| Сторінки (4/321): | « | 1 2 3 4 | » |
Сказав мені колись в дитинстві тато
Багато мудрих і пророчих слів,
Я не зумів усіх запам'ятати,
І зрозуміти також не зумів.
Але життя дає свої уроки,
Навчає добре, хоч сім шкур дере,
За ту науку, за знання високі.
І тут згаладось татове старе,
Оті слова: " Запам'ятай, дитино,
Не погорди окрайцем бідняка,
А як багач простягне руку, сину,
Подай йому з останнього шматка".
Я пів життя прожив, щоби збагнути,
Весь зміст в отих закладений словах,
Та раптом зупинився на розпутті-
Бо зрозумівши, серце стиснув страх,
Що так насправді є у цьому світі,
Не хлібом бідняка душа жива,
Ну а багач, щоб більше збагатіти,
Останній шмат у нього відрива.
25/10/2015
Н.Хаммоуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615926
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.10.2015
https://www.youtube.com/watch?v=xB9TkwDQKwM
Слова мої, виконує Андрій Шпехт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
О, не смотрите на меня так! Не смотрите!
И не закатывайте глазки, как в кино.
И сырость...Сырость тоже мне не разводите...
Вы понимаете, что умер ОН давно...
Желанья ваши, уж поверьте, мне понятны,
Я, к сожаленью, не волшебник и не маг,
И предлагать вы мне не думайте "Виагры",
Поверьте, пробовал. Да все пошло не так.
А, впрочем, знали сами вы, на что купились,
Вам нужно имя, ну а мне, жена- модель.
Надеюсь, не начнете врать, что вы влюбились?
Давайте действовать совместно-всех то дел.
Мы будем кров делить, а уж постель...увольте,
Не уж-то надо до сих пор мне вас учить?
Займитесь шопингом, в спортзал сходить извольте,
Чтоб жажду тела хорошенько утолить.
Финансов я не пожалею, вот, держите:
Здесь вам водитель, карта GOLD и Mercedec,
Работать можете, где только захотите,
Освобожу для вас любое я из мест.
Открою фирму, иль салон, чтоб не обидеть,
Живите словно королева во дворце,
Когда с работы прихожу, желаю видеть,
Улыбку радости на миленьком лице.
А если где придется быть среди народа,
Вы уж пожалуйста, не пожалейте сил,
А то припомню вам, с какого огорода,
В свои хоромы вас недавно притащил,
Ах, вот ещё... Если замечу, что шалите,
С другими ищете утех любовных, ласк,
То как фанера над Парижем полетите,
В недавно брошенный родной вам Мухосранск...
* * *
Так и живут. Постели врозь, приемы вместе,
Он не "тревожит", у нее свои "друзья"
На людях глазки строят, как жених невесте,
А сбоку кажется- Счастливая семья...
Перед экраном споры, что у них есть чувства,
Что, мол, "не все за деньги", "видно ведь-любовь"...
Попив снотворного, храпит старик обрюзглый,
Модель не спит, всю ночь кусая губы в кровь.
Н.Хаммоуда
16/10/2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613822
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.10.2015
Щодня кудись ми ідемо до невідомості,
Немов метелики, згораючи в огні.
Неначе збій усіх програм у підсвідомості.
Контамінує вірус лиха світлість днів.
Чи ми піддОслідні бездарних метафізиків?
Хто нами править? Хто диктує ритм життя?
Чом крижаніємо від душ до пальців кінчиків?
Чому із "МИ" все більше ділимось на "Я"?
Ми наче роботи у вир проблем занурені:
Часу немає знести очі в небосхил.
А сонце ллється до землі, стікає струменем...
Але яка нам справа до отих світил,
Коли ми всі запрограмовані на "ВИЖИТИ"?
Неначе щастя вже для нас тепер табу.
За мить життя розплата мріями розбитими.
Ведем самі з собою вперту боротьбу.
Та є ще те, що нас вертає до реальності:
Дитячий сміх, старечий плач, раптовий крик.
Мов звуки музики найвищої тональності
У саме серце ... й тане, тане льодовик.
І ми втікаєм, що є сили, від буденності-
Я у твої лечу обійми, ти в мої.
І як то добре, що по-серед зла й нікчемності,
Ще є такі Всевишнім створені раї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613695
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2015
Догарають у городі чорнобривці
Що посіяла старенька на весні,
Зморшки-ріки, розтеклися на обличчі,
Віддзеркалля нелегких минулих днів.
Догасають у городі пізні квіти,
За для них щоранку до криниці йде,
А сама чекає, що приїдуть діти,
Й обігріють серце вже не молоде.
Та скоріше від дітей до хати жінці
Своїм холодом постукає зима.
На столі лежать засохлі чорнобривці,
А за душу дика туга обійма.
Н.Хаммоуда.
06/10/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611677
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.10.2015
Розчервонілось листя винограду,
Немов засмагло під байдужим сонцем,
Ґаздиня-осінь, прогулявшись садом,
Мережить всілась на моїм віконці.
Багряний лист ліг килимом на трави,
Цвіркун-скрипаль вже дограє сонату,
А соловейко відлетів з вітрами,
Не доспівавши пісню розпочату.
У верховітті розгулявся вітер,
Бо вже пора дощам і громовицям,
А я на мить ще зупинила б літо,
Щоб дать душі теплом насолодиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611461
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.10.2015
НЕ МЕРЕХТИ, МОЯ ОСТАННЯ ЗОРЕ!
Не мерехти, моя остання зоре,
Якщо горіти сил уже нема,
Погасни тихо і впади у море,
Розбийсь об хвилі, доторкнися дна.
Десь там на дні, у спомини сповитий,
Заритий скарб моїх прожитих літ,
Із тих глибин хай промінь золотистий
Несе життєве сяйво в новий світ.
Хай кожна іскра зробиться звіздою,
Злетить до неба і засяє знов,
Бо мрію я, прощаючись з тобою,
Щоб не згасала на землі любов.
Н.Хаммоуда.
04/10/2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611185
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.10.2015
Ну що то за всезнайко, той Буквар,
Усе він знає, про усе розкаже:
"Ось варить сталь невтомний сталевар"-
Всі букви вміло у радок по'яже.
Посеред книги з літер тих самих,
Він викладає розповідь про поле,
Ну як то він в кількох словах простих
Зміг передати всю красу довколо?
А на сторінці восьмій дощ іде,
Купає квіти, омиває трави.
Про сніг і сонце в небі, золоте-
Про всі дива мені повість Букварик.
Буварик перелистую щодня,
Читати я зовсім іще не вмію,
Малюнки роздивляюсь навмання,
Щось пише там, та я не розумію.
Мені читають мама і сестра,
А вчителька учара нам сказала,
Що літера найперша, то є "А",
І голосною ще її назвала.
А той Буквар і справді чарівник-
Мені він допоможе добре вчитись,
Разом ми подолаєм перший рік,
Бо з ним уже ми вспіли подружитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610360
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.09.2015
Ото вже ніч була тоді, яка вже ніч,
Коли по сіні розлетілися коралі,
Коли сорочка тихо зсунулася з пліч,
Ніхто не думав: "Що то з нами буде далі".
Ото вже ніч тоді була така ясна,
Коли з росою повернулась я до хати,
А мати чула, зрозуміла все вона,
А я гадала, що ж я маю їй збрехати,
Коли спитає, де я нічку провела,
Тоді я вірила, що то було кохання,
Якою все ж я простодушною була,
Не знала ще, що то не перша ніч- остання.
27/09/2015
Н.Хаммоуда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2015
Так гарно, по осінньому багряно,
Блакитно й золотисто, ніби рай,
Немає ні дощів, ані туманів,
Розфарбувався стоколірно гай.
По небу чорні хмари не гуляють,
Ні нитки грому, чисте як сльоза,
Такого року не згадає пам'ять,
Щоб не омила вересень гроза.
Я загорнуся у твої обійми,
Й будемо слухать осінь, як колись,
В тім вересні, де ми з тобою стрілись,
Тоді, згадай, так само падолист
Вкривав півсонну землю кольорами,
Додолу позолоту лив рясну,
Ми молоді кохались до нестями,
І осінь нам здавалась за весну.
Н.Хаммоуда
27/09/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2015
Це не квіточкИ духмяні,
І не тістечка рум'яні,
Не вАрені, й не печЕні,
Хоч і схожі на пельмені.
Не впізнали цих звірят?
Це ж малятка риби...
(СКАТ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605445
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.09.2015
Два вірних друга, мов брати, Петро й Микола,
Щось святкували-було весело обом,
Та так набрались, що забули все довколо,
Та де сиділи, там і впали мертвом сном.
Проснулись зрання та іще й в одному ліжку,
Один на одного дивились якусь мить,
Тріщало в головах. Водиці хоч би трішки,
Щоб спраглі горла після свята промочить.
Та десь Микола вздрів в куті води плящину,
На самім дні там десь зо два ковтки було,
(Тоді за воду він продав би й брата й сина),
Все "содєржімое" моментом в рот стекло.
Петрові очі враз зробились, як скажені,
А сам збілів-так недалеко й до біди...
Почав шукати якісь гроші у кишені,
Миколу жестми він шле купить води,
Бо говорити він не міг- пісок у горлі,
Дере й пече, немов огонь, немов пожар.
Насилу видавив: "Ку-пи-пляш-чину-Коли".
А сам кипів, неначе тульський самовар.
Страждав Петро. Чекав. Барився друг Микола,
Чи він за гори де подався, чи за ліс?
Вернуся. Каже: "Не знайшов я, друже, Коли,
Але, дивись, тобі печеньки я приніс..."
31/08/2015
Н.Хаммоуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603233
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 31.08.2015
ДІДОВА НАУКА(гумореска)
Старий дідусь купив білета на маршрутку,
Хотів поїхати провідати дітей,
Ввійшовши в транспорт, оглядівся дуже хутко,
Порожніх місць у ній нема-битком людей.
Зайнявши місце серед довгого проходу,
Рукою взявся за трубу, щоби не впав.
Боліли ноги. Він терпів ту перешкоду,
А сам на палочку залізну опиравсь.
На пів маршрутки розмістилася родина:
Здоровий батько, мати і дітей аж п'ять-
усі сидячі. А старенького тростина
"Главі сім'ї" почала сильно заважать,
На кожнім камені то стукне, а то визне,
А тут на ямі зовсім вилетіла з рук,
Бо біля тата розіспалася дитина,
І дуже шкодив тій дитині дідів стук.
-Ви б, діду,-каже, на кінець тієї трубки,
Шматочок ґумки натягли- то був би толк,
Тоді, коли будте їздити в маршрутках
Ваш костур не тарахкотів би і не товк.
Дідусь не довго думав, що на те сказати,
Та вмить довколо аж від реготів гуло:
-Якби ти, синку, знав, як ґумку натягати,
У цій маршрутці б і стоячих не булО!
30/08/2015
Н. Хаммоуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603207
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 31.08.2015
Яблуко висіло на самій верхівці дерева. Воно було величезного розміру і незвичайно яскравого, бордово-малинового кольору. Здається, за сім десятків літ ,старий Григорій таких великих яблук ще не зустрічав. Тому, коли його онуки обмірковували , як би те яблуко зірвати, дід частенько відганяв дітлахів від дерева. У нього був на яблуко особливий план.
До дідових іменин повинні зібратися всі- діти та онуки.
Григорій задумав розділити яблуко рівно на стільки часток, скільки прийде гостей. Адже ювілей не тільки у діда, а й у яблуньки. Рівно тридцять років тому дід закопав у землю маленький паросток. Ніхто не думав, що він приживеться. Він же "європейської крові", з самої Риги. (Дід у свої п'ятдесят влаштував собі велосипедну прогулянку з Західної України до Риги і назад. Хотів таким чином виміряти власні сили ...)
Настав довгоочікуваний день, коли нарешті можна було зірвати яблуко з дерева. Сім'я чекала цього моменту, як свята. Здавалося, очікували більше те яблуко, аніж святковий пиріг. На дерево виліз старший онук Григорія, Федько. Дід дивився на хлопця знизу вверх із хвилюванням:" як б не випустив з рук". За великим дубовим столом врешні всілися усі. Дід узяв ножа до рук:
-Ну що, готові?
-Таааааааак !!!!! - Дружно закричали молодші онуки. Старші дивилися на руки Григорія, потираючи долоні.
Ніж торкнувся яблука. Краплі соку впали на скатертину. Дружина косо глянула на діда. Пкркполовинивши яблуко, Григорій завмер. Вся ця краса всередині була чорна і гнила. А в самій серцевині ,поряд з насінинами, красувався величезний черв'як. Дід оглянув сумним поглядом дітей та онуків:
Що ж.... скажу я вам.... все як і у людей .....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602662
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2015
СЕКРЕТ ЩАСТЯ(притча)
Одного разу битим шляхом йшов мудрець,
Йому на зустріч-бідолаха із торбами,
Через сухі високі трави, навпростець,
Ішов, ледь-ледь уже тиняючи ногами.
Мудрець відразу розлядів його лице,
І тіло зморене, та втомлене від ноші,
Як порівнялись, запитав мудрець про це:
-Заради чого на собі тягар ти носиш?
-Ну, як то ,-каже,- я навіщо це ношу?
Мій прадід все життя носив, і дід, і тато.
Несу тягар і дітям щастя я прошу,
Не можу ж я оцей лянцюг тепер урвати,
Бо як носити перестану, все оте,
За що страждали мої пращури роками,
Не зарахується нам Богом, пропаде,
І мої діти вже щасливими не стануть.
-А чи були щасливі прадід твій та дід?
Чи може батько твій купався в тому щасті?
Ти звідки взяв, що повна торба різних бід
Твоїм синам чи внукам радістю воздасться.
Скинь той тягар, ось тут у полі, й закопай,
Очисти серце, що заповнилося трунком,
Щасливим стань і щастя дітям передай,
То найдорожчим в світі їм буде дарунком.
27/08/2015
Н.Хаммоуда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602527
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 27.08.2015
Хіба для щастя так багато треба?
Заснути і прокинутись в обіймах,
Дві філіжанки кави на світанку,
І посмішка, така до болю рідна,
Лежати, розпростершись, просто неба,
Забувши про тривоги, і про війни,
Дивитись, як відслонює фіранку,
Й виходить сонце, щоби світ зігріти.
Хіба для щастя треба так багато?
Дивитись, як всміхається дитина,
Нарвавши квітів цілий оберемок,
Біжить назустріч, радісно, матусі,
Душі дарує дивовижне свято,
Яке триває не одну хвилину,
Обійми і солодкий поцілунок,
І "я тебе люблю",-звенить у вусі.
Хіба ж багато треба нам для щастя?
Повірити, що правда запанує,
Добро творити й не чекать подяки,
В добрі нема вікторій чи поразок,
Можливо і не все відразу вдасться,
Та, відпустивши назавжди минуле,
Вперед із щирим серцем, без оглядки,
Творить життя свого щасливу казку.
Невже багато треба нам для щастя?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602403
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.08.2015
Минула молодість. Мабуть-бо марно мріяти?
Майнула маревом, мов моря миготінь.
Медами, м'ятами, морозами, метілями,
Між мУзик місячних, мов мряки моросінь.
Минула молодість митарствами, мандрівками,
Мовчазних мук марнотерпінням, манівцем,
Марнорозтратсвом, маловірними манірами,
Марноочікуванням мирним, ментежем*.
Майнула молодість мінлива, малоздержана.
Молюся... миркаю*- минулось маяття,
Могутнсть мудрості молитвою мережена
Межує-мириться з минулим й майбуттям.
Миркати*-нарікати на себе, на когось.
Ментеж*-бунтарство, постання, боротьба з кимось чи самим собою, протистояння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2015
Багач надумав возвести в селі каплицю,
Та ще й таку, якої досі світ не знав.
Чи гріх замолював який, чи прислужиться
Хотів Святому -він нікому не сказав.
Придбавши шмат землі в місцині край дороги,
Зізвав собі у двір увесь робочий люд,
Все роз'яснив, а ще додав, що для підмоги
Будуть у поміч їм кобила і віслюк.
Вже цілий тиждень не іде-кипить робота,
Неначе гриб, росте каплиця з-під землі,
Ніхто ні дня не сачкував в селі-напроти,
Свій вклад робили і дорослі, і малі.
Коли навкруг будівлі появились ґрати,
Що огорожею служили з цього дня,
Велів багач:
-Таблицю фарбою писати,
Щоб знали всі, хто тут господар-тобто я!
На ній писало:" Цю каплицю величаву,
На славу Господа, поставив пан Тацій,
Та тільки ті слова увечері писались,
А зранку інше прочитали всі на ній.
На ній слова були такі:" Оцю каплицю,
На славу Божу й Животворного Хреста,
З останніх сил поклала Петричка-вдовиця."
Та що це люди за кумедія така???
Пан так розлютився, що вам й не передати:
"Як це можливо, щоб жебрачка щось змогла?"-
кричав. Людей післав до Пертички, до хати,
Щоб розпитали, що за дивнії діла.
Та того дня старої вдома не діждались,
Вона під церквою просила на життя,
Таблицю наново ще більшу написали,
Що: " Пан Тацій ..."- і все те саме до кінця..
А зранку очі пану вилізли на лоба,
Там знов писало, що то Петричка-вдова,
на Божу славу проробила всю роботу,
І цю каплицю, в честь Господню возвела.
Таким злим пана ще ніхто в селі не бачив,
Його всі знали, як людину добрих справ,
Та цього разу показався він інакшим,
Не розумів- хто проти нього "воював",
Бо не могла стара писати ті таблиці,
Вона ж-бо грамоти не знала у житті...
Та звісно ні, навіщо їй оте годиться?
"Та все ж, -кричав своїм,-ведіть сюди її,
Хай відповість мені, ну як могло те статись,
Що вже у друге на каплиці ті слова?
Пішов приказчик, витяг Петричку із хати,
Ледь-дедь до панського покою добрела.
Пан глянув бабі в очі так- що та зімліла,
відразу бухнулась в коліна до землі:
-Ти бабо встань з землі, не муч свої коліна,
А краще правду розкажи скоріш мені,
Чому таблиця з твоїи іменем на брамі?
Ти ж навіть шутру* кулака не подала,
Я тратив гроші, будував , не спав ночами,
Тобі натомість честь уся і похвала."
-Йой, прошу пана, злого діла не чинила-м:
Другої ночи повертаючи з села,
Я рабтом бачу, там прив'язана кобила,
А до води дістати, бідна, не могла.
Я тільки воду їй підсунула близенько,
Дала їх ябучка огризок, бо змоглАсь,
А потім вчула на будові гамір, дзенькіт,
То я злякалася і звідти геть пішла.
Ще довго думав пан-як сталося те диво...
Дзвонили дзвони-розбудили пів села,
А на каплиці білим писане гласило:
"На славу Божу постаралася вдова..."
24/08/2015
Н.Хаммоуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601829
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2015
Єдиний гімн, єдиний дух, єдиний стяг,
Єдина воля до життя і до свободи,
Є сила й доля. Єдність-найвірішний шлях,
ЄдиномАтерного вільного народу.
Єдному Богу свято вірили, жили,
Єнались щиро, із сусідами братались,
Європи стежкою до правди ми пішли,
Єдним шляхОм, і майже мрії доторкали.
Євромайданом вийшли спільно, всі зараз-
Єдина пісня із грудей всього народу
Єдиногласно в синє небо піднялась.
Єдина пісня... Але де ж вона, свобода?
Єхидний єщір* захопив собі престол,
Єпархіяльні мУри взявся захищати,
Єнгям дурним насправді був, а не вовком,
Єгоркою тупоголовим і паяцом,
Євромайдан узявсь стріляти, розганять.
Європу бачив, як чуму прокляту,
Єднако, вбивце, небо не зізьме "відкат",
ЄрЕпуде, буде тобі за все розплата.
Єдині будьмо-доки сили наші є,
Єдині в боротьбі, живі і після смерті,
Єдиний дух, єдиний Бог у нас жиЄ,
Єднаймось браття-щоб Вкраїні не померти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601795
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2015
Магія українського слова. Літера Д
Дивоколо .
Дарунок долі-ДОНЯ! Дорогий дукат,
Дорога дальня, довгі дні, далекоглЯди,
Двохсоткаратний дорогущий діамант,
Думок долання, довгождане дивносвято.
Дитині два-дрібенько джерелом дзюрчить,
Дзвінчить дзвіночком дрібка дивослів дитячих,
Девятий. Домбру доконала, деренчить,
Долає "Дівчину дністряночку". Дограти б.
Дванадцять доні. Досвід дорого дере,
Дружила, думала до-віку. Де-там, де-там.
Дволика Дашка, доведе-ж-бо, доведе...
Додуркувала! Добрикалася! Дурепа!!!
Дитині дев'ятнадцять....Дожиламсь! ..
-Догоги доброї, донусю дорогенька!
Далеко! Довго... Домолилась. Дождалась.
Добридень доню, добиралась-ся довгенько.
Дозрів дерен. Дрожить дожовклий деревій.
Дружіться* діти! До добробуту, достатку!
Дзвенить дзвіночок довгожданих дивослів,
Даринка, Дінка- двійко дониних дівчаток.
Дружитися*-одружуватись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2015
Голуб голубку голубив. Гнулось гіллЯ горобини,
Грона горіли, гостили. Гамір, гармонія, гам!
Грілись, гніздились, горнулись, гладилися, гомоніли,
Гримнули гаєм галопи:" Горе, голубонько! Грань!"
Громом гонилися гончі, гойкали, галайкотіли,
Гнали голубку. Гармидер, геготи, гвалти, гульба.
Голуба грізно гнобили. Грішнопродажні! Ганебні!
Гинув голубчик... Голубку гАйтою* гнала гурба.
Градом глоди, горобини. Грози, громи, гайворОни,
Голе гніздечко гойдають. Голий громорханий* гай,
Гірко голосить голубка: "Горе голівонці, горе!
Голубе, голубе, гой-я!" Гинув-гукай-не-гукай!
Гайта*-гуляща жінка, повія.
ГромОрханий*-покритий грозовими хмарами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2015
Борюсь блаженно- боротьбою Берегинь,
Благословеннями благаючи брататись.
Бо без братерства будуть біди, буде біль,
Будемо битися, брехати, бунтувати.
Беріть брати: багнет, булаву, бич, бірмак,
Благовіщуйте благодять, багатоліття!
Бажаю бачити будівлею байрак,
Барвінку, братчиків буяння- буйноцвіття.
Бандура бренькне- Будьмо! Будьмо! Боротьба!
Бадьортесь браття! Бог боронить! Бог боронить!
Бо батраками буть - болючіш батога,
Берім булави! Бій брехні і беззаконню!
Благаю, браття- безпощадно бороздіть
Безлуздих бездарів, безжалісних, безчинних,
Благословляю-бороніться, бороніть
Благословенну, Богомдану Батьківщину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601348
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.08.2015
Переживу, перекричу, пересивію,
Перестраждаю, переплакавши прощу,
Пусте! Пройде, перетрясеться, пернетліє.
Перегорю. Переборюсь. ПеремовчУ.
Переперу, перепрасую, полатаю,
Пустого пафосу подерте полотно,
Прожите-пройдено! Повіривши покаюсь,
Пізнавши правду-понесуся, полечу.
Перелицюю пережите, перекраю,
Перепелицею продовжу переліт,
Перебіжу, перенесуся, подолаю,
Перепочину, перервавши перехід,
Полям полинним,поклонюся, притулюся
По пересохлих, політицею пов'юсь,
Перехрещусь, переосмислю, помолюся,
Посповідаюся. Прозрію. Причащусь!
21/08/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2015
[i]Одного разу ти сказав мені: "Я йду!"
Згоргувши вузликом надії-сподівання,
Залишив сльози, розпач, кривду й самоту,
Мені-не встигнувшій натішитись коханням.
Ти зник- як в бездну канув. Я жила одна,
Тебе хотіла чим скоріше позабути,
На мить замешкалась , та шкидко вийшла з дна,
В якому вже була готова потонути,
І раптом ти... з'явився, наче на яву
В моєму сні-новому й чистому папері,
Ти запитав мене: "Як справи? Як живу?"
-Живу, тримаючи відчиненими двері...
20/08/2015.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2015
[i][РАДІСНЕ
Розвиднілось. Ранок.
Розкрилась ромашка. Радію!
Розкинулась райдуга, розфарбувала розмай.
Розвилася ружа, росквітла-росте, рожевіє.
Розлого-розкішно розлився рікою ручай.
Розрісся, розлігся розхристаний рай резедовий,
Розспівує ремез романси-рівняє рядки,
Рояться рої ріпаком- робітниці ранкові.
Розщедрисвя ранок-розпили росУ рівчаки.
Розглянусь, розчулюсь, розплачусь, розслабну, розтану,
Розійдеться рало, розстелить, розпушить ріллю,
Розпарились роси-розщедрився радісний ранок,
Рихтую рескаль*- розкопаю, ріллю, розіб'ю.
Розсаджую рУслицю. Рябчик розвію -розсію
Ростимуть рослини- розкішний рядочковий рай,
Романок, рочела, роЯ, роговик, рускавія,
Родючий, родинний, радушний розділ-Ріднокрай!
Русниця, рябчик,романок, рочела, роя,роговик, рускавія*-лікарські трави.
Рескаль-лопата.
/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2015
Абрикосово-абсентовий антракт-
Аґрусівка ароматом атакує,
Ах, актриса-австріячка! Ах азарт!
Арій ангельських акорди адресує.
Абстрактую. Аплодую антитакт,
Азіат актрисі арфно асистує...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2015
Вітає вересень! Вабливо-величаво
Веде в-відчинені ворота володінь,
Ввійти відважуюсь: вербиченька вітає,
Відстигла вишня відмолилась в височінь.
Вельможний верес веселиться. В верховітті,
Вальсує весело володар всіх вітрів,
Веселка вигнулась востаннє -всіти -б, вспіти,
Всім влити вистояних вино-вишняків.
Відвеселилось, відкупалось весноліто,
Відгомоніло, відбриніло, відгуло,
Вітає вересень, відсіює віджите,
Вмиває водами, віщує вседобро!
Н.Хаммоуда
20/08/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600912
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.08.2015
(
Мені приснилася Росія середночі,
Страшна, обшарпана, як відьма із казок,
Вона свої на мене витріщила очі,
Уся розпатлана, на шиї "мотузок"
На тій мотузці була величезна глиба,
Та ще й стояла біля прірви на краю,
До мене руки простягнула і молила:
"Спаси меня, ведь я над пропастью стою!"
Я завагалася, та руку простягнула,
Вона вчепилася міцніше, як могла,
І в тую пропась упірнула, мов акула
Ще мить, і з нею б я на дні уже була.
Я врятуватися змогла якимось дивом,
Бо за собою вже тягла мене вона,
Син руку дав мені. Я вижила. Щаслива!
А з ями голос її довго ще лунав,
та лиш руки їй так ніхто і не подав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2015
Ось новий ранок. Прокидаєшся сама,
А ніч була ... немов вогонь змішали з льодом.
З такою пристрастю він цілував вуста,
А враці вийшов із кімнати спішним ходим,
І двері тихо за собою зачинив.
Він думав-спиш, а ти гасила лона спалах.
Так було завжди, ну а він- одним із них,
Кому ти ласку щедро -щедро дарувала.
Ще біля тебе аромат його духів,
Його обійми ще не змиті з твого тіла,
Він зміг очистити б тебе від всіх гріхів,
А ти б його (напевно) щиро полюбила,
А може й склалося б-не гірше, як у всіх,
Та лиш надії марні ти у серці душиш,
Бо всім потрібна ти заради власних втіх,
А так хотілось, щоб заглянув хтось у душу.
18/08/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2015
Як тільки сонце заховається за обрієм,
На небі хмари наливаються вином,
Я бачу місто, розмальоване художником,
Заснув Тернопіль різно-кольоровим сном.
У парках трави спочивають оксамитові,
А в травах м`ята розливає дух п`янкий,
Туман над озером молоками розлитими,
До ранку місяць заколисує хмільний.
Десь в тиші чується кохання ледь народжене,
Найперший дотик, поцілунок, тиха річ,
Ідуть за руку молодята диво-площею,
Їм вир фонтанів стелить в ноги дивна ніч.
Тернопіль мій-навік з тобою я повінчана,
Бо вже не зможу я без вулиць і мостів.
Тобі вже вкотре у коханні я освідчилась,
А ти мені назавжди серце полонив.
Усе разом переживем-що б нам не випало,
Негоди, зливи і завії за вікном,
А навесні одягнеш знов мережки липові,
І будуть хмари наливатися вином...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600318
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.08.2015
Ось, моя Україна! Дубово-калиновий край!
Скільки раз обіцяв, То ж дозволь до землі поклониться,
Я назавжди вернувся. З дороги напитися дай
З невичерпних джерел найсмачнішої в світі водиці.
Скільки років з тобою в розлуці боліла душа,
Серце часто ридало гіркими від болю сльозами,
Кожен рік був останнім. Такий він для кожного з нас,
Хто відправився щастя шукати чужими світами.
Тільки там, в далині, де усе, ніби й добре було,
Де робота, і дім, але рідної стріхи немає,
Снилось часто ночами, що йду босоногий селом,
І той день із дитинства ще й досі у сни повертає.
А сьогодні, нарешті, впаду ув обійми твої,
Окрім тебе нікого нема-ні онука, ні сина,
Бо життя свого кращі літа я віддав чужині,
Тільки душу одну я залишив своїй Батьківщині.
Зустрічай, Україно, вже нас не розлучить ніхто,
Бо тепер, як ніколи, за долю твою вболіваю,
Всі тривоги здолай і цвіти, що би там не було,
Найрідніший у світі, пшенично-барвінковий краю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599890
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.08.2015
Цей вірш-доля одного із тисяч наших хлопців. Цим віршем я хочу подякувати всім жінкам- дівчатам та дружинам солдат, які у важкі хвилини не залишають їх на одинці із їхнім горем. Слава Україні!
Герой-ботанік.
Я ріс хлопчиною простим, навчався в школі,
Любив рибалку і гербарії із трав,
Не думав зброю в руки брати я ніколи,
Весь "дружний" клас мене ботаніком прозвав.
А потім армія. Від неї не ховався,
Віддав державі чесно я синівський борг,
У роті танковій . Виконував прикази,
І в зброї знав уже тоді я добре толк.
А далі дембелем прямісінько у Київ,
Де на Майдані вже почалася стрільба,
А звідти доля по війні мене носила,
Де за життя іде зі смерю боротьба.
Коли зірвався танк-горів я мов у пеклі,
Страшним вогнем палав із ніг до голови,
А потім темнота... і світло у тунелі...
І хтось кричав мені:" Живи! Живи! Живи!"
Я бачив з неба, як склонилась наді мною
Худенька дівчина з очами наче льон,
Я чув між хмарами, що бігли піді мною,
ЇЇ молитву і мій стогін в унісон.
А потім жити не хотілось. Як тут жити
Коли ні рук, ні ніг? Навіщо те життя?
І тільки чим я мій у Бога заслужити,
Що поруч знову появилось те дівча?
Вона мене тягнула з бездни крок за кроком,
Усю любов мені і сили віддала,
За довгий місяць, що мені здавався роком,
Зуміла вирвати мене зі смертних лап.
Ні, я не вірив, що зумію жити далі,
Та ще й кохати так, як мріялось колись,
Моя кохана мені сили додавала:
" Дивись в майбутнє! Не корися а борись!"
А я й не думав, що мені пізнати вдасться,
Те найдивніше із найбільших в світі див,
А вже в колисці засинає наше щастя,
Яким із нею нас Господь благословив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2015
( можливий варіант для пісні)
Заспівай мені, тату, тієї, твоєї, сумної,
Яку чув я, коли ти мене колисав на руках,
Де стрільці січові повставали до ратного бою,
І як гетьман, мов батько, вперед їм показував шлях.
Заспівай мені, тату, ту пісню свою старовинну:
Де у битві нелегкій лягли юнаки молоді,
І матуся стара там ридала за сином єдиним,
А на на нього черемха розсипала квіти свої.
Заспівай мені, тату, як ти воював під Берліном,
Як відважно ти гнав ворогів крізь атаки і дим,
Де поранений весь, але гордий, стояв на колінах,
Коли дякував Богу за те, що лишився живим.
Сядь же, батьку, поближче до мене, а я заспіваю,
Як твою Україну укотре ґвалтують кати,
Я дійшов до Донецька почавши боротись з Майдану,
Щоб онукам і правнукам вільну її зберегти.
Заспіваймо, рідненький, про волю та мир в Україні,
Які вірні, сміливі у неї зростають сини,
Від козацьких часів волю Неньки боронять до нині.
І молімось, щоб правнуки наші не знали війни.
14/08/2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599635
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.08.2015
( Частушки про дядю Вову)
Президент наш самый умный
в целом мире человек,
так сумеет нас прославить-
не забудут нас вовек:
Дядя Вова очень добрый,
любит людям помогать,
Сам по морде бьет соседа
а потом бежит спасать.
Дядя Вова очень смелый
Не боится никого,
Только из Европы геи
напугали вдруг его.
А вчера глава народа,
сумел чудо совершить-
Сыр смешал из черноземом,
Чтоб державу накормить.
Цену снизил он на водку,
Не в запрете самогон,
На закуску есть селедка,
жрите сами ваш Хамон.
Ведь с таким хорошим батей
Нам не страшен даже черт,
без жратвы, и без зарплаты,
Но зато в стране комфорт.
Мы уверенны, что завтра
Не грозит нам ничего
Под такой надёжной "крышей"
Не боимся никого,
Наши танки надувные
Не способны воевать,
Но зато у дяди Вовы
Есть смекалка, твою мать.
В общем в нашем государстве
Все отлично, господа,
Потому что в президенте
Мы уверенны всегда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598677
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.08.2015
Якщо любиш-мовчи! Почуття не викрикуй на людях,
Не показуй нікому сіяючих щастям очей,
Бо жорстокість людська, не жаліючи, скривдить, осудить,
Ще й до того розлучить закоханих рідних людей.
Якщо любиш- радій, тільки крий свою радість у серці,
Віддавайся любові, та так, щоб не бачив ніхто,
Бо та заздрість людська ураганом незванним ввірветься,
І сліду не залишить від ніжних, яскравих квіток.
Якщо любиш-молись! Бо кохання дароване Богом,
Він зуміє найкраще для тебе його зберегти,
Проти всякого зла є Всесильна опіка святого,
Якщо любиш-кохай, і розправивши крила, лети!
08/08/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2015
Добрий день, моє сонце! Чи дійде ця звістка, чи ні?
Тільки з цими рядками до тебе, кохана, я лину.
Кожен день може стати останнім на клятій війні,
Що там день? Може стати останньою кожна хвилина.
Так боюсь залишити несказаним, що не сказав:
Лиш одною тобою живу-ти мій подих і Віра,
В кожнім сні( як вдалось задрімати) тебе обіймав,
Ти мене цілувала й всміхалась так лагідно й щиро.
А учора в окопі, як тільки лиш очі стулив,
Ти з'явилась мені в білій сукні-неначе до шлюбу,
В ту хвилину із "Градів" роздався ворожий наплив,
Тут я крик твій почув, і слова:"Бережи себе, любий!"
Ворог знов атакує-та ми відіб'ємось, повір,
Хоча смерть із косою чатує на кожному кроці.
Та не місце й не час для сумлінь, для страху і зневір,
А тим більше для сліз, чи яких недолугих емоцій.
Прощавай, моя мила. Цілую, хоча й на словах,
Десять днів і ротація. Все надолужим невдовзі.
Я зустрінусь з тобою в украдених ворогом снах,
Ти ж молись, і чекай, що з'явлюсь на жаданім порозі.
07/08/2015́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2015
Минулий день, зімлівши на вустах,
Відвів тебе кудись у потойбіччя.
В яких ти мріях? У яких світах?
Чи є мені з тобою поруч місце?
Темніє обрій. Вітерець жене
Клубки-хмарини, що зійшлись над ставом,
В-ві сні тихенько позовеш мене,
Я доторкнусь чола твого вустами.
Тим часом небо краплями води
Крізь сито хмар просіється у трави,
Буду я сон твій ніжно берегти,
Веди мене незнаними світами,
Туди де море шовком мерехтить,
Через ліси, птахами понад лісом,
В руці рука- прорізуєм блакить,
Неначе стріли летимо за вітром.
17/07/2015
Н.Хаммоуда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2015
Вона давно не пам'ятає навіть імені,
Ні скільки років має, ані де живе,
Не реагує, як сусіди кличуть Ніною,
Так в забутті життя для бідної пливе.
Вона щодня з роботи жде свого єдиного,
Якого доля вже забрала назавжди,
І погляд бігає з вікна та до годинника,
Щоб вчасно в школу за синочками піти.
Всі рідні стіни їй здаються незнайомими,
Бува, запитує одне і те ж, щодня,
Сини й онуки від життя такого втомлені,
Та тільки ліків ще від старості нема.
Вони для матері буття шукають ліпшого,
Із України доглядальницю взяли,
І стала жінка для старенької ріднішою,
Як нею виплекані люблячі сини.
Стискає руку молоду старенька з ніжністю,
Єдина доля поєднала два шляхи,
Назустріч старості втікаючи від бідності,
Долають крок за кроком шлях земний жінки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594441
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.07.2015
Я ніколи, нікому, нізащо тебе не віддам,
Хоч би років громи, хоч би відстані чи заметілі,
Щоб не сталось зі мною-ти в серці. Навічно ти там,
В тому сні, де уперше я щастя з тобою зустріла.
Я ніколи ні з ким не ділитиму навпіл тебе,
Хоч і доля навік розвела нас по різних дорогах,
Ти тепер тільки мій, ти єдиний промінчик з небес,
Що дає мені сили долати жалі та тривоги.
Я з тобою у серці своє проживаю життя,
Що ж із того, що іншій мої почуття на заваді?
Ти дарований Богом, а все у житті не спроста,
Видно доля така, що судилось тебе покохати.
Я вигадую фрази, які не сказав мені ти,
Та ночами ридаю, кусаю вуста аж до крові,
Засинаю в надії тебе хоч у сні віднайти,
І вимолюю в ночі краплину твоєї любові...
10/06/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586571
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.06.2015
МАТИ.
Потріскують поліна у печі,
Розлігся ранок ароматом диму,
Старенька замісила калачі,
Вона сьогодні дожидає сина.
Вже кілька літ у матері не був,
А вчора вістку дав, що в гості їде,
Вона вже, грішна, думала- забув...
Ох, тільки би поспіти до обіду.
Всадила в піч калач за калачем,
Молилась, щоб гнітилися рівненько,
Чим ближче до обіду, ніжний щем
Все більше панував у серці неньки.
Вдалися калачі мов сонця блиск,
І на столі новенька скатертина,
Вареники, і борщ, і медівник,
До ночі мати вижидала сина,
А він не їхав. І гірка сльоза
Вмивала серце. Доки ждати, доки?
"Проблеми, мамо"!,-тільки те й сказав,
І знову в трубці тишина на роки.
10/06/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586559
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.06.2015
Новела на галицькому діалекті
-Ото се! Ото сесе, -водячи очами по грубі, лепетала Мариня,-Ото се, баба! То не баба- то нероба. Нє би вдома сиділа, втромила си щос до рук, піднайла си яке занятє. Так нє! Воно старе буде лазити по хатах і пльотки зводити. Боже, прости ї гріха!
Баба Мариня стара як світ, зморщена як суха слива, але рівна та висока, як тичка від фасолі ходила по хаті і раз-по-раз поглядаючи у вікно, торкотіла, як стара ткацька машина. Вона тільки но випровадила свою сусіду, бабу Гафію, яка заходила до неї ледб не щодня , і засиджувалась не по одній годині. Баба Мариня прожила важке життя, яке відбилося на її сухому обличчі густими й глибокими зморшками, і добре знала смак того довгого життя. Життя-це не гладенька стежка обросша споришем. Життя- то як терновий кущ. Заким дістанеш ягід-добре наколеш руки. А коли до рота візьмеш-тоді розумієш, що та приваблива на вигляд ягода насправді є дуже терпкою. Таким самим смаком, як та ягода, було сповнене і нелегке Маринене життя, яке навчило її по своєму сприймати світ і похибки людей. Вона ніколи нікого не осуджувала. Завжди вишукувала способи допомогти навіть тим, від яких відвернулись усі. А як таки не могла нічого вдіяти-просто молилась. Так було і сьогодні, бо саме сьогодні одна пропаща душа потребувала допомоги. Ой, як потребувала. А баба такім випадку і вдіяти нічого не могла. Що тут вже вдієш?..
Мариня сиділа з молитвенником в руках біля вікна. Фіранка була заслонена, але ченез невеличку прогалину між двома половинками було добре видно дорогу. Мариня давно жила одиноко, нікого не чекала і не виглядала. Вона скориствшись тим, що надворі трохи моросів дощ зібралась відпочити, за одно й помолитись за свого діда Івана, що позаторік віддав Богу душу на дев'ятому десятку . Перехрестившись, баба не вспіла відкрити молитвенника, як почула дзенькіт від клямки на хвіртці. Вона глягула у вікно-до неї йшла сусідка Гафія, стара, але гарної ще вроди жінка, майже Маринина ровесниця і давня, ще з дівоцтва її колєжанка. "Ото й добре, що йде. Трохи мені буде відрадніше. Разом і помолимось за наших дідів",-подумала Мариня. Та не тут то було.
-Слава Йсу!- промовила Гафія, ще добре не увійшовши в хату.
-Слава навіки!-відповіда Мариня і підсунула старе крісло до сусідки,-Сідай.
Гафія сіла і щось почала крутитися на кріслі мов на розпеченів вуглі.
-Що є, сестро? Чи с здорова? Щос ти якас неспокійна...
-Будеш тут спокійна, коли такі новини,-з радістю від того, шо Мариня першою завела бесіду, відповіла Гафія, і продовжила, -Ади, що за дівки нинька пішли. То не дівки, то ...
Мариня не діждавшись, що Гафія зараз скаже одно із своїх новомодних слів, що нахапалась з телесеріалів, підняла вверх руку, заперечуючи їй продовжувати. Але та не звертала уваги:
-Чула с що сє діє? Ото розпуста по селі, ото нечисть!
-Ну, що вже на сей раз?-знаючи Гафію і її "веселі " щоденні новини, запитала Мариня.
-Ти нічо не чула? То я тобі скажу. Ади Боциків син і тота зубата Надька, твого свояка внука, вже си при робили байструка!-випалила Гафія,-такий в селі рух. Він сє женити не хоче. Каже і доконює, що той байструк не єго. А дівка гонорово ходит по селі і всім розказує, що таки його. Ото нечисть! Ото розпуста! Колис такого не було. Мой-мой, де ж то колис таке було?
Мариню ніби щось врізало ножем по серці. Вона, зморщивши лоба, глянула на Гафію, і ні слова не сказавши у відповідь, продовжила читати молитву.
-Ну, що мовчиш?-торочила далі бесіду, як нитку з панчохи, Гафія.
-А що тут сказати? Чим я чи ти можем зарадити? Справа недобра, але не нам тим перейматись.
-Але ж село гуде! Як підпалив!-витріщивши очі кричала Гафія.
-Погуде тай стане. А може не правда? А може ще всьо піде на лад?-з надією припинити пусту бесіду відповіла тихо Мариня. Гафія ж не вчухАла.
-А як сє не вженит? Ну я того б і хотіла, і не лиш я. Того в селі багато людий хочут. От буде покритков ходити, пузата дівка на сміх людский...А тогди вродит байструка, тай ґанч* буде на ціле житє. Та то вона вже має ґанч. Але най має, що заслужила. Би на другий раз знала, як...,-вона знов хотіла щось ляпнути, але промовчала, коли вловила на собі строгий погляд Марині.
-Ми вже старі до того, Гафіє. Ось, краще за дідів наших молімось, бо й нам скоро до них...
-Мій дід ще довго мене буде чекати,-заходячись від сміху сказала Гафія, -а й не думаю вмирати. Ще мушу видіти, чим сі то всьо скінчит.
Мариня нічого не відповіла. Вона поправила окуляри на носі опустила голову в молитвенник і тільки робила вигляд, що молиться. Вона думала за дівчину Надю, що нині була в такім положенні. За хлопця, що не хотів з неж єенитись, бо був засватаний з іншою. (Хоч і недобре вони зробили, але що то вже змінить?) Думала за Гафію, яка в своїх майже сімдесять років ще "мала розум" ходити по селі і розносити новини по хатах, як та сорока. Гафія не промовила більше ні слова. Сиділа тихо і з-під лоба поглядала на Мариню. Хто зна, про що думала і кому перемивала кості в думках Гафія, а Мариня думала саме про неї. В пам'ять повернулись події поверх півстолітньої давності...
Мариня сиділа на примірку коло хати і теребила кукурудзу, коди до неї в сльозах прибіг Василь, сусід "через пліт".
-Маринцю, така біда, така біда!
-Що є, Василю. Не торкочи. Кажи до ладу.
-Мариню,-трохи менш запиханим тоном продовжив Василь,- біда. З Гафійов біда. Груба* вона!
-Василю, Бог при тобі, та як таке?
-Як? Незнаю. Але кажу тобі що правда. Петро мені хваливсі, що то його робота. Він був п'яний, на тверезо він би того не сказав. Але що буде як війде наверха? Він ніколи її не возме, ніколи! А я її люблю. Ти знаєш! І вона знає, але вона мене не хоче...
Василь в нервах чухав голову обома руками, витирав сльози, то підносив очі в небо, то опускав погляд у землю. Мариня мовчала. Думала довго і надумала.
-Як так Василю всьо, як ти кажеш, то слухай мої ради...,-Василь уважно глягув на Мариню. Вона продовжила,-в неділю йди до її тата і проси Гафію собі в жінки. Прийми її і дитину, коли любиш, і ніколи, чуєш, ніколи їй того не згадуй. А вона дівчина розумна. Вона тобі буде за добру жінку.
-А як відмовить?-сімно запитав Василь.
-Не відмовить...
Через місяць Василь і Гафія гуляли весілля, а потім прожиди понад пів століття разом в мирі і злагоді. Василь ніколи нічим не скривдив Гафії ні її доньки, а вона й в мисли не мала, що він все знав наперед...
* * *
Мариня опам'яталася від спогадів тільки тоді, коли почула, як рипнули двері. То Гафія тихенько вийшла з хати навіть не попрощавшись.
Мариня перейшла від груби до стола, глянула у вікно, проводила поглядом сусідку. Потім від стола пішла до ліжка і знову до стола. Звернула взір на образ, перехрестилась і зашепотіла: "Господи, прости всі гріхи вольні і невольні рабі твоїй, Гафії...."
Ґанч*-погана слава.
Груба*-вагітна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586213
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.06.2015
Прийшов Грицько до сусіда,
Тай став ся жаліти,
Що останнім часом стало
Все його боліти:
"Ось так,-каже,- в селі вип'ю,
Тай іду додому,
Як прижоджу-зразу в ліжко,
Аж дивно самому:
По дорозі я не падав,
І ні з ким не бився,
А на рано болить тіло,
Краще б не збудився".
Петро чеше сиві вуса,
А сам ся всміхає,
Бо пораду для сусіда
Вже на мисли має:
"Ти бо, Грицьку, не журися,
Щоб то прояснити,
треба ще раз, (як звичайно)
те все повторити.
Тілько ти повинен вдати,
ніби ти напився,
Йди співаючи до хати,
і в ліжко валися,
А сам чекай, зробись сплячим,
і все зрозумієш,
твоїм болям нетерплячим
зарадить зумієш".
Прийшов Грицько, дверми луснув,
Бухнув на бамбетель*,
так що вікна задзвеніли,
ледь не впали з петель.
Жінка ходить біля печі,
(то її турборта)
Грицько хропить, висвистує,
Аж слина із рота.
Заривсь носом у подушку,
А сам підглядає,
Як дружина із кубашка*
поліно виймає,
Тай давай його лупити
То з права, то з ліва,
Більше він не зміг терпіти,
тіло аж гуділо,
Та як вирвав те поліно,
А вона втікати,
Обігнав він хитру жінку
тричі навкруг хати.
Були верески і крики,
Зойки, писки-виски,
Вже тепер до чоловіка
Не підійде й близько.
А на ранок Грицько знову
До Петра навідавсь,
І про те, що вчора було,
Коротко повідав.
Ще й пляща приніс з собою,
І довго хвалився,
Що нарешті від дружини
Поваги "добився"...
Н.Хаммоуда
бамбетель*-деревяний диван.
кубашок*-ніша під піччю для дров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583668
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 26.05.2015
Ані дня не проходить без сумної новини,
Вже боюся вмикати зранку я інтернет,
Війни, бійки, пожежі. Люди гинуть і гинуть.
І здається, у світі все летить шкереберть.
Ані дня не минає, щоб не чули про горе,
Як тут стримати серце, ані днини без сліз.
Цілий світ потопає у кроварому морі,
І ми молимо Бога, щоби нам допоміг.
Що молити даремно-коли Віри немає,
А на місці молитви-тільки слів пустодзвін?
Що, кому, і навіщо- як в житті випадає,
Це за наші заслуги посилає нам Він.
* * *
Час би вже зрозуміти-що за дії безчинні,
(Вам ,хто знищує землю, позабувши Хреста),
За захланність, нахабство, за інстинкти звірині,
Платять люди, невинні, найдорожчим-ЖИТТЯМ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582471
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.05.2015
Засохла яблуня зронила у траву
Доспіле яблуко-останню краплю крові,
Старечі руки ніжно гладили кору,
А очі плакали від ніжності й любові.
Століття ціле, а здається ніби день,
Життя злетіло, що ж ридати за минулим?
А у дерев та сама доля,що в людей,
Засох весь сад, о сь її одну забули.
Тепер удвох вони лиш яблуня і дід,
Неначе вічні обереги біля хати,
Чи ще хоч раз весна розсипле білий цвіт,
На ту що вміла і родити, і буяти?
З-землі стеренький спіле яблуко підніс
Й пішов до хати, де давно завмерла тиша,
Лиш яблунева тінь виднілась у вікні,
Вона його цієї ночі заколише.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582379
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.05.2015
Ти мене загубив на зорі,
Коли сходило сонце з-за хмари,
Й не шукав, бо ти знав ще тоді,
Що не бути з тобою нам в парі.
Ти мене залишив яворам,
В буйних травах, омитих росою,
І тепер я дарую вітрам,
Те усе, що пізнала з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2015
Попрала баба рушники в цебрі*,
Вона завжди знімала їх до свята,
Чистесенькі сушились у дворі,
Буде весела до неділі хата.
А потім прасувала як колись,
Качалась магільниця* по бамбетлі*,
Не ті вже роки, але що ж робить?
І руки від роботи так потерпли...
Над образами, наче білий птах,
Розкинувся рушник-ворота раю.
Спинились сльози в баби на очах:
-На світі Ти один мене тримаєш.
Дивилась баба на Небесний лик,
І дякуючи Богу за прожите,
На інший образ вішала рушник-
На нім цвіла весна й волошки в житі...
(С) Н.Хаммоуда
18/05/2015
Цебер*-дерев'яна ємкість для прання, напівпобка з ручками.
Магільниця*-стародавня дерев'яна праска.
Бамбетель*-дерев'яний диван.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582121
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.05.2015
ДАВАЙ ЗАГУБИМОСЬ
Давай, загубимось з тобою між дощем,
Розмиють краплі силуети до світання,
Нехай шукають, ну а ми удвох будем,
Неначе в морі, потопати у коханні.
Давай загубимось з тобою в небесах,
Я віднесу тебе далеко за тумани,
Забудь усе: біль самоти, провину, страх,
Полетимо удвох між зорями й світами.
Давай загубимось у царстві дивних мрій,
Що нам громи і блискавиці? Я з тобою.
Більш про самотність навіть думати не смій,
Буде любов віднині іскрою святою.
Давай загубимось з тобою від усіх,
Де відтепЕр будем одні ми в цілім світі.
І будь що буде! Прокленуть нехай за гріх,
Я все одно тебе не зможу відпустити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581880
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.05.2015
Дай мені руку твою, проведу тебе садом,
Вниз, аж до озера, де шелестить очерет,
Там я торкувся уперше жаданного стану,
І скоштував твоїх уст чи то трунок, чи мед.
Дай мені руку твою, і назад не дивися,
Не поєднати уже двох змарнованих доль.
А за селом засихає старенька криниця,
Щастя минулого свідок між вічних тополь.
Дай мені руку твою і забудь на хвилину,
Все, що у коси збілілі життя заплело,
Я пригорну тебе наче невинну дитину,
І обігрію усім перешкодам назло.
Дай мені руку твою... Ні! Це все мені сниться...
( доля давно відвела тебе в інше життя).
Ти промайнула і згасла, неначе зірниця,
Перетворившись у трепетне серцебиття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581811
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.05.2015
Вітаю усіх з Днем сім'ї! Будьте щасливими, бережіть ваші родини, єднайтеся і живіть в мирі!
Сім'я-це дерево родинне,
З широким листям на гілках.
Це роздоріжжя, де з дитинства,
Життєвий починаєм шлях.
Сім'я- гніздечко, із якого,
Всі пташенята у політ
Летять, але до віття того,
Вертаються крізь далеч літ.
Щоб знов у рідному такому
Ще побувати хоч на мить,
Бо що милішим є від дому?
То ж сім'ї ваші бережіть,
Не обминайте добрим словом,
Увагою не обходіть,
Зігрійте ласкою, любов'ю,
Або й сльозами окропіть.
Так дерево сильнішим стане,
І буйним цвітом зацвіте,
Огорне ніжно вас гілками,
І корінням глибше проросте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581336
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2015
Другові мого сина, синові хороших знайомих, і просто світлій дитині, Василю Кишкану і всім хлопцям- захистникам.
Хлопчику з сусіднього села, я тобі вклоняюся додолу,
І батькам я дякую твоїм, що привили до Землі любов,
Як же промовчати я могла, ти й за мене теж пішов із дому,
Битися із ворогом на смерть, без вагання, що проллється кров.
Хлопчику з сусіднього села, ти вже вкотре йдеш в огненне пекло,
Матінка щодня у молитвах просить, щоб вернувся ти живим.
Вчора ти світлину їй прислав, де смієшся і блакитне небо,
І ніхто й подумати б не міг, що вона-то вістка із війни.
Хлопчику з сусіднього села, хай дає Господь здоров'я й сили!
Хай скоріш закінчиться війна, щоб стежинка в хату привела,
Обіймаю, хоч і на словах. Янголи тебе щоб хоронили...
Ти й мені будеш тепер як син, хлопчику з сусіднього села!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015
Не вмію я -тут нашим, а там вашим,
Такою вже родилась на світ,
Можливо в чомусь я від них і слабша,
Та не забуду древній заповіт.
І слово батька, що навчав з дитинства,
Любити землю рідну до кінця,
НЕ зрадити ні мови, ні молитви,
За них не пожаліти і життя.
Не вмію я підлизуватись, тільки
Аби лиш догодити...Тай кому?
Тому, хто сам незнає-хто він, звідки,
Живе в пітьмі та сірому диму.
Мене клювати можете, хоч зжерти,
Та в серці Батьківшина над усе!
До подиху останнього, до смерті,
Душа моя їй вірність пронесе!
Н.Хаммоуда
10 травня 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2015
Мамі!(Всім матерям присвячую)
Найближча, найдорожча, найрідніша,
Мені відкрила двері у життя,
Ти солов'їний спів і ніжна тиша,
Матусенько, лебідонько свята.
Ти оберіг-початок і основа,
Твої поради-сонця промінці,
Усі мої невдачі знову й знову,
Тобі малюють зморшки на лиці.
Ти-ранішня роса, нічна молитва,
Мережка із науки і добра,
Ти ніжність у терпіння оповита,
Душі моєї істина стара.
Я відчуваю, як летять у небо,
Немов птахи за мене молитви,
І я благаю Господа за тебе,
Сто літ , моя матусенько живи!
Обіймаю всіх із далекого Тунісу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2015
Колись тебе кохати я навчусь,
А поки що живу з тобою поруч,
Ночами ти моїх торкаєш уст,
І обіймаєш, і слова говориш,
Такі слова-що розтопили б лід,
У кожнім серці, хто зазнав кохання,
А я не сплю, і ніч як пара літ,
Не дочекаюсь вже ніяк до рання.
А може ти дарма зігрів мене?
Можливо я не здатна до любові?
Роки летять, а скільки ще мине,
Допоки серце щось відчує знову?
Та тільки ти надії не втрачай,
Благословить Господь і нашу хату,
Молись. Кохай. Кохай мене й чекай,
І я тебе зумію покохати...
(С) Н.Хаммоуда
08/05/2015
P.S. У останньому катрені навмисне-необхідно використана дієслівна рима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579980
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.05.2015
Переглядала старі зошити з віршами. Ой, давніми! Тоді в житті були інші проблеми, інші писалися й вірші. Цей ніде раніше не друкований. Він був дуже особистий, але сьогодні вже можна викинути із зошита в інтернет. Напевно в житті не тільки моєму стаються такі випадки, коли терпіння перевовнює чашу і жінка знаходить в собі сили сказати чоловікові: " ІДИ!"
Давай, тобі я викличу таксі,
Із Богом йди, не оглядайся двічі,
Я не прощу тобі провини всі,
Не заглядай з надією у вічі.
Не хочу більш брехливих оправдАнь,
Недоспаних ночей, і сліз в подушку,
Ти в серці залишив багато ран,
Розбив ущент мою квітучу душу,
Іди...
Неси своє "кохання" геть,
Іди, і забирай мій біль з собою,
Життя без тебе-це іще не смерть,
То ж не дивуйся, що здаюсь без бою.
За що боротись? Ти давно не мій,
"Забудь" й "пробач" тепер не мають змісту,
Ти кинув у вогонь намисто мрій,
А попіл вітром звіяв понад містом.
Іди! Я відпускаю без вагань,
Як лиш зачиниш двері за собою
Дмухне у душу вітер сподівань,
І подарує волю нам з тобою.
2000 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2015
РЕАЛЬНІСТЬ.
Війна жере, і шкіру дре живцем,
Та відбирає у Держави кращих,
Невже не в силі зупинити це,
Той, хто в чолі поставлений-
НінАщо?
Бо якби тільки в когось із синів,
З Його синів, пролилась крапля крові,
Назавтра він і сам пішов би в бій,
Щоб вивернути шию чужакові.
Стояв би він у першім із рядів,
Бо за дитину відімстити б мусів.
А так...ну що йому до тих життів,
Чужих синів, що падають, як мухи?
А смерть не спить, з війною навздогін,
Селекцію ведуть поміж народом.
За Нього знову чийсь загине син,
А ми будем надіятись, що згодом,
На його місце прийде інший Він,
І як би знову нам не прогадати...
А може вихід є у нас один?
Із нього нам потрібно починати-
У перші лави ставити Главу,
І депутатів позганяти з тронів,
Щоб всі разом прогнали геть орду,
Щоб стали всі у лави оборони.
Бо коли наших виб\'єте синів,
То ким будЕте спини прикривати?
Бо з нас вже досить тих брехливих слів,
Рятуйте землю, або йдіть за ґрати!
07/05/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2015
Дорогі поети, для вас!
МУЗА.
Вона така прозора і легкА,
Неначе хвиля теплого повітря,
Вона немов струмочок гомінка,
Летить на крилах веняного вітру.
Нашіптує-наспівує, снує
Неначе нитку-катрени із рими
Про все минуле, і про все що є
Забуте, вічне, світле і незриме.
Вночі розбудить, й золоте перо
Подасть і скаже: "Ну, мерщій, поете,
Звільни від плит душевне джерело
Напій потоком фраз зів'ялі квіти.
Розвій вітрами хмари дощові,
Позолоти туманами світанки,
Вінки сплітай із квітів польових,
Зорею перероджуйся у ранки.
Ти на папері Всесвіт облети
Зумій кохати і радіти друзям,
Володар "Царства слова" зараз ти,
Допоки є з тобою поруч Муза."
Н.Хаммоуда.
03/05/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2015
СУСІДОВІ, що вернувся з Луганська в село на Тернопільщині через 40 років після від'їзду..коли вже припекло.
З приїздом , сусіде? Ну як там, біда у Луганську?
Очам не повірив, то ти повернувся тепер?
А ти пам'ятаєш, як пасли худобу на Панській*
І ти "Кобзаря" так читав, що до дірок затер?
А потім поїхав ти вчитись у свій Ворошилов,
Вернуся додому і мову ти рідну забув,
По руськи балакав... Та тільки сусідів смішило,
Бо ти і півроку далеко від дому не був.
А батько твій, гордий за тебе , і щоб догодити,
Та всім показати-що син не якийсь там селюх,
Почав так як ти "по расейські" в селі говорити,
А замість картуза тепер він одів капелюх.
Злітали літа, народились у тебе вже діти,
Ні слова на рідній балакать ти їх не навчив,
І як не просила матуся твоя, хоч на літо,
Онуків до неї ні разу ти так й не пустив.
А зараз, коли твій будинок рознесла гармата,
Чому ти приїхав у "Богом забуте село"?
Невже ти зібрався ховатись у батьвовій хаті ?
Та тут між Бандерів сто років тебе не було...
А може вагаєшся ти життя свого сина?
То я ґарантую, його тут не скривдить ніхто.
Ти тільки йому розтолкуй, що у скрутну хвилину,
Завжди повертає пташина у рідне гніздо.
Панська*- Панська долина, поле в селі Поділля на Тернопільщині.
02/05/2015.
© Н.Хаммоуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2015
КОХАННЯ-БІЛЬ.
Якщо почуєш ти колись про між людей,
Як хтось говорить, що "кохання не існує",
То ти не вір йому. То біль з його грудей,
На волю рветься. А він сам в той час сумує.
Якщо почуєш як він голосно кричить,
Про те, що в світі не існує вже любові,
То знай, у муках тих ночами він не спить,
Вуста кусає від знемоги аж до крові.
Якшо почуєш, як клянеться він тобі,
Що не кохатиме і не кохав ні разу,
То знай-що рідко хто кохає, так як він,
Та тільки сильно хтось колись його образив.
29/04/2015
фото із інтернету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2015
Вчора не мала інтернету і вирішила пройтися окугою. На узбіччі, в травах і мусорі, зладека замітила щось червоне, і пішла на нього. Коли роздивилась, що між тими відходами цвіла розкішна мальва-не стрималася, розплакалась, чесно. То було так емоційно, ніби вдома побувала. Ось написалося таке:
Зацвіла червона мальва на узбіччі,
Як і я, вона в далекій чужині,
Що ночами тобі сниться, квітко вічна,
Пелюстки за чим сумують запашні?
Розляглось блакитне небо над тобою,
А навколо море й сад із мигдаля,
Ти на захід сонця дивишся з журбою,
Бо далеко вже тепер твоя земля.
Як тобі живеться, мальво, між пісками?
В Україні, знаєш, вишні зацвіли?
Й ти б цвіти могла між білими хатАми,
Яким вітром занесло тебе сюди?
Ти чужа, краси твоєї їм не видно,
Ну а ти цвітеш, хоч сили більш нема,
Твоє листя обпалив солений вітер,
А коріння вже дос ушує жага.
Ти від нині оберегом є для мене,
Я наллю тобі студеної води,
Відживе, нап'ється листячко зелене,
Тільки ти живи, яскравіше цвіти.
Віриш, мальво, я вже також добре знаю,
Не лікує від розлуки довгий час,
Можна звикнутись з усім в чужому краю,
Тільки рідним він не зробиться для нас.
28/04/2015
Н.Хаммоуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577856
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.04.2015
Жінці.
Я сік твій пив, в тобі я проростав,
Тобою дихав, розквітав у лоні,
Відроджувавсь і знову помирав,
Впірнав у тебе, наче у безодню.
І я літав , неначе в небі птах,
Я із середини тобі дивився в душу,
Тримав гаряче серце у руках,
Немов троянди ніжної пелюстку.
В твоєму тілі я немов зникав,
Ділився в нім на атоми, на порох,
Здавалось, аж до сонця долітав,
Коли із вуст твоїх зривався подих.
Я з неба падав , розбивавсь між трав,
З промінням сонця я стікав росою,
До попелу згорав, кохав..кохав...
А як тобі було тоді зі мною?
26/04/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2015
Дружинам солдатів присвячено...
Вони прощались. Обіймились і мовчали,
В таку хвилину були зайвими слова,
Та їхні очі , мов навмисне, видавали-
Що мав на серці він тоді ... а що вона.
Журився - як вона тепер одна, без нього,
Бо вже на днях повинен народитись син,
А він, можливо, й не побачить вже малого...
І швидко гнав од себе думи про загИн,
Бо він тепер не має права помирати,
Він зобов'язаний вернутися живим,
І уявляв, як відхиляє двері в хату,
А син біжить, щоб привітатися із ним.
Як візьме він його, підійме аж до стелі,
(А мати злякано дивитись ме на все),
А потім будуть поцілунки, сміх веселий.
Він хоче бачити як син його росте...
Та тільки Богові Всевишньому відомо,
Кому повернення судилося з війни.
Вона одна уже верталася додому,
Й молилась :"Господи, спаси і сохрани".
24/04/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2015
Било з-землі джерело, народилась криниця,
Пили охоче усі- і старі, і малі,
Як до смаку була числа й холодна водиця,
В пору весняну і в літні спекотнії дні.
Хлюпали з відер водою, купались- плескались,
Лили і в сад, і в город-де потреба була,
Не берегли ані краплі й тоді спам'ятались,
Як пересохла скарбниця того джерела.
Плакали люди, копали все дальше та глибше,
Бо не було без води повноцінним життя,
В Бога просили, щоб дав їм хоч краплю водиці,
Тільки назад не було джерелу вороття.
Більше криниця уже до країв не налилась,
Не тамувала жаги марнотратних людей,
Плакали, вірили, рили все глибше й молились,
Тільки, "чому все це сталось" не мали ідей.
В світі ще стільки людей від жаги помирає,
Нищить посуха поля, висихають ліси,
Згідні б напитись з калюжі, та тільки немає...
Крапля води в силі часом життя зберегти.
16.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574937
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.04.2015
Не зберегли.
Коханя розлилося над лугами,
Розсипалось намистом по ярах,
Позсіялося росами у трави,
Осіннім листям впало у гаях.
Летіло, гнане буйними вітрами,
Та мерзло без притулку і тепла,
А ми його чомусь не зупиняли,
Гординя наші душі обпекла.
Були кохання відігріти взмозі,
Як тільки пригорнули б до грудей.
Воно нас ж нас не чекало на порозі,
Знайшло притулок у чужих людей.
А ми ще довго плакали з дощами,
Вдивляючись у прізву грозову,
І заздрили закоханим ночами,
Які цілунки сипали в траву.
06/04/2015
Н.Хаммоуда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2015
Спас.
Сіном-соломою стелисться серпень,
Сипле садами сливки, спасівки*,
Сонечко сяє-співається серцю,
Скриня "святкує"- синам сорочки.
Спрагло-святково столи-скатертини
Стрінуть споживу. Смакуйте, Святе!
Стелисться садом, струїться стежина,
Стрічкою сивою стрімко стече.
Стріне стежину ставок стоголоссям
Спогади скрашує спів солов"їв,
Сяду спочити. Скотилося сонце.
Спомином скапують сльози мої..
05/04/2015
Спасівка*-сорт яблук, які дозрівають до свята Спаса Святого.
САДОВО-СНІЖНЕ.
Сивим сонним сніжним світом
Сипле сніг сніжинки спілі,
Сіє світло стоколірне,
Стелить срібло синьо-сіре.
Струменіє синьоцвітом.
Степ стрічає сніжні стріли,
Стелить стежку саду січень,
Сад старенький спорожнілий,
Спить сп"янілий, скрижанілий,
Сняться саду сливи спілі,
Смілі співи солов"їні.
Н. Хаммоуда
01.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2015
Вірю...(надіюся, що збудеться)
Вітром видуло все вересневе,
Відмело, відспівало, відмерзло.
Вже весняне вітає веселе,
Все важке відігнало, віднесло.
Відболіли відбилися війни,
Вже відкаркало враже вороння,
Воз"єдналися всі воєдино,
Всемогуча Всевишнього воля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
Дуже люболю українську мову. Вона настільки багата, що можна писати вірші підбираючи всі слова на одну літеру.
Магія української мови -літера "З".
Замітала зима заметілі, завивали завії за вітром,
ЗасипАла замети-завади. Загребла, загорнула, загай.
Заховала, змотала-зім"яла, заслонила замерзлим загір"ям,
Закувала засніжену землю заспівала :"Засни, засинай".
Засвітились засріблено зверху забудови зненацька знищілі.
Задзвеніли закохані зорі. Заблищали, заграли, зійшлись,
Закружляли... застигли... змовчали, захмелілі, згорілі, зітлілі,
Задивившись замріяно-згубно, заіскрилися, знов зайнялись...
31/03/2014.
Н. Хаммоуда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
Усім нашим воїнам-захистникам присвячено!!!Повертайтесь живими!
Війні тебе, коханий, не віддам,
Хоча вона так бореться за тебе,
Любові не здолати ворогам,
За тебе я молю щомиті Небо.
Тебе війна не вирве з вуст моїх,
Бо ти десь далі-ти в самому серці,
Тебе ховаю там від бід усіх,
Туди вона ніяк не добереться.
Тебе війна у мене не вкраде,
Тебе я їй позичу, ненадовго,
Буду щодня чекати, що прийдеш
І принесеш жадану перемогу.
Н.Хаммоуда
21/03/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2015
Останнім часом натикаюся на українців, які й досі при запитанні : " Звідки ви?" продовжують відповідати-"Я русскій", хоча я добре знаю, що ці люди українці. Написався такий вірш з цього приводу... то не є висока поезія, але можливо хтось, прочитавши ці слова, згадає своє коріння...
Не відрікайся від батьків, дитино,
Ні мови, ні землі не забувай.
Не забувай гнізда свого, пташино,
І де б ти не літала, пам"ятай:
Що подлук сонця, що тебе зігріло,
Не може бути іншого тепла,
Шануй ті руки, що тебе зростили,
Куди б твоя стежина не вела,
Вітчизни не цурайся, ні коріння,
Затям у серці на усе життя:
Ти-паросток могутнього насіння,
Ти-роду українського дитя.
19/03/2015
Н.Хаммоуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2015
( Любилися, кохалися, як голуби в парі,а потім розійшлися як на на небі хмари....)
Ти пам'ятаєш наші ночі у покосах,
І запах м'яти, що дурманила обох,
Як цілував тебе і гладив твої коси,
А ти боялась, що судитиме нас Бог?
А пам'ятаєш наші ночі у копицях,
І сяйво місячне, ми двоє віч-на-віч,
А зорі тихі вигравали на обличчях,
Неначе срібло розливала тепла ніч?
А пам'ятаєш наші ночі над ставами,
Коли до вирію збирались журавлі,
У стиглих травах ми кохались до нестями,
І тільки подихи стелилися в імлі?
А пам'ятаєш, ту останню ніч між нами,
Коли сказала ти, що більше не моя?
А я чекав твого повернення роками,
І все життя пекло на серці-"Чом не я?"
17/02/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560464
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.02.2015
1
А сніг летів. Летів і ще не знав,
Чи на Землі йому будуть радіти люди,
Стелився їм під ноги, одягав дерева й вулиці у білі килими.
Від сяйва зір п'янів і малював,
На тілі міста як маляр, свої етюди,
Білив стежки й дороги. Простеляв пухову ковдру, снігову, перед людьми.
2
А люди йшли ступаючи у сніг,
Топтали ніжність, що для них післало небо,
Вже їх світанок сонцем зустрічав, а сніг летів, торкавсь цілунками облич.
На кожнім з них лишав незримий слід,
Та тільки людям тої ніжності не треба,
А хтось із них дратовано шептав:"Коли ж той сніг уже зупиниться? Коли ж?"
3
Зимовий день зігрівся, розімлів,
У полудневім сонці пестилося місто,
І танув сніг. Моталися в клубки - струмочки плетева,
що виткала зима,
І зрозуміло без банальних слів,
Що за вікном за мить усе позбулось змісту,
А сніг чекав, бо знав що звисоти, вночі розлиє він білила крадькома.
09/02/ 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2015
Він ніколи не був тобі сином,
Хоч зростився твоїм молоком:
Ти горнула його як дитину,
Він у груди лупив кулаком.
Ти любила його, наче мати,
Не робила ти кривди йому,
Він не став твоїм дітям за брата,
Розпаливши у хаті війну.
Ти просила його схаменутись,
Пережити негоду разом,
Тільки де ж він бажав тебе чути,
Як сусід поманив мідяком.
За яку ж таку, люди, провину,
Син відрікся домівки, сім'ї?
-Як в чужому краю тобі, сину?
А у нас тут повсюди бої.
Не вертається син до матусі,
Хоч і там він навіки чужий,
Плаче ненька, страждає в розрусі,
Був би тільки здоровий-живий.
Ти зростила його із колиски,
Годувала своїм молоком,
Скориставши любов материнську
Він лишився чужим байстрюком.
07/02/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2015
Як же хочеться просто тиші,
Просто жити і не боятись,
Коли мати дитя колише,
Що снаряд увірветься до хати.
Як же хочеться просто світла,
В чистім небі над головою,
Щоб у слід за весною літо,
Щоб струмки, а не сльози рікою.
Як же хочеться просто цвіту,
Ніжних квітів про-між колосся,
І медового з поля вітру,
У садах солов'їв стоголосся.
Як же хочеться просто бути,
Мати Віру у серці щиру,
Залишити по заду смуток.
Як же хочеться спокою й миру!
01/02/2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2015
Вертаючись додому із роботи,
В обох руках пакунки нелегкі,
Та раптом із подвір'я, що напроти,
Донеслись гучні крики малюків:
-Давай, давай, забий в його ворота,
-Давай, давай, забий Миколі гол.
На крики обернулась я, та що це???
Хлібиною лупили у футбол!
Мені нараз в очах немов стемніло,
І подих зупинився між грудьми,
-О,Боже, як таке можливе? Хлібом?
Та що ж це відбувається з людьми?
Відчула на очех вологий трепіт,
До чого докотились ми тепер?
А мій дйдусь у році тридцять третім,
Від голоду опух і ледь не вмер.
А матінка його пішла в могилу,
Разом із ненародженим дитям,
Біда усю родину покосила,
Лиш мій дідусь один лишився, сам.
І все життя, до днів останніх вперто,
Він крихти хліба із землі збирав.
-Ой як то страшно з голоду померти,
дитино,- він не раз мені казав.
Я підійшла, підняла той буханець*,
І геть пішла, згораючи від сліз,
Один малий крутив на скроні палець,
А інші мовчки поглядали вслід.
Не дай їм, Боже , жах такий впізнати,
Як мій дідусь і рід його сповна.
Це ж треба, щоб навчила кожна мати,
Яка висока крихтам тим ціна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2015
Улянка сиділа поруч з мамою за великим письмовим столом і розглядала малюнки на листівках, які мама акуратно підписувала до свята.
Мама завжди вітала усіх знайомих і рідних зі святами і вигадувала різні побажання. Улянка тільки-но навчилась читати, і з великою увагою перечитувала написане мамою , а потім клала у конверти кольорові вітальні картинки.Такі хвилини дівчинці були дуже до вподоби. Але був один момент, який завжди її дивував- мама у своїх вітаннях усім бажала мирного неба. Яке воно, мирне небо? Чому воно так важливе для мами? А може у мирного неба колір якийсь особливий ?
Минали роки, Улянка зростала, а мамині побажання у вітаннях не змінювались.
-Мамо, ну навіщо бажати мирного неба? У мирний час живемо, хіба у тебе є сумніви, що мир може щось порушити?
-Ох, доню,-усміхалась мати,-мир такий крихкий, як кришталь. Не дай Боже тобі, дитино, пізнати війни! Не дай Боже...!
Улянка слухаючи матір, все ж не вірила, що війна колись може постукати і у її двері. А через недовгих тридцять років зрозуміла зміст маминих побажань, гіркоту втрати, і біль за державу.
В Україну прийшла війна. В Україні небо утратило “мирний” колір.
Улянчиній матері уже не довелось побачити тих "змін"...
© 2015 Н. Хаммоуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553574
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.01.2015
Себя навечно я к тебе приговорил,
И если даже ты захочешь-не сумеешь,
С обьятий вырваться моих. Не хватит сил.
Ведь без меня прожить и мига не успеешь.
Погаснешь быстро. Буд-то исрка на ветру,
Ты догоришь, оставив только белый пепел,
И я умру один. Ты слышишь? Я умру!
Ведь я прирос к тебе. И даже не заметил,
Что мы с тобой навеки целое одно,
Не разделить нас никому теперь на части.
Мы пьём с тобой любовь по капле, как вино,
Таким , наверно, в жизни и бывает счастье.
Себя пожизненно к тебе приговорил,
И если даже ты захочешь-не сумеешь,
Из жизни вырваться моей. Не хватит сил.
Ведь без меня прожить и мига не успеешь....
Погаснешь быстро.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552836
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.01.2015
Ми у змозі були розвести в наших душах багаття,
Я так довго чекала від тебе хоч іскру вогню.
Ти приходив і знову на роки зникав . Як прокляття,
Є та доля для мене. Чекаю, тому що люблю.
Не приходиш ні вдень, ні вночі . То навіщо ж ти клявся,
Що кохатимеш завжди? Навічно у серце ввійшов?
Не гасила я свічку надії, а ти не вертався,
Закувавши кохання моє у залізо оков.
Так, буває: в просонні покличу тебе, й уявляю,
Як цілуєш тихенько, як горнеш мене до грудей.
А тим часом, уже за вікном ранок сонцем стрічає,
Перші співи пташині і кроки поспішних людей.
Десь між тими людьми бродить щастя моє безталанне,
Той, кого я можливо, ніколи в житті не діждусь,
Та лиш тільки поклич мене, милий- без долі вагання,
З першим вранішнім вітром, стрілою, до тебе зірвусь.
18/01/2015
Н. Хаммоуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2015
Моїй дорогій матусі...
Я пам'ятаю хату над рікою,
І стріху, де гніздились ластівки,
Той зошит, де дитячою рукою,
Уперше я виводила рядки.
Я пам'ятаю-віршик був для мами,
Про всю дитячу ніжність і любов,
А в неї сльози на очах блищали,
Вона його читала знову й знов.
Сьогодні більш майстерно поєднати
Зуміла я із думами слова,
Та вже нема кому тих слів читати...
Якби була матусенька жива,
Вона б, напевно, кожен твір читала,
Раділа б, і пораду би дала.
Запам'яталось, як вона благала,
Щоб я в житті людиною була.
Мов у дитинстві, ніжними руками,
По всіх життєвих нелегких стежках,
Мене веде, неначе компас, мама,
Сіяючи зорею в небесах.
04.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015
Настелила нам зима криги на ставок,
На санчатах й ковзанах-нумо на каток.
З гірки їдемо униз, вітерець в обличчя,
Ми діждалися зими, нам вона не сниться.
З-під новеньких чобіток роздається скрип:
-Сонечку, зігрій сніжок, щоб добренько лип.
Зліпим бабу снігову посеред подвір'я,
Із морквини ніс буде, ґудзики з вугілля.
Засіває поле сніг, притиска мороз,
Ох і весело усім гратися було.
Вдома затишно і мило, всі мершій до хати,
Бо замерзли добре щічки-нумо зігрівати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015
МИ-ЦІЛЕ ОДНЕ! (Заклик)
Вікна завішені, образ і свічка горить,
Тихо молюся за мир на одинці із Богом,
Котяться сльози:" Прости мені слабості мить,
Зараз іти му, збирати бійцям допомогу.
Як вони там, коли "Гради" по головах б'ють?
Як їх одних у годину лиху залишити?
Встань із дивана, і просто зроби що-небудь,
Сам ти не віриш, що можеш багато зробити.
Встань! Не сиди, не очікуй від інших чудес,
З себе почни, і віддАне встократ повернеться,
Бо не спроста нам це лихо. Це воля Небес,
Щоб розбудити любов і єдинство у серці.
Вдома, в лікарні, на фронті-ми ціле одне,
Всі до мети ми повинні іти без зупину,
Всі ,хто воює- тебе захищають й мене,
Тільки разом ми врятуєм для нас Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551792
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.01.2015
Я минуле своє у бабусиній скрині ховаю,
Де обруси* й хустки, замотавши в столітній кожух,
До комори я двері, неначе у рай, відчиняю,
Щоб сьогодні його знов несміло узяти до рук.
Я на скриню дивлюсь і вертаюся в сад при долині,
Де із яблуні цвіт осипався на коси мені,
Там де мрії солодко-гіркі і невинно-дитинні,
Сплять у травах зелених , де квіти в медах запашні.
Тільки скрині торкнуся, а звідти... мелодії дивні:
Шелестить очерет-то вітрисько пробіг над ставком.
І по черзі у цілім селі надриваються півні,
Щоб усіх сповістити, що ранок уже за вікном.
Відчиняю ту скриню мов двері у батьківську хату:
Мати кличе додому, бо пізня на дворі пора,
І бабуся чекає, щоб косу мені розчесати,
І про перше кохання, як пташка, щебече сестра.
Звідкись пісня знайома до серця мого долітає,
То дідусь щось майструє, і тихо її гомонить,
А із хати п'янкий аромат до небес досягає,
То гнітиться хлібина, щоб щиро усіх пригостить.
Чорна груша суха б'є по вікнах вночі, як примара
(Не забути ніколи, хто страху мені додавав),
Та лиш вранішню тишу нарушить сусідська отара-
Сад, неначе від чарів, до вечора знов оживав.
А під стріхою гнізда, а в гніздах малі ластів'ята,
Жовтодзьобі, смішні, зголоднілі... Ойой, як кричать!
Перший цвіт на черешні, її посадив для нас тато,
А сьогодні вже діти мої ту черешню їдять.
Розберу те добро, що бабуся збирала роками:
Сардаки* й рушники розстеляю на теплій траві,
Вишиванку лляну,( це в дарунок бабусі від мами),
Білий лейбик* у квітах, спідниця, й перемітки* дві.
Аромат давнини . Порожніє, звільняється скриня,
В кожній речі який неймовірний захований клад,
Я тулю до грудей і радію, неначе дитина,
І стелю у саду, де клюють горобці виноград.
Я звільняю минуле своє від розсохлої скрині,
Ніби пучками пальців торкаюся рідних облич,
Вся історія роду мого бережеш ти до нині,
Добра скрине стара, ти й онуків до себе поклич...
Обруси*-домоткані скатертини.
Сардаки*-чоловіча верхня одежа із овечої шерсті.
Лейбик*-верхня одежа без рукавів із овечої шкіри.
Перемітка*-жіноча головна одежа із білого домотканого полотна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551721
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.01.2015
Шляхи.
Десь там, де доля міряє шляхи,
Дороги і стежини в цілім світі,
Це ж було треба в мить таку пройти,
Щоби тебе, єдиний мій, зустріти.
Це ж було треба не змилити час,
Пройти той шлях із точністю до кроку,
Щоб сонце засіяло лиш для нас,
З-за гір снігами вкутаних, високих.
За почуття, що народилось там,
Й переросло у ніжність і кохання,
Я шлю подяку щиру небесам,
І кожен день живу, немов останній.
Н. Хаммоуда
12/01/2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2015
Сон.
Поцілуєш мене серед ночі,
ледь торкнешся устами щоки
ти будити мене не захочеш,
бо прийшов щоби знову піти.
Потривожити сон мій боїшся,
тільки я, мій коханий, не сплю,
догорить тиха ніч, наче свічка,
вслід тобі прошепочу: "люблю".
Але слів ти моїх не почуєш,
зникнеш десь в темноті за вікном,
спрагу лона мого не вгамуєш,
бо сьогодні ти був тільки сном.
12/01/15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015
"спасіння можливе"
Вже рік новий, п'ятнадцятий уже,
І всі ми на війні, не на Майдані,
Щось з рідного тепер навік чуже,
Хто віддалився й ближчим вже не стане.
Хтось зрозуміти дотепер не зміг,
Що назавждИ дороги розійшлися,
Не буде спільних в нас уже доріг
Із вами, що в полон самі здалися.
Із вами, хто боротись не хотів,
Хто підкорисвя,не зробивши спроби
Впізнати друзів поміж ворогів,
Життя впізнати поресед хвороби.
ТрясовинА вас затягнула вглиб,
З болота вже не вибратись ніколи
Бо в кожного на шиї в'язка глиб,
Яка до дна назавжди всіх приколе.
Ще можна було б руку простягнуть,
Ще можна вас підняти із безодні,
Та тільки, чи буде в спасінні суть,
Якщо без глиб на шиї ви не годні?
11/01/15
Н.Хаммоуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2015
Заплакана жінка сиділа за столом і тремтячими губами відраховувала сердечні краплі, що по одній поринали у склянку з водою:
-Не пущу, чуєш? Не пущу!
-Мамо, ну хто я не я?-прикривши своєю рукою руку матері, промовив Олесь,-я збиратися...
-Олесю, синку,хіба я для війни тебе народила? Ось, був би батько живий, він би тебе нарозумив.Жінка випила краплі,
поклала склянку на стіл і зупинила погляд на синові,-Не йди, благаю. Ти ж у мене один. А якщо...,-жінка зупинилася на мить, наче завмерла,-навіть
допустити боюсь такі думки, а якщо з тобою щось станеться? Я ж не переживу!-заплакала.
-Мамо, ну ти ж розумієш, що далі так не може бути?
-Не розумію!-перервала криком слова сина ,-не розумію,за кого і за що ти йдеш у те пекло? Ще не загоїлись рани з Майдану і ти знову під кулі?
Ти мене у гріб заганяєш, без ножа ріжеш! Був би батько живий,
він зумів би тебе переконати, що не варто...
-Що не варто, мамо? А що, сховатися тут у теплій хаті і сидіти біля тебе, чекати, коли все само собою минеться? Чекати, що хтось за мене все зробить, і заживемо?
А батько б мене зрозумів, він сам пройшов війну і помер як герой.
-Як герой,-похитала головою мати,-як герой. І загинув також як герой. Ось де його геройство, на цвинтарі! Не пушу!!!
Жінка перегородила сину шлях, впала на коліна, а потім зімліло бухнулась на підлогу.
-Мамо, мамо, ти що? Ось побачиш, все буде добре.
Жінка привідкрила повіки і глянула на сина:
-Я ж онуків хотіла, я весілля твого чекала, а ти на війну.
-Мамо, буде й весілля, і онуків повна хата, все буде. Потім...
Син допоміг матері підвестися і посадив у крісло:
-Ось ти кажеш одружуватись. А ти бачиш мамо, як ми живемо? Ні роботи,
ні квартири, куди мені привести дружину? В нашу однокумнатну, в ці облуплені стіни? Де ж ті онуки будуть жити? Що я їм дам?
А скільки таких як я, молодих без майбутнього? Скільки нас таких,мамо? Та пів України нас таких. За те і йдемо, щоб діти жили
краще нас.
Олесь складав у рюкзак все необхідне: білизна, теплі речі, аптечка. Ніби все.
-Ось тут, мамо, трохи грошей, на перший час тобі вистарчить, а там і я повернуся. Не плач, я телефонуватиму, все добре буде,-посміхнувся Олесь, поцілувавши
мати у щоку вийшов із дому.
Жінка сиділа біля вікна,терла червоні від сліз очі дивилася синові услід, силует якого помалу зникав удалині.
Тоді вона ще не знала, що бачить його востаннє...
11/01/2015
Н.Хаммоуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550590
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.01.2015
Вірш для листа Наді Савченко від Української громади в Тунісі.
Захотіли зламати, а вона і не гнеться,
Тільки Бог один знає,що за сила у ній,
Посадили за ґрати, а вона не здається,
Бо присягу давала Україні своїй.
Стільки винести може тільки той,хто уміє
Усім серцем любити Батьківшину свою:
-Ти усім доказала, наша славна Надіє,
Що життя не жалієш у нелегкім бою.
Ми з тобою єдині у години важкії
Молитвами й думками розділяємо їх,
Ти страждаєш за правду, за свободу, Надіє,
Ти терпиш за Вітчизну, і за нас, за усіх.
Ще недовго лишилось, і свобода всміхнеться,
Ти повернешся знову до родини й батьків,
А катам твоїм просто це усе не минеться,
Віднукнеться нащадкам через сотні віків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2014
Москаль радіє-в нього Новий рік,
А в Україні сум у кожнім домі:
-Хто б ти не був, та ти не чоловік,
Якщо святкуєш, наче ні при чому.
Москаль радіє, йолку нарядив,
На Красній площі гупають питарди,
А для Вкраїни було б більшим з див,
Якби затихли постріли і "гради".
-Чи час тобі, сусіде святкувать?
Чи час сьогодні тішитись з екрану,
Коли хоронить сина рідний брат,
Коли сестра твоя бинтує рани?
Москаль радіє, думає що зміг
За рік минулий "успіхів добитись"
Біда іще прийде й на твій поріг,
Та бережись, бо будем "боронити"!
26/12/2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
ТОП-5 обіцянок Порошенка (квітень-травень 2014 рік):
1) АТО не має тривати тижнями, воно має тривати години;
2) Я продам всі свої фабрики "Рошен", залишу собі тільки "5 канал";
3) Ви бачили який в нас курс долара?10 гривень за 1 долар це дуже великий курс, я стабілізую гривню.
4) Ніяких перемовин з терористами бути не може, вони всі будуть покарані згідно законів і Конституції України;
5) Всі хто брав участь у розстрілі майдану, будуть знайдені і покарані."""
(П. Порошенко)
На основі цих обіцянок народився такий вірш...
Усе пусті слова та обіцянки:
По Україні далі гинуть люди,
Озимину у полі сіють танки,
Та тільки хліба навесні не бУде.
Зате буде багато шоколаду,
Бо фабрики працюють президентські,
І віритимем "п'ятому каналу",
Бо там все так, як хоче Порошенко.
І долар не підскочить-він стабільний,
Для того, в кого пусто у кишені,
Хто у холодній хаті не зігрітій
Останню гривню затиснув у жмені.
А що там на рахунок терористів?
Чому ж не покарали "по закону"?
Хоча вам не до того зараз. звісно,
Коли війна у Раді йде за "трони".
Вже цілий рік ми боремось за волю,
Один тиран утік, а що натомість?
Ми всі, неначе в замкрутому колі.
Чи не "гризе" вас президенте, совість?
Ми вірили,що з вами краще буде,
Та всі слова пусті-немов безодня.
За що тоді воюють наші люди?
Хіба за це лягла Небесна сотня?
26/12/2014Н.Хаммоуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
Не стріляйте у Різдвяний день,
Народився в світі син Господній,
Кров нехай не ллеться від сьогодні,
Нам радіти б і співать пісень.
Боже, Україну хорони,
Відведи від нас кулак ворожий,
Завше свято у домівку кожну
У Різдвяну днину поверни.
Всюди хай лунає знову сміх,
Коляда і щирі побажання,
Мати після довгого чекання
Хай поверне сина на поріг.
Хай новонароджене Дитя
Об'єднає знову Україну,
То ж благаймо і в Отця і Сина
Мирного і світлого життя.
25/12/2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014
А небо рясно плакало дощем,
Когось воно покликало до себе,
І блискавиця, наче б то ножем
Ділила навпіл те плаксиве небо.
Тут,ніби, мир, а там іде війна,
І знову гинуть люди.Знову гинуть....
Скажіть мені, чия у тім вина,
Що розділили навпіл Україну?
Кому на руку знову геноцид?
Хто знову захотів напитись крові?
По Україні сотні панахид
Оплакують солдат вечірні зорі.
Чи довго ще триватиме біда?
Чи довго ще не стихне звук гармати?
Коли те чорне небо відрида,
І кожен син повернеться до хати?..
18/12/2014
Н. Хаммоуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2014
Вже ялиночка у нас
Вогниками сяє,
Ми чекаємо в цей час
В гості Миколая.
Ясна зірочка вночі
Сипле срібло з неба,
Всім маляткам на Землі
Засинати треба.
Тихо-тихо, наче тінь,
Завітає в хату,
Добрий Миколай Святий,
Всім влаштує свято.
Намалює на вікні
Нічка візерунки,
Під подушками усі
Знайдуть подарунки!
12/12/2014
©Н.Хаммоуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
Не все в житті як хочеться,
Не все так є як мріється,
Щось долею пророчиться,
На щось, бува, надіється.
Не завжди так як бачиться,
Не завжди все збувається,
З одним, буває, миришься,
До іншого звикається.
Не завжди усміхаєшся,
Не завжди з горя мліється,
Не все в житті складається,
Та тільки завжди віриться!
(За'вжди'*-слово з наголосами на обидва склади.)
Н.Хаммоуда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
В горнятку чай і свіжий білий хліб,
У мене є сьогодні ні вечерю.
А скільки ви не їли? Скільки діб
У голоді ви мерзли за межею.
Коли востаннє їли теплий суп?
Коли ви пили воду із криниці?
Від холоду молотить зуб о зуб,
А свіжий хліб тепер ночами сниться.
Рідненькі, знаю, важко на війні,
Ви ради нас пішли в огнЕнне пекло,
Щоб уночі спокійно спали ми,
Вже скільки вас під градами померло.
І знов у бій, долаючи усе:
Тривогу, голод, холод, біль і рани,
Ідете ви, скидаючи з плечей
Безсонні ночі, що ідуть за вами.
І знов атака. Молитесь: дійти б.
Віддавши все:здоров"я, сон і сили.
Рятуєте Державу від біди,
Щоб вороги нас більше не гнітили.
Вже чай остив. Підсох в окрайці хліб,
Рука не в силі навіть доторкнутись.
Клубок із дум:а скільки довгих діб
Вам не вдавалось навіть продихнути...
01.12.2014
Н. Хаммоуда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
Перед воротами до раю,
Спинились де-кілька солдат,
Петро Апостол їх стрічає.
Побачив юний вік хлоп”ят,
Відкрив їм навстіж він ворота,
Вклонився низько до землі,
Оглянув того, що напроти,
У нього рана на чолі:
“Тобі, синочку, скільки років?
Чи не зарано ще сюди?-
Ступив назустріч кілька кроків,-
Ти зупинися, підожди,
І розкажи мені , як сталось
Що ви в такому цвіті літ,
До неба з друзями зібрались?
Невже не милий білий світ?
Невже не хочеться вам жити,
Радіти світу день за днем?
Що за потреба ваша, діти,
Зустрітись з Господом-Творцем?-
Обнявши воїна за плечі,
Апостол тихо прошептав:
-Не час вам ще в ключі лелечі,
У вас ще так багато справ:
Потрібно Землю захищати,
Потрібно повертати мир,
Потрібно все відбудувати,
Що зруйнував лихий упир.
Хто окрім вас за неї встане?
Хто як не ви, її сини,
За честь матусину повстане
Проти лихого сатани?
Вертатись вам пора, солдати,
Лікуйте рани, і живіть,
Боріться проти супостата,
І пам”ятайте кожну мить,
Що ви-герої України,
Усі, хто бився і страждав.
Не місце вам у небі синім,
У вас ще так багато справ....”
* * *
Вертались воїни на землю,
Дивився їм Петро услід,
Він знав тоді, що недаремно,
Вони вертаються на світ.
Він вірив- все вони здолають,
І буде мир і буде лад,
Життя цвістиме, як у раю,
І в путь благословив солдат.
06/11/2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2014
Вони ішли Едемським садом спозарання,
Рука в руці, і душі чисті мов сльоза,
Були одягнені вони в своє кохання,
Їх обіймали білосніжні небеса.
Вона йому шептала ніжно: я кохаю.
Він цілував її, він пив любов до дна,
Тоді уперше зрозумів-не хоче раю,
Лиш тільки поруч щоб завжди була вона.
08/11/2014
Н.Хаммоуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2014
Якби ж мій подих міг торкнутися тебе,
Якби мій крик зумів до тебе долетіти,
Ти б зрозумів, що небо сіре і рябе
Вже не зуміє душі нам обом зігріти.
Якби ти чув, як кличу я тебе вві сні...
А знаєш, іноді здається: ось ти, поруч.
Та тільки стіни поміж нами крижані,
І я не можу чути , що мені говориш.
Їх по устах твоїх читати б я змогла,
Усі слова. Та не для мене те “кохаю”,
І на шматки дрібні розірвана душа,
Сердечні рани знов ночами я латаю.
04/11/2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2014
http://pesnik.ru/mp3/%D0%90%20%D0%B2%20%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D1%96%20%D0%B7%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2014
Ну як ти після виплаканих сліз
Зумів мене заставити всміхнутись,
Коли іще душа неначе тінь
Бродила в моїм тілі непритомно?
Невже, та пара фраз, тих кілька слів,
Які мені тоді прийшлось почути,
Змінили на мелодію мій біль?
І стало кольоровим монотонне.
Ну як ти розгадати зміг усе,
Що я таїла довго і від себе?
Як здогадався ти, що я жива,
Що знову я зумію покохати?
До тебе все було таке пусте.
А може нас до купи звело небо,
Для того, щоб любов свою змогла
В тобі посеред інших розпізнати?
Ну як ти після довгих літ страждань
Зумів почути мого серця звуки?
Через роки зневіри і вагань
Ти увійшов надією у долю.
Мене ти не питав, що було там,
А тільки ніжно взяв мене за руку,
І ось тепер удвох ідемо вдаль
На зустріч щастю по життєвім полю.
29/10/2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2014
Живи, неначе день в житті останній,
Твори добро, всміхайся і радій,
Людині дорогій віддай кохання,
А хто в біді- позич йому надій.
Подякуй Богу, що проснувся зранку,
За друзів дякуй і за ворогів,
Будь чесним від початку й до останку,
Живи, як жити нам Господь велів.
Голодному подай окраєць хліба,
Свою одежу бідному віддай,
Коли ти станеш на межі край неба
Твоя душа ворота знайде в рай.
Бо що життя земне? Воно лиш подих,
Це тільки мить одна серед віків,
Отримуй кожен день як нагороду,
Живи його в молитві, без гріхів.
25/10/2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2014
Ще не прочахла літепла земля,
А вже лягли тумани над рікою.
У полі свіжозорана рілля
Готова до зимового спокòю.
Пожовклі трави накриває лист,
Що, наче сльози, падає додолу.
І сотні павутинових намист
Вдягають осінь безсоромно-голу.
Розхристано всміхаються вітри,
І гонять геть останній подих літа,
А журавлі, зібравши тугу в крик
Немов навік прощаються зі світом.
Благословля калина той політ
І сипле стиглі ягоди додолу,
ще мить, і вже загубиться їх слід,
У небі невідомому й чужому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2014
У скронях біль і ломить перепони,
І кров пульсує в жилах як набат.
По Україні поминальні дзвони
В останню путь оплакують солдат.
І злість і відчай пхаються у душу,
Та знову ти ламаєш їх ущент,
Бо віриш тим героям відчайдушним,
Що у котлах варилися живцем.
По них стріляють,а вони як лава
На ворогів своїх у бій ідуть.
За Україну, за свою Державу!
ЇЇ вони в образу не дадуть.
Душа людини схильна до зневіри,
Та серце завжди вірить в чудеса,
Навіть тоді, коли у ньому діри
Від куль ворожих -Віра не згаса.
Солдатська Віра-наша оборона,
Пішли їм, Боже, Віри у стократ,
Щоб весело переливались дзвони,
Вітаючи з поверненням солдат.
12.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2014