| Сторінки (3/220): | « | 1 2 3 | » |
Що то бути молодим? Нудить? Ви вагітні!
Поставимо вас на облік. Народите в квітні .
А мені за п'ятдесят, вже онуки славні.
Тут, як нудить то хоча б не померти в травні!
Здала я аналізи, на прийомі всілася.
Що та лікарка порадить? Від нервів спітніла вся.
Щось бурмоче про вагу... зайву. То нажите працею!
- Я ж до вас не ходжу за обідом з тацею!
Зирк в аналізи вона... У очах жалоба.
Аж полізли вони вмить угору, на лоба.
- З цього дня сідаєте на строгу дієту!
Ні вареників, ні сала! На пару котлета,
Ложка вівса на водичці... Навіть не варити!
Як схуднете кіл на 10, то будете жити!
Цукру в чай не додавати! Сіль теж у табу!
- Прошу пані, то я з голоду, за тиждень, помру!
- У вас корисні копалини уже в організмі.
Тут проносне не поможе... марганцовка, клізми...
А в самої зіньківською пахне із шухляди!
Еклерами з ваніліном, з ромом шоколяди...
І по виду вона важча кілограм на двадцять.
Треба взнать хто її лікар! Туди записатися!
Валентина Дацко Урода 20/04/2024
Запрошую Вас на мій ютуб канал Гонорова пані!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2024
Завітали до села збирачі фольклору.
- А де ж бабця? В сільмаг пішла. Наче *** за море!
Дід постукав по штативу. Кіно буде? Мить!
Бабу в телеку покажуть! Всраться і не жить!
- Може б дали інтерв'ю, діду, ви нам трошки?
- Ага! Дам! Голою сракою по рапатій дошці!
Прийде баба, то вам дасть! Сиди, перди, грійся!
Шось про себе розказать? Ну ти лиш не смійся!
Я самотній довго був... Як той палець в сраці...
Щось і справді... Пішла баба, як за море срати!
То про що це я? Ага! Ваші забаганки.
Тьху! Мені того так треба, як сраці фіранки!
Моя баба була гарна. Така фігурова...
Файно вбрана не так, наче із сідлом корова.
Чи пів сраки з-за куща...То про що це мова?...
Вихованє також мала. Скромниця. Спитайся!
Мати в строгості повчала: " Всрайся а не дайся!".
Й до роботи була привчена. Не треба журитись.
А не так :" Вари, срако, борщ а я піду на парубків дивитись!".
...Хитра *** пердить тихо а смердить на все село!
То пліткарки на язики взять хотіли. Так було.
Я лиш з клубу проводжав. Лиш топтали роси...
Цілувались. Баби хотіли вплести гімно в коси!
Стулив пельки пліткарям! В церкві повінчались.
І пліткарки скисли зразу! Наче у борщ всрались!
От і стали поживать разом щедро - скупо.
Як єсть, то й дупі честь а як скупо - терпи, дупо!
О! Вже бабу мою видко. Пишна молодиця!
Ондечки, на вигоні, зліва від копиці.
Як то кажуть - лицем вийшла. Від краси б не вмерти!
Й *** файна. Бо без сраки - як село без церкви!
Ставте свої інструменти, дід під ніс бурмоче.
Бо мені ті зйомки наче...сраці карі очі!
Валентина Дацко/Урода 06/04/2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2024
Дочка була за кордоном. Десь місяців п'ять...
А учора повернулась: " Познайомтесь- зять!".
Бідолаха мовчить, наче набрав води в рота,
Дивиться як той баран на нові ворота.
Я питаю: "Мову знаєш?"- сміється на кутні.
Ой, до береженька знову... Ну якесь не путнє!
- Я, я - каже. - Бачу, бачу! Ти язика маєш?
Розмовляти ти умієш? Яку мову знаєш?
Чоловік за бутлем кинувсь: "Що ж ми на суху?!".
Сіли й мовчимо, як риби в нашому ставку.
Нарізаю на закуску сало, сервелат.
А він якось "найн" та "найн" а хоче салат.
-Та нема у нас салату! Таке не їмо!
Хоч кульбаби мо нарву... Не місто ж - село!
Принесла, сипнула жменьку в тарілку й на стіл.
-Я, я! - Бачу! Їж, кажу, он. Й запивай - розсіл!
Остограмились по першій... Він їсть, як не в себе!
Біжу знов кульбабу рвати... Досипати треба!
Як по третій з моїм випив - вже кульбаби мало!
Почав він із ковбаси видлубувать сало.
Шпік то найн. Кружечок з'їв, за ним другий коле.
Вже їсть з салом. Все я, я! Наче поле оре.
Як по п'ятій налили - сало з перцем їли.
Часничок,цибулька, хрін... Трохи захмеліли...
Кажуть п'яний на язиці лише правду має.
То я сала підрізаю, з бутля підливаю.
Бачу - либиться до доні. Любить мою Галю!
Каже нам: " Путін - Х у л О! Все! Благословляю!!!
Валентина Дацко/ Урода. 14/12/2023
Запрошую всіх, хто любить гумор, на мій ютуб канал" Гонорова пані". 💙💛
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
Ніч... Я так скучила за тобою...
Глянь на місяць, зустрінуться наші погляди
Ось, шкарпетки зв'язала... Зимою,
Каже доня, буде тепло тобі робить подвиги...
А за нас не турбуйся, в нас свічки є.
Як не як ми в тилу а не на війні.
Твій "промінчик маленький" у ліжечку ось, встає.
Робить зайчика тінями на стіні .
Вже вкладається. Притулилася
До старої твоєї фліски...
Каже - татком пахне... Я застудилась.
Болить горло і кашляю трішки.
А як ти? Сніг і холодно на нулю...
Ми чекаєм: "Дівчатка, я повернувся!".
Глянь на місяць... Там, у кратерах наше "люблю"
Між зірок наші погляди перетнуться.
Валентина Дацко/Урода 13/12/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2023
Поблукала нині зранку в отому фейсбуку
Й захотілося романтики, щоб взятись за руки...
З чоловіком десь у парку пройдуся охоче.
Як на фото обіймемось, заглянемо в очі ...
Вийшла з дому й зразу вгледіла чорного кота.
Щось не так піде... І точно! - Яка срамота!
Якась баба, наче відьма, плюнула під ноги.
- От повія! Наставляє чоловіку роги!
- Як таких земля ще носить?! Узялись за ручки!
І людей не повстидалась - не зняла обручки!
Я до неї : - Прошу пані, то мій чоловік!
А вона: - Ні, не надуриш! Я прожила вік!
Він є вільний чоловік, обручки не носить!
Ти ж є жінка легковажна! - на весь парк голосить.
В твому віці вже про старість треба й спокій дбати!
А їй в с раці шпілі - вілі. Знаю я ті знаки!
У неділю знов підемо! Та вдінь лиш обручку!
А як доказ - ще візьмемо із собою внучку!
Валентина Дацко/ Урода
Гонорова пані - так називається і мій ютуб канал.
Запрошую! І дякую Вам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023
Мою куму, Нюсю, якесь дівчисько, в коментарях, старою зморщеною шкапою назвало! А ми однокласниці!
Дитино, ти пишеш, що тобі 29 і твої нейрони в мозку рухливі, швидко збуджуються а личко гладке і без жодної зморщечки? Якби ж ти знала, які рухливі сперматозоїди у мого сусіда, Жоріка! І як він швидко збуджується! Від нього одночасно три жінки завагітніли а вдома восьмеро дітей до столу сідають і ложками тарабанять! І що то йому дає? Ото ж бо! Швидкість і рухливість немає нічого спільного з мудрістю і досвідом, дівчинко!
А про вік твій можу лише поспівчувати! Скоро будеш мати день народження. Здається... було 29 стане 30. А от і ні! Ти позиціонувала себе як двадцятирічну... З хвостиком. А тут -геп! Мов цеглинкою по тім'ячку:
- Вітаємо! Ти розміняла вже четвертий десяток!
А після 35 ще раз : геп! І вже про тебе говоритимуть:
- Їй десь так під 40. А там вже рукою подати і до п'ятидесяти!
Торта спечуть, медальку подарують, пісню на місцевому телебаченні замовлять. І вважай час збиратися на пенсію.
Не оглянешся, як ті, що в дитячих візочках зараз їздять, напишуть тобі, що ти вже стара зморщена шкапа!
А ти знаєш, що сказати, то відпишеш їм, що на дупі теш зморщок нема. І що з того?
Отже, як казала моя бабця:
-Дитино, що бачиш на людях, сподівайся на собі!
Валентина Дацко/ Урода
Запрошую на мій ютуб - канал Гонорова пані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023
Людоньки, не кажіть лишень, що я не толерантна. Бо то не так! Як казав один класик... чи то пак класичка:" Батя, я старалась!".
Вчора мій Михайлович знов в Чат- рулетку зайшов. А я взяла голку з ниткою, полотно... Сяду поруч, думаю, послухаю тих зашорених з боліт. Може там вже ситуація змінилася?
Щось там пару тюбиків аквафрешних пикнуло - минуло... І зєднало нас з панею з підмосков'я. Вірніше таварішкою.
Вона намагалася говорити чемно, не матюкатися і було видно, що це їй давалося не легко. Тому, під час нашої розмови, в тих місцях, де мали бути матюки, її лице червоніло, очі випячувались і вона видавала якесь дивне хрипіння, наче наш Бровко уві сні. Голос її був прокурений і пропитий, на мій суб'єктивний погляд... Але я - людина толерантна і тому списала це на застуду.
З перших слів пані дала зрозуміти, що вона дуже освітчена і нам не варто переходити на російську.
Бо то язик їх а ми повинні користуватися лише мовою. Она всьо поймьот!
Мій чоловік хотів заперечити, вже підняв окуляри на лоба і збирався сказати довгу промову про лінгвістичну відмінність наших мов і що їй буде важко нас зрозуміти... Але та обурилась знов нагадала мені Бровка і щось прохрипіла про її високий рівень ай кю...
І мій Михайлович якось знітився, опустив окуляри на носа, , та так, що вони опинилися десь між носом і вусами.
І я зрозуміла, що з тою баришньою маю поговорити я. Щоб не було, як то кажуть, гендерної нерівності.
Чоловікові я лише шепнула: " Не тратьте, куме, сил! Спускайтеся на дно!". Тицьнула йому полотно і всілася ближче до монітора.
-То про що поговоримо? Пропоную вам, для початку, пройти тест. Як у школі. Щоб я зрозуміла ваш рівень.
Чи ви згодні?
Пані розпливлася в єхидно - задоволеній посмішці і погодилася. - Да што там разумєть? І я почала:
- Нині вдосвіта ми з коханим прокинулися від того, що під стріхою вовтузилися горобці. Що ви з того зрозуміли?
Підмосковка зморщилася, почервоніла і якось непевно запитала:
- А ето точно мова , или ви мєня разигриваєтє?
- Точно! Я дам вам опис одного нашого дня. Але будьте уважні! І не соромтеся, залучайте ваше ай кю!
Вона знову напряглась, якось дивно хрюкнула і прохрипіла :
- Местоимєніє " ми", как в руском.
- Бінго! Ви часом не перекладачем працюєте?
- А здесь я узнала местоимение " ви". Наши язикі так похожи! Но я часи не пєрєкладиваю. Єслі ви об етом!
Тут мені захотілось поглузувати з тої общіпаної курки з голосом курія.
І я продовжила:
- Мій чоловік зранку поголився і каже:
-Давай наробимо бандериків!
І тут пані в моніторі мала б, мабуть, смачно вилалятись. Бо лице її налилося багрянцем а голос став ще більш простудженим. Чи то правильніше буде сказати - пропитим.
- Что за пошлость, расказивать такіє інтімниє вєщі! Ну агалілся ваш челавєк. Захатєл сєкса. Зачєм палітіку приплєтать? Дєткі далжни бить внє палітікі! Ви би єсчьо расказалі гдє ви ето дєлалі і как.
- А чого ж не розказати? На кухні! На кухонному столі і плитці електричній! Я м'ясо перетираю а він жарить.
За годинку все готово! А потім - цілий день відпочиваємо.
- І сколько ви здєлалі бандеріков, - питає.
- Та десь... біля 25.
- Так ви даже точно нє знаєтє сколько іх у вас???
- А навіщо ж нам точно знати? Ми ж не чужим а собі зробили!
Бачу, мій Михайлович зігнувся, регоче, плечі ходором ходять. Треба, думаю, закруглятись, бо кашляти почне.
- А ви, кажу, книжку 12 стул'єв читали?
- Канєшна! Я же всєстароннє развітий чєлавєк! У мєня и книга єсть!
- То майте на увазі і будьте обережні! Там головний герой - Остап Бендер. А на Раїсі на днях закон вийшов, що всіх хто має цю книжку вдома, прирівнюють до шпигунів і іноагентів.
- Да ви что??? Я патріотка сваєй страни!Сажгу нємєдлєнна! І різко зникла з екрана.
А ви кажете ай к'ю...
Бережіть себе, дорогі земляки!
Слава Україні!
Валентина Дацко / Урода
Мій ютуб канал називається " Гонорова пані" .
Запрошую!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
Ой, насниться же ж таке! Не дай Боже, друзі!
Наче ми іще в лайні, в отому союзі.
Організм одразу зморщився, налаштунки збились...
Плавки, менші на два розміри, грізно в тіло впились.
Колготки, що перероблені в дорослі з дитячих
Петлі ще, через одну, пускають. Заплачу.
Заглядаю, так би мовить, в свій дім, за лаштунки...
А там всюди, де не глянеш, усякі шкатулки...
Весь непотріб, що куплявся в наборах, " подарки"
Пропадав на шафах пилом, " красив" господарку.
Треба вам щось дефіцитне? Візьміть з каки гномика!
Бо у нас соціалізм! І планова економіка.
Заглянула в холодильник. Мойва морга оком.
Слоїки стоять з томатним й березовим соком .
Баночку із майонезом десь дістала мати
Плавлені сирки, горошок й записка " На свято!".
Кістки в торбі, рагу, пише " Суповий набір".
Пів дня в черзі відстояли за ними. Повір.
Ну й куди ж без ковбаси? Була і вона...
Бо совок то вам не щось на паличці - могуча страна!
Маргарин пожовклий в пачці, надто синя курка,
З села сало на 5 пальців, зїджена вже шкурка.
Дві консерви, щоб не була я занадто тлуста -
Так сказать делікатес... То морська капуста.
Холодильник зачинила. На вікнах фіранки.
То з конвертиків для діток настрочила мамка.!
У наборі ще була з пластмаси гвоздичка.
То фіранки мали бути. Мріяла - сестричка...
На стіні - модняцкий килим, в стилі романтік -
Лебеді блакитно - білі... Вже нервовий тік.
На дивані два олені розляглись на капі.
За дизайн мо орден дали " текстильному папі"?
Вишивання лежить скраю. Муліне і швайка.
Канва була в дефіциті, то пороли майки.
Телевізор сніжить, падло. Можна вгадать дату
Лебедине озеро. Танці. Значить "свято".
Біля телека - обценьки, в серванті - сервізи,
Книжки "...з'їзд КПРС" і " Примхи маркізи".
Заглянула до вбиральні. Справді сумно... Правда!
Шматок мила процентного і газета " Правда".
Виварка в кутку і дошка пральна. В пачці " Іній".
Ванна, вся чомусь в іржі. Зате кахель стильний.
Пачки лотосу пусті... Просто для естетики.
Якісь дивні пусті пляшки... Як застій кінетики.
О! Парфуми! Як без них? Без справжнього шику?
Шахрезади пляшечка і 200 грам Шипру.
Зайшов дядько, що над нами. Тато Сашка й Олі.
У тріко тонкім, з бавовни. Позич, каже, солі.
Оля теж за татом в хату. Мені підмигнула.
-Хочеш жвачки? Ти ж ділилась... А я не забула!
З писка жуйку натягнула. Я аж відсахнулась!
Замотала головою і зразу проснулась!
Ще навздогін як цеглина по м'якому тємєні...
-Начало шестого сігнала соотвєтствует пятнадцаті часам масковскава врємєні!
А мені ж те ваше врем'я на дідькового сина?
З радіо, як пісня лине :" У Києві п'ятнадцять година".
Валентина Дацко / Урода
Гонорова пані на ютюбі. Запрошую!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023
Ото прочитала я у когось в коментарях, про те, що діалект чи говірка то не українська мова ... а таке собі. І ті, хто говорить говіркою, не мають права записувати відео, бо то сором.
Айя! То я маю мовчати? То це ж жива мова!
Треба родичам сказати, що мають перевчатися. Разом посміємося!
Прийшла до них а там вуйна з базника і безу курку вигонить. Вже на бантах всі кури, лиш одна балухи витріщила і сидить в кущах. Хоче, щоб чийсь пес бебехи випустив.
- Гайда, - каже вуйна, до хати. Вечеряти сідаєм.
А вечеря нівроку! На столі гижки, гладущик з колотухою,
миска з квашеними вогірками, варена бульба, пироги з бебешками, губи солені. Бабця каже: "Не чванься, їж."
Вуйко підморгнув дідові і ще й бутель горівки з'явився нізвідки.
-Шо то за свято?
Дід поправив камізельку, налив на дно кварти горівки.
- То дохтор приписав. І хрумнув квасним квашеним вогірком, закусуючи медовуху. - Коби здоровля було.
- А ти чого сидиш, запишилася?- звернувся він до вуйни.
-Їдла повно, маєш дві руці, бери їж. А як нема що, то йди до кирниці води собі принеси. І не пасіюй мене! Мати пирогів он наварила, як на святвечір. А ти писок водою будеш полокати.
Вуйна хотіла щось заперечити, сказала, що хоче схуднути і то вже пізній час для вечері...
Але дід її зупинив.
-Не пащекуй! - і знову голосно надгриз вогірка і так само голосно проковтнув великий кусень, бо жувальних зубів у нього не було.
Вуйна вкинула собі десяток вареників, хитро поглянула на вуйка, мовляв хіба хочу - мушу. І почала їх наминати. Потім поклала гижки на теплу тарілку і вони попливли, розвозячи пацьорки мняса по тарілці.
В хату залетіла цьма з вулиці і почала кружляти навколо лампочки. Вуйко зняв кашкета зі спинки стільця і почав полювати на цьму.
- Як ти її будеш так лапати, то вчиниш нам тут розгардіяш!
Вона лиш шкіриться з тебе. Шуфльою її, шуфльою!
Бабця розізлилася на діда:" В кого ж вдався?!".
- Зараз, я все розцевочкаю! Сама втече! -дід став і вимкнув світло.
Цьма мала б вилетіти в вікно... Якби дід не наступив, в темноті, на хвіст котові. Кіт заверещав, дід не втримав рівновагу і впав в наїдки на столі. Бутель розбився з таким дзвоном, ніби то впала ціла тафля!
Коли ввімкнули світло, дід лежав на столі в калабані
горівки і колотухи з квашеними вогірками. Між уламками гладущика, слоїка з під вогірків і бутля з під горівки. А весь той коктейль стікав по скатертині з зображенням Ейфелевої вежі на дідові сподні і чуні.
Про мову починати розмову було зайве. Бо то вже було б не до сміху.
Бабця швиденько подала стирку і відро а дід сполоханими очима дивився на свої чуні і намагався їх зняти.
- Ти сподні хоч тут не знімай, перед дітьми! А в сіни йди!- зі сміхом сказала бабуня. - Падку мій! А я ж вам пляцки не подала! З собою візьмете!
Дідусь з бабусею провели нас до воріт.
- Ідіть навпрошки! Там вже болото просохло. І я пошкодувала, що не взяла лісапет. Але я мала дві нозі і на них були зручні капці. Вуйко з вуйною звернули у вузеньку вуличку і я пішла далі сама, розмахуючи смачним пляцком у полотняній торбині. Ніч пахла дикою ружею і матіолою. І настрій був такий... Ніби то я зловила ту цьму.
А ви кажете мова не така.
Валентина Дацко/ Урода
Гонорова пані ( ютуб канал).
1/11/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
Нині з зятем своїм посварилася! Бо такі страшні образи
посипалися в мою сторону, що я не змогла стерпіти!
Сказав, що я внука розпустником виховую. Ні, ну ви чули?
Що він в 16 років мав би взнати те, що я йому розказала, показала і пояснила. А він це взнав в 9 років і його дитяча психіка до того не була готова.
Це ж цього літа вони вперше мені його привезли.Сонечко моє маленьке... 9 років а він вже такий розумник!
А дочка моя з зятем дуже правильні! Сидять в місті, в тих комп'ютерах... А з дитини зробили тепличного!
Блідий, худенький... Але який розумний! Математику любить. В математичному класі вчиться.
Ну, думаю, я його трошки поправлю в селі. Молочком відпою... Маю корову і козу.
Пішла я до хліва їх доїти. А він щось так задумався і питає: "Бабусю, а чому в корови 4 дійки а в кози дві?".
Йосип голий! На я знаю? Бо корова дає відро молока за раз а коза літру! Що там ділити на штири?
А та дитина одразу почала щось рахувати, брівки звела до купи і за мить випалила: " В процентному співвідношенні козу природа мала б наділити однією дійкою!
Воно то так... Але я маю дві руки! Природа і про мене подбала!
Ще спитав як часто я вигулюю корову і чи привчена коза до лотка... Дитина з міста... Що сказати? Бери, кажу, шухлю і відро і пішли, вигуляємо. Бо ж він ще й правильний. Хвалився, що в місті хороші господарі з мішечками за песиками ходять і прибирають за ними.
Вибирай кажу, пакет для сміття на 30 літрів чи відро? Бо наша лиска то не чао- чао. Як їсть так і ....
А в Нюсі, моєї сусідки, цап припнятий за плотом пасся.
Коли я корову з козою на пасовисько виганяла, то він проводив нас хтивим поглядом... І внук констатував, що у баби Нюсі коза з однією дійкою і це більш логічно...
Я й пояснила внукові, що то цап. І молока він не дає.
Він про щось задумався але нічого не сказав.
На другий день одна з моїх молоденьких курей запіяла як півень! Когутик наш аж підскочив на місці! Кури порозбігалися. А внучок допитливий. Чого, каже, ваша курка кукурікає, як півень?
Дитина має знати життя! Це не курка, кажу, і не півень. Це - курій. На вечерю буде локшина з бульйончиком, кажу йому.
І де тут розпуста? Сільські діти з першого року життя те все знають, кажу зятю.
А він же ж з інтелігентної сім'ї. Каже, що в 14 років як в зоопарк з мамою ходили, то вона йому біля клітки з мавпами очі затуляла.
Мати Василева! Де в моєї Галі очі були?
Дякую Богу, за внука! Певно моя Галя перед весіллям зводила зятя в зоопарк. Без мами...
Валентина Дацко/ Урода
Запрошую моїх читачів на мій ютуб - канал
Гонорова пані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
Полякова: Трясця вашій матері! Чого я маю за всіх віддуватися?
Дзідзьо: Хто найбільше хапанув - той і віддувається!)))
Пономарьов: А я попереджав! Треба було до циганського барона нам їхати...
Полякова: З циганами теж би вляпались. Вони хотіли репертуар російською...
Дзідзьо: А ми що, всі руді? Тільки ми обслуговували весілля? Лише ми заробили?
Виїзна кухня: Ми по собівартості все приготували і подали! Ще й Котлети згоріли. Навіть на таксі не вистачило до дому доїхати.
Пономарьов: Котлети ? Сподіваюсь Коля не постраждав?
Таксист Виїздній кухні: Ага, в мінусі! Я бачив вашу задоволену пику!)))
Власник лімузину: Нам авто обгадили. Оббивку міняти треба. Ми в мінусі.
Візажист: Нє, ну ви обнагліли! Нашо на когось тикати?
Вас пресують - ви і віддувайтеся!
Полякова - Візажисту: Свєтка, я взнала руку художника!
Все думала, кого мені наречена нагадує? Ну, чекай! Прийдеш завтра на роботу - поговоримо!
Візажист - Поляковій: То не я!
Перукар- Поляковій: Вибач! Нечистий поплутав!
Оформлення зали: Вам добре всім! А ми ще, на станціях метро, весільні квіти прив'ялі продаємо, щоб по світу не піти голими.
Лабух: Що, артисти? Ср..ка? А я казав - не треба в тілівізор лізти! Щастя любить тішину!
Прокурор: Вечір в хату! Шановні, візьміть на поруки! Не забуду, зуб даю!
Полякова вийшла з чату
Дзідзьо вийшов з чату
Пономарьов вийшов з чату
Баба Галя, клінінгова компанія: То до Мосійчук. Вона всіх на поруки бере! Тарифи в її телеграм каналі.
Магазин "Полуничка": Вітаємо молодих! Гірко!
Дякую всім за увагу!
Валентина Дацко/ Урода ( Гонорова пані на ютюбі . Запрошую).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
Нюська, вийди із Тік-Тока! Ну зовсім здуріла!
Твоя коза у садку всі щепи поїла!
Бекає там цілий день... Мо вже хоче цапа?
Запізнилась... Тузик мій замінив вже! Ср...ка!
О! Ну, маєш! То ти так?! Бач... заблокувала!
Оголошення якесь оно написала...
" Терміново!!! Продаю цуценят хороших!
Осьо номер меї картки, закидуйте гроші!
Цуценята незвичайні, породи рудої.
У їх мами родовід й високі надої!
Продаю ще козенят, новітня порода!
Будуть дім охороняти з вулиці й з города!
Скоро з'явиться потомство в моєї рудої,
Піди, вижени козу, то й ти будеш в долі!".
Біжу, вижену заразу... Не без інтересу.
Бо реклама, як то кажуть, то двигун прогресу!
Валентина Дацко/Урода 24/09/2023
Запрошую Вас на мій ютуб канал "Гонорова пані"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2023
Два дні крики на кутку. То Зінка в істериці!
Зодіака знак змінився... Капець езотериці!
Чоловік її козою кликав. То ледь не зомлів,
Коли взнав - по Зодіаку він став Козеріг!
Тепер вона Стрільцем стала, В клепці перелом.
І ось судженого свого вже кличе козлом!
Той впирається, сопе... Так не може бути!
А вона сопрано дме, на все село чути!
- Справедливість є на світі! За життя відчула!
Побудь, любий, ти козлом! Я козою була!
Валентина Дацко /Урода
09/09/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
Мати Василева, що за дні скажені?!
Два дні в школі лиш дитина - всі як навіжені!
Внучка вчиться рівно в зошит палички писати
А над нею посхилялись всі: батько і мати,
Сват зі свахою приїхали вчора із райцентра,
Якихось книжок їй привезли повно з Єпіцентра.
Та дитині лиш 6 років, тиця пальцем :"Ляля!"
А там пише на обгортці: Квадратні рівняння.
З філософського, не збрешу - на 5 пальців томик.
Їй сподобався! Кумедний на обгортці гномик...
А як мала ненароком каракульку впише
Ловляться за серце всі! А мати ледь дише...
В хаті сморід! Дух тяжкий. Корвалол по колу...
А я молодість згадала. Як свого Миколу
Проводжала в перший клас... І свої лайфхаки.
Як не будеш, синку, вчитись - буде бідна срака!
Вбила цвяха над столом- ремінь з шкіри ... пряжка,
Почепила, наче меч, я на того цвяшка.
І ніяких там пілюль і від серця крапель!
По сезону ще букет був біля канапи.
Я ромашки дуже люблю... Романтик! Не дивно.
А для діла, так би мовить - зелену кропиву.
Вивчився синок! Не скаржусь. Метод був дієвий!
А ефект, скажу вам чесно, ну просто миттєвий!
Я ремінь отой, у шафі, ховаю до часу.
Мій внучок за рік іде вже до першого класу!
Валентина Дацко/ Урода
07/09/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023
Чоловік прийшов з роботи. Отримав зарплату.
Змок до нитки! Такий дощ! Кинув речі прати,
Натягнув шнурки на кухні. А що мав робити?
Пачка грошей! Якось треба же ж їх просушити.
Я, давай ті п'ятдесятки на шнурок чіпляти...
Аж тут чую: двері - рип! Сусідка до хати...
-Позич солі...- лиш сказала і бачить картину:
Чоловік подає гроші мені на драбину...
Наша кухня - мов корабель пливе у широти.
Вся в гірляндах: мотузки і мокрі банкноти.
Дочка сидить за столом, увесь стіл в купюрах,
З них тече, неначе плавали в якихось баюрах.
Бачу в Зінки страх з'явився, ноги підкосились...
-О, тепер я розумію, як ви так розжились!
Зловилася за драбину... Я еквілібрую!
А Михайлович мій нами обома жанглює.
Таки мене зловив, бо ж я вище. Й таки не чужа!
Кричу: "Доцю, подай швидко з шухляди ножа!".
Бо ж шнурок той замотався мені ось на руку.
Зінка очі привіткрила, дивлюсь, і ні звуку.
А побачила той ніж - давай верещати!
- Не вбивайте! Не збираюсь нікому казати!
Чоловік мій гуморист. Наш прес - аташе...
Каже Зіні : під тобою лежить он кліше.
Вона витягла айфона з під пишного заду
А чоловік далі грає оту клоунаду.
- Обіцяй, що не розкажеш, що друкуєм гроші!
Ми ж з Петром твоїм з дитинства ще друзі хороші!
Щоб мовчала ти як риба! Геть про все забула!
На тобі, ось, пів шнурка. Й крапка! -Що то було?
Запитала я сердито, як пішла сусідка.
- Думаю, що зрадить Зіна! Буде чорна мітка!
Далі що було? Повірте... Думала - помру!
Пів години не минуло - в двері СБУ!
Заламали нам всім руки... Я - тиць до одвірка.
За дверима ті падлюки : сусід Петро й Зінка ..
Так єхидно, з насолодою: - Дозвольте спитати!
Як в них покази візьмете - треба підписати?
Почали знімать гірлянди, щоб порахувати..
-Що ви робите,- мій каже. Квитанцію дати?
Маю чек на усю суму! З банку, тут, в кишені...
А сусіди зразу в крик, наче навіжені!
- Він на відкуп Зіні дав! Візміть в мене покази!
Ось шнурок! На ньому гривні! То речові докази!
- Ну й дурний ти, Петре! Справді! Та стули вже пельку!
Я ж у тебе їх позичив, як купляв БОШ - дрельку!
Зняли з нас наручники хлопці ... Посміялися.
З того часу ми з сусідами іще не віталися.
Валентина Дацко/ Урода 11/08/2023
Ютуб - кананал Гонорова пані . Запрошую!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
Лиш зіп'ялася на ноги і почала жити
Дочка мені: "Василь хоче уже ся женити!".
Вчора, каже, після танців зробили тест - драйва
Й зрозумів, що моя дочка в обійсті не зайва.
- То коли ж у старости? -Старостів не треба!
По сучасному. Питав, чи зятя вам треба?
-Як не тра? Хоч цвях заб'є, чи поможе трошки...
Аби цвях той не у мою з домовини дошку!
Вже долярів назбирала. В простирадлі, в шафі.
Й золото на подарунок сховане в канапі.
Відгуляли ми весілля. Досі теліпає.
Догоджала свому зятю. Увесь народ знає!
В перший день була звичайна, як у всіх програма.
Я старалась з усіх сил! Мо почую " мама"?
Дала їм на перепій товстелезну пачку...
А він " теща" мені й "теща", наче жує жвачку.
Золотий ланцюг вчепила, аж від ваги вгнувся
А він лише: " Ну ви й теща! І ледь усміхнувся!
А як танець танцювали, ту "Тещу" трикляту,
Відтоптав мені всі ноги! Швидку викликати?!
Я, натомість, йому персня на палець напхала...
- Ти, синочку, такий вправний! І розцілувала...
Другий день був як в тумані... Оті поправіни...
Думала - не виживу! Викрутив коліна!
Коли мив у тім шампанські мої бідні ноги
І довів мій організм до повної знемоги!
Пам'ятаю ще... Повезли мене відливати...
В калабаню, біля клубу. Щоб не відспівати.
За три дні прийшла до тями. Лежу у палаті.
Якісь трубки, апарати...Жіночка в халаті...
В кутку милиці новенькі і судно під ліжком...
Ото файно відгуляли! Весілля - не смішки...
Коли була вже в палаті, трохи стихли болі,
Відвідав мене пан Микола, наш завгосп у школі.
Вже минув медовий місяць... Навідались діти.
Я й кажу їм, що не знаю, що мені робити...
-Пан Микола руку й серце мені пропонує...
Не знаю як зять з дочкою на те зреагує!
-А де, пита, ви із ним збираєтесь жити?
-В його хаті. Бо не може ж він пусту лишити!
Обійняв мене зятьок, наче п'яний браму.
- Не роздумуйте, рідненька! Погоджуйтесь, мамо!!!
Тепер ми усі щасливі! Ступилася з хати.
Зятя я синочком кличу а він мене "мати".
Валентина Дацко/ Урода
06/08/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
Альо?! Міжнародна федерація з фехтування?
А що то у вас за такі покарання?!
Чи ви браги напилися? Чи ви так придурки?!
Наша ж Оля в чисту виграла у тієї курки!
Як то мала вона тиснути двоголову лапу?
На стілець та курка сіла... Було дать канапу!
Чи шезлонга встановити, коктейль дать холері!
Як який? Та їй пасує лиш " Кривава Мері"!
Здогадалась, чом руки їй подать не хтіла...
Бо гімном тим, руским міром, від неї смерділо!
Наша Оля зберігала тіла гігієну...
Лиш на відстань свеї шаблі пускала гієну!
Я, якби на вашім місті, спортсменів судила
Українці би за стриманість грамоту вручила!
Як за що? За те, що має досі ще два ока
Ота *** з-за поребрика, що не одноока!
А кума моя, Галина, таки мала рацію...
На три букви вас послала - фехтофедерацію!
Здогадайтесь з трьох разів, де вона живе...
В Конотопі! Все, хана вам! Щось в вас відпаде!
Валентина Дацко/Урода
28/07/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023
Рапани, мідії, креветки. Море... Яка краса!
Львівський сирник, Франківська нафтуся, Зіньківська ковбаса!
Ластівчине гніздо - новий пляцок! Дуже смачно, мушу відмітити.
Затонула москва - на марках! Якщо хочете - є магнітики.
Дуже добра таранька з Летичова! Сир гуцульський і з ним канапки!
В маслі равлики з Яблунівки, пахлава, свіжі жабячі лапки!
З Галі балуваної вареники! Є Полтавські смачні галушки.
З чим? З горохом вам? Еники - беники... На здоров'я! Ось, три пиріжки!
Часничком може ще полити? Щойно з печі! Іще гарячі!
Кукурудза! Панамки! Кепки! І дорослі є, і дитячі.
Де росла кукурудза? На Поділлі у нас, на полі.
Ой! Ще міст маю кримський на фото... Може в когось фантомні болі?...
Валентина Дацко/ Урода
20/07/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023
У Криму сезон курортний відкритим вважаю!
Хто у Крим - ласкаво просим! Чого забажаєм?
Вдень - розваг різноманіття, вночі -фаєр - шоу.
Наші хлопці стараються... Сумнівались? Що ви?!
Вдень на стійкість здасте тести... під відкритим сонцем.
У машині, біля мосту. З відкритим віконцем.
Помилуєтесь пілотами, що падають з неба...
В море прямо... Чули може?- Бабо, а так треба???
-Так, дитятку... і не тільки треба - то так нужно!
То працює наш святий - воскреслий Залужний!
Незручне взуття з підборами? Мушу нагадати...
Дірки там, в мості зробились... То прошу не взувати.
Бо... хто зна як воно буде...Будете тікати,
То в тій дірці собі ноги щоб не поламати.
Звуки нашої арти вас розбудять рано.
У готелі на рецепшин подзвонить Буданов...
Перепрошуєм... Незручно може вам це чути...
-Так, так... Слава Україні! Україні бути!
Ох, попре! Водою й сушею вашийх панікьорів!
Тоді вам і знадобляться мешти без підборів!
Валентина Дацко/ Урода
10/07/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
Хто казав, що українки в лайках проклинають?
Ви сусідок моїх чули? Не лаються - співають!
- Нюсю, вийди но до хвіртки! Будемо сваритись!
Я на теє неподобство не можу дивитись!
Другий день вже твої кури у мене в городі!
Порпаються в моїх грядках. Скільки можна? Годі!
-Ляпнула, як та корова влітку, після гички!
Трохи згладжу, ми ж сусідки... Най буде теличка!
А ти мала тії грядки? Не хочу виражатись...
На сміх курам! Прийшли певно, щоби посміятись!
Ото ходиш по сусідах, каламутиш воду.
Дай вже своїй сраці сіна! Не дратуй народу!
А вона щодня по людях! Сере і співає!
З писка слина аж на грудях! Ще й тріски збирає!
- Отака у мухи *** Відірвалась і балака!
Тин дзюравий, кури - свині, ну ви бачили газдиню?!
-Та там того шумовиння, як на сраці ластовиння!
Грядки пані посадила... Лобода одна вродила!
Про курей моїх сказала, як у воду пернула!
Я курей своїх продала! Квочка є одна.
Та сидить на яйцях тиждень. У воду кінці.
Я підозрюю, що в грядках твоїх були горобці!
Хтіла мені дошкулити? Всралася, тай криво!
Треба трохи рот стулити! І жити красиво...
Валентина Дацко/ Урода
16/07/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Ви мене дивуєте, дорогенькі! Люди!
Ну тай що, ніхто не знає як збільшити груди?
Ще б повірила...ну чесно... хто виріс у місті.
Їм традиції народні десь... в одному місці!
А сільські? До вас звертаюсь! Не ховайсь за клуню!
Що, у внучки з силікону груди вже, бабуню?
Годувала її з десертної чи чайної лишки?
А не можна було дати полизать варишки?
Ліньки взять у миснику файненьку копистку?
Вимісила в баняку кашу й шкварок трішки...
Хочеш внучці груди файні - Боже, поможи!
Тицьнула їй ту копистку - їж давай, лижи!
Але так робити треба у шкільному віці.
Як прогавили - пропало! Не виростуть циці!
Отако, дівча плескате лишиться до скону...
А тоді купуй, бабусю, груди з силікону!
Я ото про макогон собі нагадала...
-Не облизуй з нього маку, - бабуня казала!
Бо собі отим ти зробиш послугу паршиву...
Буде суджений твій мати макітру плішиву!
Як на молодь цю сучасну щоразу дивлюся,
То підозрюю... начиння не мають бабусі!
Макогон лише! І жодної варишки у хаті!
Тому й хлопці ходять лисі, дівчата плескаті!
Дацко/Урода Валентина 15/07/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
Кума, привіт! Ти з базару уже повернулась?
Позич мені сковорідку, бо моя погнулась.
Ой, від чого? В двох словах тут і не розкажеш...
Та причину з наслідками сто процентів звяжеш.
Нині і я з чоловіком їздила на ринок.
На город же ж не залізеш. Дощ. Перепочинок.
Вже з домашньої свині закінчилось сало,
То я того, з преміксами, купити вже мала.
А мій мав заскочити владнать щось до банку.
Вирішили розділитись ще з самого ранку.
Стільки в банку людей нині, як кажуть тьма чорна!
Я ж скупилася скоренько, бо жінка проворна.
Ряба торба у руці, важить з чверть центнера.
Застібнути не змогла. Невдобно, холера!
З торби вухо виглядає і рило свиняче.
Охоронець не пускає. Ступися, юначе!
Зайшла в залу і дивлюся: мій вже на прийомі.
Поправляє сиві вуса. Мо вони знайомі?
Роздягає вже очима оту, з банку дівку...
А та знизує плечима... Дав їй візитівку...
А я з торбою своєю сиджу, ледь не плачу.
Встав окрилений й на вихід! Мене не побачив!
Я одразу розгадала їхній хід підступний
- Прошу пані, ви у справах? Ви клієнт наступний?
-Так, то я ! Брешу... Десь картку вчора загубила.
А вона іще під враженням, ніби поробили...
Візитівку пенька мого тримає у ручках.
- Що за збіг? Ви теж вдова? На лівій обручка!?
Ну, не вдобно ж сказать правду, що я розтовстіла.
Вже на праву не налазить. - Ну.. не те щоб овдовіла...
-А хто ще? Якось безсило ворушу губами.
- Той клієнт, що був у мене прямо перед вами!
От і маєш! Поховав вже! Таке не прощаю!
А дай, думаю, я партію оцю переграю!
-Він дружину поховав і дуже горює...
Гроші має, щастя - ні! Чимось там гандлює.
То ми вкупі 30 років, дітей, внуків маєм.
А йому, бач, біс в ребро! Розум відбирає!
- Казав мені, що самотній. Один в цілім світі!
-Прошу пані! Він збрехав! Є у нього діти!
-Трійко хлопчиків маленьких.Що я мелю, Боже?
І дівчаток... 5 сказать? Ні, на два помножу!
-А ви що, із ним знайомі? Дригає повіка.
- Тут могилка його жінки а поруч - мого чоловіка.
-Так горює, люди кажуть він - чорний вдівець.
Отако я їхні плани звела на нівець.
На дрібні шматочки картку його покрамсала!
Оце з грубшого пригоду тобі розказала.
За пательньою прийду. Принесу шмат сала.
А чого моя погнулась - ти ся здогадала!
Валентина Дацко / Урода 05/07/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2023
Темно так, хоч в око стрель. Вдам, що я смілива...
- А хто то сцить, як бугай, біля мої сливи?
Йой! Та це ж наш голова! З страху відсахнулась.
-Пісяйте, пісяйте, пане голово! Я вже відвернулась!
Драпанув, не привітався. Так невдобно вийшло!
Не інакше знов до Нюськи повернув він дишло.
А я чого з хати вийшла? Звуки розбудили.
І так душно... В сіно ляжу. В хаті нема сили.
Задивлюся, як в кіні, на зіркове небо...
Пес наш чухається. Блохи вже вивести треба.
О! А це що!? Вже б корова Маньчина хропіла....
Перша ночі! Доїть Лиску! В фейсбуці сиділа!
У сусідів вікна навстіж. Учора сварились.
Ліжко так рипить під ними... Значить помирились!
Тихо...сон усіх здолав... Кайдаші сваруться?
-Вилазь з рову, пияком став! З нас люди сміються!
-Влігся, як свиня в кориті! Ще й губами плямка!
Треба було менше пити! Я тобі не мамка!
Добре влітку у селі! Спокійно і тиша...
Знову кляте це пі - пі! Вже є в сіні миші!
Ночувала м я у місті. Не одного разу!
То там звук одноманітний - зливи унітазу.
Петрик слоників лічив, я зірки рахую.
Треба кумові сказати, що в сіні ночую.
Валентина Дацко/Урода 02/07/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
Запитала нині внука я, що в навушниках він там слухає.
А він каже, що реп. О, маєш! -Ти стара, бабцю, ніц не знаєш!
- Я стара? Не відпали ж вуха... На! Я ще Вову зі Львова слухала!
Файний репер? -О, так! Авжеж! -Знаєш... Я його слухаю теж!
-Та ми навіть перетинались, як навушники в дядька твого ламались.
Де? В кімнаті у сина мого. Реп... Подумаєш... Що такого?
-Ти крута, каже внук мені. Реп читаєш а я ще ні.
-Проживеш скільки я ... Без мата. То навчишся і реп читати!
-А ти знаєш іще когось? Мона й ще... Значить так...Альона!
- А її знаєш як? Ти - сила! Пироги у Тік- Точці ліпила.
А я тапала їй по носі. Ой, під враженням іще досі.
От про Калуш казать не буду. Євробачення не забуду...
Та у Вовки пісні солодші. Бо ми були тоді молодші.
Валентина Дацко/ Урода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023
Чуєш, Нюсю? Я старію! Знаєш... помічаю,
Що частіше як колись білизну купляю..
В тебе теж таке? Про що ти? Та яку постільну?!
Ну не те щоб Вікторія Сікрет... Але все ж - натільну.
Ну, колись от одягались в новесеньке спіднє
Як то кажуть , віддавали із зарплати копійку послідню
Із думками про червону у зубах троянду
Й мрією, що мо станцюєш з кавалером танго.
А тепер? Усе змінилось! Вже не та картина!
В сумці маю пляшечку ... Ось... Валокардина.
Як вдіваю гарне спіднє- думки смердять хлором.
Раптом втраплю до лікарні, чи в морг - щоб не сором!
От колись...Робила фото - відкрию секрета,
Думала про щось хороше... Тепер про портрета
На граніті! Раптом що... То чи буде гарно?...
Щоб пристойно, як в людей. Скромно, не вульгарно.
Іще маю показник - алкоголь із бару!
Увесь чисто майже зник! Стоїть пляшок пару...
Переставила до кухні. В тісто підливаю.
Каже мій, що я на старість совісті не маю.
А поети про рукавчик в три четверті шпарять!
Знай: щодня труси новенькі - значить прийшла старість!
Валентина Дацко/ Урода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2023
Ото маємо сусіда! Сидить в якихось грязях
А свині його попід тин нам в города лазять!
З того боку були грядки - усі сплюндрували!
Щось надгризли, щось - геть з'їли а щось потопали.
Чоловік одного зміг якось впіймати.
Треба його сусідові, Володьці, віддати.
В нас його Хамлом ще кличуть. В селі так прозвали!
Коло клубу футбол грали, то так скандували.
Бо ж ніхто його не любить! Сусіди сахаються.
Ті маленькі і злі очі в ботоксі ховаються.
Отако... Підбори взує, в руках якась торба
І на ті курорти - грязі з великого горба!
А свиней, що у хліві, ти лишив на кого?!
Ще м ніколи у житті не бачила такого!
Мене внучка запитала про те пацє нині.
- То кабанчик, чи то льошка? -Та всі вони свині!
Потім чую:" Хочу взяти у вас інтерв'ю.
Згодні дати добровільно? Були на нулю?
Чи були на одиничці? А може на двійці?
То старий мій вчора цифри пояснив Софійці!
І годує його мо краще як я діда!
Ще й цукерок йому жменю дає на обіда.
-Ви будете іншим свиням, чи Хамлу дзвонити?
Шашлика з вас не зробили, лишаєтесь жити.
А володькове пацє - хрю собі, та хрю.
- Софієчко, вже завершуй з хряком інтерв'ю!
Ніц не вийде доброго з вашої розмови,
Бо не знають його свині ніц людської мови!
Бо в свинарнику радейко те падло вмикало.
Та так гучно, що їм вуха назавжди заклало!
Валентина Дацко/ Урода 22/06/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023
Дз-з-з! Ну знов ці комарі банкет влаштували!
Цілу ніч нашу кровицю в трубочку смоктати.
І нічого в них не звурдилось від резус - конфлікту.
Резус плюс і резус мінус - до лямпи релікту!
Уявіть... а розлад шлунку з тих причин щоб мали?
Та вони б нам усю хату отим обсвистали!
Бабця наша спить спокійно. Храп на цілу хату!
Мабуть трубочку у напій їм важко вставляти.
Інша річ - ми з чоловіком. Прийшли із вечірки,
Комарі теж захотіли скуштувати дрінка.
Слава Богу, що природа їм зубів не дала!
А то ще б нас на закуску тихенько жували ...
Отак от раненько стала. У роті так сухо...
Лип у дзеркало... О, маєш! Надгризене вухо!
В Інтернеті прочитала, що кров п'ють лиш самки...
Де жіноча солідарність? Це вже поза рамки!
Вчені всіх тих комарів в клас комах вписали.
А я проти! Клас ссавців! Крові он нассали...
Якось я купила хімію проти комарів...
Хоч би хни їм! На ню чхали! Чоловік зомлів.
На роботі вже питають чом руки червоні.
-Комарі вночі співають, я плещу в долоні!
Валентина Дацко/ Урода 22/06/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023
Привіт, Нюсю! Зачекай - но! Підійди до тину!
Чи дивилась ти сьогодні вже свіжі новини?
Бо я нині тілівізор включити не можу...
А новин нових не знаю, ото ся тривожну.
Тілівізор не включаю - провітрюю хату.
То каклєти я спалила. Соромно сказати!
Мняса стільки змарнувала! Ото мені горе!
Дим стовбом у спальні, кухні і на калідорі.
Я лише на мить присіла на зручний ослінчик...
Була б хата вся згоріла ... І я на камінчик.
Як пороблено. Я ніби й не хотіла спати!
Спалилися так, що й кекчупом не ренімувати!
Вуглі, ті що залишились, здуру псові дала...
Він нюхнув... Такого подиву я і не чекала!
Подивився так осудливо, мов я впала з дуба!
То розказуй вже новини, сусідонько люба!
Привіт! Як то мона новин не дивитись?
Я яєшню зранку їла, аби закропитись.
Що казали? Та... Як завжди. Знову ціни вгору!
Світло, газ, цибуля, сало, кури, помідори...
Багатим то не грозить голод - в них офшори.
Не інакше шинку жруть їхні лабрадори!
На автобусі поїдеш, трясця їхній матері,
То заплатиш як по Сені, на прогулянковім катері!
Вчора хтіла на базарі ліверу купити,
Щоб такі - сякі вареники на обід зварити...
Як на ціни подивилась... Бережу фігурку!
З пенсії купити можу метер кишки й шкурку.
А вони всі викривають психо - афериста...
Та таких в Верховній Раді більше як штириста!
По погоді сама знаю. Їхньої не тре!
Закундибасилось небо. Вже моква буде!
Валентина Дацко/ Урода 18/06/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023
Ой, та що там ваша зупа! Припини, не хочу й дивитись!
На кавалки все покрамсала, потім в блендер, щоби не вдаватись.
Український борщ... Оце мистецтво! То хіба реклама?
Там і зміст і сенс і розмір... Й кольорова гамма!
А які інгредієнти! Аромат... А смак!
Морква, бурячки, капуста, бульба, пастернак.
А спробуй іще з грибами, з вудженою грушкою,
Полтавський наш з галушками, улюблений з вушками!
А ще маєм з карасями,на гусячій юшці,
З яблуками, кабачками, ягідний... З петрушкою.
Як то можна в світі жити, щоб борщу не вміють зварити?
Ще не пізно... Вчись, Франческо, борщ варити наш з ЮНЕСКО.
Кладемо реберця в горщик а до них - водиці.
Фасолин...десь так зі жменьку і нехай вариться.
А тим часом бурячки будемо кришити.
Перед тим ще не забудь гарно їх помити!
На солому нашаткуй. Бульбу ріж на кубик.
Дрібно насічки капусту, втри часничний зубик.
Закладай не все одразу! З розумом - по черзі!
Щоб отії вітаміни із борщу не щезли!
В горщику нехай вариться, поруч став пательню.
Дрібно сало нарізай. Не капар, ретельно!
Цибулину не забудь нарізати дрібно.
Нащо хусточка до носа? Взнаєш! Так потрібно!
Відчуваєш уже запах? О! Рипнула хвіртка!
Тузик вже на задніх лапах і прийшла сусідка.
На ось...Глечик із пивниці. Сметанку зберемо.
Хочеш кислячка напиться? Отак і живемо.
Занур в борщ один томатик, щоб шкурочка злізла
А тепер в холодну воду.... Ось, тертка залізна
На. Потри і до пательні, де пускають бульки
Ароматні шкварочки й рум'яна цибулька.
Не забудь про зеленину! Без неї - ніяк!
Перчика клади зернини, лаврушки у смак.
Кріп порізала? Готово! Розділи на двоє.
Цю частину в сковорідку а цю... Підожди!
Там, в печі, вже дозрівають пишні пампухи.
Обережно! З жару, з печі! Тепер їх помастим.
Чим? Часник, олійка, кріп... А хочеш то маслом.
Все з пательні зразу в горщик. Ох і гарний вийшов борщик!
А тепер мав настоятись, як радять кухарки
Ой ! Про сіль зовсім забула. В тарілку сметанки...
Що питаєш? Як подати? Тузик, лови кістку!
Пампухи, сальце холодне і зелені трішки.
А тепер усі до столу! Подякуймо Богу...
Український їмо борщ. Смакота! Смачного!
Валентина Дацко/ Урода
16/06/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023
Ой, кручусь у тім селі як муха в окропі!
На городі, як казала жінка в Конотопі,
Понасходило бадилля, що я не садила
Серед нього така - сяка бульба посходила.
Ще мала така, ніяка... А вже хоче цвісти.
Сильна засуха у нас! Ще й жук преться влізти!
Ці смугасті знахабніли. Як у себе вдома!
Вчора трутку зять купив, бо збирати - втома.
Правду кажучи я кілька днів таки збирала.
В півторачному відрі щодня їх купала.
Чоловіку вже набридло те моє старання
Сусід пита :- Жінка де? Знов на полюванні!
- Нема вдома - на городі! Посуда не мита...
- Досить , -каже мені! Годі! Вперше будеш бита!
- Браконьєрства не потерплю! В них шлюбний сезон!
Я кивнула головою: - Маєш ти резон!
Щоб ґазду не травмувати зятю дала гроші
І замовила я "ліки" тим жукам хороші.
На город ще зранку вийшла і дивлюся гнівно
Мо жуки зніяковіло? Ні :- Привіт, Петрівно!
В маринарках тих смугастих сидять, гріють яйці.
- Ну чекайте, прийде зять! Я вам дам, засранці!
- Ху! Побризкала... Парфуми .. Аж пече під носом.
Чоловік прийшов з городу і дивиться косо.
-Що ся стало із жуками? З бараболі впали.
Полягали на землі догори ногами.
- А я знаю? Може хочуть, щоб чухав їм пузо?
Ті жуки тобі як п'ятниця Робінзону Крузо!
Валентина Дацко/Урода
08/06/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023
Як живуть ті іноземці? Поняття не маю!
В магазинах заграничних обновки купляють.
А там сервіс такий,кажуть, аж хочеться жити.
Довелося і мені щось у них купити.
Про кабінки для примірок скажу: наче хата!
Квадратура, дзеркала, стіл, штора картата.
Я б змогла у тій кабіні до старості жити,
Якби душ ще там зробили, щоб ноги помити.
Міряла години зо дві. В дзеркалі крутилась.
Взяла декілька речей, на касі розплатилась.
А касирка мені: - Раджу чек не викидати.
Місяць можете ще думать - брати чи не брати.
Передумаєте то не треба і причин шукати
Ми будем готові зразу ж вам гроші віддати!
А бодай би їхній сервіс ворона скоювала!
Та я місяць цілий, справді, уночі не спала!
Руки трусяться, так страшно цінник обривати.
З моди вийде, поки думаю брати чи не брати.
Інша річ - базар Хмельницький- свято для душі.
Прямо душу розпирає, хоч пиши вірші!
Щось сподобалось, питаю де приміряють можна?
-На картонці, оту - во. Тільки осторожно.
По погоді - мінус двадцять, сніжинки літають...
А мені до мідних гудзиків пальці примерзають.
Подивилась у люстерко, в котрім пудрю носа
Лише мить- пильную чоботи, щоб не пішла боса!
- А якщо не підійде? Чи можна віддати?
- Я би вам не радила так ризикувати...
Вдома глянула на мить - все мені пасує!
Мабуть психіка ота усе корегує.
Сплю спокійно. Ну а як же спокійно не спати?
Як навіювання сниться : не ри - зи - ку - ва - ти...
Валентина Дацко/ Урода 08/06/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023
Прийшов внук наш із садка.Перший день. Не жарти!
Ну і як там? Кашку їв? Чи водити варто?
Чи ти з кимсь там подружився? Можеш їх назвати?
З Петриком, Мишком, Тарасом і ... забув... салатом!
Я на діда подивилась: мати Василева!
Внук салата має в друзях! Оце то проблема!
Зразу я на телефона, аж трясуться руки
- Альо! Лікарка?! Альона?! Рятуйте нам внука!
Прошу пані, люди кажуть ви психолог файний!
З внуком нашим щось не так! Прийом буде тайний?
Він салата кличе другом...То все стрес і нерви!
Не давай в садок, казала. А вони заперли!
Прийдем. В п'ятницю по шостій. Може не зашкодить
Я слаба, ламає кості... Ще в садок походить?
Вчора внука я привела у садочок зрання.
Виховательку спитала щось про виховання...
Якось речення старалась завуалювати.
Делікатно про проблему хтіла розказати.
Вихователька здивовано лип мені у очі:
- Та ви що?! Ваш дуже файний і кмітливий хлопчик!
Подружився зі всіма. Та не зміг згадати
Ім'я Цезаря Петренка, то назвав салатом!
Валентина Дацко /Урода 02/06/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2023
Альо!? Люська?! Що сі стало? Вік би тя не бачить!
Шуба норкова і буси... А чого ти плачеш?
Згинув Ваня на війні? А чого поперся?
Хто ж вам винен, що дурні?!
Ой, не тра про серце!
Як сиділи ми в підвалі - не забулося мені!
-Я на танкє єду у Валє, возьмьом Кієв за три дні!
А я Ваньку так чекала! Коктейль колотила!
Не доїхав... Так і знала! Колеса спустили!
Стань но ближче до екрана... Ну ти і зараза!
В твоїх бусах я впізнала свого унітаза!
Та яка там бірюза? Люська, не патякай!
На вітрянку слабував внук - мастила сраку...
Був в зеленці унітаз... Я зразу впізнала!
Унітаз - на сувеніри! Ну я так і знала!
Я все думала: ну нащо ви у нас їх крали?!
Дикуни якісь... На буси Ваньку обміняли!
Валентина Дацко/Урода
01/06/ 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023
Люди добрі, може має хтось координати?
Вовки Бруса? Щось я маю йому передати...
Ми живем з бабусею мого чоловіка.
Так би мовить помагаєм доживать їй віка.
Баба Маня не погана, та склероза має.
Як та курка, ледь щось взнає, зразу забуває.
Щоб не нудилась, бабусі ми дали планшета.
Показали їй як пальцем тикать у предмета.
Полюбила вона сильно канал того пана.
Тільки й дивиться на нього, не стає з дивана.
Мо ви чули їх Матвійка? Хто ж його не знає?!
-А скоро вже буде Паска! - синок їх співає.
То почула тоє бабця перед Великоднем,
-Щоб ніхто на ції свята не лишивсь голодним,
То замовте в того пана ковбас, м'яса, сала
Богу дяка й тій дитині, що нам нагадала!
На Великдень у нас було все як у людей!
Напекла я пишних пасок, шинки і курей.
Крашанки - як Бог велів, писанки - теж файні.
Вікна були в нас помиті, фіранки попрані.
Та на тому не скінчились наші святкування!
Бо ж у бабці той склероз : вдень, вночі і зрання.
Лиш почує як синок їх співа про Пасху
-Купіть, - каже- ковбас в пана, розчиняйте паску.
Знов варю, печу, тушкую. Вдячна за рецепти!
Раз свекрусі вже на бабцю пожалілась... - Себто?
Не переч моїй мамуні! Спадок вам лишає!
Робіть все - як вона каже! ...І що побажає!
Вже не можу їсти м'яса. В правім боці правім коле...
Боюсь- вмру раніше баби. Ото буде горе!
Вже б попила молочка... З'їла б борщ зелений...
Бо отой холестерин лізе з вух у мене!
Кожен тиждень в нас Великий, четвер кожен - Чистий
Кожна п'ятниця Страсна, обід - урочистий!
Якось я уже почала сім'ю рятувати
Вже навчилась писанки вакуумувати.
На шнурках шматочки паски сушу на подвір'ї.
Нова камера для м'яска, напірник на пір'я.
Ой! Про що то я? Ага! ...Прошу передати
Мо Матвійко у піснях може вказать дати?
Най та бабця вже почує, що Пасха минула!
Трійця вже у нас на носі а вона забула!
Валентина Дацко/ Урода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023
Діти внука нам привезли літом на вакації
То я нерви м си псувала, була у прострації.
Та дитина, моя пташка, ніц у тім не винна.
То дочка моя, Мелашка, страждати повинна!
Якби м могла, то схопила б лозину чи бучка
Бо розпестила нам наніц коханого внучка!
Як покинула село, нашу сільську раду
В місті бариня вже стала, що немає ради!
Сидять там, на етажах, розчепірять пальці...
А ми з дідом потім...Жах! Ситуацій бранці!
Якось внука запитала: що гамати будеш?
А він каже нам - панкейки! Ну ви чули, люди?
Як з Америки приїхав чи із Амстердаму
Хоч словник який шукати? Хто міг скаже? Мамо!!!
Слава Богу маєм вдома того інтернета...
То почала я шукати то диво - секрета.
Знайшла зразу я, мигцем, оте відповідне.
І до діда зі слівцем : то оладки, рідне!
Опустила я на землю панича одразу
.- Зараз, котику, оладок я тобі насмажу!
А з чим будеш? Може з медом? Не моргнувши оком
Підняв лапу у ведмедя - З кленовим сиропом!
То мій дід в полях гасає, де гречане поле,
Потом землю удобряє, носом її оре,
Щоб була сметани лижка,слоїк того меду...
Щоб канадським тим, із клена, годувать вереду???
То для того ми за бджолами по полях ганяли?
Щоб своє десь у смітник? Чуже перейняли?
Внучку, кажу, не проблема, сироп той кленовий!
Дідусь клена настругає і буде готовий!
Підмигнула чоловіку - він шур до дровітні,
Нарубав скоренько трісок на рецепт новітній.
- А тепер, малому каже, треба марлю взяти
І з усіх сил, що ти маєш , з них сік витискати..
Слоїк дав йому літровий, жовтенький бідончик...
Бачу я - ти вже бідовий, не тупенький хлопчик!
Виявилось - наша кров! Не брав марлю й тріски...
- Хочу, каже , я оладок, й зверху меду трішки!
Валентина Дацко/Урода
25/05/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2023
Кажуть - мова українська перлами багата.
То навіщо ж нам чужинські матюки вживати?
Вчора дві моїх сусідки за межу сварились.
То по сварці, хто їх чув - за автограф бились!
- Той кілок ще того року стояв оту во!
- Та щоб в тебе пір'я в роті поросло!
Не чіпала я нічого! Ти, нечиста сило!
Щоб швидкою настею тут тебе зносило!
- А тебе щоб нижче пояса зціпило за пупа
І щоб пуп той вилисів як від маку ступа!
- Ну ти бач, яка падлюка! Най ті качка копне!
Дурний тебе піп хрестив! Мерзото, замовкни!
Той кілок ще тут стояв за царя гороха!
Та на ньому, як на тобі, наросло вже моху!
-Забери своє гузно із мого городу!
Не тобі мені казати про мох і про вроду!
- Ну ти й стерво! Та я ж тебе навіть не чіпала!
Ти ж почала про кілок, як у борщ насрала!
- А щоб тобі повилазило! Кілок був за крока!
Щоби тебе колька вколола у бока!
- Обіцяла ж ти вже більше в мій город не лізти!
Та, як кажуть, зарікалася свиня більш гімна не їсти!
- Поцілуй собаку в *** Я стою на свому!
Той кілок був метер ближче, біля твого дому!
- А щоб тебе грім побив! Щоб злидні обсіли!
- Щоб твоєю пикою просо молотили!
Стули пельку! Тьху на тебе! Думаєш вщіпнула?
Дуля з маком! А щоби тебе муха вбрикнула!
Ще б сварились... Та сусід: "Жінко! Швидко в хату!
Те, що в казані кипіло - почало шкварчати!
Що ти кажеш!? Підхопилась, сплеснула руками.
Будем їсти, значить , борщ нині виделками!
Валентина Дацко/Урода
19/05/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023
Ой, село то вам не місто! Все як на долоні!
Від пересудів страждають дужче всіх влюбльоні.
На селі народ тямущий! Та висять на плоті
Ті, що все про всіх геть знають - баби чорнороті.
Закохався Гриць в Настуню. Не було б напасті...
І купив собі одразу вудку й рибні снасті.
Цілий місяць, день у день- нічна риболовля
Бо кохана біля ставу живе. Безголов'я.
Вже замучили ви на ніц Настиного брата!
Бо тих карасів, як доказ, мав він їм лапати!
Ті до ранку: хі- хі- хі, стріли і амури
А Іванко в очереті - мерзни, вовча шкуро...
Збунтувався у душі, та ніц їм не каже.
- Ну, побачите сьогодні, як вам карта ляже!
На світанні Гриць, як завжди, мов чорт з очерета
Мчить до дому, схопив вудку, з рибою пакета.
Жаби кумкають...Туман молочний...Світанок...
Раптом баба на воротах: "Грицю, добрий ранок!
Покажи що наловив! Чи добре клювало?
Бо у торбі бачу рибки ти маєш чимало!"
-Усю ніч ловив! Карасики файненькі до столу
Баба лип- там оселедці ... пряного посолу!
Певно, Грицю, прийшов час тобі ся женити!
Бо Іванко і кита вам може зловити!
Валентина Дацко/ Урода
19/05/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023
Захотілось пиякові рибки десь зловити.
Приніс пляшку йому кум, нічим закусити.
Кинув в море сіті він.Зловилась одненька.
Шок дістав, у вухах дзвін!Справжня !!!Золотенька!!!
Таланить...Пияк подумав. Три бажання маю!
І гигикнув він до кума- Зараз загадаю!
Довго думать не судилось.-Перше, сказав дзвінко,
хай би море обновилось і було з горілки!
Скуштував, і нерви здали...Вся спина, як вмита.
З кумом море полизали...- Справжня, оковита!
Що ж на друге загадать?-мовив він до кума.
Прісним рікам не впадать до моря, задумав.
Лизнув річку- там спиртяка...Радості- без краю!
Ледь із кумом вже патяка...-І таке буває!
Кум за коміра схопив, пияка тормосить.
-Третє рибці загадай!- Благає він, просить...
Вітер хвилями гойдає, аж піну підносить
.- З кумом пляшку ще бажаєм, і нам цього досить!
Валентина Дацко/Урода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023
Десь у Бахмуті в бою, до вражого тіла,
Що було у зет- строю, куля прилетіла.
Перед тим зміг добре " тяпнуть", то навіть незчувся,
Не встиг навіть матом крякнуть, як життя позбувся!
Опинився він миттєво десь на тому світі
Як і мріяв прижиттєво - Рай у пишнім цвіті.
-Як і цар нам обіцяв! І зникла тривога.
Попадем ми всі у Рай а значить - до Бога.
Затріщали вмить кущі... Гілки вліво, вправо.
А з них гульк - святі отці, значить... Петро й Павло!
- Хто такий? Пароль кажи! Ой! Тремтять коліна...
-Свій будеш, чи мо чужий? Звучить солов'їна!
А москаль був хитрий біс.- Свій! Святим гукає.
Кулаком почухав ніс й матюки пускає.
- Хоть мінутку здєсь побуду - нє судьба на вєкі.
Это ж надо, здесь их люди - богочєловєкі!
-По статуту все кажи! І озвуч пароля!
Якщо наш - то докажи! Ні - пекло, неволя.
Здогадався вже Петро, до Павла моргає:
-Повернутися на землю ти ще шанса маєш!
Якщо орк, тоді преставишся і в пекло, до чорта!
А як наш - ласкаво просим у нашу когорту!
Той підняв долоню криво до правого вуха
Й відчеканив, ледь ігриво:- Іванов Пєтруха!
-Тю, то ти ще й мій тезко! Вигукнув щосили.
Щоб твоєю мордою просо молотили!
Взяв Петро ключі від раю. - Будеш патли дерти!
Бо до нас я не пускаю! Преставитись - вмерти.
Представлятись будеш зараз в пеклі, неборако.
Й дав ключем, де ноги вклались, точніше у сраку.
Так летів у пекло хутко аж в вухах свистіло.
Павло скривився й ледь чутно: " Що то так смерділо?".
- Рускій дух! Оце вонізма! Плюнув з пересердя.
Парфум " Привид комунізму і брак милосердя".
Трісь! Заквітчанії гілки стулились до купи.
- Пішли, вип'ємо горілки. Москалів - до дупи!
Валентина Дацко / Урода 01/05/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
Хочем дочку заміж видать. Вже спати не можем.
З чоловіком кілька літ про це сі тривожним.
Слава Богу, вже дитині повних тридцять років...
Отака біда в родині! Втратили ми спокій.
Все ж для неї! Захотіла зробить тюнінг повний.
-Доню, я на все вже згодна. Й батько кивнув: добре!
А позаочі бурмоче:" Бісова дитина!
Краще б я був тої ночі зробив собі сина!
Маєм гроші, що збирали на її весілля...
- На той тюнінг мо хто клюне?- каже мій з похмілля.
І до себе пригорнув: "Все, стара, не схлипуй.
А у голос вже ридай.Поглянь на тарифи!
Прейскурант мені дала наша люба дочка...
Продать хату? Взять кредити? Чи може розстрочка?
Поміг банк - взяли кредит. Те ярмо до віку.
Все для того, щоби доня мала чоловіка!
Все пройшло як книжка пише: бразильські сідниці,
Наче в тої Кардаш'ян фігура і циці!
Губи - як у качки клювик, як в Джексона носик...
Ще й по акції купили довгі штучні коси!
Чорних вій - цілу коробку, наче з моїх мештів.
Мила пані нігтів дала на останню решту.
Діамант маленький вставив технік їй у зуба.
- Все, лишень іди з дому, наша доню люба!
Може маєте хлопчину, що пора женити?
Ми вам, з дідом, всі розходи ладні оплатити!
Валентина Дацко/ Урода 24/04/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023
Нині зранку прийшла з церкви. Внучок:"Давай краба!
Мо пограємось, бабусю?" Втомилася баба!
Біля мене всівся зручно.Кмітливий - нівроку!
Каже, що якась є фішка модна у Тік- Току.
Я заглянула... Ой, леле! Які фотки слічні!
Перевтілення там роблять охочим магічні!
Хто уже підстаркуватий - роблять молодим
А як ще юнак безвусий - сивим, наче дим.
-Ну то що, онук питає, давай вже світлину
Ту, де молода і гарна. На, бери, дитино!
Вставив якось в ту програму. Питає бабусю:
-А тобі вже скільки років? Я собі сміюся!
Сорок п'ять, як в приповідці! ...Ну, трохи згрішила!
На десятку, майже... свого внука надурила.
-Подивись через десятку літ яка я буду!
Тож буде мій справжній вік! Глянула...О, люди!
Зостаріли, як ворону, наче 300 років!
Як то кажуть: чорт зна що, іще бантик збоку!
Не на пенсії ж іще! Мат, без пунктуації!!!
Ще до діда одягаю гарну комбінацію.
Та хіба ж я отака? Я іще нівроку!
Ой, внучок, кажу, пиши скаргу в тім Тік- Току!
Валентина Дацко / Урода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023
Прийшла Нюська "під шафе". Ото вже знамення.
Зажадала вона чути мої одкровення.
Чом, питає, я з колишнім так мало прожила?
І так швидко, всім на подив, ми сі розлучили?
Слухай кажу, колєжанко, повчальна історія...
В невістки пішла я здуру. Чужа територія.
Молоді іще були... Полягали спати...
А тут, значить, дощ дрібний почав накрапати.
Раптом - блискавка і грім. Чоловік зі страху
Зістрибнув мигцем із ліжка й заховався в шафу!
Я до шафи. Відчини! Зі сміху давлюся
А він вголос вже ридає: " Я грому боюся!".
За дверима свекор п'яний почув у нас шелест.
Каже: " Шум у молодих. Видать йдуть на нерест!".
Дощ скінчився, чоловік виліз з тої шафи
І давай мені він проповідь, наче піп, читати.
Що у нього стан психічний і тонка натура
А я грому не боюся - значить товстошкура.
Почав махать кулаками, тріснув мені в носа.
Отоді й втекла до мами, в чому була, боса.
В коридорі ще стояли свекор і свекруха,
То до клямки ще пом'яли свої довгі вуха.
-Віддаю назад синочка, мамі вашій трясця!
Хай у вашому ставочку жаби нерестяться!
Отак всім кажу я правду. Тридцять літ по тому.
Розлучилась з чоловіком, бо боявся грому!
Чи заміжня я? А як же?! Ой, буду сміяться.
Ну не всі ж чоловіки так грому бояться!
21/04/2023 Валентина Дацко/ Урода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023
Вчора Нюська по обіді завітала в хату.
Уся з себе загадкова, вся така пихата.
Йой, кажу, уже ділися, діставай скелети
З тої шафи, де складаєш всі свої секрети.
Та розказувать почала: "Зайшла до фейсбука
А там якийсь джентельмен у друзі постукав!
Я одразу прийняла, бо ж такий прилічний.
Фотографії і профіль... Почав писать в лічні.
Виявилось - мільйонер! Значить буду пані!
Продам свиню і корову, ляжу на дивані
Десь у Лондоні на віллі, чи на яхті в морі
Океани з ним ми будем мірять неозорі.
Я вже згодна нині їхать, бо уже за сорок!
А тут значить мільйонер встрілив, наче корок!
Хоче вислать мені тищу! Їй Богу, не жарти!
Просить вислати лиш мізер - розблокує картку.
Сто долярів поміняю. Біжу вже з розгону.
Бо то мізер. Лиш зарплата... Буду мать мільйони!"
-Тр-р-р-р! Кажу я їй. Спинися! Промий собі мізки!
Бо до твого бережка ... не гімно то тріска!
Подивись у телефона, на мого фейсбука.
Там у черзі мільйонери: " Візьміть на поруки!".
Як один : усі вдівці! Й очі... такі чесні!
Принц з Дубаїв, лорд англійський - без мене нещасні!
Вже отих чинів найвищих із усього світу
Штук вже тридцять назбиралось, мирового цвіту!
Дружно просяться у друзі. На місці тупцюють.
Всі чекають, що їм Нюськи картки розблокують!
16/04/2023 Валентина Дацко /Урода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023
Я не завжди була слухняною, матусю!
Та каюся! Сварити вже не смій.
Мале теля пасла тоді. Бабусі...
Воно ту хустку з'їло, а не міль!
Ти завжди в будні була на роботі,
А я примітила від шафи де ключі...
Американська хустка була... Годі!
Жаль досі того клаптика парчі.
Блискуча, гарна... Мабуть чверть зарплати...
Яскрава, до лиця і до вподоби.
Ой, каюсь мамцю! Знаю, винувата...
Хто в чому, а я в ній пасла худобу!
Я зачиталася казками братів Грім,
Бичок той біля мене ремигав.
Коли побачила я що... Мов вдарив грім
І світ навколо наче чорним став!
Нову хустину, що купила вчора мама!
О,Боженьку! Він справді її з'їв!
Чи в полі не знайшлося більше краму?!
Шнурки з парчі звисали між зубів...
А через тиждень йшли ми на весілля...
В костюмі мама новім, модний крій.
Та от конфуз: "Де хустка на застілля?"
Я відповіла: "З'їла її міль!"
Коли до шафи речі я пакую,
Зринає день той і пожований пучок...
Пробач, матусю! Каюсь і жалкую!
І вдячна Богу що не здох тоді бичок!
Валентина Урода / Дацко 07/12/2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
Пані в склеп зайшла. Скінчилась інвентаризація.
Ще з порога мені:" Здрасьтє!". Українізація
Відчуваю знову буде. Згребла нерви в жменю.
Лагідно зробити як? Шмиг дулю в кишеню!
-Добрий ранок, прошу пані! Заходьте, будь ласка!
В покупця, дивлюсь, недобра на лиці гримаска...
-Я пришла к вам лук купіть. Я ледь не зомліла!
-У сусідній склеп ідіть! Там і лук і стріли!
В спорттоварах там моя подружка працює.
Дивлюсь пані пар пускає й на місці гарцює.
-Дайте мнє тагда цибулі, на вітрінє віжу.
- То торішня! Вам яку? Ріпчасту, чи свіжу?
Вже цибулю набираю й зиркаю тривожно.
Та - хап гілочку з букета. - Пані, де ж так можна?!
Я поставила, щоб людям око милувати!
А ви, ніби в себе вдома - квіти во-ро-ва-ти!
Та - понюхала, аж чхнула. Й завернула очі.
-Так люблю сирєнь я сільно. Правда, нєту мочи!
Я вже взяла руки в боки. А я це уміла!
- То бузок! Галузка гарна і до того ж біла!
А си-ре-нь звучить так гидко! А тут ходять діти!
Ставте гілку в вазу швидко! Несила терпіти!
Дацко/Урода Валентина 26/03/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
Колєжанка прийшла, Нюська
З нашого села.
Заробити хоче. Дзузьки!
Дієту дала...
Каже мені що фігура
Моя є нездала.
А в самої - кістки й шкура!
В мене ж - трохи сала.
Починає мене вчити,
Що я маю їсти.
Не вчи як я маю жити!
Виведи си глисти!
Але де ж?! Так піде з тебе
Іще пів кіла!
Тоді треба, щоб в кишені
Цеглинка була!
Бо як сильно дмухне вітер
І піддує днище
За фігурков , як в трембіти
Вітерець засвище!
За хфігуру як у тебе
Ще й платити гроші!?
Дуже дякую! Не треба!
Куплю си галоші!
Валентина Дацко/Урода
14/03/2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
Поспішає Новий рік до нас манівцями.
Пробирається зі сходу мінними полями.
Молодий, вірніше юний, він о цій годині.
З позивним, бійцям в окопах:"Слава Україні!".
Зачекались, мов секретна іде операція.
Двадцять другий вже знемігся... Нарешті ротація!
Весь пошарпаний, у ранах... Постарів за рік!
Біди - горя натерпівся на увесь свій вік!
- Я на зміну. Бувай, брате! Заліковий рани!
А зі мною мир і спокій нарешті настане.
Всі нащадки на століття будуть пам'ятати.
Переможе Україна! У війни дві дати...
І хлоп'я у шістдесятих дідуся спитає:
-Ти війни дві знаєш дати? Може нагадаєш?
І дідусь, що вже торує жадану дорогу
Скаже внуку :" В двадцять третім була Перемога!".
Валентина Дацко/ Урода 31/12/2022
З новим роком Вас, Друзі!❤️
Нехай так і буде!!! 🙏
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
Вона дивилася на фото...
Ні, сліз не було.
Маленький хлопчик безтурботний...
Все промайнуло
Немов у фільмі. На перемотці...
Пульсують скроні.
Тепер не вільний. Був вогнеборцем.
Зараз в полоні.
Згадала ранок. Дзвінок тривожний.
Він був останній.
- Я у полоні. Дзвонить не можна.
Ні! Виклик крайній!
Їх всіх тримали. Ворогу зручно.
Хіба ж так можна?
-Чєрнобиль руській! Живі і мучся!
Твой син - заложнік!
Вже восьмий місяць немов відлуння:
- Я повернуся!
- Де спиш, синочку? Де тая клуня?-
Шепче матуся.
Вона не плаче, лише чекає
Свого синочка.
Червоно - чорним вже дозріває
Нова сорочка.
Тремтить лиш трішки рука у неньки...
Кладе стібочки.
- Почуй, мій Боже. Хрестик у жменці...
- Верни синочка.
Валентина Дацко/Урода
18/11/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022
Я обнімала зранену весну
І плакала із нею аж до ранку.
Ми проклинали всім єством війну.
А засинали лише на світанку.
Ми зустрічали з вирію птахів,
Весна в сльозах розводила руками...
Який же ж то великий, страшний гріх,
Немає гнізд... Хрести лиш з рушниками...
Я літо пригортала до грудей...
Воно, у ранах, ледь живе, стогнало.
А ворог не жалів набоїв:". Ще!".
Хоча йому вже й місця в пеклі мало.
Я осені тримала міцно руку
І витирала сльози їй з очей.
Ми горювали, дивлячись на муку
Ні в чім не винних наших всіх людей.
Зима вже скоро. Вже земля розорана
Зерно пшеничне гріється в ріллі.
Країна наша буде вільна і нескорена
Й повернуться до дому журавлі.
І я обніму мирную весну...
Валентина Дацко/Урода
10/11/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2022
Кричить душа закута у печалі.
І сльози ллються, повінь через край.
Гримить війна. Без серця й без моралі.
У Всесвіті побільшало: "Прощай!".
Катують совість у кремлівських стінах.
А хто кати? Лукавство і брехня!
А смерть з косою вже в кривавих сінях
В графі " відвідувач" записує ім'я.
Народ здурманений приносить жертви кату
Це наче в казці: дурні і дракон.
А монстр єхидно так шипить нам:" Брате..."
Але ж у Всесвіті існує теж закон!
Вже скоро тая мить прийде, іудо!
Повісить смерть тебе, чи кине до землі!
Дракона вб'ють! А всі притомні люди
Радітимуть і в місті і в селі.
Кричить душа, закута у печалі...
Страждає від " сусіда" наш народ,
А осінь, в помаранчевому шалі
Катам будує вміло ешафот.
Валентина Дацко/Урода
10/11/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2022
Літо. Спека. Село приміське на Поділлі.
Яблука ранні втомились, в травичку : гуп, гуп!
Бджоли і оси щоразу, немов би з похмілля
Гудуть... Чи співають до оди липневої вступ?
Рідне подвір'я. Старалися мамині руки.
Хата цегляна і наче в Раю тут квітник.
Наш їжачок! Шарудіння... Ви чуєте звуки?
Ласунчик колючий. Не спиться тобі? Садівник...
Мама присіла в тіньочку. В біленькій хустині
Руки натруджені. Вени... Засмага " сільська".
Сонце над хмарою. Майже як на бригантині.
Небо над нею,неначе глибина морська.
Полудень гріє.Цвіркун у травичці озвався.
Пташка маленька виспівує соло в гіллі.
Це лише спогад... Який в мою душу ввірвався.
Хоч мати далеко - я з нею. І думи мої...
Valentyna Datsko/Uroda
05/06/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2022
-Ти мазурка???
-Так, я мазурка. Пишаюся моєю Батьківщиною Україною і Батьківщиною моїх пращурів- Польщею. Передусім я Українка польського походження. Мені ніколи не було соромно за моїх предків- землеробів, які своєю важкою працею заробляли на життя. Миролюбивий працьовитий народ, який зберігав століттями і зберігає до цього часу культуру, мову і віру предків і разом з тим прийняв в своє серце українську культуру, мову і звичаї.
- А чим тут пишатися? Могли б давно забути, що ви поляки і жити як прості українці.
- А тобі приємно, що в усьому світі є українська діаспора? Скажи правду, не лукав!
- Так, мені приємно... Але коли ти говориш про поляків в Україні, то це трохи дратує...
- А це вже - подвійні стандарти! Як в анекдоті про сина і зятя. Син догоджає невістці то погано а от зять догоджає дочці - то добре.
- А чому вас називають не поляками а мазурами?
- А чому ти себе називаєш подолянкою?
- Бо я з Поділля! Це регіон України.
- А мої предки з Мазовії. Це регіон Польщі. Тому й мазури.
- А я колись думала, що це якесь образливе слово.
- Зовсім ні! Тебе ж не ображає, коли тебе називають подолянкою? І танець Подоляночка є. І Мазурка є!
- А прізвища... У вас такі смішні... Здибель, Мазур, Урода, Пайонк. Я бачу ти підписуєш свої вірші подвійним - Дацко/ Урода. Друге таке не гарне... Могла б приховати...
- Чому ж не гарне? Ти мене дивуєш! Це моє дівоче прізвище. Я його ніколи не соромилась. Урода означає врода. І в українській мові сенс цього слова однаковий. Вродлива дівчина... Чула такий вислів? Це в російській мові це слово має протилежний зміст, але мені до російської діла немає. У них там своя закваска, ординська. А в слов'янських мовах це гарне слово. Коли я вчилась в школі, то в моєму класі була Урода Валентина, Урода Едуард, Урода Любов, Урода Вікторія. Мені було комфортно з цим прізвищем в житті. Але я дівочим прізвищем підписуюсь для того, щоб мене знайшла і впізнала моя Юність і Дитинство.
Валентина Дацко/ Урода
06/06/2022
Фото Viktor Karwan
Наша річка Плоска.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022
Моя сповідь
Я народилася в мальовничому селі на Поділлі. Шаровечка... В слові шиплячі і ричащі... А мені воно лагідне і милозвучне. Бо рідне.Там моя батьківська хата, спогади про дитинство і Люди,яких я знаю і поважаю. Як приємно іти селом і вітатися з усіма! Як чудово, що майже пів села- твої родичі а всі інші-друзі і знайомі. Можливо і недоброзичливці були але навіть про них я зараз згадую з усмішкою. Але про що це я? Моя сповідь буде про мову...
Завинила перед тобою, Українська моя мово. Каюся.
Вперше я "согрішила" у віці 4,5 років, коли моя мама взяла мене з собою в гості до своєї колеги. При тому, хочу зазначити, що до 7 років я не вміла добре розмовляти українською, бо в селі всі розмовляли польською. Так ось... прийшли ми в гості, в місто Хмельницький. Мене почали там обнімати, цілувати, легенько пощіпувати за щічки. Мабуть сподобалась господарям (а хто малих дітей не любить?) і господиня повела мене на кухню. Перед тим, в основному, все, що вона мені говорила , я зрозуміла. Хоча вона і спілкувалася російською. Але раптом прозвучали слова, які були мені зовсім не зрозумілі:
-Дєточка, ти любиш яічкі в смятку ілі в крутую?
Я дивилась на яйці... на неї...
- Що вона може мені пропонувати?- думала я. Певно, сирими їсти чи вареними...
-Гутуване! - видихнула я, вже радіючи в думках, що викрутилася.
-Стася, подойді сюда, я єйо нє панємаю!
Вмить з'явилась моя мама, їй розказали ситуацію і вона засміялась:
-Валя сказала, що хоче варене яйце. Вона не розуміє російську мову.
І тоді я собі пообіцяла: вивчу обов'язково! І буду розмовляти нею так вправно як ця тітка!
І вивчила. В школі знала російську добре, на рівні української. Перемагала в олімпіадах... Писала свої перші вірші російською...
Вдруге я зрадила українській мові в 1987 році, коли після закінчення школи пішла вчитися на закрійника. В групі було більше сільських учнів, аніж міських але всі предмети викладалися російською і російськомовні " городяни'' домінували. Як? Насміхалися над тими, хто не вмів розмовляти російською, принижували! Навіть обзивали бичками.
Навіть деякі вчителі висловлювалися на зразок:
-Галя, ну как можно брюкі абазвать штанамі? Учісь разгаваривать!
Російськомовні підсилювали це насміхання. Тепер це називається булінг... В мене спрацював інстинкт самозбереження. Я розмовляла російською і дружила з містянами. Каюся! Хоч і намагалася захистити дівчат, які не вміли розмовляти російською і плакали від образ...
Справжня свідома моя українскість народилася з народженням України. Тоді були прекрасні передачі в радіо і телеефірах. Я дивуюся, чому це захопило не всіх? Я намагалася покращити свою українську, хоч і повторюся, що в родині ми розмовляємо польською.
Свій "екзамен" на володіння українською я здала в 2010 році, разом з сином -підлітком. Коли ми приїхали на Азовське море, в Маріуполь. В готелі лише ми розмовляли українською! На нас дивились як на прибульців і називали бандерівцями.
Я розумію, що вчитися потрібно все життя, бо немає тієї точки, на якій можна сказати: я все вмію, я все вивчив. А мовні знання наповнюють людину якщо вона " відкриває" вуха, відкриває очі, рот і ... душу.Бо без душі - ніяк! Треба любити країну, мовою якої ти спілкуєшся.
Люблю Україну, люблю Польщу, люблю Францію... і ненавиджу росію.
Валентина Дацко / Урода
05/06/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022
Ми переможем в битві з ворогами
В війні страшній між орками й людьми.
Народом українським й холуями.
Ми будем вільні! Ви - навік раби!
Ви демонів назвали божествами...
Вони вас - в піч. Тож ляжете кістьми.
Ми закриваєм небо молитвами.
Солдати наші - своїх ангелів крильми.
Росія, ти хотіла б нас розп'яти.
Вже уявляєш Україну на хресті...
А з нами всі! Христос і Божа мати,
Всі ангели, архангели, святі!
І час прийде! Ми зможемо здолати.
Перемогти! Бо правда в нас свята.
Обидві в тебе ахілесовії п'яти.
А в Україні будуть ще свята!
А ти горітимеш в вогні, брудна Росіє!
І цілий світ нехай кидає хмиз в багаття.
Нехай всі винні у війні й " месія"
Згорять у нім, почувши це прокляття!
Валентина Дацко/Урода
03/06/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2022
Росія з путіним так люблять круглі дати...
Що ж... підсумуємо. Вже сотий день війни.
І тридцять тисяч русіш - швайн - солдатів,
Котрі за пропаганду полягли.
Не за росію! Не за батьківщину!
А за амбіції маленького хуфла...
Як пофортунить на могилах горобину
Посадять. Якщо не згорів дотла...
"Сто днів провалу тактик і стратегій",
Сто днів ганьби " великої держави"".
Нащадки ваші розбиратимуть ці теги...
Сто днів, для вас, мінорної октави!
Валентина Дацко/ Урода
03/06/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2022
Молоденька продавчиня сиділа на касі.
В черзі - жінка котра завжди жила на Донбасі.
Де було це? Львів? Хмельницький? Значення не має.
-Триста двадцять, прошу пані. - Я нє панімаю!
Гаварітє мнє па рускі. Бєжєнци ми, дєтка.
Внуку, вот,у вас нашла я вкусниє канфєткі.
Дівчина підняла вгору сумні карі очі.
Так їй гірко зразу стало, що не було мочі.
Сперечатись не хотіла. Та терпіть несила...
- Перейти на українську я б вас попросила.
- Что сказала ти? Как смєєш? Да ти кто такая?
Ти сідіш а нас бамбят там, с пєрвих чісєл мая.
І умить кудись поділась витримка залізна,
Зникла посмішка у юнки і сказала грізно:
-Ви приїхали на мене просто накричати?
Чи не хочеться вкраїнську вам, пані, вивчати?
А це просто. Лиш не треба людей зневажати.
" Добрий день" всім, замість " здрастє" , навчіться казати.
Ще - " будь ласка", не " канфєти" а смачні цукерки.
А на сході України і я могла вмерти...
Піднялася, взяла костур. - Обслужіть, дівчата!
Бо вже хочеться від болю й розпачу кричати.
Однострій зняла... І рани вже майже зажили...
Та російську терпіть, правда, я не маю сили!
Валентина Дацко/Урода
01/06/2022
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2022
Навчала мама:" Кажуть мудрі люди :
Не промовляй в житті ніколи: " Гірш не буде!".
Словами цими можеш Бога розгнівити
І він покаже як це - гірше жити.
Коли на долю нарікати схочеш, доню,
Згадай слова мої і посивілі скроні.
Бо в час оцей, що здався точкою падіння
Найглибшого... То може мить спасіння?!"
Не знаю я які у Бога плани...
Не забуваю лиш пораду мудру мами.
Валентина Дацко / Урода
31/05/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2022
Пограбована,зраджена, зболена,
Та від болю і ран не зламалася.
Кат хотів, щоб була знедолена
А ти в вічі йому сміялася!
Засіваєш поля хлібами,
Вороння відганяєш чорне.
Наша нене кохана, мамо,
Як не ти, то хто ж нас пригорне?
Нагодує у спеку вишнями
І напоїть водою джерельною...
Ворогам лиш, катів що є гіршими
Ти могилою стань смертельною.
25/05/2022
( Валентина Дацко/ Урода)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2022
Вибач, мамо... Я так постарів...
До війни то не були печалі.
Скільки років залишилось? Чи може днів?
Побратимів шкода з Азовсталі...
Підземелля для нас - наче справжній ковчег.
Та чекаємо голуба з "суші".
В сірих стінах холодних із альф і омег
Ледь жевріють тіла наші й душі...
Валентина Дацко/ Урода
09/05/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2022
Вона молилась перед образами. Просила сина.
На сонця схід і заходу заграви... І ось, дитина.
Плекала, мов зіницю ока. Синочок виріс.
Зібрався у важку дорогу. Мундир на виріст.
Встеляла його стежки молитвами. Щоб " мамо" чути.
Ввірвавсь в життя їх, в двадцять другім, жорстокий лютий.
Вона чекала звісточку від сина. Вже вечоріло.
Дзвінок. Тривога. - Усе добре, мамо, ми вціліли.
Валентина Дацко/Урода
08/05/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
Чорнобаївка не місто а культурна зона.
Там записуються орки на концерт Кобзона.
Чаклували в Конотопі жінки а що з того?
В москаляки на дзигарку завжди " пол шестого"!
Окопались дурні орки у Рудому лісі
Тепер світяться ночами, як жарівка в стрісі.
Потрощили москалихи айпади й айфони.
А доношують за нами труси і ліфони!)))
Ой не чекай москалихо. Дочекалась тризни.
Наші бджоли твого орка до смерті загризли.
Валентина Дацко/ Урода
04/05/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022
Соромітницькі коломийки (на прохання військових)
Як війнонька почалася Зміїний лякали
А ми орків руским матом тай на#уй послали.
Роз'ї#али наші їхніх як сіль в вінігреті
А у танку сидів Чмоня тай на табуреті.
Ой тікали москалики у хащі й болоті
Нє#уй шастать !" -всюди пише москальській сволоті.
Зачаїлися цигани, що то за бляшанка?
Було ваше - стало наше, та й сп#здили танка.
Ой кувала зозуленька:" В небі байрактари!"
А ті орки собі в спідні зі страху насрали.
Сухпайок москаль взяв в руки там пише : со смаком...
Скуштував і зразу поняв- якась фуйня з маком.
Москалі ,як в сорок першім, крадуть яйці й водку.
Під мундиром - труси бабські й жіночі колготки.
Здохни орку, згинь проклятий, хай ті копне качка.
Джавеліна в стрісі маю. Ось така заначка!
З колорадськими стрічками солдат - чупакабра.
А у крейсера ніколи не виростуть жабра!
Залишились москалики землю удобряти.
На їх місці унітази повезли буряти.
Утікала від москаля з переляку кітка.
З'їв Сірка, то й Мурку зможе, бо голод не тітка.
Жириновський до# издівся, ой почув тя Бог.
Еслі ми не победім мол , то чтоби я здох!
Піють півні в Україні на росії - кури.
Інстаграмні дівки плачуть... Ой, які ж ви дури!
Накрадене в Україні орки відправляють.
Ілон Маск із гучномовця:" Чіз, бо вас знімають!"
Валентина Дацко/Урода
3/05/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022
Чула, бабо? На Росії флешмоб учинили.
Усі " вражескі"гаджети на дзузьки побили!
Я сиджу собі тихенько і думку гадаю:
А що в хаті росіянське я з тобою маю?
Так би хтів я чимсь москальським тріснуть об підлогу!
Та не маю ніц у хаті. Хоч шукав! Їй Богу!
Маю гріх. Схопив матрьошку. Радів, як дитина.
А там надпис... Як послали! Ось - "Маде ін Чина"!
Мацав килим - ні, не їхнє! Лижі, капці, шафу...
Пересунув від стіни я картату канапу.
Тих єрогліфів москальський немає ні сліду...
Що ж робити? Чим же ж тріснуть?Каже баба діду:
" Не мороч вже голови мі " - й дала по спині.
Наварю російських щі я... а ти дай свині!
Валентина Дацко /Урода
29/04/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2022
Я тебе так чекаю... Живи!
Син заснув, обійнявши твій светр.
Лиш хвилиночку знайдеш - пиши,
SMS твій - неначе сонет.
Аж не віриться, ти так далеко...
Наче в фільмах колись:" На війні..."
Чуєш клекіт? Це наші лелеки.
Пам'ятаєш?:"Ти любиш чи ні?".
Наш синочок гукав тебе: " Тату!",
Трохи плакав і врешті заснув.
Із хлоп'ятами грався в солдати,
То сказав - піде теж на війну!
Знов сирени гудуть, знов тривога...
Я молюся за тебе щодня
І прошу всіх святих, прошу Бога
А молитва... вона ж як броня.
Я не плачу, тобі так здалося...
Якщо чесно... то бракне вже сліз.
З горя вже посивіло волосся.
Чув по радіо щось про ленд- ліз?
Знов про Бучу дивилась. Від свідків.
Справжні орки! Якась сатана!
Звідки стільки жорстокості? Звідки?!
Двадцять перше століття... війна.
Я тебе так кохаю...Живи!
Перемогу зустрінем в родині!
Будем жити всі після війни
В незалежній і вільній країні.
Я тебе дочекаюсь. Живим!
Валентина Дацко/ Урода
29/04/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2022
Як ти, дідусю, там, на тому світі?
Я знаю, добрі потрапляють в Рай.
У нас війна, здається у зеніті.
Якщо ти можеш - теж нам помагай.
Москаль на нас напав. Ти не повіриш.
Ти пам'ятаєш як казав колись на Трійцю
- Була війна - жорстокості не зміриш.
Але москаль знущавсь не гірше німця.
Як там бабуся? Ми вас пам'ятаєм.
Роки минули вже...а ніби вчора.
Моє дитинство було з вами раєм.
За вами плачу й що в країні - горе...
А ваші ангели, що роблять у раю?
Нехай летять захисники до нас! А Пародіз
Ще зачекає. Всім скажи: " Люблю"
І згадувать не можу вас без сліз.
Валентина Дацко/Урода
24/04/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022
Маріуполь. На руїнах зчорнілих домів
Голосочок дитячий щось промовив й одразу зомлів.
Не просив він ні паски, а ні зі свяченим борщу,
Просила дитина водички... - Дай , Боже, дощу!
Промовляла згорьована мати. Прокляну! Не прощу!
Ворогам за страждання дитяти!
Били дзвони в церквах а навколо стріляли гармати.
Ішов дощ... І поїла дитя, із долонь своїх, мати...
Валентина Дацко/Урода 23/04/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022
Чи ти спекла вже свою паску, москалихо?
Твій син воює в Україні. Несе лихо!
Жінок, дітей гвалтує, немовлят.
Вівтар жертовний - возик янголят.
Чи ти, антихристко, яєць нафарбувала?
Я чула, ти його вбивати намовляла?!
Мовляв, ті українці то бандерівці, не люди.
Та в тебе на очах... та й в серці вже полуди!
І зетку малювала, як годиться
У рашці. А ночами тобі спиться?
Не дочекаєшся свого убивцю! Стигне кров?!
Бо Z від сатани. А Бог- любов.
Валентина Урода/Дацко
22/04/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022
- Розстріляти! Крикнув хрипло кат
І відлуння вдарило в руїни.
Знов і знов тріщав злий автомат,
Хтів поставить мрію на коліна...
Та вона була там не одна.
Поруч із надією стояла.
А над ними плакала весна.
Й смерть, немов гієна, реготала.
Там іще стояла пелена
Від розривів бомб, криваво - сіра
А в повітрі крик завис :"Війна!!!"
А іще із ними була віра.
Вижили усі. І будуть жить!
В ранах лиш... Обпечені війною.
Україно, не здавайся! Ні на мить!
Надія, віра й мрії всі з тобою!
Валентина Дацко /Урода
17/04/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2022
Чиїсь сліди...Впізнала! Твої, осене!
Під вітру музику ти танцювала тут чечітку.
Руда красуня, із розплетеними косами.
Тут кожне " па" твоє виблискує леліткою.
А ось вже інший візерунок...Знов сліди.
Із легкістю й завзяттям вітерець їй виграває.
Вже осінь в ритмі вальсу: раз, два, три...
Й стрибок уверх, у небо, що безкрає.
Знов музика змінилась, ритм чіткий.
Це ж танго! Танцювати без партнера?!
Під ніжками паркет рудий, слизький...
І раптом вітер:" Дайте руку кавалеру!"
І підхопив її так пристрасно, як міг.
І цілував... Так лиш закохані цілують!
Зривав пелюстки із троянд, кидав до ніг...
- Кохана, танго в парі лиш танцюють!
Валентина Урода/ Дацко
14/11/2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021
Дивилася в дзеркало жінка. Усмішка,
Ледь втомлені очі, хитринка мов в кішки
І зморшки в куточках, мов лапки пташині
Зробили розмітку, мов руки кравчині...
Уже не палають на личку рум'янці
А жінка ще хоче кружляти у танці!
Весною ловити рожеві пелюстки,
Сховати до старості десь перепустку...
Розбризкувать воду ногами у спеку,
Немов тая старість іще десь далеко...
Кружляти у танці з осіннім листком,
Всміхатись до сонця з кульбабок вінком.
Голілиць упасти в замет з білим снігом
Неначе дівчисько заходитись сміхом.
Збирати волошки і маки у житі,
Любити, надіятись і просто ЖИТИ!
Valentyna Uroda/Datsko
13/05/2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
Сорокарічний чоловік постукав в браму,
- Панотче, змилуйтесь! Пустіть мене до храму!
-На службі ж був... Чому ж до мене знов?...
- Благословити хочу прОкляту любов...
- А хто ж її прокляв?
- Дружина й діти...
Мов кинув їх... на розтерзання світу...
Але ж у чім була моя вина?
Нове кохання... Бог чи сатана?
Нова любов - загибель чи спасіння?..
Надія жевріє... Прошу благословіння!
- Якби ж я міг...А діток в тебе скільки?
- Синів, на мене схожих, в мене трійко.
-Не плач, ти маєш шанс ще на спасення.
В своїх синів проси благословення!
Проси у них, вимолюй там прощЕння
І проклятій, отій - благословення...
І він прийшов просить свою родину...
Звернувсь до старшого: " Благослови, мій сину...
Так сталося... Зустрів... Буває часом..."
Та син зажурено промовив йому басом:
- Не дам благословення на любов твою проклЯту!
Лишайся з нами...І заплакав... -Тату...
До середущого звернувся. Знов зітхання.
- Благослови, синочку, прокляте кохання!
І тупцював, неначе босий по стерні,
Та з болем син промовив:"Тату! Ні!"
Тоді найменшому почав він щось казати
На руки взяв, став сльози витирати
Маленькому. Той пригорнувсь до тата
І теж, як інші, не хотів пускати.
І усміхнувсь...
Здавалось, зможе ту любов благословити,
Та був маленький і не міг ще говорити...
Валентина Урода/Дацко
17/03/2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
Масажуємо дитинку,
Тремо ручки, ніжки, спинку .
Розітрем маленьке тіло,
Щоб хворіти не посміло!
Їхав полем старий віз,
Дід на ньому зерно віз.
На мішку сиділа мишка,
З воза сипалося трішки...
Горобчики прилетіли
І на спинку твою сіли.
Позбігалися курчата,
Почали зерно клювати.
Клюють зерна - насінинки,
Оздоровлюють дитинку.
Прийшли малі гусенята,
Почали ось так щіпати.
Прийшли з лісу слоненята,
А за ними - їхній тато.
Тупу - тупу, тупотіли,
Розганяли кров по тілу.
І лисичка тут. Прийшла,
Назмітала борошна.
Замісила тісто.
Смачно будуть їсти!
-Я качаю варениці
З зерна ярої пшениці.
Прийшов бусол помагати,
На цимбалах вигравати.
Тук, тук, тук - цимбали грають
Тобі спинку розтирають.
Прийшов котик теж до гурту,
І привів ще кицю Мурку.
Варенички наминають,
Сметанкою запивають.
Гладим кицю й котика.
Чуєш тепло дотику?
Після цього прибирали.
Скатертину витирали.
Потім її- жмак!
І в сміттєвий бак.))
05/06/2020
Валентина Урода/Дацко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Йшов ведмедик клишоногий,
Вліво, вправо ставив ноги.
В лісі тихо... Туп, туп, туп!
Раптом шишка в лоба - гуп!
Налякалось ведмежатко.
-Рятуй, мамо! Рятуй, татку!
Глянув він на гілочку,
Там - маленька білочка!
Сидить, усміхається,
На гіллі гойдається.
- Не хотіла так вчинити...
Вибач... А давай дружити!
Валентина Урода / Дацко
04/06/2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
Поглянь в дзеркало, Андрійку!
Так - один ти, так - вас двійко!
В того теж кирпатий ніс,
Як у тебе в нього зріст...
Такі ж сірі оченятка
І усмішка, як у татка.
Тупни ти йому ногами-
Тупне він тобі так само.
Покиваєш йому " Так",
Покиває і він, в такт.
Дзеркало - екран без звуку,
Відображення наука.
Можеш з ним ти забавлятись,
І сміятись і кривлятись.
Нарікати лиш не самій,
Бо характер в нього - твій!
Валентина Урода/Дацко
04/06/2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
Від тепла проснувся котик,
Бо відчув сонечка дотик.
Потягнувся він гарненько
І пішов шукати неньку.
Вийшов Мурчик наш на ґанок
Зирк - а на столі сніданок.
Смачно мама всіх годує,
В кухлях молочко парує,
На тарілочці - млинці.
-Киш, не заздріть, горобці!
Ось, на таці, ще канапки.
- Мурчику, а ти мив лапки?
-Я помию їх охоче,
Бо животик їсти хоче!
Котик вмив старанно лапки
Біля вусиків всі крапки,
Сполоснув рожевий носик
І пухнастий рудий хвостик.
- Вже, матусю, я чистенький,
Усміхнувся він до неньки.
- То сідай і їж хутенько,
Поки молочко тепленьке.
А свіжесенькі млинці
Не склювали горобці.
Валентина Урода / Дацко
01/06/2020р.
Вітаю усіх з Міжнародним днем захисту дітей!
Діти це наше майбутнє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Заслужили, то й маємо кару!
Не торкаємось навіть весни...
Лише носа висовуєм в шпару:
-Чи нарциси уже зацвіли?
Пишем в неті про щось другорядне,
Постимо непокору і гнів.
Перед постом : "Простіть!" - мов порядні
А у піст? Добираємо слів?
Про чиїсь бумеранги згадали...
А як нам, в черепок? То :"За що?!"
Ми й до тіла свого - мов вандали!
А це ж храм! Божий храм! Казна що...
Якби букви уміли гарчати
Чи шипіти, мов змії в кублі,
Всі б від страху втомились кричати,
Бо в фейсбуці, немов у вогні.
І не гасять вогонь цей сердечка...
Й фото розсипів квітів в полях.
Бо ліса всі горять і гніздечка.
Що ж зробив нам поганого птах?
Бог - любов а лукавий - ненависть.
...А про душу... Лиш: " Боже, прости..."
Аби паска вдалася на зависть
Й посвятити кільце ковбаси?...
Карантин... А згадаймо всі Ноя!
Він молився а міг просто нити.
Всі сиділи в ковчезі, по двоє,
Щоби далі, в майбутньому, жити.
Чиїсь ангели, чули, втомились?
Доля інших - іще невідома...
Щоби наші за нас не журились,
Залишаймося вдома!
Валентина Урода-Дацко
10/04/2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872308
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
Люлі, люлі - колисаночка,
Спи Андрійку, спи Богданочко.
Вже поснули мишки в сіні,
Павучок - на волосіні
І ви теж часу не гайте,
Як найшвидше засинайте!
Вам присняться сни казкові,
Міцно спіть, ростіть здорові!
Котик Мурчик спить - муркоче,
Ніби хтось його лоскоче.
Закривай, Андрійку, очі
Бо й Богданка спатки хоче!
За вікном вже ніч з зірками,
Спати хочуть тато й мама.
Позіхає вітер в лузі,
Сплять уже всі ваші друзі
Міцно закривайте очі,
Зійде сонце після ночі.
Валентина Урода- Дацко
16/04/2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
Де дерева - велетні і біла хата...
Стільки часу відтоді спливло з водою...
Залишивсь ти , посміхнувшись винувато,
А я стала, раптом, напівсиротою.
І змиритись довго не могла із горем...
Доле, чом на вік забрала в мене тата?
І не раз ті сльози, наче хвилі морем...
Біль душевний прагнув душу розіп'яти.
Чи співають ангели тобі у небі?
Віриш? Так хотілося на руки...
І щоб , як колись, узяв ти гребінь,
Розчесав волоссячко моє... О, муки!
Рибку золоту ти маєш пам'ятати.
Подарунок твій. Її просила
-Забирай що хочеш, поверни лиш тата!
Та вона маленька... Їй забракло сили...
І росла я однокрилим голубятком,
І щоночі задивлялася на небо.
- Розкажи мені, матусю, знов про татка,
Тільки прошу тебе, плакати не треба...
Плине час і знов міняються сезони,
Та не заживляє він старої рани.
Плаче, мов дитя, біля ікони
Жінка у душі якої - шрами...
-Я - дитина, хоч ростуть вже онучата.
Не зігрієш вже теплом мої долоні...
Не скажу уже ніколи :" Здрастуй, тату!"
Не почую більше тепле: "Як ти, доню?"
Валентина Дацко - Урода
17/10/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2018
Снилось Львівське шосе і "десятка" з людьми у салоні.
Наче рідні усі... До кондуктора: " Прошу квиток!"
Вже позаду Хмельницький. Катіон - ми немов на кордоні...
А які то часи? Мабуть юності перший виток...
Ні бігбордів, ні МАФів не видно ніде а житами
Колосяться поля, по два боки до мого села.
А над житом у небі прокладений шлях журавлями,
І веселка яскрава пів світу немов обняла...
- Я тут вийду, будь - ласка спиніться, пройдуся житами...
Нарву синіх волошок, ромашки у косу вплету.
Там, за полем - село і уже зачекалася мама.
Я поїхала в світ, коли сад її був ще в цвіту...
Зупинився автобус. Так різко, що я аж проснулась.
Із автобуса вийшла. Ні жита, ні поля нема...
Подивилась навколо здивовано я, озирнулась,
Пошматована кимось, розділена стогне земля...
Плачуть нові хати і благально плакати з віконниць
Мов кричать страшним криком по білому чорним : "Продам!"
Час із ними - немов той газда на базарі невольниць:
Батогом всіх шмагає й кричить : "Усміхайся, мадам!"
Валентина Дацко - Урода
14/10/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2018
Ми запускаєм бумеранг з надією - не вцілить.
Якщо ж про когось ці думки - у нас пророчий дар.
Бог знає правила життя: на нуль гріхи не ділить!
Іще ніхто, ніде й ніколи Йому не дав хабар.
Бодай хоч раз, та кожен з нас хотів задобрить Бога.
І часом з ним не вівці ми а справжні торгаші.
На лику Господа не раз з'являється тривога,
Немов в молитві а насправді - рахуєм бариші...
Ми корегуєм волю й дію всі нашого Творця.
Хоч робимо це, ніби во ім'я і Сина, і Отця...
Шукаємо ваду, сумно, правда... у чистого взірця,
Натомість маєм лиш благати:"Заблудша я вівця..."
Валентина Дацко - Урода
13/10/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2018
Нічка осіння заварює чай з полинами,
Вип'єш мов ліки, залишиш на дні трохи смутку...
Десь загубилась подушка маленька зі снами.
Тихо, самотність сопе лише чорна в закутку.
Знов, як і вчора, змішаєш молитви з сльозами,
Рясно окропиш ти ними і серце і душу.
І прикладатимеш ти до грудей з образами,
Миле таке... ведмежатко стареньке із плюшу.
Знову гортатимеш фото в дитячих альбомах
І проживатимеш заново ціле життя.
Вкотре душа буде мучитись, мов у судомах,
Благатиме сну для відновлення серцебиття.
Нічка осіння заварює чай з полинами.
Місяць з'явився і зірочка, мов з бурштину.
Грішна я, Боже... Згрішила самотністю мами...
Старість зустріла її на порозі одну...
Валентина Дацко - Урода
11/10/2018
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2018
Тебе впізнаю: з добрими очима
І зморшки випромінюють тепло.
...І мудрості валіза за плечима,
Блаженністю освячене чоло...
Зустрінемось колись, іще не зараз.
Я кладку через зрілість перейду.
Прошу тебе, чекай на мене, старосте,
Якщо Господь дозволить, я прийду...
Валентина Дацко - Урода
05/10/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2018
Я минуся колись... Хтось ітиме моїми стежками,
Перегорне Творець мій доробок з п'яти сторінок...
Хай і так ... Все ж буду спілкуватися з вами,
Бо паперу не скажеш щоби він навіки замовк.
Хай по собі залишу лише спориші на папері.
Бідний спадок... Спитаєте де заповіт?
Зашифрую у віршах спадкоємців ім'я. У партері
Сама сяду й дивитимусь я на весь світ.
Чи знайдеться хоч хтось, хто шукатиме ключ мого спадку?
Чи лиш міль заглядатиме в душу римованих фраз? ...
Я пишу "як для себе", чи колись прочитають нащадки?
Чи проженуть ту міль, візьмуть книгу з полиці хоч раз?...
Валентина Дацко - Урода
03 / 10 / 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2018
Я - подолянка а в мені "мазурка"
У ритмі танцю зігріває кров
Немов би від Шопена поцілунку
До Вісли й Сяну жевріє любов.
Як сумно то нутрує куявяком,
А радісно - вирує оберек...
В моє життя ці ноти впали маком,
Посіяні мов справжній оберег.
Мазурка я! Сміюся у вирі танцю.
Гопак завзятий зігріває кров.
А Лесі слово на паперу глянці
Мережкою шепоче про любов...
Ні, не забула, Лесю, я Подолля,
Та пам'ять предків зрадить не посміла.
Моя любов розділена на двоє.
Душа ж моя від того не збідніла...
Валентина Дацко - Урода
03/10/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2018
Життя промчало... Не збагнути досі...
Немов би вихор вирвав нас з весни
Й раптово переніс усіх у осінь
І озираємось збентежено: "Де ми?!"
Шукаємо у натовпі нам близьких
І рідних. Не знаходимо людей...
Від розпачі схиляємося низько
Тамуючи у собі біль з грудей.
Ще вчора милувались яблунь цвітом...
От тільки в осінь ми потрапили не всі...
Когось залишило у себе тепле літо,
А хтось назавжди залишився у весні...
Валентина Дацко - Урода
30/09/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2018
На ній доля звисала неначе з чужого плеча,
І не раз вона бідами була своїми розп'ята.
Причащалася болем душевним, немов би з Ковша.
На лиці ж - завжди маска, яку приміряла на свято.
Та якось збунтувалась вона, бо життя лиш одне.
І пішла на край світу вона, свою долю ладнати...
- Вшийте долю по мірках, бо вітер безжально так дме...
Там де порвана прошу поставити з бархату лати..
І зладнали, нарешті. Тепер вже вона - не вона ...
Має долю свою і по крою пошиту й по мірках.
Та якщо придивитись до неї уважно зблизька -
З мішковини вона... Лише бархатні латки.
Аж гірко...
Валентина Дацко - Урода
29/09/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2018
Вслухаюсь в мелодію осені,
У фугу дрібного дощу...
Із рук голубів набурмосених,
Французьким батоном гощу.
Вслухаюсь в мелодію осені...
В дуети закоханих пар.
Ледь - чутно ідучих, мов босих,
Під кленів пожовклих вівтар...
Вслухаюсь в мелодію осені...
У вітру причудливе скерцо,
Що клена листочками кОсими
Малює мелодію серця...
29/09/2018
Валентина Дацко - Урода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2018
Поговори зі мною, мамо, як колись...
Ми не ведем сердечної розмови
Вже так давно... Усе жбурляєм слово
Важке, безкриле, що не може знятись ввись.
Поговори зі мною, мамо, як колись...
Щоб не стискав від слів тих біль за горло,
Сховай, хоча б на мить, свою погорду.
Я виросла уже давно... Змирись!
Поговори зі мною ніжно, як колись...
Давно, в дитинстві... Не прошусь уже на руки,
Та без тепла батьківського - то муки...
Скажи, хоч слово, щоб летіли ввись!
Мов кошеня мале я трусь до ніг,
Та старість- злодійка вдягла на тебе пута,
Душа твоя мов в кайдани закута
А я благославляю твій поріг...
Валентина Дацко - Урода
26/09/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2018
А Ейфеля вежа холодна на дотик...
Мовчить, не питає ні звідки, ні хто ти...
Впритул підійшла якось:""Доброго ранку!",
Хотілось кричати їй :" Я - подолянка! "
Хотілось мені про наш край розповісти,
Про сонце і зорі, веселку над містом...
Та крикнути їй я так і не посміла,
Натомість молитвою лиш шепотіла:
"Я землю чужу не кляла і не буду,
Усюди і злі є , і добрі є люди."
І хоч і душа моя наче в неволі,
Змінити не може ніхто свої долі...
Валентина Дацко - Урода
24/09/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2018
Змиває дощ слова раніше сказані
І падають вони додолу фразами...
На мокрі трави, на багряне листя.
Думки вмиває... Кришталево - чисті
Вони не хочуть під картату парасолю.
Тікають, не біда, що дощ, на волю...
Валентина Дацко - Урода 23/09/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2018
Ти хотів щоби я не жила,
Чи страждала, самотня, в муках...
Мені янгол підносив крила,
Була в розпачі - брав на руки...
Ти хотів мене розтоптати,
На ненависті вогнище дмухав....
А я встОяла! Що сказати?
Видно Бог тебе не послухав...
Валентина Дацко - Урода
21/09/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2018
Мій швагро - інтелігент... Все на світі знає.
Каже, жінка із ребра... І тим дорікає!
Не мені. Моїй сестрі! А та, бідна, плаче...
Й кепкування у сім^ї, всі зносить терпляче.
А учора попросила у мене поради...
Вже ті жарти допекли, що немає ради!
- В мене з твоїм чоловіком коротенька мова,
Що раніш? Яйце чи курка? Про півня - ні слова!
Валентина Дацко - Урода
21/09/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2018
А та жінка - неначе верба.
Чом плакуча? Така її доля...
Не додало життя їй тепла,
Бо душа потрапляла в неволю.
І щораз, як ятрив її біль,
А за горло стискали напасті,
Шепотіла вона:"Боже мій,
Дай мені, хоч краплиночку, щастя..."
І укотре, немов та верба,
Гнула віти, землиці торкалась
Але сказано - Жінка вона.
Не здалася вона... Не зламалась!
Валентина Дацко - Урода
19/09/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2018
Я тебе не чекала, осене...
І, здається, іще й не жила`...
Ніби вчора, з ногами босими
Маки рвала я, край села.
Я тебе не чекала, осене...
Заблудилось у веснах кохання,
Десь у травах зелених з росами.
Залишилась любов. Остання.
Ніби вчора уперше брала
Я синочків своїх на руки...
Та й з тобою від щастя сяю я,
Лише осінь дарує внуків...
Я тебе не чекала, осене...
Чи то всім така осінь дивна?
Розпрощалась з русявими косами,
А душа посивіть не встигла...
Валентина Дацко / Урода
18/09/ 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2018
У кожного своя правда!
І віра... У всіх своя.
Хтось вірить в Отця і Сина...
А хтось лише в своє "Я".
Валентина Дацко - Урода
06/09/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2018
Пише осінь листа сакрального,
На бруківці, пожовклим листом.
Урочистого, трохи печального,
З загадковим, таємним змістом...
Валентина Дацко - Урода
01/09/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2018
Я тобі погадаю, осене..
По листку, мов долоні, з клена.
Літо бабине вплела в коси ти ,
Сивина у волоссі в мене...
Проведу, обережно торкаючись,
По листочку своєю рукою.
По життю ти ішла спотикаючись...
Наче в ногу ішла зі мною...
В нас з тобою знов схожі лінії...
Бачиш, ось, наче терном ведена.
Закрутилась пелюсткою лілії,
Ти сестра наче моя... зведена.
Я тобі погадаю, осене...
На простому листочку з липи.
Не ворожка, та бачу...Досить вже!
Усе добре буде! Чом схлипуєш?!
Валентина Дацко /Урода
02/09/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2018
Усміхнись, це як бронежилет.
Неважливо чи радість, для фото...
Лиш життя, наче справжній експерт,
Знає долю твою і хто ти...
Усміхнись, штучний блиск в очах...
Мов недопалок, що догорає.
А на серці що? По ночах,
Хай лиш подушка правду знає...
Усміхнись, скажи просто " чіз!"
Ну і що, як на серці гірко?!
Бо душа просить вкотре : "Пліз!
Не оголюй мене, жінко! "
Валентина Дацко /Урода
03/06/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2018
Сон, наче хижий вурдалак,
Стоїть із ліжком поруч, зуби скалить...
Я стисну із промічником кулак,
Даремно він про мене марить.
Коротка ніч...Хіба мені до сну?
Коли ж я буду думи колисати?
Мої хороші, любі... Люлі - лю...
Я буду вас леліяти, плекати...
На столику годинник все ,, Тік - так,, ...
Думки спішать, бо скільки тої ночі?
З за шибки місяць заглядає, мов п'ятак,
І пристально так... дивитися у очі.
А що йому? Ні хати, ні дітей...
І чом не спить? Напевно спав опівдні...
Вже цить, думки! І досить вже ідей!
Ку - ку - рі - ку! Уже співають півні...
Valentyna Datsko / Uroda 15 /04/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2018
А нашого цвіту та по всьому світу:
Рим, Париж, Варшава, Прага, Тель -а- Вів...
Наче пух кульбаби полетіли з вітром...
Земляки, ви звідки? Київ! Харків! Львів!
Розлучила доля нас з батьками й дітьми.
Ми в відпустку - наче з вирію птахи...
- Залишайтесь, діти! Може вже не їдьте?!
Може уже годі міряти шляхи?...
А нашого цвіту - та по всій планеті:
Анкара, Стокгольм, Нью - Йорк, Берлін, Туніс...
А любов у серці - наче ямб в сонеті:
Станіслав, Хмельницький, Вінниця... Без сліз!
А мені ночами сняться лелечата,
Що летять уперше над моїм селом.
Квіти біля тину, сад і рідна хата...
Так, ніби розлук між нами не було...
Валентина Урода /Дацко
10/05/2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2018