Dido

Сторінки (1/2):  « 1»

Для тебе


Ой,  які  теплі  у  серпні  ночі,
А  які  гарні  у  тебе  очі...
Ми  йдемо  лугом  понад  водою,
Як  мені  хороше  із  тобою!      

Сідаєм  в  човен  і  рікою
Кудись  пливемо  за  течією,
Казковим  світлом  нам  сяють  зорі
І,  мабуть,  заздрять  нашій  любові.

Як  міг  на  світі  раніш  я  жити,
Тебе  не  знати  і  не  любити?..
Спасибі  Богу,  спасибі  долі
За  нашу  зустріч  із  тобою!

Роки  минули  та  не  забулись
Наше  кохання  і  наша  юність,
Хоч  посріблила  вже  скроні  осінь,
Та  пам'ятаю  тебе  я  досі!

І  завтра  вранці,  як  зійде  сонце,
Ти  відчини  своє  віконце,
З  сонячним  сяйвом,  з  легеньким  вітром
Ще  доторкнуся  вуст  твоїх  я!..
Поділитись:  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2015


Жертвам голодомору

На  цвинтарі  забутому  сільському                                
Похилені  від  старості  хрести...                              
Тут  почесті  не  віддають  військові                            
І  мало  хто  приходить  вже  сюди.                                  
Десь  тут  лежать  батьки  моєї  мами,          
Її  маленький  братик  поруч  спить..                            
А  скільки  їх,  від  голоду  померлих,  
По  всій  країні  у  землі  лежить...                        

Приспів:

   Коли  вони  вмирали,  їм  дзвони  не  дзвонили,
   Були  уже  спаплюжені  церкви..
   Лише  земля  стогнала,  коли  дітей  ховали
   І  зорі  тут  вмивалися  слізьми!

Холодний  і  голодний  тридцять  третій                        
Пройшов  над  Україною  мов  смерч...                            
За  більшовицьких  тих  страшних  совєтів                    
Розмахувала  тут  косою  смерть.                                    
Вмирали  люди  з  голоду,  а  десь  зерно  гноїли,        
Вказівки  із  Кремля  такі  були:                                    
Чим  менше  українців  залишаться  живими,          
Тим  ліпше  буде  з  них  мотузки  вить.                                      

Приспів.

Коли  з  трибун  я  слухаю  промови,                                
Як  хороше  було  в  союзі  жить,                                      
Про  те,що  нам  потрібні  дві  державні  мови,                            
За  всіх,  за  нас,  душа  моя  болить.                            
Ні,  їм  не  повернути  часів  отих  проклятих,    
Я  вірю  над  країною  ще  сонечко  зійде...                                  
І  заживемо  всі  ми  привільно  і  багато,                  
І  Україна  моя  розцвіте!                                                

Приспів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2013