"

Божественна,    таинственна,  красива…
Пластичная      в    сверкающей  игре.  
Изящная,  как  сказочная  дива,
Компания    по  имени    Ламбре.

Ты  удивительна,  загадочна,  прекрасна  ...
Как  женщина,    в  своём  расцвете  лет,
Общительна,  заманчива  и  страстна.
Твои    черты  -  изысканный  букет.

Жемчужина    с  глубинной  бездны  моря.
Песчинка,  что  играет  в  янтаре.
Никто  не  дарит  миру  ярче  взора,
Чем    элегантная  и  стильная    Ламбре.

Ты  –  амазонка  в  джунглях  нашей  жизни,
Что    так  уверенно    прокладывает  путь.
То  просто  девочкой  наивной  и  капризной  
Просякнута  исконно  твоя  суть.

Но      образ  леди  твой  неотразимый!
Созвучье    музыки    и  тела,  и  души…
Твоё  дыханье  так  неповторимо,
Что    радость  покидать  нас  не  спешит.

А  если  вдруг  тоска  стрелой  вонзится
Иль  грустно,  что  нет  снега    в  декабре,
Янтарный  праздник  вмиг  к  тебе  примчится,
Когда  есть  рядом    милая  Ламбре.

Ты  –  лучик    солнца,  шелковисто-сладкий,
Кусочек    счастья,  искупавшийся  в  добре.
Пусть  будет  путь  твой  ровный,  чистый,  гладкий!
И  с  Днём  рождения,  любимая  Ламбре!


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445164
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.08.2013


ЗАЗДРІСТЬ

Кажуть:  вона  буває  чорна    й  біла  ,
Одна  жорстока,  інша,  мов  свята.
Та    кожна  з  них  терзає  людське  тіло
І  тягне  душу  в  темні  болота.
Їй  визначати  вік  ніхто  не  брався  –
Вона  в  літах  і  ніби  й  молода.
До  неї  так  ніхто  й  не  залицявся  ,
Мабуть    тому  і  суть    її  брудна.
Живе  собі  жаринкою  палкою  
Ледь  блимає  із-за  людських  чеснот,
Спалахуючи  по̀смішкою  злою,
Якщо  комусь  не  вдався  поворот.
У    пристрасті  лютують  її  очі,
Якщо  у  когось    краще  щось  і    більше
Роззявить  пащу  й  рясно  слиноточить,
І  закликає      біди  щонайгірші.
Глуха  до  святості  найкращих  почуттів,
Їх  підло  нищить,  хоч  і  тишком  –нишком,
Гріха  тяжкого  не  вбачає  в  тім
І  догризає  ,  мов    голодний  кришку.
Комусь  кохання  розіб’є    ущент,
Когось  під  камінь  зажене  могильний,
А  хтось  втрачає  все  в  один  момент,
Хоча,  здавалось,    був  він  семижильним.
Благословляє  всіх:    кого  на  сльози,
Когось  на  кров,  когось  на  забуття.
Комусь  улітку  припече  морозом,
А  в  когось  хитро  виманить  життя.
Когось  за  грати  селить  просто  так,
У  когось  владу  забере  чи  гроші,
Комусь  ярлик  учепить,    а  чи  знак,
А    то̀му  жару  всипле  у  калоші.
Але  погодьтесь  –в  цьому  є  плюси,
Коли  кати  гризуться  між  собою.
Якщо  колись    хтось  і    спалив  мости,
То  в  радість  плисти  чистою  водою.
Відкрити  очі    (теж  бува  резон)
На  те,  що  було  вкрите  пеленою.
Когось  підніме      на  високий  трон
Посеред  крові,  що  взялась  піно̀ю.
Багряний  жах  і  світська  позолота,
Шалений  біль  і  радість  гомінка,
Трухлявий  тин  і  ковані    ворота,
Тужливий  плач    і  музика  дзвінка.
П’янкі  контрасти  заплітає  в  долі.
Руйнує,  нищить...  Створює,  вершѝть...
Її  не  треба  десь  шукати  в  полі.
Вона  –це  заздрість  –  в  кожному  сидить.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2013


Я квіткою хочу стати

Я      квіткою  хочу  стати  -
Ромашкою  чи  хризантемою,
Пелюстки  свої  фарбувати  
Уявою  незбагненною.
Гойдатись  в  долонях  вітру
І  дихати  його  пальцями,
Ловити    сонця  палітру  
Смарагдовими  окрайцями.
Хлюпати  хочу  дощами  –
Прозорими  –  не  кислотними
І  закружляти  в  нестямі  
Під  зоряними  полотнами.
Надвечора    трунок  леліяти,
Де  комарі  над  лампами,
Хочу  у  тобі    посіяти  
Слова,  не  скалічені  штампами.
Мрію  байдужості  збутись–
Барвисті    дарую    їй  шалі,
Тільки  не  хочу,  щоб  втрутивсь    
Холодний  цілунок    кришталю.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2013


НІЧ (пісня)

Шепоче  вечір  в  унісон  коханню.
Стікає  світло  від  далеких  зір.
У  снах  нічних  збуваються  бажання
Усім  реаліям  життя  наперекір.
                     Ніч.  Аж  поки  не  скінчиться  ніч,
                   Я    буду  думати  про  тебе        
                   І  відчувати  біля  себе
                   Тебе,  як  найдорожчу  річ.
Ми  відірвалися  від  різних  берегів.
Нас  течія  знесла  до  водограю.
Ти  доторкнувся  і  мене  зігрів,
А  дотик  той  і  досі  серце  крає.
                 Ніч.  Аж  поки  не  скінчиться  ніч,
               Я  буду  думати  про  тебе
                 І  відчувати  біля  себе
               Тебе,  як  найдорожчу  річ.
Ми  зовсім  різні  і  такі  чужі
Та  душі  в  нас  споріднені  і  близькі.
Хоч  почуття  твої  -  далекі  міражі,
Перед  тобою  я  схиляюсь  низько.
                 Ніч.  Аж  поки  не  скінчиться  ніч,
               Я  буду  думати  про  тебе
                 І  відчувати  біля  себе
               Тебе,  як  найдорожчу  річ.
Безсонна  ніч  відійде  в  небуття,
А  ти  в  душі  залишишся  розмаєм.
Ти    став  окрасою  буденного  життя.
І  лиш  тебе  всім  серцем  я  кохаю.
                 Ніч.  Аж  поки  не  скінчиться  ніч,
               Я  буду  думати  про  тебе
               І  відчувати  біля  себе
               Тебе,  як  найдорожчу  річ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2013


Танцює ніч у зорянім вінку

Танцює  ніч  у  зорянім  вінку,
Лукавий  місяць  на  бандурі  грає.
Мої  думки  у  вічному  танку
І  це  мене  хоч  трохи  зігріває.
У  них  і  радість,  і  моя  печаль,  
Моє  натхнення  і  моя  розрада.
Вони  –  це  ти.  А  ти  –  мій  ніжний  жаль,
Моя  любов  і  тиха    моя    зрада.
Квітучі  дні    без  слів  про  почуття,
Твій    погляд,  що    не  раз  мене  бентежив.
Я  йшла  до  тебе  і  без  каяття
З  нас    кожен  сам  у    долі  щось  мережив.  
Та  час    непрохано  забрав  солодку  мить
І  наші  долі,  розійшлись    як  ріки.
А  я  все  думаю  про  тебе  і  болить
У  мене  серце  і  душа  без  ліку.
Спливають  дні  і  ночі  мерехтять.
Я  кличу  думкою  тебе  щодня  до  себе
І    спогади    ромашками  тремтять.
Та  навкруги  лиш  тиша  й  в  зорях  небо.  

                                                               



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2013


Наш плинний час….

Наш  плинний  час…  Автобуси…  Вокзали…
Слова  без  погляду…Дні…Тижні  …Місяці…
Зустрівшись  з  поглядом  із  вуст  вони  тікали
Немов  мурашки,  що    сповзали  по  руці.
Буденні  речі  (їм  слова  і  плани),
Як  брила  льоду,що  здіймається  з  води.
А  там  внизу…  Душа  кричить    «Осанна»!
ЇЇ  почула  я.  А  може  й  чуєш  ти?
Душа  розгублена.  Вона  сміється  й  плаче.
Вона  спинилась  й  водночас  біжить
То  кішкою  красиво  і  обачно,
А  то  тигрицею  у  невідоме  мчить.
Слова  і  вчинки.  Фрази  і  сарказми.
Шалений  водевіль  до  забуття…
Брязчать  кайдани  лютого  маразму,
А  осінь  крише  статую  життя.
Спинися  мить,  манірна  королево,
Налий  ще  в  келихи  солодкої  води
З  сиропом  кольору  від  вогняного  Лева.
Я  хочу  пити.  Може  хочеш  й  ти?
Не  треба  слів.  Нехай  собі  блукають.
Чужі  думки    ідуть  в  чужі  світи.
Вони  належать  душам,  що  страждають.
А  я  радію,  бо  живу!    А    ти?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2013


Рожевий дим




 Рожевий  дим…Ілюзія    думок…
Фантом    кохання    втомленого    серця
Розкрилено    сягає  до  зірок,
Аж  млість  у  тілі  і    у  скронях    терпне.
Солодкий  сон  розкришених  подій.
Солоні  роси  на  душі  раменах,
Загублених      у    вихорі  надій.
Сміється      тихо  й  плаче    сокровенне.
Хто  ти  у  світі?  А  хто  я  така?
На  дотик  -  спалахи  вогню,  протуберанці,
Яких  звела  невидима  рука…
Адажіо…  І  памороч  від  танцю.
Не  знаю  я,  як  далі    це  нести.
Чи  кинути?  А    може  залишити?
Щодня  благаю  Бога,  щоб  простив
І  сил  додав  любові    говорити:
-  Ти  –  сон-трава,  ти  –  папороті  цвіт,
Ти  –скарб,  що  я  шукала  в    темних  долах.
Знайшла  і  заспівав  для  мене  світ,
Окресливши    кохання  дивне  коло.
У  ньому  я  з  обрізаним  крилом,
А  вийдеш  з  нього  –  пустка  огортає.
Мабуть  погано,  що  не  вмію  напролом,
Від  того  я  сміюся  і  страждаю.
Рожевий  дим…Фантазії  порок..
Красива    музика  душі…    Чиєсь  кохання.
Я    слухаю.    Боюсь    зробити  крок.
Це    може  вперше.    Може  і  востаннє.


19  серпня    2013р.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2013